Валігура Катерина Юріївна Моральні засади суспільства в механізмі цивільно-правового регулювання

brief description

Валігура Катерина Юріївна, аспірант кафедри цивільного права Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Моральні засади суспільства в механізмі цивільно-правового регулювання». Шифр та назва спеціальності 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Спецрада Д 26.001.06 Київського національного університет імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова робота
На правах рукопису
ВАЛІГУРА КАТЕРИНА ЮРІЇВНА
УДК 347.1
ДИСЕРТАЦІЯ
МОРАЛЬНІ ЗАСАДИ СУСПІЛЬСТВА В
МЕХАНІЗМІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Спеціальність – 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
_____________ Валігура К.Ю.
Науковий керівник – Безклубий Ігор Анатолійович, доктор юридичних
наук, професор, професор кафедри цивільного права Київського національного
університету імені Тараса Шевченка
Київ – 2021

Зміст роботи
Вступ…………………………………………………………………………………...14
Розділ І. Теоретичні засади визначення сутності категорії «механізм цивільноправового регулювання» …………………………………………………………….25
1.1. Цивільно-правова політика як основа механізму цивільно-правового
регулювання……………………………………………………………...25
1.2. Множинність концептуальних підходів до пізнання поняття та
структури механізму цивільно-правового регулювання………………32
1.3. Розмежування механізму правового регулювання з суміжними
категоріями………………………………………………………………46
1.4. Методологічні основи дослідження механізму цивільно-правового
регулювання…………………………………………………………...…62
Розділ ІІ. Мораль у сфері цивільно-правового регулювання суспільних відносин в
Україні…………………………………………………………………………………74
2.1. Взаємодія права і моралі: цивільно-правовий аспект…………………...74
2.2. Становлення ідеї моральності в сучасному цивільному праві………….99
Розділ ІІІ. Особливості функціонування поняття «мораль» як оціночної категорії в
цивільному праві…………………………………………………………………..…125
3.1. «Моральні засади суспільства» як оціночна категорія цивільного
права……………………………………………………………………………125
3.2. Морально-правові принципи як регулятори цивільних відносин……..145
3.3. Значення моральних норм в цивільному законодавстві України та
зарубіжних країн………………………………………………………………178
Висновки……………………………………………………………………………...197
Список використаних джерел……………………………………………………….204
Додаток А…………………………………………………………………………….237

bibliography

ВИСНОВКИ
Вирішення наукових завдань дало можливість сформулювати ряд
висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення зазначеної
мети.
1. Цивільно-правова політика спрямована на впровадження тих
цінностей, яких на даному етапі потребує суспільство і держава в цілому. Її
завдання полягають не лише в прогнозуванні подальшого розвитку цивільного
законодавства, а й у встановленні певних меж удосконалення цивільного права в
різноманітних соціально-економічних та політичних умовах, характерних різним
етапам розвитку суспільства. Вона являє собою певне багатогранне соціально
значуще явище, яке походить від правової політики держави. Цивільно-правова
політика виступає певним ідеалом цивільного права, який необхідно досягти.
Основна мета цивільно-правової політики полягає у створенні ефективного
механізму цивільно-правового регулювання, шляхом створення цілісної системи
належного правового регулювання суспільних відносин.
2. Механізм цивільно-правового регулювання – це складна, комплексна
система об’єктивних (нормативна основа, правовідносини, акти реалізації прав та
обов’язків) та суб’єктивних (правосвідомість, моральність) правових елементів, які
у взаємозв'язку і взаємодії сприяють подоланню перешкод на шляху задоволення
законних інтересів суб'єктів цивільних відносин.
Стадіями механізму правового регулювання є створення норм права і
реалізація цих норм у суспільних відносинах, а сам механізм правового
регулювання - сукупність взаємопов'язаних правових засобів, тобто система
правових засобів.
Категорія «механізм правового регулювання» має міжгалузеве значення і
може бути використана всіма галузями права як у гносеологічному, так і в
термінологічному аспектах. Тому використання категорії «механізм цивільноправового регулювання», що має галузевий характер, для обмеження меж її
198
термінологічного застосування приватноправовою сферою видається
методологічно виправданим.
3. Механізм правового регулювання характеризується телеологічною
(цільовою) спрямованістю. Для визначення сутності механізма правового
регулювання необхідне врахування його телеологічного аспекту, який полягає в
забезпеченні здійснення правового регулювання суспільних відносин та
гарантуванні стабільності суспільних відносин, встановлення законності та
правопорядку.
Аналіз будь-якого з елементів механізма правового регулювання взагалі та
цивільно-правового регулювання, зокрема, повинен починатися з оцінки його
поведінкової складової, оскільки саме нею і визначається в кінцевому підсумку
склад елементів конкретного механізму, їх взаємозв’язок, а також здатність
приводити до прогнозованого результату в ході ефективної взаємодії.
4. Механізм цивільно-правового регулювання як цивілістична категорія
має важливе галузеве значення. Воно виражається в тому, що дія механізму
цивільно-правового регулювання поширюється на всі відокремлені групи
відносин, які становлять предмет цивільного права. Водночас особливості кожної
групи відносин, що становлять предмет цивільного права, визначають специфіку
використання і взаємодії окремих правових засобів, які забезпечують дію
механізму цивільно-правового регулювання у відповідній сфері.
5. Вимога моральності є одним з вагомих факторів формування змісту
цивільно-правових норм, що зумовлюється особливостями відносин, які
регулюються нормами цивільного права. Разом з тим, не кожну норму чи інститут
цивільного права можливо оцінювати з точки зору відповідності її ідеї моральності.
Об'єктивною передумовою закріплення оціночних категорій у цивільному
законодавстві є необхідність відображення явищ морального та етичного
характерів. Цивільне право і мораль – мають певні точки дотику.
Морально-правові принципи є однією з найважливіших частин системи
принципів цивільного права. Їх наявність свідчить про зв'язок морального і
правового в цивільному праві, його моральну і духовну підставу, дозволяє
199
сформувати позитивне ставлення до реалізації цивільно-правових норм в правовій
свідомості громадян. Виділення морально-правових принципів в цивільному праві
як самостійних правових категорій, стало результатом перегляду колишніх
поглядів на природно-правову теорію, згідно з якою право повинне бути
моральним і не може бути іншим. Особливе значення моральних принципів у
функціонуванні механізму цивільно-правового регулювання суспільних відносин
певним чином було відображене й у нормах законодавства та наукових працях
радянської доби.
6. Аналіз цивільного законодавства свідчить про гуманізацію всього
цивільного права та його частин, все більшому привнесення морально-правових
категорій в закон. В даний час в ЦК України знаходять безпосередній текстуальний
вираз такі загальні ідеї, які в раніше не закріплювалися в кодифікованому
законодавстві, а саме – справедливість, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК
України).
7. Цивільне право як галузь права, його норми та весь механізм правового
регулювання цивільних відносин ґрунтується на моральних засадах -
справедливості, добросовісності та розумності, - що передбачені ст. 3 Цивільного
кодексу України (далі - ЦК України). Однак на сьогодні немає єдності поглядів
щодо потреби визначення змісту основних засад справедливості, добросовісності
та розумності, суб’єктів і способів його здійснення. Суб'єктивний елемент
принципу включається в позитивний аспект права, є внутрішнім вимогою правової
норми і безпосередньо пов'язаний з діями суб'єкта, які повинні відповідати таким
критеріям: правдивість, повагу до прав, усвідомлення наслідків своїх дій і
порівняння своїх інтересів з інтересами іншої особи, виключення заподіяння шкоди
третім особам. Даний елемент свідчить про наявність у суб'єкта «психологічної»
позиції, внутрішнього розуміння необхідності певного поведінки.
Об'єктивний елемент принципу добросовісності характеризується
наявністю вимог доброчесної поведінки, що випливають з конкретних правових
норм, а в необхідному випадку з норм моральних і етичних. В цьому випадку, якщо
договір містить положення, погоджені сторонами, але такі, що суперечать даним
200
нормам, він буде визнаний нікчемними. У зміст принципу добросовісності
цивільного права включається обов'язок суб'єкта, який набуває і реалізує свої права
і обов'язки, проявляти належну дбайливість про права та інтереси інших учасників
цивільного обороту. До найбільш важливих функцій принципу добросовісності
відноситься визначення його в якості оціночного критерію поведінки учасників
цивільно-правових відносин.
8. Добросовісність є правовою нормою, на основі якої будуються всі
відносини як приватних, так і публічних суб'єктів міжнародного права. Будь-яке
використання прав в порушення перерахованих умов принципу сумлінності
розцінюється як зловживання правом.
9. Проаналізувавши ряд рішень Суду ЄС щодо дотримання принципу
добросовісності в договірних зобов’язаннях, можна дійти висновку, що загальний
принцип добросовісності лежить в основі права Європейського Союзу. Разом з тим,
він є тим принципом, який регулює як загальні, так і спеціальні питання виконання
зобов'язань, і покликаний не тільки забезпечити належне функціонування установ
ЄС, але і виступає певним гарантом у відносинах між державами-членами ЄС,
юридичними і фізичними особами.
10. Формування сучасних цивільних відносин, які засновані на принципах
моралі, плюралістичної демократії й поваги до прав людини неможливе без
застосування суспільної моралі, яку можна визначити, як систему етичних норм,
правил поведінки, що склались у суспільстві на основі традиційних духовних і
культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадянський
обов’язок, совість і справедливість. Саме завдяки моралі в людині утверджується
почуття внутрішньої свободи та відповідальності за власні рішення, а тому
моральні цінності людини називають її життєвими орієнтирами.
11. Мораль (моральні засади) виступають в якості додаткового регулятора
суспільних відносин та одночасно оціночним механізмом юридично вагомих дій.
В одних випадках пряме регулювання таких дій не передбачено чинним
українським законодавством, а тому вони потребують не тільки врегулювання, але
й оцінки з точки зору суспільства та держави. В інших випадках законодавець для
201
оцінки юридично значимих дій, які формально відповідають вимогам закону,
впроваджує додатковий їх оціночний критерій - «моральність, моральні засади» та
ін., які дозволять суду провести переоцінку вчинених дій або визначити межи
здійснення відповідних суб’єктивних прав.
12. Завдяки моральним засадам розширюються диспозитивно визначені
правом можливості суб’єктів цивільних правовідносин. Вони забезпечують особам
можливість вибору своєї поведінки в певній ситуації, орієнтують та
підпорядковують їх суспільному інтересу, стимулюють (а інколи й примушують)
до певного виду соціально-позитивної (правомірної) поведінки. Через засади
справедливості, добросовісності та розумності кожен суб’єкт визначає мету, засоби
й передбачає результати своєї майбутньої поведінки, виходячи з критеріїв
сприйняття її суспільством, оцінки її певною соціальною групою.
13. Мораль як принцип є вектором для правотворчості, основою для
правильного розуміння й застосування норм цивільного законодавства.
Моральність права стимулює та забезпечує добровільне виконання приписів
правових норм усіма суб’єктами цивільного права, гарантує реалізацію цивільних
прав та інтересів кожній людині.
14. Проголошення Всесвітньою організацією охорони здоров'я пандемії
спонукало до того, що основне завдання будь-якої держави - забезпечення безпеки
нації, в тому числі і оперативного реагування на будь-яку інформацію, яка містить
відомості про загрозу національній безпеці. Таким чином, оголошення
Всесвітньою організацією охорони здоров'я про пандемію стало підставою для
прийняття ряду правових актів в Україні, що обмежують права і свободи громадян
з метою недопущення поширення нового коронавіруса. Суд повинен переконатися
в тому, що застосована міра була повністю виправдана особливими обставинами
надзвичайної ситуації і що були забезпечені відповідними гарантіями проти
зловживань. Дотримуючись принципів справедливості і добросовісності, сторони
зможуть максимально розподілити настання ризиків в межах чинного договору.
Питанням розподілу ризиків при настанні вищевказаних обставин, пов'язаних з
202
пандемією і схожих ситуацій, слід в майбутньому в договорах застосовувати
алгоритм, за яким будуть діяти сторони.
15. Цивільне законодавство європейських країн ототожнює категорію
«добрі звичаї» з моральністю. При цьому воно не дає точного визначення добрим
звичаям, обмежуючись фразою про те, що дана норма міститься в кодексі, бо закон
повинен все передбачити, щоб не допустити небажаних наслідків. Особливістю
міжнародних актів, котрі стосуються прав людини, є те, що вони насичені
поняттями з царини моралі. Наявність оціночних понять у міжнародних актах та
судових прецедентах передбачає високий рівень правової культури і моральної
зрілості посадових осіб, котрі приймають рішення. На основі проведеного аналізу,
можна стверджувати, про функціональну єдність таких правових категорій як
добросовісність, добрі звичаї та зловживання правом. Закріплення єдиної загальної
клаузули «моральні засади суспільства», дозволить надати судді можливість діяти
на суддівський розсуду для виправлення недосконалості абстрактних положень
закону.
16. Повертаючись до дискусійного питання щодо доцільності
виокремлення положення наявності на законодавчому рівні теоретичної категорії
«моральні засади суспільства» (ч. 4 ст. 13 ЦК, ч. 2 ст. 319 ЦК), враховуючи
відсутність на національному рівні судової практики застосування даного поняття
та відсутності тлумачення КСУ, автором було запропоновано внести зміни до ст. 7
ЦК й викласти у наступній редакції:
Стаття 7. Звичай та добрі звичаї.
1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм (зокрема звичаєм
ділового обороту) та добрим звичаєм (моральними засадами
суспільства).
Добрим звичаєм (моральними засадами суспільства) є сукупність
імперативних норм соціальної поведінки, які підлягають дотриманню
кожним членом суспільства, незалежно від його релігійних,
філософських, політичних та особистих моральних переконань.
203
Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного
законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.
2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного
законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
За результатами проведеного дослідження було з’ясовано, що в
проаналізованих міжнародних актах моральні норми використовувались
законодавцем як критерій визначення меж реалізації прав людини. При цьому,
моральним нормам при реалізації прав людини найбільша роль відведена у
Загальній декларації прав людини, найменша - у Конституції України. Зазначене
відповідає поглядам науковців стосовно того, що взірцем імперативності моралі у
праві слугують саме міжнародні стандарти захисту прав людини та міжнародне
право, де наявна певна збалансованість норм позитивного права з природним