ПРАВНИЧЕ ВЧЕННЯ У РЕФЛЕКСІЇ ПАМФІЛА ЮРКЕВИЧА

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БОРОВСЬКА ГАЛИНА СТАХІВНА

УДК 340.112

ПРАВНИЧЕ ВЧЕННЯ У РЕФЛЕКСІЇ
ПАМФІЛА ЮРКЕВИЧА

Спеціальність 12.00.12 філософія права

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор Сливка Степан Степанович

Львів
2009

ЗМІСТ

ВСТУП..3

Розділ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ФІЛОСОФСЬКО-
ПРАВОВОЇ СПАДЩИНИ П. ЮРКЕВИЧА.9
1.1. Історіографія філософсько-правової спадщини П. Юркевича.......9
1.2. Методи дослідження філософсько-правової спадщини
П. Юркевича..19
Висновки до розділу 1...30

Розділ 2. ФІЛОСОФСЬКЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ПРАВА
П. ЮРКЕВИЧА..32
2.1. Парадигма права та її метафізичні засади...32
2.2. Розум у праві як єдність пізнання і діяльності...48
2.3. Правовий контекст вільної волі...62
2.4. Генеза моделей правничих концепцій у дослідженні
П. Юркевича..71
Висновки до розділу 2.......91

Розділ 3. АНТРОПОЛОГІЯ ПРАВА ТА ДЕРЖАВИ У ФІЛОСОФСЬКО-
ПРАВОВОМУ ВЧЕННІ П. ЮРКЕВИЧА...95
3.1. «Правильна людина» як основа правової антропологічної
Концепції...95
3.2. Правовий зміст громадянського миру у філософській
спадщині П. Юркевича...109
3.3. Антропологічно-правовий вимір держави у працях
П. Юркевича124
3.4. Значимість філософсько-правової спадщини П. Юркевича
у творенні вітчизняної школи філософії права142
Висновки до розділу 3.151

ВИСНОВКИ.................155

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...162

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена сучасними державотворчими процесами в Україні та її входженням до європейських правових інституцій, що пов’язано з пошуком правової державотворчої моделі, належною науковою розробкою нових парадигм у царині філософії права, методології теорії держави і права, правової культури. Одним із напрямів такого пошуку є переосмислення вітчизняних наукових джерел правової культури у контексті сучасності, насамперед спадщини мислителів піонерів правових доктрин державотворення. Серед фундаторів права значиться ім’я Памфіла Юркевича, вчення якого є синтезом права, громадянського порядку, вселюдської моралі, правової культури в системі становлення «всезагальної правомірної конституції». Спадщина мислителя здобуває актуальність в сучасну добу і покликана реставрувати правову ідентичність українського народу в контексті європейської правової системи. Дослідження спадку П.Юркевича пов’язане з необхідністю розробки наступних проблем: 1)визначення структурованості взаємозв’язків між правовими категоріями, об’єднаними системними відношеннями, і обґрунтування вчення на засадах правового універсалізму: «всесвітнього громадянства» та «всезагальної правомірної конституції»; 2)теоретичне осмислення і практичне застосування положень, пов’язаних із творенням громадянського суспільства, правової держави, правосвідомості; 3)популяризація вчення П.Юркевича у системі «досконалого юридичного ладу». Ці проблеми мають певні аналоги в ідейній спадщині минулого і є актуальним для вирішення проблем сучасності в контексті розбудови держави як «моральної і юридичної інституції». В умовах розбудови правової держави і громадянського суспільства невивченими залишаються правові універсальні принципи вчення П.Юркевича, тому найбільша увага повинна приділятися тим ідеям, які передують концепціям глобального мислення, зокрема, положенням щодо «правомірної конституції», «всесвітнього громадянства», «вселюдської свідомості», «правильної людини» в «системі законів всезагального порядку».
Теоретична основа дослідження це узагальнена, аналітично осмислена система наукових положень та принципів, що формують цілісне вчення Памфіла Юркевича як правове. Науковий пошук відбувався у сфері філософії права, методології права, загальної і соціальної філософії, теорії та історії держави і права. З метою об’єктивного подання і обґрунтування спадщини Памфіла Юркевича у дослідженні використовувалися праці українських і зарубіжних вчених:
− з філософії права (М.Алексеєва, С.Алексеєва, В.Багіна, В.Бігуна, В.Букрєєва, Г.Гурвича, Р.Дворкіна, К.Жоля, Б.Кістяківського, А.Козловського, А.Левчикова, О.Левчикової, С.Максимова, В.Нерсесянца, П.Новгородцева, С.Сливки, В.Тихонова, Ю.Тихонравова);
− із загальної і соціальної філософії (А.Аблеєва, А.Абрамова, А.Аксакова, Х.-Г.Гадамера, Г.Гегеля, В.Горського, В.Дільтея, С.Єлістратова, В.Зеньковського, В.Ільїна, С.Кримського, І.Лисого, М.Лука, М.Лосського, Р.Піча, В.Соловйова, А.Тихолаза, П.Флоренського, С.Фроловського, Д.Чижевського, Г.Шпета);
− з методології права (П.Баранова, В.Вальденберга, Ю.Гамбарова, І.Ільїна, Д.Керімова, Р.Лукича, С.Максимова, Ю.Оборотова, В.Четвертіна, Г.Шершеневича);
− з теорії та історії держави і права (М.Кельмана, В.Макарчука, О.Мурашина, Б.Новицького, Л.Онишкевича, Л.Петражицького, П.Рабіновича, І.Терлюка).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є актуальним дослідженням, виконаним відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 649-р «Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі органів внутрішніх справ» (щодо проведення міжгалузевих досліджень на стику юридичних та інших наукових галузей знань), «Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС, на період 20042009 років» (затверджених наказом МВС України № 755 від 5.08.2004 р.), а також теми досліджень кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ «Методологія вивчення державно-правових явищ, філософії права, стану і перспектив розвитку ОВС України» (шифр роботи 0113; державний реєстраційний номер 0106U003648).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є систематизація філософсько-правової спадщини П.Юркевича, розкриття її юридичної спрямованості та значення в контексті сучасного державотворення.
Відповідно до поставленої мети, визначено такі завдання дисертації:
1) встановити загальнонаукові принципи, на основі яких філософсько-правова, філософсько-релігійна та педагогічна спадщина П.Юркевича розглядається як цілісне вчення у правовому вимірі, як правова світоглядно-методологічна парадигма;
2) довести, що творчий спадок П.Юркевича є цілісною концепцією, об’єднаною системними відношеннями на засадах правового універсалізму: «всесвітнього громадянства» та «всезагальної правомірної конституції», «законів права»;
3) означити певну структуру взаємозв’язків між філософськими категоріями, які формують парадигму права у рефлексії П.Юркевича;
4) запропонувати світоглядну основу вчення у вигляді ціннісних універсалій у правовому просторі у формі «християнського гуманізму», «всесвітнього громадянства» та «всезагальної правомірної конституції»;
5) з’ясувати співмірність категорії розуму і «вільної волі» у системі відношень права: справедливості, «осудності вчинків», «ставлення за провину», «заслуженої відплати»;
6) розглянути ключові регулятиви ідей природного та позитивного права як моделі правничих концепцій у контексті національної, соціально-історичної та філософської генези;
7) розкрити правовий зміст антропологічної концепції, громадянського суспільства та концепції державотворення.
Об’єктом дослідження є філософсько-правова спадщина П.Юркевича.
Предмет дослідження становить правнича рефлексія філософсько-правової спадщини П.Юркевича.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс загальнонаукових методів, де задіяні категоріальні структури свідомості. У дисертації використані такі методи: структурно-функціональний (для розгляду вчення як цілісної системи); логіко-семантичний (для визначення ключових понять та категорій); аксіологічний (для творення системи ціннісних правових універсалій); метод системної інтерпретації або герменевтики (у формі рефлексії понять, суджень); діалектичний (щодо усунення протиріч у системі «світ як духовне законодавство самосвідомості»); догматичний (у системі «світ як система, підпорядкована порядку і закону»); психологічний (у системі «світ як явище має реальне місце у суб'єкті, що спостерігає»); аксіоматичний (у системі «правом визнається розумне, відповідне розумній меті людської істоти»); порівняльно-правовий (у системі «право це визнання правилами тих законів, які встановлюють відносини людей одне до одного»).
Наукова новизна одержаних результатів визначається передусім постановкою проблеми в контексті правових основ творення сучасної парадигми громадянського суспільства, яка досі не була об’єктом спеціального вивчення у філософсько-правовій спадщині П.Юркевича. Удисертації обґрунтовано положення, що концентрують наукову новизну і подаються на захист, зокрема:
уперше:
− філософсько-правова, філософська, філософсько-релігійна, педагогічна спадщина П.Юркевича розглядається як цілісне ідейно-теоретичне вчення у філософсько-правовому вимірі та як світоглядно-методологічна парадигма;
− представлена парадигма права, в основі якої містяться «закони права» у просторі «християнського світу» (як єдність ідеального та реального, уніфікована система, підпорядкована законові);
− філософсько-правова спадщина П.Юркевича розглядається як система моделей правничих концепцій у контексті національної, соціально-історичної генези;
− представлено ідею правової держави (як «моральної і юридичної інституції», природно-правовому вимірі);
набули подальшого розвитку:
− категорія «розуму» у системі «пізнаних істин» і «застосування принципів права до життя»;
− категорія «вільної волі» як співмірність у системі відношень права: справедливості, «осудності вчинків», «ставлення за провину», «заслуженої відплати»;
− ідея «правильної людини» як концепція правової антропології;
− громадянського суспільства як правова доктрина «життя за правилами», «громадянського миру»).
Практичне значення одержаних результатів дослідження обумовлюється необхідністю ефективно використати ідейно-теоретичну спадщину П.Юркевича, для творення вітчизняної школи філософії права.
Отримані результати можуть бути застосовані:
− у науково-дослідній діяльності для подальших теоретичних розробок проблем світоглядно-методологічної парадигми правової держави, громадянського суспільства, прав і свобод людини;
− у навчальному процесі при підготовці підручників, навчальних посібників з курсів філософії права, юридичної антропології, правової етики, історії філософії, теорії та історії держави і права у викладанні відповідних навчальних дисциплін для студентів;
− у правовиховній сфері положення і рекомендації дисертації можуть стати підґрунтям у роботі по підвищенню рівня правової культури, правосвідомості у поєднанні з універсальними, загально-людськими принципами в контексті сучасних вимог щодо побудови європейської правозахисної системи.
Апробація одержаних результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 12 публікаціях, з них 3 − наукові статті, що опубліковані у фахових виданнях та збірниках наукових праць, перелік яких затверджено ВАК України, та 9 − тези виступів на таких наукових конференціях, як: Другий міжнародний конгрес україністів (Львів, 2228 серпня 1993р.); IV круглий стіл «Історія релігій в Україні» (Львів, 910 травня 1994р.); Міжнародна наукова конференція «Церква і соціальні проблеми (Екологія, економіка і християнська мораль: українська дійсність і перспективи)» (Львів, 2930 вересня 1994р.); VI міжнародний круглий стіл «Історія релігій в Україні» (Львів, 38 травня 1995р.); міжнародна наукова конференція «Національна еліта та інтелектуальний потенціал України» (Львів, 1820 квітня 1996р.); круглий стіл «Сучасне державотворення в Україні: проблеми теорії та історії» (Львів, 2 листопада 2007р.); Друга звітна наукова конференція «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи» (Львів, 29 лютого 2008р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Роль суспільно-політичних дисциплін у формуванні світогляду працівника ОВС» (Львів, 23травня 2008 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження викладені у 3-х наукових статтях, опублікованих у наукових виданнях, включених ВАК України до переліку фахових, а також у 9-ти опублікованих тезах доповідей.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять 10 підрозділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку використаних джерел (212 позицій на 18 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 179 сторінок, з них 161 сторінка основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене нами дослідження філософсько-правової спадщини П.Юркевича вперше розглядає значимість правових ініціатив мислителя у системі «людина людство», законів всезагального порядку «правомірної конституції». На нашу думку, це стосується розвитку і становлення сучасної вітчизняної парадигми права у європейському контексті. Провідними у нашому дослідженні є поняття та судження, які дозволяють вважати ініціативу мислителя раціональною за змістом та реальною з огляду на впровадження та систематизацію головних правових положень.
Ми вважаємо, що концепція розгляду системи права, запропонована П.Юркевичем, дозволяє вважати її цілісною у правовій площині. Її основними складовими частинами є: метафізичні основи права; право як закон взаємодії та автономія особи; право як моральна ідея і норма для волі; право як сила, яка діє в ідеї.
Метафізика права будується в системі взаємодії та автономії особи, провідними поняттями якої є категоріальні структури свідомості «ідея», «дух», «душа», «серце», «розум».
Пропонується вважати поняття «християнський світ» ціннісною універсалією в системі «людина Бог світ» для визначення факту необхідності права. Ми доводимо, що наступні судження є теоретичними засадами парадигми права у вченні П. Юркевича. Ідея права є живою силою, чітко усвідомленою і трансформованою з суб’єктивної площини в об’єктивну форму позитивних законів. Право, у вузькому значенні, є там, де є суспільство, оскільки є «розумною первиною» і нормою для взаємних стосунків між людьми. Природне право не спростовує ідеї права як сили і корисної ідеї справедливості, а лише підтверджує значимість цих положень як умови суспільного життя. Природне право з’ясовує, що треба вважати правом людини як розумної істоти, чим воно відрізняється від позитивного права, водночас, воно є позитивною моральною силою, бо є ідеєю людського розуму, санкція якого полягає у переконаннях. Позитивне і природне право видозмінюються під впливом одне одного і обумовлюють розвиток правових стосунків. Органічна видозміна природного і позитивного права відбувається у системі «людина людство» «християнський світ».
«Ідея» становить внутрішній зміст закону; «дух» є джерелом права, що породжує закони; «душа» субстанційною єдністю ідеального і реального, відображенням законів сполучення і єдності фактів; «серце» є осередком форм душевного життя, які підпорядковані загальним умовам і законам; «розум» це «ідея» в істині, це можливість розгляду буття як предметного світу. «Розум» як основа діяльності визначається здатністю пізнавати систему ідей права на основі істин: емпіричних підтверджених фактом, математичних в межах конструкції кількісних відношень, логічних, тих, що відповідають закону суперечності; юридичних погоджених з ідеєю моральної рівності.
У вченні П. Юркевича «розум» у межах діалектики природного і позитивного раціоналізму визначається на основі аксіом права: аналогії законів, раціональних знань та індуктивних даних. На нашу думку, є важливим, що право слід визнати ідеєю метафізичною, моральною силою, яка діє в людині та суспільстві і являє собою норму взаємодії. Правова концепція передбачає встановлення відносин між людьми на основі ідей християнського гуманізму як «моральної сили», «безумовного значення закону правди і визначення невичерпних основ добра в серці кожної людини» [195, с. 20].
«Свобідна воля», її дефініція розглядається у моральній площині; співмірними постають категорії права і користі (інтересу), заслуженої відплати або справедливості. Ми вважаємо, що національна, соціально-історична та філософська генеза розгляду вчення П. Юркевича про правове співжиття дозволяє виділити моделі правничих концепцій, в основу яких покладено об’єктивні норми.
З дослідження випливає, що основою моделей правничих концепцій є ідея права, яка виступила формою співжиття в античному суспільстві як ідея справедливості та обов’язку; у християнській добі як ідея «органічного цілого»; у Нову добу як ідея «суспільного договору»; як ціннісна універсалія («всесвітнє громадянство», «правомірна конституція») у новітній час.
Системно-структурний аналіз цілісної філософсько-правової спадщини П. Юркевича дозволяє застосовувати парадигму права у системі «християнський світ» як логічно-функціональну для правових концепцій: антропологічної, громадянського суспільства та державотворення. Антропологічна концепція у правовій площині базується на понятті «правильної людини» як автономної розумної істоти, яка здатна поважати право, закон і порядок спільноти.
Нами розглядається моральна діяльність людини як основа «правильного вибору», вміння оцінювати і визначати своє положення серед світу речей, знаходити правила і закони в самій собі. Відповідно, у правовій площині «правильна людина» виявляє свій належний потенціал творення, автономна розумна моральна особа є законодавцем сама у собі і в своєму внутрішньому законі керується загальновизнаною ідеєю істини, добра і любові.
Ми обґрунтовуємо, спираючись на дослідження П. Юркевича, що християнська за своєю сутністю парадигма права слугує основою антропологічної концепції громадянської спільноти та фундаментальною засадою для побудови правової держави. Філософсько-правова парадигма і її роль для становлення громадянського суспільства є системою напрацювань в межах понять «моральний організм», «мир громадянський», «життя за правилами», «християнський гуманізм». Ми стверджуємо, що ця система є силою, яка діє в суспільстві і розглядається у напрямку організації, узгодженості та співпраці відповідних інституцій: родини, громади, школи, церкви, держави.
Ми підкреслили змістовність напрацювань П. Юркевича у напрямку людина спільнота держава, зближенні та трансформації духовних і соціальних цінностей у правничі норми і закони, «життя за правилами». У цьому контексті відзначаються висновки вчення П. Юркевича щодо християнського універсалізму, ідеї всесвітнього громадянства як правомірної конституції, ідеї вселюдської держави як досконалого юридичного ладу. Відповідно, ідея «християнського гуманізму» як ідея громадянського суспільства одержує завершення в ідеї християнського універсалізму і вселюдської держави.
Ми визначили, що вчення П. Юркевича з проблем державотворення має чітко визначені правові орієнтири. Головну функцію держави мислитель вбачав у забезпеченні порядку спільноти за умови дотримання загальнолюдської ідеї права та індивідуального розвитку особи, захист прав людини. Впровадження цієї філософії залежить від розуміння державою юридичних і соціальних інституцій, суб’єктів державотворчих процесів, національного, історичного і раціонального духу народу.
Ми підкреслили поступ філософсько-правничого вчення П. Юркевича у напрямку обґрунтування всезагальних підстав та форм права для становлення європейської правової культури. У цьому контексті, на нашу думку, значимою є концепція громадянського суспільства та правової держави, яку слід розглядати у європейському вимірі. Ми відзначаємо, що окремою темою дослідження є захист прав людини, права людини, яке суттєво модернізує антропологічну концепцію і дає можливість його розгляду у часово-просторовій правовій площині.
Розглядаючи можливості і перспективи втілення ідей, на нашу думку, слід концептуально змінити специфіку наукового пізнання вчення П.Юркевича. Дослідження в межах традиційних парадигм не дозволяє відстежувати раціональні моменти філософсько-правничої теорії та адекватно відтворити їх у сучасному контексті. Раціональне осмислення правничого теоретичного доробку вчення П. Юркевича можливе за умови застосування системно-структурного підходу ефективного методу сучасного гуманітарного дослідження, який не пов’язаний з інерцією мислення попередньої культури. Дослідження правничого вчення передбачало застосування відповідної методології у системі методів герменевтики, що дозволило відстежити категоріальну систему базових понять та суджень.
Застосування базових категоріальних структур свідомості у системі «людина людство» дозволило нам вважати, що правниче вчення П.Юркевича є ситемою узгодження, синтезом моральних і юридичних чинників та відповідних інституцій. Парадигма права є природничо-позитивістською за своїм змістом і модифікується згідно з вимогами часу (історично-соціальна перспектива) та простору, виходячи з самої сутності права. Інтегральні характеристики парадигми як наукового пізнання дали можливість сформулювати наукові проблеми та визначити основні моменти вчення у вигляді символічних узагальнень, формалізованих компонентів теорії, наприклад, рефлексії понять:
1) «ідея», «дух», «душа», «серце», «розум» як метафізична правова парадигма світу, «християнський світ» як символічне узагальнення ідеального і реального світу;
2) «правильна людина», «життя за правилами», «правильний устрій» як моральні закони розвитку суспільства;
3) «вселюдська свідомість», «єдине людство», «всесвітнє громадянство», «вселюдська держава» як закони універсуму;
4) «християнський гуманізм», «християнський універсалізм» як ціннісні універсалії розвитку суспільства у правовій площині;
5) «закони права», «досконалий юридичний лад», «правомірна конституція» як норми розвитку держави.
У ракурсі на вищеподані парадигмальні узагальнення, нам видається необхідним дослідження вчення П. Юркевича у зв’язку з актуальністю моделювання позитивістської концепції права для обґрунтування вітчизняної філософсько-правової теорії.
З огляду зближення європейських ідеологічних систем особливого значення набуває вчення П. Юркевича у просторі універсалізму. Це насамперед стосується концепції громадянського суспільства, системи «людина людство», захист прав людини, побудови правової держави та організації цивілізованої спільноти в межах європейського простору.
Тексти дисертаційного дослідження, згідно з поставленими завданнями, можуть бути використані:
1) для подальшого дослідження правових ідей філософсько-правової спадщини П. Юркевича;
2) для підготовки лекційних і семінарських курсів з історії вітчизняної філософії права;
3) для спецкурсів «Філософія права України: теорія і методологія філософсько-правових досліджень», «Теорія держави і права у філософському вимірі».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аблеев С.Р. История мировой философии: учебник / С.Р. Аблеев. М.: АСТастрель, 2002. 416 с.
2. Абрамов А.И. Философское творчество П.Д. Юркевича и его влияние на развитие русской философской мысли конца ХІХ начала ХХ веков // Из истории религиозной философии в России ХІХ начала ХХ вв. / А.И. Абрамов. М.: Институт философии АН СССР, 1990. С. 2629.
3. Аксаков А.Н. Медиумизм и философия. Воспоминания о профессоре Московского университета П.Д. Юркевиче / А.Н. Аксаков // Русский вестник. 1876. № 1. С. 442469.
4. Алексеев Н.Н. Основы философии права / Н.Н. Алексеев. СПб.: Лань, 1999. 256 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория права: курс в 2 т. / С.С. Алексеев. М.: Юрид. лит., 1981. Т. 1. 1981. 359 с.
6. Алексеев С.С. Право: азбука теория философия. Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. М.: Статут, 1999. 712 с.
7. Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень: навч. посібник / Т.Г. Андрусяк. Л. , 2001. 220 с.
8. Антология мировой правовой мысли: в 5 т. / [руководитель науч. проекта Г.Ю. Семигин]. Т. 3. Европа. Америка: ХVIIXX вв. М.: Мысль, 1999. 829 с.
9. Антология мировой правовой мысли: в 5 т. / [под ред. Г.Ю.Семигина]. М.: Мысль, 1999. Т. 4. Россия ХIXIX вв. 1999. 813 с.
10. Антонович М.А. Два типа современных философов // Избранные философские сочинения / М.А. Антонович. М.: ОГНЗ, 1945. С. 1842.
11. Байтин М.И. Философия права. Современное нормативное правопонимание на грани двух веков / М.И. Байтин. М.: Право и государство, 2005. 554 с.
12. Баранов П.П. Развитие философии права в России. Традиции и современные проблемы / П.П. Баранов // Философия права. 2000. № 1. С. 5471.
13. Бачинин В.А. История философии и социологии права / В.А. Бачинин. СПб.: Изд-во Михайлова В. А. , 2002. 335 с.
14. Бачинин В.А. Морально-правовая философия / В.А. Бачинин. Харьков: Консум, 2000. 2008 с.
15. Бачинин В.А. Философия права: конспект лекций / В.А. Бачинин. Харьков: Консум, 2002. 368 с.
16. Бердяев Н.А. Русская идея / Н.А. Бердяев // Вопросы философии. 1990. № 1. С. 74144.
17. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования: [пер. с англ.]. [2-е изд.]. М.: Изд-во МГУ: Издательская группа ИНФРА-М-Норма, 1998. 624 с.
18. Большой юридический словарь / [под ред. А.Я. Сухарева, В.Е.Крупских]. [20-е изд., перераб. и доп.]. М.: ИНФРА М, 2001. 704 с.
19. Боровська Г.С. До питання осудності і покарання у філософсько-правових працях Памфіла Юркевича / Г.С. Боровська // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи: матеріали Другої звітної наукової конференції. Львів: Вид-во ЛьвДУВС, 2008. С. 150153.
20. Боровська Г.С. П. Юркевич: філософія виховання (правовий аспект) / Г.С. Боровська // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2008. №2. С. 352358. (Серія юридична).
21. Боровська Г.С. Універсалізм філософсько-правової доктрини державотворення П. Юркевича / Г.С. Боровська // Матеріали круглого столу «Сучасне державотворення в Україні: проблеми теорії та історії». Львів: ЛьвДУВС, 2008. С. 4651.
22. Боровська Г.С. Ідея права у філософсько-богословській спадщині П. Юркевича / Г.С. Боровська // Церква і соціальні проблеми. Львів: Місіонер, 2000. С. 446451.
23. Боровська Г.С. Правнича етика: людина людство у рефлексії П.Юркевича / Г.С. Боровська // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2006. Вип. 3. С. 362368. (Серія юридична).
24. Боровська Г.С. Проблема людини у спадщині українського філософа П. Юркевича / Г.С. Боровська // Вісник ЛНУ ім. І. Франка. 1995. № 32. С. 159163.
25. Боровська Г.С. П. Юркевич та німецька педагогіка другої половини ХІХ століття / Г.С. Боровська // Спадщина Памфіла Юркевича: світовий і вітчизняний контекст: збірник наукових статей / [під ред. В.С.Горського]. К.: Видавничий дім КМ Academia, 1995. С. 259267.
26. Боровська Г.С. Християнське вчення П. Юркевича як вислід його ідеї «цілісної філософії» / Г.С. Боровська // Спадщина Памфіла Юркевича: світовий і вітчизняний контекст: збірник наукових статей / [під ред. В.С.Горського]. К.: Видавничий дім КМ Academia, 1995. С. 187191.
27. Брокгауз Ф.А. Энциклопедический словарь / Ф.А. Брокгауз, И.А.Эфрон. СПб., 1904. 420 с.
28. Букреев В.И. Этика права: от истоков этики и права к мировоззрению / В.И. Букреев, И.Н. Римская. М.: Юрайт, 1998. 336 с.
29. Вальденберг В. О задачах философии права / В. Вальденберг // Вопросы философии и психологии. 1897. № 40. С. 291304.
30. Вільчинська С.В. Памфіл Юркевич видатний український мислитель ХІХ століття / С.В. Вільчинська // Розвиток філософської думки в Україні. К.: Основи, 1994. С. 125138.
31. Вильдельбанд В. История философии / В. Вильдельбанд. К.: Ника Центр, 1997. 560 с.
32. Гадамер Г.Г. Истина и метод. Основы философской германевтики / Г.Г. Гадамер. М.: Прогресс, 1988. 704 с.
33. Гальцева Р.А. Юркевич Памфил Данилович // Философская энциклопедия: в 5 т. / Р.А. Гальцева. М.: Правда, 1970. Т. 5. 1970. 603 с.
34. Гамбаров Ю.С. Право в его основных моментах / Ю.С. Гамбаров // Правоведение. № 45. С. 2530.
35. Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права, або природне право і державознавство / Г.В.Ф. Гегель; [пер. з нім. Р. Осадчука та М. Кушніра]. К.: Юніверс, 2000. 329 с.
36. Гегель Г.В. Философия права / Г.В. Гегель; [ред. и сост. Д.А.Керимов и В.С. Нерсесянц]. М.: Мысль, 1990. 524 с.
37. Горбач Назар. Філософія Памфіла Юркевича / Назар Горбач. Львів: Каменяр, 2007. 179 с.
38. Горский В.С. Исследования мировоззрения Н.Г. Чернышевского украинскими советскими историками общественной мысли / В.С. Горский // Н.Г. Чернышевский и философская мысль на Украине. К.: Наукова думка, 1978. С. 150162.
39. Горський В.С. Німецький компонент в історії української філософії // Спадщина Памфіла Юркевича: світовий і вітчизняний контекст: збірник наукових статей / [під ред. В.С. Горського]. К.: Видавничий дім КМ Academia, 1995. С. 201210.
40. Грищук О.В. Людська гідність у праві: філософські проблеми / О.В.Грищук. К.: Атіка, 2007. 432 с.
41. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняется естественное право народов, а также принципы публичного права / Гуго Гроций. М.: Мысль, 1956. 868 с.
42. Гурвич Г.Д. Философия и социология права: собр. соч. / Г.Д.Гурвич; [пер. М.В. Антонова, Л.В. Ворониной]. СПб.: Изд. дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. 848 с.
43. Гуренко М.М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини та громадянина / М.М. Гуренко. К.: Логос, 2001. 218 с.
44. Гусев В.І. П. Юркевич про підстави філософського ідеалізму // Спадщина Памфіла Юркевича: світовий і вітчизняний контекст: збірник наукових статей / [під ред. В.С. Горського]. К.: Видавничий дім КМ Academia, 1995. С. 70 80.
45. Давид Р. Основные правовые системи современности / Рене Давид, Камилла Жоффере Спиноза; [пер. с фр. В.Н. Туманова]. М.: Международные отношения, 1999. 260 с.
46. Дворкін Р. Серйозний погляд на право / Р. Дворкін. К.: Основи, 2000. 519 с.
47. Джентиле Ф.О. О роли философии права в изучении юриспруденции в Италии / Ф.О. Джентиле // Государство и право. 1995. №1. С. 132137.
48. Дільтей В. Біля джерел філософської герменевтики / Вільям Дільтей. АН України, Ін-т філософії. К.: Наукова думка, 1992. С. 119123.
49. Добрынина В. Философия ХХ века / В. Добрынина. К.: Знание, 1999. 288 с.
50. Енциклопедія українознавства: в 10 т. / [гол. ред. В. Кубійович]. Париж Нью-Йорк: Молоде Життя, 19541989. 4016 с. Т. 1. Ч. 1, 2, 3. 1954. 459 с.
51. Єлістратов С.Г. Серце в гносеології П. Юркевича // Спадщина Памфіла Юркевича: світовий і вітчизняний контекст: збірник наукових статей / [під ред. В.С. Горського]. К.: Видавничий дім КМ Academia, 1995. С. 169170.
52. Єлістратов Сергій. До питання про національні джерела світогляду П. Юркевича // Другий міжнародний конгрес україністів. Львів, 2228 серпня 1993 р.: доповіді і повідомлення. Львів, 1994. С. 106110.
53. Жоль К. К. Философия и социология права: учеб. пособие / К.К. Жоль. К.: Юринком Интер, 2000. 480 с.
54. Закидальський Т.Д. Поняття серця в українській філософській думці / Т.Д. Закидальський // Філософська і соціологічна думка. 1991. № 8. С. 127137.
55. Замечания г. Юркевича на учебник г. Спассовича. Цветы ученой полемики // Современник / [под ред. М. А. Антоновича]. 1864. Апрель. С. 328338.
56. Зеньковский В.В. История русской философии: в 2 т. / В.В. Зеньковский. [2-е изд. ]. Париж, 1989. Т. 1. 1989. С. 319321.
57. Зеньковский В.В. Основы христианской философии: в 2 т. / В.В. Зеньковский. [2-е изд. ]. Париж, 1989. Т. 2. 1989.
58. Зеньковский В.В. П.Д. Юркевич / В.В. Зеньковский // История русской философии: в 2 т. Л.: Эго, 1991. Т. 1. Ч. 2. 1991. С. 117119.
59. Зивс С.Л. Источники права / С.Л. Зивс. М.: Наука, 1981. 240 с.
60. З історії суспільно-політичної та філософської думки на Україні. К.: АН УРСР, 1956. 145 с.
61. З історії філософської думки на Україні. К.: Наук. думка, 1965. 192 с.
62. Ільїн В.В. Ідея як основа формування кордоцентризму П.Д. Юркевича / В.В. Ільїн // Мультиверсум: філософський альманах. К., 2000. Вип. 13. С. 313.
63. Ильин И.А. О сущности правосознания: соч в 2 т. / И.А. Ильин. М., 1993. Т. 1. 1993. 256 с.
64. История политических и правових учений: учебник для вузов / [под ред. В.С. Нерсесянца]. [3-е изд. , стереотип. ]. М.: НОРМА, 2002. 736 с.
65. История философии: в 5 т. М.: Мысль, 1968. Т. 3. 1968. С. 305311.
66. История философии права. СПб.: Юрид. ин-т, 1998. 640 с.
67. История философской мысли в Московском университете. М., МГУ, 1982. 262 с.
68. Катков М.Н. По поводу «Полемических красот» в Современнике / М.Н. Катков // Русский вестник. 1861. Июнь. С. 138158.
69. Квіт С.М. Герменевтика: навч. посібник / С.М. Квіт. К.: Вид. дім. «Києво-Могилянська академія», 2005. 42 с.
70. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. К.: Кондор, 2006. 476 с.
71. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) / Д.А. Керимов. М.: Аванта +, 2000. 445 с.
72. Кистяковский Б.А. Философия и социология права / Б.А. Кистяковский; [сост., примеч., указ. В.В. Сапова]. СПб.: РХГИ, 1999. 800 с.
73. Ключевский В.О. Из писем П.П. Гвоздеву // Юркевич П.Д. Философские произведения / В.О. Ключевский. М.: Правда, 1990. С. 529551.
74. Козловський А.А. Право як пізнання / А.А. Козловський. Чернівці: Рута, 1999. 295 с.
75. Козловський А.А. Справедливість як гносеологічний принцип права / А.А. Козловський // Ерліхівський збірник. Юридичний факультет Чернівецького нац. ун-ту ім. Ю. Федьковича. 2002. Вип. 3. С. 1117.
76. Козюбра М.І. Методологія права: концептуальні підходи / М.І. Козюбра // Проблеми методології сучасного правознавства: матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. К., 1996. С. 117123.
77. Крымский С.Б. Ценносно-смысловой универсум как предметное поле философии / С.Б. Крымский // Філософська і соціологічна думка. 1996. № 34. С. 102116.
78. Кузнецов В.І. Філософія права: історія та сучасність: навч. посіб. / В.І. Кузнецов. К.: ВД «Стилос»; ПЦ «Фоліант», 2003. 382 с.
79. Куценко Н.О. Світова філософська спадщина у сприйнятті П.Д. Юркевича / Н.О. Куценко // Спадщина Памфіла Юркевича: світовий і вітчизняний контекст: збірник наукових статей / [під ред. В.С. Горського]. К.: Видавничий дім КМ Academia, 1995. С. 1015.
80. Левченкова О.Б. Свобода воли в философско-правовой концепции П.Д. Юркевича / О.Б. Левченкова, А. Левчиков // Проблемы философии права: сборник статей. РИО ЛГУВД, 2006. Луганск, 2006. С. 306323.
81. Лисий І. З філософського життя Києва другої половини ХІХ сторіччя / І. Лисий, І. Фицик // Київські обрії: історико-філософські нариси / [під ред. Вілена Горського, Марини Ткачук]. К.: Стилос, 1997. С. 139145.
82. Лисий І. Я. П. Юркевич і некласична європейська філософія / І.Я. Лисий, О.Б. Лісінчук // Спадщина Памфіла Юркевича: світовий і вітчизняний контекст: збірник наукових статей / [під ред. В.С. Горського]. К.: Видавничий дім КМ Academia, 1995. С. 6069.
83. Лосев А.Ф. Русская философия / А.Ф. Лосев // Очерки русской философии. Свердловск, 1991. С. 152160.
84. Лосский Н. Идея конкретности в русской философии / Николай Лосский // Вопросы философии. 1991. № 2. С. 127135.
85. Лосский Н. История русской философии / Николай Лосский. М.: Правда, 1991. 559 с.
86. Лук М. Критика П. Юркевичем утилітаризму / Микола Лук // Спадщина Памфіла Юркевича: світовий і вітчизняний контекст: збірник наукових статей / [під ред. В.С. Горського]. К.: Видавничий дім КМ Academia, 1995. С. 135145.
87. Лук М.І. Етичні ідеї в філософії України другої половини ХІХ початку ХХ ст. / М.І. Лук. К.: Наукова думка, 1993. 150 с.
88. Лук М.І. Філософські школи ідеалізму / М.І. Лук, І.В. Бичко // Історія філософії на Україні: у 3 т. К. , 1995. Т. 2. 1995. С. 106155.
89. Луковская Д.И. У истоков правовой мысли в Древней Греции / Д.И. Луковская // Известия высших учебных заведений: Правоведение. 1977. № 1. С. 117123.
90. Лукич Р. Методология права / Радомир Лукич; [под ред. и с вступит. статьей Д.И. Керимова]. Белград, 1977; Москва: Прогресс, 1981. 304 с.
91. Макарчук В. С. Основи римського приватного права: навч. посіб. / В. С. Макарчук. К.: Атіка, 2003. 256 с.
92. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления / С. И. Максимов. Харьков: Право, 2002. 328 с.
93. Максимов С.И. Русская школа философии права начала ХХ века: становление феноменологически экзистенциального философствования в