ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ВИМІР

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ОМЕЛЬЧУК ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 340.12

ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ:
ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ВИМІР

Спеціальність 12.00.12 – філософія права

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант
доктор юридичних наук, професор,
заслужений юрист України,
член-кореспондент Національної
академії правових наук України,
академік Академії наук вищої освіти України

Грищук Віктор Климович

Львів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1. СТАН ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ………………………………………………………...17
1.1.Теоретико-правові основи дослідження поведінки людини……...17
1.2. Еволюція правової категорії «поведінка людини» в епоху Нового часу та філософії права ХІХ-ХХ ст.ст………………………………………….32
1.3. Висновки до розділу 1……………………………………………....39
РОЗДІЛ 2. АНТРОПО-СОЦІАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАРОДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ………………………………………...41
2.1. Раціональні передумови розуміння поведінки людини як способу звільнення від карми у філософії Стародавньої Індії…………………………41
2.2. Гуманність, покірність та дотримання ритуалу як засади розуміння поведінки людини у філософії Стародавнього Китаю……………58
2.3. Розвиток розуміння поведінки людини як поєднання свободи і відповідальності у філософії Античності………………………………………72
2.4. Концепт віри і розуму у трактуванні поведінки людини доби Середньовіччя……………………………………………………………………92
2.5. Гуманістичні уявлення про поведінку людини у філософії епохи Відродження…………………………………………………………………….111
2.6. Висновки до розділу 2……………………………………………..149
РОЗДІЛ 3. ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФІЇ ПРАВА……………………………………………154
3.1. Віра як спосіб спасіння душі та її прояв у концепції доброчесної поведінки людини в епоху Реформації……………………………………….154
3.2. Свобода та права людини як підгрунтя поведінки людини у філософії права епохи Нового часу…………………………………………...173
3.3. Філософсько-правова проблема поведінки людини у Німецькій
класичній філософії…………………………………………………………….201
3.3.1. Філософсько-правові уявлення про поведінку людини
«раннього етапу» Німецької класичної філософії права…………………….202
3.3.2. Філософсько-правове розуміння поведінки людини на
«завершальному етапі» Німецької класичної філософії права……………...228
3.4. Висновки до розділу 3……………………………………………..263
РОЗДІЛ 4. СУЧАСНЕ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВЕ РОЗУМІННЯ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ………………………………………………………266
4.1. Розвиток уявлень про поведінку людини у філософії права
ХІХ – ХХ ст.ст. ……………………………………………………………..…266
4.1.1. Концепція поведінки людини у біхевіористичних теоріях…...274
4.1.2. Філософські аспекти концепції поведінки людини у теорії символічного інтеракціоналізму………………………………………………280
4.1.3. Відображення поведінки людини в теорії соціальної дії……..288
4.2. Поведінка людини як предмет дослідження у сучасній філософії права………………………………………………………………………….…299
4.2.1. Вплив природного права на поведінку людини……………….301
4.2.2. Позитивно-правове регулювання поведінки людини…………338
4.3. Висновки до розділу 4…………………………………………….358
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….362
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………...…369
ДОДАТКИ…………………………………………………………...…415

ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства істотно розширилось коло питань, котрі потребують філософсько-правового осмислення. Конституція України закріпила положення, згідно з яким людина є найвищою соціальною цінністю, і тому відправним пунктом у розвитку суспільних відносин та їх наукового дослідження визнаються ті явища, що уможливлюють гідне існування людини. У цьому невипадковому процесі велике значення має не лише регламентація суспільних відносин нормами права, а й їхня реалізація, що виявляється у поведінці людини.
Поведінка людини є складним соціально-правовим явищем, яке поєднує діалектично взаємопов’язані і взаємодіючі складові: соціально корисну (правомірну) і соціально шкідливу або соціально небезпечну (протиправну) поведінку. Розуміння права як такого, що є лише санкцією, забороною протиправної поведінки, значно звужує його зміст, не охоплює те, що основною метою права є гарантування правослухняної поведінки людини. Крім того, правослухняна і протиправна поведінка є динамічними оціночними поняттями, зміст яких зазнає історичних, економічних, політичних впливів, а тому є певною мірою умовними. Вказані різновиди суспільно значущої поведінки функціонують у взаємодії і можуть виявлятись одночасно у поведінці однієї людини, котра може діяти і соціально
корисно (дотримуючись одних норм), і соціально шкідливо (порушуючи
інші норми). Тому дослідження суспільно значущої поведінки людини виправдано на основі історичного аналізу взаємозв’язку її форм, їх співвідношення, взаємовпливу, виявлення їхнього місця та значення для суспільних відносин.
Окреслене коло питань неможливо дослідити без аналізу соціального та психологічного механізму регулювання поведінки людини, що в єдності з правовим механізмом регулювання поведінки уможливлюють нормальне існування людини і суспільства. Відтак це становить основу дослідження соціальної обґрунтованості норм права, виявлення та аналізу їх взаємозв’язків з іншими соціальними нормами, що, з одного боку, сприяло б підвищенню ефективності норм права, а з іншого – виявлялося б у бажаному для суспільства і держави виді поведінки людини. Якщо правова норма ґрунтується на домінувальних у суспільстві нормах моралі, звичаях, релігії і традиціях (природному праві), то вона автоматично стає особистісним регулятором, частиною індивідуальної правосвідомості людини, а
отже, ймовірність її соціально корисної поведінки значно зростає.
Отож, відображення права у свідомості людини, що проявляється у її особистісних настановах, цінностях, мотивах, меті діяльності, фактично стає соціопсихологічною передумовою поведінки людини, а отже, потребує ґрунтовного філософсько-правового дослідження.
Вивчення поведінки людини сягає філософії Стародавнього світу, яка виконувала в історії людства виняткову роль, визначену К. Ясперсом як осьовий час або вісь історії. У той період у різних регіонах світу паралельно виникають духовні рухи, які, незважаючи на локальну своєрідність, були, по суті, єдиним духовним рухом, що мав значення для усього людства і сформував тип сучасної людини. Цей рух був спрямований до універсальності, коли людина виходить за межі свого індивідуального буття, усвідомлює своє місце в його цілісності, що осягається лише розумом. Так, перші спроби раціонально пояснити поведінку людини як шляху її звільнення від карми фіксуються у філософії Стародавньої Індії, зокрема в ортодоксальних (міманса, веданта, санкхья, йога, ньяя і вайшешика) та неортодоксальних (чарвака, джайнізм і буддизм) школах і системах індійської філософії. У філософії Стародавнього Китаю велика увага приділялася з’ясуванню таких засад поведінки людини, як гуманність, покірність, дотримання ритуалу, про що свідчать праці китайських філософів (Гуан Джун, Конфуцій, Лао-Цзи, Мен-Цзи, Мо-Ді, Сюнь Куан, Хань Фей, Чжуан-Цзи, Шень Бухай та ін.). Розвиток розуміння поведінки людини як поєднання свободи і відповідальності відображені у філософії Античності, зокрема у працях Арістотеля, Геракліта, Гомера, Демокрита, Епікура, Піфагора, Платона, Сократа, Ціцерона та ін.
Поведінка людини у добу Середньовіччя досліджувалась через поєднання віри та розуму у працях Августина Аврелія, Бернара Клервського, Іоана Златоуста, Іоанна Дунса Скота, Іоанна Скота Єріугени, Петра Даміані, Псевдо-Афанасія Александрійського, Тертуліана, Томи Аквінського та ін. Гуманістичні уявлення про поведінку людини у філософії епохи Відродження спостерігаємо у працях Аліг’єрі Данте, Джаноццо Манетті, Леонардо Бруні, Лоренцо Валла, Марсіліо Фічіно, Піко делла Мірандола, П’єтро Помпонацці, Ніколло Макіавеллі, Еразма Роттердамського, Вернардіно Телезіо, Гуго Гроція, Мішеля Монтеня та ін. Антропоцентризм як основна ознака у розумінні поведінки людини в українській філософії епохи Відродження зафіксований у працях таких філософів, як Іван Вишенський, Віталій з Дубна, Йов Княгиницький, Желіз, Юрій Рогатинець, Кирило Транквіліон-Ставровецький, Касіян Сакович, Стефан і Лаврентій Зизанії, Герасим Смотрицький, Петро Могила та ін.
У філософії епохи Реформації визначальне місце посідала віра як спосіб спасіння душі та її вияв у концепції доброчесної поведінки людини. Це виявилось у працях Мартіна Лютера, Ульриха Цвінглі, Томаса Мюнцера, Філіпа Меланхтона та Жана Кальвіна. У філософії права Нового часу велика увага приділялась свободі та правам людини як підґрунтю поведінки людини у працях Ф. Бекона, Р. Декарта, Г. Гроція, Т. Гоббса, Д. Локка, Б. Спінози, Г.В. Лейбніца, К. Гельвеція, Ш.Л. Монтеск’є, Д. Юма, А.Д. Гольбаха, Г. Сковороди та ін. Філософсько-правова проблема поведінки людини
у Німецькій класичній філософії права була об’єктом дослідження у
працях Г.В.Ф. Гегеля, І. Канта, Л. Фейєрбаха, Й. Г. Фіхте, Ф. Шеллінга, А. Шопенгауера та ін.
Концепція поведінки людини у філософії права ХІХ–ХХ ст.ст. розвивалась у працях А. Бергсона, С. К’єркегора, Ф. Ніцше, М. Фуко. Створення цілісної концепції поведінки людини вимагає дослідження психології детермінації і мотивації соціальної поведінки. Цій проблематиці присвячені, зокрема, праці таких учених, як В. Бехтєрев, Р. Вудворте, І. Павлов, Б.В. Скіннер, Е. Толмен, Дж. Уотсон, К. Халл, Д. Хоманс та ін. Філософські аспекти концепції поведінки людини у теорії символічного інтеракціоналізму визрівали у працях таких учених, як Г. Блумер, Н. Дензін, Ч. Кулі, М. Кун, Дж. Мід, Н. Смелзер, Т. Шибутані та ін. Психологічні аспекти поведінки людини були концептуалізовані у той час також у межах теорії соціальної дії, зокрема у працях таких учених, як Дж. Александер, М. Ачер, П. Бергер, П. Бурдьє, Л. Виготський, М. Вебер, Е. Дюркгейм, Ф. Знанецький, Т. Парсонс, П. Сорокін, А. Турен, Ю. Хабермас, Д. Хоманс, П. Штомпка та ін.
Сучасне філософське осмислення поведінки людини простежується
у працях B.C. Афанасьєва, Я.І. Гилинського, А.Г. Здравомислова, Е.М. Коржевого, Н.Ф. Наумової, Г.В. Осіпова, Ж.Т. Тощенко, С.Ф. Фролова, В.М. Шепеля, В.А. Ядова та ін. Правова поведінка людини стала предметом дослідження з 60-х років минулого сторіччя, однак вивчення здійснювалося у межах однієї із її форм – правомірної чи протиправної (девіантної) поведінки. Загальне теоретичне та філософсько-правове підґрунтя досліджень було напрацьоване такими вченими, як С.С. Алексєєв, В.К. Бабаєв, С.Н. Братусь, А.М. Васильєв, В.К. Грищук, Т.З. Гарасимів, В.М. Горшеньов, Д.А. Керимов, М.І. Козюбра, В.Н. Кудрявцев, В.В. Лазарев, П.Е. Недбайло, B.C. Нерсесянц, А.С. Піголкін, П.М. Рабінович, І.О. Самощенко, Ю.А. Тихомиров, В.А. Туманов, А.Ф. Черданцев, Л.С. Явіч та ін.
Однак, попри значну кількість наукових робіт, присвячених поведінці людини, комплексного, концептуальне філософсько-правове дослідження формування та розвитку поведінки людини не було здійснено.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою теми Львівського державного університету внутрішніх справ «Філософсько-правові та теоретично-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є концептуальне з’ясування філософсько-правових особливостей поведінки людини, що передбачає вивчення процесів, котрі визначають формування і розвиток її як соціально-правового явища.
Для досягнення цієї мети в роботі виокремлено такі задачі:
– систематизувати уявлення про розуміння поведінки людини у філософії Стародавньої Індії;
– охарактеризувати специфіку розуміння поведінки людини у філософії Стародавнього Китаю;
– проаналізувати розвиток розуміння поведінки людини у філософії Античності;
– виявити домінувальні чинники у розумінні поведінки людини доби Середньовіччя;
– дослідити уявлення про поведінку людини у філософії Відродження;
– дослідити концептуальні підходи до розуміння поведінки людини в епоху Реформації;
– виявити підґрунтя розуміння поведінки людини у філософії права епохи Нового часу;
– з’ясувати сутність філософсько-правової проблеми поведінки людини у Німецькій класичній філософії права;
– розглянути розвиток уявлень про поведінку людини у філософії права ХІХ–ХХ ст.ст., зокрема концепцію поведінки людини у біхевіористичних теоріях; філософські аспекти концепції поведінки людини у теорії символічного інтеракціоналізму; відображення поведінки людини в теорії соціальної дії;
– розглянути поведінку людини як предмет дослідження у сучасній філософії права;
– запропонувати авторські дефініції понять «генеза концепції поведінки людини», «поведінка людини» та «правова поведінка».
Об’єкт дослідження – сфера суспільних відносин, у якій виникає і реалізується поведінка людини.
Предмет дослідження – поведінка людини в її філософсько-правовому вимірі.
Методи дослідження обрані з огляду на тему, мету та задачі дисертації. Специфіка філософсько-правового дослідження поведінки людини зумовлена також міждисциплінарним статусом філософії права, її місцем на межі філософії і права. Це зумовлює необхідність аналізу поведінки людини і з точки зору загальної філософії, і з точки зору правознавства. Обраний нами підхід класичний у філософії права, його застосування у нашому дослідженні уможливлює усебічний, ґрунтовний аналіз філософсько-правового розуміння поведінки людини. Філософське вивчення поведінки людини дає змогу дослідити правову поведінку в системі інших видів соціальної поведінки, з’ясувати загальні ознаки, що їх об’єднують, виокремити її особливості як поведінки особливого виду.
Методологічну основу дисертації становлять положення та висновки загальної теорії пізнання. У дисертаційній роботі використано праці з проблем філософії права, філософії, історії держави і права, теорії держави та права, соціології, психології. З огляду на комплексний підхід до вирішення філософсько-правових проблем у науковій роботі застосовані такі методи пізнання:
– аксіологічний – став основою запропонованої цілісної концепції поведінки людини;
– історичний – дозволив відтворити генезис філософсько-правових поглядів на поведінку людини від Стародавнього світу до сьогодення;
– діалектичний – застосовувався для виявлення особливостей динаміки розвитку поведінки людини, що забезпечувалась відповідно до динаміки розвитку суспільства та ціннісно-цільових сфер його життя;
– функціональний – використано під час розкриття змісту поведінки людини, впливу природного та позитивного права на поведінку людини;
– формально-логічний – дозволив сформулювати дефініцію поведінки людини, з’ясувати взаємозв’язок поведінки людини і права;
– за допомогою системно-структурного методу виявлено соціальні, правові та особистісні цінності, що визначають поведінку людини;
– методи тлумачення (герменевтики) права застосовувались під час з’ясування змісту філософсько-правових доктрин, що формували уявлення про поведінку людини на різних етапах розвитку суспільства, а також правових норм, які регламентують поведінку людини;
– метод порівняльного аналізу дав змогу зіставити природно-правовий вплив на поведінку людини та її юридичну регламентацію.
У дослідженні також застосовувалися логічні прийоми дедукції, індукції та аналогії, порівняння та проти¬ставлення, моделювання для уточнення змісту окремих філософсько-правових понять. Комплексне застосування окреслених методів і прийомів дало можливість сформулювати низку нових, а також таких, що наділені істотними ознаками новизни, наукових положень і пропозицій.
Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що дисертація є першим в українській юридичній науці філософсько-правовим монографічним дослідженням концептуальних філософсько-правових підходів до розуміння формування і розвитку поведінки людини через визначен¬ня її природи, змісту та значення на кожному з історичних етапів розвитку філософської думки. Особистим внеском автора є розробка понять і класифікацій філософсько-правової концепції поведінки людини.
У дисертації обґрунтовуються нові в концептуальному сенсі і важливі для практики поняття, положення і висновки, одержані особисто здобувачем, які виносяться на захист:
уперше одержано:
– цілісний філософсько-правовий аналіз історії формування та розвитку концепції поведінки людини. Генеза концепції поведінки людини розглядається через призму лінійного підходу як послідовність етапів історичного розвитку, які зумовлюються об’єктивними законами та умовами суспільного розвитку, а також соціальними цінностями та особистісними цінностями людини;
– авторське визначення поведінки людини, відповідно до якого поведінка людини – це зовнішньооб’єктивований вияв особистісних цінностей людини, які ґрунтуються на домінувальних у суспільстві соціальних цінностях та інтеріоризовані людиною у процесі соціалізації;
– авторську дефініцію правової поведінки людини, згідно з якою правова поведінка людини – це зовнішньооб’єктивований вияв особистісних цінностей людини, які ґрунтуються на домінувальних у суспільстві правових цінностях і нормах і забезпечуються державним примусом;
– класифіковано уявлення про поведінку людини і виявлено передумови її розуміння як шляху звільнення від карми у філософії Стародавньої Індії;
– систематизовано філософсько-правові погляди на антропоцентризм та його роль у розумінні поведінки людини в українській філософії епохи Відродження;
удосконалено:
– методологію дослідження поведінки людини на основі особливостей впливу на неї природного та позитивного права;
– теоретичні засади розуміння поведінки людини у філософії Стародавнього Китаю через призму гуманності, покірності та дотримання ритуалу;
– наукові ідеї щодо змістовного наповнення концепції поведінки людини через поєднання віри і розуму у філософії Середньовіччя;
– наукові ідеї щодо свободи та прав людини як підґрунтя поведінки людини у філософії права Нового часу;
– теоретичні підходи до розуміння поведінки людини у філософії права ХІХ–ХХ ст.ст.;
дістали подальший розвиток:
– положення щодо розвитку концепції поведінки людини у філософії Античності через поєднання свободи і відповідальності людини;
– дослідження філософсько-правових гуманістичних поглядів на поведінку людини епохи Відродження;
– положення про те, що у концепції поведінки людини в епоху Реформації чільне місце посідала віра як спосіб спасіння душі людини;
– дослідження розуміння проблеми поведінки людини у Німецькій класичній філософії права;
– вивчення розуміння поведінки людини у сучасній філософії права через призму природного і позитивного права.
Практичне значення одержаних результатів. Результати наукових досліджень, сформульовані у положенні, висновках і рекомендаціях, становлять науково-теоретичний та практичний інтерес. Дисертація спрямована на розвиток і поглиблення філософсько-правового знання.
Результати дисертації можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальшого наукового пошуку у вирішенні проблем, пов’язаних із філософсько-правовим концептуальним дослідженням поведінки людини та оптимальних форм її юридичної регламентації;
– у правотворчій сфері – під час формування основних концептуальних підходів до забезпечення правового регулювання суспільних відносин. Можуть бути використані також і для підвищення рівня правосвідомості та правової культури законодавця;
– у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть застосовуватися для підготовки підручників і навчальних посібників, для викладання в юридичних та інших гуманітарних навчальних закладах таких курсів, як «Філософія права», «Загальна теорія держави та права», «Соціологія права».
Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри загальної теорії держави і права, міжкафедральному семінарі кафедри філософії та політології й кафедри загальної теорії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ. Теоретичні положення та висновки дисертації апробовані на таких міжнародних і всеукраїнських науково-практичних заходах, як:
 ІІ Всеукраїнський круглий стіл «Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти» (Львів, 2010 р.);
 ХV Щорічна звітна наукова конференція науково-педагогічних працівників Хмельницького університету управління та права «Управлінські та правові засади забезпечення розвитку України як європейської держави» (Хмельницький, 2011 р.);
 VІІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Актуальні проблеми сучасної науки» (Київ, 2011 р.);
 Міжнародна щорічна наукова конференція молодих вчених, аспірантів і студентів, присвячена пам’яті видатних вчених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (Львів, 2011 р.);
 Міжнародна наукова конференція «Десяті осінні юридичні читання» (Хмельницький, 2011 р.);
 ХVІ Щорічна звітна наукова конференція науково-педагогічних працівників Хмельницького університету управління та права» Управлінські та правові засади забезпечення розвитку України як європейської держави» (Хмельницький, 2012 р.);
 Міжнародна науково-практична конференція «Законність і правопорядок на сучасному етапі розвитку суспільства» (Краснодар, 2012 р.);
 Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання матеріального та процесуального права: історія, сучасність, майбутнє» (Одеса, 2012 р.);
 Міжнародний симпозіум «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (Львів, 2012 р.);
 Міжнародна наукова конференція «Проблеми і перспективи реформування правової системи сучасної Росії «Модернізація цивільного кодексу РФ» (Красноярск, 2012 р.);
 Міжнародна науково-практична конференція «Університетська юридична наука в контексті затвердження європейських цінностей» (Кишинів, 2012 р.);
 Всеукраїнська науково-практична конференція «Виховання студентської молоді в процесі професійної підготовки: сучасний стан, проблеми і перспективи» (Хмельницький, 2012 р.);
 ІІ міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Актуальні проблеми правового регулювання в Україні та країнах ближнього зарубіжжя» (Львів, 2012 р.);
 Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених «Одинадцяті осінні юридичні читання» (Хмельницький, 2012 р.);
 Міжнародний круглий стіл «Досвід і проблеми удосконалення екологічного законодавства» (Дніпропетровськ, 2012 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у 23 наукових статтях, опублікованій у фахових виданнях із юридичних наук, а також у 15 тезах виступів на науково-практичних заходах.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загального висновку, списку використаних джерел (462 найменування) та чотирьох додатків на 22 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 436 сторінок, із них основний текст – 368 сторінок, список використаних джерел – 46 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у комплексному філософсько-правовому дослідженні формування та розвитку концепції поведінки людини. Визначена у вступі актуальність теми повністю підтвердилась у ході дослідження. Виявлено, що на різних етапах історичного розвитку суспільство в особливий спосіб підходило до регламентації поведінки людини, закріплюючи його у соціальних, зокрема правових, нормах. Різні соціально-економічні формації використовували різні соціальні норми в конкретних історичних умовах, які відповідали тогочасному соціальному, культурному, духовному та економічному розвитку людини і суспільства. Суспільство створювало соціальні норми як засіб для впорядкування, врегулювання та оцінки поведінки людини. Соціальні норми досі відображають відносини взаємодії та взаємозалежності між людьми, репрезентовані так, що безпосередньо впливають на їхню поведінку. Аналіз філософсько-правових поглядів, соціальних і правових норм різних суспільств, а також дослідження специфіки соціальних систем дозволив з’ясувати особливості філософського розуміння поведінки людини на різних етапах розвитку суспільства, а також засобів її регулювання. У результаті дослідження зроблено такі висновки:
1. Перші філософські уявлення про характер, особливості, мотиви та причини поведінки людей сягають Стародавнього світу. З розвитком культури поступово розпочали вироблятись формальні механізми упорядкованої, культурно-правової, надситуативної поведінки. Така поведінка відображала соціальне та громадянське мислення, яке блокувало деструктивні явища у суспільних відносинах і спрямовувало до створення цивілізованих форм їх регулювання.
Філософські школи Стародавньої Індії досліджували проблеми початку буття, формування духу, внутрішнього світу людини, пошуки сенсу життя та покращення її долі. У цій проблематиці переважає пошук шляхів звільнення людини від карми як причинно-наслідкового зв’язку між її поведінкою та результатами такої поведінки. Усі філософські системи давньоіндійської філософії поділяли ідею звільнення людини від страждань. Визнавалось, що призначення філософії полягає в пошуку істинного знання, за допомогою якого слід правильно спрямувати поведінку людини, допомогти їй у пошуках шляхів уникнення страждань і досягнення звільнення.
2. Китайська філософія створила самобутнє уявлення про людину і світ, яке пов’язане з обожнюванням неба, землі та всієї природи як середовища людського життя. Людина розглядалась як частина природи, яка пов’язана з нею багатьма невидимими зв’язками, які постійно впливають один на одного, а тому висувалась ідея відповідальності людини за свою поведінку на вищому (космічному) рівні. Однак уже у той час розпочали виявлятися ознаки поступової самоідентифікації людини через ідеал благородної, мудрої людини, носія вищих моральних якостей, яка не дозволяє тлумачити себе як знаряддя. Вважалось, що шляхетна людина у своїй поведінці керується внутрішніми чинниками та життєвими принципами, серед яких обов’язковими були людинолюбство, повага до батьків (старших) та виконання ритуалів. Ница людина розглядалась як така, що не має внутрішніх переконань, діє під впливом юрби або безпосередніх життєвих потреб. Найкращим вибором поведінки людини вважалось або утримання від дії та наслідування природності, або активна дія, спрямована на впорядковування та усунення збоїв і помилок, які вкралися у процес еволюції.
3. У філософії Древньої Греції простежуються перші спроби наукового обґрунтування специфіки поведінки людини, що пов’язувалося з процесом самовдосконалення особистості, вмінням розрізняти добро і зло, розум і почуття, свободу, справедливість і рівність. Крім того, постало питання про формування у свідомості людей моральних цінностей, які стали б регулятором поведінки людини, становили основу моральних і правових норм, забезпечували соціальний порядок. Античні мислителі розглядали поведінку людини через призму того, що людина народжується вільною, при цьому свобода громадянина означала відповідальність за свою поведінку. Однак античне розуміння свободи поведінки людини не вбачало в кожній людині неповторну індивідуальність. Це була свобода абстрактна, слабко зорієнтована на інтереси людини та пізнання нею сенсу життя. Саме у філософії античності відображалося подвійне розуміння свободи: як проблеми створення соціально-політичних інституцій, які змогли б захистити людину від зазіхань тиранії, та проблеми громадянської свідомості, відповідальності людини за свою поведінку.
4. Погляди філософів Середньовіччя на людину та її поведінку розвивались під впливом християнства, яке поєднало свободу волі з божественною сутністю людини, відкрило їй критерії істини, збагатило розуміння свободи вибору поведінки. Поширення християнства створило новий духовний клімат, змінило оцінку людини, а також взаємини людей між собою, оскільки нормою, якою повинен керуватися християнин у своєму житті, стала любов до ближнього. Християнство утвердило рівність людей перед Богом, оскільки всі люди є братами як сини небесного Отця. Виконання заповіді про любов до ближнього формувало перед християнином не лише духовні завдання, а й життєві установки, що наказували діяти правомірно, робити все необхідне для розумного влаштування життя та соціальних відносин.
5. Епоха Відродження характеризувалась поверненням до античного розуміння цінності людини, природного права та поведінки людини шляхом звільнення філософської думки від догматів церкви. Дослідження різних аспектів у підходах до поведінки людини епохи Відродження дало змогу зробити висновок, що проголошене ренесансними мислителями духовне розкріпачення людини було нерозривно пов’язане із завданням побудови нової культури, розробкою етичних ідеалів, орієнтованих на творчу поведінку людини. Розглянувши твори філософів цієї доби, можна стверджувати, що обґрунтування поведінки людини того часу мало онтологічну природу, таку, що формувалась під впливом взаємозв’язку та взаємодії тілесного і божественного начал, які мають суперечливу сутність. Ренесансне сприйняття поведінки людини не було радикально новим, оскільки синтезувало ідеї попередніх епох, однак згодом сформувався принципово новий філософський напрям, центром якого стало дослідження особливостей буття людини, а також її місця та ролі у Всесвіті.
6. Філософія права епохи Відродження і Реформації здійснила спробу очистити античну філософію від схоластичних деформацій, зробила більш доступним її істинний зміст. Реформація стала реакцією на девальвацію однозначності теоцентризму, найважливішою ідеєю якої стала необхідність особистої відповідальності людини перед Богом за свою поведінку. Відкидалась необхідність посередництва церкви. Так було поєднано сильний вплив релігії із гуманізмом Відродження, який обстоював самостійність, винятковість і цінність людини.
7. У Новий час ідеї природного права виконали революційну роль у відстоюванні можливостей людини створювати відповідні їй сутності умови життя та суспільні відносини, а також юридично обов’язкові правила поведінки. Піднесення самого життя до рівня найвищого земного блага додавало упевненості в неповторності людини. Свободолюбство як суттєва риса людини, що природно притаманна їй нарівні з життям, проголошувалась її священним правом. У філософських ідеях природного права того часу людина розглядалась як господар свого життя, власник своїх ідей та майна, яка самостійно визначає свою поведінку на основі здорового глузду.
8. Німецька класична філософія права охоплювала чимало ідей і концепцій, проте її характеризує низка суттєвих принципів, які властиві для цього етапу розвитку. Серед них слід виділити те, що філософія того часу здійснювала стосовно поведінки людини критичну рефлексію. Поведінка людини розглядалась із погляду вчення про буття, людину, мораль і релігію на основі нових світоглядних поглядів. Крім того, у своєму розгляді поведінки людини філософія права того часу була сконцентрована навколо принципу свободи та інших гуманістичних цінностей.
Саме філософська проблема діалектики свободи і необхідності в цей час стала методологічною основою розуміння феномена відповідальності людини за свою поведінку. Свобода, розглянута за межами необхідності, розглядалась як така, що породжує свавілля та вседозволеність. Крім того, вчення про свободу і відповідальність було доповнено вченням про поєднання свободи і примусу, що поступово перетворило поведінку людини з морально-політичного поняття на правове. Це відображено у філософії І. Канта (поведінка людини у суспільстві розумілась як така, що регулюється моральними і правовими нормами, які відрізняються між собою характером примусу) та Г. Гегеля (поведінка людини розглядалась як результат вияву її внутрішніх суперечностей. Пояснюючи природу суперечностей, Г. Гегель відштовхується від розуміння абсолютного надсуб’єкта, який активізує історію, використовуючи для цього суперечності, що є у всіх сферах природного, соціального і духовного світів, зокрема в змісті правової реальності).
9. Розвиток концепції поведінки людини у філософії права ХІХ–ХХ ст.ст. зумовлений насамперед радикальними змінами, пов’язаними із крахом раціональних цінностей класичної філософії і потребою у зміні філософської парадигми. Це втілено у некласичній філософії. В основу некласичного розуміння поведінки був покладено ірраціоналізм як світоглядний орієнтир філософських учень, у яких погляди на людину та
світ ґрунтувалися не на розумових засадах, а на позицій волі, інстинктах, інтуїції та почуттях. Це відображено у філософії С. Кьєркегора, Ф. Ніцше, А. Бергсона, М. Фуко та ін.
Дослідження психології детермінації і мотивації соціальної поведінки людини висвітлені у теорії біхевіоризму, представниками якої є В. Бехтерєв, Р. Вудворте, І. Павлов, Б.В. Скіннер, Е. Толмен, Дж. Уотсон, К. Халл, Д. Хоманс, які запропонували емпіричний підхід до поведінки як зовнішнього вияву психічної активності людини, що проявляється через реакції організму на стимули навколишнього середовища. Розкриття внутрішнього психологічного механізму регулювання поведінки людини відображено в теорії соціологічного інтеракціоналізму, зокрема таких учених, як Г. Блумер, Н. Дензін, Ч. Кулі, М. Кун, Дж. Мід, Н. Смелзер, Т. Шибутані та ін. (взаємодія між людьми розглядається як безперервний діалог, у процесі якого люди спостерігають, осмислюють наміри один одного і реагують на них). Теорія соціальної дії, основи якої у двадцятих роках ХХ сторіччя заклали М. Вебер, С. Знанецький, Р. Макайвер та Т. Парсонс, полемізує з теорією біхевіоризму. Згідно з цією концепцією зв’язок людини і суспільства здійснюється за допомогою підпорядкування поведінки людини суспільним загальноприйнятим нормам. Джерелом усіх суспільних процесів і явищ є не індивідуальна свідомість, а загальна система цінностей, котра є в кожній індивідуальній свідомості, а зв’язок людини і суспільства здійснюється через співвідношення поведінки людини з вимогами колективних загальноприйнятих норм.
10. Поведінка людини у суспільстві є складним антропо-соціальним феноменом, який детермінований низкою внутрішніх і зовнішніх чинників. Найважливішим засобом соціального регулювання поведінки людини є соціальні норми, за допомогою яких суспільство ставить перед людиною вимоги, якими вона повинна керуватись у своїй поведінці, які спрямовують, регулюють, контролюють та оцінюють поведінку людини. Нормальне соціальне буття людини можливе, коли вона, обираючи варіант поведінки, керується саме цими загальновизнаними правилами, які ґрунтуються на соціальних цінностях, ідеалах суспільства.
11. Генеза концепції поведінки людини розглядається через призму лінійного підходу як послідовність етапів історичного розвитку, які зумовлюються об’єктивними законами та умовами суспільного розвитку, а також соціальними цінностями та особистісними цінностями людини.
Поведінка людини розглядається як зовнішньооб’єктивований вияв особистісних цінностей людини, які ґрунтуються на домінувальних у суспільстві соціальних цінностях та інтеріоризовані людиною у процесі соціалізації. Видовим явищем щодо неї є правова поведінка людини – зовнішньооб’єктивований вияв особистісних цінностей людини, які ґрунтуються на домінувальних у суспільстві правових цінностях і нормах і забезпечуються державним примусом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Августин Б. О Граде Божием / Б. Августин. – Мн.: Харвест; М.: АСТ, 2000. – 1296 с.
2. Адо П. Духовные упражнения и античная философия / П. Адо; [пер. с фр.]. – М.; СПб.: Издательство «Степной ветер»; ИД «Коло», 2005. – 448 с.
3. Азаркин Н.М. Монтескье. – М.: Юрид. лит., 1988. – 128 с.
4. Александр Дж. После неофункционализма: деятельность, культура и гражданское общество / Дж. Александр // Социология на пороге XXI века: основные направления исследования. – М., 1999. – С. 186–205.
5. Алексеев Н.Н. Основы философии права / Н.Н. Алексеев. – СПб.: Издательство «Лань», 1999. – 256 с.
6. Алексейчук И.С. Осмысление концепта мораль / И.С. Алексейчук: [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/intelekt/2010_8/Alexey.pdf
7. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г. Ананьев. – СПб.: Питер, 2001. – 272 с.
8. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г. Ананьев. – Л.: ЛГУ, 1968. – 339 с.
9. Андеев И.С. Философия Канта и современный идеализм / И.С. Андеев, Б.Т. Григорьян. – М.: Наука, 1987. – 272 с.
10. Андреева Г.М. Социальная психология: учебник для вузов / Г.М. Андреева. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 375 с.
11. Андреева И.В. Правосознание в системе детерминант социального поведения личности / И.В. Андреева. – Саранск, 2006. – 164 с.
12. Андрусів Л.З. Роль реформаційно-єретичних ідей у становленні раціоналістичного світогляду доби українського Відродження / Л.З. Андрусів // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2009. – № 19. – С. 86–91.
13. Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buklib.net/component/option,com_jbook
/task,view/Itemid,99999999/catid,81/id,780/
14. Андрущенко В. Організоване суспільство / В. Андрущенко / Інститут вищої освіти АПН України. – К., 2006: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/books/2006/06vaos/04.htm
15. Андрущенко Т. Значення Німецької класичної філософії для розвитку естетико-мистецької думки / Т. Андрущенко: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vird/2010_12/2.pdf
16. Анисимов А.Л. Честь, достоинство, деловая репутация: гражданско-правовая защита / А.Л. Анисимов. – М.: Юристь, 1994. – 80 с.
17. Анисимов С.Ф. Моральная деятельность и поведение / С.Ф. Анисимов. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 156 с.
18. Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональных систем / П.К. Анохин. – М.: Медицина, 1975. – 447 с.
19. Антична культура і вітчизняна філософська думка / за ред. В.С. Горського. – К. : Знання, 1990. – 48 с.
20. Апресян Р.Г. Понятие общественной морали (опыт концептуализации) / Р.Г. Апресян // Вопросы философии. – 2006. – № 5. – С. 3–17.
21. Аристотель Нікомахова етика. – К.: Аквілон-Плюс, 2002. – 480 с.
22. Аристотель. Сочинения: в 4 т. – Т. 4. / пер. с древнегреч.; общ. ред. А.И. Доватура. – М.: Мысль, 1983. – 830 с.
23. Артемьев А.И. Социология личности. – 2-е изд. / А.И. Артемьев – М.: ООО «Арба Т-ХХ1», 2001. – 256 с.
24. Артемьева О.В. Социальная перспектива этики добродетели / О.В. Артемьева: [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://iph.ras.ru/uplfile//ethics/RC/ed/f/soc_eth/artemieva.html
25. Арчер М. Реализм и морфогенез / М. Арчер // Теория общества: Фундаментальные проблемы. – М., 1999. – С. 157–195.
26. Асмус В.Ф. Диалектика необходимости и свободы в философии истории Гегеля / В.Ф. Асмус // Вопроси Философии. – 1995. – № 1. – С. 52 – 69.
27. Асмус В.Ф. Иммануил Кант / В.Ф. Асмус. – М.: Издательство «Наука», 1973. – 536 с.
28. Балинська О.М. Вербальний біхевіоризм у правовій комунікації: монографія / О.М. Балинська. – Львів: ПАІС, 2008. – 176 с.
29. Балл Г. Актуальні методологічні питання дослідження моралі і моральної поведінки / Г. Балл: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=75&c=1763
30. Баранов П.П. Общая теория права: курс лекций / П.П. Баранов; под общ. ред. проф. В.К. Бабаева. − Нижний Новгород: НВШМ, 1993. – 541 с.
31. Баткин Л.М. Итальянское Возрождение. Проблемы и люди / Леонид Баткин. – М.: Рос. Госуд. гуманит. университет, 1995. – 448 с.
32. Бачинин В.А. Социология: три курса лекций для студентов-юристов / В.А. Бачинин. – Х.: Консум, 2003. – 576 с.
33. Бачинин В.А. Энциклопедия философии и социологии права / В.А. Бачинин. – СПб.: Издательство «Юридически центр Пресс», 2006. – 1081 с.
34. Бекон Ф. Образец трактата о всеобщей справедливости, или об источниках права, в одной главе, в форме афоризмов: соч. / Ф. Бекон. – М., 1971. – Т. 1. – 675 с.
35. Беляева Е.В. Исторические формы общественной морали / Е.В. Беляева: [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://iph.ras.ru/uplfile/ethics/biblio/bel.html
36. Бергер П.Л. Приглашение в социологию / П.Л. Бергер. – М., 1996. – 168 с.
37. Бердник Ю.В. Політичні погляди Ш.-Л. Монтеск’є / Ю.В. Бердник: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://s-journal.cdu.edu.ua/base/2008/v5/v5pp145-147.pdf
38. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Г.Дж. Берман. – М.: Норма, 1998. – 624 с.
39. Библер В.С. На гранях логики культуры: книга избранных очерков / В.С. Библер. – М.: Русск. феноменологич. общ-во, 1997. – 440 с.
40. Білас Ю. Гуманістичні засади європейських стандартів прав людини / Ю. Білас // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): матеріали Міжнародного «круглого столу» (м. Львів, 4–5 грудня 2009 року). – Львів: Край, 2009. – С. 31–44.
41. Бліхар В.С. Дослідження правосвідомості через призму ціннісного обґрунтування права / В.С. Бліхар: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Fmpp/2011_2/blihar.htm
42. Блумер Г. Общество как символическая интеракция / Г. Блумер // Современная зарубежная социальная психология. – М.: Издательство Московского университета, 1984. – С. 173–179.
43. Блюмкин В.А. О понятии морали. Что такое мораль / В.А. Блюмкин, Г.Н. Гумницкий. – М.: Знание, 1988. – 80 с.
44. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения / М.И. Бобнева. – Москва: Издательство «Наука», 1978. – 312 с.
45. Бойл Э. «Открытое общество» Карла Поппера: личный вигляд / Э. Бойл // Эволюционная эпистемология и логика социальных наук. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. — 464 с.
46. Бондар І.О. Філософсько-теологічні вимоги лютеранства / І.О. Бондар // Філософія науки: традиції та інновації. – 2009. – № 1. – С. 254 – 264.
47. Боревой М.Б. Человек и его екзистенциальные модификации в философии С. Кьеркегора / М.Б. Боревой: [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Fkzh/2009_32/Borevoy.pdf
48. Борзенко И.М. Человечность человека: основы современного гуманизма: учебное пособие для вузов / И.М. Борзенко, В.А. Кувакин, А.А. Кудишина; изд. 2-е, испр. и доп. / под ред. А.Г. Круглова и В.А. Кувакина. – М.: Рос. гуманист. о-во, 2005. – 388 с.
49. Браніцька Т.Р. Поняття «інтерес» у науковій літературі / Т.Р. Браніцька: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nzvdpu/pp/2007_19/text%201/ponyattya.pdf
50. Братасюк В.М. Інтелектуальний консенсус епохи і розвиток правового мислення / В.М. Братасюк // Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. – С. 116–121.
51. Братасюк М.Г. Біологізаторсько-волюнтаристський підхід до конфліктів у праві / М.Г. Братасюк: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VAUMVS/2011_1/brat_ma.htm
52. Братасюк М.Г. Природно-правова парадигма в постмодерній філософсько-правовій думці / М.Г. Братасюк // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. 1. – С. 167–172.
53. Брюггер В. Образ людини у концепції прав людини / В. Брюггер // Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. – С. 136–146.
54. Буддизм. Извлечения из буддийских писаний // Історія вчень про державу і право: хрестоматія для юридичних вищих навч. закладів і факультетів / уклад. та заг. ред. проф., д-ра істор. наук Г.Г. Демиденка. – Х.: Право, 2005. – 910 с.
55. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение / Л.П. Буева. – М.: Мысль, 1978. – 216 с.
56. Букреев В.И. Этика права: от истоков этики и права к мировозрению: учеб. пособие / В.И. Букреев, И.Н. Римская. – М.: Юрайт, 1998. – 336 с.
57. Булатов М.А. Немецкая классическая философия / М.А. Булатов. – Ч. 1. Кант. Фихте. Шеллинг. – К.: Стилос, 2003. – 322 с.
58. Бутченко Т.І. Становлення соціально-політичного проектування в добу середньовіччя / Т.І. Бутченко: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Niz/2010_11/bytchenko.htm
59. Валюк О.Я. Наукові концепції моралі й моральності / О.Я. Валюк: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspl/2010_7/75-86.pdf
60. Вандишев В.М. Філософське підґрунтя прогностики Юрія Дрогобича / В.М. Вандишев: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/naukma/Filos/2002_20/08_vandyshev_vm.pdf
61. Варій М.Й. Загальна психологія: навч. посібник / М.Й. Варій. – 2-ге видан., випр. і доп. – К.: «Центр учбової літератури», 2007. – 968 c.
62. Васильев А.М. Правовые категории: методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А.М. Васильев. – М.: Юрид. лит., 1976. – 264 с.
63. Васильєв В.В. Западня философия ХІХ века / В.В. Васильєв. – М.: Висшая школа, 2005. – 519 с.
64. Вебер Макс. Избранные произведения / под ред. д.ф.н. Ю. Давыдова; предисл. П.П. Гайденко. – М.: Прогресс, 1990. – 808 с.
65. Величко А.М. Нравственные и национальные основы права / А.М. Величко. – СПб., 2002. – 156 с.
66. Вергун О. Соціологія громадянського суспільства: постструктуралістична парадигма М. Фуко / О. Вергун: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/NaUKMA/Soc/1999_11/05_vergun_o.pdf
67. Висагин А.А. Буддийские представления о праве / А.А. Висагин, В.Г. Графский // Антология мировой правовой мысли: в 5 т. – Т. 1. Античный мир и Восточные цивилизации / Нац. Общественно-научный фонд; Руководитель науч. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – 750 с.
68. Висагин А.А. Традиционная правовая мысль / А.А. Висагин // Антология мировой правовой мысли: в 5 т. – Т. 1. Античный мир и Восточные цивилизации / Нац. Общественно-научный фонд; руководитель науч. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – 750 с.
69. Вишенський І. Твори / І. Вишенський. – К.: Наукова думка, 1959. – 518 с.
70. Війтенко О.М. Естетичний ідеалізм – типологічна парадигма культури Відродження: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/filo/2009_22/Viytenko.pdf
71. Володарский В.М. Кальвин Жан / В.М. Володарский // Антология мировой правовой мысли: в 5 т. – Т. 2. Европа: V–XVII вв. / Нац. Общественно-научный фонд; руководитель науч. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – 829 с.
72. Володарський В.М. Мюнцер Томас // Антология мировой правовой мысли: в 5 т. – Т. 2. Европа: V–XVII вв. / Нац. Общественно-научный фонд; руководитель науч. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – 829 с.
73. Гавриловська К.П. Суб’єктивна легітимація правових норм як психологічний механізм нормативно-правової регуляції поведінки особистості / К.П. Гавриловська: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspl/2010_8/173-182.pdf
74. Гайворонська Т.В. Філософсько-правовий дискурс розуміння свободи і необхідності в історичному контексті / Т.В. Гайворонська: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2010_35/Gileya35/F7_doc.pdf
75. Галицький І.В. Формування толерантності у правосвідомості та правовій культурі громадян України / І.В. Галицький: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vaau/2011_2/text/11givkgu.pdf
76. Гамбаров Ю.С. Гражданское право. Общая часть / Ю.С. Гамбаров. – М., 2003. – 796 с.
77. Ганжа А.О. Гуманистическая социология Флориана Знанецкого / А.О. Ганжа, А.А. Зотов // Социологические исследования. – 2002. – № 3. – С. 112–120.
78. Гарасимів Т.З. Девіантна поведінка особистості: філософсько-правовий вимір: монографія / Т.З. Гарасимів. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. – 524 с.
79. Гегель Г.В.Ф. Наука логики: в 3 т. / Г.В.Ф. Гегель. – М., 1970–1973. Т. 1 – М.: Мысль, 1970 – 502 с.; Т. 2 – М.: Мысль, 1971. – 248 с.; Т. 3 – М.: Мысль, 1972. – 372 с.
80. Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Георг Вільгельм Фрідріх Гегель; [пер. з нім.]. – К.: Юніверс, 2000. – 329 с.
81. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Г.В.Ф. Гегель. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
82. Гегель Г.В.Ф. Философия права: соч. в 8 т. / Г.В.Ф. Гегель. – М–Л., 1934. Т.7. – 380 с.
83. Гегель Г.В.Ф. Філософія права / Г.В.Ф. Гегель. – М.: Думка, 1990. – 526 с.
84. Гелеш А.І. Формування та розвиток ідеї гуманізму в праві: філософсько-правовий вимір: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук. Спеціальність: 12.00.12 – «філософія права». 2012. – 190 с.
85. Гельвеций К.А. Сочинения: в 2 т. – М.: Мысль, 1973–1974. – Т. 2. – 603 с.
86. Гетьман-П’ятковська І.А. Право та мораль: теоретико-правові проблеми співвідношення та взаємодії: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ірина Анатоліївна Гетьман-П’ятковська / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2007. – 210 с.
87. Гоббс Т. Левіафан або суть, будова і повноваження держави церковної та громадянської / Томас Гоббс. – К.: Дух і Літера, 2000. – 606 с.
88. Гоббс Т. О свободе и необходимости / Томас Гоббс: сочинения в 2 т. – Т. 1; [пер. с лат. и англ.]. – М.: Мысль, 1989. – 624 с.
89. Гоббс Т. Основы философии. Ч. 3. О Гражданине / Томас Гоббс: Избранные произведения в 2 т. – М.: Мысль, 1964. – Т. 1. – 448 с.
90. Говорун А.В. Ідеї морального виховання в античній філософії: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpkhnpu_ttmniv/2008_22/04.html
91. Год Н.В. Еразм Ротердамський, Мартін Лютер та їх полеміка з питання про свободу волі / Н.В. Год: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Npifznu/2009_27/27/god.pdf
92. Головащенко С.І. Ідея єдності політики і моралі у творчості Петра Могили / С.І. Головащенко // «Петро Могила і сучасність»: міжнародна конференція (14-16 березня 1996, Київ) // збірник доповідей і повідомлень: до 400-річчя від дня народження / Від. релігієзн-ва ін-ту філос. НАН України та ін. ред. кол. П. Яроцький (відп. ред). – К., 1996. – 61 с.
93. Головченко В. Правові механізми формування правосвідомості студентів / В. Головченко, А. Потьомкін // Право України. – 2006. – № 4. – С. 100-104.
94. Гольбах П. Избранные произведения: в 2 т. / А.П. Гольбах. – М., 1963. – Т.1 – 715 с., Т. 2 – 563 с.
95. Гольбах П.А. Письма к Евгении. Здравый смысл / П.А. Гольбах. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1956. – 455 с.
96. Горкхаймер М. Критика інструментального розуму / М. Горкхаймер; [пер. з нім.]. – К.: ППС-2002, 2006. – 282 с.
97. Городяненко В.Г. Соціологія / В.Г. Городяненко. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2003: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ebk.net.ua/Book/sociology/gorodyanenko_sotsiologiya/part2/2301.htm
98. Гранат Н.Л. Правосознание и правовая культура / Н.Л. Гранат // Юрист. № 11/12 – 1998. – С. 2 – 8.
99. Гревцов Ю. И. Очерки теории и социологии права / Ю. И. Гревцов. – СПб.: [б. и.], 1996. – 264 c.
100. Гревцов Ю.И. Социология права / Ю.И. Гревцов. – СПб: 2001. – 312 с.
101. Гречко П.К. Концептуальные модели истории. – М.: Логос, 1995. – С. 26–49.
102. Грицанов А.А. Всемирная история Новейший философский словарь: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/fil_dict/141.php
103. Грищенко В.Л. Сенс любові: християнська етика В. Екземплярського // Наукові записки. Т. 18. Етика та релігієзнавство: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/naukma/Filos/2000_18/07_gryshchenko_vl.pdf
104. Грищук В.К. Проблеми кодифікації кримінального законодавства України / В.К. Грищук. – Львів: Львівський університет, 1993. – 138 с.
105. Грищук В.К. Філософсько-правове розуміння відповідальності людини: монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. – 574 с.
106. Грищук О.В. Людська гідність у праві: філософські проблеми / О.В. Грищук. – Л.: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – 219 с.
107. Гроций Г. О праве войны и мира / Г. Гроций. – М., 1957. – 868 с.
108. Гроций Гуго. О праве войны и мира. Три книги / Гуго Гроций. – М.: Ладомир, 1994. – 868 с.
109. Гудима Д. Права людини: досвід дослідження з позиції соціально-антропологічного підходу / Д. Гудима // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): статті учасників Другого всеукраїнського «круглого столу» (м. Львів, 1–2 грудня 2006 року). – Львів: Край, 2007. – С. 59– 82.
110. Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. – 2-е изд., испр. и доп. / А.В. Гулыга. – М.: Рольф, 2001. – 416 с.
111. Гуненков Д.В. Феномен моралі: спроба структурно-функціонального аналізу / Д.В. Гуненков: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2010_40/Gileya40/F17_doc.pdf
112. Гурвич Г.Д. Философия и социология права: избранные сочинения / Г.Д. Гурвич; пер. М.В. Антонова, Л.В. Ворониной. – СПб.: Изд. дом СПбГУ, 2004. – 848 с.
113. Гусейнов А.А. Введение в етику / А.А. Гусейнов. – М., 1985. – 208 с.
114. Гусейнов А.А. Мораль: между индивидом и обществом (к вопросу о месте морали в современном обществе) / А.А. Гусейнов: [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://guseinov.ru/publ/Moral_individ_society.html
115. Данилевский М. Я. Россия и Европа / М. Я. Данилевский. – М., 1991. – 478 с.
116. Данте Алигьери. Божественная комедия / Данте Алигьери. – М.: Наука, 1967. – 627 с.
117. Даосизм. Пути обретения бессмертия / сост. и пер. Е. Торчинов. – СПб.: Азбука-классика, 2007. – 607 с.
118. Декарт Р. Сочинения: в 2 т. / Р. Декарт. – Т. 1. – М.: Мысль, 1989. – 657 с.
119. Декарт Р. Страсти души: сочинения: в 2 т. / Р. Декарт / сост. ред., вступ. слово В.В. Соколова; примеч. М.А. Гарнцева, В.В. Соколова; АН СССР, Ин-т философии. – М.: Мысль, 1989. – Т. 1. – 654 с.
120. Демиденко Г.Г. Історія вчень про право і державу: навчальний посібник / Г.Г. Демиденко. – Харків: Консум, 2004. – 432 с.
121. Джаммапада / перевод с пали, введ. и комент. В.Н. Топорова. – М., 1960. – 198 с.
122. Джованни Пико делла Мирандола. Речь о достоинстве человека // Эстетика Ренессанса: Антология: в 2 т. – Т.1. – М.: Искусство, 1981. – 495 с.
123. Добрянський С. Універсальність прав людини: пошуки філософських засад / С. Добрянський // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): статті учасників Другого всеукраїнського «круглого столу» (м. Львів, 1-2 грудня 2006 року). – Львів: Край, 2007. – С. 122 – 131.
124. Довгань А.О. Про оптимізм в роздумах (не тільки атикартезіанських) Г.В. Лейбніца / А.О. Довгань: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VZhDU/2010_52/vip_52_1.pdf
125. Дойчик М. Проблема життя і смерті в українській філософській думці доби Відродження / М. Дойчик: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vpnu/filos_psihol/2008_11/2.pdf
126. Дойчик М.В. Ідея гідності людини в європейському ренесансному гуманізмі: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2010_40/Gileya40/F5_doc.pdf
127. Донских О.А. Античная философия. Мифология в зеркале рефлексии / О.А. Донских, А.Н. Кочергин. – М.: Изд–во МГУ, 1993. – 240 с.
128. Дрогобич Юрій. Verba Magistri: пророцтва і роздуми / наук, ред. і укл. В.М. Вандишев. – Дрогобич: Вимір, 2001. – 340 с.
129. Дуфенюк О. Ренесансний контекст право розуміння С. Оріховського: інтердисцилінарне дослідження / О. Дуфенюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – Львів, 2006. – Вип. 2. – С. 275–286.
130. Дуфенюк О.М. Філософсько-правова спадщина С. Оріховського: феномен професіоналізму правоохоронця: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. Спеціальність: 12.00.12 – «філософія права» / О.М. Дуфенюк. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – 223 с.
131. Етика: навч. посіб. / В.О. Лозовой, М.І. Панов, О.А. Стасевська та ін.; за ред. проф. В.О. Лозового. – К.: Хрінком Інтер, 2007. – 224 с.
132. Жоль К.К. Философия и социология права: учебное пособие / К.К. Жоль. – К.: Юринком Интер, 2000. – 480 с.
133. Жуковський А. Петро Могила й питання єдности церков / А. Жуковський. – К.: Мистецтво, 1997. – 304 с.
134. Жукоцкий В.Д. Реформация как универсалия культуры: перекличка эпох и поколений / В.Д. Жукоцкий, З.Р. Жукоцкая // Русская Реформация ХХ века: статьи по культурософии советизма. – М.: Новый хронограф, 2008. – С. 4–52.
135. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А.П. Заєць. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 248 с.
136. Зайцев М.О. Індивідуально-особистісне самоствердження людини у світоглядних координатах Ренесансу: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvvnu/filosof/2008_12/3/3.pdf
137. Здравомыслов А.Г. Поле социологии в современном мире / А.Г. Здравомыслов. – СПб.: Логос, 2010. – 410 с.
138. Иванов Е.А. Социальная философия для юристов. Очерк истории: учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – М.: Волтерс Клівер, 2007. – 904 с.
139. Иванов С.А. Византийское юродство. – М., 1994. – С. 4–11: [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ec-dejavu.ru/j/Jurod_Ivanov.html
140. Иконникова Г.И. Философия права: учебник / Г.И. Иконникова, В.П. Ляшенко. – 2-е издание перераб. и доп. – М.: Издательство Юрайт, 2010. – 351 с.
141. Ильин И.А. О сущности правосознания / И.А. Ильин. – М.: Рагортъ, 1993. – 225 с.
142. История филосифии права. – СПб.: Юридический институт, СПб университет МВД России, 1998. – 640 с.
143. История философии в кратком изложении / пер. с чеш И.И. Богута. – М.: Мысль, 1994. – 590 с. Цифровая библиотека по философии: [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000196/index.shtml
144. Іванець М. Необхідність правового регулювання захисту суспільної моралі / М. Іванець, Т. Петрова: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Socpr/2011_1/Ivanec-Petrova.pdf
145. Іванова К.А. Культурософські підходи до аналізу культурних змін : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vzhdu/2010_54/vip_54_3.pdf
146. Ігнатьева О.С. Віросповідна сутність протестантизму як предмет релігієзнавчого дослідження / О.С. Ігнатьева: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchu/N154/N154p110-117.pdf
147. Історія філософії України. Хрестоматія. – К.: Либідь, 1993. – 560 с.
148. Історія філософії: підручник для вищої школи / керівник авт. колективу В.Г. Кремінь. – Х.: Прапор, 2003. – 768 с.
149. Каверин Б.И. Философия: учебное пособие для юрид. вузов / под ред. Б.И. Каверина, И.В. Демидов. – М.: Юриспруденция, 2001. – 272 с.
150. Каган М.С. Человеческая деятельность (опыт системного анализа) / М.С. Каган. – М.: Политиздат, 1974. – 328 с.
151. Кальвин Ж. Наставление в христианской вере / Ж. Кальвин // Антология мировой правовой мысли: в 5 т. – Т. 2. Европа: V–XVII вв. / Нац. Общественно-научный фонд; руководитель науч. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – 829 с.
152. Кальвин Ж. Наставление в христианской вере. – М.: РГГУ, 1997. – Т. 1. – 583 с.
153. Кальвинистское учение о предестинации (предопределении) Медеевистика в НГУ: учебные материалы по средневековой истории и культуре: [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://students.gf.nsu.ru/medieval/calvin/predesti.html
154. Кальной И.И. Филисофия права: учебник / И.И. Кальной. – СПб: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 259 с.
155. Кант И. Сочинение: в 6 т. / Имануил Кант. – М., 1963–1966. – Т. 1. – 543 с.; Т. 2. – 611 с.; Т. 3. – 799 с.; Т. 4. – 1022 с.; Т. 5. – 564 с.; Т. 6. – 743 с.
156. Кант І. Критика практичного розуму / Імануїл Кант. – К.: Юніверс, 2004. – 240 с.
157. Капицын В.М. Права человека и механизмы их защиты: учебное пособие / В.М. Капицын. – М.: ИКФ «ЭКМОС», 2003. – 288 с.
158. Капустин Б.Г. Заметки об «общественной морали» / Б.Г. Капустин: [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://iph.ras.ru/uplfile/ethics/biblio/kapustin.html
159. Карамишева Н. Знання і розум / Н. Карамишева // Вісник Львівського університету. – Філософські науки. – 2007. – Вип. 10. – С. 100–109.
160. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і неокласичних інтерпретаціях: монографія / А. Карась. – Київ; Львів, 2003. – 520 с.
161. Карева М.П. Право и нравственность в социалистическом обществе / М.П. Карева. – М.: Политиздат, 1951. – 167 с.
162. Касьянов В.В. Социология права / В.В. Касьянов, В.Н. Нечипуренко. – Ростов н/Д : Феникс, 2002. – 480 с.
163. Кашуба М.В. Георгій Кониський / М.В. Кашуба. – К.: Укр. центр дух. культ., 1999. – 228 с.
164. Кекс Д. Засадничі цінності лібералізму / Д. Кекс // Лібералізм: антологія. – К.: Смолоскип, 2002. – С. 107–128.
165. Кельман М.С. Загальна теорія держави та права: підручник / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М. Хома. – Львів, 2003. – 450 с.
166. Кессиди Ф.Х. Сократ / Ф.Х. Кессиди. – М.: Мысль, 1988. – 220 с.
167. Кириленко Г.Г. Философия / Г.Г. Кириленко, Е.В. Шевцов. – М.: Филологическое общество «Слово», ООО «Фирма «Изд-во АСТ», 1999. – 672 с.
168. Климончук С. Суспільно-політична думка стародавньої Греції про свободу і моральну відповідальність: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/PSF/2009_12/Klymonchuk.pdf
169. Клімова Г.П. Правосвідомість: до питання теорії: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Apir/2012_2/Klymova%202.pdf
170. Ковалева И.В. Ценности правовой культуры в представлениях российского общества конца ХІХ – начала ХХ века / И.В. Ковалева. – Великий Новгород, 2002. – 160 с.
171. Коваленко І. Правова соціалізація як процес формування правової культури / І. Коваленко: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vkp/2011_6/st11.pdf
172. Коваль А. Формування та вдосконалення правосвідомості / А. Коваль, В. Подоляк // Юрид. газета. – 2006. – № 1(61). – С. 12–14.
173. Ковлер А.И. Антропология права: учебник для вузов / А.И. Ковлер. – М.: Издательство Норма, 2002. – 467 с.
174. Козенко Ю.О. Правова поведінка особи: аксіологічно-норма