Негода Олена Анатоліївна Захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб: цивільно-правовий аспект

brief description

Негода Олена Анатоліївна, заступник проректора з правового
забезпечення Національного університету харчових технологій, тема
дисертації: «Захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб:
цивільно-правовий аспект», (081 «Право»). Спеціалізована вчена рада
ДФ 64.700.016 в Харківському національному університеті внутрішніх
справ

ХAРКIВCЬКИЙ НAЦIОНAЛЬНИЙ УНIВЕРCИТЕТ ВНУТРIШНIХ CПРAВ
МIНICТЕРCТВО ВНУТРIШНIХ CПРAВ УКРAЇНИ

ХAРКIВCЬКИЙ НAЦIОНAЛЬНИЙ УНIВЕРCИТЕТ ВНУТРIШНIХ CПРAВ
МIНICТЕРCТВО ВНУТРIШНIХ CПРAВ УКРAЇНИ
Квaлiфiкaцiйнa наукова праця нa прaвaх рукопиcу

НЕГОДА ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА
Прим. №
УДК 347.121.2-053.4/.6
ДИСЕРТАЦІЯ

ЗАХИСТ МАЙНОВИХ ПРАВ МАЛОЛІТНІХ ТА
НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
081 «Право»
08 «Право»

Подається на здобуття ступеня доктора філософії

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
/О. А. Негода/
Науковий керівник: Красицька Лариса Василівна, доктор юридичних наук, доцент

Харків – 2020

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………….................. 4
ВСТУП……………………………………………………………………... 5

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНО- ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ МАЛОЛІТНІХ ТА
НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ………………………………………………...

15
1.1. Поняття та сутність цивільно-правового захисту майнових прав
малолітніх та неповнолітніх осіб………………………………………….
15
1.2. Форми захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх
осіб…………………………………………………………………………...
31
1.3. Майнові права малолітніх та неповнолітніх осіб як об’єкт
цивільного-правового захисту……………………………………………..
60
Висновки до розділу 1……………………………………………………. 69

РОЗДІЛ 2. ЗАХИСТ МАЙНОВИХ ПРАВ МАЛОЛІТНІХ ТА НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ
УКРАЇНИ…………………………………………………………………...

73
2.1. Захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб у речових
правовідносинах…………………………………………………………….
73
2.2. Захист майнових прав інтелектуальної власності малолітніх та неповнолітніх осіб………………………………………………………….
2.3. Захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб у
зобов’язальних правовідносинах………………………………………….
84

90
2.4. Захист житлових прав малолітніх та неповнолітніх
осіб…………………………………………………………………………..
111
2.5. Захист корпоративних прав малолітніх та неповнолітніх осіб…… 130

2.6. Захист спадкових прав малолітніх та неповнолітніх
осіб………………………………………………………………………….
145
Висновки до розділу 2……………………………………………………. 156

РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ МАЙНОВИХ ПРАВ МАЛОЛІТНІХ ТА НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ ЗА СІМЕЙНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ
УКРАЇНИ………………………………………………………………….

163
3.1. Захист права малолітніх та неповнолітніх осіб на майно в
сімейних правовідносинах…………………………………………………
163
3.2. Захист права малолітніх та неповнолітніх осіб на
утримання…….….………………………………………………………….
170
Висновки до розділу 3……………………………………………………. 203

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..
207
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………. 217
ДОДАТКИ…………………………………………………………………. 247

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГК України ООН
ПК України СК України ЦК України
ЦПК України – Господарський кодекс України
– Організація Об’єднаних Націй
– Податковий кодекс України
– Сімейний кодекс України
– Цивільний кодекс України
– Цивільний процесуальний кодекс України

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Створення і функціонування дієвого механізму охорони прав малолітніх та неповнолітніх осіб – один із пріоритетних напрямків державної політики. Важливою складовою системою цього механізму є цивільно-правовий захист прав малолітніх та неповнолітніх осіб, актуальність дослідження якого значно зростає в умовах проведення рекодифікації цивільного законодавства України.
Чинне цивільне та сімейне законодавство України доволі ретельно регламентує захист прав малолітніх та неповнолітніх осіб. Однак у процесі правозастосовної діяльності виникає ще багато проблем щодо захисту їхніх майнових прав, зокрема визначення способів захисту майнових прав, повноважень органів, які можуть здійснювати захист порушених прав та інтересів дитини. Під час укладення правочинів щодо майнових прав дитини виникають проблемні питання, пов’язані із захистом житлових прав дитини, визначенням правових наслідків недотримання вимоги закону про одержання дозволу органу опіки та піклування на відчуження нерухомого майна дитини. Пріоритетним залишається захист права дитини на житло в процесі укладення договору іпотеки житла, захист корпоративних прав дитини.
В умовах економічної кризи та різкого падіння рівня життя населення особливої гостроти набуває проблема виживання найбільш соціально незахищених прошарків населення, зокрема й малолітніх та неповнолітніх осіб. Їхнє матеріальне благополуччя досягається через установлення обов’язку батьків утримувати своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Найбільш прагматичною задачею на цьому етапі є реальне матеріальне втілення аліментів, установлення їхнього розміру, достатнього для задоволення потреб дитини, впровадження дієвих механізмів стягнення заборгованості за аліментами тощо.
Серед вітчизняних наукових праць, у яких досліджувались проблеми цивільно-правового захисту прав дитини, варто назвати дисертаційні

дослідження Л. В. Сапейко «Правове регулювання аліментних обов’язків батьків та дітей» (2003 р.), Ж. Л. Чорної «Цивільно-правовий захист майнових прав і інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб» (2005 р.), Л. А. Романовської
«Управління майном дитини за цивільним та сімейним законодавством України» (2016 р.). Вагомим внеском у дослідження проблеми цивільно- правового захисту прав дитини є дисертаційні роботи М. М. Дякович «Охорона і захист сімейних прав та інтересів нотаріусом» (2014 р.), Л. В. Красицької
«Проблеми здійснення та захисту особистих і майнових прав батьків і дітей» (2015 р.). Так, у дослідженні М. М. Дякович проаналізовано питання захисту прав дитини в контексті нотаріальної форми захисту прав дитини. Дисертаційна праця Л. В. Красицької дає змогу простежити проблемні питання здійснення та захисту особистих та майнових сімейних прав батьків та дітей.
Однак поза увагою у проведених наукових дослідженнях залишилися проблемні питання застосування такого способу захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб, як стягнення суми заборгованості за додатковими витратами на дитину з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних із простроченої суми. Не були предметом ретельного наукового дослідження і корпоративні права малолітніх та неповнолітніх осіб, фрагментарно розглядалися питання захисту права дитини на житло під час укладення іпотечних договорів тощо.
Теоретико-методологічною основою цього дослідження є висновки та положення, викладені в наукових дослідженнях, які проводили Т. С. Андрущенко, О. І. Антонюк, Л. В. Афанасьєва, Т. В. Боднар, В. І. Борисова, В. А. Ватрас, І. В. Венедіктова, Є. М. Ворожейкін, І. О. Дзера, М. М. Дякович, І. В. Жилінкова, Ю. М. Жорнокуй, О. О. Кот, Л. В. Красицька, В. А. Кройтор, Н. С. Кузнєцова, О. Є. Кухарєв, Б. К. Левківський, Р. А. Майданик, В. П. Маслов, О. М. Пономаренко, О. В. Розгон, Л. А. Романовська, З. В. Ромовська, І. В. Спасибо-Фатєєва, Р. О. Стефанчук, В. І. Труба, Г. Г. Харченко, Г. В. Чурпіта, Я. М. Шевченко та інші вчені.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до п. 2.2 додатка 2 до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період із 2015 р. по 2019 р., затвердженого наказом МВС України від 16 березня 2015 р. № 275, п. 5.28 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на період із 2016 р. по 2019 р., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 23 лютого 2016 р. (протокол № 2), у рамках науково- дослідної теми Харківського національного університету внутрішніх справ
«Законотворча та законодавча діяльність в Україні» (№ ДР 0113U008189).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування загальнотеоретичних положень та засад цивільно-правового захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб із розробкою пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України в цій сфері.
Поставлена мета зумовила розвʼязання таких завдань:
– визначити поняття і сутність цивільно-правового захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх, розробити пропозиції з удосконалення законодавства в цій галузі;
– встановити форми захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб, уточнити способи їхнього захисту;
– визначити поняття майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб як об’єкту цивільно-правового захисту;
– розкрити захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб у речових правовідносинах;
– уточнити способи захисту майнових прав інтелектуальної власності малолітніх та неповнолітніх осіб;
– виявити особливості захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб у зобов’язальних правовідносинах;
– уточнити способи захисту житлових прав малолітніх та неповнолітніх
осіб;

– охарактеризувати правове становище малолітніх та неповнолітніх осіб як учасників корпоративних правовідносин, а також способи захисту їхніх майнових прав у корпоративних правовідносинах;
– визначити особливості захисту спадкових прав малолітніх та неповнолітніх осіб;
– встановити сутність та особливості захисту права малолітніх та неповнолітніх осіб на майно у сімейних правовідносинах;
– визначити способи захисту права малолітніх та неповнолітніх осіб на утримання.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у разі захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб.
Предмет дослідження – цивільно-правовий аспект захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розвʼязання визначених завдань використано комплекс загальнонаукових (діалектичний, формально-логічний, логіко-семантичний, системно-структурний, соціологічний) та спеціальних (порівняльно-правовий, історично-правовий, техніко-юридичний тощо) методів. Так, формально-логічний метод використовувався як універсальний засіб аргументації наукових висновків і розробки науково обґрунтованих пропозицій із удосконалення цивільного, сімейного законодавства у сфері захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб (підрозділи 2.1–2.6, 3.1–3.2). Логіко-семантичний метод застосовувався під час тлумачення правових категорій та визначення правових понять щодо захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Для аналізу цивільного й сімейного законодавства України та іноземних держав (Федеративної Республіки Німеччина, Франції) щодо захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб у спадкових правовідносинах та прав малолітніх і неповнолітніх осіб на майно в сімейних правовідносинах (підрозділи 2.6, 3.1) використано порівняльно-правовий метод. Техніко-юридичний метод дав змогу сформувати напрями вдосконалення

цивільно-правового захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб (2.1–2.6, 3.2). Історично-правовий метод уможливив дослідження розвитку законодавства у сфері захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб (підрозділ 3.1, 3.2).
Науково-теоретичне підґрунтя виконаного наукового дослідження становлять праці фахівців у галузі цивільного та сімейного права, цивільного процесуального права, загальної теорії держави та права. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини стосовно захисту майнових прав малолітніх і неповнолітніх осіб. Інформаційною та емпіричною основою дисертаційної праці є узагальнення правозастосовної практики, інші довідкові видання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є кваліфікаційною науковою працею, в якій запропоновано нові теоретичні узагальнення та пропозиції щодо цивільно- правового захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб у сучасних умовах рекодифікації цивільного законодавства України.
За результатами проведеного дослідження сформульовано такі теоретичні положення та висновки, що виносяться на захист:
уперше:
– аргументовано, що майно, яке забезпечує розвиток, навчання та виховання дитини й придбане батьками або одним із них для кількох дітей, є спільною сумісною власністю цих дітей. Під час поділу неподільної речі, що є об’єктом права спільної сумісної власності декількох дітей, неподільна річ передається одному з дітей, а іншим дітям (дитині) присуджується грошова компенсація замість частки в праві спільної сумісної власності, сплачуваної тим із батьків, із ким проживає дитина, на користь якої в натурі передане неподільне майно;
– обґрунтовано, що малолітні та неповнолітні особи є «слабкою стороною» майнового зобов’язального правовідношення, оскільки

забезпечення їх юридичної рівності з іншими учасниками правовідношення досягається встановленням додаткових гарантій захисту їх майнових прав, зокрема таких, як визначення початку перебігу позовної давності з настанням повноліття, можливості вимагати примусового захисту судом своїх майнових прав після досягнення повноліття у межах позовної давності;
– аргументовано, що при відчуженні акцій чи частки в статутному капіталі товариства, обов’язковому викупі акцій, виході з товариства, обов’язковою має бути оцінка вартості внесків малолітніх та неповнолітніх учасників і засновників товариств, а також оцінка вартості належних їм акцій чи часток у статутному капіталі;
– запропоновано у разі визнання недійсним договору про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно за позовом набувача права власності на нерухоме майно передбачити, що виплати за аліментами відновлюються з часу укладення договору, але не більш як за десять років;
удосконалено:
– класифікацію способів захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб з уточненням критерію класифікації, в основу якого покладено результат застосування певного способу захисту, та запропоновано виділити превентивні, компенсаційні та присікальні способи захисту;
– поняття «майнові права малолітніх та неповнолітніх осіб» з уточненням, що це суб’єктивні права малолітніх та неповнолітніх осіб як учасників цивільних, а також сімейних правовідносин, що пов’язані з володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також із матеріальними вимогами, що виникають щодо розподілу та обміну майна;
– положення про обов’язкову участь органу опіки та піклування під час розгляду судом спорів; запропоновано доповнити перелік категорій справ, під час розгляду яких участь органу опіки та піклування є обов’язковою. Такою категорією справ є виділ частки з майна та поділ майна, співвласниками якого є малолітні та неповнолітні особи;

– умови здійснення малолітніми та неповнолітніми особами права на отримання житла у власність через його приватизацію, з конкретизацією того, що для передачі житлових приміщень у спільну сумісну або часткову власність необхідно одержати згоду законних представників малолітніх, неповнолітніх осіб, які постійно мешкають у приміщеннях, що підлягають приватизації;
– підхід до розпорядження неповнолітніми особами майновими правами інтелектуальної власності встановленням правила про обов’язковість письмової згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальників на передачу неповнолітніми особами майнових прав інтелектуальної власності;
– підхід до застосування такого способу захисту, як вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорі про сплату аліментів, з уточненням того, що така вимога є безспірною, якщо протягом місяця від дня її направлення від платника аліментів не надійшло заперечень. Запропоновано уточнити перелік документів, які підтверджують безспірність вимог зі сплати аліментів, а саме: оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового звʼязку та опису вкладення, що засвідчують надсилання платникові письмової вимоги про усунення порушення виконання зобовʼязання зі сплати аліментів; власне письмове підтвердження стягувача про відсутність судових спорів щодо стягнення аліментів на дитину;
дістало подальшого розвитку:
– положення про те, що захист – це правозастовна діяльність, яка здійснюється компетентним органом, яка направлена на реалізацію заходів державного примусу, або діяльність із вчинення дій фактичного та юридичного характеру уповноваженою особою для відновлення суб’єктивних прав і законних інтересів особи в тому разі, коли останні порушуються, не визнаються, оспорюються або існує реальна загроза їхнього порушення;
– положення про те, що самозахист характеризується оперативністю, що зумовлюється відсутністю таких стадій, як правозастосування та виконання. Майнові права малолітньої або неповнолітньої особи в разі їхнього порушення чи існування реальної загрози їхнього порушення можуть бути захищені

безпосередніми діями малолітніх та неповнолітніх осіб. Виконання дій фактичного порядку, що є способами самозахисту майнових прав, які становлять зміст цивільних правовідносин та які виходять за межі дієздатності малолітніх та неповнолітніх осіб, здійснюють їхні батьки або інші законні представники;
– положення про те, що право малолітніх та неповнолітніх осіб на користування житлом батьків є особистим сервітутом, що виникає на підставі факту походження дитини, засвідченого у встановленому порядку, або усиновлення. Зміст особистого сервітуту полягає в праві проживання малолітньої або неповнолітньої дитини, а також повнолітньої дитини у віці до двадцяти трьох років, яка продовжує навчання, в житловому приміщенні, що належить на праві власності батькам або одному з них, зокрема й під час роздільного проживання з ними або з одним із них за умови, що право на проживання в житловому приміщенні не може бути здійснене іншим способом. Право користування житлом малолітньою та неповнолітньою особою не припиняється в разі невикористання сервітуту протягом трьох років підряд та відсутності без поважних причин понад один рік;
– положення про те, що малолітні особи можуть бути засновниками корпоративної юридичної особи в особі своїх законних представників. При цьому передача нерухомого майна, транспортних засобів, що належать на праві власності малолітній особі, в якості вкладу до статутного капіталу товариства здійснюється з дозволу органу опіки та піклування. Неповнолітня особа самостійно робить вклад до статутного капіталу товариства за рахунок свого заробітку, стипендії чи іншого доходу. Вклади до статутного капіталу за рахунок нерухомого майна, транспортних засобів вносяться за письмовою нотаріально посвідченою згодою батьків, усиновлювачів або піклувальника та з дозволу органу опіки та піклування;
– положення про те, що малолітні та неповнолітні особи можуть успадковувати обов’язкову частку в спадщині, яка відкрилася після смерті їхніх діда, баби, прадіда, прабаби, яку б успадкували їхні батьки (баба, дід), які

померли до відкриття спадщини, за умови, що померлі батьки (баба, дід) були непрацездатними на час своєї смерті.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, сформульовані в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – під час проведення подальших наукових досліджень захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб;
– у правотворчій діяльності – запропоновані зміни до чинного цивільного та сімейного законодавства України можуть бути використані для вдосконалення правового регулювання відносин щодо захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб;
– у правозастосовній сфері – під час забезпечення єдності практики застосування цивільного та сімейного законодавства судами, органами опіки та піклування, органами прокуратури у справах, пов’язаних із захистом майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб;
– в освітньому процесі – під час викладання навчальних дисциплін
«Цивільне право», «Сімейне право», а також під час підготовки відповідних навчальних посібників, підручників.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України» (Київ, 19 квітня 2001 р.), «Права людини в умовах сучасного державотворення теоретичні та практичні аспекти» (Суми, 8 – 9 грудня 2006 р.) , «Проблемні питання цивільного і господарського права» (Харків, 16 лютого 2007 р.), «Спецпроект: аналіз наукових досліджень» (Дніпопетровськ, 23 – 24 липня 2009 р.), «Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте» (Одеса, 15 – 30 июня 2009 г.),
«Современные направления теоретических и прикладных исследований» (Одеса, 16 – 27 марта 2009 г.), «Держава і право: de lege praeterita, instante, future» (Миколаїв, 28 листопада 2009 р.), «Соціально-правовий розвиток:

досягнення, перспективи та проблеми» (Тернопіль, 7 грудня 2010 р.),
«Подальші наслідки реформування законодавства України» (Одеса, 18 – 19 червня 2011 р.), «Теорія і практики сучасної юриспруденції» (Київ, 9 – 10 грудня 2016 р.), «Проблеми цивільного права та процесу» (Харків, 25 травня 2018 р.).
Публікації. Результати дослідження відображено в дванадцяти наукових статтях, з яких десять опубліковано в наукових фахових виданнях, визначених МОН України, одна – у періодичному науковому виданні іноземної держави, яка входить до Організації економічного співробітництва та розвитку та Європейського Союзу, одна – у науковому періодичному виданні іншої держави, та одинадцяти тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг дисертації обумовлені її метою та завданнями. Дисертація складається з анотації, переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, що об’єднують одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та трьох додатків. Загальний обсяг роботи – 262 сторінки. Основний обсяг тексту – 216 сторінок. Список використаних джерел – 30 сторінок (271 найменування). Додатки становлять 16 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання цивілістичної науки, що полягає у визначенні сутності захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб за цивільним та сімейним законодавством України як можливості носіїв цих прав відновити порушене, оспорюване чи невизнане право, визначенні форм та способів цивільно-правового захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб.
1. Правовими гарантіями здійснення майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб є охорона та захист. Встановлено, що поняття охорона є ширшим та включає створення умов для реалізації цивільних прав, забезпечення непорушності здійснення прав, заходи, спрямовані на попередження порушень суб’єктивних цивільних прав. Захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб передбачає застосування компетентними органами, законними представниками цих осіб або самими малолітніми та неповнолітніми особами визначених законом заходів для подолання перешкод, які створюються під час здійснення майнових прав, через виконання зобов’язаною особою покладених на неї обов’язків. Аргументовано самостійність права на захист, оскільки його зміст є ширшим за правомочність суб’єктивного права, право на захист реалізується в межах захисного правовідношення, що виникає між порушником та малолітньою чи неповнолітньою особою, чиї права порушуються, не визнаються, оспорюються або існує реальна загроза їхнього порушення. Суб’єктивні майнові права малолітніх та неповнолітніх осіб, які виникають у межах захисних правовідносин, можуть реалізовуватися в примусовому порядку. Гарантіями здійснення малолітніми та неповнолітніми особами права на захист суб’єктивних цивільних прав є встановлення продовжених строків для їхнього захисту.
2. Захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб є факультативною стадією здійснення цих прав та включає, зокрема такі

елементи, як норми права, юридичні факти, форми та способи захисту. Юрисдикційною формою захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб є судовий, адміністративний та нотаріальний порядок захисту. Судовий захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб здійснюється в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства. Способами захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб є матеріально-правові заходи примусового характеру, які передбачені чинним законодавством або договором, так і інші заходи, визначені судом відповідно до змісту права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення, спрямовані на примусову реалізацію прав малолітніх та неповнолітніх осіб. До них належать: відновлення (визнання) порушеного (оспорюваного) права, припинення (запобігання) порушення права, відшкодування завданої шкоди тощо. Проведено класифікацію способів захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб на превентивні, присікальні та компенсаційні.
3. В адміністративному порядку захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб здійснюється органами опіки та піклування у визначених законом формах. При цьому органи опіки та піклування виконують дозвільно- погоджувальну, захисну та контрольну функції. Дозвільно-погоджувальна функція органів опіки та піклування полягає в наданні адміністративної послуги, що є результатом здійснення владних повноважень уповноваженим суб’єктом, який відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їхньою заявою. Результат цієї послуги оформлюється як дозвіл або згода органу опіки та піклування. Обґрунтовано, що в порядку цивільної юрисдикції розглядаються спори з оскарження надання (відмови в наданні) дозволу органу опіки та піклування як таких, що є рішеннями суб’єктів владних повноважень у сфері приватноправових відносин. Захисна функція дозволу органу опіки та піклування на відчуження майна дитини та на зміну порядку її утримання полягає в тому, що метою надання відповідного дозволу є запобігання порушення та додатковою гарантією збереження її майнових прав. Захист

майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб органами опіки та піклування реалізується через здійснення контролю за умовами утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування, за цільовим витрачанням аліментів, за дотриманням батьками та особами, що їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
Нотаріальний захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб здійснюється через вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорі між батьками про сплату аліментів на дитину та на договорі між подружжям про розмір аліментів на дитину. Мірами охорони майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб є накладення заборони відчуження нерухомого майна, транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, які належать зазначеним особам.
4. Неюрисдикційна форма захисту характеризується оперативністю, оскільки відсутні такі стадії, як правозастосування та виконання, здійснюється будь-якими діями уповноваженої особи, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, характер та порядок застосування яких не визначений законом. Малолітні та неповнолітні особи можуть застосовувати способи самозахисту для захисту майнових прав. Самозахист майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб здійснюють батьки, інші законні представники цих осіб через виконання дій фактичного порядку, які виходять за межі дієздатності малолітніх та неповнолітніх осіб. За природніми чи позитивними властивостями правовідносин самозахист батьками своєї дитини розглядається як природнє право цих осіб, а самозахист батьками прав та інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб є їхнім позитивним правом.
5. Дістало подальшого обґрунтування положення про місце сімейного права в системі приватного права як підгалузі цивільного права. Розмежування майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб, які є предметом регулювання цивільного та сімейного законодавства, здійснюється за особисто-довірчим характером цих прав, що передбачає врахування інтересів членів сім’ї при розпорядженні майном дитини, та невзаємооцінним взаємним характером.

Малолітні та неповнолітні особи можуть бути суб’єктами речових прав: права власності, права користування житловим приміщенням, сервітуту тощо. Приватною власністю малолітніх та неповнолітніх осіб є майно, придбане батьками та призначене для забезпечення розвитку, навчання, виховання дитини, а також будь-яке майно, яке може бути в майбутньому використане для придбання дитині нерухомості, здобуття нею освіти тощо. Майно, що є власністю малолітніх та неповнолітніх осіб, незалежно від його вартості та призначення не підлягає поділу між подружжям. Майно, придбане батьками для користування декількома дітьми, є їхньою спільною сумісною власністю та підлягає поділу між дітьми в разі припинення спільного проживання. Правове регулювання відносин права спільної сумісної власності малолітніх та неповнолітніх осіб та батьків, виділу частки з майна, що є у спільній сумісній власності, поділу майна, що є у спільній сумісній власності, повинно здійснюватися на підставі відповідних положень ЦК України. Основними засобами захисту права власності малолітніх та неповнолітніх осіб є віндикаційний та негаторний позови, зокрема вимога про усунення перешкод у користуванні квартирою, власником якої є малолітня чи неповнолітня особа, через припинення права користування житловим приміщенням одним із батьків, який позбавлений батьківських прав щодо дитини, яка є власником житла або має право користування житлом.
6. Майновими правами малолітніх та неповнолітніх осіб у сфері інтелектуальної творчої діяльності є юридично забезпечена можливість одержувати певні матеріальні блага за рахунок використання об’єктів права інтелектуальної власності. Доведено, що під час регулювання відносин, пов’язаних з інтелектуальною власністю малолітніх осіб, законодавець надає перевагу особистим немайновим правам інтелектуальної власності порівняно з майновими правами інтелектуальної власності. Малолітні особи самостійно здійснюють особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, майнові права інтелектуальної власності від імені малолітніх осіб здійснюють їхні батьки, усиновлювачі або інші законні представники, які

зобов’язані та мають право оформити результати інтелектуальної, творчої діяльності малолітніх осіб, мають право укладати авторські та ліцензійні договори, отримувати винагороду за використання цих творів і розпоряджатися цієї винагородою. Обґрунтовано доцільність обмеження праворозпорядчих можливостей неповнолітніх осіб на майнові права інтелектуальної власності та запропоновано встановити правило про обов’язковість письмової згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника на передачу неповнолітніми особами майнових прав інтелектуальної власності. Аргументовано, що ліцензійний договір, у якому передбачено виключний вид ліцензії на використання об’єкта інтелектуальної власності, що має правовим наслідком передачу права використання запатентованого об’єкта на весь строк чинності патенту і на використання об’єкта у повному обсязі, та договір про передачу виключних прав є правочинами, наслідком яких є відмова або зменшення майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб. Укладення вказаних правочинів без дозволу органу опіки та піклування може бути підставою для визнання їх недійсними.
7. У цивільному обороті малолітня особа бере участь через своїх законних представників, право батьків на управління майном малолітньої дитини виникає на підставі прямої вказівки закону, тому на відносини батьків та дітей не поширюють свою дію норми цивільного законодавства щодо договору управління майном. Визначено, що управління майном малолітньої особи батьками (усиновлювачами) – це діяльність, спрямована на здійснення її суб’єктивних прав та виконання обов’язків, зокрема правомочностей володіння, користування та розпорядження належним малолітній особі майном, в обсязі, встановленому законом. Управління батьками майном припиняється після досягнення особою 14 років. Батьки надають згоду на вчинення правочину неповнолітньою дитиною відповідно до рівня її дієздатності.
8. Захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб як учасників зобов’язальних правовідносин здійснюється способами, притаманними захисту прав усіх учасників цивільного обороту. Запропоновано уточнити перелік осіб, які можуть звертатися до суду з позовом про визнання недійсним правочину,

укладеного неповнолітньою особою за межами цивільної дієздатності, включивши до їх числа самих неповнолітніх осіб. Особливими способами захисту майнових прав малолітніх та неповнолітніх осіб у договірних відносинах буде усунення перешкод у розпорядженні майном дитини та надання дозволу на розпорядження майном без згоди того з батьків, який проживає окремо від дитини.
9. Запропоновано розглядати захист прав малолітніх та неповнолітніх осіб у договірних відносинах як захист «слабкої» сторони договору. Для малолітніх та неповнолітніх осіб існують ризики того, що їхні права не будуть захищені у випадку нездійснення уповноваженими особами захисту їхніх суб’єктивних прав, зокрема через наявність суперечностей між інтересами батьків і дітей. Доцільно встановити єдине правило для захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб про початок перебігу позовної давності з настанням повноліття та можливості їх звернутися до суду по захист своїх прав після досягнення ними повноліття в межах позовної давності, визначеної законом.
У деліктному зобов’язанні малолітні та неповнолітні особи можуть бути потерпілими чи деліквентами. Як потерпілі, малолітні та неповнолітні особи мають право на відшкодування майнової шкоди, завданої протиправною поведінкою осіб, які порушують їхні суб’єктивні права та інтереси. Малолітні та неповнолітні особи, як деліквенти, в деліктному зобов’язанні не є носіями суб’єктивних майнових прав, проте вони мають законні інтереси, що підлягають захисту у випадку їхнього порушення, що полягає у відшкодуванні шкоди тільки в дійсному розмірі протягом розумного строку.
Запропоновано внести зміни до ЦК України й передбачити, що у випадку, якщо малолітня особа внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я потребуватиме хірургічного втручання після досягнення нею певного віку, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди, зобов’язана відшкодувати зазначені витрати.
Уточнено підстави деліктної відповідальності батьків за неналежне виконання обов’язків з управління майном малолітньої особи. Зокрема

підставою для покладення на них обов’язку відшкодувати завдану малолітній особі матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном, є ухилення від виконання обов’язків з управління майном.
10. Суб’єктивні майнові житлові права малолітніх та неповнолітніх осіб полягають у можливості набувати житло у власність, проживати в конкретному житловому приміщенні, вимагати визнання цих прав від інших (зобов’язаних) осіб, зокрема батьків, та здійснювати захист цих прав. Обґрунтовано доцільність внесення змін до чинного законодавства України щодо приватизації державного житлового фонду, якими передбачити, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, законних представників малолітніх, неповнолітніх осіб, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні в гуртожитку, зокрема й тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло. Право малолітніх та неповнолітніх осіб на користування житлом захищається через пред’явлення таких позовів: про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, про поновлення права на користування житловим приміщенням, про визначення порядку користування житловим приміщенням.
Аргументовано, що під час розгляду судом справ про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна, право власності або право проживання у якому мають діти, та виселення дитини як члена сім’ї боржника із житлового приміщення відсутність дозволу органу опіки та піклування на укладення цього правочину не є підставою для визнання його недійсним. Виконання рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, та виселення малолітніх та неповнолітніх осіб не потребує попереднього дозволу органу опіки та піклування. Дозвіл органу опіки та піклування необхідний при зверненні стягнення на нерухоме майно боржника, яке не є предметом іпотеки та право користування яким мають діти, оскільки суд не вирішував питання про виселення боржника та членів його сім’ї – дітей із житлового приміщення.

11. Доведено, що внесення законними представниками малолітньої особи вкладу до статутного капіталу здійснюється за загальним правилом управління майном дитини та передбачає отримання дозволу органу опіки та піклування для передачі нерухомого майна, транспортних засобів як вкладу до статутного капіталу товариства. Неповнолітня особа самостійно робить вклад у статутний капітал товариства за рахунок свого заробітку, стипендії чи іншого доходу. Вклади до статутного капіталу за рахунок нерухомого майна, транспортних засобів неповнолітня особа робить за письмовою і нотаріально посвідченою згодою батьків, усиновлювачів, піклувальників та дозволом органу опіки та піклування.
Встановлено, що законодавство не передбачає реальних дієвих механізмів захисту права дитини на одержання частини прибутку (дивідендів) товариства пропорційно своїй частці в статутному (складеному) капіталі. Захист права малолітніх та неповнолітніх осіб на отримання частини прибутку здійснюється у формі самозахисту як «право на незгоду», що передбачає обов’язковий викуп акцій та вихід із товариства та має наслідком обмеження майнових прав, як-от: право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди), а відтак здійснюється за загальними правилами управління майном дитини, передбаченими СК України. Для захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб при відчуженні акцій, частки в статутному капіталі, обов’язковому викупі акцій, виході з товариства, доцільно встановити правило про проведення обов’язкової оцінки вартості внесків малолітніх та неповнолітніх учасників та засновників товариств та вартості належних їм акцій, часток.
12. Законодавством не врегульовано питання спадкування обов’язкової частки малолітніми та неповнолітніми особами за правом представлення. В результаті проведеного теоретичного аналізу спадкування обов’язкової частки малолітніми та неповнолітніми особами за правом представлення обґрунтовано доцільність внесення змін до чинного законодавства, якими запропоновано надати малолітнім та неповнолітнім внукам, правнукам спадкодавця

можливість успадковувати обов’язкову частку їхніх непрацездатних померлих батьків, діда чи баби.
13. Право батьків та малолітніх і неповнолітніх осіб користуватися майном один одного під час спільного проживання має взаємний характер, що зумовлює внесення змін до чинного СК України. Малолітні та неповнолітні особи для захисту свого права на користування майном батьків під час спільного проживання з ними можуть застосувати прогібіторний позов, у якому передбачити вимогу заборони батькам вчиняти дії, пов’язані з відчуженням речей, що є об’єктом права дітей на користування майном батьків. Малолітні та неповнолітні особи для захисту права на користування майном батьків при спільному проживанні з ними можуть застосовувати самозахист шляхом притримання речі.
14. Право малолітніх та неповнолітніх осіб на утримання може здійснюватися на підставі договору. Обґрунтовано доцільність запровадження правила про відмову нотаріуса посвідчувати договір про сплату аліментів на дитину у випадку, якщо сторони бажають передбачити розмір аліментів, менший мінімального гарантованого розміру, встановленого законом. Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, що встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку на три роки та в межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.
У випадку визнання недійсним договору про сплату аліментів запропоновано обмежити застосування реституції як наслідку визнання недійсним договору, крім випадків, якщо договір був укладений під впливом обману, насильства, погрози з боку одержувача аліментів або того з батьків, із ким проживає дитина, або виключення відомостей про платника аліментів з актового запису про народження дитини. Правовими наслідками визнання недійсним договору про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно є двостороння реституція та відшкодування набувачами збитків у розмірі вартості користування нерухомим

майном у випадку визнання договору недійсним із підстави виключення відомостей про відчужувача як батька з актового запису про народження дитини. У випадку визнання недійсним договору про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно з інших підстав, передбачених законом, аліментне правовідношення відновлюється, захист права на утримання здійснюється через задоволення вимоги про стягнення аліментів за час, коли аліменти не утримувались, але не більше як за десять років.
Доведено, що стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних є заходами відповідальності за порушення виконання зобов’язання зі сплати додаткових витрат на дитину. Запропоновано удосконалити порядок нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних, встановивши строки виконання оплати додаткових витрат на дитину.