ПОКАРАННЯ ЯК ОБ’ЄКТ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОГО АНАЛІЗУ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ОВЧАРЕНКО ДМИТРО АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 340.12 : 343.24 + 340.12 : 343.8

ПОКАРАННЯ
ЯК ОБ’ЄКТ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОГО АНАЛІЗУ

12.00.12 – філософія права

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Чміль Борис Федорович,
кандидат філософських наук, професор

Київ – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАРАННЯ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ФЕНОМЕНУ 14
1.1. Покарання як явище культури. Призначення та функції покарання 14
1.2. Ґенеза уявлень про покарання в історії філософсько-правової думки 34
1.3. Покарання у працях сучасних англо-американських та європейських дослідників. Особливості ліберальної концепції покарання 46
Висновки до розділу 1 66
РОЗДІЛ 2 ПОКАРАННЯ ЯК ФІЛОСОФСЬКЕ ТА ПРАВОВЕ ЯВИЩЕ 69
2.1. Зміст, поняття та ознаки покарання 69
2.2. Мета застосування покарання як філософсько-правова проблема 86
2.3. Моральні засади застосування покарання 104
2.4. Юснатуралістський підхід до визачення сутності покарання 123
РОЗДІЛ 3 ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУТУ КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ В УКРАЇНІ 142
3.1. Генезис становлення кримінального покарання як державного інституту в Україні 142
3.2. Світоглядні передумови реформування державно-правової системи України у сфері застосування кримінального покарання 155
ВИСНОВКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187
ДОДАТКИ 214

ВСТУП

Актуальність теми. Застосування покарання належить до числа найдавніших соціальних практик, оскільки людині властиво не лише дотримуватися певних правил, але й порушувати їх. Відтак дослідники відзначають значну кількість різноманітних філософських, юридичних, соціологічних, кримінологічних, психологічних робіт з даної проблематики в усіх країнах світу. Сучасний американський дослідник А. Корлет навіть відзначає, що на сьогодні жодна соціальна проблема не привертає стільки уваги, як проблема покарання [244, с. 1]. Так, про природність каральних практик, які з огляду на їх каральну (невигідну, небажану, негативну) сутність прямо впливають на поведінку людей писали Платон [156, 157], Арістотель [14, 15], Цицерон [225], Н. Макіавеллі [120], Г. Гроцій [50], Т. Гоббс [45], Б. Спіноза [24], Ч. Беккаріа [25], І. Бентам [27], І. Кант [82], Г. Гегель [41], А. Шопенгауер [233], Ф. Ніцше [140]; на ідею виправлення особи порушника звертали увагу Конфуцій [89, 90], Августин [7, 8], Т. Аквінський [199], Т. Мор [134], Т. Кампанелла [223], Р. Декарт [57], Вольтер [39], Дж. Говард [81]; на справедливості покарання як умові його ефективності наголошували Платон [156, 157], Арістотель [14, 15], Т. Гоббс [45], Дж. Локк [115], Ч. Беккаріа [25], І. Бентам [27], Г. Гегель [41]; про усвідомлення покарання як явища, що є широко розповсюдженим в усіх без винятку сферах соціального буття (а не лише у сфері кримінального права), свідчать роботи Т. Гоббса [45], Дж. Локка [115], Гельвеція [42], А. Шопенгауера [233], Ф. Ніцше [140], З. Фрейда [210-212] та інші.
Дослідники доби Російської імперії передусім наголошували на створенні належних умов відбування покарання, а також на недопустимості застосування жорстоких, аморальних та принижуючих гідність покарань: Д.А. Дріль [61], Ф.М. Достоєвський [62], О.О. Жижиленко [136], О.Ф. Кістяківський [85], Б.О. Кістяківський [86], П.І. Люблінський [118], С.П. Мокринський [204], С.В. Познишев [161], Н.Д. Сергієвський [204], П.О. Сорокін [183], В.Б. Станкевич [143], М.С. Таганцев [191], А.Н. Трайнін [144], І.Я. Фойницький [204] та інші. Науковці доби Радянського союзу зосередили свою увагу переважно на дослідженні поняття, змісту та цілей покарання: Н.А. Бєляєв [26], Г.О. Злобін [105], І.І. Карпец [83], Н.Ф. Кузнєцова [105], А.І. Марцев [125], Б.С. Никифоров [139], І.С. Ной [145, 146], А.А. Піонтковський [159], С.В. Полубінська [162], М.О. Стручков [189], М.Д. Шаргородський [230] та інші вчені.
Сучасні вітчизняні дослідники акцентують увагу на необхідності суттєвого реформування пенітенціарної системи України в напрямку її гуманізації: М.І. Бажанов [19], А.М. Бандурка [21], Ю.В. Баулін [186], В.Я. Горбачевський [113], В.К. Грищук [49], Л.М. Давиденко [21], Т.А. Денисова [58], О.М. Джужа [59, 60], М.Й. Коржанський [93], М.В. Костицький [99, 100], В.Т. Маляренко [122], В.Я. Марчак [123], В.М. Махінчук [126], В.С. Медведєв [128], В.О. Навроцький [135], Д.Й. Никифорчук [177], М.І. Панов [194], В.М. Прусс [165], О.Б. Пташинський [166], В.В. Сташис [186], А.Х. Степанюк [187], В.Я. Тацій [186], В.П. Тихий [186, 194], О.Д. Тихомиров [195], С.Я. Фаренюк [60], О.Г. Фролова [213], М.І. Хавронюк [218], М.М. Цимбалюк [152], Д.В. Ягунов [165] та інші науковці. До філософського підходу в сфері застосування кримінального покарання зверталися такі вітчизняні дослідники, як О.О. Бандура [20], В.А. Бачинін [23], В.В. Білецький [29], М.Г. Братасюк [32], В.М. Вовк [101, 158], О.І. Гвоздік [40], М.В. Костицький [99, 100], О.М. Костенко [97, 98], В.М. Махінчук [126], Н.Ю. Мельничук [129], Б.Ф. Чміль [101], О.М. Яремко [236] та інші вчені.
Ліберальна концепція покарання та повага до прав та свобод людини на всіх етапах застосування покарання є центральними темами для обговорення в зарубіжній філософсько-правовій та юридичній літературі, увагу яким приділили такі автори, як С. Адамс [272], М. Багарік [241], Х. Бедау [269], Т. Бломберг [281], М. Бред [242], Д. Брейсвейт [256], К. Валіер [284], Б. Вестерн [287], Дж. Вілсон [288], Дж. Вітман [289], Н. Волкер [286], Д. Гарланд [251], Дж. Гібс [257], Д. Голаш [245], Е. Дафф [248, 249], А. Джонгсм [242], Т. Дорпат [247], П. Евік [240], Г. Езорські [250], Н. Еліас [67], Л. Зайберт [290], Е. Клаес [270], М. Колвін [243], Х. Лу [264], К.С. Льюїс [112], К. Люкен [281], К. Макбрайд [263], К. Маршал [259], Р. Мартінсон [272], Т. Матісен [261], К. Меннінгер [258], М. Метреверс [262], Ф. Монтагю [265], Г. Моріс [266], Т. Мітьє [264], А. Нанді [242], Т. Палмер [272], Т. Петерс [267], П. Петі [256], Дж. Прат [267], Дж. Ріберг [274, 275], Дж. Ролз [271], Г. Руше [273], Дж. Скарре [276], Ф. Сміт [278], М. Тонрі [277, 280], М. Тунік [282], Р. Фогю [270], Р. Фрейз [277], М. Фуко [217], Г. Харта [252], Е. Хатчінсон [246], А. Хірш [285] та інші.
Однак, незважаючи на наведену теоретичну розробленість цієї проблематики, практики застосування покарання викликають негативну оцінку та глибоке незадоволення як у самих порушників і потерпілих, так і у вчених, правозахисників, працівників системи правосуддя та суспільства загалом. Громадськості давно відомі численні факти грубого порушення прав засуджених, втрати особистої безпеки (скажімо, кількість випадків насильства, пограбувань, вимагань у рази перевищує аналогічні показники на свободі), про тотальну перенаселеність в’язниць (станом на сьогодні лідер за цим показником – США), про захворюваність на туберкульоз в місцях позбавлення волі, яка в десятки разів вища ніж на волі, про непереборні зміни в психіці індивіда після 5-7 років безперервного перебування у вітчизняних пенітенціарних закладах, про психічні розлади та різноманітні постпенітенціарні проблеми, про повторне вчинення злочинів і пристосування організованої злочинності до системи наявних покарань, а також про багато інших подібних фактів [122, с. 2-6; 282; 284].
Як відзначають дослідники, сексуальне насильство стало елементом масової свідомості як обов’язковий атрибут в’язниці. Разом з тим, рівень злочинності, за даними незалежних досліджень, продовжує невпинно зростати. Отже, слід визнати цілком закономірними висновки у багатьох сучасних соціологічних, психологічних, правових дослідженнях про соціальну неефективність покарання в існуючому вигляді («кризу покарання») [29, с. 99; 237, с. 103; 245, с. 11-12]. А це, в свою чергу, зумовлює дестабілізацію всіх сфер суспільного буття та потенційну загрозу (особливо в країнах СНД) основам національної безпеки.
Вивчення різноманітних зарубіжних та вітчизняних пенологічних досліджень засвідчує цілу низку суттєвих вад у дослідженні покарання, які пропонуємо умовно розділити на дві великі групи: проблеми методології дослідження покарання та проблеми звуженого предмету.
Під першою групою недоліків ми маємо на увазі незначну кількість саме філософсько-правових комплексних досліджень покарання. Так, переважна більшість авторів, які займаються проблемами покарання, є або юристами, або соціологами, або кримінологами. Внаслідок цього існує чимала кількість праць з означеної проблематики, проте ідеї в них не систематизовані – це роз’єднані знання, зібрані в різний час, на різних засадах та різними авторами. До того ж найбільш популярні на сьогодні концепції ретрибутивізму (неокласицизму) та консеквенціоналізму (соціологічної школи) базуються на розробках видатних мислителів ще XVIII-XIX століть. Натомість серед видатних мислителів XX століття слід відзначити Г. Харта, Дж. Ролза, М. Фуко та Н. Еліаса, праці яких, попри безумовну наукову цінність, не відзначаються цілісністю підходів до феномену покарання і зосереджуються на тих або інших окремих його аспектах.
Під другою групою недоліків ми розуміємо звужений підхід до дослідження покарання лише у площині кримінального права всупереч тому, що покарання є широко розповсюдженим явищем, яке присутнє у всіх без винятку сферах суспільного буття. Так, низка науковців в різні часи відзначала застосування покарання і поза кримінальним правом – у сфері дії адміністративного, цивільного права, а також поза дією позитивного права та повноважень держави взагалі [217; 241, с. 37; 247; 248; 290, с. 22]. Так, уже згаданий Г. Харт відзначав «позаінституційні» або нестандартні покарання, до яких відносив застосування покарання в неформальних групах та в межах міжособистісних відносин («вуличне правосуддя», вигнання з групи, покарання в сім’ї і т.ін.). За умови дослідження явища покарання суто в його вузькому кримінально-правовому сенсі принципово неможливим або принаймні об’єктивно ускладненим є усвідомлення правниками сутності цього явища.
Закономірним наслідком описаних вад дослідження покарання є велика кількість нерозв’язаних або недостатньо розроблених теоретичних пенологічних проблем. Аналіз сучасної літератури засвідчує наявність істотних відмінностей у розумінні змістовних характеристик досліджуваного явища: немає єдності думок щодо його поняття, змісту, цілей, функцій та ознак, а соціальне призначення покарання розглядається лише через призму тієї або іншої окремої теорії, що не дає очікуваних результатів на практиці та призводить до загальносуспільного скепсису щодо будь-яких теоретичних пошуків в сфері каральних практик загалом. Упродовж останніх 30 років пошук нових дієвих рішень у пенітенціарній сфері був наступним: «судам підкидали нові каральні заходи аби подивитися, що вони з ними робитимуть» [112, с. 144].
Таким чином, є очевидною гостра та нагальна потреба у пошуку шляхів комплексного розв’язання багатьох проблем, пов’язаних із застосуванням покарання. Зокрема, В. А. Бачинін зазначає, що сучасна ситуація у сфері застосування покарання нагадує «глухий кут», у зв’язку з чим припускає, що людство перебуває на порозі відкриття принципово нових шляхів та підходів до проблеми покарання [23, с. 557].
До означеного принципово нового підходу ми відносимо насамперед здійснення системного філософсько-правового дослідження проблем покарання на засадах поєднання передових надбань філософії, юриспруденції, соціології, психології, медицини, кримінології, культурології, антропології тощо, яке б подолало основні згадані нами вади попередніх досліджень, розглядаючи явище покарання не у вузькому кримінально-правому сенсі, а у цілісному соціокультурному вимірі, та було б здатне відповісти на реальні виклики сьогодення – запропонувати більш ефективні, ніж існуючі, моделі застосування покарання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає тематиці Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років, затверджених наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.; Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ на період 2010–2014 років, затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347; основним напрямам наукових досліджень та річним планам науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ на період 2009–2012 роки. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Національної академії внутрішніх справ (22.09.2009 р.) і внесено до переліку дисертаційних досліджень з проблем філософії права, затверджених у 2009 році Національною академією правових наук України (№ 1457, 2009 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є комплексне філософсько-правове опрацювання онтологічних проблем покарання (уточнення поняття, змісту, ознак, функцій, цілей) в його широкому соціокультурному вимірі з наступним переосмисленням досвіду його застосування у кримінально-правовій сфері та розробленням пропозицій щодо реформування правової системи України у сфері застосування покарання.
Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити такі задачі:
– розкрити сутність покарання як явища культури, з’ясувати його призначення та основні функції;
– дослідити ґенезу уявлень про покарання в історії філософсько-правової думки;
– проаналізувати сучасні погляди на покарання англо-американських та європейських дослідників; показати особливості ліберальної концепції покарання;
– виявити сутнісні ознаки покарання та сформулювати філософське (широке) його визначення; уточнити кримінально-правову дефініцію поняття покарання;
– уточнити мету застосування кримінального покарання;
– з’ясувати моральні засади застосування покарання;
– визначити характерні риси юснатуралістського підходу до розуміння сутності покарання та права на його застосування;
– проаналізувати генезис становлення кримінального покарання як державного інституту в Україні;
– визначити світоглядні передумови реформування державно-правової системи України у сфері застосування покарання.
Об'єкт дослідження – феномен покарання у соціокультурному вимірі.
Предмет дослідження – покарання як об’єкт філософсько-правового аналізу в контексті класичних і сучасних філософсько-правових досліджень.
Методи дослідження. У роботі використані філософські, загальнонаукові і спеціально-правові методи. Методологічною основою дослідження став юснатуралістський підхід (ґрунтуючись на розмежуванні, але не взаємозапереченні, понять «позитивне право», «соціальне право» та «природне право», застосування покарання осмислюється не лише у вузькому кримінально-правовому сенсі, але як універсальна соціальна практика реагування (протидії) на суб’єктивно-небажану поведінку у всіх сферах соціального буття). Були використані такі філософські методи: діалектичний метод та філософсько-антропологічний підхід (для осмислення покарання як багатоаспектного явища культури в його розвитку та взаємозв’язку, витоки якого знаходяться в амбівалентній біосоціальній сутності людини – підрозділ 1.1), феноменологічний (для дослідження покарання на основі аналізу таких феноменологічних модусів, як суб’єкт/об’єкт, цінності, права та обов’язки – підрозділи 2.1, 2.2), герменевтичний (для дослідження механізмів актуалізації сенсів покарання в нормативно-правових джерелах – підрозділи 1.1, 1.3, 3.1), екзистенціальний підхід (осмислення покарання на основі аналізу глибин суб’єктивного світу людини та в екзистенціальному переживанні злочину та покарання – підрозділи 2.1, 2.2, 2.3), аксіологічний підхід (для аналізу впливу ціннісних орієнтирів людини при формуванні уявлень про покарання, в тому числі для виявлення моральних вимог до застосування покарання – підрозділ 2.3). У роботі широко використані такі загальнонаукові методи: сходження від загального до конкретного (використано для аналізу покарання як абстрактного поняття в його співвідношенні із конкретними прикладами застосування покарання – переважно підрозділи 1.1, 2.1, 2.2), аналіз і синтез (уявне розчленування (поєднання) процесу застосування покарання на такі його складові, як об’єкт, суб’єкт, об’єктивну і суб’єктивну сторони – переважно підрозділи 1.1, 2.1, 2.2), системного аналізу (для аналізу покарання як системного явища, зумовленого соціальними процесами і тенденціями та у контексті його власного впливу на ці процеси – переважно підрозділи 1.1, 2.1), логіко-семантичний метод (для поглиблення та розвитку категорійного апарату філософії покарання, зокрема при визначенні понять «покарання», «застосування покарання», «функції покарання», «мета застосування покарання», «ознаки застосування покарання» – підрозділи 2.1, 2.2), порівняльний метод (для кроскультурного аналізу подібних та відмінних рис у застосуванні покарання – переважно підрозділи 1.1, 2.1, 2.4), узагальнення (виявлення універсальних властивостей покарання, що відображають його сутність – переважно підрозділи 1.1, 2.1), а також принцип історизму та об’єктивності, що сприяли розкриттю особливостей ґенези інституту покарання (підрозділ 1.2, 3.1). Крім того, були використані спеціально-правові методи: порівняльно-правовий (для аналізу досвіду застосування покарання в різних правових системах, а також доцільності використання зарубіжного досвіду в Україні – підрозділи 1.3, 3.2), формально-догматичний (для аналізу положень чинного законодавства та виявлення неточностей у ньому щодо визначення понять покарання, мети його застосування та інших, а також пов’язаних з цим проблем правозастосовчої та правоохоронної діяльності – підрозділи 2.1, 2.2).
Емпірична база дослідження: було проведено вибіркові соціологічні анкетування громадян України (219 респондентів) та працівників правоохоронних органів (143 респонденти) щодо ефективності застосування кримінального покарання в Україні. У результаті понад 50 % опитуваних в обох фокус-групах визнали, що кримінальне покарання виконує своє завдання по протидії злочинності не на належному рівні. Крім того, автором проаналізовано понад 80 вироків суду у кримінальних справах в апеляційному суді м. Києва.
Наукова новизна одержаних результатів. У відповідності до поставлених завдань автором було здійснено філософсько-правовий аналіз явища покарання у його широкому соціокультурному вимірі, в результаті якого запропоновано оновлену сучасну філософсько-правову концепцію покарання як теоретичне підґрунтя вирішення гострих проблем його практичного застосування в сфері кримінального права. Наукова новизна відображена в положеннях, які виносяться на захист:
вперше:
– в українській правовій науці на рівні дисертаційного дослідження комплексно проаналізовано явище покарання у його широкому соціокультурному вимірі та в контексті порівняння й узагальнення філософсько-правових концепцій від давнини до сучасності;
– визначено філософські (універсальні) поняття покарання та кари, а також їх об’єктивні та суб’єктивні сутнісні ознаки;
– на підставі авторських доповнень до визначення понять моралі та справедливості обґрунтовано моральні вимоги до застосування покарання;
– запропоновано поняття природного права на застосування покарання, як усвідомленого застосування каральних заходів з метою уникнення шкоди або усунення вже завданої в обсягах, достатніх для цього, згідно уявлень про універсальні закономірності буття природи;
– обґрунтовано пропозицію щодо принципового розрізнення покарання як сукупності каральних заходів від практик їх застосування, для позначення яких запропоновано використовувати термін «застосування покарання»;
– запропоновано визначити усунення наслідків злочину у якості однієї з основних цілей застосування кримінального покарання;
– виявлено, що в доповнення до визначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі під час відбування покарання застосовується й низка інших заходів, які охоплюються поняттям режиму, однак є каральними за своєю сутністю, що призводить до додаткових страждань засудженого понад міру, визначену судом. У зв’язку з цим обґрунтовано необхідність вилучення з-поміж режимних тих заходів, що є каральними за своєю суттю, та зведення ролі процесуального та кримінально-виконавчого права виключно до завдання організації виконання покарань;
удосконалено:
– визначення поняття природного права та природного права на застосування покарання;
– визначення поняття кримінального покарання як заходу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає у передбаченому законом позбавленні та/або обмеженні прав і свобод засудженого, та поняття кари (репресії) у кримінальному праві як застосовуваних у встановленому порядку заходів, що полягають у таких змінах правового статусу особи (позбавленні та/або обмеженні законних прав, обов’язків та інтересів), які визнаються як вкрай негативні як вказаною особою, так і державою;
– законодавчі формулювання покарання та його мети;
дістали подальшого розвитку:
– положення про необхідність зміщення вектору державної політики застосування покарання із «карально-репресивного» на «гуманістичний»;
– пропозиція щодо запровадження фахової комплексної процедури «експертного прогнозування» ефективності покарання;
– пропозиція про вилучення виправлення із переліку цілей кримінального покарання.
Практичне значення одержаних результатів визначається їх новизною і змістом та полягає у можливості їх використання в:
– правотворчості – у підготовці законопроектів для внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів України (акт впровадження Інституту законодавства Верховної Ради України від 15.05.2012 р.);
– науково-дослідницькій роботі та у навчальному процесі – в подальшому розвитку науки загальної теорії держави і права, порівняльного правознавства, філософії права, кримінології, кримінального права, кримінального процесу та кримінально-виконавчого права; у підготовці відповідних розділів навчальних посібників, навчальних програм із дисциплін «Філософія» та «Філософія права» (акт впровадження НАВС від 11.05.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертації доповідалися на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях різного рівня: «Морально-етичні імперативи юридичної діяльності» (м. Київ, 2011); «Особистість, суспільство, держава: розуміння свободи і відповідальності» (м. Київ, 2012).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано п’ять статтей, із них – три в провідних фахових виданнях України і дві за результатами наукових доповідей на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У відповідності до поставлених завдань автором було здійснено філософсько-правовий аналіз покарання явища покарання у його широкому соціокультурному вимірі, в результаті якого запропоновано оновлену сучасну філософсько-правову концепцію покарання як теоретичне підґрунтя вирішення гострих проблем його практичного застосування в сфері кримінального права. Окремо обґрунтовується плідність дослідження застосування покарання шляхом аналізу його складу за Д.А. Дрілем (суб’єкта, об’єкта, суб’єктивної та об’єктивної сторін). Автор дійшов наступних висновків:
1. Сучасний стан розробленості проблем покарання у зарубіжній та вітчизняній літературі слід визнати недостатнім. Відсутнє чітке визначення поняття «покарання», немає єдності щодо розуміння його змісту, ознак, цілей та функцій, а також соціального призначення. Серед основних причин такого стану справ, на наше переконання, є проблеми методології дослідження покарання та проблеми звуженого предмету. Під першою групою недоліків мається на увазі відсутність достатньої кількості сучасних саме філософсько-правових досліджень аналізованого явища на засадах поєднання передових надбань філософії права, соціальної філософії, юриспруденції, соціології, психології, медицини, кримінології, антропології та інших знань. Під другою групою недоліків мається на увазі звужений підхід до дослідження покарання лише у площині кримінального права, попри те, що покарання є явищем, що поширене у всіх сферах нашого буття.
2. Дослідження покарання ґрунтувалося на його розумінні як невід’ємної складової людської культури, універсальної соціальної практики, яка повсякденно використовується в усіх без винятку сферах соціального буття, що дозволило запропонувати універсальне поняття покарання – як каральних заходів, які усвідомлено застосовуються суб’єктом у відповідь на небажану поведінку об’єкта, та з’ясувати основні функції покарання (мотиваційну та комунікативну). Крім того, наведений підхід дозволив нам уточнити низку інших пов’язаних понять. Відповідно під кримінальним покаранням слід розуміти каральні заходи, які застосовуються у встановленому порядку від імені держави до особи, визнаної винною у вчиненні злочину. Кара – це такі застосовувані заходи, які полягають у негативних змінах правого статусу особи з точку зору як такої особи, так і суб’єкта застосування. Відповідно під карою у кримінальному праві (репресією) слід розуміти застосовувані у встановленому порядку заходи, які полягають у таких змінах правового статусу особи (позбавленні та/або обмеженні законних прав, обов’язків та інтересів), які визнаються як вкрай негативні як вказаною особою, так і державою.
3. Міжсуб’єктну взаємодію слід кваліфікувати як застосування покарання за наявності наступних об’єктивних та суб’єктивних сутнісних ознак.
З об’єктивної сторони це:
1) вчинення суб’єктом діянь, спрямованих на зміну правового статусу об’єкта (позбавлення та/або обмеження прав та інтересів); 2) передування у часі взаємодії між суб’єктом та об’єктом.
З суб’єктивної сторони це:
1) усвідомлення сторонами зв’язку цих дій з попередньою взаємодією сторін, в межах якої поведінка об’єкта була оцінена суб’єктом як негативна; 2) усвідомлення сторонами негативної сутності застосовуваних заходів, а також їх виду та міри; 3) усвідомлення суб’єктом свого прагнення досягнення змін у поведінці об’єкта за допомогою обраних заходів (мета); 4) усвідомлення об’єктом негативної оцінки суб’єктом власної поведінки в минулому та його прагнення до їх зміни.
У свою чергу, до ознак застосування покарання в кримінально-правовій сфері слід віднести з об’єктивної сторони:
1) застосування від імені держави заходів, що полягають у зміні правового статусу особи; 2) передування у часі вчинення злочину вказаною особою; 3) дотримання офіційно визначеної процедури доведення вини та застосування покарання (за вироком суду).
З суб’єктивної сторони це: 1) усвідомлення сторонами зв’язку застосування означених заходів із попереднім вчиненням злочину; 2) усвідомлення сторонами каральної сутності застосовуваних нею заходів, а також їх виду та міри; 3) усвідомлення державою (її уповноваженими представниками) свого прагнення недопустити вчинення злочину в майбутньому (мета покарання – ч. 2 ст. 50 КК України); 4) усвідомлення особою, визнаною винною у вчиненні злочину, негативної оцінки державою факту його вчинення та прагнення до недопущення злочинів у майбутньому.
4. Примусовість є не обов’язковою, а факультативною ознакою процесу застосування покарання. Якщо дослідити застосування покарання не лише з державницької точки зору (що було властиво науковій думці СРСР), однак з точки зору винного у вчиненні злочину (ліберальна концепція покарання), то виявляється, що останній за певних обставин може прагнути бути покараним.
5. Запропоновано уникати неоднозначного використання терміну «покарання», а саме принципово розрізняти покарання, як сукупність каральних заходів, від безпосередньо практик їх застосування. Для позначення останніх ми пропонуємо використовувати термін «застосування покарання». Крім того, враховуючи, що мета завжди перебуває поза змістом, слід уточнити законодавчі формулювання, вжиті у в ст. 50 чинного КК України («покарання та його мета» або «покарання має на меті») на: «покарання та мета його застосування», «застосування покарання має на меті».
6. До переліку цілей застосування кримінального покарання слід додати таку мету як усунення наслідків злочину. Зміст означеної цілі зводиться до наступного: 1) відшкодування шкоди від злочину потерпілому та суспільству; 2) врегулювання конфлікту між винним та потерпілим, а також винним та суспільством; 3) надання можливості потерпілому та винному повернутись до звичного буття у суспільстві; окремо уточнюється зміст цілі «спеціальна превенція», яка обмежуються лише запобіганням вчиненню засудженим нових злочинів та не включає до себе позбавлення або обмеження можливості вчинення нового злочину. Уточнено зміст цілі «спеціальна превенція», яка обмежуються лише запобіганням вчиненню засудженим нових злочинів та не включає до себе позбавлення або обмеження можливості вчинення нового злочину. Доводиться, що виправлення та кара не є цілями застосування покарання.
7. На підставі індивідуальних уявлень про добро і зло шляхом відповідного акту судження (оцінки) формуються уявлення про вид та міру допустимої та належної поведінки в кожній конкретній ситуації (право окремого соціального суб’єкта). Аналогічно колективні моральні уявлення, що панують в певній соціальній групі, зумовлюють формування соціального права як свободи дій в межах соціальної групи на основі балансу між уявленнями про благо усієї групи та кожного окремого її члена. У свою чергу, соціальне та позитивне право співвідносяться як «максимум» та «мінімум»: перше містить динамічні правила та механізми врегулювання усіх без винятку суспільних відносин, в тому числі оперативно реагує на появу нових життєвих ситуацій, а друге є санкціонованим державою найважливішим для суспільства правовим мінімумом, що надає додаткові гарантії обізнаності з актуальними правовими вимогами та відповідальністю для неоднорідного суспільства, але таким чином перебуває у стані постійного «переслідування» динамічно змінюваних життєвих реалій. Отже, право слід визначити як усвідомлену свободу дій в межах їх моральної доцільності. Мораль та право співвідносяться як невід’ємні та взаємообумовлені частини одного цілого механізму – саморегуляції людиною власною буття, в якому сутністю першого елементу є лише оцінка навколишнього світу з позицій загальнолюдських цінностей (специфічний зміст моралі), а сутністю другого – вироблення на цій підставі конкретних правил (норм) регуляції суспільних відносин (специфічний зміст права). У свою чергу, під справедливістю слід розуміти таку моральну категорію, сутність якої зводиться до оцінки відповідності того або іншого конкретного вчинку відповідному праву на його вчинення у конкретного соціального суб’єкта.
8. До моральних вимог до застосування покарання слід віднести:
1) вимогу належного (з точки зору моральних уявлень) об’єкту (винної особи);
2) вимогу належного (з точки зору моральних уявлень) суб’єкту застосування;
3) вимогу до виду покарання – в розумінні мінімізації негативних наслідків від його застосування при збереженні ефективності;
4) вимогу до міри покарання – в розумінні його достатності задля досягнення моральних цілей його застосування.
9. На підставі уточненого розуміння природного права як сукупності універсальних вимог до позитивного (соціального) права, які формуються на підставі уявлень про закони природи, а також ґрунтуючись на безпосередньому уточненні означених універсальних вимог (до яких передусім віднесені ідеї заборона заподіяння шкоди, відповідного реагування та рівноцінного обміну), було запропоновано поняття природного права на застосування покарання – як усвідомленого застосування каральних заходів з метою уникнення шкоди або усунення вже завданої в обсягах, достатніх для цього, згідно уявлень про універсальні закономірності буття природи. Проблема легітимності застосування покарання державою зводиться до з’ясування легітимності самої державної влади в контексті з’ясування її права представляти інтереси своїх громадян, а також достатності застосованих заходів у контексті її повноважень, що делеговані її громадянами (протидія злочинності).
10. Обґрунтовано положення про відсутність у наш час альтернативи майновим та позбавляючим прав покаранням, отже, доти, доки свобода буде сприйматися як найбільше благо, саме позбавлення свободи (волі) залишатиметься найсуворішим покаранням, проте потребують суттєвого вдосконалення практики його застосування.
11. Виявлено, що в доповнення до визначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі під час відбування покарання застосовуються й низка інших заходів, які охоплюється поняттям режиму, однак є каральними за своєю сутністю, що призводить до додаткових страждань засудженого понад міру, визначену судом. У зв’язку з цим обґрунтовано необхідність вилучення з-поміж режимних тих заходів, що володіють карним потенціалом, та зведення ролі процесуального та виконавчого права виключно до завдання організації виконання покарань.
12. З метою підвищення ефективності застосування кримінального покарання в Україні необхідне комплексне реформування сфери застосування покарання. А саме дисертантом у відповідності до висновків цього дослідження пропонуються наступні конкретні заходи:
1) на законодавчому рівні: внести зміни до Кримінального кодексу України – уточнити поняття та цілі застосування покарання (Додаток А); уточнити перелік карних властивостей кожного виду покарання з метою уникнення завдання засудженим додаткових страждань під час відбування покарання; заборонити застосування кари, а також змін її обсягів не в судовому порядку; внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України та Кримінально-виконавчого кодексу України – щодо наділення винного та потерпілого правом на примирення у встановленому порядку на всіх стадіях кримінального процесу (Додаток А); покласти на суд обов’язок забезпечити право потерпілого на відшкодування завданої шкоди від злочину при призначенні покарання; розробити і запровадити механізми спрямування коштів від майнових видів покарань на допомогу потерпілим від злочину, запровадити процедуру «експертного прогнозування» наслідків застосування конкретного покарання до конкретної особи, висновки якої мають враховуватися судом під час призначення покарання; розробити єдину державну політику підвищення престижності роботи у сфері застосування покарання та залучення до неї кваліфікованих фахівців; розробити та впровадити на практиці національну концепцію виправлення та ресоціалізації особистості, яка б базувалася на сучасних здобутках юридичної психології, персонології, соціоніки та інших соціогуманітарних дисциплін, з наступним розмежуванням відповідних заходів від покарання у Кримінально-виконавчому кодексі України; вдосконалити механізми громадського контролю за застосуванням покарання на всіх його рівнях шляхом налагодження широкої взаємодії по лінії «громадськість – адміністрація пенітенціарних установ – засуджений»; доповнити перелік заходів надання кваліфікованої та тривалої допомоги особам, що відбули покарання; розробити державну програму цілеспрямованого впливу на суспільну думку щодо покращення ставлення до осіб, що відбули покарання;
2) на правозастосовчому рівні: забезпечити належне впровадження в практику вищезазначених законодавчих ініціатив; дослідити проблеми неналежної організації альтернативних позбавленню волі видів покарань та вжити конкретних заходів щодо виправлення ситуації; забезпечити дотримання принципу гуманізму під час відбування покарання, а саме – толерантне ставлення до в’язнів, особисту безпеку в’язнів, скасувати спеціальний одяг та встановити інші гарантії реалізації даного принципу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – ст. 141 (із змін. та доп. станом на 01.02.2011). – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
2. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 25-26. – ст. 131 (із змін. та доп. станом на 22.04.2011). – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України, затверджений законом від 28.12.1960 [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1961. – № 2. – ст. 15 (із змін. та доп. станом на 19.05.2011). – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
4. Кримінально-виконавчий кодекс [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 3-4. – ст. 21 (із змін. та доп. станом на 04.11.2010). – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
5. Про державну кримінально-виконавчу службу України : Закон України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2005. – № 30. – ст. 409 (із змін. та доп. станом на 07.10.2010). – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
6. Абрамкин В. Ф. Поиски выхода: преступность, уголовная политика и места заключения в постсоветском пространстве / В. Ф. Абрамкин / Общественный центр содействия реформе уголовного правосудия. – М. : Права человека, 1996. – 240 с.
7. Августин Аврелий (Блаженный). Творения / С. И. Еремеев (сост. и подгот. текста к печати). – Т. 4, кн. 14-22 : О граде Божием (книги XIV-XXII). – СПб. : Алетейя, 1998. – 585 с.
8. Августин Аврелий. Исповедь : [Пер. с лат.] / А. А. Столяров (общ. ред.) – М. : Канон, 1997. – 464 с.
9. Адорно Теодор В. Проблемы философии морали : Лекции / М. Л. Хорьков (пер. с нем.). – М. : Республика, 2000. – 239 с.
10. Азаренко С. А. Современный философский словарь / С. А. Азаренко, В. М. Андрианов, Д. В. Анкин и др. ; В. Е. Кемеров (общ. ред.), Т. Х. Керимов (сост. и ред.). – [3-е изд., испр. и доп.] – М. : Академический Проект, 2004. – 862 c.
11. Аль-Фараби. Избранные трактаты : [Пер. с араб.] / Аль-Фараби / НАН Республики Казахстан ; Ин-т философии (Алматы). – Алматы : Гылым, 1994.– 446 с.
12. Алексеев А. С. Всемирные хроники. От первых фараонов до Конфуция и Сократа / А. С. Алексеев. – М. : Вузовская книга, 2005. – 686 с.
13. Алексеев С. С. Философия права. История и современность. Проблемы. Тенденции. Перспективы / С. С. Алексеев. – М. : Норма, 1999. – 336 с.
14. Арістотель. Нікомахова етика / Віктор Ставнюк (пер.). – К. : Аквілон-Плюс, 2002. – 480 с.
15. Аристотель. Политика. Метафизика. Аналитика / Аристотель : [пер. с древнегреч.]. – М. : ЭКСМО, 2008. – 959 c.
16. Асоян Ю. Открытие идеи культуры. Опыт русской культурологии середины XIX – начала XX века / Ю. Асоян, А. Малафеев. – М., 2000. – 344 с.
17. Бабосов Е. М. Философия науки и культуры / Е. М. Бабосов / НАН Беларуси ; Ин-т социологии. – Минск : Белорусская наука, 2006. – 582 с.
18. Бадж Эрнест Альфред Уоллис. Египетская книга мертвих / Э. А. У. Бадж. – СПб. : Азбука-классика, 2008. – 525 c.
19. Кримінальне право України: Загальна частина / М. І. Бажанов та ін. ; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Київ-Харків : Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
20. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві (філософський аналіз) : дис. …доктора філос. наук : 12.00.12 / Олег Олександрович Бандура. – К., 2003. – 360 с.
21. Бандурка А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие / А. М. Бандурка, Л.М. Давыденко / Нац. ун-т внутренних дел. – Х. : Гос. спец. изд-во «Основа», 2003. – 368 c.
22. Барт Ролан. Мифологии / С. Зенкин (пер. с фр., вступ. ст., коммент.). – М. : Академический Проект, 2008. – 352 с.
23. Бачинин В. А. Философия права и преступления / В. А. Бачинин. – Х. : Фолио, 1999. – 607 c.
24. Башкалова В. А. Хрестоматия по истории философии : учеб. пособие : в 3 ч. ; ч. 1 / В.А. Башкалова, В. Е. Гарпушкин, З. Р. Гафурова та ін. – М. : Владос, 1997 – 448 с.
25. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккариа / Сост. и предисл. В. С. Овчинского. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 184 c.
26. Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Н. А. Беляев. – Л., 1986. – 176 с.
27. Бентам Иеремия. Избранные сочинения / А. Н. Пыпин (пер. с англ., фр.), Ю. Г. Жуковский (предисл.), А. Н. Неведомский (пер. с англ., фр.). – Т. 1 : Введение в основания нравственности и законодательства. Основные начала гражданского кодекса. Основные начала уголовного кодекса. – СПб. : Русская книжная торговля, 1867. – LXI, 678 с.
28. Березанська С. С. Давня історія України : в 3 т. / С. С. Березанська, В. М. Гладилін, М. І. Гладких та ін. ; НАН України ; П. П. Толочко (ред. кол.). – К. : Наукова думка, 1997. – Т. 1 : Первісне суспільство. – 558 c.
29. Білецький В. В. Виправлення девіантної особистості: філософський погляд / В. В. Білецький / Донецька держ. академія управління. – Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. – 156 с.
30. Блок Марк. Феодальне суспільство / В. Шовкун (пер.). – К. : Видавничий дім «Всесвіт», 2002. – 506 c.
31. Большая советская энциклопедия : Изд. четвертое. – М. : «Советская энциклопедия», 1988. – 1112 с.
32. Братасюк М. Інтерпретація покарання в різних типах праворозуміння та концепціях права / М. Братасюк // Науковий вісник Київського нац. ун-ту внутрішніх справ. – 2007. – № 3. – С. 8-17.
33. Буддизм, государство и общество в странах Центральной и Восточной Азии в средние века. – М. : Наука, 1982. – 320 с.
34. Вайшвила А. Личность и правовое регулирование : творческие поиски раскрепощенного сознания (философия права на постсоветском пространстве) / Вайшвила А., Левченков А., Литвинов А., Тюренков М. / Луганский гос. ун-т внутренних дел. – Луганск : РИО ЛГУВД, 2006. – 136 c.
35. Вебер М. Избранные произведения : [Пер. с нем.] / Под общ. ред. Ю. Н. Давидова. – М. : «Прогресс», 1990. – 808 c.
36. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1995. – 640 c.
37. Власов И. С. Преступление и наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии. Общая часть уголовного права / И. С. Власов, Н. А. Голованова, В. Н. Еремин и др. ; Н. Ф. Кузнецова (отв. ред.). – М. : Юридическая литература, 1991. – 288 с.
38. Вовк В. Тіло людини як філософсько-правова проблема // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права : [Текст] / В. Вовк : тези доп. наук.-теорет. конф., (Київ, 26 січня 2008 р.) / Редкол. : Є. Моісеєв, О. Джужа, М. Костицький [та ін.] ; передм. О. Джужі. – К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 39-40.
39. Вольтер Ф. М. Избранные произведения по уголовному праву и процессу / Ф. М. Вольтер. ; А. Герцензон (ред. и предисл.), Н. Лапшина (пер.). – М. : Госюриздат, 1956. – 340 c.
40. Гвоздік О. І. Раціональність: загальна теорія та логіка історії : [монографія] / О. І. Гвоздік. – К., 1994. – 176 с.
41. Геґель Ґеорґ Вільгельм Фрідріх. Основи філософії права, або природне право і державознавство / П. Соколовський (ред.), Р. Осадчук (пер. з нім.), М. Кушнір (пер. з нім.). – К. : Юніверс, 2000. – 329 с.
42. Гельвецій Клод Адріан. Про людину, її розумові здібності та її виховання / В. Підмогильний (пер.). – К. : Основи, 1994. – 416 c.
43. Геселев О. Зміна пануючого праворозуміння як обов’язкова умова впровадження відновного правосуддя в Україні (філософсько-правовий аспект) / О. Геселев // Право України. – 2010. – №. 3. – С. 108.
44. Гетьман-П’ятковська І. А. Право та мораль : теоретико-правові проблеми співвідношення та взаємодії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / І. А. Гетьман-П’ятковська / НАН України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2007. – 20 c.
45. Гоббс Томас. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної / Т. Польська (наук. ред.), Р. Димерець (пер. з англ.). – К. : Дух і Літера, 2000. – 600 с.
46. Голик Ю. В. Полный курс уголовного права : Учеб. пособие : в 5 т. / Ю. В. Голик, А. С. Горелик, А. И. Долгова и др. / Ассоциация Юридический центр / А. И. Коробеев (ред.) – Т. 1 : Преступление и наказание. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2008. – 1131 c.
47. Гольбах П. А. Избранные произведения : В 2-х т. / Пер. с франц. под общ. ред. Х. Н. Момджяна. – М. : Соцэкгиз. – 1963. – Т. 1. – 715 c.
48. Григор’єв О. М. Пенітенціарна теорія та практика в Російській імперії в кінці XVIII – на початку XX століття: історико-правове дослідження (на прикладі українських губерній) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. М. Григор’єв / Київський нац. ун-т внутрішніх справ. – К., 2007. – 21 с.
49. Грищук В. К. Вибрані наукові праці / В. К. Грищук. – Л. : Львівський держ. ун-т внутрішніх справ, 2010. – 824 с.
50. Гроций Гуго. О праве войны и мира : Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / А. Л. Саккетти (пер.). – М. : Ладомир, 1994. – 868 с.
51. Губман Б. Л. Современная философия культуры / Б. Л. Губман. – М. : РОССПЭН, 2005. – 536 с.
52. Гуйван П. Н. Проблема человека в истории философии / П. Н. Гуйван. – Барнаул : Издательство АлтГТУ, 2000. – 134 с.
53. Гуревич А. Я. Индивид и социум на средневековом Западе / А. Я. Гуревич. – М. : РОССПЭН, 2005. – 424 с.
54. Гуревич П. С. Философский словар / П. С. Гуревич. – М. : Олимп, 1997. – 320 c.
55. Гьофе Отфрід. Справедливість і субсидіарність : Виступи в Україні / Отфрід Гьофе. – К. : Альтерпрес, 2004. – 144 с.
56. Дворкін Роналд. Серйозний погляд на права / Андрій Фролкін (пер.). – К. : Основи, 2000. – 520 с.
57. Декарт Рене. Сочинения / Я. А. Слинин (вступ. ст.). – СПб. : Наука, 2006. – 648 c.
58. Денисова Т. Основні тенденції діяльності держави в сфері застосування кримінальних покарань / Т. Денисова // Вісник Львівського університету. Серія юридичні науки. – 2010. – Вип. 50. – С. 260-267.
59. Джужа О. Нормативно-правове забезпечення реформування кримінально-виконавчої системи України / О. Джужа, А. Кирилюк // Науковий вісник НАВС. – 2005. – № 5. – С. 46-54.
60. Джужа О. М. Кримінально-виконавче право України: Загальна та Особлива частини : Навч. посібник / О. М. Джужа (ред.), С. Я. Фаренюк, В. О. Корчинський та ін. / Національна академія внутрішніх справ України. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 466 c.
61. Дзигарь А. Л. Уголовные наказания : эволюция и перспективы / А. Л. Дзигарь. – Краснодар : Южный ин-т менеджмента, 2001. – 201 c.
62. Достоевский Ф. М. Преступление и наказание / Ф. М. Достоевский / Собр. соч. в 15-ти томах. – Л. : «Наука», 1989. – Т. 5. – 453 с.
63. Дриль Д. А. Преступность и преступники. Учение о преступности и мерах борьбы с нею / Д. А. Дриль. – М. : Инфра-М, 2006. – 769 c.
64. Дюркгейм Эмиль. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / А. Б. Гофман (пер.). – М. : Канон, 1995. – 352 с.
65. Элементарный учебник общего уголовного права с подробным изложением начал русского уголовного законодательства: Часть общая / Кистяковский А. Ф., орд. проф. Ун-та св. Владимира, д-р уголов. права [3-е изд., печ. без перемен со 2-го]. – К. : Ф. А. Иогансон, 1891. – 892 с.
66. Энциклопедия уголовного права. – Т. 8. Уголовная ответственность и наказание. – Издание профессора Малинина. – СПб. : СПб ГКА, 2007. – 800 c.
67. Еліас Норберт. Процес цивілізації. Соціогенетичні і психогенетичні дослідження : Т. I-II «La civilisation... n'est pas encore terminee» (Holbach, «Systeme Sociale», 1774) / Олекса Логвиненко (пер. з нім.). – К. : Вид-чий дім «Альтернативи», 2003. – 670 с.
68. Етос і мораль у сучасному світі / Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. – К. : ПАРАПАН, 2004. – 200 c.
69. Жюлиа Дидье. Философский словарь / Н. В. Андреева (пер. на рус. яз.). – М. : Международные отношения, 2000. – 539 c.
70. Законы Ману (Манавадхармашастра) ; [Пер. С. Д. Эльмановича, испр. Г. И. Ильиным]. – М. : «Эксмо-пресс», 2002. – 496 c.
71. Иванов В. Г. История этики средних веков : Учеб. пособие / В. Г. Иванов. – СПб. : Лань, 2002. – 463 с.
72. Иванов К. А. Многоликое средневековье / К. А. Иванов. – М. : Алетейа, 1996. – 432 с.
73. Иеринг Р. фон. Избранные труды / Антология юридической науки ; редкол. : И. В. Елисеев (отв. ред.), И. Ю. Козлихин (отв. ред.) [и др.] : в 2 т. – Т. 1. – Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 624 с.
74. Избранные произведения мыслителей стран Ближнего и Среднего Востока XI-XIV вв. – М. : Изд-во социально-экономической литературы, 1961. – 630 с.
75. История Востока : В 6 т. / РАН ; Ин-т востоковедения / Р. Б. Рыбаков (ред.). – М. : «Восточная литература» РАН, 2000. – Т. 1. – 688 c.
76. История Древнего Востока: Тексты и документы / В. И. Кузищин (ред.). – М. : Высшая школа, 2002.– 619 c.
77. История Древней Греции / К. В. Паневич (сост.). – СПб. : Полигон, 1999. – 638 c.
78. Історія європейської ментальності / За ред. Петера Дінцельбахера ; пер. з нім. В. Кам’янець. – Львів : Літопис, 2004. – 722 с.
79. Історія західноєвропейського Середньовіччя: Хрестоматія : Навч. посіб. / М. О. Рудь (упоряд.) – К. : Либідь, 2005. – 656 с.
80. Каган М. С. Философия культуры / Санкт-Петербургский гос. ун-т. – СПб. : Петрополис, 1996. – 416 с.
81. Казалет Э. А. О значении Джона Говарда в истории тюремной реформы. – М. : Тип. об-ва распространения полезных книг, 1892. – 91 с.
82. Кант Иммануил. Основы метафизики нравственности. Критика практического раз ума. Метафизика нравов. – [Изд. 3-е, стер.]. – СПб. : Наука, 2007. – 528 с.
83. Карпец И. И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М. : «Юрид. лит.», 1973. – 288 с.
84. Кендел Энн Инки. Быт, религия, культура / Пер. с англ. О. Ю. Мыльниковой. – М. : ЗАО Центрполиграф, 2005. – 239 с.
85. Кистяковский А. Ф. Общая часть уголовного судопроизводства : Лекции, читанные в имп. ун-те Св. Владимира проф. А. Ф. Кистяковским (1874) / О. В. Баулин (науч. ред.). – К. : Изд-во Семенко Сергея, 2005. – 118 с.
86. Кистяковский Б. А. Философия и социология права / Русский Христианский гуманитарный ин-т (Санкт-Петербург) ; Ю. Н. Давыдов (сост.), В. В. Сапов (сост.). – СПб. : РХГИ, 1998. – 800 c.
87. Колодій А. М. Загальна теорія держави і права : навч. посібник / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.] / Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова ; В. В. Копєйчиков (ред.). – Вид. стереотип. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 320 c.
88. Кондрашов В. А. Новейший философский словарь / В. А. Кондрашов, Д. А. Чекалов, В. Н. Копорулина ; А. П. Ярещенко (общ. ред.). – Ростов-на-Дону : Феникс, 2005. – 668 c.
89. Конфуцианский трактат «Чжун Юн»: Переводы и исследования / РАН ; Ин-т Дальнего Востока / А. Е. Лукьянов (сост.), Д. Конисси (пер.). – М. : Изд-кая фирма «Восточная литература» РАН, 2003. – 247 с.
90. Конфуций. Беседы и суждения Конфуция / Р. В. Грищенков (сост., подгот. текста, примеч. и общ. ред.), Л. С. Переломов (предисл.). – СПб. : ООО «Изд-во «Кристалл», 1999. – 1119 с.
91. Конфуций. Изречения / Примеч. И. Семененко (пер. с кит., примеч.), А. Штукин (пер. с кит., примеч.). – М. : АСТ, 2008. – 512 с.
92. Конфуций. Я верю в древность / И. И. Семененко (сост., пер. и ком.). – М. : Республика, 1995. – 384 с.
93. Коржанський М. Й. Уголовне право України. Частина загальна : [Курс лекцій] / М. Й. Коржанський. – К. : Укр. вид-ча група, 1996. – 336 с.
94. Коротаев А. В. Социальная эволюция : факторы, закономерности, тенденции / А. В. Коротаев. – М. : Изд-кая фирма «Восточная литература» РАН, 2003. – 278 c.
95. Корсаков К. В. Модель возмездия в криминологии уголовно-правовой доктрине / К. В. Корсаков. – М. : Изд-во «Юрлитинформ», 2007. – 224 c.
96. Косвен Марк. Преступление и наказание в догосударственном обществе / М. Косвен. – М. : Госиздат, 1925. – 140 c.
97. Костенко О. М. Культура і закон у протидії злу : монографія / О. М. Костенко. – К. : Атіка, 2008. – 352 c.
98. Костенко О. М. Що є право? Про основи «натуралістичної» юриспруденції у світлі соціального натуралізму / О. М. Костенко // Право України. – 2010. – № 4. – С. 86.
99. Костицький М. В. Філософський аналіз європейського права та його трьох світоглядних джерел / М. В. Костицький // Філософські та методологічні проблеми права. – 2009. – Вип. 1. – К. : Атіка, 2009. – С. 22-30.
100. Костицький М. В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції : вибр. наук. праці / М. В. Костицький. – Кн. 1. – Чернівці : Рута, 2009. – 576 с.
101. Кондратьєв І. М. Філософія права : Навч. посібник / І. М. Кондратьєв, О. О.Бандура, С. А. Бублик та ін. / Національна академія внутрішніх справ України / М. В. Костицький (ред.), Б. Ф. Чміль (ред.). – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
102. Кравець В. М. Природне право як ідея та ідеал позитивного права / В. М. Кравець // Філософські та методологічні проблеми права. – 2009. – Вип. 1. – К. : Атіка, 2009. – С. 36.
103. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / [Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін. ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Климента]. – [Вид. 3-тє]. – К. : Юридична думка, 2004. – 375 с.
104. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / [Андрусів Г., Андрушко П., Бенківський В. та ін. ; за ред. П. Матишевського та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
105. Кузнецова Н. Ф. Социальная обусловленность уголовного закона и научное обеспечение нормотворчества / Н. Ф. Кузнецова, Г. А. Злобин // Сов. гос-во и право. – 1976. – № 8. – С. 76-80.
106. Кузьмічов В. С. Слідча діяльність: характеристика та напрями удосконалення / Кузьмічов В. С., Чорноус Ю. М. – К. : ЗАТ «Нічлава», 2005. – 448 с.
107. Культенко В. П. Історико-філософська реконструкція концепції природного права в контексті аналізу перехідних суспільств : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : 09.00.05 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – 17 c.
108. Курс советского уголовного права. Общая часть / Отв. ред. Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – Л., 1970. – Т. 2. – 672 c.
109. Лаэртский Диоген. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Лаэртский Диоген ; [пер. М. Л. Гаспарова]. – М. : «Мысль», 1986. – С. 296-297.
110. Леви-Брюль Люсьен. Сверхъестественное в первобытном мышлении / Леви-Брюль Люсьен. – М. : Педагогика- Пресс, 1994. – 608 c.
111. Леві-Строс Клод. Первісне мислення / С. Йосипенко (пер., вступ. сл. та прим.). – К. : Український Центр духовної культури, 2000. – 322 с.
112. Лейленд Пітер. Кримінальне право: злочин, покарання, судочинство. Англійський підхід / Пітер Лейленд. – К. : Основи, 1996. – 207 c.
113. Лисиченко В. К. Криміналістика : підручник / В. К. Лисиченко, П. Д. Біленчук, Н. І. Клименко та ін. ; Д. Біленчук (ред.). – [2-е вид.]. – К. : Атіка, 2001. – 544 с.
114. Лимэн Оливер. Введение в классическую исламскую философию / Оливер Лимэн ; [пер. со 2-го англ. изд.]. – М. : Весь Мир, 2007. – 277 с.
115. Локк Дж. Сочинения : в 3 т. / Дж. Локк / [Ред. и сост., авт. примеч. А. Л. Субботин ; пер. с англ. и лат.]. – Т. 3. – М. : Мысль, 1988. – 668 c.
116. Лурия А. Р. Язык и сознание / Е.Д. Хомская (ред.). – [2-е изд.]. – М. : Изд-во МГУ, 1998. – 336 с.
117. Луцький І. М. Справедливість як філософсько-правова засада українського державотворення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.12 / І. М. Луцький // Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2005. – 17 c.
118. Люблинский П. И. Очерки уголовного суда и наказания в современной Англии / П. И. Люблинский. – СПб. : Сенатская типография, 1911. – 715 с.
119. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн : навч. посіб. / В. С. Макарчук. – [5 вид., доп.]. – К. : Атіка, 2006. – 680 c.
120. Макиавелли Никколо. Государь; Рассуждения о первой декаде Тита Ливия / Макиавелли Никколо / [Г. Муравьева (пер. с итал.), Р. Хлодовский (пер. с итал.)]. – СПб. : Азбука-классика, 2007. – 271 с.
121. Максимов С. І. Дуальність права / С. І. Максимов // Право України. – 2010. – № 4. – С. 40.
122. Маляренко В. Т. Покарання за кримінальні злочини / В. Т. Маляренко // Преступление и наказание : норм. база, аналит. мат. по практике прим. новой с-мы наказания по уголовному кодексу 2001 года. – Харьков, 2002. – 26 с.
123. Марчак В. Я. Використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві / В. Я. Марчак. – Чернівці : Рута, 2005. – 152 с.
124. Маретина С. А. К проблеме универсальности вождеств / С. А. Маретина // Ранние формы политической организации : от первобытности к государственности / РАН ; Музей антропологии и этнографии им. Петра Великого (Кунсткамера) ; В. А. Попов (отв. ред.). – М. : Восточная литература, 1995. – 350 c.
125. Марцев А. И. Диалектика и вопросы теории уголовного права / А. И. Марцев. – Красноярск : Изд-во КГУ, 1990. – 128 с.
126. Махінчук В. М. Адекватність кримінального покарання як філософсько-правова проблема : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.12 / В. М. Махінчук // Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2002. – 222 с.
127. Мацумото Д. Человек, культура, психология. Удивительные загадки, исследования и открытия / Д. Мацумото. – СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2008. – 668 c.
128. Медведєв В. С. Психологія професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра психол. наук : 19.00.06 / В. С. Медведєв // Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1999. – 35 с.
129. Мельничук Н. Ю. Дискурс «злочину» та «покарання» у контексті класичної філософської парадигми / Н. Ю. Мельничук // Львівський держ. ун-т внутрішніх справ. – Л. : ЛДУВС, 2006. – 328 c.
130. Мертон Р. Американская социологическая мысль / [Р. Мертон, Дж. Мид, Т. Парсонс, А. Шюц ; В. И. Добреньков (ред.), Е. И. Кравченко (сост.)]. – М. : Международный ун-т бизнеса и управления, 1996. – 560 с.
131. Микитчик О. В. Світоглядно-історичні уявлення про злочин // О. В. Микитчик // Філософські та методологічні проблеми права. – 2009. – Вип. 1. – К. : Атіка, 2009. – С. 42-43.
132. Мицкевич А. Ф. Уголовное наказание : понятие, цели и механизмы действия / А. Ф. Мицкевич / Ассоциация «Юридический центр». – СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 327 с.
133. Монтескье Шарль Луи. Избранные произведения / Монтескье Шарль Луи / [АН СССР ; Ин-т философии ; М. П. Баскин (общ. ред.)]. – М. : Госполитиздат, 1955. – 800 c.
134. Мор Томас. Утопия. Эпиграммы. История Ричарда ІІІ / Мор Томас ; [И. Н. Осиновский (отв. ред.), М. Л. Гаспаров (подгот.)]. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М. : Научно-изд-ий центр «Ладомир» ; Наука, 1998. – 463 с.
135. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : навч. посібник / В. О. Навроцький. – [2-е вид.]. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.
136. Наказание. Его понятие и отличие от других правоохранительных средств / Проф. А. А. Жижиленко. – Петроград : Тип-ия «Правда», 1914. – 684 с.
137. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України ; [2-е вид., переробл.] / Відп. ред. С. С. Яценко. – К. : А.С.К., 2002. – 968 c.
138. Нерсесянц В. С. Философия права : учебник / В. С. Нерсесянц / Ин-т гос-ва и права РАН ; Академический правовой ун-т. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Норма, 2008. – XII, 835 с.
139. Никифоров Б. С. Наказание и его цели / Б. С. Никифоров // Сов. гос-во и право. – 1981. – № 9. – С. 65-68.
140. Ницше Фридрих. Генеалогия морали / Ницше Фридрих / В. А. Вейншток (пер. с нем.). – СПб. : Азбука-классика, 2008.– 217 с.
141. Новая философская энциклопедия : в 4 т. – М. : Мысль, 2000. – 2660 с.
142. Новейший философский словарь / А. А. Грицанов (сост. и гл. науч. ред.). – [3-е изд., испр.]. – Минск : Книжный Дом, 2003. – 1279 с.
143. Новые идеи в правоведении / Л. И. Петражицкий (ред.). – Сб. 1 : Цели наказания. – СПб. : Образование, 1914. – 135 с.
144. Новые идеи в правоведении / Л. И. Петражицкий (ред.). – СПб. : Образование, 1914. – Сб. 3 : Эволюция преступлений и наказаний. – СПб. : Образование, 1914 – 151 c.
145. Ной И. С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве / И. С. Ной. – Саратов, 1962. – 156 с.
146. Ной И. С. Сущность и функции уголовного наказания в советском государстве / И. С. Ной. – Саратов, 1973. – 192 c.
147. Оболонский А. В. Мораль и право в политике и управлении / А. В. Оболонский / Гос. ун-т Высшая школа экономики. – М. : Изд-кий дом ГУ ВШЭ, 2006. – 262 с.
148. Овчаренко Д. А. Покарання як явище філософсько-правової дійсності / Д. А. Овчаренко // Право України. – 2010. – Вип. 5. – С. 168-175.
149. Овчаренко Д. А. Покарання в первісному суспільстві / Д. А. Овчаренко // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. праць ; Ін-т держави і права ім. В. Н. Корецького НАН України. – 2010. – Вип. 49. – С. 52-59.
150. Овчаренко Д. А. Філософсько-правове розуміння моралі та її вимог до соціальних практик застосування покарання / Д. А. Овчаренко // Право України. – 2011. – Вип. 5. – С. 301-308.
151. Околіта С. В. Справедливість та законність як принципи державно- правового регулювання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук держ. управління : 25.00.02 / С. В. Околіта / Українська академія державного упр-ня при Президентові України. – К., 2000. – 18 c.
152. Онтологія правосвідомості: теорія та реальність : монографія / М. М. Цимбалюк. – К. : Атіка, 2008. – 288 с.
153. Оніщенко Н. М. Сучасне праворозуміння у контексті витоків, постулатів, основних принципів, та функціонального призначення права / Н. М. Оніщенко // Право України. – 2010. – № 4. – С. 159-160.
154. Офіційний державний сайт «Єдиний державний реєстр судових рішень» [Е