РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ СПРАВЕДЛИВОСТІ В ПРАВОТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МОМОТ МАРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 340.134.130

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ СПРАВЕДЛИВОСТІ
В ПРАВОТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

12.00.12 – філософія права

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Бандура Олег Олександрович,
доктор філософських наук, доцент

Київ – 2011

З М І С Т

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ ЯК ЧИННИКА ПРАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 14
1.1. Теоретико-світоглядні передумови становлення концепту справедливості 14
1.2. Справедливість як об’єкт сучасного філософсько-правового дискурсу 41
1.3. Методологічні засади дослідження принципу справедливості в системі принципів правотворчої діяльності 54
Висновки до розділу 1 63
РОЗДІЛ 2 СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК ПРИНЦИП
ПРАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 66
2.1. Аксіологічний вимір принципів правотворчої діяльності 66
2.2. Взаємний зв’язок справедливості та гуманізму у правотворчості 82
2.3. Діалектика справедливості та законності у правотворчості 93
Висновки до розділу 2 115
РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ СПРАВЕДЛИВОСТІ У ПРАВОТВОРЧОСТІ 118
3.1. Проблема втілення принципу справедливості у правотворчому процесі 118
3.2. Механізм реалізації принципу справедливості у правотворчій діяльності 133
3.3. Перспективи реалізації принципу справедливості у вітчизняному правотворчому процесі в контексті суспільних трансформацій перехідного суспільства 144
Висновки до розділу 3 166
ВИСНОВКИ 169
ДОДАТКИ 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182

ВСТУП

Актуальність теми. Дослідження проблем правотворчості має важливе значення, оскільки саме від того, наскільки якісно здійснюється правотворчий процес, залежить стан законодавства, рівень його досконалості та ефективність дії правової системи держави. Ідеали природного права через правотворчість втілюються в положеннях нормативно-правових актів та стають підґрунтям позитивного права, що функціонує у вигляді національного законодавства. Тому саме правотворчість як процес творення норм права нині перебуває в центрі уваги суспільства й держави та є предметом дослідження багатьох правознавців та філософів, які намагаються осмислити природу цього феномена. Від міри адекватності такого осмислення залежить і ефективність реформування суспільства загалом, і успішність проведення правової реформи як складової частини трансформаційних процесів зокрема.
Переважна більшість суперечностей, що мають бути подолані у процесі правового регулювання, конституюються саме в суспільстві, яке, відчувши певні прогалини в законодавстві або додаткові потреби в нормативно-правовому регулюванні, приводить у дію механізм правотворчості. Підтвердженням цієї тези є наявність у працях провідних вітчизняних правознавців чималої кількості прикладів, коли правотворчі процеси розглядають саме під кутом зору суспільних трансформацій, процесів демократизації, специфіки перехідних суспільств, необхідності формування ефективної системи принципів правотворчої діяльності.
За цих умов концептуальних схем, що орієнтують на дещо вузьке розуміння правотворчості як засобу реалізації політичних цілей, є вочевидь недостатньо. Виникає потреба у філософських підходах, які б дали можливість розглядати правотворчість як особливу реальність, що має складну структуру і власну логіку функціонування та розвитку. Тому осмислення механізму реалізації принципу справедливості у правотворчій діяльності є одним із назрілих завдань філософії права.
Таким чином, актуальність філософсько-правового осмислення реалізації принципу справедливості у правотворчій діяльності зумовлена, з одного боку, практичними проблемами функціонування права в суспільстві загалом і трансформації посттоталітарного суспільства зокрема, а з іншого – теоретичними проблемами, пов’язаними зі світоглядно-методологічним забезпеченням правознавства на основі філософсько-правових досліджень.
Загальнотеоретичним підґрунтям дисертації стали роботи вітчизняних науковців: О. Ф. Андрійко, В. Б. Авер’янова, В. Д. Бабкіна, А. С. Васильєва, С. Д. Гусарєва, А. П. Зайця, Р. А. Калюжного, М. І. Козюбри, А. М. Колодія, В. В. Копєйчикова, М. В. Костицького, Н. М. Крестовської, О. М. Лисенко, Ю. М. Оборотова, О. В. Петришина, П. М. Рабіновича, В. М. Селіванова, О. В. Скрипнюка, С. С. Сливки, О. Д. Тихомирова, М. В. Цвіка, Я. М. Шевченко, Ю. С. Шемшученка та ін. Серед російських учених проблематику принципів правотворчості досліджували: С. С. Алексєєв, В. М. Карташов, Д. А. Керімов, В. М. Кудрявцев, О. В. Малько, М. М. Марченко, Л. О. Морозова, О. Ф. Черданцев, Л. С. Явич та ін.
Окремі аспекти проблеми реалізації принципу справедливості в правотворчій діяльності було висвітлено в радянській і пострадянській філософській та юридичній літературі. Серед них, зокрема: філософське осмислення ціннісно-нормативної реальності (Т. О. Алексєєва, В. С. Бакіров, Є. К. Бистрицький, В. М. Вовк, О. Г. Дробницький, Л. В. Кравченко, А. М. Лой, М. В. Попович, С. В. Пролєєв, Л. А. Ситниченко, Е. Ю. Соловйов, В. В. Шкода та ін.); методологія пізнання права (О. О. Бандура, В. М. Баранов, В. А. Бачинін, М. Г. Братасюк, О. І. Гвоздік, А. А. Козловський, М. В. Костицький, С. І. Максимов, О. Є. Маноха, Л. В. Петрова, Ю. І. Римаренко, О. Д. Тихомиров та ін.); ціннісні аспекти права (зокрема, О. В. Гарник, О. А. Лукашева, В. С. Нерсесянц, Е. Ю. Соловйов, В. О. Чефранов, В. М. Шаповал); виокремлення найбільш важливих ознак поняття «принципи права» та «засади правотворчості» (С. П. Головатий, А. М. Єгоров, Р. І. Іванов, Р. З. Лівшиць, В. І. Нікітинський, П. М. Рабінович та ін.); трансформаційні процеси в посттоталітарних суспільствах (передусім, С. С. Алексєєв, О. Г. Данільян, В. В. Коваленко, О. Р. Копієвська, Г. В. Мальцев, Ю. М. Оборотов, В. М. Селіванов, А. С. Токарська); методологічний арсенал сучасної російської філософії права (І. М. Грязнін, В. І. Кузнецов, О. П. Семітко, В. О. Туманов, В. О. Четвернін та ін.).
Деякі теоретико-правові аспекти соціологічного підходу до правотворчої сфери розглядалися у працях О. І. Бобильова, А. В. Бойкова, Є. І. Головахи, С. О. Горьової, О. М. Джужі, А. П. Закалюка, О. І. Злобіної, Г. В. Іванець, В. В. Лапаєвої, В. В. Наумова, В. І. Опришко, Є. В. Скурко та ін.
Дослідження ґрунтується на теоретичному вивченні світового досвіду з’ясування місця та ролі принципу справедливості в системі суспільних відносин, узагальненого в працях зарубіжних учених: П. Амселека, Г. Дж. Бермана, О. Гьофе, Р. Давида, Р. Дворкіна, Г. Радбруха, П. Рікьора, Дж. Ролза, Х. Харта, Л. Фуллера та ін., а також працях філософів, які активно звертаються до рефлексії права, зокрема: К.-О. Апеля, Г. Арендт, Ю. Габермаса, Р. Рорті.
Отже, проблематику правотворчості, незважаючи на її значення, донині не виокремлено як самостійний предмет філософсько-правового осмислення. На сучасному етапі спостерігається дискусійність щодо визначення поняття, сутності й ґенези правотворчості, про що свідчить існування різноманітних поглядів і підходів та відсутність цілісної, інтегративної концепції правотворчості.
Таким чином, можна констатувати наявність нагальної необхідності комплексного опрацювання реалізації принципу справедливості в правотворчій сфері. Актуальність осмислення ефективної моделі правотворчості в умовах перехідних суспільств, а також перераховані вище обставини й зумовили вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр. (наказ МВС України від 29 липня 2010 р. № 347). Тема дослідження включена до Плану науково-дослідницьких і дослідницько-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2010 р. (п. 329), а також зареєстрована та схвалена відділенням теорії та історії держави і права Академії правових наук України (п. 1456, 2009 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в узагальненні філософсько-правових підвалин реалізації принципу справедливості в правотворчій діяльності суб’єктів права за умов трансформаційних процесів в Україні, обґрунтуванні принципу справедливості як одного з визначальних у системі принципів правотворчої діяльності, а також розробленні загальнотеоретичної конструкції соціально орієнтованої системи правотворчості.
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати низку інтегрованих завдань:
– окреслити теоретико-світоглядні передумови становлення концепту справедливості як історичного, загальнолюдського та юридичного явища, що актуалізують потребу його переосмислення;
– проаналізувати історико-філософські й філософсько-правові аспекти зарубіжних та вітчизняних концепцій справедливості з метою визначення їх конструктивних і суперечливих елементів у контексті осмислення змісту правотворчості;
– виявити можливості аксіологічного підходу до аналізу правотворчої діяльності;
– проаналізувати методологічні засади дослідження принципу справедливості в системі принципів правотворчої діяльності;
– обґрунтувати верховенство принципу справедливості в правотворчій діяльності, що зумовлено відмовою вітчизняної юридичної науки від вузьконормативістського розуміння права;
– визначити специфіку взаємодії гуманізму та справедливості як принципів правотворчої діяльності й дослідити їх діалектично-функціональний зв’язок у регулюванні суспільних відносин;
– розкрити роль принципів справедливості та законності, їх єдності як необхідної умови підвищення ефективності правотворчої діяльності в умовах перехідного періоду розвитку соціуму;
– виявити методологічні колізії втілення принципу справедливості в правотворчу діяльність у процесі формування та побудови в Україні громадянського суспільства і правової держави;
– охарактеризувати основні напрями реалізації принципу справедливості в правотворчості, що забезпечують юридичний механізм реалізації прав, свобод і обов’язків громадян України.
Об’єкт дослідження – справедливість як принцип правотворчої діяльності та його вплив на підвищення ефективності процесів правотворчості.
Предмет дослідження – реалізація принципу справедливості в правотворчій діяльності.
Методи дослідження. Предмет, мета і завдання дослідження зумовили використання системи філософських, загальнонаукових та конкретно-наукових методів, підходів та принципів: діалектичного методу, що дозволив провести категоріальний аналіз різних виявів правотворчої діяльності в їх цілісності та причинно-наслідковій зумовленості (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2); системного методу, який уможливив дослідження принципів правотворчості як цілісної підсистеми загальної системи права. Застосування системного методу в дослідженні принципів правотворчості дає змогу виявити співвідношення між державою і правом на кожному окремому етапі історичного розвитку, з’ясувати їх функціональну роль в історичному процесі, виявити характерні особливості взаємодії між моральними, юридичними й політичними нормами та елементами правової реальності; охарактеризувати механізм реалізації соціальної справедливості як злагоджену цілісну систему взаємопов’язаних елементів, спрямованих на забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2); герменевтичного методу, який сприяв виявленню особливостей національної культурної традиції в осмисленні справедливості (підрозділи 1.1, 2.3, 3.2, 3.3); методів формальної логіки, які дали змогу проаналізувати основні поняття, а також виявити суперечності в трактуванні принципів права і правотворчості (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2); порівняльно-правового методу, який застосовувався при аналізі процесів спадкоємності та запозичення в національному правовому розвитку (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3); методу єдності історичного й логічного, який надав змогу визначити тенденції розвитку правотворчої діяльності та шляхи її оптимізації в умовах демократичних трансформацій (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2); аксіологічного підходу, в межах якого проаналізовано ієрархічну систему цінностей, принципів та механізм їх впливу на правотворчу сферу (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 3.1); екзистенціально-феноменологічного підходу, що використовувався при аналізі концепцій справедливості і смислової структури правотворчості (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 3.1).
Емпіричну базу дослідження становить соціологічне дослідження громадської думки (опитано 200 респондентів) щодо проблем реалізації принципу справедливості в правотворчій діяльності. Зокрема, одержано такі результати: 59 % вважають, що правотворча діяльність є політично заангажованою, а переважна більшість респондентів (91 %) не задоволені тим, як розвивається правотворча діяльність у нашій країні; крім того, досить характерним є показник ставлення населення до можливості впливу різних інституцій на вироблення правотворчої політики: так, 31 % респондентів переконані, що громадяни не можуть впливати на правотворчість, 16 % – впевнені, що українські громадські організації не вливають на формування правотворчої політики, 27 % – виокремлюють значну роль представників великого українського бізнесу, 30 % – оцінюють позитивно діяльність Верховної Ради України щодо здійснення правотворчої політики, однак 44 % респондентів вважають найбільшим вплив Президента України на правотворчу політику держави; на думку громадян, їх інтереси в правотворчій діяльності мають представляти, зокрема, політичні партії (26 %), засоби масової інформації (10 %), громадські організації (13 %), профспілки (14 %), а 18 % респондентів загалом не замислювалися над цим питанням. Щодо участі в активній громадській діяльності 59 % громадян визнають, що не мають потреби в цьому, а лише 30 % вважають, що не мають такої можливості. Водночас лише 35 % громадян вважають, що правотворча діяльність повинна бути підконтрольна громадськості, суспільству. Розчарованість населення у правотворчій площині функціонування влади, інститутів демократії підштовхує людей до висновку, що ці інститути діють неефективно.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній філософії права комплексним дослідженням, що присвячене філософсько-правовому аналізу реалізації принципу справедливості в правотворчій діяльності, розробленню його теоретичної бази, понятійного апарату, правової природи та ознак. У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано низку положень та висновків нових у концептуальному плані та важливих для юридичної практики, зокрема:
вперше:
– розроблено аксіологічний підхід до аналізу правотворчої діяльності, спрямований на дослідження ієрархічної системи цінностей, принципів та механізму їх впливу на правотворчу сферу, а також визначено, що реалізацію принципу справедливості в правотворчій діяльності можна інтерпретувати як показник рівня розвитку громадянського суспільства та правової держави, їх культури та цивілізованості. На підставі такого підходу можливим є подолання легістсько-позитивістського й релятивістського трактування правотворчості;
– запропоновано авторське визначення справедливості як комплексного філософсько-правового концепту, що характеризує гармонію правових цінностей, яка відображає реальну рівність громадян у правах і свободах, організацію та функціонування суспільства й держави на правових засадах, охоплює, гармонізує всі сторони буття права – від його ролі у створенні та обговоренні закону до реалізації його норм в юридичній практиці;
– доведено провідне значення принципу справедливості в правотворчості як основоположної ідеї, яка пронизує всю систему права й субординує її. Крім того, обґрунтовано його роль як критерію оцінки правотворчості й методологічної основи її подальшого вдосконалення, підґрунтя внутрішньої цілісності правової системи;
– уведено до категоріального апарату філософсько-правової науки дефініцію поняття «аксіологічний чинник правотворчої діяльності»: це конкретно-історична система цінностей суспільства, яка впливає на розроблення, прийняття, зміну або скасування правотворчого акта, а також визначає необхідність у правовому регулюванні;
– сформульовано положення про верховенство принципу справедливості в системі правотворчості й законотворчості, відповідно до яких в Україні має бути створена Концепція реформування правоутворення і правотворчості, що надалі буде деталізована Концепцією реформування законодавства України, орієнтовною програмою розвитку законодавства України й законами України «Про нормативно-правові акти в Україні» та «Про закони і законодавчу діяльність», що забезпечить системність і послідовність цього процесу;
удосконалено:
– рефлексію сутності та змісту категорії «правотворчість» як специфічної форми діяльності суб’єктів правотворчості, що полягає у формуванні приписів, їх зміні, доповненні чи скасуванні та має на меті регулювання суспільних відносин шляхом офіційного закріплення норм права, які узгоджені з конкретно-історичними ідеалами справедливості, законності й гуманізму. Правотворчість інтерпретується не як результат диктату суверенної волі, а як процес кооперації соціальних інститутів і громадян для творення норм, що іманентні нинішнім соціальним відносинам, і які латентно присутні в сучасній практиці правової аргументації та інтерпретації;
– інтегральне розуміння справедливості, тобто універсально-смислову її форму, що наповнюється конкретно-історичним змістом і зумовлена не апріорними принципами, а залежить, насамперед, від здатності й можливості забезпечити реальну рівність громадян у правах і свободах та суспільну рівновагу;
– положення про те, що принципи правотворчості – це цілісна підсистема загальної системи права, яка складається з власних підсистем, властивості яких не зводяться до сукупності ознак їх елементів, не виводяться безпосередньо з них. У свою чергу, система принципів правотворчої діяльності характеризується діалектичною взаємозалежністю цілого та частини, коли кожний принцип правотворчості залежить від рівня взаємодії із загальною системою, а також реалізації своїх функцій у цілісній системі права;
– позицію, згідно з якою вимога єдності справедливості та законності постає умовою забезпечення стабільності й одночасно динаміки державного управління та державно-правового регулювання (існування реальної законності в суспільстві можливе лише за умов справедливості чинного законодавства та управлінських рішень, які повинні адекватно відображати трансформації соціальних відносин, об’єктивних потреб та інтересів членів суспільства);
– евристичні можливості правової гносеології як фундаментального розділу філософії права, що досліджує гносеологічні підстави права, а також антиномічну взаємодію істини, якості, ефективності і справедливості у правотворчості;
дістало подальшого розвитку:
– історико-філософське та філософсько-правове дослідження й узагальнення існуючих підходів до вивчення природи, змісту і значення співвідношення, взаємодії, взаємовпливу справедливості, гуманізму та законності у правотворчій діяльності (розмежування двох тенденцій: перша – протиставлення права й моралі, законного та справедливого; друга – максимальна наближеність норм права до норм моралі, певна рівновага гуманізму, законності та справедливості як абсолютних цінностей);
– обґрунтування необхідності реалізації принципу справедливості у правотворчій сфері за умов розбудови демократичної, правової та соціальної держави, головними цілями і завданням якої є визнання, забезпечення та охорона прав і свобод людини та громадянина в гармонії із суспільним благом;
– ідея «людиномірності» правотворчої діяльності та способу її осмислення на аксіологічних і антропологічних засадах;
– визначення стратегічних напрямів реформування правотворчої діяльності в умовах демократизації суспільства як системного явища, що має здійснюватися на підставі науково обґрунтованої теорії, тобто повноцінної Концепції реформування реалізації права в Україні;
– теоретико-правові уявлення щодо взаємозв’язку правової реальності та правотворчої діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у: правотворчій діяльності – при виробленні методології творення норм права з метою вдосконалення чинного законодавства, реформування командно-адміністративної системи та забезпечення механізму правозаконності; практичній діяльності – в організації соціальних досліджень щодо прогнозування основних показників соціально-економічного розвитку з метою забезпечення конституційних соціальних гарантій громадян (акт впровадження Дрогобицької міської ради Львівської області від 15 квітня 2010 р.); науково-дослідній роботі – при розробленні науково обґрунтованих положень і рекомендацій щодо законодавчого врегулювання засад гуманітарної політики у сфері розбудови демократичної, правової та соціальної держави, формування інститутів громадянського суспільства, національної безпеки й оборони, а також у гуманітарній і соціальній сферах (акт впровадження Київського національного університету внутрішніх справ від 12 липня 2010 р.); навчальному процесі – при викладанні курсів «Філософія права», «Філософія», «Теорія держави і права», «Соціологія права», «Психологія права», «Порівняльне правознавство», «Етнологічне правознавство», «Історія політичних і правових учень» та при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників і навчальних програм (акт впровадження Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка від 26 квітня 2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертації обговорювалися на міжнародних і всеукраїнських конференціях: Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права» (Київ, 2008–2010 рр.), Х Ювілейній науково-практичній конференції «Україна у стані перманентного вибору: духовно-культурні, соціально-економічні та політико-правові стратегії» (Київ, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми юридичної науки» (Київ, 2010 р.).
Публікації. Основні результати дослідження, висновки та пропозиції відображено у восьми наукових працях: чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України, та чотирьох тезах доповідей, виданих за матеріалами науково-теоретичних і науково-практичних конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено й виконано нове актуальне наукове завдання, що полягає в комплексному аналізі філософсько-правових підвалин реалізації принципу справедливості в правотворчій діяльності, розробленні його теоретичної бази, понятійного апарату, правової природи та ознак. Отримані у процесі дослідження результати підтверджують виконання наукового завдання, покладеного в його основу, а реалізована мета й завдання дають змогу сформулювати такі основні висновки:
1. В основі становлення концепту справедливості лежить взаємовплив парадигм природного права, демократії, індивідуалістських і лібералістичних вчень та фундаментальна можливість їх синтезу у філософсько-правовій сфері, а також взаємодія їх принципових положень у праві та в інституалізації першооснов правової держави. Рефлексія правового процесу через призму співвідношення етичної і правової справедливості – характерна риса європейської філософії права, зумовлена цивілізаційно-культурними особливостями європейського права.
2. Аналіз тенденцій формування, історичних віх розвитку та основних сучасних інтерпретацій ідеї справедливості надав можливість сформулювати авторське визначення справедливості як комплексного філософсько-правового концепту, що характеризує гармонію правових цінностей, яка відображає реальну рівність громадян у правах і свободах, організацію та функціонування суспільства й держави на правових засадах, охоплює, гармонізує всі сторони буття права – від його ролі у створенні та обговоренні закону до реалізації його норм в юридичній практиці.
3. Концепт справедливості осмислюється через призму аксіологічного підходу, в межах якого він постає узагальненим вираженням динамічної системи правових цінностей, принципів та зумовлює механізм їхнього впливу на правотворчу сферу. Справедливість як основна правова цінність у співвідношенні з ефективністю має виступати метою діяльності правових інститутів. Реалізацію принципу справедливості в правотворчій діяльності можна інтерпретувати як показник рівня розвитку громадянського суспільства та правової держави, їх культури і цивілізованості, а також забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина в гармонії із суспільним благом.
4. З метою поглиблення евристичного потенціалу категоріального апарату філософсько-правової науки введено дефініцію поняття «аксіологічний чинник правотворчої діяльності»: це конкретно-історична система цінностей суспільства, яка впливає на розроблення, прийняття, зміну або скасування правотворчого акта, а також визначає необхідність у правовому регулюванні.
Ураховуючи таке тлумачення чинників правотворчої діяльності, виокремлюється провідне значення принципу справедливості у правотворчості як основоположної засади внутрішньої цілісності чинної правової системи, яка пронизує всю систему права і субординує її, що дає змогу узгодити структуру правової системи та механізм її регулятивно-управлінського впливу з об’єктивно зумовленими суспільними відносинами.
5. Справедливість виступає критерієм оцінки правотворчої діяльності та методологічною основою її подальшого вдосконалення, а єдність справедливості, гуманізму та законності постає умовою забезпечення стабільності й одночасно динаміки державного управління та державно-правового регулювання. Рівень відтворення принципу справедливості в законодавстві виступає критерієм ефективності й моральності правотворчої діяльності.
6. Узагальнено правовий досвід реалізації принципу справедливості в правотворчій діяльності, виявлено колізії й деформації цього процесу. Сформульовано висновок про конструктивний у цілому вплив концепту справедливості на правову культуру післяреформеного періоду, що дає змогу зміцнювати й удосконалювати державне управління та правове регулювання. Констатовано, що становлення правової системи України потребує подальшого реформування.
7. Процес реалізації принципу справедливості у сфері правотворчої діяльності осмислюється як системне явище, що має здійснюватися на підставі науково обґрунтованої теорії. Зокрема, відповідно до верховенства принципу справедливості в системі принципів правотворчості й законотворчості, має бути вдосконалена Концепція реформування правоутворення і правотворчості, що надалі деталізуватиметься Концепцією реформування законодавства України, орієнтовною програмою розвитку законодавства України й законами України «Про нормативно-правові акти в Україні» та «Про закони і законодавчу діяльність», що забезпечить системність і послідовність цього процесу.
8. Загальний аналіз взаємозв’язку між типом суспільства та правотворчістю дає підстави для висновку, що така кореляція виступає важливим предметом теоретико-правового аналізу. Враховуючи це, завданням філософсько-правової науки, на переконання автора, є не тільки дослідження конкретних напрямів впливу суспільних відносин на правотворчий процес, а й розроблення загальної теоретичної моделі розвитку правотворчості в умовах перехідних суспільств. Автором було охарактеризовано лише окремі властивості перехідних суспільств, що відображені у правотворчому процесі, пов’язані з такими їхніми характеристиками, як інституційна неусталеність, нестабільність суспільних зв’язків та низький рівень правової культури. Усі вони зумовлюють набуття процесом правотворчості низки ознак, що визначають як змістовну, так і формальну сторону правотворчого процесу.
9. Основними напрямами реалізації принципу справедливості в правотворчій діяльності й подальшого розвитку законодавства України є: незалежна експертиза законодавчого регулювання; адаптація законів й інших нормативно-правових актів до європейського законодавства; запровадження дієвого механізму громадського обговорення законопроектів; урахування світового досвіду оптимізації правотворчої діяльності; використання механізмів правового моделювання як ефективного засобу нормативно-правової уніфікації правотворчої діяльності; системність і послідовність у виробленні концептуальних змін (реформування) законодавства.
10. Співвідношення між національним і універсальним у аксіологічному вимірі правотворчої діяльності слід розглядати за принципом доповнювальності та нормативного пріоритету універсального. Водночас не є припустимим зведення загальних принципів справедливості до політичних декларацій. Законодавче закріплення реалізації принципу справедливості в правотворчій діяльності має стати підґрунтям національної правової системи.
Це дослідження має сприяти тому, щоб підхід до реалізації принципів справедливості в правотворчій діяльності був системним, науково обґрунтованим і прогнозованим – від проекту, цілей і очікуваних правових наслідків до механізму втілення, реалізації і дії процесу правотворчості.
Таким чином, по-перше, від реалізації принципу справедливості в правотворчій сфері залежить поступ модернізації правової системи. По-друге, нагальна актуальність реалізації принципу справедливості в правотворчій сфері зумовлена необхідністю дієвого забезпечення й охорони прав і свобод людини та громадянина й, одночасно, суспільного блага. Досвід історії свідчить: за сучасних умов для подальшого розвитку і вдосконалення правової системи України одне з першочергових завдань полягає в тому, щоб ефективно застосовувати принципи правотворчості, серед яких провідне місце посідає справедливість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Виконавча влада в Україні та її правове регулювання / В. Б. Авер’янов // Вісник Академії правових наук України. — Х., 2003. — № 2 (33) –3 (34). — С. 238—253.
2. Аквінський Ф. Коментарі до Аристотелевої «Політики» / Фома Аквінський ; [пер. з лат. О. Кислюк]. — К. : Основи, 2000. — 796 с.
3. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия : Опыт комплексного исследования / Алексеев С. С. — М. : Статут, 1999. — 712 с.
4. Ангелов С. Свобода и ответственность личности / С. Ангелов // Идеологический процесс и воспитание личности. — М., 1980. — С. 106—124.
5. Антология правовой мировой мысли : [в 5 т.] / Нац. обществ.-науч. фонд. — М. : Мысль, 1999. — . —
Т. 3. — 1999. — 829 с.
6. Ануфрієнко О. А. Професійно-політична культура юриста (філософсько-правовий аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 «Філософія права» / О. А. Ануфрієнко. — К., 2007. — 18 с.
7. Аристотель. Никомаховая этика / Аристотель ; [пер. И. В. Брагинской] // Аристотель. Сочинения : [в 4 т.]. — М., 1983. — Т. 4. — С. 53—294.
8. Баймаханов М. Т. Противоречия в развитии правовой настройки при социализме / Баймаханов М. Т. — Алма-Ата : Наука Каз. ССР, 1972. — 358 с.
9. Баймуратов М. Імплементація норм міжнародного права про свободу пересування і вибір місця проживання в право України / М. Баймуратов, С. Максименко // Право України. — 2003. — № 9. — С. 133—138.
10. Бакиров В.С. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора / В.С. Бакиров. — Харьков : Вища школа, 1998. — 152 с.
11. Балинська О. М. Філософія права (вербально-біхеовіристський підхід) : Словник (категорії, поняття, терміни) / Балинська О. М. — [2-ге вид., доп. і переробл.]. — Львів : ПАІС, 2008. — 164 с.
12. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві : [монографія] / О. О. Бандура. — К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2000. — 200 с.
13. Бандура О. О. Правознавство у системі наукового знання: Аксіологічно-гносеологічний підхід [Текст] : монографія / О. О. Бандура. — К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. — 272 с.
14. Бару М. И. Оценочные понятия в трудовом законодательстве / М. И. Бару // Советское государство и право. — 1970. — № 7. — С. 104—108.
15. Бачило И. Л. О методологи и юридической технике законотворчества / И. Л. Бачило // Государство и право. — 2006. — № 6. — С. 14—22.
16. Бачинін В. А. Філософія права : словник / Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. — К. : Ін Юре, 2003. — 408 с.
17. Беляев В. Г. Вопросы квалификации убийств : [учеб. пособие] / В. Г. Беляев, Н. М. Свидлов. — Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1984. — 60 с.
18. Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства / Иеремия Бентам. — М. : РОССПЭН, 1998. — 415 с.
19. Бербешкина З. А. Справедливость как социально-философская категория / Бербешкина З. А. — М. : Мысль, 1982. — 203 с.
20. Биля І. О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Биля Ірина Олександрівна. — Х., 2003. — 201 с.
21. Бобровник С. В. Нормотворча діяльність та проблеми систематизації законодавства / С. В. Бобровник // Правова держава : [щорічник наук. праць / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України]. — К., 1997. — Вип. 8. — С. 77—82.
22. Бобровник С. В. Правотворчість / С. В. Бобровник, В. Є. Щебельський // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (голова ред. кол.) та ін.]. — К., 2003. — Т. 5 : П–С. — С. 51.
23. Бобылев А. И. Власть и закон в контексте иррационального / А. И. Бобылев, И. А. Исаев // Государство и право. — 2006. — № 7. — С. 115—123.
24. Богініч О. Л. Природно–правові та державно-правові засади правової системи України / О. Л. Богініч // Вступ до теорії правових систем : [монографія] / за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К., 2006. — С. 318—337.
25. Бойко Ю. О. Загальні проблеми теорії та практики вітчизняної законотворчості / Ю. О. Бойко // Проблеми законності : респ. міжвід. наук. зб. — Х., 2000. — Вип. 41. — С. 8—12.
26. Бондаренко І. Адаптація законодавства України до європейського законодавства – один з пріоритетних напрямів формування правової системи України / І. Бондаренко // Право України. — 2002. — № 7. — С. 63—65.
27. Боннер А. Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности / Боннер А. Т. — М. : Росс. право, 1992. — 319 с.
28. Братасюк В. М. Правова реальність як форма прояву інтелектуальної традиції епохи (на матеріалах романо-германської правової сім’ї) : Автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.12 / Братасюк Віктор Миколайович. — К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. — 20 с.
29. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность : (Очерк теории) / Братусь С. Н. ; ВНИИ сов. законодательства. — М. : Юрид. лит., 1976. — 215 с.
30. Букреев В. И. Этика права : от истоков этики и права к мировозрению : [учеб. пособ.] / В. И. Букреев, И. Н. Римская. — М. : Юрайт, 1998. — 336 с.
31. Бургин М. С. Аксиологические аспекты научных теорий / М. С. Бургин, В. И. Кузнецов. — К. : Наук. думка, 1991. — 179 с.
32. Бэкон Ф. Великое восстановление наук / Ф. Бэкон // Бэкон Ф. Сочинения : [в 2 т.] / Бекон Ф. ; [сост., общая ред. и вступ. ст. А. Л. Субботина]. — М., 1971. — Т. 1. — 590 с.
33. Василенко А. В. Сущность и принципы правоприменительной деятельности (теоретико-правовое исследование) : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права ; история политических и правовых учений» / А. В. Василенко. — Саратов, 1987. — 26 с.
34. Василенко В. А. Ценность и оценка / В. А. Василенко. — К. : Наук. думка, 1964. — 160 с.
35. Василюк С. Правотворча і правозастосовна діяльність : їх діалектична єдність / С. Василюк // Право України. — 1996. — № 10. — С. 48—53.
36. Васильев А. В. Правотворчество в советском социалистическом обществе : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права ; история политических и правовых учений»/ А. В. Васильев. — М., 1972. — 21 с.
37. Величко А. М. Государственные идеалы России и Запада. Параллели правових культур / Величко А. М. — СПб. : Санкт-Петерб. юрид. ин-т, 1999. — 235 с.
38. Венгеров А. Б. Теория государства и права : [учебник для юрид. вузов] / Венгеров А. Б. — [3-е изд.]. — М. : Юриспруденция, 2000. — 528 с.
39. Вишневский А. Ф. Теория и практика подготовки проекта нормативно–правового акта / А. Ф. Вишневский, В. Н. Дмитрук. — Минск : Дикта, 2005. — 160 с.
40. Вишняков В. Г. Право и межгосударственные объединения / Вишняков В. Г., Егиазаров В. А., Королёв Ю. А. ; под общ. ред. В. Г. Вишнякова. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. — 577 с.
41. Власов Ю. Л. Проблема реалізації принципу верховенства права / Ю. Л. Власов // Правова держава : [щорічник наук. праць / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України]. — К., 2006. — Вип. 17. — С. 81—87.
42. Воздействие глобализации на правовую систему России / С. В. Поленина, О. А. Гаврилов, Н. П. Колдаева [и др.] // Государство и право. — 2004. — № 3. — С. 5—15.
43. Волошин Ю. О. Статус міжнародних договорів у законодавстві країн-членів Європейського Союзу: проблеми конституційності та перспективи європейської інтеграції / Волошин Ю. О. // Правова держава : [щорічник наук. праць / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України]. — К., 2005. — Вип. 16. — С. 509—516.
44. Вопленко Н. Н. Социалистическая законность и применение права / Вопленко Н. Н. — Саратов : Сарат. ун-т, 1983. — 184 с.
45. Вступ до теорії правових систем : [монографія] / за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К. : Юрид. думка, 2006. — 432 с.
46. Гайворонський В. Яким має бути механізм впровадження принципу верховенства права / В. Гайворонський // Право України. — 2005. — № 10. — С. 114—118.
47. Гайденко П. П. Философия Фихте и современность / Гайденко П. П. — М. : Мысль, 1979. — 288 с.
48. Гайек Ф. А. Право, законодавство і свобода. Нове визначення ліберальних принципів справедливості і політичної економії. Т.1–3 / Гайек Ф. А. — К. : Аквілон-Прес, 2000. — 448 с.
49. Гармонізація конституційних систем з правом ЄС / [укл. І. В. Кравчук, М. В. Парапан]. — К. : Слово, 2005. — 320 с.
50. Гегель Г. В. Работы разных лет : [в 2 т.] / Георг Вильгельм Фридрих Гегель. — М. : Мысль, 1970 — . —
Т. 1 : Немецкая философия, 18–19 вв. — 1970. — 672 с.
51. Гегель Г.В. Философия права / Г. В. Гегель // Гегель Г. В. Сочинения : [в 14 т.]. — М.–Л., 1934. — Т. VII. — 380 c.
52. Гнатюк М. Д. Правозастосування та його місце в процесі реалізації права : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Гнатюк Мар’яна Дмитрівна. — К., 2007. — 211 с.
53. Гоббс Т. Левиафан / Томас Гоббс // Гоббс Т. Сочинения : [в 2 т.]. —М., 1965 — . —
Т.2. — С. 45—378.
54. Головаха Є. Основні етапи і тенденції трансфор¬мації українського суспільства : від перебудови до «помаранчевої революції» / Є. Головаха, Н. Паніна // Соціологія : теорія, методи, маркетинг. — 2006. — № 3. — С. 32—51.
55. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства : Україна і світ на зламі тисячоліть / Горбатенко В. П. — К. : Академія, 1999. — 240 с.
56. Горбачик А. Політичні орієнтації населення України: тенден¬ції змін та фактори формування / А. Горбачик // Українське суспільство 1994–2004 : моніторинг соціальних змін. — К., 2004. — С. 221—231.
57. Горский Г. Ф. Судебная этика : Некоторые проблемы нравственных начал советского уголовного процесса / Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Котов Д. П. — Воронеж : Воронеж. ун-т, 1973. — 271 с.
58. Горьова С. Нормотворча діяльність в умовах побудови в Україні правової держави / С. Горьова // Право України. — 2000. — № 4. — С. 103—105.
59. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / Гуго Гроций ; [пер. с лат. А. Л. Сакетти ; вступ. ст. А. Л. Сакетти, А. Желудкова]. — М. : Ладомир, 1994. — 867 с.
60. Гусарєв С. Д. Юридична діяльність : методологічні та теоретичні аспекти : [монографія] / Гусарєв С. Д. — К. : Знання, 2005. — 375 с.
61. Гусейнов А. А. Справедливость / А. А. Гусейнов // Этика : Энциклопедический словарь / под ред. Р. Г. Апресяна, А. А. Гусейнова. — М. : Гардарики, 2001. — С. 457.
62. Гьоффе О. Розум і право. Складові інтеркультурного правового дискурсу / Гьоффе О. ; [пер. з нім. Л. А. Ситниченко, М. Д. Култаєвої]. — К. : Альтерпрес, 2003. — 264 с.
63. Данильченко Т. Правотворчість як ефективний засіб міжнародно-правового регулювання / Т. Данильченко // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 7. — С. 108—110.
64. Дельнуа П. Роль нормопроектувальників у визначенні змісту правових норм / П. Дельнуа // Нариси з нормотворення (міжнародний досвід). –– К., 2000. — Кн. І. — С. 1—17.
65. Державотворення і правотворення в Україні : досвід, проблеми, перспективи : [монографія] / за ред. Ю. С. Шемшученка. — К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. — 656 с.
66. Дзейко Ж. О. Законодавча техніка в Україні : історико–теоретичне дослідження : [монографія] / Дзейко Ж. О. — К. : Київський університет, 2007. — 360 с.
67. Дзейко Ж. О. Закономірності становлення законодавчої техніки в Україні : теоретичні аспекти / Ж. О. Дзейко // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 8. — С. 71—76.
68. Дзейко Ж. О. Проблеми формулювання правил і засобів законодавчої техніки в регламенті Верховної Ради України та шляхи їх вирішення / Ж. О. Дзейко // Держава і права : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. — К., 2006. — Вип. 34. — С. 24—28.
69. Дмитриевцев К. Н. Процесс правотворчества в Российской Федерации : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права ; история политических и правовых учений» / К. Н. Дмитриевцев. — Нижний Новгород, 1994. — 20 с .
70. Дробязко С. Г. Общая теория права : [учеб. пособие] / С. Г. Дробязко, В. С. Козлов. — Минск : Амалфея, 2005. — 464 с.
71. Дробязко С. Г. Правообразование, правотворчество, правоустановление, их субъекты и принципы / С. Г. Дробязко // Право и демократия : сб. науч. трудов / [ред. кол. В. Н. Бибило, Г. А. Шумак, С. А. Балашенко]. — Минск, 2003. — Вып. 14. — С. 15—34.
72. Дрожжин В. Право и справедливость в представлении древних / В. Дрожжин // Советская юстиция. — 1993. — №10. — С. 28—29.
73. Екимов А. И. Справедливость и социалистическое право / Екимов А. И. ; под ред. И. П. Комисаровой ; Ленинградский гос. ун-т им. А. А. Жданова. — Л. : ЛГУ, 1980. — 120 с.
74. Етичні та правові проблеми забезпечення незалежності суддів : матеріали міжнар. наук.-практ. семінару, (м. Харків, 30–31 берез. 2005 р.) / [редкол. : В. В. Сташис та ін.]. — Х. ; К. : Гопак, 2006. — 170 с.
75. Євграфова Є. П. Система національного законодавства в контексті права (ліберально-легістський підхід) : [монографія] / Євграфова Є. П. — К. : КНТ, 2007. — 184 с.
76. Железняк Н. Нормотворча діяльність як форма реалізації державної правової політики / Н. Железняк // Право України. — 2004. — № 7. — С. 94—98.
77. Железняк Н. Правові й організаційні форми діяльності органів юстиції в здійснені держаної правової політики / Железняк Н. // Право України. — 2001. — № 6. — С. 48—51.
78. Железняк Н. Проблеми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу / Н. Железняк // Право України. — 2004. — № 11. — С. 140—142.
79. Журавський B. C. Концепція гармонізації законодавства України із законодавством держав членів ЄС / В. С. Журавський // Правова держава : [щорічник наук. праць / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України]. — К., 2002. — Вип. 13. — С. 131—135.
80. Загальна теорія держави і права : [навч. посіб.] / [за ред. В. В. Копєйчикова]. — К. : Юрінком Інтер, 2000. — 320 с.
81. Задирака Н. Ю. Проблеми юридичного закріплення законотворчого процесу в Україні / Н. Ю. Задирака // Науковий вісник Чернівецького університету. — Чернівці, 2004. — Вип. 212 : Правознавство. — С. 15—17.
82. Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обґрунтування) / А. Заєць // Вісник Академії правових наук України. — Х., 1998. — № 1. — С. 3—9.
83. Законотворча діяльність : словник термінів і понять / [за заг. ред. В. М. Литвина]. — К. : Парламентське вид-во, 2004. — 344 с.
84. Законотворчість / [укл. : І. С. Терлецька та ін.]. — К. : Заповіт, 2004. — Вип. 1. — 2004. — 74 с.
85. Занік Ю. Інтелектуальна культура юриста : філософсько-психологічне обґрунтування / Занік Ю. — Львів : БаК, 2002. — 100 с.
86. Ивин А. А. Логика норм / Ивин А. А. — М. : МГУ, 1973. — 122 с.
87. Иеринг Рудольф фон. Цель в праве / Рудольф фон Иеринг, орд. проф. права Геттинг. ун-та, чл. кор. академий : Вен., Рим. и Астердам., почет. чл. ун-тов: Петерб., Моск. и Казан. ; [пер. с нем.]. — СПб. : Н. В. Муравьев, 1881 — . —
Т. 1. — 1881. — 412 с.
88. Ильин И. А. Собрание cочинений : [в 10 т.] / Ильин И. А. ; [сост. и коммент. Ю. Т. Лисицы]. — М. : Русская книга, 1993 — . —
Т. 4. — 1994. — 620 c.
89. Казимирчук В. П. Право и методы его изучения / Казимирчук В. П. — М. : Юрид. лит., 1965. — 204 с.
90. Калинин С. А. Проблемы реформы системы права в республике Беларусь : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права ; история политических и правовых учений» / С. А. Калинин. — Минск, 2001. — 21 с.
91. Карташов В.Н. Правоприменительная практика в социалистическом обществе : [учеб. пособие] / Карташов В. Н. — Ярославль : ЯрГУ, 1986. — 87 с.
92. Кельман М. С. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами) : [підруч.] / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. — К. : Кондор, 2002. — 353 с.
93. Кененов А. А. Логические основы законотворческого процесса / А. А. Кененов, Г. Т. Чернобель // Изв. вузов. Правоведение. — 1991. — № 6. — С. 71—76.
94. Керимов Д. А. Методология права : (предмет, функции, проблемы философии права) : [монография] / Керимов Д. А. ; Ин-т государства и права РАН. — М. : Аванта+, 2001. — 559 с.
95. Керимов Д. А. Социология и правоведение / Д. А. Керимов // Государство и право. — 1999. — № 8. — С. 84—88.
96. Кессиди Ф. Х. Гераклит / Кессиди Ф. Х. — М. : Мысль, 1982. — 199 с.
97. Ковальський В. С. Правотворчість : теоретичні та логічні засади / В. С. Ковальський, І. П. Козінцев. — К. : Юрінком Інтер, 2005. — 192 с.
98. Ковачев Д. А. Механизм правотворчества социалистического государства : вопросы теории / Ковачев Д. А. — М. : Юрид. лит., 1977. — 112 с.
99. Козюбра М. І. Місце філософії права в системі суспільствознавства (до питання про дисциплінарний статус філософії права) / М. І. Козюбра // Проблеми філософії права. — Київ–Чернівці, 2003. — Т. 1. — С. 29—30.
100. Колодій А. М. Громадянське суспільство та правова держава : проблеми і шляхи розбудови / А. Колодій // Право України. — 2010. — № 7. — С. 12—17.
101. Колодій А. М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання) : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01; 12.00.02 / Колодій Анатолій Миколайович. — К., 1998. — 380 с.
102. Колодій А. М. Принципи законотворчості у світлі вимог Конституції України / А. М. Колодій // Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства. — Київ, 1997. — Вип. 2. — С. 64—68.
103. Колодій А. М. Принципи права України : [монографія] / Колодій А. М. ; НАВСУ. — К. : ЮрІнком Інтер, 1998. — 208 с.
104. Комаров С. А. Общая теория государства и права : [учебник] / Комаров С. А. — [7-е изд.]. — СПб. : Питер, 2006. — 510 с.
105. Кони А. Ф. Избранные произведения : Статьи и Заметки. Судебные речи. Воспоминания / Кони А. Ф. ; [сост. А. Б. Амелин]. — М. : Госюриздат, 1956. — 677 с.
106. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність / [упоряд. І. О. Кресіна ; відп. ред. Ю. С. Шемшученко]. — [2-е вид., змін. і доп.]. — К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. — 310 с.
107. Конституції нових держав Європи та Азії / [упоряд. С. Головатий]. — К. : Укр. Правнича фундація ; Право, 1996. — 544 с.
108. Конституція України : Офіційний текст, прийнятий на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р.: зі змін. та доп. станом на 1 січ. 2006 р. — К. : Ін Юре, 2006. — 144 с.
109. Копиленко О. Л. Наукові засади розвитку законодавства / О. Л. Копиленко // Правова держава : [щорічник наук. праць / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України]. — К., 2006. — Вип. 17. — С. 512—515.
110. Копиленко О. Правове регулювання як феномен законотворчості, його значення та практична доцільність у міжнародному і внутрішньому аспектах / О. Копиленко, Г. Мурашин // Український часопис міжнародного права. — К., 2003. — № 1. — С. 5—15.
111. Копієвська О. Р. До проблеми формування правової культури особи в Україні / О. Р. Копієвська // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. — К., 2006. — Вип. 34. — С. 104—109.
112. Корестей В. Проблеми правотворчості в Україні / В. Корестей // Право України. — 2004. — № 3. — С. 121—124.
113. Косович В. М. Оцінювання й оцінки у правовому регулюванні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Косович Віталій Мирославович. — Львів, 1996. — 186 с.
114. Коссіньяк Ж. Ясне законодавство / Ж. Коссіньяк // Нариси з нормотворення (міжнародний досвід). — К., 2000. — Кн. І. — С. 53—72.
115. Костенко О. Людський фактор у праві (дослідження з позицій соціального натуралізму) / О. Костенко // Вісник Академії правових наук України. — Х., 2005. — № 3 (42). — С. 20—30.
116. Костенко О. Проблеми антропогенності права з позиції соціального натуралізму / О. Костенко // Антропологія права : філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : матеріали Першого всеукр. круглого столу (м. Львів, 16–17 верес. 2005 року). — Львів, 2006. — С. 202—211.
117. Костицький М. В. Філософія права як наука і навчальна дисципліна / М. В. Костицький // Проблеми філософії права. — Київ–Чернівці, 2003. — Т.1. — С. 19—20.
118. Костицький М. В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції : Вибрані наукові праці / М. В. Костицький. — Чернівці : Рута, 2008. — 560 с.
119. Кравчук І. Контроль правотворчого процесу з метою адаптації права України до права ЄС / І. Кравчук // Право України. — 2005. — № 4. — С. 75—77.
120. Кристи Н. Пределы наказания / Кристи Н. ; под ред. А. М. Яковлева ; [пер. с англ. В. М. Когана ; вступ. ст. А. М. Яковлева, В. М. Когана]. — М.: Прогресс, 1985. — 176 с.
121. Кропачев Н. И. Принцип применения мер ответственности за преступление / Н. И. Кропачев // Изв. вузов. Правоведение. — 1990. — №6. — С.72—73.
122. Кудрявцев В. Н. Современная социология права : [учебник для вузов] / В. Н. Кудрявцев, В. П. Казимирчук. — М. : Юрист, 1995. — 297 с.
123. Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Кузьменко Оксана Володимирівна. — К., 2006. — 203 с.
124. Лазарев В. В., Липень С. В. Теория государства и права : [учебник для вузов] / В. В. Лазарев, С. В. Липень. — [2-е изд., испр. и доп.]. — М. : Спарк, 2000. — 511 с.
125. Лафарг П. Экономический детерминизм К. Маркса / П. Лафарг // Лафарг П. Сочинения : [в 3 т.]. — М.–Л., 1931. — Т. 3. — С. 56—97.
126. Леви–Брюль К. Сверхъестественное в первобытном мышлении / Леви–Брюль К. — М. : Педагогика, 1994. — 608 с.
127. Лисюткин А. Б. Теория государства и права : [курс лекций] / Лисюткин А. Б. — М. : Юристъ, 1994. — 103 с.
128. Литвин В. Виступ під час закриття сесії Верховної Ради України 2 лип. 2004 р. / В. Литвин // Голос України. — 2004. — № 121. — 3 липня.
129. Литягин Н. Н. Ревизия и систематизация законодательства / Н. Н. Литягин // Государство и право. — 2003. — № 4. — С. 26—32.
130. Лихолат І. П. Раціональне та позараціональне в праві (на матеріалах законотворчості : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.12 / Лихолат Ірина Петрівна. — К., 2001. — 208 с.
131. Локк Дж. Два трактата о правлении / Дж. Локк // Локк Дж. Сочинения : в 3 т. / [пер. с англ. и лат. ; ред. и сост., авт. примеч. А. Л. Субботин]. — М., 1988. — Т. 3. — С. 137—405.
132. Лосев А. Ф. Эстетика Возрождения / Лосев А. Ф. — М. : Мысль, 1982. — 623 с.
133. Лукашева Е. А. Социалистическое правосознание и законность / Лукашева Е. А. — М. : Юрид. лит., 1973. — 344 с.
134. Лукич Р. Методология права / Радомир Лукич ; под ред. Д. Е. Керимова ; [пер. В. М. Кулистикова.]. — М. : Прогресс, 1981. — 304с.
135. Лурье С. Я. Демокріт : Тексты. Перевод. Исследования / Лурье С. Я. — Л. : Наука, 1970. — 664 с.
136. Луць Л. А. Деякі аспекти взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та держав–учасниць / Л. А. Луць // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. — К., 2002. — Вип. 16. — С. 11—17.
137. Львова О. Л. Право живе та дієве (про ціннісні орієнтації права) / О. Л. Львова // Часопис Київського університету права. — К., 2007. — № 1. — С. 11—17.
138. Львова О. Л. Функціональна взаємодія права і релігії в аспекті реалізації прав і свобод людини / О. Л. Львова // Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні : [монографія] / за ред. Н. М. Оніщенко, О. В. Зайчука. — К., 2007. — С. 312—337.
139. Макаренко Л. О. Правова культура як фактор реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні / Л. О. Макаренко // Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні : [монографія] / за ред. Н. М. Оніщенко, О. В. Зайчука. — К., 2007. — С. 284—311.
140. Макіавеллі Н. Володар / Макіавеллі Н. ; [пер. з іт. М. Островерха]. — Нью-Йорк, 1976. — 162 с.
141. Маковельский А. О. Досократики : Первые греч. мыслители в их творениях, в свидетельствах древности и в свете новейших исследований : Ист.–крит. обзор и пер. фрагментов, доксограф. и биогр. материала : [ч. 1–3] / Александр Осипович Маковельский, прив.–доц. Казан. ун-та. — Казань : М. А. Голубев, 1914-1919. — . —
Ч. 3. — 1919. — 192 с.
142. Максимов С. И. Правовая реальность опыт философского осмысления : [монография] / Максимов С. И. — Харьков : Право, 2002. — 328 с.
143. Максимов С. И. Проблемы права и справедливости в условиях глобализации : Всемирный конгресс по философии права и социальной философии / Максимов С. И. // Правоведение. — 2007. — № 1. — С. 237—245.
144. Малайны Рышард М. Предметные пределы действия федерального закона в США / Малайны Рышард М. // Изв. вузов. Правоведение. — 1992. — № 3. — С. 66—73.
145. Малеин Н. С. О законности в условиях переходного периода / Н. С. Малеин // Теория права : новые идеи. — М., 1995. — С. 26—32.
146. Маликов М. К. Гносеологические основы реализации права : [учебное пособие] / Маликов М. К. — Уфа : Башкир. ун-т, 1998. — 304 с.
147. Мальцев Г. В. Социальная справедливость и право / Мальцев Г. В. — М. : Мысль, 1977. — 255 с.
148. Манжул К. Організація та проблеми проведення експертизи законопроектів / К. Манжул // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 1. — С. 7—11.
149. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права : [учебник] / Марченко М. Н. — М. : Велби ; Проспект, 2006. — 622 с.
150. Матузов Н. И. Теория государства и права : курс лекций / [М. И. Байтин, Н. И. Матузов и др.] ; под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. — М. : Юристь, 2004. — 767 с.
151. Медведчук В. В. Про методологічні основи правової системи України та шляхи її вдосконалення / В. В. Медведчук // Вісник Академії правових наук України. — Х., 1999. — Вип. 4. — С. 36—42.
152. Міжнародна поліцейська енциклопедія : у 10 т. / [відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. І. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко]. — К. : Ін Юре, 2003. — . —
Т. 1 : Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. — 2003. — 1232 с.
153. Момот М. О. Діалектика справедливості та гуманізму в правотворчості / М. О. Момот // Право і суспільство. — 2010. — № 3. — С. 24—29.
154. Момот М. О. Концепції справедливості в античній філософії права та їх сучасна інтерпретація / М. О. Момот // Адвокат. — 2009. — № 3. — С. 34—39.
155. Момот М. О. Основні напрямки реалізації принципу справедливості у правотворчості / М. О. Момот // Україна у стані перманентного вибору: духовно-культурні, соціально-економічні та політико-правові стратегії : матеріали Х ювілейної наук.-практ. конф. – К. : Нац. акад. упр., 2011. – С. 209–211.
156. Монастирський Д. А. Концептуальний підхід до нормотворчості як елемент стабільності системи нормативно-правових актів / Д. А. Монастирський // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права. — Хмельницький, 2005. — № 4 (16). — С. 31—41.
157. Мурашин А. Г. Прямое правотворчество : особенности принятия актов прямого народовластия / А. Г. Мурашин // Государство и право. — 2001. — № 2. — С. 85—93.
158. Мурашин О. Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі : [монографія] / Мурашин О. Г. — К. : Знання, 1999. — 182 с.
159. Мурашин О. Г. Всенародні обговорення як ознака демократизації функціонування державності / О. Г. Мурашин // Правова держава : [щорічник наук. праць / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України]. — К., 2001. —Вип. 12. — С. 230—232.
160. Мухтарова А. К. Правотворчество в социалистическом обществе. Содержание и оформление : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права ; история политических и правовых учений» / А. К. Мухтарова. — Алма-Ата, 1978. — 21 с.
161. Назаренко Е. В. Социалистическое правосознание и советское правотворчество / Назаренко Е. В. — К. : Киев. ун-т, 1968. — 190 с.
162. Научные основы советского правотворчества / отв. ред. Р. О. Халфина. — М. : Наука, 1981. — 316 с.
163. Нашиц А. Правотворчество : теория и законодательная техника / Нашиц А. ; под ред. Д. А. Керимова и А. В. Мицкевича ; [послесл. Д. А. Керимова]. — М. : Прогресс, 1974. — 256 с.
164. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / Недбайло П. Е. — М. : Госюриздат, 1960. — 511 с.
165. Некишев Л. В. Гуманизм и правопорядок : Социально-философский аспект : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филос. наук : спец. 09.00.02 «Диалектика и методология познания»/ Л. В. Некишев. — М., 1993. — 24 с.
166. Нерсесянц В. С. Проблемы общей теории права и государства : [учебник для юрид. вузов и фак.] / Нерсесянц В. С. — М. : Норма, 2008. — 813 с.
167. Нерсесянц В. С. Сократ / Нерсесянц В. С. — М. : Юристъ, 1996. — 236 с.
168. Нерсесянц В. С. Философия права : [учебник для вузов] / Нерсесянц В. С. — М. : Норма-Инфра, 1999. — 652 с.
169. Николина К. В. Юридична процедура як правова категорія : підходи до розуміння / К. В. Николина // Правова держава : [щорічник наук. праць / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України]. — К., 2008. — Вип. 19. —С. 505—512.
170. Общая теория государства и права : Академический курс : [в 3 т.] / отв. ред. М. Н. Марченко. — [3-е изд., перераб. и доп.]. — М. : Норма, 2007. — . —
Т. 3 : Государство, право, общество. — 2007. — 712 с.
171. Общая теория права : [курс лекций] / под общ. ред. В. К. Бабаева. — Нижний Новгород : Нижегор. акад. МВД, России, 2003. — 544 с.
172. Общая теория права : [учебник для юрид. вузов] / под общ. ред. А. С. Пиголкина. — [2-е изд., испр. и доп.]. — М. : МГУ им. Н. Э. Баумана, 1996. — 384 с.
173. Ожегов П. П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций (аксиологические аспекты) / Ожегов П. П. — Л. : ЛГУ, 1976. — 134 с.
174. Олійник А. С. Організаційно-правові питання забезпечення законодавчої діяльності в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Олійник А.лла Сергіївна. — К., 1998. — 207 с.
175. Оль П. А. Правопонимание : от плюрализма к двуединству : [монографія] / Оль П. А. — М. : Р. Асланов ; Юридический центр Пресс, 2005. — 243 с.
176. Оніщенко Н. М. Правова система : проблеми теорії : [монографія] / Оніщенко Н. М. — К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. — 352 с.
177. Оніщенко Н. М. Сприйняття права в умовах демократичного розвитку : проблеми, реалії, перспективи : [монографія] / Оніщенко Н. М. — К. : Юрид. думка, 2008. — 320 с.
178. Оніщук М. В. Законотворення у контексті політичної реформи / М. В. Оніщук // Юридичний вісник України. — 2002. — 9–15 листопада.
179. Орач Е. М. Социалистическая справедливость советского права : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права ; история политических и правовых учений « / Е. М. Орач. — Харьков,1972. — 24 с.
180. Осипов П. П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций (Аксиологические аспекты) / Осипов П. П. — Л. : ЛГУ, 1976. — 135 с.
181. Основні засади професійної етики юристів України : затв. V з’їздом Спілки юристів України // Юридичний вісник України. — 2001. — 9–15 червня. — № 23. — С. 3.
182. Пазенок В. С. Социализм и справедливость / Пазенок В. С. — М. : Политиздат, 1967. — 198 с.
183. Панфилова Т. В. Понятие гуманизма и проблема его развития / Т. В. Панфилова // Гуманизм на рубеже тысячелетий. — М., 1997. — С. 72—80.
184. Пархоменко Н. М. Стан і перспективи розвитку системи джерел права України / Н. М. Пархоменко // Правова держава : [щорічник наук. праць / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України]. — К., 2000. — Вип. 11. —С. 76—89.
185. Перерва Ю. До питання про удосконалення методології законодавчого процесу / Ю. Перерва // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 11. — С. 74—78.
186. Перетерский И. С.