СУД ЯК СУБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН :

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДУ ЯК ОСНОВНОГО СУБ’ЄКТА ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН......................................................................................

14
1.1. Суд як основний суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин 14
1.2. Повноваження суду як основного суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин……………………………………………..
31
1.3. Змістовна характеристика категорії “належний суд” у контексті визнання суду основним суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин..................................................................................................

47
Висновки до розділу 1……………………………………………………… 66
РОЗДІЛ 2
СКЛАД СУДУ І ЙОГО НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ………………………………………………………….

69
2.1. Поєднання засад одноособового та колегіального розгляду справ у порядку цивільного судочинства…………………………………………..
69
2.2. Інститут народних засідателів і правові підстави їх участі в цивільних процесуальних правовідносинах……………………………....
86
2.3. Правовий статус народних засідателів у цивільному процесі…….... 118
Висновки до розділу 2……………………………………………………… 136
РОЗДІЛ 3
ІНСТИТУТ ВІДВОДУ (САМОВІДВОДУ) СУДУ ЯК ОДНА З ПЕРЕДУМОВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНОГО СУДОЧИНСТВА…………………………………………………………..

138
3.1. Відвід (самовідвід) суду та його юридичні підстави……………….... 138
3.2. Правовий механізм відводу (самовідводу) суду……………………... 163
Висновки до розділу 3……………………………………………………… 184
ВИСНОВКИ................................................................................................... 186
ДОДАТКИ...………….....…………………………………………………... 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………...................................... 199

ВСТУП

Актуальність теми. Актуальність обраної теми обґрунтовується тим, що в умовах формування правової держави та становлення громадянського суспільства в Україні, проведення політики європейської інтеграції суттєво підвищується роль суду в суспільному житті. У зв’язку з набуттям чинності новим Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК) та виходячи з необхідності подальшого вдосконалення законодавчої бази здійснення цивільного судочинства, науковий інтерес становлять питання правового статусу суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин, особливості складу суду при вирішенні цивільних справ у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також проблеми інституту відводу суду як одного із засобів забезпечення неупередженого й об’єктивного судочинства.
Останнім часом правовий статус суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин комплексно не розроблявся. Наукові праці з цієї проблематики виконані ще за радянських часів і вже значно застаріли. Це насамперед наукові дослідження В. С. Калмацького “Суд второй инстанции как субъект советского гражданского процессуального права” (1978) та О. Ф. Козлова “Суд первой инстанции как субъект советского гражданского процессуального права” (1983). Теоретичним проблемам одноособового порядку захисту цивільних прав у суді була присвячена дисертація Н. Р. Корнєвої (1990). Принцип участі представників громадських організацій та трудових колективів у цивільному судочинстві був науково розроблений у дисертаційному дослідженні В. А. Бігуна (1988). Окремі аспекти правового статусу суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин опрацьовувалися в дисертаціях К. В. Гусарова “Проблеми цивільної процесуальної правосуб’єктності” (2000) та П. М. Тимченка “Проблеми судової підвідомчості” (2000). Питання складу суду при розгляді цивільних справ на рівні наукових статей досліджували Р. Перро, І. А. Приходько, В. М. Савицький, проблеми участі народних засідателів у цивільному процесі – Н. В. Радутна, О. Є. Плескач, С. О. Іваницький. Про відвід суду є лише нечисленні наукові публікації, що стосуються окремих спірних ситуацій, які виникають у правозастосовній діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з Тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2006–2010 рр., затвердженою Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.; п. 9.1. пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 05.01.2006 р. (протокол № 12).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виробленні науково-теоретичних та науково-практичних рекомендацій щодо особливостей правового статусу суду як основного суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин, щодо оптимізації складу суду для розгляду цивільних справ у різних інстанціях, а також щодо утвердження інституту відводу суду як одного з важливих засобів забезпечення належного судочинства.
Дисертація має теоретично-прикладний характер і, відповідно до поставленої мети, орієнтована на вирішення таких завдань:
– виявити особливості правового статусу суду, визначити підстави його участі та роль у цивільних процесуальних правовідносинах;
– розкрити сутність процесуальної категорії “належний суд”, її зміст та ознаки, встановити її роль і значення для забезпечення неупередженого, об’єктивного й справедливого судочинства, побудувати модель належного суду, а також розкрити зміст основних складових цієї моделі;
– розробити пропозиції щодо формування оптимального складу суду для розгляду й вирішення окремих категорій цивільних справ у різних інстанціях, виявити переваги та недоліки колегіального й одноособового складу суду;
– обґрунтувати доцільність участі народних засідателів у складі суду при розгляді справ у порядку цивільного судочинства, охарактеризувати особливості їх правового статусу, розробити рекомендації щодо зміни переліку цивільних справ, які мають розглядатися за участю народних засідателів;
– виявити особливості інституту відводу (самовідводу) суду в цивільному процесі, з’ясувати передумови та чинники низького рівня ефективності зазначеного інституту, а також засоби, що сприятимуть її підвищенню;
– розробити поняття і структуру механізму відводу (самовідводу) суду, розкрити зміст його складових елементів; довести необхідність удосконалення законодавчого регулювання механізму відводу суду для забезпечення належного судочинства.
Об’єктом дисертаційного дослідження є цивільні процесуальні правовідносини, пов’язані зі здійсненням судом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ.
Предметом дослідження є правовий статус суду як основного суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин, особливості складу суду та відводу суду в цивільному судочинстві.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод, за допомогою якого проблеми правового статусу суду як основного суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин проаналізовано у взаємозв’язку і взаємозалежності, цілісності, всебічності і динаміці. Характер та обсяг предмета дисертаційного дослідження зумовили також використання історично-правового методу – для аналізу законодавства дореволюційного та радянського періоду щодо виявлення правових підстав колегіальності й одноособовості вирішення цивільних справ, а також з’ясування витоків інституту народних засідателів; порівняльно-правового – для порівняльного аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду залучення представників громадськості до здійснення цивільного судочинства; формально-логічного – для визначення основних понять у цій сфері відносин, таких як “цивільна процесуальна правосуб’єктність суду”, “належний суд”, “інститут відводу”; системного – для дослідження структури категорії “належний суд”, висвітлення взаємовпливів та взаємозв’язків її елементів; структурно-функціонального – для визначення ролі і місця суду серед інших суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин; моделювання та прогнозування – для розробки рекомендацій щодо оптимізації механізму забезпечення неупередженого судочинства. Соціологічний метод було використано для з’ясування ставлення суддів до проблем складу суду, участі народних засідателів та ефективності функціонування інституту відводу суду в цивільному судочинстві. Було опитано 109 суддів з Автономної Республіки Крим, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Івано-Франківської, Запорізької, Київської, Луганської, Миколаївської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської областей.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці цивільного процесуального права цілісним науковим дослідженням правового статусу суду як основного суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин. Дисертація містить низку суттєвих висновків, із яких на захист виносяться такі:
уперше:
– розкрито сутність та зміст процесуальної категорії “належний суд” як комплексної категорії, що повинна розглядатися у двох аспектах: як “належний судовий орган” в системі судів загальної юрисдикції, визначений відповідно до правил цивільної юрисдикції і підсудності, та як “належний склад суду”, що сформований з дотриманням нормативних вимог щодо одноособовості чи колегіальності, неупередженості, справедливості, незалежності, безсторонності, а також з додержанням принципу безпосередності складу суду при вирішенні цивільних справ;
– доведено необхідність запровадження колегіального розгляду цивільних справ у суді першої інстанції у складі трьох суддів лише у випадках, прямо передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, а саме при розгляді справ у сфері захисту права інтелектуальної власності, щодо нерухомого майна, справ з ціною позову понад 200 розмірів мінімальної заробітної плати;
– обґрунтовано необхідність законодавчого запровадження положення, відповідно до якого суд, що одноособово розглядає справу, може винести ухвалу про колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів, якщо розгляд і вирішення справи має особливе значення для судової практики або справа з фактичної чи правової точки зору є особливо складною;
– обґрунтовано можливість запровадження в апеляційній інстанції одноособового порядку розгляду тих цивільних справ, які в першій інстанції вирішувалися одноособово суддею, а також можливість розгляду касаційних скарг у суді касаційної інстанції у складі трьох суддів;
– визначено, що критерієм формування переліку цивільних справ, у яких беруть участь народні засідателі, має бути необхідність застосування при встановленні обставин справи, дослідженні та оцінці доказів, а також ухваленні рішення життєвого досвіду та загальнолюдських моральних цінностей, у зв’язку з чим запропоновано додати до існуючого переліку справи про позбавлення та поновлення батьківських прав; про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав; про визначення чи зміну місця проживання малолітньої дитини; спори щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, і вилучити з цього переліку – справи про надання фізичній особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, про поміщення фізичної особи до протитуберкульозного диспансеру, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
– обґрунтовано доцільність доповнення підстав відводу (самовідводу) судді чи народного засідателя такими обставинами: 1) перебування судді чи народного засідателя в матеріальній, службовій чи іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі; 2) перебування судді чи народного засідателя в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; 3) перебування судді чи народного засідателя в адміністративних чи інших правовідносинах з особами, які беруть участь у справі; 4) використання суддею при вирішенні справи преюдиційних фактів, установлених ним же в іншій справі; 5) перебування судді чи народного засідателя в родинних, сімейних відносинах чи відносинах свояцтва, а також відносинах, зазначених у пунктах 1-3, з посадовими особами або засновниками юридичної особи, яка є учасником процесу;
– доведено, що суддя апеляційної чи касаційної інстанції підлягає відводу, якщо він (1) перебуває в родинних, сімейних відносинах чи відносинах свояцтва з суддею, що розглядав справу в попередній інстанції; (2) перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від нього; (3) перебуває з ним в особливих стосунках; (4) перебуває з ним в адміністративних чи інших правовідносинах;
– запропоновано доповнити статтю 311 ЦПК України положенням про те, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості та об’єктивності судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;
удосконалено:
– поняття цивільної процесуальної правосуб’єктності суду, яке визначається як здатність суду бути суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин, що знаходить свій вияв у відповідності судового органу вимогам цивільної юрисдикції та підсудності, повноважності складу суду та окремих його членів здійснювати правосуддя в цивільних справах, що обумовлена дотриманням вимог до формування певного складу суду і відсутністю обставин, які унеможливлюють здійснення ним правосуддя у цивільних справах;
– систему принципів цивільного процесуального права шляхом доповнення її принципом ініціативності суду, який відображає соціальну та гуманістичну спрямованість діяльності суду на захист порушених чи оспорених прав та інтересів осіб, на забезпечення справедливого судочинства і який слід розуміти таким чином, що суд зобов’язаний допомагати учасникам процесу в разі нагальної потреби захисту їх прав, виявляючи ініціативу у випадках, встановлених ЦПК України;
– обґрунтування положення про необхідність збереження інституту народних засідателів у цивільному судочинстві, оскільки їх участь сприятиме більш неупередженому та об’єктивному розгляду справи, а також запобігатиме дослідженню й оцінці обставин конкретної справи за аналогією з іншими справами;
– теоретичну модель правового механізму розгляду заяви про відвід, відповідно до якої заява про відвід судді, який розглядає справу одноособово або за участю народних засідателів, вирішується головою суду або його заступником, заява про відвід голови суду – суддею вищестоящої інстанції у судовому засіданні протягом трьох днів;
дістали подальшого розвитку:
– положення про те, що, по-перше, обов’язковим та основним суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин є суд у складі суддів та народних засідателів, а не окремі посадові особи суду, по-друге, суд виконує керівну, але не вирішальну роль у процесі і, по-третє, наділення суду владними повноваженнями не перетворює цивільні процесуальні правовідносини на відносини влади та підпорядкування;
– класифікація повноважень суду, зокрема, здійснено поділ повноважень суду на інтегруючі, проміжні, завершальні та допоміжні (залежно від ступеня узагальненості цілей на кожному з етапів судочинства), а також на обов’язкові та ініціативні (за обов’язковістю нормативних приписів та ступенем активності суду);
– положення про правосуб’єктність суду як невід’ємну передумову виникнення цивільних процесуальних правовідносин, що є багатоаспектним явищем, яке складається з можливості конкретного органу судової системи, під юрисдикцію якого підпадає і підсудна справа, розглядати її (загальна правосуб’єктність), із здатності конкретного складу суду вирішувати певну справу (конкретна правосуб’єктність) та здатності окремих членів складу суду брати участь у розгляді справи (індивідуальна правосуб’єктність).
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:
– з науково-дослідницькою метою – для подальшої розробки теоретичних засад функціонування суду як основного суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин, зокрема щодо розмежування одноособового та колегіального складу суду для здійснення правосуддя в цивільних справах;
– у законотворчій роботі – як теоретична основа при розробці і прийнятті законів України, пов’язаних з проведенням судової реформи, організацією діяльності суду, а також законодавства, що визначає підстави розподілу цивільних справ між тим чи іншим складом суду, підстави та порядок здійснення відводу суду;
– у правозастосуванні – для підвищення ефективності правосуддя в цивільних справах у зв’язку з виробленням якомога кращих варіантів одноособового чи колегіального вирішення справи та удосконалення процедури відводу суду;
– у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з цивільного процесуального права;
– у правовиховній роботі серед населення висновки дисертації сприятимуть усвідомленню широкою громадськістю провідної ролі суду в механізмі гарантування прав і основоположних свобод людини, поінформованості громадян щодо порядку відводу суду з метою забезпечення неупередженого та об’єктивного судочинства.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки роботи доповідалися на таких наукових конференціях: ХVIII Харківські політологічні читання “Конституційно-політичний процес в Україні: ідеї, досвід, проблеми” (м. Харків, 24 червня 2006 р.), III Міжнародна науково-практична конференція “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 23–24 березня 2007 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених” (м. Запоріжжя, 23 березня 2007 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених та здобувачів “Сучасні проблеми юридичної науки та практики” (м. Харків, 23–24 квітня 2007 р.), Науково-практичний семінар молодих учених, аспірантів та здобувачів “Проблеми гармонізації вітчизняного законодавства із правом Європейського Союзу” (м. Харків, 16 травня 2007 р.), XIX Харківські політологічні читання “Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України” (м. Харків, 7 червня 2007 р.), Міжнародна науково-теоретична конференція “Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку” (м. Харків, 12 жовтня 2007 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених та здобувачів “Сучасні проблеми юридичної науки” (м. Харків, 30–31 жовтня 2007 р.), Всеукраїнська науково-теоретична конференція – XX Харківські політологічні читання “Політична культура суспільства: джерела, впливи, стереотипи” (м. Харків, 8–9 лютого 2008 р.).
Публікації за темою дисертації. Основні теоретичні положення і висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковані в 14 наукових працях: 5 статтях у фахових виданнях та 9 тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують вісім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 224 сторінки, з них основного тексту – 190 сторінок. Два додатки розміщені на 8 сторінках. Список використаних джерел містить 246 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці комплексної характеристики правового статусу суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин, визначенні особливостей складу суду при вирішенні окремих категорій справ та обґрунтуванні рекомендацій щодо удосконалення інституту відводу суду. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Суд в особі певного складу суддів та народних засідателів є основним і обов’язковим суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин, на підставі чого невід’ємною передумовою виникнення останніх є правосуб’єктність суду, яка являє собою багатоаспектне явище і складається з правосуб’єктності суду як можливості конкретного органу судової системи, під юрисдикцію якого підпадає і якому підсудна справа, вирішувати її (загальна правосуб’єктність); правосуб’єктності суду як здатності конкретного складу суду розглядати певну справу (конкретна правосуб’єктність); правосуб’єктності суду як здатності окремих членів складу суду брати участь у розгляді справи (індивідуальна правосуб’єктність).
2. Цивільна процесуальна правосуб’єктність суду являє собою здатність суду бути суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин, що знаходить свій вияв у відповідності судового органу вимогам цивільної юрисдикції та підсудності, у повноважності складу суду та окремих його членів здійснювати правосуддя в цивільних справах, що обумовлена дотриманням вимог до формування певного складу суду, а також відсутністю обставин, які унеможливлюють здійснення ним правосуддя в цивільних справах.
3. Повноваження суду як основного учасника цивільних процесуальних правовідносин слід класифікувати за ступенем узагальненості цілей цивільного судочинства на інтегруючі (повноваження, спрямовані на всебічне, повне й об’єктивне вирішення справи з метою найбільш повного захисту порушених, невизнаних чи оспорених прав), проміжні (повноваження, що пов’язані з рухом провадження в напрямку вирішення справи та захисту прав, свобод чи інтересів осіб), завершальні (повноваження, пов’язані із закінченням провадження у справі) та допоміжні (повноваження, що супроводжують і сприяють реалізації інших повноважень), а за обов’язковістю нормативних приписів та ступенем активності суду – на обов’язкові та ініціативні. Наявність владних повноважень суду не є підґрунтям вважати цивільні процесуальні правовідносини владовідносинами, а становище всіх інших суб’єктів цивільного процесу підвладним стосовно суду, проте зумовлює визначення керівної ролі суду в цивільному судочинстві.
4. Систему принципів цивільного процесуального права доцільно доповнити принципом ініціативності суду, який відображає соціальний характер діяльності суду та її гуманістичну спрямованість на захист порушених чи оспорених прав та інтересів осіб, на забезпечення справедливого судочинства і який слід розуміти таким чином, що суд зобов’язаний допомагати учасникам процесу в разі нагальної потреби захисту їх прав, проявляючи ініціативу в установлених ЦПК України випадках.
5. Суд першої та апеляційної інстанцій, з одного боку, наділений широким колом повноважень з керівництва процесом, а також певним обсягом ініціативних повноважень, а з другого – обмежений у своїх діях ініціативою осіб, які беруть участь у розгляді цивільної справи. У касаційній інстанції ініціативність суду є рушійною засадою розвитку цивільних процесуальних правовідносин.
6. Комплексна процесуальна категорія “належний суд” має розглядатися у двох аспектах: як “належний судовий орган” в системі судів загальної юрисдикції, визначений відповідно до правил цивільної юрисдикції та підсудності, і як “належний склад суду”, що сформований із дотриманням нормативних вимог щодо одноособовості чи колегіальності, неупередженості, справедливості, незалежності, безсторонності, а також із додержанням принципу безпосередності складу суду при вирішенні цивільних справ. Саме належний суд має правосуб’єктність, на підставі чого може реалізувати покладені на нього права та обов’язки задля досягнення цілей цивільного судочинства.
7. На підставі аналізу позитивних і негативних рис одноособового та колегіального складу суду розроблено пропозиції щодо запровадження колегіального розгляду цивільних справ у суді першої інстанції у складі трьох суддів лише у випадках, прямо передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, а саме при розгляді справ у сфері захисту права інтелектуальної власності, щодо нерухомого майна, справ із ціною позову понад 200 розмірів мінімальної заробітної плати; в апеляційній інстанції запропоновано запровадити одноособовий порядок розгляду тих цивільних справ, які в першій інстанції вирішувалися одноособово суддею, а розгляд касаційних скарг у суді касаційної інстанції передбачити у складі трьох суддів.
8. Підвищенню ефективності цивільного судочинства за участю народних засідателів сприятиме зміна випадків їх участі в розгляді цивільних справ, при чому критерієм формування переліку цивільних справ, у яких братимуть участь народні засідателі, має бути необхідність застосування при встановленні обставин справи, дослідженні та оцінці доказів, ухваленні рішення життєвого досвіду народних засідателів та загальнолюдських моральних цінностей, а також необхідність висловлення громадської думки щодо оцінки поведінки осіб, які беруть участь у справі, із позицій морально-етичних категорій. На підставі цього критерію пропонуємо додати до існуючого переліку справ, що розглядаються за участю народних засідателів, справи про позбавлення та поновлення батьківських прав; про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав; про визначення чи зміну місця проживання малолітньої дитини; спори щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, і вилучити з цього переліку – справи про надання фізичній особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
9. Народні засідателі не можуть мати рівні права з суддями, бо не мають відповідних правових знань, а при роз’ясненні їм суддею окремих правових питань суддя тим самим може підштовхувати їх до прийняття певних рішень, а вони, у свою чергу, погоджуватимуться з професійним суддею через побоювання висловити неправильну точку зору, небажання погіршувати стосунки із суддею і через небажання затягувати час перебування в суді. Пасивність народних засідателів також викликана незнанням своїх прав та обов’язків, невмінням їх використовувати, власною заклопотаністю особистими проблемами, участю у відправленні правосуддя на підставі громадянського обов’язку. У зв’язку з цим у законодавстві необхідно передбачити як обов’язкову умову для відбору кандидатів до списку народних засідателів з метою подальшої їх участі у відправленні цивільного судочинства їх правову підготовку на спеціально організованих курсах, що мали б сприяти отриманню ними певного мінімуму знань щодо прав судді, власної ролі в цивільному процесі, процедури розгляду справи, а також набуттю необхідного досвіду та навичок тлумачення законодавства.
10. Суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин може виступати саме законний склад суду, тобто такий, щодо членів якого немає сумнівів у їх об’єктивності й неупередженості. Інститут відводу суду має істотне значення для здійснення судочинства неупередженим, об’єктивним судом і визнання його належним, проте не позбавлений низки недоліків, що впливають на його ефективність і можуть бути усунуті шляхом впровадження додаткових підстав для відводу суду, розширення змісту вже передбачених підстав, обмеження кількості заяв про відвід, удосконалення механізму їх розгляду.
11. Деталізація підстав для відводу суду, передбачених у ст. 20 ЦПК України, і розкриття такої підстави, як “інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді”, виконуватимуть інформаційно-орієнтуючу функцію стосовно осіб, які заявлятимуть відводи, сприятиме правильному визначенню суддею, який розглядатиме заяву про відвід, предмета доказування, а саме тих фактів, які покладені в основу заявленого відводу і підлягають доведенню. Доцільно було б передбачити додаткові підстави для відводу складу суду в апеляційній та касаційній інстанціях.
12. З метою забезпечення максимально можливої неупередженості та об’єктивності при вирішенні питання про відвід суду розроблено пропозиції щодо удосконалення теоретичної моделі правового механізму розгляду заяви про відвід, відповідно до якої заява про відвід судді, який розглядає справу одноособово або за участю народних засідателів, вирішується головою суду чи його заступником, а про відвід голови суду – суддею вищестоящої інстанції в судовому засіданні протягом трьох днів. Важливим засобом забезпечення здійснення цивільного судочинства належним складом суду буде також закріплення положення про те, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості та об’єктивності судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анашкин Г. З. Отвечаем на вопросы народных заседателей (для слушателей народных университетов) / Г. З. Анашкин, П. Я. Трубников. – М. : Знание, 1984. – 208 с.
2. Арбитражный процессуальный кодекс Киргизской Республики : Закон Киргизской Республики от 16 апр. 1996 г. № 10 [Электронный ресурс] // Режим доступа : http://lawlib.freenet.uz/laws/kyrgyz/apkkg/contapkkyrg.html.
3. Асламов В. Упорядочить процесс отвода судей / В. Асламов // Рос. юстиция. – 1994. – № 4. – С. 55.
4. Бигун В. А. Конституционный принцип участия представителей общественных организаций и трудовых коллективов в гражданском судопроизводстве : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право” / В. А. Бигун. – Харьков, 1988. – 17 с.
5. Бігун В. Підвищувати ефективність участі громадськості у цивільних справах / В. Бігун, В. Борисенко // Рад. право. – 1986. – № 1. – С. 73–76.
6. Білицький Р. Відвід суду: дієвий засіб чи процесуальна безпорадність? / Р. Білицький // Юрид. газ. – 2004. – № 16 (31 серп.). – С. 4.
7. Білоусов Ю. В. Визначення підвідомчості (цивільної юрисдикції) у новому ЦПК України / Ю. В. Білоусов // Приватне право і підприємництво. – К. : НДІ приватного права і підприємництва, 2005. – Вип. 4. – С. 52–56.
8. Білоусов Ю. В. Великий судовий кодекс України як спроба кодифікації процесуального законодавства / Ю. В. Білоусов, С. Г. Волкотруб // Вісн. Хмельницьк. ін-ту регіонального упр. та права. – 2003. – № 2 (6). – С. 171–174.
9. Бобко В. Г. Судочинство у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / В. Г. Бобко. – К., 2006. – 20 с.
10. Бозров В. “Удар милосердия” по институту народных заседателей / В. Бозров // Рос. юстиция. – 2002. – № 9. – С. 46–47.
11. Большая судебная реформа по новым правилам. Проект Кодекса судебной власти // Закон и бизнес. – 2004. – № 47 (20–26 нояб.). – С. 1, 9.
12. Боляк В. Что порождает пассивность народных заседателей? / В. Боляк // Сов. юстиция. – 1988. – № 23. – С. 22–24.
13. Боннер А. Т. К вопросу о принципах гражданского процессуального права / А. Т. Боннер // Вопросы науки советского гражданского процессуального права : тр. Всесоюз. юрид. заоч. ин-та. – М. : ВЮЗИ, 1975. – Т. 38. – С. 35–71.
14. Боннер А. Т. Принцип законности в советском гражданском процессе / А. Т. Боннер. – М. : ВЮЗИ, 1989. – 196 с.
15. Боннер А. Т. Принципы гражданского процессуального права (проблемы и перспективы) / А. Т. Боннер // Проблемы защиты прав и законных интересов граждан и организаций : материалы Междунар. науч.-практ. конф., 23–26 мая 2002 г., Краснодар-Сочи. – Краснодар : Кубанск. гос. ун-т, 2002. – С. 13–23.
16. Боннер А. Т. Соотношение инициативы и активности сторон и суда в гражданском судопроизводстве / А. Т. Боннер // Сов. государство и право. – 1983. – № 8. – С. 12–18.
17. Бородін М. М. Про актуальні проблеми правосуддя на сучасному етапі правової реформи / М. М. Бородін // Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. пам’яті проф. О. А. Пушкіна, 26 трав. 2007 р. / за ред. В. А. Кройтора, Р. Б. Шишки, Є. О. Мічуріна. – Х. : ХНУВС, 2007. – С. 42–46.
18. Бринцев В. Активізація роботи народних засідателів у відправленні правосуддя в умовах демократизму і гласності / В. Бринцев // Рад. право. – 1988. – № 8. – С. 51–54.
19. Бринцев В. Д. Одноособовий суддя у правовій державі, його статус та функції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальний процес” / В. Д. Бринцев. – Х., 1995. – 20 с.
20. Бринцев В. Нормативне і організаційне забезпечення участі представників народу у здійсненні правосуддя / В. Бринцев // Право України. – 2004. – № 5. – С. 28–32.
21. Васильєв С. В. Судове провадження і доктрина належного судочинства / С. В. Васильєв // Теоретичні та практичні проблеми реалізації Конституції України : тези доп. та наук. повідомл. наук.-практ. конф., 29–30 черв. 2006 р. – Х. : НЮАУ, 2006. – С. 221–225.
22. Васильчук В. А. К вопросу об определении категории “справедливость” в современном украинском законодательстве / В. А. Васильчук // Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы : материалы Междунар. кругл. стола, 21–23 сент. 2006 г., Черновцы / под ред. д-ра юрид. наук, проф., заслуж. деятеля науки РФ В. М. Баранова, д-ра юрид. наук, проф., заслуж. юриста Украины П. С. Пацуркивского, канд. юрид. наук Г. О. Матюшкина. – Н. Новгород : Нижегородский исследоват. науч.-приклад. центр “Юридическая техника”, 2007. – С. 566–575.
23. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Е. В. Васьковский ; под ред. и с предислов. В. А. Томсинова. – М. : Изд-во “Зерцало”, 2003. – 464 с.
24. Вершинин А. П. Содержание гражданских процессуальных правовых отношений : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право” / А. П. Вершинин. – Л., 1986. – 17 с.
25. Вершинина Г. И. Процессуальные особенности судопроизводства по делам об усыновлении : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.15 “Гражданский процесс; арбитражный процесс” / Г. И. Вершинина. – Саратов, 2007. – 22 с.
26. Відбір суддів в Україні не витримує жодної критики // Голос України. – 2007. – № 232. – 12 груд.
27. Воронов А. Достоинства и недостатки нового Гражданского процессуального кодекса / А. Воронов // Отечественные записки. Правосудие в России. – 2003. – № 2. – С. 256–269.
28. Вулицька І. Відвід судді не затягне справи / І. Вулицька // Юрид. газ. – 2003. – № 1 (18 лип.). – С. 11.
29. Гаврилов Э. Замена судьи в гражданском и арбитражном процессе / Э. Гаврилов // Рос. юстиция. – 2001. – № 7. – С. 24–25.
30. Гарапон А. Хранитель обещаний: суд и демократия / Антуан Гарапон. – М. : “NOTA BENE” Медиа Трейд Компания, 2004. – 328 с.
31. Гетманцев А. В. Конкретизация цели и задач гражданского судопроизводства (по ГПК Украины) / А. В. Гетманцев // Конкретизация законодательства как технико-юридический приём нормотворческой, интерпретационной, правоприменительной практики : материалы Междунар. симпозиума, 27–28 сент. 2007 г., Геленджик / под ред. д-ра юрид. наук, проф., заслуж. деятеля науки РФ В. М. Баранова. – Н. Новгород : Нижегородская акад. МВД России, 2008. – С. 557–564.
32. Гетманцев О. В. Вплив реформи приватного права на процесуальне становище суду в позовному провадженні / О. В. Гетманцев // Методологія приватного права : матеріали наук.-практ. конф., 30 трав. 2003 р. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – С. 190–194.
33. Головко В. В. Понятие и назначение юрисдикции по российскому праву / В. В. Головко // Государство и право. – 2007. – № 3. – С. 20–25.
34. Голоденко І. О. Щодо доцільності введення інституту присяжних у цивільному судочинстві України / І. О. Голоденко // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права НАН України, 2006. – Вип. 31. – С. 294–297.
35. Городовенко В. В. Проблеми незалежності судової влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 “Судоустрій; прокуратура та адвокатура” / В. В. Городовенко. – Х., 2006. – 21 с.
36. Городовенко В. В. Спеціалізація суддів як гарантія забезпечення належної якості ефективності правосуддя / В. В. Городовенко // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 1 (89). – С. 12–15.
37. Господарський процесуальний кодекс України : Закон України від 06 листоп. 1991 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
38. Гражданский процесс : [учебник для вузов] ; под ред. проф. М. К. Треушникова. – [2-е изд. испр. и доп.] – М. : Изд-во “Спарк”, Юрид. бюро “Городец”, 1998. – 544 с.
39. Гражданский процесс : [хрестоматия : учеб. пособие] ; под ред. проф. М. К. Треушникова. – [2-е изд. испр. и доп.] – М. : ОАО “Издательский Дом “Городец”, 2005. – 896 с.
40. Гражданский процесс зарубежных стран : [учеб. пособие] ; под ред. д-ра юрид. наук А. Г. Давтян. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 480 с.
41. Гражданский процессуальный кодекс Грузии от 14 нояб. 1997 г. [Электронный ресурс] // Режим доступа : http://icpo.at.tut.by/civprru.html.
42. Гражданский процессуальный кодекс Киргизской ССР: Закон Киргизской ССР от 30 июля 1964 г. [Электронный ресурс] // Режим доступа : http://icpo.at.tut.by/civprru.html.
43. Гражданский процессуальный кодекс Молдовы от 26 дек. 1964 г. [Электронный ресурс] // Режим доступа : http://icpo.at.tut.by/civprru.html.
44. Гражданский процессуальный кодекс Республики Армения от 7 авг. 1998 г. [Электронный ресурс] // Режим доступа : http://www.jguard.ru/images/attaches/230/GPK_Armenia.txt.
45. Гражданский процессуальный кодекс Республики Казахстан от 13 июля 1999 г. [Электронный ресурс] // Режим доступа : http://base.zakon.kz/doc/lawyer/?doc_id=1013921.
46. Гражданско-процессуальный кодекс Эстонии от 19 мая 1993 г. [Электронный ресурс] // Режим доступа : http://icpo.at.tut.by/civprru.html.
47. Грошевой Ю. М. Моральность правосудия / Ю. М. Грошевой // Етичні та правові проблеми забезпечення незалежності суддів : матеріали міжнар. наук.-практ. семінару, 30–31 берез. 2005 р., Харків / [редкол.: В. В. Сташис (голова) та ін.]. – Х. ; К. : ЦНТ “Гопак”, 2006. – С. 11–20.
48. Гурвич М. А. Основные черты гражданского процессуального правоотношения / М. А. Гурвич // Сов. государство и право. – 1972. – № 2. – С. 29–36.
49. Гурвич М. А. Структура и движение гражданского процессуального правоотношения (в плане курса советского гражданского процессуального права) / М. А. Гурвич // Вопросы науки советского гражданского процессуального права : тр. Всесоюз. юрид. заоч. ин-та. – М. : ВЮЗИ, 1975. – Т. 38. – С. 3–34.
50. Гусаров К. В. Гражданская процессуальная правосубъектность суда апелляционной инстанции и его предметные полномочия / К. В. Гусаров // Право і безпека. – 2004. – № 1. – С. 80–83.
51. Гусаров К. В. Дискуссионные вопросы юрисдикции органов судебной власти / К. В. Гусаров // Вісн. Луган. акад. внутр. справ. – 2004. –Вип. 2. – С. 197–202.
52. Гусаров К. В. Конституційні аспекти правосуб’єктності органів судової влади у цивільних справах / К. В. Гусаров // Проблеми законності : Респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип. 35. – С. 112–116.
53. Гусаров К. В. Проблеми цивільної процесуальної правосуб’єктності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / К. В. Гусаров. – Х., 2000. – 19 с.
54. Гусаров К. В. Проблеми цивільної процесуальної правосуб’єктності : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Гусаров Костянтин Володимирович. – Х., 2000. – 201 с.
55. Гусаров К. В. Цивільна процесуальна правосуб’єктність як наукова проблема / К. В. Гусаров // Проблеми законності : Респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 55. – С. 53–60.
56. Гусаров К. Функціональні повноваження суду в стадії розгляду цивільних справ та проблема заочного рішення / К. Гусаров // Укр. право. – 2004. – № 1. – С. 136–142.
57. Дежнёв А. Отношения свойства в уголовно-процессуальном институте отводов / А. Дежнёв // Уголов. право. – 2005. – № 2. – С. 81–83.
58. Диба І. Відвід судді в адміністративному процесі / І. Диба // Юрид. вісн. України. – № 51 (23–29 груд.). – 2006. – С. 8.
59. Егоров В. Судьи должны избираться народом / В. Егоров // Рос. юстиция. – 2004. – № 4. – С. 11.
60. Елисеев Н. Г. Гражданское процессуальное право зарубежных стран : [учебник]. – [2-е изд., перераб. и доп.]. / Н. Г. Елисеев. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 624 с.
61. Заровнева Г. Правовой статус народных заседателей / Г. Заровнева // Сов. юстиция. – 1989. – № 12. – С. 14–15.
62. Захаров В. Участие представителей трудовых коллективов в гражданском процессе / В. Захаров // Сов. юстиция. – 1983. – № 21. – С. 18–19.
63. Захарова О. Народні засідателі повертаються? / О. Захарова // Юрид. вісн. України. – 2005. – № 31 (6–12 серп.). – С. 7.
64. Захожий Л. А. Теоретические модели суда присяжных (на Западе и в России) / Л. А. Захожий, А. В. Пошивалова // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Сер. 4. Государство и право : РЖ / РАН. ИНИОН. Центр социальных науч.-информ. исслед. отд. правоведения. – М., 2002. – С. 58–61.
65. Зейдер Н. Б. Гражданские процессуальные правоотношения / Н. Б. Зейдер. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1965. – 74 с.
66. Іваницький С. О. Інститут народних засідателів за новим ЦПК України / С. О. Іваницький // Актуальні проблеми сучасної науки та правоохоронної діяльності : матеріали ХІ наук.-практ. конф. курсантів та слухачів, 29 трав. 2004 р. – Х. : Вид-во НУВС, 2004. – С. 53–54.
67. Іваницький С. О. Формування складу народних засідателів у судочинстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 “Судоустрій; прокуратура та адвокатура” / С. О. Іваницький. – Х., 2006. – 18 с.
68. Калініченко Л. М. Розпорядчі дії суду в цивільному процесі / Л. М. Калініченко // Сучасні проблеми юридичної науки та практики : тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів / за ред. проф. М. І. Панова. – Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2007. – С. 154–156.
69. Калмацкий В. С. Суд второй инстанции как субъект советского гражданского процессуального права : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право” / В. С. Калмацкий. – Свердловск, 1978. – 19 с.
70. Кант И. Немецкая классическая философия / И. Кант, Г. В. Ф. Гегель, Ф. В. И. Шеллинг. Т. 1.– М. : ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс; Х. : Изд-во Фолио, 2000. – 784 с.
71. Ківалов С. Судова реформа в Україні: проблеми юридичної регламентації / С. Ківалов // Голос України. – 2007. – № 43 (4043). – 13 берез.
72. Кирилюк Д. Вопросы национальных особенностей отвода судей на Украине. Правовой анализ норм, регламентирующих институт отвода судей / Д. Кирилюк // Юрид. практика. – № 40 (406). – 2005. – С. 14–15.
73. Кириченко Д. В. Деякі аспекти права на справедливий судовий розгляд у цивільному судочинстві / Д. В. Кириченко // Сучасні проблеми юридичної науки та практики : тези доп. та наук. повідомл. всеукраїн. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів / за ред. проф. М. І. Панова. – Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2007. – С. 149–152.
74. Кичатов Д. Ф. Привлечение общественности к рассмотрению гражданских дел : [науч. изд.] / Д. Ф. Кичатов. – М. : Юрид. лит., 1964. – 80 с.
75. Кичатов Д. Участие общественности в рассмотрении и предупреждении гражданских споров / Д. Кичатов // Сов. юстиция. – 1970. – № 20. – С. 23.
76. Кобяков В. Нужны ли правосудию представители общественности? / В. Кобяков, В. Борзов // Сов. юстиция. – 1993. – № 18. – С. 4.
77. Коваленко Г. З нагоди першого випуску Школи громадських представників у судах України / Г. Коваленко // Право України. – 2001. – № 10. – С. 115.
78. Коваленко Л. Правосуддя для всіх, або дещо про суд присяжних / Л. Коваленко, О. Майстренко // Юрид. журнал. – 2004. – № 5 (23). – С. 79–81.
79. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 6 лип. 2005 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 35–36. – Ст. 446.
80. Кодекси нарощують м’язи // Україна молода : щоден. інформ.-політ. газ. – 2003. – № 201. – 30 жовт.
81. Козлов А. Основания отвода судей / А. Козлов // Сов. юстиция. – 1971. – № 13. – С. 14–15.
82. Козлов А. С. Понятие и признаки судебных доказательств в советском гражданском процессе : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право” / А. С. Козлов. – М., 1978. – 19 с.
83. Козлов А. Ф. Суд первой инстанции как субъект советского гражданского процессуального права / А. Ф. Козлов. – Томск : Изд-во Томского ун-та, 1983. – 165 с.
84. Козлов Ю. Д. Народные заседатели – равноправные судьи / Ю. Д. Козлов, Х. Б. Шейнин. – М. : Юрид. лит., 1965. – 64 с.
85. Колісник О. В. Незмінність складу суду при розгляді конкретної цивільної справи / О. В. Колісник // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку : зб. тез наук. доп. за матеріалами III Міжнар. наук.-практ. конф., 23–24 берез. 2007 р., Луцьк. – Луцьк, 2007. – С. 168–169.
86. Колісник О. В. Особливості відводу суддів за новим ЦПК України / О. В. Колісник // Актуальні проблеми сучасної науки у дослідженнях молодих учених. – Сімф. : Вид-во “Таврія”, 2006. – С. 292–297.
87. Колісник О. В. Особливості складу суду при розгляді справ у порядку цивільного судочинства / О. В. Колісник // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. праць. – Х. : Право, 2007. – Вип. 13. – С. 160–168.
88. Колісник О. В. Політичні уподобання судді як громадянина та проблеми забезпечення неупередженого судочинства в цивільних справах / О. В. Колісник // Політична культура суспільства: джерела, впливи, стереотипи : зб. статей і тез за матеріалами Всеукр. наук.-теор. конф. – ХХ Харківські політологічні читання. – Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, НДІ держ. буд-ва та місц. самовряд. АПрН України, 2008. – С. 172–174.
89. Колісник О. В. Участь народних засідателів у цивільному процесі / О. В. Колісник // Проблеми законності : Респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 85. – С. 36–42.
90. Комаров В. В. Конституційні підстави цивільного судочинства / В. В. Комаров // Теоретичні та практичні проблеми реалізації Конституції України : тези доп. та наук. повідомл. учасників всеукраїн. наук.-практ. конф., 29–30 черв. 2006 р. / за заг. ред. Ю. М. Грошевого, М. І. Панова. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 191–196.
91. Комаров В. В. Цивільні процесуальні правовідносини та їх суб’єкти / В. В. Комаров, П. І. Радченко. – К. : НМК ВО, 1991. – 103 с.
92. Комаров В. В. Общественное мнение в советском гражданском судопроизводстве / В. В. Комаров, П. И. Радченко, В. А. Бигун // Актуальные проблемы юридической науки на этапе развитого социализма : краткие тез. докл. и науч. сообщ. респ. науч. конф., 16–18 окт. 1985 г. – Х. : Юрид. ин-т, 1985. – С. 216–218.
93. Комзюк А. Т. Адміністративний процес України : [навч. посіб.] / А. Т. Комзюк, В. М. Бевзенко, Р. С. Мельник. – К. : Прецедент, 2007. – 531 с.
94. Конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листоп. 1950 р. // Міжнародне право в документах / за заг. ред. д.ю.н., проф. М. В. Буроменського. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутрішніх справ, 2003. – С. 221–234.
95. Кондратьєва Л. А. Взаємодія норм цивільного процесуального та сімейного права в процесі реалізації неповнолітніми права на судовий захист / Л. А. Кондратьєва // Методологія приватного права : матеріали наук.-практ. конф., 30 трав. 2003 р. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – С. 269–273.
96. Конституція (Основний Закон) УРСР, прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради УРСР 20 квіт. 1978 р. – К. : Політвидав України, 1979. – 44 с.
97. Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
98. Конституція України : [наук.-практ. коментар] / В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін. ; редкол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Х. : Вид-во “Право”; К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 808 с.
99. Конституционное право государств Европы : [учеб. пособие для студентов юрид. вузов и фак.] ; отв. ред. Д. А. Ковачев. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 320 с.
100. Корнева З. Специализация судей при рассмотрении гражданских дел / З. Корнева // Сов. юстиция. – 1980. – № 5. – С. 10–11.
101. Корнева Н. Р. Единоличный порядок рассмотрения гражданских дел по законодательству капиталистических стран / Н. Р. Корнева // Вестн. Московского ун-та. Сер. 11. Право. – 1990. – № 2. – С. 64–70.
102. Корнева Н. Р. Модель законодательного акта о порядке рассмотрения народным судьёй единолично различных категорий гражданских дел / Н. Р. Корнева // Вест. Московского ун-та. Сер. 11. Право. – 1991. – № 3. – С. 67–71.
103. Корнева Н. Р. Теоретические проблемы единоличного порядка защиты гражданских прав в суде : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право” / Н. Р. Корнева. – М., 1990. – 24 с.
104. Коссак С. Компетенція суду щодо розгляду цивільних справ / С. Коссак // Юрид. радник. – 2006. – № 3. – С. 6–8.
105. Коссак С. Окремі питання цивільної юрисдикції / С. Коссак // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. юрид. – Л. : ЛДУ, 2006. – Вип. 43. – С. 192–195.
106. Кострова Н. М. Выбор надлежащего суда по правилам родовой подсудности / Н. М. Кострова // Рос. юстиция. – 2007. –№ 4. – С. 55–58.
107. Котенко С. О. Відвід судді у цивільному судочинстві / С. О. Котенко // Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. пам’яті проф. О. А. Пушкіна, 26 трав. 2007 р. / за ред. В. А. Кройтора, Р. Б. Шишки, Є. О. Мічуріна. – Х. : ХНУВС, 2007. – С. 220–221.
108. Кравчук В. Тактика цивільного процесу: робота із судом / В. Кравчук // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 10. – С. 49–53.
109. Кройтор В. А. Стандарти Європейського Союзу в сфері цивільного судочинства і проблеми доступу до правосуддя / В. А. Кройтор, Т. В. Степаненко // Харк. екон.-прав. ун-т. Наук. записки. Право, економіка, гуманітаристика : зб. наук. статей. – Х. : ХЕПУ, 2005. – № 1 (2). – С. 64–76.
110. Кройтор В. А. Проблеми доступності цивільного судочинства в Україні у зв’язку з реальним закріпленням принципу змагальності / В. А. Кройтор // Право і безпека. – 2004. – № 3/1. – С. 98–101.
111. Курченко В. Отказ от института народных заседателей оправдан / В. Курченко // Рос. юстиция. – 2004. – № 1. – С. 18–19.
112. Куц В. М., Филин Д. В. Личность судьи и её роль в формировании и функционировании судебной власти / В. М. Куц, Д. В. Филин // Проблемы совершенствования законодательства Украины и практики его применения. – Х. : Укр. юрид. акад., 1991. – С. 83–85.
113. Куцин М. М. Суд присяжних: законодавче закріплення і проблеми впровадження у кримінальне судочинство України / М. М. Куцин // Адвокат. – 2006. – № 2. – С. 19–25.
114. Лебедев В. Верховному суду Российской Федерации 80 лет / В. Лебедев // Рос. юстиция. – 2003. – № 1. – С. 2–5.
115. Лебедев В. Судейская беспристрастность и социальный контроль за судом / В. Лебедев // Рос. юстиция. – 2001. – № 7. – С. 2–4.
116. Лисак В. Чи “народні” у нас народні засідателі? / В. Лисак // Юрид. журн. – 2006. – № 3. – С. 125.
117. Лукашина В. В России исчезли народные заседатели [Электронный ресурс] / В. Лукашина // Газета.Ру. – Дайджест публикаций центральной прессы. – 2003. – № 19 (557). – 3 февр. – Режим доступа: http://www.hro.org/editions/press/0203/03/03020306.htm.
118. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права / Е. Г. Лукьянова. – М. : Изд-во НОРМА, 2003. – 240 с.
119. Луспеник Д. Процедура кассации нуждается в упрощении, а не в расширении / Д. Луспеник // Юрид. практика. – 2007. – № 38 (18 сент.). – С. 11–12.
120. Луспеник Д. Д. Розгляд цивільних справ судом першої інстанції / Д. Д. Луспеник. – Х. : Харків юрид., 2006. – 480 с.
121. Луспеник Д. Роль суду в цивільному диспозитивному процесі / Д. Луспеник // Юрид. журн. – 2004. – № 6. – С. 107–115.
122. Луспеник Д. Д. Роль суду в цивільному змагальному процесі / Д. Д. Луспеник // Юрид. журн. – 2004. – № 5. – С. 116–120.
123. Луспеник Д. Д. Якого суддю можна назвати справедливим / Д. Д. Луспеник // Закон і бізнес. – 2004.– № 14 (3 квіт.). – С. 8.
124. Маляренко В. Авторитет держави – у повазі до суду / В. Маляренко // Голос України. – 2005. – № 234. – 9 груд.
125. Маляренко В. Т. До питання про участь представників народу в здійсненні кримінального правосуддя / В. Т. Маляренко // Вісн. Верхов. Суду України. – 1999. – № 6. – С. 38–47.
126. Мамницкий В. Ю. Участие сторон в производстве по делу в суде первой инстанции как элемент содержания принципа состязательности в гражданском судопроизводстве / В. Ю. Мамницкий // Проблеми законності : Респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В.Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип. 33. – С. 112–117.
127. Марочкін І. Є. Проблеми доступності судової влади: соціально-правовий аналіз / І. Є. Марочкін, О. М. Овчаренко // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 1 (77). – С. 30–35.
128. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. // Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: позиція держави та погляд громадянського суспільства : зб. документів / упорядн. О. М. Руднєва, Г. О. Христова ; наук. ред. О. М. Руднєва. – К. : Істина, 2007. – С. 207–228.
129. Міненкова Н. О. Позбавлення батьківських прав як спосіб захисту прав та інтересів дитини (дослідження судової практики) / Н. О. Міненкова // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 9 (85). – С. 42–44.
130. Мироненко Е. Дефект системы / Е. Мироненко // Зеркало недели.– 2006. – № 4. – 4 февр.
131. Михеєнко М. М. Порівняльне судове право : [підручник] / М. М. Михеєнко, В. В. Молдован, Л. К. Радзієвська. – К. : Либідь, 1993. – 328 с.
132. Москаленко С. Доцільність та перспективи створення в Україні суду присяжних / С. Москаленко // Юрид. журн. – 2007. – № 7–8. – С. 180–183.
133. Муравьёва А. С. Участие общественности в рассмотрении судами гражданских дел : [научное издание] / А. С. Муравьёва, Ф. Ф. Никитинский, Н. А. Чечина. – М. : Госюриздат, 1963. – 55 с.
134. Мухунов П. Правовое положение народных заседателей / П. Мухунов // Соц. законность. – 1991. – № 7. – С. 56–58.
135. Нечипорук С. Принцип участі громадян у здійсненні правосуддя та поєднання колегіального й індивідуального порядку розгляду справ / С. Нечипорук // Право України. – 2003. – № 11. – С. 82–85.
136. О народных заседателях федеральных судов общей юрисдикции : Закон Российской Федерации от 2 янв. 2000 г. № 37–ФЗ [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://wbase.duma.gov.ru/ntc/vdoc.asp?kl=7338.
137. Оніщук М. Удосконалення правосуддя: засади реформування / М. Оніщук // Голос України. – 2007. – № 63 (4063). – 11 квіт.
138. Онопенко В. Справедливість у державі може забезпечити лише справедливий суд : [виступ Голови Верховного Суду України на засіданні Верховної Ради України 23 лют. 2007 р. з інформацією про основні тенденції у здійсненні правосуддя, причини кризових явищ у вітчизняному судочинстві та засади реформування судової системи України] / В. Онопенко // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 3 (79). – С. 2–5.
139. Оришич Е. Г. К вопросу о сущности судебного руководства в гражданском процессе: проблемы теоретического осмысления [Электронный ресурс] / Е. Г. Оришич // Электронный научный журнал. Юридические науки. – 2006. – № 21 (05). – Режим доступа: http://www.ej.kubagro.ru/2006/05/pdf/39.pdf.
140. Оришич Е. Г. К вопросу о судейском руководстве в гражданском судопроизводстве / Е. Г. Оришич // Вестн. Саратовск. гос. акад. права.– Саратов : Изд-во СГАП, 2004. – № 4. – Ч. 2. – С. 133–135.
141. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: [навч. посіб.] ; за заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна. – К. : Старий світ, 2006. – 576 с.
142. Паскар А. Л. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин: поняття та види / А. Л. Паскар // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. Правознав. – Чернівці : Рута, 2005. – Вип. 282. – С. 54–58.
143. Паскар А. Л. Суд як обов’язковий суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин / А. Л. Паскар // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні : зб. матеріалів Всеукраїн. міжвузів. наук. конф. молодих вчених та аспірантів, 28 квіт. 2006 р., Івано-Франківськ. – Івано-Франківськ : Юрид. ін-т Прикарпат. нац. ун-ту ім. Василя Стефаника, 2006. – С. 380–384.
144. Пащенко О. Проблемні питання застосування відводів у цивільному, господарському та адміністративному процесі / О. Пащенко // Юрид. радник. – 2006. – № 5. – С. 28–31.
145. Перро Р. Единоличный судья во Франции / Роже Перро // Проблемы сравнительного правоведения. – М. : Ин-т гос-ва и права АН СССР, 1978. – С. 45–60.
146. Плескач А. Е. Права и обязанности народных заседателей / А. Е. Плескач. – К. : Политиздат Украины, 1982. – 86 с.
147. Победоносцев К