АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРАВА ГРОМАДЯН НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ В УКРАЇНІ

brief description

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МИХАЛЬСЬКИЙ Юрій Анатолійович

УДК 351. 713

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРАВА ГРОМАДЯН
НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ В УКРАЇНІ

12.00.07 - адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Миськів Леся Ігорівна
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012

З М І С Т
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
РОЗДІЛ 1
ПРАВО ГРОМАДЯН НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ У ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО – ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

13
1.1

1.2

1.3
Соціальна зумовленість адміністративно-правової охорони права громадян на свободу об’єднання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Поняття та зміст конституційного права громадян на свободу об’єднання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Розвиток законодавства про адміністративно-правову охорону права громадян на свободу об’єднання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
13

28

42
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
РОЗДІЛ 2
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАВА ГРОМАДЯН НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57

62
2.1 Підстави адміністративної відповідальності за порушення права громадян на свободу об’єднання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
62
2.2 Адміністративні стягнення за порушення права громадян на свободу об’єднання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
76
2.3 Провадження у справах про адміністративні порушення права громадян на свободу об’єднання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
91
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
РОЗДІЛ 3
ЗАПОБІГАННЯ ПОРУШЕННЮ ПРАВА ГРОМАДЯН НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104

112
3.1 Причини та умови порушення права громадян на свободу об’єднання . . . 112
3.2 Суб’єкти адміністративно-правового запобігання порушенню права громадян на свободу об’єднання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
126
3.3 Заходи запобігання порушенню права громадян на свободу об’єднання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
140
Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155
162
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178

ВСТУП
Актуальність теми. Реалізація конституційного прагнення формування в Україні відкритого громадянського суспільства, розвитку та зміцнення демократичної, соціальної, правової держави неможлива без укріплення у суспільній свідомості та соціальній практиці ідеї дотримання й захисту прав і свобод людини.
З метою забезпечення державної політики, спрямованої на формування сприятливого середовища для подальшого становлення в Україні громадянського суспільства, налагодження ефективного механізму взаємодії його інститутів з державними органами та органами місцевого самоврядування на засадах партнерства та взаємної відповідальності, досягнення європейських стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина Указом Президента України від 25 січня 2012 року №32/2012 створено Координаційну раду з питань розвитку громадянського суспільства.
Важливим показником розвитку громадянського суспільства є стан дотримання в державі конституційного права громадян на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної оборони та громадського порядку. Конституція України проголошує, що ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність до політичних партій або громадських організацій. Усі об’єднання громадян рівні перед законом (ст. 36 Конституції України).
Право громадян на свободу об’єднання, будучи основою самоорганізації громадян, є критерієм розвитку громадської активності, сприяє широкому залученню й реальному забезпеченню участі громадян у державних справах через повноцінний діалог і партнерство з державою.
Однією з гарантій захищеності права на свободу об’єднання є норми закону про адміністративну відповідальність. Проте на сучасному етапі розвитку української державності законодавство про об’єднання громадян ще недостатньо забезпечує доступність процедури легалізації (державної реєстрації) об’єднань, реалізацію права юридичних осіб на заснування громадської організації або членство в ній, що, у свою чергу, зумовлює необхідність захисту своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Судова практика розгляду справ цієї категорії свідчить про низку проблем: обмеженість реалізації права громадських організацій представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах, зокрема, у суді; обмеженість права здійснювати господарську діяльність; відсутність законодавчого визначення підстав та меж контролю й перевірок об’єднань громадян.
Таким чином, питання адміністративно-правової охорони права громадян на об’єднання в умовах розвитку громадянського суспільства в Україні є особливо актуальним.
Загальні питання щодо підстав та порядку притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення усіх видів правопорушень, в тому числі щодо порушення законодавства про об’єднання громадян вивчали: В. Б. Аверянов [1,2], Д. М. Бахрах [19], О. В. Бігняк [22], Ю. П. Битяк [6], В. Т. Білоус [23], Н. В. Гришина [37], Є. В. Додiн [48], В. О. Заросило [63], Л. В. Коваль [64], В. К. Колпаков [76], А. Т. Комзюк [77], О. В. Кузьменко [82], О. І. Остапенко [101], С. В. Пєтков [102], А. М. Подоляка [130], Т. О. Проценко [162], І. М. Шопіна [209], О. Н. Ярмиш [214] та інші науковці.
До розв’язання проблем адміністративної реформи щодо охорони прав та свобод людини і громадянина в Україні системно підходили вітчизняні вчені: О. Ф. Андрійко [20], І. В. Арістова [21], О. М. Бандурка [5], І. П. Голосніченко [42], Т. О.Мацелик [84], Л. І. Миськів [85], Н. Р. Нижник [113], В. П. Пєтков [127], Л. А. Савченко [173], А. О. Селіванов [175], О. І. Харитонова [203], Н. В. Хорощак [119] та інші.
Опубліковані праці склали вихідні науково-теоретичні основи дослідження автором обраної теми, однак ці роботи не містять комплексного наукового аналізу адміністративно-правової охорони конституційного права громадян на свободу об’єднання, тому дане дисертаційне дослідження в не повторює, а доповнює їх.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011 – 2015 рр., затверджених Загальними зборами Національної академії правових наук України 24 вересня 2010 року, у межах Концепції адміністративної реформи в Україні (Указ Президента України від 22.07.98, № 810/98), якою передбачено проведення науково-теоретичних і прикладних досліджень з проблематики адміністративного права.
Напрям дисертаційного пошуку органічно пов’язаний із завданнями розвитку України, визначеними в щорічному Посланні Президента України до Верховної Ради України у 2011 році (“Модернізація України – наш стратегічний вибір”).
Робота є частиною науково-дослідної теми Юридичного інституту Київського міжнародного університету “Захист прав людини: міжнародні та національні аспекти” (державний реєстраційний номер 0104U003159), де автор – один із виконавців.
Мета й завдання дослідження. У дисертації поставлено за мету комплексно дослідити стан адміністративно-правової охорони конституційного права громадян на свободу об’єднання в Україні і розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо його удосконалення.
Для досягнення поставленої мети передбачено розв’язання таких основних завдань:
– виявити соціальну зумовленість адміністративно-правової охорони права громадян на свободу об’єднання, з’ясувати його поняття та зміст;
– вивчити історичні аспекти становлення та розвитку законодавства України про адміністративно-правову охорону права громадян на свободу об’єднання;
– проаналізувати підстави адміністративної відповідальності та адміністративні стягнення за порушення права громадян на свободу об’єднання;
– з’ясувати порядок провадження у справах про адміністративні порушення права громадян на свободу об’єднання;
– встановити причини та умови порушення права громадян на свободу об’єднання;
– окреслити суб’єктів адміністративно-правового запобігання порушенню права громадян на свободу об’єднання;
– визначити заходи запобігання порушенню права громадян на свободу об’єднання;
– сформулювати рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правової охорони права громадян на свободу об’єднання.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з адміністративно-правовою охороною права громадян на свободу об’єднання.
Предмет дослідження – адміністративно-правова охорона права громадян на свободу об’єднання в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали положення діалектики як загальнонаукового методу пізнання явищ об’єктивної дійсності, інші загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: історико-правовий, формально-логічний, статистичні та соціологічні (анкетування, групування, узагальнення матеріалів практики). Їх застосування визначається системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, аналізувати елементи складів адміністративного правопорушення.
Так, історичний метод застосовувався в аналітичному огляді історичних аспектів виникнення інституту відповідальності за порушення права на свободу об’єднання в Україні (підрозділ 1.3); формально-логічний – при аналізі поняття права громадян на свободу об’єднання як об’єкта адміністративно-правової охорони, аналізі ознак адміністративних проступків та стягнень за їх вчинення (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3); статистичний і соціологічний – при опрацюванні даних соціологічних досліджень, судової статистики, анкетуванні та узагальненні матеріалів опитування (Розділ 3).
Науково-теоретичну основу дисертації становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі філософії, теорії держави і права, адміністративного права і процесу; кримінології, соціології, психології, теорії управління, статистики.
Правовою базою дисертаційного дослідження є положення міжнародних правових актів, Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають правові засади права на свободу об’єднання, підстави адміністративної відповідальності за правопорушення у цій сфері.
Інформаційною й емпіричною основою дослідження стали результати анкетування членів громадських організацій у Київській, Миколаївській, Івано-Франківській областях та м. Києві (420 осіб), а також керівників та членів громадських організацій і політичних партій м. Києва та Київської області (420 осіб), матеріали судової статистики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань дисертація є новим за змістом комплексним дослідженням адміністративно-правової охорони права громадян на свободу об’єднання в Україні, у якому сформульовано важливі для правозастосовної практики положення й висновки, запропоновані особисто здобувачем.
Найбільш значущими з них є такі:
вперше:
– як об’єкт адміністративно-правової охорони досліджено право громадян на свободу об’єднання як сукупність гарантованих державою конституційних прав і правових можливостей для досягнення суспільно корисної мети цієї діяльності – захисту прав і свобод, задоволення інтересів;
– запропоновано розуміння адміністративно-правової охорони конституційного права на свободу об’єднання як правових відносин, що характеризуються достатністю механізму адміністративно-правового регулювання забезпечення реалізації громадянами права на свободу об’єднання;
– наведено авторські аргументи про необхідність узгодженості матеріальних норм адміністративного права про відповідальність за посягання у сфері діяльності об’єднань громадян та розроблено проект Закону України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо захисту права громадян на свободу об’єднання) ”;
удосконалено:
– положення щодо історичних аспектів розвитку законодавства про адміністративно-правову охорону права громадян на свободу об’єднання, що засвідчують необхідність суттєвого оновлення законодавчого регулювання адміністративних правопорушень;
– підстави адміністративної відповідальності за порушення права громадян на свободу об’єднання й запропоновано доповнити Кодекс окремою Главою 15-Б “Адміністративні правопорушення у сфері діяльності об’єднань громадян”;
– тлумачення адміністративно-юрисдикційної діяльності, призначення якої полягає у забезпеченні охорони адміністративно-правових відносин, включаючи правовий захист прав і свобод громадян та юридичних осіб. Її зміст пов’язується із розглядом справи про правопорушення або правовий спір і прийняття рішення за ним;
– перелік заходів загального та індивідуального соціального запобігання правопорушень;
набули подальшого розвитку:
– твердження про зумовленість охорони права на свободу об’єднання нормами адміністративного права конституційними обов’язками людини і громадянина: обов’язком неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; обов’язком знати конституційні обов’язки; обов’язком органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
– обґрунтування регулятивного впливу адміністративного стягнення у вигляді штрафу на стан адміністративно-правової охорони права громадян на свободу об’єднання;
– розуміння основних причини та умов порушення права громадян на свободу об’єднання, які поділяються на: соціально-економічні, нормативно-правові, організаційно-управлінські, морально-психологічні;
– перелік суб’єктів адміністративно-правового запобігання порушенню права громадян на свободу об’єднання, серед яких виділено: загальні – завданнями яких є формування політики та вжиття заходів щодо гарантування додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України); спеціальні – для яких забезпечення реалізації права громадян на свободу об’єднання є основним завданням (Міністерство юстиції України, Державна реєстраційна служба України, органи місцевого самоврядування, правоохоронні та судові органи);
– положення про заходи запобігання адміністративним правопорушенням, під якими слід розуміти систему комплексних, взаємопов’язаних заходів організаційно-правового характеру, що застосовуються суб’єктами запобігання з метою недопущення та припинення порушення права громадян на свободу об’єднання;
– характеристика прогалин чинного законодавства України про об’єднання громадян та пропозиції по їх усуненню.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, узагальнення та висновки можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій сфері – як основа для подальшої розробки концепції адміністративно-правової охорони конституційних прав та свобод людини і громадянина України як самостійного напряму адміністративно-правової науки та для подальшого вивчення теоретичних проблем розвитку правової держави в Україні (акт впровадження № 466/11-11 від 30.11.2011);
– у навчальному процесі – під час викладання курсів „Адміністративне право”, “Адміністративний процес” та окремих спецкурсів (акт впровадження № 013 від 16.02.2012 р.);
– у сфері правотворчості – пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані для уточнення низки законодавчих актів, що в подальшому сприятиме удосконаленню правового регулювання інституту адміністративно-правової охорони права громадян на свободу об’єднання.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднені в доповідях та повідомленнях на: Міжнародній науково-практичній конференції “Пріоритетні напрямки розвитку законодавства України ” (10 – 11 листопада 2011 р., м. Запоріжжя); Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми правової системи України” (24 листопада 2011 р., м. Київ); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави” (17 – 18 грудня 2011 р., м. Харків); XVІI Міжнародній науково-практичній конференції “Україна в євроінтеграційних процесах” (18 – 19 лютого 2012 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення й висновки проведеного дослідження відображені у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України та чотирьох тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково-практичних конференцій.
Структура роботи зумовлена предметом дослідження, метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з яких 171 сторінка – основний текст, додатки – на 6 сторінках, список використаних джерел (202 найменування) – на 22 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
Підсумовуючи результати дослідження адміністративно-правової охорони права на свободу об’єднання в Україні доходимо таких висновків:
1. Необхідність охорони права на свободу об’єднання нормами адміністративного права обумовлена конституційними обов’язками людини і громадянина: обов’язком неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ч. 1 ст. 68), обов’язок знати конституційні обов’язки (ч. 2 ст. 68); обов’язком органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).
Під адміністративно-правовою охороною конституційного права на свободу об’єднання слід розуміти правові відносини, що характеризуються достатністю механізму адміністративно-правового регулювання забезпечення реалізації громадянами права на свободу об’єднання. Невтручання держави у реалізацію громадянами права на свободу об’єднання, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей є визначальним обов’язком правової держави.(ч.1 ст. 36 Конституції України).
2. Право громадян на свободу об’єднання – це визнана та гарантована Конституцією та законами України можливість громадянина добровільно, ініціативно об’єднатись з іншими громадянами для здійснення і захисту своїх прав, свобод та задоволення інтересів.
За змістом право на свободу об’єднання – це визнані Конституцією та законами України можливості певної поведінки громадян у сфері формування громадянського суспільства (наприклад, можливість захисту трудових, соціально-економічних прав, формування і вираження політичної волі тощо).
За формою – це міра, спосіб, форма поведінки, виявлення волі, інтересів, можливостей громадянина у сфері задоволення своїх прав, інтересів, вираження поглядів та їх захисту.
Конституційне право громадян на свободу об’єднання реалізується через певний інституційний механізм, адміністративно-правове регулювання застосування нормативно-правових засобів забезпечення цього права потребує окремого дослідження.
Право громадян на свободу об’єднання містить систему гарантованих державою конституційних прав і правових можливостей для досягнення суспільно корисної мети цієї діяльності – захисту прав і свобод, задоволення інтересів. По-суті усі об’єднання громадян є недержавними, некомерційними, добровільними утвореннями, які створюються громадянами з метою здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення соціальних, культурних та інших інтересів в порядку, передбаченому Конституцією, законами та нормами цих об’єднань.
3. Вітчизняне законодавство щодо об’єднань громадян, організації їх створення, контролю за їх діяльністю, порядку припинення діяльності має недостатньо значні історичні корені. Зародження спеціальних нормативних встановлень, присвячених названим вище питанням, відбулося в Росії на початку ХХ ст. та було пов’язано насамперед з революційними подіями 1905 року. Вперше право громадян на об’єднання знайшло своє нормативне закріплення в оголошеному царем 17 жовтня 1905 р. Маніфесті про дарування населенню цивільної свободи на засадах справжньої недоторканності особи, свободи совісті, слова, зібрань та союзів. Подальше закріплення відбулося вже у ст. 80 Основних законів Російської імперії від 23 квітня 1906 року, відповідно до якої російськім підданим гарантувалося право на утворення об’єднань, які могли існувати у формі або товариств, або союзів.
Вперше на конституційному рівні право громадян на свободу об’єднання було закріплено ст. 49 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки 1978 року, відповідно до положень якої громадяни України мають право об’єднуватись у політичні партії, інші громадські організації, брати участь у рухах, що сприяють задоволенню їх законних інтересів державної чи суспільної безпеки, громадського порядку або захисту прав та свобод громадян. У чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення норма про охорону цього права з’явилась лише у 1993 році, після доповнення кодексу статтею 186-5. “Порушення законодавства про об’єднання громадян”.
Розвиток законодавства про адміністративно-правову охорону права громадян на свободу об’єднання засвідчує необхідність суттєвого оновлення законодавства про адміністративні правопорушення, яке на сьогодні представлене лише однією нормою, яка передбачає відповідальність керівників об’єднання громадян.
4. Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідальність за порушення конституційного права громадян на свободу об’єднання передбачена лише однією нормою – статтею 186-5 «Порушення законодавства про об’єднання громадян», що свідчить про його неналежну адміністративно-правову охорону.
За даними нашого дослідження мають місце непоодинокі випадки порушення права громадян на свободу об’єднання у вигляді: неправомірної відмови в легалізації, безпідставних перевірок, тиску на громадські організації та їхніх активістів, безпідставної заборони видів діяльності та ліквідації об’єднань, примушування до вступу до партійних організацій тощо.
З метою забезпечення єдності та узгодженості матеріальних норм адміністративного права про відповідальність за посягання у сфері діяльності об’єднань громадян, нами розроблено проект закону: “Проект Закону України про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо захисту права громадян на свободу об’єднання )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
І. Внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) наступні зміни:
1. Доповнити Кодекс окремою Главою 15-Б “Адміністративні правопорушення у сфері діяльності об’єднань громадян”
Стаття 212-21. Порушення законодавства про об’єднання громадян Незаконна діяльність об’єднання громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації або яке примусово розпущене за рішенням суду, а так само участь у діяльності таких об’єднань, -
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п’яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення посадовими особами легалізуючих органів об’єднань громадян законодавства про об’єднання громадян, -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 212-22. Незаконне обмеження конституційного права громадян на свободу об’єднання
Надання пільг чи переваг або обмеження прав громадян за належність чи неналежність до об’єднання громадян або політичної партії, -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян, або заборону діяльності політичної партії.
Примушування до вступу в будь-яке об’єднання громадян, або втручання в діяльність об’єднання громадян, -
тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або тимчасову заборону (зупинення) окремих видів діяльності об’єднань громадян, або тимчасову заборону всієї діяльності об’єднань громадян, або заборону діяльності політичної партії.
Ті самі дії, вчинені посадовою особою підприємства, установи, організації, -
тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 212-23. Порушення порядку діяльності політичних партій
Утворення, організація діяльності та участь у діяльності незареєстрованих політичних партій або утворення і організація діяльності структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях, -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з тимчасовою забороною діяльності політичної партії на строк до шести місяців.
Участь у діяльності забороненої політичної партії, -
тягне за собою накладення штрафу на фізичних осіб від двадцяти п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Статтю186-5 виключити.
ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.”
Пропоновані до законодавчого закріплення порушення права громадян на свободу об’єднання містять усі елементи складу адміністративного проступку: об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону, вчинення якого є підставою адміністративної відповідальності.
5. Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про об’єднання громадян передбачено лише один вид стягнення – штраф від двадцяти п’яти до ста тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто санкція ст. 186-5 КУпАП є відносно визначеною (містить вказівку на розмір стягнення). У грошовому еквіваленті сума штрафу, що може бути призначений за порушення законодавства про об’єднання громадян в Україні складає від 425 гривень до 2 тисяч 210 гривень.
6. З метою удосконалення нормативно-правової регламентації інституту відповідальності громадських організацій пропонується статтю 16 проекту Закону України “Про громадські організації” від 18 жовтня 2010 року (реєстр. № 7262) викласти в такій редакції:
“стаття 16. Відповідальність за порушення законодавства
Посадові особи легалізуючих органів та фізичні особи за порушення законодавства про громадські організації несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.
За порушення цього Закону за рішенням суду до громадських організацій можуть бути застосовані такі санкції: попередження; штраф; тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності; тимчасова заборона (зупинення) діяльності; примусовий розпуск (ліквідація)”.
7. Підтримується думка про те що адміністративно-юрисдикційна діяльність повинна розглядатися не лише як діяльність каральної спрямованості, а в першу чергу, як діяльність, призначення якої полягає у забезпеченні охорони адміністративно-правових відносин, включаючи правовий захист прав і свобод громадян та юридичних осіб. Її зміст пов’язується із розглядом справи про правопорушення або правовий спір і прийняття рішення по ньому.
Провадження у справах про адміністративні порушення права громадян на свободу об’єднання – це врегульована нормами адміністративного права процесуальна діяльність уповноважених органів, спрямована на притягнення до відповідальності осіб, які вчинили протиправні діяння, що посягають на конституційне право громадян на свободу об’єднання.
В адміністративному провадженні в якості суб’єктів виявлення і розгляду справ про порушення права на свободу об’єднання виступають : суди, посадові особи: органів внутрішніх справ, а також посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
З метою підвищення ефективності адміністративно-правової охорони права громадян на свободу об’єднання вбачається за необхідне внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення наступні зміни:
- у ч. 1 п.1 статті 255 слова “державних органів реєстрації актів цивільного стану (стаття 212-1); органів виконавчої влади, що проводять реєстрацію друкованого засобу масової інформації (стаття 186-6)” замінити на “органів Державної реєстраційної служби України (статті 186-5, 186-6, 212-1)”;
- частину десяту статті 294 після слів “остаточною й оскарженню” доповнити словами “чи опротестуванню”;
- частину першу статті 297 після слів “по справі про адміністративне правопорушення” доповнити словами “крім постанови апеляційного суду”.
8. При вирішенні проблеми причинності правопорушень загалом, та у сфері реалізації права громадян на свободу об’єднання, зокрема, необхідно враховувати певні вихідні положення, а саме : причинно-наслідковий зв’язок соціальних, психологічних та інших явищ є об’єктивно існуючою залежністю у природі й суспільстві, яка має загальний універсальний характер; оскільки правопорушення є явищем не лише соціальним, а й правовим, соціально-психологічним, вони мають не лише соціальні, а й інші причини; обов’язковою складовою причинності є особа правопорушника, який взаємодіє із зовнішнім середовищем, коли зовнішнє (соціальне) відображається через внутрішнє (суб’єктивне) і зумовлює єдиний негативний результат.
До основних причини порушення права громадян на свободу об’єднання належать: 1) соціально-економічні: погіршення фінансового становища населення; відсутність ефективного механізму розвитку громадянського суспільства відсутність державної підтримки розвитку інститутів громадянського суспільства тощо; 2) нормативно-правові: законодавча обмеженість реалізації права громадських організацій представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у суді, а також права об’єднань громадян здійснювати господарську діяльність; відсутність нормативного визначення поняття місцевих осередків; відсутність законодавчого визначення підстав здійснення контролю й перевірок об’єднань громадян; 3) організаційно-управлінські: недоліки реєстраційно-легалізаційних процедур для об’єднань, обтяжливість державного контролю за діяльністю об’єднань громадян, недоліки запобіжної (профілактичної) діяльності, недоліки у роботі органів Державної реєстраційної служби України; 4) морально-психологічні: поширення в суспільстві правового нігілізму, низький рівень правової культури та правосвідомості населення, невіра у ефективність діяльності громадських об’єднань тощо.
9. До суб’єктів запобігання порушенню права громадян на свободу об’єднання, в широкому сенсі, відносяться всі державні і громадські інститути, діяльність яких стосується профілактичного, попереджувального впливу на правопорушення.
Серед суб’єктів адміністративно-правового запобігання порушенню права громадян на свободу об’єднання можна виділити: 1) загальні – завданнями яких є формування політики та вжиття заходів щодо гарантування додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України); 2) спеціальні – для яких забезпечення реалізації права громадян на свободу об’єднання є основним завданням (Міністерство юстиції України, Державна реєстраційна служба України, органи місцевого самоврядування, правоохоронні та судові органи).
10. Під заходами запобігання адміністративним правопорушенням доцільно розуміти систему комплексних, взаємопов’язаних заходів організаційно – правового характеру, які застосовуються суб’єктами запобігання з метою недопущення та припинення порушення права громадян на свободу об’єднання.
Основою запобігання адміністративним правопорушенням проти права громадян на свободу об’єднання є заходи, спрямовані на покращення соціальних, економічних та інших умов життя населення, удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку громадянського суспільства, впровадження ефективного механізму налагодження комунікацій між органами влади та об’єднаннями громадян, реформування системи освіти, підвищення її якості, а також всебічний розвиток особи, підвищення громадянської свідомості та правової культури населення.
До системи заходів запобігання адміністративним правопорушенням проти права громадян на свободу об’єднання, можна віднести наступні:
- науково-правова експертиза проектів або чинних законів та інших нормативних актів, яка проводиться з метою визначення їх відповідності соціальним потребам суспільства в галузі правопорядку, захисту прав людини, виявлення і запобігання нормативному закріпленню положень, реалізація яких може посилювати дію причин та умов, що призводять до вчинення правопорушень, або послаблювати соціальні засоби (заходи), спрямовані на усунення таких причин та умов;
- роз’яснення положень законодавства України суб’єктами запобігання правопорушень, які, у межах своєї компетенції, ведуть серед населення, окремих його категорій, посадових осіб підприємств, організацій, установ роботу з роз’яснення положень законодавства України;
- кримінологічне дослідження, тобто процес вивчення з використанням досягнень науки на основі спеціально розроблених методів і методик різноманітних соціальних, правових, моральних, соціально-психологічних та інших факторів, що позитивно чи негативно впливають на правопорушення, їх причини та умови, особу правопорушника тощо;
- інформування населення про стан правопорядку, засоби та методи захисту громадян і власності від правопорушень;
- надання суб’єктами запобігання профілактичної правової допомоги населенню, що включає в себе: роз’яснення суспільної небезпечності поведінки особи, яка вчинила правопорушення та усне її попередження про неприпустимість протиправних і антигромадських дій, офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки; профілактичний облік в органі внутрішніх справ чи служби безпеки і здійснюванні у зв’язку з цим заходи, соціальну реабілітацію правопорушників.
З метою ефективного здійснення запобігання правопорушенням будь-якого виду доцільно на законодавчому рівні, шляхом прийняття Закону України “Про соціальне запобігання правопорушенням в Україні”, у якому визначити систему заходів соціального запобігання правопорушенням, порядок їх здійснення державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян, окремими громадянами, а також окреслити права та обов’язки суб’єктів запобігання.
Пропонується: до заходів загального соціального запобігання правопорушень віднести профілактичну перевірку та припис; роз’яснення положень законодавства України з питань соціального запобігання правопорушень; інформування населення про стан правопорушень, засоби та методи їх захисту від протиправних посягань; правова пропаганда чинного законодавства серед населення, на підприємствах, організаціях, установах незалежно від форм власності з питань недопущення правопорушень та відповідальності за їх вчинення.
До заходів індивідуального соціального запобігання правопорушень віднести: роз’яснення суспільної небезпечності поведінки особи, яка вчинила правопорушення та усне її попередження про неприпустимість протиправних і антигромадських дій; офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки; профілактичний облік у органах внутрішніх справ; соціальна реабілітація особи, яка вчинила правопорушення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдюгін Р. Г. Конституційно-правові засоби забезпечення прав людини в Україні / Р. Г. Авдюгін // Держава і право. – 2010. – Вип. 47. – С. 148 – 152.
2. Авер’янов В. Б. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2006. – № 5. – С. 11 – 17.
3. Адміністративне деліктне законодавство: зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні [Текст] / автор-упорядник О. А. Банчук. – К. : Книги для бізнесу, 2007. – 912 с.
4. Адміністративне право України. Академічний курс : [підручник у 2-х томах] / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – Т. 1. – Київ : Вид-во “Юрид. думка”, 2004. – 584 с.
5. Адміністративне право України : [підручник] / за заг. ред. О. М. Бандурки. – Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 480 с.
6. Адміністративне право України : [підручник] / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко [та ін.] – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 502 с.
7. Административное право России : курс лекций / К. С. Бельский [и др.] / под ред. Н. Ю. Хаманевой. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 704 с.
8. Алексеев С. С. Общая теория права. – [учебник в 2-х томах] / С. С. Алексеев – М. : Юрид. лит, 1981. – Т.1. – 361 с. – С. 180.
9. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2010 році (за даними судової статистики): [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua.
10. Андрєєва О. Б. Форми та методи профілактичної діяльності дільничних інспекторів міліції / О. Б. Андрєєва [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua.
11. Арістова І. В. Сучасний стан правового забезпечення державної служби в Україні / І. В. Арістова // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 10–16. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua.
12. Бабич В. А. Адміністративна відповідальність за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / В. А. Бабич. – Ірпінь, 2005. – 22 с.
13. Байтин М. И. Теоретические вопросы правовой процедуры / М. И. Байтин, О. В. Яковенко // Журнал российского права. – 2000. – № 8. – С. 93 –102.
14. Бахрах Д. Н. Административная ответственность : Учебное пособие / Д. Н. Бахрах. – М., 1999. – 112 с.
15. Беньковський С. Ю. Правові засади та принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кан. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право” / С. Ю. Беньковський. – Ірпінь, 2009. – 19 с.
16. Бернюков А. М. Герменевтичний аналіз тлумачення-застосування права як кінцевого етапу здійснення правосуддя / А. М. Бернюков // Часопис Київського Університету права. – 2007. – № 1. – С. 35 – 40.
17. Білоус В. Т. Особливості інституту апеляції в провадженні за скаргами осіб / В. Т. Білоус, Р. О. Кукурудз // Вісник Запорізького національного університету – 2009. – № 1. – С. 94 – 100.
18. Бондаренко В. В. Система суб’єктів адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян / В. В. Бондаренко // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 66 – 70 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.uа.
19. Бояринцева М. А. Адміністративно-правовий статус громадянина України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 ”Теорія управління; адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право” / М. А. Бояринцева. – Київ, 2005. – 20 с.
20. Бугайчук К. Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи профілактики : дис. на здобуття наук. ступеня кан. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Теорія управління, адміністративне право та процес; фінансове право ” / К. Л. Бугайчук. – Харків, 2002. – 243 с.
21. Буроменський М. Право на свободу асоціацій та на проведення мирних зборів // Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / За ред. О. Л. Жуковської. – К. : ЗАТ “ВІПОЛ”, 2004. – 960 с. – С. 621.
22. Вавженчук С. Я. Співвідношення понять “захист” та “охорона” трудових прав в чинному законодавстві / С. Я. Вавженчук // Форум права. – 2010. – № 1. – С. 45–49 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua.
23. Васечко Л. О. Еволюція прав людини під впливом процесів глобалізації / Л. О. Васечко // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 121–126 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua.
24. Ващук О. М. Конституційно-правовий статус громадських організацій України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук спец. : 12.00.02 “Конституційне право” / О. М. Ващук. – Київ, 2004. – 18 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. В. Т. Бусел]. – К., Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2007. – 1736 с.
26. Вербенський М. Г. Принципи контрольно-моніторингової діяльності у сфері додержання прав і свобод людини у діяльності органів внутрішніх справ / М. Г. Вербенський // Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов [текст] : Матеріали Міжнар. наук.-прак. конф., Київ 4 грудня 2009 р. / Державний науково-дослідний інститут МВС України. – Харків : Права людини, 2009. – 500 с. – С. 14–17.
27. Веремеенко И. И. Административно-правовые санкции // И. И. Веремеенко. – М. : Юрид. лит., 1975. – 192 с.
28. Виконавча влада і адміністративне право : підручник [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Видавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
29. Войтенко Т. О. Громадянське суспільство в Україні: аналіз соціального конструювання / Т. О. Войтенко, О. С. Гончарук, Ю.О. Привалов. – К. : Стилос, 2002. – 368 с.
30. Волох О. К. Попередження адміністративних деліктів органами внутрішніх справ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кан. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О. К. Волох. – Київ, 2009. – 22 с.
31. Габучан К. В. Учебный толковый словарь русского языка / К. В. Габучан. – М. : Русский язык, 1988. – 441 с.
32. Галунько В. В. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХІ століття) : монографія / В. В. Галунько, В. І. Олефір, М. П. Пихтін, О. О. Онищук та ін. ; за заг. ред. В. В. Галунько. – Херсон : ВАТ «Херсонська міська друкарня», 2010. – 378 с.
33. Галунько В. В. Концептуальні підходи до розвитку сучасного адміністративного права України / В. В. Галунько // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 143–151 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua.
34. Ганзенко О. О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави Україна : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень”/ О. О. Ганзенко. – Київ, 2003. – 19 с.
35. Головистикова А. Н. Права человека : учебник / А. Н. Головистикова, Л. Ю. Грудцына. – М. : Эксмо, 2008. – 448 с.
36. Голосніченко І. П. Перспективні положення кодифікації норм правового інституту адміністративної відповідальності / І. П. Голосніченко // Право України. – 2007. – № 7. – С. 60–63.
37. Голосніченко І. П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття): [навчальний посібник] / І. П. Голосніченко. – Ірпінь, 1998. – 109 с.
38. Голосніченко І. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження у справах про адміністративні проступки / Голосніченко І., Стахурський М., Золотарьова Н. // Право України. – 2002. – № 2. – С. 27.
39. Греченко В. А. Україна у добу «раннього» тоталітаризму (20-ті роки ХХ ст.) : [монографія] / В. А. Греченко, О. Н. Ярмиш. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2001. – 276 с.
40. Гришина Н. В. Соціально-правовий аспект адміністративної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кан. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Н. В. Гришина. – Харків, 2008. – 22 с.
41. Громадянське суспільство як основа демократичного розвитку України : Аналітична доповідь / за заг. ред. Н. В. Грицяк. – К. : НІСД, 2009. – 25 с.
42. Даль В. Толковый словарь живого великорусского язика : В 4-х томах / В. Даль. – М. : Русский язык, 1999– . – Т. 1: А-З. – 1999. – 699 с.
43. Демченко А. І. Правовий статус об’єднань юридичних осіб в Україні та Росії : порівняльний аналіз / Демченко А. І. // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. – 2003. – № 2. – С. 105–110.
44. Додин Е. В. Административная деликтология : [курс лекций] // Е. В. Додин. – Одесса : БАХВА, 1997. – 116 с.
45. Дубинин Н. Генетика, поведение, ответственность / Дубинин Н., Карпец И., Кудрявцев В. – М. : Изд-во политической литературы, 1982. – 303 с.
46. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / За ред. О. Л. Жуковської. – К. : ЗАТ “ВІПОЛ”, 2004. – 960 с.
47. Єдиний державний реєстр громадських формувань [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rgf.informjust.ua.
48. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
49. Ємець Л. О. Публічне управління неполітичними об’єднаннями громадян (адміністративно-правове дослідження) : дис. на здобуття наук. ступеня кан. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Л. О. Ємець. – Дніпропетровськ, 2009. – 218 с.
50. Загальна декларація прав людини : резолюція Генеральної Асамблеї ООН (PES/217 А) від 10 грудня 1948 року // Урядовий кур’єр. – 10 грудня 2008 р. – № 232.
51. Зайчук О. В. Загальна теорія держави і права / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 308 с.
52. Заросило В. О. Окремі питання щодо визначення адміністративного процесу в Україні / В. О. Заросило // Наука і правоохорона. – 2011. – № 2. – С. 96–102.
53. Застосування законодавства про громадські організації в Україні : результати аналізу судової практики [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //www.ucipr.kiev.ua.
54. Знаменський Г. Л. До 90 – річчя академічних економіко-правових досліджень в Україні / Г. Л. Знаменський // Економіка та право. – 2009. – № 1. – С. 5–8.
55. Інформація про стан законності в державі у 2011 році (відповідно до статті 2 Закону України “Про прокуратуру” [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.gpu.gov.u.
56. Історія держави і права України : [підруч.] : у 2 т. / за ред. Тація В. Я., Рогожина А. Й., Гончаренка В. Д. – К. : Ін Юре, 2003. – Т. 1 – 2003. – 656 с.
57. Історія держави і права України : [підруч.] : у 2 т. / за ред. Тація В. Я., Рогожина А. Й., Гончаренка В. Д. – К. : Ін Юре, 2003. – Т. 2. – 2003. – 580 с.
58. Історія держави і права України : у 2 ч. / за заг. ред. А. Й. Рогожина. – К. : Ін Юре. – 1996. – Ч. 2. – 448 с.
59. Історія української Конституції / упор. А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К. : Право, 1997. – 464 с.
60. Історія українського права : [навчальний посібник] / За ред. О. О. Шевченка. – К .: Олан, 2001. – 302 с.
61. Кадолко К. А. Криминологические функции правосудия, осуществляемого судами общей юрисдикции Российской Федерации : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук. спец: 12.00.08 “Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право” / К. А. Кадолко. – М., 2008. – 22 с.
62. Карпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / Н. І. Карпачова; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. – К. : Омбудсман України, 2010. – 400 с.
63. Кельман Л. М. Соціально-політичні фактори впливу на правозастосовну діяльність : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 ”Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень” / Л. М. Кельман. – Київ, 2007. – 22 с.
64. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Б. А. Кистяковский. – М. : Путь, 1916. – 589 с.
65. Клим О. В. Адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кан. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право” / О. В. Клим. – Київ, 2009. – 19 с.
66. Кобалевский В. Очерки советского административного права : учеб. / В. Кобалевский. – Харьков, 1924. – 260 с.
67. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Загальна частина [підручник] / Л. В. Коваль. – К. : Основи, 1994. – 154 с.
68. Ковальський В. С. Охоронна функція права : [монографія] / В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 336 с.
69. Ковлер А. И. Антропология права : учебник для вузов / А. И. Ковлер. – М. : Норма-Инфра-М, 2002. – 480 с.
70. Когут О. В. Напрями удосконалення законодавчого регулювання адміністративних стягнень / О. В. Когут // Університетські наукові записки. – 2007. – № 2 (22). – С. 291 – 296.
71. Кодекс Республики Беларусь об административных правонарушениях [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.pravo.levonevsky.org.
72. Кодекс Республики Казахстан об административных правонарушениях от 30 января 2001 года № 155-ІІ [Текст] // Ведомости Парламента Республики Казахстан. – 2001. – № 5 – 6. – Ст. 24.
73. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар / Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін. – К . : Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. – 781 с.
74. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен [монографія] / В. К. Колпаков // Національна академія внутрішніх справ України. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
75. Колпаков В. К. Адміністративні правопорушення в системі корупційних деліктів / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2002. – № 5. – С. 7–15.
76. Коломоєць Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Адміністративне право и процес; фінансове право; інформаційне право” / Т. О. Коломоєць. – Харків, 2005. – 43 с.
77. Коломоєць Т. О. Щодо питання ефективності адміністративних штрафів / Т. О. Коломоєць // Право України. – 2001. – № 2. – С. 31–34.
78. Коломоєць Т. Класифікація заходів адміністративно-правового примусу / Т. Коломоєць // Право України. – 2003. – № 2. – С. 28–32.
79. Комзюк А. Адміністративний примус: деякі загальні проблеми дослідження та правового регулювання в контексті забезпечення прав людини / А. Комзюк. – Інтернет-видання „Юриспруденція он-лайн”. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.lawyer.org.ua.
80. Конвенція про свободу асоціації та захист права на організацію від 09 липня 1948 р. ЕТS № 87 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://dealers.ligazakon.ua.
81. Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. – К. : Філософська і соціологічна думка, 1992. – 272 с.
82. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. – К. : Інс-т держ. і права НАН Укр. імені В.М. Корецького. – 2001. – 400 с.
83. Конституція України з порівняльним викладом статей, змінених конституційною реформою / Упорядник Ковальчук Є.О. – Харків : Бурун Книга, 2006. – 72 с.
84. Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1978. – № 18. – Ст. 268.
85. Конституционный статус общественных организаций в СССР. – М., 1983. – 200 с.
86. Концепція реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року: схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209-р // Офіційний вісник України від 09. 12.2011. – № 93. – Ст. 3389.
87. Коркунов Н. М. Общественное значение права / Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – М. : Юридичесикй центр Пресс, 2003. – 430 с. – С. 76.
88. Корнієнко В. О. Правові основи громадянського суспільства сучасної України (інституційний аспект) : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук спец. : 12.00.01”Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / В. О. Корнієнко. – Одеса, 2007. – 206 с.
89. Кружиліна О. А. Судовий захист права на об’єднання у політичні партії та громадські організації: проблемні питання теорії і практики / О. А. Кружиліна // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 428–434 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals.
90. Кузніченко С. О. Проблеми співвідношення норм адміністративно-деліктного та кримінального права / С. О. Кузніченко // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 538–542 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua.
91. Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О. В. Кузьменко. – К. : Київський національний ун-т внутрішніх справ, 2006. – 34 с.
92. Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальне право України : [підручник] / О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій. – К. : Атіка, 2007. – 416 с.
93. Кузьменко О. В. Полемічні роздуми про зміст категорії „суб’єкти адміністративного процесу” / О. В. Кузьменко // Наука і правоохорона. – 2008. – № 2. – С. 40–45.
94. Курс кримінології: Загальна частина : [Підручник] y 2-х кн. / [Джужа О. М., Михайленко П. П., Кулик О. Г. та ін.]; за ред. О. М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 1. – 352 с.
95. Кушніренко О. Г. Права і свободи людини та громадянина : [навч. посібник] / О. Г. Кушніренко, Т. М. Слинько. – Харків : Факт, 2001. – 435 с.
96. Лазур Я. В. Щодо класифікації прав і свобод людини / Я. В. Лазур // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 565–569 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.uaю
97. Левитский В. Ф. Предмет, задача и метод науки полицейского права / Левитский В. Ф. – Х., 1894. – 25 с.
98. Летнянчин Л. І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 ”Конституційне право” / Л. І. Летнянчин. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 211с.
99. Лихачов С. В. Дозвільне провадження в адміністративному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кан. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Теорія управління, адмініс