АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ПОВ’ЯЗАНА З ПОРУШЕННЯМ РЕЖИМУ УТРИМАННЯ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

brief description

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ТКАЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ
УДК 342.9:342.924

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ПОВ’ЯЗАНА З ПОРУШЕННЯМ РЕЖИМУ УТРИМАННЯ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Мулявка Дмитро Григорович
кандидат юридичних наук, доцент

ІРПІНЬ – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ РЕЖИМУ УТРИМАННЯ В СЛІДЧИХ ІЗОЛЯТОРАХ ТА УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ 14
1.1. Історичний аспект порушень режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань. 14
1.2. Поняття та підстави адміністративної відповідальності за порушення режиму утримання у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань. 33
РОЗДІЛ 2.
ЮРИДИЧНИЙ СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНИХ ТА ДИСЦИПЛІНАРНИХ ПРОСТУПКІВ ЗА ПОРУШЕННЯ РЕЖИМУ УТРИМАННЯ В СЛДЧИХ ІЗОЛЯТОРАХ ТА УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ 52
2.1. Суб’єктивні ознаки адміністративної відповідальності та дисциплінарних проступків за порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань. 52
2.2. Об’єктивні ознаки адміністративної відповідальності та дисциплінарних проступків за порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань. 73
РОЗДІЛ 3.
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНУ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ РЕЖИМУ УТРИМАННЯ В СЛІДЧИХ ІЗОЛЯТОРАХ ТА УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ 94
3.1. Профілактика вчинення порушень режиму у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань. 94
3.2. Міжнародний досвід застосування адміністративної відповідальності за порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань. 126
3.3. Удосконалення провадження в справах про адміністративну відповідальність за порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань. 137
ВИСНОВКИ 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 171
ДОДАТКИ 188

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ДПтС України – Державна пенітенціарна служба України
ДКВС України – Державна кримінально-виконавча служба України
ДДУ ПВП – Державний департамент України з питань виконання покарань
ВТК 1970 р. – Виправно-трудовий кодекс УРСР
ВТК – виправно-трудова колонія
КВК – Кримінально-виконавчий кодекс
ЛТП – лікувально-трудовий профілакторій
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КК – Кримінальний кодекс
СІЗО – слідчий ізолятор
УВП – установа виконання покарань
КпАП РФ – Кодекс Російської Федерації про адміністративні правопорушення
КпАП РБ – Кодекс Республіки Білорусь про адмініст¬ративні правопорушення
КпАП РК– Кодекс Республіки Казах¬стан про адміністративні правопорушення
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік

ВСТУП
Актуальність теми. Становлення української державності, формування демократичної правової держави вимагають зміцнення і вдосконалення діяльності всієї системи державних органів, включаючи складну, багаторівневу систему Державної кримінально-виконавчої служби України та її центрального органу управління – Державної пенітенціарної служби України. Процес приведення чинного законодавства до міжнародних стандартів та у відповідність до світової пенітенціарної доктрини є необхідним для створення ефективної нормативно-правової бази, спрямованої на забезпечення регулювання суспільних відносин, що виникають в сфері діяльності Державної пенітенціарної служби України, у тому числі й захист правопорядку в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань. Важливу роль у досягненні даного завдання відіграє адміністративна відповідальність, яка сприяє недопущенню вчинення правопорушень під час виконання та відбування кримінальних покарань, служить гарантією законності та стабільної діяльності слідчих ізоляторів та установ виконання покарань і є важливим фактором функціонування Державної пенітенціарної служби України.
Як свідчить практика діяльності слідчих ізоляторів та установ виконання покарань, мають місце вчинення різних правопорушень, найпоширенішими з яких є передачі (спроби передач) заборонених предметів особам, які відбувають покарання або взяті під варту. Суспільна небезпека проступків полягає не тільки у посяганні на діяльність слідчих ізоляторів та установ виконання покарань, але й у зниженні ефективності застосування до засуджених заходів виправлення. Крім того, як наслідок, створюються умови для вчинення ними порушень режиму відбування покарання, а в окремих випадках і злочинів.
У зв’язку з цим, нормативно-правові акти щодо забезпечення правопорядку в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань мають важливе значення для попередження правопорушень, які посягають на режим утримання в установах Державної кримінально-виконавчої служби України.
З моменту декриміналізації кримінально-правової норми про передачу заборонених предметів, що містилася у ст. 1834 Кримінального кодексу України (з 1 вересня 2001 року), адміністративна відповідальність є основним інститутом правового захисту правопорядку в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань від названих посягань.
Зазначене свідчить про наявність суттєвих проблем із захистом режиму в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань від протиправних посягань, які, зрозуміло, повинні бути усунені з метою недопущення у правопорушників відчуття власної безкарності та можливості вчинення протиправних вчинків.
У сучасних умовах роль адміністративної відповідальності, спрямованої на забезпечення законності й правопорядку у сфері адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, зростає. Тому не випадково в науковій адміністративно-правовій літературі останніх років питанням адміністративної відповідальності приділяється велика увага.
Науково-теоретичне підґрунтя для проведення дисертаційного дослідження склали наукові праці, розробки фахівців в теорії адміністративного права та управління, таких, як: В.Б. Авер’янов, О.Б. Андрєєв, Д.М. Бахрах, В.Т. Білоус, І.Л. Бородін, Ю.П. Битяк, А.С. Васильєв, Є.С. Герасименко, І.П. Голосніченко, А.Ф. Зелінський, В.В. Зуй, С.В. Ківалов, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, Т.О. Коломоєць, О.В. Кузьменко, Б.М. Лазарев, Д.М. Лук’янець, О.І. Остапенко, Д.В. Приймаченко, О.П. Рябченко, В.К. Шкарупа, та інші.
Окремі аспекти організаційної та управлінської діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України досліджували Є.Ю. Бараш, О.Г. Боднарчук, А.О. Галай, С.К. Гречанюк, С.В. Зливко, В.П. Пєтков, Т.О. Проценко, М.М. Ребкало, Є.Ю. Соболь.
Крім того, у роботі були використані результати досліджень вчених у галузі кримінально-виконавчого права, таких, як: І.Г. Богатирьов, О.М. Джужа, В.А. Льовочкін, О.Б. Пташинський та інші.
Треба віддати належне досягненням вище означених вчених-правознавців, які без сумніву мають важливу практичну і наукову цінність, висновки та рекомендації, що містяться в їхніх дослідженнях, слугують вдосконаленню чинного законодавства та відображають окремі аспекти їхніх досліджень. Проте на сьогодні на дисертаційному рівні відсутні роботи, присвячені комплексному аналізу адміністративної відповідальності за проступки, що посягають на порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань, що робить дане дослідження актуальним.
У зв'язку з цим виникає потреба в науковому дослідженні питань, що стосуються адміністративної відповідальності, яка пов’язана з порушенням режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань, а також у розробленні теоретичних і практичних пропозицій щодо вдосконалення даного правового інституту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям наукового дослідження пов'язаний з виконанням завдань поставлених Президентом та Урядом України щодо реорганізації Державного департаменту України з питань виконання покарань у Державну пенітенціарну службу України, що є продовженням стратегічного курсу державної політики у напряму соціальної переорієнтації процесу управління органами та установами виконання покарань з урахуванням міжнародних стандартів. Дані завдання закріплені в Указах Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» та Указ Президента України від 25 квітня 2008 року № 401/2008 «Про Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої служби України», а також у положеннях Концепції Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року (Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1511-р).
Дисертаційне дослідження віднесено до кола найбільш актуальних напрямів діяльності органів і установ виконання покарань в Державній пенітенціарній службі України, закріплених резолюцією Державної пенітенціарної служби на всеукраїнській науково-практичній конференції 4 травня 2011 року.
Тема дисертації затверджена Вченою Радою Національного університету державної податкової служби України від 26 листопада 2007 року (Протокол № 4) та уточнена 28 січня 2010 року (Протокол № 4). Розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання та доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі системного аналізу діяльності слідчих ізоляторів та установ виконання покарань визначити особливості та підстави адміністративної відповідальності, пов’язаної з порушенням режиму, розкрити її роль в забезпеченні режиму. Розробити конкретні пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази адміністративної відповідальності в даній сфері.
Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:
– проаналізувати історичний розвиток відповідальності за правопорушення, що пов’язані з порушенням режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань;
– здійснити розмежування правового режиму в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань з адміністративно-правовими режимами;
– визначити та здійснити загальнотеоретичний аналіз правопорушення в сфері діяльності слідчих ізоляторів та установ виконання покарань, а також визначити особливості спроби його вчинення в адміністративному праві;
– надати характеристику складів правопорушень у сфері порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань, які є підставою для адміністративної відповідальності;
– виявити причини і умови вчинення правопорушень у цій сфері та визначити заходи щодо їхньої профілактики;
– порівняти вітчизняну та зарубіжну практику в сфері адміністративної відповідальності у сфері забезпечення режиму у пенітенціарних установах;
– розробити науково-практичні рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів, які регулюють відносини в сфері адміністративної відповідальності, пов’язаної з порушенням режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із застосуванням адміністративно-правової відповідальності за порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань і притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.
Предметом дослідження є адміністративна відповідальність, пов’язана з порушенням режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань.
Методи дослідження. З урахуванням комплексного підходу до проведення дослідження у роботі були використані наступні методи: за допомогою історичного методу шляхом порівняння був з’ясований генезис відповідальності за порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань (підрозділи 1.1., 1.2.).
Використання соціологічних та статистичних методів дало можливість сформувати комплексне, об’єктивне та реальне уявлення про існуючий стан щодо застосування адміністративної відповідальності за порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань Державної пенітенціарної служби України, а аналіз правозастосовчої практики – з’ясувати позиції персоналу установ виконання покарань щодо даного порушення (підрозділи 2.1., 2.2., 3.3.). Метод порівняльного аналізу дав можливість співставити нормативні акти та практику застосування адміністративної відповідальності в пенітенціарних установах окремих зарубіжних країн (підрозділ 3.2.). Методи системного та системно-структурного аналізу дозволили проаналізувати вихідні дані, окреслити коло досліджуваних проблем та виробити пропозиції щодо їхнього вирішення, (підрозділи 1.1., 1.2., 3.1., 3.2., 3.3.). Під час дослідження були застосовані й інші методи пізнання.
Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування. Автором дисертації було проанкетовано 280 практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України. Результати проведеного опитування стали додатковими аргументами при обґрунтуванні окремих положень відповідальності за порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань. Крім узагальнень результатів опитування персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, емпіричну базу також становлять дані офіційної статистики правопорушень Державної пенітенціарної служби України, відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти, інші матеріали правоохоронних органів, які безпосередньо або опосередковано торкалися специфіки об’єкта та предмета цієї роботи.
Наукова новизна одержаних результатів. Дана дисертаційна робота є одним із перших у вітчизняній науці комплексним дослідженням адміністративної відповідальності, пов’язаної з порушенням режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань. У результаті проведеного дисертаційного дослідження сформульовано та обґрунтовано низку висновків, рекомендацій та пропозицій, основі з них такі:
вперше:
– спроби вчинення адміністративних правопорушень віднесено до діянь, пов’язаних із порушенням режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань, та визначено ознаки таких діянь;
– з позицій науки адміністративного права та процесу встановлено особливості діяльності персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України щодо застосування заходів адміністративного примусу з метою забезпечення правопорядку в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань;
– обґрунтовано необхідність доповнення функцій, виконуваних персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, превенцією та запропоновано превентивні заходи, які є найбільш результативними щодо забезпечення режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань;
удосконалено:
– порядок застосування профілактично-виховного впливу на персонал Державної кримінально-виконавчої служби України, засуджених та осіб, узятих під варту;
– визначення поняття «адміністративно-правовий режим в установах виконання покарань» та відповідальність за його порушення;
– окремі норми чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення в сфері застосування до фізичних осіб заходів адміністративного примусу з метою забезпечення дотримання чинного законодавства в установах виконання покарань та притягнення правопорушників до юридичної відповідальності;
– процедуру адміністративного розслідування у справах про порушення режиму в слідчих ізоляторах, установах виконання покарань та спробах вчинення таких порушень;
дістали подальшого розвитку:
– теоретичні положення щодо правового статусу персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України та шляхів його вдосконалення;
– правове становище осіб, які відбувають покарання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань в якості учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов’язаних із порушенням режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань;
– коло суб’єктів, які можуть бути притягнені до відповідальності за порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах, установах виконання покарань;
– положення щодо розмежування категорій правового, адміністративно-правового режимів, режиму особливих об’єктів (слідчих ізоляторів та установ виконання покарань).
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, які містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:
– в науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть слугувати основою для подальшого дослідження адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню злочинів, адміністративних та дисциплінарних проступків у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань (акт впровадження Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області від 30 вересня 2011 року);
– при формуванні концепції подальшого реформування системи установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та Державної пенітенціарної служби України в цілому;
– у практичній діяльності персоналу Державної пенітенціарної служби України при застосуванні заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, при проведенні занять зі службової підготовки з метою розширення та поглиблення правових знань у персоналу територіальних управлінь слідчих ізоляторів та установ виконання покарань (акт впровадження зі Збаразької виправної колонії № 63 Управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області від 28 грудня 2011 року);
– у навчальному процесі – матеріали дисертації використовуються у Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служи України при викладанні курсів «Адміністративне право», «Судові та правоохоронні органи», а також при проведенні занять на курсах перепідготовки оперативних працівників установ виконання покарань та слідчих ізоляторів (акт впровадження від 12 січня 2012 року).
Особистий внесок здобувача. Викладені в науковій роботі положення, що виносяться на захист, є результатом самостійної праці автора дисертації. Наукові ідеї та розробки, які належать співавторам опублікованих праць, у дисертаційному дослідженні не використовувались. Особистий внесок до опублікованих колективних наукових праць пропорційний кількості співавторів.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях циклу загальноюридичних дисциплін Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України.
Основні положення дослідження було оприлюднено здобувачем на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема: «Проблеми запобігання злочинності в органах і установах виконання покарань» (Чернігів, 21 грудня 2006); «Гуманізація кримінальних покарань як складова процесу євроінтеграції України» (Чернігів, 20 червня 2007); «Державна політика у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні» (Дніпропетровськ, 28 лютого 2008); «Актуальні питання підвищення ролі громадськості в процесі виправлення та ресоціалізації осіб, які відбувають покарання в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України» (Чернігів, 15 квітня 2008); «Актуальні питання юридичної науки» (Тернопіль, 30 вересня 2008); «Захист прав людини як основа гуманізації суспільства» (Чернігів, 10 квітня 2009); «Историко-правовые и социально-экономическиеаспектыразвитияобщества» (Чернигов, 15 апреля 2009); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 16-17 травня 2009); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 15-16 травня 2010); «Тенденції розвитку сучасного українського права: теоретичні та практичні проблеми» (Запоріжжя, 01-03 вересня 2010).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у сімнадцяти працях, з яких: 5 статей опубліковані у наукових фахових виданнях; 12 тез – у збірниках науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи становить201 сторінку, список використаних джерел – 174 найменування, додатки на 14 сторінках.

bibliography

1. ВИСНОВКИ
1. На даний час адміністративна відповідальність є ключовим примусовим заходом, встановленим законодавцем, щодо недопущення отримання особами, яких тримають у СІЗО, УВП, заборонених предметів, а також здатним підтримувати правопорядок та протистояти проступкам, які посягають на режим утримання в установах ДКВС України.
2. Після розпаду СРСР та здобуттям Україною незалежності на її теренах почалася активна робота з підготовки до реформування кримінально-виконавчої системи та правової основи її діяльності до міжнародних стандартів, а також поступова зміна пріоритетів державної політики в сфері виконання покарань, яка триває і до сьогодні.
3. У чинному законодавстві Україні закріплене різне правове становище осіб, які відбувають покарання в СІЗО, УВП, в сфері користування грішми та отримання посилок і бандеролей.
4. Змінилась як сама система УВП, так і процедура відповідальності за правопорушення, які посягають на режим утримання в СІЗО, УВП.
5. Спеціальні правові режими виникли саме з глибини адміністративного права і є його характерною ознакою та здобутком. Всі ознаки спеціальних адміністративно-правових режимів притаманні і правовому режиму в СІЗО та УВП. Проте мають власні особливості, по-перше, режим в установах ДКВС України – це специфічний режим певного об’єкта правового регулювання (СІЗО, УВП); по-друге, діяльність посадових осіб щодо функціонування установ за своєю суттю є управлінням; по-третє, нормативними актами чітко передбачений порядок регулювання в зазначених установах, що характеризується особливим поєднанням дозволів, заборон, обов’язків засуджених та осіб, взятих під варту; по-четверте, за порушення режиму до винної особи застосовуються специфічні санкції.
6. З метою попередження і припинення незаконних передач, відновлення порушених режимних положень, а також покарання осіб, що їх здійснили, в установах ДПтС України і в СІЗО використовується система засобів забезпечення режиму, які повинні гарантувати неухильне втілення в життя і точне дотримання режимних заборон як засудженими, так і всіма іншими особами.
7. Передача або спроба передачі заборонених предметів особам, що перебувають в СІЗО, УВП – це суспільно небезпечна, тобто така, що робить замах на встановлений правовий режим у вказаних установах, протиправна, винна дія, за яку КУпАП встановлена адміністративна відповідальність.
8. Профілактика адміністративних проступків – це соціально спрямована діяльність держави, її органів та їхніх посадових осіб, громадських організацій та окремих громадян з виявлення причин та умов вчинення адміністративних проступків, ліквідації факторів, які сприяють формуванню антигромадської установки особи, ліквідації адміністративної деліктності як соціального явища та забезпечення під час здійснення такої діяльності прав та свобод громадян.
9. Також, на нашу думку, необхідно викласти пункт 10 ст. 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» в наступній редакції: «запобігати вчиненню злочинів, адміністративних та дисциплінарних проступків в органах і УВП та СІЗО».
10. У складі за таке адміністративне правопорушення, як незаконна передача заборонених речей, особам, яких тримають в СІЗО, УВП, можна виділити перемінні ознаки, які передбачені в Правилах внутрішнього розпорядку. Також за ступенем узагальнення дане правопорушення має конкретні (одиничні) ознаки, бо характеризують конкретний склад правопорушення. При класифікації, виділенні однакових груп (видів) можна звернути увагу на те що дане правопорушення, залежно від ступеня суспільної небезпеки є основним, так як не містить ознак, що обтяжують відповідальність. Даний склад правопорушення за характером заподіяної шкоди є формальним, настання матеріальних наслідків як обов’язковий елемент складу не вказані. Залежно від виду суб’єкта адміністративного правопорушення, даний склад є особистим, суб’єкт є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Що стосується внутрішньої структури – це однозначний склад, так як в статті описані ознаки одного діяння «Незаконна передача заборонених предметів особам, яких тримають у СІЗО, УВП». Залежно від конструкції склад є бланкетним (відсильним) так як він цілком не розкриває зміст і сутність діяння, а ознаки проступку закріплені в окремо встановлених нормах, а саме перелік заборонених предметів перелічених в «Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань».
11. Одним із суб’єктів порушення режиму утримання в СІЗО, УВП – є фізична осудна особа, що досягла 16-ти річного віку, яка здійснила приховану від огляду передачу, або спробу передачі будь-яким способом особам, яких тримають в установах ДПС України алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а так само інших заборонених для передачі предметів. За вчинення суб’єктом правопорушення може бути застосована така санкція як попередження, або штраф. Другим суб’єктом є засуджена особа, чи особа взята під варту яка вчинила дисциплінарний проступок.
12. Склад незаконної передача заборонених предметів особам, яких тримають у СІЗО, УВП відноситься до двох об’єктних. Основним безпосереднім об’єктом передачі заборонених предметів є правопорядок виконання і відбування кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі і взяття під вартою. Крім того, у разі незаконної передачі особам, яких тримають у СІЗО, УВП, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а так само інших заборонених для передачі предметів, об’єктом даного правопорушення може стати здоров’я засуджених, підозрюваних, обвинувачених, який можна віднести до факультативного безпосереднього об’єкта.
13. Спроби передачі заборонених предметів можна визначити як умисні дії особи, безпосередньо спрямовані на передачу заборонених предметів засудженим, підозрюваним, обвинуваченим і не доведені до кінця за обставин, які не залежать від волі особи, яка їх вчинила. Дане визначення пропонується закріпити в Кодексі України про адміністративні правопорушення шляхом доповнення ст. 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
14. Як вид дисциплінарного стягнення застосовувати позбавлення права отримувати посилок, бандеролей, передач;
15. Заслуговує поширення досвід адміністративного законодавства Російської Федерації та Республіки Бєларусь. Аналіз законодавств згаданих країн дозволяє стверджувати, що їхні положення чітко визначають повноваження персоналу пенітенціарних установ в сфері адміністративної відповідальності. Адаптація досвіду цих країн підвищить ефективність діяльності СІЗО і УВП у питаннях профілактики та недопущення правопорушень в даній сфері.
16. Провадження у справах про незаконну передачу заборонених предметів особам, яких тримають у СІЗО, УВП, є встановленим адміністративно-процесуальними нормами порядком здійснення дій по розгляду і вирішення справ про передачу заборонених предметів, а також застосування заходів забезпечення провадження за ними.
17. У СІЗО та УВП фактично відсутня правова основа здійснення адміністративного провадження за даними справами, через це пропонуємо розробити та прийняти «Інструкцію про порядок застосування посадовими особами СІЗО та УВП заходів забезпечення проваджень в справах про адміністративні правопорушення». Дана Інструкція, на наш погляд, повинна містити наступні положення: «Особи, які мають право застосовувати заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, з числа персоналу ДПтС України»; «Зміст та правила складання протоколу про адміністративні правопорушення, які посягають на режим утримання в СІЗО та установах ДПтС України»; «Заходи забезпечення провадження, які має право вчиняти персонал СІЗО та установ ДПтС України»; «Надіслання протоколу».
18. Доцільно застосовувати заходи дисциплінарного впливу до засуджених чи осіб, взятих під варту, на прохання яких громадяни приймають рішення про передачу їм заборонених предметів.
19. З метою забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення персоналом ДКВС України пропонуємо доповнити ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення частиною 6 наступного змісту: «при вчиненні правопорушень, пов’язаних з незаконною передачею заборонених предметів особам, яких тримають у СІЗО та УВП, уповноважені на те посадові особи можуть доставляти осіб, які вчинили це правопорушення, до адміністрація установи для припинення правопорушення, встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення».
20. З метою підвищення ефективності попередження правопорушень в СІЗО та установах ДПтС України частину 1-шу та 2-гу ст. 306 КУпАП слід викласти в наступній редакції: «Виконання постанови про накладення попередження здійснювати при розгляді справ у присутності правопорушника»
21. У зв’язку з тим, що адміністративні правопорушення в даній сфері мають окремі спільні риси з корупційними діяннями, необхідно розширити коло суб’єктів антикорупційної діяльності через доповнення їх всіма співробітниками СІЗО, органів та установ ДПтС України, зокрема пропонується внести зміни до чинного антикорупційного законодавства, та викласти пункт д ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» в наступній редакції – «особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, персонал ДКВС України, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи начальницького складу податкової міліції».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Колпаков В. К. Деліктний феномен в адміністративному праві України: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / Колпаков Валерій Костянтинович. – К., 2005. – 590 с.
2. Гриценко І. С. Становлення інституту адміністративної відповідальності / І. С. Грищенко // Форум права. – 2010. – № 3. – С. 47-53:[Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-3/10giciav.pdf
3. Адміністративне право України. Академічний курс : [підручник]: Загальна частина / [Авер’янов В. Б., Андрійко О. Ф., Битяк Ю. П., та ін.]. під ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584 с.[Т. 1].
4. Про Державну кримінально-виконавчу службу України : Закон України від 23 червня 2005 року № 2713-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. –№ 30. – Ст.409.
5. Коваль Л. В. Державний примус – метод гарантування суспільної безпеки / Л. В. Коваль // Наукові записки. – 2000.– № 18. – С. 3-7.
6. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавче право України : [підручник] / І. Г. Богатирьов. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 352 с.
7. Гречанюк С. К. Основні методи реалізації управлінської діяльності начальника територіального органу Державної кримінально-виконавчої служби України / С. К. Гречанюк // Держава і право. 2010. – № 47. – С. 228-232.
8. Советское исправительное право : [учебник] / под ред. Н. А. Стручкова Ю. М. Ткачевского. – М. :Юридлит., 1983. – 352с.
9. Степанюк А. Х. Втілення міжнародних стандартів у практику діяльності кримінально-виконавчої системи України : [монографія] / О. Ф. Степанюк, І. С. Яковець. – Х. : Кроссроуд, 2007. – 183 с.
10. Дмитренко О. Побачень довго не буде : [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=776&year=2009&today=04&month=12
11. Загальна характеристика Державної пенітенціарної служби України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/628075
12. Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо забезпечення прав засуджених осіб в установах виконання покарань : Закон України від 21 січня 2010 року № 1828-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 12. – Ст. 348.
13. Уголовный кодекс Украины: научно-практ. комент. / [отв. ред.: В. И. Шакун, С. С. Яценко] – К.: А.С.К., 1999. – 1088 с.
14. Про відповідальність за незаконну передачу засудженим речей, продуктів харчування, грошей, а також предметів, заборонених до використання у виправно-трудових установах: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 25 серпня 1972 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1972. – № 35. – Ст. 305.
15. Виправно-трудовий кодекс Української РСР від 23. 12. 1970 року № 3325-VII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 1. – Ст. 6.
16. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань : Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.12.2003 року № 275 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. –Ст. 861.
17. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20120419
18. Лук’янець Д. М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні: теорія та практика правового регулювання: [монографія] / Д. М. Лук’янець. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 367 с.
19. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : [монографія] / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
20. Адміністративне деліктне законодавство: зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні / [авт.-упоряд. О. А. Банчук]. – К.: Книги для бізнесу, 2007. – 912 с.
21. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Української РСР і затвердження Положення про лікувально-виховний профілакторій для хворих на наркоманію: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 3 листопада 1986 року № 3070-XI // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1986 – № 46. – Ст. 162
22. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів СРСР : Указ Президії Верховної Ради СРСР від 22 червня 1987 року № 4452-XI : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4452-11/print1341314868173094
23. Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального, Виправно-трудового кодексів Української РСР і Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 1 грудня 1987 р. № 4995-XI : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4995-11/print1341314868173094
24. Про внесення де¬яких змін у Виправно-трудовий кодекс УРСР : Указ Президії Верховної Ради УРСР від 28 січня 1991 року № 662-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 8. – Ст. 55.
25. Кримінально-виконавчий кодекс України: Чинне законодавство станом на 15 жовт. 2005 р. – К. : Вид. Паливода А.В., 2005. – 88 с.
26. Про внесення змін і доповнень до законодавчих актів України щодо врегулювання деяких питань, пов'язаних з умовами відбування покарання засудженими: Закон України від 27 липня 1994 року № 137/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 37. –Ст. 342.
27. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу: Закон України від 7 лютого 1997 року № 55/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997 р. – № 14. – Ст. 114.
28. Про утво¬рення Державного департаменту України з питань виконання покарань : Указ Президента України від 22 квітня 1998 р. № 344/98 // Урядовий кур'єр. – 1998. – № 82. – Ст. 4.
29. Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань : Указ Президента України від 31 липня 1998 р. № 827/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. – Ст. 3.
30. Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України : Указ Президента України від 12 березня 1999 року № 248/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 11. – Ст. 13.
31. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України : Закон України від 20 січня 2005 року N 2377-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005 р. – № 11. –Ст. 556.
32. Петров С. М. О двух стратегиях рефор¬мирования уголовно-исполнительной системы / С. М. Петров, Г. А. Туманов // Государство и право. – 1995.– № 7. – С. 102-109.
33. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України: Закон України від 14 квітня 2009 року № 1254-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009.– № 36-37. – Ст. 511.
34. Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17.04.99 № 24 : Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.11.2009 № 266 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 97. – Ст. 250.
35. Про Державну пенітенціарну службу України : Указ Президента України від 6 квітня 2011 року №394/2011 // Урядовий кур'єр. – 2011 – № 73.
36. Як змусити стандарти працювати. Практичний посібник по ефективному застосуванню міжнародних тюремних правил : [текст] / «Донецький Меморіал». – Донецьк: Східний видавничий дім, 2001. – 212с.
37. Кримінально-виконавче право України: [підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / за ред. проф. А. X. Степанюка. – X.: Право, 2006. – 256 с.
38. Кислов О. Що показали операції : [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=443&year=2009&today=04&month=02
39. Близнюк В. «Заслон» і «Щит»: порушників нейтралізовано : [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=800&year=2010&today=15&month=01
40. Кислов О.«Заслон» і «Щит»: злочини попереджено : [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті : http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=1277&year=2011&today=26&month=01
41. Кислов О.«Заслон» і «Щит» – є результати: [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті : http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=1975&year=2012&today=06&month=02
42. Проект Кодексу України про адміністративні проступки: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=18191
43. Зливко С. В. Правовий режим в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах як вид адміністративно-правового режиму / С. В. Зливко, О. Г. Ткаченко // Право та управління. – 2011. – №1. – С. 172-178.
44. Ковальова М. В. Адміністративно-правові режими підприємницької діяльності в Україні: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Марина Вікторівна Ковальова. – Харків, 2007. – 197 с.
45. Адміністративне право : [навч. пос.] / О. І. Остапенко, З. Р. Кісіль, М. В. Ковалів, Р. В. Кісіль. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 536 с.
46. Конопльов В. В. Категорія «адміністративно-правових режимів» в юридичній науці та законодавстві України / В. В. Конопльов // Форум права. – 2010. – № 1. – С. 170-174 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-1/10kvvtzu.pdf
47. Алексеев С. С. Общие дозволения и общин запреты в советском праве [текст] / С. С. Алексеев – М.: Юрид. лит., 1989. – 288 с.
48. Алексеев С. С. Общая теория права : [текст] / С. С.Алексеев – М.: Юрид. лит., 1981 – 853 с.
49. Бахрах Д. Н. Административное право России : [учебник для вузов] / Д. Н. Бахрах – М.: НОРМА, 2002. – 444 с.
50. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и процесса [ текст] / Ю. А. Тихомиров – М.: Изд-воЭксмо, 1998. – 798 с.
51. Ласточкин В. В. Административно правовые режимы и охрана Государственной границы [текст] / В. В. Ласточкин – М. : Экзамен, 1999. – 98 с.
52. Старилов Ю. Н. Курс общего административного права. – В 3 т. – Т. I: История: наука: предмет: нормы: субъекты / Ю. Н. Старилов. – М. : Изд-во НОРМА, 2002. – 728 с.
53. Крестьянінов О. О. Адміністративно – правові режими як особливий інститут державного управління / О. О. Крестьянінов // Держава і право : зб. наук. праць. юрид. і політ. науки / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К.: Ін-Юре, 2001. – Вип. 12. – 568 с.
54. Ткачевский Ю. М. Прогрессивная система исполнения уголовных наказаний:[учебное пособие]. /Ю. М. Ткачевский – М.: Зерцало, 1997. – 144 с.
55. Кузніченко С. О. Феномен правового режиму в адміністративному праві / С. О. Кузніченко// Форум права. – 2007. – № 1. –С.109-112 : [Електронний ресурс]. –Режим доступу до статті:http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-1/07ksovap.pdf
56. Познышев С. В. Основные вопросы учения о наказании [текст] / С. В. Познышев. – М. : Московский университет, 1904. – 408 с.
57. Башняк А. Адміністративна відповідальність як правовий інститут / А. Башняк // Право України. 2004. – № 9. –С. 30-34.
58. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву: теоретические проблемы : [текст] / О. Э.Лейст. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 240 с.
59. Алёхин А. П. Административное право Российской Федерации: [учебник] / Алёхин А. П.,Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М., – М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. – 672 с.
60. Колпаков В. К. Адміністративне право України: [підручник] / В. К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
61. Коваль Л. В. Адміністративне право України: [курс лекцій (Загальна частина)] /Л. В. Коваль. – К.: Основи, 1994. – 154 с.
62. Бахрах Д. Н. Административная ответственность граждан в СССР : [учебное пособие] / Д. Н. Бахрах. – Свердловск: Урал. ун-т‚ 1989. – 204 с.
63. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР : [государственное и материально правовое исследование] / И. А. Галаган – Воронеж: Изд–во Воронежского университета, 1970. – 252 с.
64. Овсянко Д. М. Административное право: [учебное пособие] / под ред. Г. А. Туманова. – М.: Юрист, 1997. – 448 с.
65. Лук'янець Д. М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: [монографія] / Д. М. Лук’янець.– К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
66. Студеникина М. С. Что такое административная ответственность? [текст] / М. С. Студеникина – М.: Сов. Россия, 1990. – 125 с.
67. Рябов Ю. С. Административная ответственность граждан и должностных лиц: [текст] / Ю. С. Рябов. – Пермь: Кн. изд-во, 1984. – 114 с.
68. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у 2-х т. : Загальна частина / [ред. кол.: В. Б. Авер’янов (голова) та ін.] –К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. –592 с.[Т.1.]
69. Адміністративне право України: навчальний посібник / [за заг. ред.. Т. О. Коломієць, Г. Ю. Гулєвської]. – К.: Істина, 2007. – 216 с.
70. Адміністративна відповідальність в Україні: [навчальний посібник / за заг. ред. доц. А. Т. Комзюка]. – 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 99 с.
71. Теорія держави та права: [підручник] / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.]. – К.: Юрінформ, 1995. – 189 с.
72. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку : [текст] / О. І. Остапенко. – Львів: Львівський ін-т внутр. справ при Укр. акад. внутр. справ, 1995. – 312 с.
73. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность: [монография] / Н. С. Малеин.– М.: Юр. лит., 1985. – 192 с.
74. Общая теория права и государства: учебник для вузов / [В. С. Афанасьев, А. П. Герасимов, В. И. Гойман и др.]. – М.: Юристъ, 2001. – 517 с.
75. Теория права и государства: [учебник] /под общей ред. Лазарева В. В. – М.: Закон и право, 2001. – 551 с.
76. Скакун О. Ф. Теория государства и права: [учебное пособие] / О. Ф. Скакун. – Х.: Консум, 2000. – 704 с.
77. Севрюгин В. Е. Понятие правонарушения (проступка) по административному законодательству: [учеб. пособие] / В. Е. Севрюгин.– М.: Акад. МВД СССР, 1988. – 52 с.
78. Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право) : [навч. посіб.] / В. К. Колпаков – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
79. Административное право Украины: [учебник] /под общей ред. С. В. Кивалова. – X.: «Одиссей», 2004.– 880 с.
80. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации: учебник /Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М.; под ред. Алехина А. П. – М.: Зерцало, 2003. – 608 с.
81. Бахрах Д. Н. Административное право России: учебник / Д. Н. Бахрах, С. Д. Хазанов, А. В. Демин. – М.: Норма – Инфра-М, 2002. – 623 с.
82. Колпаков В. К. Адміністративне право України: підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
83. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: [учебное пособие] / А. И. Миколенко – X.: «Одиссей», 2004. – 272 с.
84. Щуковска Г. В. Загально-правовий аналіз обставин, що виключають провадження у справах про адміністративний проступок / Г. В. Щуковска // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. Серія: Юридичні науки. – 2010. – Т. 23 (62). № 1. – С. 463-469.
85. Адміністративне право України: підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращюк, О. В. Дьяченко та ін.; за ред. Ю. П. Битяка]. – К.: Юрінком Інтер, 2006 – 544 с.
86. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: [учебное пособие]. Изда¬ние второе, дополненное /А. И. Миколенко. – X.: «Одиссей», 2006. – 352 с.
87. Кислов О. «Заслон» та «Щит»: що показали операції / О. Кислов// Закон і обов’язок. 2009.– №5 (2892). – С. 4.
88. Коваленко К. В. Загальна та спеціальна дисциплінарна відповідальність / К.В. Коваленко // Форум права. – 2008. – № 2. –С.231-236 :[Електронний ресурс]. –Режим доступу до статті: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08kkvsdv.pdf
89. Адміністративне право України: [підручник] / за заг. ред. Т. О. Коломоєць. – К.: Істина, 2009. – 480 с.
90. Кравчук М.В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: [навчальний посібник] / М.В.Кравчук. –Тернопіль: Карт-бланш, 2002.– 400 с.
91. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: [монографія] / О. В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2005. – 352 с.
92. Бахрах Д. Н. Административное право:[учебник] / Д. Н. Бахрах. – М.: Изд-во БЕК, 1997. –350 с.
93. Адушкин Ю. С. Дисциплинарное производство в СССР: [текст] / Ю. С. Адушкин. – Саратов, 1986. –128 с.
94. Адміністративне право України: підручник для юрид. вузів і фак. / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.]; за ред. Ю. П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
95. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): [навчальний посібник / за заг. ред. доктора юридичних наук, професора І. П. Голосніченка]. – К.: КІВС, 2003. –112 с.
96. Ведєрніков Ю. А. Адміністративне право України: навчальний по-сібник / Ю. А Ведєрніков, В. К. Шкарупа. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. –336 с.
97. Адміністративне право. Загальна частина : [навч. посіб] / С. М. Альфьоров, С. В. Ващенко, М. М. Долгополова, А. П. Купін. – К.: центр учбової літератури, 2011. – 216 с.
98. Котельникова Е. А. Административное право: учебник / Котельникова Е. А., Семенцова И. А., Смоленский М. Б. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 352 с.
99. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий: [текст] – Х.: ООО «Одиссей», 2004. – 912 с.
100. Кримінально-виконавче законодавство України. Кримінально-виконавчий кодекс України. Нормативно-правові акти [упоряд.: В. С. Ковальський, Ю. М. Хахуда]. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 432с.
101. Шкарупа К. В.Об’єктивна сторона правопорушень, пов’язаних із невиконанням законних вимог державного виконавця / К. В. Шкарупа // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України. – 2009. – № 4. – С. 220–225.
102. Стеценко С. Г. Адміністративне право України: [навчальний посібник] Вид. 2-ге, перероб. Та доп. /С. Г. Стеценко. – К.: Атіка, 2009. – 640 с.
103. Дмитренко О. Зі зброєю на побачення : [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/printable article?art_id=65206
104. Про попереднє ув'язнення : Закон України від 30 червня 1993 року № 3352-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. –Ст. 360.
105. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. [3-тє вид., переробл. та доповн]. / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка.-К.: Атіка, 2005.– 1064 с.
106. Подлiнєв С. Д. Адміністративна деліктологія: [навчально-методичний посібник] / С. Д. Подлiнєв Юридична лiтература, 1999.
107. Чанышев А. Н. Аристотель (мыслители прошлого): [текст] / А .Н. Чанышев, – М.: Мысль, 1981. – 200 с.
108. Бугайчук К. Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Костянтин Леонідович Бугайчук. – Х., 2002. – 243 с.
109. Криминология: [учебник для юридических вузов] / под ред. А.И. Долговой. – М.: Изд-во Норма, 1999. – 780 с.
110. Філософія: навчальний посібник / І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко та ін.; за ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1999. – 624 с.
111. Социология преступности (Современные буржуазные теории): [сборник статей] / под ред. проф. Б. С. Никифорова. – М.: Прогресс, 1966. – 368 с.
112. Мертон Р. Американская социологическая мысль: Тексты:[перевод с английского] / под ред. В. И. Добрякова, – М.: Изд-во Московского ун-та,1994. – 496 с.
113. Филонов В. П. Социология криминологии: Исторические, философские, юридические, управленческие аспекты :[текст] / Филонов В. П., Коваленко О. И., Филонов А. В. – Донецкий ин-т внутренних дел МВД Украины, 1999. – 244 с.
114. Андрєєва О. Б. Діяльність ОВС по профілактиці правопорушень в сучасних умовах: автореф. дис. на здобуття наук. ступення канд. юр. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О. Б. Андрєєва. – Х., 1999. – 17 с.
115. Ремнев В. И. Актуальные вопросы административной деликтологии в современный период. / В. И. Ремнев // Актуальные проблемы административной деликтологии: Сборник научных трудов, К.: КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского. – 1984. – 182 с.
116. Бугайчук К. Л. Адміністративні проступки:сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к. ю. н. : спец. 12.00.07 «Теорія управління, адміністративне право і процес, фінансове право» / К. Л. Бугайчук. – Харків – 2002. – 20 с.
117. Игошев К. Е. Введение в курс профилактики правонарушений: [учебное пособие] / К. Е. Игошев. – Горький: ГВШ МВД СССР. – 1973. – 93 с.
118. Профилактика правонарушений: [учебное пособие] / составитель Р. В. Шашев, Казань, Изд-во Казанского Ун-та, 1989. – 124 с.
119. Литвак О. М. Державний вплив на злочинність: Кримінологічно-правове дослідження: [текст] / О. М. Литвак. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 277 с.
120. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада1991 року № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. –№ 53 –Ст.793.
121. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII// Відомості Верховної Ради УРСР.– 1991. –№ 4 – Ст. 20.
122. Правоохоронна та судова система України: збірник нормативно-правових актів: довідкове видання / [упорядник Ковальчук Є. О.]. – Харків: вид-во «Бурун Книга», 2008. – 352 с.
123. Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України: Закон України від 7 березня 2002 року № 3099-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 32 – Ст. 225.
124. Рупняк Л. Злочини краще попереджувати: [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=825&year=2010&today=08&month=02
125. Інструкція з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі : Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань 16.02.2005 № 27 //Офіційний вісник України. – 2005 – № 10 – Ст. 35.
126. Шаповалова І. Перекрито канали надходження наркотиків: [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=2189&year=2012&today=01&month=08
127. Остарчук А. «Вітаміни» в моркві: [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=2176&year=2012&today=01&month=08
128. Замість сигарет – таблетки: [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=2172&year=2012&today=01&month=08
129. Оселя І. Незвичні «подарунки» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=2144&year=2012&today=06&month=07
130. Мартыненко О. А. Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины: [монография] / О. А. Мартыненко. – Х.: Изд-во ХНУВС, 2005. – 496 с.
131. Калетник И. Боротьба с коррупцией должна быть прежде все¬го эффективной / И. Калетник // Факты от 16 декабря 2009 г.
132. Профілактика корупційних діянь та злочинів серед персоналу кримінально-виконавчої інспекції Державної кримінально-виконавчої служби України: [методичні рекомендації] / упорядник С. О. Тимофеєв; за загальною редакцією доктора педагогічних наук, професора Н. Г. Калашник. – К: ДДУПВП, 2006. – 34 с.
133. Голосніченко І. П. Подолання корупції як нівелювання прав і свобод людини і громадянина / І. П. Голосніченко // Міжнародне право і національне законодавство: pб. наук. пр. профес.-виклад. складу кафедр правових дисциплін / К.: Правові джерела. – 2001. – Вип.1. – С.39-48.
134. Мельник М. І. Корупція - корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії) : [текст] / М. І. Мельник. – К. : Юридична думка, 2004. – 400 с.
135. Сташис В. Проблеми боротьби з організованою злочинністю і корупцією в Україні / В. Сташис // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2001. – Вип.2. – С. 163-168.
136. Александровская С. В. Марк Туллий Цицерон: Концепция борьбы с коррупцией / С. В. Александровская // Юристъ-Правоведъ, 2003. – № 2 (7). – С.60-65.
137. Кальман О. Г. Правове забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні / О. Г. Кальман // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 5. – С.38-42.
138. Кальман О. Г. Місце і значення соціально-правового контролю в системі заходів протидії корупції в Україні / О. Г. Кальман // Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність / В.В. Сташис (голов. ред) – Х., 2003. – С.148-151.
139. Ковальов Є. В. Організаційно-економічні заходи протидії корупції / Є.В. Ковальов Т.Є. Никифорець// Право і безпека. – 2003. – № 4. – С.205-208.
140. Шалгунова С. А. Кримінально-правові та кримінологічні заходи попередження хабарництва серед співробітників органів внутрішніх справ: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.08 / С.А. Шалгунова. – К., 1999. – 259 с.
141. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію // Камлик М.І. (упоряд.). – К.: Школяр, 1999. – 478 с.
142. Про ратифікацію Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією: Закон України № 2476-IV від 16.03.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 16. – Ст. 722.
143. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 7 квітня 2011 року № 3206 – VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 40. – Ст. 1750.
144. Протидія корупції: [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=2204&year=2012&today=01&month=08
145. Столяренко Л. Д. Психология и педагогика в вопросах и ответах : [текст]/ Л.Д Столяренко, С.И. Самыгин. – Серия “Учебники, учебные пособия”. Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 576 с.
146. Головач Ю. Система підготовки персоналу потребує удосконалення: [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті : http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=1011&year=2010&today=16&month=07
147. Про затвердження Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 р. № 1240 // Урядовий кур'єр. – 2011. – № 238. – Ст. 28.
148. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції / Відомості Верховної Ради України. – 2007. –№ 49. – Ст. 256.
149. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією / Відомості Верховної Ради України. – 2007. –№ 47-48. – Ст. 51.
150. Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією : [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_172
151. Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією: [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_102
152. Ягунов Д.В. Державне управління пенітенціарною системою України: механізми ре соціалізації засуджених : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к. ю. н. : спец. 12.00.07 «Теорія управління, адміністративне право і процес, фінансове право» / Д.В. Ягунов. – Одеса, 2004. – 21 с.
153. Пташинський О. Б. Правові проблеми реформування пенітенціарної системи в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к. ю. н. : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Б. Пташинський. – Київ, 2002. – 19 с.
154. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях / [под ред. Ю.М. Козлова]. –М. : Юристъ, 2002. – 1229 с.
155. Кодекс Республики Беларусь об административных правонарушениях: [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://pravo.by/webnpa/text.asp?RN=hk0300194
156. Кодекс Республики Казахстан об административных правонарушениях: [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.pavlodar.com/zakon/?dok=00524&uro=08445
157. Кодекс об административных правонарушениях Республики Молдова от 29.03.1985: [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.ak-md.ru/
158. Кодекс Азербайджанской Республики об административных проступках: [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://qanun.narod.ru/codes.html
159. Дмитренко О. Небезпечний конфіскат – опечатано : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=834&year=2010&today=12&month=02
160. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование:[текст] / И. А. Галаган. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. – 198 с.
161. Рязановский В. А. Эдинство процеса : [текст] / В. А. Рязановский. – М.: Юрид. Бюро «Городец», 1996. – 75 с.
162. Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права:дис. ... доктора юрид. Наук : 12.00.07/ Оксана Володимирівна Кузьменко. – К., 2006.– 402.
163. Бандурка А. М., Тищенко Н. М. Административный процесс: учебник. / А.М. Бандурка, Н.М. Тищенко. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.
164. Производство по административным правонарушениям: [учеб.пособие] / отв. ред. Д. Н. Бахрах. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1986. – 80 с.
165. Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть):[учебное пособие] / А. С. Васильев. – Х.: «Одиссей», 2001. – 288 с.
166. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: підручник / під заг. ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьєва. – К.: Українська академія вн. справ, 1995. – 177 с.
167. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України (адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ): [навчальний посібник] / С. Т. Гончарук. – К., 1995. – 80 с.
168. Застрожная О. К. Советский административный процесс: [учебное пособ