АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЧУПРИНА ОЛЕНА ВАСИЛІВНА

УДК 347.121.2

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ

12.00.07 - адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Сопілко Ірина Миколаївна,
Кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ 1 АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ………………………………………………………………..………13
1.1. Огляд літератури за темою дослідження……………………………..……13
1.2. Генезис права на інформацію в міжнародному та вітчизняному законодавстві…………..………………………………………………………………..24
1.3. Право на інформацію: поняття та структура……………………………. 43
Висновки до першого розділу………………………………………………… .60

РОЗДІЛ 2 СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОРУШЕННЯ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ…........................................................................................................ 64
2.1. Об’єкт адміністративного порушення права на інформацію................................................................................................................ .65
2.2. Характеристика об'єктивної сторони адміністративного порушення права на інформацію……………………………………………………………………………75
2.3. Суб’єкт адміністративного порушення права на інформацію................................................................................................................ .93
2.4. Характеристика суб’єктивної сторони адміністративного порушення права на інформацію.............................................................................................................. 105
Висновки до другого розділу...............................................................................115

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ…… 119
3.1. Удосконалення адміністративно-деліктного законодавства у сфері захисту права на інформацію………………………………………………………………… 119
3.2. Попередження адміністративних порушень права на інформацію…… 130
Висновки до третього розділу………………………………………………… 147

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….150

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………156

ВСТУП
Актуальність теми. Прозорість і відкритість суб’єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на інформацію є запорукою відповідальності держави за здійснювану діяльність перед своїми громадянами. Саме тому забезпечення права на інформацію людини та громадянина виступає однією з ознак демократичності держави.
В Україні існують певні перешкоди юридичного й організаційного характеру на шляху реалізації цього права. Статистичні дані засвідчують, що прикладів порушень існує безліч. Так, органи влади безпідставно та неправомірно відмовляють у наданні інформації через віднесення її до інформації з обмеженим доступом або надають інформацію несвоєчасно, ігноруючи законодавчо закріплені строки надання відповідей на інформаційні запити чи звернення громадян або юридичних осіб. Не менш розповсюдженим порушенням є неповне надання інформації чи надання інформації, що не відповідає дійсності, тощо.
Отже, створення штучних перешкод в отриманні громадянами інформації унеможливлює реалізацію права на інформацію, попри те, що міжнародна спільнота визнає його природним правом людини та вважає необхідною умовою інтеграції України в європейське співтовариство.
Інформатизація різних сфер суспільства й держави докорінно змінила соціальні відносини в Україні, роль і значення багатьох соціальних і правових інститутів. Виникнення інформаційних відносин і гуманізація інституту юридичної відповідальності зумовили потребу у всебічному переосмисленні соціальної ролі адміністративної відповідальності та значення інформаційних прав і свобод людини та громадянина в системі інших прав і свобод.
Значимість проблеми адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію підтверджується інтенсивним розвитком нормативно-правової бази у цій сфері, який відбувався в останні десятиріччя.
Основний нормативно-правовий акт, який регулює адміністративно-деліктні відносини в Україні, – Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) – упродовж останніх років зазнав докорінних змін. Зокрема КУпАП було доповнено статтею 212-3 «Порушення права на інформацію» згідно з Законом України від 3 квітня 2003 року. Два роки по тому до даної статті були внесені перші зміни відповідно до Закону України від 12 грудня 2005 року, а на даний час таких змін вже чотири, що пов’язано з прийняттям Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних», «Про доступ до судових рішень», «Про засади запобігання і протидії корупції», ухваленням нової редакції Законів України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про нотаріат», «Про інформацію», «Про звернення громадян».
Незважаючи на динамічне нормативно-правове регулювання права громадян на інформацію в Україні, правозастосовна практика в цій сфері є незадовільною. Саме тому тема адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію – актуальний напрям наукової діяльності. Крім того, у вітчизняній адміністративній науковій літературі порушену проблему достатньо ґрунтовно не розглядали, а досліджували тільки через висвітлення її окремих аспектів.
У даному напрямі загальнотеоретичним питанням адміністративної відповідальності присвячені наукові дослідження таких вчених, як: В. Б. Авер’янов, С. С. Алексєєв, І. В. Арістова, Г. В. Атаманчук, І. Л. Бачило, А. М. Благодарний, І. П. Голосніченко, В. І. Гурковський, О. Г. Данільян, Є. В. Додін, В. А. Іноземцев, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, Т. А. Костецька, Д. М. Лук’янець, М. С. Малеїн, В. Ф. Опришко, М. М. Рассолов, А. О. Селіванов, О. Ф. Скакун, О. В. Соснін, М. Я. Швець, Ю. С. Шемшученко та інші.
Окремі аспекти адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію у вітчизняній науковій думці досліджено в наукових працях таких вчених, як: В. Ю. Баскаков, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, М. І. Дімчогло, В. А. Залізняк, Р. А. Калюжний, Б. А. Кормич, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов, Ю. Є. Максименко, А. І. Марущак, П. Є. Матвієнко, Н. Р. Нижник, А. В. Тунік, О. В. Стоєцький, В. С. Цимбалюк, Л. С. Харченко, К. П. Череповський, М. Я. Швець, Т. А. Шевцова, О. В. Шепета, В. І. Ярочкін, проте пропозиції щодо розв’язання проблемних питань не знайшли адекватного відображення.
Важливість дослідження теми також пояснюється потребою наукового осмислення в умовах сучасної адміністративної реформи напрямів удосконалення адміністративно-деліктного законодавства в Україні, зокрема законодавства у сфері адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження зумовлено реалізацією Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98, зокрема в частині, де закріплено потребу розроблення Кодексу про адміністративні проступки, а також вимогами підрозділу 2 розділу ІІІ Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки (затверджених Законом України від 9 січня 2007 року № 537-V), Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів із виконання завдань, передбачених Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» (від 15 серпня 2007 року № 653-р.).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження – з’ясувати специфіку адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію, визначити основні складнощі, що виникають при цьому, та науково обґрунтувати напрями їх подолання.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
– здійснити огляд літератури за темою дослідження;
– окреслити генезис права на інформацію в міжнародному та національному законодавстві;
– надати визначення поняття «право на інформацію» та виділити його основні складові в адміністративно-правовому контексті;
– охарактеризувати об’єкт та об’єктивну сторону адміністративного порушення права на інформацію;
– з’ясувати особливості суб’єкта та суб’єктивної сторони адміністративного порушення права на інформацію;
– розробити пропозиції щодо напрямів удосконалення адміністративно-деліктного законодавства у сфері захисту права на інформацію;
– сформулювати напрями підвищення ефективності попередження адміністративних порушень права на інформацію.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері адміністративно-правового захисту права на інформацію.
Предмет дослідження – адміністративна відповідальність за порушення права на інформацію.
Методи дослідження. Методологією дисертаційного дослідження є широкий спектр сучасних філософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання державно-правових процесів і явищ, комплексне застосування яких, дає змогу розв’язати поставлені завдання дослідження та досягти його мети. Базовою методологічною основою став загальнонауковий системний підхід, що обґрунтовує взаємозв’язок і взаємозумовленість соціальних процесів і суспільних явищ як елементів системи. За допомогою вищезазначеного підходу було з’ясовано місце права на інформацію в системі інших прав і свобод людини та громадянина, а також особливості адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію як виду юридичної відповідальності (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).
За допомогою діалектичного та історичного методів досліджено генезис права на інформацію в міжнародному та національному законодавстві та бібліографію за темою дослідження (підрозділи 1.1, 1.2). Формально-логічний метод допоміг визначити поняття «право на інформацію», а також став у нагоді під час дослідження понятійно-категорійного апарату, що використовується в даному дослідженні (підрозділи 1.3, 2.1–2.4, 3.2). Статистичний і порівняльно-правовий методи використовувалися для окреслення напрямів удосконалення адміністративно-правового регулювання права на інформацію та попередження адміністративних порушень права на інформацію (підрозділи 3.1, 3.2). За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, виокремлено види адміністративних правопорушень в інформаційній сфері (розділ 2, підрозділ 3.1). Метод порівняльно-правового аналізу було покладено в основу аналізу та зіставлення національного й зарубіжного законодавства щодо адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію (підрозділ 1.2). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися норми вітчизняних і зарубіжних нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні правовідносини, з’ясовувалися зміст і значення використаних у них термінів, обґрунтовувалися висновки та пропозиції щодо зміни та доповнення їх (підрозділи 1.2, 2.1–2.4, 3.1, 3.2). Структурно-функціональний метод сприяв аналізу змісту та структури адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію, виявленню його структурних елементів (підрозділ 1.3). За допомогою герменевтичного методу встановлено текстуальну сутність нормативних приписів вітчизняних і зарубіжних законодавчих актів, що регулюють інформаційні відносини (підрозділи 1.2, 3.1). За допомогою соціологічного методу було з’ясовано позиції й думки фахівців з інформаційного права щодо ефективності адміністративно-правового регулювання права на інформацію, а статистичний метод дав змогу узагальнити ці погляди. Завдяки аксіоматичному методу було визначено вихідні параметри дослідження; індуктивний і дедуктивний методи застосовувалися при узагальненні та дослідженні емпіричної інформації з порушеної тематики (підрозділ 3.1). Прогностичний аналіз, що передбачав виявлення тенденцій розвитку адміністративно-деліктного законодавства за порушення права на інформацію, здійснювався на підставі використання методів прогнозування, а саме: методу експертних оцінок, екстраполяції, методу аналогії (розділ 2, підрозділ 3.1).
Нормативна основа дослідження. Положення і висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законів України, указів Президента України, міжнародних нормативно-правових актів та нормативно-правових актів деяких країн світу, які визначають правові й організаційні засади адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію.
Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення: 1) проектів Інформаційного кодексу, різноманітних експертних матеріалів, що надсилаються до профільних комітетів Верховної Ради України; 2) правової публіцистики, періодичних, довідкових, зокрема електронних видань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень теоретичних і практичних аспектів застосування адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових теоретичних положень, обґрунтовано відповідні висновки, рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, зокрема:
уперше:
– запропоновано внести зміни до КУпАП шляхом нової редакції ст. 212-3 «Порушення права на збирання інформації», а саме: «ст. 212-3 «Порушення права на збирання інформації» неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит або звернення громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян», «Про доступ до судових рішень» та «Про засади запобігання і протидії корупції», або на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» – тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин і на посадових осіб – штраф від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до п’ятдесяти годин.
Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи від сорока до шістдесяти годин і на посадових осіб – штраф від вісімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від п’ятдесяти до шістдесяти годин»;
– визначено потребу збільшити розмір штрафу за правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачено в ст. 212-3 КУпАП, і встановити поряд із ним і таке адміністративне стягнення як громадські роботи;
удосконалено:
– визначення поняття «право на інформацію» та його структуру в адміністративному контексті, внаслідок чого зроблено висновок, що у ст. 212-3 КУпАП «Порушення права на інформацію» передбачено адміністративну відповідальність лише за порушення такого структурного елемента права на інформацію як збирання;
– характеристика об’єкта та об’єктивної сторони адміністративного порушення права на інформацію;
– з’ясування особливостей суб’єкта та суб’єктивної сторони адміністративного порушення права на інформацію;
дістали подальшого розвитку:
– окреслення генезису права на інформацію в міжнародному та національному законодавстві;
– напрями підвищення ефективності попередження адміністративних порушень права на інформацію.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що рекомендації та пропозиції, сформульовані автором, можуть бути використані в таких сферах:
– науково-дослідній діяльності – для проведення подальших досліджень проблем адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію;
– правотворчій діяльності – під час розроблення законопроекту Кодексу України про проступки, Інформаційного кодексу України;
– правозастосовній діяльності – при застосуванні норм КУпАП, що передбачають адміністративну відповідальність за порушення права на інформацію;
– навчально-методичному процесі – при підготовці підручників і навчальних посібників із дисциплін: адміністративне право, адміністративна відповідальність, інформаційне право, інформаційна безпека та під час викладання зазначених дисциплін, а також для підвищення рівня інформаційної освіти населення.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки було оприлюднено дисертантом на чотирьох науково-практичних конференціях: «Захист права на інформацію» (м. Київ, 2011 р.), «Адміністративно-правові аспекти права на інформацію», (м. Київ, 2011 р.), «Право на інформацію: сутність та зміст» (м. Луцьк, 2012 р.), «Структура права на інформацію» (м. Київ, 2012 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях із юридичних дисциплін, а також у чотирьох тезах доповідей науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 175 сторінок. Список використаних джерел містить 228 найменувань і займає 20 сторінок.

bibliography

В И С Н О В К И
У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове бачення розв’язання наукових задач, зміст яких полягає в комплексному та системному дослідженні специфіки адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію в Україні, визначенні основних складнощів і проблем, що виникають при цьому, та науково обґрунтувати напрями її удосконалення. За результатами проведеного дослідження вважаємо за потрібне сформулювати такі найбільш важливі та практично значущі науково обґрунтовані висновки.
1. Здійснено огляд літератури за темою дослідження. Генезис наукової думки, присвяченої різним аспектам права на інформацію, має поступовий, стихійний і несистемний характер у вітчизняній адміністративній доктрині. Право на інформацію досліджують здебільшого такі юридичні науки, як: конституційне право, інформаційне право та адміністративне право, кожна з яких розкриває різні аспекти цієї проблеми. Адміністративна відповідальність за порушення права на інформацію до цього часу не була предметом дослідження жодної монографічної адміністративної розвідки, а розглядалась, насамперед, переважно на рівні коментарів до відповідної статті КУпАП чи поверхово в деяких підручниках із адміністративного права. У адміністративних роботах відсутнє чітке розмежування понять «право на інформацію», «інформаційні права» та «право доступу до інформації», що сприяє використанню дослідниками їх як синонімів, а отже, значно ускладнює правореалізаційний і правозахисний процес у цій сфері. Право на інформацію в адміністративних роботах здебільшого розглядається в контексті питання адміністративної відповідальності за правопорушення інформаційного характеру.
2. Окреслено генезис права на інформацію в міжнародному та вітчизняному законодавстві. Вперше право людини на інформацію в міжнародно-правовому полі знайшло відображення в Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 року, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року тощо. Ці акти стали певним стандартом, на основі яких було розроблено низку інших міжнародних і національних правових актів у сфері прав людини, а також відповідних розділів конституцій багатьох держав світу, де закріплюються права і свободи людини, зокрема Розділ ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» вітчизняної Конституції. В кожному з цих міжнародних документів міститься норма відповідно до якої визначено зміст права на інформацію. Хоча його трактування та випадки обмеження містять певні відмінності. Оскільки більшість норм міжнародних актів, що встановлюють право на інформацію та відповідні випадки обмежень цього права, мають оціночний характер, то надзвичайно важливе значення має тлумачення цих норм Європейським судом. Основні ідеї права на інформацію, що закріплені Конституцією України та Законом України «Про інформацію», відповідають загальновизнаним міжнародним нормам. Однак, на відміну від міжнародно-правових стандартів, у вітчизняному законодавстві, чітко виокремлено право на свободу думки та право на інформацію.
3. Надано визначення поняття «право на інформацію» та виділено основні його складові в адміністративно-правовому контексті. Вперше в Україні право на інформацію було визначено в 1992 році в Законі України «Про інформацію» як право всіх громадян, юридичних осіб і державних органів на вільне одержання, використання, поширення та зберігання необхідних ними відомостей. У ч. 2 ст. 34 Конституції України право людини на інформацію – це можливість вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію будь-яким способом, на свій вибір. Після прийняття Закону України «Про доступ до публічної інформації», нова редакція Закону України «Про інформацію» містить окрему статтю, що розкриває зміст права на інформацію як можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів». Вважаємо недоречними нові зміни в Законі України «Про інформацію», відповідно до яких право на інформацію – це можливість одержання, використання, поширення, зберігання і захист інформації через такі засади. По-перше, така норма суперечить конституційним нормам, де в п. 2 ст. 34 використано іншу термінологію. По-друге, ця норма суперечить поняттю, визначеному в ратифікованих Україною міжнародно-правових актах, і нормам Конституції України, згідно з якими міжнародні договори, що ратифіковані Верховною Радою України, є частиною законодавства України. По-третє, зберігання інформації охоплює захист і охорону, оскільки зберігання означає забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв. І нема жодної різниці, хто буде забезпечувати цей належний стан: чи власник цієї інформації, чи уповноважена на те інституція. Згідно з адміністративним законодавством (ст. 212-3 КУпАП «Порушення права на інформацію») право на інформацію виявляється винятково в реалізації такого структурного елемента права на інформацію як збирання. Інші ж складові права на інформацію (використання, поширення та зберігання) не відображені в цій статті. Тому назва статті не відповідає змісту через те, що має місце значне звуження права на інформацію, що закріплено Конституцією України та Законом України «Про інформацію».
4. Охарактеризовано об’єкт та об’єктивну сторону адміністративного порушення права на інформацію. Загальним об’єктом адміністративного порушення, передбаченого ст. 212-3 КУпАП, слід вважати всі суспільні відносини, що охороняються за допомогою адміністративного права. Як родовий об’єкт слід виділити суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління. Безпосереднім об’єктом дослідженого проступку є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією права фізичних і юридичних осіб на збирання інформації, що не заборонена законодавством України. Предметом адміністративного порушення права на інформацію є інформація в будь-якому вигляді, незалежно від форми зберігання, оброблення та передачі, а також виду носіїв, на яких вона зафіксована.
Проступок, передбачений ст. 212-3 КУпАП, є складним діянням з альтернативними діями, оскільки вважається вчиненим за умов реалізації хоча б однієї з перерахованих дій: неправомірна відмова в наданні інформації; несвоєчасне надання інформації; неповне надання інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності. Було розкрито зміст діяння, беручи до уваги Закони України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян», «Про доступ до судових рішень» і «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Щодо інших перерахованих вище ознак – місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку, то вони є факультативними. Зроблено висновок, що «запит» і «звернення» є абсолютно різними способами одержання інформації, які різняться за суб’єктами, строками, механізмом (процедурою) реалізації. Тому позиція окремих фахівців щодо потреби ст. 212-3 перейменувати на «Право на доступ до інформації» є неправильною, оскільки це значно звужує зміст права на збирання інформації, зводячи його винятково до надання інформації за запитами. Об’єктивна сторона правопорушення охоплює й потребу реагування на звернення, тобто викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. У більшості перерахованих нормативно-правових актах, що містяться в диспозиції ст. 212-3 КУпАП, чітко визначено строки та випадки правомірної відмови в наданні інформації. Щодо розкриття об’єктивної сторони цього порушення у формі неповного надання інформації чи такої, що не відповідає дійсності, то воно відсутнє.
5. З’ясовано особливості суб’єкта та суб’єктивної сторони адміністративного порушення права на інформацію. Суб’єктами проступку за такі порушення як: неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, відповідно до Закону України «Про звернення громадян» виступають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, посадові особи, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Суб’єктами проступку за такі порушення як: неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, відповідно до законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про доступ до судових рішень», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є розпорядники інформації; уповноважені для надання відповідей на запит розпорядниками інші юридичні чи фізичні особи. Підтримується пропозиція інших дослідників про потребу внесення поправок до КУпАП щодо включення і юридичної особи до переліку суб’єктів адміністративного проступку. Суб’єктивна сторона проступку характеризується виною у формі умислу чи необережності. Вина посадової особи щодо правопорушення, передбаченого ст. 212-3 КУпАП, виражається у двох формах: посадова особа усвідомлює, що її дії призводять до вчинення юридичною особою протиправного діяння і вчиняє ці дії; посадова особа не усвідомлює, що її дії призводять до вчинення юридичною особою протиправного діяння, хоча могла і повинна була це усвідомлювати, і вчиняє ці дії. Щодо мети та мотивів цього правопорушення, то вони відіграють факультативну роль.
6. Розроблено пропозиції щодо напрямів удосконалення адміністративно-правового регулювання права на інформацію, серед яких кодифікація адміністративного законодавства з виокремленням глави, що об’єднує всі правопорушення інформаційного характеру, прийняття Закону України «Про право на інформацію», ухвалення нової редакції статті 212-3 КУпАП:
«Стаття 212-3 «Порушення права на збирання інформації»
Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит або звернення громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян», «Про доступ до судових рішень» та «Про засади запобігання і протидії корупції», або на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» –
тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин і на посадових осіб – штраф від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до п’ятдесяти годин.
Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, –
тягне за собою накладення штрафу на громадян від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи від сорока до шістдесяти годин і на посадових осіб – штраф від вісімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від п’ятдесяти до шістдесяти годин».
7. Сформульовано напрями підвищення ефективності попередження адміністративного порушення права на інформацію. До заходів попередження адміністративного порушення права на інформацію можна віднести: громадський вплив (активно розвивається та не є на даний час достатньо дієвим), а також єдиний захід передбачений КУпАП – штраф. Зважаючи на суму штрафу, цей превентивний захід вважається неефективним. Саме тому автор висловлює думку про необхідність збільшення розміру штрафу, та акцентує, що в сучасних соціально-економічних умовах оптимальною базовою одиницею для розрахунку штрафів стає офіційно встановлена мінімальна заробітна плата на момент вчинення правопорушення, яка точніше відповідає динаміці змін доходів громадян, а також розміру грошових стягнень як міри відповідальності за вчинення правопорушення. Іншим видом посилення профілактичної дії адміністративних стягнень є розширення їхнього спектра, зокрема передбачення громадських робіт за порушення права на інформацію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституційне право України : [Підручник] / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. — К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2002. — 544 с.
2. Бисага Ю. М. Конституційно-процесуальне право: [Навч. посіб.] / [Ю. М. Бисага, В. В. Гомонай, В. І. Чечерський] — Ужгород : Наш рідний край, 2006. —256 с.
3. Конституційне право України: [Підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / За ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша. —X. : Право, 2008. —416 с.
4. Конституційне право України : [Підруч. для юрид. вузів] / За ред. проф. В. Ф. Погорілка. -2-ге вид., доп. і переопр . — К. : Наукова думка, 2000. — 732 с.
5. Конституційне право України. Академічний курс: [Підруч.: У 2 т.] / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. — К. : Юридична думка, 2008. —Т. 2. — 800 с.
6. Конституційні права, свободи і обов'язки людини і громадянина в Україні / За ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. —- К .: Юридична думка, 2008. — 252 с.
7. Погорілко В. Ф., Фєдорєнко В . Л. Конституційне право України : [Підруч.] / За заг. ред. В. Ф. Погорілка. —К. : Наукова думка; Прецедент, 2006. — 344 с
8. Погорілко В. Ф., Фєдорєнко В . Л. Конституційне право України. Акад. курс: [Підруч.: У 2 т. - Т. 1] / За ред . В. Ф. Погорілка. — К.: Юридична думка, 2006. — 544 с.
9. Совгиря О. В., Шукліна Н. Г . Конституційне право України: [Навч. посіб.] — К. : Юрінком Інтер, 2007. — 632 с.
10. Теліпко В. Е. Конституційне та конституційно-процесуальне право України : [Навч. посіб.] — К. : Центр учбової літератури, 2009. — 568 с.
11. Тодыка Ю. Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина: [Учеб. пособ.] —X. : Фолио. Рай-дер, 1998. — 292 с.
12. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: [Підруч. -3-тє вид. доп. і перероб.] — К. : Юрінком Інтер, 2006. —512 с.
13. Чушенко В. І., Заяць І. Я. Конституційне право України: [Підруч.] — К. : Ін Юре. 2007. — 488 с.
14. Шляхтун П. П. Конституційне право України: [Підруч.] — К. : Освіта України, 2008. — 592 с.
15. Шумака О. І. Громадські права і свободи людини за Конституцією Украіни : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / О.І. Шумака. — К., 2000. — 221 с.
16. Горова О. Б. Конституційні громадські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Оксана Борисівна Горова. — К., 2000. — 230 с.
17. Липачова Л. М. Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини : дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Лілія Миколаївна Липачова. — Д., 2002. — 196 с.
18. Мальота А. І. Конституційні особливості права та свободи людини і громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ : дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Андрій Іванович Мальота. — К., 2004. — 211 с.
19. Демиденко В. А. Утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції» : дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / В. А.Демиденко. — К., 2002. — 196 с.
20. Кушакова Н. В. Конституційне право на інформацію в Україні (порівняльний аналіз) : дис. … канд… юрид. наук: 12.00.02 / Наталія Вадимівна Кушакова. — К., 2003. — 243 с.
21. Кушакова Н.В. Конституційне право на інформацію в Україні (порівняльний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Н. В. Кушакова. — К., 2003. — 18 с.
22. Нестеренко О. В. Право на доступ до інформації в Україні: конституційно-правовий аспект : дис. … канд… юрид. наук: 12.00.02 / Оксана В’ячеславівна Нестеренко. — К., 2008. — 243 с.
23. Красноступ Г. Проблема визначення об’єкта та предмета інформаційного права / Г. Красноступ // Право України. — 2007. — № 5. — С. 125—128
24. Письменицький А. А. Информационное право Украины / А. А. Письменницкий. — Харьков : «Бизнес Информ», 1996. — 208 с.
25. Основи інформаційного права України : [навч. посіб.] / [В. С. Цимбалюк, В. Д. Гавловський, В. В. Гриценко та ін.; за ред.. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного та П. В. Мельника] — К. : Знання, 2004. — 274 с.
26. Основи інформаційного права України : [навч. посіб., 2-е вид.] / [В. С. Цимбалюк, В. Д. Гавловський, В. М. Брижко та ін.; за ред.. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного та П. В. Мельника] — К. :Знання, 2009. — 414 с.
27. Марущак А. І. Інформаційне право: доступ до інформації : [навч. посіб.] — К. : «КНТ», 2007. — 535 с.
28. Марущак А. І. Правомірні засоби доступу громадян до інформації : [навч.-практ. посіб.] — БілаЦерква : Вид-во «Буква», 2006. — 432 с.
29. Марущак А. І. Інформаційне право : регулювання інформаційної діяльності : [навч. посіб.] — К. : Видавничий дім «Скіф», КНТ, 2008. — 344 с.
30. Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основитеорії і практики) : [монографія]. — К. : «ОсвітаУкраїни», 2010. — 388 с.
31. Кормич Б. А. Інформаційне право : [Підручник]. — Х. :БУРУН і К, 2011. — 334 с.
32. Кормич Б. А. Організаційно-правові засади політики інформаційної безпеки України : [Монографія]. — Одеса: Юридична література, 2003.— 472 с.
33. Кормич Б. А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи : [Навч. посібник.] — К. : Кондор, 2004. — 384 с.
34. Марущак А. І. Інформаційне право України : [підручник] — К. : Дакор, 2011. — 456 с.
35. Копылов В. А. Информационное право. — М., 1997. — 510 с.
36. Рассолов М. М. Информационное право : [Учеб. пособие[/ М. М. Рассолов. — М., 1999. — 398 с.
37. Бачило И. Л. Информационное право. Основы практической информатики / И. Л. Бачило. — М., 2001. — 353 с.
38. Бачило И. Л. Информационное право / [И. Л. Бачило, В. Н. Лопатин, М. А. Федотов; под. ред.. Б.Н. Топорнина]. — СПб., 2001. — 787 с.
39. Бачило И. Л. Информационное право : [Учебник] / И. Л. Бачило. — М. : Издательство Юрайт; ИД Юрайт, 2010. — 454 с.
40. Кузенко Л. В. Правове регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління : дис. … канд… юрид. наук: 12.00.07 / Лариса Володимирівна Кузенко. — Х., 2003. — 200 с.
41. Благодарний А. М. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю : дис. … канд… юрид. наук: 12.00.07 / Андрій Миколайович Благодарний. — К., 2006. — 200 с.
42. Головкова О. М. Адміністративна відповідальність за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності : дис. … канд… юрид. наук: 12.00.07 / Ольга Миколаївна Головкова. — Х., 2009. — 200 с.
43. Запорожець І. Г. Адміністративно-правові засади управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності : дис. … канд… юрид. наук: 12.00.07 / І. Г. Запорожець. — Х., 2006. — 200 с.
44. Олійник О. В. Організаційно-правові засади захисту інформаційних ресурсів в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Олег Вікторович Олійник. — К., 2006. — 194 с.
45. Марценюк О. Г. Теоретико-методологічні засади інформаційного права України: реалізація права на інформацію : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Олександр Геннадійович Марценюк. — К., 2009. — 266 с.
46. Стоєцький О. В. Адміністративна відповідальність за порушення у сфері інформаційної безпеки України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Олексій Васильович Стоєцький. — К., 2013. — 191 с.
47. Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование). — М. :Юристъ, 2003. — 304 с.
48. Резолюція 59 Генеральної Асамблеї ООН // http://zakon4.rada.gov.ua
49. Конституція України // Відомості Верховної Ради. — 1996. — № 30. — Ст. 14.
50. Заяви про права, зобов'язання та практику, що підлягають внесенню в концепцію свободи інформації : Доповідь Комітету з прав людини ООН // http://zakon4.rada.gov.ua
51. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // http://zakon.rada.gov.ua
52. Конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 року // http://zakon.rada.gov.ua
53. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 40. — Ст. 263.
54. Огляд практики Європейського суду з прав людини. Норми і стандарти Конвенції про захист прав і основних свобод людини. — К. : Міністерство юстиції України, 2002. — 370 с.
55. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року // http://zakon.rada.gov.ua
56. Права человека и ты: Основные документы ООН, документы ОБСЕ и документы СЕ о правах человека / Сост. и ред. Ф.Куинн. — Варшава : ОБСЕ/БДИПЧ, 1997. — 288 с.
57. Африканська Хартія прав людини // www.african-court.org
58. Американська конвенція про права людини // http://constituanta.blogspot.com
59. Хартія основних прав Європейського Союзу // http://zakon2.rada.gov.ua
60. Международные акты о правах человека : [Сборник документов] / Комиссия по правам человека при Президенте РФ; Сост. В. А.Карташкин, Е. А.Лукашева. — М. : НОРМА, 2000. — 784 с.
61. Окінавська хартія Глобального інформаційного суспільства // http://zakon2.rada.gov.ua
62. Марценюк О. Етапи розвитку інформаційного законодавства: міжнародний та національний аспект / О. Марценюк // Право України. — 2007. — № 7. — С. 120—124.
63. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Права людини і громадянина в Україні: [Навч. посіб.] — К. : Юрінком Інтер, 2003. — 336 с.
64. Дженис М. Европейское право в области прав человека (практика и комментарии). Пер с англ. [Дженис М., Кэй Р., Брэдли Э.] — М. : «Права человека», 1997. — 640 с.
65. Чуприна О. В. Генезис права на інформацію: міжнародне та національне законодавство / О. В. Чуприна // Правова інформатика. – 2012. – № 1 (33). – С. 82–85.
66. Ліпкан В. А. Права і свободи людини та громадянина в інформаційній сфері в умовах проведення конституційної реформи в Україні / В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко // Конституція України: зміни чи нова редакція : матеріали круглого столу, присвяченого 15-й річниці прийняття Конституції України : спец. вип., 24 черв. 2011 р. / редкол.: В.В. Коваленко (голов. ред..) та ін. — К. : Юрінком Інтер, 2011. — 196 с.
67. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40—44. — Ст. 356.
68. Кравченко В. В. Конституційне право України : [Навч. посіб.] – К. : Атіка, 2002. — 480 с.
69. Гулиев В. Е., Рудинский Ф. М. Социалистическая демократия и личные права. — М. : Юрид. Лит., 1984. — 190 с.
70. Копейчиков В. В. Права человека: мифы и реальность. — К. :Вища школа, 1987. — 87 с.
71. Матузов Н. И. Теория государства и права : [Курс лекций] / Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. - 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Юристъ, 2001. — 776 с.
72. Ростовщиков И. В. Обеспечение прав и свобод личности в СССР. Вопросы теории. — Саратов : Изд-воСарат. Ун-та, 1988. — 117 с.
73. Рабінович П. М. Права людини та їх юридичне забезпечення : [навч. посіб.] — К., 1992. — 100 с.
74. Рабінович П. М. Права людини: загальнотеоретичні засади / П. М. Рабінович // Проблеми законності: Міжреспубліканський міжвідомчий збірник. — Х., 1998. — Вип. 36. — С. 12—25.
75. Щетинин Б. В. Проблемы теории советского государственного права. — М. : Юрид. лит.,1974. — 288 с.
76. Рабінович П. Основні права людини: поняття, класифікації, тенденції / П. Рабінович // Український часопис прав людини. — 1995. — №1. —С. 14—22.
77. Бачило И. Л. Информационное право. Роль и место в системе права Российской Федерации/ И. Л. Бачило // Государство и право. — 2001. — № 2. — С. 5—14.
78. Конституційне право України : [Підручник] / [Академія правових наук України; За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики]. — К. : Українська правнича фундація, 1999. — 678 с.
79. Погорілко В. Ф. та ін. права і свободи людини і громадянина в Україні / [НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; В. Ф. Погорілко, В. В. Головченко, М. І. Сірий]. — К. : Ін Юре, 1997. — 51 с.
80. Декларація принципів міжнародного культурного співробітництва від 4 листопада 1966 року // http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_067
81. Практика Європейського Суду та Європейської комісії з прав людини при застосуванні статті 10 Європейської конвенції з прав людини: Сорок років юриспруденції Суду та Комісії: 1959-1999. — К. : Укр. правнича фундація, 2000. — 71 с.
82. Конституційне право України : [підр. для студ. вищ. навч. закл.] / [За ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша]. — Х. : Право, 2010. — 416 с.
83. Майданник О. О. Конституційне право України : [навч. посіб.] — К. : Алерта, 2011. — 380 с.
84. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України : [підручник]. — К. : ТОВ «КНТ», 2011. — 527 с.
85. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации : [Учебник для вузов. - 3-е изд., изм. и доп.] — М. : НОРМА, 2001. — 784 с.
86. Тронь В. Феномен інформації – майбутнє Всесвіту/ В. Тронь // Вісник УАДУ. — 1998. — № 4. — С. 200—207
87. Философский словарь. (Под ред. Розенталя М.М.) — М. : Политиздат, 1972 — 496 с.
88. Лукашевич В. Г. До визначення поняття «інформація», що вживається в сучасному юридичному обігу/ В. Г. Лукашевич // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 1998. — № 3. — С. 263—268
89. Кормич Б. А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України :дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Борис Анатолійович Кормич. — О., 2004. — 427 с.
90. Голубєв В. О. Програмно-технічні засоби захисту інформації від комп’ютерних злочинів. — Запоріжжя : ВЦ «Павел», 1998. — 127 с.
91. Про телекомунікації : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 12. — Ст. 155
92. Залізняк В. А. Систематизація інформаційного законодавства України : дис. … канд… юрид. наук: 12.00.07 / Віталій Анатолійович Залізняк. — К., 2011. — 210 с.
93. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 року// Відомості Верховної Ради (ВВР). — 1992. — № 48. — Ст. 650.
94. Лапчинский М. В. Некоторые аспекты исследования понятия “юридические средства охраны гражданских прав”/ М. В. Лапчинский // Государство и право. — 2003. — № 5. — С. 88—90.
95. Общая теория прав человека / Под редакцией Е. А. Лукашевой. — М : 1996. —171 с.
96. Игонин С. В. Институт личной неприкосновенности работников правоохранительных органов в законодательстве современной России: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 „Административное право и процесс; финансовое право” / С. В. Игонин. — М., 2000. — 18 с.
97. Брижко В. М. Організаційно-правові питання захисту персональних даних : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Валерій Михайлович Брижко. — К., 2004. — 221 с.
98. Кучук А. М. Теоретико-правові засади правоохоронної діяльності в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 /Кучук Андрій Миколайович. — К., 2007. — 198 с.
99. Про міліцію : Закон України // Відомості Верховної Ради . — 1991. — № 4. — Ст. 20
100. Теорія держави та права : [підручник (за вимогами кредитно-модульноїсистеминавчання)] / Є. О. Гіда, Є. В. Білозьоров, А. М. Завальний, А. О. Осауленко та ін..; за заг. ред. Є. О. Гіди; Національна академія внутрішніх справ. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2011. — 363 с.
101. Кодекс про адміністративні правопорушення : Закон України // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1984. — додаток до № 50. — Ст. 1122.
102. Чуприна О. В. Право на інформацію: адміністративно-правовий аспект / О. В. Чуприна // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 1. – С. 127–130.
103. Чуприна Право на інформацію: сутність та зміст / О. В. Чуприна // Матеріали науково-практичної конференції «Правові та політичні проблеми сучасності» (м. Луцьк, 22 квітня 2012 р.). – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2012. – С. 44–47.
104. Бугайчук К. Л. Адміністративні проступки : сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики : дис. … канд… юрид. наук: 12.00.07 / Константін Леонідович Бугайчук. — Х., 2002. — 242 с.
105. Скибицкий В. В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. — К. : Наукова думка, 1987. — 183 с.
106. Адміністративне право України : [Підручник] / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. / За ред. Ю. П. Битяка.] — К. : Юрінком Інтер, 2005. — 544 с.
107. Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право) : [навч. посіб.] / В. К. Колпаков. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 256 с.
108. Правознавство : [Підручник] / [Опришко В. Ф., Шульженко Ф. П., Шимон С. І. та ін.]; за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. — К. : КНЕУ, 2003. — 767 с.
109. Правознавство : [Навчальний посібник] / [Мельник П. В., Самілик Г. М., Савченко Л. А. та ін.] ; за заг. ред. П. В. Мельника.— Ірпінь : Академія державної податкової служби України, 2001. — 310 с.
110. Адміністративне право України. Академічний курс : Підручник : у 2 т. / редкол.: В. Б. Авер’янов (голова) [та ін.]. Том 1. Загальна частина. — К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. — 584 с.
111. Коваль Л. Адміністративне право України : [Курс лекцій] (Загальна частина). — К. : Основи,1994. — 154 с.
112. Стеценко С. Г. Адміністративне право України: [Навчальний посібник] / С. Г. Стеценко. — К. : Атака, 2008. — 624 с.
113. Адміністративне право України. Академічний курс : [підручник] : У двох томах : Т. 1. Загальна частина / ред. колегія : В. Б. Авер’янов (голова). — К. : Видавництво „Юридична думка”, 2005. — 624 с.
114. Колпаков В. К. Адміністративне право України : [Підручник]. — К. : Юрінком Інтер, 2001. — 752 с.
115. Червякова О. Порушення права на інформацію / О. Червякова // Вісник прокуратури. — 2003. — № 8 (26). — С. 84—90
116. Харламова С. О. Кримінальна відповідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю : дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Харламова Світлана Олегівна. — К., 2007. — 221 с.
117. Кримінальне право України: Загальна частина : Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. / За ред. П. С.Матишевського, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка. — К. : Юрінком-Інтер, 1997. — 506 с.
118. Кримінальне право України: Загальна частина : [Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти] / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація]. — Київ — Харків : Юрінком Інтер — Право, 2002. — 415 с.
119. Наумов А. В. Российское уголовное право / А. В. Наумов — М., 1996. — 560 с.
120. Матвієнко П. Є. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про комерційну таємницю : дис. … канд… юрид. наук: 12.00.07 / Поліна Євгенівна Матвієнко. — К., 2010. — 187 с.
121. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно–правовой охраны. — М. : Академия МВД СССР, 1980. — 248 с.
122. Кримінальне право України. Загал. Частина : [Підручник] / [Андрусів Г. В., Андрушко П. П., Бенківський В. В. та ін. / За ред. Матишевського П. С.] — К. : Юрінком Інтер, 1997. — 512 с.
123. Тацій В. Проблеми реалізації Конституції України / В. Тацій, Ю. Тодика // Вісник Академії правових наук України. — 2000. — № 2. — С.20—29
124. Хорошко В. А. Методы и средства защиты информации / В. А. Хорошко, А. А. Чекатков; под ред. Ю. С. Ковтанюка — К. : Издательство Юниор, 2003. — 504 с.
125. Марущак А. І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом : [курс лекцій] / Анатолій Іванович Марущак. — К. : КНТ, 2007. — 208 с.
126. Ярочкин В. И. Предприниматель и безопасность. Часть 1 / В. И. Ярочкин. — М.: «Экспертное бюро», 1994. — 64 с.
127. Адміністративне право : [підручник]. – Вид. 2, змін. І доп. / За заг. Ред.. Т. О. Коломоєць. — К. : Істина, 2012. — 528 с.
128. Курс адміністративного права України : [підручник] / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко, І. Д. Пастух, В. Д. Сущенко та ін. / за ред.. В. В. Коваленка. — К. : Юрінком Інтер, 2012. — 808 с.
129. Про доступ до публічної інформації : Закон України // Офіційний вісник України. — 2011. — № 10. — Ст. 446
130. Громико І. Інформаційна зумовленість адміністративних правопорушень / І. Громико, О. Громико // Право України. — 2008. — № 12. — C. 52—58
131. Про звернення громадян : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 47. — Ст. 256
132. Право на доступ до інформації як елемент правового статусу особи : Роз’яснення Міністерства юстиції України від 3 травня 2012 року // http://zakon2.rada.gov.ua
133. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації : Постанова Кабінету Міністрів України // Офіційний вісник України. — 1997. — № 16. — Ст. 85
134. Про доступ до судових рішень : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 15. — Ст. 128
135. Про засади запобігання і протидії корупції : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 40. — Ст. 404
136. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України // Офіційний вісник України. — 2012. — № 62 — Ст. 2509
137. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і факультетів / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук, В. В. Зуй та ін.]; За ред. Ю. П. Битяка. — Харків : Право. — 2000. — 520 с.
138. Алфьоров С. М. Адміністративне право : Загальна частина. [Навч. посібник] /.[ Алфьоров С. М., Ващенко С. В., Купін А. П.]. — К. : Центр учбової літератури, 2011. — 216 с.
139. Лук’янець Д. М. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / Д. М. Лукянець, К., 2000. — 19 с.
140. Про пожежну безпеку : Закон України // Відомості Верховної Ради України. —– 1994. — № 5. — ст. 21.
141. Колпаков В. К. Адміністративне право України : [Підручник]. — К. : Юрінком Інтер. — 1999. — 736 с.
142. Про державну службу : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.
143. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
144. Кримінальний кодекс України: Закон України // Офіційний вісник України. — 2001. — № 21. — Ст. 920.
145. Кодекс України про адміністративні правопорушення : [Науково-практичний коментар] / Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін..; - 2-ге вид. — К. : Всеукраїнська асоціація видавців «правова єдність», 2008. — 655 с.
146. Янюк Н. «Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять / Н. Янюк // Право України. — 2009. — № 11. — С. 24—32
147. Петришин А. В. Статус должностного лица : природа, структура, специализация. — К., 1990. —74 с.
148. Популярна юридична енциклопедія / [В. К. Гіжевський, В. В. Головаченко, Е. Ф. Демський та ін.] ; кер. В. С. Ковальський. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 528 с.
149. Пахомов И. Н. Виды советских государственных служащих, их права и обязанности. — Львов,1965. — 71 с.
150. Усольцев А. Т. Должностное лицо в советском государственном управлении / А. Т. Усольцев // Правоведение. — 1987. — № 2. — С. 13—19.
151. Плахотнюк Н. Г. До питання про визначення в адміністративному праві поняття посадової особи державної служби в Україні / Н. Г. Плахотнюк // Актуальні проблеми держави і права. — Одеса, 2003. — Вип. 19. — С. 204—207.
152. Кодекс України про адміністративні правопорушення : [науково- практичний коментар] / [Р. А. Калюжний, М. І. Іншин, І. М, Шопіна та ін.] — видання четверте, із змінами та доповн станом на 10 листопада 2012 року. — К. : Алерга; ЦУЛ, 2011. — 712 с.
153. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. — М.: Госюриздат, 1960. — 244 с.
154. Дагель П. С., Михеев Р. Установление субъективной стороны преступления : [Учебное пособие] / П. С. Дагель, Р. Михеев. — Владивосток: Дальневост. гос. ун-т, 1972. — 36 с.
155. Баскаков В. Ю. Адміністративно-правовий режим інформації з обмеженим доступом : дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 /Володимир Юрійович Баскаков. — К., 2012. — 193 с.
156. Громадяни у пошуках інформації: українські реалії / Упорядники: І. Підлуська, С. Горобчишина. — К. : Агентство “Україна”, 2005. — 180 с.
157. Про державну таємницю : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 16. — Ст. 93.
158. Лук’янець Д. М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку : [Монографія]. — К. : Ін–т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. — 220 с.
159. Жеплинский А. Доступ к информации в странах центральной и восточной Европы / А. Жеплинский., Т. Сенев, Р. Дзенвульский // Ежеквартальный бюллетень. Специальные службы в условиях конституционной демократии и общественные интересы. — 1999. – № 2/3. — С. 1— 25.
160. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності : Указ Президента // Офіційний вісник України. — 1997. — № 24. — Ст. 11.
161. Кисин В. Р. Административное правонарушение: понятие, состав, квалификация : [Учеб. пос.] — М. : МВШМ, 1991. — 56 с.
162. Петров И. Н. Ответственность хозорганов за нарушение обязательств. — М. : Юрид. лит., 1974. — 214 с.
163. Гражданское право Украины : [Учебник. Часть 1] / [Пушкин А. А., Самойленко В. М., Шишка Р. Б. и др. / Под ред. А. А. Пушкина и В. М. Самойленко]. — Х. : Основа, 1996. — 260 с.
164. Батанова Н. М. Конституційні делікти в Україні : проблеми теорії та практики : дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Наталія Миколаївна Батанова. — К., 207. — 238 с.
165. Пугинский Б. И. Применение принципа вины при регулировании хозяйственной деятельности / Б. И. Пугинский // Советское государство и право. — 1979. — № 10. — С. 63—70
166. Советское гражданское право : [Учебник ] / [Под ред. В.А. Рясенцева, Н.П. Волошина]. — М. : Юрид. лит., 1987. — 480 с.
167. Советское хозяйственное право / Под общ. ред. И. Г. Побирченко. — К. : Вища школа, 1985. — 334 с.
168. Овчарова Е. В. Материально-правовые проблемы административной ответственности юридических лиц (к проекту Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях) / Е. В. Овчарова // Государство и право. — 1998. — № 7. — С. 1