МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

brief description

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 341.161: 347.7 (1.ЄС)

ПУШКАРЬОВ Вадим Володимирович

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України
МАЛИШЕВА Наталія Рафаелівна

Київ - 2011

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Міжнародно-правова характеристика торговельної політики Європейського Союзу 11
1.1.Джерела та принципи торговельної політики Європейського Союзу 11
1.2.Становлення та розвиток торговельної політики Європейського Союзу 38
1.3.Співвідношення компетенції органів Європейського Союзу та його держав-членів в сфері впровадження та реалізації торговельної політики 51

Розділ 2. Міжнародно-правове регулювання експорту та імпорту держав-членів ЄС 70
2.1. Спільні правила щодо експорту, встановлені ЄС 70
2.2. Правове регулювання імпорту в ЄС 95
2.3. Правові процедури адміністрування кількісних квот в ЄС 111

Розділ 3. Правове регулювання торговельного захисту в ЄС 125
3.1. Антидемпінгові заходи та заходи проти субсидій за законодавством ЄС 125
3.2. Захист проти торговельних бар’єрів в ЄС 158
3.3. Міжнародно-правові проблеми створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом 171

Висновки 197

Список використаних джерел 206

Вступ

Актуальність теми. На сьогоднішній день одним з важливих питань, які цікавлять Україну в контексті співпраці з ЄС, виступає визначення подальших напрямів співробітництва в сфері торговельних відносин. Розвиток українського товаровиробництва безпосередньо пов’язаний із ринком збуту вироблених в Україні товарів, а також із тими умовами, в яких здійснюється як саме виробництво, так і подальша реалізація його продуктів. Важливим аспектом в цьому плані виступає надання можливості українським підприємствам розширювати свій споживчий ринок шляхом співробітництва з європейськими партнерами, споживачами. З іншого боку, ЄС зацікавлений в розширенні власного ринку збуту шляхом співпраці з Україною.
Відомо, що торговельна політика ЄС здійснюється на двох рівнях: на внутрішньому ринку ЄС між державами-членами та з третіми країнами, які до ЄС не входять. Розвиток торговельної політики на внутрішньому ринку відбувався за напрямом від секторальної інтеграції до поступового розширення принципів та засад інтеграції на всі економічні сфери, перетворюючи торгівлю між державами-членами на єдиний спільний ринок. До 90-х років процес становлення внутрішнього ринку характеризується як процес лібералізації торгівлі, якому притаманні значні поступки в сфері оподаткування, накладення мита, встановлення стандартів та визначення якості товарів. В середині 90х років відбувається перехід від лібералізації торгівлі до внутрішнього ринку як простору без внутрішніх кордонів, якому притаманне взаємне визнання якості та стандартів, утворення економічного та митного союзу з єдиним митним тарифом, тощо. Важливо, що вирішення питань щодо обрання напрямів та принципів здійснення зовнішньої торгівлі ЄС здійснюється в рамках виключної компетенції його уповноважених інституцій. Здійснення торговельної політики щодо країн, які не є членами ЄС, забезпечує Рада ЄС, Європейська Комісія та Особливий комітет (Комітет статті 133). Виключність компетенції ЄС у сфері спільної торговельної політики все ж не є абсолютною, оскільки державам надане право в разі необхідності самостійно здійснювати необхідні заходи в сфері зовнішньої торгівлі і повідомляти про це решту держав-членів. Разом із тим, Комісія наділена правом приймати рішення про зміну чи відміну державою-членом таких заходів.
Зважаючи на той факт, що, по-перше, для України ЄС виступає важливим стратегічним партнером в торговельних відносинах; по-друге, з ЄС укладено Угоду про партнерство та співробітництво, але експерти наголошують на необхідності створення поглибленої зони вільної торгівлі між ЄС та Україною; по-третє, ЄС не виявляє яскраво вираженого прагнення до створення означеної зони, підкреслюючи наявні недоліки в організації та правовому регулюванні зовнішньої торгівлі України; по-четверте, проти України постійно порушуються антидемпінгові розслідування, кількість яких останнім часом тільки збільшується, що вже ставить під сумнів захисний характер захисних заходів ЄС, на перший план виводячи суто протекціоністські цілі їх застосування стосовно України, – постає питання щодо розуміння сутності міжнародно-правового регулювання торговельної політики ЄС з метою формування повного уявлення про зазначені механізми та засади правового регулювання зовнішньої торгівлі ЄС, а також про застосування ним захисних заходів.
Питання міжнародно-правового регулювання торговельної політики ЄС певним чином вже висвітлювалися в науковій літературі. Насамперед слід відмітити, що ця тема переважним чином була дослідження західними науковцями, такими як: К. Армстронг, Р. Берентс, К. Бернард, Ж.Бесселер, Ж.Вейлер, І. Маклод, І.Д. Гендрі, К.Дейвіс, М. Кремона, Е. Майер, К. Маолейн, П. Олівер, Г. Раут, Д. Скотт, А.Уільям та іншими. Слід відзначити і той факт, що російська наука відрізняється більш високим рівнем приділення уваги означеному питанню. Так, ґрунтовними є дослідження В.В. Безбаха, С.О.Григоряна, Л.М.Ентіна, А.Я. Капустіна, С.Ю.Кашкіна, В.К. Пучинського, Б.Н.Топорніна, Ю.М. Юмашева. В Україні окремими питаннями правового регулювання зовнішньої торгівлі ЄС займалися І.А. Березовська, М.П.Гармаш, В.В.Коновалов, М.Микієвич, О.В.Оніщук, А.С.Осика, С.Г.Осика, О.О.Покрещук, Я.Л.Шиманський. Окремо слід вказати на дослідження, здійсненне З.Мозіль, «Правове регулювання міжнародної торгівлі в рамках Європейського Союзу», в якому досить докладно викладено суть піднятої теми. Однак, окремі питання внаслідок об’ємності змісту тематики залишилися недослідженими, що зумовлює необхідність їхнього вивчення та аналізу. Все вище викладене свідчить про актуальність та доцільність здійснення дослідження за обраним напрямком.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану комплексної науково-дослідницької програми «Правові механізми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» (реєстраційний номер № 0104U007245) відділу міжнародного права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України.
Мета і завдання дослідження. Метою здійснення дисертаційного дослідження є формування повноцінного уявлення щодо основних засад міжнародно-правового регулювання торговельної політики ЄС з урахуванням необхідності визначення та вирішення проблем, які існують в частині створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
З огляду на поставлену мету під час дослідження увагу автора зосереджено на таких основних задачах:
• визначити джерела та принципи торговельної політики ЄС;
• вивчити процес становлення та розвитку торговельної політики ЄС;
• з’ясувати, яким чином співвідноситься компетенція органів Європейського Союзу та його держав-членів в сфері впровадження та реалізації торговельної політики;
• дослідити засади правового регулювання імпорту та експорту в ЄС;
• вивчити та проаналізувати засади правового регулювання торговельного захисту в ЄС;
• розглянути проблеми створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною та надати пропозиції щодо вирішення цих проблем.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, які виникають між ЄС та іншими країнами у зв’язку зі здійсненням ними торговельної діяльності.
Предметом дисертаційного дослідження є нормативно-правові акти первинного та вторинного права ЄС, міжнародно-правові акти СОТ, рішення Суду ЄС, що містять норми, які регулюють торговельні відносини між державами, а також національне законодавство України щодо здійснення торговельної діяльності між Україною та ЄС.
Методи дослідження. У процесі дослідження застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження. Зокрема, для досягнення мети і виконання задач дослідження були використані такі наукові методи як: історичний – для визначення процесу становлення та розвитку торговельної політики ЄС, а також виявлення умов, в яких ця політика формувалася; системно-структурний метод був використаний при вивченні джерел та принципів торговельної політики ЄС; структурно-функціональний метод застосовувався для визначення компетенції органів ЄС та його держав-членів та з’ясування співвідношення означеної компетенції між собою в сфері впровадження та реалізації торговельної політики; нормативно-правовий та формально-логічний метод, що виявляється у аналізі та синтезі досліджуваної інформації, використовувався для визначення засад правового регулювання імпорту та експорту, захисних заходів в ЄС; на основі таких методів як систематизація, узагальнення та прогнозування було виявлено проблеми створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, а також запропоновано шляхи їх вирішення.
Наукова новизна одержаних результатів визначається комплексним підходом до теми, що надав можливість дисертанту розробити, сформулювати і подати на захист ряд самостійних висновків, положень та пропозицій, які є новими або мають елементи новизни, становлять теоретичний та практичний інтерес. Основними з них є наступні.
Вперше:
– визначено та систематизовано принципи торговельної політики ЄС, зокрема, з’ясовано, що принципами торговельної політики ЄС є консолідовані принципи, вироблені СОТ (принцип найбільшого сприяння (принцип недискримінації); принцип національного режиму; принцип захисту національної промисловості; принцип сприяння справедливій конкуренції; принцип дій у надзвичайних ситуаціях; принцип регіональних торговельних домовленостей) та власне принципи торговельної політики ЄС (принцип автоматичного розповсюдження засад внутрішньої торгівлі на нових держав-членів). Принципами реалізації торговельної політики ЄС з іншими країнами є: у разі торгівлі на території ЄС товарами з інших країн – принцип асиміляції товарів з третіх країн, що пройшли всі необхідні митні формальності та випущені у вільний обіг на території однієї держави-члена ЄС; у разі торгівлі ЄС на території інших країн – протекціоністське відношення до власного товару та товаровиробників, впровадження засад та принципів, аналогічних тим, що містяться в установчому договорі або актах інститутів ЄС;
– систематизовано та викладено суттєві проблеми в процесі створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною, серед яких враховано і зауваження експертів ЄС, викладених в «European business association position paper to EU-Ukraine Free Trade Area negotiations», і висновки українських експертів, і існуючу практику щодо торговельної діяльності з ЄС. Головними з боку України визначено два моменти: недосконале правове регулювання означеної сфери в Україні та відсутність впорядкованої організації здійснення зовнішньої торговельної діяльності, яка проявляється у недотриманні міжнародних вимог як підприємствами, так і органами виконавчої влади, відсутності контролю за діяльністю господарюючих суб’єктів з боку держави, недостатній обізнаності українських експортерів з правилами ведення міжнародної торгівлі;
– аргументовано, що з боку ЄС теж існує перепона на шляху до створення зони вільної торгівлі з Україною, яка полягає у надмірно протекціоністському характері торговельної політики ЄС та намаганні змусити виконувати вимоги ЄС шляхом порушення численних антидемпінгових розслідувань проти українських експортерів, при цьому не виказуючи явно вираженого прагнення до ЗВТ з Україною та залишаючись на позиції сприйняття України як вигідного стратегічного, але лише потенційно рівного партнера у торговельних відносинах.
Набули подальшого розвитку:
– доведено, що в цілому спільна торговельна політика ЄС реалізовується в межах виключної компетенції інституцій ЄС, однак при цьому за державами-членами залишено право на самостійні дії у разі виникнення надзвичайних обставин, що проявляються у вигляді економічних ускладнень, але з обов’язковим подальшим узгодженням своїх дій з уповноваженими органами ЄС;
– попри те, що торговельна політика є певною мірою раціональною та такою, що сприяє лібералізації торгівлі, обґрунтовано протекціоністський характер торговельної політики ЄС на основі глибокого та детального аналізу основних засад правового регулювання експорту та імпорту, застосування антидемпінгових, антисубсидійних заходів та заходів проти торговельних бар’єрів, в результаті чого встановлено головну засаду – жорстке слідування принципу пріоритетності інтересів ЄС, який проявляється в тому, що ЄС захищає як в цілому увесь свій внутрішній ринок та всі свої інтереси, так і ринки та інтереси окремих регіонів, окремих держав, що входять до його складу.
Удосконалено:
– поняття та сутність таких явищ як «демпінг», «субсидії», «торговельні бар’єри», «антидемпінгове мито», «компенсаційне мито», зокрема, доведено та обґрунтовано позицію, що демпінг не є правопорушенням, а виступає лише неправомірною формою торговельної практики, яку «засуджують» та для боротьби з якою застосовують до країн-експортерів антидемпінгові заходи; щодо торговельних бар’єрів визначено, що правом ЄС розрізняються шкода та несприятливі наслідки від них в залежності від того, на якій території та який суб’єкт зазнає негативних наслідків; відносно антидемпінгового мита доведено його компенсаційно-штрафний, а стосовно компенсаційного мита – відновлювальний характер;
– запропоновано додаткову аргументацію щодо пропозицій, раніше висловлених в науковій літературі в частині вдосконалення правового регулювання зовнішньої торгівлі в Україні, участі в антидемпінгових розслідуваннях.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані положення, висновки та пропозиції можуть бути використані в процесі правотворчої діяльності під час розробки, прийняття та вдосконалення правового регулювання зовнішньої торговельної діяльності. В практичній діяльності зроблені висновки сприятимуть формуванню чіткого уявлення про засади правового регулювання торговельної політики ЄС та, відповідно, виробленню адекватних механізмів взаємодії з ЄС під час торговельних операцій, а також в разі участі в антидемпінгових, антисубсидійних розслідуваннях чи розслідуваннях щодо торговельних бар’єрів. Теоретичні висновки можуть застосовуватися в практичній діяльності органів державної влади та українських експортерів. Результати дослідження також можуть бути використані в навчальному процесі в закладах освіти, а саме: в лекційних курсах, під час проведення семінарських і практичних занять, при підготовці навчальної, довідкової та методичної літератури та в науково-дослідній роботі студентів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження викладені в наукових статтях, обговорені на засіданні відділу міжнародного права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України, а також у виступах на наукових та науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-дослідній конференції науковців, викладачів, аспірантів, студентів «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (21-22 квітня 2010 р., Луганський СНУ ім. В.Даля); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні» (14-15 травня 2010 р., Хмельницький університет управління та права).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у чотирьох наукових публікаціях у фахових виданнях з юридичних наук, а також у двох тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 9 підрозділів, висновків і переліку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 229 сторінок, в тому числі перелік використаної літератури – 24 сторінки (270 джерел).

bibliography

Висновки

Проведене дисертаційне дослідження дозволило зробити ряд важливих висновків щодо міжнародно-правових засад торговельної політики ЄС, серед яких основними є наступні:
1. Юридичними (формальними) джерелами торговельної політики виступають зовнішньо виражені способи закріплення норм права, що діють на території всього ЄС та регулюють торговельні відносини як на внутрішньому ринку ЄС між державами-членами ЄС, так і з іншими країнами. Джерелами торговельної політики є акти первинного права ЄС, до якого входять установчі договори ЄС – Договір про заснування ЄЕС 1957 року та Ніццький договір; акти вторинного права ЄС, до якого відносяться регламенти, директиви та рішення, які регулюють питання здійснення торгівлі на території ЄС та торгівлі поза його межами товарами, виробленими на його території; угоди ЄС із іншими країнами, серед яких слід розрізняти ті, що укладені в рамках певних міжнародних організацій, та ті, що укладені в двосторонньому порядку з країнами, які не є членом будь-якої міжнародної організації (зокрема, СОТ); а також окреме місце в системі джерел торговельної політики займають судові рішення Суду ЄС та Суду першої інстанції, які є обов’язковими для національних судів всіх держав-членів, а також для самого Суду та Суду першої інстанції. За юридичною силою акти первинного права мають найвищу силу.
2. Принципами торговельної політики ЄС є консолідовані принципи, вироблені СОТ, та власне принципи торговельної політики ЄС: 1) принцип найбільшого сприяння (принцип недискримінації); 2) принцип національного режиму; 3) принцип захисту національної промисловості; 4) принцип сприяння справедливій конкуренції; 5) принцип дій у надзвичайних ситуаціях; 6) принцип регіональних торговельних домовленостей; окремим принципом торговельної політики ЄС, що притаманний власне ЄС, є 7)принцип автоматичного розповсюдження засад внутрішньої торгівлі, до яких відносяться: а) заборона кількісних обмежень та дій їм еквівалентних на імпорт та експорт товарів; б) взаємне визнання контролю якості та стандартів; в) усунення митних бар’єрів; г) усунення протекціонізму та дискримінаційного внутрішнього оподаткування, - на нових держав-членів. Принципами реалізації торговельної політики з іншими країнами, що не входять ні до ЄС, ні до СОТ є: у разі торгівлі на території ЄС товарами з інших країн – принцип асиміляції товарів з третіх країн, що пройшли всі необхідні митні формальності та випущені у вільний обіг на території однієї держави-члена ЄС; у разі торгівлі ЄС на території інших країн – протекціоністське відношення до власного товару та товаровиробників, впровадження засад та принципів, аналогічних тим, що містяться в установчому договорі або актах інститутів ЄС.
3. Офіційними органами, що наділені відповідними повноваженнями щодо впровадження та реалізації спільної торговельної політики, зокрема, щодо визначення спрямованості проведення цієї політики, її пріоритетів та укладення відповідних угод із третіми країнами, виступають Європейська Комісія та Рада Міністрів ЄС. Консультаційним органом є Комітет статті 133. Суд першої інстанції відіграє роль першої ланки в системі судового контролю спільної торговельної політики. Суд ЄС є останньою та найвищою інстанцією вирішення суперечок в означеній сфері. Будь-який акт Ради ЄС, в тому числі і ті, що стосуються антидемпінгових та антисубсидійних заходів, підлягають судовому контролю. Ніццький Договором було змінено компетенцію органів ЄС в області спільної торговельної політики, закріплено виключність повноважень ЄС у визначеній сфері, та розпочато новий етап в регулюванні спільної торговельної політики ЄС. Виключність компетенції ЄС у сфері спільної торговельної політики все ж таки не є абсолютною, оскільки державам надане право в разі необхідності самостійно здійснювати необхідні заходи в сфері зовнішньої торгівлі і повідомляти про це решту держав-членів. Разом із тим, Комісія наділена правом приймати рішення про зміну чи відміну державою-членом таких заходів. Також існує ряд винятків, які надають державам-членам ЄС здійснювати певних заходів та приймати рішення в сфері спільної торговельної політики.
4. Правове регулювання експорту та імпорту здійснюється на таких головних засадах: 1) виключність компетенції уповноважених органів ЄС щодо правової регламентації експорту та імпорту, зокрема, виключне право ЄС приймати рішення щодо обмежень, квотування експорту та імпорту, тобто здійснювати контроль та врегульовувати ринок; 2) задля попередження економічних ускладнень на ринку ЄС залишення за державами можливості вчиняти самостійні дії щодо обмежень експорту чи імпорту, застосовувати тимчасові заходи в межах чітко визначених процедур та у відповідному порядку із обов’язковим повідомленням уповноважених органів ЄС; 3) постійна підтримка інформаційного обміну між державами-членами для оперативного та об’єктивного прийняття відповідних рішень, здійснення ефективного поточного контролю стану ринку; 4) правила експорту та імпорту, встановлені в ЄС, є обов’язковими та уніфікованими для всіх держав-членів; 5) диференційований підхід до регулювання експорту та імпорту: щодо товару – категорія товару, характер товару (загальний чи спеціальний), його цільове призначення, його значущість та цінність для задоволення внутрішніх потреб ЄС; щодо країни, з якою здійснюються торговельні операції, – країна походження товару, рівень розвиненості співробітництва, статус економіки країни-партнера, стратегічне значення країни для ЄС; 6) введення ЄС системи загальних преференцій для допомоги менш розвиненим країнам та спрощення для них режиму торгівлі, а також для підтримання свого лідерства не тільки у торговельній сфері, але й через фінансову сферу й в інших життєво важливих сферах інших країн; 7) зорієнтованість виключно на інтереси ЄС, що проявляється у виваженому та раціональному підході до застосування заходів (квотування, обмежень, ліцензування, тощо), які можуть з однієї сторони, зменшити його прибутки, а з іншої, можуть зашкодити інтересам ЄС внаслідок утворення ситуації з нестачею певного життєво важливого для ЄС товару, при цьому обов’язково звертається увага на очікуваний ефект від запровадження захисного заходу.
5. Менший обсяг повноважень Комісії ЄС щодо самостійного застосування захисних заходів при регулюванні експорту та імпорту з країн із ринковою економікою, зумовлює суттєву зміну балансу у торговельних відносинах з ЄС в бік поліпшення у разі отримання країною статусу країни з ринковою економікою.
6. Правове регулювання антидемпінгових, антисубсидійних заходів та заходів проти торговельних бар’єрів на території ЄС здійснюється в межах спільної торговельної політики ЄС на таких засадах: 1) виключність компетенції інституцій ЄС в цій сфері; 2) надання державам-членам права на самостійні дії у разі виникнення надзвичайних обставин, що проявляються у вигляді економічних ускладнень, але з обов’язковим подальшим узгодженням своїх дій з уповноваженими органами ЄС; 3) застосування антидемпінгових, антисубсидійних та заходів проти торговельних бар’єрів можливо лише у разі: під час проведення відповідного розслідування доведено факт наявності недобросовісної торговельної практики у вигляді демпінгу, субсидування чи торговельних бар’єрів; обґрунтовано наявність шкоди від таких дій третьої країни (підприємства); наявний причинно-наслідковий зв’язок між діями та шкодою; застосування захисних заходів є доцільним для забезпечення інтересів ЄС; 4) можливість застосування попередніх заходів до країни, стосовно якої порушено розслідування, задля забезпечення інтересів ЄС; 5) заборона кумуляції антидемпінгових та антисубсидійних заходів; 6) наявність умов та підстав для виключення можливості застосування відповідних заходів, що опосередковуються або прямим захистом інтересів ЄС(мінімальні вимоги до фактів демпінгу, субсидування, визначеність несуттєвої або незначної шкоди) або сприяють їхньому захисту шляхом досягнення домовленостей.
7. В широкому ро¬зумінні, демпінгом є продаж іноземними експортерами їхніх товарів на ринку іншої країни за цінами нижчими, ніж на внутрішньому ринку їхньої держави (таку ціну називають «нормальною ціною»), або за цінами, нижчими за собівартість. Демпінгом не є зниження ціни товару за рахунок зниження собівартості через поліпшення технології, зниження витрат виробництва, що міжнародною спільнотою розглядається як головний принцип економічного розвитку, дієвим механізмом одержання доданої вартості та значущим фактором сприяння прогресу. При цьому, коли продаж товару за заниженою ціною є результатом укладеної угоди між державами, все одно має місце демпінг, що дає підстави ЄС застосовувати правила СОТ до країни, яка продає товар за демпінговими цінами. Метою демпінгу можуть бути: встановлення контролю над ринком іноземної країни; усунення конкурентів на зовнішньому ринку; звільнення від надлишків запасів товару; завоювання ринкового сектору іноземної держави шляхом заповнення дешевим товаром; розширення сегменту ринку іноземної країни; отримання певних переваг на іноземному ринку; нанесення шкоди іноземному товаровиробнику. Демпінг вважається наявним, якщо демпінгова маржа перевищує встановлені вимоги. При цьому розрахунок демпінгової маржі для країн із різним ринковим статусом суттєво відрізняється.
8. Демпінг не є міжнародним правопорушенням, а виступає лише неправомірною формою торговельної практики, яку «засуджують» та для боротьби з якою застосовують до країн-експортерів антидемпінгові заходи. Проведення антидемпінгових розслідувань центральними органами виконавчої влади робить їх подібними до адміністративних проваджень. Подібними до адміністративного стягнення є й такі ознаки антидемпінгового мита: припинення протиправного вчинку, відновлення порушених правовідносин, відшкодування збитків від вчиненого діяння. Однак, антидемпінгові заходи не в усьому є тотожними за своєю правовою природою до адміністративного стягнення: по-перше, антидемпінгове мито не може бути більше демпінгової маржі, що вказує на компенсаційний, а не караючий, характер антидемпінгового мита; по-друге, значна частина антидемпінгових розслідувань завершується примиренням сторін, що є неприпустимим та неможливим при вчиненні адміністративного правопорушення.
9. Під поняттям субсидії слід розуміти недобросовісну торговельну практику з боку держави, яка проявляється у підтримці, стимулюванні, сприянні або винагородженні державою (державними органами) певної діяльності у приватному секторі (підприємства, групи підприємств) шляхом використання фінансових ресурсів чи державних можливостей. Субсидії мають дві форми: перша форма – здійснення фінансового внеску з метою надання пільг суб’єкту господарсько-правових відносин держави експорту (пряме переведення грошових коштів чи забезпечення суб’єктів господарсько-правових відносин майном, звільнення від сплати податків, тощо); друга форма субсидій – здійснення державним органом у будь-якій формі підтримки бюджетних надходжень або підтримки цін з метою надання пільг суб’єкту господарсько-правових відносин держави експорту. Не всі субсидії визнаються такими, що потребують застосування захисних заходів, щодо цього існують встановлені Регламентами ЄС виключення.
10. Торговельними бар’єрами відповідно до права ЄС визнаються будь-які заходи регулювання торгівлі, що є належними та дозволеними в третіх країнах, але які є забороненими міжнародним торговельним правом. Торговельні бар’єри можуть мати дві форми: тарифні торговельні бар’єри (додаткові збори, мито, тощо) та нетарифні (процедури оформлення відповідних документів, відповідність вимогам та стандартам, тощо). Наслідки від застосування торговельних бар’єрів можуть мати форму «шкоди» та «несприятливих наслідків», які в контексті законодавства ЄС щодо захисту його ринку та інтересів від торговельних бар’єрів є різними поняттями. Поняття шкоди застосовується до тих негативних наслідків, які мають місце для товаровиробників ЄС на внутрішньому ринку, а поняття «несприятливі наслідків» - до тих негативних наслідків, що мають місце для підприємств ЄС не на внутрішньому ринку ЄС, а на ринку третьої країни. Несприятливі наслідки зашкоджують не тільки товаровиробникам ЄС, але й можуть мати негативний ефект на економіку ЄС чи його окремих регіонів.
11. Антидемпінгове мито представляє собою додаткову ставку особливого мита, що справляється при ввезенні конкретного товару на територію країни-імпорту з метою усунути негативні наслідки від заниження ціни на цей товар. Дане мито має компенсаційно-штрафний ефект, однак, підхід до деяких країн (в тому числі до України, Російської Федерації) як до країни з неринковою економікою призводить до того, що експортна ціна порівнюється з ціною в таких третіх країнах, в яких вона є значно вище, внаслідок чого ставка антидемпінгового мита стає не компенсаційно-штрафною, а має взагалі забороняючий ефект.
12. Компенсаційне мито – це тарифи, які встановлюються для країни-експортера з метою нейтралізувати та компенсувати негативний ефект від продажу субсидованого товару експортером. На відміну від антидемпінгового мита, компенсаційне насамперед має на меті вирівняти умови торгівлі і не є за своїм характером штрафною санкцією.
13. Сьогодні Європейським Союзом, попри визнання України однією з важливих основних країн у процесі взаємного відкриття ринків, відмічається низка зауважень щодо торговельної політики України. Серед них наголос робиться на два моменти: недосконале правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності та фактична невідповідність міжнародним вимогам порядку здійснення міжнародної торгівлі. Експертами ЄС пропонується внести зміни до діючого українського законодавства, наголошується на наявності значних торговельних бар’єрів: тарифних – у вигляді мита; нетарифних – у вигляді стандартів та норм, обмежень на торгівлю сировиною, громіздких схем ліцензування імпорту, що мають обмежувальний характер, ГОСТ – сертифікатів, що не відповідають міжнародним стандартам. В цілому регулювання зовнішньої торгівлі в Україні характеризується наявністю негативних рис, які перешкоджають створенню зони вільної торгівлі між ЄС та Україною, серед яких: у сфері державних закупівель обмежується доступ іноземних учасників та висуваються умови щодо закупівлі ними вітчизняних товарів та послуг; використовуються кількісні обмеження у регулюванні експорту (експортні квоти); вводяться акцизи на імпортні товари; ставка імпортного мита в декілька разів перевищує встановлену вимогами СОТ, що вказує на невиконання міжнародних вимог; продовжується практика прихованого субсидування суб’єктів ЗЕД за рахунок коштів держбюджету; використовуються експортні мита за окремими видами товару; наявність суттєвих прогалин в законодавстві, що регулює зовнішньоекономічну діяльність; підзаконні акти не завжди повністю відповідають положенням закону чи взагалі відсутні; при спробі гармонізувати законодавство про непряме оподаткування до відповідних актів законодавства ЄС (ставки і структура), цілком дискримінаційні положення щодо ПДВ і акцизного збору у зовнішній торгівлі, залишаються чинними. Суттєвою перепоною для створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною є протекціоністський характер його торговельної діяльності, спрямованої виключно на захист власних інтересів та завдяки набутому авторитету створення для інших країн таких умов, в яких вони змушені приймати до уваги вимоги ЄС.
14. Однією з проблем створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною є значна кількість антидемпінгових розслідувань, порушуваних проти українських експортерів. Цьому сприяє, з одного боку, інфраструктура експорту, що є найбільш вразливою для таких розслідувань, а з іншого, антидемпінгові заходи ЄС мають характер засобів «дозволеного» протекціонізму, ніж засобів боротьби із недобросовісним імпортом. На додаток українські експортери ще не адаптувались до нових ринкових умов, а тому зачасти є непідготовленими про методи формування цінової політики, про регулювання міжнародних економічних відносин, про антидемпінгові процедури; багато експортерів не обізнані із правилами торгівлі і не уявляють, що за їх невиконання можливе застосування санкцій; і при цьому контроль держави за діяльністю недобросовісних експортерів є недостатнім. Не сприяє позитивному вирішенню питань антидемпінгових розслідувань і невизнання ринкового статусу економіки України (з 1993 року Україна є країною з перехідною економікою, в результаті чого до неї застосовується індивідуальний режим у проведенні антидемпінгових розслідувань) та не досить активна участь українських виробників-експортерів у проведенні антидемпінгових і спеціальних розслідувань.
15. Вдосконалення правового регулювання питань зовнішньої торговельної діяльності потребує наступних дій: 1) для підтримання українського товаровиробника пропонуємо підтримати висловлену російськими науковцями думку щодо встановлення можливості відносити витрати, пов’язані з антидемпінговими заходами, до собівартості продукції, аби експортер міг більш рішуче протидіяти звинуваченням в недобросовісній комерційній практиці, що підриває авторитет країни на світовому ринку; 2) слід погодитись із висловленою в літературі пропозицією про доцільність закріплення шкідливого демпінгу як правопорушення в національному законодавстві, що встановить на національному рівні нормативні підстави для застосування антидемпінгових заходів до країн, які здійснюють продаж демпінгового товару; 3) підтриманню українського товаровиробника сприятиме страхування експортного кредиту, яке має відбуватися в межах правового поля, тому на сьогодні одним з важливих питань є прийняття Закону України «Про експортне страхування та кредитування», де повинно бути врегульоване питання щодо створення чіткої та прозорої схеми співробітництва банків та страхувальників; 4) подальше співробітництво з ЄС повинно розвиватися поступово, а у разі його поглиблення, з метою попередження негативних наслідків від взаємного відкриття ринків, слід орієнтуватись на досвід сусідніх країн (Чехія, Польща), відкриття ринків яких відбувалося поетапно.

Список використаних джерел

1. Алексеев Д.М., Михайлов А.П. Европейское обьединение угля и стали. – М., 1961. – 320 c.
2. Антидемпинговая политика Европейского сообщества. Практическое пособие для российских экспортеров и производителей. – М., 1999.
3. Антидемпінгова політика Європейського Союзу. Підготовлено антидемпінговою службою Європейської Комісії і представництвом України при ЄС . – К.: Катран груп, 2001 – 149 с.
4. Арах М. Европейский союз: видение политического объединения: пер. со словенского. – М.: Экономика, Arah Consulting, Rosinvest, 1998. – 467 с.
5. Афонин С., Шевелов Л., Кагаловский А., Гуров А. Европейское обьединение угля и стали: обзор деятельности в 1992 – 1995 годах. – М., 1995. – 238 с.
6. Березовська І. А. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з асоційованими країнами: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Київський національний ун- т ім. Тараса Шевченка. — К., 2005. — 18с.
7. Березовська І. Передумови підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – К., 2003. – Вип.42 Ч.І. – С. 151–156.
8. Василенко С. Україна і ЄС: на шляху до спільного європейського дому // Нова політика. – 1999. – №4. – С.16 – 20.
9. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. - М., - “Юридическая литература”. - 1976.
10. Введение в право Эвропейского Союза. Учебное пособие/ Под. ред. д.ю.н., проф. С.Ю.Кашкина. – М.: Изд-во Эксмо, 2005.
11. Гальчинський А. Нові можливості євроінтеграційної стратегії України // Співпраця ЄС та України (аналітичний щоквартальник). – 2003. – №3. – С. 1-10.
12. Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року. Офіційний текст. Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg =981_003
13. Генеральна угода з тарифів та торгівлі 1947 року. Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_264
14. Генеральна угода про торгівлю послугами від 15.04.1994. Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=981_017
15. Глухарев Л. И. Европейские сообщества: в поисках новой стратегии. – М., 1990. – 236 с.
16. Голубєва О, Дмитрієва Н.О. Зовнішньоекономічне право: поняття та особливості. // Зовнішня торгівля: право та економіка. Збірник наукових праць. Вип. 2(6). Ч.2. – К.: УАЗТ, 2002. – 120с. – 43-48с.
17. Гольдштайн В.В. Легенда й правда про демпінг. – К. Пролетар, 1931.- с.10
18. Горбачев В.А.. Толкование Судом ЕС положений о конкуренции, содержащиеся в Статье 81 Договора об образовании Европейского Сообщества. //Московский журнал международного права. – 2008. - №1. – 319с. – с. 74-96.
19. Горский В., Себльнков Л., Чеботарева Е. Таможенное обложение товаров при ввозе в Европейский Союз. – М.: ВНИКИ. – 1997. – с. 17-19
20. Григорян С.А. Соглашение л применении Статьи VI ГАТТ (проблема демпинга и применения антидемпинговых мер). // Государство и право. - 2000.- № 3. - с. 104-115.
21. Гудима Б. М. Дорогою до спільного дому: Стосунки між Україною та ЄС у світлі набуття чинності Угодою про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС // Політика і час. – 1998. – №5. –С. 3–6.
22. Гурка М. Розвиток законодавства з метою вступу до ЄС: приклад Польщі // Український правовий часопис. – 1998. – №2. – С.26 – 30.
23. Дахин В. ЕС: Уроки строительства новой Европы // Международная экономика и международные отношения. – 2000. – №6. – С. 124–128.
24. Дейвис К. Право Европейского союза: Пер. со 2-го англ. изд. – К.: Знання, 2005. – С. 262.
25. Демпінг у сучасній міжнародній торгівлі (міжнародно-правові та економічні питання) /Ф.Бентлі, О.В.Оніщук, С.Г.Осика, О.О.Покрещук та інші. За ред. Покрещука О.О. – К.: УАЗТ, 1999. – 91с.
26. Денисов В.Н., Муравьев В.И. Правовые основы имплементации права Европейского Союза во внутренний правопорядок Украины // Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / Под общ. ред. Кубко Е.Б., Цветкова В.В.. – К.: Юринком Интер, 2003. – С. 151 – 165.
27. Директива Ради № 98/29/ЄС від 7 травня 1998 року про гармонізацію основних положень щодо страхування експортних кредитів за трансакціями з середньостроковим та довгостроковим покриттям. //Офіційний вісник Європейських Співтовариств. L. 148/22 UA
28. Договір про заснування Європейського Співтовариства. Довідник з Європейської інтеграції: Електронний ресурс. Режим доступу: http://eu-directory.ea-ua.info/index.php?act =show&doc_id=1&id=74
29. Дюмулен И. Торгово-политическая система ГАТТ: принципы, правовые нормы и правила // Внешняя Торговля. – 1993. – №7 – 8. – С. 15 – 28.
30. Европейский Союз на пороге XXI века: выбор стратегии развития / Под ред. Ю.А. Борко и О. В. Буториной. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 472 с.
31. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека: учебник/ Рук. авт. кол. и отв. ред. Л.М.Энтин – М.: Норма, 2008- 960с.
32. Европейское право. Учебник для вузов / под общей ред. д.ю.н., проф. Л. М. Энтина. – М.: Издат-во НОРМА (Издательская групп НОРМА-ИНФРА*М), 2001.
33. Европейское Сообщество в преддверии создания единого внутреннего рынка. – М, 2001. – 720с.
34. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права: Навч. посіб. викладача (методологія та дидактика) / Валерій П'ятницький (наук.ред.). — К. : Заповіт, 2000. — 103с. — (Україна на шляху до Європи).
35. Жук Л.В. Джерела податкового права України. Дис…канд..юрид.наук: 12.00.07. – Чернівці, 2005. -231с.
36. Забігайло В. Право України в контексті його апроксимації до права Європейського Союзу // Укр.-європейський консультативний центр з питань законодавства (UEPLAC). Інформаційний бюлетень центру. – 2000. – №4.
37. Закон України «Про банки і банківську діяльність» вiд 07.12.2000 № 2121-III// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30
38. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту національного товаровиробника від субсидованого, демпінгового та зростаючого імпорту» //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 23, ст.215
39. Закон України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 року №1629 – IV. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1629-15
40. Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» від 22 грудня 1998 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=332-14
41. Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22 грудня 1998 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page =2&nreg=330-14
42. Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22 грудня 1998 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=331-14
43. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=959-12
44. Зволікевич Г.М., Покрещук О.О. Запровадження ЄС односторонніх заходів щодо імпорту деяких сталеливарних виробів походженням з України: відповідність положенням Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС. // Зовнішня торгівля: право та економіка. Збірник наукових праць - №8(12), 2003. – К.:УАЗТ, 2003. – 162с. – 5-11с.
45. Зивс С.Л. Источники права.-М.- Наука.- 1981.
46. Зименко О.Н. Регулирование конкурентной монополистической деятельности //Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник / Отв.редактор Е.А. Васильев, А.С.Комаров, Т.1. - М: Международные отношения, 2004. – 287-288с.
47. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник. За ред. д.е.н., проф.. І.І.Дахна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 360с.
48. Ильин Ю. Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза. – Харьков: «Консум», 1998. – 156 с.
49. Интервью председателя правления ВТБ Банка Вадима Пушкарева Интернет-изданию «Украинская правда», ч.2. от 19.11.2009. Элекронный ресурс. Режим доступа: http: // www.epravda.com.ua/publications/ 4b03f8ceba1ac/
50. Капіца Ю. Проблемні питання гармонізації законодавства України з міжнародно-правовими нормами // Український правовий часопис. – 1999. - № 5. – С. 51-53.
51. Капустин А. Я. Европейский союз: интеграция и право: Монография. – М.: Изд-во РУДН, 2000. – 436 с.
52. Керимов Д.А. О понятии источника права.- Учен. зап. МГУ, Труды юрид. ф-та. – 1946. - вып. 116, кн. 2.
53. Кечекьян С.Ф. О понятии источника права. Ученые записки МГУ. Вып.116. - М.,1946.
54. Кодекс про адміністративні правопорушення: Науково-практичний коментар / Р.А.Калюжний, А.Т.Комзюк, О.О.Погрібний та ін. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 781с.
55. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 448 с.
56. Кульчинський Р. Україні дали частину статусу ринкової держави // Галицькі контракти. – 2000. – №42. – 16 жовт.
57. Курс з Європейських інституцій: європейська головоломка: Підручник / Сорон Жан-Люк, В. Копійка (пер.з фр.), С. Донська (пер.з фр.). — К.: IMB, 2001. — 444с.
58. Малишева Н.Р. Теоретичні аспекти гармонізації національного законодавства з міжнародним правом // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., м. Київ, жовт. 1998 р. -К., 1998. -С. 87-92.
59. Марракеська угода про заснування Світової організації торгівлі від 15.04.1994. Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_342
60. Международная конвенция о Гармонизированной системе описания и кодирования товаров от 14 июня 1983 года. Официальный перевод. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_079
61. Международное экономическое право и процесс: (Академический курс): Учебник. / Под ред. Вельяминова Г.М. – М: Wolters Kluwer, 2004. – 477 с.
62. Микієвич М.М. Міжнародно-правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 200с.
63. Микієвич М.М. Міжнародно-правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами: Дис. ... канд. юр. наук. – Львів, 1996. – 180 с.
64. Микієвич М.М. Угода про партнерство чи угода про асоціацію? Деякі пропозиції щодо концептуальних підходів до розвитку правових механізмів співпраці між Україною та ЄС // Вісник Львівського університету. Серія Міжнародні відносини. – 2000. – Вип.2. – С. 278 – 282.
65. Миневе А. Европейский Союз: Проблемы расширения и развития // Компас. – 2001. – №7. – С. 41 – 45.
66. Мирошниченко Н. Б. Политика экономического и социального сплочения в ЕС после Маастрихта // Международная экономика и международные отношения. – 1997. – №1. – С. 108–117.
67. Мозіль З. Правове регулювання міжнародної торгівлі в рамках Європейського Союзу: Монографія. – Львів, 2005. – 199с
68. Муравйов В. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика). – К.: Академ-Прес, 2002. – 424 с.
69. Муравйов В.И. Международные организации – специфичные субьекты международного права. – Киев: УМК ВО, 1990. – 72 c.
70. Муравйов В.І. Правові аспекти співробітництва України з європейськими економічними структурами // Суверенітет України і міжнародне право. – К.: Манускрипт, 1995. – С. 150 – 176.
71. Муромцев Г.И. Источники права (теоретические аспекты проблемы) // Правоведение. – 1992. – №2.
72. Ніццький договір та розширення ЄС / М-во юстиції України. Центр порівняльного права / Під. ред. Шевчука С. – К.: Логос, 2001. – 196 с.
73. Новий тлумачний словник української мови; К., вид-во „АКОНІТ”, 1998, том 1.
74. Оніщук О.В. Демпінг та субсидування як види недобросовісної торговельної практики (підхід у рамках СОТ).// Зовнішня торгівля: право та економіка. Збірник наукових праць. Вип..2 (6) Ч.3. – К.: УАЗТ, 2002. – 99- 109.
75. Осика С.Г. , Коновалов В.В., Гармаш М.П. Участь Міністерства зовнішніх економічних зв’язків у контрантидемпінговому розслідуванні, що проводиться у зв’язку з проведенням антидемпінгових заходів Європейською Комісією до українських підприємств. – Київ, МЗЕЗ України., 1994.
76. Осика С.Г. Універсальні міжнародно-правові засади регулювання демпінгового імпорту. – К.: Благодійна організація «Центр дослідження СОТ, розвитку торгового права і практики», 2005. – 256с.
77. Осика С.Г., Коновалов В.В., Покрещук О.О. Антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні заходи. – Київ, УАЗТ, 2000.
78. Осика С.Г., Коновалов В.В., Покрещук О.О. Правове регулювання імпорту: антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні заходи. – К.: УАЗТ, 2001. – 639 с.
79. Осика С.Г., Теренс П.Стюарт, Василенко А.В., Коновалов В.В., Осика А.С., Павленко О.В. Новітнє Українське законодавство по регулюванню проблем демпінгового, субсидіарного та масованого імпорту. – Київ, академія зовнішньої торгівлі України, 1999.
80. Основи держави і права. Навчальний посібник. /За ред. А.М.Колодія, А.Ю.Олійника. – К.– 1997.
81. Основы внешнеэкономических знаний. Словарь-справочник. Москва, Высшая школа. – 1990. – с. 113-114.
82. Офіційний сайт Міністерства економіки. http://me.kmu.gov.ua/file/link/124142/file/ZZR_13_11_2008.doc
83. Первая международная практическая конференция на тему «Всемирная торговая организация и интересы предпринимателей». Документы конференции. – М., 1998. 27-28 января. – с.25
84. Повідомлення Комісії державам-членам від 08.08.2001, що вносить зміни у повідомлення відповідно до частини 1 статті 93 Договору ЄС, що застосовує статті 92 та 93 цього Договору щодо короткострокового страхування.//Офіційний вісник Європейських Співтовариств, С. 217/2, UA. http://eurodocs.sdla.gov.ua
85. Подкопаєв О. Страхування ризиків виникнення антидемпінгових обмежень щодо експорту металопродукції // Проблеми економічної освіти і науковий прогрес: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Кривий Ріг, 24 листопада 2006р.). – Кривий Ріг: Видавничий центр КТУ. 2006. С.233-234. Електронний ресурс. Офіційний сайт Олега Подкопаєва. Режим доступу. http://podkopaev.dom-hleba.org.ua/2010/04/25/straxuvannya-rizikiv-viniknennya-antidempingovix-obmezhen-shhodo-eksportu-metaloprodukci%D1%97/
86. Поєдинок В.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 288с.
87. Покрещук О.О. Демпінг та антидемпінгове регулювання у міжнародній торгівлі. // Зовнішня торгівля: право та економіка. Збірник наукових праць. Вип.. 2(6). Ч3. – К.УАЗТ, 2002. – 120с. – с.9 – 15.
88. Посельский В. Украина–Европейский Союз: конец «диалога глухих» уже не за горами // Зеркало недели. – 2003. – № 46 (471). – 29 нояб. – 5 декаб.
89. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота. Учеб. пособие. Под ред. проф. В.В. Безбаха, доц. А.Я Капустина, проф. В.К. Пучинского. – М.: Изд-во Зерцало,2000.- 400с.
90. Право Европейского Союза: Учебник для вузов.2-е узд./Под ред. С.Ю.Кашкина.- М.: Юристъ, 2008. – 1054 с.
91. Право Европейского Союза: Учебник для вузов/ Под. ред. С.Ю.Кашкина. – М., 2002.
92. Проблемы вхождения Украины в Европейское правовое пространство/ (Министерство образования Украины) / Дремина Н.А., Дремин В.Н. и др. / Одес. гос. юрид. акад., Проблемная группа по адаптации права Украины к праву ЕС. – О.: Юрид. л-ра, 1999. – 116 с.
93. Проект Закону «Про державну підтримку страхування та кредитування експорту». Електронний ресурс. Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua
94. Проект Закону «Про державну фінансову підтримку експорту». Електронний ресурс. Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua
95. Пропозиція Комісії від 18 грудня 2006 року. http: //eur-lex. europa.eu
96. Регламент № 1236/2005 від 27 червня 2005 року. Електронний ресурс. Режим доступу. http://eurodocs.sdla.gov.ua
97. Регламент Ради ЄС 802/68 // OJ L146/1, 1968.
98. Рішення Комісії № 1889/98/СЕСА Про захист від субсидованого імпорту з третіх країн, які не являються членами Європейського Співтовариства з вугілля та сталі.
99. Рішення Комісії № 2277/96/ЄСВС від 28 листопада 1996 року про захист від демпінгового імпорту з третіх країн, які не являються членами Європейського Співтовариства з вугілля та сталі.
100. Рішення Ради 93/112/ЄЕС про імплементацію до законодавства Співтовариства Угодуи OECD про настанови щодо офіційно підтриманих експортних кредитів.//О J L 44, 22.2.1993, P. 1. Рішення з останніми змінами, внесеними Рішенням 97/530/ЄС (О J L 216, 8.8.1997. P.77).
101. Рішення Суду ЄС в справі № С- 16/90 Detlef Nolle v. Hauptzollamt Bremen-Freihafen[1991] ECR I- 5163
102. Рішення Суду ЄС за справами № С- 294/86 та 77/87. Technointorg v. Commission and Council [1998] ECR 6077
103. Рішення Суду ЄС за справами № С- 304/86 та № С- 185/87 Enital SpA v. Commission and Council [1990] ECR I - 2939
104. Рішення Суду ЄС у справі № 730/79 Philip Morris v Commission [1980] ECR 2671,para 11
105. Рішення Суду ЄС у справі № 157/87 Electroimpex v. Council [1990] ECR I-3021
106. Рябоконь О.В. Участь українських підприємств в антидемпінгових розслідуваннях (практичні питання). // Зовнішня торгівля: право та економіка. Збірник наукових праць. Вип.. 2(6). Ч3. – К.УАЗТ, 2002. – 120с. – с. 23-26.
107. Сидяченко В.. Впровадження фінансових інструментів розвитку експорту в Україні із врахуванням досвіду діяльності Корпорації Страхування Експортного Кредитування Польщі. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.tpp.lviv.net/zek/Numbers/1_2002 /Sydiachenko.htm
108. Софіщенко І.Я. Торгівельні відносини ЄС- Україна. Презентація. «Дослідження економічних передумов та оцінка можливих наслідків створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС» Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (2006 р.)
109. Софіщенко І.Я. Торговельнні відносини ЄС- Україна. Презентація. «The Prospect of Deep Free Trade between the European Union and Ukraine – CEPS»
110. Стрежнева М. В. Особенности институционального развития ЕС // Международная экономика и международные отношения. – 1999. – №3. – С. 16–23.
111. Суд Евроопейских сообществ. Избранные решения / Отв. ред. Энтин Л.М. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 400 с.
112. Сурніна Т.Ю.. Правова природа демпінгу. // Зовнішня торгівля: право та економіка. Збірник наукових праць. Вип.. 2(6). Ч3. – К.УАЗТ, 2002. – 120с. – с. 111- 118.
113. Сырых В.М. Теория государства и права. М., 2002.
114. Татам А. Право Європейського Союзу: Підручник / Переклад з англ. та редакція В.І. Муравйова. – К.: Абрис, Будапешт: COLPI–OSI, 1998. – 424 с.
115. Тацій В.Я., Грошевий Ю.М. Проблеми зближення європейських правових систем як умова гармонізації законодавства України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом – К., 1998. – С. 262–265.
116. Тимченко О.А.. Антидемпінгові розслідування проти української металургійної галузі та шляхи попередження антидемпінгових розслідувань // Зовнішня торгівля: право та економіка. Збірник наукових праць. Вип.. 2(6). Ч3. – К.УАЗТ, 2002. – 120с. – с. 57-63.
117. Топорнин Б.Н. Европейское право. – М., 2001.- 456с.
118. Топорнин Б. Н. Европейские сообщества: право и институты. – М.: Наука, 1992. – 183 с.
119. Трансатлантична Хартія ЄС-США 1990 року.
120. Трудове право України: Підручник / Болотіна Н.Б., Чанишева Г.І., Додіна Т.М. та ін. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.
121. Трудовое право: Учебник / Бриллиантова Н.А., Киселёв И.Я., Малов В.М. и др. – М.: "ПРОСПЕКТ", 1998.
122. Угода між Європе