КОМУНІКАТИВНА ВЗАЄМОДІЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ У ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІЙ ДІАЛОГІЧНО-ПРАГМАТИЧНІЙ ПРОЕКЦІЇ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ФРАНКІВ ЛІЛІЯ СТЕПАНІВНА

УДК 340.12(043.3)

КОМУНІКАТИВНА ВЗАЄМОДІЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
У ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІЙ
ДІАЛОГІЧНО-ПРАГМАТИЧНІЙ ПРОЕКЦІЇ

Спеціальність 12.00.12 – філософія права

Дисертація
на здобуття наукового ступеня |
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Токарська Антоніна Семенівна,
доктор юридичних наук, професор

Львів – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 3
Розділ І
ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ВЗАЄМОДІЇ У ПРОЦЕСІ ПРАВОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ 11
1.1 Теоретико-світоглядні передумови
становлення і розвитку комунікативної взаємодії 11
1.2 Методологічна функція діалогу 29
1.3 Філософсько-правові підвалини прагматизму комунікативної взаємодії 46
Висновки до першого розділу 58
Розділ ІІ
ДІАЛОГІЧНІ ВИМІРИ ПРАВОВОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ 60
2.1 Історико-генетичний аналіз
філософсько-правового підґрунтя діалогу у праві 60
2.2 Правовий діалог як визначальна складова комунікативної взаємодії 73
Висновки до другого розділу 95
Розділ ІІІ
СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНА КОМУНІКАТИВНА ВЗАЄМОДІЯ У ФОРМУВАННІ НОВОЇ ФІЛОСОФІЇ СПІВПРАЦІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ 98
3.1 Діалогічно-прагматична спрямованість
механізмів правової взаємодії на встановлення істини 98
3.2. Герменевтичний феномен діалогізації у здійсненні права 114
3.3 Діалогічний характер забезпечення інтеракцій
«ОВС – митні органи» 131
3.4 Діалогічно-правова освітня модель
професіоналізації працівників ОВС 155
Висновки до третього розділу 171
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183
ДОДАТКИ 207

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку суспільства зумовлює потребу розкриття нових можливостей правової активності працівників правоохоронних органів, дієвості, динамічності. Розв’язання завдань покликане не лише оновити суспільні відносини, але й розвинути особистий потенціал кожного правника на етапі утвердження верховенства права у державі.
Шлях до більш ефективної професійної діяльності полягає у використанні наявних ресурсів такої недостатньо вивченої сфери, як діалогізація у взаємодії правоохоронних органів. Її освоєння з метою розробки концептуальних засад зовнішньої і внутрішньої взаємодії стає вимогою часу і потреб суспільного внормування практики, узгодженого виконання державних завдань на правовому рівні.
Скоординоване поєднання зусиль правоохоронних відомств із унормованим діалогом між підрозділами та організаціями, громадськістю відкриває невикористані резерви для запобігання, розслідування і розкриття злочинів. Основним засобом організаційного забезпечення нормативної взаємодії є професійний правовий діалог, який сприяє уникненню непрофесіоналізму, подоланню протистояння у виконанні різними підрозділами одних і тих же функцій у конкурентному змаганні за показники.
Діалогічний підхід у праві набуває пріоритетності не лише в аналізі феномена комунікативної взаємодії, а й заслуговує бути окремою парадигмою правового мислення у зв’язку з тим, що: 1) діалогізація спроможна найбільш адекватно на основі консенсуалізації спроектувати вирішення проблем неефективної правоохоронної діяльності, адекватного способу співпраці та внормування конфліктних інтеракцій; 2) правовий діалог впливає на правове мислення і спосіб ухвалення правового рішення; 3) актуалізація «діалогічної антропології права» (як метод дослідження) зумовлена об’єктивними тенденціями розвитку філософії права; 4) в антропології права діалогізація виокремлюється як проблема і об’єкт дослідження.
Окрім зазначеного, у контексті діалогічно-прагматичної професійної спрямованості можуть бути осмислені питання міждисциплінарного характеру, які позиціонують нові підходи і загальнотеоретичного, і вузькогалузевого характеру правової комунікативної взаємодії.
У вітчизняній науці цій проблематиці присвячували свої дослідження такі вчені, як А. Аксьонов, О. Балинська, М. Біргеу, М. Бобровник, Т. Возна, Т. Гарасимів, І. Гетьман, Д. Гребельський, С. Гречанюк, В. Грищук, О. Грищук, В. Грохольський, Д. Заброда, Г. Зуйков, В. Коваленко, В. Лисенко, О. Литвинов, С. Максимов, Ю. Назар, І. Олійник, В. Онісьєв, Є. Павленко, П. Рабінович, С. Рабінович, А. Сачаво, А. Токарська, В. Тропін, Г. Туманов, Л. Фещенко, Г. Цимбал, М. Цимбалюк, І. Шутак та ін.
Проблемі взаємодії правоохоронних органів присвячено чимало праць у Росії. Вони, зокрема, стосуються співпраці з іноземними державами і міжнародними організаціями в боротьбі зі злочинністю (В. Атмажитов, А. Балашов, А. Бастрикін, Д. Бекешева, Р. Бєлкін, П. Бірюков, А. Бойцов, В. Бурданов, І. Гуценко, Р. Данилов, А. Закатов, В. Зеленський, В. Звірбуль, Е. Іщенко, Е. Карасьов, І. Карпеца, В. Куликов, А. Ларін, Е. Ляхов,
А. Піхов та ін.).
У зарубіжній науці це дослідження К. Амбоса, М. Бассіуні, Дж. Гілберта, Дж. Даугарда, А. Кізера, Ф. Манна, П. Маргуандта, Ф. Мортенса, А. Мюллера, І. Стенбрука, Д. Харріса, І. Шифера, а також внесок дослідників символічного інтеракціоналізму (Г. Блумер, Н. Дензін, Ч. Кулі, Дж. Мід, Т. Шибутані та ін.).
Соціально-філософські праці діалогічного напряму належать М. Бахтіну, М. Буберу, Б. Вальденфельсу, А. Гурвічу, Ф. Ебнеру, Е. Левінасу, Л. Лі, Ф. Розенцвейгу, О. Розеншток-Х’юсту, М. Тойніссену, С. Франку, Б. Хюбнеру, у феноменології – Е. Гуссерлю, М. Хайдеггеру, А. Шюцу, в теорії екзистенціалізму – Г. Марселю, Ж.-П. Сартру, Е. Фромму, М. Хуго, в теорії неопрагматизму – Р. Рорті.
Українську комунікативну філософію представляють праці таких дослідників, як С. Гатальська, А. Дондюк, І. Донець, Р. Даниляк, А. Єрмоленко, А. Ішмуратов, Н. Колотилова, С. Кошарний, В. Лук’янець, В. Малахов, Л. Озадовська, В. Петрушенко, М. Препотенська, Л. Саввіна, В. Самохвалова, О. Соболь, О. Чорба, Г. Шалошенко, С. Щербак та ін.
Назагал знані фахівці хоча й створили науково-теоретичні основи вивчення права, діалогу, проте не ставили своїм завданням проаналізувати особливості комунікативної взаємодії працівників правоохоронних органів. Фундаментальних праць оцінки комунікативної взаємодії із діалогічно-прагматичних позицій на дисертаційному філософсько-правовому рівні з обраної проблематики поки що немає.
Ця дисертація є першою спробою комплексного міждисциплінарного дослідження сформульованої проблеми із погляду сучасних вимог до її вирішення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у контексті наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855).
Мета і задачі дослідження пов’язані з філософсько-правовим аналізом діалогічно-прагматичних засад правової комунікативної взаємодії правоохоронних органів на основі діалогічно-антропологічного підходу, спрямованого на забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Для досягнення мети передбачається вирішення таких задач:
– визначити стан дослідження проблеми комунікативної взаємодії;
– описати загальнометодологічні підходи до розуміння діалогу, діалогічно-прагматичної проекції взаємодії у праві;
– встановити філософсько-правові підвалини прагматизму комунікативної взаємодії через правовий діалог (особливості, зміст, принципи);
– з’ясувати семантику ключових понять «комунікативна взаємодія правоохоронних органів», «правовий діалог», «співробітництво», «координація», «правова допомога» та місце правового діалогу серед засадничих складових забезпечення комунікативної взаємодії у правоохоронній практиці;
– розкрити теоретико-світоглядні передумови становлення і розвитку правової комунікативної взаємодії через діалог;
– встановити діалогічно-прагматичну спрямованість комунікативної взаємодії на з’ясування істини;
– описати герменевтичну сутність діалогічно-прагматичної інтеракції у правоохоронній діяльності;
– виокремити на рівні невивчених галузевих взаємин діалогічно-прагматичну модель комунікативної взаємодії «ОВС – митні органи» як складову демократизації та стабілізації розвитку держави;
– спроектувати заходи щодо вдосконалення освітньої моделі правоохоронної практики в її комунікативно-діалогічному аспекті.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, сформовані на рівні комунікативної правової взаємодії, спрямовані на вдосконалення і саморегулювання взаємин у співпраці.
Предмет дослідження – комунікативна взаємодія правоохоронних органів у філософсько-правовій діалогічно-прагматичній проекції.
Методи дослідження. В основу аналізу покладені методи, зумовлені предметом дослідження, філософсько-світоглядна основа якого – принцип плюралізму. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-наукові, філософські методи, сформовані на основі теоретичного та емпіричного підходів до аналізу наукових напрацювань дослідників у галузі філософії права (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1); метод логіко-семантичного аналізу сприяв вивченню фундаментальних проблем функціонування опорних дефініцій у різногалузевих концепціях (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1); з цією метою використаний метод категоріального аналізу для авторського визначення змісту ключових термінолексем у цьому дослідженні (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2); діалектичний метод – для характеристики зв’язку комунікативної взаємодії правоохоронних органів із процесами демократизації суспільного розвитку (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1); історико-порівняльний метод застосований у висвітленні особливостей ретроспективи проблеми діалогізації у науковій проблематиці та її еволюціонування (підрозділи 1.3, 2.2, 3.1); метод критичного аналізу використаний в аналізі наукових джерел (підрозділи 1.1, 1.4); статистичний метод – для збору, аналізу та узагальнення результатів співпраці правоохоронних органів (підрозділи 2.2, 3.1); діяльнісний метод – для аналізу правової діалогічної практики працівників ОВС і митних органів (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2); соціологічний метод – для опитування працівників правоохоронних органів (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1); герменевтичний – для вивчення процесу розуміння складного феномена правової реальності – професійної діалогізації, яка опосередковує втілення права у правопорядок (підрозділ 3.2); метод моделювання – для проектування діалогічно-прагматичної взаємодії у діяльності правоохоронних органів (підрозділ 3.4).
Емпіричну базу дослідження становлять результати проведеного анкетування працівників правоохоронних органів (більше 200 осіб).
Наукова новизна одержаних результатів у тому, що в ньому вперше виконаний комплексний системний аналіз комунікативної взаємодії правоохоронних органів із позицій її діалогічно-прагматичної реалізації, одержані нові науково-теоретичні та науково-практичні результати, які мають важливе значення для розвитку філософсько-правової науки.
У науковій роботі вперше одержано:
– визначення терміна «комунікативна взаємодія правоохоронних органів», який тлумачиться як діалогічно-прагматичний взаємозв’язок з метою унормування режиму правових дій, узгодженості спільної діяльності, сформованої на підставі її основних інтенцій в межах взаємних обов’язків щодо захисту прав і свобод людини і громадянина;
– концепцію правового діалогу у взаємодії правоохоронних органів, в якій він постає інструментом утілення права;
– опис напрямів комунікативної взаємодії у діалогічній правоохоронній діяльності (встановлення істини інтеракції через ціннісні, функціональні форми діалогічної співучасті), ефективної взаємоузгодженої однаково вмотивованої цінностями діяльності; принципів окресленої взаємодії (захист прав і свобод людини; правдивість, індивідуальність, рівність, справедливість, моральні ідеали, пропорційно-компетентна відповідальність);
удосконалено:
– положення про реалізацію права у правоохоронній діяльності, пов’язане із проблемою професійного правового діалогу через його недостатню законодавчу і непрофесійну вмотивованість, змагання за показники, руйнівну конфліктність;
– дослідження онтологічного та етичного вимірів феномена комунікативної взаємодії, залежних від правосвідомості, правової культури, системи соціальних зв’язків учасників діалогу; деформованості у зв’язку з корупційністю;
– категоріальний апарат цієї проблематики в сучасній авторській інтерпретації;
дістали подальший розвиток:
– система принципів взаємодії на діалогічно-прагматичному рівні;
– особливості діалогічної взаємодії у правоохоронній діяльності;
– комунікативно-дискурсивна концепція інтерсуб’єктивістського напряму, пов’язана зі значенням діалогу у функціонуванні права та формуванні суспільної правосвідомості.
Практичне значення одержаних результатів у тому, що вони мають належний ступінь готовності до використання: у подальшій науковій розробці проблем раціональності моделювання комунікативних взаємин
у правоохоронній діяльності; для вдосконалення комунікативної діяльності
з метою забезпечення сучасного рівня дискурсу правового діалогу;
у правозастосовній практиці з метою удосконалення суспільної взаємодії
у правоохоронній діяльності, захисту прав і свобод людини і громадянина (акт впровадження № 008/04/12 від 25.04.2012 р.); у комунікативно-пізнавальних просвітницьких заходах, спрямованих на утвердження прав людини і її свобод, рівності і справедливості; у навчальному процесі
під час викладання нормативних дисциплін «Філософія права», «Філософія», «Професійна етика» та ін. (акт впровадження № 11/1-1502 від 14.09.2012 р.).
Апробація результатів дисертації здійснювалася на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ, а також під час участі в роботі наукових і науково-практичних конференцій різного рівня: Міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні аспекти національної безпеки» (м. Львів,
27–28 вересня 2011 року); ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль суспільно-політичних дисциплін у формуванні світогляду працівника органів внутрішніх справ» (м. Львів, 3 червня 2011 року); VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи» (м. Київ, 4 листопада 2011 року); ІІІ Всеукраїнському «круглому столі» «Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспективи, сучасні проблеми та наукове прогнозування» (м. Львів, 9 грудня 2011 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 17 лютого 2012 року); Міжвузівській науково-практичній конференції «Проблеми комплексного підходу до вивчення термінологічної лексики у спеціалізованому вищому навчальному закладі» (м. Дніпропетровськ, 11 квітня 2012 року); VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Міжкультурна комунікація: мова – культура – особистість» (м. Острог,
26–27 квітня 2012 року); ІV Міжнародній науковій конференції «Компаративістські читання» (м. Львів, 27–29 квітня 2012 року).
Публікації. Результати дослідження опубліковано у п’яти статтях у фахових наукових виданнях із юридичних наук, затверджених ВАК України, а також у десяти публікаціях виступів, статей, тез доповідей за результатами наукових і науково-практичних заходів.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дисертація дала можливість заповнити низку прогалин у вітчизняній філософії права, засвідчила перспективність подальших філософсько-правових досліджень у сфері осмислення понять і синтетичних категорій із комунікативної взаємодії щодо її діалогічно-прагматичної проекції. Це
дає змогу сформулювати найбільш важливі пропозиції на основі здобутих
у дослідженні наукових і практичних результатів з метою подальшого вдосконалення діалогічної моделі права та практики його застосування
у взаємодії правоохоронних органів. На основі застосованих методів обґрунтована достовірність результатів дослідження, які полягають у
тому, що:
1. Фаховий правовий діалог як загальноцивілізаційна цінність постає вагомим регулятором якісних змін у професійній діяльності правоохоронних органів. Увесь дослідницький спектр питань, вивчених до цього часу, стосується: а) еволюції діалогу та його семантичного наповнення на різних етапах історії цивілізації і права; б) теоретичного поступу в дослідженні комунікації-діалогу через призму «буття-у-праві», «права-як-комунікації»; в) теоретико-праксеологічного спрямування досліджень діалогу у міждисциплінарному вимірі. Концепція взаємодії ОВС через правовий діалог є міждисциплінарним ядром філософської і правової науки.
2. Комунікативна взаємодія у правоохоронній діяльності – це визначальний чинник демократизації у здійсненні права та стабілізації суспільного розвитку. Правовий діалог наділений методологічною функцією: забезпечувати реалізацію прагнення суб’єктів права до розв’язання конфліктів на основі рівності, справедливості і встановлених меж свободи. Діалог покликаний урегульовувати бівалентні протистояння методом інструменталізму (за Дж. Дьюї), співвідносного із філософією прагматизму. Осмислення правової дійсності з метою пошуку істини у праві зорієнтоване на пізнання проблем взаємодії правоохоронних органів на основі діалогічно-прагматичного підходу, поєднання трьох типів методологічного знання: інструментального, теоретико-концептуального і світоглядного, що й забезпечило застосування низки методологічних прийомів та засобів одержання об’єктивних результатів оцінки правового діалогу, констатації необхідності його правового регулювання.
Дослідження побудоване на діалогічно-прагматичній концепції аналізу, яка передбачає сприйняття права як умови забезпечення діалогу між суб’єктами. Нове теоретичне осмислення діалогічної концепції права в контексті філософії прагматизму, пов’язане з аналізом правової діалогічної практики в межах комунікативної взаємодії правоохоронних органів, зумовлює теоретичну цінність способів формування ефективної системи регулювання правовідносин. Виявлення можливостей перспективізації вказаної проблематики пов’язано певною мірою із необхідністю перегляду на основі теорії інструменталізму як загальної теорії управління, так і її галузевого спрямування.
3. Прагматизм комунікативної взаємодії, притаманний правовому діалогу, полягає у створенні такого рівня вербально-семантичної реалізації ідей, знань і комунікативних дій, завдяки якому забезпечуються: результативне досягнення мети правової професійної діяльності, практичні наслідки дії права. Методологія філософії прагматизму підпорядкована втіленню прагнення до успішності правових комунікативних дій суб’єкта. Діалогічний прагматизм зумовлений правоохоронною діяльністю різних служб і підрозділів та спричинений метою, завданнями, стратегією
і тактикою ефективної діяльності із питань процесуального, адміністративного, оперативно-розшукового чи управлінського змісту. Особливістю діалогічного прагматизму правоохоронних органів є, по-перше, рівність суб’єктів;
по-друге, непідпорядкованість один одному (у межах структури правоохоронних органів); по-третє, формами взаємодії можуть виступати координація або співробітництво чи правова допомога; по-четверте, діалог як форма комунікативної взаємодії має різні рівні поширення: внутрішній, зовнішній, а також а) місцевий; б) регіональний; в) загальнодержавний; г) міжнародний.
Надважливою узагальнювальною рисою зазначених констант у комунікативній взаємодії правоохоронних органів є її засаднича діалогічно-прагматична спрямованість (проекція), яку трактуємо як здатність суб’єктів на високопрофесійній основі забезпечувати в окреслених рамках обов’язків дієвість взаємодії засобами комунікації, не порушуючи рівність, відповідальність, справедливість, інтелектуально-комунікативний взаємовплив на результат; на подолання взаємної комунікативної непрозорості; на забезпечення якісних трансформацій замість розширення простору діалогу.
Через прагматичне правове регулювання комунікативних взаємовідносин утілюється вдосконалення структури дії, що дозволяє змінити мисленнєвий досвід. Поки що відсутня єдина модель ефективного механізму комунікативної діяльності. Хоча окремі загальновизнані стандарти взаємодії організацій вироблені (однак без діалогової схеми), до того ж вони постійно ускладнюються неврахуванням стрімких економічних, політичних і правових умов.
Прагматичний характер правового діалогу у процесі комунікативної взаємодії оновлює концепцію права як інтерсуб’єктивного феномена у плюралістичному суспільстві. Він дозволяє створити нову проекцію філософсько-правового розуміння правовідносин, у центрі якої – норми професійно-комунікативної дії правового суб’єкта як правового діяча. Прагматика сповідування правових цінностей у взаємодії спонукає до обґрунтування меж і засад нормативних інтенцій (намірів) у професійній комунікації правників.
4. Ключовими для дослідження є поняття: комунікативна взаємодія правоохоронних органів – це правовий діалогічно-прагматичний взаємозв’язок з метою унормування режиму правових дій, узгодженості спільної діяльності, сформованої на підставі основних інтенцій суб’єктів у межах взаємних обов’язків щодо захисту прав і свобод громадян.
Правовий діалог є об’єктивно зумовленим засобом взаємодії у правоохоронній діяльності; інструментом утілення права. Це спосіб комунікації, який передбачає вербальну та невербальну взаємодію суб’єктів у межах установлених правом обов’язків. Правова допомога як інтеракційний різновид комунікативної взаємодії – це форма діалогової співпраці правоохоронних органів, змістом якої є виконання погодженої частини правозахисних дій, спрямованої на допомогу в забезпеченні профілактики злочинів, їх виявлення, розслідування, судового розгляду, а також реалізацію інших правових дій і рішень.
Співробітництво через діалог – це взаємне вербально-діяльнісне узгоджене дотримання умов виконання спільних професійних обов’язків щодо взаємодії з метою профілактики, боротьби зі злочинністю, додержання стандартів та гарантій прав і свобод людини і громадянина. Координація правозахисних діалогічних інтеракцій зводиться до інструментального погодження засобів забезпечення результату спільних дій, розподілу обов’язків взаємозумовленої нормами права діяльності.
Визначено місце правового діалогу у системі засобів взаємодії правоохоронних органів, зауважено на його ролі як складовій комунікації. Остання у межах нових парадигм «буття-як-комунікація», «право-як-комунікація» акцентує на взаємодії – практичній дії, щодо якої діалог – похідний. Якщо комунікація виступає умовою і своєрідним «фундаментом предметної діяльності» (М. Коган, В. Даренський), то практика (через право-як-комунікацію) набуває діалогічної структури, зумовленої взаємно інтерпретативними відносинами.
Взаємодія правоохоронних відомств покликана виформовувати комунікативне спрямування нового змісту на усталення мети захисту прав людини, суспільства від бюрократичних зловживань, злочинних посягань, на створення безпечних умов життя і діяльності всіх інститутів права у державі, а також сформовану більшу довіру та реальну співпрацю із громадськістю.
До принципів комунікативної взаємодії віднесені: 1) рівність; 2) справедливість; 3) пропорційно-компетентна взаємовідповідальність; 4) верховенство права; 5) професіоналізм і виправданість ризику.
5. Розкриваючи теоретико-світоглядні передумови становлення і розвитку правової комунікативної взаємодії, зауважено, що у різні історичні періоди розвитку цивілізації процеси суспільної взаємодії, правової діалогізації в суспільстві спричинили своїм впливом розвиток державотворення і правотворення.
Відтак зауважено, що діалог як загальноеволюційна цінність суспільства трансформувався із: 1) виникнення перших уявлень про діалог; 2) формування ідеології діалогізації; 3) утвердження діалогу як способу буття-у-праві; 4) закріплення через діалог принципу рівності і справедливості у демократичному законодавстві; 5) розширення семантики ідеї комунікації у сучасній правовій теорії.
6. Діалогічно-прагматичний характер професійної правової взаємодії передбачає наявність використання механізмів установлення істини комунікантами. У поняття істини вкладено універсумний модус зі значенням: 1) правди; 2) морального ідеалу; 3) справедливості; 4) достовірного знання; 5) твердження; 6) судження, перевіреного практикою.
До механізмів діалогічно-прагматичної правової взаємодії віднесені: первинність людиноцентризму; керованість законом і спільною метою, професійним обов’язком; наявність достовірних фактів; відповідальність; поетапність розвитку діалогу; обґрунтованість аргументації; наявність меж (неперевищення) вербального/невербального впливу в діалозі; спрямованість на пізнання та встановлення істини.
Визначаючи механізми діалогічно-прагматичної реалізації комунікативної взаємодії, зауважено на основній їхній ролі – сприянні встановленню істини у процесі правового діалогу через: застосування вербальних засобів зв’язності; поглиблення/зміни теми; узагальнення чи деталізації; повторів; аналогій чи ідентифікації.
7. Герменевтичний концепт діалогу програмує розуміння правничого характеру узаконення істинності та зобов’язальної відповідальності суб’єктів у комунікативній взаємодії. Основу з’ясування істини становить герменевтичний досвід сприйняття правового дискурсу, діалогу, суть якого – у подоланні нерозуміння або спотворення спільної мети, що стосується реалізації завдань правоохоронної діяльності.
Глибше трактування цієї мети зводиться до розуміння у процесі діалогічно-прагматичної комунікації потреби відкриття всієї сутності правової чи протиправної ситуації через всі «горизонти» пізнання. У правоохоронній діяльності воно наділене семантичною зорієнтованістю, яка не обмежується встановленням істини, а поглиблюється забезпеченням реалізації права на гуманізм, справедливість, індивідуальність, рівність, свободу всіх суб’єктів права.
Інтерпретація в правовому діалозі ґрунтується на розумінні способу «буття-у-праві» суб’єкта. Семантичну основу інтерпретування взаємодії становить професійний комунікативний дискурс і засоби його творення. Герменевтична сутність діалогу розкриває процеси узаконення істинності діалогу, організаційної дії «зобов’язального тексту». Трактування правового дискурсу на етапі забезпечення (досягнення) згоди проектує непередбачені наслідки комунікативної дії. Розпізнавання істинності розуміння у правовому діалозі набуває форм правильного-неправильного, конструктивного-неконструктивного. Ключовими у процесі інтерпретації правового діалогу стають: професійний вербальний рівень (досвід), правова і організаційна культура, моральність, стиль взаємодії, наявність перспективи діалогу, механізми діалогу.
8. Суть діалогічно-прагматичного режиму правоохоронної діяльності (ОВС і митних органів) – у процесі нормативної комунікативної взаємодії для профілактики, розслідування злочинів, забезпечення адекватного рівня правової вербальної та невербальної взаємодії, спрямованого на ефективність запобігання, блокування, нейтралізування та усунення підстав і ліквідування причин злочинності.
Складовими забезпечення рівності і справедливості як методів права в комунікативній взаємодії правоохоронних відомств є: правило діалогічної домірності або табу; правило рівності як процесуальної виправданості; правило адекватності діалогу диференційованої рівності із можливістю позитивних дій з урахуванням табу; правило неперевищення діалогічного впливу як безпідставного вимагання підпорядкування; правило заборони зловживання діалогом.
Зауважено, що правове забезпечення комунікативної взаємодії ОВС
і митних органів вимагає законодавчої регламентації взаємодії,
її єдиноспрямованості, розмежування прав і обов’язків, системності і уніфікованості. Існує потреба вироблення оцінки меж юридичного узаконення основ правової взаємодії, критеріїв ефективності діалогу
у правоохоронній діяльності, які визначають сферу і вид завдань, юридичної відповідальності, професійної комунікативної компетентності,
а також створення спецпідрозділів взаємодії та інформаційно-аналітичної роботи з обов’язками розроблення комунікативних заходів нормативізації співпраці, координації спільних дій. Основою для подолання проблем
на етапі вироблення стратегії боротьби із сучасною злочинністю є насамперед вдосконалення (уніфікація) законодавчих та відомчо-нормативних основ урегульованості питань взаємодії правоохоронних органів, розроблення раціонально видозмінених до сучасних умов методів роботи ОВС у сфері комунікації з іншими службами правоохоронної системи, реформування системи підготовки і навчання майбутніх співробітників-правоохоронців.
9. Трансформації у сфері юридичної освіти спрямовані на вдосконалення процесу навчання і гарантування практичної реалізації юридичних норм; передбачають постійно осмислюваний (відповідно до вимог сучасності) цілеспрямований та системний процес оновлення професійних навичок і підходів щодо вдосконалення правового виховання, організаційної культури взаємодії. Цей шлях вибудовується на основі освоєння новітніх теоретичних здобутків загальносвітового масштабу, в якому по-особливому виокремлюється європейська наукова філософсько-правова школа.
Методологія освітньої практики дає підстави для подальшого проектування на сучасному поліетнічному просторі ефективних способів пояснення буття людини, її самоорганізації у сфері правовідносин, перспективного вивчення всіх аспектів праворозуміння в діалогічно-антропологічній та діалогічно-синергетичній антропології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративна діяльність: навч. посібник [для студентів вищ. навч. закл.] / [М. В. Ковалів, З. Р. Кісіль, Д. К. Калоянов та ін.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 432 с.
2. Аитова Г. Новое в понимании справедливости в эпоху глобализации: социально-философский анализ: автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. филос. наук: спец. 09.00.11 – социальная философия / Г.Ш. Аитова; Москва, 2011. – 34 с. Аршинов [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://spkurdyumov.narod.ru/Aitova.pdf
3. Алексеев Н. Н. Основы философии права / Н. Н. Алексеев ; [отв. ред. Г. Г. Бернацкий, В. П. Сальников, Ю. А. Сандулов]. – СПб. : Лань, 1999. – 256 с. – (Серия «Классики истории и философии права»).
4. Алексеев С. С. Линия права / Сергей Сергеевич Алексеев. – М. : Статут, 2006. – 461 с.
5. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия : опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
6. Алексеев С. С. Социальная ценность права в советском обществе / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1971. – 222 с.
7. Алексеев С. С. Философия права / Сергей Сергеевич Алексеев. – М. : Норма, 1998. – 336 с.
8. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опит комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М. : Статус, 1999. – 710 с.
9. Алексеева Т. А. Справедливость: морально-политическая философия Дж. Роулса / Т. А. Алексеева. – М. : Наука, 1992. – 112 с.
10. Аллан Т. Р. С. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права / Т. Р. С. Аллан ; [пер. з англ. Р. Семківа]. – К. : Києво-Могилянська академія, 2008. – 385 с.
11. Американська філософія прагматизму: витоки і цінності / Н. Б. Вяткіна // Американська філософія освіти очима українських дослідників: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (22 груд. 2005 р.). – Полтава, 2005. – С. 9–16.
12. Андрущенко В. П. Сучасна соціальна філософія : курс лекцій / В. П. Андрущенко, М. I. Михальченко. – К. : Генеза, 1996. – 368 с.
13. Антология мировой правовой мысли: в 5 т. / [Нац. обществ.-науч. фонд; Руководитель науч. проекта Г. Ю. Семигин]. – М. : Мысль, 1999.
14. Антологія української юридичної думки: в 10 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К. : Вид. Дім «Юридична книга», 2005.
15. Апель К.-О. Апріорі спільноти комунікації та основи етики. До проблеми раціонального обґрунтування етики за доби науки / Карл-Отто Апель // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. Хрестоматія : [навч. посіб.]. – К. : Ваклер, 1996. – С. 360–421.
16. Апель К.-О. Дискурсивна етика як політична етика відповідальності у ситуації сучасного світу / Карл-Отто Апель // Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. – К. : Лібра, 1999. – С. 395–412.
17. Апель К.-О. Дискурсивна етика: політика і право / Карл-Отто Апель ; [пер. з нім.]. – К. : Український філософський фонд, 1999. – 74 с.
18. Апель К.-О. Коммуникативное сообщество как трансцендентальная предпосылка социальных наук / Карл-Отто Апель // Трансформация философии. – М. : Логос, 2001. – С. 193–236.
19. Аршинов В.И. Рефлексивно-активные среды инновационного развития в контексте синергетики сложности / В.И. Аршинов. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://spkurdyumov.narod.ru/arshhhhiiiinnn.htm
20. Аспекты теории коммуникации // Межличностное общение : Хрестоматия по психологии. – Спб. : Питер, 2001. – С. 11–25.
21. Бабкін В. Д. Взаємозв’язок філософії права та загальної теорії держави і права / В. Д. Бабкін // Проблеми філософії права. – Т. І. – К.; Чернівці : Рута, 2003. – С. 56–60.
22. Балинська О. М. Вербальний біхевіоризм у діяльності органів внутрішніх справ: філософсько-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 – філософія права / О. М. Балинська. – Львів, 2007. – 16 с.
23. Бандура О. О. Деякі аспекти взаємного зв’язку цінностей та істини у праві / О. О. Бандура // Проблеми філософії права. – Том І. – К.: Чернівці: Рута, 2003. – С. 111–115.
24. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві (філософський аналіз): дис. на здобуття наук. ступеня доктора філос. наук : спец. 12.00.12. / Олег Олександрович Бандура. – К., 2003. – 403 с.
25. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві / О. О. Бандура. – К. : Вид-во Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 271 с.
26. Барковський В. П. Формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. педаг. наук : спец. 13.00.04 – теорія освіти вищої школи / В. П. Барковський. – Хмельницький, 2003. – 18 с.
27. Бацевич Ф. С. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи / Флорій Сергійович Бацевич. – Львів : ПАІС, 2005. – 264 с.
28. Бачинин В. А. Морально-правовая философия / В. А. Бачинин. – Харьков : Консум, 2000. – 206 с.
29. Бачинин В. А. Философия права и преступления / В. А. Бачинин. – Харьков : Фолио, 1999. – 607 с.
30. Бачинін В. А. Філософія права : словник / В. А. Бачинін, В. С. Журавський, М. І. Панов. – К. : Ін Юре, 2003. – 408 с.
31. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккариа. – М.: Фирма «Стелс»; Бимпа, 1995. – 303 с.
32. Бербешкина З. А. Совесть как этическая категория / З. А. Бербешкина. – М. : Высшая школа, 1986. – 103 с.
33. Бердяев Н. А. Истина и откровение / Николай Александрович Бердяев. – СПб. : Изд. Русского Христианского гуманитарного института, 1996. – 384 с.
34. Бердяев Н. А. Философия свободы. Смысл творчества / Николай Александрович Бердяев. – М. : Правда, 1989. – 607 с.
35. Бердяев Н. А. Философия неравенства (Письма к недругам по социальной философии) / Николай Александрович Бердяев. – М. : ИМА-Пресс, 1990. – 288 с.
36. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель ; под общ. ред. В. И. Даниленко ; [пер. с фр. Г. В. Чуршукова]. – М. : NOTA BENE, 2000. – 576 с.
37. Бікс Б. Теорія природного права / Б. Бікс // Філософія права / за ред. Дж. Фейнберга, Дж. Коулмена ; [пер. з англ. П. Таращук]. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2007. – С. 20–36.
38. Білий П. М. Правова культура в адміністративній діяльності працівника міліції громадської безпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 – правова культура в адміністративній діяльності працівника міліції громадської безпеки / П. М. Білий. – К., 1998. – 16 с.
39. Бобровник С.В. Компроміс і конфлікт у праві : антрополого-комунікативний підхід до аналізу: монографія / С.В. Бобровник. – К.: Вид-во «Юридична думка», 2011. – 384 с.
40. Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Большая Российская энциклопедия; СПб.: Норинт, 2000. – 1453с.
41. Боннер А. Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности / А. Т. Боннер. – М. : Рос. право, 1992. – 320 с.
42. Боннер А. Т. Проблема социальной справедливости и право на судебную защиту / А. Т. Боннер // Советское государство и право. – 1987. – № 8. – С. 13–21.
43. Бориснëв С. В. Социология коммуникации: уч. пособ. [для вузов] / С. В. Бориснёв. – М. : Юнити-Дана, 2003. – 270 с.
44. Буари Филип А. Паблик рилейшнз или стратегия доверия / Филип А. Буари. – М. : Инфра-М, 2001. – 178 с.
45. Буданов В. Квантово-синергетические онтологии и постнеклассические практики. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://spkurdyumov. narod.ru/bvg120.htm
46. Букреев В. И. Этика права: от истоков этики и права к мировозрению / В. И. Букреев, И. Н. Римская. – М. : Юрайт, 1999. – 336 с.
47. Бурлай Є. В. Право в естетичному вимірі (до постановки питання) / Є. В. Бурлай // Проблеми філософії права. – Том II. – К. ; Чернівці : Рута, 2004. – С. 204–214.
48. Бусова Н. А. Модернизация, рациональность и право / Н. А. Бусова. – Х. : Прометей-Прес, 2004. – 351 с.
49. Варламова Н. Право и справедливость: соотношение в контексте различных типов правопонимания / Н. Варламова // Право України. – 2010. – № 4. – С. 70–75.
50. Вартанова Е. Л. Коммуникационная политика России: нужен решительный шаг / Е. Л. Вартанова // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 10. – Журналистика. – 2001. – № 1. – С. 58–73.
51. Васильев А. М. О правовых идеях-принципах / А. М. Васильев / Советское государство и право. – 1975. – № 3. – С. 11–18.
52. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1976. – 264 с.
53. Васильчук В. О. Справедливість як духовна основа права / В. О. Васильчук // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць, вип. 273 : правознавство. – Чернівці : Рута, 2005. – С. 5–9.
54. Васильчук В. О. Формальна та реальна справедливість у концепції прав людини / В. О. Васильчук // Проблеми філософії права. – Т. І. – К. ; Чернівці : Рута, 2003. – С. 154–156.
55. Вацлавик П. Прагматика человеческих коммуникаций: Изучение паттернов, патологий и парадоксов взаимодействия / П. Вацлавик, Д. Бивин, Д. Джексон ; [пер. с англ. А. Суворовой]. – М. : Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 320 с.
56. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
57. Верецька Л. І. Феномен справедливості у контексті соціальної комунікації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / Л. І. Верецька. – Одеса, 2002. – 21 с.
58. Витрук Н. В. Общая теория юридической ответственности / Н. В. Витрук. – М. : Норма, 2009. – 259 с.
59. Витрук Н.В. Общая теория юридической ответственности: монография / Н.В. Витрук. – М.: РАП, 2008. – 324 с.
60. Вихованський О.С. Менеджмент / О.С. Вихованський, О.І. Наумов. – М.: Высш. шк., 1994. – 179 с.
61. Вовк В. М. Римське право як феномен правової дійсності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.12 – філософія права / В. М. Вовк. – К.: Національний ун-т внутрішніх справ, 2011. – 32 с.
62. Возна Т. І. Діяльність правоохоронних органів і неурядових організацій та їх взаємодія щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Т. І. Возна. [Електронний ресурс]; Київський національний університет внутрішніх справ. – К., 2003. – 19 с.
63. Войцехович В.Э. Эволюция науки: от знания к пониманию, от классического знания к постнеклассическому пониманию реальности / В. Э. Войцехович. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://spkurdyumov.narod.ru/voytse.htm
64. Габермас Ю. Дії, мовленнєві акти, мовленнєві інтеракції та життєвий світ / Ю. Габермас // М. А. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія. – К. : Лібра, 1999. – С. 237–324.
65. Габермас Ю. Постметафізичне мислення / Ю. Габермас; пер. з нім. В. Купліна. – К.: Дух і Літера, 2011. – 280 с.
66. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритости / Юрген Габермас ; [пер. з нім. А. Онишко]. – Львів : Літопис, 2000. – 317 с.
67. Гадамер Ганс Георг. Герменевтика і поетика / Ганс Георг Гадамер: Вибрані твори ; [пер. з нім.]. – К. : Юніверс, 2001. – 288 с.
68. Гайда А. В. Коммуникация и эмансипация: критика методологических основ социальной концепции Ю. Хабермаса / А. В. Гайда, С. Е. Вершинин, В. А. Шульц. – Свердловск : Изд. Уральск. ун-та, 1988. – 160 с.
69. Галай А. О. Організаційно-правові засади формування та функціонування персоналу установи виконання покарання: дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / А.О. Галай. – К., 2003. – 209 с.
70. Галінський О. І. Теоретичні основи взаємодії оперативних підрозділів установ виконання покарань та органів внутрішніх справ щодо попередження та розкриття злочинів / О. І. Галінський // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 4. – Ч. 1. – С. 27–29.
71. Галяшина Е. И. Лингвистическая безопасность речевой коммуникации / Е. И. Галяшина // Право і лінгвістика : у 2-х ч. : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 23–26 верес. 2004 р. – Сімферополь : ДОЛЯ, 2004. – С. 89–114.
72. Гарасимів О. І. Соціальна відповідальність в системі прав людини: деякі питання філософсько-правового дослідження / О. І. Гарасимів // Державотворення та право творення в Україні: крізь призму дотримання прав людини: ретроспектива, сучасні проблеми та наукове прогнозування: тези доповідей ІІІ Всеукраїнського круглого столу. – Львів: ЛьвДУВС, 2011. – 336 с. (с. 32–36).
73. Гегель Г. В. Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Г. В. Ф. Гегель ; [пер. з нім. Р. Осадчука та М. Кушніра]. – К. : Юніверс, 2000. – 336 с. – (Серія «Філософська думка»).
74. Глієвий А. А. Стан нормативно-правового регулювання взаємодії оперативних підрозділів кримінальної міліції та Державного департаменту України з питань виконання покарань / А. А. Глієвий // Право і безпека. – 2002. – № 3. – С. 27–31.
75. Глієвий А. А. Теоретичні основи взаємодії кримінальної міліції та оперативних підрозділів пенітенціарної системи щодо протидії злочинності / А. А. Глієвий // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 20. – С. 203–208.
76. Гончар К. М. Модель комунікації у філософії культури Р. Якобсона (лінгво-філософський аспект дослідження) : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.04 – філософська антрологія та філософія культури / К. М. Гончар. – К., 2003. – 16 с.
77. Гречанюк С. К. Організаційно-правові засади взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / С. К. Гречанюк. – Ірпінь, 2006. – 251 с.
78. Григорьев С. И. Диалог об очень важном : критический очерк немарксистских концепций социальной справедливости / С. И. Григорьев. – Барнаул: Алт. кн. изд-во, 1985. – 128 с.
79. Гринберг Л. Г. Критика современных буржуазных концепций справедливости / Л. Г. Гринберг, А. И. Новиков. – Л. : Наука, 1977. – 180 с.
80. Грищук В. К. Поняття, предмет, методи, завдання, функції, система, джерела та принципи українського кримінального права : навч. посібник / В. К. Грищук. – Львів : ЛьвДУВС, 2009. – 112 с.
81. Грищук В. К. Соціальна відповідальність : навч. посібник / В. К. Грищук. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. – 152 с.
82. Грищук О. В. Людська гідність у праві: філософський аспект : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.12 – філософія права / О. В. Грищук ; Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2008. – 33 с.
83. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право направо народов, а также принципы публичного права / Г. Гроций ; [пер. с лат. А. Л. Саккетти]. – М. : Государственное издательство юридической литературы, 1956. – 868 с.
84. Гурвич Г. Д. Философия и социология права : избранные сочинения / Г Д. Гурвич ; [пер. с фр. М. В. Антонова, пер. с англ. М. В. Антонова, Л. В. Ворониной]. – СПб. : Издательский дом С.-Петерб. гос. ун-та, Издательство юридического факультета С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. – 848 с.
85. Гуренко М. М. Розвиток філософсько-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.12 – філософія права / М. М. Гуренко. – 2004. – 36 с.
86. Гусейнов Г. Ч. Ложь как состояние сознания / Г. Ч. Гусейнов // Вопросы философии. – 1989. – № 11. – С. 68–72.
87. Гусейнов А. А. Этика : [учебник для студ. вузов] / А. А. Гусейнов, Р. Г. Апресян. – М. : Гардарики, 1999. – 470 с.
88. Гьосле В. Трансцендентальна прагматика як фіхтеанство інтерсуб’єктивності / В. Гьосле // М. А. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія. – К. : Лібра, 1999. – С. 455–474.
89. Даренский В. Ю. Практика как диалогическая структура / В. Ю. Даренский // Практична філософія. – 2004. – № 1. – С. 220–225.
90. Даниляк Р. П. Концептуальні підходи до пізнавальної та комунікативної взаємодії я та іншого: методологічний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.02 – діалектика і методологія пізнання / Р. П. Даниляк. – Одеса, 2007. – 16 с.
91. Демократичне поліціювання : зб. наук. ст. / за заг. ред. О. М. Бандурки та Дж. Перміна; наук. ред. О.В. Тягло. – Львів: Астролябія, 2011. – 492 с.
92. Джеймс В. Прагматизм / В. Джеймс. – К.: Вид. дім «Альтернативи», 2000. – 144 с.
93. Джемс У. Воля к вере / У. Джемс. – М.: Изд-во «Республика», 1997.
94. Дигесты Юстиниана / отв. ред. Л. Л. Кофанов ; [пер. с лат. Л. Л. Кофанов, А. Л. Смышляев, А. В. Щеголев и др.]. – М. : Статут, 2002. – 584 с.
95. Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ України: станом на 11 черв. 2007 р. – Х. : ПП «ІГВІНІ», 2007. – 28 с.
96. Діяльність поліції у демократичному суспільстві: чи є ваша поліція оборонцем прав людини; [пер. з нім.]. – Австрія, 2000. – 53 с.
97. Довідник працівника міліції: у 2-х кн. – Кн. 1 : Законодавчі та інші нормативно-правові акти з питань діяльності органів внутрішніх справ : Довідк. видання / [відп. ред. М. В. Білоконь; упоряд. С. М. Гусаров, В. Г. Слободянюк, С. М. Калюк]. – К. : Видавнича кампанія «Воля», 2003. – 584 с.
98. Долюк В. В. PR-дискурс соціальної відповідальності бізнесу : структурно-тематичні та функціональні особливості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук із соціальних комунікацій : спец. 27.00.06 – прикладні комунікаційні технології / В. В. Долюк. – К., 2012. – 20 с.
99. Евин И. А. Теория сложных сетей как новая научная парадигма / И. А. Евин [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://spkurdyumov. narod.ru/evvvin.pdf
100. Європейський кодекс поліції. – К., 1997. – 87 с.
101. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія / А. М. Єрмоленко. – К. : Лібра, 1999. – 488 с.
102. Жарких В. Ю. Прагматичні ідеї Ф.К.С. Шиллера // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури, 2006. – № 55.
103. Жданенко С. Б. Партнерська взаємодія у процесі становлення громадянського суспільства (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / С. Б. Жданенко. – Х., 2003. – 18 с.
104. Жоль К. К. Методы научного познания и логика (для юристов) / Константин Константинович Жоль. – К. : Атика, 2001. – 288 с.
105. Жоль К. К. Философия и социология права: учеб. пособ. / Константин Константинович Жоль. – К. : Юринком Интер, 2000. – 480 с.
106. Закон України «Про міліцію», Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Статут патрульно-постової служби міліції України : чинне законодавство зі змінами та доповненнями на 2 липня 2012 р. – К. : Алерта, 2012. – 144 с.
107. Зарапін О.В. Герменевтична феноменологія вчинку як апріорі морального пізнання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.01 – онтологія, гносеологія, феноменологія / О. В. Зарапін. – Сімферополь, 2003. – 18 с.
108. Зейкан Я. П. Перешкоди правосуддю, або хто попереджений – той озброєний: практичний посібник / Я. П. Зейкан. – К.: КНТ, 2009. – 256 с.
109. Иванов А. А. Цели юридической ответственности, ее функции и принципы / А. А. Иванов //Государство и право. – 2003. – № 6. –
С. 66–69.
110. Иванова С. А. Принцип социальной справедливости в правоприменительной деятельности (Теоретические аспекты реализации) / С. А. Иванова // Государство и право. – 2006. – № 1. – С. 22–27.
111. Иеринг Р. Цель в праве / Р. Иеринг. – СПб. : Издание Н. В. Муравьева, 1881. – 412 с.
112. Иконникова Г. И. Основы философии права / Г. И. Иконникова, В. П. Ляшенко. – М. : ИНФРА-М ; Весь Мир, 2001. – 256 с.
113. История философии: энциклопедия. – Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом, 2002. – 1376 с. – (Мир энциклопедии).
114. Кант И. Из лекций по этике / И. Кант // Этическая мысль : научно-публицистические чтения. – М. : Политиздат, 1988. – С. 299–359.
115. Кант И. Антропология с прагматической точки зрения / И. Кант // Соч. : в 6 т. Избранные произведения. – М., 1994. – Т. 6. – С. 48–59.
116. Капустин Б. Г. Демократия и справедливость. Размышления об опыте моральной политической философии / Б. Г. Капустин // Полис. – 1992. – № 1–2. – С. 86–95.
117. Квіт С. Основи герменевтики / С. Квіт. – К. : Вид. дім «КМ Академія», 2003. – 191 с.
118. Кельзен Г. Чисте правознавство : з дод.: Проблема справедливості / Г. Кельзен ; [пер. з нім. О. Мокровольського]. – К. : Юніверс, 2004. – 496 с. (Серія «Філософська думка»).
119. Керимов Д. А. Методология права (Предмет. Функции. Проблемы философии првава) / Д. А. Керимов. – М. : Авантаж. 2000. – 560 с.
120. Кимліка В. Ліберальна рівність / В. Кимліка // Лібералізм ; антологія / [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К.: Смолоскип, 2002. – С. 824–858.
121. Кінаш Я. Трансформація відповідальності у праві – реалізація принципу справедливості при застосуванні мір державного примусу / Я. Кінаш // Право України. – 2004. – № 3. – С. 103–106.
122. Клепіков А. О. Феномен комунікації в світі культури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.04 – філософська антропологія та філософія культури / А. О. Клепіков. – К., 1996. – 27 с.
123. Князева Е. Основные принципы синергетического мировозрения / Е. Князева, С. Курдюмов. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://spkurdyumov.narod.ru/GLAVA5.htm
124. Коваленко Ю. І. Правовий статус працівника органів внутрішніх справ у перехідному суспільстві: порівняльно-правовий аналіз на матеріалах країн СНД : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / Ю. І. Коваленко. – Х., 2005. – 20 с.
125. Ковальчук В. Конституція як основа легітимності публічної влади в правовій демократичній державі / В. Ковальчук // Право України. – 2010. – № 7. – С. 59–69.
126. Ковальчук В. Б. Питання легітимності влади в політико-правовому вченні Платона / В. Б. Ковальчук // Проблеми філософії права. – Т. ІІ. – К. ; Чернівці : Рута, 2004. – С. 191–203.
127. Козінцев І. Зміст та проблеми правової інформації / І. Козінцев // Право України. – 1993. – № 5–6. – С. 39–41.
128. Козловський А. А. Онтологія юридичної відповідальності / А. А. Козловський // Проблеми філософії права : міжнар. часопис / за ред. Ю. С. Шемшученка, М. В. Поповича, А. А. Козловського. – К. ; Чернівці : Рута, 2004. – С. 98–111.
129. Козловський А. А. Онтологія юридичної відповідальності / А. А. Козловський // Проблеми філософії права. – Т. ІІ. – К. : Чернівці : Рута, 2004. – С. 98–111
130. Козловський А.А. Справедливість як гносеологічний принцип права / А. А. Козловський // Ерліхівський збірник. – Вип. 3. – Чернівці : ЧНУ, 2002. – С. 11–17.
131. Козловський А. А. Філософія права як самосвідомість нації / А. А. Козловський // Проблеми філософії права. – Т. І. – К. ; Чернівці : Рута. – С. 12–16.
132. Козюбра М. І. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція / М. І. Козюбра // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 4. – С. 24–32.
133. Козюбра М. Праворозуміння: поняття, типи та рівні / М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 4. – С. 10–21.
134. Колодий А. Ф. Социальная справедливость и равенство: проблемы теории и практики / А. Ф. Колодий. – Львов : Свит, 1991. – 195 с.
135. Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 336 с.
136. Колодій А. М. Принципи права України / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
137. Коломієць О. Г. Ідея справедливості як інструмент соціальної політики: соціально-філософський аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 – соціальна філософі