Адміністративно-правові засади нагляду та контролю за безпекою судноплавства в Україні

brief description

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КАЛІНІЧЕНКО АЛЬОНА ПАВЛІВНА

Адміністративно-правові засади нагляду та контролю
за безпекою судноплавства в Україні

Спеціальність 12.00.07 − адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Гуржій Тарас Олександрович,
кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник

Київ – 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………………...3
ВСТУП……………………………………………………………………..5
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ Й ПРАВОВІ ЗАСАДИ НАГЛЯДУ ТА КОНТРОЛЮ ЗА БЕЗПЕКОЮ СУДНОПЛАВСТВА…………………15
1.1. Історичний розвиток системи нагляду та контролю за безпекою судноплавства……………………………………………………………………15
1.2. Поняття, особливості, напрями нагляду та контролю за безпекою судноплавства……………………………………………………………………37
1.3. Адміністративно-правове регулювання нагляду та контролю за безпекою судноплавства………………………………………………………...52
1.3.1. Загальний стан адміністративно-правового регулювання нагляду та контролю за безпекою судноплавства ………………………………… …..52
1.3.2. Сутність та особливості правил експлуатації маломірних суден 75
Висновки до розділу 1………………………………………………….. 95

РОЗДІЛ 2 ЗМІСТ НАГЛЯДУ ТА КОНТРОЛЮ ЗА БЕЗПЕКОЮ СУДНОПЛАВСТВА…………………………………………………………..100
2.1. Адміністративно-правовий статус та діяльність органів нагляду та контролю за безпекою судноплавства…………………………………… …100
2.2. Адміністративно-правова відповідальність за порушення безпеки судноплавства…………………………………………………………………..125
2.3. Удосконалення системи контрольно-наглядової діяльності за безпекою судноплавства……………………………………………………….153
Висновки до розділу 2………………………………………………….167
ВИСНОВКИ…………………………………………………………… 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………175

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВМС – Військово-морські сили
Держрічінспекцією – Державна річкова інспекція з безпеки судноплавства
Держфлотінспекція – Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства;
Дирекція – Управління водних і сухопутних сполучень;
ДП – Державне підприємство
ДПС – Державна прикордонна служба;
ЄЕК – Європейська економічна комісія;
КК – Кримінальний кодекс Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки;
КМУ – Кабінет Міністрів України
КТМ – Кодекс торговельного мореплавства України
КУ – Кримінальне уложення;
МВС – Міністерство внутрішніх справ;
Міноборони – Міністерство Оборони;
МТК – Міжнародний транспортний коридор;
НКВС – Народний Комісаріат внутрішніх справ;
НКШС – Народний комісаріат шляхів сполучення;
ООН – Організація Об’єднаних Націй;
ПОС – Правила огляду суден;
РНК – Рада Народних Комісарів;
РФ – Російська Федерація;
СБУ – Служба безпеки України;
СНД – Співдружність незалежних держав;
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік;
Укрморрічфлот – Державний Департамент морського і річкового транспорту
Уложення – Уложення про покарання кримінальне і виправне.

ВСТУП
Актуальність теми. Нині економіка України, і, зокрема, її транспортний сектор перебувають у процесі кардинальних трансформаційних перетворень. Зміна планової економіки в країні на ринкову й поспішна приватизація значної частини державних підприємств переважної більшості галузей економіки призвела до різкого падіння обсягів виробництва, поривання господарських зв'язків підприємств, налагоджених транспортних схем, взаєморозрахунків.
Проте результати розвитку економіки за останні роки дають підстави говорити про те, що економічний підйом усе ж можливий. Україна має для цього всі необхідні ресурси, з яких одним із найважливіших був і залишається транспортний потенціал у системі судноплавства. Регулювання відносин у сфері судноплавства належить до пріоритетних напрямів внутрішньої політики нашої держави. Створення правових стимулів для розвитку транспортної системи відповідно до напрямів розвитку держави, закріплених у Конституції України, є однією з основних запорук підвищення добробуту суспільства, його економічного потенціалу. Саме тому здійсненню ефективного контролю та нагляду у сфері судноплавства, спрямованому на забезпечення високого рівня безпеки, виявлення, припинення та усунення порушень законності, має приділятися належна увага з боку держави та уповноважених нею органів.
Діяльність учасників відносин у сфері транспорту має бути законодавчо врегульованою, оскільки використання транспортних засобів може завдати непоправної шкоди життю та здоров’ю населення, екології, водному світу (тваринам, рослинам) і тягнути за собою адміністративну чи кримінальну відповідальність учасників таких відносин. Між тим, нормативно-правове регулювання безпеки судноплавства, засобів річкового транспорту та маломірних суден і досі перебуває в зародковому стані. Крім того, поступове соціально-економічне зростання сприяло підвищенню рівня життя деяких верств населення, що, в свою чергу, призвело до збільшення кількості не лише автомобілів, а й моторних човнів, катерів, водних мотоциклів тощо. На сьогодні в Україні налічується близько 4 тис. торгівельних і більш ніж 100 тис. маломірних суден, і всі вони мають відповідати вимогам безпеки судноплавства й перебувати під контролем та наглядом уповноважених органів. Однак численні прогалини та суперечності у нормативно-правових актах, що регулюють контроль і нагляд за безпекою судноплавства в Україні, не дозволяють у повній мірі забезпечити достатній рівень безпеки як пасажирів та екіпажів таких суден, так і навколишнього середовища.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці О.Ф. Андрійко, І.В. Арістової, О.В. Баклана, Ю.Ю. Басова, Д. М. Бахраха, К.І. Бєлякова, Ю. П. Битяка, В.Т. Білоуса, Г.В. Галімшиної, В. М. Гаращука, С.Т. Гончарука, Т. О. Гуржія, С.М. Гусарова, С.Ф. Денисюка, М. М. Долгополова, В. В. Єгупенко, В.О. Заросила, В.В. Коваленка, В.К. Колпакова, О.А. Мартиненка, О.М. Музийчука, А.А. Музики, В. В. Новикова, В.І. Осадчого, О. I. Остапенка, В. П. Пєткова, С.В. Пєткова, А.П. Подоляки, В.М. Поповича, Т.О. Проценка, В.Й. Развадовського, О.Б. Развадовського, О. П. Рябченко, Л.А. Савченко, П.В. Синицького, Я.М. Толочка, Ю.С. Шемшученка, І.М. Шопіної, Х.П. Ярмакі, О.Н. Яр миша, Н.М. Ярмиш та ін.
Разом з тим, дотепер основна увага науковців була спрямована на вирішення проблем контролю та нагляду в державному управлінні, у рамках якого досліджувалися: організаційно-правові засади державного контролю, адміністративний нагляд в органах внутрішніх справ тощо. Значна увага приділялася вивченню питань забезпечення безпеки дорожнього руху, у той час як проблеми сфери судноплавства, а саме здійснення контролю та нагляду за безпекою судноплавства, попри свою безперечну значущість, і дотепер залишалися поза увагою вітчизняних науковців.
Таким чином, наукова й практична значимість зазначених питань, недостатня розробленість їх у науці адміністративного права, а також дискусійний характер багатьох проблем обумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 176/7; Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005–2010 рр., затверджених Академією правових наук України від 18.06.2004 р.; а також п. 48 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС на період 2004–2009 р., затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755.
Тему дисертації затверджено вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (протокол № 1 від 29.01.2009 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнення правозастосовчої діяльності дослідити сутність особливостей контролю та нагляду за безпекою судноплавства й визначити науково обґрунтовані шляхи удосконалення правового регулювання і практики здійснення зазначеного контролю та нагляду.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення у дисертаційному дослідженні наступних завдань:
– визначити періоди розвитку системи контролю та нагляду за безпекою судноплавства;
– сформулювати поняття нагляду за безпекою судноплавства та його особливості;
– визначити поняття контролю за безпекою судноплавства та його особливості;
– розкрити зміст основних напрямів контролю та нагляду за безпекою судноплавства;
– проаналізувати стан адміністративно-правового регулювання контролю та нагляду за безпекою судноплавства;
– визначити особливості адміністративно-правового регулювання правил експлуатації маломірних суден;
– дослідити повноваження та основні напрями діяльності Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства;
– визначити юридичний склад адміністративних проступків, пов’язаних із порушенням безпеки судноплавства;
– проаналізувати особливості адміністративної відповідальності за порушення безпеки судноплавства;
– розробити пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення нормативно-правових актів та практики здійснення контрольно-наглядової діяльності у сфері контролю та нагляду за безпекою судноплавства в Україні.
Об’єкт дослідження становлять суспільні відносини, які виникають у зв’язку зі здійсненням контролю та нагляду за безпекою судноплавства.
Предметом дослідження є адміністративно-правові засади контролю та нагляду за безпекою судноплавства в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність прийомів та методів наукового пізнання. Зокрема, історико-правовий метод дозволив здійснити вивчення процесу виникнення, функціонування й розвитку системи контролю та нагляду за безпекою судноплавства (підрозділ 1.1). Порівняльно-правововий метод дав можливість визначити спільні риси та відмінності у правовому регулюванні державного контролю та нагляду у сфері судноплавства України та інших державах (підрозділ 1.3). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійно-категоріальний апарат (підрозділи 1.2; 2.1; 2.2). Спеціально-юридичний метод дав можливість з’ясувати особливості перевірок суб’єктами нагляду та контролю у сфері судноплавства (підрозділи 1.2; 2.2). Статистичний, структурно-логічний та функціональний методи використовувалися для дослідження проблем забезпечення безпеки судноплавства та визначення напрямів удосконалення контрольно-наглядової діяльності за безпекою судноплавства (підрозділи 1.2; 2.2). Аналіз і синтез застосовувалися для визначення особливостей та напрямів здійснення контролю і нагляду за безпекою судноплавства (підрозділ 2.2). За допомогою методу документального аналізу і статистичного методу досліджувався досвід здійснення контролю та нагляду за безпекою судноплавства (підрозділи 1.1; 2.2; 2.3).
Емпіричною базою дослідження є: узагальнення результатів діяльності Головної інспекції України з безпеки судноплавства, результати опитування співробітників Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства (95 осіб) та користувачів маломірних суден (98 осіб); аналіз наукових публікацій, довідкових та інтернет-видань щодо контролю та нагляду за безпекою судноплавства.
Правову основу дослідження становлять: Конституція України, адміністративне та інше законодавство України й зарубіжних країн, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, галузеві нормативні акти, що регулюють відносини у сфері безпеки судноплавства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше в Україні всебічно досліджуються теоретичні і практичні проблеми контролю та нагляду за безпекою судноплавства. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень, висновків, пропозицій, запропонованих дисертантом особисто. Основні з них:
уперше:
– визначено та охарактеризовано основні етапи розвитку системи контролю та нагляду за безпекою судноплавства, до яких віднесено наступні: а) період становлення судноплавства, б) пореволюційний період, в) воєнний та повоєнний періоди, г) період становлення незалежної України та наш час.
– сформульовано поняття «контроль за безпекою судноплавства», під яким необхідно розуміти цілеспрямований процес виявлення, шляхом перевірок, відхилень від установлених норм у сфері безпеки судноплавства, а також оперативно-результативне прийняття ефективних рішень та вжиття відповідних заходів;
– сформульовано поняття нагляду за безпекою судноплавства, під яким слід розуміти безперервний цілеспрямований процес спостереження та аналізу суб’єктами, наділеними відповідними повноваженнями зі здійснення наглядової діяльності за дотриманням виконання всіх вимог та процедур підприємствами, установами, організаціями, судновласниками та судноводіями у сфері судноплавства;
– розкрито особливості контролю та нагляду за безпекою судноплавства, до яких віднесено: дотримання правил поводження з водним транспортом як джерелом підвищеної небезпеки; врахування особливостей регіону; врахування характеристики водного транспорту; особливості нормативно-правової бази; врахування чинників, що ускладнюють експлуатацію водних шляхів;
– визначено основні напрями контролю та нагляду за безпекою судноплавства, до яких належать: 1) нормативно-правова база; 2) технічний стан водного транспорту; 3) експлуатація засобів морського, річкового транспорту та маломірних суден;
– запропоновано шляхи вдосконалення нормативно-правового забезпечення нагляду та контролю за безпекою судноплавства, до яких віднесено: 1) сприяння процесу імплементації національного законодавства в сфері судноплавства до міжнародних нормативних актів; 2) забезпечення реалізації механізму нормативно-правового інформування учасників судноплавства; 3) гармонізацію у галузі судноплавства термінології, що застосовується у національному законодавстві, з термінологією міжнародно-правових актів; 4) прийняття Закону України «Про судноплавство на внутрішніх водних шляхах», що відповідатиме міжнародним стандартам;
– визначено недоліки у роботі структурних підрозділів Держфлотінспекції, до яких віднесено: 1) недостатній контроль за виконавчою дисципліною, формальний підхід до проведення перевірок піднаглядних суб’єктів; 2) недостатній рівень ужиття заходів адміністративного примусу до порушників вимог безпеки судноплавства; 3) порушення вимог законодавства при оформленні протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності;
– надано характеристику юридичного складу деліктів з безпеки судноплавства. Запропоновано під об’єктом адміністративних деліктів, вчинених відносно безпеки судноплавства, розуміти суспільні відносини, що складаються в забезпеченні безпеки судноплавства на внутрішніх водних шляхах та територіальному морі України;
– запропоновано під адміністративною відповідальністю за порушення безпеки судноплавства розуміти відповідальність посадових осіб, користувачів, судновласників, судноводіїв та інших суб’єктів, що забезпечують безпеку судноплавства, а також осіб, які експлуатують морський, річковий транспорт та маломірні судна на внутрішніх водних шляхах України;
дістали подальшого розвитку:
− поняття «безпека судноплавства», під яким пропонується розуміти відносно стабільний стан, вільний від небезпек, спрямований на збереження людського здоров'я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах, який забезпечується системою національних і міжнародно-правових заходів технічного, економічного, організаційного, соціального, а також правового характеру;
– особливості адміністративно-правового регулювання експлуатації маломірних суден;
− пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, інших нормативно-правових актів, які регулюють контроль та нагляд за безпекою судноплавства;
удосконалено:
− поняття «судноводій», під яким слід розуміти фізичну особу, яка досягла 18-річного віку, має посвідчення судноводія, незалежно від того, чи є ця особа власником судна, чи керує ним на інших законних підставах;
− поняття «судновласник», під яким пропонується розуміти юридичну або фізичну особу, яка є власником морського, річкового чи маломірного судна та експлуатує його на законних підставах;
− дослідження видів адміністративної відповідальності за порушення правил експлуатації річкового транспорту та маломірних суден, а саме: попередження, накладення штрафів, позбавлення права керування судном, громадські роботи, адміністративний арешт.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні й методологічні положення й висновки, викладені у дисертації, є основою для вирішення практичних проблем, пов’язаних із контролем та наглядом за безпекою судноплавства. Положення дисертації, висновки та пропозиції можуть бути використані у:
– науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації є основою для подальшої розробки проблем ефективного здійснення контролю та нагляду за безпекою судноплавства;
– правотворчості – сформовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів, які регулюють контроль і нагляд за безпекою судноплавства. Авторські рекомендації та пропозиції можуть бути враховані при розробленні і прийнятті Закону України «Про судноплавство на внутрішніх водних шляхах»;
– правозастосуванні − запропоновані автором рекомендації використано у діяльності Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства (акт впровадження від 12 січня 2011 р.);
– навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Транспортне право», «Морське та річкове право» та підготовці навчальних посібників, лекцій, методичних рекомендацій для студентів навчальних закладів (акт впровадження від 25 травня 2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Підсумки вивчення проблеми в цілому, окремі її аспекти, узагальнення й висновки знайшли своє відображення в наукових публікаціях у фахових виданнях і доповідях на науково-практичних конференціях: «Безпека дорожнього руху: сучасність та майбутнє» (м. Донецьк, 24 жовтня 2008 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті» (м. Одеса, 9−10 жовтня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов» (м. Київ, 4 грудня 2009 р.), тези, яких опубліковано.
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційної роботи відображено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією України як фахові з юридичних наук, а також у трьох тезах доповідей та наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, двох розділів, поділених на 7 підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з них основного тексту – 174 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Основними етапами розвитку системи нагляду та контролю за безпекою судноплавства є:
а) період становлення судноплавства (кінець ХVII – початок ХIХ століття), коли відбувався найбільш інтенсивний розвиток засобів річкового транспорту. Зазначений період характеризується: по-перше, розбудовою органів відомства шляхів сполучення у Росії; по-друге, ефективним контролем і наглядом за сферою судноплавства, що здійснювалися водною поліцією; по-третє, введенням в дію нормативних актів, які регламентували безпеку судноплавства; по-четверте, встановленням відповідальності за правопорушення на морському та річковому транспорті, що регулювалися «Уставом купеческого водоходства», «Правилами для судоходства», «Уложением о наказаниях уголовных и исправительных» та «Уголовным уложением»;
б) пореволюційний період (1917–1940 рр.), коли ліквідовано Департамент поліції, що призвело до зниження ефективності всіх напрямів контролю та нагляду за водним транспортом;
в) воєнний та повоєнний період (1941–1990 рр.), у цей час судноплавство зазнало відчутних втрат, змінилася система управління транспортом, не було єдиного органу, який би здійснював контроль і нагляд за безпекою судноплавства. Саме тоді був розроблений та ухвалений Статут внутрішнього водного транспорту СРСР;
г) період становлення незалежної України та наш час означилися появою системи реєстрації суден, створенням Головної державної морської інспекцією з безпеки судноплавства, яка надалі була реформована в Головну державну інспекцію України з безпеки судноплавства.
2. Безпека судноплавства – це відносно стабільний стан, вільний від небезпек, спрямований на збереження людського здоров’я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах, який забезпечується системою національних і міжнародних заходів технічного, економічного, організаційного, соціального й передовсім правового характеру.
3. Контроль за безпекою судноплавства – це процес цілеспрямованого виявлення, шляхом перевірок, відхилень від установлених норм у сфері безпеки судноплавства, а також оперативно-результативне прийняття ефективних рішень та вжиття відповідних заходів.
4. Нагляд за безпекою судноплавства – це безперервний процес цілеспрямованого спостереження та аналізу суб’єктами, наділеними відповідними повноваженнями щодо здійснення наглядової діяльності за дотриманням виконання всіх вимог та процедур підприємствами, установами, організаціями, судновласниками та судноводіями у сфері судноплавства.
5. Контроль у сфері безпеки судноплавства виражається: а) у проведенні планових, позапланових, цільових перевірок всієї діяльності у сфері судноплавства; б) у з’ясуванні всіх обставин вчинених порушень, аварійних подій, включаючи різноманітну інформацію для чіткого та детального розслідування; в) у створенні системи внутрішнього контролю.
6. Нагляд у сфері безпеки судноплавства виражається: а) в одержанні періодичної звітності про стан та результати судноплавства в областях України; б) у здійсненні аналізу звітності; в) у постійному аналізуванні будь-якої інформації про інциденти та небажані події з метою виявлення ознак порушень; г) у співпраці з представниками різних служб з метою підвищення рівня безпеки судноплавства в Україні.
7. Контроль та нагляд за безпекою судноплавства мають бути спрямовані насамперед на забезпечення безпеки, законності, виявлення, припинення та усунення нормативно невідповідних дій суб’єктів зазначеної сфери, здійснення обліку та технічне забезпечення засобів морського, річкового транспорту і маломірних суден, дотримання безпечної експлуатації транспортних засобів з урахуванням особливостей регіону, відповідність діяльності суб’єктів та об’єктів судноплавства нормативно-правовому забезпеченню.
8. Недоліками Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України є: по-перше, відсутність чіткого визначення поняття «судноводій»; по-друге, відсутність положення про реєстрацію та перереєстрацію засобів водного транспорту; по-третє, нерегламентованість технічного огляду суден.
9. Для вирішення проблем нормативно-правового забезпечення нагляду та контролю за безпекою судноплавства необхідно: 1) сприяти процесу імплементації національного законодавства в сфері судноплавства до міжнародних нормативних актів; 2) забезпечити реалізацію механізму нормативно-правового інформування учасників судноплавства; 3) узгодити термінологію у галузі судноплавства, що застосовується у національному законодавстві, з термінологією міжнародно-правових актів; 4) прийняти Закон України «Про судноплавство на внутрішніх водних шляхах», який відповідатиме міжнародним стандартам.
10. Пропонуємо п.6 розділу 1 Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги доповнити другим абзацом та викласти його у наступній редакції: «Реєстрація суден здійснюється у десятиденний термін з моменту придбання (отримання) транспортного засобу (незалежно від його технічного стану), митного оформлення чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Термін реєстрації може бути подовжено в разі неспроможності власника транспортного засобу (через хворобу, відрядження або інших поважних причин) вчасно її здійснити».
11. На підставі дослідження діяльності органів, які здійснюють контроль та нагляд за безпекою судноплавства, визначено основні органи, які здійснюють контрольно-наглядову діяльність за морським та річковим транспортом, до яких віднесено: Головну державну інспекцію України з безпеки судноплавства; Інспекцію державного портового нагляду морських торговельних портів України на чолі з капітанами морських торговельних портів; Регістр судноплавства України, Інспекцію Головного державного реєстратора флоту України.
12. Визначено недоліки у роботі структурних підрозділів Держфлотінспекції, до яких віднесено: 1) недостатній контроль за виконавчою дисципліною, подекуди формальний підхід до проведення перевірок піднаглядних суб’єктів; 2) недостатній рівень ужиття заходів адміністративного примусу до порушників вимог безпеки судноплавства; 3) порушення вимог законодавства при оформленні протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності.
13. Основними причинами аварійних подій на морському і річковому транспорті та маломірних суднах є: 1) на морському і річковому транспорті: порушення вимог законодавства, зношеність вузлів і механізмів суден; помилкові дії капітанів та екіпажів; недостатній досвід і фахова підготовка екіпажу; недооцінювання погодних умов; форс-мажорні обставини; 2) на маломірних суднах: порушення вимог Правил користування водними об’єктами для плавання на маломірних (малих) суднах; порушення норм пасажиромісткості; вихід у море у стані алкогольного сп’яніння, з неконтрольованих пунктів, без дозволу прикордонних служб, у темний час доби, під час закритої навігації; самовільне використання плавзасобів; керування судном у положенні «стоячи»; управління судном без посвідчення на право керування; вихід на суднах, які не пройшли в установленому порядку реєстрації, техогляду і є непридатними до експлуатації; форс-мажорні обставини.
14. З метою уніфікації термінології автором обґрунтована пропозиція у назві статті 116 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на річковому транспорті і маломірних суднах» термін «руху» замінити на термін «експлуатації». При цьому під експлуатацією засобів морського, річкового транспорту та маломірних суден автор пропонує розуміти будь-яке використання особою, яка має право на вчинення певних дій (керування, зупинення, стоянка та ін.), засобів морського, річкового транспорту та маломірних суден.
15. Визначено, що під «судноводієм» слід розуміти фізичну особу, яка досягла18-річного віку, має посвідчення на керування судном, незалежно від того, чи є ця особа власником судна, чи керує ним на інших законних підставах. Під «судновласником» слід розуміти юридичну або фізичну особу, яка є власником морського, річкового транспорту чи маломірного судна й експлуатує його на законних підставах.
16. Основними видами адміністративної відповідальності за порушення правил експлуатації річкового транспорту та маломірних суден є попередження, штраф, позбавлення права керування судном, громадські роботи, адміністративний арешт. У результаті вивчення практики діяльності уповноважених органів з’ясовано, що найбільш розповсюдженим є накладення штрафів на суб’єктів деліктів.
17. Виділено напрями вдосконалення контрольно-наглядової діяльності за безпекою судноплавства, а саме: нормативно-правового та технічного забезпечення; кадрового забезпечення; міжвідомчої взаємодії. Виокремлено напрям удосконалення діяльності Держфлотінспекції України як основного органу контрольно-наглядової діяльності у сфері забезпечення безпеки судноплавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Яцківський Л.Ю. Загальний курс транспорту: навч. посіб. / Л.Ю. Яцківський, Д.В. Зеркалов – Кн. 2. – К.: Арістей, 2007. – 504 с.
2. Иванов Г.В. Особенности правового регулирования лоцманской проводки судов как договора оказания возмездных услуг: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право / Г.В. Иванов. – М., 2006. – 34 с.
3. Речное судоходство в Росии / под ред. М.Н. Чеботарева. – М.: Транспорт, 1985.– 352 с.
4. Громов Н.Н. Управление на транспорте / Н.Н. Громов, В.А. Персианов – М.: Транспорт,1990. – 336 с.
5. Советская милиция: история и современность 1917/1987 / Под ред. А.В. Власова – М.: Юрид. лит., 1987. – 336 с.
6. Проблеми безпеки міжнародних транспортних коридорів у чорноморсько-каспійському регіоні: роль України // [Електронний ресурс]. – Національний інститут стратегічних досліджень. – режим доступу: http://www.niss.gov.ua.
7. Хрестоматия по истории отечественного государства и права (дооктябрьский период). Учебное пособие./Под ред. О.И. Чистякова. – М., 1994.
8. Уголовне уложение. Объяснения к проекту редакционной комиссии. Часть особенная. – 1895. – 416 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.knigafund.ru/books/40905
9. Шепелев Л.Е. Акционерные компании в России / Л.Е. Шепелев. – Л.: Наука, 1973. – 347 с.
10. Гиндин И.Ф. Русские коммерческие банки / И.Ф. Гиндин. – М.: Госфиниздат, 1948. – 454 с.
11. Евангулов Г.Г. Уголовное уложение. Высочайше утвержденное 22 марта 1903 г. (текст закона с очерком основных положений и существенных отличий его действующего законодавства) / Г.Г. Евангулов: СПб.: Слово, 1903. – 373 с.
12. Державний архів Вищих Органів Влади і Управління України (ДАВОВ і УУ). – Ф.6. – Оп.1. – Спр.152.
13. Юраш Н.Международное регулирование безопасности судоходства // Н. Юраш // 10 лет Главной государственной инспекции Украины по безопасности судоходства. – 2004. – С. 10-12.
14. Державний архів Вищих Органів Влади і Управління України (ДАВОВ і УУ). – Ф.6. – Оп.1. – Спр.167.
15. Развадовський В.Й. Державне регулювання транспортної системи України (адміністративно-правові проблеми та шляхи їх розв’язання): дис.д.ю.н.:12.00.07. – Х.: НУВС, 2004. – с.508.
16. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР, 1917 – 1952 гг. / Под ред.: Голяков И.Т. – М.: Госюриздат, 1953. – 463 c.
17. Уголовный кодекс РСФСР: принятый 2-ой сессией ВЦИКа Х созыва редакции. – М., 1923. – 73с.
18. Жулев В.И. Транспортные преступления. Комментарий законодательства / В.И.Жулев – М.: Спартак, 2001. – 190 с.
19. Чучаев А.И. Нарушение правил безопасности движения или эксплуатации водного транспорта (уголовно-правовое и криминологическое исследование): автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 «Уголовное право, криминология, уголовно-исполнительное право» / А.И. Чучаев. – М., 1982. – 20 с.
20. По докладу о конституционных вопросах: постановление 6-го Съезда Советов от 17.03.1931г. // [Електронний ресурс]. – Законы России. – режим доступу: http://lawrussia.ru/texts/legal_339/doc339a264x770.htm
21. Устав внутреннего водного транспорта СССР: постановление Совета Министров СССР от 15 октября 1955 г. № 1801 // Свод законов СССР. – Т.8. – Ст. 199.
22. Кодекс торгового мореплавания Союза ССР 1968 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 39. – Ст. 351.
23. Яцківський Л.Ю. Загальний курс транспорту: навчальний посібник / Л.Ю. Яцківський, Д.В. Зеркалов. – Кн. 1. – К.: Арістей, 2007. – 544 с.
24. Незавитин С. Как все начиналось… / С. Незавитин //10 лет Главной государственной инспекции Украины по безопасности судоходства. − К., 2005. − 56 с.
25. Кодекс торгівельного мореплавства України від 23.05.1995 року. Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47 – С. 349.
26. Калініченко А. П. Правове регулювання експлуатації засобів водного транспорту / А. П. Калініченко // Наука і правоохорона. – 2009. – № 4. – С. 165–168.
27. Про закінчення перереєстрації суден, що мають право плавання під Державним прапором України: наказ Міністерства транспорту України від 08.02.1999 року № 65 // Офіційний вісник України. – 1990. –№ 7. – С. 264.
28. Про затвердження Інструкції про огляд баз для стоянки маломірних (малих) суден: наказ Міністерства транспорту і зв’язку України вiд 16.07.2004 № 641 // Офіційний Вісник України. – 2004. – №30 (ч.2). – С. 646.
29. Мальков В.В. Соотношение контроля, проверки исполнения и надзора // Советское административное право (Общая и Особенная части) / В.В. Мальков; под ред. Ю. М. Козлова. – М., 1973. – С. 256–257.
30. Николаева Л.А. Общий надзор прокуратуры в советском государстенном управлении: учебное пособие / Л.А. Николаева – Л., 1979. – 103 с.
31. Грошевой Ю.М. Теоретические проблемы соотношения прокурорского надзора и ведомственного (вневедомственного) контроля (в системе АПК): учебное пособие / Ю.М. Грошевой, Д.И. Пышнев – К., 1992. – 76 с.
32. Красноокий О. Ще раз про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду /О. Красноокий О. // Право України. – 1998. – № 3. – С. 88–90.
33. Мінюков П. Співвідношення прокурорського нагляду і відомчого контролю при розслідуванні кримінальних справ П. Мінюков, А. Мінюков // Право України. – 1999. – № 1. – С. 111–115.
34. Руденко М. Про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду (Концептуальні зауваження на перехідний період) / М. Руденко. // Право України. – 1997. – № 5 – С. 29-33.
35. Стражев В.И. Оперативное управление предприятием, проблемы учета и анализа / В.И. Стражев – Минск, 1973. – 151 с.
36. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка : 80000 слов и фразеологических выражений / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова; РАН, Ин-т русского языка им. В. В. Виноградова. − 4-е изд., доп. − М. : Азбуковник, 1999. − 944 с.
37. Словарь Русского языка. Академии Наук СССР Институт Русского языка. – М. : Русский язик, 1986; Т. 2.
38. Кивалов С.В. Административное право Украины: учебник / С.В. Кивалов − Х.: «Одиссей», 2004. – 880 с.
39. Богданов Н.В. Организация и совершенствование контроля в органах внутренних дел. Лекция. / Н.В. Богданов. – Ташкент: ТВШ МВД СССР. – 1982. – 35 с.
40. Новиков В.В Внутрішньовідомчий контроль як засіб забезпечення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ: дис. … к-та. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процесс ; фінансове право, інформаційне право» / В.В. Новиков. – Х., 2007. – 200 с.
41. Афанасьев В. Г. Человек в управлении обществом / В.Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1977. – 440. с.
42. Гусаров С. М. Адміністративно-правові засади управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління ; адміністративне право і процес ; фінансове право» / С. М. Гусаров. – Х., 2002. – 19 с.
43. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. – К. : Ін-Юре, 2002. – 668 с.
44. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — Стор. 544.
45. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні: дис. … д-ра. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / В. М. Гаращук; Нац. юрид. академія ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 412 с.
46. Колпаков В.К. Адміністративне право України : підручник. / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 736.
47. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні / В.М. Гаращук.– Х.: Фоліо, 2002. – 176 с.
48. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : Закон України від 05.04.2007 № 877-V // Офіційний вісник України. − 2007. − № 44. − С. 12.
49. Про метрологію та метрологічну діяльність : Закон України від 11.02.1998 № 113/98–ВР // − Офіційний вісник України. − 1998. − № 9. − С. 39.
50. Про здійснення нагляду і контролю за діяльністю кредитних установ, пов'язаною з підвищеним ризиком : Директива ЄС вiд 21.12.1992 № 92/121. − Ст. 9.
51. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі : Закон України вiд 01.12.1994 № 264/94. // Відомості Верховної Ради України. − 1994 − № 52. − С. 455.
52. Ожегов С. И. Словарь русского языка // Под ред. докт. филол. наук, проф. Н. Ю. Шведовой 14-e изд., стереотип. – М. :Русский язык, 1983. – 816 с.
53. Козбаненко В.А. / Государственное управление: основы теории и организации / В.А. Козбаненко. – М. : Статут, 2002. – 912 с.
54. Малиновський В.Я. Державне управління : навчальний посібник / В.Я. Малиновський. –2-е вид., доп. та перероб. – К.: Атака, 2003 – 576 с.
55. Чайко В.С. Адміністративно-правове забезпечення контрольно-наглядової діяльності міліції України / В.С. Чайко // Збірник наукових праць «Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності». – 2009. – № 1. – С. 116–126.
56. Студеникина М. С. Государственные инспекции в СССР / М.С. Студеникина. − М. : Юрид. лит., 1987. – 108 с.
57. Про затвердження Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті : Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 20.11.2003. № 904 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2844.
58. Ярмакі Х.П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні: автореф. дис. д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес ; фінансове право; інформаційне право» / Х.П.Ярмакі. – Х., 2007. − 42 с.
59. Прокопенко В. I. Трудове право України: підручник / В.І. Прокопенко – X.: Фірма «Консум», 1998. – 480 с.
60. Лукьянов В.В. Безопасность дорожного движения / В.В. Лукьянов – М., 1978. – 247 с.
61. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади реформування правової системи України / Ю.С. Шемшученко // Правова держава : Щорічник наукових праць. – 1996. – № 7 – С. 55.
62. Цвік М.В. Конституційні проблеми розподілу властей: деякі загально-теоретичні аспекти / М.В. Цвік // Вісник Академії правових наук України. – 1993. – № 1 . – С. 65.
63. Чиркин В.Е. Контрольная власть / В.Е. Чиркин // Государство и право. – 1993. – № 4. – С.117.
64. Бистрик Г.М Контрольно-наглядова діяльність як форма правової діяльності органів державної влади / Бистрик Г.М // Держава і право – 2009 – № 46. – С. 115–123.
65. Ліпкан В.А. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України: монографія / В.А.Ліпкан – К.: «Текст». – 2003. – 600 с.
66. Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за виконанням судноплавними компаніями України нормативних актів з питань безпеки судноплавства : Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.11.2004 р. № 1048 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 50. – С. 265.
67. Манышев А. Термины «надзор и контроль» в соответствии с требованиями нормативных актов / А. Манышев, И. Безносенко, О. Назаренко // 10 лет Главной государственной инспекцыи Украъны по безопасности судоходства. – 2004. – С. 13–15.
68. Про транспорт: за станом на 17 листопада 2010 р.: Верховна рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446.
69. Колесник В. Стандарты безопасности судоходства / В. Колесник // 10 лет Главной государственной инспекции Украины по безопасности судоходства. – 2004. – C.30-32.
70. Про затвердження структури та граничної чисельності Держфлотінспекції України: наказ міністерства транспорту і зв’язку від 18 березня 2002 року № 173 // Транспорт України . – 2002. – № 6. – С. 5.
71. Про затвердження Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. №204 // Офіційний вісник України. – 1997. № 11. – С. 85.
72. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073 // [Електронний ресурс]. – Верховна рада України. – режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
73. Про затвердження Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України: наказ Міністерства транспорту України від 16.02.2004 № 91 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 30, том 2. – С. 498.
74. Про судноплавство на внутрішніх водних шляхах України: проект Закону України від 11.09.2009 № 4319 // [Електронний ресурс]. – Верховна рада України. – режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/
75. Про заходи щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2003 році: розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.2002 № 744-р // Інформаційний бюлетень НКРЕ. – 2003. – № 2.
76. Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 року № 1777 / Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 51. – Ст. 734.
77. Про прикордонний режим: постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147. – Офіційний вісник України. – 1998. – № 30. – С. 33.
78. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезенням пасажирів і вантажів річковим, морським, транспортом: наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства транспорту України від 30.01.2002 № 11/50 – Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – С. 463.
79. Про затвердження Положення про порядок розслідування і обліку транспортних подій на внутрішніх водних шляхах України: наказ Міністерства транспорту і зв’язку від 05.11.2003 № 857. − Офіційний вісник України – 2004 р. − № 3. С. 265.
80. Про затвердження Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами: Наказ Міністерства транспорту і зв’язку від 29.05.2006 № 516. − Офіційний вісник України.− 2006. − № 32. С. 328.
81. Про затвердження Правил користування маломірними (малими) суднами на водних об'єктах області: рішення Вінницької обласної ради від 30 травня 2003 р. № 305. − Вінниця, 2003. – С. 14.
82. Про затвердження Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України: постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 р. № 1069 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 40. – С. 24.
83. Про затвердження Правил користування маломірними (малими) суднами на водних об'єктах Житомирської області: рішення Житомирської обласної ради №540 від 23.04.2008. − Житомир, 2008. – С. 25.
84. Про затвердження Правил користування маломірними суднами на водних об’єктах Херсонської області: рішення Херсонської обласної ради від 26.06.2007 р. № 346. − Херсон, 2007. – С.17.
85. Про затвердження Правил користування маломірними суднами на водних об’єктах в Одеській області: рішення Одеської обласної ради від 29 лютого 2009 року № 485- V. − Одеса, 2009. – С.10.
86. Про затвердження Правил користування водними об’єктами для плавання маломірних (малих): рішення Дніпропетровської обласної ради від 6 серпня 2004 р. № 416-18. – Дніпропетровськ, 2004.− С.14.
87. Про затвердження Плану першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу на 2010 рік: розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 19.05.2010 № 1073-р. – Урядовий кур'єр. – 2010 – № 94.
88. Про схвалення Транспортної стратегії України на період до 2020 року: розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 20.10.2010 № 2174-р – Урядовий кур'єр. – 2010. – № 240.
89. Правила освидетельствования судов: утверждены Регистром Судоходства Украины от 01.07.2007 года. – К. – 2007.
90. Про затвердження Правил користування маломірними (малими) суднами на водних об’єктах Рівненської області: рішення Рівненської обласної ради № 492 від 29.02.2008 р № 729. − Рівне, 2008. − С.10.
91. Про затвердження Правил користування водними об'єктами для плавання на маломірних (малих) суднах у місті Києві: Рішення Київської обласної ради № 393/2968 від 26 травня 2005 року. − Київ, 2005.
92. Об утверждении Правил пользования маломерными судами на водных объектах Автономной Республики Крым: постановление Верховной Рады Автономной Республики Крым № 104-5 от 21 июня 2006 г. − С. 19.
93. Об утверждении Правила технического надзора за маломерными судами, поднадзорными государственной инспекции по маломерным судам Министерства Российской Федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий, базами (сооружениями) для их стоянок, пляжами и другими местами массового отдыха на водоемах, переправами и наплавными мостами: Приказ МЧС России от 29.06.2005г. № 501
94. Могилевкин И. Мировой транспорт: время перемен // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – № 8. – С. 59-63.
95. Про приєднання України до Європейської угоди про міжнародне перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами (ВОПНВ): Закон України від 17 листопада 2009 року № 1727-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 8. – С.55.
96. Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року: постанова Кабінету Міністрів від 7 жовтня 2009 р. № 1307 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 94. – С. 3216.
97. Международная конвенция по охране человеческой жизни на море.– Лондон, 1 ноября 1974 года. – Верховна рада України. – режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
98. Международный кодекс по охране судов и портовых средств от 12 декабря 2002 года // [Електронний ресурс]. – Верховна рада України. – режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
99. Руководство и критерии для служб движения судов на внутренних водных путях: резолюция А.857 (20) Ассамблеи ИМО. Женева. – 2005. – С.14.
100. Конституція України : за станом на 30 вересня 2010 р. / Верховна рада України / Офіційний вісник України. – 2010. – № 72/1 Спеціальний випуск. – Ст. 2598.
101. Про міжнародні договори України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – С. 540.
102. Ділова розмова транспортників // Урядовий кур’єр. – 2001. – №198. – С. 2-16.
103. Іванов Г. Г. Міжнародна морська організація. – 2 вид., доп / Г.Г. Іванов. – Одеса: ЛАТСТАР, 1999. – с. 392.
104. Водний кодекс України вiд 6 червня 1995р. № 213/95-ВР. – Відомості Верховної Ради України. – 1995 – № 24. – Ст.189.
105. Про місцеві державні адміністрації: Закон України № 586-XIV від 09.04.1999 р. – Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – С. 190.
106. Про прикордонний режим: постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147. – Офіційний вісник України. – 1998. – № 30. – С. 33.
107. Про затвердження Правил користування маломірними (малими) суднами на водних об’єктах Закарпатської області: Рішення Закарпатської обласної ради № 492 від 12.03.2008 р. –Закарпаття, 2008. – С. 18.
108. Про затвердження Правил користування водними об’єктами для плавання на маломірних (малих) суднах у Сумській області: Рішення Сумської обласної ради від 5 жовтня 2005 р. – Суми, 2005. – С.11.
109. Про затвердження Правил користування водними об’єктами для плавання на маломірних (малих) суднах у Харківської області Рішення Харківської обласної ради № 147- V від 26 грудня 2006 р. –Харків, 2006. – С. 11.
110. Про затвердження Правил користування маломірними суднами на водних об’єктах області: Рішення Львівської обласної ради № 462 від 19 лютого 2008 р. – Львів, 2008. – С.18.
111. Про затвердження Правил користування та плавання маломірними суднами на водних об’єктах області: Рішення Івано-Франківської обласної ради №524-20 від 28 березня 2008 р. – Івано-Франківськ, 2008. – С.18.
112. Типові правила користування водними об’єктами для плавання на маломірних (малих) суднах: затверджені Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства від 10 жовтня 2003 року. Київ, 2003 – С.7.
113. Про затвердження Правил користування водними об'єктами Миколаїського району, що використовуються для відпочинку (судноплавства маломірних суден): рішення Миколаївської районної ради від 24 червня 2010 р. –Миколаїв, 2010. – Р.4.
114. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
115. Про затвердження Порядоку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів: Постанова Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998. – Офіційний вісник України. – 1998. – № 36. – С. 6.
116. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV. – Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
117. Про затвердження Правил користування водними об’єктами для плавання на маломірних (малих) суднах Чернівецької області: Рішення Чернівецької обласної ради № 58-14 від 10 червня 2004 року. – Чернівці, 2004. – С. 18.
118. Про затвердження Правил користування маломірними (малими) суднами і базами (спорудами) для їх стоянок на водних об’єктах Луганської області: Рішення Луганської обласної ради № 12/44 від 19 березня 2004 року. – Луганськ, 2004. – С.8.
119. Про затвердження Правил користування маломірнними суднамина водних об'єктах у Запорізькій області: рішення Запорізької обласної ради № 21 від 22 лютого 2007 року – Запоріжжя, 2007.
120. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права: підручник / Т.Г. Андрусяк. – Львів: Фонд «Право для України», 1997. – 197 с.
121. Котюк В.О. Основи держави і права: навчальний посібник / Котюк В.О. 3-тє вид., доп. і перероб. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
122. Плечій О. Юридична сила нормативно-правових актів: загальнотеоретична характеристика. /О.Плечій // [Електронний ресурс]. – інтернет-видання «Юриспонденція» – 2004. – режим доступу: http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=67&d=375.
123. Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами: Лист Міністерства юстиції України № Н-35267-18 від 30.01.2009 року
124. Кодекс адміністративного судочинства: станом на 3 серпня 2010 р. / Верховна рада України / Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35. – 1358 с.
125. Об утверждении Правил государственной регистрации судов и Правила пользования маломерными судами, гидроциклами, судами с подвесными двигателями и базами (сооружениями) для их стоянок: Постановление Совета Министров Республики Бєларусь от 20 июня 2007 г. № 812: // [Електронний ресурс]. – законодательства Бєларусь – режим доступу: http://www.pravo.by/WEBNPA/text.asp?RN=C20700812
126. Об утверждений Правил регистрации и учета судов, поднадзорных Государственной инспекции по маломерным судам Российской Федерации РСФСР от 11марта 1985г № 140.
127. Об утверждении Правил государственной регистрации маломерных судов, поднадзорных Государственной инспекции по маломерным судам Министерства Российской Федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий: приказ № 500 от 29.06.2005г.
128. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні. – Автореф. дис...докт.юрид.наук. – Х., 2003.– 36 с.
129. Контролирующие органы и организации России: Компетенция и полномочия / Под ред. А.П. Гуляева. – М.: МАЭП; ИИК «Калита», 2000. – 208 с.
130. Некрасов С. В. Актуальные проблемы прокурорского надзора за соблюдением норм административной ответственности / С.В. Некрасов // ЮриС. – 2000. – № 10. – С. 51–54.
131. Гуценко К.Ф. Правоохранительные органы: учебник для вузов /Гуценко К. Ф., Ковалев М. А., под ред. проф. К.Ф. Гуценко. – М.: БЕК, – 1995. – 320 с.
132. Рохлин В.И. Прокурорский надзор и государственный контроль / Рохлин В.И. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003 . – 305 с.
133. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 № 1789-XII. − Відомості Верховної Ради України. − 1991 − № 53. − Ст. 793.
134. Про Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України: Указ Президента України від 27.08.2004. − № 1009/2004. − Урядовий кур'єр. − 2004 – № 179.
135. Питання Державної адміністрації морського і річкового транспорту: постанова Кабінету Міністрів України від 5.03.2009: Урядовий кур'єр. − 2009 − № 57.
136. Міністерства транспорту і зв’язку України // [Електронний ресурс]. – Міністерства транспорту і зв’язку України. – режим доступу: www.mintrans.gov.ua.
137. Міністерства транспорту і зв’язку України: Створено Раду з питань безпеки судноплавства // [Електронний ресурс]: Урядовий портал. 2010. – режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish
138. Про часткове зупинення дії постанови від 5 березня 2009 р. № 227постанова КМУ від 8 липня 2009 р. № 948.
139. Положення про Головну державну інспекцію України з безпеки судноплавства: постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1998 р. № 2098. – Офіційний вісник України. – 1998. – № 52. – С. 51
140. Про затвердження Інструкції про огляд суден, які здійснюють плавання (експлуатуються) на внутрішніх водних шляхах України: наказ Міністерства транспорту і зв’язку України від 19.04.2001 № 225 – Офіційний вісник України. –2001. – № 20. – С. 315.,
141. Про затвердження Правил безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден: наказ Міністерства транспорту і зв’язку України вiд 16.07.2004 № 642 – Офіційний вісник України. – 2004. – № 30, том 2. –С. 655.
142. Про затвердження Правил користування маломірними (малими) суднами на водних об'єктах області: Рішення Волинської обласної ради від 11 червня 2004 р. № 11/9. – С. 25.
143. Звіт про діяльність Головної державної інспекції з безпеки судноплавства Міністерства транспорту та зв’язку України у 2005році: Головна державна інспекція з безпеки судноплавства. – 2006. – Стор. 47
144. Звіт про діяльність Головної державної інспекції з безпеки судноплавства Міністерства транспорту та зв’язку України у 2009 році: Головна державна інспекція з безпеки судноплавства. – 2010. – Стор. 94.
145. Звіт про діяльність Головної державної інспекції з безпеки судноплавства Міністерства транспорту та зв’язку України у 2008 році: Головна державна інспекція з безпеки судноплавства. – 2008. – Стор. 74.
146. Звіт про діяльність Головної державної інспекції з безпеки судноплавства Міністерства транспорту та зв’язку України у 2007році: Головна державна інспекція з безпеки судноплавства. – 2007. – Стор. 63.
147. Приказ Минтранса от 18.10.2000г. № 573 «Об утверждении Положения о капитане морского торгового порта Украины». – Офіційний вісник України вiд 24.11.2000. – 2000., № 45, с. 323, ст. 1968.
148. Приказ Минтранса от 18.10.2000г. № 574 «Об утверждении Положения про Инспекцию государственного портового надзора морского торгового порта Украины». – Офіційний вісник України вiд 24.11.2000 – 2000., № 45, с. 329, ст. 1969.
149. Положення про Регістр судноплавства України. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.98 № 814 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 23. – Ст. 829.
150. Про затвердження Змін до Положення про Інспекцію Головного державного реєстратора флоту: Наказ Міністерства транспорту і зв’язку України від21.04.2009. №428. – фіційний вісник України. – 2009. –№ 39. – . 1335.
151. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993 року N 2998-XII
152. Про створення Державного унітарного підприємства «Агентство морської безпеки: Наказ Міністерства транспорту і зв’язку України від 09.04.2004 р. № 293
153. Про затвердження Статуту державного підприємства «Агентство морської безпеки: наказ Міністерства транспорту і зв’язку України від 07.06.2004 № 474
154. Благодельський C. Аспекти практичної діяльності державного підприємства «Агентство морської безпеки» / С. Благодельський// Юридичний журнал» №11. – 2006.
155. Голубєва Г.К. Адміністративно-правова кваліфікація порушень водіями правил експлуатації автотранспортних засобів: Дис. к.ю.н.: 12.00.07 / Г.К.Голубєва – Київ, 2008. – 184 с.
156. Бахрах Д.Н. Административное право: учебник для вузов / Д.Н. Бахрах – М.: Бек, 1997. – 368 с.
157. Герасименко Є.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.07 / Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка. – К., 2000. – 20 с.
158. Іванов В.В. Матеріально-правові і процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності: Дис... к.ю.н. 12.00.07 / В.В.Іванов. – Одеса, 2001. – 191 с.
159. Развадовський В.Й. Адміністративна відповідальність за порушення норм, правил і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.07 / Одеська державна юридична академія. – Одеса, 1998. – 24 с.
160. Короленко М.П. Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах: Автореф. дис... к. ю. н.: 12.00.08 / М.П Короленко. – НАН України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2002. – 19 с.
161. Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа: дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07. / О.І.Харитонова. – К.:ОЮІ, 2004. – 438 с.
162. Борисов И.В. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения: монография / И.В.Борисов, С.В. Гизимчук – Харьков: Консум, 2001. – 160 с.
163. Гуржій Т.О. Предмет адміністративного правопорушення як об’єкт адміністративно-деліктних відносин / Т.