МІЛІЦІЯ В СИСТЕМІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ

brief description

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………..........................….2

ВСТУП…………………………………………………………………..….5-14

РОЗДІЛ І. МІЛІЦІЯ ЯК СУБ’ЄКТ СИСТЕМИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ………………………………………………..…15-101
1.1. Сучасні умови і особливості реалізації правоохоронної діяльності міліції……………………………………………………..……………..….15-29
1.2. Поняття і принципи організації та функціонування системи правоохоронних органів держави……………………………………..….29-49
1.3. Суб’єкти системи правоохоронних органів держави. Особливості міліції як правоохоронного органу держави……………………….........49-71
1.4. Організаційно-правові засади діяльності міліції в системі правоохоронних органів держави…………………………………….…..71-95
Висновки до розділу 1…………………………………………………...96-101

РОЗДІЛ II. ОХОРОНА ПРАВА ЯК ОСНОВНА ФУНКЦІЯ МІЛІЦІЇ В СИСТЕМІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ…….…102-179
2.1. Організація правоохоронної діяльності міліції як органу виконавчої влади……………………………………………………………………..102-123
2.2. Роль міліції як суб’єкта правоохоронної діяльності…………..…123-150
2.3. Взаємодія міліції з іншими правоохоронними органами держави та шляхи її удосконалення………………………………………………...150-170
Висновки до розділу 2………………………………………………….171-179

РОЗДІЛ III. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТ…………………………………………………………...180-279
3.1. Правові засади взаємодії міліції з органами місцевого самоврядування та громадськими формуваннями…………......…………….………….180-211
3.2. Правова регламентація та організація взаємодії міліції із засобами масової інформації……………………………………………………...211-239
3.3. Цивільний контроль за діяльністю міліції в системі правоохоронних органів держави………………………………...……………………….240-273
Висновки до розділу 3……………………………………………….…274-279

РОЗДІЛ ІV. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ В СИСТЕМІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ……………………280-363
4.1. Нормативно-правові акти МВС України в правоохоронній діяльності міліції: поняття, суть, особливості застосування……………..............280-303
4.2. Правове врегулювання відносин в діяльності міліції: поняття, види, специфічні ознаки та значення………………………………………304-330
4.3. Правовий і соціальний захист працівників міліції: поняття, форми, роль, поліпшення застосування………………………………………..330-354
Висновки до розділу 4………………………………………………… 355-363

ВИСНОВКИ…………………………………………………………....364-368

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….369-422

Вступ
Актуальність теми дослідження. Подальший розвиток демократії, якість охорони, захисту та забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян безпосередньо пов’язані з підвищенням ефективності діяльності правоохоронних органів, серед яких міліція займає провідне місце, оскільки виконує найбільший обсяг завдань та повноважень щодо охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та протидії правопорушенням. Національна правоохоронна система, невід’ємним суб’єктом якої є органи міліції, вже не один рік функціонує в умовах постійного реформування, наслідками якого стали зміна її організаційно-штатної структури, зменшення мілітаризованості та дещо більша відкритість для населення. Проте таке реформування не вирішило основного завдання, а саме переорієнтації діяльності правоохоронних органів у цілому та міліції зокрема із каральної у соціально-обслуговуючу (сервісну), основним об’єктом охорони та захисту якої повинні стати права, свободи і законні інтереси фізичних осіб та права і законні інтереси юридичних осіб. Правоохоронна система України сьогодні не здатна ефективно виконувати покладені на неї державою функції та завдання і ще не позбулася таких негативних наслідків радянської правоохоронної системи, як надмірна централізація, мілітаризація, бюрократизм і карально-репресивний характер службової діяльності. Усі ці вади характерні й для сучасної міліції, свідченням чого є численні нарікання на її діяльність з боку населення та громадських організацій, у тому числі й правозахисних. Крім того, кардинального перегляду потребує перелік завдань, функцій та повноважень міліції, а її структура, форми та напрямки взаємодії і координації з іншими правоохоронними органами, методика оцінювання якості правоохоронної діяльності міліції – удосконалення. Більш дієвим повинен стати цивільний контроль за її діяльністю.
З іншого боку, потребує суттєвої переорієнтації та інтенсифікації діяльність держави щодо належного матеріально-фінансового забезпечення правоохоронної діяльності міліції, адекватного соціально-правового захисту їх працівників, що є важливою і необхідною умовою та гарантією ефективного виконання правоохоронних завдань і функцій.
Слід зазначити, що загальні проблеми становлення, розвитку та функціонування правоохоронних органів України у цілому й міліції (поліції) зокрема досліджували такі вітчизняні науковці, як В.Б. Авер’янов, І.В. Арістова, М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, В.Т. Білоус, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, І.П. Голосніченко, В.Л. Грохольський, В.С. Гуславський, В.С. Журавський, Р.А. Калюжний, В.В. Коваленко, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, Я.Ю. Кондратьєв, В.В. Конопльов, О.Л. Копиленко, О.В. Кузьменко, К.Б. Левченко, Н.П. Матюхіна, О.В. Негодченко, В.І. Олефір, Н.М. Оніщенко, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, С.В. Пєтков, В.М. Плішкін, Г.О. Пономаренко, Т.О. Проценко, С.Т. Стеценко, О.О. Теличкін, О.Г. Фролова, В.К. Шкарупа, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиш та ін. Однак, незважаючи на інтенсивність досліджень, присвячених різним аспектам зазначеної проблематики, багато її питань дотепер залишаються дискусійними. Це стосується насамперед розуміння сутності та призначення міліції в системі правоохоронних органів; визначення її оптимальної структури, функцій, завдань та повноважень; з’ясування форм, напрямків та особливостей взаємодії та координації між ними, а також з іншими правоохоронними органами, у тому числі й міжнародними. Залишаються невирішеними питання правового, кадрового, інформаційного та економічного забезпечення діяльності сучасної міліції. Іншими словами, до нашого часу відсутній єдиний підхід щодо розуміння місця та призначення міліції у державі, визначення її оптимальної структури та штатної чисельності, методики оцінювання службової діяльності тощо, а отже - і єдиної концепції із зазначених питань.
Таким чином, необхідність подальшого удосконалення правоохоронної діяльності в Україні, переосмислення місця та значення сучасної міліції в системі правоохоронних органів держави, недостатня розробленість відповідних теоретичних положень, низка організаційно-правових проблем у сфері охорони та захисту міліцією прав, свобод і законних інтересів громадян обумовлюють актуальність обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до пп. 1.1, 1.2 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., пп. 3.1, 3.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу системи адміністративно-правового регулювання та практики його реалізації визначити місце, призначення та подальші напрями і перспективи діяльності міліції в системі правоохоронних органів держави.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- визначити сутність правоохоронної функції держави та суб’єктів її реалізації;
- сформулювати поняття та принципи організації і функціонування системи правоохоронних органів держави;
- з’ясувати особливості адміністративно-правового статусу міліції;
- розглянути проблемні питання організації діяльності міліції як державного органу виконавчої влади;
- розв’язати проблемні питання взаємодії міліції з іншими правоохоронними органами держави, з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, засобами масової інформації, визначити перспективні її форми та можливі напрямки координації;
- з’ясувати сутність та значення цивільного контролю за діяльністю міліції як правоохоронного органу держави, надати пропозиції щодо підвищення його дієвості;
- запропонувати вирішення проблем кадрового, матеріально-технічного, фінансового та інформаційного забезпечення діяльності міліції;
- сформулювати пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правових та організаційних засад функціонування міліції в системі правоохоронних органів держави.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час правоохоронної та внутрішньо-організаційної діяльності міліції.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні положення, нормативні основи та організаційні засади становлення, розвитку і функціонування міліції, як суб’єкту системи правоохоронних органів держави.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1–4). Порівняльно–правовий метод використано для дослідження суб’єктного складу системи правоохоронних органів держави (підрозділ 1.2), характеристики правових засад діяльності міліції в системі правоохоронних органів (підрозділ 1.4), розгляду особливостей адміністративно-правового статусу міліції (підрозділ 2.2), уточнення значення цивільного контролю за діяльністю міліції як правоохоронного органу держави (підрозділ 3.3), характеристики місця та значення кадрового, матеріально-технічного, фінансового та інформаційного забезпечення діяльності міліції (розділ 4). Системно-структурний метод використано для уточнення сутності правоохоронної функції держави та системи суб’єктів її реалізації, визначення системи принципів організації й функціонування правоохоронних органів держави, характеристики взаємодії міліції з іншими правоохоронними органами держави, з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, засобами масової інформації (підрозділи 1.1, 1.2, 2.3, 3.1, 3.2). Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для визначення недоліків правового та організаційного забезпечення діяльності міліції (розділи 1–4).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, а також зарубіжних вчених. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади діяльності міліції. Дисертант звертався також до законодавства деяких інших держав, досвід яких щодо правового регулювання та організації правоохоронної та внутрішньої організаційної діяльності міліції може бути використано в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності правоохоронних органів України у цілому й міліції зокрема, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація вперше у комплексі порушених питань досліджує правові та організаційні питання становлення, розвитку і функціонування міліції в системі правоохоронних органів держави. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
- комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки досліджуються проблемні правові та організаційні питання становлення, розвитку і функціонування міліції в системі правоохоронних органів держави, подано авторське бачення шляхів їх вирішення;
- основні елементи цивільного контролю охарактеризовано у взаємозв’язку його мети і завдань; суб’єктів та об’єктів контролю; механізму його реалізації; принципів, форм і методів контролю; механізму взаємодії й координації суб’єктів контролю між собою й іншими органами держави; механізму оцінки ефективності контролюючих заходів;
- з урахуванням сучасних соціально-економічних та ідеологічних умов розвитку суспільства визначено місце та вплив кадрового, матеріально-технічного, фінансового та інформаційного забезпечення на діяльність міліції, а також їх значення, як необхідних умов і гарантій ефективного виконання правоохоронних завдань та функцій, запропоновано шляхи їх удосконалення;
удосконалено:
- перелік ознак правоохоронних органів, у зв’язку з чим визначено їх систему, сформульовано їх поняття, а також уточнено співвідношення між такими категоріями, як „система правоохоронних органів” та „правоохоронна система”;
- правове регулювання, напрямки та форми взаємодії міліції з іншими правоохоронними органами держави, з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, засобами масової інформації, розроблені концепції взаємодії даних суб’єктів, обґрунтовано місце та значення координації такою взаємодією;
- характеристику місця, значення та особливостей правоохоронної діяльності сучасної міліції, наслідком чого стали окреслення її спеціальних ознак, уточнення законодавчого визначення поняття „міліція”, удосконалення її організаційної структури, а також перегляд її ролі та призначення у системі правоохоронних органів держави;
дістало подальшого розвитку:
- з’ясування сутності та значення правоохоронної функції держави, визначено її особливості, що дозволило відмежувати її від інших подібних за змістом та спрямуванням державних функцій, а також обґрунтувати висновок про доцільність нормативного закріплення системи правоохоронних органів держави;
- розгляд проблемних питань організації діяльності міліції як державного органу виконавчої влади, основну увагу під час якого приділено удосконаленню її організаційно-штатної структури, а також вирішенню низки внутрішньо-організаційних проблем її діяльності;
- з’ясування сутності та значення нормативно-правових актів МВС України в регулюванні діяльності міліції, у зв’язку з чим удосконалено їх поняття, уточнено перелік спеціальних ознак, у новому аспекті визначено їх значення;
- продовження характеристики проблемних питань правового та соціального захисту працівників міліції, запропоновано нові визначення їх понять, уточнено ознаки та окреслено перспективні шляхи їх розв’язання;
- сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання діяльності сучасної міліції України, у тому числі щодо уточнення ряду положень законодавчих та підзаконних актів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:
- у науково-дослідній сфері ці результати, які у сукупності становлять теорію правоохоронної діяльності міліції, можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових та організаційних питань становлення, розвитку і функціонування міліції в Україні;
- у сфері правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, які регулюють діяльність міліції в Україні. Автором розроблено низку проектів правових актів, що регламентують діяльність міліції та її взаємодію з органами місцевого самоврядування і громадськими організаціями, а саме: проекти Законів України „Про Національну поліцію (міліцію)”, „Про збори, мітинги, походи, демонстрації, пікетування”, які направлені до Верховної Ради України (про що свідчить акт впровадження), Положення про проведення мирних зборів та інших масових заходів у місті Харкові, Положення про залучення громадян до охорони громадського порядку, Положення про громадські пункти охорони порядку, Положення про козацькі загони сприяння міліції в охороні громадського порядку, усі ці положення вже використовуються на практиці в ГУМВС України в Харківській області та органах місцевого самоврядування м. Харкова (про що свідчать відповідні акти впровадження), а також обґрунтовано доцільність прийняття Закону України „Про правоохоронну діяльність”, „Про зброю”, Концепції реформування міліції, Концепції удосконалення правового і соціального забезпечення організації та діяльності системи Міністерства внутрішніх справ України і ін.;
- у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність правоохоронної діяльності міліції в Україні;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників і навчальних посібників з дисциплін „Адміністративне право”, „Адміністративна діяльність ОВС”, „Судові та правоохоронні органи України”, вони уже використовуються під час проведення занять із зазначених дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених автором та за його участю.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, усі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. Автором опубліковано дві монографії „Методи прийняття управлінських рішень в ОВС” (обсяг 278 сторінок) та „Організаційно-правові засади діяльності міліції в системі правоохоронних органів держави” (обсяг 504 сторінки), конспект лекцій з дисциплін „Основи управління в ОВС”, „Управлінські рішення в діяльності ОВС”, наукові статті.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднені дисертантом на 14-ти міжнародних та науково-практичних конференціях і конгресах. Основні з них такі: „Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Харків, 2005), „Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки” (Харків, 2006), „Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (Київ, 2006), „Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення” (Ялта, 2006), „Науковий потенціал світу - 2006” (Дніпропетровськ, 2006), „Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України” (Київ, 2007), „Актуальні проблеми участі населення та громадських формувань в охороні громадського порядку і безпеки громадян у сучасних умовах” (Харків, 2007), „Актуальні проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху” (Харків, 2008), „Державне управління і місцеве самоврядування” (Харків, 2008) і ін.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у двох індивідуальних монографіях „Методи прийняття управлінських рішень в ОВС” та „Організаційно-правові засади діяльності міліції в системі правоохоронних органів держави”, 22 наукових статтях у наукових журналах та збірниках наукових праць.
Структура дисертації. Дисертація складається із переліку умовних позначень, вступу, чотирьох розділів‚ поділених на підрозділи, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 422 сторінки. Список використаних джерел складається із 495 найменувань і займає 52 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ
Здійснений аналіз теоретичних засад, специфіки правового регулювання і практичної діяльності міліції дозволяє сформулювати низку положень та висновків, які в сукупності утворюють єдину концепцію правоохоронної діяльності міліції. Насамперед, у дослідженні акцентовано увагу на тому, що держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна мати різноманітні органи і організації, які у своїй сукупності утворюють відповідну систему, різновидом якої є система правоохоронних органів України, утворення та функціонування яких безпосередньо пов’язане з реалізацією державою правоохоронної функції, яка тією чи іншою мірою властива усім органам державної влади і є складовим елементом діяльності інших органів, організацій, установ і посадових осіб, що обумовлено конституційними вимогами дотримання законності, забезпечення охорони правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян. Однак ця діяльність для більшості органів та організацій не є основною.
Наголошено, що на відміну від інших систем державних органів (виконавча, судова), система правоохоронних органів держави не має чіткої організаційної побудови. Об’єднуючим її чинником є функціональний критерій – правоохоронна діяльність, для здійснення якої вона і створена. У зв’язку з цим обґрунтовано доцільність розробки та прийняття Закону України „Про правоохоронну діяльність”, у якому повинні бути: сформульовані поняття правоохоронної діяльності та правоохоронного органу; визначено систему правоохоронних органів; закріплено їх загальний правовий статус, а також правовий статус їх працівників; врегульовано механізм взаємодії між ними. Низку пропозицій із зазначених питань автор подає у дисертації.
Елементами системи правоохоронних органів держави є спеціально створені, сформовані та функціонуючі в особливому, встановленому законом, порядку державні та недержавні органи і організації, посадові особи, наділені правом застосування юридичних та громадських заходів впливу щодо забезпечення законності і правопорядку, боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями.
Підкреслено, що основним елементом правоохоронної системи держави є державний правоохоронний орган, якому відповідно до функціональної спрямованості притаманні такі специфічні ознаки: вони уповноважуються законом для здійснення правоохоронної функції, у зв’язку з чим наділені відповідною правоохоронною компетенцією; здійснюють свою діяльність із додержанням встановлених законом правил і процедур; мають право застосовувати заходи державного примусу до осіб, які вчинили правопорушення; законні та обґрунтовані рішення, прийняті державними правоохоронними органами, обов’язкові для виконання посадовими особами та громадянами, а їх невиконання призводить до відповідальності; їх діяльність супроводжується одночасним вирішенням наступних питань: порядок утворення органу; характер і зміст його компетенції; територіальний масштаб компетенції; місце органу в організаційній структурі державного управління, механізм взаємодії його з іншими органами.
Аналіз практики правоохоронної діяльності міліції дозволив зробити висновок, що її особливість полягає в соціальній ролі та призначенні у системі правоохоронних органів держави як провідного суб’єкта забезпечення внутрішньої безпеки держави, що обумовлює її організаційну структуру, завдання, функції та повноваження її структурних підрозділів, а також використання ними відповідних форм і методів правоохоронної діяльності.
Під міліцією запропоновано розуміти державний озброєний орган виконавчої влади, покликаний охороняти та захищати життя і здоров’я людини, її права, свободи і законні інтереси, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, який для забезпечення наданих йому повноважень наділений правом застосування заходів примусу, у межах та в порядку, передбачених законодавчими та підзаконними актами України.
Обґрунтовано необхідність розробки та прийняття Концепції реформування міліції, яка повинна відображати світогляд політичної еліти держави з питань соціальної ролі міліції, її місця в суспільстві, уточнення її цілей, завдань, форм і методів діяльності у сфері забезпечення правопорядку. Автор подає власні пропозиції із зазначених питань, а також наголошує, що в основі такої Концепції повинна лежати ідея повернення міліції до її історичної назви „поліція”, надання міліції організаційної цілісності й системності.
Характеристика законодавчих та підзаконних актів з питань взаємодії міліції з іншими органами правоохоронної системи України, з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, засобами масової інформації, дозволила зробити висновок, що їх основним призначенням є упорядкування адміністративно-правових відносин у цій сфері шляхом визначення суб’єктів такої взаємодії та їх повноважень, її напрямків та форм.
Зроблено висновок, що основна проблема неналежної співпраці міліції з населенням полягає у зневірі громадян у здатності працівників органів внутрішніх справ захистити їх від протиправних дій у випадках, коли вони мають постати в якості свідків або просто повідомлять про вчинений злочин. Інший бік даної проблеми полягає у тому, що громадяни не вірять у здатність міліції забезпечити відшкодування їм матеріальних збитків, заподіяних протиправними діями.
Визначено та систематизовано основні напрямки взаємодії міліції з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, серед яких: вивчення стану громадського порядку на закріпленій території; розроблення і внесення до відповідних державних органів і органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення, іншим зацікавленим особам пропозицій з питань посилення охорони громадського порядку і профілактики правопорушень на відповідній території; сприяння встановленню постійної взаємодії та обміну досвідом роботи з охорони громадського порядку і профілактики правопорушень з іншими зацікавленими особами; сприяння іншим правоохоронним органам та організаціям у забезпеченні охорони громадського порядку, залучення до цієї справи місцевих мешканців; діяльність з пропаганди правових знань серед населення; виявлення осіб, що порушують громадський порядок, забезпечення проведення з цими особами профілактичної роботи, організація обговорення поведінки таких осіб на зборах мешканців району та інших засіданнях; нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі.
Автором розроблено декілька положень, що регламентують взаємодію міліції з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, а саме: Положення про проведення мирних зборів та інших масових заходів, Положення про залучення громадян до охорони громадського порядку, Положення про громадські пункти охорони порядку, Положення про козацькі загони сприяння міліції в охороні громадського порядку, які використовуються в ГУМВС України у Харківській області та органах місцевого самоврядування м. Харкова.
Нормативно-правовий акт МВС України визначено як виданий з дотриманням встановленої законодавством процедури, міністром внутрішніх справ України або особою, яка виконує його обов’язки, в односторонньому порядку підзаконний письмовий документ, що має державно-владний характер, яким встановлюються, змінюються або скасовуються правові норми, що стосуються широкого кола осіб або окремих напрямків діяльності й розраховані на багаторазове застосування у сфері внутрішніх справ.
Для удосконалення правового забезпечення діяльності міліції необхідно розробити та прийняти Концепцію удосконалення правового забезпечення організації й діяльності системи Міністерства внутрішніх справ України, яка б розкрила сучасний стан правового забезпечення організації й діяльності системи МВС України; визначила мету, завдання, основні напрямки удосконалення правового забезпечення організації та діяльності системи МВС України; шляхи удосконалення організації правової роботи в системі МВС України; етапи реалізації самої Концепції.
Запропоновано напрямки удосконалення кадрового забезпечення діяльності міліції, серед яких: створення нової системи науково-аналітичного та інформаційного забезпечення координації кадрових процесів; прийняття та удосконалення нормативно-правової бази роботи з персоналом; розвиток нової системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації персоналу; реформа духовно-моральних основ в органах внутрішніх справ; виховання серед особового складу патріотизму та високих морально-етичних якостей.
Насамкінець хочемо висловити сподівання, що висвітлення нами проблем (суб’єктивного і об’єктивного характеру) як у правоохоронній (зовнішній), такі і внутрішньоорганізаційній діяльності сучасної міліції, а особливо врахування висловлених у процесі дослідження пропозицій та рекомендацій щодо їх розв’язання, підвищити допоможе поліпшити ефективність її функціонування, привести її у відповідність до міжнародних вимог і стандартів поліцейської діяльності, а отже – в цілому сприятиме зміцненню законності та правопорядку в нашій країні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Декларація про державний суверенітет України : від 16.07.1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1990. — № 31. — С. 429.
2. Конституція України : від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — С. 141.
3. Кодекс законів про працю України : від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1971. — № 50.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення : від 07.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1984. — № 51. — С. 1122.
5. Кримінальний кодекс України : від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25. — С. 131.
6. Кримінально-процесуальний кодекс України : від 28.12.1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1961. — № 2. — С. 15.
7. Цивільний кодекс України : від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40. — С. 35.
8. Цивільний процесуальний кодекс України : від 18.03.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 40–42. — С. 492.
9. Загальна декларація прав людини : від 10.12.1948 р. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
10. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права : від 16.12.1966 р. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
11. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права : від 19.10.1973 р. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
12. Європейська Конвенція про видачу правопорушників : від 13.12.1957 р. // Офіційний вісник України. — 2004. — № 26. — С. 1734.
13. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки : Закон України від 09.01.2007 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 12. — С. 102.
14. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні : Закон України від 16.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 1. — С. 1.
15. Про науково-технічну інформацію : Закон України від 25.06.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 33. — С. 345.
16. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів : Закон України від 23.09.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 50. — С. 302.
17. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації : Закон України від 23.09.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 49. — С. 299.
18. Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України : Закон України від 23.02.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 30. — С. 258.
19. Про пресу та інші засоби масової інформації : Закон України від 12.06.1990 р. // Відомості З'їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. — 1990. — № 26. — С. 492.
20. Про правовий режим надзвичайного стану : Закон України від 16.03.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 23. — С. 176.
21. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії : Закон України від 05.10.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 48. — С. 409.
22. Про правовий режим воєнного стану : Закон України від 06.04.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 28. — С. 224.
23. Про боротьбу з тероризмом : Закон України від 20.03.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 25. — С. 180.
24. Про міліцію : Закон України від 20.12.1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 4. — С. 20.
25. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18.02.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22. — С. 303.
26. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах : Закон України від 05.07.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 31. — С. 286.
27. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — С. 650.
28. Про державну службу : Закон України від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — С. 490.
29. Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду : Закон України від 01.12.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 1. — С. 1.
30. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30.06.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 35. — С. 358.
31. Про боротьбу з корупцією : Закон України від 05.10.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 34. — С. 266.
32. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : Закон України від 22.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 40. — С. 338.
33. Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — С. 793.
34. Про Рахункову палату : Закон України від 11.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 43. — С. 212.
35. Про Національний банк України : Закон України від 20.05.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — С. 238.
36. Про Центральну виборчу комісію : Закон України від 30.06.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 36. — С. 448.
37. Про Антимонопольний комітет України : Закон України від 26.11.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 50. — С. 472.
38. Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 16.05.2008 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2008. — № 25. — С. 241.
39. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України від 23.12.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 20. — С. 99.
40. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів : Закон України від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 11. — С. 50.
41. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — С. 170.
42. Про звернення громадян : Закон України від 02.10.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 47. — С. 256.
43. Про Концепцію Національної програми інформатизації : Закон України від 04.02.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 27–28. — С. 182.
44. Про Раду національної безпеки і оборони України : Закон України від 05.03.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 35. — С. 237.
45. Про Національну Раду України з питань телебачення і радіомовлення : Закон України від 23.09.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 48. — С. 296.
46. Про органи самоорганізації населення : Закон України від 11.07.2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 48. — С. 254.
47. Про ратифікацію Угоди про взаємодію держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав на випадок евакуації їх громадян з третіх країн у разі виникнення надзвичайних ситуацій : Закон України від 05.11.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 50. — С. 313.
48. Угода про взаємодію міністерств внутрішніх справ незалежних держав у сфері боротьби зі злочинністю : Угода, Міжнародний документ від 24.04.1992 р. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
49. Про Національну комісію з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі : Указ Президента України від 6 червня 2006 р. № 493 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 231. — С. 1711.
50. Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні : Указ Президента України від 09.12.2000 р. № 1323 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 50. — С. 2152.
51. Про Єдину комп'ютерну інформаційну систему правоохоронних органів з питань боротьби зі злочинністю : Указ Президента України від 31 січня 2006 р. № 80 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 5. — С. 212.
52. Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом : Указ Президента України від 10 грудня 2001 р. № 1199 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 50. — С. 223.
53. Про вдосконалення державного управління в інформаційній сфері : Указ Президента України від 26 вересня 2005 р. № 1338 // Офіційний вісник України. — 2005. — № 39. — С. 2455.
54. Про затвердження Угоди про створення Віртуального Центру ГУУАМ по боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, розповсюдженням наркотиків та іншими небезпечними видами злочинів і Міждержавної Інформаційно-Аналітичної Системи (МІАС) ГУУАМ : Указ Президента України від 1 квітня 2004 р. № 386 / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
55. Про поліпшення інформаційного забезпечення на автомобільних дорогах України : Указ Президента України від 22 січня 2001 р. № 30 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 4. — С. 113.
56. Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції : Указ Президента України від 9 лютого 2004 р. № 175 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 6. — С. 307.
57. Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією : Указ Президента України від 6 лютого 2003 р. № 84 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 6. — С. 228.
58. Про систему центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 50. — С. 8.
59. Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму : Указ Президента України від 22 липня 2003 р. № 740 // Урядовий кур'єр. — 2003. — № 135.
60. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони правопорядку : Указ Президента України від 16 червня 1999 р. № 650 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 24. — С. 69.
61. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності служб дільничних інспекторів міліції : Указ Президента України від 12 січня 2004 р. № 27 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 2. — С. 32.
62. Про додаткові заходи щодо запобігання зникнення людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку : Указ Президента України від 18 січня 2001 р. № 20 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 3. — С. 58.
63. Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом : Указ Президента України від 19 липня 2001 р. № 532 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 29. — С. 1306.
64. Про склад Кабінету Міністрів України : Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1574 // Офіційний вісник України. – 1999. — № 50. — С. 16.
65. Про зміну кількісного складу керівництва системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 10 березня 2005 р. № 455 // Офіційний вісник України. — 2005. — № 11. — С. 518.
66. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Постанова, Положення Кабінету Міністрів України від 04.10.2006 № 1383 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 40. — С. 2687.
67. Про затвердження Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України : Постанова, Положення Кабінету Міністрів України від 09.02.1993 № 97 / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
68. Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади : Постанова, Положення Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
69. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ : Постанова, Положення Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
70. Про затвердження переліку органів ліцензування : Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 46. — С. 218.
71. Про запровадження Єдиного державного реєстру нормативних актів та здійснення правової інформатизації України : Постанова, Положення Кабінету Міністрів України вiд 11.12.1996 № 1504 / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
72. Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ : Постанова Кабінету Міністрів України від 24.04.1996 № 456 / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
73. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються : Наказ МВС України від 14 квітня 2004 р. № 400 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 19. — С. 341.
74. Інструкція про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб) : Наказ МВС України від 25 червня 2002 р. № 607 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 27. — С. 1298.
75. Інструкції про порядок взаємодії Державної інспекції зв'язку, Українського державного центру радіочастот та органів внутрішніх справ України з питань запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства в галузі зв'язку : Наказ МВС України від 10 червня 2008 р. № 283 // Офіційний вісник України. — 2008. — № 52. — С. 1760.
76. Порядок взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України : Наказ МВС України від 19 жовтня 2006 р. № 346/1025/685/53 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 44. — С. 2962.
77. Порядок збирання та передачі інформації для автоматизованої системи обліку та аналізу дорожньо-транспортних пригод : Наказ МВС України від 28 грудня 2005 р. № 1242 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 11. — С. 787.
78. Про затвердження Положення про приймальню Міністерства внутрішніх справ України та Порядку особистого прийому громадян у приймальні МВС України : Наказ МВС України від 24 червня 2005 р. № 500 // Офіційний вісник України. — 2005. — № 31. — С. 544.
79. Інструкція з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України : Наказ МВС України від 13 листопада 2006 р. № 1111 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 49. — С. 3276.
80. Положення про постійно діючі мобільні групи з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ : Наказ МВС України від 31 серпня 2006 р. № 894 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 43. — С. 2894.
81. Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення : Наказ МВС України від 22 лютого 2001 р. № 185 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 13. — С. 582.
82. Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості : Наказ МВС України від 30 квітня 2004 р. № 458 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 27. — С. 1805.
83. Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України : Наказ МВС України від 20 жовтня 2003 р. № 1212 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 47. — С. 2451.
84. Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України : Наказ МВС України від 04 жовтня 2003 р. № 1155 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 9. — С. 551.
85. Положення про громадську прес-службу при Головному управлінні Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України : Наказ МВС України від 11 липня 2002 р. № 677 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 30. — С. 1442.
86. Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацій їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України : Наказ МВС України від 10 жовтня 2004 р. № 1177 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 43. — С. 2853.
87. Авер'янов В. Б. Державне управління: теорія і практика. / В. Б. Авер'янов, А. В. Омельченко, В. М. Шаповал і ін. — К : Юрінком Інтер, 1998. — 432 c.
88. Авер'янов В. Б. Виконавча влада і адміністративне право. / В. Б. Авер'янов. — К. : Видавничий Дім Ін-Юре, 2002. — 661 с.
89. Авер'янов В. Б. Система органів виконавчої влади України: огляд конституційно-правових засад / В. Б. Авер'янов // Часопис Київського університету права. — 2003. — № 2. — С. 3–7.
90. Аврутин Ю. Е. Полиция и милиция в механизме обеспечения государственной власти в России: теория, история, перспективы / Ю. Е. Аврутин. — СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. — 501 с.
91. Аврутин Ю. Е. Истоки формирования института полиции и полицейского права / Ю. Е. Аврутин // Полицейское право. Научно-практический журнал. — 2005. — № 1. — С. 88–95.
92. Аврутин Ю. Е. Правопорядок: организационно-правовое обеспечение в Российской Федерации. Теоретическое административно-правовое исследование : монографія / Ю. Е. Аврутин, В. Я. Кикоть, И. И. Сыдорук — М. : Закон и право, ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 456 с.
93. Аврутин Ю. Е. Эффективность деятельности органов внутренних дел: опыт системного исследования / Ю. Е. Аврутин. — СПб. : Санкт-Петербурская академия, 1998. — 412 с.
94. Агеева Е. А. Юридическая ответственность в государственном управлении (социально-правовой аспект). / Е. А. Агеева. —Л. : Изд-во Ленинград. у-та, 1990.— 137 с.
95. Азаров В. Я. Борьба с организованной преступностью: российский опыт законотворчества и прогнозы / В. Я. Азаров // Полиция в ХХІ веке: прогнозы, модели, деятельность. — Омск, 2000. — С. 35–42.
96. Александров А. Г. Трудовое правоотношения / А. Г. Александров — М. : Проспект, 2009. — 338 с.
97. Алексеев С. С. Государство и право / С. С. Алексеев. — М. : Юрид. лит., 1996. — 190 с.
98. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2-х т. / С. С. Алексеев. — М. : Юрид. лит., 1982. –
Т. 1. — 359 с.
Т. 2. — 374 с.
99. Алексеев И. А Ответственность органов местного самоуправления при реализации полномочий в области обеспечения законности, прав и свобод человека и пресечение коррупции в системе местного самоуправления : монография / И. А. Алексеев, Ф. И. Валяровский, Ю. В. Попов, В. В. Толкачев — Пятигорск : Изд-во ПГЛУ, 2004. — 324 c.
100. Алексеев Н. А. Организационно-правовые основы взаимодействия органов внутренних дел с избирательными комиссиями : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.14 / Н. А. Алексеев. — М., 2001. — 175 c.
101. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения. / С. С. Алексеев. — М. : Издательство НОРМА, 2001. — 742 с.
102. Алексеев С. С. Право: Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. — М. : Статут, 1999. — 712 с.
103. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / О. Ф. Андрійко. — К., 1999. — 378 с.
104. Андреевский И. Е. Полицейское право : в 2-х т. / И. Е. Андреевский. — СПб. : Тип. Пратц., 1874–1876 –
Т. 1 : Введение и Ч. 1. : Полиция безопасности. — 1874. — 648 с.
105. Андреевский И. Е. Полицейское право : в 2-х т. / И. Е. Андреевский. — [2-е изд.,испр. и доп.]. — СПб. : Тип. А. Е. Ландау, 1876—
Т. 2,Ч.2 : Полиция благосостояния. — 1876. — 727 с.
106. Анисимков В. М. Социальный контроль за деятельностью органов внутренних дел / В. М. Анисимков. — М. : Изд. НОРМА – ИНФРА, 1999. — 168 с.
107. Антонов В. П. Состояние и перспективы развития науки административного права (Шестые «Лазаревские чтения») / В. П. Антонов // Государство и право. — 2002. — № 11. — С. 6–12.
108. Ануфрієв М. І. Управлінські шляхи зміцнення дисципліни в органах внутрішніх справ (соціолого-правові аспекти) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / М. І. Ануфрієв. — Х., 1998. — 190 с.
109. Арановский К. В. Конституционная традиция и ее распространение в российском обществе : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 / К. В. Арановский. — СПб, 2004. — 413 с.
110. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / І. В. Арістова. — Х., 2002. — 476 с.
111. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Р. Арон ; пер. с фр. Ю. А. Школенко. — М. : Текст, 1983. — 607 с.
112. Артемов В. М. Взаимодействие правоохранительных органов с населением в условиях социального конфликта как мера по ненасильственному его разрешению / В. М. Артемов, В. Б. Козлов // Организация общественных связей органов внутренних дел. — М., 1997. — С. 11–19.
113. Атаманчук Г. В. Сущность государственной службы: история, теория, закон, практика : монография / Г. В. Атаманчук. — М. : Изд-во РАГС, 2002. — 272 с.
114. Атаманчук. Г. В. Власть и управление в предмете административного права / Г. В. Атаманчук // Административное и информационное право (состояние и перспективы развития). — 2003. — С. 9–16.
115. Ахмедов Ч. Н. Взаимодействие участкового инспектора с сотрудниками подразделений по предупреждению правонарушений несовершеннолетних / Ч. Н. Ахмедов // Взаимодействие ОВД и социальных институтов в профилактике преступлений несовершеннолетних : междунар. науч.-практ. конф., 26–28 нояб. 1999 г. : тезисы докл. — СПб., 1999. — С. 52–56.
116. Бабай А. Н. Деуниверсализация функций ОВД в условиях
реформирования гражданского общества / А. Н. Бабай // ОВД в борьбе с преступностью на Дальнем Востоке. — Хабаровск, 1998. — С. 5–12.
117. Байтин М. И. Основные признаки правоприменительной деятельности как правовой формы осуществления функций государства / М. И. Байтин, Ю. В. Марченко // Вестник Саратовской государственной академии права. — 2008. — № 5 (63). — С. 8–13.
118. Байтин М. И. Вопросы общей теории государства и права / М. И. Байтин. — Саратов : Изд-во ГОУ ВПО "Саратовская государственная академия права", 2006. — 400 c.
119. Байтин М. И. Сущность права. (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / И. М. Байтин. — [2-е изд]. — М. : Право и государство, 2005. — 544 c.
120. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлiнських рiшень: проблеми теорiї, методологiї, практики : монографія / В. Д. Бакуменко. [редкол. : В. М. Князєв, П. І. Надолiшнiй, М. I. Мельник та iн.] — К. : Вид-во УАДУ, 2000. — 328 с.
121. Бандурка О. М. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть : монографія / О. М. Бандурка, В. А. Гречанко. — Х. : Вид. Ун-ту внутр. справ, 2000. — 304 с.
122. Бандурка О. М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України : монографія / О. М. Бандурка. — Х. : Вид. Ун-ту внутр. справ, 2004. — 779 с.
123. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник / О. М. Бандурка. — Х. : Ун-т внутр. справ, 1998. — 480 с.
124. Бандурка О.М. Діяльність органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях / О. М. Бандурка. — Х. : Ун-т внутр. справ, 1993. — 64 с.
125. Бандурка О.М. Роль адміністративного законодавства в зміцненні правопорядку / О. М. Бандурка // Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства : мат. наук.-практ.конф. — Харків : ХІВС, 1994. — С. 13–18.
126. Баринов А. А., Попов В. И. Организованная преступность, коррупция и терроризм в России: исторический контекст и современность : монография / А. А. Баринов, В. И. Попов — М. : МИИТ, 2007. — 346 c.
127. Бачило И. Л. Правовые проблемы организации структур и их функций в системе советского государственного управления : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.14 / И. Л. Бачило. — М., 1979. — 398 с.
128. Бачило И. Л. Еще раз о сути административной реформы в России / И. Л. Бачило // История становления и современное состояние исполнительной власти в России. — М. : Новая правовая культура, 2003. — С. 13–24.
129. Белоколодов Н. Необходима системность / Н. Белоколодов // Президентский контроль : информационный бюллетень. — М., 1997. — № 4. — С. 23–27.
130. Бельский К. С. Полицейское право : монография. / К. С. Бельский. — М., Дело и сервис, 2004. — 816 с.
131. Бельсон Я. М. Полиция “свободного” общества / Я. М. Бельсон. — М. : Юридическая литература, 1984. — 173 с.
132. Бенда Р. Публичные отношения и их необходимость для полиции XXI века / Р. Бенда // Закон и право. — М., 2001. — № 7. — С. 45–48.
133. Бентам И. Избранные сочинения Иеремии Бентама / Иеремия Бентам; пер. с англ. А. Н. Пыпина и А. И. Неведомского. — СПб. : Рус. кн. торговля, 1867– (Б-ка класич. зап.-европ.писателей в рус. пер.)
Т. 1 : Введение в основания нравственности и законодательства. Основные начала гражданского кодекса. Основные начала уголовного кодекса. — 1867. — 678 с.
134. Берекашвили Л. Ш. К вопросу об экономической эффективности деятельности органов внутренних дел / Л. Ш. Берекашвили // Проблемы теории и социологии управления органами внутренних дел. Труды Академии. — 1992. — С. 115–121.
135. Берендтс Э. Н. Опыт системы административного права. Обзор истории административного права и истории его литературы / Э. Берендтс. — Ярославль : Типо-литогр. Э. Г. Фальк, 1898. — 262 с.
136. Білоус В. Т. Координація управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю (адміністративно-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / В. Т. Білоус. — Харків, 2004. — 38 с.
137. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: проблеми становлення, розитку та функціонування : дис. ... доктора. юрид. наук : 12.00.07 / Ю. П. Битяк. — Харків, 2006. — 423 с.
138. Благоразумный А. А. Зарубежный опыт взаимодействия правоохранительных органов со средствами массовой информации / А. А. Благорозумный // Российский следователь. — М., 2001. — С. 43–45.
139. Божьев В. П. Уголовно-процессуальные правоотношения : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / В. П. Божьев. — М., 1994. — 39 с.
140. Большая советская энциклопедия : в 30-ти т. / глав. ред. А. М, Прохоров. — [3-е изд.]. — М. : Сов. энциклопедия, 1969 — 1981 –
Т. 11. – 1973. — 608 с.
141. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : 12.00.07 “Адміністративне право і процес; фінансовое право; інформаційне право” / І. Л. Бородін. — Харків, 2004. — 38 с.
142. Братко А. Г. Правоохранительная система (вопросы теории) /
А. Г. Братко. — М. : Юрид. лит., 1991. — 206 с.
143. Бровко Н. В. Социологические и правовые аспекты сотрудничества органов внутренних дел с территориальными объединениями казачества : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 “Административное право; финансовое право; информационное право” / Н. В. Бровко. — М., 1996. — 20 с.
144. Буданов А. В. Система и метод обеспечения личной, профессиональной безопасности сотрудников ОВД / А. В. Буданов // Организация работы с кадрами в ОВД. — М, 1997. — С. 27– 32.
145. Булавин С. П. Юридические гарантии законности в СССР и место органов внутренних дел в механизме их реализации : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 / С. П. Булавин. — М, 1991. — 276 с.
146. Бурцев В. В. Государственный финансовый контроль: методология и организация : монография / В. В. Бурцев. — М. : Информационно-внедренческий центр Маркетинг, 2000. — 392 с.
147. Варламова Н. В. Конституционный строй России: нормативная модель и политическая реальность / Н. В. Варламова. — М. : ИНИОН РАН, 2000. — 312 с.
148. Варламова Н. В. Правоотношения: философский и юридический подходы / Н. В. Варламова // Правоведение. — 1991. — № 4. — С. 44–54.
149. Васильев Р. Ф. О понятии правового акта / Р. Ф. Васильев // Вестник МГУ. — 1998. — № 5. — С. 3–25.
150. Варыгин А. Н. Преступность сотрудников органов внутренних дел и воздействие на нее : монография / А. Н. Варыгин ; под ред. Б. Т. Разгильдиева. — Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 2003. — 224 c.
151. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. — М. : Прогресс, 1990. — 804 с.
152. Ведель Ж. Административное право Франции / Ж. Ведель ; пер. с фр. Л. М. Энтина. — М. : Прогресс, 1973. — 512 с.
153. Ведерникова О. Н. Теория и практика борьбы с преступностью в Великобритании / О. Н. Ведерникова. — М. : Российская криминологическая ассоциация, 2001. — 344 с.
154. Ведомости Съезда народных депутатов РСФСР и Верховного Совета РСФСР. — 1991. — № 16. — С. 503.
155. Веремеенко И. И. Проблемы деятельности служб общественной безопасности на современном этапе / И. И. Веремеенко, А. З. Гливинский, Н. В. Караханов. — М. : Изд-во Акад. управления МВД России, 2000. — 100 с.
156. Взаємодія міліції та громадськості в Україні / керів. авт. ком.
О. В. Поволоцький [за заг. ред. А. Дж. Бека, О. Н. Ярмиша] : навч. посібник. — Х. : Вид. Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. — 200 с.
157. Гаврилов А. М. Привлечение населения к участию в борьбе с преступностью : монография / Гаврилов А. М., Степанов В. В. — М., ЮРЛИТИНФОРМ, 2007. — 216 с.
158. Гавриш З. С. Попередження агресивної поведінки дітей та підлітків / З. С. Гавриш // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. — 2007. — № 1. — С. 198–206.
159. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / В. М. Гаращук. — Х., 2003.— 422 с.
160. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Георг Вильгельм Фридрих Гегель; пер. с нем. В. С. Нерсесянца. — М. : Мысль, 1990. — 524 с. — ( ФН : Филос. наследие; Т. 113 ).
161. Гессен В. М. Правовое госуд