ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ІДЕЇ ГУМАНІЗМУ В ПРАВІ: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ВИМІР

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ГЕЛЕШ АНДРІЙ ІГОРОВИЧ

УДК 340.12

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ІДЕЇ ГУМАНІЗМУ В ПРАВІ:
ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ВИМІР

Спеціальність 12.00.12 – філософія права

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, доцент
Грищук Оксана Вікторівна

Львів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. СТАН ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ІДЕЇ ГУМАНІЗМУ В ПРАВІ 14
РОЗДІЛ 2. АНТРОПОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАРОДЖЕННЯ ІДЕЇ ГУМАНІЗМУ В ПРАВІ 30
2.1 Цінність людини як детермінанта гуманізму
у філософії Стародавнього світу 30
2.2 Гуманістичні особливості філософії права Середньовіччя та
їх розуміння крізь призму віри і розуму людини 47
2.3 Природа людини як підґрунтя гуманізму у філософії права
епохи Відродження 59
Висновки до другого розділу 75
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ІДЕЇ ГУМАНІЗМУ В ПРАВІ 78
3.1 Звернення до культурної та релігійної традицій як основи
для ідеї гуманізму у філософії права епохи Реформації 78
3.2 Обґрунтування суверенності людини та утвердження її прав і свобод у формуванні ідеї гуманізму епохи Нового часу 87
3.3 Цінність людини, мораль та свобода як основні гуманістичні
правові ідеї у Німецькій класичній філософії 99
Висновки до третього розділу 118
РОЗДІЛ 4. СУЧАСНЕ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВЕ РОЗУМІННЯ ГУМАНІЗМУ В ПРАВІ 121
4.1 Інтеграція гуманістичних ідей у філософії права ХІХ-ХХ ст.ст. 121
4.2 Гуманізм у сучасній філософії права та прогнозовані шляхи
його розвитку 145
Висновки до четвертого розділу 162
ВИСНОВКИ 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173

ВСТУП

Актуальність теми. Гуманізм як ідеологія розвитку сучасного суспільства глибоко проник у його структуру, став ціннісною основою, підґрунтям, на якому розвивається більшість сучасних соціальних інститутів. Ціла низка понять, зокрема таких, як права людини, громадянське суспільство, правова держава та багато інших, своїм існуванням завдячує гуманізму. Всі ці явища тією чи іншою мірою сьогодні матеріалізовані у соціальних структурах, стали частиною правосвідомості людини та суспільства. Гуманізм постійно розвивається, набуває нових форм під впливом змінюваних суспільних відносин.
Сутністю гуманізму у всі часи залишається людина, її потреби та інтереси, що розглядаються крізь призму самоцінності людського життя. Гуманізм є тією культурологічною детермінантою, яка визначає основні соціальні цінності, а отже, принципи і норми, на основі яких функціонує суспільство. Свій безпосередній вияв принципи і цінності гуманізму знаходять у регулюванні суспільних відносин. Гуманізм також охоплює такі обов’язкові елементи, як удосконалення людини через виховання, освіту, обмеження її від примітивних інстинктивних форм існування шляхом переосмислення сенсу життя, основних життєвих цінностей, свого місця і ролі в суспільстві та державі. Завдяки цьому відбувається двосторонній взаємозалежний процес: з одного боку, із сутності, самоцінності людини випливає система гуманістичних цінностей і принципів, з іншого боку, саме гуманістичні цінності моделюють реальну поведінку людини, яка керується вимогами правових та інших соціальних норм у щоденному житті.
Потреба дослідження формування та розвитку гуманізму в праві зумовлена визнанням гуманізму основою культури, засадничою цінністю, котра супроводжує розвиток права на всіх етапах його становлення. Зауважено, що сучасний стан постіндустріальної правової свідомості і культури значною мірою породжений кризою гуманізму, що пов’язана з політичними, економічними, технічними деструктивними соціальними явищами. Це викликає у суспільстві нігілістичне ставлення до гуманізму і людяності як до певних історичних, догматичних категорій, як до сукупності антропологічних характеристик, які складно реалізуються у суспільних відносинах та є недостатньо захищеними з боку держави. Отож, актуальність філософсько-правового дослідження гуманізму є взаємопов’язаною із особливостями суспільних відносин, потреб та інтересів людини на відповідному етапі розвитку суспільства. Досліджуючи увесь спектр соціальних факторів, які впливають на гуманізм, слід розглядати їх не як уречевлену цінність, а як конструкт, що сприяє розвитку людини. Визначення природи гуманізму через розкриття його історико-культурних особливостей, філософської, аксіологічної та антропологічної сутності є тим засобом, за допомогою якого можна подолати сучасну кризу духовності, наростаюче відчуження людини і суспільства. Важлива роль у цьому процесі належить праву, тому дослідження сутності гуманізму, його ціннісного наповнення, вияву у принципах і нормах права та правових відносинах як ніколи актуальне.
Дослідження проблем гуманізму сягає своїм корінням Стародавнього світу. Перші гуманістичні уявлення знаходимо у філософії Стародавнього Китаю, зокрема у працях Лао-Дзи, Конфуція, Мао-Дзи та ін. З філософів Античності окремі аспекти проблеми гуманізму у праві крізь призму цінності людини досліджували Піфагор, Протагор, Демокрит, Сократ, Платон, Аристотель, Епікур, Цицерон та ін.
Гуманістичні особливості філософії права Середньовіччя та розуміння їх через призму віри і розуму людини відображені у працях Тертуліана, Петра Даміані, Бернара Клервоського, Псевдо-Афанасія Александрійського, Аврелія Августина, Томи Аквінського та ін. Природа людини розглядалась як підґрунтя гуманізму у філософії права епохи Відродження у працях Пікоделла Мірандоли, Аліг’єрі Данте, Лоренцо Валла, Ніколло Макіавеллі, Джаноццо Манетті, Мішеля Монтеня, Еразма Роттердамського; а також українських дослідників цієї доби: Івана Вишенського, Ісайї Копинського, Станіслава Оріховського, Максима Сповідника, Павла Русина, Симона Пекаліда, Мелетія Смотрицького, Лаврентія Зизанія та ін.
Звернення до культурної та релігійної традиції під час формування ідеї гуманізму у праві епохи Реформації знаходимо у працях Мартіна Лютера, Філіпа Меланхтона, Жана Кальвіна, Етьєнаде ла Боесі, Ульріха Цвінглі та ін. Обґрунтування суверенності людини та утвердження її прав і свобод через формування гуманізму у праві епохи Нового часу відображено в роботах Блеза Паскаля, Томаса Гоббса, Гуго Гроція, Джона Локка, Самюеля де Пуфендорфа, Бенедикта Спінози, Жан-Жака Руссо, Девіда Юма та ін. Цінність людини, мораль та свобода як основні гуманістичні правові ідеї знайшли своє відображення у Німецькій класичній філософії, зокрема у працях Іммануїла Канта, Йогана Фіхте, Георга Гегеля, Людвіга Фейєрбаха та ін.
Інтеграція гуманістичних ідей у філософії та філософії права ХІХ–ХХ ст.ст. виражена у творах Якоба Бурхгарда, Фридриха Нітхаммера, Георґа Фойґга, Габріеля Сібберна, Джона Робертсона, Фридриха Шіллера, Джона Дьюї, Ніколая Бердяєва, Роя Селларса, Жака Маритена, Джорджа Сантаяні, Ериха Фромма, Сидні Хука, Коралісса Ламонта, Мартина Гайдеґґера, Жана-Поля Сартра та ін. Проблеми гуманізму в сучасній філософії права, філософії та правознавстві стали предметом дослідження таких учених, як С.І. Аліас, В.А. Бачинін, І.М. Борзенко, В.К. Грищук, О.В. Грищук, Д.А. Гудима, О.Г. Данільян, С.П. Добрянський, Л.І. Зіннурова, А.П. Заєць, Г.І. Іконнікова, І.І. Кальной, М.І. Козюбра, В.А. Кувакін, А.А. Кудішина, В.П. Ляшенко, М.Н. Марченко, С.П. Погребняк, Г.А. Поперечна, П.М. Рабінович, С.П. Рабінович, В.А. Рибін, Ю.С. Симон та ін.
Однак, попри існування значної кількості досліджень, присвячених гуманізму, комплексного філософсько-правового дослідження щодо формування та розвитку гуманізму у праві проведено не було.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертації є складовою теми Львівського державного університету внутрішніх справ «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є виявлення особливостей поетапного формування та розвитку філософсько-правового розуміння гуманізму у праві.
Для досягнення цієї мети в роботі поставлені такі задачі:
 виявити ступінь філософсько-правового дослідження проблеми гуманізму у праві, сформувати теоретичне підґрунтя та окреслити джерельну базу дослідження;
 дослідити характер розуміння гуманізму у праві філософами Стародавнього Китаю та Античності;
 охарактеризувати специфіку підходу до розуміння гуманізму у праві доби Середньовіччя;
 визначити особливості розуміння гуманізму у праві доби Відродження;
 окреслити соціальні основи гуманізму у праві епохи Реформації;
 виявити характер розуміння гуманізму в праві епохи Нового часу;
 відтворити специфіку підходу до розуміння гуманізму у праві в Німецькій класичній філософії;
 з’ясувати тенденції розуміння гуманізму в праві в контексті філософсько-правових теорій ХІХ–ХХ ст.ст.;
 здійснити системний аналіз сучасного філософсько-правового розуміння гуманізму у праві та обґрунтувати прогнозовані шляхи його розвитку;
 розкрити сутність поняття «гуманізм у праві».
Об’єктом дослідження є філософське розуміння феномена гуманізму у його історичному та сучасному змістовному наповненні.
Предметом дослідження є філософсько-правовий вимір формування та розвитку гуманізму у праві.
Методи дослідження були обрані відповідно до мети і задач дослідження, з урахуванням його об’єкта та предмета. Філософсько-світоглядною основою дослідження є основні положення аналітичної філософії, феноменології, герменевтики, а також парадигми людиноцентризму, соціологічної та інтегративної юриспруденції.
Обґрунтованість та достовірність наукових результатів забезпечувалися використанням філософських, загальнонаукових, спеціально-наукових та конкретно-наукових методів пізнання, зокрема:
– в основу дисертації покладено історико-порівняльний та порівняльно-правовий методи, що застосовувалися з метою виявлення загального, подібного та відмінного у теоретичному і законодавчому розумінні гуманізму у праві та його мети у світовій науковій діяльності і законодавчій практиці;
– методи діалектики дозволили визначити основні властивості гуманізму у праві, що знаходяться у взаємодії з іншими елементами права, розвивається, змінюються відповідно до загальних тенденцій розвитку суспільства та правової сфери його життя. Діалектичний метод було використано також у процесі дослідження ґенези гуманізму у праві, спираючись на принципи об’єктивності, конкретності, детермінізму, всезагального взаємозв’язку та взаємозалежності;
– використання герменевтичного підходу пов’язувалось, насамперед, із необхідністю пізнання та інтерпретації текстів монографічних видань, наукових статей, а також текстів нормативних актів, що дало змогу розкрити зміст, узагальнити властивості та ознаки ґенези гуманізму у праві. Застосування цього підходу забезпечило адекватне тлумачення світоглядних трактувань гуманізму у праві філософами різних епох;
– системний підхід уможливив розгляд гуманізму як складової права, визначення залежності його властивостей від системних змін у праві та суспільстві;
– метод класифікації дозволив систематизувати окремі етапи розвитку гуманізму у праві;
– у процесі дослідження системи філософсько-правових та законодавчих джерел, вивчаючи кожен із внутрішньосистемних елементів окремо у межах єдиного цілого, застосовано метод аналізу;
– з метою встановлення взаємозв’язків, виявлення закономірностей гуманізму у праві застосовано метод синтезу;
– осмислюючи отриману інформацію, автор звернувся до методу індукції, за допомогою якого сформулював висновки щодо складових аспектів гуманізму у праві.
Комплексне застосування окреслених методів дало можливість сформулювати низку нових, а також таких, що наділені істотними ознаками новизни, наукових положень та пропозицій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це перше в Україні спеціальне філософсько-правове дослідження формування та розвитку гуманізму у праві. У роботі сформульовані положення та висновки, які є новими для філософії права або такими, що наділені істотними ознаками новизни.
Найбільш вагомими з теоретичних положень, рекомендацій, висновків і пропозицій, сформульованих у дисертації, є такі:
вперше одержано:
- філософсько-правовий аналіз історії формування та розвитку ідеї гуманізму в праві. Ґенеза ідеї гуманізму в праві розглядається як послідовність етапів розвитку філософсько-правового обґрунтування цінності людини, які зумовлювались культурним, економічним, духовним розвитком суспільства та отримували поступове закріплення у позитивному праві;
- вияв основної особливості поетапного становлення філософсько-правового розуміння гуманізму у праві: цінність людини як біосоціодуховної істоти – людська гідність;
- констатацію гуманістичної тенденції, яка була притаманна багатьом філософсько-правовим концепціям, що продовжує свій розвиток і надалі. Підтверджено, що до цього часу ще не сформована цілісна концепція гуманізму. Це пояснюється надзвичайно широкою його феноменологією, яку не можна осягнути заглибленням лише в одну сферу соціальної реальності, як це було у попередні епохи. Гуманізм розглядається як об’єднувальне начало людини, суспільства і права, що охоплює комплекс гносеологічних, онтологічних, антропологічних, аксіологічних, етичних та правових аспектів;
- авторське визначення гуманізму у праві, відповідно до якого гуманізм у праві – це система світоглядних соціально-правових цінностей, антропологічною основою яких є людська гідність, яка виявляється в основних правах та свободах людини і знаходить своє закріплення у правових принципах та нормах;
удосконалено:
- теоретичні підходи до розуміння значення гуманізму у праві. За результатами дослідження доведено, що змістовне наповнення суспільства, відносини і зв’язки, які виникають у суспільстві, повинні розглядатися крізь призму гуманізму, тобто відповідності природі та сутності людини. Гуманізм є тією засадою, яка визначає характер суспільних відносини, формує нові цінності та моделі поведінки людини, є провідним елементом формування світогляду та ідеології суспільства, задає напрям його розвитку;
- наукові ідеї щодо змістовного наповнення права, основою яких є філософсько-правова гуманістична доктрина;
- методологію дослідження відповідності права гуманізму як основного принципу при поділі права на природне і позитивне. При цьому гуманізм у природному праві визнано детермінуючим щодо його позитивно-правового закріплення у праві;
дістали подальший розвиток:
- дослідження гуманізму на різних етапах розвитку суспільства крізь призму природного і позитивного права;
- положення про те, що визначальну роль у формуванні та розвитку гуманізму у праві мали онтологічні підходи античної метафізики, завдяки яким з філософського погляду було виявлено універсальні особливості природи людини;
- дослідження філософсько-правових поглядів епохи Середньовіччя, автори яких, незважаючи на теоцентричну обумовленість таких поглядів, намагалися через призму гуманізму осмислити сутнісні значення людського буття;
- положення про те, що філософія права епохи Ренесансу долає споглядальні форми Середньовічного гуманізму, пропонуючи натомість відродження антропоцентризму;
- дослідження раціоналістичного погляду філософії права Нового часу, коли гуманізм у праві вперше отримав юридичне закріплення;
- положення про те, що гуманізм у праві доби Німецької класичної філософії розглядався через призму трансцендентальної ідеї людини як самостворюваної універсальної суб’єктивності;
- дослідження кризи гуманізму у праві ХІХ – початку ХХ ст.ст., пов’язаної з економічною кризою та розвитком тоталітаризму;
- положення, згідно з яким гуманізм розглядається як атрибутивна характеристика сучасного права.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації положення можуть бути враховані законодавчим та іншими нормотворчими державними органами України для удосконалення юридичного права. Такі положення, маючи високий ступінь їх готовності, можуть бути використані для правозастосовних (насамперед, судових) органів держави. Вони адресовані адвокатам, громадським правозахисним організа¬ціям, окремим громадянам для процесу реалізації та захисту прав людини, а також для подальших наукових досліджень цієї проблематики.
Окрім того, матеріали дослідження можуть застосовуватися під час викладання у юридичних та інших гуманітарних навчальних закладах таких курсів, як «Філософія права», «Загальна теорія держави та права», «Соціологія права».
Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри загальної теорії держави і права, міжкафедральному семінарі кафедри філософії та політології й кафедри загальної теорії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ. Теоретичні положення та висновки дисертації були апробовані на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема таких, як:
- IX міжнародна студентсько-аспірантська наукова конференція «Правова система, громадянське суспільство та держава» (м. Львів,
14–16 травня 2010 р.);
- ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених та студентів «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 29–30 квітня 2010 р.);
- міжрегіональний «круглий стіл» «Проблеми юридичної науки: філософський, теоретичний та історичний аспекти» (м. Львів, 14 квітня 2011 р.);
- XIII Всеукраїнська науково-практична конференція «Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи» (м. Тернопіль, 15 квітня 2011 р.);
- звітна наукова конференція ад’юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 30 вересня 2011 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, а також у п’яти тезах виступів на науково-практичних заходах.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, семи підрозділів, висновків до розділів, загального висновку та списку використаних джерел (185 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 190 сторінок, із них основний текст – 172 сторінки, список використаних джерел – 18 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Актуальність сформульованої проблеми повністю підтвердилась у ході проведеного наукового дослідження. У дисертації сформульовано низку висновків і пропозицій, спрямованих на вирішення наукової проблеми – визначення філософсько-правових закономірностей формування і розвитку гуманізму у праві шляхом визначення його ґенези, природи, змісту та значення. Сформульовано основні поняття, необхідні для викладення філософсько-правової концепції гуманізму у праві – ґенеза гуманізму у праві, гуманізм, гуманізм у праві. Серед висновків, зроблених у дисертації, найбільш загальними і важливими є такі:
1. Незважаючи на високий рівень теоретичної та філософської розробки проблематики змістовного наповнення поняття «гуманізм», чимало філософсько-правових питань, які стосуються розуміння гуманізму у праві, досі залишаються дискусійними або недостатньо дослідженими. По-перше, немає усталеного філософсько-правового розуміння гуманізму у праві. По-друге, немає єдиного підходу до розуміння ґенези формування та розвитку гуманізму у праві. По-третє, відсутнє філософсько-правове дослідження і обґрунтування особливостей кожного з етапів формування та розвитку гуманізму у праві, розпочинаючи із Стародавнього світу і до сучасності. Ці питання потребують філософсько-правового дослідження розуміння гуманізму у праві з урахуванням особливостей розвитку філософсько-правової думки крізь призму розуміння сутності людини і права.
2. Визначну роль у формуванні та розвитку гуманізму у праві виконали онтологічні підходи античної метафізики, завдяки яким із філософського погляду було виявлено універсальні особливості природи людини. Метафізичне самовизначення людської істоти у взаємозв’язку з осмисленням світобудови та суспільного устрою утворили філософську основу антропологічного гуманізму Античності.
У філософії Античності було зроблено перехід до раціонально-логічного способу пізнання і пояснення навколишнього світу та суспільних явищ, завдяки якому вперше поставлено, розроблено і концептуально оформлено фундаментальні проблеми права як виразника свободи і втілення політичної справедливості, системи норм поведінки вільних і рівних людей, метою якого є належне забезпечення інтересів полісу та його членів. Переважання раціоналістичної етики в античному світі породило раціоналістичний гуманізм, який можна вважати першим етапом розвитку гуманізму.
3. Філософсько-правові погляди епохи Середньовіччя, незважаючи на свою теоцентричну обумовленість, відображали сутнісні значення людського буття крізь призму гуманізму. Християнська релігійна мораль і її християнська етика спричинили християнський гуманізм, який можна вважати другим етапом розвитку гуманізму в Західній культурі. Християнський гуманізм значною мірою перевершив античний, передусім у розумінні людяності, яке суттєво розширилося. Із утвердженням християнства людина почала визнаватись як важливе і цінне, найкраще творіння Бога, однаково наділене його любов’ю. Середньовічні мислителі започаткували ідею про те, що кожен володіє природними правами, хоча серед сучасних дослідників немає згоди щодо походження цієї доктрини та її зв’язку із традицією християнської думки.
Природне право у Середньовіччі розумілось як Божественний закон. Поділяючи життя людини на земне і вічне, християнство не мало чіткої правової програми, а наголошувало, переважно, на моральному законі, вищі чесноти якого належать Богові. Християнство догматиків було зацікавлене розкриттям гуманістичної сутності правових норм через мораль, воно відстоювало людяність людини, її духовність. Однак, злиття церкви з державою породило церковне право, у якому духовенство відділялось від мирян, а церква стала посередником між Богом і людьми. Спочатку віра стає об’єктом зовнішнього права, а згодом справа дійшла до примусу і спалення єретиків на вогнищах, що спричинило кризу гуманізму християнської ідеології. З часом це призвело до реформаторства та зменшення впливу церкви на світське життя людей.
4 Філософія права епохи Ренесансу подолала споглядальні форми Середньовічного гуманізму, пропонуючи натомість відродження антропоцентризму, внаслідок чого земні проблеми людини вийшли на перший план інтелектуальної рефлексії. Різноманітні аспекти гуманістичного антропоцентризму знаходили своє найбільш загальне вираження в інтеграції естетичних і моральних ідей, запозичених із античного спадку. Тогочасний гуманізм запропонував альтернативну антропоцентричну модель світового порядку, за якою людина вважалась єдиною абсолютною цінністю. Така модель мала як позитивні, так і негативні сторони. З одного боку, вона дозволила інтенсивно розвиватися природно-правовим ученням, серцевиною котрих були і залишаються природні права і свободи людини. З іншого боку, її негативним наслідком стала непомірна зарозумілість культурної свідомості, котра спиралась на принцип антропоцентризму, що знайшло своє вираження в уявленні, що для людини не існує абсолютних нормативних обмежень метафізичного характеру. Це призвело до появи антигуманістичних концепцій, в яких гуманістична за своїми вихідними передумовами позиція перетворилась у власну протилежність.
5. Епоха Відродження дала потужні культурні імпульси для формування європейської цивілізації, а гуманістичний і реформаційний рухи змінили напрям її розвитку. Епоху Реформації можна охарактеризувати як кризу ренесансної культури і зародження нової картини світу, центральним питанням якої було питання про людину, що у теоцентристському ракурсі поставало як питання про її спасіння. Світоглядна проблематика, яку гуманізм поширив на всі сфери суспільного життя періоду Реформації, проникла і в поле офіційного церковного впливу. В період Реформації відбувається поступова трансформація людини у самодостатнього суб’єкта мислення, волі, дії та оволодіння людиною свободи.
6. Характерною особливістю гуманізму в праві епохи Нового часу стала моральна реабілітація людини, обґрунтування її суверенності як морального суб’єкта і утвердження її права на задоволення своїх потреб. Гуманізм у Новий час сприяв трансформації ідеалів соціальної справедливості, демократичним реформам та формуванню нової етики, яка висунула на перший план загальнолюдські цінності, права людини і знайшла своє закріплення у юридичному праві. У той час було закладено основи сучасного розуміння прав людини як імперативів і норм її взаємовідносин з державою, була висунута ідея про те, що держава повинна спиратися на природне право.
7. Німецька класична філософія права остаточно здолала механістичний світогляд, котрий до того панував у вченні про людину та суспільство. У дослідженні людини філософія права була сконцентрована навколо принципу свободи та інших гуманістичних цінностей. Було не лише проголошено гуманістичні принципи, але й проаналізовано суперечності та труднощі, які виникають на шляху їхньої реалізації. Тогочасним філософам удалося задовольнити вимоги своєї епохи, зберігши при цьому ідею гуманістичної місії права.
8. Із XIX ст. термін «гуманізм» набув поширення у філософсько-правових концепціях і використовувався для характеристики морально-соціальних якостей людини і людства. Відтоді морально-ідеологічне та правове життя суспільства пройняте цим поняттям, ставало критерієм для позначення, розуміння та прийняття або неприйняття найбільш важливих і складних подій, ситуацій, дій. ХІХ ст. характеризувалося значним розвитком позитивізму, масових відкриттів у науці та техніці, що сприяло раціональному поясненню природного права через етичні постулати та моральні норми. У той час стверджувалась апріорність природного права, проте заперечувалася його метафізична складова. Однак, економічна криза та розвиток тоталітаризму спричинили кризу традиційного гуманізму у праві ХІХ – поч. ХХ ст.
9. На сучасному етапі гуманізм розглядається як атрибутивна характеристика права. Із середини XX ст. починають формуватися нові, не пов’язані безпосередньо з попередньою традицією, версії гуманізму, що зумовлено еволюцією найбільш економічно розвинених держав, здійсненням стратегії підвищення якості життя людини, гарантування її прав і свобод. Вичерпаність моделі «суспільство – соціальна машина» примусило по-новому розглядати проблему гуманізму. Резерви розвитку суспільства і права почали знаходити у самій людині, оскільки без урахування і використання її особливостей подальше вдосконалення суспільства виявилося неможливим.
Становлення гуманізму пов’язують, передусім, із якостями та характеристиками самої людини. Абсолютна цінність людини не потребує доведення засобами логічного мислення: вона сприймається як аксіоматичне твердження без доведення. З огляду на цю умову, сутність людини, її реальність і цінність знаходяться в ній самій. У такому випадку всі інші явища, об’єкти і суб’єкти можуть бути реально оцінені та мати справжню цінність, оскільки визначаються цінністю для людини. Отож, вихідною умовою гуманізму є самоцінність людини, що ґрунтується лише на факті її існування як біосоціодуховної істоти.
Формування базових гуманістичних детермінант поведінки людини зумовлене особливостями буття людей та ставить за мету моделювання і підтримання соціально корисних відносин. Такими засобами є соціальні (в т. ч. правові) норми, які формують правила поведінки людини, закріплюючи базові гуманістичні цінності та принципи. В такому розумінні гуманізм є необхідною умовою нормального існування суспільства і держави, вихідною засадою формування соціальних норм, а головне – ідеологічною основою формування і розвитку права.
Гуманізм у праві – це система світоглядних соціально-правових цінностей, антропологічною основою яких є людська гідність, яка виявляється в основних правах та свободах людини і знаходить своє закріплення у правових принципах і нормах.
Отже, дослідження дало змогу заповнити низку прогалин у вітчизняній філософії права, засвідчило перспективність подальших філософсько-правових досліджень у сфері осмислення понять та синтетичних категорій. Це уможливлює формулювання додаткових пропозицій щодо подальшого вдосконалення вітчизняного права та практики його застосування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Філософія. Словник: персоналії, категорії, поняття та терміни / В.С. Бліхар, Х.М. Войтович, Н.В. Гайворонюк, М.П. Гетьманчук, О.В. Грищук та ін.; [за ред. М.П. Гетьманчука]. – Львів : ЛьвДУВС, 2010. – 228 с.
2. Новая философская энциклопедия : в 4 т. / Ин-т философии РАН, Нац. общ.-научн. фонд; Научно-ред. совет: предс. В.С. Степин, заместители А.А. Гусейнов, Г.Ю. Семиин. – М. : Мысль, 2010. – Т. 1. – 744 с.
3. Новейший философский словарь [Электронный ресурс] / Сост. А.А. Грицанов. – 1998. – Режим доступа : http://terme.ru/dictionary/175/word/%C3%D3%CC%C0%CD%C8%C7%CC
4. Франк С. Достоевский и кризис гуманизма // Здравый смысл / С. Франк. – 1998. – № 8. – С. 78.
5. Бердяев Н.А. Истина и откровение. Пролегомены к критике Откровения / Н.А. Бердяев. – С-Пб. : РХГИ, 1996. – С. 180.
6. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс: учебник для вузов / В.А. Канке. – 2-е изд., перераб. и допол. – М. : Логос, 1998. – С. 337.
7. Энциклопедический словарь. – М. : Большая советская энциклопедия, 1953. – С. 492.
8. Василенко В. Краткий религиозно-философский словарь [Электронный ресурс] / В. Василенко. – 1996. – Режим доступа : http://terme.ru/dictionary/188/word/%C3%D3%CC%C0%CD%C8%C7%CC
9. Федорова Т.Д. Гуманизм как философское самообоснование человека [Электронный ресурс] дисс. ... д-ра философских наук : спец. 09.00.01. – М. : РГБ, 2007. – 357 с.
10. Черный Ю.Ю. Современный гуманизм [Электронный ресурс] / Ю.Ю. Черныйhttp://humanizm.ru/humanizmsovr
11. Борзенко И.М., Кувакин В.А., Кудишина А.А. Человечность человека : основы современного гуманизма : учебное пособие для вузов. – изд. 2-е, испр. и доп. / под ред. А.Г. Круглова и В.А. Кувакина. – М. : Рос. гуманист. общ-во, 2005. – 390 с.
12. Пепеляєв С.П. Європейський правовий гуманізм як чинник реформування кримінально-процесуального права України. дис. … канд. юрид. наук. : спец. 12.00.12 – філософія права. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2005. – 182 с.
13. Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика) : монографія. – Х. : Право. – 240 с.
14. Жюлиа Д. Философский словарь [Электронный ресурс] / пер. с франц. – М. : Междунар. отношения, 2000. – 544 с. – Режим доступа : http://terme.ru/dictionary/878/word/%C3%D3%CC%C0%CD%C8%C7%CC
15. Грищук О.В. Людська гідність у праві: філософські проблеми / О.В. Грищук. – Л. : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – 428 с.
16. Кемеров В. Философская энциклопедия [Электронный ресурс] / В. Кемеров. – "Панпринт", 1998. – Режим доступа : http://terme.ru/dictionary/183/word/%C3%D3%CC%C0%CD%C8%C7%CC
17. Рыбин В.А. Гуманизм как этическая категория / В.А. Рыбин. – М. : Логос, 2004. – 272 с.
18. Етика: навч. посіб. / В.О. Лозовой, М.І. Панов, О.А. Стасевська та ін.; за ред. проф. В.О. Лозового. – К. : Хрінком Інтер, 2007. – 224 с.
19. Антология мировой правовой мысли : в 5 т. // Античный мир и Восточные цивилизации / Руководитель науч. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – Т. І. – 750 с.
20. Ююкин М.В. Гуманизм в уголовном и уголовно-исправительном праве / под науч. ред. Н.А. Лопашенко. – М. : Изд-во «Юрлитинформ», 2009. – 208 с.
21. Бачинин В.А. Энциклопедия философии и социологии права. В.А. Бачинин. – С-Пб. : Изд-во «Юридически центр Пресс», 2006. – 1093 с.
22. Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень [Електронний ресурс] / Т.Г. Андрусяк. – Режим доступу : http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,81/id,780/
23. Братасюк В.М. Інтелектуальний консенсус епохи і розвиток правового мислення [Електронний ресурс] / В.М. Братасюк. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Pfp/2003_1/116%20Bratasiuk.pdf
24. Решетніченко А.В. Генеза розвитку права від протосоціуму до середньовіччя [Електронний ресурс] / А.В. Решетніченко. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Grani/2010_5/F-9.pdf
25. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина. – К.: Атіка, 2004. – 464с. – с.24.
26. Гурвич Г.Д. Философия и социология права: избранные сочинения / Пер. М.В.Антонова, Л.В.Ворониной. – С-Пб.: Издательский дом СПбГУ, 2004. – 848 с.
27. Сливка С.С. Природне та надприродне право : у 3-х частинах. – Ч. 1: Природне право : історико-філософський погляд. – К. : Атака, 2005. – 224 с.
28. Кузнєцов В.І. Філософія права. Історія та сучасність: навч. посіб. / В.І. Кузнєцов. – К. : Вид-во «Стилос» ; ПЦ «Фоліант», 2003. – 382с.
29. Нерсесянц В.С. Филосифия права / В.С. Нерсесянц. – М. : Изд. группа Норма Инфра-М, 1997. – 658 с.
30. Філософія права : навч. посібник./ О.Г. Данільян, Л.Д. Байрачна, С.І. Максимов та ін.; за заг. ред. О.Г. Данільяна. – К. : ЮрінкомІнтер, 2002. – 272 с.
31. Михайлов А.М. Идея естественного права : история и теория / А.М. Михайлов. – М.: Юрлитинформ, 2010. – 464 с.
32. Новая философская энциклопедия : в 4 т. / Ин-т философии РАН, Нац. общ.-научн. Фонд ; Научно-ред. совет: предс. В.С. Степин, заместители А.А. Гусейнов, Г.Ю. Семиин. – М. : Мысль, 2010. – Т. 3. – 692 с.
33. Платон. Сочинение в 3-х томах. – Т. 1. – М. : Мысль, 1968. – С. 623.
34. Анисимов А.Л. Честь, достоинство, деловая репутация: гражданско-правовая защита / А.Л. Анисимов. – М.: Юристь, 1994. – С. 79.
35. Аристотель. Нікомахова етика. – К. : Аквілон-Плюс, 2002. – С. 479.
36. Арістотель. Політика. – К. : Основи, 2000. – 239 с.
37. Букреев В.И., Римская И.Н. Этика права : от истоков этики и права к мировоззрению : уч. пособ. / В.И. Букреев, И.Н. Римская. – М. : Юрайт, 1998. – 336 с.
38. Материалисты Древней Греции. – М. : Наука, 1955. – С. 219.
39. Словарь античности : пер. с нем. – М.: Прогресс, 1989. – С. 169.
40. Цицерон Марк Тулій. Про державу. Про закони. Про природу Богів. – К.: Основи, 1998. – 477 с.
41. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і неокласичних інтерпретаціях : монографія / А. Карась. – Київ; Львів, 2003. – 520 с.
42. Сабадаш Ю.С. Гуманізм як феномен італійської культури : традиції та сучасний стан : автореф. дис. … доктора культурології : спец. 26.00.01 – теорія та історія культури / Ю.С. Сабадаш. – Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. – Київ, 2009. – 32 с.
43. Дождев Д. В. Римское частное право / Д.В. Дождев. – М., 1997. – 240 с.
44. Зиннурова Л.И. Гуманизм: происхождение, сущность, роль в обществе / Л.И. Зиннурова // Вісник СевДТУ. – Вип. 94 : Філософія: зб. наук. пр. – Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2009. – С. 90–97.
45. Майоров Г. Формирование средневековой философии. Латинская патристика / Г. Майоров. – М., 1979. – 431 с.
46. Філософія : навчальний посібник [за ред. М.П. Гетьманчука, Н.В. Гайворонюк, В.С. Бліхара]. – Л. : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. – 344 с.
47. Черняк В.С. Нормы научности и ценности культуры // Ценностные аспекты развития науки / В.С. Черняк. –М., 1990. – С. 13–14.
48. Бутченко Т.І. Становлення соціально-політичного проектування в добу середньовіччя [Електронний ресурс] / Т.І. Бутченко. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Niz/2010_11/bytchenko.htm
49. Микешина Л.А. Философия познания / Л.А. Микешина. – М.: Прогресс-Традиция, 2002. – 624 с.
50. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / пер. с англ. – 2-е изд. – М. : Изд-во МГУ : Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА, 1998. – 624 с.
51. Маритен Ж. Человек и государство / Ж. Маритен ; пер. Т. Лифинцевой. – М. : Идея-персс, 2000. – 196 с.
52. Омельчук О.М. Особливості поєднання віри і розуму у концепції правової поведінки доби Середньовіччя // Науковий вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права / О.М. Омельчук. – Хмельницький, 2011.
53. Святий Августин. Сповідь / Пер. з латини. – К. : Основи, 1996. – 319 с.
54. Шестопал С.С. Неотомістський напрямок у французькій філософії права: концепція Жака Марітена: дис. … канд. юрид. наук / С.С. Шестопал. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2009. – 206 с.
55. Тернопільський Б.Й. Релігійна свобода і релігійні права в контексті відносин між державою і церквою [Електронний ресурс] / Б.Й. Тернопільський. – 2007. – Режим доступа : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2007-2/txts/07tbyvdc.htm
56. Ковлер А.И. Антропология права : учеб. для вузов / А.И. Ковлер. – М. : Издательство Норма, 2002. – 480 с.
57. Демиденко Г.Г. Історія вчень про право і державу : навч. посібн. / Г.Г. Демиденко. – Харків: Консум, 2004. – 432 c.
58. Капицын В.М. Права человека и механизмы их защиты : уч. пособ. / В.М. Капицын. – М. : ИКФ «ЭКМОС», 2003. – 288 с.
59. Ковальчук В.Б. Вчення Томи Аквінського про владу та закон // Держава і право. Збірник наукових праць Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Юридичні та політичні науки / В.Б. Ковальчук – К., 2005. – Випуск 28. – С. 34.
60. Сливка С.С. Філософія права : навч. посіб. / С.С. Сливка. – Львів : Львівський інститут внутрішніх справ, 2003. – 57 с.
61. Тэнасе А. Культура и религия / А. Тэнасе ; пер. с румын. – М., Политиздат, 1975. – 127 с.
62. Писарєв В.Г. Розуміння маргінальної особистості у філософській думці Стародавнього світу / В.Г. Писарєв // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 3. – С. 1–10.
63. Матюх Т.М., Басараба Т. Класичний гуманізм – генезис та еволюція поглядів [Електронний ресурс] / Т.М. Матюх, Т.В. Басараба. – 2009. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vnuvgp/2009_3_3/v47180.pdf
64. Гуменюк Т.І. Релігійні права: історичний огляд [Електронний ресурс] / Т.І. Гуменюк. – 2009. – Режим доступу :
http:// www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Unz/2009_1/16.pdf
65. Литвинов В. Ренесансний гуманізм в Україні / В. Литвинов. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2000. – 472 с.
66. Буркхардт Я. Культура Италии в эпоху Возрождения / Я. Буркхардт. – М.: , 1996. – С. 309.
67. Попович М.Д. Антропоцентризм і гуманізм : минуле та сьогодення [Електронний ресурс] / М.Д. Попович. – 2010. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2010_40/Gileya40/F21_doc.pdf
68. Андреев М.Л. Инновация или реставрация: казус Возрождения // Вестник истории, литературы, искусства. Отд-ние ист.-филол. наук РАН / М.Л. Андреев. – М. : Собрание ; Наука. – Т. 1. – 2005. – С. 84–97.
69. Невзоров М.Ю. Гуманистическая направленность правовой культуры [Электронный ресурс] / М.Ю. Невзоров. – 2005. – Режим доступа : http://diss.rsl.ru/diss/05/0015/050015002.pdf
70. Кашуба М.В. Утвердження українського ренесансу [Рецензія на:] Литвинов В. Ренесансний гуманізм в Україні // Філософська думка. – 2001. – № 4. – С. 153–157.
71. Дойчик М.В. Ідея гідності людини в європейському ренесансному гуманізмі [Електронний ресурс] / М.В. Дойчик. – 2010. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2010_40/Gileya40/F5_doc.pdf
72. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения / А.Ф. Лосев. – М. : Мысль, 1978. – С. 41.
73. Чанышев А.Н. История философии древнего мира / А.Н. Чанышев. – М., 2005. – 608 с.
74. Стародубець В. Філософські засади міфологем Відродження [Електронний ресурс] / В. Стародубець. – 2008. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvchu/Filos/2008_412/412-413%5C40.pdf
75. Соколов В.В. Европейская философия XV–XVII веков / В.В. Соколов. – М., 1984. – 448 с.
76. Данте Алигьери. Божественная комедия. – М. : Наука, 1967. – 628 с.
77. Ревякина Н.В. Итальянское Возрождение. Гуманизм второй половины XIV – первой половины XV в.в. / Н.В. Ревякина. – Новосибирск : Изд-во НГУ, 1975. – 173 с.
78. Монтень Мишель. Опыты. Избранные главы : пер. с фр. / Сост., вступит. ст. Г. Косикова ; примеч. Н. Мавлевич. – М. : Правда, 1991. – 656 с.
79. Образ человека в зеркале гуманизма: мыслители и педагоги эпохи Возрождения о формировании личности (XIV–XVII в.в.) / сост., вступ. статья и коммент. Н.В. Ревякиной, О.Ф. Кудрявцева. – М.: Изд-во УРАО, 1999. – 400 с.
80. Перевезенцев С.В. Практикум по истории западноевропейской философии: Античность. Средневековье. Эпоха Возрождения / С.В. Перевезенцев. – М. : Учебная литература, 1997. – 480 с.
81. Эразм Роттердамский. Разговоры запросто / Пер. с лат., вступ. ст. и примеч. С. Маркиша. – М. : Худож. лит., 1964. – 703 с.
82. Виппер Б.Р. Борьба течений в итальянском искусстве ХVІ века / Б.Р. Виппер. – М. : АН СССР, 1956. – 372 с.
83. Боткин Л.М. Леонардо да Винчи и особенности ренессансного творческого мышления / Л.М. Боткин. – М., 1990. – С. 296.
84. Вишенський Іван : твори (З книжної української мови) / пер. В. Шевчук; передм. і приміт. В. Шевчука. – К. : Дніпро, 1986. – 247 с.
85. Пашук А.І. Іван Вишенський – мислитель і борець / А.І. Пашук. – Львів : Світ, 1990. – 176 с.
86. Станіслав Оріховський // Українські гуманісти епохи Відродження (Антологія) : у 2 ч. – К. : Основи, 1995. – Ч. 1. – С. 23–421.
87. Дуфенюк О. Політико-правові погляди С. Оріховського // Юридична біограф істика: історія, сучасність та перспективи. Матеріали VII міжнародної конференції істориків права (15–18 верес. 2002 р., м. Феодосія). – Сімферополь: Всеукраїнський інформаційно-культурний центр, 2003. – С. 96-103.
88. Дуфенюк О. Ренесансний контекст праворозуміння С. Оріховського : інтердисцилінарне дослідження // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – Львів, 2006. – Вип. 2. – 340 с.
89. Стратий Я.М. Особенности развития украинского ренессанса в поэтичном творчестве Острожских книжников // Отечественная философская мысль IX-XVII в. и греческая культура / Я.М. Стратий. – К.: Наук. думка, 1991. – С. 238, 245.
90. Сакович Касіян. Трактат про душу // Пам’ятки братських шкіл на Україні. Кінець ХVІ – початок ХVІІ ст. : Тексти і дослідження. – К. : Наукова думка, 1988. – С. 443–512.
91. Максим Исповедник. Творения : Пер. с древнегреч. и комм. С.Л. Епифановича и А.И.Сидорова. – М.: Мартис, 1993. – Т. 2. – 286 с.
92. Дойчик М. Проблема життя і смерті в українській філософській думці доби Відродження [Електронний ресурс] / М. Дойчик. – 2008. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vpnu/filos_psihol/2008_11/2.pdf
93. Горфункель А.Х. Гуманизм и натурфилософия итальянского
возрождения / А.Х. Горфункель. – М. : Мысль, 1977. – 359 с.
94. МакГрат А. Богословская мысль Реформации / А. МакГрат : [Пер. с англ.].– Одесса : ОБШ «Богомыслие», 1994. – С. 63–65.
95. Черенков М.М. Гуманізм та реформація : до логіки співвідношення [Електронний ресурс] / М.М. Черенков. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/Articles/Kultnar/knp57t2/57t2_134-137.pdf
96. Сугробова Ю.Ю. Постренесансні зміни в осмисленні творчості Європи [Електронний ресурс] / Ю.Ю. Сугробова. – 2011. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Api/2011_26/3.pdf
97. Ханстантинов В.О. Ідеї толерантності в ранньому лібералізмі [Електронний ресурс] / В.О. Ханстантинов. – 2009. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2009_18/Gileya18/F10.pdf
98. Маграт А. Богословская мысль Реформации / А. Маграт. – Одесса : Богомыслие, 1994. – 316 с.
99. Хегглунд Бенгт. История теологи [Электронный ресурс] . – Режим доступа : http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/History_Church/hegglund/index.php
100. Кальвин Ж. Наставление в христианской вере / Ж. Кальвин. – М. : РГГУ, 1997. – Т. 1. – 582 с.
101. Ревуненкова Н.В. Ренессансное свободомыслие и идеология Реформации / Н.В. Ревуненкова. – Ленинград : Наука, 1987. – 231 с.
102. Ревуненкова Н.В. Использование античных источников Жаном Кальвином // Культура эпохи Возрождения / Н.В. Ревуненкова. – Ленинград: Наука, 1986. – С. 174–184.
103. Кальвин Ж. Наставление в христианской вере / Антология мировой правовой мысли : в 5 т. Т. ІІ. Европа: V-XVII в.в. / Нац. Общественно-научный фонд ; Руководитель науч. проекта Г.Ю. Семигин. – М. : Мысль, 1999. – 829 с.
104. Лютер М. Избранные произведения / М. Лютер. – С-Пб : Андреев и Согласие, 1994. – 429 с.
105. Юревич А.В. Культурно-психологические основания научного знания // Проблема знания в истории науки и культуры / А.В. Юревич. –
С-Пб. : Алетейя, 2001. – С. 256.
106. Кузнецова Н.И. Наука в ее истории (методологические проблемы) : монография / Н.И. Кузнецова. – М. : Наука, 1982. – 256 с.
107. Бэкон Ф. Сочинения / Ф. Бэкон. – М. : Мысль, 1977. – 498 с.
108. Гоббс Т. Избранные произведения : в 2 т. / Т. Гоббс. – М. : Мысль. – 1989. – Т. 2. – 715 с.
109. Гроций Г. О праве войны и мира: три книги, в которых объединяются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / Г. Гроций. – М. : Ладомир, 1994. – 867 с.
110. Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура / А.Ф. Лосев. – М. : Изд-во политической литературы, 1991. – 525 с.
111. Локк Дж. Опыты о законе природы // Сочинения : в 3 т. / Пер. с англ. и лат. ; ред. и сост., авт. примеч. А.Л. Субботин. – Т. 3. – М.: Мысль, 1988. – 688 с.
112. Філософія Нового часу та Просвітництва [Електронний ресурс]. – Режим доступа : http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/dovi5.html#3.1
113. Спиноза Б. Трактаты / Б. Спиноза. – М. : Мысль, 1998. – 446 с.
114. Хатчесон Ф. Эстетика / Ф. Хатчесон, Д. Юм, А. Смит. – М. : Искусство, 1973. – 479 с.
115. Максимов С. Природно-правове мислення // Вісник Академії правових наук України / С. Максимов. – 2000. – № 4 (27). – С. 158.
116. Пепеляєв С.Г. Гуманізм як основна риса європейського права // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. праць / гол. ред. В.В. Лях. – Вип. 20. – К. : Укр. центр духовної культури, 2001. – С. 66–77.
117. Синха Сурия Пракаш. Юриспруденция. Философия права. Краткий курс ; Пер. с англ. – М. : Издательский центр «Академия», 1996. – 304 с.
118. Кант І. Критика чистого розуму / І. Кант. – К.: Юніверс, 2000. – 501 с.
119. Длугач Т.Б. И. Кант : от ранних произведений к критике чистого разума / Т.Б. Длугач. – М. : Наука, 1990.
120. Швейцер А. Благоговение перед жизнью / А. Швейцер ; под общей ред. А.А. Гусейнова, М.Г. Селезнева ; пер. с нем. – М. : Прогрес, 1992.
121. Кант И. Сочинения в 6 томах / И. Кант. – М., 1963-1966. – Т. 4., Ч. 2. – С. 53–54.
122. Кант І. Критика практичного розуму / І. Кант. – К.: Юніверс, 2004. – 240 с.
123. Таран П.Е. Методологические различия кантовского и Гегелевского вариантов обоснования права // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». – Т. 21 (60) – № 1. – 2008. – С. 43–49.
124. Кант И. Метафизика нравов в двух частях. Ч. 1. Метафизические начала учения о праве // Сочинения в шести томах / И. Кант. – Т. 4, Ч. 2. – М.: Мысль, 1965. – С. 140.
125. Кант И. Трактаты и письма / И. Кант. – М. : Наука, 1980. – 709 с.
126. Соловъев Э.Ю. Философия Канта и современность / Э.Ю. Соловъев. – М., 1974. – С. 208.
127. Шалагінов Б.Б. Кант : мислитель, естетик, мораліст (матеріали до лекції) [Електронний ресурс] / Б.Б. Шалагінов. – 2005. – Режим доступу : // http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/naukma/Fil/2005_48/13_shalaginov_bb.pdf
128. Таран П.Е. Идея моральной автономии как основа учения И. Канта о праве // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». – Т. 20 (59). – № 2. – 2007. – С. 105–111.
129. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане / Кант И. Сочинения в шести томах. – Т. 6. – М. : Мысль, 1966.
130. Хамітов Н.В. Історія філософії. Проблема людини та її меж / Н.В. Хамітов, Л.Н. Гармаш, С.А. Крилова. – К.: Наукова думка, 2000. – 272 с.
131. Фихте Й.Г. Основы естественного права согласно принципам наукоучения (фрагменты) // Философские науки / Й.Г. Фихте. – 1973. – № 2. – C. 124–125.
132. Шаповалова І.В. Свобода як необхідна умова людського буття [Електронний ресурс] / І.В. Шаповалова. – 2011. – Режим доступу : http//www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2011_SV/Gileyasp/F4_doc.pdf
133. История философии права. – С-Пб.: Юрид. ин-т, 1998. – С. 185.
134. Сливка С.С. Природно-правові джерела формування позитивістської концепції [Електронний ресурс] / С.С. Сливка. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Pfp/2003_1/173%20Slyvka.pdf
135. Дашо Т.Ю. Загальна характеристика поняття «громадянське суспільство» // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична / Т.Ю. Дашо. – Львів, 2006. – Вип. 2. – 340 с.
136. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Г.В.Ф. Гегель. – М. : Мысль. – 1990. – С. 81
137. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук : в 3 т. // Философия духа / Г. В. Ф. Гегель. – Т. 3. – М. : Мысль, 1977. – 471 с.
138. Нерсесянц В.С. Гегелевская философия права : история и современность / В.С. Нерсесянц. – М. : Наука, 1974. – 287 с.
139. Гегель. Сочинения: в восьми томах. – Т. 7. – М-Л., 1934. – С. 128.
140. Фейербах Л. Избранные философские произведения : в 2-х т. / Л. Фейербах. – М., 1955. – Т. 1. – С. 128.
141. Андрущенко В. Організоване суспільство / Інститут вищої освіти АПН України [Електронний ресурс] / В. Андрущенко. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/books/2006/06vaos/04.htm
142. Сальников В.П., Кальной И.И., Гуцерцев Х.С., Сандулов Ю.А. Философия для аспирантов : Учебник для адъюнктов высших образовательных учреждений МВД России / Под ред. И.И. Кального. – С-Пб.: Лань, 1999. – 152 с.
143. Буркгардт Я. Культура Италии в епоху Возрождения / Я. Буркгардт : [Пер. с нем.]. – Смоленск : Русич, 2002. – 448 с.
144. Ренессанс. Барокко. Классицизм. Проблема стилей в западно-европейском искусстве XV–XVII веков. Антология. – М. : Наука, 1966. – 428 с.
145. Кудишина А.А. Гуманизм – феномен современной культуры [Электронный ресурс] / А.А. Кудишина. – Режим доступа : http://www.humanism.ru/ph3.htm
146. Бердяев Н. Пути гуманизма // Здравый смысл / Н. Бердяев. – 1997. – №3. – С. 71.
147. Девина И.В. Гуманизм и свободомыслие : Научно-аналитический обзор / И.В. Девина. – М. : ИНИОН РАН, 1996. – 55 с.
148. Манан П. Общедоступный курс политической философии : общественно-политическая литература / П. Манан ; пер. с фр. В.И. Божовича. – М. : Моск. шк. политич. философии, 2004. – 332 с.
149. Гинзбург В.Л., Кувакин В.А. Международное гуманистическое движение и гуманистический манифест 2000 [Электронный ресурс] / В.Л. Гинзбург, В.А. Кувакин. – Режим доступа : http://www.humanism.al.ru/ru/articles.phtml?num=000002
150. Сокал А., Брикмон Ж. Интеллектуальные уловки. Критика философии постмодерна / А. Сокал, Ж. Брикмон : [Пер. с англ.]. – М : Дом интеллектуальной книги, 2002. – 248 с.
151. Кимелев Ю.А., Полякова Н.Л. Социологические теории модерна, радикализированного модерна и постмодерна : Научно-аналитический обзор / Ю.А. Кимелев, Н.Л. Полякова. – М. : ИНИОН РАН, 1996. – C. 66.
152. Мамедова А. Гуманизм светский и религиозный // Здравый смысл / А. Мамедова. – 1998. – № 7. – С. 91–93.
153. Хайдеггер Мартин. Бытие и время / Перевод В.В. Бибихина. – М., «Ad Marginem». – 1997. – 452 с.
154. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм. // Сумерки богов / Ж.-П. Сартр. – М.: "Политиздат". – 1989. – C. 319–344.
155. Гуманистический манифест 2000: призыв к новому планетарному гуманизму [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://krotov.info/libr_min/k/kur/tz.htm
156. Юридична енциклопедія : в 6 т. / Редкол. : Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл. – 1998. – Т. 1 : А-Г. – С. 660.
157. Аліас С.І. Проблема праворозуміння в основних школах права : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – К., 2003. – 203 с.
158. Кальной И.И. Филисофия права : учебник / И.И. Кальной. – С-Пб: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 259с.
159. Рабінович С.П. Взаємозв’язки природного та позитивного права : методологічні засади дослідження [Електронний ресурс] / С.П. Рабінович. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Pfp/2008_2009_6_7/64%20Rabinovych%20S.pdf
160. Современные концепции естественного права. – М.: Наука, 1988. –144 с.
161. Симон Ю.С. Антропологізація сучасного українського права в європейський політико-правовий досвід // Європейські інтеграційні процеси та трансформація права на постсоціалістичному та пострадянському просторі : матеріали міжнародного науково-практичного семінару (м. Київ, 23-24 вересня 2005 р.). – К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2006. – 340 с.
162. Придворов Н.А. Достоинство личности и социалистическое право / Н.А. Придворов. – М.: Юридическая литература. – 1977. – С. 12.
163. Власов А. Проблемы судебной защиты чести, достоинства и деловой репутации / А. Власов. – М. : Изд-во им. Сабашниковых, 2000. – 344 с.
164. Добрянський С.П. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини / С.П. Добрянський. – Львів : Астрон, 2006. – 120 с.
165. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах / Изд. 2-е перераб. и доп. ; Отв. ред. проф. М.Н.Марченко. – Т. 1. – М. : ИКД «Зерцало-М», 2002. – 528 с.
166. Козюбра М. Принцип верховенства права у конституційному правосудді // Закон і бізнес / М. Козюбра. – 2000. – № 17. – С. 10.
167. Трубников В.М., Денисова Т.А. Современные перспективы развития юридической науки: философское и методологическое обоснование // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – «Громадянське суспільство». – 2006. – № 735. – С. 15.
168. Токарська А.С. Комунікативна природа права і правової комунікації [Електронний ресурс] / А.С. Токарська. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Fmpp/2011_1/tokarska.htm
169. Заєць А.П. Біосоціальні передумови правової регуляції у суспільстві та формальні соціальні атрибути права (історико-гносеологічний аспект) // Вісник Академії правових наук України / А.П. Заєць. – 1997. – № 1 (8). – С. 48.
170. Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти // Право України, 2000, № 11. – С. 30–33.
171. Кофі Аннан. Послання Генерального секретаря ООН з прав людини з нагоди 50-річчя Загальної декларації прав людини // Право України. – 1998. – № 4.
172. Погорілко В. Загальна декларація прав людини — одна з найважливіших загальнолюдських цінностей XX століття // Право України, 1999. – № 4. – С. 7–9.
173. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право / А.І. Дмитрієв, В.І. Муравйов. – Київ: Юрінком Інтер, 2001. – 639 с.
174. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина / П.М. Рабінович, М.І. Хавронюк. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
175. Рабінович П.М. Загальна декларація прав людини – вселюдський ідеал гуманізму (до 50-річчя прийняття) // Право України / П.М. Рабінович, 1998. – № 1. – С. 7–14.
176. Гом’єн Донна. Короткий путівник по Європейській конвенції з прав людини / Донна Гом’єн – Львів: Кальварія, 2000. – 172 c.
177. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р.
178. Вовк В.М. Гуманізм та права людини у римському праві [Електронний ресурс] / В.М. Вовк. – Режим доступу : http:// www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ms/2011_1_2/211.pdf
179. Синюков В.Н., Синюкова Т.В. Проблемы обновления методологии юридической науки [Електронний ресурс] / В.Н. Синюков, Т.В.Синюкова – Режим доступу : http://www.sgu.ru/files/nodes/9640/09.pdf
180. Выгорбина А.Е. Этика социальных отношений. Опыт философско-социологического исследования нравственных аспектов права и социальной жизни / А.Е. Выгорбина. – М.: Вузовская книга, 2011. - 372 с.
181. Галицький І.В. Толерантність у правовому житті сучасного суспільства: автореферат дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 – філософія права. / І.В. Галицький, – Одеса, 2011. – 17 с.
182. Галицький І.В. Формування толерантності у правосвідомості та правовій культурі громадян України [Електронний ресурс] / І.В. Галицький, – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vaau/2011_2/text/11givkgu.pdf
183. Мкртычев С.Б. Философско-правовой анализ гуманизма в современном российском правопонимании: автореферат дис. … канд. юрид. наук : спец. 09.00.08 – философия науки и техники. / С.Б. Мкртычев, - Ростов-на-Дону, 2007. – 26 с.
184. Момот М.О. Діалектика справедливості та гуманізму у правотворчості [Електронний ресурс] / М.О. Момот, – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pis/2010_3/Momot.pdf
185. Беньковський С.Ю. Принцип гуманізму, як загальносоціальний принцип проводжень у справах про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] / С.Ю. Беньковський, – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-3/07bsjpap.pdf