ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ПРАВ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТІ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БІЛАС ЮЛІЯ ЮЛІАНІВНА

УДК 340.12:341.231.14 (4+477)

ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ПРАВ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТІ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

спеціальність: 12.00.12 – філософія права

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник: Братасюк Марія Григорівна, доктор філософських наук, професор, професор кафедри загальноправових дисциплін Національної академії внутрішніх справ

КИЇВ-2011

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. СНОВНІ ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ
14
1.1. Ступінь наукового опрацювання досліджуваної проблеми 14
1.2. Методологічні засади дослідження 35
Висновки до першого розділу 59
РОЗДІЛ 2. ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ПРАВ ЛЮДИНИ: ПОНЯТТЯ, ВИТОКИ ТА ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
61
2.1. Поняття і зміст європейських стандартів прав людини 61
2.2. Юснатуралістичні витоки європейських стандартів прав людини 79
Висновки до другого розділу 93
РОЗДІЛ 3. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМА РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ПРАВ ЛЮДИНИ
95
3.1. Правозастосування: поняття та загальна характеристика в контексті основних типів право розуміння
95
3.2. Принцип верховенства права як підвалина розвитку сучасного українського судочинства
124
3.3. Принципи європейського права як базові засади здійснення правозастосування в органах виконавчої влади сучасної України: проблеми та перспективи

149
3.4. Необхідність реалізації європейських стандартів прав людини у правозастосовчій діяльності правоохоронних органів України
171
Висновки до третього розділу 187
ВИСНОВКИ 190
Додатки 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 200

ВСТУП

Актуальність теми. В теперішній час політичних, економічних, соціальних та моральних змін, що відбуваються в Україні, необхідність здійснення у зв’язку з цим реформ, мимоволі викликає гостру необхідність переоцінки існуючих цінностей, перегляд великої кількості теоретичних та практичних уявлень, підходів, досвіду та практики. На сьогодні, в контексті зазначених змін набуває вагомості прикладне застосування філософсько-правових знань, серед яких філософські проблеми влади, реалізації права, аспекти євроінтеграції України тощо. Зараз правова наука зіткнулася із проблемою монорозуміння права, і як наслідок, правозастосування. Право як ідея чинить суттєвий вплив на суспільний розвиток, але особливо значимим для людей воно стає тоді, коли ця ідея опредметнюється, реалізовується, стає дійсністю. Правозастосування є практичним втіленням ідеї права і виступає відображенням правової дійсності, стає індикатором того часу, в контексті якого воно здійснюється.
Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена тим, що:
1. В світлі сучасного методологічного плюралізму в правознавстві та філософії права зокрема, антропологічної тенденції в розвитку правової науки, акцентації на таких функціях філософсько-правового знання як світоглядна, аксіологічна, людинотворча тощо постає потреба нового переосмислення права та пов’язаних з ним процесів.
2. Великою проблемою українського сьогодення є неготовність як громадянства, так і представників державної влади жити та взаємодіяти на засадах ідеї права як принципу правової рівності, що є концентрованим виявом європейських стандартів прав людини. Оскільки порушення прав людини в нинішній Україні стало, на жаль, типовим явищем, то, зрозуміло, що такий стан речей гальмує розбудову в нинішній Україні громадянського суспільства та правової держави, є перешкодою на шляху прогресивного розвитку українського суспільства. З огляду на це, існує необхідність науково-теоретичного осмислення цієї ситуації українськими правниками, вироблення на цій основі певних рекомендацій, пропозицій, концепцій з метою поступового подолання її.
3. У зв’язку із започаткуванням демократичних процесів, переоцінкою цінностей, врахуванням нових реалій, що з’явилися в посттоталітарній Україні і, найперше, появою в масовому масштабі людини ринкового типу, що має розвинене почуття людської гідності, загострену потребу в автономності буття, вимагає поваги до себе як інших громадян, так і державної влади тощо, існує нагальна необхідність переосмислення правозастосування як специфічної форми реалізації права, трактування цього явища з позицій юридичного (природно-правового) підходу, на противагу домінуючому нині в теорії та практиці легістському (законницькому), який в умовах нових реалій українського життя є серйозним чинником порушення прав людини, а, отже, вичерпав себе цілком. Здійснення в науковій роботі філософсько-теоретичного аналізу проблематики правозастосування в сучасній Україні дозволить підняти аналіз правозастосування на категоріальний рівень, глибше та повніше з’ясувати змістовно-смислові характеристики цієї специфічної діяльності, виробити наукові підходи в удосконаленні реалізації права в Україні, зробити їх відповідними ідеї права та духові часу, запитам пересічного українця.
4. Актуальність тематики дослідження зумовлена не лише обраним країною курсом на європеїзацію та гуманізацію правового розвитку, гармонізацію вітчизняного законодавства та законодавства Європейського Союзу, а й відсутністю філософсько-правового дослідження даної проблематики, що вирішальним чином вплинуло на вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Стан наукової розробки проблеми. Тематика дисертації зумовлює можливість розгляду досліджуваного питання з погляду як теорії держави і права, так і філософії права. Тема дослідження є недостатньо повно дослідженою.
Проблема методологічних засад дослідження права розроблялася такими науковцями-правниками як: В. Бачінін [15], Ж.-П. Бержель [19], Д. Кєрімов [122], А. Колодій [135], М. Костицький [273], Л. Петрова [207], П. Рабінович [228], В. Селіванов [242] та ін. Методологія дослідження правозастосування як складової правової реальності в українському правознавстві напрацьовувалася в основному в контексті легістського підходу.
Окремі аспекти проблематики правозастосування, як особливої форми реалізації права з низкою специфічних характеристик, та європейських стандартів прав людини, що окреслена у цьому дослідженні, були опрацьовані такими вітчизняними науковцями як: С. Бобровник [27], Ю. Ведерников [263], С. Головатий [56], С. Гусарєв [71], В. Копєйчиков [95], А. Колодій [218], О. Мурашин [125], П. Недбайло [174], А. Олійник [187], О. Павлишин [192], О. Петришин [94], О. Пунько [223], П. Рабінович [228], О. Скакун [247], В. Ткаченко [94], Н. Хома [125], М. Цвік [94], О. Ющик [304] та ін. Однак зовсім незначними видаються дослідження правозастосування через призму філософсько-правового бачення.
Близькі з тематикою питання розглядалися також низкою таких російських науковців, як: С. Алєксєєв [2], Д. Керімов [122], В. Лазарєв [181], В. Нерсесянц [221], Л. Явич [305] та ін.
Серед зарубіжних авторів, які досліджували проблеми правозастосування, потрібно відзначити, зокрема, таких вчених-юристів, як: Ж.-Л. Бержель [19], І. Стельмах [314–315], Л. Лон Фуллер [272], Р. Циппеліус [287; 288] та ін.
Низка проблемних питань стандартів прав людини, як філософської категорії, були досліджені у працях таких українських вчених: О. Бандура [10], М. Патей-Братасюк [197; 199], А. Козловський [131], М. Козюбра [132], М. Костицький [273], П. Рабінович [226], В. Селіванов [242], А. Хворостянкіна [280], тощо.
Отже, теоретичну основу дисертації склали наукові роботи в галузі теорії права, філософії права та філософії, які належать до проблематики даного дослідження. На основі висновків та думок вказаних вище вчених дана робота сформувалася у наявному варіанті.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження було виконано на підставі та у відповідності до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення та впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004-2009 роки (наказ МВС України від 05.07.2004 р. № 755); Державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки, затвердженої Указом Президента України від 13.12.2003 р. № 1433; плану науково-дослідної роботи Київського національного університету внутрішніх справ з реалізації Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2010 р.р. (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767), Проект цільової комплексної програми боротьби зі злочинністю та корупцією в Україні на 2010-2015 р.р. (розпорядження МСВ України № 583 від 09.07.2010 р.).
Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради КНУВС (протокол № 16 від 29.09.2009 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є концептуальне філософсько-правове осмислення європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України в світлі євроінтеграційних процесів.
Поставлена мета дослідження визначила наступні завдання:
– висвітлити ступінь наукового опрацювання проблеми європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України;
– сформувати методологічну базу досліджуваної проблеми;
– з’ясувати сутність поняття і змісту європейських стандартів прав людини, правових цінностей та принципів як засад європейського правового розвитку;
– розкрити юснатуралістичну природу та антропологічні засади європейських стандартів прав людини та здійснити їх проекцію у вітчизняну правову сферу;
– виявити змістовно-смислові характеристики правозастосування в контексті основних типів праворозуміння, розкрити його теоретичні та емпіричні можливості як специфічної форми реалізації права, підняти поняття правозастосування на категоріальний рівень, дати актуальне визначення його;
– в площині дослідження європейських стандартів прав людини в контексті вітчизняного правозастосування розглянути проблему принципу верховенства права як базової засади здійснення вітчизняного судочинства;
– проаналізувати роль принципів європейського права як базових засад здійснення правозастосування в органах виконавчої влади сучасної України;
– висвітлити проблему реалізації європейських стандартів прав людини у правозастосовчій діяльності правоохоронних органів сучасної України.
Об’єктом дослідження є правозастосовча діяльність як специфічна форма реалізації права.
Предметом дослідження є європейські стандарти прав людини в контексті правозастосування сучасної України.
Методи дослідження. Для адекватного висвітлення дисертаційної проблеми в роботі було використано низку філософських, загальнонаукових і спеціально-правових методів.
Дослідження проблеми європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України здійснено на засадах принципів взаємодоповнюваності методів та методологічного плюралізму.
Філософські методи – діалектичний, феноменологічний, екзистенціальний, герменевтичний, антропологічний, ціннісний, природно-правовий підходи до права при дослідженні специфіки доктринального підходу до права загалом та правозастосування, зокрема, їх змістовно-смислових характеристик з позицій юридичного праворозуміння (підр. 1.1; 2.1; 2.2; 3.1), висвітлення сутнісних характеристик та витоків європейських стандартів прав людини, сутності та значимості принципів права для правового розвитку, змістовно-смислових характеристик верховенства права як засади судочинства (підр. 2.1; 2.2; 3.2). Із загальнонаукових методів, використаних у дослідженні, варто виділити наступні: сходження від загального до конкретного, системного та порівняльного аналізу, історизму, дослідницької повноти, аналогії, узагальнення, об’єктивності, які сприяли розкриттю особливостей європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України (підр. 1.2; 3.1; 3.2; 3.3; 3.4); визначенню низки понять та категорій: стандарти прав людини, стандарти права, правозастосування, природні права людини; виявленню проблемних аспектів вітчизняного правозастосування та пошуку шляхів та засобів їх подолання. У роботі використано також спеціально-правові методи: формально-догматичний – при аналізі нормативно-правових актів (підр. 2.1; 3.2; 3.3; 3.4), порівняльно-правовий та соціологічно-правовий – при висвітленні засад правозастосування, взаємовпливів інститутів права в контексті правових культур сучасної України та ЄС (підр. 2.1; 2.2; 3.2; 3.3).
Емпіричну базу дослідження становлять опитування й анкетування з питань європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України серед студентів юридичного факультету Тернопільського державного економічного університету (112 осіб) та працівників правоохоронних органів (47 осіб).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана робота є першим в українському правознавстві комплексним дисертаційним філософсько-теоретичним дослідженням проблеми європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України.
На основі проведеного аналізу досліджуваної проблеми сформульовано низку положень, ідей, висновків, що мають наукову новизну та цінність, і виносяться на захист. Зокрема:
вперше:
– дано авторське визначення концепту “стандарти прав людини” з акцентами на критерій правності та духовно – культурного виміру в праві: стандартами прав людини є норми та принципи, що увібрали в себе найвищі досягнення загальнолюдської духовної культури, виражають змістовно принцип правової рівності, закріплюють такі правила поводження держави із людиною, які не принижують людську гідність, і які є підставою для вирішення правових справ та розвитку права у будь-яких формах;
– висвітлено правозастосування як специфічну форму реалізації права крізь призму європейських стандартів прав людини з позицій юридичного (юснатуралістичного) підходу;
– здійснено дослідження правозастосування на категоріальному рівні;
– переосмислено поняття правозастосування, виходячи з розуміння права як ідеї, що виражена в принципі правової рівності, на основі чого вироблено авторське трактування цієї категорії як: специфічної діяльності уповноважених органів та посадових осіб громадянського суспільства чи держави, приватних осіб, спрямованої на сприяння реалізації права як принципу правової рівності в різних формах суб’єктами права, здійснюваної на засадах правової рівності та в правових, тобто увідповіднених ідеї права, процедурних формах, шляхом створення індивідуально-конкретизуючих рішень, що змістовно відповідають ідеї права;
– обґрунтовано, що акцентація на критерієві правності як принципі правової рівності, що лежить в основі правозастосування, зумовлює переосмислення і поняття правозастосовчого акту, який з позицій юридичного праворозуміння можна визначити як: рішення, що має переважно документальний характер; прийняте уповноваженим органом чи посадовою особою як держави, так і громадянського суспільства, або ж приватною особою на засадах принципу правової рівності, що виражений у будь-якій формі (на засадах правової норми, правового закону, правового договору); змістовно наповнене ідеєю права; спрямоване на регулювання правовідносин шляхом виникнення, зміни чи припинення їх;
– доведено, що, правозастосування здійснюється на підставі принципу правової рівності і у відповідності з ним, свавільне ж нормозастосування – поза цим принципом і всупереч йому, а тому неправове (свавільне) нормозастосування чи таке ж законозастосування вважати правовим явищем немає підстав;
– з позицій юридичного (юснатуралістичного) підходу з’ясовано, що застосуванню повинні підлягати лише правові за змістом, а не за зовнішньою формою норми, норми лише правових за змістом законів;
– обґрунтовано, що правозастосовча діяльність не вичерпується втіленням в життя лише норм закону. Застосування норм державно-правових нормативних актів – це лише одна із форм застосування права;
– доведено, що з позицій юридичного підходу доцільно виділити, окрім позитивного (державно-владного) правозастосування, оперативно-виконавчу правозастосовчу діяльність громадянського суспільства, його органів та посадових осіб;
– показано, що в умовах демократичного розвитку громадянське суспільство покликане контролювати державну владу, не дозволяючи їй будь-яких зловживань, в т.ч. і в сфері правозастосування;
– з’ясовано, що глибинною функцією правозастосовчої діяльності є людинотворча функція, що в кінцевому підсумку, зумовлює становлення повноцінної людини-особистості;
– висвітлено існуючі специфічні риси трактування категорії права; правові явища, що зумовлені особливостями розвитку двох правових реальностей: сучасної України та ЄС – відмінністю ролі судді, законодавця та правових доктрин, різним значенням окремих видів джерел права в правовому регулюванні, особливими підходами до тлумачення, своєрідністю у викладенні та трактуванні норм права;
– обґрунтовано необхідність зміни доктринальних підвалин у вітчизняному правовому розвитку загалом і правозастосуванні зокрема, оскільки існуюча легістська доктрина і теоретично, і практично перешкоджає реалізації права на засадах європейських стандартів прав людини;
– запропоновано ч. 3 ст. 129 Конституції України подати в наступній редакції: “Основними засадами судочинства є: 1) принцип верховенства права; 2) принцип правової законності…” і далі по тексту. Оскільки такого принципу в праві як верховенство закону немає, а є принцип законності, а ще вірніше, правової законності, вважаємо за доцільне подати ст. 4 Закону України “Про прокуратуру” в наступній редакції: “діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства права”, а також Закон України “Про міліцію” ст. 3 змінити наступним чином: “діяльність міліції будується на принципах верховенства права, правової законності…” і далі по тексту.
удосконалено:
– теоретико-методологічні засади дослідження проблеми реалізації права загалом та правозастосовчої діяльності зокрема; закцентовано на антропологічному підході до правозастосування;
– трактування європейських стандартів прав людини. Розрізнено концепти “стандарти права” та “стандарти прав людини”;
– розуміння співвідношення в правозастосуванні норм права та принципів права. Доведено, що фундаментальною підвалиною правозастосування є принцип верховенства права;
– уявлення про формування в сучасній Україні повноцінного, зрілого, а не декларованого, суб’єкта права і нового, адекватного сучасному образу права, суб’єкта правозастосування;
дістали подальшого розвитку:
– з’ясування теоретичної та евристичної значущості правозастосовчої діяльності;
– філософсько-теоретичне вчення про права людини;
– уявлення про теоретико-правові засади правозастосовчої діяльності;
– концептуальні ідеї про сучасну підготовку юриста. Наголошено на необхідності глибинного реформування української юридичної освіти. Обгрунтовано необхідність посилення філософсько-світоглядної підготовки професійних юристів, духовно-культурного виміру їх професійної готовності, що випливає із феноменальної природи права, його духовної сутності.
Практичне значення одержаних результатів дослідження зумовлене його актуальністю у межах сучасного стану правозастосування як складової реалізації права в умовах євроінтеграції. Ідеї, узагальнення, висновки, зроблені в результаті дисертаційного дослідження можуть бути використані:
– у правотворчості – розкриття змісту європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України сприятиме вдосконаленню процесу застосування права та пришвидшенню приведення їх у відповідність із міжнародними договорами, що ратифіковані Україною. Рекомендації та пропозиції надіслано до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (лист за № 46/46 Вр надіслано 23.11.2010 р.), Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (лист за № 46/47 Вр надіслано 23.11.2010 р.);
– у правореалізаційній діяльності – матеріали дисертації мають сприяти підвищенню рівня професійності посадових осіб та покращенню якості роботи органів, уповноважених здійснювати правозастосування. Впровадження конкретних висновків дисертації сприятиме зростанню ефективності та якості правозастосування в сучасній Україні. Окремі висновки та пропозиції використано в роботі Трускавецької міської ради (акт впровадження від 18.11.2010 р.), Трускавецького МВ ГУ МВС України у Львівській області (акт впровадження від 18.11.2010 р.);
– у навчально-виховному процесі – результати даного дослідження можуть бути використані в навчально-методичних напрацюваннях при підготовці підручників та навчальних посібників, під час формування і читання курсів з теорії держави і права, філософії права, а також відповідних спецкурсів: “Принцип верховенства права як засада розвитку правозастосування в сучасній Україні”, “Європейські стандарти прав людини в контексті правозастосування сучасної України”, “Актуальні проблеми теорії держави та права” тощо. Окремі висновки та ідеї дисертаційного дослідження уже впроваджуються в навчально-виховний процес (акт впровадження Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького від 18.10.2010 р.).
Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві працях становлять власні теоретичні розробки дисертанта. Матеріали дисертації використано в підрозділах колективної монографії. Зокрема, в підрозділах “Проблема реалізації принципу верховенства права в діяльності виконавчої влади сучасної України” /Ю. Ю. Білас/ та “Основні вимоги до правозастосовної діяльності в органах виконавчої влади сучасної України” / Ю. Ю. Білас // Верховенство права : традиція доктрини і потенціал практики / за заг. ред. М. Г. Патей-Братасюк : Монографія – К. : Видавництво Європейського університету, 2010. – Розд. 4.1, розд. 4.2 – С. 273–288, 288–296 внесок автора полягає в розробленні природно-правових засад правозастосовчої діяльності органів виконавчої влади.
В підрозділі “Європейські правові стандарти: окремі аспекти поняття, якості та змісту” / Ю. Ю. Білас // Верховенство права : традиція доктрини і потенціал практики / за заг. ред. М. Г. Патей-Братасюк : Монографія – К. : Видавництво Європейського університету, 2010. – Розд. 5.3. – С. 368–380. внесок автора полягає у висвітленні антропологічного та духовно-ціннісного вимірів європейських стандартів права.
Апробація результатів дослідження. Дане дисертаційне дослідження обговорювалося на кафедрі загальноправових дисциплін та на міжкафедральному семінарі Національної академії внутрішніх справ.
Основні положення та результати дисертаційного дослідження були апробовані на наступних наукових заходах: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Право на приватність: тенденції і перспективи” (м. Львів, 2008 р.), круглому столі “Порівняльне правознавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти” (м. Львів, 2009 р.), міжнародному “круглому столі” “Антропологія права: філософський та юридичний виміри” (м. Львів, 2009 р.), ІІІ-му міждисциплінарному теоретико-методологічному колоквіумі “Методологічні проблеми вітчизняного правознавства” (м. Київ, 2010 р.), ІІІ-х міжвузівських наукових читаннях (до 300-річчя Конституції Пилипа Орлика) “Конституція – основа державного і суспільного устрою України” (м. Київ, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції “300 років Конституції Гетьмана України Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення” (м. Львів, 2010 р.); IV круглому столі “Загальнотеоретичні та філософсько-правові аспекти державно-правової реформи в Україні” (м. Київ, 2010 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні” (м. Київ, 2010 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у 13 публікаціях, із них 4 статті – у виданнях, визначених ВАК України як фахові.

bibliography

ВИСНОВКИ

Філософсько-правовий аналіз правозастосування в Україні в контексті європейських стандартів прав людини дає змогу дійти наступних висновків:
1. В сучасних умовах розвитку світу та формування людини демократичного типу, право на теренах Ураїни потрібно мислити по новому, а саме, виходячи з антропологічних засад. Розуміння права, яке з нормативістських позицій тлумачилося як “зведена в закон воля пануючого класу”, “система встановлених державою норм”, як “сукупність правил поведінки… які встановлено в законодавчому порядку…і що їх санкціоновано державною владою”, як “система загальнообов’язкових правил поведінки, які виражають класово визначену свободу поведінки”, тобто як явище, витоки якого неодмінно знаходяться в державі, не відповідає вимогам часу. Нове розуміння права як рівності (загального масштабу і рівної міри свободи людей), що передбачає і свободу, і справедливість, як явища культури, як ідеї дозволяє нам визнавати, що право реальним є там, де є цивілізація, де є висококультурне суспільство, де присутні мораль та духовність, свідомість, а не в державі з суворою ієрархією, пануючими класами, законотворчою машиною та мовчазним народом. Доведено, що існуюча в сучасній Україні легістська доктрина, через взятий країною курс на європеїзацію та гуманізацію правового розвитку, не відповідає міжнародним стандартам прав людини.
2. В світлі порівняння категорій реалізації права, правозастосування, принципів права, цінностей, прав людини та стандартів права в контексті двох основних типів праворозуміння у вітчизняній науці, зроблено спробу їх ґрунтовного аналізу та переосмислення у відповідності до євроінтеграційних процесів.
3. Шляхом висвітлення суті основних методів наукового дослідження, що були використані в процесі підготовки роботи, виявилася неспроможність вітчизняної науки належним чином забезпечити сучасного дослідника арсеналом актуальних методогічних, особливо філософських, засобів. Додаткового дослідження потребує світоглядна функція філософії. З позиції антропологічного підходу до правозастосування, здійснено підбір філософських (світоглядних), спеціально-наукових (правових) та загальнаукових методів, проведено їх аналіз та висвітлено практичну доцільність використання для досягнення мети дослідження. Дослідження здійснювалося на засадах поліметодологізму на взаємодоповнюваності методів.
4. В роботі зроблено спробу протлумачити права людини з позиції природно-правового праворозуміння як такі права, якими наділений кожен в силу лише того, що він є людиною; якими всі люди володіють однаковою мірою і які є невід’ємними; які виступають соціальними і політичними гарантіями, необхідними для захисту особи від зазіхань на людську гідність з боку інших людей, сучасних держав та над (поза)державних утворень.
5. Приділено увагу поняттю “стандарти прав” та “стандарти прав людини” у їх співвідношенні як загальне та часткове. Дано трактування стандартів прав людини як сукупності правових принципів та норм, які закріплюють такі допустимі правила поводження держави із людиною, що перебуває на її території, які не принижують її людської гідності і з яких виводять інші права. Показано зв’язки європейських стандартів прав людини із принципами права та встановлено послідовний ряд понять “світогляд – цінності людини – принципи права – стандарти прав”. Через аналіз принципів та норм права доведено неідентичність понять законодавства і права, закону і права.
6. Доведено необхідність переосмислення правозастосування як складової правової реальності з позицій природно-правового підходу до розуміння права з наголосом на вимозі правності як відповідності правозастосовчої діяльності ідеї права. Запропоновано визначення правозастосування як специфічної діяльності уповноважених органів та посадових осіб громадянського суспільства та держави, або ж приватних осіб, спрямовану на сприяння реалізації права як принципу правової рівності в різних формах суб’єктами права, на засадах правової рівності і здійснювану в правових, тобто увідповіднених ідеї права, процедурних формах, шляхом створення індивідуально-конкретних рішень, що теж змістовно відповідають ідеї права). Зроблено наголос на людинотворчій (гуманістичній) функції правозастосовчої діяльності. Закцентовано на можливості застосування лише правових за змістом норм, норм лише правових за змістом законів. Вказано на неприпустимості застосування неправових (суперечних ідеї права як рівному масштабу справедливості, свободи, добра, істини тощо) законів як форми неправа через невідповідність їх критеріям юридичного явища. Виходячи із позиції нетотожності права та закону, розкрито поняття застосування норм державно-правових нормативних актів лише як однієї із форм застосування права.
7. З позиції відповідності змісту ідеї права, запропоновано визначення поняття правозастосовчого акту як рішення, що має переважно документальний характер; прийняте уповноваженим органом чи посадовою особою як держави, так і громадянського суспільства, або ж приватною особою на засадах принципу правової рівності, що виражений у будь-якій формі (на засадах правової норми, правового закону, правового договору тощо); змістовно наповнене ідеєю права; спрямоване на регулювання правовідносин шляхом виникнення, зміни чи припинення їх. Закцентовано на такій його характеристиці як правність, тобто прийняття цього акту на підставі принципу правової рівності і відповідність цього рішення ідеї права.
8. Наголошено на необхідності зміни підходів до критеріїв освіти та професійної підготовки студентів юридичних спеціальностей, як суб’єктів правозастосовної діяльності. Запропоновано реформування юридичної освіти на природно-правових засадах, що відповідає сучасним світовим тенденціям її розвитку. Зроблено акцент на підвищенні якості філософсько-світоглядної підготовки юристів. Обгрунтовано необхідність приділенню особливої уваги рівню морального, духовного, культурного, правового виміру їх професійної кваліфікації.
9. Розкрито сутність концепту “верховенство права” як основоположного принципу права. Проаналізовано та співставлено категорії “верховенства права”, “законності” та “верховенства закону”. З огляду на історичний аспект виникнення поняття “верховенство права”, що відбувалося в умовах природно-правової доктрини, виявлено невідповідність та застарілість вітчизняної доправової доктрини, яка такі категорії, як право, верховенство права, права людини, держава тощо розглядає в легістсько-нормативістському контексті, тобто, з державо-, а не людиноцентристських позицій. Тому, помилковим видається розкриття сутності “верховенства права” представниками легістської доктрини.. Останні розглядають “верховенство права” як “верховенство закону”, “законодавства”, “конституції”. Доведено, що сучасному українському юристу принцип “верховенства права” необхідно розуміти як владу справедливості, панування рівної міри справедливості для всіх і кожного, владу права. Зроблено аналіз окремих основних нормативних актів України, що стосуються правозастосовної діяльності, на предмет відведення особливого місця серед її засад принципу верховенства права. Запропоновано законодавцеві вдосконалити відповідні норми шляхом увідповіднення їх європейським гуманістичним вимогам. Наголошено на необхідності зміни підходів до розуміння права, переорієнтації на демократичних засадах світогляду пересічного українця.
10. Проаналізовано правозастосовчу діяльність правоохоронних органів України в контексті європейських стандартів прав людини, такі її форми як оперативно-виконавчу, правоохоронну та контрольно-наглядову форму і розкрито їх суть з позицій легістського праворозуміння, тобто, винятково як форму діяльності держави, та показано, якою є участь громадськості у здійсненні цих форм правозастосування. Розрізнено правозастосування як державно-владну діяльність, спрямовану на реалізацію права, та позадержавну правозастосовчу діяльність громадянського суспільства, яке має за мету всебічну реалізацію прав кожного його представника. Обґрунтовано необхідність здійснення контролю громадянського суспільства, громадян над державною владою, в тому числі, в правозастосуванні, зазначено, що від здатності громадянського суспільства виконувати контрольну функцію стосовно державної влади у великій мірі залежить реалізація прав людини, розвиток права, творення правового суспільства.
11. З огляду на необхідність гуманізації законів, тобто наділення їх критерієм правності, ч. 3 ст. 129 Конституції України запропоновано подати в наступній редакції: “Основними засадами судочинства є: 1) принцип верховенства права; 2) принцип правової законності…” і далі по тексту. За відсутності в праві принципу верховенства закону, а наявності принципу законності в розумінні правової законності, вважаємо за доцільне подати ст. 4 Закону України “Про прокуратуру” в наступній редакції: “діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства права”, а також в Законі України “Про міліцію” положення ст. 3 змінити наступним чином: “діяльність міліції удується на принципах верховенства права, правової законності…”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев П. Философия : учебник / П. Алексеев, А. Панин. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. — 608 с.
2. Алексеев С. Общая теория права : [в 2 т.]. / С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 354 с.
3. Андрійчук О. Роль загальних правових принципів у процесі застосування європейського права [Електронний ресурс] / О. Андрійчук // Юридичний журнал. – 2007. – № 3. – Режим доступу до журн. – www.justinian.com.ua/article.php?id=2584
4. Алексеев С. Право : Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования / С. Алексеев. – М. : Издат. группа НОРМА - ИНФРА М., 1998. – 810 с.
5. Алексеев С. Теория государства и права : учебник [для юрид. вузов и фак.] / С. Алексеев. – М. : БЕКД994, 2005. – 453 с.
6. Архипкин В. Естественно-научная картина мира / В. Архипкин, В. Тимофеев. – Красноярск : Издат. центр Краснояр. госун-та, 2002. – 319 с.
7. Атаманчук Г. Сущность советского государственного управления / Г. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1980. – 294 с.
8. Афонасин Е. Философия права : учеб. пособие / Е. Афонасин, А. Дидикин. – Новосибирск : Новосиб. гос. ун-т, 2006. – 92 с.
9. Бакиров В. Ценностное сознание и активация человеческого фактора / В. Бакиров. – Харьков : Вища школа. – 1988. – 152 с.
10. Бандура О. Єдність цінностей та істини у праві : [монографія] / О. Бандура. – К. : НАВСУ, 2000. – 200 c.
11. Бандура О. Основні цінності права як система / О. Бандура // Право України. – 2008. – № 5. – С. 14–19.
12. Барак А. Судейское усмотрение / А. Барак ; [пер. с англ.]. – М. : Изд-во НОРМА, 1999. – 364 с.
13. Баранчук В. М. Політико-територіальна організація України : проблеми конституційно-правової теорії та практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02. “Конституційне та гуманітарне право” / В. М. Баранчук– Київ, 1997. – 18 с.
14. Баскаков А. Методология научного исследования : [учеб. пособие] / А. Баскаков, Н. Туленков. – [2-е изд., испр.] – К. : МАУП, 2004. — 216 с.
15. Бачинин В. Философия права и преступления / В. Бачинин. – Харьков : Фолио, 1999. – 607 с.
16. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества / З. Бауман ; [пер. с англ.] — М. : Весь Мир, 2004.— 188 с.
17. Бекназар-Юзбашев Т. Права человека и междунарожное право / Т. Бекназар-Юзбашев. — М. : Общество "Знание" России, 1996. — 296 с.
18. Бекон Ф. О принципах и началах / Ф. Бекон. – М. : Гос. соц.-экон. изд-во, 1937. – 82 с.
19. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель ; [пер. с франц. Г. Чуршукова ; под общ. ред. В. Даниленко]. – М. : Nota bene, 2000. – 575 с.
20. Бернюков А. Юридична герменевтика як методологія здійснення правосуддя : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 „Філософія права” / А. Бернюков. – Львів, 2008. – 207 c.
21. Бессмертный А. Судебные и правоохранительные органы Украины / А. Бессмертный. – Харьков : Эспада, 2002. – 96 с.
22. Бігун В. Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема / В. Бігун // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. 1. – С. 126–128.
23. Бігун В. Філософсько-правове осмислення правосуддя (щодо розмежування понять «судочинство» і «правосуддя») / В. Бігун // Вісник Львів. ун-ту. Сер. юрид. – 2009. – Вип. 48. – С. 21–27.
24. Бігун В. Філософія правосуддя як судове здійснення права // Філософські, методологічні й психологічні проблеми права: тези доповідей ІІІ Всеукр. наук.-теорет. конф. (Київ, 23 квіт. 2010 р.) / ред. кол. : В. Коваленко, М. Костицький, О. Джужа [та ін.] — К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. — C. 11–12.
25. Білозерська Т. Інституційний механізм адаптації законодавства України до норм та стандартів ЄС / Т. Білозерська // Право і безпека. – 2007. – № 6’2 . – С. 15– 21.
26. Бландіньєр Ж.-П. Економічний вимір федералізму та регіоналізму / Ж.-П. Бландіньєр // Організація регіональної та місцевої влади : досвід держав-членів Європейського Союзу (спец. допов. вид. «Українсько-європейського журналу з міжнародного та порівняльного права»). – К. , – 2005. – С. 90 – 103.
27. Бобровник С. Теоретико-правові дослідження і перспективи їх розвитку / С. Бобровник // Правова держава : щорічник наук. пр. Ін-ту д-ви і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2000. – Вип. 11. – С. 18–26.
28. Бойко Т. Етнонаціональний чинник становлення громадянського суспільства (соціально-філософський аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / Т. Бойко. – Львів, 2008. – 18 с.
29. Большая Советская Энциклопедия [Електронний ресурс]./ [гл. редактор А. М. Прохоров]. – изд. 3-е. – Декларация прав человека и гражданина. – dic.academic.ru/dic.nsf/bse/83212.
30. Большой энциклопедический словарь. Современный толковый словарь российского языка Т. Єфремовой : в 3-х т. [Електронний ресурс]. / [авт.-уклад. Т. Єфремова]. – Т. 3. – www.slovorus.ru.
31. Братасюк М. Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку / М. Братасюк // Проблеми філософії права. – 2008 – 2009. – Т. 6–7. – С. 54–59.
32. Братасюк В. Правова реальність як форма вираження інтелектуальної традиції епохи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 «Філософія права» / В. Братасюк. – К., 2005. – 20 с.
33. Братасюк М. Реалізація права: доктринальний аспект / М. Братасюк // Науковий вісник КНУВС. – 2009. – № 6. – С. 36–43.
34. Брегадзе А. Специфический метод познания человека: понимание / А. Брегадзе // Перспективы человека в глобализирующемся мире / [под ред. В. Парцвания]. – СПб. : Санкт-Петербург. филос. о-во, 2003. – С. 21–31.
35. Вавженчук С. Конституційні основи розвитку виконавчої влади в Україні : дис. кандидата юрид. наук : 12.00.02 / Вавженчук Сергій Ярославович. – Харків, 2008. – 203 с.
36. Васшенко В. Людина і світогляд / В. Васшенко. – К. : 1974. – 123 с.
37. Вдовина Г. Розвиток філософії права в ХХ ст. (англо-саксонська традиція) : дис. кандидата юрид. наук : 12.00.12 / Вдовина Ганна Анатоліївна. – К., 2002. – 189 с.
38. Венецька О. Лісабонський догорів і єдині європейські стандарти прав людини / О. Венецька // Вісн. Львів. ун-ту. – 2009. – Вип. 49. – С. 3–7.
39. Виконавча влада і адміністративне право / [за заг. ред. В. Б. Авер'янова]. – К. : Видавничий Дім "Ін-Юре", 2002. – 668 с.
40. Вінгловська О. Імплементація міжнародних стандартів прав дитини в національному законодавстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / О. Вінгловська. — К., 2000. — 20 с.
41. Вышинский А. Основные задачи науки советского социалистического права (окращенная стенограмма на первом Совещании по вопросам Советского права и государства 16 июля 1938) / А. Вышинский // Советское государство. — 1938. — № 4 . — С. 4.
42. Волинець В. Роль принципу верховенства права при захисті трудових прав / В. Волинець // Адвокат. — 2008. — № 2 (89) . — С. 39 — 41.
43. Воронцов Е. Основоположения герменевтики Г. С. Сковороды : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії». / Е. Воронцов. – М., 1998. – 34 с.
44. Гаврилов Д. Правоприменительное толкование : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Д. Гаврилов. – Саратов, 2000. – 24 c.
45. Гадамер Г.-Г. Істина і метод : [ у 2 т.] / Г.-Г. Гадамер ; [пер. с нем.]. – Київ : Юніверс, 2000. – Т. 1 : Герменевтика І : Основи філос. герменевтики. – 464 с.
46. Гадамер Х.-Г. Истина и метод : Основы филос. герменевтики / Х.-Г. Гадамер ; [пер. с нем. ; общ. ред. и вступ. ст. Б. Н. Бессонова]. — М. : Прогресс, 1988. — 704 с.
47. Гарапон А. Хранитель обещаний : суд и демократия / А. Гарапон ; [пер. с франц.]. – М. : Nota bene, 2004. – 327 с.
48. Гегель Г. Філософія права / Г. Гегель ; [пер. с нем.]. – Київ : Юніверс, 2000. – 520 с.
49. Гегель Г. Философия права / Г. Гегель ; [пер. с нем.]. – М. : Мысль, 1990. – 528 с.
50. Геллнер Э. Условия свободы. Гражданское общество и его исторические соперники / Э. Геллнер ; [пер. М. Гнедовского ; Ред. Б.
Макаренко]. – М. : МШПИ, 2004. – 240 с.
51. Гіда Є. Загальнолюдські стандарти прав людини і забезпечення їх реалізації в діяльності міліції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / І. Гіда. – К. ; 2000. – 20 с.
52. Гладенко О. Лісабонський договір ЄС 2007 року як новий етап еволюційного розвитку права Європейського Союзу / О. Гладенко // Вісник ЦВК. – 2008 – №1. (11) – С. 73 – 77.
53. Глухарева Л. Права человека в системе теории права и государства: общетеоретические, философско-правовые и методологические проблемы : дис… д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Глухарева Людмила Ивановна. – М. , 2004. – 417 c.
54. Гнатовський М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / М. Гнатовський. – К., 2002. – 22 с.
55. Гнатюк М. Правозастосування і його місце в процесі реалізації права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / М. Гнатюк. – К., 2007. – 19 с.
56. Головатий С. Верховенство права : монографія : у 3 кн. / С. Головатий. – К. : Фенікс, 2006.
57. Головатий С. «Верховенство закону» versus «верховенство права» : філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? / С. Головатий // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2 (33)–3(34). – C. 96–113.
58. Головатий С. Верховенство права : [монографія] : у 3 кн. / С. Головатий. – К. : "Фенікс", 2006. - кн. 2 : Від доктрини - до принципу. – 885 с.
59. Головатий С. Верховенство права : ідея, доктрина, принцип : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук. : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / С. Головатий. – К., 2009. – 44 с.
60. Головатий С. Верховенство права, або ж правовладдя : вкотре про доктринальні манівці вітчизняної науки / С. Головатий // Право України. – 2010. – № 4. – С. 206 – 219.
61. Головатий С. Верховенство права, або ж правовладдя: вкотре про доктринальні манівці вітчизняної науки / С. Головатий // Право України. – 2010. – № 5. – С. 64–75.
62. Горінецький Й. Правоохоронна функція держав Центральної Європи: теоретичні і практичні аспекти : дис…. канд. юрид. наук : 12.00.01 / Горінецький Йосип Іванович. – К., 2005. – 203 с.
63. Грицяк І. Право та інституції Європейського Союзу : [навч. посіб.] / І. Грицяк. – К. : "К.І.С", 2006. – 300 с.
64. Грицяк І. Розвиток європейського управління в контексті впливу на державне управління в Україні: дис. … д-ра наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 / Грицяк Ігор Андрійович. — К., 2006. — 416 с.
65. Грищенко Д. Международное сотрудничество государств в области прав человека (проблемы защиты прав человека в условиях борьбы за мир и безопасность) / [Д. Грищенко, В. Денисов, П. Мартиненко и др.] ; отв. ред. В. Н. Денисов. – К., Наук. думка. – 1987. – 264 с.
66. Грищук О. Право людини на компенсацію моральної шкоди (загальнотеоретичні аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О. Грищук. — К., 2002. — 20 с.
67. Губар О. Систематизація принципів концепції прав людини / О. Губар // Збірка круглого столу 2007 року "Антропологія права: філософський та юридичний виміри: (стан, проблеми, перспективи)» : статті учасників Третього всеукр. «круглого столу» (Львів, 23-24 листоп. 2007 р.). — Львів : СПОЛОМ, 2008. — С. 110-124.
68. Губерский Л. Научная идеология й личность / Л. Губерский. – К. : Изд-во при Киев. гос. ун-те, 1988. – 192 с.
69. Гудима Д. Філософсько-антропологічний підхід – методологічний фундамент сучасної юридичної науки / Д. Гудима // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. 1. – С. 122–124.
70. Гуренко М. Розвиток філософсько-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. д-ра юрид. наук. : спец. 12.00.12 «Філософія права» / М. Гуренко. – К., 2004. – 36 с.
71. Гусарєв С. Теорія держави і права : навч. посіб. / С. Гусарев, А. Олійник, О. Слюсаренко. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. – 270 с.
72. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; [пер. с фр. В. Туманова]. — М. : Междунар. отношения, 1999. — 316 с.
73. Дайсі А. Вступ до вчення про право конституції / А. Дайсі // Антологія лібералізму: політико-правничі вчення та верховенство права. – К. : Книги для бізнесу, 2008. – С. 511 – 528.
74. Данилів В. Солідарність і солідаризм / В. Данилів ; [пер. з нім. І. Андрущенко і Д. Павлюк]. – К. : Видавничий дім “КМ Асаdemia”, 2000. – 152 с.
75. Декларація про поліцію Парламентської Асамблеї Ради Європи / Тейлор М. / Проблема прав людини в поліційній практиці : довідник. – Страсбург, без р. в. – С. 45 – 49.
76. Денисенко В. Умови формування громадянського суспільства та критерії його визначення / В. Денисенко // Гуманізм та утвердження громадянського суспільства в Україні : зб. наук. пр. – Вип. 32. – Львів : Львівська обласна книжкова друкарня, 1995. – С. 34-38.
77. Деревесников А. Справедливость как принцип права: Историко-теоретический аспект : автореф. дис. на соискание научн. степеня канд юр. наук : 12.00.01 «Теория и истори яправа и государства; история правових учений» / А. Деревесников. – Кострома, 2005 – 18 с.
78. Державна виконавча влада в Україні : формування та функціонування / [наук. кер. Нижник Н.]. — Ч. 1. — К. : Вид-во УАДУ, 2000. — 224 с.
79. Державне управління в Україні : навч. посіб. / [за заг. ред. проф. В. Авер'янова]. — К. : Вид- во ТОВ «СОМИ», 1999. — 265 с.
80. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. / М. Де Сальвиа. — СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. — 1072 с.
81. Дмитрієнко Ю. М. Синергетика управління у контексті української правосвідомості / Ю. М. Дмитрієнко // Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф. студ., асп. та молодих вчених "Науково-технічний розвиток: економіка, технології управління" Національного технічного університету "Київський політехнічний університет" ( Київ, 9-12 квіт. 2003 р.) — К. , 2003. — С. 29—36.
82. Дністрянський С. Соціальне поняття права. Академічна юридична думка / С. Дністрянський / за редакцією Ю. Шемшученко. – К., 1998. – С. 233–234.
83. Добрянський С. Застосування Конвенції як вияв діалектики загального і одиночного у праворозумінні / С. Добрянський // Право України. – 2000. – № 11. – С. 38–40.
84. Добрянський С. Міжнародні стандарти прав людини: до характеристики деяких сучасних тенденцій розвитку / С. Добрянський // Матеріали VIII регіональної наук.-практ. конф. «Проблеми державотворення і захисту прав людини» (Львів, 13-14 лют. 2002 р.). – Львів, 2002. – С. 22—25.
85. Договір про Європейський Союз. [Електронний ресурс]. — www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_029.
86. Дума В. Правозастосовча діяльність та форми її здійснення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / В. Дума. — К., 2010. — 19 с.
87. Дяченко В. Система правоохоронних органів / В. Дяченко. — К. : КНЕУ, 2003. — 320 с.
88. Эволюция современного буржуазного государства и права / В. К. Забигайло, О. Зайчук, А. Мироненко и др. — К., 1991. —265 с.
89. Экимов А. Справедливость и социалистическое право / А. Экимов. – Л., 1980. – С. 98.
90. Європейський досвід державного управління : курс лекцій / [уклад. : О. Оржель, О. Палій та ін.] — К. : Вид-во НАДУ, 2007. — 76 с.
91. Європейська інтеграція / М. Яхтенфухс, Б. Колєр-Кох ; перекл. Гете-Інститут, К., 2007. – 383 с.
92. Європейські принципи державного управління / пер. з англ. О. Ю. Куленково. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 52 с.
93. Загайнова С. Судебный прецедент: проблемы правоприменения / С. Загайнова. – М. : Изд-во НОРМА, 2002. — 159 с.; Богдановская И. Ю. Прецедентное право / И. Богдановская. – М. : Наярна, 1993 – ; Капустин А. Европейский союз: интеграция и право : монографія / А. Капустин. – М. : Изд-во РУДН, 2000. – 436 с.
94. Загальна теорія держави і права : підруч. / за ред. М. Цвіка, В. Ткаченка, О. Петришина. — Х. : Право, 2002. — 432 с.
95. Загальна теорія держави і права / за ред. В. Копейчикова. — К. : Юрінком Інтер, 1999. – 423 с.
96. Заєць А. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А. Заєць – К. : Парламентське видавництво, 1999. – 248 с.
97. Зайцев Ю. До питання втілення «живого» права ЕКПЛ / Ю. Зайцев // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. – 2004. – № 2.
98. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (від 23 лют. 2006 р.) [Електронний ресурс]. – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3477-15.
99. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» (від 04 лют. 1994 р.) [Електронний ресурс] — http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3781-12.
100. Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» (від 19 черв. 2003 р.) [Електронний ресурс]. — zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=975-15.
101. Закон України «Про державну службу» (від 16 груд. 1993 р.) [Електронний ресурс] — zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3723-12.
102. Закон України “Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” (від 18 бер. 2004 р.) - Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2004. - № 29. - Ст. 367
103. Закон України «Про міліцію» (від 25 груд. 1990 р.) [Електронний ресурс]. — http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=565-12.
104. Закон України «Про основи національної безпеки України» (від 19 черв. 2003 р.) [Електронний ресурс]. — http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=964-15.
105. Закон України «Про прокуратуру» (від 05 лист. 1991) [Електронний ресурс] — http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1789-12.
106. Закон України «Про Службу безпеки України» (від 25 берез. 1992) [Електронний ресурс]. — http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? reg=2229-12.
107. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» (від 07.07.2010 р.) [Електронний ресурс]. — http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg =3018-14
108. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС / Жак Зіллер ; пер. з фр. В. Ховхун. — К. : Основи, 1996. – 420 с.
109. Иванов Р. О понятии принципов права / Р. Иванов // Вестник Омского университета. — 1996. — Вып. 2. — С. 115 — 118.
110. Иеринг Р. Борьба за право / Р. Иеринг. - М. ,1904 – 236 с.
111. Иеринг Р. Цель в праве / Р. Иеринг ; пер. с нем. – СПб. ,1981. –Т. 1. – 382 с.
112. Иоффе О. Вопросы теории права / О. Иоффе, М. Шаргородский. –Гос. изд-во «Юрид. литература». – М. , 1961. – 370 с.
113. История политических и правовых учений : учеб. для вузов / под ред. В. С. Нерсесянца. – [3-е изд., стеретип.] – М. : Изд-во НОРМА, 2002. – 736 с.
114. Інформація про стан виконання МВС України пріоритетів Порядку денного асоціації Україна – ЄС [Електронний ресурс]. – mvs.gov.ua.
115. Кабушкин Н. Основы менеджмента : учеб. пособие / Н. Кабушкин. – [5-е изд., стереотип.] – Мн. : Новое знание, 2002. — 336 с.
116. Кампо В. Судова доктрина верховенства права: український досвід в європейському контексті [Електронний ресурс]. // Юридичний журнал. — 2008. – № 10. – Режим доступу до журн. : http://www.justinian.com.ua/article.php?id= 3043.
117. Кант И. Сочинения : [в 6 т.] — М. , 1965. – Т. 4. – ч. 2. – 478 с.
118. Капліна О. Правові стандарти Європейського суду з прав людини / О. Капліна, В. Маринів // Вісник прокуратури. – 2007. – № 8 (74) – С. 65 – 71.
119. Карась А. Філософія громадянського суспільства як інтерпретація свободи і соціальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філос. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / А. Карась. – Львів, 2005. – 42 с.
120. Карась А. Громадянське суспільство і національна культура / А. Карась // Гуманізм та утвердження громадянського суспільства в Україні. – Львів : Львів. обл. книж. друкарня, 1995. – С. 43 – 50.
121. Квинтэссенция: филос. Альманах / [сост. : В. Мудрагей, В. Установ]. – М. : Политиздат, 1990. – 447 с.
122. Керимов Д. Методология права. Предмет. Функции. Проблемы философии права / Д. Керимов – М. : Аванта, 2000. – 560 с.
123. Кельман М. Теорія права : навч. посіб. / М. Кельман. – Тернопіль. – 1998. – 330 с.
124. Кельман М. Загальнонаукова методологія і методологія права / М. С. Кельман // Збірка круглого столу 2007 року "Антропологія права : філософський та юридичний виміри: (стан, проблеми, перспективи): статті учасників Третього всеукр. «круглого столу» (Львів, 23 – 24 листоп. 2007). — Львів : СПОЛОМ, 2008. – С. 170.
125. Кельман М. Загальна теорія держави та права : підручник / М. Кельман, О. Мурашин, Н. Хома. – Львів : «Новий Світ – 2000», 2003. – 417 с.
126. Кистяковский Б. В защиту права / Б. Кистяковский // Вехи: Интеллигенция в России: сб. ст. [по изд. 1909 г.]. – М., 1990. – С. 122—149.
127. Кистяковский Б. Философия и социология права / Б. Кистяковский. –СПб. : РХГИ, 1999. – 800 с.
128. Ковлер А. Антропология права : учебник / А. Ковлер – М. : Норма, 2002. – 480 с.
129. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, 37. – Ст. 446.
130. Кодекс поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка [Електронний ресурс] 17. 12. 1979 р. Резолюция 34/169 Генеральной Ассамблеи ООН. "СССР и международное сотрудничество в области прав человека. Документы и материалы". ООН. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. 34-я сессия. – Дополнение № 46 (А/34/46). – М. : "Международные отношения", 1989 – С. 238-240. – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_282.
131. Козловський А. Право як пізнання : вступ до гносеології права / А. Козловський. – Чернівці : Рута, 1999. – 295 с.
132. Козюбра М. Правовий закон: проблема критеріїв / М. Козюбра // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2–3. – С. 83–96.
133. Козюбра М. Принципи верховенства права і правової держави: єдність основних вимог / М. Козюбра // Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська академія". Юрид. науки. – 2007. – Т. 64. – С. 3–9.
134. Козюбра М. Принцип верховенства права та вітчизняна теорія і практика / М. Козюбра // Українське право. – 2006. – Ч. 1(19). – С. 15–24.
135. Колодій А. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / А. Колодій. – К., 1999. – 39 с.
136. Колодій А. Принципи права України : монографія / А. Колодій. — К. : Юрін-ком Інтер, 1998. – 208 с.
137. Комаров М. Правоохранительная деятельность в Вооруженных Силах Российской Федерации: Конституционно-правовое регулирование : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02, «Конституционное право; Муниципальное право» / М. Комаров. – М., 2002. – 23 с.
138. Комиссаров К. Судебное усмотрение в советском гражданском процес се / К. Комиссаров // Советское государство и право. – 1969. – № 4.– С. 49.
139. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс]. – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 995_004.
140. Конституція України – Офіц. Вид. – К., 1996. – 117 с.
141. Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ, органи внутрішніх справ [Електронний ресурс]. – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=456-96-%EF.
142. Косович В. Джерела (форми) права — загальнотеоретична характеристика / В. Косович // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : мат. ІХ регіон. наук.-практ. конф. – Львів, 2003. – С.13-14.
143. Костицький М. Верховенство права – як філософська правова категорія як принцип юридичної науки / М. Костицький // Верховенство права у правозастосовчій діяльності : матеріали Регіон. наук.-практ. конф., присвяч. 15-ій річниці юрид. ін.-ту. – Івано-Франківськ, – 2007. – С. 20 – 22.
144. Кравец И. Конституция и герменевтика: Вопросы и теории / И. Кравец // Правоведение. – 2003. – № 5. – С. 38 – 49.
145. Кравець В. Типи праворозуміння як методології основних філософсько-правових дискурсів : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.12 / Кравець Віталій Михайлович. — К., 2003. — 179 с.
146. Кравченко А. Антропологічний принцип у філософії права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 «Філософія права» / А. Кравченко. — Х., 2008. — 20 с.
147. Кравчук М. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права : навч. посіб. — [3-тє вид., змін, й доп.] / М. Кравчук — Тернопіль : Карт-бланш, 2002. — 228 с.
148. Кривачук Л. Основні принципи діяльності органів виконавчої влади як суб’єктів державного управління у сфері державної молодіжної політики в Україні [Електронний ресурс] / Л. Кривачук // Теориетичні та прикладні питання державотворення. — 2008. — № 4 — Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008-4/R_1/09klfmpu.pdf.
149. Кривцова І. Методологічна роль синергетики у порівняльно-правовому пізнанні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / І. Кривцова. — Одеса, 2008. — 20 с.
150. Кустовська О. Методологія системного підходу та наукових досліджень / О. Кустовська — Тернопіль : Економічна думка, 2005. – 124 с.
151. Лившиц Р. Государство и право в современном обществе / Р. Лившиц // Теория права : новые идеи. — М. , 1991. Вып.1 — С.13—16.
152. Лісабонський договір ЄС набув чинності 01.12.2009 року [Електронний ресурс]. — http://www.radiosvoboda.org/content/article/1892305.html.
153. Луць Л. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти) : монографія / Л. Луць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.
154. Лукаш О. Верховенство права як фундаментальний принцип державної влади в Україні / О. Лукаш. — // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2007. — № 8. — С. 94—102.
155. Лукич Р. Методологія права / Радомир Лукич; под ред. Д. Керимова. —М. : Прогресс, 1981. – 304 с.
156. Любимов А. Рецензия на книгу Скурко Е. Принципиы права / А. Любимов. – М. : Ось-89, 2008. – 192 с.
157. Ляпушкина Е. Введение в литературную герменевтику : учеб. Пособие / Е. Ляпушкина. — СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2002. — 96 c.
158. Льошенко О. Імплементація Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в національну правову систему України / О. Льошенко // Право України. — 2009. — № 6. — С. 76—79.
159. Максимов С. Ідея правової держави в контексті становлення та розвитку європейської правової культури / С. Максимов // Проблеми філософії права. – 2008—2009, Т. 6—7. – С. 102.
160. Максимов С. Правовая реальность: опыт философского осмысления / С. Максимов. – Харьков : Право, 2002. – 328с.
161. Малишев Б. Судовий прецедент у правовій системі Англії / Б. Малишев. – К. : Праксі, 2008. – 344 с.
162. Малиновський В. Державне управління / В. Я. Малиновський. – Луцьк : Ред.- вид. від. «Вежа» Вол. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – 558 с.
163. Марчук М. Аксіологічний потенціал наукового знання : поняття, структура, спосіб актуалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філос. наук : спец. 09.00.09 «Філософія науки» / М. Марчук. – К. , 2003. – 23 c.
164. Мельник К. Проблеми законодавчого закріплення поняття «правоохоронні органи» [Електронний ресурс]. / К. Мельник // Вісник Харк. нац. ун-ту внутрішніх справ. – 2009. – № 3 (46). – Режим доступу до журналу – http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VKhnuvs/ 2009_46 /index.htm.
165. Мельник М. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність : навч. посіб. / М. Мельник, М. Хавронюк. — К. : Атіка, 2002. — 346 с.
166. Мережко А. Юридическая герменевтика и методология права /А. Мережко // Проблеми філософії права. – 2003. – Том І. – С. 159–162.
167. Методология права: предмет, функции, проблемы философии права — М. : Соврем. гуманит. ун-т, 2003. — 520 с.
168. Міжнародна поліцейська енциклопедія: [у 10 т.] – Т. 1 : Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології / відп. ред. Ю. Римаренко, Я. Кондратьєв, В. Тацій, Ю. Шемшученко. – К. : Концерн “Видавничій Дім “Ін Юре”, 2003. – 1232 с.
169. Мірошниченко М. Методологічна основа системно-інформаційного підходу / М. Мірошниченко // Право України. – 2007. – № 3. – С. 24–27.
170. Мороз Л. Встановлення психологічного контакту працівниками внутрішніх справ при спілкуванні з різними громадян / Л. Мороз, С. Яковенко // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. - № 11. – С. 21-37.
171. Муравйов В. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтегр