Гломерулонефрит у домашніх котів (патогенез, діагностика і лікування)

brief description

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

ДМИТРЕНКО НАДІЯ ІВАНІВНА

УДК:619:61607/61608:636.8

Гломерулонефрит у домашніх котів
(патогенез, діагностика і лікування)

16.00.01 діагностика і терапія тварин

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник Локес Петро Іванович
кандидат ветеринарних наук,
доцент

Науковий керівник
ЛОКЕС Петро Іванович,
кандидат ветеринарних наук, доцент

Полтава - 2009

Зміст

Перелік умовних позначень

4

Вступ

5

Розділ 1.

Огляд літератури

10

1.1.

Розповсюдження нефритів серед хвороб домашніх котів

10

1.2.

Морфо-функціональні особливості нирок домашніх котів

12

1.3.

Етіологія та патогенез нефритів у домашніх котів

15

1.4.

Методи діагностики нефритів у домашніх котів

20

1.5.

Методи лікування котів за нефриту

27

Розділ 2.

Вибір напрямів досліджень. Матеріали і методи виконання роботи

31

2.1.

Вибір напряму досліджень

31

2.2.

Матеріали і методи виконання роботи

32

Розділ 3.

Клініко-біохімічний статус клінічно здорових домашніх котів

40

3.1.

Особливості будови судинної системи нирок у клінічно здорових домашніх котів

40

3.2.

Ультразвукові дослідження нирок у домашніх котів

46

3.3.

Дослідження сечі у домашніх котів

48

3.4.

Морфологічний та біохімічний склад крові у домашніх котів

49

3.5.

Розрахункові індекси визначення функціонального стану нирок у домашніх котів

54

Розділ 4.

Клініко-біохімічний статус домашніх котів, хворих на гломерулонефрит

56

4.1.

Особливості будови судинної системи нирок у хворих на нефрит домашніх котів

56

4.2.

Результати клінічного дослідження котів, хворих на гломерулонефрит

57

4.3.

Ультразвукові дослідження нирок у домашніх котів, хворих на гломерулонефрит

59

4.4.

Інформативність змін складу сечі для діагностики гломерулонефриту

60

4.5.

Морфологічний та біохімічний склад крові у котів, хворих на гострий гломерулонефрит

63

4.6.

Розрахункові індекси визначення функціонального стану нирок у хворих на нефрит домашніх котів

70

Розділ 5.

Результати гістологічного дослідження нирок у хворих на гломерулонефрит домашніх котів

73

Розділ 6.

Лікування домашніх котів, хворих на гломерулонефрит

79

6.1.

Результати дослідженя клінічного стану котів за лікування гломерулонефриту

80

6.2.

Результати досліджень сечі котів за лікування гломерулонефриту

81

6.3.

Результати досліджень крові котів за лікування гломерулонефриту

86

Розділ 7.

Аналіз і узагальнення результатів роботи

103

Висновки

119

Пропозиції виробництву

122

Список використаної літератури

123

Додатки

14039

Перелік умовних позначень

4

Вступ

5

Розділ 1

Огляд літератури

10

1.1

Розповсюдження нефритів серед хвороб домашніх котів

10

1.2

Морфо-функціональні особливості нирок домашніх котів

12

1.3

Етіологія та патогенез нефритів у домашніх котів

16

1.4

Методи діагностики нефритів у домашніх котів

21

1.5

Методи лікування котів за нефриту

28

Розділ 2

Вибір напрямів досліджень. Матеріали і методи виконання роботи

32

2.1

Вибір напряму досліджень

32

2.2

Матеріали і методи виконання роботи

33

Розділ 3

Клініко-біохімічний статус клінічно здорових домашніх котів

40

3.1

Особливості будови судинної системи нирок у клінічно здорових домашніх котів

40

3.2

Ультразвукові дослідження нирок у домашніх котів

46

3.3

Дослідження сечі у домашніх котів

48

3.4

Морфологічний та біохімічний склад крові у домашніх котів

50

3.5

Розрахункові індекси визначення функціонального стану нирок у домашніх котів

54

Розділ 4

Клініко-біохімічний статус хворих на гломерулонефрит домашніх котів

57

4.1

Особливості будови судинної системи нирок у хворих на нефрит домашніх котів

57

4.2

Результати клінічного дослідження котів, хворих на гломерулонефрит

58

4.3

Ультразвукові дослідження нирок у хворих домашніх котів

60

4.4

Дослідженння сечі у домашніх котів хворих на гломерулонефрит

62

4.5

Морфологічний та біохімічний склад крові хворих на гострий гломерулонефрит домашніх котів

65

4.6

Розрахункові індекси визначення функціонального стану нирок у хворих на нефрит домашніх котів

72

bibliography

ВИСНОВКИ

1. У дисертації на основі результатів досліджень функціонального стану нирок експериментально і теоретично обгрунтовано механізм розвитку гломерулонефриту у домашніх котів та сучасні методи його діагностики. Вивчена ефективність патогенетичної терапії для відновлення роботи нирок. Результати досліджень є новим розв'язанням окремих питань ветеринарної нефрології.
2. Функціональний стан нирок у клінічно здорових домашніх котів характеризується наступними показниками: у крові вміст сечовини становить 4,07,5 ммоль/л, креатиніну 80,0150,0 мкмоль/л; у сечі, відповідно, 148,0156,0 і 15,616,8 ммоль/л, показник рН 5,86,5; концентраційний індекс креатиніну (КІ) 110,0210,0, фактор концентрації сечовини (ФКС) 20,339,0, кліренс креатиніну (КК) 20,047,0, сечовини (КС) 3,66,9, об’єм реабсорбованої води (R%) 95,197,4 %.
3. У клінічно здорових домашніх котів ниркова артерія і вена мають значний діаметр 1,6±0,06 і 3,9±0,13 мм відповідно за відносно невеликої маси органа. Для венозної системи характерна наявність великої кількості внутрішньоорганних анастомозів як у дрібних судинах, так і у великих гілках. Артеріальна система нирок за гломерулонефриту у котів є більш стійкою, ніж венозна (діаметр ниркової вени зменшується на 28,4, а ниркової артерії на 19,2 %).
4. Ультрасонографічно нирка клінічно здорових домашніх котів візуалізується у вигляді утворення подовжено-овальної форми і досить чітко диференціюється від прилеглих тканин. Сполучнотканинна капсула і ниркова миска є гіперехогенними, кіркова речовина гіпоехогенною, а мозкова анехогенною. За гострого перебігу гломерулонефриту у котів характерними сонографічними ознаками є збільшення розмірів нирок, зміна ехогенності кіркової і мозкової речовин та порушення кірково-мозкового диференціювання.

5. Зміни властивостей крові за гломерулонефриту у котів характеризуються зростанням кількості лейкоцитів майже удвічі (26,0±0,52 Г/л), паличкоядерних (2,9±0,43 Г/л) і сегментоядерних нейтрофілів (8,9±0,65 Г/л) та лімфоцитів (12,0±1,93 Г/л), збільшенням умісту сечовини (21,3±0,82 ммоль/л), креатиніну (181,8±2,64 мкмоль/л), холестеролу (9,1±0,25 ммоль/л), гіперліпідемією та гіперферментемією (АсАТ 0,606±0,0177; АлАТ 0,537±0,0115 мккат/л), зниженням рівня хлоридів у 2,2 рази (52,6±0,94 ммоль/л) та альбумінів на 7,5 % (42,6±0,62 %).
6. Зміни властивостей сечі за гломерулонефриту у котів характеризуються збільшенням відносної густини, підвищенням величини рН (6,87,8), протеїнурією (515 г/л) та глюкозурією (5,58,5 ммоль/л), зменшенням умісту сечовини і креатиніну на 38 та 43,8 % (94,7±4,31 і 9,1±1,71 ммоль/л відповідно). В осаді сечі збільшується кількість клітин ниркового епітелію та епітелію сечового міхура (1432 у полі зору), еритроцитів (1050) і лейкоцитів (2550).
7. За гострого перебігу гломерулонефриту спостерігають зниження індексів сечі і крові. Кліренс креатиніну зменшується у 2,83 рази, сечовини у 5,0 разів; концентраційний індекс креатиніну і фактор концентрації сечовини на 72,2 та 84,3 % відповідно. Показник об'єму реабсорбованої води зменшується на 21,8 %.
8. Діагностика гломерулонефриту котів включає результати досліджень: клінічних (олігурія, збільшення і болючість нирок за пальпації); ультрасонографічних (порушення кірково-мозкового диференціювання та зміна їх ехогенності); крові (гіперазотемія, креатинінемія, гіпоальбумінемія); сечі (зменшення кількості креатиніну і сечовини, протеїнурія, глюкозурія, в осаді значне зростання кількості еритроцитів, лейкоцитів, епітелію нирок, сечових шляхів та сечового міхура); морфологічних (атрофія клубочків, потовщення капсули Шумлянського-Боумена, часткове або повне руйнування звивистих канальців).

9. Включення у схему лікування антибактеріальних (цифран), десенсибілізувальних (димедрол), вітамінних (вітаміни групи В і аскорбінова кислота) та засобів для покращення гемодинаміки й посилення клубочкової фільтрації (фуросемід) сприяє поліпшенню клінічного стану хворих тварин, відновленню функції нирок та нормалізації показників крові й сечі.
10. Запропоноване лікування приводить до зменшення кількості лейкоцитів на 48 %, збільшення частки альбумінів на 6,9, зменшення фракції α-глобулінів на 5,8 %, зниження активності АсАТ в 1,7 і АлАТ у 2 рази, вмісту холестеролу в 1,73, загальних ліпідів і β-ліпопротеїнів у 2,1 і 2,5 рази, сечовини у 2,9, креатиніну в 1,94 рази, зростання рівня хлоридів майже удвічі. У сечі в 1,62 раза зростає концентрація креатиніну та в 1,54 сечовини, на 95,2 % знижується концентрація білка і 92,8 глюкози, нормалізуються величина рН і склад осаду. Використання нітроксоліну в комплексі з іншими засобами менш ефективне.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для оцінки функціонального стану нирок у домашніх котів пропонуємо визначати у крові й сечі показники, що характеризують концентраційну, фільтраційну і реабсорбційну функції нирок (сечовина та креатинін), на основі яких розраховувати індекси сечі і крові. У клінічно здорових тварин вони коливаються в межах: КІ 110,0210,0; ФКС 20,339,0; кліренси креатиніну 20,047,0, сечовини 3,66,9; об'єм реабсорбованої води (R%) 95,197,4 %.
2. Для діагностики гломерулонефриту у домашніх котів рекомендуємо враховувати результати ультразвукових досліджень (збільшення розмірів нирок, порушення кірково-мозкового диференціювання та зміна їх ехогенності); аналізу сечі (збільшення величини рН, зменшення вмісту сечовини і креатиніну) та індексів (КІ; ФКС; кліренси креатиніну і сечовини) і крові (лейкоцитоз, азотемія, креатинінемія, гіперліпідемія і холестеролемія).
3. З метою відновлення функціонального стану нирок у домашніх котів, хворих на гломерулонефрит, у схему лікування слід включати антибактеріальні (цифран по 2,5 мл внутрішньовенно 2 рази на добу упродовж 7 днів), десенсибілізувальні (димедрол підшкірно по 1,5 мл один раз на добу), вітамінні (вітаміни групи В і аскорбінова кислота внутрішньовенно по 0,5 мл) та препарати для покращення гемодинаміки і посилення клубочкової фільтрації в нирках (фуросемід внутрішньом’язово по 0,5 мл).
4. Рекомендуємо проводити періодичне профілактичне обстеження домашніх котів 2 рази на рік (клінічний огляд, УЗД, дослідження основних показників сечі і крові, вирахування індексів функціонального стану нирок).
1. В дисертації на основі результатів досліджень функціонального стану нирок експериментально і теоретично обгрунтовано механізм розвитку гломерулонефриту у домашніх котів та сучасні методи його діагностики. Вивчена ефективність патогенетичної терапії для відновлення роботи нирок. Результати досліджень є новим розв'язанням окремих питань ветеринарної нефрології.
2. Результати досліджень свідчать, що артеріальна система нирок за гломерулонефриту у котів є більш резистентна ніж венозна (діаметр ниркової вени зменшується на 28,4%, а ниркової артерії на 19,2%).
за;;; ;У клінічно здорових домашніх котів нзаоїи органаеликих, речовина ою, а анехогенною.Загосонографічними таза гломерулонефриту у котів за гломерулонефриту у котів Заго (), () () ()є хворих тваринвідновленнюЗапропоноване лікування 3. Ультрасонографічно при гострому перебігу гломерулонефриту у котів характерними ознаками є збільшення лінійних розмірів нирок, порушення корково-мозкового диференціювання та зміна їх ехогенності.
4. Зміни властивостей сечі характеризуються підвищенням показника рН (в середньому до 7,2±0,012), появою білка (8,44±0,106 г/л) і глюкози (6,97±0,033 ммоль/л), зменшенням умісту сечовини і креатиніну (на 37,9% та 44,1% відповідно). В осаді сечі збільшується кількість клітин ниркового епітелію та епітелію сечового міхура (до 20,67±0,20 в полі зору), еритроцитів (до 30,74±0,46 в полі зору) та лейкоцитів (до 37,78±0,30 в полі зору).
5. Зміни властивостей крові характеризуються зростанням кількості лейкоцитів майже в двічі (до 25,96±0,11 Г/л), збільшенням умісту сечовини (до 21,27±0,16 ммоль/л) та креатиніну (до 181,82±0,51мкмоль/л), зниженням рівня хлоридів у 2,2 рази (до 52,64±0,18 ммоль/л).
6. При гострому перебігу гломерулонефриту спостерігається зниження геморенальних індексів. Кліренс креатиніну зменшується в 2,83 рази, кліренс сечовини в 5,37 рази; концентраційний індекс і фактор концентрації сечовини зменшуються в 3,5 та 6,38 рази відповідно. Показник об'єму реабсорбованої води зменшується на 22,6%.
7. Захворювання гломерулонефритом у котів супроводжується атрофією клубочків, потовщенням капсули Шумлянського-Боумена, частковим або повним руйнуванням звивистих канальців.
8. Внутрішньовенне введення цифрану в дозі 2,5мл 2 рази в день протягом 7 днів в крові призводить до зменшення кількості лейкоцитів на 48%, зростання рівня хлоридів майже в двічі, зниження вмісту сечовини в 2,9 рази, а креатиніну в 1,94 рази. В сечі на 95% знижується концентрація білку, в 1,6 рази зростає концентрація креатиніну та сечовини, нормалізуються показники осаду сечі.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для оцінки функціонального стану нирок у домашніх котів пропонуємо визначати в крові і сечі показники, що характеризують концентраційну, фільтраційну і реабсорбційну функції нирок (сечовина і креатинін), на основі яких розраховувати індекси сечі і крові. В клінічно здорових тварин вони коливаються в межах: КІ 1,03-2,05,; ФКС 20,3-39,0; ККр 0,20-0,47; КСеч 3,58-6,9;3 R% - 95,1-97,4%.
2. Для діагностики гломерулонефриту у домашніх котів рекомендуємо враховувати результати ультразвукових досліджень (збільшення розмірів нирок, порушення кірково-мозкового диференціювання та зміна їх ехогенності).
Для прижиттєвого отримання біоптата нирки слід проводити введення голки для біопсії під контролем апарата для ультразвукових досліджень (заявка на корисну модель № ).3. З метою відновлення функціонального стану нирок у домашніх котів хворих на гломерулонефрит слід, 4. Рекомендуємо проводити періодичне профілактичне обстеження домашніх котів 2 раз на рік (клінічний огляд, УЗД, дослідження основних показників сечі і крові, вираховування індексів функціонального стану нирок).разом з традиційними схемами лікування даної патології, застосовувати внутрішньовенне введення цифрану в дозі 2,5 мл 2 рази в день протягом 7 днів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Филипов Ю. И. Домашние кошки / Ю.И. Филипов, А.Г. Придатко, А.Н. Елисеев. и др Москва. Росагропромиздат 1991. 272 с.
2. Борисевич В. Б. Болезни собак и кошек. / В.Б. Борисевич, В.Ф. Галат, Г.М. Калиновский, В.П. Литвин, А.Й. Мазуркевич, В.С. Сичкарь, Н.М. Сорока. Киев: Урожай, 1996г. 432 с.
3. Бацанов Н. П. Ваши домашние четвероногие друзья. / Н.П. Бацанов. Санкт-Петербург: «Лениздат». 1992. 510 с.
4. Полянцева Л. Р. Основы нефрологи. / Л.Р. Полянцева М., 1972. Т.1. С. 234-265.
5. Бакалюк О. Вибрані питання нефрології в клініці внутрішніх хвороб / О.Бакалюк Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. 344 с.
6.. Пиріг Л.А. Нефрологія / О.І. Дядик, Ж.Д. Семидоцька та ін.: За ред. Л.А. Пирога. К.: Здоров’я, 1995. 280 с.
7. Нефрология: Руководство для врачей / [Под ред. И. Е. Тареевой] М.: Медицина, 2000. 688 с.
8. Щербаков Г.Г. Внутренние болезни животных / Г.Г. Щербаков, А.В. Коробов, Б.М. Анохин и др. СПб.: Издательство «Лань», 2002. 736 с.
9. Хозгуд Ж. Терапия и хирургия щенков и котят / Ж. Хозгуд, Дж.Д. Хоскинс, Ж. Девидсон, Д. Смит / Перев. с англ. Е. Махияновой. М.: «Аквариум ЛТД», 2000 688 с., илл.
10. Справочник ветеринарного врача / [В.Г. Гавриш, И.И. Калюжный. Изд-е 3-е, испр. и доп] Ростов на /дДону.: изд-во «Феникс», 2001. 576 с.
11. Иванов Ю. И. Патологическая физиология почек // Патологическая физиология / Г.И. Буженко, Ю.В. Быць, В.А. Горбань; под ред. Н.Н. Зайко. К.: Вища школа, 1977. С. 492-512.
12. Вандер А. Физиология почек / А. Вандер С-Пб.: Питер, 2000. 266 с.
13. Miler F. Development of human renal function / F. Miler, M. Dommerques, L. Bussieres // Clin. Chem. 1996. Vol. 42, № 11. P. 18551860.
14. Левченко В. І., Стадник А. М., Мельник Й. Л. Хвороби нирок і сечових шляхів // Внутрішні хвороби тварин / В. І. Левченко, І. П. Кондрахін, В. В. Влізло та ін.; За ред. В. І. Левченка. Біла Церква, 2001. Ч. 2. С. 13 - 57.
15. Тареев Е. М. Болезни почек. Функциональная патология, клиника и лечение брайтовой болезни. / Е.М. Тареев. Государственное издательство биологической и медицинской литературы / Москва-Ленинград. 1936. 692 с.
16. Рябов С. И. Болезни почек. / С.И. Рябов Л., 1982. 431 с.
17. Братюха С. И. Болезни собак и кошек / С.И. Братюха, И.С. Нагорный, И.П. Ревенко. Киев: Вища школа. Головное из-во, 1979. 232 с.
18. Ни А. Иммунологические механизмы развития гломерулонефрита / А. Ни., Н.А. Торубарова // Вопросы охраны материнства и детства. 1988. Т.33, №2. Сс. 45-50.
19. Галай Б. М. Современные представления об остром гломерулонефрите / Б.М. Галай // Врач.ебное дело. 1989. - №1. Сс. 9 - 13.
20. Локес П.І. Поширеність та диференційна діагностика захворювань сечовидільної системи в котів / П.І. Локес, Н.І Дмитренко // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. Вип.25, ч. 2. Біла Церква, 2003. С. 148151.
21. Голдфарб С. Новое в нефрологи / С. Голдфарб, У.Л. Хреник // Междунар. журн. мед. практики. 1999. № 2. С. 37-44.
22. Лесюк О.В. Поширеність нефропатій та їх факторів ризику у дітей мешканців екологічно несприятливих регіонів (за матеріалами Івано-Франківської області) / О. В. Лесюк, Л. П. Павлова, І. В. Багдасарова та ін. // Урологія. 1999. Т. 3, № 3. С. 41-45.
23. Cotran R. S. Tubulo-interstitial Nephropathies / R.S. Cotran Naw York, 1993. 340 p.
24. Бабичев А. В. Некоторые вопросы патогенеза и морфогенеза дифузного гломерулонефрита / А.В. Бабичев // Сб. статей к 70-летию Засл. деятеля науки РСФСР, д-ра мед. наук, проф. В. Г. Молоткова. Смоленск, 1974. С. 17-22.
25. Крот В. Причини ниркової недостатності / В. Крот // Будьмо здорові. 2001. - №7. С. 12013.
26. Булычев А. В. Показатели легочного кровообращения и функции внешнего дыхания у больных хроническим гломерулонефритом под влиянием проведенного лечения: Автореф. дис. канд. мед. наук / А.В. Булычев Л., 1988.
27. Любарская А. Б. Хроническая почечная недостаточность у кошек и собак / А.Б. Любарская, О.А. Любарская // Ветеринарный центр. Владивосток, 2001. С. 44-48.
28. Герман Й. Запобігання і раннє виявлення кінцевої стадії ниркових захворювань / Й. Герман // Медицина світу. 1998. Т. 5, № 3. С. 152-154.
29. Базарный В.В. Оценка микробного пейзажа мочи в урологической клинике / В. В. Базарный, В. Н. Журавлев, В. В. Беспалова, О. А. Маркина // Клинич. лаборатор. диагностика. 1999. - №12. С. 9.
30. Нефрология и урология собак и кошек / [пер. с англ. Е. Махиянова]. М.: Аквариум ЛТД, 2003. 272 с.
31. Frimann C. D. Earlydetection, diaignosis and manogement of kidney disease: Guidelines and recommendations. - West wood: NKF, 2002. - 21 p.
32. Заболевание почек и мочевыводящих путей / В. М. Ярмоленко, О.Б. Лоран, Д. Ю. Пушкарь, П. И. Раснер. М.: Здоровье, 2002. 62 с.
33. Про ІІ Національний конгрес нефрологів України / [Гол. ред. Т. Брандіс] // Новости медицины и фармации в Украине. 2005. № 17 (177) C. 2728.
34. Бакалюк О.Й. Нефрологія для сімейного лікаря / О.Й. Бакалюк О.Й. Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. 440 с.
35. Schreirer G. E. // Diseases of the Kidney. London. 1963. P. 335-444.
36. Тодоренко А. Д. Легочная вентиляция у больных с различными формами и стадиями хронического гломерулонефрита // Врач. дело. 1968. - № 8. С. 57-60.
37. Костенко Л. О. Мікробне забруднення сечі та його зв’язок із змінами її фізичних та хімічних властивостей / Л.О. Костенко // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. Біла Церква, 2002. - Вип. 21. С. 111-119.
38. Шулутко Б.И. Болезни печени и почек / Б.И. Шулутко. СПб., Издательство Санкт-Петербургского санитарно-гигиенического мединститута. 1993. 480 с.
39. Нефрология / [Ю.И. Гринштейн, М.М. Петрова, В.В. Кусаев и др.]. Ростов-на-Дону, Феникс, 2006. 176 с.
40. Рябов С.И. Нефрология / С.И. Рябов. СПб.: Спецлит., 2000 276 с.
41. Гольдис В.