ПРЕДСТАВНИЦТВО ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯНИНА АБО ДЕРЖАВИ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису

Малахов Сергій Олексійович

УДК 347.963

ПРЕДСТАВНИЦТВО ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯНИНА АБО ДЕРЖАВИ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ

12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Курочка Микола Йосипович
кандидат юридичних наук, доцент

Луганськ – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.............................................................. 4
ВСТУП………………………………………………………………...……..........5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВСТУПУ ПРОКУРОРА
У ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ………................................13
1.1. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або
держави в суді як підстава набуття прокурором статусу
учасника виконавчого провадження.…………………………………...13
1.2. Порядок (процедура) набуття прокурором статусу учасника
виконавчого провадження……………………………………….............31
1.2.1. Прокурор у стадії звернення рішень суду до примусового
виконання.................................................................................................31
1.2.2. Прокурор у стадії відкриття виконавчого
провадження..…………………………………………………………...45
1.3. Загальна характеристика статусу прокурора у
виконавчому провадженні.…………………………………………...…59
Висновки до Розділу 1........................……………………….………...….....69
РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОКУРОРОМ ПРАВ СТЯГУВАЧА
ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО
ПРОВАДЖЕННЯ ..................................................…………….75
2.1. Загальні умови та порядок використання прокурором прав стягувача
при виконанні судових рішень...................…………………………….75
2.2. Прокурор як суб’єкт оскарження рішень, дій або бездіяльності
посадових осіб державної виконавчої служби…………………….... 105
2.3. Позов прокурора у виконавчому провадженні: підстави, предмет,
зміст………………………………………....…………………………..132
Висновки до Розділу 2 ..…………………………………………….....…...141

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УЧАСТІ ПРОКУРОРА
У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ.....…..…….....………..149
3.1. Актуальні питання організації роботи прокурора у виконавчому
провадженні.........………………………………………….…………….149
3.2. Шляхи підвищення ефективності заходів прокурора у виконавчому
провадженні……………………………………………...……….....…..174
Висновки до Розділу 3............……………………………………………... 191
ВИСНОВКИ………………………………………………………………....195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ... …………………………...…201
ДОДАТКИ....................................................………………...………………228

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АРК – Автономна республіка Крим
ВАСУ – Вищий адміністративний суд України
ВВР – Відомості Верховної Ради України
ВДВС – Відділ державної виконавчої служби
ВГСУ – Вищий господарський суд України
ВСУ – Верховний Суд України
ВССУ – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
ГК – Господарський кодекс України
ГПК – Господарський процесуальний кодекс України
ДВС – Державна виконавча служба України
КАС – Кодекс адміністративного судочинства України
КВК – Кримінально-виконавчий кодекс України
КМУ – Кабінет Міністрів України
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України
КС – Конституційний Суд України
Мін’юст – Міністерство юстиції України
ОВУ – Офіційний вісник України
СК – Сімейний кодекс України
ЦК – Цивільний кодекс України
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Судові рішення (далі – рішення) відповідно до конституційних та законодавчих засад є обов’язковими для виконання. Окрему категорію рішень становлять ті, що ухвалені судом у цивільних, господарських та адміністративних справах за позовами (заявами) прокурорів у порядку реалізації прокуратурою конституційної функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Саме тому пріоритетним у роботі органів прокуратури має бути забезпечення реалізації принципу обов’язковості рішень, і, в першу чергу, ухвалених у таких справах. Адже прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою (ч.1 ст.7 Закону України «Про виконавче провадження»).
За таких обставин питання щодо здійснення прокурором представництва інтересів громадянина або держави у виконавчому провадженні набувають особливої актуальності, а звідси однією з проблем реформування прокуратури в умовах сьогодення є без перебільшення визначення сутності її діяльності у виконавчому провадженні. При збереженні певного наступництва щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді, притаманного прокуратурі впродовж десятків років, представництво інтересів громадянина або держави у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження все ж становить якісно новий напрям прокурорської діяльності з огляду на нерозривний зв’язок представництва зазначених інтересів у суді та виконавчому провадженні.
Актуальність проблеми пояснюється, насамперед, необхідністю проведення глибокого науково-теоретичного дослідження організаційно-правового становища прокурора як учасника виконавчого провадження, оскільки у вітчизняній юридичній науці це питання є малодослідженим. В Україні з проблем діяльності прокурора у виконавчому провадженні на монографічному рівні захищено лише одну кандидатську дисертацію: у 2008 році М.М. Говорухою «Організаційно-правові аспекти діяльності прокурора у виконавчому провадженні» (Київ, Академія адвокатури України). Проте це дисертаційне дослідження не лише не вирішило, а й навпаки, порушило цілу низку нових проблемних питань, пов’язаних з удосконаленням процедур діяльності прокурора як учасника виконавчого провадження.
Нерозробленість проблемних питань, що виникають у практиці примусового виконання рішень, призводить до незахищеності прав стягувача, інших осіб. Робота прокурорів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішень, ухвалених за їх позовами (заявами) є недостатньою, виконується лише половина рішень. За останні 3,5 років сума невиконаних рішень за позовами прокурорів в інтересах держави перевищує 1 млрд. грн. Ця ситуація вимагає ґрунтовного правового аналізу виконавчого провадження й участі в ньому прокурора, насамперед у контексті нового Закону України «Про виконавче провадження» та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень.
Під час написання дисертації враховувався ступінь дослідження інституту прокурорської діяльності. Вагомий внесок у розвиток його теоретичних і практичних основ здійснили такі вчені як Ю.М. Грошевий, Л.М. Давиденко, В.В. Долежан, В.С. Зеленецький, П.М. Каркач, І.М. Козьяков, М.В. Косюта, В.І. Малюга, І.Є. Марочкін, О.Р. Михайленко, М.І. Мичко, В.П. Півненко, Ю.Є. Полянський, М.В. Руденко, В.Й. Сапунков, В.В. Сердюк, Г.П. Середа, В.В. Сухонос, В.Я. Тацій, Є.Б. Черв’якова та ін.
Специфіка теми даного дослідження зумовлена використанням праць з питань виконавчого провадження, цивільного, господарського, адміністративного процесуального права, зокрема, А.В. Авторгова, В.В. Афанасьєва, В.В. Баранкової, Ю.В. Білоусова, Б.М. Гука, К.В. Гусарова, Т.О. Дунаса, П.П. Заворотька, В.В. Комарова, Д.Д. Луспеника, А.І. Перепелиці, В.Г. Перепелюка, В.І. Солодкого, В.І. Тертишнікова, С.Я. Фурси, О.З. Хотинської, М.Й. Штефана, С.В. Щербак, В.С. Щербини, М.К. Юкова, В.В. Яркова та ін.
Актуальність теми, складність її дискусійних питань, недостатнє їх вивчення та необхідність їх правового врегулювання і визначили мету і завдання даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено відповідно до Державної цільової програми «Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (державна реєстрація № 0186.0.099031) та тематики пріоритетних фундаментальних досліджень кафедри кримінального процесу та правосуддя Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні сутності представництва прокурором інтересів громадянина або держави у виконавчому провадженні (участі у виконавчому провадженні прокурора) і визначення правових та організаційних засад удосконалення цієї важливої прокурорської діяльності. Дисертація має теоретично-прикладний характер і відповідно до поставленої мети зорієнтована на вирішення таких завдань:
- визначення приводів та підстав вступу прокурора у виконавче провадження;
- надання характеристики щодо статусу прокурора у виконавчому провадженні;
- висвітлення порядку (процедури) ініціювання прокурором відкриття виконавчого провадження;
- виявлення особливостей реалізації прокурором прав стягувача під час здійснення виконавчих дій;
- висвітлення закономірностей організації роботи прокурора у виконавчому провадженні;
- створення концепції підвищення ефективності заходів прокурора у виконавчому провадженні;
- формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регламентує участь прокурора у виконавчому провадженні.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають з моменту здійснення прокурором представництва інтересів громадянина або держави у виконавчому провадженні.
Предметом дослідження є діяльність прокурора з представництва інтересів громадянина або держави у виконавчому провадженні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальні наукові та спеціальні методи наукового пізнання. Як універсальний і загальнонауковий було використано діалектичний метод, завдяки якому поглиблено понятійний апарат, визначено сутність та особливості представництва прокурором інтересів громадянина або держави у виконавчому провадженні (підрозділи 1.1, 1.3). Формально-юридичний метод використовувався для аналізу існуючої системи правових норм, які регламентують повноваження прокурора у виконавчому провадженні, що у комплексі з методом логічного аналізу дозволив окреслити напрямки вдосконалення законодавства у цій сфері (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Методи класифікації та групування використовувалися під час визначення рівнів організації роботи прокурора у виконавчому провадженні, її структури та елементів (підрозділи 3.1, 3.2). За допомогою соціологічного методу вивчалися думки прокурорів, державних виконавців, суддів з приводу діяльності прокурора у виконавчому провадженні. У дисертації використано результати наукових доробок із загальної теорії держави і права, конституційного права.
Інформаційну й емпіричну основу дослідження складають узагальнення та аналітичні матеріали з питань участі прокурора у виконавчому провадженні прокуратур АРК, Донецької, Луганської, Одеської, Сумської та Харківської областей, статистичні матеріали, довідкові видання тощо.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється тим, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому висвітлюється питання організації здійснення прокурором представництва інтересів громадянина або держави у виконавчому провадженні.
У дисертаційній роботі:
уперше:
- визначено поняття представництва прокурором інтересів громадянина або держави у виконавчому провадженні, яке розглядається як складова представницької функції прокуратури, що полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у виконавчому провадженні прав та законних інтересів стягувача, а при необхідності – й інших осіб;
- обґрунтовано висновок, що прокурор набуває статусу учасника виконавчого провадження за умови, що в передбачених ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» випадках він здійснював представництво інтересів громадян або держави в суді й зазначене провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за його заявою;
- запропоновано теоретичну модель процесуальної форми представництва прокурором інтересів громадянина або держави у виконавчому провадженні, яка передбачає можливість впливу прокурорської діяльності на розвиток виконавчого провадження – на відкриття виконавчого провадження та реалізації під час здійснення виконавчих дій прав стягувача;
- зроблено висновок, про те що прокурор, який набув статусу учасника виконавчого провадження, має використовувати надані ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідними процесуальними кодексами права стягувача, за виключенням укладення мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, проте це питання потребує самостійного правового регулювання;
- вказано на неможливість ототожнювати правовий статус прокурора зі статусом представника сторони у виконавчому провадженні, адже прокурор є самостійним учасником виконавчого провадження, діє в ньому від імені держави, виконуючи представницькі функції;
- доведено потребу у наділенні прокурора правом звертатися до суду із заявою про видачу виконавчого документа, про виправлення помилки у виконавчому документі, про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання, про роз’яснення рішення, яке підлягає примусовому виконанню;
- визнано за необхідне видати окремий наказ Генерального прокурора України «Про організацію участі прокурорів у виконавчому провадженні»;
удосконалено:
- наукову конструкцію «право прокурора на відкриття виконавчого провадження», яку поряд з такими елементами як передумови права прокурора на відкриття виконавчого провадження, порядку (процедури) відкриття виконавчого провадження, гарантій реалізації права прокурора на відкриття виконавчого провадження запропоновано доповнити ще одним – юридичними наслідками у випадку відмови прокурора від поданої заяви про відкриття виконавчого провадження;
- положення відносно критеріїв, згідно з якими прокурор може вступити у виконавче провадження, оскільки зазначені, але не розкриті в чинному законодавстві поняття «інтереси громадянина», «інтереси фізичних і юридичних осіб», «інтереси держави»;
- обґрунтування практичної реалізації оскарження прокурором рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, зокрема, виходячи з різного нормативно-правового регулювання цього питання та неоднакового підходу у практиці, існуючі проблеми правозастосування запропоновано вирішити шляхом надання пленумами вищих спеціалізованих судів відповідних рекомендаційних роз’яснень;
дістали подальшого розвитку:
- аргументи на користь точки зору щодо «подвійності» статусу прокурора у виконавчому провадженні, що вимагає зосередження його зусиль як у вжитті представницьких заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішень, так і на забезпечення наглядової функції прокуратури при виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб);
- питання щодо поняття та змісту організації роботи прокурора у виконавчому провадженні та рекомендацій відносно таких її структурних елементів як розподіл службових обов’язків, інформаційно-правове забезпечення, аналіз і узагальнення, планування роботи, контроль і перевірка, первинний облік і звітність тощо;
- пропозиції, що спрямовані на підвищення ефективності заходів прокурора у виконавчому провадженні, якими, насамперед, визначено своєчасність подання заяв про відкриття виконавчого провадження, повнота реалізації прав стягувача під час здійснення виконавчих дій, відслідкування використання державним виконавцем наданих йому прав у точній відповідності із законом та недопущення порушення ним прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення можуть бути використані:
у науково-дослідній роботі – для досліджень проблем організації та діяльності органів прокуратури, державної виконавчої служби, судів;
у правотворчості – для удосконалення законодавства про виконавче провадження, прокуратуру, судоустрій; цивільного, господарського та адміністративного процесуального законодавства;
у правозастосуванні – для підвищення ефективності представницької діяльності прокуратури, а також діяльності державної виконавчої служби;
у навчально-методичній роботі – для підготовки підручників, навчальних та методичних посібників, текстів лекцій із зазначених питань.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорено та схвалено на засіданні кафедри кримінального процесу та судоустрою Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Результати, що розкривають основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема: V Міжнародна наукова конференція студентів та молодих вчених «Від громадянського суспільства до правової держави» (Харків, 26-27 лютого 2010 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Кримінальна юстиція в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку» (Другі Донбаські правові читання) м.Луганськ, 14 травня 2010 р.; VI Міжнародна науково-практична конференція «Теорія та практика протидії злочинності» м. Харків, 15 квітня 2011 р.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що сформульовані в дисертації, опубліковані у 3 наукових статтях у фахових виданнях, та у 3-х доповідей тезах на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у наданні комплексної характеристики інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави у виконавчому провадженні, визначенні особливостей повноважень прокурора у процесі примусового виконання рішень та обґрунтуванні рекомендацій щодо удосконалення організації цієї важливої прокурорської діяльності. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі:
1. Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і невід’ємною частиною представницької функції органів прокуратури України. Прокурор набуває статусу учасника виконавчого провадження за умови, що у передбачених ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» випадках він здійснював представництво інтересів громадянина або держави в суді й зазначене провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за його заявою (п.2 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»). У подальшому прокурор бере участь у виконавчому провадженні як представник стягувача.
2. Під участю (представництвом) прокурора у виконавчому провадженні (ч.2 ст.7 Закону України «Про виконавче провадження») слід розуміти здійснення прокурором від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у виконавчому провадженні прав фізичних і юридичних осіб (громадян або держави) у випадках, визначених законом.
3. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави у виконавчому провадженні (участь у виконавчому провадженні прокурора) здійснюється у двох формах: а) у формі звернення прокурора до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження (на підставі виконавчого документа); б) у формі реалізації прокурором прав стягувача під час здійснення виконавчого провадження.
4. У виконавчому провадженні прокурор керується вимогою щодо необхідності захисту порушених державних (суспільних) інтересів або прав і охоронюваних законом інтересів громадян. Для цього він наділений певними процесуальними правами і має державну заінтересованість у наслідках виконання рішення. Звідси представництво прокурором інтересів громадянина або держави відрізняється від представника сторін у виконавчому провадженні низкою специфічних ознак: а) організаційною самостійністю органів прокуратури; б) державно-правовим характером представництва; в) обсягом і межами повноважень прокурора; г) об’єктом представництва; д) особливістю юридичних наслідків. За таких обставин прокурор є самостійним учасником виконавчого провадження.
5. Стан виконання рішення значною мірою залежить від своєчасності звернення стягувача з виконавчим документом до ВДВС та ініціювання примусового виконання рішення. Оскільки повноваження на одержання в суді виконавчого документа безпосередньо прокурором у законі прямо не визначено, для реалізації права прокурора на відкриття виконавчого провадження прокурору необхідно одержувати виконавчий документ в суді за посередництва стягувача. Проте такий стан справ не можна визнати нормальним. Зважаючи на те, що представницька функція прокуратури регламентується відповідними нормами процесуального законодавства є необхідність уточнення положень ст.368 ЦПК України, ст.116 ГПК України, ст.258 КАС України відносно отримання прокурором у суді виконавчого документа.
6. З огляду на положення статті 361 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право ініціювати відкриття виконавчого провадження на захист прав і інтересів фізичної особи (громадянина), якщо той за станом здоров'я чи з інших повноважних причин не може реалізувати своє право на примусове виконання рішення. Щодо захисту прав юридичної особи (інтересів держави), прокурор звертається (на підставі виконавчого документа) до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, якщо, наприклад, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, на користь якого ухвалено рішення за позовом (заявою) прокурора, не звертається до суду з проханням про видачу виконавчого документа або з будь-яких причин не пред’являє його державному виконавцю для примусового виконання.
7. Державний виконавець при поданні прокурором заяви про відкриття виконавчого провадження має перевіряти, чи дійсно в цій справі (цивільній, адміністративній, господарській) позовна заява (апеляційна чи касаційна скарга) надавались і підтримувалися прокурором у суді. У випадку непідтверждення цього факту державний виконавець повинен відмовити у відкритті виконавчого провадження з винесенням мотивованої постанови.
8. Закон не містить вимог щодо форми та змісту заяви про відкриття виконавчого провадження, а тому прокурори інколи звертаються до державного виконавця з клопотанням, листом тощо. У зв’язку з цим з метою забезпечення єдиної практики підготовки та направлення заяв, які надсилаються до органів ДВС, необхідно на законодавчому рівні передбачити форму та зміст цієї заяви.
9. Прокурор, який набув статусу учасника виконавчого провадження, має використовувати надані ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», права сторони (стягувача), а саме, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у проведенні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої припущення, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, припущень та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у передбачених цим Законом випадках, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватись іншими правами, наданими законом, за виключенням права на укладення мирової угоди про закінчення виконавчого провадження. Проте питання щодо прав і обов’язків прокурора має бути вирішено окремо у зазначеній статті, адже прокурор є самостійним учасником виконавчого провадження.
10. Питання щодо оскарження прокурором рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби пов’язане з характером регулювання правовідносин, що виникають під час розгляду справи судом та обумовлює застосування відповідного процесуального законодавства (ЦПК, ГПК чи КАС України). Скарги стосовно виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби подаються прокурором до господарських судів. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішень, ухвалених відповідно до ЦПК України, здійснюється до суду цивільної юрисдикції. Якщо оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення, ухваленого за КАС України, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб, прокурор звертається до адміністративного суду.
11. У порядку представницької функції прокурор вправі також реагувати шляхом звернення в апеляційну чи касаційну інстанцію зі скаргами на незаконні та необґрунтовані ухвали судів з питань, що стосуються виконання рішень.
12. За необхідності прокурором у встановленому законом порядку вживаються заходи щодо відшкодування завданих державі або громадянину збитків (шкоди) у зв’язку з протиправними діями (бездіяльністю) посадових осіб державної виконавчої служби, інших органів, установ, організацій, а також фізичних осіб. Правовим засобом, спрямованим на забезпечення відшкодування шкоди (збитків), завданих під час проведення виконавчого провадження, є позов до суду, пред’явлений відносно осіб, які розтратили передане їм на зберігання описане майно; до підприємств, організацій, установ, з вини яких не були стягнені з боржників суми, що підлягають відрахуванню; про визнання права власності на арештоване майно та зняття арешту з цього майна тощо.
13. Організація роботи органів прокуратури зі здійснення представницької функції у виконавчому провадженні напряму пов’язана з раціоналізацією системи її управління. Ініціювання заходів, спрямованих на своєчасне і в повному обсязі виконання рішень, ухвалених у справах за позовами (заявами) прокурора, мають забезпечувати прокурори всіх рівнів, а в прокуратурах обласної ланки також підрозділи захисту інтересів громадян та держави під час виконання судових рішень (старші помічники прокурорів областей із зазначених питань). З метою підвищення ефективності участі у виконавчому провадженні прокурори повинні знати суми належних до стягнення коштів, відстежувати фактичне вжиття державним виконавцем і боржником заходів щодо виконання рішень, слідкувати за термінами закінчення відстрочки або відкладення виконання та за додержанням термінів внесення платежів при розстроченні виконання рішення, мати інформацію про майно, щодо якого винесено ухвалу про забезпечення позову, оцінювати неупережденість, своєчасність і повноту дій державного виконавця. Є слушна думка видати окремий наказ Генерального прокурора України «Про організацію участі прокурорів у виконавчому провадженні» та доповнити розділ 2 статистичного звіту про роботу прокурора (форма П) окремим рядком щодо кількості заяв про відкриття виконавчого провадження.
14. На підставі проведеного дослідження слід внести такі зміни до чинного законодавства України:
1. У Законі України «Про виконавче провадження»:
а) статтю 12 після частини 3 доповнити новою частиною такого змісту:
«Прокурор, який відповідно до статті 19 цього Закону звернувся до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, має права й обов’язки стягувача, в інтересах якого він діє, за винятком права на укладення мирової угоди про закінчення виконавчого провадження». У зв’язку з цим частини чотири-сім цієї статті вважати відповідно частинами п’ять-вісім;
б) у пунктах 1, 2 частини 1 статті 19 слова «за заявою» замінити словами «за письмовою заявою»;
в) частину 5 статті 25 після слова «стягувачу» доповнити словом «прокурору»;
г) пункт 11 частини 1 статті 37 викласти в такій редакції:
«11) внесення прокурором касаційної скарги на рішення суду або заяви до Верховного Суду України про перегляд судових рішень»;
д) частину 1 статті 82 після слова «стягувачем» доповнити словом «прокурором»;
е) частину 4 статті 82 після слова «сторонами» доповнити словом «прокурором».
2. У Цивільному процесуальному кодексі України:
а) частину 2 статті 368 після слів «на користь яких воно ухвалено» доповнити словами «або органів та осіб, яким законом надане право захищати права, свободи та інтереси інших осіб»;
б) частину 1 статті 383 після слів «сторони виконавчого провадження» доповнити словами «та прокурор»;
3. У Господарському процесуальному кодексі України:
а) частину 1 статті 116 після слова «стягувачеві» доповнити словом «прокурору».
4. У Кодексі адміністративного судочинства України:
а) частину 1 статті 258 після слів «на користь яких воно ухвалено» доповнити словами «або органів та осіб, яким законом надане право захищати права, свободи та інтереси інших осіб».
Наукові та практичні результати дисертаційного дослідження є достовірними, оскільки випливають із визначеного автором об’єкта, предмета та методів дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративне судочинство. Про вимоги прокурора надати для ознайомлення виконавчі провадження: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 лютого 2011 року // Юрид. вісн. України, 7-13 травня 2011 року №19.
2. Авторгов А.В. Адміністративно – правовий статус державного виконавця: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / В.А.Авторгов. – Ірпінь, 2007. – 18 с.
3. Андрєєва Т. Виконання рішення суду про виселення / Т.Андрєєва // Юридичний вісник України, 5 – 11 квітня 2008 року, № 14.
4. Афанасьев В.В. Організаційні та правові проблеми виконавчого провадження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. „12.00.10 „Судоустрій; прокуратура та адвокатура” / В.В. Афанасьев. – Х., 1995. – 18 с.
5. Балюк М.І., Луспеник Д.Д. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарії, рекомендації, пропозиції. Серія „Судова практика”. – Х.: Харків юридичний, 2008. – 708 с.
6. Баранкова В.В. Виконання судових рішень / Цивільне процесуальне право України; За ред. В.В.Комарова – Х., 1999. – 543 с.
7. Бачун О. Розгляд скарг на дії та бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал господарського суду / О.Бачун // Право України. – 2002. – №8. – С. 58–62.
8. Беловол Т. Реальне виконання судових рішень, постановлених за позовами прокурорів / Т.Беловол // Вісник прокуратури. – 2008. – №12(40). – С. 42–45.
9. Білоусов Ю. Забезпечення законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників / Ю.Білоусов // Юридична Україна. – 2003. – №7. – С. 7–11.
10. Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: Навч.посіб. – К.: Прецендент, 2004. – 192 с.
11. Білоусов Ю.В. Судовий контроль за виконанням рішень: питання процесуальної форми // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України: Тези доп. та наук. повід. учасників міжн. наук. – практ. конф. (25-26 січня 2007 р.) // За заг. ред.проф.В.В.Комарова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 116–119.
12. Бортняк Ф. Виконавчий документ як форма публічного органу управління щодо примусового виконання рішень ДВС / Ф.Бортняк // Право України. – 2007. – №12. – С. 11–13.
13. Бояринцева М.А. Нормативне регулювання та практичні аспекти виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів / М.А.Бояринцева // Вісник господарського судочинства. – 2003. – №1. – С. 56–59.
14. Васильєв С.В. Основи виконавчого провадження: Навч. посіб. – Х., Одісей, 2008. – 106 с.
15. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. і глов.ред. В.Т.Бусел. – К., 2007.
16. Вибірковість апеляції ... КС пояснив, як оскаржити відмову у видачі дубліката виконавчого листа ... (редакційна) // Закон і бізнес 6-12 лютого 2010 р. №6.
17. Виконавче провадження: законодавство та судова практика: Збірник нормативних актів. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 448 с.
18. Виступ Генерального прокурора України О.Медведька на розширеному засіданні колегії Генеральної прокуратури України 24 липня 2009 року за підсумками роботи органів прокуратури у 1 півріччі 2009 року // Вісник прокуратури. – 2009. – №8. – С. 13–14.
19. Галюк В., Єршова О. Взаємодія органів прокуратури та державної виконавчої служби / В.Галюк, О.Єршова // Вісник прокуратури. – 2006. – №1. – С. 27–31.
20. Гетьманський Т. Строки у виконавчому провадженні / Т.Гетьманський // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №5. – С. 28–30.
21. Гловюк І. Виїмка документа виконавчого провадження / В. Гловюк // Вісник прокуратури. – 2007. – №6. – С. 96–99.
22. Господарський Кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003р. // ВВР. – 2003. – №№18 – 22. – Ст. 144.
23. Господарський процесуальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 06.11.1991р. // ВВР. – 1992. – №6. – Ст.56 (з наступними змінами та доповненнями).
24. Говоруха М. Місце і роль прокуратури у виконавчому провадженні / М.Говоруха // Вісник прокуратури. – 2006. – №10. – С. 51–58.
25. Говоруха М. Оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби прокурором: деякі теоретичні та практичні аспекти / М.Говоруха // Вісник Академії прокуратури України. – 2007. – №3. – С. 34–38.
26. Говоруха М.М. Прокурорський нагляд у виконавчому провадженні: сучасний стан та перспективи / М.Говоруха // Право України. – 2007. – №4. – С. 118–121.
27. Говоруха М. Право прокурора на відкриття виконавчого провадження: питання теорії і практики / М.Говоруха // Вісник прокуратури. – 2007. – №8. – С. 59–64.
28. Говоруха М.М. Організаційно-правові аспекти діяльності прокурора у виконавчому провадженні: дис...кандидата юрид.наук: 12.00.10 / Говоруха Максим Миколайович. – К. – 2008. – 260 с.
29. Говоруха М.М. Організаціно-правові аспекти діяльності прокурора у виконавчому провадженні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеню канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 „Судоустрій; прокуратура та адвокатура” / М.М.Говоруха. – К., 2008. – 21 с.
30. Говоруха М.М. Прокурор у виконавчому провадженні: основи організації і діяльності: навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М.М.Говоруха, М.В.Руденко, Г.П.Середа. – К.: Видавничий Дім „Ін-Юре”, 2008. – 376 с.
31. Говоруха М. Проблеми виконавчого провадження й участі в ньому прокурора: питання теорії і практики / М.Говоруха // Вісник прокуратури. – 2009. – №3. – С. 44–49.
32. Говоруха М.М. Завдання прокурора у виконавчому провадженні: деякі теоретичні та практичні аспекти / М.М. Говоруха // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна №872, Серія „Право”. – Вип. 7. – С. 181-186.
33. Гребьонкіна Л. Мета та завдання державної виконавчої служби / Л.Гребьонкіна // Право України. – 2009. – №2. – С. 13–14.
34. Грицаєнко Л.Р. Прокуратура в країнах Європи: Навч. посіб. – К.: БІНОВАТОР. 2006 – 400 с. – (Серія „Правознавець”).
35. Гук Б.М. Адміністративно-правове регулювання механізму примусових заходів виконавчого провадження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. „12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Б.М. Гук. – К., – 2010. – 19 с.
36. Гусаров В.М. Проблеми організації роботи міської районної прокуратури: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.”Судоустрій; прокуратура та адвокатура” / В.М.Гусаров. – Х., 1995. – 18 с.
37. Гусаров К.В. Проблеми цивільної процесуальної правосуб’єктності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. „Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / К.В.Гусаров. – Х., 2000. – 19 с.
38. Давиденко Г.І. Розгляд справ, що виникають у сфері виконавчого провадження / Г.І.Давиденко // Вісн. Верховного Суду України. – 2001. – №6(28). – С. 30–43.
39. Давиденко Л., Каркач П. Питання організації роботи та управління в органах прокуратури / Л.Давиденко, П.Каркач // Вісник прокуратури. – 2002. – №4. – С. 12–14.
40. Давиденко Л., Каркач П. Службові обов’язки: їх розподіл у міській (районній) прокуратурі / Л.Давиденко, П.Каркач // Вісник прокуратури. – 2003. – №3. – С. 24–26.
41. Давиденко Л., Каркач П. Керівник і керівництво в органах прокуратури / Л.Давиденко, П.Каркач // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №2(32). – С. 68–72.
42. Давиденко Л., Каркач П. Теоретичні підстави виміру ефективності прокурорської діяльності / Л.Давиденко, П.Каркач // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №10(40). – С. 47–52.
43. Давиденко Л. Поняття ефективності прокурорської роботи і теоретичні основи її вимірювання / Л.Давиденко // Вісник Академії прокуратури України. – 2006. – №1. – С. 21–27.
44. Демченко С. Неефективність механізму виконання рішень зводить нанівець захист прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб / С. Демченко // Закон і бізнес. – №25 (960). – 19-25 червня 2010 р.
45. Дзюбенко С. Коментар щодо ефективності системи виконання судових рішень в Україні / С.Дзюбенко // Український юрист. – 2009. – № 1–2.
46. Долежан В.В. Шляхи конкретизації представницької функції прокуратури у майбутньому Законі України „Про прокуратуру” / Проблеми організації прокуратури і оптимізації її діяльності в сучасних умовах: Зб. наук. праць. – Харків, 1998. – 264 с.
47. Долежан В., Косюта М. Конституційна реформа і функції прокуратури / В.Долежан, М.Косюта // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №12. – С. 27–32.
48. Долежан В.В. Актуальні проблеми роботи із зверненнями громадян в органах прокуратури / В.В.Долежан // Вісн. Академії прокуратури України. – 2006. – №2. – С. 53–58.
49. Долежан В. Роздуми над проектом нової редакції Закону України „Про прокуратуру” / В.Долежан // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2008. – №3. – С. 16–21.
50. Дунас Т.О. Участь прокурора у цивільному судочинстві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 – „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / Т.О.Дунас. – К., 2009. – 21 с.
51. Жуковський О.Г. Закон України «Про виконавче провадження»: Наук.-практ. коментар. – Х.: Одісей, 2011. – 280 с.
52. Заворотько П.П., Штефан М.Й. Судове виконання. – К., 1970.
53. Закомірна О. Боржників необхідно ... реєструвати / О.Закомірна // Юридичний вісник України 24-30 травня 2008 року, №21.
54. Законодавство України про виконавче провадження: науково– практичний коментар / І.І.Ємельянова, А.І.Нижник, Л.М.Павлова та ін. – К., 2001. – 264 с.
55. Заміна сторони виконавчого провадження...(редакційна) // Закон і бізнес, 8-14 березня 2008 року №10.
56. Застосування законодавства про виконавче провадження...(редакційна) // Юридична Україна. – 2006. – №8. – С. 91–93.
57. Застосування законодавства про виконавче провадження...(редакційна) // Юридична Україна. – 2006. – №10. – С. 92–93.
58. Захарова О.С., Пронська Г.В. Проблеми виконання судових рішень у контексті реформування цивільного процесуального законодавства // Адвокат. – 2004. – №4. – С. 3-6.
59. Збірник документів з питань організації роботи прокурора по захисту інтересів громадян та держави при виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб) / Інформаційний бюлетень. – Київ – Генеральна прокуратура України. – 2008. – 220 с.
60. Здійснення контролю за законністю виконавчого провадження // http://www.minjust.gov.ua/0/5178.
61. Зотиков С. Изменение способа исполнения / С. Зотиков // Юридическая практика. – 2002. - №41 (251). – С. 7.
62. Ієрусалімова І. Судові гарантії захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади / І.Ієрусалімова // Юридична Україна. – 2005. – №5. – С. 81–85.
63. Інструкція з діловодства в органах державної виконавчої служби, затверджена наказом Мін’юсту від 05.07.1999р. №470\7 із змінами, внесеними наказом Мін’юсту від 16.06.2004р. №729 / 7 // ЛІГА: Еліт 7.5.1. ІАЦ „Ліга”, ЛІГАБізнесінформ, 2003.
64. Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Мін’юсту від 15.12.1999р. №74 / 5, зареєстрована в Мін’юсті 15.12.1999 р. за №865 / 4158 // ОВУ. – 1999. – №51. – Ст.2563 (із наступними змінами і доповненнями).
65. Інформаційно-методичний збірник щодо організації роботи з питань контролю за реальним виконанням судових рішень, постановлених за позовами прокурорів, та захисту інтересів громадян і держави при виконанні судових рішень / Донецьк: прокуратура Донецької обл. – 2008. - 216 с.
66. Інформаційний лист Генеральної прокуратури №05/2/3-686 вих. – 09-451 окв від 30.12.2009 р. про зміни в законодавстві щодо виконання судових рішень. – К., 2009. – 2 с.
67. Інформаційний лист прокуратури Сумської області від 20.01.09 р. №05/2/3-12 вих. 19-09 про стан вжиття заходів щодо забезпечення позовів прокурора та здійснення контролю за своєчасністю спрямування виконавчих документів для примусового виконання / Прокуратура Сумської області, 2009. – 2 с.
68. Інформаційний лист прокуратури Сумської області від 15.02.10 р. №05/2/3-77 вих. про позитивний досвід роботи прокуратури Білопольського району з питань захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень / Прокуратура Сумської області, 2010. – 4 с.
69. Калішенко Г.М. Деякі питання бюджетного фінансування виконання рішень суду про стягнення коштів бюджету до бюджетних установ / Г.М.Калішенко // Бюл. Мін-ва юстиції України. – 2008. – №9. – С. 80–89.
70. Каращук К.Л. Історико-правова природа становлення правового регулювання прав стягувача у виконавчому провадженні / К.Л. Каращук // Бюл. Мін-ва юстиції України. – 2010. – №12. – С. 105-113.
71. Каркач П.М. Організація роботи прокуратури міста, району: Мет. посібник / П.М.Каркач. – Х., „Право”. – 2006. – 352 с.
72. Карнаух Т. Постанови Пленуму Верховного Суду України: правова природа та місце в системі джерел права / Т.Карнаух // Юридичний вісник України, 23-29 травня 2009 р. №21 (725).
73. Клочай Н. Деякі механізми оскарження у судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби / Н.Клочай // Юридичний журнал. – 2005. – №7(37). – С. 111–113.
74. Кодекс адміністративного судочинства України, прийнятий Верховною Радою України 06.07.2005р. // ВВР. – 2005. – №№35 – 36, №37. – Ст.446 (із наступними змінами та доповненнями).
75. Комаров В.В., Баранкова В.В. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень // Теорія та практика судової діяльності: Наук.– практ. посіб. – К.:Атіка, 2007. – С. 171–200.
76. Конституція України, прийнята Верховною Радою України від 28 червня 1996р. // ВВР. – 1996. – №30. – С.141.
77. Косюта М. Інтереси громадян і держави як предмет прокурорського судового представництва / М.Косюта // Вісн. Академії прокуратури України. 2006. – №14. – С. 14–19.
78. Косюта М.В. Проблеми та шляхи розвитку Прокуратури України в умовах побудови демократичної правової держави: автореф.дис.на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.10 „Судоустрій; прокуратура та адвокатура” / М.В.Косюта. –Х., 2002. – 33 с.
79. Косюта М. Способи правового регулювання представницької функції прокуратури України / М.Косюта // Вісник прокуратури. – 2007. – №4. – С. 9–13.
80. Кримінально-виконавчий кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 11.07.2003р. // ВВР. – 2004. – №3 – 4. – Ст. 21.
81. Кримінально-процесуальний кодекс України, прийнятий Верхвоною Радою УРСР від 28.12.1960 р. (із наступними змінами та доповненнями).
82. Кройтор В.А., Фролов М.М., Ясинок М.М. Виконавче провадження: Навч.посіб. – Х. : Еспада, 2005. – 96 с.
83. Крупнова Л. Правове регулювання юридичної відповідальності працівників державної виконавчої служби / Л. Крупнова // Право України. – 2005. – №6. – С. 75–78.
84. Крупчан О., Перепелюк В. Виконання рішень адміністративних судів: проблеми та щляхи іх вирішення / О.Крупчан, В.Перепелюк // Юридична Україна. – 2010. – №2. – С. 4–10.
85. Кудрявцев В. Задля захисту інтересів громадян та держави / В.Кудрявцев // Юридичний вісник України, №5 (761), 30 січня – 5 лютого 2010 року.
86. Кузьмишин В. Виконання рішень суду суб’єктами владних повноважень – правовий та етичний спекти / В.Кузьмишин // Вісн. Вищого адмістративного суду України. – 2008. – №3. – С. 76–80.
87. Кузь О.Р. Новели виконавчого провадження / О.Р. Кузь // Бюл. Мін-ва юстиції України. – 2011. – №3 (березень). – С. 10-18.
88. Кухнюк Д.В. Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України як засіб забезпечення однакового застосування законодавства судами України. // Вісн. Верховного Суду України – 2006. – №12. – С. 26–30.
89. Лазько Г.З. Правова природа процесуального представництва у цивільному процесі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. спец: 12.00.03 „Цивільне право і процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / Г.З.Лазько. – К., 2006. – 16 с.
90. Лист-орієнтування прокуратури Автономної республіки Крим від 27.03.09 №05/3-49 вих. щодо посилення захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень / Прокуратура АРК, 2009. – 9 с.
91. Лист-орієнтування прокуратури Донецької області від 11.02.2008 р. №0513-11 про застосування представницьких повноважень в сфері виконання судових рішень прокуратурою м. Тореза / Прокуратура Донецької області, 2008. – 5 с.
92. Лист-орієнтування прокуратури Харківської області від 29.01.2009 року щодо активізації прокурорського нагляду по захисту прав громадян та інтересів держави при виконанні судових рішень за позовами прокурорів / Прокуратура Харківської області, 2009. – 6 с.
93. Лихацький Д. Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника / Д. Лихацький // Юридичний журнал. – 2006. – №1. – С.90-97.
94. Лобанцев С.Ю. Проблеми виконання рішень судів про стягнення боргу з державних установ та організацій / С.Ю. Лобанцев // Бюл. Мін-ва юстиції України. – 2004. – №2 – 3 (28 – 29). – С. 91–97.
95. Луспеник Д. Судовий контроль за виконанням судових рішень. Розгляд скарг на дії державного виконавця / Д.Луспеник // Юридичний журнал. – 2006. – №1. – С. 110–113.
96. Луспеник Д.Д. Контроль за виконанням судових рішень / Д.Д. Луспеник // Теорія та практика судової діяльності: Наук. – практ. посіб. – К.: Атїка, 2007. – С. 201–210.
97. Луспеник Д.Д. Законність, обгрунтованість і справедливість судового рішення - основні чинники авторитету судової влади (коментар до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 „Про судове рішення”) / Д.Д. Луспеник // Вісн. Верховного суду України. – 2010. – №1. – С. 10–12.
98. Малахов С.О. Реалізація прокуратурою представницької функції у виконавчому провадженні: постановка питання [Текст] / С.О. Малахов // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – Серія: Право. – 2009. – Вип. 6. – С. 265-269.
99. Малахов С.О. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді як підстава набуття прокурором статусу учасника виконавчого провадження [Текст] / С.О. Малахов // Вісник прокуратури. – 2010. – №5. – С. 60-66.
100. Малахов С.О. Оскарження прокурором рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби: питання теорії та практики [Текст] / С.О. Малахов // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – Серія: Право. – 2011. – Вип. 9. – С. 342-345.
101. Малахов С.О. Правовий статус прокурора у виконавчому провадженні [Текст] / С.О. Малахов // Від громадянського суспільства – до правової держави: тези доп-й V міжн. наук. конф. студентів та молодих вчених, 26-27 лютого 2010 р. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. – С. 525-526.
102. Малахов С.О. Подвійність статусу прокурора у виконавчому провадженні [Текст] / С.О. Малахов // Кримінальна юстиція в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку: тези доп-й міжн. наук.-практ. конф. (Другі Донбаській правові читання) 14 травня 2010 р. – Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – Спеціальний випуск № 6. – У 3-част. – Частина 3. – 2010. – С. 165-171.
103. Малахов С.О. Роль органів прокуратури та державної виконавчої служби України щодо протидії злочинності у сфері виконання судових рішень [Текст] / С.О. Малахов // Від громадянського суспільства – до правової держави: тези доп-й VІ міжн. наук. – практич. конф., –
15 квітня 2011 р. - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2011. – С. 120-122.
104. Малежин Д.Я. Процессуальная природа исполнительного производства: деятельностный анализ / Д.Я. Малежин // Государство и право. – 2010. – №1. – С. 62–69.
105. Марочкін І., Гаврюшенко Г. Прокурорське представництво: суть та проблеми удосконалення / І. Марочкін, Г. Гаврюшенко // Вісник прокуратури. – 2007. – №4. – С. 14–19.
106. Місяць А.П. Особливості виконання рішень судів та інших органів стосовно трудових спорів // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2000. – №3. – С. 40–44.
107. Михайленко О.Р. Прокуратура України: Підручник. – К.: Юрінком – Інтер, 2005. – 296 с.
108. Мичко М.І. Проблеми організації роботи апарату обласної прокуратури: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 „Судоустрій; прокуратура та адвокатура” / М.І.Мичко – Х., 1995. – 20с.
109. Мичко М.І. Проблеми функцій і організаційного устрою прокуратури України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.10 „Судоустрій; прокуратура та адвокатура” / М.І.Мичко. – Х., 2002. – 38 с.
110. Москвич Л.М. Ефективність та справедливість судової системи / Л.М. Москвич // Вісн. Верховного суду України. – 2009. – №8. – С. 45–48.
111. Морозова И.Б., Треушников В.М. Исполнительное производство: Учебно-мет. пособие. – М.: Городец, 1999.
112. Наконечний І.М. Особливості виконання судових рішень по житлових справах // Вісник Хмельницького регіонального управління та права. – 2000. – №3. – С. 37–40.
113. Налобин Н.Д. Изменение способа и порядка исполнения судебных решений в гражданском и арбитражном процесcе // Юридический мир. – 2001. - №6. – С. 64.
114. Науково-практичний коментар до Законів України „Про державну виконавчу службу”, „Про виконавче провадження” / В.Б.Авер’янов, Л.К.Горбунова, В.В.Комаров та ін.; Відп. ред. О.В. Лавринович. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 320 с.
115. Ніколаєв І. Удосконалення системи примусового виконання зобов’язань у виконавчому провадженні та процедурі банкрутства / І.Ніколаєв // Юридичний журнал. – 2009. – №9. – С. 55–59.
116. Оксенчук І.В. Участь прокурора у виконавчому провадженні / І.В. Оксенчук // Бюл. Мін-ва юстиції України. – 2010. - №7 (105). – С. 108-114.
117. Олевська Є. Виконання судових рішень / Є.Олевська // Юридичний вісник України 30 серпня – 5 вересня 2008 року №35.
118. Омельченко М.В. Захист прав суб’єктів господарювання в судовому процесі та у виконавчому провадженні: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Донецьк, 2001. – 18 с.
119. Особливості виконання судових рішень... (редакційна) // Юрид. вісник України, №37(741), 12–18 вересня 2009 року.
120. Організація роботи в органах прокуратури. І.Є.Марочкін, П.М.Каркач., О.Б.Черв’якова та ін. / За заг. ред. проф. І.Є.Марочкіна, доц. О.М.Толочка. – Навч. посібник для юрид. вузів і фак. – Х.: Національна юридична академія України ім.Я.Мудрого, 2002. – 196 с.
121. Павлунік І.А. Представництво в цивільному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 – „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / І.А. Павлунік. – К., 2002. – 16 с.
122. Перепелиця А.І. Поняття та система суб’єктів виконавчого провадження / А.І.Перепелиця // Наук. вісн. юридичної академії МВС України, – 2004. – №4. – С. 242–249.
123. Перепелиця А. Правовий статус прокурора у виконавчому провадженні / А.Перепелиця // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №4. – С. 79–87.
124. Перепелиця А.І. Організаційно-правові засади діяльності державної виконавчої служби в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / А.І.Перепелиця. – Ірпінь, 2005. – 19 с.
125. Петриченко О. Реформе ГИС – комплексный подход. Направление усовершенствования системы принудительного исполнения судебных решений / О.Петриченко // Юридическая практика №10(532), 04 марта 2008 г.
126. Петришин О.В. Статус службової особи: природа, структура, спеціалізація. – К.: НМКВО, 1990. – 326 с.
127. Пивненко В. Теоретичні підгрунтя правозахисного потенціалу органів прокуратури України / В.Пивненко // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2006. – №3. – С. 32–35.
128. Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головні управління юстиції в областях, м.м.Києві та Севастополі, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 14.02.07р. №47/5 // Бюл. Мін-ва юстиції України. – 2007. – №3. – С. 178–189.
129. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затверджене наказом Мін’юсту від 20.05.2003 р. №43/5 // ОВУ. – 2003 – №21 - Ст.981.
130. Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції, затверджено наказом Мін’юсту від 14.02.2007 №47/5 // Бюл. Мін-ва юстиції України. – 2007. – №3. – С. 190–196.
131. Положення про умови і порядок проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, затверджене наказом Мін’юсту від 11.11.2003 р. №136/5 // ОВУ. – 2003. – №46. – Ст. 2414.
132. Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Мін’юсту від 15.07.1999 р. №42 / 5, зареєстрований в Мін’юсті 19.07.1999 р. за №480/3773 // ОВУ. – 1999. – №29с – Ст. 1511.
133. Поцілуйко В. Законодавство щодо роботи органів ДВС потребує удосконалення, або про стан додержання конституційних прав і свобод громадян у діяльності посадових осіб органів державної виконавчої служби під час застосування адміністративних стягнень / В. Поцілуйко // Вісник прокуратури. – 2010. – №6. – С. 38-41.
134. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07 грудня 2000 р. // ВВР. – 2001. – № 5 – 6. – Ст. 30.
135. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: Монографія / В.В.Комаров, В.І.Тертишніков, В.В.Баранкова, та ін.; За заг. ред. професора В.В.Комарова. – Х.: Харків юридичний, 2008. – 928 с.
136. Про виконавче провадження: Закон України від 04.11.2010 р. // Голос України, 8 грудня 2010 р. №232.
137. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // ВВР. – 2001. – №13. – Ст. 65.
138. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. // ВВР. – 1998. – №36 – 37. – Ст.243 (із наступними змінами та доповненнями).
139. Про державне мито: Декрет Кабінету міністрів України від 21.01.1993 р.№7–93 // ВВР. – 1993. – №13. – Ст.113 (із наступними змінами та доповненнями).
140. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. // ВВР. – 1993. – №52. – Ст.490 (із наступними змінами та доповненнями).
141. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України: роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. №04-5/565 // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. – 2002. – 17 квітня.
142. Про