СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК КАТЕГОРІЯ ПРАВА

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

ВАСИЛЬЧУК Вікторія Олександрівна

УДК 340.12

СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК КАТЕГОРІЯ ПРАВА

Спеціальність 12.00.12 – філософія права

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Козловський Антон Антонович,
доктор юридичних наук, професор

Чернівці – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОС-ЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ У ФІЛОСОФІЇ І ПРАВІ....12

1.1. Обґрунтування концепції справедливості у контексті категорії філософії і етики та методологічного інструментарію досліджен-ня............................12
1.2. Інтерпретація справедливості в історії правової думки.............................24
1.3. Справедливість в сучасних західних правових концепціях.......................37
1.4. Загальнотеоретичні характеристики справедливості як категорії пра-ва..49
Висновки до першого розді-лу......................................................................63

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ТА ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ КАТЕГОРІЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ У ПРА-ВІ..............................................................................66

2.1. Онтологічний зміст справедливос-ті.............................................................66
2.2. Гносеологічна функція справедливос-ті........................................................79
2.3. Аксіологічний зміст категорії справедливос-ті............................................93
2.4. Методологічна функція категорії справедливості у пра-ві........................107
Висновки до другого розді-лу......................................................................119

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ СПРАВЕДЛИ-ВОСТІ У ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇ-НИ...........................123

3.1. Справедливість як правовий принцип Конституції Украї-ни...................123
3.2. Специфіка дії принципу справедливості у кримінальному пра-ві............134
3.3. Особливості дії принципу справедливості в сучасних цивільних право-відноси-нах....................................................................................................148
3.4. Справедливість як механізм взаємодії національного і міжнародного пра-ва....................................................................................................................163
Висновки до третього розді-лу....................................................................178

ВИСНОВ-КИ........................................................................................................182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУ-РИ.....................189

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасні тенденції до подальшої гуманізації права і законодавства обумовлюють дослідження правових понять, принципів та інститутів крізь призму людини як суб’єкта права. Суб’єктивні права є не лише засобом та умовою функціонування людини у правовому просторі, вони також визначають векторність правового прогресу, детермінують динаміку правової матерії, її рух і розвиток відповідно до потреб суспільної практики.
Гуманістично орієнтований суб’єктивно-правовий підхід може бути застосований для філософсько-правових досліджень природно-правових понять, серед яких провідне місце посідає категорія справедливості. До недавнього часу її традиційно розглядали як характеристику об’єктивного права, його ознаку і принцип, основну правову цінність, принцип правопорядку. При цьому, окрім єдності справедливості і об’єктивного права, важливим аспектом дослідження цієї категорії є її зв’язок із суб’єктивним правом, науковий пошук якого надасть можливість по-новому визначити її зміст, функції, межі та механізм застосування у праві.
Концептуальна модель, заснована на суб’єктивному праві особи, до-зволить “юридизувати” поняття справедливості, надати йому правової визначеності та водночас перевести з числа абстрактних ідей до системи індивідуально значущих цінностей, визнати елементом індивідуальної правосвідомості.
Необхідність інтенсифікації досліджень у цьому напрямі значно посилюється зміною домінант у сучасних концепціях праворозуміння. Позитивізм з однобічним підходом у визнанні справедливим будь-якого нормативного акта з довільним змістом виявив методологічну неспроможність в обґрунтуванні поняття справедливості.
Нові тенденції у правопізнанні вимагають перегляду традиційних уявлень про закон як єдине джерело справедливості і формування особливого підходу до визначення цієї категорії у багатоплановій сукупності концепцій праворозуміння з урахуванням правової спадщини минулого, досягнень різних правових шкіл та специфічних методів правового пізнання.
Крім цього, постановка окресленої проблеми актуалізується підставами зовнішнього характеру – необхідністю сучасного переосмислення юридичного змісту категорії справедливості, потребою юридичної практики у концептуальній та системній розробленості цього поняття для його релевантного використання у правотворчій та правозастосовній діяльності.
Дореволюційний період розвитку російської та української філософсько-правової науки характеризувався етико-юридичним спрямуванням, що зумовило розуміння справедливості як насамперед морально-правової ідеї у працях М. М. Алексєєва, І. О. Ільїна, Б. О. Кістяківського, Й. О. Покровського, В. С. Соловйова, Б. М. Чичеріна та ін.
Радянські дослідники вивчали морально-етичний та соціально-філософський аспекти справедливості (праці З. А. Бербешкіної, С. І. Гри-гор’єва, В. Є. Давидовича, О. Л. Дубко, І. А. Перелигіна, В. В. Степаняна). Загальнотеоретичні аспекти зв’язку права і справедливості досліджували Л. Г. Грінберг, О. І. Екімов, О. А. Лукашева, Г. В. Мальцев, А. І. Новиков.
У західному правознавстві помітну роль у розробці сучасного розуміння категорії справедливості відіграли філософсько-правові, суспільно-політичні та загальнотеоретичні дослідження Ж.-Л. Бержеля, Р. Дворкіна, Е. Левінаса, Д. Ллойда, Р. Нозіка, О. О’Нейл, Т. Оноре, Г. Радбруха, П. Рікера, Дж. Ролза, М. Сендела, Л. Л. Фуллера, Ф. А. фон Хайєка, Х. Л. А. Харта, О. Хьоффе, Р. Циппеліуса та ін.
Сучасні російські дослідники Ю. В. Александров, С. С. Алексєєв, В. А. Бачинін, В. В. Булгаков, А. Л. Вязов, В. П. Малахов, С. В. Моїсеєв, В. С. Нерсесянц, Ю. Є. Пермяков, А. А. Соловйова, В. І. Хайруллін, В. О. Четвернін здебільшого присвячують увагу аксіологічно-правовим та теоретико-історичним аспектам категорії справедливості. Проблеми реалізації принципу справедливості в окремих галузях права вивчають Д. Л. Кондратюк, У. А. Омарова, О. В. Рагузіна, Л. В. Щеннікова.
Значення принципу справедливості у процесах українського державотворення та розбудови незалежної правової держави аналізуються у дослідженнях І. М. Луцького, В. В. Сокуренка, О. І. Троян. Зв’язок категорій справедливості та законності розглядається у дослідженнях С. В. Околітої, В. В. Самохвалова, І. В. Строкова, категорій справедливості та толерантності – О.М. Тарасишиної. Філософський зміст категорії справедливості вивчають Аль Сувейлан Х., Л. І. Верецька, Н. В. Гайворонюк, О. Г. Коломієць.
Важливі наукові положення, на яких ґрунтується сучасне розуміння категорії справедливості, розроблені у працях О. О. Бандури, М. Г. Братасюк, Є. В. Бурлая, В. П. Горбатенка, В. К. Грищука, О. В. Грищук, В. Б. Ковальчука, А. А. Козловського, М. І. Козюбри, А. М. Колодія, О. М. Костенка, М. В. Костицького, Л. В. Кравченко, В. І. Кузнєцова, В. В. Ладиченка, С. І. Максимова, О. О. Мережка, Ю. М. Оборотова, В. С. Пазенка, М. І. Панова, О. В. Петришина, С. П. Погребняка, М. В. Поповича, П. М. Рабіновича, С. П. Рабіновича, А. С. Романової, В. М. Селіванова, С. С. Сливки, О. В. Стовби, В. І. Темченка, А. С. Токарської, М. М. Цимбалюка, Ю. С. Шемшученка, В. В. Шишка, В. В. Шкоди.
Актуальність теми дослідження пов’язана з відсутністю у вітчизняній юридичній науці комплексного монографічного дослідження структурно-функціонального змісту справедливості як категорії права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження пов’язана з комплексною науково-дослідною темою кафедри теорії та історії держави і права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича “Правова природа особистості в структурі громадянського суспільства” (номер державної реєстрації 0106U003616).
Мета і задачі дослідження. Основна мета дослідження полягає у тому, щоб на основі новітніх досягнень теоретико-правової науки, результатів філософсько-правових досліджень обґрунтувати справедливість як категорію права.
Відповідно до поставленої мети у дослідженні розв’язуються такі задачі:
- розкрити особливості філософського та морально-етичного розуміння категорії справедливості;
- дослідити розвиток поняття справедливості в історії правової думки;
- визначити особливості розуміння категорії справедливості у сучасних західних правових концепціях;
- з’ясувати загальнотеоретичні характеристики і сформулювати визна-чення справедливості як категорії права;
- розкрити онтологічний зміст категорії справедливості;
- дослідити гносеологічну функцію категорії справедливості;
- розкрити аксіологічний зміст категорії справедливості;
- дослідити методологічну функцію категорії справедливості;
- визначити особливості реалізації принципу справедливості у конституційному праві України;
- дослідити справедливість як принцип кримінального права;
- з’ясувати особливості реалізації принципу справедливості у цивільних правовідносинах;
- порівняти специфіку застосування принципу справедливості у національному та міжнародному праві.
Об’єктом дослідження є сфера суспільних відносин, у якій виникає і реалізується справедливість.
Предметом дослідження є справедливість як категорія права.
Методи дослідження були обрані відповідно до об’єкта та предмета, а також мети і завдань наукового пошуку. Методологічне підґрунтя дисертації становить комплекс філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних принципів, підходів, методів та прийомів.
Метод філософської діалектики застосовувався при розгляді опозицій «справедливість–несправедливість», «цінність–антицінність», «раціональне–ірраціональне», «абсолютне–відносне», «ідея–техніка» (підрозділи 1.1., 1.4., 2.1., 2.2., 2.3.). Аксіологічний підхід став основою з’ясування інтенцій справедливості забезпечити потреби суспільства з урахуванням ціннісних орієнтацій (підрозділ 2.3.). Історичний метод дозволив у ретроспективі розкрити основні концептуальні підходи до розуміння категорії «справедливість» (підрозділ 1.2.). Порівняльний метод був використаний з метою з’ясування загального, подібного та відмінного у філософському, морально-етичному та юридичному розумінні поняття справедливості (підрозділ 1.1.). Системний метод дозволив розглянути справедливість як складову права, проаналізувати окремі різновиди правових відносин (обмін, розподіл, відплата), у яких реалізується справедливість, визначити місце категорії справедливості у системі правових понять та категорій (підрозділ 1.4.). Структурно-функціональний метод сприяв розгляду гносеологічної та методологічної функцій категорії справедливості у праві (підрозділи 2.2. та 2.4.). Використання методу моделювання дозволило розкрити фундаментальні аксіоматичні основи таких конструкцій справедливості, як «кожному своє», «трактувати однакові випадки однаково, а різні по-різному» (підрозділи 1.4. та 2.1.).
За допомогою спеціально-юридичного методу виявлено механізми нормативного закріплення принципу справедливості в окремих галузях права України, зокрема у конституційному, кримінальному та цивільному праві (підрозділи 3.1., 3.2., 3.3.) та особливості реалізації категорії справедливості у національному та міжнародному праві (підрозділ 3.4.). Використання методу тлумачення (герменевтики) права зумовлювалося насамперед необхідністю з’ясування та інтерпретації змісту правових норм, які регламентують справедливість (підрозділи 3.1., 3.2., 3.3., 3.4.). Застосування цього підходу також забезпечило адекватне тлумачення світоглядних трактувань справедливості у праві мислителями різних епох (підрозділ 1.2.).
Принципи методологічного плюралізму та взаємодоповнюваності позбавили роботу тенденційності, дозволили використати широкий спектр наукових поглядів з метою узагальнення теоретичного матеріалу, вироблення обґрунтованих висновків і пропозицій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняному правознавстві комплексним монографічним дослідженням системно-концептуального змісту справедливості як категорії права, функцій, форм та механізму її реалізації у правовій системі України. На захист виносяться положення:
вперше одержано:
- формулювання змісту категорії справедливості як ідеї визнання суб’єктивного права особи усіма учасниками правових відносин та констатацію того, що формою реалізації цієї ідеї є принцип справедливості, який об’єктивується в обмінних, розподільчих та відплатних правовідносинах;
- визначення обміну, розподілу та відплати як видів відносин, у яких реалізується принцип справедливості, а не окремих видів справедливості;
- положення, що при дослідженні категорії справедливості необхідним є комплексний підхід, заснований на єдності онтологічних, гносеологічних, аксіологічних та методологічних характеристик справедливості як категорії права з метою встановлення її структурно-функціонального змісту;
удосконалено:
- розуміння справедливості як категорії та принципу у правовій системі України. Запропоновано при їх дослідженні ґрунтуватися на ідеї визнання суб’єктивного права особи та враховувати суб’єктивно-об’єктивний характер справедливості;
- трактування справедливості у конституційно-правових відносинах. В контексті актуалізації ідеї визнання суб’єктивного права особи у сучасних відносинах владування-підпорядкування визначено, що справедливість є критерієм легітимації державної влади та умовою її суверенності;
- розуміння принципу справедливості у кримінальному праві. Запропоновано його розуміння як засобу захисту особи винного від сваволі державної влади;
- обґрунтування принципу справедливості у цивільно-правових відносинах. Визначено, що у договірних, спадкових та правовідносинах власності справедливість детермінує підстави та механізм обмеження суб’єктивних цивільних прав;
дістало подальший розвиток:
- розуміння справедливості як онтологічно-субстанційної основи права. Доведено необхідність її дослідження у взаємозв’язку ідейно-духовного та практично-регулятивного аспектів;
- обґрунтування справедливості як гносеологічної детермінанти права. Визначено її зв’язок з категорією істинності у поєднанні раціональних та ірраціональних методів правового пізнання;
- дослідження ціннісно-антиціннісної динаміки аксіологічного змісту категорії справедливості. Доведено, що її аксіологічна структура містить як ціннісні, так і антиціннісні характеристики;
- визначення справедливості як сутнісного методу права. Доведено, що його складовими є: вимога домірності, заборона перевищення необхідної міри, вимога однакового поводження, заборона безпідставного вимагання права та заборона зловживання правом.
Практичне значення одержаних результатів полягає насамперед у можливості їх використання для:
• вдосконалення чинного законодавства шляхом імплементації категорії справедливості у тексти нормативно-правових актів;
• правореалізаційної діяльності органів державної влади та посадових осіб, зокрема у сферах кримінального та цивільного судочинства;
• здійснення офіційного та неофіційного тлумачення норм права;
• подальших наукових розробок філософсько-правових та загальнотеоретичних аспектів категорії справедливості;
• навчально-методичних цілей у процесі підготовки фахівців-юристів – при викладанні курсів “Філософія права” і “Загальна теорія права”, а також при підготовці підручників та навчальних посібників з відповідних дисциплін.
Положення дисертації використані здобувачем при проведенні практичних занять з окремих тем курсу “Філософія права” і спецкурсу “Справедливість як категорія права” на юридичному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Особистий внесок здобувача. Наукове дослідження справедливості як категорії права виконане дисертантом самостійно. Положення, викладені у дисертації та винесені на захист, розроблені автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження були покладені в основу доповідей: на Всеукраїнській науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології” (11-12 грудня 2002 р., м. Львів); Міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (20 лютого 2003 р., м. Тернопіль); ІІ Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (5-6 грудня 2003 р., м. Одеса); Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (21 травня 2004 р., Національний університет “Острозька академія”, м. Острог, Рівненська обл.); ХІІІ Історико-правовій конференції “Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти” (20-22 травня 2005 р., м. Чернівці); Міжнародному “круглому столі” “Зако-нодавча дефініція: логіко-гносеологічні, морально-психологічні і практичні проблеми” (21-23 вересня 2006 р., м. Чернівці); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (23-24 березня 2007 р., м. Луцьк); Науково-теоретичній конференції “Філософські, методологічні та психологічні проблеми права” (26 січня 2008 р., м. Київ); V Міжнародній науково-практичній конференції “Наука-практика-освіта” (23 травня 2008 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Правові реформи в Україні: проблеми реалізації” (16-17 лютого 2011 р., м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми державотворення та правотворення в Україні” (17 лютого 2012 р., м. Львів).
Публікації. Наукові результати дисертації викладені в опублікованих матеріалах вищезазначених конференцій та в 11 статтях у журналах та збірниках, 10 з яких входять до переліку наукових фахових видань з юридичних наук.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, кожен з яких містить чотири підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації становить 188 сторінок. Список використаних джерел (318 найменувань) розміщений на 30 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення наукових позицій, які сприяли виробленню нового підходу щодо розуміння концептуальної природи та структурно-функціональної специфіки справедливості як категорії права. Застосовані методи дали змогу обґрунтувати достовірність результатів дослідження, які полягають у такому:
1. Фундаментальною рисою філософського та етичного розуміння справедливості є її соціальний характер. Справедливість як філософська категорія є відображенням конкретно-історичних уявлень про належну міру відповідності між діянням і відплатою на підставі емпіричного зіставлення та оцінки декількох соціальних явищ. Категорія справедливості в етиці розглядається як найвища моральна чеснота та моральна норма, зміст якої проявляється, по-перше, у вимозі певного ставлення індивіда до інших людей та суспільства в цілому та, по-друге, в обов’язку не допускати несправедливого поводження з боку інших осіб щодо самого себе.
2. В історії правової думки справедливість завжди пов’язувалася з державою як спеціальним механізмом, що володіє здатністю примушувати суб’єктів до належної поведінки, і правом як системою загальнообов’язкових приписів та норм, у яких справедливість одержує зовнішнє вираження та закріплення. У теоретичних розробках моделі ідеальної держави справедливість розглядалась як особливий порядок організації державного ладу, за якого панує соціальна гармонія інтересів та потреб різних верств суспільства, правителя і населення, а також забезпечений розподіл соціальних ролей членів суспільства відповідно до їхніх здібностей.
3. У сучасних західних правових концепціях основою справедливості вважається формальний принцип рівності “трактувати однакові випадки однаково, а різні – по-різному”. Оскільки для повного розуміння справедливості принцип рівності є недостатнім і вимагає доповнення, коригуючим елементом принципу рівності є дух закону або мета закону, з’ясування яких забезпечує його наповнення сутнісним змістом і допомагає уникнути формального розуміння справедливості.
4. Справедливість як категорія права є фундаментальним правовим поняттям, зміст якого складає ідея визнання суб’єктивного права особи, що належить їй на підставі природного права, закону (позитивного права) або договору, усіма учасниками правових відносин. Формою реалізації цієї ідеї є принцип справедливості, який виражається у юридичній формулі “кожному своє право”. Такий підхід до розуміння категорії справедливості забезпечує єдність форми і змісту, є концептуальною основою для структурно-функціонального аналізу справедливості як категорії права та обґрунтовує механізм застосування принципу справедливості у правовій системі України.
Передумовами реалізації принципу справедливості у правових відно-синах є втілення ідеї визнання суб’єктивного права особи на особистісному та нормативному рівнях, тому факторами, що забезпечують справедливий порядок правового регулювання, є усвідомлення учасниками правовідносин ідеї визнання суб’єктивного права особи та закріплення ідеї та принципу справедливості у нормах права.
Обмін, розподіл і відплата є видами правових відносин, у яких реалізується справедливість, а не є її окремими видами. У зазначених відносинах справедливість як ідея визнання суб’єктивного права особи завжди проявляється у застосуванні формули “кожному своє право” у конкретному правовідношенні та визначенні на цій підставі адекватного порядку розв’язання юридичного конфлікту.
5. Онтологічний зміст справедливості як категорії права розкривається у двох взаємопов’язаних аспектах: ідейно-духовному та практично-регулятивному. У першому з цих аспектів справедливість, враховуючи духовну природу людини та духовну сутність права, розглядається як особлива ідея, орієнтир та підґрунтя усієї системи права. Другий аспект категорії справедливості – як регулятивного правового принципу – розкриває формула “кожному своє”, яка передбачає справедливий розподіл прав та обов’язків людей як суб’єктів права. Усвідомлення дуалістичної природи онтологічного змісту категорії справедливості забезпечує її адекватне розуміння: як сутнісної ідеї права та регулятивного правового принципу.
Справедливість є духовним підґрунтям права. Завдяки такій онтологічній основі право розуміється як особлива форма духовної творчості, стає глибоким та змістовним явищем суспільного життя, а не сприймається як сукупність державно-владних приписів.
Регулятивний зміст категорії справедливості відображає формула “кожному своє”, відповідно до якої визначається обсяг прав та обов’язків людей у суспільстві. У формулі “кожному своє” здійснюється поєднання категорій рівності та свободи. Справедливість – це розумний баланс між надмірною рівністю та неконтрольованою свободою. Саме у зв’язку із категорією справедливості поняття рівності та свободи набувають теоретичної визначеності та окреслюються межі їх практичного і нормативного застосування.
6. Справедливість детермінує процес правового пізнання, визначає способи, методи, цілі й напрями правового пізнання. Її гносеологічна функція полягає у тому, що поняття справедливості концентрує у собі пізнавальні можливості права. Належне пізнання правової дійсності зумовлює прийняття справедливого рішення у конкретній юридичній ситуації, сприяє створенню адекватної моделі, норми, правила для регулювання суспільних відносин.
У взаємодії зі справедливістю центральна категорія правової гносеології – істина – трансформується в істинність як постійний пошук та наближення до істини. З’ясування істини є передумовою реалізації справедливості у правових відносинах. Істинність як динамічний процес пізнання є одним із засобів забезпечення справедливості у конкретному правовідношенні, тому гносеологічна складова є невід’ємним елементом концептуальної природи справедливості, що відкриває насамперед її конкретно-правове ситуативне розуміння.
Пізнання справедливості здійснюється у взаємозв’язку раціональних та ірраціональних методів. Правове відчуття як ірраціональний компонент правового пізнання є відчуттям справедливості, тобто духовно-емоційним переживанням правової ситуації та інтуїтивним віднайденням такого способу та порядку її розв’язання, який сприймається як належне. Порівняно з логічними методами та прийомами ірраціональний компонент здійснює допоміжну функцію щодо правового пізнання справедливості, проте його застосування є необхідним у випадках нормативної невизначеності, а також конкуренції рівнозначних суб’єктивних прав.
7. Справедливість є складною аксіологічною категорією, якій прита-манні як ціннісні, так і антиціннісні характеристики, і лише у їх поєднанні та взаємозв’язку повною мірою розкривається аксіологічний зміст категорії справедливості.
Ціннісний аспект визначає справедливість: 1) як правову цінність, 2) як компонент ціннісної природи права, 3) як оціночну категорію.
Зміст справедливості як правової цінності розкривається в особистіс-ному та загальносоціальному значеннях. На особистісному рівні значимість справедливості для окремого індивіда полягає у цінності визнання його суб’єктивного права. Загальносоціальна значимість справедливості виражається у її реальній здатності утверджувати повагу до права, забезпечувати режим законності та правопорядку, високий рівень правової свідомості та культури.
У системі правових цінностей справедливість є конституїтивною пра-вовою цінністю, яка визначає ціннісну природу самого права. Право як духовний феномен засноване на ідеї справедливості, а його норми й приписи закріплюють та втілюють у суспільне життя принцип справедливості.
Справедливість як оціночна категорія є критерієм легітимації як системи права в цілому, так і окремих правових інститутів. Застосування справедливості як оціночної категорії щодо окремих аспектів правової дійсності означає визначення ступеня втілення ідеї справедливості у системі права.
Антиціннісні характеристики справедливості є її невід’ємними властивостями, вони розкривають її сутнісні ознаки, без яких розуміння аксіологічного змісту справедливості є неповним. Антицінність справедливості полягає у тому, що вона за своїм змістом може протистояти іншим аксіологічно значимим правовим ідеям та принципам, зокрема: правовій доцільності, ефективності та стабільності.
8. Справедливість є сутнісним методом права, зміст якого складає система методологічно значимих настанов, вимог і заборон, послідовне додержання яких забезпечує прийняття справедливих юридичних рішень, справедливих норм права, обумовлює реалізацію принципу справедливості у правовій системі держави. Складовими справедливості як методу права є: вимога домірності, заборона перевищення необхідної міри, вимога однакового поводження, заборона безпідставного вимагання права та заборона зловживання правом. Комплексне додержання зазначених вимог та заборон уповноваженими владними суб’єктами необхідне і у правотворчій, і у правозастосовній діяльності. Функції справедливості як методу права полягають у тому, що зазначені вимоги та заборони визначають напрями правового впливу, зумовлюють обрання адекватного способу регулювання суспільних відносин, визначають форми реалізації норм права, сприяють вдосконаленню системи законодавства, мінімізують можливості зловживання правом.
9. У конституційно-правових відносинах справедливість є критерієм легітимації державної влади та умовою її суверенності. Принцип справедливості реалізується шляхом забезпечення рівної та відкритої процедури доступу до державних посад. Відображенням принципу “кожному своє” у діяльності державних органів є розподіл компетенції між різними гілками влади, а також визначення меж повноважень та сфери діяльності кожної з них. Дотримання уповноваженими суб’єктами у своїй професійній діяльності вимоги домірності, заборони перевищення необхідної міри, вимоги однакового поводження та заборони зловживання правом забезпечує здійснення державної влади на засадах справедливості.
10. Принцип справедливості у кримінальному праві як одна з умов досягнення цілей покарання застосовується у відплатних правовідносинах і конкретизується у правилі “кожному – те, що він заслужив”. Законність та індивідуалізація покарання є передумовами реалізації принципу справедливості у кримінальному праві. Додержання цього принципу є також проявом гуманізму кримінального права, людяного ставлення до кожного порушника. Реалізація принципу справедливості при призначенні покарання є засобом охорони правопорушника від сваволі державної влади, а також можливої помсти з боку потерпілого.
11. У цивільних правовідносинах принцип справедливості детермінує сферу приватної автономії особи. Нормативні обмеження цивільних прав суб’єкта обумовлені реалізацією у цивільно-правових відносинах ідеї ви-знання суб’єктивного права іншої особи. Підставою обмеження прав суб’єкта у цивільних правовідносинах є право іншої особи або обов’язок самого суб’єкта, що виникають на підставі природного права, закону або договору. Хоча провідною ідеєю цивільного права як сфери приватноправового регулювання є свобода, окремі норми цивільного законодавства, зокрема норми інститутів права власності, спадкування та договору, на підставі принципу справедливості обмежують свободу індивіда, утверджуючи пріоритет справедливості щодо свободи. У цивільних правовідносинах справедливість розуміється як досягнення компромісу між правами й інтересами власника та інших суб’єктів права, спадкодавця і спадкоємців, а також сторін у договорі.
12. Категорія справедливості, поєднуючи тенденції узагальнення та індивідуалізації сучасних правових систем світу, відображає механізм взаємодії національного і міжнародного права. Поняття справедливості у вигляді принципу міжнародного права об’єктивоване у нормах багатьох міжнародно-правових документів. Зміст справедливості як принципу міжнародного права розкривається у вимогах поміркованості, домірності та публічності. Вимога поміркованості передбачає обмеження державами своїх цілей та інтересів заради забезпечення міжнародного миру та безпеки. Вибір адекватних способів і методів досягнення цілей держав складає зміст вимоги домірності. Публічність означає, що принципи і правила, за якими держава провадить свою зовнішню діяльність, повинні бути відкритими для інших суб’єктів міжнародних відносин, публічно відомими.
Юридична наука здатна виробити особливе розуміння категорії справедливості з урахуванням правової спадщини минулого, досягнень різних правових шкіл та специфічних методів правового пізнання. Справедливість як категорія права має власне юридичний зміст, який визначає її функціональне призначення та можливість практичного застосування у сфері права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Агешин Ю. А. Политика, право, мораль / Ю. А. Агешин. – М. : Юрид. лит., 1982. – 160 с.
2. Ал Сувеїлан Х. Загальна характеристика концепцій справедливості в античній та середньовічній філософії (огляд визначень) / Хамуд Ал Сувеїлан // Філософська думка. – 2001. – № 3. – С. 60-70.
3. Александров Ю. В. Справедливость в системе ценностей российской правовой культуры : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. филос. наук : спец. 24.00.01 “Теория и история культуры” / Ю. В. Александров. – Великий Новгород, 2003. – 26 с.
4. Алексеев Н. Н. Основы философии права / Н. Н. Алексеев ; [отв. ред. Г. Г. Бернацкий, В. П. Сальников, Ю. А. Сандулов]. – СПб. : Лань, 1999. – 256 с. – (Серия “Классики истории и философии права”).
5. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия : опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
6. Алексеев С. С. Социальная ценность права в советском обществе / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1971. – 222 с.
7. Алексеева Т. А. Справедливость: морально-политическая философия Дж. Роулса / Т. А. Алексеева. – М. : Наука, 1992. – 112 с.
8. Аллан Т. Р. С. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права / Т. Р. С. Аллан ; [пер. з англ. Р. Семківа]. – К. : Києво-Могилянська академія, 2008. – 385 с.
9. Аль Сувейлан Х. Еволюція концепції справедливості у соціально-історичному пізнанні (соціально-філософський аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / Хумуд Аль Сувейлан ; Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. – К., 2002. – 18 с.
10. Анашкин Г. В. Справедливость назначения уголовного наказания / Г. В. Анашкин // Советское государство и право, 1982. – № 7. – С. 59-66.
11. Андрущенко В. П. Сучасна соціальна філософія : курс лекцій / В. П. Андрущенко, М. І. Михальченко. – К. : Генеза, 1996. – 368 с.
12. Апресян Р. Г. Метанормативное содержание принципов справедливой войны / Р. Г. Апресян // Полис. – 2002. – № 3. – С. 57-71.
13. Арендт Х. Між минулим і майбутнім / Х. Арендт ; [пер. з англ. Вілен Черняк]. – К. : Дух і літера, 2002. – 321 с.
14. Аристотель. Сочинения : в 4-х т. / Аристотель ; [пер. с древнегреч.] ; общ. ред. А. И. Доватура. – Т. 4. – М. : Мысль, 1983. – 830 с. – (Серия “Философское наследие”).
15. Арон Р. Мир і війна між націями / Р. Арон ; [пер. з франц. В. Шовкун та ін.]. – К. : Юніверс, 2000. – 688 с.
16. Бабенко А. Н. Проблемы обоснования ценностных критериев в праве / А. Н. Бабенко // Государство и право. – 2002. – № 12. – С. 93-97.
17. Бабкін В. Д. Взаємозв’язок філософії права та загальної теорії держави і права / В. Д. Бабкін // Проблеми філософії права. – Том І. – К. ; Чернівці : Рута, 2003. – С. 56-60.
18. Бандура О. О. Деякі аспекти взаємного зв’язку цінностей та істини у праві / О. О. Бандура // Проблеми філософії права. – Том І. – К. ; Чернівці : Рута, 2003. – С. 111-115.
19. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві / О. О. Бандура. – К. : Вид-во Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 271 с.
20. Бачинин В. А. Морально-правовая философия / В. А. Бачинин. – Харьков : Консум, 2000. – 206 с.
21. Бачинин В. А. Философия права и преступления / В. А. Бачинин. – Харьков : Фолио, 1999. – 607 с.
22. Бачинін В. А. Філософія права : словник / В. А. Бачинін, В. С. Журавський, М. І. Панов. – К. : Ін Юре, 2003. – 408 с.
23. Бербешкина З. А. Совесть как этическая категория / З. А. Бербешкина. – М. : Высшая школа, 1986. – 103 с.
24. Бербешкина З. А. Справедливость как социально-философская категория / З. А. Бербешкина. – М. : Мысль, 1983. – 203 с.
25. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель ; под общ. ред. В. И. Даниленко ; [пер. с фр. Г. В. Чуршукова]. – М. : NOTA BENE, 2000. – 576 с.
26. Бігун В. С. Густав Радбрух – видатний німецький філософ права / В. С. Бігун // Проблеми філософії права. – Том ІІ. – К. ; Чернівці : Рута, 2004. – С. 33-48.
27. Бікс Б. Теорія природного права / Б. Бікс // Філософія права / за ред. Дж. Фейнберга, Дж. Коулмена ; [пер. з англ. П. Таращук]. – К. : Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2007. – С. 20-36.
28. Біленчук П. Д. Філософія права : навч. посібник / П. Д. Біленчук, В. Д. Гвоздецький, С. С. Сливка ; за ред. П. Д. Біленчука. – К. : Атіка, 1999. – 208 с.
29. Блувштейн Ю. Д. Уголовное право и социальная справедливость / Ю. Д. Блувштейн. – Мн. : Университетское, 1987. – 63 с.
30. Боднар С. Б. Рівність як категорія філософії права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.12 “Філософія права” / С. Б. Боднар ; Львівський державний університет внутрішніх справ. – Львів, 2010. – 20 с.
31. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Критских. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 790 с.
32. Боннер А. Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности / А. Т. Боннер. – М. : Рос. право, 1992. – 320 с.
33. Боннер А. Т. Проблема социальной справедливости и право на судебную защиту / А. Т. Боннер // Советское государство и право. – 1987. – № 8. – С. 13-21.
34. Букреев В. И. Этика права: от истоков этики и права к мировозрению / В. И. Букреев, И. Н. Римская. – М. : Юрайт, 1999. – 336 с.
35. Булгаков В. В. Концепция справедливости в праве : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и история права и гос-ва; история правовых учений” / В. В. Булгаков ; Ин-т права Тамбовс. гос. ун-та. – Белгород, 2001. – 20 с.
36. Булгаков В. В. Концепция справедливости в праве : дисс. …канд. юрид. наук : 12.00.01 / Булгаков Владимир Викторович. – Тамбов, 2001. – 170 с.
37. Бурлай Є. В. Право в естетичному вимірі (до постановки питання) / Є. В. Бурлай // Проблеми філософії права. – Том ІІ. – К. ; Чернівці : Рута, 2004. – С. 204-214.
38. Вагимов Э. К. Проблема социальной справедливости, равенства и неравенства людей, их нищеты и бедности / Э. К. Вагимов // Вызовы современности и ответственность философа : материалы круглого стола, посвященного всемирному Дню философии / Кыргызско-Российский Славянский университет ; под общ. ред. И. И. Ивановой. – Бишкек, 2003. – С. 43-53.
39. Варламова Н. Право и справедливость: соотношение в контексте различных типов правопонимания / Н. Варламова // Право України. – 2010. – № 4. – С. 70-75.
40. Васильев А. М. О правовых идеях-принципах / А. М. Васильев // Советское государство и право. – 1975. – № 3. – С. 11-18.
41. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1976. – 264 с.
42. Васильчук В. О. Категорія справедливості: філософське, етичне та юридичне розуміння / В. О. Васильчук // Науковий вісник Чернівецького університету : збірник наук. праць. : вип. 333 : правознавство. – Чернівці : Рута, 2006. – С. 20-24.
43. Васильчук В. О. Методологічна функція категорії справедливості у праві / В. О. Васильчук // Науковий вісник Ужгородського національного університету : серія право : вип. 6. – Ужгород : Ліра, 2006. – С. 68-70.
44. Васильчук В. О. Справедливість як духовна основа права / В. О. Васильчук // Науковий вісник Чернівецького університету : збірник наук. праць. : вип. 273 : правознавство. – Чернівці : Рута, 2005. – С. 5-9.
45. Васильчук В. О. Справедливість як категорія кримінального права / В. О. Васильчук // Прокуратура, людина, держава. – 2005. – № 8 (50). – С. 102-108.
46. Васильчук В. О. Формальна та реальна справедливість у концепції прав людини / В. О. Васильчук // Проблеми філософії права. – Том І. – К. ; Чернівці : Рута, 2003. – С. 154-156.
47. Ваттель Э. де. Право народов, или Принципы естественного права, применяемые к поведению и делам наций и суверенов / Э. де Ваттель. – М. : Госюриздат, 1960. – 719 с.
48. Вдовина Г. А. Розвиток філософії права в ХХ ст. (англо-саксонська традиція) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 “Філософія права” / Г. А. Вдовина ; Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2002. – 16 с.
49. Венгеров А. Б. Право и распределительные отношения в советском об-ществе / А. Б. Венгеров // Советское государство и право. – 1983. – № 10. – С. 10-17.
50. Верецька Л. І. Феномен справедливості у контексті соціальної комунікації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / Л. І. Верецька ; Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д. Ушинського. – Одеса, 2002. – 21 с.
51. Витрук Н. В. Общая теория юридической ответственности / Н. В. Вит-рук. – М. : Норма, 2009. – 259 с.
52. Вольнов В. В. Феномен свободы / В. В. Вольнов. – СПб. : БЛИЦ, 2002. – 416 с.
53. Вопленко Н. Н. Социальная справедливость и формы ее выражения в праве / Н. Н. Вопленко // Советское государство и право. – 1979. – № 10. – С. 39-46.
54. Вязов А. Л. Принцип справедливости в современном российском праве и правоприменении (теоретико-правовое исследование) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и история права и гос-ва; история правовых учений” / А. Л. Вязов ; Академия управления МВД России. – М., 2001. – 26 с.
55. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритости : дослідження категорії громадянське суспільство / Ю. Габермас ; [пер. з нім. А. Онишко]. – Львів : Літопис, 2000. – 320 с.
56. Гайворонюк Н. В. Философское понимание социальной справедливости : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филос. наук : спец. / Н. В. Гайворонюк ; Львовский государственный университет им. И. Франко. – Львов, 1990. – 17 с.
57. Гайек Ф. А. Право, законодавство і свободи. Нове визначення ліберальних принципів справедливості і політичної економії / Ф. А. фон Гайек ; [пер. з англ. В. Дмитрук] – К. : Аквілон-Прес, 2000. – 448 с.
58. Гегель Г. В. Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Г. В. Ф. Гегель ; [пер. з нім. Р. Осадчука та М. Кушніра]. – К. : Юніверс, 2000. –336 с. – (Серія “Філософська думка”).
59. Гоббс Т. Избранные произведения в 2-х томах / Т. Гоббс. – Т. 1. – М. : Мысль, 1965. – 583 с. – (Серия “Философское наследие”).
60. Гоббс Т. Избранные произведения в 2-х томах / Т. Гоббс. – Т. 2. – М. : Мысль, 1965. – 748 с. – (Серия “Философское наследие”).
61. Горбатенко В. П. Справедливість як соціально-правова цінність / В. П. Горбатенко // Проблеми філософії права. – Том І. – К. ; Чернівці : Рута, 2003. – С. 150-153.
62. Григорьев С. И. Диалог об очень важном : критический очерк немарксистских концепций социальной справедливости / С. И. Григорьев. – Барнаул: Алт. кн. изд-во, 1985. – 128 с.
63. Гринберг Л. Г. Критика западногерманских буржуазных концепций справедливости / Л. Г. Гринберг // Философские науки. – 1968. – № 1. – С. 78-84.
64. Гринберг Л. Г. Критика современных буржуазных концепций справедливости / Л. Г. Гринберг, А. И. Новиков. – Л. : Наука, 1977. – 180 с.
65. Грищук В. К. Поняття, предмет, методи, завдання, функції, система, джерела та принципи українського кримінального права : навч. посібник / В. К. Грищук. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. – 112 с.
66. Грищук В. К. Філософсько-правове розуміння відповідальності людини : монографія / В. К. Грищук. – Хмельницький : Хмельницький університет управління та права, 2012. – 736 с.
67. Грищук О. В. Людська гідність у праві: філософський аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.12 “Філософія права” / О. В. Грищук ; Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2008. – 33 с.
68. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / Г. Гроций ; [пер. с лат. А. Л. Саккетти]. – М. : Государственное издательство юридической литературы, 1956. – 868 с.
69. Гурвич Г. Д. Философия и социология права : избранные сочинения / Г. Д. Гурвич ; [пер. с фр. М. В. Антонова, пер. с англ. М. В. Антонова, Л. В. Ворониной]. – СПб. : Издательский дом С.-Петерб. гос. ун-та, Издательство юридического факультета С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. – 848 с.
70. Гуссейнов А. А. Этика : [учебник для студ. вузов] / А. А. Гуссейнов, Р. Г. Апресян. – М. : Гардарики, 1999. – 470 с.
71. Давидович В. Е. В зеркале философии / В. Е. Давидович. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1997. – 448 с.
72. Давидович В. Е. Социальная справедливость: идеал и принцип деятельности / В. Е. Давидович. – М. : Политиздат, 1989. – 256 с.
73. Дворкін Р. Ліберальна концепція рівності / Р. Дворкін // Лібералізм : антологія / [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К. : Смолоскип, 2002. – С. 802-823.
74. Дворкін Р. Серйозний погляд на права / Р. Дворкін ; [пер. з англ. А. Фролкін]. – К. : Основи, 2000. – 519 с.
75. Дигесты Юстиниана / отв. ред. Л. Л. Кофанов ; [пер. с лат. Л. Л. Кофа-нов, А. Л. Смышляев, А. В. Щеголев и др.]. – М. : Статут, 2002. – 584 с.
76. Дмитриева Г. К. Мораль и международное право / Г. К. Дмитриева. – М. : Международные отношения, 1991. – 164 с.
77. Дмитриева Г. К. Принцип справедливости в международном праве / Г. К. Дмитриева // Советский ежегодник международного права. – 1983. – М. : Наука, 1984. – С. 68-83.
78. Донченко О. П. Свобода як категорія права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.12 “Філософія права” / О. П. Донченко ; Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2010. – 18 с.
79. Древесников А. В. Справедливость как принцип права (историко-теоретический аспект) : монография / А. В. Древесников. – Кострома : Изд-во Костромского гос. технолог. ун-та, 2007. – 125 с.
80. Дубко Е. Л. Идеал, справедливость, счастье / Е. Л. Дубко, В. А. Титов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1989. – 191 с.
81. Дубко Е. Л. Социальная справедливость / Е. Л. Дубко // Этическая мысль : научно-публицистические чтения. – М : Политиздат, 1988. – С. 61-77.
82. Ермолина Г. Н. Идеал справедливости и действительность / Г. Н. Ермолина. – Ярославль : Верх.-Волж. кн. изд-во, 1991. – 160 с.
83. Зайцев С. А. К вопросу о понятии справедливости / С. А. Зайцев // Вестник Омского университета. – 1999. – Вып. 4. – Омск : Омский государственный университет, 1999 – С. 148-151.
84. Зейкан Я. П. Право на захист у кримінальному процесі : практичний посібник / Я. П. Зейкан. – К. : Юридична практика, 2004. – 288 с.
85. Иванов А. А. Цели юридической ответственности, ее функции и прин-ципы / А. А. Иванов // Государство и право. – 2003. – № 6. – С. 66-69.
86. Иванова С. А. Принцип социальной справедливости в правопримени-тельной деятельности (Теоретические аспекты реализации) / С. А. Ива-нова // Государство и право. – 2006. – № 1. – С. 22-27.
87. Иеринг Р. Цель в праве / Р. Иеринг. – СПб. : Издание Н. В. Муравьева, 1881. – 412 с.
88. Иконникова Г. И. Основы философии права / Г. И. Иконникова, В. П. Ляшенко. – М. : ИНФРА-М ; Весь Мир, 2001. – 256 с.
89. Ильинский И. Категории законности и справедливости в советском праве / И. Ильинский // Советское право. – 1926. – № 2. – С. 3-24.
90. Ідея справедливості на схилі ХХ століття : матеріали VІ Харківських міжнародних Сковородинівських читань, (Харків, 28-29 вересня 1999 р.) / відп. ред. О. М. Бандурка. – Харків : Ун-т внутр. справ, 1999. – 288 с.
91. Кант И. Из лекций по этике / И. Кант // Этическая мысль : научно-публицистические чтения. – М. : Политиздат, 1988. – С. 299-332.
92. Кант И. К вечному миру / И. Кант // Філософія політики : хрестоматія : у 4 т. / [авт.-упоряд.: В. П. Андрущенко (кер.) та ін.]. – Т. ІІ. – К. : Знання України, 2003. – С. 19-55.
93. Кант И. Сочинения в шести томах / И. Кант. – Т. 4. – Ч. 2. – М. : Мысль, 1965. – 478 с. – (Серия “Философское наследие”).
94. Капустин Б. Г. Демократия и справедливость. Размышления об опыте моральной политической философии / Б. Г. Капустин // Полис. – 1992. – № 1-2. – С. 86-95.
95. Келина С. Г., Кудрявцев В. Н. Принципы советского уголовного права / С. Г. Келина, В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1988. – 176 с.
96. Кельзен Г. Чисте правознавство : з дод.: Проблема справедливості / Г. Кельзен ; [пер. з нім. О. Мокровольського]. – К. : Юніверс, 2004. – 496 с. – (Серія “Філософська думка”).
97. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблеми философии првава) / Д. А. Керимов. – М. : Аванта+, 2000. – 560 с.
98. Кимліка В. Ліберальна рівність / В. Кимліка // Лібералізм : антологія / [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К. : Смолоскип, 2002. – С. 824-858.
99. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право : очерки по методологии социальных наук и общей теории права. – М. : Изд. М. и С. Сабашниковых, 1916. – 704 с.
100. Кінаш Я. Трансформація відповідальності у праві – реалізація принципу справедливості при застосуванні мір державного примусу / Я. Кінаш // Право України. – 2004. – № 3. – С. 103-106.
101. Ковальчук В. Б. Питання легітимності влади в політико-правовому вченні Платона / В. Б. Ковальчук // Проблеми філософії права. – Том ІІ. – К. ; Чернівці : Рута, 2004. – С. 191-203.
102. Ковальчук В. Конституція як основа легітимності публічної влади в правовій демократичній державі / В. Ковальчук // Право України. – 2010. – № 7. – С. 59-69.
103. Кожев А. Источник права : антропогенное желание признания как исток идеи Справедливости / А. Кожев // Вопросы философии. – 2002. – № 12. – С. 154-166.
104. Козловский В. В. В поисках социальной гармонии (социальная справедливость и социальная ответственность) / В. В. Козловский, В. Г. Федотова. – Свердловск : Изд-во Уральского ун-та, 1990. – 207 с.
105. Козловський А. А. Гносеологічні принципи права / А. А. Козловський // Проблеми філософії права. – Том ІІІ. – № 1-2. – К. ; Чернівці : Рута, 2005. – С. 32-44.
106. Козловський А. А. Онтологія юридичної відповідальності / А. А. Коз-ловський // Проблеми філософії права. – Том ІІ. – К. ; Чернівці : Рута, 2004. – С. 98-111.
107. Козловський А. А. Право як пізнання : вступ до гносеології права / А. А. Козловський. – Чернівці : Рута, 1999. – 295 с.
108. Козловський А. А. Справедливість як гносеологічний принцип права / А. А. Козловський // Ерліхівський збірник. – Вип. 3. – Чернівці : ЧНУ, 2002. – С. 11-17.
109. Козловський А. А. Філософія права як самосвідомість нації / А. А. Козловський // Проблеми філософії права. – Том І. – К. ; Чернівці : Рута, 2003. – С. 12-16.
110. Козюбра М. Праворозуміння: поняття, типи та рівні / М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 4. – С. 10-21.
111. Колодий А. Ф. Социальная справедливость и равенство: проблемы теории и практики / А. Ф. Колодий. – Львов : Свит, 1991. – 195 с.
112. Колодій А. М. Принципи права України / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
113. Коломієць О. Г. Ідея справедливості як інструмент соціальної політики : соціально-філософський аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / О. Г. Коломієць ; Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К. Д. Ушинського. – Одеса, 2003. – 20 с.
114. Комиссарова Е. Г. Об основных началах гражданского законодательства / Е. Г. Комиссарова // Журнал российского права. – 2001. – № 5. – С. 13-20.
115. Кондратюк Д. Л. Нравственно-правовые принципы в гражданском праве России (на примере справедливости, гуманизма, разумности и добросовестности) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражд. право; предпринимательское право; семейное право; меджунар. частное право” / Д. Л. Кондратюк. – Москва, 2006. – 24 с.
116. Конох М. С. Проблеми освіти в контексті соціально-філософського аналізу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філос. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / М. С. Конох ; Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2003. – 40 с.
117. Конституции государств Центральной и Восточной Европы / [отв. ред. Н. В. Варламова]. – М. : Центр конституционных исследований Московского общественного научного фонда, 1997. – 578 с.
118. Конституции зарубежных государств : учебное пособие / [сост. В. В. Маклаков]. – М. : БЕК, 1999. – 584 с.
119. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 430 с. – (Серия “Теория и история государства и права”).
120. Костенко О. М. Основне питання правознавства з позицій соціального натуралізму / О. М. Костенко // Проблеми філософії права. – Том І. – К. ; Чернівці : Рута, 2003. – С. 72-28.
121. Костенко О. Що є право? : про основи “натуралістичної” юриспруденції у світлі соціального натуралізму / О. Костенко // Право України. – 2010. – № 4. – С. 83-91.
122. Костицький М. В. Філософія права як наука і навчальна дисципліна / М. В. Костицький // Проблеми філософії права. – Том І. – К. ; Чернівці : Рута, 2003. – С. 17-21.
123. Кравченко Л. В. Гарант оновлення суспільства : становлення соціальної справедливості / Л. В. Кравченко, Б. І. Мороз. – К. : Політвидав України, 1989. – 191 с.
124. Кравченко Л. В. Справедливість як вибір / Л. В. Кравченко. – К. : Мо-лодь, 1998. – 255 с.
125. Краткая философская энциклопедия. – М. : Прогресс–Энциклопедия, 1994. – 576 с.
126. Кронмен Е. Т. Договірне право і розподільна справедливість / Е. Т. Кронмен // Філософія права / за ред. Дж. Фейнберга, Дж. Коулмена ; [пер. з англ. П. Таращук]. – К. : Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2007. – С. 683-707.
127. Крутова О. Н. Справедливость / О. Н. Крутова. – М. : Знание, 1963. – 48 с.
128. Кудрявцев В. Н. О правопонимании и законности / В.Н. Кудрявцев // Государство и право. – 1994. – 3. – С. 3-8.
129. Кудрявцев В. Н. Право: развитие общего понятия / В. Н. Кудрявцев, А. М. Васильев // Советское государство и право. – 1985. – № 7. – С. 3-13.
130. Кузнецов К. А. Теория права / К. А. Кузнецов. – Одесса : Книгоиздательство А. А. Ивасенко, 1918. – 100 с.
131. Кузнецова Н. Ф. Уголовное право и мораль / Н. Ф. Кузнецова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 104 с.
132. Кузнєцов В. І. Філософія права. Історія та сучасність : навчальний посібник / В. І. Кузнєцов. – К. : Стилос ; Фоліант, 2003. – 382 с.
133. Куринов Б. А. Обеспечение законности и справедливости при назначе-нии наказания / Б. А. Куринов // Советское государство и право. – 1971. – № 4. – С. 128-133.
134. Курс международного права : в 7 т. – Т. 2. / [Г. В. Игнатенко, В. А. Карташкин, Б. М. Клименко и др.]. – М. : Наука, 1989. – 240 с.
135. Ладиченко В. Інституалізація справедливості в процесі державотворення / В. Ладиченко // Юридична Україна. – 2006. – № 6. – С. 4-9.
136. Левин Д. Б. Мирное разрешение международных споров и понятие справедливости / Д. Б. Левин // Советское государство и право. – 1975. – № 10. – С. 94-102.
137. Левинас Э. Философия, справедливость и любовь / Э. Левинас // Фило-софские науки. – 1991. – № 6. – С. 128-138.
138. Левінас Е. Між нами: дослідження. Думки-про-іншого / Е. Левінас ; [пер. з фр.] – К. : Дух і літера, 1999. – 290 с.
139. Лившиц Р. З. Теория права : учебник / Р. З. Лившиц. – М. : БЕК, 1994. – 224 с.
140. Лившиц Ю. Парадоксы справедливости Ю. Лившиц, Г. Соотла. – Таллин : Периодика, 1989. – 176 с.
141. Лихолат І. П. Раціональне та позараціональне в праві (на матеріалах законотворчості) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 “Філософія права” / І. П. Лихолат ; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2001. – 21 с.
142. Ллойд Д. Идея права / Д. Ллойд ; [пер. с англ. М. А. Юмашевой, Ю. М. Юмашева] ; науч. ред. Ю. М. Юмашев – М. : ЮГОНА, 2002. – 416 с.
143. Лукашева Е. А. Право, мораль, личность / Е. А. Лукашева. – М. : Наука, 1986. – 264 с.
144. Лукич Р. Методология права / Р. Лукич. – М. : Прогресс, 1981. – 304 с.
145. Луцький І. М. Справедливість як філософсько-правова засада українського державотворення / І. М. Луцький. – Івано-Франківськ, 2004. – 200 с.
146. Луцький І. М. Справедливість як філософсько-правова засада українського державотворення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 “Філософія права” / І. М. Луцький ; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 22 с.
147. Макінтайр А. Справедливість як чеснота: зміна концепцій / А. Макінтайр // Лібералізм : антологія / [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К. : Смолоскип, 2002. – С. 859-868.
148. Максимов С. Дуальність права / С. Максимов // Право України. – 2010. – № 4. – С. 36-42.
149. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления / С. И. Максимов. – Харьков : Право, 2002. – 328 с.
150. Максимов С. И. Справедливость и эффективность как критерии оценки права / С. И. Максимов // Проблеми законності : Респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків : Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 49. – С. 195-204.
151. Максимов С. И. Философия права как проблема философии права / С. И. Максимов // Проблеми філософії права. Том ІІ. – К. ; Чернівці : Рута, 2004. – С. 27-32.
152. Максимов С. І. Філософія права як сфера співпраці юристів і філософів / С. І. Максимов // Проблеми філософії права. Том І. – К. ; Чернівці : Рута, 2003. – С. 33-36.
153. Малахов В. А. Етика : курс лекцій : навч. посібник / В. А. Малахов. – К. : Либідь, 2001. – 384 с.
154. Малахов В. П. Основы философии права : учебное пособие / В. П. Малахов. – М. : Акад. проект ; Культура, 2005. – 240 с.
155. Малеин Н. С. О справедливости советского права / Н. С. Малеин // Со-ветское государство и право. – 1983. – № 10. – С. 62-68.
156. Мальцев Г. В. Социал