АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

brief description

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КОМІСАРОВ ОЛЕКСАНДР ГЕННАДІЙОВИЧ

УДК 351.741+351.759+316.776

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
Калюжний Ростислав Андрійович
доктор юридичних наук, професор

Дніпропетровськ 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ В УКРАЇНІ
21
1.1. Соціальна роль та функції інформації в управлінні суспільством і державою
21
1.2. Публічно-правові відносини інформатизації в системі охорони громадського порядку
44
1.3. Співвідношення інформатизації та забезпечення реалізації прав і свобод людини в системі охорони громадського порядку
63
1.4. Методологічні підходи до вирішення проблеми інформатизації в системі охорони громадського порядку
77
Висновки до розділу 1 99
РОЗДІЛ 2 ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАТИЗАЦІЄЮ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ
105
2.1. Загальна характеристика системи охорони громадського порядку як об’єкта державного управління інформатизацією
105
2.2. Суб’єкти управління інформатизацією в системі охорони громадського порядку
123
2.3. Особливості реалізації влади в умовах інформаційного суспільства 141
2.4. Концептуальні засади державної політики інформатизації в системі охорони громадського порядку
157
Висновки до розділу 2 186
РОЗДІЛ 3 КОНЦЕПЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО МАСШТАБУВАННЯ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ
192
3.1. Система охорони громадського порядку в умовах інформаційного суспільства
192
3.2. Концептуальні засади інформатизації місця проживання особи 207
3.3. Концептуальні засади інформатизації місця виконання особою трудових функцій
219
3.4. Концептуальні засади інформатизації безпеки переміщення особи 229
3.5. Концептуальні засади протидії інформаційному екстремізму в системі охорони громадського порядку
242
Висновки до розділу 3 256
РОЗДІЛ 4 МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ
261
4.1. Структурне забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку
261
4.2. Тактичне забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку
271
4.3. Створення інформаційних систем електронної взаємодії в системі охорони громадського порядку
295
4.4. Кадрове забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку 308
4.5. Ресурсне забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку
321
Висновки до розділу 4 333
РОЗДІЛ 5 ЗАСОБИ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ
337
5.1. Державний контроль інформатизації в системі охорони громадського порядку
337
5.1.1. Документування управлінської інформації та організація роботи з документами в системі охорони громадського порядку
345
5.2. Роль засобів масової інформації у забезпеченні та удосконаленні інформатизації в системі охорони громадського порядку
361
5.3. Організація та функціонування інформаційно-аналітичних підрозділів в системі охорони громадського порядку
379
Висновки до розділу 5 396
ВИСНОВКИ 400
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 409
ДОДАТКИ 472

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АБД – автоматизований банк даних
АІПС – автоматизована інформаційно-пошукова система
АІС – автоматизована інформаційна система
АС – автоматизована система
АСУ – автоматизована система управління
БД – база даних
ГУМВС – Головне управління Міністрества внутрішніх справ
ДМС – Державна міграційна служба
ЕОМ – електронна обчислювальна машина
ЗМІ – засоби масової інформації
ІІПС – інтегрована інформаційн-пошукова система
ІКТ – інформаційно-комунікаційні техноогії
ІКР – інформаційно-комп’ютерна революція
ІС – інформаційна система
МВС – Міністерство внутрішніх справ
НКРЗІ – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації
НПІ – Національна програма інформатизації
НСІРІС – Національна система індикаторів розвитку інформаційного суспільства
НФІП – Національний футбольний інформаційний пункт
ООН – Організація об’єднаних націй
СУБД – система управління базами даних
ТЗІ – технічний захист інформації
УЗГ – Управління зв’язків з громадськістю
УМВС – Управління Міністерства внутрішніх справ
ЦОВВ – центральний орган виконавчої влади

ВСТУП

Актуальність теми. Невід’ємною складовою сучасного світу стала інформатизація. Ця проблема привертає дедалі пильнішу увагу дослідників багатьох галузей знань, зумовлює її домінування в сучасній епістемології. Особливо актуальною вона стає й для України, яка намагається досягти стратегічної мети – увійти до кола провідних цивілізованих країн сучасності.
Постановка інформаційно-комунікаційних технологій (далі – ІКТ) на службу суспільству – завдання, яке поставили перед собою як Україна, так і світове співтовариство на Всесвітніх зустрічах на вищому рівні з питань інформаційного суспільства, – робить проблему інформатизації однією з найбільш складних загальнонаукових проблем, що розглядаються теорією права та галузевими правовими науками. Інформатизація в Україні як суспільний процес уже пройшла декілька початкових етапів, пов’язаних переважно із вирішенням складних технічних завдань: локальну комп'ютеризацію, створення окремих регіональних та функціональних систем, підключення окремих об’єктів до мереж, подібних до локальних, галузевих, регіональних, міжрегіональних енергосистем. Подальший прорив України в усіх сферах суспільного життя, який очікується в результаті глобалізації процесу інформатизації, є можливим лише за умови чіткого визначення перспективних імперативів з урахуванням глобального напряму розвитку людства – розбудови інформаційного суспільства.
Безумовними імперативами сучасного суспільства залишаються правопорядок та необхідність його дотримання всіма членами суспільства, що, у свою чергу, знайшло відображення як у системі прав та свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією України, обов’язках держави щодо його охорони, так і в ефективності функціонування правоохоронної системи країни та компетенції державних правоохоронних органів. Поряд з цим розбудова інформаційного суспільства дедалі більше перетворює охорону правопорядку на прикладний напрям життєдіяльності пересічної людини, яка завдяки комп’ютерним мережам, електронним та друкованим засобам масової інформації, вільному доступу до джерел інформації, обміну отриманими даними, можливості коментувати та оцінювати зміст цих даних, змінювати його сутність та іншим можливостям, що надають ІКТ, стає безпосереднім учасником охорони правопорядку, формує власну або приєднується до вже створеної інформаційної системи охорони правопорядку. Так, із заявами та повідомленнями до органів внутрішніх справ у 2012 р. зверталося 3163810 громадян, у 2011 р. – 3346539 громадян, у 2010 р. – 3139173 громадянина, у 2009 р. – 2907335 громадян, у 2008 р. – 2874355 громадян. При цьому Міністерством внутрішніх справ України у 2012 р. отримано 11490 запитів на інформацію, з яких 7068 від громадян, у 2011 р. – 3753 запити на інформацію, з яких 1874 від громадян.
Негативні зміни у стані правопорядку в країні протягом останніх років свідчать про те, що правоохоронним органам та, насамперед, органам внутрішніх справ до сьогодні не вдалося знайти засоби протидії порушенням громадського порядку, адекватні перехідному стану суспільства, забезпечити надійний захист особистості, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, а інформаційна діяльність правоохоронних органів перестала забезпечувати виконання їх завдань у повному обсязі. Разом з тим процес інформатизації суспільства завжди супроводжується стрімким зростанням інформаційної злочинності, використанням переваг ІКТ як зі злочинною метою, так і для уникнення покарання або протидії законним вимогам правоохоронців. Така ситуація, поряд з об’єктивними причинами, зумовлена також тим, що потужні та інтегровані інформаційні системи правоохоронних органів, які були спрямовані лише на боротьбу зі злочинністю, залишаються переважно засобами відновлення порушених прав або забезпечення притягнення винних до відповідного покарання, що в сучасних умовах є свідченням низької ефективності та суттєвим звуженням ролі держави щодо охорони і захисту прав людини.
Саме тому уявляється необхідним подолати існуюче штучне обмеження ролі держави щодо забезпечення належної охорони прав і свобод людини, спрямувавши увагу на багатопланову проактивну роботу щодо утвердження правопорядку та верховенства права в країні, перехід до системного створення умов для повної реалізації людиною своїх прав і свобод. Відтак необхідним є комплексне оновлення уявлень щодо інформаційної природи правоохоронної діяльності, ролі і місця в її складі системи охорони громадського порядку, інформаційної компетенції і повноважень кожного її суб’єкта, розробка пропозицій щодо вдосконалення їх правового статусу.
Визначальна роль людини в інформаційному суспільстві та надані їй широкі правові можливості щодо розбудови правової держави, громадянського суспільства, охорони правопорядку, правоохоронної діяльності визначили основну ідею цієї роботи – в умовах інформаційного суспільства ефективність охорони громадського порядку визначається місцем і роллю в ній забезпечення інформаційних потреб окремої людини, об’єднаних в індивідуальному інформаційному просторі. З огляду на зміст сучасної ліберальної правової доктрини людина в інформаційному суспільстві розглядається не стільки як об’єкт охорони, скільки як її суб’єкт, а правоохоронні органи, з одного боку, покликані виконувати вимоги законів, що закріплюють права і свободи людини, а з іншого – наділені відповідними розпорядчими повноваженнями, в тому числі і правом розробляти та приймати рішення організаційного й нормативного характеру, які спрямовані на регулювання використання окремих ІКТ охорони громадського порядку.
Додатковим спонукальним мотивом дослідження є та обставина, що подальший розвиток правоохоронних органів Української держави пов’язується з їх переходом на "сервісну" модель функціонування та посиленням соціальної функції, зростанням значення не лише як суб’єктів захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, а й як суб’єктів усебічного забезпечення.
Саме тому розробка зазначених теоретичних та практичних проблем інформатизації вбачається достатньо актуальною та такою, що заслуговує на увагу вчених і практиків.
Обґрунтування важливості та першочерговості інформатизації правоохоронної діяльності знаходили своє відображення в окремих наукових працях вітчизняних та зарубіжних учених-юристів, фахівців з теорії управління, державного та соціального управління, починаючи з 1960-х рр. Біля витоків цієї роботи стояли концепції та теорії Д. Белла, З. Бржезинського, Р. Дарендорфа, П. Друкера, В. Іноземцева, Г. Канна, М. Кастельса, І. Масуди, Ф. Махлупа, М. Пората, Б. Смарта, Т. Стоунера, А. Тоффлера, А. Турена та інших, однак безпосередньо щодо системи охорони громадського порядку дослідження інформатизації як організованого соціально-економічного і науково-технічного процесу, що має базуватися на об'єднанні людських і матеріальних ресурсів, ІКТ, створенні умов для задоволення потреб громадян у доступі до інформації, розпочато лише сьогодні.
Загальновідомі перші спроби надання правової оцінки проблематиці інформатизації суспільства, які були пов’язані з кібернетикою та висвітлювалися у працях Н.Т. Абрамової, Б.В. Бірюкова, О.В. Брушлінського, В.М. Глушкова, О.І. Кочергіна, В.С. Тюхтіна, А.Д. Урсула, С.М. Шалютіна, Ю.А. Шрейдера та інших учених, присвячених проблемам інформації, автоматизації управління тощо. Важливе значення для сучасної юридичної науки мали дослідження І.В. Арістової, І.Л. Бачило, К.І. Бєлякова, В.М. Брижка, В.М. Бутузова, В.Д. Гавловського, О.А. Звєрєва, Р.А. Калюжного, Б.А. Кормича, О.В. Кохановської, Л.В. Кузенко, В.А. Ліпкана, О.В. Логінова, В.М. Лопатіна, Є.Д. Лук’янчикова, А.М. Новицького, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, О.П. Рябченко, В.С. Цимбалюка, М.Я. Швеця, Ю.С. Шемшученка та інших учених, які займалися проблемами інформаційного забезпечення як на загальнотеоретичному, так і на галузевому рівні. Крім того, практично в кожній із галузевих правових наук було здійснено спроби визначити специфіку конкретних інформаційних правовідносин, яка зумовлюється відповідним предметом та методом правового регулювання.
Дослідження системи охорони громадського порядку ґрунтуються на сучасних теоретико-методологічних розробках у галузі теорії права, конституційного та адміністративного права, постулатах теорії управління, які знайшли своє відображення у працях В.Б. Авер’янова, С.М. Алфьорова, О.Ф. Андрійко, М.І. Ануфрієва, Г.В. Атаманчука, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, П.В. Діхтієвського, Є.В. Додіна, Ю.В. Дубка, Б.М. Лазарєва, Д.П. Калаянова, С.В. Ківалова, Ю.М. Козлова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Конопльова, М.В. Корнієнка, Є.Б. Кубка, О.В. Кузьменко, С.О. Кузніченка, Ю.Д. Кунєва, Р.С. Мельника, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, С.В. Пєткова, В.М. Плішкіна, Д.В. Приймаченка, О.Ю. Синявської, Ю.О. Тихомирова, М.М. Тищенка, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиша та інших учених. Попри багатоманітність правових ідей щодо адміністративно-правових засад інформатизації в системі охорони громадського порядку в наукових розробках попередніх часів піднімались важливі, проте лише часткові аспекти цього явища правової дійсності. Не можна не враховувати й тієї обставини, що праці радянських правників були певним чином заідеологізованими, а правові ідеї більшості сучасників розроблялися в умовах індустріального (доінформаційного) суспільства. Відповідно завдання комплексного, системного дослідження проблеми адміністративно-правових засад інформатизації в системі охорони громадського порядку, здійсненого в умовах розбудови в Україні інформаційного суспільства, набувають особливої актуальності.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота спрямована на реалізацію основних положень Закону України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки", окремих положень Національної програми інформатизації, Програми інтеграції України до Європейського Союзу, Концепції реформування органів внутрішніх справ України.
Дисертацію виконано відповідно до пп. 3, 5, 9, 22 додатку 10, пп. 7, 19, 35, 37, 45 додатку 13, п. 1 додатку 18 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ на період 2010–2014 років, затвердженого Наказом МВС України від 29.07.2010 № 347, а також п. 3.2 Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2009 р.
Тема дисертаційного дослідження є складовою планової теми "Актуальні проблеми забезпечення безпеки та правопорядку в Україні" (номер державної реєстрації 0112U003548), затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 27.03.2008 (протокол № 3).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розробці адміністративно-правових засад інформатизації в системі охорони громадського порядку, здійсненні на їх основі аналізу чинного законодавства, практики його застосування в умовах розбудови в Україні інформаційного суспільства, узагальненні наукових праць, наданні оцінки зарубіжному досвіду інформатизації в системах охорони правопорядку із наступним обґрунтуванням теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо напрямів і заходів удосконалення охорони громадського порядку в Україні.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:
 встановити соціальну роль та функції інформації в управлінні суспільством і державою;
 визначити проблеми забезпечення реалізації прав і свобод людини інформатизацією в системі охорони громадського порядку;
 з’ясувати концептуальні засади державної політики інформатизації в системі охорони громадського порядку;
 окреслити методологічні підходи щодо вирішення проблеми інформатизації в системі охорони громадського порядку;
 встановити особливості реалізації влади в умовах інформаційного суспільства;
 охарактеризувати систему охорони громадського порядку як об’єкта інформатизації;
 окреслити коло суб’єктів управління інформатизацією в системі охорони громадського порядку;
 надати характеристику змін, яких має зазнати система охорони громадського порядку в умовах інформаційного суспільства;
 з’ясувати питання державного контролю інформатизації в системі охорони громадського порядку;
 встановити механізм забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку;
 визначити роль масової інформації в забезпеченні та удосконаленні інформатизації в системі охорони громадського порядку;
 сформулювати пропозиції щодо удосконалення системи наукових знань для об’єднання юридичної науки, управлінської практики та ІКТ в інтересах охорони громадського порядку.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі інформатизації в системі охорони громадського порядку.
Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади інформатизації в системі охорони громадського порядку.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність підходів та методів наукового пізнання. Для досягнення поставленої мети та вирішення визначених завдань під час проведення дисертаційного дослідження використовувалися загальнонаукові (діалектичний, порівняльний, історичний, системний, структурний, узагальнення) та спеціальні (порівняльно-правовий, формально-логічний, експеримент) методи наукового пізнання. Методологічна конструкція засновувалася на системному підході до розгляду й оцінювання суспільних процесів та явищ, що і визначило стратегію дослідження інформатизації в системі охорони громадського порядку як об’єкта адміністративно-правового впливу в єдності його соціального змісту та юридичної форми.
Системно-структурний та системно-функціональний методи застосовано для опису системи охорони громадського порядку, її підсистем, елементарного складу, здійснення інформаційного масштабування охорони громадського порядку (підрозділи 1.2, 1.4, 2.1, розділи 3, 4). За допомогою діалектичного методу проведено дослідження юридичного змісту відносин у сфері інформатизації суспільства та сфері реалізації державної політики розвитку інформаційного суспільства (підрозділи 1.1, 1.2, 1.4, 3.1, розділи 2, 4). Метод класифікації дав змогу визначити основні завдання інформатизації суспільства, вимоги, що висуваються до суб’єктів інформаційної влади, перелік носіїв інформаційної влади, види інформації в системі охорони громадського порядку (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1 – 2.3, розділ 3). Застосування історичного методу дало змогу здійснити аналіз наукових поглядів на формування та сучасний стан охорони громадського порядку, становлення та розвиток інформаційного суспільства, проблеми інформаційної діяльності та інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів, походження та зміст інформаційних прав людини і законних інтересів особи в інформаційній сфері (підрозділи 1.1 – 1.3, 2.1, 5.1). Порівняльно-правовий метод застосовано для дослідження співвідношення категорій "інформаційні потреби людини" та "інформаційні права людини", а також для оцінювання зарубіжного досвіду правового регулювання та організаційного забезпечення діяльності інформаційно-аналітичних підрозділів в системі охорони громадського порядку і поглиблення на цій основі змісту поняття "інформатизація" (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 5.4, розділ 3). Структурно-логічний метод використано при визначенні основних засобів забезпечення та удосконалення інформатизації в системі охорони громадського порядку (розділи 4, 5). Статистичний метод використано для ілюстрації стану, досягнень і недоліків розвитку інформаційного суспільства й України загалом та інформатизації правоохоронних органів зокрема. Методи моделювання, аналізу та синтезу дали змогу визначити інформаційні ресурси, межі поведінки та обсяги правоздатності особи на кожному рівні охорони громадського порядку (розділи 3, 4). Застосування формально-логічного та логіко-семантичного методів дало можливість поглибити понятійний апарат. Метод узагальнення застосовано при підготовці висновків.
Ефективність інформатизації в системі охорони громадського порядку з’ясовано шляхом констатуючого експерименту (підрозділ 5.4).
Науково-теоретичне підґрунтя дослідження становлять положення філософії, феноменології, герменевтики, концепції людиноцентризму, наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного, інформаційного права та інших галузевих правових наук. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, міжнародно-правових, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах у сфері інформатизації.
Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності міліції громадської безпеки, правова публіцистика, довідкові видання, результати анкетування та інтерв’ювання 1312 працівників ГУМВС України в Дніпропетровській, Донецькій, Київській, Львівській областях та м. Києві, матеріали, що використовувалися робочою групою з підготовки Концепції реформування органів внутрішніх справ України (Наказ МВС України від 02.12.2011 № 889), досвід організації та функціонування Центрального футбольного інформаційного пункту МВС України (Наказ МВС України від 28.09.2009 № 417), а також результати його діяльності у підготовці до забезпечення безпеки та правопорядку під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року (ЄВРО 2012).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем інформатизації в системі охорони громадського порядку як цілісного явища, яке має важливе значення для функціонування всієї правоохоронної системи. У результаті проведеного дослідження визначено адміністративно-правові засади інформатизації в системі охорони громадського порядку, які в сукупності становлять нову концепцію інформаційного масштабування охорони громадського порядку, а також пропозиції й рекомендації щодо її реалізації. Основні з них такі:
вперше:
 відносини управління та забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку стали об’єктом наукового дослідження на рівні дисертації;
 сформульовано авторське визначення поняття "інформатизація в системі охорони громадського порядку" як сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення кожним суб’єктом охорони громадського порядку власних інформаційних потреб, реалізації прав і законних інтересів громадян, розвитку інформаційного суспільства, упровадження сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки в систему охорони громадського порядку;
 встановлено зумовленість цілісності системи охорони громадського порядку та її підсистем законністю інтересу особи на потрапляння в межі певного громадського місця або виходу за такі межі з подальшим закріпленням такого інтересу в нормах адміністративного, цивільного та кримінального законодавства;
 запропоновано позначення меж правомірної поведінки як рівнів інформації про охорону громадського порядку та їх використання особою в якості інформаційного ресурсу в системі охорони громадського порядку;
 наявність первинної інформації про стан правопорядку, вихідної інформації, інформаційного документа, засобів доведення вихідної інформації до користувача, зворотної інформації, шляхів та засобів своєчасного здобування, забезпечення надійності інформації, контролю за її проходженням, перевірки вірогідності, місця, методів, технічних засобів, людських ресурсів, призначених для роботи з інформацією, способів її зберігання, переробки та використання визначено умовами впливу на систему охорони громадського порядку в інформаційному суспільстві, що розвивається;
 деталізацію інформації щодо правил поведінки, меж громадського місця та способів виходу за ці межі визнано умовами охорони громадського порядку;
 запропоновано введення в науковий обіг понять: "охорона статичного громадського порядку" як особливий, незалежний від поведінки особи та реалізації нею власних інтересів правовий режим окремого громадського місця, спрямований на забезпечення дотримання правил, які регулюють відносини людей у сфері життя та побуту, профілактику і припинення правопорушень, притягнення винних до відповідальності, захист прав, свобод і законних інтересів громадян, держави та суспільства від злочинних й інших антисуспільних посягань; "охорона динамічного громадського порядку" як комплекс заходів, спрямованих на забезпечення реалізації прав і законних інтересів особи залежно від її поведінки та інтересів поза межами громадського місця;
 розвиток інформатизації в системі охорони громадського порядку запропоновано забезпечувати механізмами публічно приватного партнерства та іншими механізмами, рекомендованими Туніською програмою для інформаційного суспільства;
удосконалено:
 погляди на зміст адміністративно-правового впливу на інформатизацію суспільства;
 системно-правову характеристику тлумачення інформації як "відбитої різноманітності";
 співвідношення понять "потреби", "інформаційні потреби людини", "права і свободи людини", "законні інтереси людини";
 погляди на феномен інформатизації як державоутворюючий чинник, здатний забезпечити зміни в соціально-економічній структурі суспільства;
 погляди на порядок та способи формування державної політики інформатизації;
 перелік підсистем, з яких складається система охорони громадського порядку;
 нормативно-правову характеристику окремих громадських місць та правил поведінки, зафіксованих у їх межах;
 оцінку можливості проникнення в інформаційний простір України явищ екстремізму, тероризму, сепаратизму тощо, а також їх розвитку в окремих інформаційних спільнотах;
 характеристику інформації, яка надходить каналами засобів масової інформації;
дістали подальшого розвитку:
 погляди на "інформаційне суспільство" та "інформаційну цивілізацію" як феномен розвитку людської цивілізації;
 сприйняття побудови орієнтованого на інтереси людей, відкритого для всіх і спрямованого на розвиток інформаційного суспільства як одного з головних пріоритетів України;
 стратегічні напрями інформатизації в Україні;
 виділення інформаційно-комунікаційної основи прав людини та їх розподіл за поколіннями;
 характеристика адміністративно-правового статусу суб’єктів інформатизації в системі охорони громадського порядку;
 методи і прийоми несення служби з охорони громадського порядку;
 розгляд причин, умов та основних факторів, що зумовлюють державний контроль інформатизації в системі охорони громадського порядку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:
 науково-дослідній сфері – для подальшої розробки загальнотеоретичних та організаційно-правових питань регулювання інформаційних відносин, сприяти подальшому вивченню та розробці проблем інформатизації в системі охорони громадського порядку;
 правотворчості – для вдосконалення чинного законодавства та розробки нових нормативно-правових актів, які регулюють питання інформатизації та охорони громадського порядку; пропозиції і рекомендації, розроблені автором, можуть бути використані для усунення протиріч між нормами окремих законодавчих та підзаконних актів;
 правозастосовній діяльності – для оптимізації системи інформаційного забезпечення міліції громадської безпеки, регіональних та відомчих програм інформатизації, удосконалення практики застосування норм чинного законодавства в системі охорони громадського порядку, посилення ефективності діяльності суб’єктів інформатизації;
 навчальному процесі – для підготовки підручників, навчальних посібників та інших навчально-методичних матеріалів з дисциплін "Адміністративне право", "Інформаційне право", "Основи управління в ОВС", "Тактико-спеціальна підготовка", "Застосування комп'ютерних технологій в ОВС", "Інформаційне забезпечення юридичної діяльності", а також під час викладання зазначених дисциплін;
 правовиховній роботі – положення і рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані для правового навчання й виховання населення, професійної підготовки та перепідготовки персоналу правоохоронних органів та членів громадських формувань з охорони громадського порядку, недержавних правоохоронних структур.
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, висновки та рекомендації, які становлять наукову новизну та практичне значення роботи, розроблено автором особисто. У співавторстві опубліковано: навчально-методичний посібник "Основи державної служби в Україні" (частка дисертанта – 3,75 д.а.); навчальний посібник "Основи діловодства: документування та документообіг" (частка дисертанта – 3,5 д.а.); монографію "Управління правоохоронними органами: сучасний стан, проблеми розвитку" (частка дисертанта – 2,1 д.а.); навчальний посібник "Тактика діяльності міліції громадської безпеки" (частка дисертанта – 1,2 д.а.); навчальний посібник "Менеджмент у державному управлінні: загальна частина" (частка дисертанта – 3,45 д.а.); навчальний посібник "Менеджмент у державному управлінні: особлива частина" (частка дисертанта – 1,36 д.а.).
При підготовці у співавторстві статті "Теоретичні основи дослідження інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ у сучасній правовій науці" дисертантом окреслено основні напрямки дослідження інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України, "Концептуальні засади формування в Україні державної політики інформатизації охорони громадського порядку" – визначено зміст окремих складових частин концепції інформатизації охорони громадського порядку, "Європейський досвід охорони громадського порядку під час проведення масових спортивних заходів" – узагальнено досвід країн-членів ЄС у сфері охорони громадського порядку під час проведення масових спортивних заходів, "Документообіг і статистична звітність у системі охорони громадського порядку" – проаналізовано законодавство, яке регулює діловодство в системі охорони громадського порядку, "Шляхи оптимізації національної нормативно-правової бази спеціальних операцій з охорони громадського порядку під час проведення масових заходів спортивного характеру" – окреслено основи вимоги до організації та проведення спеціальних операцій з охорони громадського порядку при масових заходах спортивного характеру, "Узагальнення досвіду роботи поліції країн-членів ЄС у середовищі футбольних уболівальників" – узагальнено організаційні засади інформаційної діяльності спеціалізованих підрозділів та посадових осіб поліції у середовищі футбольних уболівальників.
Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та висновки, узагальнені та сформульовані в дисертації, оприлюднювалися на міжнародних, всеукраїнських та інших наукових і науково-практичних конференціях, "круглих столах" та семінарах, зокрема: "Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства" (Запоріжжя, 2004), "Роль Державтоінспекції (дорожньої поліції) у забезпеченні безпеки дорожнього руху, розкритті злочинів, попередженні та протидії терористичним актам" (Донецьк, 2007), "Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах Європейської інтеграції" (Одеса, 2007), "Національно-культурні традиції України в контексті європейської інтеграції" (Запоріжжя, 2008), "Актуальні питання охорони громадського порядку під час проведення міжнародних спортивно-масових заходів" (Донецьк, 2008), "Запорізькі правові читання" (Запоріжжя, 2008), "Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта, наука" (Суми, 2008), "Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку" (Ірпінь, 2008), "Проблеми протидії злочинності у сфері громадської безпеки" (Дніпропетровськ, 2008), "Забезпечення громадської безпеки правоохоронними органами під час проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року" (Донецьк, 2009), "Інформатизація вищих навчальних закладів МВС України" (Харків, 2009), "Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки" (Дніпропетровськ, 2009), "Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах" (Запоріжжя, 2009), "Захист прав і свобод людини під час масових маніфестацій" (Кишинів, 2010), "Актуальні проблеми діяльності органів внутрішніх справ з охорони громадського порядку" (Дніпропетровськ, 2010), "Актуальні питання адміністративного права та адміністративного процесу" (Дніпропетровськ, 2010), "Юридична наука Придніпров’я: соціально-економічні витоки сьогодення" (Дніпропетровськ, 2010), "Проблеми вдосконалення службово-бойової діяльності органів внутрішніх справ" (Сімферополь, 2010), "Техніка та безпека об’єктів кримінально-виконавчої системи - 2010" (Воронеж, 2010), "Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки" (Дніпропетровськ, 2010), "Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах" (Запоріжжя, 2010), "Проблеми психологічної безпеки особового складу сил охорони правопорядку під час підготовки та проведення Чемпіонату Європи з футболу у 2012 році" (Харків 2010), "Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу" (Київ, 2010), "Актуальні проблеми адміністративної діяльності дільничного інспектора міліції" (Запоріжжя, 2011), "Актуальні проблеми забезпечення громадської безпеки" (Кіровоград, 2011), "Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні" (Запоріжжя, 2011), "Охорона громадського порядку під час проведення чемпіонату з футболу ЄВРО-2012" (Львів, 2011), "Удосконалення організації службової діяльності штабних підрозділів, чергових частин та груп швидкого реагування ОВС в умовах реформування системи МВС України" (Кривий Ріг, 2011), "Забезпечення охорони громадського порядку і безпеки під час проведення матчів чемпіонату Європи 2012 року з футболу" (Донецьк, 2011), "Актуальні проблеми протидії тероризму" (Бєлгород, 2011), "Формування корпоративного іміджу сил охорони правопорядку як чинника психологічної безпеки" (Харків, 2011).
Публікації. Основні результати дослідження, положення і висновки дисертації викладено в індивідуальній монографії, 5 навчальних посібниках, 25 публікаціях у фахових та зарубіжних наукових виданнях, а також у 20 тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – визначення адміністративно-правових засад інформатизації в системі охорони громадського порядку, а також розроблення пропозицій та рекомендацій щодо подальшого удосконалення охорони громадського порядку в Україні. У результаті дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них такі:
1. Сформульоване авторське визначення інформатизації в системі охорони громадського порядку як сукупності взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення кожним суб’єктом охорони громадського порядку власних інформаційних потреб, реалізації прав і законних інтересів громадян, розвитку інформаційного суспільства, упровадження сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки в систему охорони громадського порядку.
Здійснення трансформації сприйняття охорони громадського порядку із засобу примусового забезпечення інтересів держави до її сприйняття як способу забезпечення реалізації громадянином власних інформаційних прав і законних інтересів, захисту інформаційних прав громадян, формування інформаційного простору охорони громадського порядку, активізації міжнародного співробітництва з метою підняття на сучасний рівень систем практичної охорони громадського порядку, правової освіти та науки визначено соціальною роллю інформатизації.
Безпосереднє призначення інформатизації полягає в запровадженні на кожному етапі державотворення таких видів інформаційної діяльності, які найбільшим чином відповідають меті управління суспільством і державою.
2. Доведено, що в системі охорони громадського порядку "інформатизація" є основою інформаційного структурування, виділення інформаційних спільнот, масштабування інформаційної діяльності (гносеологічний аспект), розглядається як кількісне збільшення потоку повідомлення (онтологічний аспект), забезпечує упорядкування повідомлень (організаційний аспект), є основою окремого виду суспільної діяльності (функціональний аспект), забезпечує виділення інформаційного простору окремої людини, функціонування його моделі в режимі реального часу в окремій інформаційній спільноті (адаптаційний аспект), визначає найменшу "частину" оточуючого середовища, від якої походить (субстанціональний аспект), відображає ставлення людини до оточуючого середовища та відповідного збільшення обсягів повідомлень (психологічний аспект).
3. З’ясовано, що здійснюючи інформатизацію в системі охорони громадського порядку, держава як забезпечує реалізацію прав і свобод громадян, подолання цифрового розриву, їх гармонійний, справедливий і рівноправний розвиток, цифрову солідарність на національному та міжнародному рівнях, так і контролює діяльність відповідних сегментів системи охорони громадського порядку, забезпечує делегування окремих повноважень суб’єктам господарювання, здійснює обмеження або заборону (у тому числі й тимчасову) певних видів інформаційної діяльності, притягнення винних до відповідальності.
Державна політика інформатизації має складну структуру та потребує трансформації в Національну електронну стратегію та Національну політику розвитку інформаційного суспільства в Україні. Наголошено, що подальше здійснення Національної програми інформатизації відповідно до схваленої Концепції потребує оновлення останньої та врахування в її змісті рівня розвитку ІКТ у недержавному (приватному) секторі. Подальший розвиток інформатизації рекомендовано забезпечувати механізмами публічноприватного партнерства та іншими механізмами, рекомендованими Туніською програмою для інформаційного суспільства.
4. Визначено, що формування правових та організаційних передумов інформатизації, застосування і розвиток сучасних інформаційних технологій в системі охорони громадського порядку, формування системи національних інформаційних ресурсів, створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності суб’єктів охорони громадського порядку, формування та підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг, інтеграція України у світовий інформаційний простір спрямовуються Національною програмою інформатизації.
Встановлено, що інформатизація в системі охорони громадського порядку являє собою сукупність окремих проектів, які виконуються як у межах Національної програми інформатизації, так і поза її межами.
5. Визначальною умовою інформатизації в системі охорони громадського порядку визнано принциповість її розгляду як однієї з найважливіших складових усіх існуючих і нових програм у галузі охорони громадського порядку у вигляді комплексу заходів із розробки та впровадження організаційного, методичного, програмного і технічного забезпечення цих програм із подальшою трансформацією напрацьованих комплексів та концепцій у єдину Концепцію інформатизації в системі охорони громадського порядку.
До змісту Концепції інформатизації в системі охорони громадського порядку запропоновано включати питання інформатизації органів управління, створення інформаційно-аналітичних систем охорони громадського порядку, практичної правової освіти, наукового забезпечення, вирішення проблем збору та розкриття персональних даних особи під час охорони громадського порядку і профілактики правопорушень. Для ефективності реалізації інформатизації в системі охорони громадського порядку необхідно провести адміністративні та суспільно-політичні заходи з відповідної підготовки суспільства та працівників правоохоронних органів, через засоби масової інформації та науково-популярні видання довести до широких верств населення зміст і переваги інформатизації в системі охорони громадського порядку як для суспільства в цілому, так і для кожної особистості.
6. Тактикою інформатизації в системі охорони громадського порядку в межах розвитку в Україні інформаційного суспільства визначено прискорення процесу інформатизації за допомогою заходів адміністративно-правового регулювання, заснованих на поєднанні принципів надійності, масштабованості, гнучкості, можливості його поетапного впровадження, універсальності, відповідності стандартам, сучасності, перспективності та тривалості рішень, легкості експлуатації, розвитку і модифікації автоматизованих систем, можливості їх тиражування, керованості, оптимальності, захищеності.
7. Наголошено на необхідності призначення керівника кожного проекту інформатизації в системі охорони громадського порядку, формуванні проектної організаційної структури, налаштуванні окремих зв’язків між її елементами. Проект інформатизації в системі охорони громадського порядку визначено комплексом взаємопов'язаних заходів, як правило, інвестиційного характеру, які узгоджені за часом, використанням певних матеріально-технічних, інформаційних, людських, фінансових та інших ресурсів і мають на меті створення заздалегідь визначених інформаційних і телекомунікаційних систем охорони громадського порядку, засобів інформатизації та інформаційних ресурсів, які відповідають певним технічним умовам і показникам якості.
До переваг проектної організаційної структури інформатизації в системі охорони громадського порядку віднесено концентрацію зусиль виконавців на ключових напрямах діяльності та відповідне збільшення "гнучкості" організаційної структури, збільшення оперативності прийняття рішень, цю практику рекомендовано поширювати в межах інформаційного суспільства.
8. До першочергових заходів інформатизації в системі охорони громадського порядку зараховано формування й упровадження інформаційної системи електронної взаємодії інформаційних ресурсів усіх суб’єктів охорони громадського порядку. Принципами системи електронної взаємодії визначено: субсидіарність, технологічну нейтральність, ієрархічність, мінімізацію участі людини в її роботі, багатомовність, концептуальну погодженість організаційних структур і технологічних систем, забезпечення позитивної мотивації і задоволеності працівників від її впровадження, активну участь користувачів у її створенні, розвитку й удосконаленні, організацію проектних робіт, а також структурування і підтримку комунікацій між суб’єктами охорони громадського порядку і фахівцями з ІКТ.
9. Передбачено, що під час інформатизації система охорони громадського порядку зберігатиме свою мету і засоби її досягнення. Цілісність системи охорони громадського порядку в цих умовах пов’язано із багатосторонньою взаємозалежністю її елементів, а також взаємозалежністю між елементами та їх цілісною сукупністю. Зауважено, що найбільшу практичну складність являє віднесення інформації про охорону громадського порядку до об'єктів управлінського впливу з подальшою формалізацією її структури, визначенням каналів зв’язку, комунікації її складових, характеру оточуючого середовища.
10. Встановлено, що охорона громадського порядку як об’єкт інформатизації має охоплювати правові гарантії: недоторканості правових можливостей, що забезпечують розвиток особистості, захист прав і свобод людини, її адміністративно-правового статусу; недоторканності рухомих та нерухомих об’єктів, захищених правом власності; недоторканності комунікаційних можливостей, що забезпечують необхідну обстановку для нормальної діяльності попередніх елементів.
Відзначено, що обсяг прав і свобод людини має відповідати тим потребам, які домінують у суспільстві та окремих його сферах, а збільшення обсягів інформації про людину або суспільство потребує їх кількісного збільшення шляхом оновлення структури суспільства та відповідних підсистем державного управління, а також якісного інформаційного поглиблення змісту окремих прав за умов жорсткої фіксації відповідних підсистем охорони громадського порядку.
11. Встановлено, що розвиток інформаційного суспільства має привести до формування інформаційної влади, а також набуття громадянами статусу суб’єкта управління інформатизацією в системі охорони громадського порядку. За цих умов органи державної влади та місцевого самоврядування як об’єкт управління "вимагатимуть" від суб’єкта управління достатньої кількості ресурсів для виконання поставленого завдання – надання адміністративної послуги в системі охорони громадського порядку, у тому числі й із застосуванням примусу. Проектну організаційну структуру інформатизації рекомендовано розглядати як елемент структури об’єкта управління, що був сформований під дією законів управління, насамперед, закону зворотного зв’язку в управлінні.
12. Наявність: первинної інформації про стан явища, існуючі відносини; вихідної інформації; інформаційного документа; користувача інформації, обсягу, кількості, виду для кожного суб’єкта управління; засобів доведення вихідної інформації до користувача; зворотної інформації про хід та наслідки реалізації рішення, часу її надання, умови надання документа, носія інформації, яким повинна бути оформлена інформація, засобів передачі, визначення каналів зв’язку; шляхів та засобів своєчасного здобування, забезпечення надійності інформації, контролю за її проходженням, перевірки вірогідності; місця, методів, технічних засобів, людських ресурсів, призначених для роботи з інформацією, способів її зберігання, переробки та використання; посадової особи, яка на основі інформації повинна прийняти рішення, створити інформацію; форми інформації (директивної, регулюючої); періоду її передавання; здобувачів та виконавців; строків доведення до виконавців та строків виконання рішення тощо віднесено до умов впливу суб’єктів інформаційної влади впливатимуть на суспільні відносини.
Носіями інформаційної влади в системі охорони громадського порядку визначено: 1) суб'єктів владних повноважень (органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання); 2) юридичних осіб, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів); 3) осіб, що виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків); 4) суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян, іншої інформації, що становить суспільний інтерес).
13. Використання суб’єктами інформаційної влади ІКТ зі злочинною метою, підміна, спотворення процесів збереження, відображення та усвідомлення ключових суспільних цінностей, моралі і права в сукупності поєднано у процеси "шкідливої інформатизації". Встановлено, що через значний вплив на стан суспільства в цілому, соціально-психологічний і моральний стан кожної особи, стереотипізованість більшість процесів "шкідливої інформатизації" наявні у сфері масової інформації.
До протиправних дій, які посягають на інформаційні права в системі охорони громадського порядку, зараховано: необґрунтовану відмову від надання відповідної інформації про правила поведінки та стан громадського порядку; надання інформації, що не відповідає дійсності; несвоєчасне надання інформації; навмисне приховування інформації; примушування до поширення певної інформації; перешкоджання поширенню або безпідставна відмова від поширення інформації про правила поведінки та стан громадського порядку; поширення відомостей, що не відповідають дійсності, принижують честь і гідність особи; використання і поширення персональних даних особи, у тому числі й інформації стосовно особистого життя громадянина без його згоди; необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом; інші порушення інформаційних прав та інформаційних інтересів людини.
14. В системі охорони громадського порядку інформацію рекомендовано розділяти на базову та поточну. Встановлено, що базова інформація в системі охорони громадського порядку має синтезувати загальнолюдський та колективний історичний досвід, індивідуальний досвід, іншу інформацію, що надходить з трьох основних джерел – рівнів інформації про охорону громадського порядку: суспільних макросистем у вигляді масивів знань, світоглядних настанов, правових норм, імперативів; малих груп (сім’я, трудовий колектив, референтна група) у вигляді приватних норм поведінки, певних інтересів, а також поповнення знань; оточуючого середовища під впливом психофізіологічних чинників самої особи.
Визначено, що перший рівень об’єднує відомості щодо місця проживання особи, другий – відомості щодо місця виконання особою трудових функцій, третій – відомості, що стосуються безпеки переміщення особи між місцем проживання та місцем виконання трудових функцій. На кожному рівні наголошено на формуванні сукупності інформаційних ресурсів охорони громадського порядку.
Залежно від масштабу охорони на кожному рівні систематизовано правопорушення, що посягають на громадський порядок: правопорушення, які посягають на статичний громадський порядок, як сукупність правил поведінки, що інформаційно забезпечені та підтримуються системою морально-виховних заборон; правопорушення, які посягають на динамічний громадський порядок, як сукупність кількісних характеристик (меж) поведінки особи, що інформаційно забезпечені та підтримуються системою державного примусу; правопорушення, що посягають на динамічний громадський порядок, як сукупність якісних характеристик (способів) поведінки особи, що інформаційно забезпечені та підтримуються системою державного примусу; правопорушення, що посягають на динамічний громадський порядок, який інформаційно не забезпечений та спирається виключно на морально-виховні заборони чи державний примус.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України [Текст] : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К. : Преса України, 1997. – 80 с.
2. Глушков В.М. Основы безбумажной информатики / В.М. Глушков. – М. : Наука, 1987. – 552с.
3. Хоменко Л.Г. Історія вітчизняної кібернетики та інформатики (етапи накопичення наукової спадщини та досвіду інформатизації суспільства) : автореф. дис. ... д-ра іст. наук : 07.00.07 / Л.Г. Хоменко ; НАН України. Центр дослідж. наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва. – К., 2000. – 35 с.
4. Нечитайло В.М. "Інформаційне суспільство": критичний аналіз космополітичних концепцій майбутнього людства [Текст] : автореф. дис. ... д-ра філос. наук: 09.00.03 / Нечитайло Валентина Миколаївна ; НАН України, Інститут філософії. – К., 1996. – 46 с.
5. Сировий О.В. Організаційно-правові засади управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України [текст] : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Сировий Олексій Валерійович ; Запорізький юридичний ін-т МВС України. – Запоріжжя, 2005. – 222 с.
6. Смерічевський Е.Ф. Інформаційна цивілізація: проблема віртуальної реальності в суспільному розвитку: автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03 / Е.Ф. Смерічевський ; Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2002. – 21 с.
7. Ракитов А.И. Философия компьютерной революции / А.И. Ракитов. – М. : Политиздат, 1991. – 287 с.
8. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України вiд 09.01.2007 № 537-V [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/537-16.
9. Про внесення змін до Закону України "Про інформацію": Закон України від 13.01.2011 № 2938-VI [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2938-17.
10. НАУ-Online. Словник законодавчих термінів [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.414.0.
11. НАУ-Online. Словник законодавчих термінів [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/?uid=1078.1.157&title=І%20---%20(Іногородній%20-%20Ішемічний).
12. Философский энциклопедический словарь / гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев. – М.: Сов. энциклопедия, 1983. – 840c.
13. Этимологический словарь украинского языка в семи томах. Т2 "Д - копці". – К., "Наукова думка", 1985. – 573с.
14. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К.; Ірпінь: Перун, 2005. – 1728с.
15. Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова. – М.: Республика, 2001. – 719 с.
16. Винер Н. Кибернетика и общество. / Н. Винер. – М.: Издательство инностранной литературы, 1958. – 171 c.
17. Kerschner L.R. Cybernetics: key of the future? // Problem of Communism.– 1965.– Vol.14.– №6.– P. 55-56.
18. Weizsacker C.F. von. Die Einheit der Natur.– Munchen, 1979.– 556 s.
19. Шеннон К. Работы по теории информации и кибернетике / К. Шеннон. – М.: Мир, 1968. – 260 с.
20. Эшби У. Введение в кибернетику / У. Эшби. – М. – 1959. – 432 с.
21. Luhmann, Niklas. Social Systems. Stanford: Stanford University Press, 1995; pp. 6-7
22. Інженер XXI столліття: особистість і професіонал в світі гуманізації та гуманітаризації вищої технічної освіти : Монографія / [ред. М.Є.Добрускін].. – Х.: Рубікон, 1999. – 512 с.
23. Урсул А.Д. Проблема информации в современной науке / А.Д. Урсул. – М., Наука, 1975, – 286 с.
24. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации / Р.Ф. Абдеев. – М.: ВЛАДОС, 1994. – 336 с.
25. Синтаксис (семиотика) [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D1%81_(%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0).
26. Попов В.Д. Информациология и информационная политика / В.Д. Попов. – М., 2001. – 120 с.
27. Брыжко В.М. Е-будущее и информационное право / В.М. Брыжко, В.С. Цимбалюк, А.А. Орехов, О.Н. Гальченко. – К. : Интеграл, 2002. – 264 с.
28. Винер Н. Человек управляющий / Н. Винер; [ред. В. Усманов]. – СПб.: Питер. 2001. – 288 с.
29. Уледов А.К. Психосоциология как интегральная отрасль научного знания / А.К. Уледов. – М.: "Мысль", 1995. – 234 с.
30. Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти: [монографія] / І.В. Арістова; за заг. ред. О.М. Бандурки. – Харків: Ун-т внутрішніх справ, 2000. – 368 с.
31. Комісаров О.Г. Використання поняття "інформація" у дослідженнях публічно-правової сфери: витоки та загальні засади / О.Г. Комісаров // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2009. – № 3.– С.151-158
32. Абрамова Н.Т. Целостность и управление / Н.Т. Абрамова; [Текст]. – М.: Наука, 1974. – 248 с.
33. Кремянский В.И. Понятие системности и „метасистемности” информации / В.И. Кремянский // Вопр. философии. – 1975. – №2. – С. 17–24.
34. Семенюк Э.П. Философские аспекты проблемы информации / Э.П. Семенюк, В.С. Тюхтин., А.Д. Урсул // Философские вопросы естествознания: Обзор работ советских ученых. – М., 1976. – Ч.2. – 247 с.
35. Земан И. Познание и информация. Гносеологические проблемы кибернетики. / И.Земан; [пер. с чеш. Г.Е. Мельцера, спецред. и предисл. А.Д. Урсула] – М.: Прогресс, 1996. – 254 с.
36. Про розробку пакета проектів законів з проблем інформатизації і захисту інформації: Постанова Президії Верховної Ради України від 24.03.1992 № 2212-XII [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2212-12
37. Дубко Ю.В. Службово-бойова діяльність органів внутрішніх справ: сучасний стан та перспективи розвитку / Дубко Ю.В., Буткевич С.А. // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 2. – С. 9 – 18
38. Коваленко Л.П. Субъекты информационных правоотношений / Л.П. Коваленко // Вчені записки Таврійського Національного Університету ім. В.І.Вернадського, юридичні науки – 2012. – Т. 25(64). – №2. – 2011. – С. 376-379.
39. Про затвердження Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації: Постанова Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1352 [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1352-98-%D0%BF
40. Теория права и государства [текст] : учебник для юрид. вузов / В.С. Афанасьев [и др.] ; ред. В.В. Лазарев ; Академия МВД России. – М. : Право и закон, 1996. – 424 с.
41. Завдання адміністративного судочинства: [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://www.upp.org.ua/yurlikbez_132.html
42. Про інформацію: Закон України від 2.10.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №48. – Ст. 650.
43. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України вiд 04.02.1998 № 75/98-ВР [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=75%2F98-%E2%F0&p=1322647315244388
44. Про заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки держави: Указ Президента України від 18.09.2002 № 836/2002 [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=836%2F2002
45. Олійник О.В. Організаційно-правові засади захисту інформаційних ресурсів України: дис. … канд.юрид.наук: 12.00.07 / Олійник Олег Вікторович. – К., 2006. – 201 с.
46. Олійник О.В. Політико-правові аспекти формування інформаційного суспільства суверенної і незалежної держави / О.В. Олійник, О.В. Соснін, Л.Є. Шиманський // Держава і право. – 2001. – Вип. 13. – С. 34 – 41.
47. Інформатизація управління соціальними системами: Організаційно-правові питання теорії і практики: навч. посіб. / В.Д. Гавловський, Р.А. Калюжний, В.С. Цимбалюк та ін.; за заг. ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного. – К.: МАУП, 2003. – 336 с.
48. Мацюк В.Я. Використання інформаційного ресурсу підрозділами податкової міліції для прийняття управлінського рішення: дис. … канд.юрид.наук: 12.00.07 / Мацюк Володимир Ярославович. – Ірпінь, 2004. – 208 с.
49. Комісаров О.Г. Інформаційний простір публічно-правової сфери: аспекти формування / О.Г. Комісаров // Вісник Запорізького юридичного інституту ДДУВС. – 2010. – № 1. – С. 97-105
50. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве: теоретико-информационный аспект: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Малько Александр Васильевич. – Саратов, 1995. – 362 с.
51. Колпаков В.К. Адміністративне право України: [підручник] / В.К. Колпаков. – Київ, 1999. – 736 с.
52. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: [підручник] / В.М. Плішкін. – К., 1999. – 702с.
53. Курінний Є.В. Предмет і об'єкт адміністративного права України: характеристика категорій в умовах системного реформування [текст] : дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Курінний Євген Володимирович ; Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2004. – 428с.
54. Мельник О.М. Правове регулювання та шляхи підвищення його ефективності [текст] : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Мельник Олена Миколаївна ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2004. – 208с.
55. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
56. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права / Н.И. Матузов. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1972. – 292 c.
57. Про затвердження переліку обов'язкових етапів робіт під час проектування, впровадження та експлуатації засобів інформатизації: Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.1998 № 121 [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/121-98-%D0%BF
58. Про затвердження Положення про порядок відбору завдань (проектів) Національної програми інформатизації на конкурсних засадах: Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.04.2007 № 325 [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0485-07
59. Гусарєв С.Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності): навчальний посібник / С.Д. Гусарєв, О.Д. Тихомиров. – К.: Знання, 2005. – Режим доступу:http://www.info-library.com.ua/books-text-8102.html
60. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т.. – М.: Юрид. л-ра., 1982. – Т.1. – 363с.
61. Комісаров О.Г. Зміст інформаційного супроводження юридичної діяльності / О.Г. Комісаров // Держава та регіони. Серія право. – 2011. – № 1. – С. 193-198
62. What is Litigation Support? – [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://www.wisegeek.com/what-is-litigation-support.htm.
63. Про затвердження Положення про порядок проведення експертизи в галузі експортного контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 № 767 – [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу:http://zakon.nau.ua/doc/?code=767-97-п.
64. Jury Simulation – [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://trialpractice.com/jurysim.htm.
65. Про внесення змін до Порядку проведення експертизи Національної програми інформатизації та окремих її завдань (проектів): Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 294 [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/294-2009-%D0%BF
66. Гуренко М.М. Розвиток філософсько-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина: дис... д-ра юрид. наук: 12.00.12 / Гуренко Марина Миколаївна. – К ., 2004. – 448 с.
67. Права человека: учеб. для вузов / отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: НОРМА, 2003. – 573 с.
68. Бородін І.Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Бородін Іван Лук'янович. – Х., 2004. – 405с.
69. Наливайко О.І. Функціональне призначення права у процесі захисту прав людини / О.І. Наливайко // Наук. вісник Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ. – 2002. – № 1. – С. 57-64.
70. Шаповал В. Конституція України 1996 року з прав людини: питання державно-правової теорії / В. Шаповал, С. Крижанівський // Український часопис прав людини. – 1996. – № 3-4. – С. 13-18.
71. Академічна юридична думка / укл.: І. Усенко, Т.І. Бондарук; [за заг. ред. Ю.С. Шемшученка]. – К: Ін-Юре, 1998. – 503 с.
72. Рабінович П.М. Філософія прав людини у Конституції України / П.М. Рабінович // Юридический вестник. – 1997. – № 2. – С. 57-60.
73. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность / Р.А. Мюллерсон. – М.: Юрид. лит., 1991. – 160 с.
74. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Негодченко Олександр Володимирович. – Х., 2003. – 460с.
75. История политических и правовых учений: Древний мир / Л.С. Васильев, В.Г. Графский, П.С. Грацианский и др.; [ред. В.С. Нерсесянц]. – М.: Наука, 1985. – 352 с.
76. Комісаров О.Г. Інформаційний огляд визначення й реалізації прав і свобод людини / О.Г. Комісаров // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2009. – № 2. – С.46-57
77. Алексеев С.С. Философия права / С.С. Алексеев. – М.: НОРМА, 1999. – 336 с.
78. Туманов В.А. Права человека и исполнительная власть / В.А. Туманов. // Советское государство и право. – 1990. – №2. – С.44-51.
79. Корнєєва Т. Права людини в інформаційному суспільстві. Комунікаційні права: четверте покоління прав людини / Т. Корнєєва; [ред. проф. В.С.Калашник]. – Х.: Прапор, 2002. – 992 с.
80. Синявська О.Ю. Суб’єктивні публічні права приватних осіб / О.Ю. Синявська [Електроний ресурс]: Заголовок з екрану – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pib/2010_2/PB-2/PB-2_11.pdf
81. Щетинин Б.В. Проблемы теории советского государственного права / Б.В. Щетинин – М.: Юрид. лит., 1969. – 200 c.
82. Бондарь Н.С. Самоуправление народа и социально-экономичные права граждан в СССР. Конституционный аспект. / Н.С. Бондарь. – Ростов, 1988. – 144с.
83. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР / Н.В. Витрук. – М.: Юрид. лит., 1985. –176 c.
84. Дюрягин И.Я. Гражданин и закон / И.Я. Дюрягин. – М.: Юрид. лит., 1989. – 384 с.
85. Лукашева Е.Л. Социалистическое право и личность / Е.Л. Лукашева. – М. 1987. – 155с.
86. Шумський П. Права людини. Знати, щоб захищати. / П. Шумський, Г. Табалюк // Віче. – 2001. – № 3. – С. 39-46.
87. Тихонова Е.А. Социализм и социальная справедливость / Е.А Тихонова, В.А. Котюк – К.: Политиздат Украины, 1988. – 175 с.
88. Тодика Ю.М. Конституційне право України: [навч. посібник]. / Ю.М. Тодика, Г.Б. Клименко. – Х.: Консум, 1998. – 117 с.
89. Рабінович П.М., Права людини та їх юридичне забезпечення: [навч. посібник] / П.М. Рібанович. – К., 1992. – 100 с.
90. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР (правовые аспекты взаимоотношений) / В.А. Патюлин; Акад. прав. наук СССР; Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1974. – 246 с.
91. Основи конституційного права України: [підручник] / М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков та ін. / за ред. В.В. Копєйчикова – К.: Юрінком, 1997 – 208 с.
92. Воеводин Л. Д. Юридические гарантии конституционных прав и свобод личности в социалистическом обществе: [монография] / Л.Д. Воеводин. – М.: Изд-во Москов-го ун-та, 1987. – 343 с.
93. Бережнов А.Г. Права личности: некоторые вопросы теории: [монография] / А.Г. Бережнов. – М.: Изд-во МГУ, 1991. –140 с.
94. Демиденко В.О. Утвердження та забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина в діяльності міліції: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Демиденко Володимир Олексійович. – К., 2002. – 222с.
95. Административное право: Учебник / [под ред. Ю.М. Козлова, Л.П. Попова]. – М.: Юристъ, 2000. – 728 с.
96. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [за заг. ред. В.Б. Авер’янова]. – К: ФАКТ, 2003. – 384с.
97. Адміністративне право України / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін. [за ред. Ю.П. Битяка]. – Х.: Право, 2001. – 528 с.
98. Административное право: учебник / под ред. А.Е. Лунева. – М., 1975. – 596 с.
99. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности / Ф. Люшер; [пер. с. франц.]. – М.: Прогресс – Универс, 1993. – 384 с.
100. Пабат О.В. Адміністративно-процесуальні гарантії прав та свобод громадян [текст] : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Пабат Олександр Васильович ; Харківський національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2008. – 194с.
101. Шемшученко Ю. Напрямки реформування адміністративного права України / Ю. Шемшученко, І. Голосніченко, М. Дорогих, О. Фризький, Ю. Грошовий // Право України. – 1998 . – № 8 – С. 21-24.
102. Копейчиков В.В. Реализация субъективных прав граждан / В.В. Копейчиков // Сов. государство и право. – 1984. – № 3. – С. 13-19.
103. Хальота А.І. Конституційні особливості права та свободи людини і громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ [текст] : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Хальота Андрій Іванович ; Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2004. – 225 с.
104. Толкачев К.Б. Органы внутренних дел в механизме обеспечения личных конституционных прав и свобод граждан: монография / К.Б. Толкачев, А.Г. Хабибулин. – Уфа: Уфимская ВШ МВД СССР, 1991. – 168с.
105. Колодій А.М. Права людини і громадянина в Україні: [навч. посібник] / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
106. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації : монографія / Т.О. Коломоєць / М-во освіти і науки України;Зап.держ.ун-т. – Запоріжжя : Поліграф, 2004. – 404 с.
107. Волинка К.Г. Проблеми становлення єдиного механізму забезпечення прав і свобод особи / К.Г. Волинка // Вісн. Запорізьк. юрид. ін-ту . – 2000. – № 3. – С. 38-48.
108. Скакун О.Ф. Теория государства и права / О.Ф. Скакун. – Харьков: Консум, 2000. – 492 с.
109. Синьов О.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на права і свободи громадян: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07/ Синьов Олександр Володимирович – Х., 2001. – 235 с.
110. Обеспечение и охрана советской милицией конституционных прав и свобод граждан: учеб. пособие / О.Г. Богачева и др.: МВД СССР; Высш. юрид. заоч. школа. – М., 1988. – 72 с.
111. Карпунов В.С. Обеспечение и охрана прав граждан местными советами депутатов трудящихся: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук (12.00.01) / В.С. Карпунов. – М., 1977. – 22 с.
112. Кушніренко О.Г. Права і свободи людини та громадянина: [навч. посібник]. / О.Г. Кушніренко, Т.М. Слінько – Х.: Факт, 2001. – 440 с.
113. Пучкова М.В. Обеспечение прав граждан органами управления союзной республики / [отв. ред. В.М. Лазарев]; АН СССР, Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1987. – 140 с.
114. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством / Н.С. Малеин; [отв. ред. А.И. Масляев]. – М.: Наука, 1985. – 165 с.
115. Тодыка Ю.Н. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине / Ю.Н. Тодыка, О.Ю. Тодыка. – К.: Ін Юре, 2004. – 368с.
116. Рішення Конституційного Суду України від 1.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) // Офіційний вісник України. – 2004. – № 50. – Ст. 3288.
117. Марченко М.Н. Государственно-правовые взгляды Р. Иеринга и современность / М.Н. Марченко // Правовая политика и правовая жизнь. – 2000. – № 1. – С. 144-157.
118. Тищенко М.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории и пути совершенствования / М.М. Тищенко. – Х.: Право, 1998. – 268 с.
119. Комісаров О.Г. Процес цілепокладання в організації діяльності органів внутрішніх справ України на сучасному етапі розвитку [текст] : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Комісаров Олександр Геннадійович ; Запорізький юридичний ін-т МВС України. – Запоріжжя, 2002. – 240 с.
120. Парламентські слухання з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні. – К.: Парламентське видавництво, 2006, – 175 с.
121. Кунєв Ю.Д. Методологія дослідження державно-правових явищ як актуальна проблема / Ю.Д. Кунєв // Право України. – 2009. – № 11. – С.118-123
122. Чубукова С.Г. Основы правовой информатики (юридические и математические вопросы информатики): учебное пособие / С.Г. Чубукова, В.Д. Элькин; под ред. М.М. Рассолова, В.Д. Элькина. – М.: КОНТРАКТ, 2007. – 287 с.
123. Тоффлер А. Футурошок / А. Тоффлер . - СПб.: Лань, 1997. – 464 с.
124. Негодаев И.А. На путях к информационному обществу / И.А. Негодаев [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://lib.socio.msu.ru/l/library?e=d-000-00---001ucheb--00-0-0-0prompt-10---4----stx--0-1l--1-ru-50---20-about-%e0--00031-001-1-0windowsZz-1251-00&cl=CL1&d=HASH833c885b705b34082e7944.4&x=1
125. Комісаров О.Г. Національна політика розвитку інформаційного суспільства: проблеми та перспективи запровадження в Україні / О.Г. Комісаров // Право і суспільство. – 2011. – № 6. – С. 95-101
126. Про Національну програму інформатизації: Закон України вiд 04.02.1998 № 74/98-ВР [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=74%2F98-%E2%F0
127. Про прийняття за основу проекту Закону України про затвердження Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки: Постанова Верховної Ради України від 21.02.2006 № 3454-IV: [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3454-15
128. О Стратегии сотрудничества государств – участников СНГ в сфере информатизации и Плане действий по реализации Стратегии сотрудничества государств – участников СНГ в сфере информатизации на период до 2010 года: Решение Совета глав правительств Содружества Независимых Государств от 24.11.2006: [Електронний ресурс]: Заголовок з екрану. – Ре