ПРАВОВА ПРИРОДА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ОРГАНІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

на правах рукопису

Лесюк Вікторія Василівна

УДК 341.176(4)

ПРАВОВА ПРИРОДА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ОРГАНІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ
МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

12.00.11- міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник-
кандидат
юридичних наук,
професор Репецький
Василь Миколайович

м.Львів-2011р.
ЗМІСТ

ВСТУП ......................................................................................................... 4

РОЗДІЛ 1. ПАРЛАМЕНТСЬКІ ОРГАНИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ
МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯК НОВИЙ ЕТАП В ЕВОЛЮЦІЇ
ПРАВА МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ............................................... 13
1.1. Політико-правові чинники генезису та розвитку парламентських
органів європейських міжнародних організацій............................. 13
1.2. Створення та еволюція парламентських органів європейських
міжнародних організацій................................................................... 28
1.3. Представництво парламентських делегацій держав-членів в
парламентських органах європейських міжнародних організацій
як форма парламентської дипломатії на міжнародному рівні........ 52

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ОРГАНІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ……………………………………………………………. 63
2.1. Організаційно-правова структура парламентських органів
європейських міжнародних організацій ………………………… 63
2.2. Компетенція парламентських органів європейських міжнародних
організацій ………………………………………………………… 91
2.3. Порядок ухвалення рішень та їх юридичне значення ................. 110

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ
ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ОРГАНІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ……………………………………………………………. 125
3.1. Форми взаємодії парламентських органів з міжурядовими
органами європейських міжнародних організацій………………. 125
3.2. Форми взаємодії парламентських органів міжнародних організацій з парламентами держав – членів …………………..……………………... 134
3.3. Форми співробітництва між парламентськими органами
європейських міжнародних організацій ………………………… 151
3.4. Діяльність парламентських делегацій України в парламентських
органах європейських міжнародних організацій .......................... 159

ВИСНОВКИ ................................................................................................. 177

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................... 183

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В сучасному міжнародному співтоваристві відбувається подальше підвищення координуючої ролі міжнародних організацій, що пов’язано з вступом до нього нових держав, поглибленням відносин між державами в цілому, розширенням сфери захисту прав і свобод людини. Однією з таких держав є Україна, яка, починаючи з 1991 року стала на шлях розвитку громадянського суспільства, побудови правової та соціальної держави, однією з головних засад якої є принцип верховенства права, захисту прав і свобод людини як складових плюралістичної демок¬ратії. У зміцненні останньої важливу роль відіграє парламентська дипломатія, яка у європейському вимірі значною мірою уособлюється з діяльністю парламентських органів міжнародних організацій (міжнародних парламентських інституцій). Для України особливо важливим є ефективне використання парламентської дипломатії як складової міжнародного діалогу, що сприяє інтеграції країни у політико-правовий простір Європи, демократичній розбудові, розвитку гуманітарних і правових стандартів. Участь делегацій Верховної Ради України в таких провідних парламентських органах міжнародних організацій, як Парламентська асамблея Ради Європи та Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі відіграє позитивну роль у вирішенні найбільш гострих проблем міжнародного життя. А також їх участь в Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва, Парламентському вимірі Центральноєвропейської Ініціативи, Парламентській асамблеї ГУАМ, Міжпарламентській асамблеї СНД та ін. сприяє інтеграційним процесам України в різних сферах міжнародних відносин на європейському рівні.
Парламентські органи міжнародних організацій як нова та перспективна для міжнародних відносин форма парламентської дипломатії та національного представництва держав зумовлює необхідність їх дослідження як нового явища в міжнародному праві. Парламентська дипломатія стала важливою складовою загальної дипломатії України, дієвим ресурсом зовнішньополітичної діяльності.
Разом з тим, актуальність даного дисертаційного дослідження визначається також важливістю вирішення ряду теоретичних та практичних проблем, що виникають при виробленні Україною стратегії по входженню в європейський правовий простір, формуванню її іміджу на основі утвердження демократії та загальноєвропейських цінностей.
Необхідно, однак, констатувати відсутність у вітчизняній міжнародно-правовій науці комплексних наукових досліджень із зазначеної проблематики. У зв’язку з цим, важливим є узагальнення міжнародної парламентської практики та розробка теорії функціонування міжнародних парламентських інституцій в Європі, виявлення тенденцій їх розвитку, що може сприяти формулюванню концептуальних поглядів щодо цих органів з позиції ефективної участі в них делегацій Верховної Ради України в процесі здійснення зовнішньої політики держави, що й зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.
У юридичній науці окремі аспекти даної тематики розглядались у контексті досліджень окремих міжнародних організацій, зокрема Ради Європи та ін., в працях таких вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема це роботи: Т. І. Левицького[110], В.Є. Мармазова[128], І.С. Піляєва[157], Г. Вінклєра[433], М. Заафельда[398], Г. Клебеса[320],[321], С. Штадтмайєра[407], Є. Яскерні[314] та ін.
Важливу роль відіграли також праці зарубіжних вчених, пов'язані з діяльністю міжнародних організацій та їх органів, а саме роботи: Я. Броунлі[13], Г. Кьока[323], В. Моравецького[144], П. Родойнова[187], Ж.-Л. Сорона[199], М. Флорінскі [293]та ін.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці представників науки міжнародного права, а саме таких науковців, як: М.О. Баймуратов[6],[7], М.В. Буроменський[24], В.Г. Буткевич[137], О.К. Вишняков[23], Б.В. Ганюшкін[26], В.Н. Денисов[44],[48], Л.М. Ентін[59], О.Г. Зайцева[65], [66], Г.В. Ігнатенко[130], С.Ю. Кашкін[58], З. Клепацький[83], Ю.М. Колосов[129], Є.С. Кривчикова[103], М.Б. Крилов[104], М.А. Ломагін[120], І.І. Лукашук[124], [125], Г.І. Морозов[146], В.І. Муравйов[148], Т.М. Нєшатаєва[150], Л.Д. Тимченко[205], О.І. Тіунов[130], Б.М. Топорнін[209],[210], Є.Т. Усенко[219], Ю.С. Шемшученко[218], [250], О.О. Шибаєва [239], [240]та ін.
Нормативно-правову базу дослідження склали положення установчих документів європейських міжнародних організацій, правила процедури парламентських органів міжнародних організацій, рішення як парламентських органів, так і міжурядових органів міжнародних організацій, інші документи міжнародних організацій, чимало з яких вперше вводяться у вітчизняну науку міжнародного права.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планових наукових досліджень кафедри міжнародного права Львівського національного університету ім. Івана Франка в контексті теми „Міжнародно-правовий захист прав людини: теорія, сучасність, перспективи ”(реєстраційний № 01050004926).
Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є визначення правових засад функціонування парламентських органів європейських міжнародних організацій, включаючи історико-правовий генезис, міжнародно-правовий статус цих органів, а також розробка класифікації форм діяльності цих органів, згідно з їх функціями та повноваженнями .
Для досягнення визначеної мети було поставлено наступні завдання:
- з’ясувати генезис парламентських органів європейських міжнародних організацій з урахуванням чинників, що вплинули на їх виникнення та розвиток;
- виявити інституційні, процедурні та інші особливості міжнародно-правової природи парламентських органів європейських міжнародних організацій;
- провести порівняльний аналіз принципів формування парламентських органів міжнародних організацій, їх внутрішньо-організаційної структури;
- встановити сфери компетенції парламентських органів європейських міжнародних організацій та обсяг їхніх повноважень;
- визначити правовий зміст поняття парламентських органів міжнародних організацій;
- розкрити міжнародно-правові форми діяльності парламентських органів на основі їх взаємодії з міжурядовими органами міжнародних організацій, національними парламентами держав-членів та їх взаємного співробітництва;
- розробити пропозиції та рекомендації для Комітету у закордонних справах Верховної Ради України щодо підвищення ефективності участі парламентських делегацій України в парламентських органах європейських міжнародних організацій;
Об'єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають в процесі створення та функціонування парламентських органів європейських міжнародних організацій, включаючи їх співробітництво між собою.
Предмет дослідження складають принципи та норми, що визначають порядок утворення та функціонування парламентських органів європейських міжнародних організацій в процесі їх розвитку.
Методи дослідження Для досягнення наукової об'єктивності результатів дисертаційного дослідження використано широкий комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, властивих як правознавству взагалі, так і міжнародному праву зокрема. Методологічну основу складають філософсько-світоглядні, загальнонаукові (конкретно-соціологічні, статистичні та ін.) та спеціальні (порівняльний, структурний, формально-логічний) методи: історичний метод було застосовано для з'ясування періодизації виникнення та еволюції парламентських органів міжнародних організацій; порівняльний – для дослідження правового статусу парламентських органів як в плані концеп¬туального підходу, так і в аспекті регулювання конкретних правовідносин; логічний – для встановлення особливостей правової природи та характерних ознак цих органів; системно-функціональний – для виявлення та відмежування окремих складових поняття парламентських органів міжнародних організацій; формально-юридичний – для аналізу змісту нормативно-правових актів, установчих документів і правил процедури; соціологічний – для виявлення сутності та особливостей соціальних явищ, їх значення в процесі нормативного регулювання. Об'єктивність і достовірність висновків дослідження базується на діалектичному підході до явищ і зверненням до причинно-наслідкових
зв'язків.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці міжнародного права спеціальним комплексним дослідженням, в якому висвітлюється правова природа парламентських органів європейських міжнародних організацій та організаційно-правові аспекти їх діяльності; класифіковано міжнародно-правові форми діяльності та визначено можливі шляхи підвищення ефективності їхнього співробітництва між собою. Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається сучасною постановкою проблеми, аналізом нових тенденцій розвитку парламентських органів європейських міжнародних організацій, вивченням міжнародної парламентської практики як форми парламентської дипломатії, виявленням особливостей впливу на міжнародне право.
В результаті проведеного дослідження сформульовано такі наукові положення та висновки, які становлять особистий здобуток дисертанта:
уперше:
- визначено періодизацію становлення та еволюції парламентських органів європейських міжнародних організацій, яка складається з чотирьох етапів: перший етап – початковий (кін.40-х – поч.50-х рр. ХХ ст.), пов’язаний з виникненням парламентських асамблей на основі міжнародного договору; другий етап – розвиток парламентсько-правових основ парламентських органів європейських міжнародних організацій (50-ті – 80-ті рр. ХХ ст.); третій етап – збільшення чисельності в Європі парламентських органів міжнародних організацій ( кін.ХХ ст. – поч.ХХІ ст.); четвертий етап – сучасний період співробітництва, в рамках існування розвиненої системи парламентських органів європейських міжнародних організацій;
- виявлено, що діяльність парламентських органів європейських міжнародних організацій свідчить про появу в міжнародному праві нових за формою та змістом правовідносин, внаслідок чого утворюється нова практика здійснення міжнародних відносин на регіональному рівні, формуються нові ресурси колективної дипломатії, які характеризують розвиток плюралістичної демократії в новому напрямі;
- обґрунтовано тезу про те, що представництво парламентських делегацій держав-членів в парламентських органах європейських організацій є новою формою колективної дипломатії на міжнародному рівні, викликаною глибокими змінами в міжнародних відносинах, яка поєднує дві сфери інтересів – національний та міжнародний, розширюючи тим самим можливості міжнародних організацій та держав-членів;
- визначено спільні риси парламентських органів європейських міжнародних організацій, серед яких особливо значимими є: норма представництва, яка включає делегування, представництво політичних сил, принцип голосування, право на привілеї та імунітети та внутрішньо-організаційна структура, що складається з керівних органів, комітетів, пленарних засідань, які наближають ці органи до ознак національних парламентів;
- дано визначення поняття парламентського органу міжнародної організації, для якого характерними є ряд ознак: постійно діючий колективний орган, який складається з представників парламентів усіх держав-членів даної міжнародної організації, національні делегації яких повинні відображати політичний склад відповідного парламенту, віддзеркалюючи особливості їх представницького характеру; заснований на багатосторонній договірній основі, в якій встановлюється правовий статус та визначаються цілі; розвинений внутрішньо-організаційний механізм функціонування та порядок прийняття рішень, що забезпечує парламентський характер його діяльності;
- дано класифікацію основних міжнародно-правових форм діяльності парламентських органів європейських міжнародних організацій, виходячи з їхніх повноважень;
- сформульовано пропозиції для Комітету у закордонних справах Верховної Ради України щодо підвищення ефективності діяльності парламентських делегацій України в міжнародних парламентських інституціях, що має значення також для діяльності політичних партій України, а саме адаптації їх передвиборчих програм до стандартів на європейському рівні, що є необхідним елементом співпраці із зарубіжними парламентарями, ефективного використання парламентської дипломатії, з огляду на всезростаючу її роль у прийнятті рішень з актуальних міжнародних проблем, що сприяє покращенню іміджу України в Європі та світі;
удосконалено:
- розуміння доцільності використання терміну „парламентські органи” європейських міжнародних організацій, у порівнянні з терміном „ міжнародні парламентські організації”, виходячи з того, що такі органи є складовою самої міжнародної організації, їх формування відбувається здебільшого з виникненням останньої, що також знаходить визнання в тих або інших формулюваннях в міжнародно-правовій літературі;
- класифікацію повноважень парламентських органів європейських міжнародних організацій, а саме їх консультативну здатність, участь у правотворчій діяльності, призначенні та відкликанні посадових осіб, а також здійсненні моніторингово-контрольних функцій;
дістали подальшого розвитку:
- характеристики щодо основних чинників, які зумовили виникнення та розвиток парламентських органів європейських міжнародних організацій, котрими виступають розвиток демократії, міжнарод¬на інтеграція та ускладнення міжнародних відносин між державами, проявом чого є активізація міжнародної парламентської практики та вдосконалення парламентської дипломатії;
- визначення критеріїв правового статусу представників парламентських делегацій держав-членів у парламентських органах європейських міжнародних організацій, зумовлених демократичним вибором на національному рівні та забезпеченням привілеїв та імунітетів на рівні міжнародного права;
- виявлення специфіки участі парламентських органів європейських міжнародних організацій в правотворчій діяльності, зокрема визначено значення права на ініціативу щодо розробки тих чи інших конвенцій або інших міжнародних документів, які мають обов’язкове значення та спрямовані на поєднання інтересів держав-членів із загальноєвропейськими інтересами.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в рамках наступних напрямків:
- науково-дослідному: висновки і положення дисертаційного дослідження поглиблюють теоретичні знання про особливості парламентських органів європейських міжнародних організацій, а також заповнюють прогалину у дослідженні тематики, пов'язаної з вивченням проблем функціонування і напрямків розвитку парламентських органів міжнародних організацій. Отримані результати можуть бути використані для проведення подальших досліджень у цій сфері та інших суміжних галузях.
- інформаційно-аналітичному: отримані наукові результати можуть сприяти поширенню знань про предмет дослідження серед науковців, парламентаріїв, юристів-практиків, працівників дипломатичних служб, державних органів, інших зацікавлених осіб.
- навчальному: висновки та положення дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі підготовки і викладання загальних і спеціальних навчальних курсів у вищих навчальних закладах, а також при підготовці підручників і методичних рекомендацій з міжнародного публічного права, права міжнародних організацій, конституційного права.
Сформульовані положення та пропозиції можуть бути взяті до уваги українськими парламентарями в процесі їх діяльності, включаючи представлення інтересів України на міжнародній арені.
Апробація результатів дисертаційного дослідження Теоретичні положення та висновки, сформульовані в дисертаційній роботі обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка.
Основні наукові результати дисертації викладені автором у шести наукових статтях, опублікованих у спеціалізованих фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також трьох тезах доповідей на наукових конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
Дане дослідження дозволило сформулювати наступні висновки, які мають теоретичне та практичне значення:

1. Виникнення та функціонування парламентських органів європейських міжнародних організацій є вираженням сутнісних змін, які відбуваються в міжнародних відносинах, завдяки розвитку міжнародної парламентської практики, формуванню парламентської дипломатії, яка дає можливість ефективно допомагати вирішувати складні міжнародні проблеми. Ця діяльність становить частину міжнародного діалогу, що дозволяє звернутися до вивчення таких явищ міжнародно-правової реальності, котрі раніше не охоплювалися проблематикою міжнародного права. Формуванню парламентських органів європейських міжнародних організацій сприяли такі чинники: розвиток демократії, міжнарод¬на інтеграція та ускладнення міжнародних стосунків між державами, активізація міжнародної парламентської практики, інтенсифікація міжнародних відносин. Ускладнення міжнародних відносин вимагає подальшого вдосконалення співробітництва держав, в якому парламентська дипломатія посідає важливе місце.
2. Періодизацію становлення та еволюції парламентських органів європейських міжнародних організацій можна розділити на чотири етапи: перший етап – початковий, кін.40-х – поч.50-х рр. ХХ ст., пов’язаний з якісними перетвореннями в значенні міжнародних організацій в Європі, появою парламентських органів міжнародних організацій на основі міжнародного договору. Другий етап – розвиток парламентсько-правових основ парламентських органів європейських міжнародних організацій, 50-ті – 80-ті рр. ХХ ст., під час якого вдосконалюються правові засади цих органів; третій етап – збільшення чисельності в Європі парламентських органів європейських міжнародних організацій, кін. ХХ ст. – поч. ХХІ ст., під час якого відзначається, з одного боку, розширення таких найбільш авторитетних парламентських інституцій як Парламентська асамблея Ради Європи, а з другого - призвело до появи Міжпарламентської асамблеї СНД, Парламентської асамблеї ОЧЕС, Балтійської асамблеї та інших міжнародних парламентських інституцій, а також трансформації Парламентської асамблеї НБСЄ в Парламентську асамблею ОБСЄ. Четвертий етап – сучасний період співробітництва та створення розвиненої системи парламентських органів європейських міжнародних організацій, коли нові міжнародні умови призвели до необхідності постійної координації діяльності міжнародних парламентських інституцій, сфери інтересів яких можуть збігатися або перетинатися.
3. Початок інституціоналізації органів міжнародної парламентської дипломатії пов'язаний з утворенням в рамках Ради Європи, Західноєвропейського союзу парламентських асамблей на основі міжнародного договору, та виникненням на півночі Європи Північної Ради. До їх переліку згодом приєдналась низка нових міжнародних парламентських інституцій, створених в рамках міжнародних організацій: Парламентська асамблея ОБСЄ, Міжпарламентська асамблея СНД, Парламентський вимір Центральноєвропейської Ініціативи, Балтійська асамблея, Парламентська асамблея ОЧЕС, Парламентська асамблея ГУАМ та ін., які в основному створені на основі багатостороннього міжнародного договору. Особливість Північної Ради полягає у тому, що вона була створена шляхом ратифікації п’яти автентичних текстів закону парламентами Данії, Ісландії, Норвегії, Швеції та Фінляндії та лише згодом був підписаний міжнародний договір, який закріпив статус Північної Ради. Ще одна особливість співробітництва північноєвропейських держав полягає у тому, що саме парламентське співробітництво стало прикладом для зміцнення співпраці урядів північних держав. На основі Копенгагенської угоди між північними країнами від 17 лютого 1971 р. було створено Північну раду міністрів. В той же час, більшість міжнародних організацій планує створення в рамках своєї структури парламентського органу, який може виступати гарантом міцності інтеграційних процесів, бути ефективним учасником в налагодженні і координації міждержавних відносин, здійснювати вплив на правове регулювання міжнародних відносин.
4. Представництво парламентських делегацій держав-членів в парламентських органах європейських організацій є новою формою колективної дипломатії на міжнародному рівні, зумовленою глибокими змінами в міжнародних відносинах, поєднуючи дві сфери інтересів – національний та міжнародний, розширюючи тим самим можливості діяльності міжнародних організацій та їх вплив на розвиток міжнародних відносин.
Представники національних парламентів у міжнародних парламентських інституціях виконують свої функції та приймають рішення, виходячи як з зовнішньополітичних позицій, так і з інтересів громадянського суспільства Європи з врахуванням позицій всіх держав-членів, досягаючи їх гармонізації, забезпечуючи стабільність на основі взаємодії національного та міжнародного правопорядку. Таким чином, багатостороння міжнародна парламентська дипломатія сприяє створенню громадянського суспільства в рамках Європи, що є новим явищем, яке може мати значні наслідки для розвитку системи міжнародних відносин в цілому.
5. Парламентські органи європейських міжнародних організацій мають cпільні риси, що зумовлені, насамперед, їхнім представницьким складом: нормою представництва, яка включає делегування, представництво політичних партій, принцип голосування, право на привілеї та імунітети, а також внутрішньо-організаційною структурою, що вміщує в собі керівні органи, комітети(комісії), секретаріат, штаб-квартира, пленарні засідання та ін. Система побудови міжнародних парламентських інституцій, порядок їх формування, функціонування та процедура винесення рішень дозволяють зробити висновок про наявність в цих інституціях елементів наднаціональності.
6. Класифікація повноважень парламентських органів європейських міжнародних організацій базується на таких складових, що характеризують участь у правотворчій діяльності цих органів, консультативну здатність, діяльність з призначення та відкликання посадових осіб та здійснення контрольно-моніторингових функцій. Варто враховувати, що всі ці повноваження взаємно переплітаються та доповнюють одне одного. За класифікацією основних міжнародно-правових форм діяльності вищезгаданих органів існує можливість розмежувати їх діяльність, що проявляється у взаємодії з міжурядовими органами міжнародних організацій, національними парламентами держав-членів, іншими міжнародними і національними інституціями.
7. Парламентські органи міжнародних організацій функціонують як постійно діючі колективні органи, які складаються з представників парламентів усіх держав-членів. Сутність легітимності представників парламентських делегацій держав-членів у парламентських органах європейських міжнародних організацій зумовлена демократичним вибором на національному рівні та забезпечується привілеями та імунітетами на рівні міжнародного права.
8. Парламентські органи європейських міжнародних організацій своєю діяльністю сприяють створенню в Європі єдиного політичного та правового простору. Повноваження, що стосуються формування керівних органів міжнародної організації, контрольні повноваження, зокрема, проведення контролю за діяльністю міжурядового органу міжнародної організації та виконанням державами-членами міжнародної організації взятих на себе зобов’язань наближають ці органи до ознак національних парламентів.
По мірі еволюції міжнародних відносин статус вищезгаданих міжнародних парламентських інституцій зазнав помітних змін. Головна з них – зростаюча участь вищезгаданих інституцій в міжнародному правотворчому процесі, розвитку гуманітарних і правових стандартів як важлива складова міжнародного діалогу, впливові на національні парламенти держав-членів та діяльність міжнародних організацій в цілому. Основним елементом такої участі є спостереження і контроль за здійсненням правових реформ та дотриманням європейських стандартів, сприянні росту в європейських державах міжнародно-правової культури і правосвідомості, вплив на здійснення державами-членами міжнародних відносин, значна частина яких регулюються нормами міжнародного права. Існуючий правовий статус парламентських органів європейських міжнародних організацій не завжди відповідає їхній фактичній участі у міжнародних відносинах, з огляду на що існує потреба подальшого розширення їх повноважень.
9. Парламентські органи європейських міжнародних організацій мають розвинений внутрішньо-організаційний механізм та порядок прийняття рішень, що забезпечує парламентський характер їх діяльності. Рішення, прийняті парламентськими органами європейських міжнародних організацій, хоча не є юридично обов’язковими, але набувають відповідної сили засобів міжнародно-політичного впливу, мають високий моральний авторитет, сприяючи прийняттю міжнародними організаціями правових рішень. В силу більш розвиненої форми правової інтеграції рішення Парламентської асамблеї Ради Європи мають більший вплив та вищу здатність до втілення в якості правового механізму, що служить прикладом для інших міжнародних парламентських інституцій.
10. Діяльність парламентських органів європейських міжнародних організацій свідчить про появу в міжнародному праві нових за формою та змістом правовідносин, які характеризують розвиток демократії в новому напрямі, зміцненню якого сприяє парламентська дипломатія. Відбувається процес “парламентаризації міжнародних відносин”, що пов’язується з національним демократичним вибором, так званою “делегованою легітимністю”.
Міжнародне співтовариство вступило в якісно новий етап регіонального співробітництва та інтеграції, що вимагає ширшого міжнародного парламентського контролю, який намагаються забезпечити у цьому процесі міжнародні парламентські інституції. Співробітництво вищезазначених інституцій робить значний внесок у процес взаємодії правових систем європейських держав з регіональними нормами міжнародного права та нормами, які створені шляхом правової діяльності міжнародних організацій (насамперед нормами права Ради Європи та ОБСЄ).
11. Делегації парламенту України в рамках діяльності парламентських органів європейських міжнародних організацій співпрацюють з національними делегаціями держав-членів з метою забезпечення правових основ для вирішення питань, що обстоюють інтереси України. Парламентська дипломатія стала важливою складовою загальної дипломатії України, дієвим ресурсом зовнішньополітичної діяльності. При цьому важливим є можливість безпосередніх контактів з керівниками парламентських делегацій зарубіжних країн, а також главами держав та урядів, послами іноземних держав, відомими громадськими діячами. Проблема адаптації українського законодавства до європейських стандартів багато в чому може бути вирішена засобами ефективного міжнародного парламентського діалогу. Особливо це стає актуальним в умовах зростання взаємозалежності європейських держав, коли при вирішенні міжнародних проблем необхідно враховувати як індивідуальні інтереси кожної окремої держави, так і дотримання загальноєвропейських цінностей. Парламентські органи європейських міжнародних організацій як форма парламентської дипломатії вбачаються тим новим міжнародно-правовим механізмом, де акумулюється взаємозалежність держав, за допомогою якого можуть успішно вирішуватися важливі та гострі проблеми загальноєвропейського та світового значення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авоян А. Совет Европы: новое мышление и перспективы сотрудничества / Арташес Авоян. – Ереван : Мхитар гош, 1998. – 96 с.
2. Акт Межпарламентской Ассамблеи государств – участников СНГ „О согласованных принципах регулирования гражданства” (декабрь 1992 г.) // Информ. вест. Совета Глав государств и Совета Глав правительств СНГ „Содружество”. –1993. – № 2. – С. 20–21.
3. Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38.
4. Амеллер М. Парламенты. Сравнительное исследование структуры и деятельности представительных учреждений 55 стран мира / М. Амеллер ; пер. с англ. – М. : Прогресс, 1967. – 512 с.
5. Бандурка О.М. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток : монографія / Бандурка О.М., Древаль Ю.Д. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1999.
6. Баймуратов М. А. Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине / М. А. Баймуратов. – Харьков: Одиссей, 2000. – 80 с..
7. Баймуратов М.О. Міжнародне публічне право / М.О. Баймуратов. – X.: Одіссей, 2008. – 704 с.
8. Бентам И. Тактика законодательных собраний. [Essay on Political Tactics (London, T. Payne, 1791)]/ И. Бентам ; перевод М. К. ; издание Л. А. Велихова. – СПб. : Тип.”Сириус”, 1907. – 463 c.
9. Бенуа-Ромер Ф. Право Ради Європи. Прямуючи до загальноєвропейського правового простору / Флоренц Бенуа-Ромер, Гайнріх Клебес ; пер. з англ. О. Андрійчука. – К. : К.І.С., 2007. – 228 с.
10. Бидерман К. Представительные учреждения с народными выборами / К. Бидерман // Сб. ст. о конституционном начале. – СПб. : Тип. Н. Тиблена, 1865. – 209 c.
11. Бирюков М.М. Европейская интеграция : международно-правовой подход : монография / Бирюков М.М. – М. : Научная книга, 2004. – 208 с.
12. Блищенко И.П. Международно-правовые проблемы государств, входящих в СНГ / И.П. Блищенко // Моск. журнал международного права. 1997. – № 1. – С. 4-16.
13. Броунли Я. Международное право : в 2 кн. / Я.Броунли / под ред. Тункин Г.И. ; пер. с англ. : Андрианов С.Н. – М. : Прогресс, 1977.– Кн.1.– 535с.
14. Василенко С.Д. Україна: геополітичні виміри в загальноєвропейському процесі : монографія. / С.Д. Василенко. – Одеса : ОДМА 2000. – 208 с.
15. Васильєва – Чекаленко Л.Д. Україна в міжнародних відносинах (1945 – 1995 рр.). / Васильєва-Чекаленко Л. Д. – К. : Освіта, 1998. – 176 с.
16. Вельяминов Г.М. О понятии нормы международного права / Г.М. Вельяминов // Советский ежегодник международного права. 1971. – М. : Наука, 1973. – С. 130-140.
17. Венская Декларация 1994 года Парламентской Ассамблеи ОБСЕ: / Парламент. Ассамблея Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе // Моск. журнал междунар. права. – 1995. – № 3. – С.165-215.
18. Венская конвенция о праве договоров между государствами и международными организациями или между международными организациями (Заключена в г. Вене 21.03.1986) // Международное публичное право : cборник документов. – М. : БЕК, 1996. – T.1. – 145 с.
19. Венская конвенция о праве международных договоров. Комментарий / сост. : Талалаев А.Н. (коммент.) ; отв. ред. : Захарова Н.В. (предисл.) . – М. : Юрид. лит., 1997. – 336 с.
20. Верховна Рада України четвертого скликання : офіційне видання. – К. : Парламентське вид-во, 2006. – 69 с.
21. Виконання зобов’язань України перед Радою Європи. Міністерство юстиції України [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://www.minjust.gov.ua/0/200
22. Виступ Голови Верховної Ради України з нагоди відкриття Шістнадцятої щорічної сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ (Київ, 5 липня 2007р.) // Голос України. – 2007. – № 116. – 6 лип. – С. 1-2
23. Вишняков О.К. Правове забезпечення зовнішньоекономічної інтеграції України: Монографія / О.К. Вишняков – Одеса: Юридична література, 2007. – 288с.
24. Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями чи між міжнародними організаціями 1986 р. // Міжнародне право в документах / за заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Буроменського. – Х. : Вид-во Національного університету внутрішніх справ, 2003.
25. Всеобщая декларация прав человека от 12.12.1948 г. // Международная защита прав человека : Документы и комментарии/ Сост. Буроменский М.В.– Х. : ООО „Синтекс ЛТД”, 1998. – С. 8 –15.
26. Ганюшкин Б.В. Дипломатическое право международных организаций. Правовое положение представителей государств при международных организациях, в их органах и на международных конференциях / Б.В.Ганюшкин. – М. : Международные отношения. – 1972. .– 191 с.
27. Генеральна угода про привілеї і імунітети Ради Європи від 2 вересня 1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http ://www.coe.kiev.ua/docs/others/gaprimm.htm
28. Георгіца А.З. До питання про трактування та дефініцію поняття “Парламентаризм” / А.З. Георгіца // Науковий вісник Чернівецького університету. – Чернівці, 1997. – Вип. 18 : Правознавство. – С.140-145.
29. Георгіца А.З. Міжнародне публічне право : загальна частина / А.З.Георгіца. – Чернівці : Рута, 1995. – 232 c.
30. Георгіца А.З. Проблема компетенції парламенту / А.З. Георгіца // Науковий вісник Чернівецького університету : збірник наук. праць. Вип.45 : Правознавство. – Чернівці : ЧДУ, 1999 – С. 53-62.
31. Георгіца А.З. Структура і органи зарубіжних парламентів: (порівняльно-правовий аналіз) / А.З. Георгіца // Ерліхівський збірник. – Чернівці, 1995. – Вип.2. – С.57–67.
32. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм : проблеми теорії та практики / А.З. Георгіца. – Чернівці : Рута, 1998. – 483 с.
33. Герчикова И. Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности : учеб. пособ. / И.Н. Герчикова. – М. : Консалтбанкир, 2002. –
621 с.
34. Гессен В.М. Основы конституционного права / В.М. Гессен. – 2-е изд.– Петроград : Право, 1917. – 439с.
35. Глотов С.А. Россия и Совет Европы: политико-правовые проблемы взаимодействия / С.А. Глотов. – Краснодар : Сов. Кубань, 1998. – 432 c.
36. Глотов С.А. Совет Европы как политико-правовой институт. Логические схемы и таблицы / С.А. Глотов. – Краснодар :Советская Кубань. 1999. – 190с.
37. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия : право и практика /Донна Гомьен, Давид Харрис, Лео Зваак; перевод с английского. / Науч. ред. Архипова Л.Б. – М. : Изд-во МНИМП, 1998. – 598, [2]с.
38. Горшкова С. А. Стандарты Совета Европы по правам че¬ловека и российское законодательство / C.А. Горшкова. – М. : НИМП, 2001. – 352 с.
39. Гречанінов В. О. Шляхом євроатлантичної інтеграції : (політика України на повномасштабну інтеграцію в європейські та євроатлантичні структури) / В.О. Гречанінов // Політика і час. – 2003. – №2. – C. 26-34.
40. Губський Б. В. Євроатлантична інтеграція України / Б. В. Губський / НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. – К. : , 2003. – 327 c.
41. Дайнен Д. Дедалі міцніший союз. Курс європейської інтеграції (Ever closer Union : An Introduction to European Integration) / Д. Дайнен ; пер. з англ. М. Марченко. – К. : "К.І.С.", 2006. – 696 с.
42. Дахно І.І. Міжнародне економічне право : курс лекцій / І.І.Дахно. – К. :МАУП, 2000. – 276 c.
43. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990р. // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 31.07.1990 р. – № 31. – С. 429
44. Денисов В. Методологія сучасного парламентаризму / В.Денисов // Віче. – 2000. – № 9. – С.3-18.
45. Денисов В. Міжнародна система захисту прав людини – новий етап розвитку / Денисов В., Євінтов В. // Права людини в Україні. Щорічник – К., 1996. – С. 21.
46. Денисов В. Н. Правовые аспекты разоружения в ракетно-ядерную эру / В.Н. Денисов. – К. : Наук. думка, 1990. – 177 с.
47. Денисов В. Порушення прав людини та боротьба з ними / В. Денисов // Права людини. – К. – 1997.
48. Денисов В.Н. Проблеми створення публічного порядку в зовнішньополітичній діяльності України / В.Н. Денисов // Суверенітет України і міжнародне право / відп. ред. В.Н. Денисов, В.І. Євінтов. – К .: Манускрипт, 1995. – 360 с.
49. Депутат парламента в зарубежных государствах. / отв. ред. Д.А.Ковачев. – М.: Юрид. лит., 1995. – 112 c.
50. Дженіс М. Європейське право у галузі прав людини : джерела і практика застосування / М.Дженіс, Р.Кей, Е.Бредлі ; пер. з англ. – К. : АртЕк, 1997. – 583 с.
51. Документ Копенгагенської наради Конференції з питань людського вимі¬ру НБСЄ. // Права людини в Україні. Інформаційно-аналітичний бюле¬тень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини. – Вип. 21. – С.250.
52. Дробот Г. А. Роль международных организаций в мировой политике : основные теоретические подходы / Г. А. Дробот // Вестник Московского университета. Сер. 18. Социология и политология. – 1999. – № 1. – С. 140-148.
53. Дюги Л. Конституционное право. Общая теория государства / Л. Дюги ; пер. с фр. –М. : Тип. т-во И. Д. Сытина, 1908. – 960 c.
54. Евинтов В.И. Международное сообщество и правопорядок (анализ современных концепций) / В. И. Евинтов. – К.: Наук. думка, 1990. – 128 с.
55. Европейская интеграция: правовые проблемы. / Под ред. Топорнина Б.Н. – М., 1992. – Кн. I. – 124с.
56. Европейский Союз на пороге XXI века: выбор стратегии развития / Под ред. Ю. А. Борко и О. В. Буториной. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 472 с.
57. Европейский Союз. Основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментариями. – М. : Инфра-М, 2008. – 704 с.
58. Европейское Оборонное Сотрудничество : документы и комментарии / под ред. С.Ю. Кашкина. – М. : ООО "Профобразование"., 2004. – 72 с.
59. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека : учебник / рук. авт. кол. и отв. ред. Л. М. Энтин. – 2-е изд., пересмотр, и доп. – М. : Норма, 2008. – 960 с.
60. Еллинек Г. Право современного государства. Т.1. Общее учение о государстве / Г. Еллинек ; испр. и доп. СИ. Гессеном.- 2-е изд., испр. и доп. по 2-му нем. изд. – СПб. : Юрид. кн. магазин Н.К. Мартынова, 1908.- XXIV, 599 с.
61. Євінтов В.І. Пряме застосування міжнародних стандартів прав людини (коментар до ст. 9 Конституції України) / В.І. Євінтов // Укр. часопис прав людини. – 1998. –№1. – С.26–28.
62. Європейська інтеграція / уклад. : М. Яхтенфукс, Б. Колєр-Кох. ; пер. з нім. М. Яковлєва. – К. : Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2007. – 394 с.
63. Журавський В.С. Правове регулювання статусу та діяльності комітетів і комісій парламенту / В.С. Журавський // Юридичний вісник. - 2001.- №1. - С. 103-107.
64. Загальна декларація прав людини –. – К. : Українська Правнича Фундація, 1995
65. Зайцева О.Г. Международные межправительственные организации / О.Г. Зайцева. – М. : Наука,1983. –168 с.
66. Зайцева О.Г. Международные организации : принятие решений / Зайцева О.Г. – М. : ТК Велби, 1989. – 128 с.
67. Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р. // Юридична енциклопедія : в 6 т. Т. 2 / редкол. : Ю. С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. – К. : Укр. енцикл., 2003. – С. 473.
68. Закон України “Про приєднання України до Статуту Ради Європи” від 31 жовтня 1995 року // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 38. – С. 287.
69. Защита прав человека в современном мире : [сборник статей]/ предисл. И.А.Ледях ; РАН Институт государства и права. – М., 1993. – 144, [3]с.
70. Заявление государств-участников СНГ относительно положения дел в ОБСЕ. Москва, 3 июля 2004 год [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : www.in.mid.ru/ns-rsng.nsfysngovs
71. Збірка договорів Ради Європи. Українська версія // Рада Європи – К : Парламентське вид-во, 2000. – 654 c.
72. Звернення Верховної Ради України "До парламентів та народів сві¬ту" від 05.12.1991 р. № 1927-XII // Відом. Верхов. Ради України – 1992 (25.02.1992). – № 8. – Ст. 199
73. Звіт про участь Постійної делегації Верховної Ради України y Парламентській асамблеї Ради Європи у сесіях ПАРЄ 2008, 2009, 2010, 2011 роках [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://gska2.rada. gov.ua/pls/mpz/organizations.mpo_info?o_id=64
74. Зидентоп Л. Демократия в Европе : пер. с англ. / Лари Зидентоп ; под ред. В. Л. Иноземцева. – М. : Логос, 2001. – 360 с.
75. Исаев М. А. Политическая система стран Скандинавии и Финляндии / Исаев М. А., Чеканский А. Н., Шишкин В. Н.. – М. : РОССПЭН, МГИМО (Ун-т), 2001. – 279 с.
76. История СБСЕ/ОБСЕ в документах 1973–1994 : В 3 т. / Сток-гольмский международный ин-т исследования проблем мира, Российская ака-демия наук : Ин-т Европы. – М. : Наука, 1997. – Т. 3. – 638 c.
77. Кан А.С. История скандинавских стран (Дания, Швеция, Норвегия) / А.С. Кан.– 2-е изд. – М. : Высш.школа, 1980. – 311 с.
78. Каратаева Е. Межпарламентская ассамблея СНГ как инструмент интеграции / Е.Каратаева // Дипломатический ежегодник. – 1997.– М., 1997.
79. Карликова И.С. Итальянский парламент / И.С.Карликова. – М. : Изд-во Международные отношения, 1965. – 164 с.
80. Карпачева Н.И. Состояние соблюдения и защиты прав и свобод человека в Украине : первый ежегодный доклад Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека / Н. И. Карпачева ; пер. с укр. С.А.Бураковского. – 3-е изд. – Х. : Консум, 2002. – 493, [3]с.
81. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве / В.А. Карташкин ; отв. ред. Е.А. Лукашева. – М. : Институт государства и права РАН, 1995. – 135 с.
82. Кафка А. Некоторые проблемы взаимодействия России и европейских международных организаций в области контроля над обычными вооружениями / А. Кафка // Россия и основные институты безопасности в Европе: вступая в XXI век / под ред. Тренина Д. — М.. 2000. – С.244.
83. Клепацкий З. Западно-европейские международные организации / З. Клепацкий ; пер. с польск. Д. Алексеева. – М. : Прогрес, 1973. – 376 c.
84. Княжинский В.Б. Западно-европейская интеграция : проекты и реальность / В.Б. Княжинский. – М. : Международные отношения, 1986. – 208 с.
85. Ковалев А.А. Привилегии и иммунитеты в современном международном праве : учеб. пособ. / А.А. Ковалев. – М., 1986. – 278 с.
86. Ковалева Т.М. Правотворчество межгосударственных организаций : монография / Т.М.Ковалева ; Калининградский государственный университет. – Калининград,1999. – 248 с.
87. Ковачев Д.А. Парламентская процедура: понятие, виды, регламентация / Д.А. Ковачев // Вест. Межпарламент. Ассамблеи. – СПб., 1994. – № 4. – С. 188-197.
88. Койвисто М. Вехи пути : взгляды на внешнюю политику Финляндии / М. Койвисто ; пер. с фин. – М. : Изд-во «Международные отношения», 1987 . – 214с.
89. Койвисто М. Взгляд на мир / М. Койвисто ; пер. с фин. – Сборник. М., 1992. – 184 с
90. Колодкин Р.А. Критика концепции “мягкого права” / Р.А. Колодкин // Сов. Государство и право. – 1985. – № 12. – С. 95–99.
91. Колосов Ю. М. Договорная инициатива в международных отношениях/ Ю.М. Колосов // Советское государство и право. – 1971. – № 12. – С. 60-77.
92. Коммюніке Учасників Міжнародної парламентської конференції з питань європейської безпеки [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:http://portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/publish/article/news_left?art_id=163702&cat_id=37486
93. Конвенція про Міжпарламентську Асамблею держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http ://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=997_069&chk= 4/UMfPEGznhhf1r. ZiyjpdAxHI4qEs80msh8Ie6
94. Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р. // Голос України. – 10 січня 2001 року. – № 3 (2503). – С. 6-8.
95. Конкурентная политика ЕЭС в едином рынке / Редколл. Ю.А. Борко, М.В. Каргалова, Ю.М. Юмашев; Отв. ред. Ю.А. Борко. - М. : Право, 1995. - 87 с.
96. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30.
97. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М.Коркунов. – СПб., 1886. – 3-е изд. – 1894 (Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / / Н. М.Коркунов ; авт. предисл. И. Ю. Козлихин. – науч. изд., [репринтное]. – М. : Юридический центр Пресс, 2003. – 430 с.).
98. Котелевская И. Современный парламент / И. Котелевская // Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 6.
99. Котляр В.С. Северный Совет. Структура, деятельность / Котляр В.С. – М. : “Международные отношения”, 1973. – 456 c.
100. Котляревский С. Сущность парламентаризма / С.Котляревский // Юридический вестник. – 1913. – Кн. 2. – С. 93–107.
101. Коэн Л. Дж. Гражданское общество и политическая теория : пер. с англ. / Джин Л. Коэн, Эндрю Арато ; под ред. И. И. Мюрберг. – М. : Весь мир,2003. – 784 с.
102. Крайемайер А. На пути к единой системе ценностей в рамках СБСЕ / А. Крайемайер // Московский журнал международного права. – 1993. – №3. – С. 62-79.
103. Кривчикова Э.С. Основы теории права международных организаций. – М. : МГИМО, 1979. – 368с.
104. Крылов Н. Б. Правотворческая деятельность международных организаций / Н. Б.Крылов. – М. : Наука. 1998. – 170 с.
105. Крылов С. Сотрудничество на Севере Европы / С. Крылов // Международная жизнь. – 1996. – №9. – С. 41-46
106. Кутейников А.Е. Международные межправительственные организации / А.Е. Кутейников // Журнал социологии и социальной антропологии, – М., 1999.– С.56-61.
107. Кутейников А.Е. Национальные парламенты и международные организации / А.Е. Кутейников // Вестник Межпарламентской Ассамблеи. – 1999. – № 2. – С. 120-135.
108. Лара Ф. Международная защита прав человека и совет Европы / Ф. Лара // Европейськая интеграция : современное состояние и перспективы : сб. науч. ст. / науч. ред. С.И. Паньковский. – Минск : ЕДУ, 2001. – С. 200.
109. Левина, Л. А. Правовое положение Международного валютного фонда и Всемирного банка / Л. А. Левина. – М. : ЛЕГАТ, 1996. – 147 с.
110. Левицкий Т.И. Юридическая природа и правовое положение Совета Европы : дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / Тасас Иванович Левицкий. – М.,1993. – 265 с.
111. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование / Лейпхарт А. – М .: Аспект Пресс, 1997. – 287 с.
112. Лемассон С. Европейская безопасность после окончания "холодной войны" : новые геополитические равновесия, новые союзы / С. Лемассон. – М., 2001. – 342 c.
113. Лесюк В.В. Міжнародні організації парламентського типу: основні етапи становлення і розвитку та напрями співробітництва / В.В.Лесюк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 33. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2006. – 690 с.
114. Лесюк В.В. Міжнародно-правові форми діяльності парламентських органів європейських міжнародних організацій / В.В.Лесюк // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. Випуск 23.-2008
115. Лесюк В.В. Парламентаризм як форма представницького принципу/ В.В.Лесюк // Науковий вісник Університету внутрішніх справ. Серія юридична. Випуск 1.-2008
116. Лесюк В.В. Парламентські органи європейських міжнародних організацій: політико-правові передумови виникнення / В.В.Лесюк // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2008. – Вип.20.
117. Лесюк В.В. Порівняльно-правовий аналіз складу, організації діяльності і внутрішньої структури парламентських органів європейських міжнародних організацій / В.В.Лесюк // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2007. – Вип.21.
118. Лесюк В.В. Щодо питання правового статусу парламентських органів європейських міжнародних організацій / В.В. Лесюк // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 9. – С.107-114.
119. Локк Дж. Сочинения : в 3 т. / Дж.Локк. – М. : Наука, 1988. – Т. 3. – 669 c.
120. Ломагин Н.А. Международные организации : теория и практика деятельности / Н.А.Ломагин. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербург. ун-та, 1999. – 347c.
121. Лосовський І.Є. Як форум політичного діалогу / І.Є. Лосовський, М.В. Оснач // Політика і час. – 2002. – №.3. – С.30-36.
122. Лукашук И.И. Внешняя политика : президент и парламент / И.И. Лукашук // Государство и право. – 1996. – №7 . – C.138-144.
123. Лукашук И.И. Внешняя политика России и международное право / И.И. Лукашук / Ин-т гос-ва и права Рос.АН. – М. : Изд-во РАН, 1997. – 53 c.
124. Лукашук И.И. Глобализация и международное сообщество / И.И. Лукашук // Право и политика. –2000. – № 4. – С. 15–33.
125. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть / И.И. Лукашук. – М. : Волтерс Клувэр, 2007. – 544 c.
126. Малярчук В. Міжнародна політика : простір партійного змагання і співробітництва : монографія / В.Малярчук. – К .: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2005. – 312 с.
127. Маргиев В.И. К вопросу о юридической природе внутреннего права международных организаций / В.И. Маргиев // Сов. ежегодник международного права, 1980. – М. : Наука, 1981. – С. 99-109.
128. Мармазов В.Є. Рада Європи : політико-правовий механізм інтеграції / В.Є.Мармазов, І.С.Піляєв. – К. : Вид. дім “Юридична книга”, 2000. – 472 c.
129. Международное право : учеб. / отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. М. : Международные отношения, 1999. –608 с.
130. Международное право : учеб. для вузов / отв. ред. Г. В. Игнатенко и О. И. Тиунов. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма, 2007. – 720 с.
131. Международное право : учебник / Талалаев А.Н., Тункин Г.И., Шестаков Л.Н. и др. – М. : Юрид. лит., 1999. – 560 с.
132. Международное право в документах : учебное пособие / сост. : Н.Т.Блатова, Г.М.Мелков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М., 2002. – 284 с.
133. Международные акты о правах человека : сборник документов / сост. В.А. Карташкин, Е.А. Лукашева. – М. : Норма – Инфра-М, 1999. – 784 с.
134. Милль Дж. Ст. Представительное правление. Публицистические очерки / Дж. Ст.Милль. – СПб, 1897. – 367 с.
135. Мингазов Л.Х. Социальная ценность международного права как фактор его эффективности / Л.Х. Мингазов // Советский ежегодник международного права. 1984. – М. : Наука, 1986. – C.67-73.
136. Мировая политика и международные отношения на пороге нового тысячелетия=World Politics and International Relations at the Edge of New Millenium / под ред. М.М.Лебедевой. — М. : Издат. центр науч. и учеб. программ, 2000. — 156 с.
137. Міжнародне право. Основи теорії : підручник / В.Г. Буткевич, В.В. Мицик, О.В. Задорожній ; М-во освіти і науки України. – Київ : Либiдь, 2002. – 608 с.
138. Міжнародні організації : навч. посіб. / за ред. Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського. – К. : ЦУЛ, 2003. – 288 с.
139. Могунова М. А. Скандинавский парламентаризм: Теория и практика / М. А.Могунова. – М. : Российск. гос. гуманит. ун-т, 2001. – 350 с.
140. Могунова М.А. Скандинавские государства : центральные органы власти / М.А.Могунова. – М. : Юридическая литература, 1975. – 246 c.
141. Моисеев Е.Г. Правовой статус органов СНГ / Е.Г.Моисеев // Право и политика. – 2002. – № 2. – С.68-75.
142. Моисеев Е.Г. Правовой статус Содружества Независимых государств : учебное пособие / Е.Г.Моисеев ; отв. ред. проф К.А. Бекяшев – М. : Юристъ, 1995. – 176 с.
143. Монтескье Ш.-Л. Избранные произведения / Ш.-Л.Монтескье. – М. : Госполитиздат, 1955. – 799 c.
144. Моравецкий В. Функции международной организации / В.Моравецкий. – М., 1976. – 384 с.
145. Мороз О. Сесія Парламентської асамблеї ОБСЄ в Києві є свідченням поваги до нашої держави : виступ Голови Верховної Ради України з нагоди відкриття Шістнадцятої щорічної сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ (Київ, 5 липня 2007р.) / Олександр Мороз // Голос України. – 2007. – № 116. – 6 лип. – С. 1-2
146. Морозов Г.И. Международные организации. Некоторые вопросы теории / Г.И.Морозов. – М.: Мысль, 1974. – 332 c.
147. Моцик О.Ф. Дієвий механізм співробітництва / О.Ф. Моцик // Політика і час. –2004. – № 5. – С.3-6.
148. Муравйов В.І. Роль міждержавних інституцій у регулюванні процесів європейської інтеграції. Актуальні проблеми міжнародних відносин : Збірник наукових праць / В.І.Муравйов. – К., 2004. – Вип. 45, Ч. ІІ. – 11 с.
149. Мюллерсон Р. А. Права человека : идеи, нормы, реальность / Р. А.Мюллерсон. – Ин-т государства и права. – 1991. – 176 с.
150. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании / Т.Н.Нешатаева. – М. : Дело, 1999. – 272 с.
151. Озадовський А. Превентивна дипломатія в сучасному світі / А.Озадовський // Політика і час. – 1995. – №3. – С. 18–23.
152. Опришко В. Ф. Теоретичні та практичні аспекти механізму гармонізації законодавства України з міжнародним правом / В. Ф. Опришко // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом : зб. статей. – К. : Ін-тут законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 21.
153. Парижская Хартия для новой Европы // Общеевропейская встреча в верхах. Париж, 19–21 ноября 1990 г. Документы и материалы. – М., 1991.
154. Парламенти країн-членів Ради Європи : довідник / А.А. Шевчук, В.І. Танасійчук, А.С. Корнійчук; Редкол.: Б.І. Олійник, В.С. Коваль, М.М. Міщенко. – К. : Парлам. вид-во, 2001. – 60 с.
155. Парламентська Асамблея Ради Європи / пер. з фр. І. Шевчук. – Київ ; Страсбург : Парламентське вид-во, 1998. – 23 c.
156. Парламентський вимір європейської інтеграції : збірка матеріалів. – К. : "Нора-прінт", 2005. – 104 c.
157. Піляєв І.С. Рада Європи в сучасному євро інтеграційному процесі / Піляєв І.С. – К. : Вид.дім ”Юридична книга”, 2003. – 436с.
158. Положение о постоянных комиссиях Межпарламентской Ассамблеи государств – участников Содружества Независимых Государств [Електронний ресурс]. – Pежим доступу до ресурсу: http://www.iacis.ru/data/normdoc/polog--comis-ipa.doc
159. Положение о Секретариате Совета Межпарламентской Ассамблеи государств – участников Содружества Независимых Государств Електронний ресурс]. – Pежим доступу до ресурсу http://www.iacis.ru/ data/normdoc/polog--sekret-ipa.doc
160. Положення “Про Постійну делегацію Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Організації з безпеки і співробітництва в Європі”. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу : gska2.rada.gov.ua/pls/mpz/docs/691
161. Постанова Верховної Ради України „Про додаткові заходи щодо забезпечення набуття Україною без'ядерного статусу” від 09.04.1992 р. № 2264 -ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992 (21.07.1992). – № 29.– Ст. 405.
162. Постанова Верховної Ради України „Про Основні напрями зовнішньої політики України” від 02.07.1993 р. № 3360-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 37. – Ст. 379.
163. Постанова Верховної Ради України „Про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав” від 10.12.1991 р. № 1958-XII // Голос України. – 1991 (13.12.1991). – № 54. – С. 4.
164. Постанова Верховної Ради України „Про участь України в Європейській культурній конвенції 1954 року” від 24.02.1994 р. № 4030-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994 (05.07.1994). – № 27.
165. Постанова Верховної Ради України від 20 вересня 1995 p. N 748 „Про участь делегації України у роботі сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи” [Електроний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http ://uazakon.com/ document/spart96/inx96319.htm
166. Постанова Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи, спрямо¬вані на викона