АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

brief description

КРИМСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ОДЕСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ДОКУЧАЄВА ВІКТОРІЯ ЮРІЇВНА

УДК 342.951:351.85

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Комзюк Анатолій Трохимович,
доктор юридичних наук, професор

Сімферополь – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ 11
1.1. Культурна спадщина як об’єкт правової охорони 11
1.2. Обмеження та обтяження щодо використання об’єктів культурної спадщини 47
1.3. Адміністративна відповідальність у системі засобів забезпечення охорони культурної спадщини 75
Висновки до першого розділу 105
РОЗДІЛ 2. ПІДСТАВИ ТА ПРОЦЕДУРИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ 108
2.1. Підстави адміністративної відповідальності за правопорушення
у сфері охорони культурної спадщини 108
2.2. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення у сфері охорони культурної спадщини 123
2.3. Провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері охорони культурної спадщини 134
2.4. Напрямки вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини 163
Висновки до другого розділу 175
ВИСНОВКИ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 185

ВСТУП
Актуальність теми. Культурна спадщина України як комплекс культурних ресурсів, успадкованих із минулого, незалежно від їх належності, ідентифікованих людьми як відображення та вираження їхніх цінностей, віри, знань і традицій, що постійно розвиваються, є невід’ємною частиною світового культурного надбання. Її збереження і примноження – пріоритетний напрям політики держави у сфері культури.
На території України зосереджено велику кількість цінних та унікальних пам’яток культури. Проте управління їх охороною та розвитком залишає бажати кращого. Нагальним залишається питання створення цілісної системи органів з охорони культурної спадщини. Сучасна розпорошеність владних повноважень зумовлює дублювання окремих функцій та конфлікт відомчих інтересів з окремих питань. Стан справ у пам’яткоохоронній політиці є визначальним не лише з точки зору розвитку науки, мистецтва чи збереження національної пам’яті. Він справляє вагомий вплив на розвиток інвестиційного клімату країни, адже розвиток підприємництва, що прямо чи опосередковано пов’язане із культурною спадщиною, закладений у основні пріоритети регіонів, які володіють культурним надбанням. Опосередковано стан галузі сприяє притягненню і розвитку суміжних сервісних галузей через збільшення споживання. Крім того, діяльність органів влади в цій сфері є своєрідним показником якості сприйняття і розуміння нею не лише європейського практичного досвіду розбудови демократії, але й змісту та вимог актуального європейського права, що є одним із чинників прийняття інвестиційних рішень.
Порушення пам’яткоохоронного законодавства є просто кричущими, науковці б’ють на сполох у зв’язку із катастрофічним станом об’єктів, їх руйнацією, втратою внаслідок втілення комерційних проектів, які переважно безкарно порушують пам’яткоохоронне законодавство. Сама ж реалізація пам’яткоохоронної політики є вельми заплутаним процесом, що зумовлено, з одного боку, наявністю великої кількості регулюючих органів, а з іншого – практичною відсутністю відповідальності будь-якого з них. Вітчизняне законодавство, за оцінками експертів, хоч і потребує доповнень, є достатнім для оптимального регулювання відносин, пов’язаних із збереженням національної культурної спадщини.
Питання охорони культурної спадщини і способи її забезпечення протягом тривалого часу привертають увагу вчених i практиків. Їм присвячено праці провідних вітчизняних науковців – В. Б. Авер’янова, А. Б. Агапова, О.Ф. Андрійко, С. С. Алексєєва, В. І. Акуленка, Д. М. Бахраха, Ю. П. Битяка, А. С. Васильєва, Ю. О. Венедіна, В.В. Галунька, В.М. Гаращука, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, Т. Г. Каткової, С.В. Ківалова, Л. В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, В. І. Курила, Б. М. Лазарєва, О. Є. Луньова, Д. М. Лук’янця, Н. С. Малеїна, І. В. Март’янова, О. І. Мельничук, Н. В. Михайлової, О. І. Остапенка, Ю. С. Шемшученка та ін. Разом із тим, проблеми адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини досліджено недостатньо.
Отже, необхідність удосконалення адміністративно-правового забезпечення охорони культурної спадщини, брак вітчизняних наукових розробок з цих питань обумовлюють актуальність дослідження проблем адміністративної відповідальності за правопорушення у зазначеній сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до «Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр.» (затверджені наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755) та «Пріоритетних напрямів наукових досліджень Кримського юридичного інституту ОДУВС на 2009–2012 рр.» (рішення Вченої ради від 19 листопада 2008 р., протокол № 3).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретичних засад адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини, удосконалення практики її реалізації, формулювання науково обґрунтованих висновків та рекомендацій з цих питань.
Відповідно до поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
– визначити культурну спадщину як об’єкт правової охорони;
– охарактеризувати обмеження та обтяження щодо використання об’єктів культурної спадщини;
– з’ясувати зміст та особливості адміністративної відповідальності в системі засобів забезпечення охорони культурної спадщини;
– розкрити підстави адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини;
– визначити підвідомчість справ про адміністративні правопорушення у сфері охорони культурної спадщини;
– охарактеризувати провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері охорони культурної спадщини;
– виявити недоліки та сформулювати основні напрямки вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за правопорушення
у сфері охорони культурної спадщини.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються у сфері адміністративно-правової охорони культурної спадщини.
Предмет дослідження становить адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, провести системний аналіз адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини. У ході дослідження використано загальнонаукові та спеціальні правові методи дослідження. За допомогою діалектичного методу пізнання здійснювалось дослідження та обґрунтування основних понять, які використовуються в роботі, та розгляд правових явищ у контексті їх взаємозв’язку. Логічний метод (аналіз, синтез, індукція, дедукція) використано під час дослідження нормативно-правових актів, аналітичних матеріалів, концепцій та точок зору авторів з окремих питань, які входили до предмета дослідження. За допомогою методу системного аналізу визначено систему правового регулювання адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини. Для встановлення змісту правових норм та вимог використовувався метод доктринального тлумачення правових норм. З використанням емпіричного методу досліджувалась практика застосування чинного законодавства.
Усі використані методи наукового дослідження ґрунтуються на вимогах об’єктивного і всебічного аналізу процесів та явищ суспільного розвитку, що відбувалися і відбуваються в Україні при здійсненні правової охорони культурної спадщини. Це, у свою чергу, дозволило різнобічно дослідити адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини та обґрунтувати напрями подальшого вдосконалення законодавства України щодо її реалізації.
Нормативною основою дисертації є Конституція України, закони та інші законодавчі акти України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, інші підзаконні нормативні акти, які регулюють адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини. Використано також ряд проектів законодавчих актів. Інформаційну та емпіричну базу дослідження становлять узагальнення охоронної діяльності органів державної влади, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці проведено монографічне дослідження адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
– уперше обґрунтовано необхідність виділення та надано авторське визначення поняття пам’яткоохоронного права, яке розуміється як правовий інститут особливої частини адміністративного права – система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються з приводу охорони та використання об’єктів культурної спадщини відповідно до загальновизнаних принципів збереження, відкритості, загальнодоступності останніх, заборони їх незаконного відчуження та повернення в Україну незаконно вивезених об’єктів культурної спадщини;
– уперше визначено поняття та види обмежень і обтяжень щодо використання об’єктів культурної спадщини. Під обмеженнями розуміється комплекс правових вимог та адміністративних засобів, пов’язаних зі встановленням обов’язку осіб утриматися від певних форм поведінки, яка може призвести або призведе до зміни, ушкодження, знищення або нецільового використання об’єкта культурної спадщини. Обтяженнями є комплекс правових вимог та адміністративних засобів, пов’язаних зі встановленням обов’язку осіб здійснити певні визначені законодавством дії, направлені на збереження, належне використання та охорону об’єктів культурної спадщини;
– подальшого розвитку набуло визначення культурної спадщини як об’єкта правової охорони: це створені природою та людиною матеріальні та духовні цінності, які зберігаються і передаються із покоління в покоління, а також визнані суспільством та державою необхідними, незалежно від часу, простору і форм власності для підтримання вітчизняної культури та духовного вдосконалення народу;
– дістало подальшого розвитку визначення поняття охорони культурної спадщини, під якою пропонується розуміти систему правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації історичних та культурних цінностей;
– удосконалено розуміння системи методів охорони культурної спадщини, серед яких виділяється: законодавча ініціатива і законотворча робота, контроль за виконанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, ведення Державного реєстру нерухомих пам’яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об’єктів культурної спадщини, забезпечення публікації Державного реєстру нерухомих пам’яток України та внесення до нього змін, здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування й музеєфікації пам’яток та інших робіт на пам’ятках;
– набули подальшого розвитку наукові розробки щодо підстав та порядку притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, запропоновано запровадити чіткі норми, що встановлюють відповідальність юридичних осіб за правопорушення в зазначеній сфері, підстави для порушення провадження за такою категорією справ тощо;
– уперше запропоновано здійснити вдосконалення дозвільно-погоджувальної системи у сфері охорони культурної спадщини, зокрема провести комплексне обстеження, інвентаризацію та паспортизацію будівель, включаючи їх підземні частини; запровадити відкритий кадастр земельних ділянок та об’єктів нерухомості зі вказівкою на їх власників, зазначенням документів, що засвідчують права власності та/чи користування; забезпечити вільний (у т.ч. віддалений – через Інтернет) доступ громадян до існуючої та тієї, що розробляється, містобудівельної документації;
– набули подальшого розвитку наукові положення щодо системи та повноважень органів, які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері охорони культурної спадщини, зокрема обґрунтовано пропозиції щодо включення до повноважень контролюючих органів у цій сфері можливості накладення стягнень за відповідні правопорушення на фізичних осіб;
– сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавства про адміністративні правопорушення, зокрема КпАП України, Земельного та Цивільного кодексів України, Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері положення й висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення проблем адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, визначення нових напрямків адміністративно-правової охорони об’єктів культурної спадщини;
– у правотворчості в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення законодавства України, зокрема щодо внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Земельного та Цивільного кодексів України, Закону України «Про охорону культурної спадщини»;
– у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить удосконалити адміністративну відповідальність у системі засобів забезпечення охорони культурної спадщини;
– у навчальному процесі матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці навчальної та навчально-методичної літератури з дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративна відповідальність», їх уже враховано в навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: «Держава і право: de lege praeterita, instante, futura» (Миколаїв, 2009 р.); «Науковий потенціал сучасної юриспруденції» (Тернопіль, 2009 р.); «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (Одеса, 2010 р.).
Публікації. Основні положення й результати дисертації викладено у чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також трьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється в з’ясуванні сутності адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них такі:
1. Під культурною спадщиною як об’єктом правової охорони запропоновано розуміти створені природою та людиною матеріальні і духовні цінності, які зберігаються і передаються із покоління в покоління, а також визнані суспільством та державою необхідними поза залежності від часу, простору і форм власності для підтримання вітчизняної культури та духовного вдосконалення народу. Культурна спадщина містить у собі матеріальну (нерухомі об’єкти – пам’ятки (археологічні об’єкти, історичні об’єкти, об’єкти монументального мистецтва, об’єкти архітектури та містобудування, об’єкти садово-паркового мистецтва, ландшафтні об’єкти, об’єкти науки і техніки) та рухомі об’єкти – культурні цінності) та нематеріальну спадщину.
2. Аргументовано, що ефективність адміністративно-правової охорони культурної спадщини великою мірою залежить від правильного законодавчого визначення термінів «культурні цінності», «культурна спадщина», «пам’ятки історії та культури», а також суб’єктів правовідносин, що є носіями прав і обов’язків щодо використання та охорони таких об’єктів. Невідмежованість та неоднозначність цих понять породжує низку проблем у їх адміністративно-правовій охороні. У правовому сенсі вони полягають у тому, що одні й ті ж самі об’єкти можуть бути віднесені до різних понять. Як наслідок, на об’єкти поширюються різні міжнародно-правові режими, які нерідко суперечать один одному.
3. На підставі проведеного аналізу законодавства та практики його застосування щодо встановлення обмежень та обтяжень у діяльності з використання культурної спадщини дано правове визначення та класифікацію відповідних обмежень та обтяжень.
4. Під охороною культурної спадщини запропоновано розуміти систему правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації історичних та культурних цінностей.
5. Основними методами охорони культурної спадщини, передбаченими для державних органів, названо законодавчу ініціативу і законотворчу роботу, контроль за виконанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, ведення Державного реєстру нерухомих пам’яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об’єктів культурної спадщини, забезпечення публікації Державного реєстру нерухомих пам’яток України та внесення до нього змін, здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування й музеєфікації пам’яток та інших робіт на пам’ятках.
6. Зроблено висновок, що значущість адміністративної відповідальності як засобу забезпечення охорони культурної спадщини полягає у швидкості, простоті та економічності застосування і дієвості заходів адміністративного стягнення для досягнення правоохоронної мети. У зв’язку з тим, що в Україні вчиняється велика кількість адміністративних проступків, а їх шкідливість порівняно невелика, доцільним вбачається застосування саме адміністративної відповідальності за них.
7. Визначено і охарактеризовано підстави адміністративної відповідальності у сфері охорони культурної спадщини, насамперед діяння, які завдають шкоди об’єктам культурної спадщини. Адміністративно-правові норми, які визначають склади адміністративних проступків, що посягають на окремі об’єкти культурної спадщини, виконують охоронну функцію, забороняючи певну поведінку під загрозою застосування адміністративних санкцій. Одночасно вони здійснюють регулятивну функцію, відмежовуючи правомірне діяння від протиправного. Адміністративні правопорушення у сфері охорони культурної спадщини характеризуються загальними ознаками, властивими для будь-яких адміністративних проступків. Істотною відмінністю, яка дозволяє виділити їх у самостійну групу, є об’єкт посягання – відносини у сфері охорони культурної спадщини.
8. З’ясовано особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері охорони культурної спадщини в чинному законодавстві. Наголошено, що практично відсутні загальні норми, які визначали б суб’єктивні підстави адміністративної відповідальності юридичних осіб, а також обставини, що її виключають. Використовувати ж щодо юридичних осіб положення КпАП України неможливо, оскільки весь зміст цього кодифікованого акта, його концепція виходять з інших положень, визнаючи суб’єктом адміністративного проступку лише фізичну особу. У зв’язку з цим зазначено, що фактичною підставою для порушення провадження в справах про адміністративні проступки юридичних осіб є вчинення діяння, що містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Такі ознаки встановлюються особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини складати акт про порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
9. Наголошено, що велика кількість органів (посадових осіб), які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері охорони культурної спадщини, є невиправданою. Для того щоб кваліфіковано вирішувати справи про адміністративні правопорушення у зазначеній сфері, часто необхідно володіти спеціальними знаннями, наприклад добре знати характерні властивості об’єктів культурної спадщини, що становлять його історико-культурну цінність, на підставі якої ці об’єкти визнаються пам’яткими, та ін. Оперативність та економічність провадження в багатьох випадках забезпечуватиметься тим, що стягнення накладатимуть співробітники тих органів, які здійснюють контроль та нагляд за додержанням відповідних правил. Оскільки і видання правових актів управління, і контроль за їх дотриманням та виконанням, і застосування заходів адміністративного примусу за порушення вимог таких актів утворює управлінський цикл, то з урахуванням вимог ефективності і оперативності управлінського процесу він має здійснюватись одними органами або органами, що входять до однієї системи.
10. Провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері охорони культурної спадщини визначається як низка послідовних дій уповноважених органів (посадових осіб), а в деяких випадках інших суб’єктів, які згідно з нормами адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушників до відповідальності і забезпечення виконання винесеної постанови.
11. Обґрунтовано пропозицію щодо необхідності закріплення в законах, якими встановлено адміністративну відповідальність юридичних осіб, переліку осіб, які мають право оскаржувати постанови про накладення адміністративних стягнень, строків оскарження прийнятих стосовно них рішень і моменту, з якого можливе таке оскарження, оскільки Закон України «Про охорону культурної спадщини» не передбачає для юридичних осіб порядку оскарження постанови про накладення стягнення. Таке становище суттєво обмежує реалізацію прав юридичних осіб на оскарження рішень, прийнятих щодо них, ускладнює однозначне застосування чинного законодавства з цих питань.
12. У Законі України «Про охорону культурної спадщини» запропоновано також передбачити строк виконання постанови про накладення адміністративного стягнення та наслідки несвоєчасного виконання рішення уповноваженого державного органу чи посадової особи. Насамперед необхідно встановити строки звернення постанови про накладення фінансових санкцій до виконання, що сприятиме зміцненню законності та державної дисципліни. Постанова про накладення адміністративного стягнення має виконуватись з дня вручення її під розписку представникові юридичної особи, тобто з дня одержання рішення про накладення відповідного стягнення. У разі оскарження або опротестування такої постанови – з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
13. Актуальними для охорони та збереження культурної спадщини визнаються внесення змін і доповнень до низки законодавчих актів та прийняття нового законодавства, наведення порядку в державному адмініструванні та налагодження ефективної співпраці з громадськістю й інвестиційним сектором. Затвердження містобудівних правил для кожного міста загалом і окремо для історичного ареалу із відповідним зонуванням також сприятиме більш ефективному управлінню охороною культурних цінностей.
14. Запропоновано запровадити жорсткішу систему покарань за незаконне будівельне втручання, самовільні роботи та недбалість щодо пам’яток. Штрафні санкції за самовільне встановлення малих архітектурних форм, рекламних конструкцій тощо пропонується встановити на рівні не менше 1000 гривень на день зі збільшенням на різного рівня коефіцієнт для зони ЮНЕСКО, історичної забудови центру міста, історичного ареалу міста та інфляційним індексуванням. Норми про штрафи за самовільне будівельне втручання у вигляді прибудов/надбудов, споруд, будов, цілісних майнових комплексів в історичній частині доцільно замінити на обов’язковий демонтаж об’єкта самовільного будівельного втручання коштом забудовника, чим змінити існуючу на сьогодні ситуацію, коли такі норми фактично дозволяють «узаконити» будь-які руйнівні роботи.
15. Акцентується увага на необхідності вдосконалення дозвільно-погоджувальної системи. Зокрема, потрібно провести комплексне обстеження, інвентаризацію та паспортизацію будівель, включаючи їх підземні частини. Запровадити відкритий кадастр земельних ділянок та об’єктів нерухомості зі вказанням їх власників, зазначенням документів, що засвідчують права власності та/і користування. Забезпечити вільний (у т. ч. віддалений – через Інтернет) доступ громадян до існуючої та тієї, що розробляється, містобудівельної документації.
16. З метою вдосконалення чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини, посилення режиму її охорони, підвищення відповідальності за правопорушення, а також забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України щодо збереження культурної спадщини пропонується внести зміни до чинних нормативно-правових актів, а саме: Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про музеї та музейну справу» та «Про оподаткування прибутку підприємств», а також взаємно узгодити між собою Земельний кодекс України та Закон України «Про охорону культурної спадщини».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абакумова Ю. В. Правове регулювання адміністративної відповідальності : навч. посіб. / Ю. В. Абакумова ; Класич. приват. ун-т. – Запоріжжя : [КПУ], 2008. – 215 с.
2. Агапов А. Б. Административная ответственность : учебник / А. Б. Агапов. – М. : Статут, 2000. – 251 с.
3. Агапов А. Б. Центральные органы управления СССР в сфере культурного строительства : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук / А. Б. Агапов. – М., 1989. – 25 с.
4. Административная ответственность / Ин-т государства и права РАН, Академ. правовой ун-т ; отв. ред. И. Л. Бачило, Н. Ю. Хаманева. – М. : ИГП РАН, 2001. – 150 с.
5. Административное право Украины : учебник / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцкий, В. Н. Гаращук [и др.] ; под ред. проф. Ю. П. Битяка. – 2-е изд., перераб. и доп. – Х. : Право, 2003. – 576 с.
6. Административное право : учебник / под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. – М. : Юристъ, 1999. – 728 c.
7. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків) : навч. посіб. / за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. І .П. Голосніченка. – К. : КІВС, 2003. – 112 с.
8. Адміністративна відповідальність в Україні : навч. посіб. / А. Т. Комзюк, В. А. Гуменюк, О. В. Синьов [та ін.] ; за заг. ред. А. Т. Комзюка. – 2-е вид.‚ виправл. і допов. – Х. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. – 112 с.
9. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи : [монографія] / [за заг. ред. Н. Р. Нижник, Н. Т. Гончарук] ; Секретаріат Кабінету Міністрів України. – [Д.] : [Монолит], 2009. – 384 с.
10. Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції : зб. наук. праць за матеріалами наук.-практ. конф. (м. Київ, 14–15 лют. 2003 р. / Акад. прав. наук України, Київськ. регіон. центр. – К. : АДЕФ-Україна, 2003. – 320 с.
11. Адміністративне право України : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. К. Шкарупа, М. В. Коваль, О. П. Савчук [та ін.] ; Нац. акад. держ. податкової служби України. – Ірпінь : [б. в.], 2005. – 247 с.
12. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла ; Одеська нац. юрид. акад. – Вид. 3-тє, переробл. і допов. – О. : Фенікс, 2008. – 394 с.
13. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла ; Одеськ. нац. юрид. акад. – Вид. 2-ге, перероб. і допов. – О. : Юрид. л-ра, 2002. – 311 с.
14. Адміністративне право України : підруч. для юрид. вузів і фак. / Ю. П. Битяк‚ В. В. Богуцький‚ В. М. Гаращук [та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – Х. : Право‚ 2000. – 520 с.
15. Адміністративне право України : практикум / Г. В. Грянка, В. К. Матвійчук, Ю. В. Нікітін ; Нац. акад. упр. – К. : Азимут-Україна, 2004. – 143 с.
16. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. : у 2-х т. Т. 1: Загальна частина / В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк [та ін.] ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : [Юрид. думка], 2004. – 583 с.
17. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. : у 2-х т. Т. 2: Особлива частина / В. Б. Авер’янов, Ю. П. Битяк, І. А. Грицяк [та ін.] ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : [Юрид. думка], 2009. – 598 с.
18. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. Т. 1: Загальна частина / редкол.: В. Б. Авер’янов (голова). – К. : Юрид. думка, 2004. – 584 c.
19. Адміністративні правопорушення в системі права : навч.-метод. посіб. / О. В. Кузьменко, С. С. Гнатюк, В. В. Новіков, Л. Г. Чистоклєтов ; Львівськ. держ. ун-т внутр. справ. – Л. : [б. в.], 2006. – 151 с.
20. Аки А. Д. Гаагская конвенция – первый международный документ в защиту памятников истории и культуры (К 40-летию Гаагской конвенции) / А. Д. Аки // Охрана наследия за рубежом: опыт прошлого и современные проблемы. – М. : Изд. РНИИ культурного и современного наследия, 1994. – С. 6–15.
21. Акуленко В. И. Ответственность за нарушение законодательства об охране культурного наследия // Международное сотрудничество в борьбе с преступностью : учеб. Пособие / В. И. Акуленко. – Ирпень : Нац. акад. гос. налоговой службы Украины, 2005. – С. 25–51.
22. Акуленко В. І. Культурна спадщина / В. І. Акуленко, Ю. С. Шемшученко // Юрид. енцикл. : у 6 т. Т. 3 / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 2001. – 790 с.
23. Акуленко В. І. Літопис охорони пам’яток Радянської України / В. І. Акуленко // Пам’ятки України. – 1985. – № 2. – С. 28–31.
24. Акуленко В. І. Охорона пам’яток культури в Україні: 1917–1990 / В. І. Акуленко. – К. : Вища шк., 1991. – 274 с.
25. Акуленко В. І. Охорона пам’яток культури в Українській РСР (1922–1929 рр.) / В. І. Акуленко // Український історичний журнал – 1972. – № 6. – С. 113–118.
26. Акуленко В. І. Термінологічні колізії в законодавстві України про охорону культурної спадщини в контексті міжнародного права / В. І. Акуленко // Правова держава. – 2003. – Вип. 14. – С. 430–435.
27. Акуленко В. І. Формування міжнародно-правової позиції України в охороні культурних цінностей / В. І. Акуленко // Суверенітет України і міжнародне право. – К. : Манускріпт, 1995. – C. 313.
28. Андрес Г. О. Охорона культурної спадщини України в контексті світових інтеграційних процесів (друга половина ХХ – початок ХХІ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 26.00.05 «Музеєзнавство. Пам’яткознавство» / Г. О. Андрес. –К., 2009. – 20 с.
29. Анохіна Л. С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Л. С. Анохіна. – Х., 2001. – 15 с.
30. Анохіна Л. С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Анохіна Людмила Степанівна. – Х., 2001. – 158 с.
31. Антоненко П. Занедбана пам’ять [Електронний ресурс] / Петро Антоненко // Слово просвіти. – 2009. – № 6 (487). – 12–18 лют. – Режим доступу: http://slovoprosvity.org/pdf/2009/slovo-6.pdf.
32. Антошкіна В. К. Роль юристів та правоохоронців у збереженні культурно-історичної спадщини : навч.-метод. посіб. / В. К. Антошкіна, В. Ю. Мурзін ; Запорізьк. юрид. ін-т Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ України, Бердянськ. ун-т менедж. і бізнесу. – Донецьк : Юго-Восток, 2007. – 132 с.
33. Архітектурна спадщина України : монографія / Держ. ком. України з буд-ва та архітектури, Упр. реставрації та реконструкції сторіч. забудови, ДНДІ теорії та історії архітектури і містобудування, Голов. упр. містобудудування і архітектури Київськ. міськ. держ. адміністрації, Укр. акад. архітектури. – К. : НДІТІАМ ; Головкиївархітектура, 2002. – 471 с.
34. Базанов В. Л. Проблемы сохранения историко-культурного наследия в условиях обновления общества (на примерах материальных памятников истории и культуры Российской федерации) : дис. … канд. филос. наук / В. Л. Базанов. – М., 1991. – 210 с.
35. Баскин Ю. Я. История международного права / Ю. Я. Баскин, Д. И. Фельдман. – М. : Междунар. отнош., 1990. – 208 с.
36. Батіщева О. С. Державне управління розвитком національної культури в умовах глобалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / О. С. Батіщева. – Л., 2007. – 20 с.
37. Бахрах Д. Н. Административная ответственность граждан в СССР / Д. Н. Бахрах. – Свердловск : Изд- во Урал. ун-та, 1989. – 204 с.
38. Бахрах Д. Н. Административное право : учеб. для вузов / Д. Н. Бахрах. – М. : БЕК, 1997. – 368 с.
39. Бахрах Д. Н. Законодательство об административной ответственности / Д. Н. Бахрах. – Пермь : Кн. изд-во, 1969. – 313 с.
40. Битяк Ю. П. Административное право Украины. Общая часть : учеб. пособие / Ю. П. Битяк, В. В. Зуй. – Х. : Одиссей, 1999. – 224 с.
41. Богуславский М. М. Международная охрана культурных ценностей / М. М. Богуславский. – М. : Междунар. отнош., 1979. – 192 с.
42. Бондаренко Г. П. Адміністративна відповідальність в СРСР / Г. П. Бондаренко. – Л. : ЛДУ, 1975. – 176 c.
43. Бородін І. Л. Завдання та стадії розгляду справ про адміністративне правопорушення (проступок) / І. Л. Бородін // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 32. – К. : Ін-т. держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – 622 с.
44. Бритюк О. О. Археологи проти корупції. Протидія корупції в галузі охорони культурної спадщини / О. О. Бритюк, Ю. В. Ращупкіна, В. В. Щербаченко ; Східноукр. центр громад. ініціатив, Луганськ. археол. спілка. – Луганськ : [Янтар], 2007. – 130 с.
45. Будапештська декларація із всесвітньої спадщини (2000 р.) // Правова охорона культурної спадщини : зб. док. – К. : Інтерграфік, 2004. – С. 117–118.
46. Вечерський В. В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України : монографія / В. В. Вечерський ; НДІ теорії та історії архітектури й містобудування, Головн. упр. містобуд. і архітектури. Київськ. міськдержадміністрації. – К. : НДІТІАМ ; Головкиївархітектура, 2002. – 592 с.
47. Вечерський В. В. Спадщина містобудування України. Теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць : монографія / В. В. Вечерський ; Наук.-дослід. ін-т теорії та історії архітектури і містобудування, Гол. упр. містобуд. і архітектури. Київськ. міськдержадміністрації. – К. : НДІТІАМ ; Головкиівархітектура, 2003. – 560 с.
48. Відбулося розширене засідання колегії прокуратури області [Електронний ресурс] / Прокуратура Кіровоградської області. – Режим доступу: http://www.kir.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=
19905&fp=161&s=print.
49. Відділ з питань розвитку туризму, музеїв та кадрової роботи управління культури і туризму облдержадміністрації [Електронний ресурс] / Управління культури і туризму Кіровоградської облдержадміністрації. – Режим доступу: http://www.kultura.kr.ua/articles.php?lng=ua&pg=56.
50. Воробьев М. В. Японский кодекс «Тайхо Еро ре» (VIII в.) и право раннего средневековья / М. В. Воробьев. – М. : Наука, 1990. – 384 с.
51. Гаганова Н. А. Концепция разделения властей и идея субсидиарности / Н. А. Гаганова // Государство и право. – 2003. – № 3. – С. 88–91.
52. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР / И. А. Галаган. – Воронеж : ВГУ, 1970. – 267 c.
53. Герасименко Є. Суб’єкт адміністративного проступку / Є. Герасименко // Право України. – 1999. – № 4. – С. 41–44.
54. Гладун З. С. Адміністративне право України : навч. посіб. / З. С. Гладун. – Тернопіль : Карт-бланш, 2004. – 579 с.
55. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України : навч. посіб. / С. Т. Гончарук. – К. : КМУЦА, 1995. – 78 c.
56. Гриценко І. С. Становлення і розвиток наукових поглядів на основні інститути відчизняного адміністративного права : монографія / І. С. Гриценко ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К. : Київ. ун-т, 2007. – 335 с.
57. Гриценко І. С. Становлення і розвиток наукових поглядів на основні інститути вітчизняного адміністративного права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук. : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / І. С. Гриценко. – Х., 2008. – 35 с.
58. Гришина Н. В. Соціально-правовий аспект адміністративної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Н. В. Гришина. – Х., 2008. – 21 с.
59. Денисов В. Н. Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве / В. Н. Денисов, В. И. Евинтов. – К. : Наук. думка, 1992. – 244 с.
60. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
61. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 c.
62. Державний реєстр національного культурного надбання (пам’ятки містобудування і архітектури України) // Пам’ятки України: історія та культура. – 1999. – № 2–3. – С. 19.
63. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи : монографія / за ред. Ю. Шемшученка. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2001. – 656 с.
64. Додин Е. В. Административная деликтология : курс лекцій / Е. В. Додин. – Одесса : БАХВА, 1997. – 115 с.
65. Дорст Ж. До того, как умрет природа / Ж. Дортс. – М. : Прогресс, 1968. – 415 с.
66. Дрозд Ю. В. Співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами адміністративного примусу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Ю. В. Дрозд. – К., 2010. – 18 с.
67. Дубровський В. Охорона пам’яток культури в УРСР / В. Дубровський // Охорона пам’яток культури на Україні. – Зб. 1. – Х., 1927. – С. 5–13.
68. Дубровський В. Про потребу історично-археологічних досліджень України / В. Дубровський // Наука на Україні: бюлетень Укрнауки. – 1926. – № 1. – С. 35–38.
69. Дубровський В. Типи пам’яток матеріальної культури і форми їх охорони / В. Дубровський // Зб. матеріалів Одеської крайової комісії для охорони пам’яток матеріальної культури та природи. – О., 1927. – С. 7–8.
70. Дубровський В. Чергові завдання сучасного музейного будівництва на Україні / В. Дубровський // Український музей. – Зб. 1. – К., 1927. – С. 13–26.
71. Елистратов А. И. Основные начала административного права : монография / А. И. Елистратов ; Крымск. юрид. ин-т, Харьк. нац. ун-т внутр. дел. – М. : Изд. Г. А. Лемана, 1914 ; [Симф.] : [Оригинал М], [2007]. – 499 с.
72. Ефективність державного управління та управлінських кадрів в умовах змін : зб. наук. праць / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Ін-т підвищ. кваліфікації керівн. кадрів. – К. : НАДУ, 2005. – 167 с.
73. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини, Лондон, 6 трав. 1969 р. (ЕТS № 66) // Україна в міжнародно-правових відносинах. – Кн. 2. Правова охорона культурних цінностей. – К., 1997. – С. 298–304.
74. Європейська конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи, Гранада, 3 жовт. 1985 р. (ЕТS № 121) // Правова охорона культурної спадщини : зб. док. – К. : Інтерграфік, 2004. – С. 67–74.
75. Європейська конвенція про правопорушення щодо культурних цінностей, Дельфи, 23 черв. 1985 р. (ЕТS № 119) // Культурна спадщина України: правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища : зб. док. – К., 2002. – С. 306–319.
76. Європейська ландшафтна конвенція [Електронний ресурс] : міжнар. док. вiд 20 жовт. 2000 р. № ETS № 176. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_154. – Конвенцію ратифіковано Законом України від 7 верес. 2005 р. № 2831-IV.
77. Жильцов О. Л. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: процесуально-правовий аспект : автореф. дис.на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. Л. Жильцов. – Х., 2007. – 20 с.
78. Задихайло О. А. Організація управління культурою в Україні (адміністративно-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. А. Задихайло. – Х., 2006. – 19 с.
79. Зарубежное законодательство в области сохранения культурного и природного наследия : информ. сб. – М. : Ин-т наследия, 1999. – 96 с.
80. Збереження архітектурно-містобудівної спадщини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minregionbud.gov.ua/uk/index.php?id
=1807.
81. Збереження архітектурно-містобудівної спадщини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minregionbud.gov.ua/uk/index.php?id
=1505.
82. Звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин порушення Конституції України та законів України, прийняття протиправних рішень посадовими особами Київської міської ради та її виконавчого органу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=35262&pf35401=143618.
83. Зелінський А. Ф. Кримінологія : навч. посіб. / А. Ф. Зелінський. – Х. : Рубікон, 2000. – 240 с.
84. Игнаткин И. А. Охрана памятников истории и культуры : справ. пособие / И. А. Игнаткин. – К. : Вища шк., 1990. – 168 с.
85. Икоников А. О ценностях подлинных и мнимих [Електронний ресурс] / Андрей Икоников // Наше наследие. – 1990. – № 15. – Режим доступу: http://www.nasledie-rus.ru/podshivka/1990-15.php.
86. Іванов В. В. Матеріально-правові та процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності : навч. посіб. / В. В. Іванов. – О. : Астропринт, 2001. – 156 с.
87. Ієвлєва В. П. Охорона та збереження iсторичної промислово-виробничої забудови населених пунктiв України / В. П. Ієвлєва // Архiтектурна спадщина України. – Вип. 3, ч. 2. – К. : Українознавство, 1996. – 542 с.
88. Калаянов Д. П. Правова регламентація адміністративного затримання правопорушників міліцією України / Д. П. Калаянов, С. М. Остюченко, А. А. Аносенко. – Вид. 3-тє, допов. – О. : Одеський юрид. ін-т НУВС, 2002. – 42 с.
89. Калугін П. М. Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони пам’яток історії [Електронний ресурс] / П. М. Калугін, О. О. Попельницький // Праці Науково-дослідного ін-ту пам’яткоохоронних досліджень. – Вип. 2. – Режим доступу: http://www.spadshina.pl.ua/2010-02-14-23-49-48/392-2010-03-07-19-36-34.
90. Карпенко О. Д. До питання щодо реформування інституту адміністративної відповідальності / О. Д. Карпенко // Матеріали Першої національної науково-теоретичної конференції «Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування» (18–21 черв. 1998 р., м. Яремче, Івано-Франківська обл.). – Яремче, 1998. – С. 47–49.
91. Каткова Т. Г. Діяльність ОВС України з питань захисту культурної спадщини: адміністративно-правові аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Т. Г. Каткова. – Х., 2008. – 20 с.
92. Каткова Т. Г. Правова охорона культурної спадщини в Україні / Т. Г. Каткова. – Х. : Право, 2008. – 216 с.
93. Кінаш Я. І. Трансформація адміністративної відповідальності: правові та організаційні засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Я. І. Кінаш. – Ірпінь, 2005. – 20 с.
94. Кінаш Я. І. Трансформація адміністративної відповідальності: правові та організаційні аспекти : навч. посіб. / Я. І. Кінаш, Ю. Я. Кінаш, М. В. Коваль ; Донецьк. ун-т економіки та права. – Донецьк : ДонУЕП, 2008. – 118 с.
95. Коваль Л. В. Адміністративне право України. Курс лекцій. Загальна частина / Л. В. Коваль. – К. : Основи, 1994. – 154 с.
96. Коліушко І. Поняття адміністративної відповідальності та адміністративного правопорушення в сучасному українському праві / І. Коліушко, О. Банчук // Право України. – 2008. – № 4. – С. 31–37.
97. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : монографія / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
98. Конституція України : від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
99. Коренев А. П. Нормы административного права и их приминение / А. П. Коренев. – М. : Юрид. лит., 1978. – 142 с.
100. Корнієнко В. В. Історико-культурна спадщина та її використання в туристичній сфері України (1991–2007 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук. : спец. 07.00.01 «Історія України» / В. В. Корнієнко. – К., 2008. – 20 с.
101. Кравчук Л. М. Держава і влада: досвід адміністративної реформи в Україні : монографія / Л. М. Кравчук. – К. : Інтелект, 2001. – 190 с.
102. Крыгин Е. В. Криминалистическая экспертиза в административном процессе : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук. : спец. 12.00.07 «Административное право, финансовое право, информационное право» / Е. В. Крыгин. – Х., 1982. – 18 с.
103. Крылова Н. Е. Уголовная ответственность юридических лиц во Франции: предпосылки возникновения и основные черты / Н. Е. Крылова // Вест. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 1998. – № 3. – С. 69–80.
104. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу : монографія / О. В. Кульменко. – К. : Атіка, 2005. – 352 с.
105. Культурна спадщина людства: збереження та використання : навч. посіб. / В. І. Акуленко, І. П. Магазинщикова, М. І. Моздир, О. О. Тарасенко ; за ред. І. П. Магазинщикової. – Л., 2002. – 160 с.
106. Культурна спадщина України – невід’ємна частина світового культурного надбання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.utr.tv/news/?id=12995.
107. Культурна спадщина України: не примноження, а втрати [Електронний ресурс] / Рахункова палата України. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/printable_article/774646.
108. Культурна спадщина України: правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища : зб. офіц. док. / Генпрокуратура України ; упоряд. В. І. Фріч ; відповід. ред. М. В. Гарник. – К. : Істина, 2002. – 336 с.
109. Курило Т. В. Правова охорона культурної спадщини України : монографія / Т. В. Курило ; Львівськ. юрид. ін-т МВС України. – Л. : [б. в.], 2005. – 155 с.
110. Курило Т. В. Становлення і розвиток законодавства про охорону культурної спадщини в Україні: історико-правове дослідження : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Курило Тетяна В’ячеславівна. – К.,2003. – 222 с.
111. Курінний Є. В. Предмет і об’єкт адміністративного права України : монографія / Є. В. Курінний ; МВС України, Юрид. акад. – Д. : Ліра ЛТД, 2004. – 339 с.
112. Куян І. А. Деякі питання реформування інституту адміністративної відповідальності / І. А. Куян // Матеріали Першої національної науково-теоретичної конференції «Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування» (18–21 черв. 1998 р., м. Яремче, Івано-Франківська обл.). – Яремче, 1998. – С. 56–57.
113. Лазарев Б. М. Государственное управление на этапе перестройки / Б. М. Лазарев ; пер. с фр. В. Шовкун. – М. : Юрид. лит., 1988. – 320 с.
114. Лисенков С. Л. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. / С. Л. Лисенков. – К. : Юрисконсульт ; КНТ, 2006. – 355 с.
115. Літошенко О. С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. С. Літошенко. – К., 2005. – 21 с.
116. Лосицький Ю. Г. До питання архітектурних копій у відтворенні Hаціонального архітектурного спадку : Праці НДІ пам’яткоохоронних досліджень [Електронний ресурс] / Ю. Г. Лосицький. – Режим доступу: http://spadshina.org.ua/index.php?sID=32&itemID=38.
117. Лотте Д. С. Основы построения научно-технической терминологии / Д. С. Лотте // Вопросы теории и методики. – М. : Изд-во АН СССР, 1961. – 160 с.
118. Лук’янець Д. М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку : монографія / Лук’янець Д. М. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
119. Лук’янець Д. М. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності : автореф. дис. на здоубяття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Д. М. Лук’янець. – К., 2000. – 19 с.
120. Лук’янець Д. М. Розвиток інституту адмінітративної відповідальності: концептуальні засади та проблеми право реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук. : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Д. М. Лук’янець. – К., 2007. – 35 с.
121. Лукьянец Д. Юридическое лицо как субъект административной ответственности: дополнительные аргументы за / Л. Лукьянец // Юридическая практика. – 2001. – № 18 (176). – С. 7–10.
122. Львів: історична та культурна спадщина (до 750-річчя заснування Львова) : матеріали наук. конф., 14 квіт. 2006 р. / М-во України з питань надзвич. ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильськ. катастрофи, Львівськ. держ ун-т безпеки життєдіяльності. – Л. : [б. в.], 2006. – 262 с.
123. Майстров Л. Е. Памятники науки и техники и их значение / Л. Е. Майстров // Памятники науки и техники. – М. : Наука, 1981. – 224 с.
124. Максимов В. В. Правова охорона культурних цінностей у конвенціях ЮНЕСКО : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 / Максимов Владислав Володимирович. – К., 1997. – 146 с.
125. Малишева О. В. Державне управління сферою туризму та охороною культурної спадщини (регіональний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / О. В Малишева. – Х., 2008. – 19 с.
126. Марушкевич А. А. Науково-педагогічна спадщина Івана Огієнка в контексті розвитку національної освіти і виховання в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / А. А. Марушкевич. – К., 2004. – 43 с.
127. Масленников М. Я. Порядок обжалования постановлений по делам об административных правонарушений : учебн. пособие / М. Я. Масленников. – Калинин, 1988. – 54 с.
128. Матіос А. В. Адмініністративна відповідальність посадових осіб : [монографія] / А. В. Матіос. – К. : Знання, 2007. – 223 с.
129. Матіос А. В. Адміністративна відповідальність посадових осіб у сфері державного управління : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / А. В. Матіос. – К., 2006. – 19 с.
130. Мельничук О. І. Міжнародно-правовий статус всесвітньої культурної і природної спадщини : [монографія] / О. І. Мельничук. – К. : Наук. думка, 2008. – 285 с.
131. Мельничук О. І. Статус всесвітньої культурної та природної спадщини людства в міжнародному праві : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Мельничук Олена Ігорівна. – К., 2006. – 221 с.
132. Мельничук О. І. Статус всесвітньої культурної та природної спадщини людства в міжнародному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / О. І. Мельничук. – К., 2006. – 19 с.
133. Менеджмент культурної спадщини в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://model21.org.ua/kulturniy-mon-toring/anal-tika/.
134. Методичні рекомендації щодо обліку, проведення обстеження стану пам’яток садово-паркового мистецтвата заходів щодо їхнього збереженнята використання [Електронний ресурс] / Л. В. Томілович ; НДІ пам’яткоохоронних досліджень. – Режим доступу: http://www.spadshina.org.ua/index.php?sID=32&itemID=61.
135. Механізми державного управління науково-технологічною сферою (світовий та вітчизняний досвід) : монографія / Л. А. Мусіна, Т. К. Кваша, Н. В. Березняк [та ін.] ; Укр. ін-т наук.-техн. і екон. інформації. – К. : [УкрІНТЕІ], 2009. – 216 с.
136. Миколаєнко О. І. Перегляд справ про адміністративні правопорушення в адміністративному провадженні. Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 31. – К. : Ін-т. держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – 624 с.
137. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответст