МАЗИПЧУК МАКСИМ ДМИТРОВИЧ. ДЕРЖАВНО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Ю. КОЦЮБИНСЬКОГО В УСРР (1917 – 1937 рр.)

brief description

МАЗИПЧУК МАКСИМ ДМИТРОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "ДЕРЖАВНО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Ю. КОЦЮБИНСЬКОГО В УСРР (1917 – 1937 рр.)"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
МАЗИПЧУК МАКСИМ ДМИТРОВИЧ
УДК 94(477):321.02 Ю.Коцюбинський
ДЕРЖАВНО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Ю. КОЦЮБИНСЬКОГО
В УСРР (1917 – 1937 рр.)
07.00.01 – історія України
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Науковий керівник
Слюсаренко Анатолій Гнатович,
доктор історичних наук, професор
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………...…………….……..3
ВСТУП…………………………………………………………………………...........5
РОЗДІЛ 1. Історіографія та джерельна база дослідження…………………...….…8
РОЗДІЛ 2. Державно-політична діяльність Ю. Коцюбинського
в 1917 – 1920-х рр………………………………………………………..……………36
РОЗДІЛ 3. Участь Ю. Коцюбинського у реалізації
радянської зовнішньої політики………………………………………………….…72
РОЗДІЛ 4. Постать Ю. Коцюбинського у контексті
соціально-економічних перетворень в УСРР у 1930-х рр……………………….120
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………….…..174
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВРНГ – Вища рада народного господарства
Вукоопспілка – Всеукраїнська кооперативна спілка
ВУЦВК – Всеукраїнський центральний виконавчий комітет
ДА СБУ – Державний архів Служби безпеки України.
Губвиконком – губернський виконавчий комітет партії
Губком – губернський комітет
ДПУ – Державне політичне управління
Зафронтбюро – Зафронтове бюро ЦК КП(б)У
КП(б)У – комуністична партія (більшовиків) України
КПА – комуністична партія Австрії
КПЗУ – комуністична партія Західної України
КПП – комуністична партія Польщі
КПСГ – комуністична партія Східної Галичини
МТС – машино-тракторні станції
Наркомзем – Народний комісаріат земельних справ
Наркомнац – Народний комісаріат у справах національностей
НКЗС – Народний комісаріат закордонних справ
Оргбюро – Організаційне бюро
Повпред – повноважний представник
Політбюро – Політичне бюро
Райпартком – районний партійний комітет
Ревком – революційний комітет
РНК – Рада народних комісарів
РПК – районний партійний комітет
РСДРП(б) – Російська соціал-демократична робітнича партія більшовиків
РСФРР – Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка
Сельроб – Українське селянсько-робітниче соціалістичне об’єднання
4
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УЕН – Українська економічна нарада
УНДО – Українське націонал-демократичне об’єднання
УНР – Українська Народна Республіка.
УПП – Українська партія праці
УСРП - Українська соціалістично-радикальна партія
УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка
ВЦВРК – Всеукраїнський центральний військово-революційний комітет
ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих органів влади України
ЦДАГО України – Центральний державний архів громадських об’єднань
України
ЦДАМЛМ України – Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв
України
ЦК – Центральний комітет
5
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку історичної
науки значний інтерес становить персоналістика. Вивчення діяльності відомих
особистостей дає змогу окреслити роль та вплив окремо взятої людини на хід
історії, конкретизувати історичний процес в особистісному аспекті. Розгляд
державно-партійного апарату УСРР через призму діяльності окремих
представників номенклатури дозволяє розкрити відносини та протиріччя
всередині партії, визначити особливості більшовицького режиму в Україні,
розглянути радянську системи влади зсередини, як сферу взаємодії, протиріч та
конфліктів.
Сучасне державотворче будівництво в Україні потребує глибокого
наукового аналізу періоду утвердження та функціонування комуністичного
тоталітарного режиму, що є необхідною умовою для осмислення та подолання
радянського спадку в суспільно-політичних процесах. Дослідження державнополітичної діяльності Ю. Коцюбинського покликане встановити його місце в
середовищі партноменклатури УСРР, що дозволить розширити уявлення щодо
особливостей функціонування керівної верхівки радянської України першої
третини ХХ ст.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до науково-дослідної теми історичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Українська
нація в загальноєвропейському вимірі: історія та сучасність» (державний
реєстраційний номер 11БФ046-01).
Об’єктом дослідження є особистість Ю. Коцюбинського як державнополітичного діяча.
Предметом дослідження є зміст, методи, форми та наслідки державнополітичної діяльності Ю. Коцюбинського.
6
Хронологічні межі роботи зумовлені специфікою дослідження персоналії
й визначаються роками державно-політичної діяльності Ю. Коцюбинського
(1917 – 1937).
Метою дослідження є комплексне дослідження державно-політичної
діяльності Ю. Коцюбинського як одного з представників компартійної
номенклатури 1920 – 1930-х рр., визначення його ролі та місця в історії України.
Відповідно до поставленої мети сформульовано завдання:
• проаналізувати стан наукової розробки теми та джерельну базу
дослідження;
• простежити процес формування Ю. Коцюбинського як державнопартійного діяча та висвітлити основні етапи його діяльності в 1917 – 1920-х рр.;
• дослідити участь Ю. Коцюбинського у реалізації зовнішньої
політики УСРР і СРСР;
• визначити роль та місце Ю. Коцюбинського у проведенні політики
радикальних соціально-економічних перетворень у 1930-х рр. в УСРР;
• проаналізувати участь Ю. Коцюбинського в реалізації
хлібозаготівельної політики радянського керівництва в Україні;
• з’ясувати обставини слідства у справі Ю. Коцюбинського органами
НКВС.
Методологічну основу дисертаційного дослідження склали
загальнонаукові принципи історизму, науковості, об’єктивності. Для розв’язання
поставленої мети і завдань застосовані наступні методи: проблемнохронологічний, біографічний, порівняльно-історичний, системного аналізу.
Поєднання цих методів покликане сприяти реалізації поставленої мети та
завдань дисертаційного дослідження.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в комплексному
дослідженні актуальної теми, яка досі не отримала належного висвітлення в
історіографії.
Суттєво доповнено існуючі відомості про роль та місце Ю. Коцюбинського
у функціонуванні партноменклатури УСРР. Виявлено нові факти, які
7
поглиблюють знання про життя державно-партійного діяча. Набуло подальшого
розвитку вивчення його участі у реалізації радянської зовнішньої політики. З
нових позицій переглянуто державно-політичну діяльність цього представника
партноменклатури в контексті реалізації радикальних соціально-економічних
перетворень в УСРР. Вперше визначено ступінь його причетності до
Голодомору. Удосконалено знання про державно-політичну діяльність
Ю. Коцюбинського в контексті соціально-політичних процесів 1920-30-х рр. в
УСРР.
Практичне значення дисертації полягає у можливості застосування
фактологічної бази та ключових положень дослідження при підготовці
нормативних та спеціальних курсів у вищих навчальних закладах, у довідковій
літературі, підручниках та наукових працях. Результати роботи можуть бути
використані для подальших наукових розвідок з вивчення зовнішньополітичної
діяльності СРСР, партійної номенклатури УСРР, колективізації та Голодомору
1932 – 1933 рр.
Апробація дослідження. Основні положення та матеріали дисертації
представлені у доповідях та тезах доповідей на наукових конференціях: VI
Міжнародна наукова конференція «Дні науки історичного факультету – 2013»
(Київ, 2013); ХІІ Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та
молодих вчених «Шевченківська весна 2014: Історія» (Київ, 2014); VII
Міжнародна наукова конференція «Дні науки історичного факультету – 2014»
(Київ, 2014); Всеукраїнська наукова конференція «Восьмі Богданівські читання»
(Черкаси, 2014); XIII Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та
молодих вчених «Шевченківська весна 2015: Історія» (Київ, 2015); VIІІ
Університетська науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих
учених «Молода наука – 2015» (Запоріжжя, 2015).
Публікації. Основні результати дослідження викладено в 6 публікаціях у
наукових фахових виданнях (з них 1 – в зарубіжному виданні). Окремі
положення та результати дослідження додатково відображені у 6 публікаціях тез
та виступів на наукових конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проблема включення в контекст історії індивідуальної біографії, як
особливого виміру соціально-політичних процесів залишається актуальним
завданням історичної науки. Теоретико-методологічний рівень сучасних
історичних досліджень характеризується значною увагою до персоніфікованої
історії. Дослідження постаті Ю. Коцюбинського це спроба розглянути
функціонування державного та партійного апарату УСРР крізь призму його
діяльності. Впродовж своєї кар’єри він пропрацював у різноманітних сферах
управління радянської держави та належав до керівної верхівки УСРР. У
діяльності представника партноменклатури відобразилися особливості та
протиріччя механізмів функціонування партійного апарату УСРР.
Дослідження державно-політичної діяльності Ю. Коцюбинського в
радянський період було пов’язане з конкретним політичним замовленням.
Характерною рисою радянської історіографії є заангажованість та
тенденційність, що зумовило необ’єктивний аналіз його участі в встановленні та
функціонуванні більшовицької влади. Проте за змістом праці загалом
вирізнялися значним фактологічним та біографічним матеріалом. У сучасній
історіографії постать державно-партійного діяча вивчалася фрагментарно, в
контексті досліджень встановлення та функціонування радянської влади в
Україні. Внаслідок чого багато аспектів державно-політичної діяльності
представника партноменклатури залишилися поза увагою дослідників.
Натомість джерельна база дослідження є досить різноманітною за тематикою,
змістом і представлена різноплановими документами та матеріалами. Архівні
документи у поєднанні з іншими групами джерел дозволяють скласти повну та
цілісну картину державно-політичної діяльності представника більшовицької
партійної еліти.
Становлення особистості та переконань Ю. Коцюбинського відбувалося на
тлі суспільно-політичних процесів початку ХХ ст. в Україні. Формування його
168
світогляду проходило під впливом ліворадикальних ідей. Під час подій 1917 –
1920 рр. завершилося формування ідейно-політичних поглядів Ю. Коцюбинського.
Встановлено, що важливу роль у становленні у його становленні, як партійного
діяча відіграв Г. П’ятаков. Їх зближення відбулося завдяки спільним політичним
цінностям і підходам до розгортання більшовицької революції. Лейтмотивом
який визначав державно-політичну діяльність представника партійної еліти
протягом 1917 – 1920 рр. була ідея розгортання світової революції. Він
відстоював переконання про необхідність встановлення більшовицької
диктатури. Перемогу радянської влади в Україні пов’язував насамперед зі
стихійними виступами селянства, переоцінюючи прихильність населення до
більшовиків. Він виступав з позицій «лівих комуністів», які віддавали перевагу
революційно-повстанській тактиці, брав активну участь у подіях громадянської
війни, що справило значний вплив на його подальшу кар’єру та дозволило
налагодити широкі зв’язки всередині партії. Ю. Коцюбинський вважав, що
національний фактор заважав розгортанню соціалістичної революції. Впродовж
1918 – 1919 рр. займався організацією та керівництвом повстанським рухом,
брав активну участь у процесі встановлення більшовицької влади в Україні.
Формування та діяльність державно-партійного діяча нерозривно пов’язано з
соціально-політичними процесами всередині більшовицької партії. Впродовж
1918 – 1920 рр. представник партноменклатури здобув значний досвід
проведення агітаційно-пропагандистської роботи та використання насильства, як
засобів вирішення соціально-політичних проблем, брав активну участь у
знищенні українського національного руху. Він зробив значний внесок у
становлення та функціонування радянської влади на території Полтавської та
Чернігівської губерній. Протягом 1920-х рр. брав участь у внутрішньопартійних
протистояннях і конфліктах, відкрито виступав на партійних зборах з
підтримкою позицій та поглядів Л. Троцького. Через троцькістську діяльність
Ю. Коцюбинського певний час призначали на другорядні посади. Також за ним
встановили нагляд, оскільки керівництво партії сумнівалося в лояльності
169
партійного діяча. Проте він продовжував брати участь у внутрішньопартійній
боротьбі та підтримувати зв’язки з троцькістськими осередками.
Впродовж 1920-х років Ю. Коцюбинський переважно працював на
дипломатичних посадах за кордоном, що частково зумовлювалося прагненням
радянського керівництва відсторонити партійного діяча від участі у
внутрішньопартійній боротьбі. Його діяльність на чолі повноважного
представництва радянської України в Москві сприяла подоланню міжнародної
ізоляції УСРР. Встановлено, що робота Ю. Коцюбинського на дипломатичних
посадах спрямовувалася проти української еміграції та поширенні ідей
зміновіхівства. Радянський дипломат намагався пропагувати серед українських
національно-державницьких сил закордоном прорадянські настрої, направленні
на співробітництво з більшовиками та повернення в УСРР. Також дипломатична
діяльність керівника повноважного представництва значною мірою
зумовлювалася планами радянського керівництва щодо українських земель, які
перебували в складі Польщі. Він проводив послідовну діяльність щодо
втягнення Західної України в орбіту політичного впливу СРСР та став одним із
ключових українських радянських дипломатів в реалізації більшовицької
зовнішньої політики. Ю. Коцюбинський на посаді радника повноважного
представництва СРСР активно втручався у внутрішньополітичні справи Польщі.
За його участі керівництво КПЗУ та «Сельробу» замінили на більш лояльне до
керівної верхівки СРСР. Він намагався залучити до співпраці легальні українські
політичні організації Західної України. Чимало суспільно-політичних діячів
західноукраїнських земель перебувала під контролем радянського дипломата,
оскільки отримувала від нього грошові кошти. Радник повноважного
представництва намагався підпорядкувати ряд політичних партій Західної
України радянському впливу, займався формуванням серед населення
західноукраїнських земель позитивного образу СРСР та комуністичної
доктрини, протидіяв покращенню відносин між західноукраїнськими
політичними партіями та польською владою. Радянський дипломат заради
впливу на суспільно-політичну ситуацію в Польщі підтримував та фінансував
170
низку культурно-освітніх організацій, активно використовував підкуп задля
досягнення своїх цілей. Фактично його діяльність на дипломатичних посадах
була спрямована на нейтралізацію українських національних сил. Діяльність
Ю. Коцюбинського за кордоном виходила за рамки дипломатичної і
зосереджувалася навколо дестабілізації внутрішньополітичного становища
Австрії та Польщі. Він був прихильником активної підтримки революційних
рухів в країнах Західної Європи. Інформація, яку дипломат надавав радянському
керівництву враховувалася при прийнятті рішень стосовно реалізації питань
зовнішньополітичної діяльності. Інформативні донесення радника повпредства
щодо суспільно-політичної ситуації на західноукраїнських землях неодноразово
розглядалися на засіданнях Політбюро ЦК КП(б)У. Географічна віддаленість та
відсутність чітких інструкцій сприяли неофіційному розширенню повноважень
радянського дипломата та вибору методів роботи. Протягом 1920-х років
представник партноменклатури послідовно виступав за активну
зовнішньополітичну діяльність УСРР. При реалізації завдань зовнішньої
політики намагався враховувати інтереси радянської України. Діяльність
державного діяча на дипломатичних посадах свідчить, що керівна верхівка УСРР
намагалась впливати на зовнішню політику СРСР. Він відігравав суттєву роль в
реалізації радянської зовнішньої політики впродовж 1920-х років, проте із
змінами в зовнішньополітичному курсі СРСР був відсторонений від
дипломатичної роботи.
Незважаючи на приналежність до троцькістської опозиції та тривале
перебування на дипломатичний роботі Ю. Коцюбинський протягом 1930-х рр.
зміг успішно продовжити кар’єру на державній службі, що можна частково
пояснити наявністю покровителів серед вищого керівництва партії. У
компартійно-радянській номенклатурі направлення на дипломатичну посаду
також розглядалось, як засіб усунення від участі у внутрішньопартійних
протистояннях. Проте колишньому дипломату вдалося успішно піднятися по
службовій драбині в період радикальних соціально-економічних перетворень
1930-х років. Він брав участь в реалізації політики радикальних соціально-
171
економічних перетворень в УСРР. Встановлено, що представник
партноменклатури рішуче підтримував проведення форсованої індустріалізації,
колективізації, розкуркулення та сприяв їх реалізації репресивно-каральними
методами. Виступи партійного діяча на з’їздах та пленумах ЦК КП(б)У свідчать
про його намагання продемонструвати відданість Й. Сталіну. Упродовж 1930-х
років він приймав активну участь у проведенні форсованої індустріалізації та
хлібозаготівельних кампаній. Одним із важливих напрямків роботи
Ю. Коцюбинського був розвиток районів прикордонної смуги. Він брав участь в
розробці проектів щодо економічного розвитку, регулюванні виділення
матеріально-технічних ресурсів, здійснював постійні перевірки районів
прикордонної смуги. Ю. Коцюбинський як представник партійного апарату
УСРР намагався відстоювати інтереси партноменклатури радянської України.
Економічний розвиток УСРР залежав від виділення фінансів та ресурсів
Раднаркомом СРСР. Проте державний діяч вважав, що радянська Україна не
отримує належного фінансування від Москви, нарікаючи на неефективну
діяльність центральних радянських органів влади. На його думку, розподіл
ресурсів керівництвом СРСР не задовольняв потреби УСРР. Персональні зв’язки
в середовищі компартійної еліти дозволяли представнику партноменклатури
ефективніше залучати ресурси, які розподілялися в Москві. Результат діяльності
керівника Держплану УСРР залежав від здатності домовлятися з представниками
центрального керівництва СРСР. При вирішенні певних проблем стосовно
виділення ресурсів він міг сподіватися на підтримку С. Орджонікідзе та
Г. П’ятакова, які займали ключові позиції в центральних державних органах.
Аналіз діяльності керівника Держплану УСРР свідчить про наявність протиріч
всередині державно-адміністративного апарату стосовно розподілення ресурсів
та інвестицій. Конфлікти та суперечки між різними владним органами
зумовлювалися бюрократичним механізмом радянської влади. Державнополітична діяльність партфункціонера визначалася корпоративними інтересами
партійної еліти УСРР.
172
Ю. Коцюбинському вдалося зайняти вагоме місце у системі радянської
партноменклатури. Перебіг подій 1930 – 1934-х рр. сприяв його просуванню в
ієрархії державно-партійного апарату УСРР. Доведено, що державно-партійний
діяч брав активну участь в реалізації злочинної політики хлібозаготівель, ставши
таким чином одним із співучасників здійснення Голодомору на українських
землях. Встановлено, що упродовж 1930-х років він регулярно брав участь в
проведенні хлібозаготівельних кампаній та колективізації, як уповноважений ЦК
КП(б)У та виступав безпосереднім ініціатором посилення репресивних заходів
щодо селянства. Враховуючи слабкість кадрів на місцях, саме уповноважені
виступали головними провідниками злочинної політики комуністичної партії в
здійсненні терору щодо українського села. Таким чином, він напряму причетний
до репресивно-каральних заходів радянської влади. Діяльність державнопартійного діяча, як уповноваженого ЦК КП(б)У спрямовувалася на подолання
опору селянства реалізації більшовицької політики. Представник партійної еліти
не вагаючись використовував насильство, як метод подолання спротиву
населення колективізації та хлібозаготівлям. Він виявив себе, як слухняний
виконавець злочинних завдань комуністичної партії, розглядав репресії, як
важливий елемент реалізації більшовицької політики та подолання спротиву
селянства колективізації. Представник партноменклатури вірив у виправданість
будь-яких методів заради досягнення поставленої мети.
Впродовж 1930-х р. відбувалося поступове просування Ю. Коцюбинського
по вертикалі влади, яке перервалося початком переслідувань колишніх
троцькістів. Засудження представника верхівки партноменклатури УСРР
знаменувало собою поворотний пункт в розгортанні репресивно-каральних
методів проти керівництва радянської України. Матеріали слідства засвідчують
безумовну фальсифікацію обвинувачень колишнього керівника держплану
органами НКВС. Слідство над ним використали для судових процесів над
представниками державно-партійної верхівки радянської України. Під тиском
колишній керівник Держплану надав свідчення проти В. Примакова,
П. Любченка, Є. Преображенського та ін. У 1935 р. він ще сподівався, що
173
визнання колишніх помилок зможе вберегти його від засудження та планував
використати свої зв’язки в середовищі центрального керівництва, щоб уникнути
слідства. Фальсифікація справи проти колишнього керівника Держплану УСРР
була важливим етапом політичних репресій 1930-х років в середовищі
партноменклатури.
Ю. Коцюбинський посідав помітне місце в середовищі керівництва
радянської України. Він причетний до багатьох злочинів більшовицької влади в
УСРР та брав участь у побудові комуністичного тоталітарного режиму. Таким
чином, державно-політична діяльність відомого представника радянської
партноменклатури мала переважно негативний вплив на суспільно-політичні
процеси в українському суспільстві.