Коробко Ірина Ігорівна. Міжнародно-правові стандарти благополуччя тварин

brief description

Коробко Ірина Ігорівна. Назва дисертаційної роботи: "Міжнародно-правові стандарти благополуччя тварин"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
УДК 341.24
КОРОБКО Ірина Ігорівна
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН
Спеціальність 12.00.11 – «Міжнародне право»
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник
ЗАДОРОЖНІЙ Олександр Вікторович,
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………..4
ВСТУП……………………………………………………………………………....5
РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ СТАНДАРТІВ
БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН…………………………………………………………15
1.1. Основні міжнародно-правові поняття щодо
поводження з тваринами………………………………………………………………...15
1.2. Поняття міжнародно-правових стандартів
благополуччя тварин…………………………………………………………………….33
1.3. Еволюція міжнародно-правових стандартів
благополуччя тварин…………………………………………………………………….48
Висновки до Розділу І………………………………………………………………64
РОЗДІЛ ІІ. ЗМІСТ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ
СТАНДАРТІВ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН……………………………………….67
2.1. Міжнародно-правові стандарти благополуччя
сільськогосподарських тварин………………………………………………………….67
2.2. Міжнародно-правові стандарти благополуччя тварин,
що використовуються в наукових експериментах…………………………………….85
2.3. Міжнародно-правові стандарти благополуччя тварин,
що утримуються як компаньйони……………………………………………………..102
Висновки до Розділу ІІ…………………………………………………………….123
РОЗДІЛ ІІІ. ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ У ФОРМУВАННІ
ТА РЕАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ
СТАНДАРТІВ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН……………………………………...127
3.1. Роль міжнародних міжурядових організацій у формуванні і
реалізації міжнародно-правових стандартів благополуччя тварин…………………127
3.2. Роль міжнародних неурядових організацій у формуванні і
реалізації міжнародно-правових стандартів благополуччя тварин…………………156
3
3.3. Угода про асоціацію України з ЄС, як складова інституційного
механізму імплементації міжнародно-правових стандартів
благополуччя тварин у національне законодавство………………………………….167
Висновки до Розділу ІІІ……………………………………………………………194
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...205
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
САНРА Комітет з питань захисту тварин ad hoc
ВДБТ Всесвітня декларація благополуччя тварин
ВДПТ Всесвітня декларація прав тварин
ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ДфЄС Договір про функціонування Європейського Союзу
МЕБ Всесвітня організація охорони здоров’я тварин
ММУО міжнародні міжурядові організації
МНУО міжнародні неурядові організації
МОП Міжнародна організація праці
МП міжнародне право
МПНС міжнародне право навколишнього середовища
МПР міжнародно-правове регулювання
МПС міжнародно-правові стандарти
МПСБТ міжнародно-правові стандарти благополуччя тварин
МС ООН Міжнародний Суд Організації Об’єднаних Націй
МФК Міжнародна фінансова корпорація
РЄ Рада Європи
СКВТ Санітарний кодекс водних тварин
СКНТ Санітарний кодекс наземних тварин
СОТ Світова організація торгівлі
СФЗ санітарні та фітосанітарні заходи
УАУЄС Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та
Європейським Союзом, Європейським співтовариством з
атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони
УА Угода про асоціацію (між Україною і ЄС)
ФАО Продовольча та сільськогосподарська організація ООН
5
ВСТУП
Актуальність теми визначається тенденціями гуманізації міжнародного права
ХХІ століття в контексті екоцентризму, як вирішення проблем екологічної кризи.
Перехід до екоцентризму та міжнародного права сталого розвитку зумовлює
потреби наукового осмислення нових комплексів міжнародно-правових норм, що
визначають місце людини в екологічній системі Землі. Міжнародно-правові
стандарти благополуччя тварин (далі – МПСБТ) є інтегрованою частиною сучасного
міжнародного права сталого розвитку і відтворюються державами та іншими
суб’єктами міжнародного права в практиці нормотворення та правозастосування
ХХІ століття. Актуальність теми дослідження обумовлюється посиланням на
МПСБТ в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС [19], рішенні МС ООН щодо
китобійного промислу «Whaling in the Antarctic (Australia v. Japan: New Zealand
intervening)» [295], рішенні Апеляційного Органу СОТ щодо торгівлі продукцією з
тюленів «Європейські Співтовариства – Заходи, які забороняють ввезення і торгівлю
продуктами з тюленів» [108]. Перегляд і доопрацювання у 2015 році Санітарного
кодексу наземних тварин та Санітарного кодексу водних тварин Всесвітньої
організації охорони здоров’я тварин, що закріплюють, inter alia, і стандарти
благополуччя тварин, засвідчує потребу у їх детальному вивченні та аналізі.
Погіршення економічного співробітництва України і РФ в результаті
агресивної війни РФ проти України, євроінтеграційний поступ України зумовлюють
необхідність відкриття нових ринків для вітчизняної продукції тваринництва. Для
Європи забезпечення стандартів благополуччя тварин є маркером якості продукції,
необхідною умовою допуску на ринок. Визначення МПСБТ, приведення у
відповідність законодавства України європейським стандартам поводження з
тваринами, є актуальним і важливим зокрема і для економічного розвитку України.
МПСБТ містяться у п’яти конвенціях Ради Європи: Європейській конвенції про
захист тварин під час міжнародних перевезень (а також в альтернативній їй
Європейській конвенції про захист тварин під час міжнародних перевезень
(переглянута) 2003 року), Європейській конвенції про захист тварин, що
6
утримуються на фермах 1976 року, Європейській конвенції про захист тварин,
призначених на забій 1979 року, Європейській конвенції щодо захисту хребетних
тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей 1986 року,
Європейській конвенції щодо захисту домашніх тварин 1987 року.
Різні аспекти теми дисертаційного дослідження були розглянуті в роботах
таких вітчизняних та іноземних вчених, як Б.Баусфілд, П.Безобразов, В.Борейко,
В.Боуманс, М.Боуман, Р.Браун, С.Бреллс, Д.Брум, В.Буроменський, В.Буткевич,
О.Буткевич, Дж.Вапнек, М.Варас, Дж.Вебстер, О.Верейці, Д.Вілкінс, М.Гібсон,
Дж.Годсон, І.Головко, Т.Градін, П.Девіс, В.деЛію, Дж.Дункан, К.Еботт, М.Епплбі,
А.Журба, А.Зак, О.Задорожній, О.Зайчук, Н.Зубченко, А.Індребо, С.Кан, С.Кассезе,
К.Квінтерос, Ю.Колосов, Т.Короткий, Н.Крилов, К.Ламм, Е.Ліндзі, І.Лобов,
Дж.Лоуренс, І.Лукашук, О.Луць, С.Ляхівненко, М.Медведєва, Д.Меллор, В.Мицик,
В.Мирошниченко, Дж.МкЕлдоуні, К.Наусман, М.Нуссбаум, Е.Ніколаєва, Ж.-
М.Ньоманн, А.Олссон, Т.Павлова, Д.Пітчард, К.Реджвелл, Т.Ріґан, І.Робертсон,
П.Ройтер, К.Сайкс, К.Санстейн, П.Сінґер, К.Скубішевські, Д.Снідал, К.Стаффорд,
В.Третьякова, О.Тіунов, О.Устименко, Д.Фавре, Н.Франко, Г.Франсіон, Д.Фрейзер,
М.Фрід, Ф.Фроже, М.Хаас, В.Цірат, М. Чапман, Ю.Шемшученко та інші.
Попри актуальність теми дисертації ступінь її розробки в науці міжнародного
права є незадовільним. Питання визначення МПСБТ лишилось не розкритим.
Ретельне дослідження дозволило дійти цілісного бачення, формулювання і
визначення МПСБТ, визначити їх місце в сучасному міжнародному праві, що є
запорукою їх успішної імплементації у національне законодавство, зокрема і
України. Це дозволить покращити умови утримання тварин, стане запорукою
контролю якості продуктів тваринництва.
Зв’язок з науковими темами, планами, програмами. Дисертацію виконано в
рамках комплексної наукової програми Київського національного університету
імені Тараса Шевченка «Розбудова міжнародних, правових, політичних та
економічних основ державності України» № 97128 (у рамках теми наукового
дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного
університету імені Тараса Шевченка «Україна у міжнародних інтеграційних
7
процесах» №011БФ048-01 – відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри
міжнародного права Інституту).
Мета дослідження. Визначити правову природу, юридичний зміст МПСБТ,
місце МПСБТ в процесі міжнародно-правового регулювання поводження з
тваринами, практичні наслідки застосування МПСБТ в сучасному міжнародному
праві.
Задачі дослідження:
- визначити основні міжнародно-правові поняття щодо поводження з
тваринами, граничні з категорією МПСБТ, їх співвідношення та функції в процесі
міжнародно-правового регулювання поводження з тваринами;
- визначити юридичний зміст категорії МПСБТ і правові наслідки її
застосування в процесі міжнародно-правового регулювання як процесі об’єктивного
зобов’язування суб’єктів міжнародного права до відповідних дій відповідно до
вимог стандартів;
- визначити основні етапи еволюції і становлення МПСБТ;
- визначити юридичний зміст МПСБТ;
- визначити різновиди МПСБТ, провести відповідно до юридичного змісту
класифікацію МПСБТ;
- визначити роль і місце міжнародних міжурядових організацій в процесі
формування змісту і реалізації МПСБТ;
- визначити роль і місце міжнародних неурядових організацій в процесі
формування змісту і реалізації МПСБТ;
- визначити юридичні наслідки для України підписання і ратифікації УАЄС в
контексті договірних зобов’язань щодо забезпечення стандартів благополуччя
тварин.
Об’єктом дослідження виступають міждержавні відносини в сфері захисту і
благополуччя тварин. Предметом дослідження є МПСБТ, що містяться в
міжнародних угодах, міжнародно-правових звичаях, односторонніх актах держав,
актах міжнародних організацій та внутрішнього законодавства, динаміці їхнього
створення і реалізації, рішеннях міжнародних судових установ, дипломатичних
8
документах, заявах і виступах державних діячів, наукових працях у сфері
міжнародного, конституційного, кримінального, цивільного та інших галузей права.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є система
філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів і
підходів, принципів пізнання нормотворення і застосування міжнародного права в
міжнародній системі. З метою одержання достовірних наукових результатів
дослідження використовувалися філософські методи. Зокрема, метод діалектичної
логіки дозволив розкрити характер залежності нормативного регулювання
поводження з тваринами від особливостей розвитку міжнародного права на різних
етапах. Також він дав можливість вивчити об’єктивні правові явища у їхній
системній взаємопов’язаності та взаємозумовленості. Закон єдності й боротьби
протилежностей уможливив виявлення суперечливих тенденцій в правовому
регулюванні поводження з тваринами і формування МПСБТ, що впливають на
реалізацію державами та іншими суб’єктами міжнародного права договірних і
звичаєвих норм міжнародного права. Закон заперечення дав змогу встановити
форми взаємовпливу різних тенденцій і категорій міжнародного права на
регулювання благополуччя тварин в сучасних міжнародних відносинах.
Формально-логічний метод використано для визначення основних понять,
юридичних категорій у сфері поводження з тваринами та визначення нормативного
змісту МПСБТ. Метод тлумачення норм дав можливість з’ясувати сутність і
провести аналіз юридичного змісту положень міжнародних універсальних,
регіональних та національних правових актів, що стосуються основних аспектів
змісту МПСБТ, а також відповідних міжнародних звичаїв. Метод системного
аналізу дозволив виявити внутрішні зв’язки міжнародно-правових норм, принципів і
інститутів, практики різноманітних ММУО щодо формування та реалізації МПСБТ;
здійснити систематизацію доктринальних підходів до проблем реалізації норм, які
містять МПСБТ.
Порівняльно-правовий метод використовувався для з’ясування відповідності
правових актів, що регламентують поводження з тваринами і практики їхньої
реалізації вимогам основоположних норм і принципів міжнародного права та
9
практиці його суб’єктів; рівень і способи імплементації МПСБТ в національних
правових системах.
Історико-правовий метод використаний при вивченні еволюції МПСБТ і
основних тенденцій їх розвитку в сучасному міжнародному праві.
Методи прогнозування і моделювання застосовано для оцінки тенденцій
розвитку правового регулювання поводження з тваринами і основних напрямків
розвитку МПСБТ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у
вітчизняній науці міжнародного права проведено науково-теоретичне дослідження
змісту і місця МПСБТ в системі міжнародного права. Основні результати, що
становлять наукову новизну, відображають особистий внесок автора та виносяться
на захист, наступні:
вперше:
- надано визначення поняттю «міжнародно-правові стандарти благополуччя
тварин» (МПСБТ), а саме, що це міжнародно-правові норми, що закріплюють
зобов’язання держав забезпечити шляхом їх імплементації у національне
законодавство мінімальний рівень благополуччя тварин;
- визначено нормативний зміст МПСБТ, що знайшли відображення у
конвенціях Ради Європи: Європейській конвенції про захист тварин під час
міжнародних перевезень (а також альтернативній їй Європейській конвенції про
захист тварин під час міжнародних перевезень (переглянута) 2003 року),
Європейській конвенції про захист тварин, що утримуються на фермах 1976 року,
Європейській конвенції про захист тварин, призначених на забій 1979 року,
Європейській конвенції щодо захисту хребетних тварин, що використовуються для
дослідних та інших наукових цілей 1986 року, Європейській конвенції щодо захисту
домашніх тварин 1987 року, а також в документах soft law, зокрема санітарних
кодексах МЕБ;
- встановлено співвідношення міжнародно-правових стандартів благополуччя
різних категорій тварин (сільськогосподарських, лабораторних тварин, тварин, які
утримуються людиною як компаньйони). Встановлено, що міжнародно-правовими
10
стандартами, спільними для всіх видів тварин, є: стандарти утримання та догляду,
стандарти транспортування, стандарти гуманного поводження з тваринами, зокрема
під час проведення процедури умертвіння (або забою);
- визначено різницю в нормативному змісті між поняттями «благополуччя
тварин» та «добробут тварин», де «благополуччя тварини» означає загальну якість
життя тварини, що оцінюється, враховуючи психологічний, емоційний, фізичний
стан окремо взятої тварини, а також задовільні матеріально-технічні умови її
утримання та догляду відповідно до міжнародно-правових стандартів. «Добробут
тварини» – це поточний стан тварини, що оцінюється, враховуючи матеріальнотехнічні умови її утримання та догляду, а також психологічний, емоційний,
фізичний стан тварини в конкретний проміжок часу;
- доведено існування і визначено юридичний зміст звичаєвої норми
універсального міжнародного права щодо дотримання стандартів благополуччя
тварин з урахуванням змісту та порядку прийняття санітарних кодексів МЕБ;
- визначено вирішальну роль в формуванні і реалізації універсальних МПСБТ
міжнародних міжурядових організацій, зокрема Всесвітньої організації охорони
здоров’я тварин (МЕБ), ФАО у співпраці з ВООЗ (зокрема, в аспекті роботи Комісії
з «Кодекс Аліментаріус»). Географія імплементації МПС благополуччя тварин,
розроблених МЕБ, ФАО/ВООЗ, СОТ тощо в національні законодавства держав світу
надала підстави визначити ці стандарти, як універсальні міжнародно-правові
стандарти благополуччя тварин;
- визначено місце міжнародних неурядових організацій в формуванні та
реалізації МПСБТ шляхом участі у розробці міжнародно-правових актів, актів
національного законодавства, проведенні освітніх програм, через практичне
впровадження цих стандартів шляхом прийняття внутрішніх правил та регламентів
в межах своєї діяльності і контроль за їх дотриманням;
удосконалено:
- визначення поняття «міжнародно-правові стандарти», під яким розуміються
міжнародно-правові норми, які закріплюють зобов’язання держав досягнути
визначеного мінімального рівня розвитку правовідносин, стану чи явища у
11
питаннях, що є предметом особливої зацікавленості міжнародного співтовариства,
сприяють гармонізації та уніфікації національного регулювання цих питань,
створюються та реалізуються за широкої участі міжнародного громадянського
суспільства;
- визначення понять «міжнародні стандарти», «міжнародні правові стандарти»,
а також вказано на різницю між поняттями «міжнародні стандарти», «міжнародні
правові стандарти» та «міжнародно-правові стандарти», де під «міжнародними
стандартами» розуміються правила, поняття, а також актуальні специфікації, які
покликані полегшити міжнародне співробітництво держав в певних сферах через
внесення відповідних змін до національного законодавства, зокрема на продукцію,
послуги і передову практику; такі стандарти є результатом роботи міжнародного
громадянського суспільства, сприяють підвищенню ефективності виробництва та
активному росту промислового потенціалу; під «міжнародними правовими
стандартами» розуміються наукові положення, виділені в результаті порівняльноправового аналізу правових систем держав, спільні для національних правових
систем, що стосуються насамперед здійснення прав і свобод людини і громадянина
та забезпечення функціонування державної влади на демократичних засадах;
- класифікацію основних етапів еволюції МПСБТ; вказано, що міжнародне
право звернулося до регулювання благополуччя тварин відносно недавно,
попередньо були ухвалені універсальні конвенційні норми у сфері фауністичного
права;
отримало подальший розвиток:
- визначення основних невідповідностей законодавства України МПСБТ,
відсутність державної стратегії із забезпечення благополуччя тварин, проблеми
імплементації УАУЄС щодо благополуччя тварин при їхньому утриманні,
розведенні, перевезенні і забої;
- пропозиція здійснити ратифікацію Україною міжнародних конвенцій щодо
забезпечення благополуччя тварин, а саме: Європейської конвенції про захист
тварин під час міжнародних перевезень (або Європейської конвенції про захист
тварин під час міжнародних перевезень (переглянута) 2003 року), Європейської
12
конвенції про захист тварин, що утримуються на фермах 1976 року, Європейської
конвенції про захист тварин, призначених на забій 1979 року, Європейської
конвенції щодо захисту хребетних тварин, що використовуються для дослідних та
інших наукових цілей 1986 року;
- інституційні зміни в системі органів державної влади України для подолання
розбіжностей між МПСБТ та практикою їх реалізації в Україні;
-запропоновані проекти законів України та інших нормативних актів
відповідно до вимог реалізації положень УАУЄС стосовно забезпечення
благополуччя тварин.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Автор дослідив та
сформулював власне бачення проблем застосування міжнародного права у
регламентації благополуччя тварин. Одержані автором результати можуть бути
використані в кількох напрямах. У науково-теоретичному сенсі йдеться про
поглиблення наукових знань та створення необхідної теоретичної бази з питань
міжнародно-правової регламентації благополуччя тварин.
У практичній площині результати дослідження можуть бути використані
органами Української держави при формуванні правової позиції України у
відносинах з Радою Європи, Європейським Союзом, міжнародними міжурядовими
та міжнародними неурядовими організаціями в контексті імплементації МПСБТ та
їх забезпечення в державній політиці; надалі – для вдосконалення договірноправових та інституційних механізмів регламентації благополуччя тварин. За
результатами дослідження автором сформульовані пропозиції щодо внесення змін
до Конституції України (Довідка про впровадження від 31 березня 2016 року № 5-
03/16).
У науково-освітньому (педагогічному) аспекті мова йде про підготовку і
перепідготовку фахівців у сфері міжнародного права, розробку і викладання курсів
та спецкурсів з міжнародного публічного права у вищих навчальних закладах,
підготовку відповідних розділів підручників і навчальних посібників. Отримані
результати використано при підготовці учбових робочих програм спеціальних
курсів «Міжнародне фауністичне право», «Міжнародно-правовий захист тварин»
13
для спеціалізації «Міжнародне екологічне право» спеціальності «Міжнародне
право» ІМВ КНУТШ.
Особистий внесок здобувача. Дослідження виконане здобувачем особисто, всі
результати роботи, сформульовані висновки, положення і рекомендації
обґрунтовано на основі особистого доробку автора. Для аргументації окремих
положень роботи використовувались праці інших вчених, на які зроблено
посилання.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні
положення й висновки, що містяться в дисертації, обговорювалися на засіданнях
кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського
національного університету імені Тараса Шевченка. Положення дисертаційного
дослідження автор використовував в навчальному процесі, зокрема, при викладанні
лекційних курсів і практичних занять з міжнародного права в Інституті міжнародних
відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження
доповідалися та обговорювалися на 7 наукових та науково-практичних
конференціях: міжнародній науковій конференції «Національна імплементація
міжнародно-правових зобов’язань України у приватноправовій сфері», м. Київ,
27.11.2013; міжнародній науковій конференції «Соціальні права в механізмах
захисту та забезпечення прав людини», м. Київ, 22.01.2014; міжнародній
конференції «Здобутки науки у 2014 році» 2 частина, м. Київ, 27.12.2014;
міжнародній науково-практичній конференції «Panstwo i Prawo 2014 Wnioskow,
projectow, metod», Krakow, 29.12.2014-30.12.2014; міжнародній науково-практичній
«Вплив Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС на правопорядок України», м.
Київ, 22.05.2015; міжнародній науково-практичній «Законодавство та міжнародноправові зобов’язання України у сфері зоозахисту: проблеми відповідності», м.Київ,
17.06.2015; міжнародній науково-практичній «Актуальні питання правової теорії та
юридичної практики», м. Одеса, 7-8.08.2015.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження
відображені у 12 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях (серед них –
14
3 одноосібних статті в міжнародних фахових виданнях), 7 опублікованих тез
доповідей на наукових конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Структура дослідження зумовлена предметом,
метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Обрано структуру
дисертації, яка містить вступ, три розділи, що об’єднують дев’ять підрозділів,
висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 204
сторінки, список використаних джерел викладений на 53 сторінках, який нараховує
435 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження отримано наступні узагальнюючі
висновки:
1. Відповідно до чинних міжнародно-правових інструментів надано
класифікацію видам тварин: дикі, свійські (сільськогосподарські, домашні),
лабораторні. Водночас вказано на прогалини в міжнародно-правовому регулюванні
щодо такої категорії тварин, як «робочі тварини». Надано визначення самого
поняття «тварини», тобто будь-які живі біологічні об’єкти, що відносяться до фауни,
які не належать до людського роду, є істотами, здатними відчувати, що мешкають у
своїх природних місцях існування та не знаходяться під контролем людини, а також
ті, які знаходяться в сфері діяльності людини і безпосередньо залежні від неї. Також
вказано на необхідність більш детального визначення на міжнародно-правовому
рівні поняття, як «бродяча тварина» і включення до предмету міжнародно-правового
регулювання таких понять, як одомашнена, здичавіла, приручена, синантропна
тварина.
2. Виходячи з наявного міжнародно-правового матеріалу, виокремлено основні
юридичні терміни щодо тварин, а саме: захист тварин (або зоозахист), охорона
тварин, фауна, тваринний світ, об’єкт тваринного світу, гуманне поводження з
тваринами, жорстокість (жорстоке поводження з тваринами), страждання,
благополуччя тварин, добробут тварин.
3. На основі наявних міжнародно-правових інструментів встановлена різниця
між поняттями «благополуччя тварин» і «добробут тварин». Встановлено, що
благополуччя тварини складається із її добробуту, який досягається такими діями,
як гуманне поводження з твариною, яке виключає жорстокість. Благополуччя
тварини – це загальна якість життя тварини, яка оцінюється, враховуючи
психологічний, емоційний, фізичний стан, потреби у спілкуванні і соціалізації
окремо взятої тварини, а також задовільні матеріально-технічні умови її утримання
та догляду відповідно до міжнародно-правових стандартів. Добробут тварини – це
поточний стан тварини, який оцінюється, враховуючи матеріально-технічні умови її
200
утримання та догляду, а також психологічний, емоційний, фізичний стан тварини в
конкретний проміжок часу, який відповідає рівню забезпечення тварини
необхідними матеріальними (та побутовими) потребами.
4. Дослідження поняття «міжнародно-правові стандарти благополуччя тварин»
дозволило закцентувати увагу на різниці між такими поняттями, як міжнародні
стандарти, міжнародні правові стандарти, міжнародно-правові стандарти.
«Міжнародні стандарти» – це правила, поняття, а також актуальні специфікації, що
покликані полегшити міжнародне співробітництво держав в певних сферах через
внесення відповідних змін до національного законодавства, зокрема на продукцію,
послуги і передову практику; такі стандарти є результатом роботи міжнародного
громадянського суспільства, сприяють підвищенню ефективності виробництва та
активному росту промислового потенціалу. «Міжнародні правові стандарти» – це
наукові положення, виділені в результаті порівняльно-правового аналізу правових
систем держав, спільні для національних правових систем, що стосуються
насамперед здійснення прав і свобод людини і громадянина та забезпечення
функціонування державної влади на демократичних засадах. «Міжнародно-правові
стандарти» – це міжнародно-правові норми, які закріплюють зобов’язання держав
досягнути визначеного мінімального рівня розвитку правовідносин, стану чи явища
у питаннях, що є предметом особливої зацікавленості міжнародного співтовариства,
сприяють гармонізації та уніфікації національного регулювання цих питань,
створюються та реалізуються за широкої участі міжнародного громадянського
суспільства. Міжнародно-правові стандарти складаються з норм міжнародного
права, рекомендацій міжнародних організацій (як ММУО, так і МНУО), тлумачення
таких норм і рекомендацій, судової практики. Низка міжнародно-правових
стандартів отримала визнання у якості імперативних норм міжнародного права, і
можна очікувати, що таких стандартів ставатиме все більше. З’явившись з
ухваленням Статуту ООН, міжнародно-правові стандарти як правове явище є
наочним прикладом пристосування регулятивного механізму міжнародного права до
різноманітних завдань і викликів, які постають перед ним у світі, що постійно та,
часто непередбачувано, змінюється.
201
5. Сформульоване визначення поняття «міжнародно-правові стандарти
благополуччя тварин» а саме, що це міжнародно-правові норми, які закріплюють
зобов’язання держав забезпечити мінімальний рівень благополуччя тварин шляхом
їх імплементації у національне законодавство.
6. На основі дослідження появи і становлення МПСБТ виявлено, що
міжнародне право звернулося до питання благополуччя тварин відносно недавно,
попередньо напрацювавши універсальні конвенційні норми у сфері фауністичного
права. Головним міжнародно-правовим досягненням в другій половині ХХ століття
стало визнання в основоположному договорі про створення ЄС тварин істотами, що
відчувають. Ця норма міжнародного права є запорукою подальшого розвитку
міжнародно-правових стандартів, спрямованих на захист та благополуччя тварин.
7. Визначено зміст МПСБТ, що знайшли своє відображення у п’яти конвенціях
Ради Європи: Європейській конвенції про захист тварин під час міжнародних
перевезень (а також альтернативній їй Європейській конвенції про захист тварин під
час міжнародних перевезень (переглянута) 2003 року), Європейській конвенції про
захист тварин, що утримуються на фермах 1976 року, Європейській конвенції про
захист тварин, призначених на забій 1979 року, Європейській конвенції щодо
захисту хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових
цілей 1986 року, Європейській конвенції щодо захисту домашніх тварин 1987 року.
Деяка декларативність норм конвенцій дещо урівноважується кількістю додаткових
документів у вигляді рекомендацій та резолюцій до конвенцій. Встановлено, що
міжнародно-правовими стандартами, спільними для всіх видів тварин, є: стандарти
утримання та догляду, стандарти транспортування, стандарти умертвіння (або
забою).
8. Завдяки діяльності ММУО правові стандарти благополуччя тварин
передових держав стали нормами міжнародного права. Участь ММУО у
правотворчому процесі передбачає діяльність, спрямовану на створення правових
норм, їх удосконалення, зміну або скасування. В формуванні і реалізації МПСБТ
важливу роль відіграє діяльність таких ММУО як Всесвітня організація охорони
здоров’я тварин (МЕБ), ФАО та ВООЗ (зокрема, в аспекті роботи Комісії з «Кодекс
202
Аліментаріус»), Рада Європи, департаменти Європейської комісії Європейського
Союзу і його агентств. Значна географія імплементації стандартів благополуччя
тварин, розроблених ММУО, в національні законодавства держав світу дає підстави
визначати ці стандарти, як універсальні МПСБТ. Рада Європи є єдиною на сьогодні
ММУО, яка підготувала для ухвалення консолідовані в конвенції міжнародноправові норми щодо благополуччя тварин.
9. Аналіз законодавства ЄС показує, що Союз впроваджує активну політику
щодо благополуччя тварин, ухвалюючи відповідні плани дій, стратегії, директиви,
резолюції, регламенти тощо, які в своїй основі використовують стандарти,
розроблені МЕБ. Україна зобов’язалась відповідно до Угоди про асоціацію України
з ЄС гармонізувати своє національне законодавство з європейськими нормами та
стандартами, зокрема і МПСБТ.
10. Одним з основних завдань МНУО було і залишається формування
громадської думки щодо питань благополуччя тварин та їх винесення для
обговорення на офіційному рівні. МНУО продовжують працювати над тим, щоб
привернути увагу провідних ММУО до Всесвітньої декларації благополуччя тварин.
МНУО впливають на процес вироблення норм міжнародного права у сфері
благополуччя тварин. МНУО співпрацюють з ММУО щодо розробки стандартів
благополуччя тварин: це і обов’язкові стандарти МЕБ, які мають безпосередній
вплив на правила Багатосторонньої торговельної системи, і керівні принципи та
рекомендації Групи Світового Банку, які носять характер норм м’якого права та
адресовані урядам і приватним акторам.
11. Важливу роль МНУО відіграють у імплементації стандартів на
національному рівні: розробці національного законодавства, освітніх програмах та
практичному впровадженні цих стандартів. Також МНУО здійснюють контроль за
впровадженням та дотриманням стандартів.
12. В імплементації положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, які
стосуються забезпечення благополуччя тварин, окреслені основні проблеми, а саме:
відсутність комплексної державної стратегії із забезпечення благополуччя тварин;
проблеми імплементації Угоди про асоціацію щодо благополуччя тварин при
203
їхньому утриманні і розведенні, перевезенні і забої; проблема неучасті України в
основних європейських багатосторонніх договорах щодо поводження з тваринами; а
також створення компетентного органу з питань захисту тварин. Відсутність
комплексної державної стратегії із забезпечення благополуччя тварин призвела до
того, що в Україні не були створені нормативні та інституційні механізми, які
належним чином сприяли б виконанню вимог, передбачених європейськими
стандартами. Регламентація відносин у цій сфері, натомість, характеризується
численними прогалинами, неузгодженостями та іншими недоліками. Це ускладнює
імплементацію відповідних положень Угоди про асоціацію і, отже, створює
труднощі для українських господарств та контролюючих органів. Практична
реалізація відповідних норм вимагатиме суттєвих доопрацювань у функціонуванні
українських господарств, та, відповідно, матеріальних витрат, організаційних
зусиль, навчання фахівців, а також побудови роботи державних органів так, щоб
вони були спроможні забезпечити належне сприяння та контроль за виконанням
актів законодавства. Це вимагатиме, з-поміж іншого, підготовки для цих органів
спеціалістів високого рівня.
13. Забезпеченню благополуччя тварин сприятиме приєднання України до
багатосторонніх міжнародних договорів. Україна є учасницею Європейської
конвенції про захист домашніх тварин 1987 р., однак у інших європейських
конвенціях, які регулюють питання міжнародного перевезення тварин, захисту
тварин, що утримуються на фермах, а також хребетних тварин, що
використовуються для дослідних та інших наукових цілей, участі не бере. Варто
враховувати, що акти ЄС (директиви, регламенти, рішення) значною мірою
базуються на положеннях цих договорів. Чинне законодавство України
характеризується прогалинами, що мають бути подолані шляхом імплементації
положень вказаних конвенцій.
14. Доцільним було би створити окремий орган центральної влади, щоби
переймався виключно питаннями захисту тварин та їхнього благополуччя. Таким
органом міг би стати інститут уповноваженого з питань захисту тварин. Це
204
дозволило би Україні заявити про себе як про дійсно європейську прогресивну
державу.
15. Більш якісній імплементації МПСБТ сприятиме не тільки ратифікація
міжнародних угод, внесення змін в окремі закони України, а закріплення
необхідності захищати тварин і вважати їх істотами, здатними відчувати, відповідно
до норм ДфЄС у Конституції України. Зокрема, пропонуємо викласти частину
першу ст. 16 Конституції як: «Держава зобов’язана захищати природні основи життя
і тварин, враховуючи свою відповідальність перед майбутніми поколіннями». А ст.
66 як: «Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природній та культурній
спадщині, гуманно ставитись до тварин, як до істот, здатних відчувати,
відшкодовувати завдані ним збитки».