Шперун Христина Всеволодівна. Правовий статус Міжнародного валютного фонду

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

Шперун Христина Всеволодівна

УДК 341:339.732.4

ПРАВОВИЙ СТАТУС МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Лисик Володимир Михайлович,
кандидат юридичних наук,
доцент кафедри міжнародного права

Львів – 2012
ЗМІСТ
ВСТУП 4
Розділ 1. МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД У МЕХАНІЗМІ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНИХ ПРАВОВІДНОСИН 13
1.1. Історичні передумови інституціоналізації міжнародних валютних відносин 13
1.1.1. Становлення та розвиток міжнародно-правового регулювання міжнародних валютних відносин на доінституційному етапі. 13
1.1.2 Інституційний етап розвитку міжнародно-правового регулювання світової валютної системи 28
1.2. Поняття та ознаки світової валютної системи як міжнародно-правового явища 45
1.3. Міжнародний валютний фонд як інституційна основа міжнародної валютної системи 59
Розділ 2. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ 75
2.1. Членство в Міжнародному валютному фонді 75
2.2 Юридичні підстави діяльності Міжнародного валютного фонду 89
2.3.Правосуб’єктність Міжнародного валютного фонду 98
Розділ 3. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ 121
3.1. Внутрішньо-організаційний механізм Міжнародного валютного фонду 121
3.2 Зовнішньо-організаційний механізм Міжнародного валютного фонду 130
3.2.1. Міжнародно-правове регулювання співробітництва Міжнародного валютного фонду з державами 131
3.2.2. Міжнародно-правове регулювання співробітництва Міжнародного валютного фонду з іншими міжнародними організаціями. 142
3.3. Правове регулювання співробітництва Міжнародного валютного фонду з Україною 147
ВИСНОВКИ 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180

ВСТУП
Актуальність теми. Однією із найбільш помітних тенденцій розвитку сучасних міжнародних відносин є глобалізація. Процес глобалізації охопив всі сфери життя. Особливо помітним є її вплив на міжнародні економічні відносини. Лібералізація потоків капіталів, товарів та робочої сили, а також зростання обсягів міжнародної торгівлі призвели до того, що світове господарство перетворилося на єдине ціле. Національні економіки інтегрувалися у глобальну економіку, і як наслідок зріс рівень їх взаємозв’язків та взаємозалежності. Свідченням таких процесів є надзвичайна чутливість національних економік до процесів, що відбуваються у інших регіонах світу. Саме тому зростає потреба у міжнародно-правовому регулюванні процесів економічного співробітництва в тому числі в межах міжнародних органів. Одним із таких органів є Міжнародний валютний фонд (МВФ), який координує співробітництво держав у валютно-фінансовій сфері.
Валютно фінансова криза, яка виникла у США у 2007 році, згодом охопила більшість держав світу і негативно позначилася на діяльності не тільки національних економік держав, але й призвела до системної кризи міжнародної валютно-фінансової системи. Стало зрозуміло, що існуюча міжнародна валютна система, яка заснована на Бреттон-Вудських угодах, потребує реформ. Проте реформування цієї системи неможливо без реформування МВФ, мета діяльності якого полягає у нагляді за належним функціонуванням світової валютної системи, валютної політики та політики валютних курсів держав-членів, а також у боротьбі з кризами у випадку їх виникнення.
Важливим є також той факт, що наслідки фінансової кризи досить суттєво вплинули на економіку Україну, внаслідок чого відбулося значне падіння обсягів виробництва, девальвація національної валюти та значне зростання дефіциту платіжного балансу. Усі вищезгадані фактори змусили уряд і Національний Банк України звернутися до МВФ за допомогою.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних правознавців із загальних проблем міжнародного публічного права, міжнародного економічного та міжнародного фінансового права, а також - монографії та статті, присвячені питанням права міжнародних організацій. Проте, слід відзначити, що значна частина використаних джерел присвячена економічним та політичним аспектам діяльності світової валютної системи та місця у ній МВФ.
Загальнотеоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці таких представників доктрини міжнародного права України та країн СНД як: А.Б.Альтшулер, А.В. Беляєв, Г.М. Вельямінов, В.Н. Денисов, Н.Ю. Ерпілева, О. Н. Журек, Л.Л Лазебник., Л. А. Левина, А. А.Мойсеєв, В. Моравецький, Г.І. Морозов, Т. Н. Нешатаєва, Г.В. Петрова, В. Н. Полежаев, Л.Д. Тимченко Д.И. Фельдман, А.С. Фещенко, О.А. Шибаєва, О. М. Шпакович, Х.А. Шреплер, В.М. Шумілов та інших.
Автором були також використані праці таких зарубіжних вчених, як С. Арчер , Д.В. Бовет, Л. Валкі, М. Голдман, Дж. Голд, В. Ф. Эбке, З. Доліва-Клепацкі, П. Жюйар, Д. Карро, Р. Кіндлебергер, Дж. Кунц, Дж. Стілц, М. Тодоро, А. Фаторос, У. Фрідше та ряд інших.
Особливу цінність для дослідження становили дисертаційні роботи О.І. Дунас «Правовий статус міжнародних фінансових організацій» та Є.В. Палій «Правовий статус угод Міжнародного валютного фонду та Міжнародного банку реконструкції та розвитку».
Проте, комплексного дослідження правового статусу МВФ сьогодні в українській міжнародно-правовій доктрині немає. З огляду на це виникла нагальна потреба у дослідженні правового статусу МВФ у міжнародному праві, його юридичної природи, підстав діяльності та міжнародної правосуб’єктності, а також ролі і місця у світовій валютній системі.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у рамках планових наукових досліджень кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка в контексті теми „Проблеми кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного права” (реєстраційний № 0109U004336).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексне наукове дослідження міжнародно-правового статусу МВФ та його місця у світовій валютній системі. Досягнення поставленої мети здійснювалося через постановку та вирішення наступних основних завдань:
 визначити основні етапи еволюції і розвитку світової валютної системи;
 розглянути та систематизувати сучасні теоретичні та концептуальні підходи до поняття та ознак світової валютної системи як основної форми організації міжнародних валютних відносин;
 розкрити роль МВФ як інституційної основи світової валютної системи;
 дати загальну характеристику та виявити специфіку юридичної природи МВФ;
 визначити юридичні підстави діяльності МВФ та проаналізувати їх юридичну природу;
 проаналізувати правосуб’єктність МВФ у контексті сучасних поглядів на міжнародну правосуб’єктність міжнародних міжурядових організацій;
 дослідити питання про наявність у МВФ наднаціональних повноважень;
 провести аналіз внутрішньо-організаційного механізму МВФ;
 розкрити основні форми співпраці МВФ з державами-членами та іншими державами;
 охарактеризувати правовідносини МВФ з іншими суб’єктами міжнародного права;
 виявити особливості правовідносин МВФ та України.
Об'єктом дослідження є комплекс міжнародно-правових відносин, які виникають у процесі реалізації правових норм, що регламентують функціонування світової валютної системи та місце у ній Міжнародного валютного фонду, а також його статус.
Предметом дослідження є сукупність норм міжнародного права, які визначають правовий статус Міжнародного валютного фонду та його місце у світовій валютній системі.
Методи дослідження. Наукова обґрунтованість сформульованих висновків визначається широкою сукупністю методів наукового пізнання. Методологічне підґрунтя дисертації склали філософські, загальнонаукові методи пізнання, а також спеціальні методи правової науки. Використання цих методів здебільшого мало комплексний характер. Дослідження побудовано на принципі наукового плюралізму. У процесі дослідження широко використовувався діалектичний метод пізнання, що, зокрема, дало змогу розглядати юридичні питання у їх взаємозв’язку з економічними, політичними та іншими чинниками. За допомогою конкретно-історичного методу було досліджено ґенезу розвитку міжнародно-правового регулювання валютних відносин та еволюцію світової валютної системи. Серед загальнонаукових методів пізнання важливе значення мало використання формально-логічних методів та прийомів обробки інформації: аналізу, синтезу, аналогії, індукції, дедукції, екстраполяції, моделювання та абстрагування. Їх використання в ході теоретичного аналізу положень науки та практики дало змогу встановити основні вимоги до суб’єкта міжнародного права і провести аналіз міжнародної правосуб’єктності МВФ. Водночас, використання формально-юридичного методу дало змогу зосередити увагу на питанні правового статусу МВФ. Застосування порівняльного методу дало можливість розкрити юридичну природу цієї організації. За допомогою системного методу було показано місце МВФ у світовій валютній системі та у системі валютно-фінансових відносин загалом. У ході дослідження використовувалися спеціальні наукові методи. Так, використання методу нормативно-догматичного аналізу дало змогу тлумачити юридичні тексти міжнародних договорів, резолюцій та установчих документів МВФ, а також матеріалів, які відображають процес їх розробки і практику застосування, рішень міжнародних судових органів тощо. Метод прогнозування дав можливість передбачити можливі варіанти зміни правового статусу МВФ та світової валютної системи у майбутньому.
При написанні дисертації використовувалися відповідні міжнародно-правові акти, рішення і внутрішні документи МВФ та ряду інших міжнародних організацій, чинне законодавство України та деяких інших держав, спеціальна наукова література з теорії права, міжнародного права та інших юридичних, економічних наук, міжнародних відносин. У процесі дослідження опрацьовано значну кількість міжнародних договорів, що визначають правовий статус МВФ, статус його представництв, а також місце у світовій валютній системі та ряд інших документів.
Наукове та практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та теоретичні положення можуть використовуватися для подальших наукових досліджень проблем, пов’язаних із правовим статусом міжнародних організацій та функціонуванням світової та регіональних міжнародних валютних систем.
Практичне значення отриманих результатів може проявитися у наступних аспектах: у науково-освітньому (застосування у навчальному процесі при викладанні курсів «Міжнародне право», «Міжнародне економічне право», «Міжнародне фінансове право», «Міжнародне валютне право» та «Право міжнародних організацій»); правотворчому (під час розробки міжнародно-правових документів у сфері міжнародно-правового регулювання міжнародних валютних відносин); інформаційно-аналітичному (в ході поширення міжнародно-правових знань); практичному (в роботі органів зовнішніх зносин України та інших держав у процесі укладання міжнародних угод з МВФ та будь-якій іншій співпраці з цією організацією).
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є першим в Україні комплексним дисертаційним дослідженням міжнародно-правового статусу Міжнародного валютного фонду.
Наукову новизну роботи характеризують наступні основні результати дослідження:
вперше:
 обґрунтовано тезу про те, що функціонування сучасної світової валютної системи неможливе без діяльності Міжнародного валютного фонду, який виконує роль інституційної основи даної системи, а Статут Фонду є основним документом на основі якого вона побудована.
 виявлено основні ознаки міжнародної валютної системи як міжнародно-правового явища, а саме: 1) міжнародна валютна система створена і діє на основі норм міжнародного права; 2) метою її діяльності є запобігання валютних криз і надання допомоги у випадку їх настання з метою якнайшвидшого їх подолання; 3) основним об’єктом міжнародно-правового регулювання виступає валюта та валютні цінності, а також-операції з ними; 4) наявність спеціалізованого міжнародного органу; 5) має публічно-правовий характер, але діє в інтересах як держав, так і приватних осіб; 6) одночасно поєднує елемент наднаціональності і приватноправового регулювання.
 на підставі аналізу норм міжнародного права аргументовано висновок про те, що у МВФ відсутній наднаціональний елемент.
 доведено, що договірна правоздатність МВФ, крім загальних обмежень, які випливають із завдань і цілей організації, також обмежена в частині висунення договірної ініціативи стосовно надання тій чи іншій державі фінансової допомоги.
удосконалено:
 періодизацію історії становлення та розвитку міжнародно-правового регулювання валютних відносин. Доведено, що у процесі еволюційного розвитку міжнародних валютних відносин можна виділити два основних етапи розвитку світової валютної системи, а саме доінституційний та інституційний.
набули подальшого розвитку:
 вчення про основні форми діяльності МВФ. Доведено, що формами діяльності МВФ є: 1) інспектування; 2) консультації; 3) надання послуг, фінансування.
 теза, що МВФ, як і більшість сучасних міжнародних міжурядових організацій, володіє міжнародною правосуб’єктністю. Об’єм цієї правосуб’єктності загалом аналогічний правосуб’єктності інших міжнародних організацій, зокрема, спеціалізованих установ ООН, проте має ряд особливостей, зокрема, в частині, пов’язаній із договірною правоздатністю та правом на привілеї та імунітети.
 положення, що МВФ володіє статусом спеціалізованої установи ООН. Встановлено, що на відміну від інших організацій такого роду, він не має обов’язку дотримуватися резолюцій Генеральної Асамблеї ООН.
 теза, що МВФ співпрацює з державами-членами, державами не членами та з міжнародними організаціями. Співробітництво Фонду з державами-членами здійснюється, як правило, із двох питань: 1) надання Фондом фінансової допомоги державі; 2) залучення Фондом коштів, необхідних йому для здійснення його цілей і завдань. Основними нефінансовими формами співробітництва є: проведення нарад експертів, консультації та обмін даними.
 дослідження практики співробітництва МВФ із Україною та іншими державами.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Формулювання положень, котрі характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів є особистим внеском здобувача у дослідження означеної проблеми. В індивідуальних наукових статтях викладені всі концептуальні положення щодо юридичної природи МВФ, підстав його діяльності, міжнародної правосуб’єктності, правового регулювання співробітництва МВФ з іншими суб’єктами міжнародного права, зокрема державами та міжнародними організаціями, а також відображено роль та місце МВФ як інституційної основи міжнародної валютної системи.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка. Матеріали роботи оприлюднювались у доповідях здобувача: на міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи та пріоритети розвитку юридичної науки» (Запоріжжя, 14-15 жовтня 2010 р.); міжнародній конференції «Міжнародні читання присвячені пам’яті професора Імператорського Новоросійського університету П.Є. Казанського» (Одеса, 22-23 жовтня 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (Харків, 25-26 березня 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародні відносини в умовах ХХІ ст..: сучасна теорія і практика» (Львів, 17-18 листопада 2011 р.); на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів факультету міжнародних відносин, що відбувалися у Львівському національному університеті імені Івана Франка у 2009-2013 роках.
Публікації. Основні теоретичні положення дослідження викладені дисертантом у п’яти статтях у фахових наукових виданнях і п’яти наукових доповідях на науково-практичних конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (9 підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 220 сторінку, з яких список використаних джерел займає 40 сторінок й охоплює 350 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у комплексному дослідженні правового статусу Міжнародного валютного фонду у міжнародному праві. Головними теоретичними і прикладними результатами роботи є такі висновки:
1. Станом на сьогодні тенденції зростання взаємозалежності світового ринку та національних економік держав світу зумовлюють необхідність тісного співробітництва держав з питань, пов’язаних із міжнародно-правовим регулюванням валютних відносин. На сучасному етапі розвитку міжнародних відносин така співпраця здійснюється у рамках міжнародної валютної системи.
Міжнародна валютна система - це система норм міжнародного права, які регулюють взаємний платіжно-розрахунковий обіг у рамках світового господарства і покликані забезпечити запобігання валютних криз та надання допомоги у випадку їх настання.
Основними ознаками міжнародної валютної системи як міжнародно-правового явища є: 1) міжнародна валютна система створена і діє на основі норм міжнародного права; 2) метою її функціонування є запобігання валютних криз і надання допомоги у випадку їх настання з метою якнайшвидшого їх подолання; 3) основним об’єктом міжнародно-правового регулювання виступає валюта та валютні цінності, а також операції з нею; 4) наявність міжнародного механізму правового регулювання; 5) має публічно-правовий характер, але діє в інтересах як держав, так і приватних осіб; 6) одночасно поєднує елемент наднаціональності і приватноправового регулювання.
2. У процесі еволюційного розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин на певному історичному етапі починається формування міжнародних валютних систем. Загалом, можна виділити декілька основних етапів розвитку світової валютної системи, а саме: доінституційний та інституційний.
Перший – доінституційний етап бере свій початок з часів стародавнього Риму, де вперше виникає поняття валютного регулювання (співвідношення курсу римської валюти із валютами інших держав, в першу чергу, грецьких міст-полісів.) Значно пізніше виникає ряд регіональних валютних союзів, зокрема, на території Скандинавії, сучасної Німеччини та Італії. Коло питань, які регулюються в рамках таких союзів, є значно ширшим і, як правило, включає питання про використання єдиної валюти у торгівлі із іншими державами. Подальша їх еволюція призводить до створення глобальних валютних систем: спочатку Паризької, а згодом Генуезької. Основна їх відмінність від попередніх полягає у масштабах діяльності. Для них, як і для всіх попередніх систем, є характерною відсутність міжнародних угод, на основі яких вони діють, а також будь-яких інституцій. Такі міжнародні валютні системи складалися стихійно і регулювалися міжнародними звичаями, узвичаєннями, а також правилами взаємної ввічливості. Ще однією особливістю цих систем є те, що вони виникають у Європі, а згодом метрополії поширюють їх на свої колонії в Азії, Африці та Америці. Іншою особливістю даного етапу було те, що міжнародні валютні системи того періоду не мали глобального характеру, а носили лише регіональний, іноді, взагалі локальний характер. Крім того, значним їх недоліком було те, що чітко не визначався кількісний склад учасників таких валютних систем, що давало державам можливість ситуативно підтримувати ту чи іншу валютну систему або не підтримувати жодну.
Другий етап – інституційний, розпочався у 1945 року із укладенням Бреттон-Вудських угод і створенням Міжнародного валютного фонду. Із цього моменту виникає нове поняття «світова валютна система», яка будується на принципах, зазначених у відповідних міжнародних договорах, створюється наднаціональний орган, який покликаний регулювати її діяльність, чітко встановлюється об’єм прав і обов’язків держав-учасниць такої системи тощо. Цей етап мав два основні періоди. Першим із них є створення та функціонування Бреттон-Вудської міжнародної валютної системи. Її відрізняє від попередніх валютних систем три особливості. По-перше, вона функціонувала на основі спеціального міжнародного договору – Статей угоди про Міжнародний валютний фонд. По-друге, було створено спеціальну міжнародну організацію – МВФ, яка виконувала роль її інституційної основи. По-третє, держави брали на себе зобов’язання погоджувати свою валютну політику із МВФ, будь-яка їх самостійна діяльність у цій сфері заборонялася. Останнім періодом розвитку регулювання міжнародних валютних відносин є Ямайська міжнародна валютна система, яка виникла у кінці 70-х років ХХ ст. і діє по сьогодні. Вона є логічним продовженням попередньої системи. Проте, на відміну від неї, держави отримали повну свободу дій при визначенні курсу валют, а це значить, що МВФ позбувся частини повноважень. Крім того, було зроблено спробу створити глобальну резервну валюту Спеціальних прав запозичення (СПЗ), проте, така спроба завершилася невдачею. Ще однією особливістю цієї системи є створення ряду інших міжнародних органів, компетенція яких частково перетинається з компетенцією МВФ. До таких в першу чергу слід віднести Світову організацію торгівлі.
3. Функціонування сучасної міжнародної валютної системи неможливе без діяльності Міжнародного валютного фонду, який виконує роль інституційної основи даної системи, а Статут Фонду є основним документом на основі якого вона побудована.
Основними формами діяльності МВФ є: 1) інспектування (пов'язано з переходом від паритетної до відкритої системи обміну валют); 2) консультації (використовує три типи консультацій: щорічні (планові), додаткові (може організувати директор-розпорядник Фонду у випадках, якщо країна несподівано опиняється в складній економічній ситуації, або є підозра, що її дії суперечать “кодексу поведінки” і можуть завдати шкоди іншим країнам) та спеціальні (проводить з тими країнами, економічна політика яких значною мірою визначає стан світової економіки); 3) надання послуг, фінансування.
4. Юридичними підставами діяльності МВФ виступають як загальні, так і спеціальні міжнародно-правові документи. Усі джерела, які регулюють роботу МВФ, можна класифікувати на шість основних видів, а саме: Установчий договір (Статті угоди про МВФ); міжнародні договори, які регулюють окремі аспекти діяльності міжнародних організацій; угода про штаб-квартиру; угоди, укладені МВФ з іншими суб’єктами міжнародного права; внутрішнє право МВФ; інші джерела. Цікавим також є той факт, що деякі аспекти діяльності МВФ регулюються документами інших міжнародних організацій. При цьому, основна роль належить Статуту і внутрішньому праву МВФ у той час, як роль інших міжнародних угод постійно знижується.
5. Міжнародний валютний фонд, як і більшість сучасних міжнародних організацій, володіє міжнародною правосуб’єктністю. Обсяг цієї правосуб’єктності загалом аналогічний правосуб’єктності інших міжнародних організацій, зокрема спеціалізованих установ ООН, проте, має ряд особливостей. По-перше, договірна правоздатність МВФ, окрім загальних обмежень, які випливають із завдань і цілей організації, також обмежена в частині висунення договірної ініціативи стосовно надання тій чи іншій державі допомоги. Крім того, такі договори, як правило, укладаються не у вигляді одного документа, а шляхом їх обміну, меморандуму держави та рішення Фонду. Ще однією унікальною особливістю МВФ є те, що укладені ним договори не підлягають реєстрації в Секретаріаті ООН. По-друге, привілеї та імунітети Фонду мають ряд особливостей, зокрема: судовий імунітет МВФ має винятки, до яких входять всі зобов’язання, що випливають із контрактів; персоналу Фонду крім усіх інших імунітетів окремо надається імунітет від юрисдикції щодо дій під час виконання офіційних обов’язків, який загалом не виділяють в окремий пункт в інших організаціях; право тлумачити норми про імунітет надається органу самої організації (а саме – Виконавчій Раді), що зустрічається досить рідко.
6. Статут Фонду передбачає лише один вид членства. У ньому нічого не говориться про асоційоване чи інші види неповного членства. Попри це, на практиці у МВФ були спроби надати асоційоване членство.
7. Аналіз повноважень Міжнародного валютного фонду свідчить про відсутність у нього наднаціонального елементу. Це підтверджує той факт, що об’єм його прав загалом не є ширшим від прав і обов’язків інших міжнародних організацій, зокрема, Фонд на даний час не може приймати рішення, обов’язкові для усіх держав-членів. Дану ознаку він втратив у результаті внесення змін у його статут у 60 –х роках ХХ ст. Загалом, він був наднаціональним органом з моменту заснування і до створення Ямайської валютної системи.
8. Внутрішньо-організаційний механізм Фонду загалом є звичним для структури органів більшості інших міжнародних організацій. Основними органами Фонду є: Рада керуючих (вищий орган), Виконавча рада (виконавчий орган), Директорат, який очолює Директор-розпорядник (адміністративний орган) та ряд додаткових органів: управління територіальних департаментів, управління функціональними і спеціальними департаментами, управління інформації і координації, управління допоміжних служб та ряд інших. При цьому, слід відзначити, що Статут та внутрішнє право МВФ не достатньо чітко визначають повноваження кожного із його органів. Ще однією особливістю є те, що у внутрішньо-організаційному механізмі є досить специфічний орган – Комітет із розвитку, який є спільним органом одразу двох міжнародних організацій. Крім МВФ він також є органом Міжнародного банку реконструкції та розвитку, що загалом є нетиповим для міжнародних організацій.
9. МВФ є спеціалізованою установою ООН. Його статус аналогічний статусу інших спеціалізованих установ, однак із одним винятком. На відміну від інших спеціалізованих установ ООН, резолюції Генеральної Асамблеї носять для МВФ рекомендаційний характер. Необхідність існування такого положення зумовлена характером діяльності Фонду та необхідністю забезпечення його незалежності.
10. МВФ співпрацює з державами-членами, державами не членами та з міжнародними організаціями. Співробітництво Фонду з державами-членами здійснюється, як правило, із двох питань: 1) надання Фондом фінансової допомоги державі; 2) залучення Фондом коштів, необхідних йому для здійснення його цілей і завдань. Що ж стосується співпраці Фонду із державами, які не є його членами, то це є явищем достатньо рідкісним, оскільки вже майже не залишилося таких держав і воно, як правило, здійснюється із питань, пов’язаних із вступом в організацію. Співробітництво Фонду з іншими міжнародними організаціями здійснюється в контексті реалізації тих завдань, компетенція яких перетинається із компетенцією Фонду. Основними формами співробітництва є проведення нарад експертів, консультації та обмін даними.
11. Співпраця України із Міжнародним валютним фондом регулюється як міжнародно-правовими актами, так і національним законодавством України. Перші можуть бути у вигляді програми, меморандуму та ін. До другого слід віднести як закони, так і підзаконні нормативно-правові акти, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України та рішення інших центральних органів виконавчої влади.
12. Юридичні підстави співробітництва України з МВФ визначають головні форми та напрямки цієї співпраці, державну політику її реалізації. Можна виділити два види цих підстав: внутрішньодержавні нормативно-правові акти з цього приводу та відповідні міжнародні документи.
Співробітництво України з МВФ пройшло чотири основні етапи, кожен із яких характеризувався рядом особливостей. Перший етап включає у себе період з моменту вступу і до 1997 р., коли Україна активно запозичувала кошти у Фонду з метою стабілізації національної валютної системи. Другий етап охоплює період із 1997 по 2001 р., коли Україна активно виплачувала Фонду раніше отримані кредити. На цьому етапі значно зростає роль технічної допомоги, яку Фонд активно надавав Україні. Крім того, в цей період Україна отримала кошти по програмі «Механізму розширеного фінансування». Третім етапом був період з 2001 по 2008 р., коли Україна фактично не позичала у Фонді жодних коштів. По-суті, в той час єдиною формою співпраці була технічна допомога. Четвертий етап охоплює період з 2008 р. по теперішній час, протягом якого Україна співпрацювала з Фондом в рамках боротьби з наслідками фінансово-економічної кризи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебник. / Е.Ф. Авдокушкин - М.: Юристъ, 2001. — 366 с.
2. Азаров верит в успех переговоров с МВФ по новому соглашению / Ricardo.com.ua. – 19.05.2010. – [Електронний ресурс] / Режим доступу: [http://www.ricardo.com.ua/news/business/132367]. – 02.08.2011.
3. Азаров заявил, что МВФ прислушался к логике правительства Украины / Корреспондент.Biz. – 22.06.2011. – [Електронний ресурс] / Режим доступу: [http://korrespondent.net/business/1231676-azarov-zayavil-chto-mvf-prislushalsya-k-logike-pravitelstva-ukrainy]. – 18.08.2011.
4. Азаров назвал предполагаемое время прибытия миссии МВФ в Украину / Ricardo.com.ua. – 21.06.2011. – [Електронний ресурс] / Режим доступу: [http://www.ricardo.com.ua/news/economics/189029]. – 17.08.2011.
5. Азаров прокомментировал выделение займа МВФ / Корреспондент.Biz. – 29.07.2010. – [Електронний ресурс] / Режим доступу: [http://korrespondent.net/business/1101554-azarov-prokommentiroval-vydelenie-zajma-mvf]. – 05.08.2011.
6. Азаров: Для Украины крайне важна поддержка МВФ / Ricardo.com.ua. – 02.02.2011. – [Електронний ресурс] / Режим доступу: [http://www.ricardo.com.ua/news/economics/169208]. – 06.08.2011.
7. Азаров: Долги за газ мешают Украине выполнять программу МВФ / Корреспондент.Biz. – 09.03.2011. – [Електронний ресурс] / Режим доступу: [http://korrespondent.net/business/economics/1194002-azarov-dolgi-za-gaz-meshayut-ukraine-vypolnyat-programmu-mvf]. – 08.08.2011.
8. Азаров: Украина может пересмотреть условия договора с МВФ / Корреспондент.Biz. – 04.02.2011. – [Електронний ресурс] / Режим доступу: [http://korrespondent.net/business/economics/1182559-azarov-ukraina-mozhet-peresmotret-usloviya-dogovora-s-mvf]. – 06.08.2011.
9. Азаров: Украина уже способна погашать долги без помощи МВФ / Корреспондент.Biz. – 04.06.2011. – [Електронний ресурс] / Режим доступу: [http://korrespondent.net/business/economics/1225110-azarov-ukraina-uzhe-sposobna-pogashat-dolgi-bez-pomoshchi-mvf]. – 14.08.2011.