АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

brief description

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ.………………………………………...4
ВСТУП…………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА……………………………………………………………21
1.1. Історико-правові аспекти становлення адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства України…………………………………………………………...…21
1.2. Поняття адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства…………………………………………….42
Висновки до розділу 1……………………………………………..64
РОЗДІЛ 2. ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА………………………………………………………...….67
2.1. Класифікація органів, що застосовують міри адміністративного впливу за правопорушення у галузі лісового законодавства……………………………………..………………..67
2.2. Підстави притягнення до адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства…………...…………88
2.3. Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення…………………………………………………..113
Висновки до розділу 2………………….………………………...135
РОЗДІЛ 3. СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА……………………………………………................…..138
3.1. Загальна характеристика зарубіжного лісового законодавства щодо застосування адміністративної відповідальності...……...138
3.2. Шляхи вдосконалення адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства.....................................156
Висновки до розділу 3……………..……………………………..178
ВИСНОВКИ……………………………………………...…………………….181
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.………………………...………...192

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Ліси – це один із найважливіших компонентів навколишнього природного середовища, найскладніше та найпотужніше рослинне угруповання за різноманітністю побудови та рівнем впливу на довкілля. Ліси як основний компонент біосфери завжди відігравали важливу роль у житті людини.
Лісами вкрито близько третини суходолу Землі, вони життєво необхідні людству з багатьох точок зору: екологічної, економічної, соціальної, культурної, духовної тощо. Оцінюючи рівень людського життя, організація ООН із питань освіти, науки та культури розглядає до тридцяти одного показника, п’ятнадцять з яких тісно пов’язані з лісами.
У наш час із посиленням використання природних ресурсів постала загроза їх виснаження. Інтенсивна експлуатація, забруднення різними відходами істотно змінюють кількість і якість лісів, що неминуче впливає на всю природу та на умови життя нинішнього і майбутнього поколінь.
В Україні проблеми довкілля набувають особливої гостроти з огляду на високий рівень забруднення, спричинений наявністю потужного промислового та аграрного комплексів і наслідками катастрофи на Чорнобильській АЕС. Крім того, екстенсивний тип розвитку української економіки призводить до нераціонального використання природних ресурсів, і це ще більше обтяжує екологічну ситуацію в державі.
Наведені проблеми безпосередньо стосуються і лісових ресурсів держави, тож питання охорони, використовування та відтворювання лісів належать до актуальних. Дані щодо нинішньої лісистості України значно нижчі за середній показник по Європі – 14,2 %. Для досягнення нормальних умов життя лісистість нашої країни необхідно збільшити до 20–25 % [1, с. 13].
Сучасна лісогосподарська галузь України не спроможна задовольнити екологічні та економічні запити суспільства. Українські ліси дедалі більше потерпають від надмірного та часто незаконного вирубування, у зв’язку з чим зазнають неминучої деградації. З огляду на це, людство мусить домогтися стійкої рівноваги між інтересами економічного зростання та своїми соціальними потребами з одного боку і якнайповнішим збереженням природного довкілля з іншого.
Ще у 1982 р. відомий вчений В.Л. Мунтян писав, що багатостороннє значення лісів і дуже довгий процес їх вирощування надають справі раціонального використання, охорони і примноження лісових багатств характеру загальнодержавного завдання [2, с. 149].
Таким чином, сприяти підвищенню рівня охорони та раціонального використання лісів має насамперед загальнодержавна політика у галузі лісового господарства. При цьому неабияку увагу необхідно приділяти боротьбі з правопорушеннями у сфері лісового господарства та їх попередженню.
Зауважимо, що під порушенням лісового законодавства треба розуміти протиправну дію або бездіяльність, яка заподіює шкоди лісам чи земельним лісовим ділянкам або не заподіює такої шкоди, але направлена проти встановленого порядку користування лісами, а також земельними лісовими ділянками і передбачає юридичну відповідальність винних у цьому осіб [3, с. 314].
Незважаючи на значні досягнення української лісівничої науки і лісового господарства, в умовах малолісної України виняткового значення набуває проблема охорони, раціонального використання лісів та додержання вимог лісового законодавства.
Задля виконання цих завдань Україна як держава, що прагне стати демократичною та правовою, повинна організувати належний рівень державної боротьби з протиправними проявами у галузі лісового законодавства.
Серед різних засобів, що використовуються державою для боротьби з лісовими порушеннями, чільне місце за законодавством України належить адміністративній відповідальності. Зумовлено це передусім тим, що значна кількість правопорушень, скоєних у галузі лісового законодавства, є правопорушеннями адміністративними. Боротьба з цими найбільш масовими протиправними проявами актуальна з різних позицій, але насамперед важлива з огляду на попередження відповідних правопорушень, виховання населення в дусі поваги до законів та формування законослухняної психології. При цьому важливе превентивне значення має своєчасне та законне притягнення винних до адміністративної відповідальності.
Зміни у лісовому законодавстві, зростання кількості відповідних адміністративних справ, виникнення у зв’язку з цим нових теоретичних та практичних питань обумовлює актуальність теми.
Адміністративна відповідальність за лісові правопорушення як підінститут адміністративної відповідальності розглядається у роботі в різних, але взаємопов’язаних значеннях: 1) як вид державного примусу, що забезпечується різними мірами переконання та примусу; 2) як правовідносини, що виникають між державою в особі уповноважених органів і самим правопорушником; 3) як система юридичних норм, що забезпечують виявлення лісового правопорушення, встановлення правопорушника, доказування його винності, застосування до нього встановлених законом примусових мір впливу та їх реалізацію.
Забезпечення стабільної екологічно безпечної ситуації у державі треба розглядати в тісному зв’язку з вирішенням проблем лісового фонду та не лише як еколого-економічну і науково-технічну, але й як правову проблему, що вимагає опрацьованого правового регулювання як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях удосконалення діяльності відповідних державних структур щодо застосування лісового законодавства, у тому числі й щодо законного та обґрунтованого застосування адміністративних заходів відповідальності за лісові правопорушення.
Перехід до ринкових відносин, становлення нових форм власності та формування економічних зв’язків потребує відповідних змін і доповнень у лісоохоронному законодавстві з питань охорони, захисту та використання лісів, у тому числі й запровадження більш суворих санкцій за найнебезпечніші адміністративні правопорушення у лісовій галузі.
Серед великої кількості правових інститутів окремо постає інститут адміністративної відповідальності, який застосовується майже у кожній галузі й торкається інтересів переважної більшості людей. При цьому адміністративна відповідальність за порушення у сфері лісового законодавства за кількісним показником її застосування переважає будь-які види юридичної відповідальності за порушення у згаданій галузі, у зв’язку з чим є важливим інструментом боротьби з протиправними проявами та попередження відповідних правопорушень у зазначеній сфері.
Слід зауважити, що в ході адміністративно-правової реформи реформуванню інституту адміністративної відповідальності відведено важливе місце, але сьогодні юридична наука, на нашу думку, приділяє недостатню увагу цьому інститутові саме в галузі лісового законодавства.
Проблема адміністративної відповідальності за лісові порушення характеризується недостатністю наукових розробок і висвітлення в юридичній літературі. У 2001 році було захищено дисертацію І. А. Куян, присвячену дослідженню проблеми адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення [4], у 2003 році захищено дисертації Л.П. Коваленко з питань адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища [5] та В.А. Зуєва, у якій розглядались проблеми організаційно-правових аспектів природокористування та охорони навколишнього природного середовища [6]. Але виняткова важливість ролі лісів як основного компоненту навколишнього природного середовища потребує детального наукового обґрунтування питань адміністративної відповідальності саме за порушення лісового законодавства. Таким чином, запропонована робота є першим в Україні дисертаційним дослідженням, що присвячене комплексному вивченню всього спектра питань адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі лісового законодавства.
При проведенні дисертаційного дослідження автором враховувалися розробки різних аспектів інституту адміністративної відповідальності, проведених вітчизняними та зарубіжними вченими у правовій науці. Так, у різні часи проблемам адміністративної відповідальності були присвячені праці українських вчених – В.Б. Авер’янова [177; 223], Ю.П. Битяка [127; 175; 235], Л.Р. Білої [130], В.В. Богуцького [175], К.Л. Бугайчука [189], В.М. Гаращука [175], Є.С. Герасименко [220], З.С. Гладуна [123], І.П. Голосніченка [120; 157; 178; 198], С.Т. Гончарука [139; 142; 174; 179], М.І. Городиського [135], Є.В. Додіна [241], Г.Г. Забарного [129], В.В. Зуй [235], С.В. Ківалова [130], Л.В. Коваля [64; 140], В.К. Колпакова [77; 170; 176; 224], Ю.І. Крегул [42], В.І. Курила [46; 72; 199], М.І. Хавронюка [196] тощо та відомих російських вчених – Д.М. Бахраха [162; 171; 173], К.С. Бельського [74], Ю.М. Козлова [84], В.В. Лазарєва [68], М.І. Студенікіної [76].
Враховуючи сучасний стан досліджень інституту адміністративної відповідальності, у роботі пропонуються шляхи вирішення проблемних питань цього інституту у сфері порушення норм лісового законодавства. Зокрема, значну увагу приділено вдосконаленню класифікаційних ознак адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі лісового законодавства, і на цій основі запропоновано визначення поняття адміністративної відповідальності у відповідній сфері, проаналізовано її співвідношення з іншими видами юридичної відповідальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного аграрного університету як частина науково-дослідної роботи університету, в контексті проведення у нашій державі земельно-правової і адміністративно-правової реформ та тісно пов’язана з реалізацією Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 року № 810/98.
Тема дисертаційного дослідження узгоджується з напрямами реформування інституту адміністративної відповідальності згідно з Концепцією адміністративної реформи України та Основними напрямами державної політики України у галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Тема дисертації безпосередньо пов’язана з організаційно-управлінськими аспектами наукової теми “Теоретичні та технологічні основи відновлення пошкоджених лісових біоценозів у зонах природних катаклізмів (ожеледиця центральної, південної і південно-західної частини України)”, номер державної реєстрації 0102U003628.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у проведенні комплексного та всебічного аналізу сучасного стану законодавчої бази адміністративної відповідальності за порушення у галузі лісового законодавства, її теоретичних засад та практики застосування. На основі проведених досліджень сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства про адміністративну відповідальність за лісові правопорушення та обґрунтувати теоретичні нововведення відповідного правового підінституту.
Комплексність зазначеної мети передбачає постановку та вирішення таких завдань:
- провести аналіз еволюційного розвитку адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі лісового законодавства та вивчення її правової природи;
- встановити роль адміністративної відповідальності у галузі лісового законодавства в системі видів юридичної відповідальності та визначення її завдань;
- сформулювати поняття «адміністративна відповідальность за лісові правопорушення», визначивши її сутність та особливості;
- сформулювати поняття «адміністративне правопорушення у галузі лісового законодавства», розкрити і уточнити його ознаки та склад;
- дослідити і проаналізувати матеріальні та процесуальні норми адміністративної відповідальності за лісові правопорушення і внести пропозиції щодо комплексного вдосконалення чинного законодавства із зазначених питань з метою наближення національного законодавства до міжнародних стандартів, відповідності його нормам КУ і принципам побудови правової та демократичної держави;
- з’ясувати та оцінити адміністративні стягнення, що накладаються за лісові правопорушення, та запропонувати шляхи їх удосконалення;
- дослідити коло повноважень органів, що застосовують заходи адміністративного впливу за порушення норм лісового законодавства, та запропонувати шляхи вдосконалення їх адміністративно-юрисдикційної діяльності;
- з’ясувати порядок провадження у справах про адміністративні порушення лісового законодавства та запропонувати шляхи вдосконалення цього виду провадження;
- вивчити досвід закордонних держав у галузі адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства з метою впровадження найбільш перспективних і прийнятних методів регулювання у цій галузі в систему національного законодавства України.
Об’єктом дослідження є система суспільних відносин, які виникають у процесі реалізації адміністративної відповідальності за правопорушення лісового законодавства.
Предметом дослідження є система матеріальних та процесуальних адміністративно-правових норм, що регулюють питання адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність науково-дослідницьких методів та прийомів теорії пізнання соціально-правових явищ, а також наукові принципи й концептуальні положення, розроблені спеціалістами в галузі адміністративного, лісового, екологічного, земельного права, соціології тощо. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дозволяє досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.
З метою визначення співвідношення та взаємозв’язку між інститутом адміністративної відповідальності та адміністративною відповідальністю за лісові правопорушення застосовувались порівняльний та логіко-юридичний методи (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3). За допомогою статистичних методів зібрано і проаналізовано емпіричну інформацію, що стосується проблеми дослідження, а також розглянуто практику застосування адміністративної відповідальності у відповідній галузі (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.2).
Історичний метод дослідження застосовано при розгляді питань теорії та практики регулювання адміністративної відповідальності за лісові порушення у минулому; також простежено еволюційний розвиток цієї відповідальності (підрозділи 1.1, 1.2).
Застосування порівняльно-правового методу дозволило виявити спільні риси та відмінності у правовому регулюванні адміністративної відповідальності за лісові правопорушення в законодавстві зарубіжних країн та в Україні (підрозділи 3.1, 3.2).
При вивченні адміністративних стягнень, що застосовуються за порушення лісового законодавства, використовувались системний та статистичний методи (підрозділи 2.2, 2.3). Метод системного аналізу застосовувався з метою зіставлення різних нормативно-правових актів стосовно їх дії з урегулювання адміністративної відповідальності за лісові правопорушення (підрозділи 2.2, 2.3. 3.2).
Комплексний підхід до використання вищезазначених методів дозволив всебічно розглянути особливості адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства, її роль і місце в структурі інституту адміністративної відповідальності та в галузі адміністративного права України.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові розробки як вітчизняних, так і закордонних вчених-юристів з конституційного, адміністративного, адміністративно-процесуального, лісового, земельного, екологічного, кримінального та цивільного права. Зокрема, у своїй роботі автор спирався на теоретичні положення, розроблені в працях В.Б. Авер’янова [177; 223], В.І. Андрейцева [73;146], Ю.П. Битяка [127; 175; 235], В.В. Богуцького [175], В.С. Бондар [8], В.М. Гаращука [175], А.П. Гетьмана [3; 88; 148; 191], І.П. Голосніченка [120; 157; 178; 198], С.Т. Гончарука [139; 142; 174; 179], М.І. Городиського [135], Н.І. Золотарьової [178; 198], В.В. Зуй [235], Т.І. Коломоєць [141; 145], В.В. Костицького [192], В.І. Курила [46; 72; 199], Д.М. Лук’янця [56], П.В. Мельник [51], А.О. Селіванова [164], П.А. Трачука [144], Ю.С. Шемшученка [88], С.М. Шершун [7], В.К. Шкарупи [129; 132] та інших.
Таким чином, теоретична база дослідження ґрунтується на результатах комплексного вивчення, аналізу та опрацювання наукової літератури, в якій висвітлюються питання щодо таких правових явищ, як інститут адміністративної відповідальності загалом, ролі і значення адміністративної відповідальності за лісові правопорушення, її особливості, адміністративні стягнення, що застосовуються у галузі лісового законодавства тощо.
Нормативною базою дисертації стало чинне національне законодавство, що регулює адміністративну відповідальність за порушення лісового законодавства в Україні, Росії, Білорусі та інших державах Східної і Західної Європи. Стосовно українського законодавства про адміністративну відповідальність за лісові правопорушення дослідження здійснювались на основі КУ, законів України, нормативних актів КМ України, указів Президента України та інших нормативно-правових актів.
Емпіричною основою дослідження стало вивчення державних статистичних звітів про порушення лісового законодавства (форма № 12-лг) за 2003 та 2004 роки та аналіз практики діяльності уповноважених органів, які застосовують заходи адміністративної відповідальності за лісові правопорушення в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне дисертаційне дослідження адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі лісового законодавства. У результаті здійсненого дослідження автором сформульовано ряд наукових положень, пропозицій і висновків, які відрізняються певною новизною у досліджуваній сфері, що дозволяє винести їх на захист. Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях:
1. Адміністративна відповідальність за лісові правопорушення як підінститут адміністративної відповідальності розглядається у роботі в різних, але взаємопов’язаних значеннях: 1) як вид державного примусу, що забезпечується різними заходами переконання та примусу; 2) як правовідносини, що виникають між державою в особі уповноважених органів і самим правопорушником; 3) як система юридичних норм, які забезпечують виявлення лісового правопорушення, встановлення правопорушника, доказування його винності, застосування до нього встановлених законом примусових мір впливу та їх реалізацію.
2. Наведено висновок про те, що адміністративна відповідальність за порушення у галузі лісового законодавства регламентується значною кількістю правових норм, які входять до правового інституту адміністративної відповідальності й утворюють окремий підінститут адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства (таке виділення зроблено автором на підставі особливостей об’єкта регулювання).
3. Сформульовано поняття адміністративної відповідальності за лісові правопорушення, встановлено її специфічні особливості, місце і роль у системі адміністративної відповідальності. Так, під адміністративною відповідальністю за порушення норм лісового законодавства треба розуміти підінститут адміністративної відповідальності, що полягає у застосуванні з боку держави (уповноважених органів) адміністративних стягнень у вигляді штрафу до фізичних та посадових осіб, які стали суб’єктами відповідного адміністративного правопорушення, вчинивши умисно або з необережності діяння, які посягають на встановлений порядок охорони, захисту та використання лісів.
4. Сформульовано визначення поняття адміністративного лісового правопорушення на основі проведених досліджень у понятійному апараті адміністративної відповідальності. Так, адміністративне правопорушення у галузі лісового законодавства – це протиправне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений у державі порядок, яким врегульовано суспільні відносини у сфері використання та охорони лісів та який завдає шкоди лісовому фонду і навколишньому природному середовищу загалом або містить реальну загрозу її спричинення, за що законодавством передбачено застосування мір адміністративного впливу.
5. Визначено тенденції подальшого розвитку положення про адміністративну відповідальність юридичних осіб з урахуванням специфіки об’єкта регулювання, який становлять ліси.
6. Визначено новий підхід до методики розрахунку розмірів адміністративних штрафів за лісові правопорушення та обґрунтовано необхідність значного збільшення існуючих розмірів адміністративних штрафів за відповідні правопорушення, а також аргументовано застосування інших видів адміністративних стягнень.
7. Обґрунтовано необхідність передачі функцій юрисдикційних органів із розгляду адміністративних справ у галузі лісового законодавства судам на основі проведеного дослідження у сфері повноважень відповідних органів.
8. Визначено проблемні питання надання належної правової допомоги особам, що притягаються до адміністративної відповідальності за лісові правопорушення, у контексті зрівняння прав адвокатів і представників та наведено шляхи їх вирішення.
9. Сформульовано доповнення чинного КУпАП новою нормою, яку пропонується викласти у такій редакції: “За наявності декількох пом’якшуючих адміністративну відповідальність обставин, що істотно знижують ступінь суспільної шкідливості вчиненого правопорушення, з урахуванням особи винного, уповноважений орган (посадова особа) може призначити менш суворий вид стягнення, ніж той, що передбачений санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, або застосувати розмір адміністративного штрафу нижче нижчої межі, що встановлена у санкції статті Особливої частини цього Кодексу”. Таке доповнення підвищило б рівень виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
10. Сформульовано вдосконалення складу правопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП шляхом розмежування незаконної порубки, пошкодження або знищення лісових культур та молодняку і незаконної порубки, пошкодження або знищення сухостою в лісах. Відповідно, санкції за останнє правопорушення мають бути меншими, ніж за незаконну порубку, пошкодження або знищення живих лісових культур.
11. Обґрунтовано необхідність доповнення переліку складів правопорушень у зазначеній сфері новим складом адміністративного правопорушення, який передбачав би адміністративну відповідальність за незаконні продаж, перевезення або закупівлю лісових матеріалів.
12. Доведено, що за своєю формою нормативно-правові акти, які встановлюють адміністративну відповідальність у галузі лісового законодавства та при цьому мають статус підзаконного (ПКМ України “Про затвердження правил відпуску деревини на пні в лісах України”, ПКМ України “Про затвердження санітарних правил в лісах України”), не відповідають нормам КУ щодо правової форми нормативного акта, яким може бути встановлено адміністративну відповідальність. Тому запропоновано проведення щодо таких документів правової експертизи з метою визначення доцільності існування зазначених у них складів адміністративних лісових правопорушень та розмірів встановлених за них стягнень, результатом якої має бути зміна статусу підзаконного нормативно-правового акта до статусу закону або кодифікація відповідних складів правопорушення.
Теоретичне та практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що винесені на захист положення є важливими для подальшого розвитку науки адміністративного права та адміністративної відповідальності як його структурної частини, вони також створюють теоретичну основу для виокремлення підінституту адміністративної відповідальності (адміністративна відповідальність за лісові правопорушення), обґрунтовують її основні засади.
Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю оновити чинне законодавство та прискорити його розвиток щодо питань, які торкаються адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі лісового законодавства. Тобто практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у законодавстві та іншій нормативній діяльності, спрямованій на врегулювання відносин у сфері адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства та адміністративній відповідальності загалом, на вдосконалення та систематизацію чинного законодавства про адміністративну відповідальність у галузі лісового законодавства. Так, у результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного КУпАП, а також до проекту Кодексу України про адміністративні проступки.
Матеріали дисертаційного дослідження дозволяють отримати цілісну інформацію про адміністративну відповідальність за лісові правопорушення в Україні, тому сформульовані автором положення мають також теоретичне значення і можуть бути використані:
- у подальшій науково-дослідницькій сфері для підготовки теоретичних робіт щодо інституту адміністративної відповідальності в цілому та адміністративної відповідальності у галузі лісового законодавства, її основних ознак, удосконалення правового регулювання, а також при дослідженні питань адміністративної відповідальності у земельному та екологічному праві;
- у навчальному процесі при підготовці розділів та підрозділів підручників, навчальних посібників і методологічних матеріалів курсів “Адміністративне право”, “Лісове право”, “Земельне право”, “Екологічне право”, “Адміністративна відповідальність”, при підготовці відповідних лекцій, а також у спецкурсах “Адміністративна відповідальність у галузі лісового законодавства” та “Адміністративні провадження”;
- у практичній (правозастосовній) діяльності при реалізації адміністративно-правових норм органами адміністративної юрисдикції та у правовиховній роботі з питань підвищення рівня правової культури населення. Використання одержаних результатів дослідження дозволить поліпшити адміністративно-юрисдикційну діяльність уповноважених органів, а в подальшому може стати підставою для обґрунтування передачі функцій із розгляду адміністративних справ про порушення норм лісового законодавства судам.
Дисертація є завершеною науковою роботою, а проведені в ній дослідження, основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну, теоретичне та практичне значення його результатів одержані здобувачем самостійно з використанням останніх досягнень теорії науки адміністративного та лісового права і практики застосування адміністративної відповідальності до порушників лісового законодавства.
Усі сформульовані положення, узагальнення, оцінки, висновки, пропозиції і рекомендації обґрунтовано на основі особистих теоретичних та практичних досліджень автора і ґрунтуються на опрацюванні та аналізі понад 200 наукових і нормативно-правових джерел, а також юридичної практики з притягнення до адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства та розгляду відповідних справ уповноваженими органами адміністративної юрисдикції.
У співавторстві опубліковано статтю “Повноваження органів адміністративної юрисдикції у галузі лісового законодавства”. У статті проаналізовано класифікацію та повноваження органів (посадових осіб), що застосовують заходи адміністративної відповідальності до порушників лісового законодавства, та аргументовано думку про доцільність передачі функцій відповідних органів із розгляду адміністративних справ за лісові правопорушення судам. У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права Національного аграрного університету. Основні положення й висновки дисертаційної роботи були обговорені та схвалені на засіданні кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Національного аграрного університету, доповідались на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема на Науково-практичній конференції молодих науковців “Актуальні проблеми прав людини та держави в умовах світової глобалізації” (Київ, лютий 2006 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти”, присвяченій 5-річчю створення юридичного факультету Національного аграрного університету України (Київ, листопад 2006 р.) та на Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2007” (Дніпропетровськ, січень 2007 р.).
Публікації. Основні теоретичні висновки, пропозиції і положення, сформульовані у дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у чотирьох наукових статтях, що були опубліковані у виданнях, визначених ВАК України як фахові для спеціальності “Правознавство”.
Структура дисертації і послідовність викладення матеріалу зумовлені логікою дослідження проблеми, поставленою метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків та списку використаної літератури і нормативних актів. Повний обсяг роботи – 214 сторінок, із них основного тексту – 188 сторінок, додатки на 3 сторінках та список використаних джерел на 23 сторінках (243 найменування).

bibliography

ВИСНОВКИ

Результатом наукового дослідження є сформульовані автором висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання питань адміністративної відповідальності за правопорушення лісового законодавства України, що виносяться на захист:
1. Адміністративна відповідальність за лісові правопорушення як підінститут адміністративної відповідальності розглядається у роботі в різних, але взаємопов’язаних значеннях: 1) як вид державного примусу, що забезпечується різними заходами переконання та примусу; 2) як правовідносини, що виникають між державою в особі уповноважених органів і самим правопорушником; 3) як система юридичних норм, які забезпечують виявлення лісового правопорушення, встановлення правопорушника, доказування його винності, застосування до нього встановлених законом примусових мір впливу та їх реалізацію.
2. Під адміністративною відповідальністю за порушення норм лісового законодавства треба розуміти підінститут адміністративної відповідальності, що полягає у застосуванні з боку держави (органів лісового господарства та органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України) адміністративних стягнень у вигляді штрафу до фізичних осіб та посадових осіб (спеціальних суб’єктів), які стали суб’єктами відповідного адміністративного правопорушення, вчинивши умисно або з необережності діяння, які посягають на встановлений порядок охорони, захисту та використання лісів.
3. Адміністративне правопорушення у галузі лісового законодавства – це протиправне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений у державі порядок, яким урегульовано суспільні відносини у сфері використання, відтворення та охорони лісів і який завдає шкоди лісовому фонду і навколишньому природному середовищу загалом або містить реальну загрозу її спричинення, за яке законодавством передбачено застосування мір адміністративного впливу.
4. На сьогодні необхідним є істотне збільшення розмірів адміністративних штрафів за лісові правопорушення з метою сприяння додержанню суб’єктами вимог лісового законодавства та досягненню цілей адміністративної відповідальності, як-от справедливе покарання винних та попередження вчинення відповідних адміністративних правопорушень. Таке збільшення розмірів штрафів треба провести на основі запропонованої автором нової методики розрахунку адміністративних штрафів за порушення норм лісового законодавства. Для лісових правопорушень з матеріальним складом розмір адміністративного штрафу повинен бути не меншим за розмір реально заподіяної шкоди, а збільшення штрафу понад матеріальний розмір заподіяної шкоди залежить від ступеня суспільної шкідливості. Для відповідних правопорушень з формальним складом розмір адміністративного штрафу має базуватись на теоретично можливому розмірі заподіяння шкоди та ступені суспільної шкідливості.
5. Обґрунтовано необхідність додання юридичних осіб до переліку суб’єктів адміністративної відповідальності з урахуванням специфіки об’єкта регулювання, який становлять ліси, та виокремлення суб’єктів підприємницької діяльності, тобто осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, у самостійний вид суб’єктів адміністративної відповідальності у галузі лісового законодавства.
6. Обґрунтовано доцільність застосування, поряд з існуючим видом адміністративного стягнення, інших основних видів стягнень за вчинені лісові правопорушення юридичними особами та суб’єктами підприємницької діяльності. Це адміністративне призупинення будь-якої господарської діяльності на певний строк, якщо у процесі її здійснення завдається шкода або створюється загроза її заподіяння лісовому фонду, а також анулювання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності або анулювання сертифіката (свідоцтва), тим більше що останній вид адміністративного стягнення міститься в ст. 23 проекту КУпАП, але при цьому застосування наведеного стягнення до юридичних осіб, винних у вчиненні лісового правопорушення, не передбачено в проекті Кодексу України про адміністративні проступки.
7. Проведено класифікацію та вивчено повноваження органів, що застосовують міри адміністративного впливу за порушення норм лісового законодавства, на підставі чого запропоновано передати функції уповноважених органів з розгляду адміністративних справ за лісові правопорушення судам. Такий висновок обґрунтовано, крім іншого, невідповідністю положень, якими надається право розгляду справ про адміністративні порушення лісового законодавства органам лісового господарства та органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів України, положенням КУ (зокрема, ст. 124 КУ, згідно з якою правосуддя в Україні здійснюється виключно судами). Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. При цьому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
8. Закони і підзаконні нормативно-правові акти, які регламентують адміністративну відповідальність за порушення лісового законодавства, не становлять єдину цілісну систему, певною мірою між собою не узгоджені, тому підвищення ефективності адміністративної відповідальності за лісові правопорушення вимагає проведення систематизації, у тому числі кодифікації нормативних актів, що її встановлюють. Адже високий рівень системності був і лишається запорукою законності, правильного та швидкого реагування на вчинені правопорушення. Кодифікацію має бути проведено шляхом концентрації всіх без винятку норм, що регулюють питання адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства у КУпАП.
9. Зважаючи на необхідність забезпечення осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності за лісові правопорушення, належною правовою допомогою, розкрито проблеми зрівняння прав адвокатів та представників. Запропоновано розробити нормативну базу, якою передбачалась би відповідальність представників у разі надання ними некваліфікованої правової допомоги.
10. Чинний КУпАП не допускає можливості застосування стягнення нижче нижчої межі, але при цьому можливе звільнення від адміністративної відповідальності. На думку автора, це дві крайності, і у такій комбінації немає логіки. Тому вважаємо за доцільне доповнити КУпАП нормою, яка передбачала б умови та обставини застосування розміру адміністративного штрафу за лісові правопорушення нижче нижчої межі або можливість у процесі розгляду адміністративної справи застосувати інший вид стягнення, ніж передбачений у санкції статті, що підвищило б рівень виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Автор пропонує таку редакцію цієї норми: “За наявності декількох обставин, що пом’якшують адміністративну відповідальність та істотно знижують ступінь суспільної шкідливості вчиненого правопорушення, з урахуванням особи винного, уповноважений орган (посадова особа) може призначити менш суворий вид стягнення, ніж той, що передбачений санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, або застосувати розмір адміністративного штрафу нижче нижчої межі, що встановлена у санкції статті Особливої частини цього Кодексу”.
11. Запропоновано вдосконалення складу правопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП, шляхом розмежування незаконної порубки, пошкодження або знищення лісових культур та молодняку і незаконної порубки, пошкодження або знищення сухостою в лісах. Відповідно санкції за останнє наведене правопорушення повинні бути меншими, ніж за незаконну порубку, пошкодження або знищення живих лісових культур. Адже у більшості випадків вирубування або знищення сухостою у лісах з екологічної точки зору мають позитивний вплив на стан живих лісових культур.
12. Пропонується доповнити перелік правопорушень у галузі лісового законодавства складом, який передбачав би адміністративну відповідальність за незаконні продаж, перевезення або закупівлю лісових матеріалів.
13. Такі нормативно-правові акти, як постанови КМ України “Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України”, “Про затвердження санітарних правил в лісах України” та деякі інші, встановлюють відповідальність у галузі лісового законодавства, яка має всі елементи, притаманні відповідальності адміністративній. При цьому згадані документи мають статус підзаконного нормативно-правового акта, що призводить до порушення норм КУ, які регулюють питання правової форми нормативного акта, яким може бути встановлено адміністративну відповідальність. Тому необхідно провести щодо таких документів офіційну правову експертизу з метою визначення доцільності існування зазначених у них складів адміністративних лісових правопорушень та розмірів встановлених за них стягнень. Результатом проведення такої експертизи повинна стати зміна форми підзаконного нормативно-правового акта до статусу закону або кодифікація відповідних складів правопорушення.
14. Запропоновано переглянути розподіл повноважень між органами лісового господарства та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України щодо розгляду адміністративних справ за порушення лісового законодавства. Згідно з положеннями чинного законодавства більшість складів адміністративних правопорушень у галузі лісового законодавства розглядаються обома видами зазначених органів. На практиці таке становище часто призводить до плутанини та суперечок між цими органами щодо їх компетенції при розгляді конкретних справ. Саме тому перерозподіл повноважень між компетентними органами шляхом встановлення виключної компетенції кожного з них сприятиме усуненню непорозумінь та встановленню зрозумілого всім суб’єктам адміністративного провадження порядку притягнення до відповідальності та розгляду адміністративних справ даної категорії.
15. Оскільки чинний КУпАП містить як матеріальні, так і процесуальні норми, він досить перевантажений. Тому автор пропонує створити два окремих кодифікованих нормативних акти, одних з яких визначав би матеріальні норми (Кодекс про адміністративні правопорушення чи проступки), а інший регулював би процесуальні питання (Адміністративно-процесуальний кодекс).
16. Є необхідність доповнити ст. 38 КУпАП положенням про те, що направлення матеріалів справи органам прокуратури попереднього слідства або дізнання зупиняє перебіг строку, встановленого для накладення адміністративного стягнення. Така необхідність обґрунтована тим, що з огляду на строки давності накладення адміністративного стягнення після закриття кримінальної справи здебільшого особу вже неможливо притягнути до адміністративної відповідальності, оскільки слідство у кримінальних справах за порушення лісового законодавства триває, як правило, більше двох місяців. Тому склалася ситуація, коли особи, що вчинили дрібні правопорушення, притягаються до адміністративної відповідальності, а правопорушники, які скоїли діяння, що межують зі злочином, ухиляються від будь-якої відповідальності.
17. Обґрунтовано закріплення на офіційному рівні єдиного зразка протоколу про адміністративне правопорушення, що сприятиме поліпшенню становища щодо порядку перевірки у процесі вирішення адміністративної справи відповідності складеного протоколу вимогам закону. Звісно, таке закріплення на рівні Кодексу про адміністративні правопорушення є недоцільним, тому зразок може бути визначений підзаконним нормативно-правовим актом.
18. Основним видом адміністративного стягнення за порушення норм лісового законодавства є штраф. Виконання постанови про накладення адміністративного штрафу покладено на органи лісового господарства та органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України, які звертають постанову до виконання, а безпосереднє примусове стягнення штрафу є повноваженнями державної виконавчої служби. При цьому склалася ситуація, коли органи, що звертають постанову до виконання, спочатку надають правопорушнику термін на добровільне погашення розміру штрафу і тільки після закінчення встановленого строку передають постанову до державної виконавчої служби для примусового виконання. У свою чергу, державна виконавча служба, прийнявши до виконання постанову про накладення адміністративного стягнення, знову надає винній особі термін для добровільного виконання постанови. Такий порядок виконання не відповідає принципам оперативності та економічності провадження у справах про адміністративні правопорушення. На нашу думку, було б доцільно направляти постанову про накладення адміністративного штрафу на примусове виконання одразу після її ухвалення, адже у процесі примусового виконання державною виконавчою службою обов’язково надається термін на добровільне виконання постанови, а якщо постанова оскаржується, виконавче провадження зупиняється, тому говорити про порушення будь-яких прав особи немає підстав.
19. Потребує впорядкування і практична діяльність органів (посадових осіб), які наділені повноваженнями щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення норм лісового господарства та розгляду відповідних справ. Непоодинокими є випадки складання одного протоколу про адміністративне правопорушення за наявності кількох правопорушень або кількох правопорушників. Досить часто в одному слуханні розглядаються декілька адміністративних справ та ведеться один протокол засідання. Така ситуація не сприяє індивідуалізації відповідальності, негативно відбивається на принципах всебічності та повноти розгляду справи. Виправлення цього становища здебільшого залежить від вищестоящих органів, які мають право застосовувати засоби впливу щодо підпорядкованих їм органів (посадових осіб), які при розгляді адміністративної справи допустили зазначені порушення.
20. Вивчення закордонного досвіду дає підстави зробити висновки про те, що законодавчі бази більшості країн Заходу взагалі не передбачають адміністративної відповідальності за лісові порушення, оскільки під поняттям адміністративної відповідальності у цих країнах розуміють дещо інші відносини, ніж у системі права України. У країнах Заходу під адміністративною відповідальністю розуміють відповідальність органів державного управління перед громадянами. Найбільш близьким до поняття адміністративної відповідальності за законодавством України є інститути адміністративної відповідальності країн Східної Європи.
Наведені висновки, отримані автором у процесі ретельного дослідження проблем адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі лісового законодавства, у випадку їх реального запровадження у теорію науки про адміністративну відповідальність та відповідне законодавство сприятимуть поліпшенню ситуації щодо попередження лісових правопорушень, справедливого покарання за вчинені протиправні діяння, усуненню прогалин у складах відповідних адміністративних правопорушень та встановлять чіткий і оперативний порядок розгляду справ про адміністративні порушення лісового законодавства і поліпшать процес виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кирилюк С., Сторожук В., Полякова Л., Попков М. Ключі до українського лісового законодавства // Деревообробник. – 2002. – № 10 (52). – С. 12–16.
2. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР. – 2-ге вид., випр. й доп. – К.: Вища школа, 1982. – 232 с.
3. Анисимова А.В., Гетьман А.П., Гордеев В. И. и др. Экологическое право Украины / Отв. ред. А. П. Гетьман, М. В. Шульга. – Харків: ООО «Одиссей», 2007. – 464 с.
4. Куян І.А. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення: Дис. … к. ю. н.: 12.00.07. – К., 2001. – 208 с.
5. Коваленко Л.П. Адміністративно-правові заходи охорони навколишнього природного середовища: Дис. ... к. ю. н.: 12.00.07. – Харків, 2003. – 196 с.
6. Зуєв В.А. Організаційно-правові аспекти природокористування та охорони навколишнього природного середовища: Дис. ... к. ю. н.: 12.00.06. – Харків, 2003. – 215 с.
7. Шершун С.М. Еколого-правове регулювання лісокористування в Україні: Дис. ... к. ю. н.: 12.00.06. – К., 2005. – 203 с.
8. Бондар В.С., Генсірук С.А., Фурдичко О.І. Історія лісівництва в Україні. – Лівів: Світ, 1995. – 422 с.
9. Курков Н.М. Русское государственное право. – СПб: Санкт-Петербург, 1914. – 215 c.
10. Андреевский И. Полицейское право: В 2 т. – СПб: Санкт-Петербург, 1871. – Т. 1. – 293 с.
11. Ивановский В.В. Учебник административного права (Полицейское право. Право внутреннего управления). – Казань, 1908. – 178 с.
12. Белявский Н.Н. Полицейское право (Административное право): Конспект лекций. – СПб: Пг., 1915. – 248 с.
13. Ключевой О.В. Курс русской истории // Лесная промышленность. – 1991. – № 6. – С. 34–38.
14. Романовский Н. Курс русского лесного законодательства. – СПб: Санкт-Петербург, 1881. – 117 с.
15. Бобров В.Р. Вольные охотники и землекопы // Лесная промышленность. – 1991. – № 6. – С. 27–30.
16. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. / Гл. ред. А. М. Прохоров. – 3-е изд. – М., 1973. – Т. 14. – 623 с.
17. Карапетян Д.М., Разин В.И. Об исследовании развития социалистической государственности // Вопросы философии. – 1961. –№ 6. – С. 158–162.
18. Декрет Ради народних комісарів України від 21 липня 1919 р. “Про охорону лісів” // http://www.liga.net.
19. Закон Української РСР від 15 квітня 1960 р. “Про охорону природи Української РСР” // http://www.liga.net.
20. Морозов Г.Ф. Избранные труды / Под ред. акад. И.С. Мелехова: В 4 т. – М.: Лесная промышленность, 1971. – Т. 2. – 536 с.
21. Ткаченко М.Е. Задачи лесного хозяйства // Лесной специалист. – 1930. – № 7-8. – С. 10–13.
22. Синицын С.Г. Безотходное лесопользование в мире экономических стрессов // Лесная промышленность. – 1991. – № 1. – С. 6–8.
23. Залыгин С. Экология и общество // Правда. – 1989. – 6 марта.
24. Постанова Ради народних комісарів СРСР від 31 вересня 1931 р. “Про організацію лісового господарства” // Рішення партії і уряду з господарських питань. – 1917–1967. – Т. 2. – 672 с.
25. Постанова Верховної Ради СРСР від 20 вересня 1972 р. “Про заходи по подальшому поліпшенню охорони природи і раціональному використанню природних ресурсів” // http://www.liga.net.
26. Постанова Ради Міністрів СРСР від 29 грудня 1972 р. “Про посилення охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів” // http://www.liga.net.
27. Постанова Ради Міністрів СРСР від 1 грудня 1978 р. “Про додаткові заходи по посиленню охорони природи і поліпшенню використання природних ресурсів” // http://www.liga.net.
28. Водний Кодекс Української РСР від 9 червня 1972 р., реєстраційний № 6914 // http://www.liga.net.
29. Кодекс Української РСР про надра від 25 листопада 1976 р. // http://www.liga.net.
30. Закон Української РСР від 13 січня 1981 р. “Про охорону і використання тваринного світу” // http://www.liga.net.
31. Логвиненко О.І. Лісоохоронна справа в Україні: історико-правовий аспект (ІХ ст. – 1990 р.): Дис. ... к. ю. н.: 12.00.01. – К., 2006. – 206 с.
32. Чмутов В.Г. Развитие советского законодательства и науки об административной ответственности должностных лиц // Правоведение. – 1983. – № 5. – С. 31–37.
33. Використання інформаційного ресурсу для прийняття управлінського рішення: Монографія / За заг. ред. проф. В.О. Шамрай; Кол. авт.: О.В. Атеменко, В М. Бесчастний, В.Я. Мацюк. – Донецьк: Донецький юрид. ін-т ЛДУВС, 2006. – 208 с.
34. Закон СРСР від 1 жовтня 1980 р. “Основи законодавства про адміністративні правопорушення” // http://www.liga.net.
35. Конституція України від 28 червня 1996 р. // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
36. Земельний Кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // ВВР України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.
37. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 559 “Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України” // http://www.liga.net.
38. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 449 “Про затвердження Правил заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України” // http://www.liga.net.
39. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 724 “Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів” // http://www.liga.net.
40. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 44 “Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускаються на пні, і на живицю” // Офіційний вісник України. – 1997. – № 4. – 24 лютого.
41. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р. № 1012 “Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 27. – 23 лип.
42. Крегул Ю.І. Адміністративне право України: Практикум: Навч. посіб. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. – 191 с.
43. Закон України від 3 лютого 1993 р. “Про внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення” // ВВР України. – 1993. – № 15. – Ст. 131.
44. Закон України від 6 березня 1996 р. “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України з питань охорони навколишнього природного середовища” // ВВР України. – 1996. – № 15. – Ст. 70.
45. Закон України від 7 лютого 1997 року “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу” // ВВР України. – 1997. – № 14. – Ст. 114.
46. Курило В.І. Адміністративні проступки в галузі охорони навколишнього середовища: правова природа, природні та соціальні наслідки // М-ли міжн. наук.-теорет. конф., присвяченої 80-річчю д. ю. н., проф., акад. АПрН України В.З. Янчука. – Київ, 26–27 травня 2005 р. / За ред. В.М. Єрмоленка, В.І. Курила. – К.: Магістр – ХХІ сторіччя, 2005. – 304 с.
47. Закон України від 19 листопада 1997 р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про трубопровідний транспорт” // ВВР України. – 1998. – № 11–12. – Ст. 41.
48. Закон України від 5 березня 1998 р. “Про відходи” // ВВР України. – 1998. – № 36–37. – Ст. 242.
49. Закон України від 20 лютого 2003 р. “Про внесення змін до статті 77 – 1 КУпАП щодо відповідальності за самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків” // ВВР України. – 2003. – № 23. – Ст. 150.
50. Закон України від 16 грудня 2004 р. “Про внесення зміни до статті 77-1 КУпАП щодо відповідальності за самовільне випалювання рослинності або її залишків” // ВВР України. – 2005. – № 5. – Ст. 117.
51. Мельник П.В. Правова охорона лісів Карпатського регіону України: Дис. ... к. ю. н.: 12.00.06. – Івано-Франківськ, 2002. – 195 с.
52. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 239 с.
53. Серегина В.В. Государственное принуждение по советскому праву. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1991. – 120 с.
54. Охотнікова О.М. Адміністративна відповідальність керівника державного підприємства, установи, організації в Україні: Автореф. дис. ... к. ю. н.: 12.00.07 / Нац. акад. держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2004. – 22 с.
55. Похмелкин В.В. Социальная справедливость и уголовная ответственность. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1990. – 177 с.
56. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
57. Матіос А. Зміст та сутність адміністративної відповідальності // Право України. – 2006. – № 2. – С. 9–12.
58. Астемиров З.А. Понятие юридической ответственности // Советское государство и право. – 1979. – № 6. – С. 62–64.
59. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности // Советское государство и право. – 1979. – № 5. – С. 74–76.
60. Клочков В.В. Социальная ответственность и уголовный закон // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1987. – № 2. – С. 44–47.
61. Плахотный А.Ф. Проблема социальной ответственности. – Харків: Высшая школа, 1981. – 191 с.
62. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю. Головин. – Минск: Харвест, 1997. – 800 с.
63. Сумський Д.О. Основи держави та права: Навч. посіб. – К.: НТУУ «КПІ», 1999. – 288 с.
64. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: Высшая школа, 1979. – 230 с.
65. Колодій М.А., Лисенко С.Л. та ін. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 317 с.
66. Юриста О. Про поняття та основні ознаки правоохоронного відношення // Право України. – 1997. – № 10. – С. 57–59.
67. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Феміда, 1996. – 702 с.
68. Афанасьев В.С., Герасимов А.П., Гойман В.И. и др. Общая теория права и государства: Учеб. / Под ред. В.В. Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1996. – 427 с.
69. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций. – В 2 т. – Свердловск: Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1972. – Т. 1. – 396 с.
70. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). – М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
71. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: Изд. группа ИНФРА * М – НОРМА, 1997. – 570 с.
72. Курило В.І. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства // Правові основи майнових і земельних відносин: Навч. посіб. / За заг. ред. В.М. Єрмоленка. – К.: Магістр – ХХІ сторіччя, 2006. – 384 с.
73. Андрєйцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посіб. для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
74. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основания, признаки, структура // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 12–25.
75. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. – Воронеж: Юрид. лит., 1970. – 114 с.
76. Советское административное право: Учеб. / Под. ред. В.И. Поповой и М.С. Студеникиной. – М.: Юрид. лит., 1988. – 286 с.
77. Сущенко В.Д., Колпаков В.К., Столбовий В.П. Адміністративне право: теоретична частина: Навч.-практ. посіб. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 152 с.
78. Попов Л.Л. Убеждение и принуждение в советском государстве. – М.: Московский рабочий, 1968. – 159 с.
79. Еропкин М.И., Клюшниченко А.П. Советское административное право: Учеб. – М.: Юрид. лит., 1979. – 311 с.
80. Жуковский А.Г. Административная ответственность в сфере предпринимательских отношений. Вопросы теории и практики. – Харків: Одиссей, 2000. – 232 с.
81. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т.; Воспроизведение с изд. 1955 г. / Сост. В. Даль. – М.: Русский язык, 1999. – Т. 3. – 555 с.
82. Манохин В.М., Адушкин Ю.С., Багишев З.А. Российское административное право. – М.: Юристъ, 1996. – 472 с.
83. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. – Львів: Вища школа, 1975. – 176 с.
84. Козлов Ю.М. Основы советского административного права. – М.: Знание, 1975. – 176 с.
85. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // ВВР УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
86. Літошенко О.С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності: Автореф. дис. ... к. ю. н.: 12.00.07 / КНЕУ. – К., 2005. – 16 с.
87. Проект Закону України від 26 травня 2004 р. № 5558 “Кодекс України про адміністративні проступки” // http://www.nau.com.ua.
88. Балюк Г.І., Барбашова Н.В., Гетьман А.П., Єрофеєв М.І., Комарницький В.М., Малишева Н.Р., Шемшученко Ю.С. та ін. Екологічне право України. Академічний курс: Підруч. / За заг. ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Юридична думка, 2005. – 848 с.
89. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 р. // ВВР України. – 2003. – № 21–22. – Ст. 144.
90. Закон України від 1 червня 2000 р. “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // ВВР України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
91. Банило И.Л. Институты административного права и отраслевое управление / Институты административного права (третьи Лазаревские чтения) // Государство и право. – 1999. – № 10. – С. 12–15.
92. Лазаренко Я. Становлення законодавчих систем в Україні. Розвиток лісового законодавства України // Право України. – 2003. – № 2. – С. 31–34.
93. Непийвода В.П. Правове регулювання в галузі лісів: доба утвердження підтримного розвитку. – К.: Акад. правових наук України; НДІ приватного права і підприємництва, 2004. – 339 с.
94. Закон України від 21 травня 1997 р. “Про місцеве самоврядування” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
95. Закон України від 9 квітня 1999 р. “Про місцеві державні адміністрації” // ВВР України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190.
96. Ковтун М.Г. Земельне право: Курс лекцій для студ. юрид. вузів та фак.– К.: Юмана, 2001. – 208 с.
97. Закон України від 25 червня 1991 р. “Про охорону навколишнього природного середовища” // ВВР України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
98. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1524 “Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України” // Офіційний вісник України. – 2006. – № 44. – Ст. 2949.
99. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. № 1520 “Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 47. – Ст. 2084.
100. Закон України від 9 лютого 1995 р. “Про екологічну експертизу” // ВВР Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.
101. Указ Президента України від 5 грудня 2000 р. № 1303 “Про державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 49. – Ст. 2115.
102. Указ Президента України від 6 березня 2001 р. № 155 “Про Положення про Державний комітет ядерного регулювання України” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 10. – Ст. 403.
103. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 р. № 614 “Про затвердження Положення про Державне агентство земельних ресурсів України” // Офіційний вісник України. – 2007. – № 26. – Ст. 1056.
104. Указ Президента України від 7 червня 2000 р. № 772 “Про затвердження Положення про Міністерство аграрної політики України” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 23. – 23 черв.
105. Указ Президента України від 29 липня 1997 р. № 732 “Про утворення Державного комітету лісового господарства України” // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 133–134. – 24 лип.
106. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 883 “Про затвердження Положення про Державний комітет лісового господарства України” // http://www.nau.com.ua.
107. Проект “Положення про Державну лісову охорону” / Офіційний Інтернет-сайт Державного комітету лісового господарства України // http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/index.
108. Лісовий Кодекс України від 8 лютого 2006 р. // ВВР України. – 2006. – № 21. – Ст. 170.
109. Засунько С.С. Адміністративна відповідальність за порушення у сфері пожежної безпеки // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – Вип. 24. – 668 с.
110. Уголовное право. Особенная часть: Учеб. для вузов / Отв. ред.: И.Я. Козаченко, З.А. Незнамова, Г.П. Новоселов. – М.: МГУ, 2000. – 439 с.
111. Міжнародна Конвенція від 19 вересня 1979 р. “Про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі”, ратифікована Законом України від 29 листопада 1996 р. “Про приєднання із застереженням до Конвенції “Про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі” // ВВР України. – 1996. – № 50. – Ст. 278.
112. Тихий П.В. Еколого-правове регулювання спеціального використання дикої фауни: Автореф. дис. ... к. ю. н.: 12.00.06 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Харків, 2000. – 19 с.
113. Закон України від 9 квітня 1999 р. “Про рослинний світ” // ВВР України. – 1999. – № 22–23. – Ст. 198.
114. Закон України від 2 березня 1995 р. “Про пестициди і агрохімікати” // ВВР України. – 1995. – № 14. – Ст. 91.
115. Закон України від 16 червня 1992 р. “Про природно-заповідний фонд України” // ВВР України. – 1992. – № 34. – Ст. 502.
116. Закон України від 24 серпня 1993 р. “Про карантин рослин” // ВВР України. – 1993. – № 34. – Ст. 352.
117. Міжнародна Конвенція “Про захист рослин” від 6 грудня 1951 р., ратифікована Указом Президента України від 31 січня 2006 р. № 81 // Митна газета. – 2006. – № 15–16.
118. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. № 17 “Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля” // Юридичний вісник України. – 2005. – 29 січ.
119. Курило В.І. До проблеми конституційності повноважень органів адміністративної юрисдикції з накладення штрафу // Адвокат. – 2005. – № 2. – С. 3–6.
120. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). – К.: Міжрегіон. акад. упр. персоналом, 1998. – 52 с.
121. Кінаш Ю.Я. Засоби адміністративного примусу у сфері забезпечення безпеки у вугільних шахтах: Автореф. дис. ... к. ю. н.: 12.00.07 / Нац. акад. держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2003. – 19 с.
122. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія. – Львів: Афіша, 1995. – 252 с.
123. Гладун З.С. Адміністративне право України: Опорні конспекти лекцій.– Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 152 с.
124. Науково-практичний коментар до Конституції України. – К.: Ін-т законодавства ВВР, 1996. – 376 с.
125. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1996 р. № 185 “Про затвердження Правил заготівлі живиці в лісах України” // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 7. – Ст. 209.
126. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // ВВР України. – 2001. – № 25–25. – Ст. 131.
127. Адміністративне право України / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
128. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Науч.-практ. комментарий / Под ред. А.С. Васильева. – 5-е изд. – Харків: ООО «Одиссей», 2004. – 912 с.
129. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навч. посіб. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. – 212 с.
130. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навч.-метод. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – 312 с.
131. Коваль М.В. Адміністративна відповідальність за порушення правил щодо забезпечення збереження власності // Право України. – 2000. – № 1. – С. 76–78.
132. Адміністративне право України: Конспект лекцій / В.К. Шкарупа, М.В. Коваль, О.П. Савчук та ін. – Ірпінь: Нац. акад. держ. податкової служби України, 2005. – 248 с.
133. Куян І.А. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення: Автореф. дис. … к. ю. н.: 12.00.07 / НАН України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2001. – 15 с.
134. Данилькевич М.І. Адміністративне право України: Навч. посіб. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – 134 с.
135. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посіб. / Укл.: Городиський М.І., Гуменюк В.А., Джагупов Г.В., Козелюк А.Т., Лисач Ю.Г. та ін. / За заг. ред. А.Т. Козелюка. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 78 с.
136. Фрейеров О.Е. Возрастной критерий уголовной ответственности // Социалистическая законность. – 1968. – № 12. – С. 39–44.
137. Назаренко Г.В. Уголовно-релевантные психические состояния субъекта преступления и лиц, совершивших общественно опасные деяния: Автореф. дис. ... д. ю. н. / Московский Государственный университет. – М.: Изд-во МГУ, 2001. – 39 с.
138. Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення за законодавством України: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 172 с.
139. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Навч. посіб. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 240 с.
140. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
141. Коломоєць Т.І. Адміністративне право: Навч.-метод. посіб. – Запоріжжя: ЗДУ, 2001. – 207 с.
142. Гончарук С.Т. Адміністративні стягнення (в запитаннях і відповідях). – К.: КМУЦА, 1998. – 40 с.
143. Понікаров В.Д., Веретельник Л.К. Адміністративне право: Конспект лекцій. – Харків: Вид-во ХДЕУ, 2004. – 100 с.
144. Трачук П.А. Адміністративні стягнення: Довідкове вид. – Ужгород: Ужгородський Держ. ін-т інформатики, економіки і права, 2000. – 44 с.
145. Коломоєць Т.І. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення України: Монографія. – Запоріжжя: ВЕРЖЕ, 2000. – 241 с.
146. Андрєйцев В.І., Балюк Г.І, Бобкова А.Г., Ковальчук Т.Г., Краснова М.В. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс / За заг. ред. акад. АПрН В.І. Андрєйцева. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
147. Бринчук М.М., Дубовик О.Л., Жаворонкова Н.Г., Колбасов О.С., Голиченков А.К. Экологическое право: от идей к практике. – М.: Ин-т гос-ва и права РАН. – 1997. – 29 с.
148. Гетьман А.П., Здоровко Л.М. Регіональний екологічний контроль: теорія правового регулювання: Монографія. – К.: Ін-т законодавчих передбачень і правової експертизи. – 2004. – 216 с.
149. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М.: Юрид. лит-ра. – 1964. – 158 с.
150. Клюшниченко А.П. Производство по делам о мелком хулиганстве. – К.: Изд-во ред. отд. МВД УССР, 1970. – 150 с.
151. Стахурський М.Ф. Питання реформування адміністративного процесу в Україні: Автореф. дис. ... к. ю. н.: 12.00.07 / КНУ ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 18 с.
152. Чечина М.А. Судебная защита и конституционные принципы гражданского процессуального права // Труды ВЮЗИ. Проблемы соотношения материального и процессуального права. – М.: Изд-во ВЮЗИ, 1980. – С. 42–49.
153. Демин А.В. Понятие административного процесса и кодификация административно-процессуального законодательства Российско