СУДОВЕ РІШЕННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ :

brief description

ЗМІСТ
Стор.

Вступ 3
Розділ 1. Теоретичні проблеми судового рішення в цивільному судочинстві
1.1 Становлення та розвиток доктрини судового рішення 12
1.2 Судове рішення як елемент окремих судових процедур 30
1.3 Структура судового рішення як акту судової влади 48
Висновки до першого розділу 69

Розділ 2. Судові рішення у спрощених процедурах судочинства
2.1. Судовий наказ 71
2.2. Заочне рішення 88
2.3. Сумарне рішення ( проблема введення та регламентації) 102
Висновки до другого розділу 112

Розділ 3. Вимоги до судового рішення: проблемні питання
3.1. Законність судового рішення 113
3.2. Обґрунтованість судового рішення 135
3.3. Повнота, точність та ясність судового рішення 151
3.4. Вимоги до судового рішення як до процесуального документу 163
Висновки до третього розділу 177

Загальні висновки 179

Список використаних джерел 186

Додаток 237

ВСТУП

Актуальність дисертаційного дослідження

Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р. ( далі – ЦПК) певною мірою змінив конструкцію (модель) цивільного процесу. Окремі його новели носять принциповий характер, оскільки торкаються засад змагальності, диспозитивності, законності тощо. У контексті того, що рівень правової захищеності суб’єктів права залежить від ефективності судочинства, очевидним стає те, що оновлення процесуального законодавства викликає потребу в певній корекції наукових підходів, які лежать в основі правової доктрини щодо правової природи та основних якостей судового рішення – головного акту судової влади.
Проблема судового рішення в цивільному судочинстві є однією із фундаментальних. Її окремі аспекти досліджувалися у роботах М.Г.Авдюкова, С.Н.Абрамова, О.Т.Боннера, Є.В.Васьковського, Т.М.Губарь, М.А.Гурвича, П.П.Заворотько, Н.Б.Зейдера, В.В.Комарова, Д.І.Полумордвинова, А.Ю.Угринева, М.А.Черемина, Н.О.Чечіної, Д.М.Чечота, М.С.Шакарян, П.І.Шевчука, М.Й.Штефана, К.С.Юдельсона, В.В.Яркова та інших науковців. Між тим, як справедливо зауважила Л.М.Завадська, різний підхід до вивчення сутності судового рішення, виключно багатий зміст та складність цього інституту спричинили те, що до цього часу в теорії цивільного процесу немає загальновизнаного поняття судового рішення, а питання щодо його сутності трактується науковцями неоднаково[205,С.7]. На наш погляд, і дотепер ці проблеми є не вирішеними, що спонукає до узагальнення наявних наукових досягнень у їх з’ясуванні, комплексного їх переосмислення, викладення та обґрунтування нових пропозицій щодо їх вирішення.
Визнаним положенням у процесуальній науці вважається розмежування судового рішення як акту правосуддя та як процесуального документу. В той же час, основною фундаментальною роботою, в якій дано аналіз внутрішнього змісту судового рішення як акту правосуддя, є робота М.А.Гурвича, написана понад 50 років назад[180,С.6-34]. Хоча її положення і тепер залишаються актуальними, адже в подальшому вони були розвинуті в працях інших науковців, цю проблематику не можна вважати вичерпаною, перш за все, в зв’язку із уведенням в цивільне судочинство нових видів постанов, які мають різний зміст як процесуальні документи (судовий наказ, заочне рішення тощо). Юридична природа таких постанов викликала дискусії в науковій літературі, про що, зокрема, свідчать дисертаційні дослідження О.М.Шиманович ”Cудові постанови у цивільному процесі України” (Київ,2005)[536], Ю.В.Навроцької «Заочний розгляд справи в цивільному процесі України» (Львів,2008)[304], І.В.Андронова «Рішення суду першої інстанції в цивільному процесі України» ( Одеса,2008)[17].
Актуальність проблематики посилилась у зв’язку із уведенням у цивільний процес спрощенних судових процедур – наказного провадження і заочного порядку розгляду справ, а також провадження у справі до судового розгляду. Ці процедури були запроваджені з метою раціоналізації та диференціації цивільного судочинства, однак не всі з них виявилися достатньо ефективними на практиці та спроможними забезпечити той процесуальний результат, за ради якого вони появилися.
Звертає на себе увагу й те, що в науковій літературі наявні різні точки зору щодо кола вимог, яким має відповідати головний акт суду; існують різні підходи до визначення логічного змісту кожної із них; по-різному оцінюється їх співвідношення. Не вирішеною в теоретичному та практичному плані є і проблема узгодження вимог, яким має відповідати судове рішення, із принципом верховенства права. Відтак останнє так і залишається значною мірою доктринальним положенням. Вимога обґрунтованості судового рішення інтерпретується без достатнього врахування оновлених задач цивільного судочинства, яке має бути спрямоване на досягнення справедливого правового результату незалежно від її базової моделі. Більш раціональної регламентації потребує і процедура виготовлення тексту судового рішення, його структура та зміст як процесуального документу. У зв’язку із цим, є необхідність у подальшому визначенні модернізованих наукових підходів до інтерпретації основних якісних характеристик судового рішення та напрямків вдосконалення процесуальної форми здійснення правосуддя у цивільних справах з метою забезпечення ухвалення судами правосудних судових рішень та ефективного їх виконання.
Отже, багато питань, що стосуються інституту судового рішення в цивільному судочинстві, досліджені недостатньо повно. Необхідність глибшого їх вивчення та вирішення обумовила вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами та планами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри цивільного процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державних цільових комплексних програм № 0186.0.099031 «Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» та № 0106u002293 «Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду і правоохоронних органів», науковий напрямок «Актуальні проблеми правосуддя, укріплення законності і організації боротьби зі злочинністю в Україні».
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці проблем судового рішення у контексті здійснення владних повноважень суду як органу судової влади та обґрунтування теоретичних положень та практичних висновків, спрямованих на подальше удосконалення цивільного процесуального законодавства та судової практики у контексті підвищення ефективності судового захисту та процесуального механізму, який би забезпечив ухвалення судом справедливих та правосудних рішень.
Мета наукового дослідження зумовила наступні завдання наукового пошуку:
- дослідити та узагальнити існуючі в науці цивільного процесуального права концепції щодо визначення сутності та поняття судового рішення в цивільному судочинстві;
- дослідити підстави диференціації процедур цивільного судочинства та відповідних різновидів судових рішень в межах єдиної процесуальної форми цивільного судочинства;
- проаналізувати нові види судових рішень, що пов’язані із нововведеними у процесуальний закон судовими процедурами (судовий наказ, заочне рішення, сумарне рішення);
- дослідити та узагальнити вимоги, яким має відповідати судове рішення, з’ясувати суть, логічний обсяг та зміст кожної з них;
- сформулювати пропозиції щодо удосконалення цивільного процесуального законодавства та судової практики.
Об’єктом даного дослідження є судове провадження як комплексна система процесуальних дій суду та учасників цивільного процесу в межах процесуальної форми цивільного судочинства.
Предметом даного дослідження є судові рішення у цивільних справах як елемент проваджень цивільного судочинства, його види, а також вимоги, яким повинно відповідати судове рішення за умов його правосудності. В роботі не досліджуються інші постанови суду, зокрема ухвали, оскільки ними цивільна справа по суті заявлених вимог не вирішується і вони виконують іншу процесуальну функцію.
Методи дослідження. Дисертаційна робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Системний, діалектичний, порівняльно-правовий, функціонально-правовий, формально-логічний, історичний та інші методи і підходи було застосовано такою мірою, в якій вони були адекватні об’єкту, предмету та завданням дисертаційного дослідження. Історичний метод застосовувався при дослідженні еволюції правової регламентації інституту судового рішення у процесуальному законодавстві, розвитку інститутів заочного рішення та судового наказу тощо. Порівняльно-правовий метод використовувався під час аналізу самостійних процедур розгляду цивільних справ, закріплених у процесуальному законодавстві України та інших держав (Росії, Німеччини, Франції, Англії, США тощо), системно-структурний – при дослідженні структури цивільного процесу, структури судового рішення як процесуального документу та як акту правосуддя тощо. Обґрунтовуючи теоретичні висновки, авторка дисертації керувалась і спеціальними методами дослідження.
Під час дослідження автором було вивчено та проаналізовано тією мірою, якою це стосувалося теми, судові справи, які розглядалися судами загальної юрисдикції та спеціалізованими судами в 2001-2008 роках, судову статистику [13;14;15;189;220; 316;317;347;348;419], ряд узагальнень судової практики [471;473;474;477;478], офіційні правові позиції Верховного Суду України (далі – ВСУ) та вищих спеціалізованих судів [271;272;273;274;339;340;341;342;343;344;345;346;372]. Автор особисто провела узагальнення судової практики ухвалення і перегляду судами загальної юрисдикції Закарпатської області заочних рішень у цивільних справах за 2006 рік та узагальнення судової практики винесення та перегляду судами загальної юрисдикції Закарпатської області судових наказів за 2006 та перший квартал 2007 року, в рамках яких було проаналізовано 1572 справи, в яких було винесено заочне рішення, та 7098 справ наказного провадження, також наряди рішень та ухвал апеляційного суду Закарпатської області за 2006-2007 роки [472;476]. Спільно із іншим суддею апеляційного суду здобувачка провела узагальнення практики розгляду цивільних справ судами загальної юрисдикції Закарпатської області в 2007 році (в порядку позовного та окремого провадження)[475].
Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що в ньому вирішене нове наукове завдання, що відбиває особистий внесок авторки у дослідження проблематики судового рішення та відмінність одержавних результатів від відомих раніше і які мають значення для науки та судової практики.
Наукова праця є дисертаційним дослідженням, у якому вперше:
- формулюється і обґрунтовується принципово новий підхід у кваліфікації основного акту реалізації судової влади – судового рішення, в основу якого покладено його взаємозв’язок із провадженням як базовим компонентом цивільного процесу;
- пропонується та теоретично обґрунтовується принципово нова процесуально-правова класифікація судових рішень у цивільному судочинстві, що не пов’язується із характером владного припису суду та підходами, які допускають існування виключно класичних видів судового рішення в позовному та окремому провадженнях;
- визначається концептуальне значення характеристики судового рішення як акту легітимної судової влади, яким суд реалізує свої основні юрисдикційні повноваження і який є частиною правопорядку. На основі цього формулюється новий підхід щодо кваліфікації вимог, яким має відповідати судове рішення у цивільному судочинстві, що полягає у їх інтерпретації в якості умов його правосудності;
У роботі удосконалено, додатково обґрунтовано та аргументовано:
- методологічне положення про те, що визначальними засадами, які мають відбивати природу та властивості судового рішення, є діалектична єдність судової влади і правосуддя як єдиної процесуальної форми її реалізації;
- теоретичне положення щодо трьохкомпонентності судового провадження цивільного судочинства як такого, що визначається предметною характеристикою судового процесу, особливостями процедури судового провадження та фінальних актів, тобто судових рішень. Відзначається різниця між судовими провадженнями цивільного судочинства та автономними судовими процедурами, що теоретично дозволяє обґрунтувати диференціацію процедур цивільного судочинства;
- висновок про те, що наказне провадження є самостійною (автономною) судовою процедурою (провадженням), процесуальний результат якого документально фіксується у судовому наказі як різновиді судового рішення. В той же час судовий наказ має неоднорідну юридичну природу, оскільки є сурогатом судового рішення та виконавчого документу;
- теоретичний концепт, що заочний порядок розгляду справи, хоча і має специфічне юридико-технічне оформлення, є автономною судовою процедурою (провадженням), процесуальні особливості якого визначають специфічні ознаки заочного судового рішення;
- теоретичне положення про те, що провадження в справі до судового розгляду, в межах якого передбачено обов’язкове проведення попереднього судового засідання, є результатом трансформації стадії підготовки справи до судового розгляду у самостійну судову процедуру, в межах якої можна ставити питання про доцільність введення інституту сумарного рішення, яке має надати цій процедурі процесуальної завершеності та призвести до оптимізації судочинства по цивільним справам.
У роботі дістало подальший розвиток та доведено, що:
- дотримання правил судової юрисдикції та підсудності є складовою частиною права особи на розгляд її справи судом, створеним на підставі закону, передбаченого в п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому правильне визначення предмета судового рішення є умовою його правосудності. Предмет судового рішення обумовлений наявністю у суда повноважень на здійснення правосуддя, тобто із судовою юрисдикцією та із підсудністю справи конкретному суду;
- суттєвим аспектом законності судового рішення є його легітимність, яка гармонізує вимогу законності із принципом верховенства права. Легітимність судового рішення полягає не лише у його відповідності правопорядку та визнаним міжнародним стандартам, а і у тому, що забезпечується судом у спосіб “критики закону” при врахуванні прав і свобод людини та меж судового розсуду;
- у контексті проблеми законності судового рішення та реалізації судом при розгляді справи принципу верховенства права є наявною специфічна функція судового нормоконтролю, яка забезпечує правозаконність рішення суду.
- незалежно від моделі цивільного процесу обґрунтованість судових рішень пов’язана із судовим керівництвом процесу. За таких умов забезпечити винесення судом правосудних рішень можливе через відповідне удосконалення та розширення процесуальних повноважень суду, спрямованих на з’ясування фактичних обставин справи;
- повноту, точність та ясність судового рішення потрібно пов’язувати не тільки із повнотою розгляду заявленої перед судом матеріально-правової вимоги, але із повнотою та ефективністю судового захисту. Такий підхід потребує певного удосконалення та розширення судових процедур, спрямованих на усунення невідповідності судового рішення цим вимогам.
Внесено пропозиції щодо:
- удосконалення процедури наказного провадження: розширення меж її застосування, запровадження моделі безумовного судового наказу, деталізації процесуально-документального оформлення судового наказу;
- удосконалення процедури заочного розгляду справи та процесуально-документального оформлення заочного рішення;
- введення в межах процедури попереднього судового засідання інституту сумарного рішення, запропоновано його базову модель;
- новелізації особливостей розгляду справ, обтяжених зустрічним позовом;
- законодавчого закріплення принципу верховенства права в якості принципу цивільного судочинства, удосконалення законодавчих критеріїв оцінки законності судового рішення;
- уточнення підстав та умов ухвалення додаткового рішення суду та інші.
Пропозиції сформульовано у вигляді проекту Закону України «Про внесення змін та доповнень до Цивільного процесуального кодексу України».
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в роботі сформульовано та обґрунтовано нові висновки та пропозиції, які мають наукове та прикладне значення і є певним внеском у науку цивільного процесуального права.
Теоретичні положення та висновки дисертації можуть бути використані у законотворчій діяльності, судовій практиці та навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін „Цивільний процес” „Цивільно-процесуальна документація”, підготовці навчальних посібників, підручників, науково-методичних матеріалів для викладачів та студентів юридичних спеціальностей. Пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення процесуального законодавства, сформульовані у проекті Закону України “Про внесення змін та доповнень до Цивільного процесуального кодексу України”, можуть бути використані в нормотворчій діяльності та враховані при подальшому вдосконаленні Цивільного процесуального кодексу України.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в роботі, доповідались та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях “Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи” (м.Ужгород, Україна, 21-22 жовтня 1999р.), “На порозі тисячоліть: сучасні підходи до розвитку громад та регіонів” ( м.Ужгород, Україна,14-15 березня 2000р.), “Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика” (м.Ужгород, Україна, 1-3 червня 2000р.), “Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України” ( м.Харків, 25-26 січня 2007р.), на науковій конференції молодих учених “Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності” (м.Харків, 20-21 грудня 2001р), на засіданнях палати по цивільним справам апеляційного суду Закарпатської області (м.Ужгород, 23 березня 2007 р., 05 жовтня 2007 р.), на семінарах суддів загальних судів Закарпатської області ( м.Мукачево, 18 березня 2007 р.; м. Тячів, 04 квітня 2007р.; м. Ужгород, 25 жовтня 2007р.). З врахуванням одержаних висновків автором було сформульовано пропозиції щодо правових позицій, висловлених Судовою палатою у цивільних справах ВСУ у справах, розглянутих у 2006 році, які було обговорено на засіданні палати по цивільним справам апеляційного суду Закарпатської області 18 січня 2008 року та направлено до Верховного Суду України.
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації знайшли відображення в 14 наукових публікаціях, у т.ч. у 8 статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, учбовому виданні та тезах 5 наукових доповідей на конференціях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють 10 підрозділів, коротких висновків до кожного розділу, загального висновку, списку використаних джерел та додатку. Повний обсяг дисертації без врахування списку використаних джерел та додатку становить 185 сторінок. Додаток: Проект Закону України «Про внесення змін та доповнень до Цивільного процесуального кодексу України».

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці відповідно до мети, завдань дисертаційної роботи у межах визначеного предмету наукового пошуку і методів дослідження концептуального підходу щодо предметної області дослідження у аспекті структурно-функціональної характеристики судових рішень у цивільних справах, визначення концептів характеристики підстав диференціації судових процедур та судових рішень, їх змісту, форми та правосудних властивостей.
Проведене дослідження свідчить, що проблема судового рішення у цивільному судочинстві є фундаментальною, і, незважаючи на те, що вона неодноразово досліджувалась науковцями, зміна концептуальних підходів дозволяє визначати її нові теоретичні та науково-прикладні аспекти.
Доведено, що інститут судового рішення є динамічним процесуальним інститутом, зміни якого детермінуються базовими характеристиками судової влади та правосуддя, де принциповим детермінатором виступає структура цивільного судочинства як комплексна система судових проваджень. Судове рішення є необхідним компонентом цивільної процесуальної форми, в якому закріплюються процесуальні результати розгляду цивільної справи по суті в межах судового провадження. Судові провадження мають трьохкомпонентну структуру, що обумовлюється предметною характеристикою судового процесу, особливостями процедури судового провадження та фінальних актів, у яких закріплюються їх результати, тобто судових рішень.
Дослідження судового рішення як динамічного явища у аспекті структурно-функціональної характеристики судового процесу є основним науково-методологічним здобутком роботи, який відтворює принципово новий науковий підхід у теорії судового рішення, внаслідок застосування якого: удосконалено визначення поняття судового рішення; розроблено альтернативну існуючим процесуально-правову класифікацію судових рішень; дано більш повне обгрунтування юридичної характеристики наявним у процесуальному законі автономним судовим процедурам, у т.ч. спрощеним ( наказному провадженню, заочному порядку розгляду справи та провадженню у справі до судового розгляду); запропоновано способи подальшого удосконалення цих процедур та ухвалюваних у їх межах судових актів.
Зокрема, доведено, що найбільш точно відтворює посутні процесуально-правові ознаки судового рішення та дозволяє виокремити його серед інших актів реалізації судової влади наступне визначення його поняття:
Судове рішення – це акт реалізації легітимної судової влади, постановлений у формі процесуального акта-документа в межах самостійної (автономної) судової процедури, яким справа вирішується по суті.
Найбільш оптимальною та теоретично-обгрунтованою є процесуально-правова класифікація судового рішення, яка грунтується на стійкості структурно-функціональної побудови цивільної процесуальної форми та наявному зв’язку між її компонентами: судовим рішенням та судовим провадженням. Така класифікація не пов’язана із характером владного припису суду та підходами, які допускають існування виключно класичних видів судового рішення в позовному та окремому провадженнях, адже охоплює всі акти реалізації судової влади, що стосуються предмету спору. Одночасно, вона відбиває домінуючу тенденцію розвитку національних систем процесуального законодавства, яка полягає в посиленні диверсифікації цивільного судочинства та поглибленні диференціації судових процедур, що веде до виникнення нових видів судового рішення.
З огляду на зміст чинного ЦПК України слід виділити наступні види судових рішень в українському цивільному судочинстві: 1)судове рішення в позовному провадженні; 2)судове рішення в окремому провадженні; 3)судові рішення в допоміжних судових процедурах (додаткове рішення); 4)судові рішення в спрощених судових процедурах (заочне рішення; судовий наказ).
Таку класифікацію судових рішень слід закріпити в процесуальному законі, у т.ч. шляхом упорядкування термінології, яка застосовується для позначення різних видів судових постанов у главі 7 чинного ЦПК України, яку слід іменувати «Судові постанови».
Подальша модернізація структури цивільного судочинства має відбуватися через відповідну модифікацію основних видів судових проваджень (позовного та окремого) з врахуванням конституційних і міжнародних засад правосуддя по цивільним справам, яка має бути орієнтована на необхідність підвищення рівня судового захисту прав та свобод осіб, а також розумну раціоналізацію та оптимізацію судових процедур.
Оскільки в сучасних процесуальних законодавствах судові процедури цивільного судочинства використовуються як інструменти забезпечення доступності та ефективності судочинства, потрібно ставити питання про диференціацію не тільки судових проваджень, але і про збільшення номенклатури автономних судових процедур, які мають відповідати сучасним уявленням щодо їх «належності», а також про подальше удосконалення та розширення меж застосування існуючих судових процедур, перш за все, спрощених.
Однією із таких спрощених процедур є наказне провадження, процесуальний результат якого документально фіксується у судовому наказі як різновиді судового рішення. Наказне провадження як особлива судова процедура розгляду певної категорії вимог (кредитора до боржника про стягнення грошових коштів або витребування майна) є результатом певної модифікації позовного провадження, та може мати більш широке застосування, у т.ч. у відносинах між юридичними особами.
Судовий наказ є актом реалізації легітимної судової влади, а віддтак і актом правосуддя, однак має неоднорідну юридичну природу, оскільки є сурогатом судового рішення та виконавчого документу. Законодавча регламентація видачі та процесуально-документального оформлення судового наказу в чинному ЦПК України є недосконалою, внаслідок чого практика розгляду справ наказного провадження є неоднозначною та потребує уніфікації. Що стосується загальної типізації, реалізована у процесуальному законі модель наказного провадження - цє модель «умовного наказу». В той же час, більш раціональною вбачається модель «безумовного наказу», а тому українську модель доцільно переформатувати, змінивши процедуру видачі судового наказу та момент набрання ним законної сили виконавчого документу.
Заочний порядок розгляду цивільної справи, хоча і має специфічне юридико-технічне оформлення, є автономною судовою процедурою (провадженням), процесуальні особливості якого визначають специфічні ознаки заочного рішення як різновиду судового рішення. Заочний порядок розгляду справи як результат спрощення класичної судової процедури – позовного провадження, є вимушенною мірою, обумовленою певною процесуальною поведінкою – неявкою відповідача у судове засідання. Його регламентація у чинному ЦПК України характеризується деякою відокремленістю, яка є невиправданою з огляду на загальний системний зв’язок норм процесуального закону. Це викликає певні складності при розгляді справ відповідної категорії, а тому є необхідність в удосконаленні нормативного регулювання заочного порядку розгляду справи шляхом уточнення підстав та умов порушення заочного провадження, деталізації його особливостей та документально-процесуального оформлення судового рішення.
Новелізації потребує процедура розгляду цивільних справ, обтяжених зустрічним позовом, оскільки домінуюча у науці та практиці концепція процесуальної пов’язаності основного та зустрічного позовів є застарілою, призводить до невиправданого «паралельного» розгляду пов’язаних між собою позовів у різних справах та є перешкодою для застосування у справах цієї категорії прискорених судових процедур, зокрема, заочного провадження, що не відповідає сучасним уявленням про раціональне судочинство.
В зв’язку із уведенням у цивільний процес нової судової процедури – провадження в справі до судового розгляду, яке за своїми ознаками наближене до сумарного провадження, центральним елементом якого є попереднє судове засідання, обов’язкове в усіх справах, з’явилася можливість суттєво оптимізувати правосуддя за рахунок запровадження нового процесуального інституту – сумарного рішення. Сумарне рішення є особливим видом судового рішення, яке може ухвалюватися у межах спрощеної сумарної судової процедури у разі відсутності спору між сторонами про фактичні обставини справи.
Судове рішення в усіх його різновидах відбиває найсуттєвішій ресурс судової влади і не лише тому, що його посередництвом суд виконує свої основні юрисдикційні поноваження, а й тому, що рішення стає елементом правопорядку. В зв’язку з цим, визначальне значення має правосудність цього судового акту, умовами якої є його відповідність певним нормативним вимогам, а саме: законності, обґрунтованості, повноти, точності та ясності. Правосудність судового рішення забезпечується також правомірністю його складових елементів як акту правосуддя (предмету, підстави та змісту ( владного припису)) та відповідністю його змісту як процесуального акту вимогам процесуального закону.
У цьому аспекті предмет судового рішення слід пов’язувати із його відповідністю судовій юрисдикції, яка визначає сферу цивільного судочинства, у т.ч. предметній, що характеризує обсяг повноважень судових органів щодо відповідних об’єктів судового захисту; функціональній, що характеризує обсяг повноважень судових органів у площині видів діяльності, тобто інстанційності; та територіальній, що охоплює повноваження, визначені певною територією діяльності органів судової влади. Правомірність обґрунтування рішення суду визначається відповідністю підстави рішення підставі заявленого позову(заяви) та вимогам закону. Що стосується владного припису суду, то у аспекті сучасного судового правозастосування визначальною є правомірність застосованих судом способів судового захисту, а саме їх відповідність заявленій вимозі та закону, адекватність та співмірність до встановленного порушення права чи інтересу, а також їх потенційна здатність буди виконаними, що у кінцевому рахунку визначає рівень ефективності запитуваного судового захисту.
Проведене дослідження показало також і те, що зміст нормативних вимог, яким має відповідати судове рішення у сучасному цивільному судочинстві, розширився за рахунок появи в них нових аспектів, які узгоджують ці вимоги із принципами верховенства права та істини.
Так, новим аспектом законності судового рішення є його легітимність, тобто відповідність існуючому правопорядку та визнаним міжнародним стандартам, що вимагає нормативного закріплення принципу верховенства права в якості принципу цивільного судочинства; розширення критеріїв законності судового рішення; врегулювання процедури застосування судом «нетрадиційних» джерел права; удосконалення інших правових механізмів забезпечення верховенства Конституції та відповідної корекції судової практики. Легітимність судового рішення забезпечується судом також у спосіб «критики закону» при врахуванні прав та свобод людини та меж судового розсуду, що дозволяє говорити про наявність специфічної функції судового нормоконтролю, яка забезпечує правозаконність судового рішення.
Доведено, що сучасне інтерпретування вимоги обґрунтованості судового рішення має носити інтегрований характер, що відтворює як об’єктивні якісні характеристики самого рішення, так і характеристики процесуальної діяльності суду під час з’ясування фактичних обставин справи та дійсних правових відносин сторін. Віддтак, незалежно від моделі цивільного процесу обґрунтованість судових рішень пов’язана із судовим керівництвом процесом. За таких умов практично забезпечити винесення судом правосудних рішень можливо через удосконалення та розширення процесуальніх повноважень суду, спрямованих на з’ясування фактичних обставин справи. Напрямками такого удосконалення можуть стати: визнання спростовності доказової преюдиції; законодавче закріплення презумпції визнання факту встановленим або спростованим; закріплення за судом права пропонувати сторонам подати додаткові докази, коли навні у справі є недостатніми.
У контексті правосудності судового рішення розширенного підходу потребують і інтерпретації вимог повноти, ясності та точності цього судового акту, які слід пов’язувати із повнотою та ефективністю захисту суб’єктивного права судом, а також із властивістю рішення бути виконаним, тобто його «виконуваністю». Такий підхід потребує певного удосконалення та розширення судових процедур, спрямованих на усунення невідповідностей судового рішення цим вимогам. Зокрема, слід уточнити підстави ухвалення додаткового судового рішення, обмежити можливості суду апеляційної інстації направляти судове рішення до суду першої інстації для ухвалення додаткового рішення, а також увести нову процедуру – індексацію присудженної до стягнення грошової суми.
Розумної раціоналізації потребує також і процедура виготовлення тексту судового рішення. У певних випадках доцільно було б обмежитись виготовленням «неповного» рішення, якщо сторони не мають наміру його оскаржувати, або не подадуть відповідної письмової заяви щодо у встановлений законом строк.
Що стосується структури змісту судового рішення як процесуального документу, то вона, з огляду на нетотожність понять «мотивування» та «обгрунтування», має включати п’ять частин (вступну, описову, обгрунтувальну, мотивувальну та резолютивну) із відповідним їм переліком відомостей. Детальнішого нормативного забезпечення потребує вимога щодо таємниці нарадчої кімнати та наслідків її порушення.
Практичним результатом роботи є проект Закону України «Про внесення змін та доповнень до Цивільного процесуального кодексу України» з пояснювальною запискою та порівняльною таблицею, що є додатком до роботи.

Список використаних джерел

1) Абрамов С.Н. Советский гражданский процесс/ С.Н.Абрамов. – М.:Госюриздат,1952. – 420с.
2) Абрамов С.Н. Судебное рассмотрение и разрешение гражданских дел/ С.Н.Абрамов. – М.: Юр. Изд-во НКЮ СССР, 1944. – 59с.
3) Абрамов С.Н. Проверка обоснованности судебного решения вишестоящим судом по советскому праву/ С.Н.Абрамов. – М.: Госюриздат, 1950. – 132с.
4) Авдюков М.Г. Законная сила судебного решения в советском гражданском процессе: Лекция / М.Г. Авдюков. – М.: Изд-во Московского ун-та,1956. – 35с.
5) Авдюков М.Г. Распределение обязанностей по доказыванию в гражданском процессе / М.Г.Авдюков. – Советское государство и право, 1972. – №5. – С.48-49.
6) Авдюков М.Г. Судебное решение / М.Г. Авдюков. – М.: Гос. Изд-во юрид. Лит-ры, 1959. – 180с.
7) Авер’янов В.Б. Коментар до Конституції України / В.Б.Авер’янов, В.Ф.Бойко, В.І. Борденюк та інш. – К.:Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376с.
8) Австрійскій уставъ гражданского судопроизводства 1895 года въ сопоставленіи съ нашимъ уставомъ. Н.А.Тура / [ Сост. Н.А.Тур] – С.П.Б.: Типографія Правительствующего Сената,1898. – 226с.
9) Адрианова С.С. Становление и развитие приказного производства в российском законодательстве / С.С.Адрианова // Проблемы защиты субъективных прав. Сборник научных трудов. – Ярослав: Яросл. Гос. Ун-т. – 2001. – 119с. – С.104-112.
10) Алексеев С.С. Государство и право. Начальный курс / С.С.Алексеев. – М : “Юридическая литература”, 1994. – 192 с.
11) Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С.С.Алексеев. – М : “Статут”, 1999. – 712 с.
12) Алиев Т.Т. Презумпция истинности судебного решения в гражданском процессе / Т.Т.Алиев, Н.А.Громов // Государство и право. – 2004. – №8 – С.110-115.
13) Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2004 р. ( за даними судової статистики) / Верховний Суд України // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – №5 – С.23 -27.
14) Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2005 році (за даними судової статистики) / Верховний Суд України //Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6(70) – С.33-47.
15) Аналітичні огляди про роботу судів за період з 2003 року по перше півріччя 2005 року / Державна судова адміністрація України. – К.: Державна судова адміністрація України, 2005. – 101с.
16) Анисимова Л.И. Возражения ответчика в советском гражданском процессе. Автореф. дис. на соискание научной степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право»/ Л.И.Анисимова. – Москва, 1961. – 16с.
17) Андронов І.В. Рішення суду першої інстанції в цивільному процесі України. Автореф. дис. на на здобуття наукового ступеня канд. юрид.наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право» / І.В.Андронов. – Одеса,2008. – 19с.
18) Арапов Н.Т. Встречный иск в советском гражданском процесуальном праве. Автореф. дис. на соискание научной степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / Н.Т. Арапов. – Томск, 1965. – 19с.
19) Аргунов В.В. Вызывное производство в гражданском процессе / В.В.Аргунов. – М.: ОАО «Издательский Дом «Городец», 2006. – 320с.
20) Аргунов В. Судебный приказ и исполнительная надпись / В.Аргунов // Российская юстиция. – 1996. – № 7. – С.31-32.
21) Аргунов В. Судебный приказ и приказное производство / В.Аргунов // Законодательство. – 1998. – № 2. – С. 16-18.
22) Архів апеляційного суду Закарпатської області , справа № 22-1784/05.
23) Архів апеляційного суду Закарпатської області , справа № 22ц- 45/07.
24) Архів апеляційного суду Закарпатської області , справа № 22ц-1315/06.
25) Архів апеляційного суду Закарпатської області , справа № 22ц-1355/06.
26) Архів апеляційного суду Закарпатської області , справа № 22ц-48/07.
27) Архів апеляційного суду Закарпатської області , справа № 22ц-715/06.
28) Архів апеляційного суду Закарпатської області , справа №22ц-214/07.
29) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22а-476/06.
30) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22а-548/06.
31) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22а-9/05.
32) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22н-167/07.
33) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-1112/06.
34) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-1147/06.
35) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-1156/06.
36) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-1315/06.
37) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-147/06.
38) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-15/07.
39) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-1746/ 05.
40) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-1926/06.
41) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-1946/06.
42) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-301/07.
43) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-475/06.
44) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-716/06.
45) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-745/06.
46) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-812/06.
47) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-813/06.
48) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа № 22ц-887/06.
49) Архів апеляційного суду Закарпатської області, справа №22ц-1274/06.
50) Архів апеляціного суду Закарпатської області, справа № 22ц-1094/06.
51) Архів апеляціного суду Закарпатської області, справа № 22ц-116/07.
52) Архів Берегівського районного суду, справа № 2н-44/07.
53) Архів Берегівського районного суду, справа № 2н-78/07.
54) Архів Берегівського районного суду, справа № 2н-80/07.
55) Архів Берегівського районного суду, справа № 2н-82/07.
56) Архів Великоберезнянського районного суду, справа № 2н - 34/06.
57) Архів Великоберезнянського районного суду, справа №2н-12/06.
58) Архів Великоберезнянського районного суду, справа №2н-77/06.
59) Архів Виноградівського районного суду, справа № 2-1189/06.
60) Архів Виноградівського районного суду, справа № 2-439/06.
61) Архів Виноградівського районного суду, справа № 2н-178/07.
62) Архів Виноградівського районного суду, справа № 2н-217/06.
63) Архів Виноградівського районного суду, справа №2н-17/07.
64) Архів Виноградівського районного суду, справа №2н-26/07.
65) Архів Виноградівського районного суду,справа № 2-1068/06.
66) Архів Воловецького районного суду, справа №2н-32/06.
67) Архів Воловецького районного суду, справа №2н-40/06.
68) Архів Іршавського районного суду, справа № 2-31/06.
69) Архів Іршавського районного суду, справа № 2н-6/07.
70) Архів Міжгірського районного суду, справа №2н-20/07.
71) Архів Мукачівського міськрайонного суду, справа № 2-1620/06.
72) Архів Мукачівського міськрайонного суду, справа № 2-1622/06.
73) Архів Мукачівського міськрайонного суду, справа № 2-1644/06.
74) Архів Мукачівського міськрайонного суду, справа № 2-1662/06.
75) Архів Мукачівського міськрайонного суду, справа № 2н-1057/06.
76) Архів Мукачівського міськрайонного суду, справа № 2н-1081/06.
77) Архів Мукачівського міськрайонного суду, справа № 2н-469/07.
78) Архів Мукачівського міськрайонного суду, справа № 2н-762/06.
79) Архів Мукачівського міськрайонного суду, справа № 2н-878/06.
80) Архів Мукачівського міськрайонного суду, справа № 2н-894/06.
81) Архів Мукачівського міськрайонного суду, справа №2н-1051/07.
82) Архів Перечинського районного суду, справа № 2-16/06.
83) Архів Перечинського районного суду, справа № 2-197/06.
84) Архів Перечинського районного суду, справа № 2-52/06.
85) Архів Перечинського районного суду, справа № 2-70/06.
86) Архів Перечинського районного суду, справа № 2н-134/07.
87) Архів Перечинського районного суду, справа №2н-85/06.
88) Архів Рахівського районного суду, справа №22ц-54/08.
89) Архів Рахівського районного суду, справа № 2н-66/07.
90) Архів Свалявського районного суду, справа № 2н-207/06.
91) Архів Тячівського районного суду, справа № 2-1433/06.
92) Архів Тячівського районного суду, справа № 2н-193/06.
93) Архів Тячівського районного суду, справа №2-1218/06.
94) Архів Тячівського районного суду, справа №2н-238/06.
95) Архів Тячівського районного суду, справа №2н-309/06.
96) Архів Тячівського районного суду, справа №2н-92/06.
97) Архів Ужгородського міськрайонного суду, справа № 22-1589/06.
98) Архів Ужгородського міськрайонного суду, справа № 22-2447/04.
99) Архів Ужгородського міськрайонного суду, справа № 2а-417/06.
100) Архів Ужгородського міськрайонного суду, справа № 2н-169/07.
101) Архів Ужгородського міськрайонного суду, справа № 2н-614/07.
102) Архів Ужгородського міськрайонного суду, справа № 2н-894/06.
103) Архів Ужгородського міськрайонного суду, справа №2н-20/07.
104) Архів Ужгородського міськрайонного суду, справа №2н-609/06.
105) Архів Ужгородського міськрайонного суду, справа №2н-609/07.
106) Архів Хустського районного суду, справа № 2-361/06.
107) Архів Хустського районного суду, справа № 2-713/06.
108) Архів Хустського районного суду, справа № 2-795/06.
109) Архів Хустського районного суду, справа № 2-796/06.
110) Архів Хустського районного суду, справа № 2н-1/07.
111) Архів Хустського районного суду, справа № 2н-6/07.
112) Архів Хустського районного суду, справа № 2н-86/07.
113) Архів Хустського районного суду, справа №2н-85/07.
114) Афанасьев С.Ф. О соотношении конституционного права на судебную защиту и юридического интереса в цивилистическом процессе / С.Ф.Афанасьев С.Ф // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. – №12. – С.2-6.
115) Афанасьєв К.К. Компетенція адміністративних судів: окремі теоретичні питання / С.Ф. Афанасьев // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників міжнародної науково-пратиктичної конференції 25-26 січня 2007 р. За заг. ред. проф. В.В.Комарова. – Х.: Нац. Юрид. акад.. України. – 2007. – 300с. – С.240-244.
116) Барак А. Судейское усмотрение. Перевод с англ. / А. Барак. – М.: Изд-во НОРМА. – 1999. – 376 с.
117) Баранкова В.В. Проблеми нотаріальної форми охорони та захисту прав: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право;сімейне право; цивільний процес;міжнародне приватне право» /В.В.Баранкова. – Х.,1997. – 24с.
118) Бачинин В.А. Філософія права и преступления / В.А.Бачинин. – Харьков: Фолио. – 1999. – 607с.
119) Бернам Уильям. Правовая система США. 3-й выпуск. Перевод с англ. /Уильям Бернам. – М.: «Новая юстиция»,2006. – 1216с.
120) Бойко Т. Судебная реформа в свете гражданской юрисдикции / Т.Бойко // Хозяйство и право. – 1997. – № 3. – С. 65-66.
121) Боннер А.Т. Применение нормативних актов в гражданском процессе / А.Т. Боннер. – М.: Юрид.лит. – 1980. – 160с.
122) Боннер А.Т. Принципы гражданського процесуального права ( проблемы и перспективы) / А.Т. Боннер // Проблемы защиты прав и законних интересов граждан и организаций. Материалы международной научно-практической конференции. – Краснодар: Кубан.гос.ун-т. – 2002. – 320с. – С.17-18.
123) Боннер А.Т. Судебная практика по делам, возникающим из административно-правовых отношений / А.Т. Боннер // Государство и Право. – 1992. – №2. – С.145- 147.
124) Борисова Е.А. Апелляция в гражданском (арбитражном) процессе. Изд-ние второе, исправленное и дополненное / Е.А.Борисова Е.А. – М.: Городец, 2000. – 288с.
125) Бринцев В.Д. Судебная власть / правосудие/. Итоги реформ 1992-2003 г.г. на Украине / В.Д.Бринцев. – Харьков.: Информационно-правовой центр «Ксилон»,2004. – 224с.
126) Бринцев В.Д. Проблемні питання реалізації конституційних засад у законопроектній роботі на завершальних етапах судової реформи/ В.Д.Бринцев // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 5(81). – С.2-6.
127) Бринцев В.Д. Розмежування компетенції адміністративних і господарських судів: проблеми та перспективи / В.Д.Бринцев. – Х.: Право, 2007. – 64с.
128) Бурлай Є.В. Дуалізм „природнього” та „позитивного” в праві як філософська проблема / Є.В. Бурлай // Проблеми філософії права. Том1. – Київ – Чернівці: Рута. – 2003. – 228с. – С.83-85.
129) Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса Под ред. и с предисл. В.А.Томсинова / Е.В. Васьковский. – М.: Издательство «Зерцало»,2003. – 464с. – (Серия «Русское юридическое наследие»).
130) Васьковский Е.В.Учебникъ Гражданского процесса / Е.В. Васьковский. – Москва: Изд-е Бр.Башмаковіхъ, 1914. – 571с.
131) Веденеев Е.Ю. Роль презумпций в гражданском праве, арбитражном и гражданском судопроизводстве / Е.Ю.Веденеев // Государство и право. – 1998. – №2. – С.43-44.
132) Венедиктов С. Некоторые особенности гражданского процесса в соответствии с новым ГПК Украины / С.Венедиктов // Юридичний радник. – 2005. – №5(7). – С.5-8.
133) Викут М.А. Гражданский процесс России: Учебник / М.А. Викут, И.М.Зайцев. – М.:Юристъ,1999. – 384с.
134) Виноградова Е.А. Фундаментальные положения гражданского процессуального права / Е.А.Виноградова // Современная доктрина гражданского, арбитражного процесса и исполнительного производств. Теория и практика. – Краснодар – Санкт-Петербург: Изд-во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 760с. – С.25-40.
135) Вицин С. От формирования судебной системы к ее реформированию / С.Вицин // Российская юстиция. – 2001. – № 4. – С.3- 4.
136) Вісник Конституційного Суду України, 2002. - №3.
137) Вісник Конституційного Суду України, 2002. - №4.
138) Власов А.А. Гражданское процессуальное право / А.А. Власов. – М.: ТК Велби, 2003. – 432с.
139) Власов А.А. Проблема обеспечения законности по ГПК и АПК РФ 2002 года / А.А. Власов // Арбитражный и гражданский процесс. – 2003. – №6. – С.27-28.
140) Власов А.А. Проблемы совершенствования гражданского и арбитражного судопроизводства на современном этапе / А.А. Власов // Проблемы защиты прав и законных итересов граждан и организаций: материалы Международной научно-практической конференции. – Краснодар: Кубан.гос.ун-т , 2002. – 320с. – С.248-255.
141) Власов А.А. Проблемы эффективности и доступности правосудия в России/ А.А. Власов // Государство и право. – 2004. – №2. – С.13-20.
142) Волжанин В.П. Исполнительная надпись как средство правовой защиты / В.П.Волжанин // Советская юстиция. – 1966. – №15. – С.15-16.
143) Воронков Г.В. Определение суда первой инстанции в советском гражданском процессе / Г.В. Воронков. – Саратов: Изд-во Сарат.юрид. ин-та , 1967. – 119с.
144) Газиянц Л.И. Некоторые вопросы будущего ГПК / Л.И.Газиянц // Советская юстиция. – 1962. – №21. – С.13-18.
145) Гойхбарг А.Г. Курс Гражданского процесса / А.Г. Гойхбарг. – М.-Л.: Государственное издательство, 1928. - 320 с.
146) Голень Є.Ф.Радянське право / Є.Ф.Голень, В.П.Пастухов, В.З. Янчук. – К.: Вища школа ,1986. – 368с.
147) Гольдинер В.Д. Защитительная речь / В.Д. Гольдинер. – М.: Юр.лит, 1970. – 168с.
148) Гольмстен А.Х. (ординарний професор военно-юридической академии). Учебникъ Русскаго Гражданскаго Судопроизводства. Издание второе / А.Х.Гольмстен. – С.-Петербургъ.: Типографія М.М.Стасюлевича, Вас.Остр.5л.28, 1894. – 391с.
149) Гончар И. Практика принятия судебных решений. О способах обеспечения единого применеия законодательства судами Украины / И.Гончар. – Юридическая практика, 15.11.2005. – №46 (412). – С.7.
150) Горбатенко В.П. Справедливість як соціально-правова цінність / В.П. Горбатенко // Проблеми філософії права.Том1. – Київ – Чернівці: Рута, 2003. – 228с. – С. 150-153.
151) Господарський кодекс України. Господарський процесуальний кодекс Украиїни: Офіційні тексти // Бюлетень законодавчої і юридичної практики України. – 2003. – №4. – 304с.
152) Гражданский кодекс Украинской ССР, утв. Законом от 18 июля 1963г. (Офиц. текст с изм. и доп. Сост. В.В.Сунцов). Гражданский процессуальний кодекс Украины: Науч. – практ. коммент. В.И.Тертышников) /В.В.Сунцов,В.И.Тертишников. – Х.:Фирма «Консум»,1998. – 528с.
153) Гражданский процесс. Отв. Ред. Н.А.Чечина, Д.М.Чечет / И.И.Авдеенко, П.Н.Евсеев, М.А.Кабакова, Р.Ф.Калистратова и др.– М.: Юрид. Литер.,1968. – 455с.
154) Гражданский процесс. Учебник. Под ред. М.С. Шакарян / М.С.Шакарян и др. – М.: Юрид.лит., 1993. – 600с.
155) Гражданский процесс. Учебник. Издание третье, переработ. и доп. [под ред В.А. Мусина, Н.А. Чечиной, Д.М. Чечота ] / А.П.Вершинин, Л.А.Кривоносова, М.А.Митина, В.А.Мусин и др.– М.: ПБОЮЛ Гриженко Е.М.,2000. – 544с.
156) Гражданский процесс. Учебник. Под ред. В.В.Комарова / В.В.Комаров, В.И.Тертышников, Е.Г.Пушкарь, В.А.Бигун, П.И.Радченко и др. - Х.: ООО “Одисей”,2001. – 704с.
157) Гражданский процесс. Учебник. Под ред. Треушникова М.К. / В.Н.Аргунов, Е.А.Борисова, С.А.Иванова, Е.В.Кудрявцева и др. - М.: ООО “Гродец-издат». – 2000. – 672 с.
158) Гражданский процесс: Учебник. Под общ. ред. Коршунова Н.М. / Коршунов Н.М., Мареев Ю.Л. – М.: Изд-во Єксмо, 2005. – 800с. – (Российское юридическое образование).
159) Гражданский процессуальный кодекс УССР / [ Редактор А.Г.Власова, тех. ред. Л.С.Морозова ]. – М.: Гос. Изд-во юрид. литер.,1950. – 135с. – (Официальный текст с изменениями на 1 июля 1950г.).
160) Гражданский процессуальный кодекс Советских Республик. Текст и практический комментарий. Дополнения / [Под ред. проф. А.Малицкого]. – К: Государственное издательство Украины,1926. – 398с.
161) Гражданский процессуальный кодекс Украинской ССР: Научно-практический комментарий. Отв.ред. Кононенко И.П., Фельдман А.М. / И.А.Беленчук, И.С.Будзилович, М.М.Васильченко и др. – Киев: Изд-во полит. литер. Украины,1979. – 608с.
162) Гражданский процессуальный кодекс Украинской ССР: Офиц. Текст с изм. и доп. на 11 янв.1982г. – К.: Политиздат Украины,1983. – 199с.
163) Гражданское процессуальное уложение Германии – Deutsche Zivilprozessordnung mit Einführungsgesetz: Ввод. Закон к Гражд. процесуальному уложению: пер. с нем. / [ В. Бергманн, введ, сост. ]. – М.: Волтерс Клувер,2006. – 472с. – (Серия «Германские и еропейские законы», Кн. 3).
164) Гражданський процесс. Под ред. М.К.Треушникова / М.К.Треушников и др. – М.: Новый Юрист,1999. – 400с.
165) Гражданський Процессуальный Кодекс. Текст и практический комментарий. Практика ВС УССР и РСФСР и литература по гр.процессу по 1 ноября 1925 г. / [Сост. Ф.Шостя. Ред. и пред. А.И.Строева ]. – К.:Юридическое издательство НКЮ УССР,1925. – 367с. – (Изд.2-е, доп. и пер.).
166) Гребьонкіна Л. Виконання рішень судів про стягнення аліментів / Л.Гребьонкіна // Право України. – 2000. – №10. – С.59-60.
167) Григор’єва Л.І. Принцип незалежності судової влади та гарантії судового захисту прав і свобод людини і громадянина / Л.І. Григор’єва // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – №4. – С.5-9.
168) Гриненко А. Потенційна можливість і реальна дійсність у судовому процесі / А. Гриненко // Право України. – 1999. – № 10. – С.95-96.
169) Громыко С.В. Предмет судебной деятельности: понятие и структура / С.В.Громыко // Проблемы защиты прав и законных интересов граждан и организаций: Материалы международной научно-практической конференции. – Краснодар: Кубан. гос. ун-т,2002. – 320с. – С.96-101.
170) Грось Л.А. О Постановлении Пленума Верховного Суда Российской Федерации «О судебном решении» / Л.А. Грось // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. – №10. – С.37-43.
171) Грошева О. Нотаріальна і судова форми захисту суб’єктивниїх прав / О.Грошева // Право України. – 2006. – №1. – С.95-98.
172) Грошевий Ю.М. Конституція України та проблеми формування судового права / Ю.М. Грошевий // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 1-3 червня 2000 р. «Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика». – Ужгород.: Видав – во «Закарпаття», 2000. – 304с. – С.10-21.
173) Грошевий Ю.М. Проблеми спеціалізації процесуальних процедур / Ю.М.Грошевий // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України: Тези доповідей та наукових повідмолень учасників міжнародної науково-практичної конференції ( 25-26 січня 2007 року). [За заг. ред. Комарова В.В.] – Х.: Нац. Юрид.акад.України,2007. – 300с. – С.26-30.
174) Губарь Т.Н. Про додакове рішення суду/ Т.Н. Губарь // Радянське право. – 1972. – №5. – С.50-54.
175) Губарь Т.Н. Процесуальні питання, що виникають при постановлені судом додаткових рішень/ Т.Н. Губарь // Радянське право. – 1974. – №4. – С.35-38.
176) Губарь Т.Н. Устранение судом недостатков в вынесенном им решении: автореф. дис. на соискание научной степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право»/ Т.Н. Губарь . – Харьков, 1974. – 18с.
177) Гузь Л.Є. Підстави для скасування судових рішень (ухвал) та способи запобігання їх виникнення при розгляді цивільних справ в судах / Л.Є.Гузь. – Х.: ВПФ “Поліграфіст”,2006. – 723с.
178) Гурвич М.А. Виды исков по советскому гражданскому процессуальному праву / М.А.Гурвич // Известия отделения экономики и права Академии наук СССР. – 1945. – №2. – С.2-5.
179) Гурвич М.А. Принцип объективной истины советского гражданского процесуального права / М.А.Гурвич // Советское государство и право. – 1964. – №9. – С.9-11.
180) Гурвич М.А. Решение советского суда в исковом производстве / М.А.Гурвич. – М.:ВЮЗИ, 1955. – 128с.
181) Гурвич М.А. Судебное решение. Теоретические проблемы / М.А.Гурвич. – М.: Юрид. лит.,1976. – 176с.
182) Гурвич М.А. Учение об иске(состав, виды) / М.А.Гурвич. – М.: ВЮЗИ,1981. – 40с.
183) Гуреев П.П. Судебное разбирательство гражданских дел / П.П.Гуреев. – М.:Госюриздат.,1958. – 199с.
184) Гусаров К.В. Проблеми цивільної процесуальної правосуб’єктності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право; сімейне право; цивільний процес;міжнародне приватне право» / К.В.Гусаров. – Харьков, 2000. – 19с.
185) Гусаров К.В. Судебная власть и правосудие по гражданским делам в Украине / К.В. Гусаров // Становлення правової системи демократичної України та юридична думка: Короткі тези доповідей та наук. повідомлень на наук. конф. молодих учених та аспірантів. – Х.: НЮАУ, 1998. – С.43-45.
186) Гусев В. Защита права на правосудие на стадии обращения в суд / В.Гусев // Российская юстиция. – 2003. – №12. – С.16-17.
187) Гуцол Ю. Нарушение норм процессуального права как основание к отмене судебных решений / Ю.Гуцол // Социалистическая законность. – 1981. – №3. – С.36-39.
188) Давтян А.Г. Гражданское процессуальное право Германии / А.Г.Давтян. – М.: Городец-изд. ,2000. – 320 с.
189) Дані про роботу судів загальної юрисдикції у 2002р. – I півріччі 2005 р. / Верховний Суд України // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – №11. – 34-38с.
190) Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы субедной практики, относящиеся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002г. / М. Де Сальвиа. – СПб: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. –1072с.
191) Дегтярев С.Л. Судебные процедуры в современном гражданском процессе / С.Л. Дегтярев // Арбитражный и гражданський процесс. – 2004. – №10. – С.12-14.
192) Демченко В. Розмежування судових юрисдикцій / В. Демченко // Юридичний вісник України, 10-16 липня 2007 року. – №45. – С.6.
193) Деніел Джон Мідор. Суди в Сполучених Штатах / Деніел Джон Мідор. – Сент-Пол.: Міннесота Вест Паблішинг Ко. ,1991. – 85с.
194) Дзера И.А. Защита гражданских прав по Гражданскому кодексу Украины / И.А.Дзера // Альманах цивилистики: Сборник статей.