АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ ПРИЙНЯТТЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У ВІДНОСИНАХ З НАСЕЛЕННЯМ

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. Загальна характеристика управлінських рішень органів внутрішніх справ та адміністративних процедур
1.1. Взаємодія органів внутрішніх справ з населенням як об’єкт організаційно–управлінського впливу………………………………………………………………..10
1.2. Сутність та види управлінських рішень органів внутрішніх справ у відносинах з населенням……………………………………………….......................31
1.3. Поняття адміністративної процедури…………...................................................57
Висновки до першого розділу………...……………………………………………...69
РОЗДІЛ ІІ. Адміністративно–процедурні питання прийняття та реалізації управлінських рішень органів внутрішніх справ у відносинах з населенням
2.1.Адміністративні процедури прийняття управлінських рішень органів внутрішніх справ у відносинах з населенням…………………………………….…72
2.2.Адміністративні процедури реалізації управлінських рішень органів внутрішніх справ у відносинах з населенням……………………………………...108
2.3.Забезпечення законності адміністративних процедур прийняття та реалізації управлінських рішень органів внутрішніх справ у відносинах з населенням…………………………………………………………………………...123
Висновки до другого розділу ……………………………………………...……….137
РОЗДІЛ ІІІ. Удосконалення адміністративних процедур прийняття та реалізації управлінських рішень органів внутрішніх справ
3.1.Ефективність управлінських рішень органів внутрішніх справ у відносинах з населенням………………………….………………………………………………..139
3.2.Напрямки вдосконалення адміністративних процедур прийняття та реалізації управлінських рішень органів внутрішніх справ у відносинах з населенням.......150
Висновки до третього розділу……………………………………………...……….170
ВИСНОВКИ ...............................................................................................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...176
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У системі державного управління органи внутрішніх справ посідають особливе місце, це обумовлено, перш за все, тими функціями, які вони покликані виконувати, а також тим, що їх діяльність здійснюється безпосередньо серед населення і охоплює практично всі сфери суспільного життя. Кожна практична дія органу внутрішніх справ, в чому б вона не проявлялася, розпочинається з прийняття певного управлінського рішення, яким передбачено безперервний комплекс заходів щодо його реалізації.
Особливістю системи органів внутрішніх справ є масштабність та важливість прийнятих ними управлінських рішень, які стосуються широких верств населення і зачіпають інтереси більшої кількості громадян особисто. Вони, як правило, приймаються в умовах обмежених часових ресурсів, ризику, інформаційної невизначеності, тому проблема підвищення їх якості є особливо актуальною. Це зумовлено процесами переорієнтації морально–правових цінностей в країні, насамперед на людину, гарантування її прав і свобод, встановленням партнерських відносин між органами внутрішніх справ та населенням.
Органами внутрішніх справ приділяється постійна увага всебічному та об’єктивному розгляду звернень громадян як одній з основних форм взаємодії з населенням. Минулого року ними розглянуто 11 млн. звернень громадян, що майже на третину більше, ніж у 2006 році. За результатами перевірок приймалися численні управлінські рішення щодо захисту конституційних прав громадян та інтересів держави, усунення порушень законів. Найбільша кількість звернень громадян до органів внутрішніх справ у 2007 р. стосувалася питань забезпечення законності, боротьби зі злочинністю (58%); з питань забезпечення соціального і правового захисту особи (27%); з питань нагляду за додержанням і застосуванням чинного законодавства (7%); з питань боротьби із корупцією (8%).
Аналіз статистичних даних за 2007 р. дає можливість стверджувати, що МВС України посідає друге місце після Міністерства праці та соціальної політики України за кількістю розглянутих звернень, які надійшли від громадян.
На сьогодні основними причинами виконання необґрунтованих рішень органами внутрішніх справ є низький рівень практики застосування адміністративних процедур стосовно їх підготовки та прийняття, які не в повній мірі відповідають вимогам часу та змісту адміністративно-правової реформи. Крім того, на цей час дослідження адміністративно–процедурних питань прийняття управлінських рішень ОВС не є систематичними та комплексними, хоча останнім часом у вітчизняній і зарубіжній літературі проблемам методології прийняття управлінських рішень надається все більша увага.
Науково–теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційного дослідження склали праці вітчизняних і зарубіжних вчених в галузі теорії управління, адміністративного права та процесу, зокрема: В.Б. Авер’янова, М.І. Ануфрієва, І.В. Арістової, Г.В. Атаманчука, В.Д. Бакуменка, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, Є.О. Безсмертного, Р.Ф. Васильєва, В.Р. Весніна, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, А.О. Дєгтяра, Є.В. Додіна, В.М. Князєва, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, А.Т. Комзюка, В.В. Конопльова, О.П. Коренєва, М.М. Мартиненка, В.І. Московця, Н.Р. Нижник, В.Г. Перепелюка, В.П. Пєткова, В.М. Плішкіна, Ю.О. Тихомирова, О.Г. Фролової, М. Альберта, Б. Гурне, Г. Драммонда, Д. Марча, М. Мескона, Х. Райфі, Г. Саймона, Ф. Хедоурі та інших.
Водночас треба зазначити, що глибоке, комплексне дослідження адміністративних процедур прийняття та реалізації управлінських рішень органів внутрішніх справ, зокрема, у відносинах з населенням до даного часу не проводилось, а відсутність монографічної літератури з цієї проблематики свідчить як про складність цього питання, так і про недостатню увагу з боку вчених правознавців.
Таким чином, недостатня теоретична розробленість обраної теми, її наукова новизна, значимість та актуальність для практичної діяльності органів внутрішніх справ зумовлюють потребу у проведенні поглибленого наукового дослідження.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 3.1 Приоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.3.7 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення змісту та особливостей адміністративних процедур щодо підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням, їх місця в загальній системі управлінських рішень та актів управління, а також розробка конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо удосконалення правового регулювання адміністративно–процедурних питань прийняття та реалізації зазначеного виду рішень.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:
– з’ясувати особливості становлення і розвитку взаємодії між органами внутрішніх справ та населенням в Україні;
– сформулювати поняття та визначити особливості управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням;
– здійснити класифікацію видів управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням;
– розмежувати поняття «управлінське рішення» та «нормативно–правовий акт»;
– охарактеризувати роль і місце адміністративних процедур в діяльності органів внутрішніх справ;
– визначити сутність адміністративних процедур прийняття і реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням;
– здійснити характеристику способів забезпечення законності адміністративних процедур прийняття і реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням;
– визначити вимоги до управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням, дотримання яких забезпечить ефективність рішень;
– сформулювати основні напрямки вдосконалення адміністративних процедур прийняття і реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються в сфері прийняття та реалізації працівниками ОВС управлінських рішень у відносинах з населенням.
Предмет дослідження становлять адміністративні процедури прийняття та реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. За допомогою логіко–семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1–1.3). Порівняльно–правовий метод та методи класифікації, групування використовувались для визначення окремих видів управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням (підрозділ 1.3). За допомогою історико–правового методу досліджувалися процеси становлення та розвитку взаємодії органів внутрішніх справ і населення (підрозділ 1.1). Системно–структурний метод використано для визначення місця правових норм, які регулюють адміністративні процедури прийняття та реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням (підрозділи 2.1–2.3). Статистичний і документальний аналіз застосовувались для визначення недоліків правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ та їх посадових осіб по здійсненню управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням (підрозділи 1.1). Компаративний метод використано для вироблення пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення адміністративних процедур прийняття та реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням (підрозділ 2.5).
Нормативну базу дисертаційного дослідження становлять Конституція України, закони України, укази Президента України та Постанови Кабінету Міністрів України, нормативно–правові акти Міністерства внутрішніх справ України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є одним з перших спроб у вітчизняній адміністративно–правовій науці комплексних досліджень, присвячених адміністративно–процедурним питанням прийняття і реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
– набуло подальшого розвитку з’ясування особливостей взаємодії органів внутрішніх справ з населенням, які полягають у встановленні добровільного та рівноправного зв’язку, обміну інформацією та засновані на принципах взаємодопомоги та співробітництва;
– вдосконалено поняття управлінського рішення органів внутрішніх справ. Порівняно з існуючими, його пропонується розглядати як зовнішній вираз конкретних дій, зроблених на основі аналізу оперативної обстановки та оцінки функціонування органу внутрішніх справ, що має відносно особливий правовий характер і визначається орієнтацією на досягнення конкретних результатів;
– уперше визначені особливості управлінських рішень органів внутрішніх справ у відносинах з населенням, які відображають основний зміст та характер взаємодії органів внутрішніх справ із зовнішнім середовищем і визначають головні напрямки правоохоронної зовнішньо–адміністративної діяльності;
– вперше розглянуто роль і місце управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням, з урахуванням притаманних їм властивостей запропоновано класифікацію зазначеної категорії рішень за ознаками: 1) цільового призначення; 2) за способом прийняття; 3) залежно від джерела виникнення; 4) залежно від змісту волі прийняття управлінського рішення та ступеня свободи дії суб’єкта, який організовує його виконання; 5) за видами критеріїв; 6) залежно від початку й кінця вирішення завдання; 7) за методом аналізу інформації; 8) за часом дії; 9) за способом фіксації.
– подальшого розвитку набуло встановлення співвідношення понять «нормативно–правовий акт» і «управлінське рішення». Виявлення їх властивостей на практиці дає можливість розуміти «управлінське рішення» дещо ширше, ніж поняття «нормативно–правовий акт»;
– дістало подальшого розвитку визначення змісту адміністративної процедури, що полягає у офіційно встановленому порядку прийняття та виконання суб’єктами відповідних адміністративно-правових відносин управлінського рішення (акта) та порядок вчинення адміністративних й організаційних дій (заходів) з метою реалізації й забезпечення прав, свобод, законних інтересів громадян;
– вдосконалено теоретичне положення щодо сутності адміністративних процедур прийняття та реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням із застосуванням системного підходу в контексті врахування особливостей адміністративної діяльності органів внутрішніх справ. Вперше досліджено процедури прийняття та реалізації оперативних управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням, особливість яких полягає у негайному виконанні останніх;
– дістала подальшого розвитку характеристика способів забезпечення законності адміністративних процедур прийняття та реалізації управлінських рішень органів внутрішніх справ у відносинах з населенням;
– набуло подальшого розвитку положення про ефективність управлінського рішення ОВС у відносинах з населенням шляхом визначення вимог, що ставляться до нього, зокрема, надійності та раціональності;
– вперше розроблені науково–практичні рекомендації щодо визначення основних напрямків подальшого вдосконалення адміністративних процедур прийняття та реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання висновків та пропозицій дисертації:
– сфері науково–дослідної діяльності – для подальшої розробки адміністративних процедур прийняття та реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням;
– правотворчості – для вдосконалення правового регулювання прийняття та реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням;
– правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить поліпшити практику застосування адміністративних процедур прийняття та реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням;
– навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані під час проведення занять з дисциплін «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» та «Адміністративне право».
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась за розділами і в цілому на спільних засіданнях кафедр адміністративної діяльності ОВС та кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково–практичних конференціях: «Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки» (Харків, 2006); «Актуальні проблеми сучасної науки» (Харків, 2006); «Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України» (Євпаторія, 2006), (тези опубліковані).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в одинадцяти статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.

bibliography

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його застосування, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретичних засад та правового регулювання адміністративних процедур прийняття та реалізації управлінських рішень органів внутрішніх справа у відносинах з населенням. До основних із них віднесені такі:
1. Раціональним є вживання в теорії і на практиці терміну «сфера взаємодії органів внутрішніх справ з населенням» із закріпленням у законодавстві. Сутність цього терміну полягає у поступовому розвитку подальших взаємостосунків на принципах партнерства, зокрема, добровільності, рівноправності, взаємодопомоги, які дозволяють в процесі спільних узгоджених дій встановити відкриті й довірливі стосунки, покращити стан правопорядку та знизити рівень злочинності. Взаємодія органів внутрішніх справ з населенням носить різноманітний та ускладнений характер. Вона реалізується на партнерських засадах, в різних формах, і потребує прийняття з боку міліції спеціальних управлінських рішень, які стосуються профілактичної роботи, правової освіти населення, впливу на поведінку неповнолітніх, виконання загальнообов’язкових рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх компетенції.
2. Під управлінським рішенням органів внутрішніх справ слід розуміти зафіксований яким-небудь способом (усно або письмово) вольовий акт, висновок, зроблений на основі аналізу оперативної обстановки та оцінки функціонування органу внутрішніх справ (підрозділу, відділу), прийнятий суб’єктом управління (керівником органу або підрозділом, співробітником), в межах його компетенції та встановленому порядку, який містить постановку цілей, методи та стратегію їх виконання. З метою вдосконалення здійснення спільних заходів органів внутрішніх справ і населення щодо охорони громадського порядку та запобігання правопорушень, доцільно виділити їх у типове управлінське рішення ОВС у відносинах з населенням. Таке рішення має бути прийняте у формі статуту з відповідним внесенням до загального класифікатору управлінських рішень органу внутрішніх справ.
3. Управлінське рішення ОВС у відносинах з населенням відображає основний зміст та характер взаємодії органів внутрішніх справ з громадськістю, визначає головні напрями правоохоронної зовнішньо-адміністративної діяльності (перш за все, щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки тощо).
4. Надано наступну класифікацію управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням: 1) за цільовим призначенням: стратегічні (програмні); установчі; тактичні; оперативні; 2) за способом прийняття управлінського рішення: колективні (групові) і одноособові; 3) залежно від джерела виникнення: на виконання розпоряджень вищестоящих органів та ініціативні; 4) залежно від змісту волі прийняття управлінського рішення та ступеня свободи дії суб’єкта, який організовує його виконання: імперативні та рекомендуючі; 5) за видами критеріїв: багатокритеріальні та однокритеріальні; 6) залежно від початку й кінця вирішення завдання: вихідні й підсумкові; 7) за методом аналізу інформації: аналогічні та евристичні; 8) за часом дії: довгострокові, короткострокові, одноразові; 9) за способом фіксації: письмові й усні.
5. Нормативно-правовий акт органу внутрішніх справ слід вважати остаточним варіантом управлінського рішення. Управлінське рішення доречно розглядати в декількох аспектах: як вид діяльності, як форму впливу суб’єкта на об’єкт, як послідовність певних стадій. Таке розуміння змісту управлінського рішення ширше від поняття нормативно-правовий акт, яким передбачено закінчену дію.
6. Адміністративною процедурою підготовки і прийняття управлінського рішення органів внутрішніх справ у відносинах з населенням визначено сукупність систематизованих стадій: 1) формулювання загальної мети (збір та аналіз інформації; формулювання проблеми - її визначення, дослідження, уточнення, фіксація; висування управлінських гіпотез та припущень); 2) розробка варіанту управлінського рішення; 3) обговорення управлінського і погодження рішення із зацікавленими особами; 5) прийняття рішення в певній формі.
Аналіз нормотворчої діяльності МВС України дає можливість запропонувати стадії нормотворчості: 1) підготовка нормативно-правового акту; 2) прийняття нормативно-правового акта; 3) державна реєстрація нормативно-правового акта; 4) вступ нормативно-правового акта в дію. Адміністративну процедуру реалізації управлінського рішення на виконання наказів МВС України доцільно уявити як сукупність двох етапів: підготовчого і безпосередньо розроблення управлінського рішення.
7. Стадіями адміністративної процедури реалізації управлінського рішення ОВС у відносинах з населенням визначені: 1) з’ясування управлінського рішення організатором його виконання (розв’язання питання про наявність або створення необхідних організаційних передумов; деталізація управлінського рішення); 2) підбір та розстановка виконавців (доведення рішення до безпосередніх виконавців, їх інструктаж та навчання; забезпечення їх діяльності - правове, організаційне, кадрове, психологічне, матеріальне, технічне, фінансове); 3) контроль за діяльністю виконавців та облік результатів їх роботи (організація взаємодії між виконавцями та координація їх зусиль; коригування управлінського рішення); 4) підсумовування виконаного рішення.
8. Способами забезпечення законності адміністративних процедур прийняття та реалізації управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням виділено: відомчий, державний, громадський, внутрішній та зовнішній контроль.
9. Під раціональним управлінським рішенням ОВС у відносинах з населенням розуміється теоретично обґрунтоване, своєчасне, несуперечливе і найбільш прийнятне рішення в конкретній ситуації. Під надійністю управлінського рішення ОВС у відносинах з населення слід розуміти потенційну можливість виконання заходів, що містяться в ньому. Обґрунтовано, що вказана вимога залежить як від умов функціонування зовнішнього середовища (вказана імовірність впливу на органи внутрішніх справ), так і від умов функціонування самого органу, його надійності.
10. З метою вдосконалення адміністративних процедур прийняття та реалізації управлінських рішень стає доцільним:
 розроблення для суб’єктів управління методичних рекомендацій, які розкривають на конкретних прикладах зміст заходів, що призводять до науково обґрунтованого управлінського рішення ОВС у відносинах з населенням;
 частину 6 статті 14 Закону України «Про участь громадян у охороні громадського порядку й державного кордону» рекомендовано викласти в наступному вигляді «для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їхньої приналежності, або їх звільнення у разі захоплення»;
 пункті 4 частини 3 статті 13 Закону України «Про участь громадян у охороні громадського порядку й державного кордону» викласти весь перелік адміністративних правопорушень, за здійснення яких членами громадських формувань можуть бути складені адміністративні протоколи;
 запровадити класифікатор управлінських рішень органів внутрішніх справ за допомогою інформаційно-пошукових систем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Державне управління у змісті предмета адміністративного права // Вісник академії правових наук України, – № 2/37 – 2005. – 317 с.
2. Авер’янов В.Б., Цвєтков В.В., Шаповал В.М. та ін. Державне управління. Теорія і практика. – К.: Юрінком, 1998. – 431 с.
3. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Росинская Е.Р. Криминалистика. Учебник для вузов / Под ред. Р.С.Белкина. – М.: Юристь, 1999. – 356 с.
4. Адміністративне право України: Навч. посіб./ Г.Г. Забарний, Р.А. Калюжний, В.К. Шкарупа. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 368 с.
5. Административное право и процесс: полный курс/ Ю.А. Тихомиров. – М.: 2001. – 652 с.
6. Административное право Украины: Учебник /Под общей ред. С.В. Кивалова.–Х.: «Одиссей», 2004. – 880 с.
7. Адміністративне право України: Підручник/ За заг. ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
8. Адміністративне право України./ Підручник для юрид. вузів// За ред. Ю.П. Битяка, В.В. Богуцького. – Х: Право, 2000. – 520 с.
9.Алексеев С.С. Общая теория права: В 2–х т. – М.: Юрид.лит., 1982. – т.2. –с. 123.
10. Алімов Р.С. Процедури в адміністративному праві України: теорія і практика: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.07. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ, 2002. – 198 с.
11. Амосов О., Дєгтяр А. Мотиваційні аспекти прийняття та реалізації державно–управлінських рішень // Управління сучасним містом. – 2002. – №1-3 (5). – С. 28–33.
12. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность// В.Ф. Сиренко, Н.В.Онищук, В.Б. Аверьянов и др. – К.: Наукова думка, 1993. –165 с.
13. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрид. лит-ра, 1997. – 400 с.
14. Атаманчук Г.В. Методологічні проблеми сучасного державного управління // Вісн. УАДУ. – 2001. – №3. – С.9–12.
15. Аудит адміністративної діяльності: Теорія та практика / Пер. з англ. В. Шульга. – К.: Основи, 2000. – 190 с.
16. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. – М.: Политиздат, 1977. – 382 с.
17. Афанасьев В.Г. Социальная информация. – М.: Наука, 1994. – 200 с.
18. Бабинцев В.С., Подиновский В.В., Щорин В.Г. Выбор решений по многим критериям, упорядоченным по важности / ИУНХ. – М., 2001. – 234 с.
19. Байтин М.И., Яковенко О.В. Теоретические вопросы правовой процедуры // Журнал Российского права. – 2000. – № 8. – с. 97.
20. Бакуменко В.Д. Формування державно–управлінських рішень: проблеми теорії та методології: Монографія. – К.: Вид–во УАДУ, 2000. – 328 с.
21. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків: Основа, 1996. – 477 с.
22. Бандурка О.М., Соболєв В.О., Московець В.І. Партнерські взаємовідносини між населенням і міліцією. – Харків: Вид-во Нац.ун-ту внутр. справ, 2003. – 352 с.
23. Бандурка О.М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України. – Харків, 2004. – 780 с.
24. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес. Підручник для вищих навч. закл. – К.: Літера, 2001. – 238 с.
25. Бандурка О.М., Джафарова О.В. Міліція і населення: теорія і досвід населення: Монографія. – Х.: Вид-во нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 199 с.
26. Бахрах Д.Н. Административное право. – М.: Бек, 1996. – с.280
27. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: Дело, 2000. – 234 с.
28. Берідзе М.Н. Адміністративно-правові засади провадження із звернень громадян в органах прокуратури: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2005. – 207 с.
29. Бернар Г. Державне управління: Пер. з франц. – К.: Оріони, 1993. – 165 с.
30. Большой энциклопедический словарь/ Под ред. А.М. Прохорова. – 2-е изд. – М.: Научное изд-во «Большая Российская энциклопедия»; С-Пб; 1998. – 1459 с.
31. Большой энциклопедический словарь: философия, социология, религия, политэкономия / Глав. науч. ред. и сост. С.Ю. Солодовников. – М: МФЦП, 2002. – 1008 с.
32. Борисов Г.А. О нормативном характере принципов, действующих в правовой среде // Вопросы государства и права развитого социалистического общества. – Саратов, 1978. – 311 с.
33. Бурков В.Н., Ириков В.А. Методы и модели управления организационными системами. – М.: Наука, 1994. – 270 с.
34. Бурков В.Н., Новиков Д.А. Как управлять проектами. – М.: СИНТЕЗ, 1997. –188 с.
35. Бурдин К.И. Взаимодействие руководителя с общественными объединениями сотрудников в органах внутренних дел. – М., 1997. – 150с.
36. Бушуев Б.С. Методы исследования операций в управленческой деятельности органов внутренних дел. – М.: Академия МВД СССР, 1977. – с.260.
37. Васильев Р.Ф. Акты управления. – М., 1987. – 203 с.
38. Великий тлумачний словник сучасної української мови// Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусяк. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
39. Венделин А.Г. Процесс принятия управленческих решений. – Таллин.: Вагус, 1973. – 234 с.
40. Венделин А.Г. Подготовка и принятие управленческого решения., М., 1977. – 328 с.
41. Веснин В.Р. Основы менеджмента.: М., 1996. – 342 с.
42. Ветров А.В. Соперничество и партнерство. М., 1997. – 78 с.
43. Вицин С.Е. Системный подход и преступность. – М., 1980. – 90 с.
44. Вологин С.М., Сивачев А.В Взаимодействие следователя, оперативного работника уголовного розыска и експерта-криминалиста при установлении лица, совершившего преступление. – М.:ВНИИ МВД СССР, 1985. – 80 с.
45. Воробьев В.М. Методика подготовки проектов нормативних актов: Инструктивный доклад. – М., 1996. – С. 9 – 11.
46. Воронина Т.В. Нормативно-правовые акты МВД России в механизме правового регулирования деятельности органов внутренних дел: Дис…канд.юрид.наук: 12.00.14. – М., 2001. – 205 с.
47. Воронков А.А. Методы анализа и оценки государственных программ в США. – М.: Наука. – 1986. – 190 с.
48. Гарнер Д. Великобритания: Центральное и местное управление, – М.: Прогресс, 1984. – 338 с.
49. Гаряча точка МВС // Іменем Закону №7 (5497); 2007 р. – 17 с.
50. Гвишиани Д.М. Организация управления. М., 1972, – 239 с.
51. Гвишлаки Д.М. Организация и управление. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумака, 1998. – 332 с.
52. Герберт А. Саймон. Адміністративна поведінка: Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції: Пер. з англ. вид.– Вид. переробл. і допов. числень. заув. авт. – К.: АртЕк, 2001. – 392 с.
53. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття): Посібник. – Ірпінь, 1998. – 489 с.
54. Голубков Е.П. Об общих принципах определения взаимосвязей проблем и путей их решения: использование системного анализа в принятии плановых решений. – М., 1982. – 402 с.
55. Грешилов А.А. Как принять наилучшее решение в реальних условиях. – М.: Радио и связь, 1991. – 320 с.
56. Государственное управление: основы теории и организации: Учеб. пособие/ Под ред. В.А. Козбаненко. – М.: Статут, 2000. – 912 с.
57. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы: учебник для вузов/ Под ред. К.Ф. Гуценко. – М., 1995, – 498 с.
58. Дейнеко О.А. Современный организатор производства, М., 1984. – С. 103–107.
59. Державне управління: проблеми адміністративно–правової теорії / За гол. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 367 с.
60. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посіб./ За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. – Л.: Вид–во «Львівська політехніка», 2002. – 352 с.
61. Дерлоу Дес. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. – К.: Всеувито, Наукова думка 2001. – 242 с.
62. Дєгтяр А.О. Державно–управлінські рішення: інформаційне–аналітичне та організаційне забезпечення: Монографія. – Х.: Вид–во ХарРІНАДУ «Магістр», 2004. – 224 с.
63. Дєгтяр А.О. Інформаційно–аналітичне забезпечення прийняття й реалізації державно–управлінських рішень// Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб.: у 2-х ч. – Х.: Вид–во ХарРІ УАДУ, 2002. – №2(3). – ч.1. – С.51–54.
64. Дєгтяр А.О. Особливості стратегічного планування в органах державного управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. – Х.; Вид–во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2002. – №3(14). – С. 88–89.
65. Джафарова М.В. Управлінські рішення органів внутрішніх справ у відносинах з населенням// Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Збірка наукових праць. – Харків: Вид–во Харківського нац. ун–ту внутр. справ, 2006. – 244 с.
66. Джафарова М.В. Роль громадської думки при прийнятті управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням // Наше право. – 2006. – №1. – С.34–38.
67. Джафарова М.В. Контроль за виконанням управлінських рішень ОВС у відносинах з населенням // Наше право. – 2005. – №3. – С.84–91.
68. Джафарова М.В. Основні функції керівника органів внутрішніх справ// Наше право. – 2005. – №2. – С. 35–40.
69. Джафарова М.В. Сутність і поняття управлінських рішень в органах внутрішніх справ // Наше право. – 2004. – №2. – ч.1. – С. 51–55.
70. Джафарова М.В. Законність в управлінських рішеннях органів внутрішніх справ у відносинах з населенням // Право і безпека. – 2006. – т. 5. – №1. – С. 61 – 66.
71. Діяльність ОВС України в забезпеченні прав людини за сучасних умов// Іменем Закону №42 (5480); 2005 р. – С. 8.
72. Діяти слід в інтересах держави // Іменем Закону. – 2004. – № 13. – 16 с.
73. Евланов Л.Г. Теория и практика принятия решений. – М.: Экономика, 1984. – 375 с.
74. Ермаков К.К. Взаимодействие и координация в органах внутренних дел: Лекция. – М.,1971. – 314 с.
75. Жуковська Ж.О. Залучення населення до співробітництва з міліцією// Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 1. – С. 233.
76. Загорний А.В. Координация деятельности органов внутренних дел с другими государственными органами и общественными организациями в предупреждении правонарушений и укреплении общественного порядка. – М., 1981. – 212 с.
77. Иванов Н.Н., Малютин В.А. Разработка, принятие и организация исследования управленческих решений в МВД, УВД. – М., 1981. – 342 с.
78. Казанчук І.Д. Паблік рілейшнз в діяльності органів внутрішніх справ: Монографія. – Х.: Державне спец. вид–во «Основа», 2003. – 198 с.
79. Калаянов Д.Л., Костюченко С.М., Аносенков А.А. Правова регламентація адміністративного затримання правопорушників міліцією України. Вид. 2-е., доп. – Одеса: Одеський ін.-т внутр. справ, 2002. – 42с.
80. Кант И. Сочинения: В 8-ми томах. – М.:Бек.,1994. – 437 с.
81. Клир Дж. Системология: Автоматизация решения системных задач: Пер. с англ. – М.: Радио и связь, 1981. – 560 с.
82. Князев С.Н. Управление: искусство, наука, практика: Учебное пособие/ С.Н. Князев. – Мн.: Армика–Маркетинг, Менеджмент, 2002. – 512 с.
83. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р. // Док. ООН A/RES/34/169 // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ: Українсько – Американське бюро захисту прав людини. 1996. – С. 62 - 65.
84. Кодекс України про адміністративні правопорушення (зі змінами та доповненнями)// ВВР УРСР.–1984.–Додаток до №51.–ст.1122.
85. Козлов Ю.М., Попов Л.Л. Административное право. – М.: Юристъ, 1999. –393 с.
86. Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация управления и право. – М., 1986. – 320 с.
87. Кокорева Т.А. Системный анализ процедур принятия управленческих решений. – М.: Прогресс, 1991. – 208 с.
88. Колпаков В.К. Взаимодействие милиции и общественности в сфере правопорядка: Учебное пособие. – К., 1993. – 280 с.
89. Колпаков В.К. Взаимодействие милиции и общественности в сфере правопорядка. – К.: Украинская академия внутренних дел, 1998. – 267 с.
90. Комісари міністра виносять перші резолюції // Іменем Закону № 23 (5462) – 2005 р. – 13 с.
91. Конопльов В.В. Управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ: сутність та організаційно–правові питання підготовки і прийняття: Монографія. – Сімферополь: Вид-во Крим. юрид. ін.-ту ХНУВС, ВДМВ «Таврія», 2006. – 356 с.
92. Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності: Матеріали науково–практичної конференції (24–25 вересня 1999 року)/ Голова ред. кол. О.В. Негодченко; Дніпропетровський юридичний ін–т. – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 1999. – 420 с.
93. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
94. Концепція адміністративної реформи в Україні /Державна комісія з питань проведення в Україні адміністративної реформи. – К.: Центр політ.-прав. реформ і Центр розв. укр. законодавства, 1998. – 62 с.
95. Королько В.Г. Основи паблік рілейшенз: Посібник.–К.: Інститут соціології НАН України, 1997. – 334 с.
96. Кравченко Ю.А. Примеры теории и практики разработки управленческого решения в органах внутренних дел // Подготовка и принятие управленческих решений в органах внутренних дел. Труды Академии. – М., 1987. – 170 с.
97. Кравченко Т.К. Метод экспертных оценок // Процесс принятия плановых решений: Информ. модели. – М.: Экономика, 1974. – С.142–176.
98. Криминология. Учебник для юр. вузов/ Под ред. проф. В.Н. Бурлакова, акад. В.П. Сальникова. – С-Пб.: С–Петербургская Академия МВД России, 1998. – 583 с.
99. Колпаков О.В., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
100. Кузьменко О. Нормотворче провадження в адміністративному процесі // Юридична Україна. – 2005. – № 12. – С. 19–22.
101. Лазнюк Н.В. Забезпечення законності нормативно–правових актів центральних органів виконавчої влади // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – №3 – С. 46–53.
102. Лапшина В.Л. Принципи оцінювання ефективності діяльності органів внутрішніх справ // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – №28 – 2004. – С. 422–426.
103. Ларичев О.И. Теория и методы принятия решений. – М.: Лотос, 2000. – 296 с.
104. Лесечко М.Д. Основи системного підходу: теорія, методологія, практика: Навч. посіб./ ДРІДУ УАДУ. – Львів, 2002. – 300 с.
105. Лившиц Р.З. Государство и право в современном обществе / Теория права: Новые идеи. – М., 1991. – Вып. 1. – С. 13.
106. Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения. – М.: Дело. – 2000. – 392 с.
107. Ломов Б.Ф. Совместная (групповая) деятельность людей, форм трудовых коллективов и психологические аспекты управления ими // Правовые и социально–психологические аспекты управления / Под ред. В.Г. Щорина. – М., 1972. – 228 с.
108. Маилян С.С. Подготовка и принятие управленческих решений в ОВД: опыт системного исследования групповых форм. – М., Учебно–консультационный центр «ЮрИнфоР», 2000. – 159 с.
109. Макаров Н.И. Административные (организационные) методы управления. – М.: АНХ, 1987. – 348 с.
110. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посібник.– Луцьк: Ред.–вид. «Вежа» Волин. Держ. ун–ту ім. Лесі Українки, 2000. – 558 с.
111. Малков В.Д. Теория управления в сфере правоохранительной деятельности. – М., 1990. – 420 с.
112. Малков В.Д. Сущность и содержание социального управления// Проблемы теории и социологии управления органами внутренних дел: Труды Академии МВД России. – М., 1992. – 370 с.
113. Малиновський В.Я. Функція прийняття управлінських рішень// Вісн. УАДУ. – 1999. – №3. – С.42–50.
114. Маркелов Т.Л. Взаимосвязь органов прокуратуры с общественностью в борьбе с правонарушениями// Проблемы участия общественности в борьбе с преступностью. – М.: ВНИИ по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1978. – 228 с.
115. Мартиненко М.М. Основи менеджменту: Підручник.–К.: Каравела, 2005. –496 с.
116. Мартыненко Н.М. Технология менеджмента: Учебник для студентов, высш. учеб. заведений. – К.: МП «Леся», 1997. – 800 с.
117. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. – Х.: Консум, 1999. – 480с.
118. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ: сучасні тенденції // Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків. – 2002 – Випуск 20. – С.89–93.
119. МВС приймає громадян на Банковій // Іменем Закону № 15 (5454) – 2005 р.–12 с.
120. Мельник П.В., Терещенко Л.В. Концептуальні передумови формування професіоналізму працівників міліції. Монографія – Ірпінь: Український фінансово-економічний інститут, 1998. – 144с.
121. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента/ Пер. с англ.– М., 1994. – 435с.
122. Міліція «пішла в народ» // Іменем Закону № 7 (5497) – 2006 р. – 12 с.
123. Мильнер Б.З. Теория организации: Курс лекций.–М.: ИНФРА–М., 1998. – 326 с.
124. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіто В.П. Кримінальний процес України.–К.: 1992. – 432 с.
125. Москвичев С.Г. О личности руководителя и мотивации его деятельности: Учеб. пособ. – К.: РИПМ КМ Украины, 1996. – 96 с.
126. Мескон М.Х. Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер.с англ.– М.: Дело, 1992.– 702с.
127. «На службі закону – на службі народу!» // Іменем Закону № 43 (5481) – 2005р. – 12 с.
128. Нижник Н.Р. Державне управління в Україні: мета реформування// Український правовий часопис. – 1999. – Вип. 5. – С. 20–27.
129. Нижник Н.Р. Правовое регулирование государственно–управленческих отношений: Автореферат на соискание ученой степени доктора юрид. наук: 12.00.02.– Москва: Российская академия управления, 1992. – 199 с.
130. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Посібник/ За заг. ред. Н.Р. Нижник. – К.: Вид–во УАДУ, 1998. –185 с.
131. Нижник Н., Мосов С. Механізм розроблення та ухвалення рішень у системі державного управління // Вісн. УАДУ. – 1998. – №4. – С.35–39.
132. Новий тлумачний словник української мови: В 4 т./ Укладачі: В.В. Яременко., О.М. Сліпушко. – К., 2000. – Т.4. – 461 с.
133. Образцов В. Криминалистическая гипнология? А почему бы и нет ! // Записки криминалистов. Вып. 5. – М., 1995. – С. 233–235.
134. Папкин А.И. Психология организационных отношений в деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие. – М.: Академия МВД СССР, 1984. –68 с.
135. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Заг. частина: Навч. посібник. – Чернівці: Рута, 2003. – 367с.
136. Перепелюк В.Г. Поняття і принципи адміністративного процесу: питання теорії: Дис. … канд.. юрид. наук. – Чернівці, 2000. – 198 с.
137. Пєтков С.В. «Менеджмент і науковий підхід прийняття управлінських рішень в органах внутрішніх справ» // Юридичний журнал. – 2005. – № 4 (34). – С.59–63.
138. Пєтков С.В. Ефективний менеджмент в органах внутрішніх справ: Монографія – Сімферополь: «Таврія». – 2004. – 564с.
139. Петренко М.Я. Деякі питання організації і діяльності місцевої міліції в Україні // Право і безпека. – 2005. – т.4. – №1. – 204 с.
140. Питерс Т., Уотермен Р. В поисках эффективного управления. – М.: Прогресс, 1986. – 424 с.
141. Планкетт Л., Дейл Г. Выработка и принятие управленческих решений: опережающее управление. – М.: Экономика, 1984. – 168 с.
142. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ., – К.,1999. –398 с.
143. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии ХХ века. – М., 1999. – 348 с.
144. Политическая энциклопедия. В 2–х т./ Под ред. Семигина Г.Ю. Мысль. – М., 1999. – 750 с.
145. Права человека: итоги века, тенденции, перспективы / Под общ. ред. Е.А. Лукашевой. – М., 2002. – 271 с.
146. Правовые акты: учебно–практическое и справочное пособие / Ю.А. Тихомиров, И.В. Котлевская.– М.: Издание Тихомирова М.Ю., 1999. – 215 с.
147. Програма розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000–2005 роки від 16.12.1999р.: Рішення колегії МВС України «Про підсумки роботи органів внутрішніх справ у 1999р. та завдання відповідно до вимог Президента та Уряду України щодо поліпшення боротьби зі злочинністю і посилення охорони громадського порядку» від 28.12.1999р., №8 км/1.
148. Проект Адміністративно–процедурного кодексу України // http://gska. rada.gov.ua.
149. Про визнання такими, що втратили чинність деяких нормативно–правових актів МВС України: Наказ МВС України від 21 жовтня 2003 року № 1238. – К., 2003. – 15 с.
150. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року № 697–ХІІ// Бюлетень законодавства і юридичної практики в Україні. – 2002. – №5. – Державна та комунальна власність в Україні. – 448 с.
151. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1994 року № 3781-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
152. Про додаткові заходи щодо покращення роботи зі зверненнями громадян МВС України: Розпорядження МВС України від 16 травня 2005 року № 400 – К.: МВС України. – 2005. – 4 с.
153. Про затвердження Інструкції з проведення комплексних інспектувань та контрольних перевірок органів і підрозділів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 11 січня 2005 року № 10.
154. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96 ВР// Довідник працівника міліції: у 2–х книгах. – Книга 1: Законодавчі та інші нормативно–правові акти з питань діяльності органів внутрішніх справ / Відп. ред. М.В. Білоконь. – К.: Видавнича компанія «Воля», 2003. – 584 с.
155. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року№ 2657-XII // Відомості Верховної Ради України.–1992.– №48. – Ст. 650.
156. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 року № 565-XII // Відомості Верховної Ради України – 1991. – №4. – Ст. 20.
157. Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001–2005 роки: Указ Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – ст. 2258.
158. Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно–правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно–правових актів: Наказ Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5.
159. Про затвердження положення про Експертну Раду МВС України з питань нормотворчої роботи: Наказ МВС України від 13 березня 2007 року № 72. – К., 2007. – 6 с.
160. Про налагодження співробітництва ОВС з населенням, залучення громадян до профілактики правопорушень, боротьби зі злочинністю: Програма МВС України від 2 вересня 2005 року № 12499. – К., – 2005. – 11 с.
161. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року № 2135–ХІІ// Довідник працівника міліції: у 2–х книгах. – Книга 1: Законодавчі та інші нормативно–правові акти з питань діяльності органів внутрішніх справ/ Відп. ред. М.В. Білоконь. – К.: Видавнича компанія «Воля», 2003. – 584 с.
162. Про об’єднання громадян: Закон України вiд 16.06.1992 року № 2460-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – ст. 504.
163. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 року № 3341–ХІІ// Довідник працівника міліції: у 2–х книгах. – Книга 1: Законодавчі та інші нормативно-правові акти з питань діяльності органів внутрішніх справ/ Відп. ред. М.В. Білоконь. – К.: Видавнича компанія «Воля», 2003. – 584 с.
164. Про проект комплексної програми удосконалення роботи з кадрами і підвищення авторитету міліції на 1999–2005 рр.: Розпорядження МВС України від 04.01.1999 р.№ 1
165. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації: Закон України від 23 вересня 1997 року№ 539/97-ВР // Відомості верховної Ради України. – 1997. – № 49. – Ст. 229.
166. Про участь громадян в охороні громадського порядку й державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 року №1835–ІІІ // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 30 (із змінами та доповненнями).
167. Пушкарь А.И. Модели управления развитием производственно–экономических систем: Моногр. – Х., 1997. – 268 с.
168. Райфа Х. Аналіз решений. – М.: Наука, 1997. – 407 с.
169. Рибалкін А.О. Стадії нормотворчого процесу в органах внутрішніх справ // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк: ДГВС, 2001. – №2. – С. 65 – 72.
170. Розин Л.М. Вопросы теории актов советского государственного управления и практика органов внутренних дел: Учебное пособие. – М.: Акад. МВД СССР, 1974. – 139 с.
171. Рябцев В.П. Взаимодействие структурных подразделений органов прокуратуры// Вопросы борьбы с преступностью. Вып.31. – М., 1979. – 189 с.
172. Сазонов Б.Н. Руководитель ОВД: стиль и методы работы: Учеб. пособие. – М. – 1993. – 368 с.
173. Семьоркіна О.М. Позасудовий захист прав фізичних і юридичних осіб в Україні // http://www.jurfirma.com/ua
174. Сидоренко М. Чи можливо поставити остаточну крапку в підході до вирішення проблеми адміністративного процесуального права? // Право України. – 2006. – №7. – С. 24–29.
175. Сладкевич В.П. Мотивационный менеджмент: Курс лекций / МАУП. – К., 2001. – 168 с.
176. Слинько Д.В. Процесуально–правовий механізм формування і прийняття управлінських рішень в органах внутрішніх справ: Автореф. дис….канд.. юрид. наук: 12.00.01 / ХУВС. – Х.. 2002. – С. 3–17.
177. Словарь административного права/ Под ред. И.Л. Бачило – М.: «Правовая культура», 1999. – 320с.
178. Словарь иностранных слов. – 16–е изд., испр. – М.: Рус.яз., 1988.– 624 с.
179. Смирнов Э. А. Разработка управленческих решений: Учеб. для вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2004. – 271 с.
180. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М.Прохоров. – 2–е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – 896 с.
181. Современный философский словарь/ Под общ. ред. д.ф.н. – проф. В.Е. Кемерова. – 2–е изд. Исправ–е. и дополн–е.– Лондон, Франкфурт на Майне, Париж, Люксембург, Москва, Милан, 1998. – 1064 с.
182. Сорокин В.Д. Советское административное процессуальное право. – М.: Юридическая литература, 1972. – 256 с.
183. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. – М.: Изд–во полит. Лит-ры, 1992. – 542 с.
184. Стан і тенденції демократичних перетворень в Україні // Іменем Закону № 40 (5478); 2007. – 13 с.
185. Старилов Ю.Н. Административный процесс в системе современных научных представлений об административной юстиции // Государство и право. – 2004. – № 6. – С. 29–36
186. Стахурський М.Ф. Питання реформування адміністративного процесу в Україні: Дис. …канд. юрид. наук. – К.: Київський Національний університет ім.Тараса Шевченка, 2002.– 201 с.
187. Створити міліцію, до якої б йшла людина // Іменем Закону, №31 (5469). – 2005. – 31 с.
188. Столяренко А.М. Психологичские и педагогические проблемы управления в МВД, УВД, – М., 1982. – 235 с.
189. Столяренко Л.Д. Основы психологии. – Ростов-на-Дону, «Феникс», 1999. – 627 с.
190. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. проф. Бандурки А.М. – Харьков: Ун–т внутр. дел, 1999. – 350 с.
191. Таранов П.С. Управление без тайн: афоризмы, законы, советы, правила для высших руководителей – Симферополь: Таврида, 1993. – 478 с.
192. Теория государства и права. Курс лекций/ Под ред. проф. Н.М. Матузова, проф. А.В. Малько. – М.,1997. – 627 с.
193. Теория управления в сфере правоохранительной деятельности / Под ред. В.Д. Малкова. – М., 1990. – 488 с.
194. Тимощук В.Н. Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зарубіжний досвід і пропозиції для України. – К.: Факт, 2003. – 496 с.
195. Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс. – М.: Юрининформцентр, 1998. – 318 с.
196. Тихомиров Ю.В. Управленческое решение.– М.: Наука, 1972. – 288 с.
197. Тихомиров Ю.А., Талапина Э.В. Административные процедуры и право// Журнал Российского права. – 2002. – № 4. – С.8–9.
198. Томін В.Т. Взаємодія органів внутрішніх справ з населенням у боротьбі зі злочинністю. Омськ., 1978. – 123 с.
199. Томин В.Т. Взаимодействие ОВД с населением// Автореф. дис… доктора юрид. наук. – М., 1981. – 23 с.
200. Томкина О. Нормотворча та правозастосовча діяльність Кабінету Міністрів України в структурі адміністративного процесу // Юридична Україна. – 2005. – № 3. – С.19–23.
201. Тронь В.П. Стратегія прориву: Монографія. – К.: Вид–во УАДУ, 1995. – 344 с.
202. Туманов Г.А. Организация управления в сфере охраны общественного порядка., М. – 1972. – 256 с.
203. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 – 2004 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // Уряд. Кур’єр. – 2000. – 23 лют. – № 34.
204. У регіони прийшли «народні комісари»// Міліція України № 3 – 2005р. – 27 с.
205. Управление организацией / Г.А. Алазоев, В.Г. Баранчеев, В.Н. Гунин и др./ Под ред. А.Г. Поршнева. – М.: ИНФРА–М, 1999. – 668 с.
206. Управленческие процедуры / Б.М. Лазарев, И.Ш. Муксинов, А.Ф. Ноздрачев и др. – М.: Наука, 1998. – с. 346
207. Фатхутдинов Р.А. Разработка управленческого решения: Учебное пособие.–М.: ЗАО «Бизнес–школа» Интел–Синтез, 1997. – 208 с.
208. Фещенко І.О. Проблема розмежування понять «координація» та «взаємодія» в правоохоронній діяльності// Юридичне читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23–24 квітня 2004, – К:НПУ ім.. М.П. Драгоманова. – 2004. – 223 с.
209. Філософія: Навч. посібник / І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко, В.П. Розумний та ін.; К.: Вікар, 1997. – 587 с.
210. Философский энциклопедический словарь / Ред. – сост. Е.Ф. Губский и др.– М.: Инфра, 2000. – 576 с.
211. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА–М., 1997. – 363 с.
212. Фотоконкурс «Міліція з народом» фінішував під оплески // Іменем Закону № 35 (5473) – 2005 р. – 13 с.
213. Фролова О.Г. Новітня методологія в управлінні в органах внутрішніх справ: Монографія. – Донецьк: ДІВС МВС України, 2001. – 312 с.
214. Центр ваги наших реформ – інтереси людини // Міліція України № 5. – 2004 р. – 26 с.
215. Чернецька О.В. Нові засоби комунікації (соціокультурний аспект). Монографія. – К., – 1993. – 277 с.
216. Четвериков В.С., Четвериков В.В. Основы управления в органах внутренних дел: Учебное пособие. – М.: Новый юрист, 1997. – 128 с.
217. Чумаченко Н.Г., Заботина Р.И. Теория управленческих решений. – К., 1981. – 342 с.
218. Чумиков А. Креативные технологии «паблик рилейшнз». – М., 1998. – 321 с.
219. Шакарян М.С., Сергун А.К. К вопросу о теории так называемой юридической процессуальной формы// Процессы соотношения материального и процессуального права / Труды ВЮЗИ. – М., 1980. – 243 с.
220. Шляхи реформування // Міліція України, 5–6’2004. – 31 с.
221. Щедровицкий Г.П. Избранные труды. – М.: Псков, 1995. – 800 с.
222. Щекин Г.В. Теория социального управления: Монографія. – К.: МАУП, 1996. – 328 с.
223. Якокка Л. Карьера менеджера: Пер. с англ.. – М.: Прогресс, 1991. – 384 с.
224. Янг С. Системное управление организаций. – М.: Наука, 1976. – 375 с.
225. Ярошенко О.М. Дисципліна праці і відповідальність за її порушення// Проблеми законності. – Харків: Нац. юрид. акад. України імені Я. Мудрого. – 1998. – Вип.34. – С.142 – 146.
226. Drummond, Helga, Effective Decision–making, (2–nd edition) Kogan Page, 1996.