ФУНКЦІЇ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ ТА АЗЕРБАЙДЖАНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ) :

brief description

ОДЕСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. І.І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

Мамедов Гюндуз Айдин огли

УДК 347.963

ФУНКЦІЇ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ ТА АЗЕРБАЙДЖАНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ)

Спеціальність 12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Васильєв Анатолій Семенович,
доктор юридичних наук, професор,
академік Національної академії
правових наук України

Київ – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
ФУНКЦІЙ ПРОКУРАТУРИ 13
1.1. Функції прокуратури: постановка і дослідження проблеми
у науковій літературі 13
1.2. Методологічні особливості порівняльно-правового
дослідження функцій прокуратури 22
1.3. Сутнісна характеристика функцій прокуратури 30
Висновки до розділу 44
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ФУНКЦІЙ
ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ ТА АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЇ
РЕСПУБЛІКИ 47
2.1. Функції прокуратури України та Азербайджану
у дорадянський період 48
2.2. Функції прокуратури України та Азербайджану у радянський
період 62
2.3. Функції прокуратури України та Азербайджанської
Республіки у пострадянський період 73
Висновки до розділу 84
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ ПРОКУРАТУРИ
УКРАЇНИ ТА АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 88
3.1. Співвідношення нормативно-правового регулювання функцій
прокуратури в Україні та Азербайджанській Республіці 88

3.2. Концептуальні проблеми визначення оптимальної
функціональної моделі прокуратури 109
3.3. Основні функції прокуратур України та Азербайджанської
Республіки: шляхи їх вдосконалення 116
3.4. Співвідношення додаткових функцій прокуратур України
та Азербайджанської Республіки і шляхи їх оптимізації 163
Висновки до розділу 178
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
ВСТУП
Актуальність теми. Становлення і розвиток України як незалежної, демократичної і правової держави неможливі без гармонійної еволюції всіх її інститутів. Однією з головних складових сучасної української держави є прокуратура. Її ефективне функціонування – важливий чинник для досягнення законності і правопорядку в країні. Від часу проголошення незалежності колишніх республік СРСР триває пошук оптимальної функціональної моделі прокуратури, яка відповідала б потребам правової держави та принципам демократичного суспільства. Адже в процесі реформування й оновлення системи прокуратури функціональна перебудова цього органу державної влади і правильне встановлення її функцій мають ключове значення.
Прийняття у 1996 році Конституції України не дало підстав для припинення дискусій щодо функцій прокуратури: у пункті 9 її Перехідних положень це питання залишилось відкритим на невизначений термін. Крім того, чинне законодавство містить ряд норм, сформульованих поспішно, недосить обґрунтовано, часом без урахування історичного досвіду, традицій та особливостей української правової системи, специфіки складного перехідного періоду. Відтак, потенціал прокуратури, її багатовіковий досвід і можливості використовуються лише частково. Недосконалість законодавства, що має наслідком неоднозначність нормативної регламентації функціональної моделі прокуратури, суперечки навколо її функцій, заклики до фактичного демонтажу цього важливого державного органу, спроби схилити законодавця відмовитись від основної функції прокуратури – прокурорського нагляду, який є однією з провідних форм державного контролю тощо, зумовлюють необхідність додаткового науково-правового і нормативно-правового забезпечення функціонального реформування прокуратури України.
Важливим напрямом дослідження функцій прокуратури є порівняльно-правове вивчення цього інституту в різних країнах. Актуальність даного аспекту дослідження в теоретичній і практичній площинах обумовлюється потребою більш повного осмислення існуючих тенденцій розвитку прокуратури, вивчення та впровадження позитивного досвіду різних держав у практику здійснення правотворчої і правозастосовної діяльності в Україні. Слід урахувати при цьому також негативний досвід інших країн, оскільки це допоможе уникнути помилок у побудові оптимальної функціональної моделі прокуратури в Україні.
З огляду на викладене особливий інтерес для України становить функціональне реформування прокуратури в державах СНД. Відомо, що їх пов’язує спільність історичного походження та шляхів еволюції. Водночас зазначені держави після ліквідації СРСР і набуття незалежності демонструють найрізноманітніші підходи до вирішення цього вкрай важливого питання. Все наведене вище спонукає провести порівняльно-правовий аналіз досвіду вказаних країн.
Вважаємо за доцільне здійснити порівняльно-правове дослідження процесу функціонального реформування прокуратури в Україні та Азербайджанській Республіці. На нашу думку, досвід Азербайджану, де пройшли практичну перевірку багато концептуальних питань побудови функціональної моделі прокуратури, може бути корисним для України за рядом ключових пунктів, і навпаки.
По-перше, в Азербайджані відбулося різке й одномоментне скорочення функцій прокуратури, тоді як Україна обрала шлях поступового функціонального реформування цього інституту. По-друге, щодо концептуальних засад реформування прокуратури, закріплених в Конституції Азербайджанської Республіки 1995 pоку і прийнятому на її основі в 1999 році новому Законі Азербайджану «Про прокуратуру», також вже накопичено певний як позитивний, так і негативний досвід. По-третє, якщо врахувати, що однією із головних складових предмета дискусії (яка триває і досі) про реформування прокуратури у пострадянському просторі, в тому числі і в Україні, є перспектива функції загального нагляду прокуратури, тобто питання про її збереження або ліквідацію, а прокуратура в Азербайджані була позбавлена цього важливого завдання, то законодавчий і практичний експеримент Азербайджанської Республіки у цьому пункті може слугувати своєрідним дослідним полем для українського законодавця, який зберіг зазначену функцію нагляду лише на перехідний період, а відтак, не остаточно вирішив її долю. Отже, вважаємо, що порівняльно-правовий аналіз функцій прокуратури відповідно до чинного законодавства як України, так і Азербайджанської Республіки передусім допоможе виявити ті надбання, що виправдали себе під час вирішення питання про функції прокуратури, а також надасть можливість урахувати негативні моменти у досвіді цих держав та неефективність певних рішень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні аспекти проблеми, що висвітлюється в дисертації, вивчалися автором у межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри адміністративного і господарського права економіко-правового факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова на 2005–2010 pp. «Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин» (державний реєстраційний номер 01060008142).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний порівняльно-правовий аналіз шляхів становлення, розвитку і законодавчого закріплення функцій прокуратури України та прокуратури Азербайджанської Республіки, виявлення при цьому спільного та відмінного,
а також внесення пропозицій щодо функціонального реформування прокуратури у цих державах.
Досягнення поставленої мети стало можливим за допомогою розв’язання таких завдань:
- проаналізувати наукову літературу, в якій охарактеризовано процес становлення і розвитку функцій прокуратури України та Азербайджанської Республіки, а також з’ясовано їх стан на сучасному етапі;
- розглянути ступінь дослідженості процесу становлення і розвитку функцій прокуратури України й Азербайджанської Республіки та сформулювати загальнотеоретичні основи, якими обумовлено їх виникнення;
- проаналізувати розвиток прокуратури України та прокуратури Азербайджанської Республіки в частині функцій, притаманних їм на певних етапах, які проходили ці держави в конкретних історичних умовах;
- виявити спільне та відмінне у законодавчому закріпленні функцій прокуратури в нинішніх Україні та Азербайджанській Республіці як на конституційному рівні, так і на рівні законів «Про прокуратуру»;
- з’ясувати основні тенденції формування сучасної моделі прокуратури України та прокуратури Азербайджанської Республіки;
- сформулювати поняття «функції прокуратури» і «функціональна модель прокуратури»;
- запропонувати сучасні функціональні моделі прокуратур України та Азербайджанської Республіки;
- розкрити у порівняльно-правовому аспекті зміст окремих функцій прокуратури цих держав;
- проаналізувати концептуальні проблеми оптимальної функціональної моделі прокуратури перехідного періоду;
- виробити рекомендації і пропозиції щодо функціонального реформування прокуратури й удосконалення чинного законодавства, що регулює діяльність органів прокуратури України.
Об’єктом дослідження є діяльність прокуратури як органу державної влади в Україні та Азербайджанській Республіці.
Предметом дослідження є порівняльно-правовий аналіз функцій прокуратури в Україні та Азербайджанській Республіці.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових процесів і явищ, що дає можливість розглядати їх у розвитку, і метод системного аналізу, за допомогою якого здійснюється аналіз зв’язків цих процесів та явищ. Для досягнення поставленої мети в роботі використано також спеціально-наукові (конкретно-історичний, історико-порівняльний і порівняльно-правовий) та формально-логічний методи. Конкретно-історичний метод застосовувався для розкриття генезису функцій прокуратури й точного врахування всіх ситуативних умов їх існування, історико-порівняльний метод – при дослідженні історії становлення й розвитку функцій прокуратури в зазначених державах, порівняльно-правовий – під час вивчення законодавчого закріплення функцій прокуратури в сучасній Україні та Азербайджанській Республіці та аналізу змісту окремих функцій прокуратури цих держав. За допомогою формально-логічного методу проаналізовано конкретні нормативно-правові акти та їх окремі положення, що регулюють функції прокуратур обох держав.
У дисертації використано позиції й теоретичні висновки наукових праць українських, азербайджанських і російських учених-юристів, серед яких В.Басков, І.Бородін, М.Гасанов, І.Горячева, Л.Грицаєнко, Ю.Грошевий, Л.Давиденко, В.Даєв, М.Дамірлі, В.Долежан, Ю.Дьомін, Т.Корнякова, М.Косюта, О.Литвак, В.Малюга, В.Маляренко, І.Марочкін, М.Маршунов, В.Мелкумов, Н.Мельников, О.Михайленко, М.Мичко, Г.Мурашин, В.Мурза, М.Никифорак, П.Новик, Ю.Полянський, А.Протопопов, В.Рохлін, М.Руденко, Г.Середа, В.Солодкий, С.Степанов, В.Сухонос, О.Тимощук, О.Толочко, Є.Фесенко, П.Шумський, М.Якимчук та ін.
Емпіричну базу роботи становлять Конституція і закони України та Конституція і закони Азербайджанської Республіки, міжнародно-правові документи, які стосуються предмета цього дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше після прийняття у 1996 році Конституції України на дисертаційному рівні проведено комплексне порівняльно-правове вивчення функцій прокуратури України та прокуратури Азербайджанської Республіки.
На основі дослідження сформульовано нові наукові положення, висновки і рекомендації, зокрема:
уперше:
- сформульовано авторське визначення функцій прокуратури як основних напрямів її діяльності, що складаються із сукупності однорідних аспектів, виражають суть і соціальне призначення прокуратури, характеризують її як конституційно закріплену особливу форму діяльності держави й здійснюються з метою охорони законних прав та інтересів громадян і держави в цілому, реалізуються з використанням специфічних норм та методів у рамках окреслених законом повноважень;
- запропоновано визначення функціональних моделей прокуратури – результату типології прокуратур на основі їх функціональних характеристик, що випливають із домінуючих функцій прокуратури або зі специфічної сукупності певних функцій;
- обґрунтовано положення, що функції прокуратури як системи законоохоронних органів потрібно визначити в Основному Законі України, але передбачити можливість, не відходячи від концептуального призначення зазначених функцій, для їх розвитку в нормах законів про прокуратуру з урахуванням змін у соціально-економічному, політичному і правовому житті суспільства;
- встановлено спільне та відмінне між переліками функцій прокуратур України і Азербайджану та сутнісними характеристиками окремих функцій;
- запропоновано відокремити в Законі Азербайджану «Про прокуратуру» функцію державного обвинувачення від функції участі в розгляді судами кримінальних справ, оскільки така участь може бути і не пов’язана з підтриманням обвинувачення; відмовитись від норм про недопущення до підтримання обвинувачення посадової особи прокуратури, яка розслідувала кримінальну справу або брала участь у розслідуванні; відобразити в цьому Законі Азербайджану законоохоронну роль прокурора у судовому процесі за аналогією зі статтями 34–35 Закону України «Про прокуратуру»;
- обґрунтовано положення про уточнення характеру окремих управлінських повноважень генеральних прокурорів Азербайджану і України, зокрема: встановити процедуру призначення заступників Генерального прокурора України в такому ж порядку, як і самого Генерального прокурора; відмовитись від погодження з парламентом Автономної Республіки Крим призначення прокурора Автономної Республіки Крим, взявши за основу правила призначення прокурора Нахічеванської Автономної Республіки Азербайджану;
удосконалено:
- критерії поділу функцій прокуратур обох країн за різними ознаками на: наглядові і ненаглядові, основні та додаткові, внутрішні і зовнішні, внутрішньодержавні та міжнародні, постійні і тимчасові, передбачені в конституціях та законах про прокуратуру; властиві всім прокурорським системам (універсальні) і лише окремим державам чи групам держав;
- характер висновків і пропозицій щодо відновлення в Азербайджанській Республіці й закріплення в законодавстві України елементів прокурорського нагляду за додержанням законів, спрямованих на забезпечення прав і свобод громадян та інтересів держави;
набули подальшого розвитку:
- положення щодо внесення змін до законів обох країн, які полягають у тому, що серед завдань прокурора у некримінальних видах процесу було передбачено не захист інтересів, а захист прокурором в судовому порядку прав і свобод громадян, як це випливає з частини 2 статті 3 Конституції України; а також можливість заявлення прокурором позову у суді в інтересах не лише держави, але й громадянина;
- пропозиції про необхідність закріплення на прикладі України права участі прокурорів Азербайджану в засіданнях колегіальних органів державної влади і органів місцевого самоврядування;
- наукові позиції щодо покладення на Генерального прокурора України функції представництва прокуратури України; відновлення в законодавстві України права участі Генерального прокурора України в засіданнях Пленуму Верховного Суду України; надання Генеральному прокурору України, за прикладом Азербайджану, права законодавчої ініціативи, а також права звернення до Конституційного Суду з усіх питань, що належать до його компетенції;
- пропозиції щодо вилучення статті 20 Закону Азербайджану «Про прокуратуру» із розділу ІІІ, присвяченого порядку здійснення основних функцій прокуратури, і перенесення її до глави І «Загальні положення», як в Законі України «Про прокуратуру»;
- положення про удосконалення порядку розгляду і вирішення скарг та заяв громадян і юридичних осіб в органах прокуратури України та Азербайджану.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення, узагальнення та висновки можуть бути використані у:
науково-дослідницькій сфері – для подальшого вивчення функцій прокуратури України та прокуратури Азербайджанської Республіки, при написанні спільних наукових праць із проблем прокурорської діяльності та правоохоронних органів;
правотворчій діяльності – для удосконалення чинного законодавства про прокуратуру;
навчальному процесі – для підготовки лекцій і проведення семінарських занять з дисциплін «Прокурорський нагляд» та «Суд і правоохоронні органи» (за темами «Історія прокуратури» і «Функції прокуратури»); для видання навчально-методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на: ІI Міжнародному науковому семінарі «Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку» (м.Алушта, 25–29 квітня 2007 p.), III Міжнародній цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, квітень 2008 p.), Всеукраїнській науковій конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, квітень 2008 p.), Міжнародній науково-практичній конференції «Четверті Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 28–29 листопада 2008 p.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих науковців (м. Одеса, 26 березня 2010 p.), Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 21–22 травня 2010 p.).
Головні тези і висновки роботи використовуються в навчальному процесі, на лекціях та семінарських заняттях з дисциплін «Прокурорський нагляд» та «Суд і правоохоронні органи», що викладаються на економіко-правовому факультеті Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Публікації. За темою дисертації опубліковано шість наукових статей у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також тези трьох повідомлень на наукових конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
Важливе наукове завдання, вирішення якого представлене у дослідженні, полягало в тому, щоб на основі комплексного порівняльно-правового аналізу шляхів становлення і розвитку, а також сучасного стану функцій прокуратури в Україні та Азербайджанській Республіці виявити спільне та відмінне в їх законодавчому закріпленні, підготувати наукове підґрунтя для взаємного використання досвіду цих держав з метою удосконалення функціональних моделей прокуратури в кожній із них, а також виробити і внести рекомендації та пропозиції щодо функціональної моделі прокуратури держави перехідного типу й удосконалення чинного законодавства.
У результаті дослідження було зроблено такі висновки, узагальнення і пропозиції.
1. Запропоновано авторські визначення понять «функції прокуратури» і «функціональна модель прокуратури»:
Функції прокуратури – це основні напрями її діяльності, що складаються із сукупності однорідних аспектів, виражають суть і соціальне призначення прокуратури, характеризують її як конституційно закріплену особливу форму діяльності держави та є законодавчо закріпленими напрямами роботи, що здійснюється з метою відновлення й охорони законних прав та інтересів громадян і держави в цілому, є засобом реалізації основних завдань та реалізуються з використанням специфічних форм і методів у рамках чітко окреслених законом повноважень.
Функціональна модель прокуратури – це результат типології прокуратур на основі їх функціональних характеристик, що випливає з домінуючих функцій прокуратури або зі специфічного їх набору.
2. Порівняльно-правове дослідження історії прокуратури України і прокуратури Азербайджанської Республіки свідчить про спільність їх історичного походження та шляхів еволюції: процес становлення і розвитку прокуратури в цих країнах відбувався в єдиному історичному та соціально-політичному контекстах, в однакових чи близьких історичних умовах та під впливом схожих чинників. Цим підтверджується гіпотеза, висунута на початку дослідження.
3. У Російській імперії до 1917 р. та у державах національно-демократичної орієнтації 1917–1920 рр. призначення прокуратур України та Азербайджану переважно ґрунтувалося на прогресивних положеннях судової реформи 1864 р.
Прокуратури України та Азербайджану у радянські часи, будучи інтегровані у союзну прокурорську систему, виконували функції, передбачені в союзному законодавстві про прокуратуру, поєднуючи у собі як наглядову, так і обвинувальну моделі.
У більшості країн прокуратура перетворилася в основному на орган державного обвинувачення. Відбулося це еволюційним шляхом, оскільки з’явилися установи, посадові особи, чия наглядова діяльність виявилася більш ефективною. Але в деяких країнах, зокрема в Україні, прокуратура має широкі наглядові повноваження.
5. Функціональне реформування прокуратури не повинно здійснюватись революційним шляхом, це не одномоментна зміна, вона вимагає поступовості. У функціях прокуратури різних держав проявляються й об’єктивуються властиві їм особливості та закономірності розвитку, соціально-економічні, політичні і духовні перетворення у житті суспільства. Зміни, які відбуваються в державі, не можуть не позначатися на завданнях і функціях прокуратури, а суперечки навколо проблем реформування соціальних взаємин стосуються і цього органу. Функції прокуратури динамічні: вони мають відповідати потребам часу, змінам у суспільному житті. Тому законодавцю слід пам’ятати, що їх довільна зміна або ліквідація можуть спричинити не позитивний, а прямо протилежний результат.
6. У законодавчому закріпленні функцій прокуратури України та прокуратури Азербайджанської Республіки наявні як спільні, так і відмінні риси, індивідуальні характеристики щодо набору функцій, співвідношення й характеру елементів, з яких вони складаються. Деякі з таких особливостей можуть бути взаємно використані для удосконалення функціональних моделей прокуратур цих держав.
7. Зміст функціональної моделі прокуратури є предметом дискусій і в Азербайджані, і особливо в Україні, у процесі реформування її прокурорської системи. Незважаючи на багато спільного в державно-правових традиціях, останніми роками ці країни демонструють дедалі більш різні підходи до вирішення зазначеного питання. Якщо в Азербайджанській Республіці прокуратура є кардинально реформованою, то в Україні – зберегла функцію загального нагляду у виді нагляду за додержанням і застосуванням законів як тимчасову, і вона існує в такому виді 15 років.
8. Основними блоками функцій прокуратур України і Азербайджану є: 1)кримінальне переслідування і пов’язані з ним функції; 2) нагляд за додержанням і застосуванням законів (наглядові функції); 3) участь у некримінальних видах судочинства.
Наявність подібних складових у переліку функцій дає можливість зарахувати прокуратури цих держав до змішаної функціональної моделі прокуратури.
9. Оптимальний варіант порядку законодавчого закріплення функцій прокуратури перехідної держави може бути сформульований так: на перехідному етапі необхідна прокуратура, яка б відповідала перехідному періоду, з функціями, визначеними як конституцією, так і законом «Про прокуратуру». Водночас конституційне закріплення функцій прокуратури перехідної держави повинно мати гнучкий характер, містити такі формулювання, які дали б у майбутньому можливість удосконалювати функції прокуратури за допомогою внесення змін і доповнень до спеціального закону про прокуратуру, обумовлених характером реформ у соціально-економічному, політичному і правовому житті суспільства. Проте гнучкість конституційних положень не означає, що спеціальними законами можна покласти на прокуратуру нові функції, не передбачені конституцією.
10. Досвід Азербайджану свідчить, що при реформуванні прокуратури не можна ігнорувати історичні традиції і особливості правової системи, а найголовніше, – специфіку складного перехідного періоду. Враховуючи соціальну, економічну, політичну й криміногенну ситуації в країні, різке й одномоментне скорочення наглядових функцій прокуратури є принаймні передчасним кроком. Реформування прокуратури у перехідний період має носити поступовий характер. Таким чином, досвід Азербайджанської Республіки дає підстави стверджувати, що в осяжному майбутньому українській прокуратурі належить залишатися, головним чином, наглядовою установою. У перехідний період прокуратура України може і повинна продовжувати виконувати функцію загального нагляду.
11. У разі відновлення пункту 5 (функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина) у статті 121 Конституції України функція нагляду за додержанням і застосуванням законів української прокуратури обмежувалася б сферою забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Інакше кажучи, відбувалася б трансформація функції нагляду за додержанням та застосуванням законів прокуратури у функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина (звичайно, якщо не враховувати існування концептуально близької, але тимчасової, наглядової функції, передбаченої пунктом 9 Перехідних положень Конституції України).
Функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина можна вважати самостійною, лише виходячи з особливої актуальності предмета нагляду. Відновлення правозахисної функції прокуратури є цілком виправданим, оскільки прокуратура має величезний досвід щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, до того ж у цій галузі органи прокуратури набули істотних досягнень. Правозахисна діяльність прокуратури не обмежує права громадян на судовий захист порушених інтересів, за ними зберігається можливість обирати спосіб захисту своїх прав та законних інтересів: право звернутися за допомогою до суду або прокуратури. Функція нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина не суперечить міжнародним та європейським принципам та стандартам.
12. Створення в Україні спеціальної структури для здійснення досудового слідства в сучасних умовах не викликається необхідністю. За органами прокуратури слід зберегти функцію розслідування певних категорій злочинів, передусім у сфері державної служби. Збереження цієї функції у прокуратури не суперечить європейським стандартам, оскільки рекомендаціями ПАРЄ вона визнана однією з універсальних прокурорських функцій. З огляду на це функція розслідування збережена Законі Азербайджану «Про прокуратуру». Відтак, в Україні її потрібно вилучити з числа перехідних і включити до основного тексту Конституції, виклавши у такій редакції «Проведення досудового слідства (досудового провадження) у кримінальних справах у випадках, визначених процесуальним законом».
13. Функції координації прокуратурою діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю та співробітництва з іншими державами у сферах кримінального переслідування тісно пов’язані з функцією прокурорського нагляду за додержанням законів при провадженні розслідування. Координаційну функцію прокуратури доцільно передбачити в Законі Азербайджану. Обидві ці функції необхідно включити до структурних частин законів про прокуратуру, присвячених прокурорському нагляду за додержанням законів щодо провадження досудового розслідування.
14. Варто відокремити в Законі Азербайджану функцію державного обвинувачення від функції участі в розгляді кримінальних справ; відмовитись від заборони особам, які брали участь у розслідуванні кримінальних справ, підтримувати державне обвинувачення в суді; відобразити в Законі Азербайджану законоохоронну роль прокурора у судовому процесі подібно до статей 34–35 Закону України «Про прокуратуру»; виключити із Закону Азербайджану як самостійну функцію принесення прокурором протесту на судові рішення.
15. У законах про прокуратуру обох країн доцільно встановити, що в некримінальних видах процесу прокурор здійснює захист не інтересів, а прав і свобод громадян; передбачити в ЦПК Азербайджану можливість заявлення прокурором позову в суді не лише в інтересах держави, але й для захисту прав і свобод людини.
У законодавчому закріпленні функції участі в некримінальних видах судочинства найбільш прийнятним і вдалим є формулювання українського законодавця («представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом»), оскільки форми представництва можуть бути різними і тому не слід обмежувати їх із вказівкою таких, як це робить азербайджанський законодавець («порушує в суді позов (подає заяву), бере участь як позивач при розгляді справ у цивільних та економічних спорах»).
16. Закон Азербайджану має містити визначення завдання і предмета прокурорського нагляду за додержанням законів у діяльності органів кримінально-виконавчої системи та інших органів, де застосовуються заходи обмеження особистої свободи громадян, в законах обох держав необхідно домогтись чіткості у визначеннях і порядку реалізації владно-розпорядчих повноважень прокурора у цих сферах.
17. До числа додаткових функцій прокуратури, реалізація яких дає змогу ефективніше здійснювати основні, належать функції, що мають організаційно-управлінський характер.
З огляду на це запропоновано на основі порівняльного аналізу законів України і Азербайджану уточнити деякі функції генеральних прокурорів цих країн, зокрема при вирішенні кадрових питань, запозичити із Закону Азербайджану наділення Генерального прокурора України функцією представництва органів прокуратури у відносинах з іншими органами влади, а також надати йому право законодавчої ініціативи і звернення до Конституційного Суду України з усіх питань, що належать до його компетенції; відновити право Генерального прокурора України брати участь у засіданнях Пленуму Верховного Суду України і пленумів вищих спеціалізованих судів.
18. У Законі Азербайджану, за прикладом України, доцільно закріпити право прокурора брати участь у засіданнях колегіальних органів влади, передусім для запобігання видання ними незаконних правових актів.
19. Розгляд у прокуратурі заяв та скарг громадян (в Україні – і юридичних осіб) носить допоміжний характер та провадиться у межах всіх конституційних функцій прокуратури.
20. Здійснене дослідження дає можливість зробити загальний висновок щодо місця і призначення прокуратури в системі державно-правових інститутів: прокуратура держави перехідного типу – самостійний державно-правовий орган, який має ряд тільки йому притаманних конституційно закріплених функцій (її функції докорінно відрізняються від функцій законодавчої, виконавчої і судової влади) та не належить до жодної гілки влади; з одного боку, співпрацює з іншими органами влади у справі забезпечення верховенства закону та зміцнення правопорядку, а з другого, стосовно цих органів є механізмом стримувань і противаг.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Александров О. Аторнейська служба США / О.Александров // Вісник прокуратури. – 2000. – № 4. – С. 68–72.
2. Алексеев А. Прокуратура как институт государственной власти / А.Алексеев // Уголовное право. – 2002. – № 2. – С. 95–101.
3. Алхімова Д. Захист трудових прав громадян – один із пріоритетних напрямків роботи органів прокуратури / Д.Алхімова // Вісник прокуратури. – 2002. – № 3. – С. 83–89.
4. Амирбеков К. Проблемы правового статуса прокуратуры России в судебных стадиях уголовного процесса / К.Амирбеков // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 63–64.
5. Амирбеков К.B. Общий надзор в условиях реформирования судопроизводства / К.В.Амирбеков // Законность. – 2003. – № 9. – С. 2–6.
6. Амирбеков К. B. Проблема конституционности общенадзорной функции прокуратуры России / К.В.Амирбеков // Конституционное и муниципальное право. – 2003. – № 5. – С. 10–14.
7. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права / М.Ансель // Очерки сравнительного права : сб. ; отв. ред. В.А.Туманов. – М., 1981. – С. 36–86.
8. Антонов И.А.Российская прокуратура: проблемы реформирования и перспективы развития / И.А.Антонов // Российский следователь. – 2002. – № 4. – С. 39–41.
9. Артамонова Е. Новый ГПК: статус прокурора / Е.Артамонова // Законность. – 2003. – № 3. – С. 6–8.
10. Бабенко В. Місце і роль прокуратури у державному механізмі охорони навколишнього середовища / В.Бабенко // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 6. – С. 105–107.
11. Бабенко В. Нагляд прокуратури за дотриманням законодавства органами екологічного контролю / В. Бабенко // Вісник прокуратури. – 2002. – № 2. – С. 63–68.
12. Бабенко В. Цілі та завдання прокурорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства / В. Бабенко // Право України. – 2002. – № 11. – С. 57–61.
13. Бабенко В. І. Організаційно-правові аспекти прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону довкілля : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. / В. І. Бабенко. – Одеса, 2004. – 20 с.
14. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации : учеб. / М. В. Баглай. – М. : Издат. гр. НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 752 с.
15. Бандурка О. М. Прокуратура: думки про її реорганізацію / О. М. Бандурка // Право України. – 1995. – № 8. – С. 40–43.
16. Бартошек М. Римское право: понятия, термины, определения / М. Бартошек. – М. : Юрид. лит., 1989. – 448 с.
17. Басков В. Курс прокурорского надзора : учеб. для вузов / В. Басков. – М. : Зерцало, 2001. – 512 с.
18. Беляев В. П. Надзор как средство реализации правовой политики / В. П. Беляев // Правовая политика и правовая жизнь. – 2002. – № 3. – С. 79–92.
19. Беляев В. П. Проблемы правового регулирования прокурорского надзора в РФ / В. П. Беляев, Ю. М. Горячковская // Правовая политика и правовая жизнь. – 2001. – № 4. – С. 79–88.
20. Бессарабов В. Прокуратура в зарубежных странах / В. Бессарабов // Законность. – 2000. – № 10. – С. 36–40.
21. Бессарабов В. Г. Дореформенная (петровская) прокуратура (1772–1864 гг.) / В. Г. Бессарабов // Журнал российского права. – 2002. – № 8. – С. 152–161.
22. Бессарабов В. Г. Координация российской прокуратурой деятельности правоохранительных органов по борьбе с преступностью (история, состояние, перспективы) / В. Г. Бессарабов // Журнал российского права. – 2001. – № 3. – C. 7–15.
23. Бессарабов В. Г. Отечественная прокуратура в 30-х годах XX века и права человека / В. Г. Бессарабов // Российский судья. – 2002. – № 4. – С. 37–45.
24. Бессарабов В. Г. Пореформенная российская прокуратура (1864–1917) / В. Г. Бессарабов // Журнал российского права. – 2002. – № 10. – С. 141–152.
25. Бессарабов В. Г. Прокуратура Российской Федерации и состояние законности в стране / В. Г. Бессарабов // Журнал российского права. – 2003. – № 9. – С. 14–23.
26. Бессарабов В. Г. Советская прокуратура (1922–1991 гг.) / В. Г. Бессарабов // Журнал российского права. – 2002. – № 12. – С. 120–138.
27. Бондар Ю. Прокуратура на захисті внутрішнього ринку / Ю. Бондар // Вісник прокуратури. – 2002. – № 3. – С. 65–70.
28. Бондаренко І. Реформування органів прокуратури – нагальна вимога сьогодні / І. Бондаренко // Вісник прокуратури. – 2002. – № 5. – С. 11–13.
29. Бондаренко О. Загальний нагляд на стадії становлення / О. Бондаренко // Вісник прокуратури. – 2002. – № 2. – С. 60–62.
30. Бородин И. Представительская функция прокуратуры / И. Бородин // Законность. – 2001. – № 3. – С. 49–51.
31. Бородін І. Л. Прокуратура в системі адміністративно-правових способів захисту громадян / І. Л. Бородін // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. статей. – Донецьк, 2000. – № 2. – С. 81–85.
32. Брусалинская Г. Прокурор – субъект законодательной инициативы / Г. Брусалинская // Право и общество. – 2003. – № 1. – С. 34–35.
33. Винокуров С. На шляху реформ / С. Винокуров // Юридичний вісник України. – 2002. – № 48. – С. 1, 6–7.
34. Винокуров С. Час вимагає нагальних змін / С. Винокуров // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6. – С. 7–12.
35. Висновок та рекомендації Парламентської Асамблеї РЄ від 26 вересня 1995 р. № 190 (1995) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_590
36. Висновок щодо проекту Закону України «Про прокуратуру», затверджений Венеціанською комісією 12–13 червня 2009 р., затверджений на 79-ому пленарному засіданні Венеціанської комісії (Венеція, 12–13 червня 2009 р.). – Страсбург, 2009. – 18 с.
37. Ворсінов Г. Становлення прокуратури незалежної України / Г. Ворсінов // Право України. – 1997. – № 1. – С. 22–25.
38. Государственный архив Азербайджанской Республики. – Ф. 100. – Оп. 2. – Д. 231.
39. Государственный архив Азербайджанской Республики. – Ф. 100. – Оп. 4. – Д. 2.
40. Гаврилюк М. Враховуючи реалії часу, або думки з приводу нової редакції Закону «Про прокуратуру» / М. Гаврилюк // Вісник прокуратури. – 2000.– № 4. – С. 30–32.
41. Гаврилюк М. Захист прав громадян – завдання прокурорів / М. Гаврилюк // Вісник прокуратури. – 2003. – № 5. – С. 38–40.
42. Гасанов Г.Э. Правовой статус прокуратуры Азербайджанской Республики. Положение и перспективы развития (в процессуальном аспекте): автореф. дис. … канд.юрид.наук: /Г.Э. Гасанов. –, 2006. – 24 с.
43. Галузо В. Н. Возникновение и развитие прокуратуры в России / В. Н. Галузо // Прокурорский надзор : учеб. ; под ред. Г. П. Химичевой. – М., 2001. – С. 20–70.
44. Гарник М. Роль прокуратури у судовому захисті прав людини / М. Гарник // Вісник прокуратури. – 2002. – № 1. – С. 8–12.
45. Голуб Ю. Нагляд за додержанням законодавства про оплату праці / Ю. Голуб // Вісник прокуратури. – 2003. – № 11. – С. 13–15.
46. Горячева І. Питання реалізації прокуратурою функції представництва / І. Горячева // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6. – С. 73–75.
47. Гошовський М. Конституційно-правові засади захисту прав і свобод людини та громадянина, державних і суспільних інтересів, а також представництво їхніх інтересів у суді у випадках, визначених законом / М. Гошовський // Реформування органів прокуратури України: проблеми і перспективи : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 2–3 жовтня 2006 р. – К. : Академія прокуратури України, 2007. – С. 81–83.
48. Гражданско-процессуальный кодекс Азербайджанской Республики // Свод Законов Азербайджанской Республики. – 2000. – № 1 (31). – Ст. 17.
49. Гражданско-процессуальный кодекс Украины : офиц. текст : по сост. на 18 марта 2004 г. – К. : Атіка, 2004. – 160 с.
50. Грицаєнко Л. Основні аспекти застосування міжнародних стандартів прокурорської діяльності в Україні / Л. Грицаєнко // Реформування органів прокуратури України : проблеми і перспективи : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 2–3 жовтня 2006 р. – К. : Академія прокуратури України, 2007. – С. 108–111.
51. Грошевой Ю. М. Органи конституційного контролю і нагляду (контрольно-наглядова влада) / Ю. М. Грошевой // Актуальные проблемы государства и права. – 1996. – Вып. 3. – С. 3–9.
52. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спиноза. – М. : Международные отношения, 1998. – 400 с.
53. Давиденко Л. М. Прокуратура України: якою повинна бути? / Л. М. Давиденко // Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави : зб. наук. праць. – К., 2002. – С. 73–75.
54. Давиденко Л. М. Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України / Л. М. Давиденко // Право України. – 1997. – № 6. – С. 43–45.
55. Даев В. Г. Основы теории прокурорского надзора / В. Г. Даев, М. Н. Маршунов. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1990. – 136 с.
56. Дамиров М. А. Организация государственной власти в Азербайджане 1918–1920 гг. (Историко-правовое исследование) / М. А. Дамиров. – Одесса : Астропринт, 1998. – 160 с.
57. Дамиров М. А. Прокуратура Азербайджана: история и современ-ность / М. А. Дамиров. – Баку : Азернешр, 1997. – 192 с. (на азер. яз.).
58. Дамірлі М. А. Предметна сфера історико-правового пізнання: традиції й оновлення (епістемологічний аналіз) : автореф. дис. … докт. юрид. наук : 12.00.01 / М. А. Дамірлі. – Х., 2005. – 38 с.
59. Державін В. Прокуратура доби Центральної Ради / В. Державін // Український правничий альманах / упоряд. : С. Бобровник, В. Державін, Ю. Дорошенко, А. Іщенко, Р. Калюжний ; за заг. ред. акад. Ю. Шемшученка. – К. : Київ. правн. товариство, 2002. – С. 144–146.
60. Десятков О. Прокурорський нагляд за законністю оперативно-розшукової діяльності / О. Десятков // Вісник прокуратури. – 2002. – № 4. – С. 85–87.
61. Дмитриев Ю. А. Система государственной власти в России и в мире: историко-правовая ретроспектива / Ю. А. Дмитриев, А. М. Николаев. – М. : ООО «Профобразование», 2002. – 840 с.
62. Додонов В. Н. Прокуратура в России и за рубежом : cравнительное исследование / В. Н. Додонов, В. Е. Крутских ; под ред. С. И. Герасимова. – М. : Норма, 2001. – 192 с.
63. Долежан В. Реформування прокуратури : проблеми і перспективи / В. Долежан // Право України. – 1999. – № 3. – С. 78–80.
64. Долежан В. Конституційна реформа і функції прокуратури / В. Долежан, М. Косюта // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 12.– С. 27–32.
65. Долежан В. Вимоги до прокурорів-обвинувачів у світлі рекомендацій Ради Європи / В. Долежан, Ю. Полянский // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 9–14.
66. Долежан В. В. Концептуальні проблеми визначення функцій прокуратури у процесі судово-правової реформи / В. Долежан // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 18. – Одеса, 2003. – С. 375–382.
67. Долежан В. В. Проблемы компетенции прокуратуры : автореф. дисс. … докт. юрид. наук : 12.00.10 / В. В. Долежан. – М., 1991. – 48 с.
68. Долежан В. Чергова спроба реформування законодавства про прокуратуру / В. Долежан, Ю. Полянський // Вісник прокуратури. – 2010. – № 4. – С. 19–25.
69. Домбровський С. «Загальний нагляд». Яким він є? / С. Домбровський // Вісник прокуратури. – 2008. – № 1. – С. 3–6.
70. Дунас Т. Проблемні питання реалізації представницької функції прокуратури України / Т. Дунас // Право України. – 2003. – № 8. – С. 97–100.
71. Дунас Т. Роль прокуратури у захисті прав і свобод людини та громадянина / Т. Дунас // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 2. – С.100–104.
72. Дьомін Ю. Проблеми реформування функцій прокуратури / Ю. Дьомін // Реформування органів прокуратури України: проблеми і перспективи : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 2–3 жовтня 2006 р. – К. : Академія прокуратури України, 2007. – С. 54–56.
73. Елизаров А. Б. Роль и место прокурорского надзора в триаде властей / А. Б. Елизаров // История государства и права. – 2003. – № 6. – С. 24–27.
74. Європіна І. Діяльність прокуратури з розгляду звернень громадян та юридичних осіб / І. Європіна // Вісник прокуратури. – 2002. – № 3. – С. 71–77.
75. Європіна І. Сучасне бачення моделі української прокуратури з огляду на міжнародні стандарти прокурорської діяльності / І. Європіна // Реформування органів прокуратури України: проблеми і перспективи : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 2–3 жовтня 2006 р. – К. : Академія прокуратури України, 2007. – С. 107–108.
76. Загородній В.Є. Основні напрями організації роботи районних (міських) прокуратур : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / В. Є. Загородній. – Одеса, 2009. – 20 с.
77. Закон України «Про прокуратуру». Науково-практичний коментар / Д. Бакаев, Ю. Грошевой, В. Долежан та ін. – Х. : Рита, 1993.
78. Зархін О. Правовий статус військових прокурорів та слідчих / О. Зархін // Вісник прокуратури. – 2003. – № 7. – С. 91–94.
79. Зархін О. Правовий статус військової прокуратури України / О. Зархін // Вісник прокуратури. – 2003. – № 5. – С. 107–111.
80. Зеленецкий В. С. Функциональная структура прокурорской деятельности : учеб. пособ. / В. С. Зеленецкий. – Х. : Харьков. юрид. ин-т, 1978. – 78 с.
81. Зуєва І. Представництво органами прокуратури інтересів держави в господарському судочинстві / І. Зуєва // Закон і бізнес. – 2002. – № 4. – 23 березня. – С. 1, 4.
82. Ильин М.В. Основные методологические проблемы сравнительной политологии / М.В. Ильин // Полис. – 2001. – № 6. – С. 140–155.
83. Ільковець Л. Проблеми повноважень і місця прокурора у кримінальному процесі України / Л. Ільковець // Реформування органів прокуратури України : проблеми і перспективи : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 2–3 жовтня 2006 р. – К. : Академія прокуратури України, 2007. – С. 118–119.
84. Имбер Ж. Исторический метод в сравнительном правоведении / Ж. Имбер // Проблемы сравнительного правоведения : материалы советско-франц. симпозиума юристов, Москва–Киев, 1979. – М., 1981. – С. 72–80.
85. Історична наука: термінологічний і понятійний довідник : навч. посіб. / [Литвин В. М., Гусєв В. І., Слюсаренко А. Г. та ін.]. – К. : Вища школа, 2002. – 430 с.
86. Історія держави і права УРСР. – К. : Вид-во АН УРСР, 1961. – 428 с.
87. Кiвалов С. Прокуратура початку третього тисячолiття / С. Кiвалов // Вiсник прокуратури. – 2000. – № 4. – С. 23–25.
88. Каменський Д. Прокуратура США у боротьбі з податковими злочинами / Д. Каменський // Вісник прокуратури. – 2003. – № 7. – С. 114–119.
89. Каркач П. М. Співвідношення функції прокурорського нагляду та координації / П. М. Каркач, В. С. Суходубов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць / Донецький ін-т внутрішніх справ при ДНУ. – 2002. – № 2. – С. 68–77.
90. Карпунцов В. Нагальна потреба сьогодення. Щодо внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» / В. Карпунцов // Вісник прокуратури. – 2003. – № 6. – С. 9–12.
91. Кетов Ю. Проблемы прокуратуры на современном этапе / Ю. Кетов // Законность. – 2003. – № 5. – С. 9–10.
92. Кириллова Н. П. Институт поддержания обвинения в России и за рубежом : перспективы развития / Н. П. Кириллова // Известия высших учебных заведений : правоведение. – 2003. – № 4. – С. 140–154.
93. Кириченко С. Г. Прокуратура и реализация норм экологического права / С. Г. Кириченко // Российский юридический журнал. – 2001. – № 2. – С. 105–108.
94. Киселев И. Я. Сравнительное трудовое право : учеб. / И. Я. Киселев. – М. : ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2005. – 360 с.
95. Клинова Г.Н. Защита интересов государства в арбитражном суде / Г. Н. Клинова, Г. Н. Отческая // Арбитражная практика. – 2003. – № 4. – С. 56–60.
96. Клинова Г. Н. Прокуроры и арбитражные суды на защите экономических интересов Российского государства / Г. Н. Клинова, Г. Н. Отческая // Право и экономика. – 2002. – № 6. – С. 70–72.
97. Клочков В. Взаємодія Генеральної прокуратури та Конституційного Суду щодо охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина / В. Клочков // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 36–40.
98. Клочков В. Взаимодействие Генеральной прокуратуры Украины со Счетной палатой по охране прав и свобод человека и гражданина / В. Клочков // Прокурорская и следственная практика. – 2003. – № 3–4. – С. 71–83.
99. Клочков В. Взаимодействие Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека и Генеральной прокуратуры Украины по защите конституционных прав и свобод человека / В. Клочков // Весы Фемиды. – 2002. – № 2. – С. 21–27.
100. Клочков В. Питання взаємодії Уповноваженного Верховної Ради з прав людини і Генеральної прокуратури України щодо забезпечення прав і свобод громадян / В. Клочков // Міліція України. – 2002. – № 11. – С. 26.
101. Клочков В. Прокуратура України часiв УНР, Гетьманату та Директорiї / В. Клочков // Вiсник прокуратури. – 2001. – № 1. – С. 105–108.
102. Клочков В. Розмежування об’єкта і предмета прокурорського нагляду за дотриманням прав і свобод людини та громадянина / В. Клочков // Підприємництво, господарство i право. – 2003. – № 11. – С. 132–134.
103. Ковальченко И. Д. Методы исторического исследования / И. Д. Ковальченко. – М. : Наука, 2003. – 476 с.
104. Ковальчук І. С. Організаційно-правові проблеми розгляду звернень громадян і юридичних осіб в органах прокуратури : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10 / І. Ковальчук. – Одеса, 2008. – 20 с.
105. Кожевников О. А. О новом направлении деятельности органов прокуратуры / О. А. Кожевников // Российский юридический журнал. – 2009. – № 2. – С. 115–122.
106. Козир П. Особливості координаційної діяльності у боротьбі зі злочинністю / П. Козир // Вісник прокуратури. – 2003. – № 2. – С. 96–99.
107. Козлова Е. И. Конституционное право России / Е. И. Козлова, О. Е. Кутафин. – М. : Юристъ, 1999. – 302 с.
108. Козьяков І. Прокурорський нагляд у сфері оперативно-розшукової діяльності. Його функціональне призначення та межі / І. Козьяков // Вісник прокуратури. – 2003. – № 1. – С. 63–69.
109. Колесник К. Прокуратура в системі державних органів влади : проблеми теорії та практики / К. Колесник // Прокуратура. Людина. Держава.– 2004. – № 4. – С. 15–18.
110. Кони А.Ф. За последние годы / А.Ф. Кони. – СПб, 1898.
111. Конституция Азербайджанской Республики от 12 ноября 1995 г. – Баку : Ганун, 2002. – 100 с.
112. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 р. № 1к/95ВР : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main-cgi?nreg=1%E A%2 F 95%E2%F0
113. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
114. Концепція реформування прокуратури України // Вісник прокуратури. – 2003. – № 7. – С. 3–7.
115. Корнаш I. Координацiя дiяльностi правоохоронних органiв / I. Корнаш // Вiсник прокуратури. – 2001. – № 1. – С. 17–18.
116. Корнякова Т. Питання діяльності прокурора поза межами кримінально-правової сфери / Т. Корнякова // Вісник прокуратури. – 2009. – № 12. – С. 3–7.
117. Корнякова Т. Трансформація та значення функції нагляду за додержанням прав и свобод громадян / Т. Корнякова // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 5. – С. 3–8.
118. Корнякова Т.В.Прокуратура і органи позавідомчого контролю : нагляд і взаємодія : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Т.В.Корнякова. – Одеса, 2004. – 20 с.
119. Косюта М. Взаємозв’язки у діяльності прокуратури та Конституційного Суду України : проблеми і перспективи / М. Косюта // Право України. – 2002. – № 6. – С. 102–108.
120. Косюта М. Взаємозв’язок між діяльністю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та органів прокуратури у сфері правозахисту / М. Косюта // Вісник прокуратури. – 2002. – № 3. – С. 6–12.
121. Косюта М. Новiй Україні потрiбна незалежна прокуратура / М. Косюта // Вiсник прокуратури. – 2000. – № 4. – С. 26–29.
122. Косюта М. Основные этапы развития органов прокуратуры Украины / М. Косюта // Юридический вестник. – 2002. – № 3. – С. 121–126.
123. Косюта М. Правове регулювання представницької функції прокуратури у світлі вимог Конституції України / М. Косюта // Науковий вісник ВДУ : Юридичні науки / Волинський державний університет імені Лесі Українки. – Луцьк, 1997. – № 10. – С.11–16.
124. Косюта М. Правове регулювання представницької функції прокуратури / М. Косюта // Право України. – 1997. – № 12. – С. 53–57.
125. Косюта М. Прислушаться к Европе, не забывая об отечественных интересах. Проблемы развития прокуратуры Украины и их решение в условиях становления демократии / М. Косюта // Голос Украины. – 2002. – № 196. – 24 октября. – С. 9.
126. Косюта М. Прокуратура України : навч. посіб. / М. Косюта. – Одеса : Юридична література, 2003. – 312 с.
127. Косюта М. Прокуратура України в умовах становлення демократії: проблеми розвитку та їх вирішення / М. Косюта // Вісник прокуратури. – 2003. – № 1. – С. 10–14.
128. Косюта М. Роль прокуратури у забезпеченні законності при провадженні у справах про адміністративні правопорушення / М. Косюта // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць ; голов. ред. С. В. Ківалов. – Одеса, 2001. – Вип. 12. – С. 86–91.
129. Косюта М. Україні потрібна сильна прокуратура / М. Косюта // Юридический вестник. – 1999. – № 3. – С. 59–62.
130. Косюта М. Функції прокуратури за законодавством країн пострадянського простору: порівняльно-правовий аналіз / М. Косюта // Право України. – 2003. – № 5. – С. 80–83.
131. Косюта М. Яку модель прокуратури ми хочемо мати? / М. Косюта // Урядовий кур’єр. – 2003. – 11 жовтня. – С. 10.
132. Косюта М. В. Забезпечення незалежності прокуратури у відносинах з іншими органами публічної влади / М. В. Косюта // Митна справа. – 2002. – № 4. – С. 80–84.
133. Косюта М. В. Основні підходи до оцінки ефективності прокурорського нагляду за відповідністю закону правових актів / М. Косюта // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності : зб. наук. праць. – Х. : ІПК Генеральної прокуратури України, 1999. – С. 169–176.
134. Косюта М. В. Прокуратура України : навч. посіб. / М. Косюта. – [2-е вид., доп. і виправл.]. – Одеса : Юридична література, 2008.
135. Косюта М. В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства / М. В. Косюта. – Одеса : Юридична література, 2002. – 376 с.
136. Кох Х. Международное частное право и сравнительное правоведение / Х. Кох, У. Магнус, П. Винклер фон Моренфельс ; пер. с нем. Ю. М. Юмашева. – М. : Международные отношения, 2003. – 476 с.
137. Кривобок В. Актуальні питання визначення статусу прокуратури України в умовах перехідного періоду / В. Кривобок // Право України. – 2000. – № 10. – С. 85–87.
138. Кулаков В. Модель прокуратури як критерій визначення її місця в системі органів державної влади / В. Кулаков // Реформування органів прокуратури України : проблеми і перспективи : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 2–3 жовтня 2006 р. – К. : Академія прокуратури України, 2007. – С. 78–81.
139. Кушнір П. Дзеркало державності / П. Кушнір // Вісник прокуратури. – 2001. – № 2. – С. 14–17.
140. Лакизюк В. Прокуратура України : витоки, розвиток, персоналії та правове регулювання / В. Лакизюк, О. Михайленко // Вісник прокуратури. – 2000. – № 2. – С. 34–42.
141. Ларичев В. В. Система органов уголовного расследования США и Германии / В. В. Ларичев // Российский следователь. – 2003. – № 5. – С. 42–48.
142. Литвак О. М. Функції прокуратури України : навч.-метод. посіб. / О. М. Литвак, П. В. Шумський. – Хмельницький: ХІРУП, 1998. – 390 с.
143. Лісовий М. Прокуратура повинна виконувати функцію нагляду за додержанням та застосуванням законів / М. Лісовий // Вісник прокуратури. – 2001. – № 4. – С. 29–31.
144. Лобач В. Державне обвинувачення у світлі міжнародних стандартів: організація його підтримання на сучасному етапі / В. Лобач // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 5. – С. 32–38.
145. Ломовский В. Какой власти принадлежит прокуратура? / В. Ломовский // Российская юстиция. – 2001. – № 9. – С. 21–22.
146. Лук’янчиков Є. Кримінальне переслідування / Є. Лук’янчиков, А. Музика // Юридична енциклопедія. – К. : Українська енциклопедія імені М. П.Бажана, 2001. – Т. 3.
147. Макеев Н. Н. Прокурорский надзор в сфере профессионального образования: необходимость совершенствования / Н. Н. Макеев // Российский юридический журнал. – 2001. – № 4. – С. 105–107.
148. Малихіна С. Один із факторів досягнення мети кримінального переслідування / С. Малихіна // Вісник прокуратури. – 2008. – № 10. – С. 37–42.
149. Малюга В. Взаємовідносини прокуратури з іншими органами держави / В. Малюга // Право України. – 2002. – № 12. – С. 82–85.
150. Малюга В. І. Історія виникнення та розвитку прокуратури: завдання, принципи, функції / В. І. Малюга // Вісник Київського національного університету імені Т. Шевченка : Юридичні науки. – 2001. – Вип. 43. – С. 36–39.
151. Малюга В. І. Формування принципів організації та діяльності прокуратури в період з найдавніших часів ХІХ ст. / В. І. Малюга // Право України. – 2001. – № 10. – С. 99–100.
152. Маляренко В. Т. Про відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді та її правові наслідки / В. Т. Маляренко // Вісник Верхо