ОРГАНІЗАЦІЙНО–ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЯХ :

brief description

ЗМІСТ
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

РОЗДІЛ 1. Застосування Збройних сил України для встановлення та підтримки миру.

1.1. Історичні передумови здійснення миротворчих операцій і роль світового суспільства в їх проведенні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
12
1.2. Правовий статус миротворчих сил ООН та форми участі підрозділів Збройних сил України в миротворчих операціях. . . . . . .
25
1.3. Масштаби та характер збройних конфліктів кінця XX століття для врегулювання яких були застосовані війська під керівництвом ООН 42

1.4. Сучасні тенденції миротворчої діяльності. . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Висновки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66

РОЗДІЛ 2. Правовий механізм здійснення операцій по підтримці та встановленню миру під егідою ООН.

2.1. Формування рішення щодо застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях. . . .
69
2.2. Класифікації міжнародних миротворчих операцій в яких беруть участь підрозділи Збройних сил України. . . . . . . . . . . . . . . .
80
2.3. Підбір та підготовка особового складу миротворчих контингентів для участі в міжнародних миротворчих операціях. . . .
105
Висновки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120

РОЗДІЛ 3. Використання досвіду організації та проведення операцій по підтримці та встановленню миру ООН.
3.1. Юрисдикція та питання підтримки дисципліни при проведенні міжнародних миротворчих операцій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
124
3.2. Соціально–правовий захист військовослужбовців зі складу миротворчих контингентів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
137
3.3. Принципи проведення міжнародних миротворчих операцій. . . 144
3.4. Концептуальні питання застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях. . . . . . . . . . . . .
150
Висновки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
161

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
168

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
194
ВСТУП

Актуальність теми. Геополітичні зміни у світі, поява нових загроз світовій безпеці докорінно змінюють підходи світового суспільства та окремих держав до формування національних, регіональних та світової систем безпеки. На сучасному етапі розвитку суспільства миротворчі операції відіграють роль інструмента врегулювання конфліктів для підтримки стабільності у світі. Україна все більше надає підрозділи Збройних сил для участі в таких операціях. Розширюється географія застосування підрозділів, з’являються нові форми участі, методи проведення миротворчих операцій. На фоні тенденції зростання частки миротворчих завдань в діяльності Збройних сил України (ЗСУ) правове забезпечення цих операцій залишається практично без змін.
Актуальність теми дослідження визначається нагальними потребами удосконалення правового супроводження проведення миротворчих операцій.
Безпосереднє проведення досліджень у зазначеному напрямі зумовлене потребою визначення правового статусу військовослужбовців та іншого персоналу у миротворчих операціях, як під час виконання завдань, так і після повернення, що є головним чинником при вирішенні питань соціальної захищеності учасників миротворчих операцій.
Необхідно удосконалити систему підтримки законності в міжнародних миротворчих контингентах, що обумовлено відсутністю стандартних важелів впливу держави на них (внутрішньовідомчий контроль, прокурорський нагляд, цивільний контроль, таке інш.).
Потребує удосконалення система правового забезпечення підготовки та застосування миротворчих контингентів та визначення пріоритетних напрямів комплектування миротворчих підрозділів.
Також актуальність теми визначена відсутністю в Україні цілісної Концепції застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях, відсутністю єдності в класифікації щодо форм участі збройних сил у миротворчих операціях, критеріїв застосування, характеристик можливих наслідків застосування, принципів побудови ефективного механізму правового забезпечення участі Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях.
В Україні не визначено рівень впливу міжнародних миротворчих операцій на боєздатність збройних сил та на виконання їх основного завдання - захист територіальної цілісності держави від зовнішніх загроз. В результаті цього існують прогалини у порядку формування рішень на застосування підрозділів збройних сил за межами держави.
Дослідження стану та розвитку Збройних сил України, що забезпечують національну безпеку в сучасних умовах, зберігають виключну актуальність та потребують масштабної поглибленої розробки, особливо в частині застосування ЗС поза межами держави, що вказує на значимість миротворчої діяльності, оскільки вона розглядається, з одного боку, як засіб зміцнення її національної безпеки через створення стабільного зовнішньополітичного середовища, а з іншого – як внесок у зміцнення загальноєвропейської безпеки і побудову нової стабільної і безпечної Європи.
Завдяки миротворчій діяльності Україна стверджує себе як повноправний суб’єкт міжнародних відносин, підвищує свій міжнародний авторитет та демонструє миролюбну політику.
Також миротворча діяльність Збройних сил України впливає на їх розвиток та реформування.
Науковій розробці даної проблеми характерне те, що організаційно-правові основи застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародній миротворчій діяльності не були предметом дисертаційного дослідження. Це пояснюється тим, що участь у міжнародній миротворчій діяльності має відносно нову форму діяльності для Збройних сил України. Керівництво Міністерства оборони України (МОУ) намагалось вивчати цю проблему шляхом внутрішньовідомчих напрацювань через закритість деяких матеріалів.
Масштабні наукові розробки, результатом яких могли б стати уявлення про організаційно-правові аспекти застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях, та ґрунтовні наукові дослідження такого явища, як миротворча діяльність, практично не проводились. Науково-дослідний матеріал обмежений специфікою теми.
Наукові дослідження з питань розробки загальних проблем участі Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях містяться в роботах авторів В.Ю. Богдановича, О.М. Гончаренка, В.О. Гречанінова, Н.Р. Єзерського, О.М. Затинайко, А.М. Іваненка, В.М. Кириленка, Є.І. Клочка, М.А. Кобзаря, В.К. Кривожихи, В.Г. Лимаренка, К.Ю. Мельника, О.М. Мельника, В.І. Мунтіяна, І. С. Руснака, Г.П. Ситника, А.І. Скоромного, М.П. Требі, В.В. Троцька, В.П. Шкідченка, О.Г. Шекери, М.І. Шпури та інших вчених.
Проблемам розробки концептуальних основ щодо участі Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях присвячені роботи авторів І.Н. Арцибасова, В.О. Горбуліна, О.Г. Данильяна, О.П. Дзьобань, С.А. Єгорова, В.А. Карташкіна, Ю.М. Колосова, І.І. Котлярова, Г.М. Мелкова, О.О. Мережка, А.П. Мовчана, М.І. Неліп, М.І. Панова, Б.Р. Тузмухамедова, В.М. Чхиквадзе, В.О. Шамрая та інших вчених.
Важливість даної проблеми вимагає науково-теоретичного осмислення концептуальних та організаційно-правових засад цієї діяльності, потребує комплексної оцінки та вивчення, що і зумовило вибір теми дисертаційної роботи та основних напрямів дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі управління підрозділами податкової міліції Національної академії державної податкової служби України, в межах науково-дослідної роботи „Основи організації, загальні принципи, форми і напрямки розвитку миротворчої діяльності України (за участю Сухопутних військ Збройних сил України)” шифр „МИРОТВОРЕЦЬ-СВ” (номер державної реєстрації № 01020006428), провідна установа Національний науково-дослідний центр оборонних технологій та військової безпеки.
Мета та завдання дослідження. Головна мета дослідження – наукове визначення організаційно-правових аспектів застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародній миротворчій діяльності, розкриття правових основ, визначення місця та ролі миротворчої діяльності в системі національної безпеки, принципів застосування, комплектування підрозділів Збройних сил України, і на цій основі розробка рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення організаційно-правових елементів миротворчої діяльності України.
Визначена мета передбачала вирішення наступних задач:
- проаналізувати існуючі в науковій літературі погляди на міжнародну миротворчу діяльність;
- вивчити досвід застосування підрозділів збройних сил провідних держав в міжнародних миротворчих операціях та їх правове обґрунтування;
- визначити роль та місце міжнародної миротворчої діяльності України в забезпеченні інтересів національної безпеки;
- сформулювати концептуальні підходи щодо застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях;
- оцінити стан правового забезпечення застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях;
- внести пропозиції щодо правових питань підготовки та застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях;
- розробити рекомендації щодо удосконалення системи соціального та реабілітаційного забезпечення військовослужбовців Збройних сил України, що брали участь у міжнародних миротворчих операціях.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері державного управління по забезпеченню участі Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях.
Предметом дослідження є нормативно-правові приписи, які регулюють організаційно-правові, військові, соціальні та інші аспекти застосування Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність філософських, загальнонаукових та спеціальних методів.
Теоретичною основою дослідження є аналіз основної проблематики з позицій системного та структурно-функціонального підходів, які використані для отримання об’єктивних уявлень про об’єкт дослідження.
При проведенні дисертаційного дослідження використовувався комплекс методів - збір, аналіз та обробка фактологічної та емпіричної інформації, серед яких - загальнонауковий, порівняльно-ретроспективний, системно-теоретичний, структурно-функціональний та конкретно-історичний методи аналізу джерел.
Для отримання теоретичних висновків використані загальнонаукові методи пізнання соціальних процесів і явищ, а також спеціально-наукові методи, що витікають з них: історичний, логічний, порівняльно-правовий, системний, структурно-функціональний, конкретно-соціологічний аналіз, методи прогнозу, екстраполяції та моделювання.
Емпіричну базу дисертаційної роботи склала практика діяльності органів влади і управління України, інших держав у сфері застосування підрозділів збройних сил у міжнародних миротворчих операціях.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше виконано комплексне дослідження організаційно-правових аспектів застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях з урахуванням вимог світової спільноти до них. Це дало змогу обґрунтувати ряд практичних положень, висновків та рекомендацій.
Уперше :
- доведено необхідність створення Концепції миротворчої діяльності України та визначено її структуру;
- обґрунтовані нові форми участі Збройних сил України в міжнародній миротворчій діяльності;
- запропоновано схему адаптації існуючих форм і методів забезпечення законності діяльності збройних сил до умов миротворчих контингентів України;
Сформульовані пропозиції щодо:
- обов’язкового залучення до миротворчих контингентів України відділів цивільно-військової співпраці (CIVIC) та представників органів військового правопорядку;
- створення системи реабілітації та соціального захисту миротворців;
- пріоритетних напрямів комплектування миротворчих контингентів особовим складом та підвищення якісного складу призовного ресурсу ЗСУ.
Розширені та уточнені поняття: „миротворча операція”; „міжнародна миротворча операція”, „правовий статус військовослужбовців міжнародного миротворчого контингенту”.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що робота написана в межах НДР „МИРОТВОРЕЦЬ СВ”, замовником якої є Міністерство оборони України. Висновки та результати, отримані під час дослідження, можуть бути використані при формуванні системи правового забезпечення та супроводження виконання миротворчих операцій підрозділами ЗСУ, а також:
- при удосконаленні нормативно-правової бази, що забезпечує участь Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях. Теоретично обґрунтовані пропозиції з розвитку національного законодавства в цій сфері (Акт реалізації наукових положень дослідження з Верховної Ради України);
- у правозастосуванні – сприятимуть практичній реалізації вимог і положень законодавства, що регламентує порядок застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях (Акт реалізації наукових положень дослідження з управління Військової служби правопорядку ЗСУ);
- у навчальному процесі - при написанні лекцій, підручників з міжнародного гуманітарного права, військової юриспруденції та ін.. (Акт реалізації наукових положень в навчальному процесі НАДПСУ);
- для подальшого розвитку знань про миротворчу діяльність з використанням їх при реформуванні та розвитку ЗСУ (Акт реалізації наукових положень дослідження з ННДЦ ОТ і ВБ).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано особисто, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень. Ідеї та розробки Шамрая В.О., Шапаренка С., Мельника О.М., Кобзаря М.А., у співавторстві з якими були підготовлені статті, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації провадилась автором на Міжнародній науково-практичній конференції „Досвід республіки Польща в державному будівництві”, Київ - 23-24 вересня 2004 р.; V Міжнародній християнсько-військовій конференції „Християнсько-військовий рух та душ пастирська опіка військовослужбовців в Україні”, Київ –12-14 травня 2004 р.. Результати дисертаційного дослідження використані у Звіті по НДР „Миротворець СВ” (акт прийому робочих матеріалів Вх. № 196 від 21.10.04 р., акт прийому звіту Вх. № 37 від 21.05.05 р.) – у Звіті НДР „Миротворець СВ – 2004” дисертанту належить розділ 2, у Звіті НДР „Миротворець СВ – 2005” - розділ 3.
Публікації. За темою дослідження опубліковано 9 наукових праць, із них - 7 статей у фахових наукових виданнях України.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, які містять 11 підрозділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Загальний обсяг роботи - 228 сторінок, із них основного тексту - 170 сторінок, кількість використаних джерел – 265 найменувань, 25 сторінок, додатки – 33 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проблема застосування Збройних сил України в ММО, якою збройні сили займаються вже понад 14 років, є винятково важливою. Це зумовлено великою роллю міжнародних миротворчих операцій у підтримці стабільності у всьому світі та окремих регіонах тощо. Участь України в міжнародних миротворчих операціях розглядається в контексті двох особливо важливих моментів : національної безпеки та боєздатності військ.
Міжнародні миротворчі операції, як нове явище, що прийшло на заміну гуманітарної інтервенції, постійно розвивається та видозмінюється. Нормативно–правове забезпечення та організаційні питання застосування також постійно знаходяться у процесі розвитку і не повинні відставати від практики застосування підрозділів у міжнародних миротворчих операціях.
Останнім часом поставлена під сумнів здатність ООН щодо ефективності проведення миротворчих операцій. Це було викликано рядом об’єктивних причин, серед яких – відсутність окремих військ у ООН. Кризове регулювання потребує рішучих негайних дій, а багатонаціональні миротворчі сили на практиці направляються до району конфлікту з великим запізненням, причому рівень підготовки деяких національних контингентів абсолютно не відповідає вимогам. Окрім того, уряди держав у будь–який час мають можливість відкликати контингенти з місій і в ряді випадків так і відбувалось.
На думку експертів, ООН потребує постійного резерву збройних сил. Основна причина – характерні зміни загроз стабільності у світі. Участь у міжнародних миротворчих почала розглядатися державами як складова частина системи своєї національної безпеки. В цей період формується Концепція „Багатонаціональні операції другого покоління” або „Коаліційні миротворчі операції”. Ключовими моментами цієї Концепції є три положення :
• можливість відсутності згоди сторін для введення ММК;
• зменшення обмежень застосування сили;
• відмова від обов’язкового керівництва місією відповідними органами ООН.
Розвиток цієї Концепції ставить під сумнів традиційно створені принципи забезпечення міжнародної безпеки. Таким чином, втручання без врахування фактора згоди конфліктуючих сторін або офіційного уряду країни обов’язково призведе до дискредитації самого принципу миротворчості та знищення головної якісної ознаки держави – національно–державного суверенітету.
Сутністю проблеми миротворчих операцій останнього покоління (Ірак, Югославія), на наш погляд, є те, що миротворці усвідомлено або неусвідомлено стають фактично ще однією стороною конфлікту зі своїми інтересами та зазіханнями в регіоні проведення операції. Але політична ситуація у світі потребує участі України і в таких операціях для того, щоб залишатися вагомим політичним гравцем на світовій арені.
На захист виносяться пропозиції і висновки, отримані в результаті дослідження, що відображають позицію автора з питань теорії і практики залучення підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях, а саме:
1. Міжнародні миротворчі операції є одним з важливих інструментів досягнення відповідного рівня національної безпеки України, роль якого в подальшому буде зростати. Виходячи з цього:
• на основі аналізу досвіду миротворчої діяльності світового суспільства та практики застосування підрозділів ЗСУ в миротворчих операціях стверджується, миротворчі операції можуть здійснюватись, як під проводом ООН, ОБСЄ, так і під егідою окремих держав без безпосереднього керівництва відповідними органами ООН. Обґрунтовано, що застосування підрозділів ЗСУ в миротворчих операціях повинно здійснюватись лише на підставі Закону України „Про участь України в міжнародній миротворчій діяльності”. Тому необхідно розширити форми участі Збройних сил України шляхом внесення змін до Закону. Застосування Збройних сил України за межами держави в миротворчих операціях під егідою окремих держав можливе при визначенні типових задач, як „миротворчих” відповідно до законодавства або при наявності Резолюції ООН, що визнає ситуацію в районі можливого проведення операції такою, що створює загрозу стабільності та безпеці в регіоні;
• пропонується для ефективного використання результатів миротворчої діяльності в економічних інтересах України включати елементи CIVIC до миротворчих контингентів;
• соціальний захист військовослужбовців, що брали участь в міжнародних миротворчих операціях, не є досконалим. Діюче законодавство гарантує правовий захист військовослужбовців, що брали участь в миротворчих операціях лише під егідою ООН, ОБСЄ. При участі в операціях другого покоління, на кшталт операції в Іраку, військовослужбовці миротворчого контингенту не підпадають під дію Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ”. Вирішення питання соціального захисту військовослужбовців шляхом видання постанов КМУ є тимчасовою мірою. Ці питання необхідно вирішити на рівні законодавства, шляхом внесення змін до нього.
Також пропонується увести індивідуальні програми медичного страхування миротворців. Поліси медичного страхування гарантуватимуть кваліфіковану багатопрофільну медичну допомогу, причому медичні послуги можливо підвищити до загальноприйнятого рівня за рахунок інших статей бюджету.
2. Відсутність концептуальних документів в Україні по проведенню ММО є причиною того, що рішення на участь в міжнародних миротворчих операціях приймаються без далекоглядної перспективи і без урахування стратегічних результатів застосування підрозділів, як приклад – миротворча операція в Іраку.
Концептуальні документи по проведенню миротворчих операцій повинні визначати основні політико–правові погляди держави на ММО на перспективу. Результатом удосконалення нормативно–правової бази, що регулює участь у міжнародних миротворчих операціях, буде Концепція миротворчої діяльності.
Основна функція Концепції – збалансування інтересів держави по розбудові ЗСУ та підтримка їх на відповідному рівні бойової підготовки та зобов’язанням перед світовим суспільством в особі ООН, згідно міжнародних договорів щодо надання підрозділів Збройних сил України для участі в миротворчих операціях. Концепція повинна відображати основні напрями державної політики з питань участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях, що забезпечить раціональне використання Збройних сил України, не порушуючи внутрішній баланс та не ставлячи під загрозу здатність виконання своєї основної функції Збройними Силами України.
На наш погляд вони повинні відображати наступні моменти:
• участь у міжнародних миротворчих операціях повинна відповідати національним інтересам України;
• участь підрозділів Збройних сил України у міжнародних миротворчих операціях не повинна ставити під загрозу здатність України виконувати більш важливі обов’язки у рамках безпеки, тобто участь підрозділів Збройних сил України в миротворчих операціях не повинна впливати на їх загальну боєздатність;
• цілі застосування військових підрозділів у міжнародних миротворчих операціях необхідно чітко визначити, їх досягнення повинна забезпечити держава;
• застосування Збройних сил України повинно бути підтримане парламентом та суспільством України;
• Збройні сили України виконуючи міжнародні миротворчі операції повинні мати такий рівень свободи дій, що забезпечить умови для успіху місії та забезпечить безпеку контингенту без порушень норм міжнародного гуманітарного права.
3. Для підтримання відповідного рівня дисципліни та законності в миротворчих підрозділах вважається за необхідне включати елементи служби військового правопорядку ЗСУ до складу миротворчих контингентів. Для цього необхідно внести зміни до Закону України „Про військову службу правопорядку ЗСУ” в частині про місце служби. Положення Закону про те, що служба правопорядку, призначена для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, не дозволяє залучати ВСП до миротворчих контингентів, що не мають своїх окремих містечок при проведенні міжнародних миротворчих операцій.
Вважається за необхідне застосовувати інститут військово–польових судів у миротворчих контингентах для порушників закону з метою демонстрації невідворотності покарання, полегшеного доступу до свідків з місцевого населення та підвищення авторитету миротворчого контингенту. Застосування комплексу цих заходів для підтримання законності та дисциплінованості одночасно з розширенням повноважень командирів підрозділів дасть позитивний результат.
4. Миротворчі операції за своєю сутністю відрізняються від бойових. Принципи застосування підрозділів в таких операціях неоднакові. Окрім того, при взаємодії різних національних миротворчих контингентів існують розбіжності в класифікації та підходах щодо засобів виконання завдань. Відсутність у статутних документах Збройних сил України відображення частин проведення миротворчих операцій ускладнює розуміння для військовослужбовців суті завдань та принципів і способів їх виконання. З іншого боку, наявність двох різних підходів до виконання різних завдань ускладнює виконання місій, заплутує командирів. Пропонується максимально наблизити ці принципи та розробити єдині підходи щодо порядку проведення як бойових, так і миротворчих операцій. Основна вимога до статутно–нормативних документів – це чіткість та одностайність у розумінні їх положень.
5. Однією з принципових проблем у миротворчій діяльності України є низька якість призовного ресурсу. Причина більшості втрат при виконанні миротворчих операцій – слабка підготовка особового складу та відсутній якісний призовний ресурс. Пропонуємо на законодавчому рівні створити нову систему підготовки призовного ресурсу, яка відповідатиме таким принципам:
• створення позитивного іміджу військової служби у молоді за рахунок рекламної діяльності;
• створення системи пільг для військовослужбовців миротворчого контингенту по отриманню безкоштовної освіти з можливим подальшим працевлаштуванням;
• підготовка кандидатів на участь у міжнародних миротворчих операціях заздалегідь (школи, технікуму, тощо.)
При застосуванні миротворчих контингентів увести чотирьохступеневу систему підготовки миротворчого контингенту, приділивши особливу увагу четвертому етапу – процесу заміни контингенту на місцях. Цей період необхідно продовжити для якісного входження в курс справ контингенту, що прибув для заміни.
6. На даному етапі розвитку миротворчих операцій визначено міжнародно–правовий статус миротворчих контингентів, що беруть участь у різних типах місій. Миротворчою визначається операція, що запроваджена компетентними органами ООН відповідно до Статуту, тобто коли операція проводиться з метою підтримання, відновлення миру та примушення до миру.
Правовий статус військ ООН при проведенні миротворчих операцій передбачений вищезазначеним Статутом ООН та Конвенцією про захист персоналу ООН (1994 р.). Конвенція, до якої Україна приєдналась у 1995 році, визначає правовий статус персоналу ООН, до якого відносяться:
- особи, залучені або направлені Генеральним секретарем ООН як члени військового, поліцейського або цивільного компонентів операції;
- інші посадові особи та експерти, що відряджені ООН або її спеціалізованими установами, або Міжнародним агентством з атомної енергії, та які присутні в офіційному статусі у районі проведення операції ООН.
Конвенція не застосовується до операції ООН, що санкціонована Радою безпеки, як примусовий захід на підставі глави 7 Статуту ООН, в якій персонал залучається як комбатант проти організованих ЗС та до якої застосовується право міжнародних збройних конфліктів.
При проведення миротворчих операцій поза егідою ООН та ОБСЄ, міжнародно–правовий статус контингенту буде визначений як „окупаційні війська” які будуть діяти відповідно норм Женевських конвенцій.
Щодо удосконалення правових підстав застосування ЗСУ в миротворчих операціях, то необхідно внести зміни та доповнення до діючого законодавства.
Положення і висновки дослідження можливо використати при безпосередньому проведенні практичної роботи з метою удосконалення системи законодавства у сфері регулювання участі України в міжнародній миротворчій діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аннан, Кофи А. Предотвращение войн и бедствий: глобальный вызов растущих масштабов. Годовой доклад о работе Организации за 1999 год / ООН. – Нью-Йорк: ООН, 1999. – vi. - 139 с.
2. Артамонов Н. В. Правовой статус военнослужащих в СССР // Советское государство и право. – 1983. – № 5. – С. 19 – 27.
3. Арцибасов И. Н., Егоров С. А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. М., 1989. – 254 с.
4. Богданович В., Троцько В., Цибуленко М., Оборонна достатність держави (умови для обґрунтування достатнього рівня) // Військо України.- 1997. – № 3-4. С. 6-7.
5. Баскаков В. К вопросу о содержании и историчности принципов воєнного исскуства // Военно–исторический журнал. – 2004. – № 4. – С. 66 – 73.
6. Боевой устав сухопутных войск ч. II батальон, рота. – М.: Венное издательство, 1990. – 463 с.
7. Вагапов В. Б., Лисицин Е. М. До проблеми запобігання воєнним конфліктам і стримування їх // Наука і оборона. – 2004. – № 1 С. 12 – 20.
8. Військові статути Збройних cил України. К.: „Варта”, 1999. – 516 с.
9. Витрук М.В. Статус личности в политической системе общества. – М.: Юрид. лит., 1993. – 216 с.
10. Возжеников А. В. Парадигма национальной безопасности реформирующейся России. – М.: Едас ПАК, 2000. – 357 с.
11. Воєнна доктрина України: Указ Президента України від 15 червня 2004 р. № 648/2004 // Наука і оборона. – 2004. – № 4. – С. 3 – 11.
12. Военная история: Учебник / И. Е. Крупченко, М. Л. Альтговзен, М. П. Дорофеев и др. – М.: Воениздат, 1983. – 375 с.
13. Военные вопросы в курсе истории СССР / А. А Каралюк, П. Т. Мокряков, А. И. Орлов и др. – М.: Воениздат, 1986. – 207 с.
14. Вооруженные cилы основных капиталистических государств / С. И. Анрский, С. И. Семенов, Н. Ф. Скридлевский и др. / Под ред. С. Н. Беркутова. – М.: Воениздат, 1988. – 319 с.
15. Гаврилов В. Эволюция взглядов экспертов США и Великобритании на проведение миротворческих операций // ЗВО. – 2002. – № 8. – С. 2 – 12.
16. Голопатюк Л. С. Про підсумки підготовки та участі підрозділів і персоналу ЗСУ у миротворчій діяльності у 2003 році та завдання на 2004 рік. Доповідь на розширеному засіданні колегії МО України; Київ, 2003.
17. Голубєва О. Є. Образ професії: виробник і споживач (дослідження професійних преференцій старшокласників) Маркетинг в Україні. –2003. – № 4. – С. 21-23.
18. Гончаренко О. М., Лисицин Е. М. Стратегія національної безпеки України та військова реформа // Наука і оборона. – 2000. – № 4. – С. 33 –38.
19. Грищенко К. І. Зовнішня політика України як інструмент забезпечення національних інтересів держави: здобутки, реалії та перспективи // Парламентські слухання. – 2003 р.
20. Гречанінов В. О., А. М. Іваненко., М. І. Шпура. Нові проблеми міжнародної миротворчої діяльності України // Миротворча діяльність ЗСУ: досвід проблеми перспективи., К: 2004., 200 с.
21. Гуревич А. Н. Право и военное исcкуство: необходимость и пределы регулирования боевых действий // Военная мысль. – 1997. – № 6. – С. 65 – 72.
22. Док. ООН А/С., 1/576. Анан Кофи А. Предотвращение вооруженных конфликтов: Докл. Генерального секретаря. – Нью-Йорк: ООН, 2002. – xi. - 113 с.
23. Доклад Комиссии международного права ООН. Док. № 10, А/31/10. – С. 186 – 259.
24. Довідник НАТО. – Office of Information and Press. – NATO – 1110 Brussels – Belgium. – 2001. – 597 c.
25. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол 1), від 8 червня 1977 року. // www.infodisk.com.ua, laws@.
26. Доклад Группы ООН в пользу мира, 2001 год (А/54/2000/2). Докл. 2: Нью-Йорк: ООН, ix. – 231с.
27. Доклад Группы по операциям Организации Объединенных Наций в пользу мира, 2002. – А/54/335. – 235 с.
28. Досвід діяльності військової прокуратури в українському миротворчому контингенті в Республіці Ірак // Прокуратура, людина, держава. – 2004. – № 3. – С. 58 – 64.
29. Демуренко А. В. Сопоставимость юридического оформления миротворческих контингентов России и некоторых стран НАТО // Военное право России. – 2002. – № 3. – С. 37 – 42.
30. Дисциплінарний статут Збройних cил України, затв. Законом України від 24 березня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22 – 23. – Ст.. 197.
31. Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. – К.: Основи, 1995. – 903 с.
32. Заросило В. О. Підготовка кандидатів для спеціальних миротворчих підрозділів МВС України. – К., 2004. – 168 с.
33. Заросило В. О. Підготовка кандидатів для цивільної поліції ООН. – К., – 138 с.
34. Затинайко О. Збройні cили України – головний фактор незалежності держави // Військо України. – 1997. – № 9 – 12. – C. 4–7.
35. Зленко А. М. Дипломатія і політика. – Х.: Фоліо, 2003. – 556 с.
36. Іващенко Г. І. Статутна творчість у контексті розвитку воєнної науки // Наука і оборона. – 2003. – № 1. – С. 26 – 29.
37. Іващенко Г. І. Особливості основних положень польових статутів FM 100 – 5 та FM 100 – 34 збройних сил США // Наука і оборона. – 2004. – № 4. – С. 29 – 32.
38. Йозеф Падані, Миротворча діяльність Угорщини // Наука і оборона. – 2004. – № 3. – С. 25 – 27.
39. Ивасивко–Навроцкий А. Скольких еще заберет чужая война // Газета по киевски № 4 від 10.01.05.
40. Інструкція про підготовку миротворчого контингенту та миротворчого персоналу Збройних сил України для участі у міжнародних миротворчих операціях: Наказ МОУ № 485. – 2004. – 20 с.
41. Иванченко А. Ю. Ответственность военнослужащих ВС РФ, проходящих службу на территории государств–участников СНГ // ПРАВО И ПОЛИТИКА. – 2001. – № 4. – С.43 – 48.
42. Єзерський М. Р., Ковтун О. М., Панадій К. В. Розвідувальна діяльність в міжнародних миротворчих операціях // Миротворча діяльність ЗСУ: досвід проблеми, перспективи., К: 2004. – С. 147 – 153.
43. Єна А. І. Система професійного психофізіологічного відбору працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки. Автореф. дис. док. мед. наук. К., 2004. – 40 с.
44. Карташкин В. А. Международная защита прав человека / Основные проблемы сотрудничеств государств/. – М.: Междунар. отношения, 1976. – 223 с.
45. Карпенко М. І. Миротворчі операції та міжнародне гуманітарне право // Збройні сили України у міжнародній миротворчій діяльності. – К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2004. – С. 33 – 38.
46. Квіткін П. В. Роль і місце України у міжнародних системах безпеки. Основні напрямки військового співробітництва // Вартові неба. – 2001. – № 40 – 42. – С. 3 – 5, 6 – 8, 2 – 4.
47. Ключников Ю. В., Сабанин А. Международная политика новейшего времени. – М.: Литиздат, 1925. – Ч. 1. – 405 с.
48. Кириленко В. Правові засади демократизації ЗСУ // Правові основи впровадження засад демократії і захисту прав військовослужбовців у Збройних силах України. – 2001. – С. 79 – 93.
49. Кобзар М. А., Коропатник І. М. Роль нормативно–правових аспектів у забезпеченні участі ЗСУ в ММО // Миротворча діяльність ЗСУ: досвід проблеми, перспективи., К: 2004. – С. 170 – 176
50. Колосов Ю. М., Международное право. – М.: Юридическая литература, 2001. – 710 c.
51. Кривожиха В. Проблеми сучасної миротворчості // Миротворча діяльність України. – К.: Стилос, 2002. – С. 97 – 116.
52. Копьев А. О формировании у американской молодежи мотивации к военной службе // Зарубежное Военное Обозрение. – 2004. – № 2. – С. 14 – 18.
53. Конвенція про привілеї та імунітети Об’єднаних Націй., 1946. www.infodisk.com.ua, laws@
54. Конвенція про охорону персоналу Організації Об’єднаних Націй та зв’язаного з нею персоналу., 1994. www.infodisk.com.ua, laws@
55. Конституція України від 28.06.96 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
56. Конференція в Сан–Франциско. Док № 73 // www.infodisk.com.ua, laws@
57. Коропатнік І. М. Миротворча діяльність: організаційно–правовий аспект // Науковий вісник НАДПСУ. – 2004. – № 4 (26). – С. 182-190.
58. Коропатнік І. М. Особливості здійснення миротворчих операцій державами світу // Вісник КНУ ім. Т. Г. Шевченка. – 2001. – Ювілейний випуск. – С. 397 – 403.
59. Коропатнік І. М. Проблемні питання права збройних конфліктів // Підприємство, господарство і право. – 2005. – № 8 – С. 76 – 84.
60. Коропатнік І., Мельник О. Нормативно–правові аспекти забезпечення соціального захисту військовослужбовців миротворчих контингентів Збройних сил України // Право України. – 2005. – № 2. – С. 41 – 45.
61. Коропатнік І. М., Шамрай В. О. Визначення статусу військовослужбовців, які беруть участь в міжнародних миротворчих операціях // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вчених (Міліція України). – 2004. – № 2. – С. 17 – 23.
62. Коропатнік І. М., Шамрай В. О. Правові питання застосування підрозділів ЗСУ в миротворчих операціях // Науковий вісник НАДПСУ. – 2003. – № 4 (22). – С. 122 – 129.
63. Коропатник І. М., Шамрай В. О. Участь ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2005. – № 1.– С. 236 – 242.
64. Коропатнік І. М., Шапаренко С. Забезпечення дисципліни серед військовослужбовців, що беруть участь у міжнародних миротворчих операціях // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 4. – С. 32 – 40.
65. Котляров И. И. Международное гуманитарное право. М., 2003. – 299 с.
66. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26.– Ст. 131.
67. Кримінально–процесуальний кодекс України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – № 10.
68. Кузьмук О. І. Миротворча діяльність у спектрі пріоритетних функцій ЗСУ XXI століття // Наука і оборона. – 2001. – № 4. – С. 3 – 12.
69. Лист Ф. Международное право в систематическом изложении. – С. 87.
70. Лимаренко В. В., Лимаренко Г. В. Миротворчість: історія та проблеми сучасності (аналітичний огляд) // Тематичний збірник: Проблемні питання миротворчої діяльності – К. ННДЦ ОТ і ВБУ, 2003. – 163 с.
71. Лимаренко Г. В. Деякі аспекти класифікації у галузі міжнародної миротворчої діяльності // Миротворча діяльність ЗСУ: досвід, проблеми, перспективи. – К. – 2004. – 422 с.
72. Лукашкова Е. А. Социалистическое правосознание и законность. – М.: Юрид. лит., 1973. – 344 с.
73. Лукашук И. И. Международное право. М., 1996. – С. 215 – 217;
74. Лутовинов В. И., Морозов Ю. В. Предотвращение и регулирование конфликтов посредством миротворческой деятельности // Военная мысль. – 2001. – № 1. – С. 12 – 17.
75. Мгимов Ю. Правовые основы применения ВС США в целях обеспечения внутренней безопастности страны // Зарубежное Военное Обозрение. – 2004. – № 6. – С. 2 – 10.
76. Миротворча діяльність України. К. – 2003. – 67 с.
77. Миротворча діяльність ЗСУ: видрук з Internet [wysing: // 11/ http: mill. gov. ua /Mirotv/miritv 1. htm ]
78. Мелков Г. М. Международное право в период вооруженных конфликтов. М., 1988. – 245 с.
79. 6 Мельник О. М., Радиш Я. Ф. Міжнародні миротворчі операції: особливості правового регулювання // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2005.
80. Мельник К. Ю. Соціально–правовий захист працівників органів внутрішніх справ (проблеми теорії та практики) Дис. на здобуття звання к. ю. н. 12.00.05. Х. – 2003 р. – С. 26.
81. Меморандум про взаєморозуміння між міністром оборони України та міністрами та міністерствами оборони, щодо порядку підпорядкування у Багатонаціональній дивізії у складі стабілізаційних сил в Іраку та пов’язаних з цим питань. // www.infodisk.com.ua, laws@
82. Методичний посібник з підготовки миротворчих контингентів Збройних сил України до участі у міжнародних миротворчих операціях. – Л.: Західне ОК, 2004. – 106 с.
83. Методичний посібник з підготовки миротворчих контингентів Збройних сил України до участі у міжнародних миротворчих операціях. – Одеса.: Південне ОК, 2004. – 122 с.
84. Мовчан А. П. Права человека и международные отношения. – М.: Наука, 1982. – 144 с.
85. Мунтіян В. І. Механізм забезпечення воєнної безпеки України // Наука і оборона. – 2000. – № 1. – С. 12 – 15.
86. На войне – как на войне // Аргументы и факты в Украине. – 2003.– № 35. – С. 2.
87. Наука и оборона. – 2001. – № 4. – C. 2 – 6.
88. Наши остаются на войне // Газета по киевски № 25 от 25.05.2004, С. 6.
89. Неліп М. І., Мережко О. О. Силовий захист прав людини. – К.: Наукова думка, 1999. – 189 с.
90. Нікітюк В. О. Миротворча діяльність у Європі: еволюція міжнародно–правових та інстуціональних засад // Наука і оборона. – 2001. – № 3. – С. 36 – 44.
91. Нижник Н. Р., Ситник Г. П., Білоус В. Т., Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навчальний посібник / За заг. ред. П. В. Мельника, Н. Р. Нижник. – Ірпінь, 2000. – 175 с.
92. Нестеров В. С. Международно–правовое положение миротворческих сил ООН: Извлечение из Internet [http://www.arhipelag.ru/text/087.htm]
93. Оппенгейм Л. Международное право. М., 1948. – 385 с.
94. Островский Я. А. ООН и права человека. – М.: Междунар. отношения, 1991. – 253 с.
95. Основи законодавства України. К.: „Нова книга”, 2002. – 616 с.
96. Основи організації, загальні принципи, форми і напрями розвитку миротворчої діяльності України (за участю Сухопутних військ Збройних сил України). Робочі матеріали по 3 етапу НДР “МИРОТВОРЕЦЬ – СВ”. – ННДЦ ОТ і ВБ України, 2003. – 128 с.
97. Основные сведения об ООН. – М.: Междунар. отношения, 1991. – 253 с.
98. Паламарчук В. О. Організаційно–правові засади проходження військової служби за контрактом у ЗСУ. Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня к.ю.н.. Ірпінь, 2003. – 16 с.
99. Парламентський контроль над сферою безпеки: принципи, механізми і практичні аспекти // Посібник для парламентарів., № 5. – К.: Поліграфічний центр „Інтертехнологія”, 2003. – 195 с.
100. Перепелиця Г. Природа конфліктів у посткомуністичному світі // Політична думка. – 2000. – № 1. – С. 89 – 100.
101. Проблемні питання миротворчої діяльності. // Тематичний збірник. – К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2003. – 163 с.
102. По законам войны ХХІ века – миссия в Ираке глазами прокурора // Киевские ведомости, четверг, 26 августа 2004 года.
103. Про результати роботи делегації МОУ в США з питань вивчення досвіду щодо переведення ЗС на військову службу за контрактом: Звіт ОМУ ГКСВ. – К., 2000. – 23 с.
104. Причины вооруженных конфликтов в мире, справочные данные // Арсенал. – 2004. – № 3. – С. 18.
105. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10.12.91 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 137.
106. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.03 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003.– № 39. – Ст. 351.
107. Про Концепцію оборони та будівництва Збройних сил України: Закон України від 11.10.91 р. // Відомості Верховної Ради України. –
108. Про оборону України: Закон України від 06.12.91 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 106.
109. Про внесення змін і доповнень до Закону України ”Про оборону України”: Закон України від 21.10.93 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 44.
110. Про Збройні сили України: Закон України від 06.12.91 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 108.
111. Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про Збройні сили України”: Закон України від 21.10.93 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 44.
112. Про заходи щодо подальшого зміцнення обороноздатності держави: Закон України від 06.12.01 р. // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 50.
113. Про загальний військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25.03.92 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27.
114. Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про загальний військовий обов’язок і військову службу”: Закон України від 21.10.93 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 44.
115. Про внесення змін до статті 17 Закону України „Про загальний військовий обов’язок і військову службу”: Закон України від 04.06.97 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 29. – Ст. 193.
116. Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов’язок і військову службу”: Закон України від 18.06.99 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 33. – Ст. 270.
117. Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов’язок і військову службу”: Закон України від 18.09.03 р. // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 42. – Ст. 2195.
118. Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України: Закон України від 22.02.00 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 17. – Ст. 122.
119. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 05.03.98 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 237.
120. Про участь України в міжнародних миротворчих операціях: Закон України від 23.04.99 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22 – 23. – Ст. 202.
121. Про внесення змін до Закону України „Про участь України в міжнародних миротворчих операціях”: Закон України від 10.07.2003 р. // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 32. – Ст. 1683.
122. Про порядок направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав: Закон України від 02.03.00 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 19. – Ст. 144.
123. Про внесення змін до Закону України „Про порядок направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав”: Закон України від 03.04.03 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 28. – Ст. 215.
124. Про чисельність Збройних сил України на 2000–2005 роки: Закон України від 07.12.00 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 4. – Ст.13.
125. Про державну таємницю: Закон України від 19.04.94 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16.
126. Про Військову службу правопорядку у Збройних силах України: Закон України від 07.03.02 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 32. – Ст. 225.
127. Про Державний бюджет України на 2003 рік, Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 10 – 11, ст. 86.
128. Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.91 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 15. – Ст. 190.
129. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 45 від 09.11.1993.
130. Про судоустрій України: Закон України від 07.02.2 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 10. – Ст. 441.
131. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.91 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
132. Про схвалення Указу Президента України „Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Косово, Союзна Республіка Югославія”: Закон України від 16.07.99 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 376.
133. Про схвалення рішення Президента України про направлення миротворчого контингенту і миротворчого персоналу для участі України в місії Організації Об'єднаних Націй в Демократичній Республіці Конго та миротворчого контингенту для участі України в Тимчасових силах Організації Об'єднаних Націй у Лівані: Закон України від 22.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 41. – Ст. 340.
134. Про схвалення рішення Президента України про направлення миротворчого контингенту для участі України в Місії Організації Об'єднаних Націй в Сьєрра–Леоне: Закон України від 14.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 4. – Ст. 20.
135. Про ратифікацію Угоди (у формі обміну листами) між Україною та Державою Кувейт про надання допомоги 19–и окремим батальйонам радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних сил України в захисті цивільного населення Держави Кувейт від наслідків можливого застосування зброї масового ураження та у ліквідації можливих наслідків застосування зброї масового ураження на території Держави Кувейт: Закон України від 20.03.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 25. – Ст. 179.
136. Про схвалення рішення Президента України про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак: Закон України від 05.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 312.
137. Про схвалення рішення Президента України щодо направлення миротворчого контингенту для участі України в Місії Організації Об'єднаних Націй у Ліберії: Закон України від 09.12.2003р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 51. – Ст. 2656.
138. Про рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2001 році для участі в багатонаціональних миротворчих навчаннях: Закон України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 41. – Ст. 198.
139. Про рішення Президента України про допуск на територію України підрозділів миротворчих контингентів збройних сил Російської Федерації для їх транзитного переміщення залізничним транспортом: Закон України від 15.11.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 7. – Ст. 61.
140. Про рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2000 році в рамках військового співробітництва для участі у багатонаціональних миротворчих навчаннях "Кооператив партнер – 2000", "Щит миру – 2000" та "Козацький степ": Закон України від 08.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 301.
141. Про рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2002 році для участі в багатонаціональних військових навчаннях: Закон України від 17.01.2002 р. // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 182.
142. Про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) між Україною та Республікою Болгарія про порядок та умови транзитного перетину території Республіки Болгарія підрозділами Збройних сил України, які входять до складу міжнародних сил безпеки "KFOR": Закон України від 12.09.2002 р. // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 40. – Ст. 1849.
143. Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Угорської Республіки, Урядом Румунії, Урядом Словацької Республіки стосовно створення багатонаціонального інженерного батальйону: Закон України від 22.11.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 17.
144. Про рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2003 році для участі в багатонаціональних військових навчаннях: Закон України від 03.04.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 26. – Ст. 186.
145. Про ратифікацію Угоди про створення Чорноморської Групи Військово–Морського Співробітництва: Закон України від 05.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 347.
146. Про ратифікацію Угоди про безпеку між Урядом України і Організацією Північноатлантичного Договору: Закон України від 12.09.2002 р. // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 40. – Ст. 1852.
147. Про Дисциплінарний статут Збройних сил України: Закон України від 24.03.99 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22 – 23. – Ст. 197.
148. Про внесення змін до статті 12 Дисциплінарного статуту Збройних сил України: Закон України від 13.09.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 2. – Ст. 6.
149. Про забезпечення діяльності підрозділів (двох вертолітних ескадрилій та танкової роти) Збройних сил України, які направляються до складу Миротворчих Сил ООН у колишній Югославії: Постанова КМУ від 23.04.96 р. № 447.
150. Про фінансове забезпечення діяльності Українського контингенту Миротворчих Сил ООН в Анголі: Постанова КМУ від 04.03.96 р. № 285.
151. Про забезпечення діяльності українського миротворчого контингенту, що направляється до Республіки Ірак для участі у міжнародній миротворчій операції: Постанова КМУ від 04.06.2003 р. № 869 // Офіційний Вісник України. – 2003.– № 23. – Ст. 1076.
152. Деякі питання миротворчого персоналу України у складі міжнародного поліцейського компоненту Тимчасової адміністрації ООН у Східному Тиморі: Постанова КМУ від 09.08.2001 № 1002 // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 33. – від 31.08.2001.
153. Про забезпечення діяльності українського військового контингенту, що направляється до Держави Кувейт для виконання завдань цивільної оборони: Постанова КМУ від 19.03.2003 № 357 // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 12. – Ст. 540.
154. Про фінансове забезпечення діяльності українського контингенту в операції багатонаціональних сил з виконання угоди на території Боснії та Герцеговини: Постанова КМУ від 28.03.96 № 362.
155. Про забезпечення діяльності миротворчого персоналу України у Місії ООН у справах тимчасової адміністрації в Косові, Союзна Республіка Югославія: Постанова КМУ від 05.11.99 № 2047 // Офіційний Вісник України. – 1999. – № 45 від 26.11.99.
156. Про затвердження Основних напрямів посилення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей на період до 2010 року: Постанова КМУ від 12.03.2003 № 322 // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 488.
157. Про фінансове забезпечення діяльності українського контингенту миротворчих сил ООН в колишній Югославії: Постанова КМУ від 09.03.95 № 164 // Урядовий кур’єр. – 1995. – № 42 від 21.03.95.
158. Про надання інженерно–мостового підрозділу до Місії ООН в Анголі: Постанова КМУ від 16.01.96 № 4 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 4. – Ст. 15.
159. Про участь контингенту Збройних сил України в миротворчих силах Організації Об'єднаних Націй у