АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ У СПРАВАХ ДІТЕЙ

brief description

Харківський національний університет внутрішніх справ

НІКІТЕНКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ У СПРАВАХ ДІТЕЙ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Пєтков Валерій Петрович
доктор юридичних наук,
професор, заслужений юрист України

Харків – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ ПРАВ ДІТЕЙ 11
1.1. Історичні аспекти законодавчого забезпечення захисту прав дітей 11
1.2. Розвиток системи правового захисту інтересів дітей 24
1.3. Адміністративно-правова характеристика суб’єктів правового захисту дітей 49
Висновки до першого розділу 67
РОЗДІЛ ІІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС КРИМІНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ У СПРАВАХ ДІТЕЙ 71
2.1. Кримінальна міліція у справах дітей як суб’єкт правового захисту 71
2.2. Профілактика бездоглядності та правопорушень неповнолітніх – основна функція кримінальної міліції у справах дітей 98
2.3. Організація діяльності спеціальних підрозділів у справах дітей щодо їх правового захисту 133
Висновки до другого розділу 146
РОЗДІЛ ІІІ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ У СПРАВАХ ДІТЕЙ 150
3.1. Зарубіжний досвід діяльності відповідних підрозділів поліцейських органів по захисту прав дітей 150
3.2. Шляхи вдосконалення організаційно-правового регулювання діяльності кримінальної міліції у справах дітей 168
Висновки до третього розділу 180
ВИСНОВКИ 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВБНОН Відділ боротьби з незаконним обігом наркотиків
ГУМВС Головне управління міністерства внутрішніх справ
ДАІ Державна автомобільна інспекція
ДІМ дільничний інспектор міліції
ДСБЕЗ Державна служба боротьби з економічною злочинністю
КК Кримінальний кодекс
КМСД кримінальна міліція у справах дітей
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС Міністерство внутрішніх справ України
Мінохорониздоров’я Міністерство охорони здоров’я України
Мінсоцполітики Міністерство соціальної політики України
Мінюст Міністерство юстиції України
ООН Організація Об’єднаних Націй
ПРН приймальники-розподільники для неповнолітніх
СНД Співдружність незалежних держав
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
УМВС Управління міністерства внутрішніх справ
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦК Цивільний кодекс
ЦПК Цивільно-процесуальний кодекс

ВСТУП
Актуальність теми. Зрілість демократичних інститутів правової держави зумовлюється їх відношенням до проблем прав людини та громадянина, ступенем дієздатності правоохоронної системи. Сучасні правотворчі процеси в Україні спрямовані на практичну реалізацію положень Конституції України щодо побудови демократичної, соціальної, правової держави, визнання особи найвищою соціальною цінністю, а також спрямованість України на вступ до Європейського Союзу, пов’язані з вдосконаленням і підвищенням якості роботи як державних органів, так і органів виконавчої влади, зокрема кримінальної міліції у справах дітей, основними завданнями якої є протидія злочинності неповнолітніх, запобігання та розкриття злочинів, вчинених проти неповнолітніх, захист неповнолітніх, які опинились у скрутній життєвій ситуації, профілактична робота серед неповнолітніх та інших завдань передбачених нормативно-правовими актами України.
В Україні до цього часу не здійснювалося комплексного дослідження адміністративно-правових засад правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей. У більшості існуючих наукових досліджень лише основна увага приділяється лише окремим напрямам цієї проблеми. Питанням адміністративного та кримінально-правового регулювання суспільних відносин у сфері правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей присвячені праці О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, М.А. Бондаренка, В.Є. Бондара, В.І. Вєтрова, В.В. Вітвіцької, Б.М. Головкіна, Н.І. Гончарова, В.Т. Дзюби, Л.В. Дорош, А.Н. Ігнатовича, С.Г. Киренка, М.М. Корчового, О.В. Ковальової, Г.Г. Криволапова, Л.В. Левицької, К.Б. Левченко, П.С. Матишевського, А.О. Монаєнка, В.К. Негоденка, О.В. Негодченка, Д.В. Приймаченка, С.М. Рахметова, О.Ю. Синявської, В.М. Смитиєнка, В.В. Сташиса, І.М. Трубавіної, М.О. Тучака, О.А. Удалової, О.С. Якубова та інших науковців. Ці дослідження мають важливе наукове та практичне значення, висновки та рекомендації яких сприяли та сприятимуть подальшому вдосконаленню законодавства в адміністративно-правовій сфері, а також правозастосовчій практиці підрозділів кримінальної міліції у справах дітей. Однак вимоги сьогодення потребують проведення досліджень на монографічному рівні, присвячених комплексному адміністративно-правовому дослідженню особливостей діяльності кримінальної міліції у справах дітей.
Саме тому досліджувана у роботі проблема набуває ще більшої актуальності при відсутності цілісного монографічного дослідження адміністративно-правових засад правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано відповідно до вимог Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.98 № 810/98, наказу МВС України від 29 липня 2010 р. № 347 «Пріоритетні напрямки дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр.», пунктів 3.1, 3.3, 9.1 Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Харківського національного університету внутрішніх справ на 2010 р.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей, визначення стану, закономірностей і тенденцій правового й організаційного забезпечення правоохоронної діяльності цих органів на основі аналізу наукових розробок, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного та зарубіжного досвіду.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі основні завдання:
- розкрити історичні аспекти та сучасний стан теоретичних засад правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей;
- визначити адміністративно-правові основи правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей;
- розкрити механізм взаємодії кримінальної міліції у справах дітей з іншими суб’єктами соціально-правового захисту прав дітей;
- визначити способи (напрями) профілактики бездоглядності та скоєння правопорушень дітей як одну з основних функцій діяльності кримінальної міліції у справах дітей;
- розглянути організацію діяльності підрозділів у справах дітей щодо їх правового захисту;
- здійснити аналіз міжнародного досвіду діяльності відповідних поліцейських підрозділів по захисту прав дітей;
- внести конкретні пропозиції організаційно-правового характеру, спрямовані на підвищення ефективності регулювання діяльності кримінальної міліції у справах дітей.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають під час правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей.
Предмет дослідження – адміністративно-правові засади правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей.
Методи дослідження, використані під час написання роботи, складаються із сукупності загальнонаукових (діалектичного, історико-правового, методів аналізу, синтезу, індукції, дедукції) та спеціально-юридичних (порівняльно-правового та системно-структурного) наукових методів.
Діалектичний метод, зокрема, використовувався для аналізу становлення законодавства, що регулює захист прав дітей (підрозділ 1.1.). Також за допомогою діалектичного методу було з’ясовано сутність, зміст та методологічні засади адміністративно-правового статусу кримінальної міліції у справах дітей (підрозділ 2.1-2.3).
За допомогою історико-правового методу було досліджено етапи розвитку законодавства по захисту прав дітей (підрозділ 1.1.). Такі методи наукового дослідження, як синтез та системний аналіз, застосовувались при характеристиці суб’єктів правового захисту дітей (підрозділ 1.3), організації діяльності спеціальних підрозділів по захисту прав дітей (підрозділ 2.3.). Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити зарубіжний досвід (підрозділ 3.1.), систему суб’єктів по захисту прав дітей (підрозділ 1.3-2.1.).
Нормативна основа дослідження – Конституція України, закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти центральних органів державної влади України, окремі документи міжнародно-правового характеру, що стосуються питань діяльності державних органів у сфері захисту прав дітей тощо.
Емпіричну основу дослідження становлять статистичні дані загальної кількості скоєних правопорушень та злочинів неповнолітніми, їх динаміку за останній період; статистичні матеріали МВС України, що стосуються діяльності кримінальної міліції у справах дітей; дані, отримані під час вибіркового аналізу адміністративної практики підрозділів УМВС України в низці областей України; дані конкретних соціологічних досліджень вітчизняних і зарубіжних дослідників у сфері вивчення проблеми правопорушень і злочинів, вчинених неповнолітніми, а також діяльності кримінальної міліції у справах дітей.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській юридичній науці комплексним дослідженням адміністративно-правових засад правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей та тенденцій розвитку суспільних відносин у цій сфері, а також із визначенням напрямів розвитку законодавства з метою підвищення ефективності правоохоронної діяльності цих органів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:
уперше:
- запропоновано та сформульовано поняття «правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей», під якою необхідно розуміти правомірну діяльність даних органів, що полягає у впливі на поведінку людей (зокрема неповнолітніх) з боку вповноваженої посадової особи КМСД шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розгляду порушеного права, його виявлення або розслідування з обов’язковим додержанням порядку встановленим чинним законодавством;
- запропоновано класифікацію суб’єктів соціального та правового захисту прав дітей в Україні, до яких відносяться служби у справах дітей, органи управління соціальним захистом населення, органи управління освітою, органи опіки і піклування, органи у справах молоді, органи управління охороною здоров’я, органи служби зайнятості, органи внутрішніх справ. Всі державні органи, установи, організації, органи місцевого самоврядування, суспільні об’єднання (організації), що здійснюють соціальний і правовий захист прав і законних інтересів неповнолітніх, утворюють єдину систему суб’єктів для реалізації соціального та правового захисту прав і законних інтересів неповнолітніх;
удосконалено:
- понятійно-категорійний апарат у сфері діяльності кримінальної міліції у справах дітей; правопорушень та злочинів вчинених неповнолітніми та відносно них;
- механізм адміністративно-правового регулювання правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей, під яким розуміється система норм, що регулюють відносини у сфері діяльності кримінальної міліції у справах дітей, спрямована на реалізацію соціального та правового захисту дітей, у випадку порушення яких застосовуються заходи державного впливу;
- теоретичні та практичні основи діяльності суб’єктів соціального та правового захисту прав дітей та їх взаємодію, основними формами якої є проведення координаційних нарад керівників органів, обмін інформацією з питань профілактики правопорушень та злочинів, вчинених неповнолітніми та відносно них, проведення спільного планування, спільних заходів, видання спільних наказів і вказівок, поширення позитивного досвіду, спільні виїзди в регіони, спільне обговорення досягнутих результатів і проблем тощо;
- адміністративно-правові засади діяльності кримінальної міліції у справах дітей, а саме: проаналізовано чинне законодавство у даній сфері в контексті захисту прав дітей;
набуло подальшого розвитку:
- процесуальний порядок притягнення до відповідальності неповнолітньої особи, яка вчинила правопорушення;
- класифікація адміністративно-примусових заходів, що застосовуються до неповнолітньої особи, яка вчинила правопорушення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення висновків і пропозиції проведеного дослідження розширюють і поглиблюють існуючі уявлення про сутність, форми та методи правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей, а також про місце та роль відповідальності за вчинення правопорушень неповнолітніми особами.
Результати дослідження можуть бути використані та використовуються:
- у науково-дослідній діяльності – теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть сприяти вирішенню колізій у законодавстві щодо адміністративно-правового регулювання діяльності кримінальної міліції у справах дітей;
- у правотворчій діяльності – у результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін до нормативно-правових актів щодо оптимізації та покращення організаційно-правового регулювання діяльності кримінальної міліції у справах дітей;
- у правозастосовній діяльності – теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть застосовуватися підрозділами кримінальної міліції у справах дітей щодо попередження та проведення профілактичних заходів вчинення правопорушень неповнолітніми;
- у навчальному процесі – під час викладання та вивчення курсів «Адміністративна діяльність ОВС», «Організація та тактика діяльності міліції громадської безпеки», «Кримінологія», а також у науково-дослідній роботі курсантів, студентів і слухачів відомчих вищих навчальних закладів системи МВС України. Окремі положення дослідження відображені в курсі лекцій: «Основи управління в ОВС».
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції і рекомендації, в тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми діяльності ОВС» 29 квітня 2008 року у тезах доповіді «Основні напрями попередження правопорушень серед неповнолітніх» та на четвертій міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» 24 лютого 2012 року у тезах доповіді «Сучасні тенденції профілактики правопорушень, вчинюваних дітьми».
Публікації. Основні положення, висновки, пропозиції й рекомендації, викладені в дисертації, опубліковані у шести наукових статтях, з яких чотири у фахових виданнях, та у двох матеріалах доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах.
Структура та обсяги дисертації зумовлена метою, завданнями та логікою дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 186 сторінок, список використаних літературних джерел – 17 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, осмислення науково-теоретичної літератури з досліджуваної проблематики, визначено зміст та особливості адміністративно-правових засад правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей. Сформульовано висновки, надано певні пропозиції й рекомендації, що спрямовані на вдосконалення правоохоронної діяльності кримінальної міліції у справах дітей.
До основних з них можна віднести такі:
1. Україна має власний історичний досвід регулювання діяльності відповідних підрозділів міліції. На різних історичних етапах по-різному вирішувалось питання про вік, з якого могла наставати адміністративна чи кримінальна відповідальність, юридичні заходи впливу, що застосовувались відносно цих осіб, форми, в яких здійснювалося розслідування, розгляд і вирішення їх справ, боротьба з безпритульністю неповнолітніх.
2. Важливість проблеми правопорушень серед неповнолітніх українське суспільство усвідомлювало поступово і досить повільно. За радянських часів до цієї проблеми не приверталось уваги громадськості і боротьба з правопорушень серед неповнолітніх залишалася переважно проблемою правоохоронних органів.
3. Правовий захист необхідно розуміти як захищеність прав і законних інтересів юридичними засобами. Нормативні акти, які регулюють захист прав неповнолітніх, можна розділити на два великі блоки: базові акти, що визначають загальний правовий статус цих суб’єктів, і спеціальні акти, що закріплюють їх правові позиції у конкретній сфері відносин. До базових н віднести Конституцію України і, перш за все, норми розділу 2 «Прав і свободи людини і громадянина». Базовими джерелами регулювання суспільних відносин цієї сфери є також Сімейний кодекс України і Цивільний кодекс України. Їх важливість в правовому механізмі захисту прав і свобод неповнолітніх полягає у тому, що нормами цих кодексів визначаються основні елементи статусу неповнолітніх, форми юридичного захисту цих суб’єктів права. До базових законодавчих актів безумовно слід віднести і Закон України від 21 квітня 2001 року «Про охорону дитинства». Головною метою державної політики на користь дітей є здійснення прав дітей, передбачених Конституцією України, недопущення їх дискримінації, зміцнення основних гарантій прав і законних інтересів дітей, а також відновлення їх прав у випадках порушень.
4. Проведений аналіз норм як елементу механізму правового захисту прав і законних інтересів неповнолітніх дозволяє зробити наступні висновки. Перш за все, ці акти є центральним елементом даного механізму. У нормах законодавства закріплені права та інтереси цих суб’єктів права, визначені юридичні засоби їх захисту, система органів, що їх здійснює. Сукупність цих норм складає, на нашу думку, міжгалузевий правовий інститут захисту прав неповнолітніх.
5. Правовідносини є одним з елементів механізму правового захисту прав і законних інтересів неповнолітніх. Правовідносини є головним засобом, за допомогою якого здійснюється дія права. Саме правовідносини пов’язують дію норми права і врегульованих суспільством відносин. Виходячи з цього, правовідносини визначаються як «юридичний зв’язок між його суб’єктами, основним змістом яких є суб’єктивні права і юридичні обов’язки і які виникають на основі норм прав у разі настання передбачених нормою фактів».
6. Механізм правового захисту прав і законних інтересів неповнолітніх – це сукупність встановлених його елементів: правових норм, нормативних актів, правових відносин, індивідуальних актів, правосвідомості та правової культури. Його основу складає міжгалузевий правовий інститут захисту прав і законних інтересів неповнолітніх.
7. Соціальний і правовий захист прав неповнолітніх здійснюють багато державних органів, суспільні об’єднання (організації), фізичні особи. Разом із тим, в їх сукупності можна виділити значний блок суб’єктів, що здійснюють цю функцію з використанням юридичних засобів. Основу цього блоку складають органи й установи системи профілактики правопорушень неповнолітніх. До них відносяться комісії у справах неповнолітніх і захисту їх прав, органи управління соціальним захистом населення, органи управління освітою, органи опіки і піклування, органи у справах молоді, органи управління охороною здоров’я, органи служби зайнятості, органи внутрішніх справ.
8. Функції соціального і правового захисту здійснюють численні державні органи, установи й організації. Їх компетенція в цій галузі визначається статутними нормативними актами та спеціальним законодавством про захист дітей. Цілком доцільно завершити оновлення нормативних актів, що визначають статус суб’єктів соціального і правового захисту прав неповнолітніх (перш за все Типове положення про служби у справах дітей). Множинність суб’єктів цього захисту підвищує значимість координаційних починань в управлінні діяльністю по соціальному і правовому захисту прав і законних інтересів неповнолітніх.
9. Аналіз адміністративно-правового статусу кримінальної міліції у справах дітей дає можливість стверджувати, що кримінальна міліція у справах дітей є складовою частиною системи МВС України, загальний правовий статус якої визначений у Законі України «Про міліцію». Згідно чинного законодавства КМСД проводить роботу, пов'язану із запобіганням правопорушенням дітей; виявляє, припиняє та розкриває злочини, вчинені дітьми; здійснює досудову підготовку матеріалів про правопорушення, проводить дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; проводить розшук дітей, які залишили сім'ї, навчально-виховні заклади та спеціальні установи для дітей; розглядає у межах своєї компетенції заяви і повідомлення про правопорушення, вчинені дітьми.
10. Під правоохоронною діяльністю кримінальної міліції у справах дітей необхідно розуміти діяльність даних органів, яка полягає у впливі на поведінку людей (зокрема неповнолітніх) з боку вповноваженої посадової особи КМСД шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розгляду порушеного права, його виявлення або розслідування з обов’язковим додержанням порядку встановленим чинним законодавством.
11. Працівники КМСД виявляють причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, вживають в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення, беруть участь у правовому вихованні дітей; повертають дітей до місць постійного проживання, навчання або направляють їх до спеціальних установ для дітей, яких було підкинуто або які заблукали чи залишили сім'ю, спеціальних навчально-виховних закладів.
12. КМСД веде профілактичний облік дітей; виявляє дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво; а також осіб, які займаються виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, сексуальну розпусту; інформує відповідні служби про дітей, які потребують посиленої уваги, проведення з ними профілактичної роботи.
13. Підрозділи КМСД у своїй діяльності ґрунтуються на принципах законності, застосування переважно методів виховання та переконання неповнолітніх, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку неповнолітніх, гласності, збереження таємниці щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення і до яких застосовувалися заходи індивідуальної профілактики; неприпустимості приниження честі й гідності неповнолітніх, жорстокого поводження з ними.
14. Допомогу КМСД у попередженні дитячої злочинності надають й інші структурні підрозділи ОВС. До них відносяться: карний розшук, ВБНОН, ДСБЕЗ, підрозділи ОВС по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, ДІМ, ППС, ДАІ, Державний департамент громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, підрозділи кадрового забезпечення, підрозділи кінологічної служби, підрозділи слідства, експертні служби, Державна служба охорони, чергові частини, навчальні та науково-дослідні установи МВС. Кожний з вищеперелічених підрозділів та служб виконують певний перелік функцій з профілактики дитячої злочинності. Розглянемо детально ці функції.
15. Одним із основних напрямів протидії злочинності є її попередження. Тому головним призначенням правоохоронних органів, пріоритетним напрямом їх багатофункціональної діяльності є профілактика правопорушень і злочинів взагалі. Профілактика є загальносоціальною проблемою, до розв’язання якої мають бути залучені всі соціальні інститути та громадськість, оскільки цей напрям соціальної діяльності взагалі, і зокрема правоохоронної, має одержати ґрунтовні правові засади.
16. Одним із напрямів діяльності КМСД є впровадження новітніх форм і методів профілактичної роботи з дітьми, схильними до скоєння правопорушень, формування позитивного іміджу міліції, побудови партнерських відносин між усіма суб’єктами профілактики правопорушень серед дітей та молоді. Для цього Департаментом кримінальної міліції у справах дітей в усіх регіонах держави ініційовано проведення ряду заходів, направлених на профілактику негативних явищ серед неповнолітніх.
17. Профілактика бездоглядності та правопорушень неповнолітніх є основною функцією кримінальної міліції у справах дітей. Вона охоплює як загальнопревентивні акції КМСД, так і проведення індивідуально-профілактичної роботи з неповнолітніми та іншими особами (батьками, законними представниками, іншими особами). Індивідуальна профілактика орієнтована, перш за все, на неповнолітніх з девіантною поведінкою. Вперше категорії неповнолітніх, відносно яких проводиться КМСД дана робота, визначені законодавством. Функції профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх здійснюють в межах своєї компетенції КМСД. На попередження правопорушень неповнолітніх «працюють» й інші форми правової діяльності КМСД, профілактична робота в даній області є головною задачею. Її реалізація значною мірою залежить від рівня організації діяльності даного підрозділу.
18. Необхідно вивести КМСД з блоку кримінальної міліції та підпорядкувати даний підрозділ до блоку міліції громадської безпеки. Адже КМСД є складовою частиною підрозділів міліції, на яку покладено захист прав та законних інтересів дітей, також дані підрозділи виконують значну частину міліцейських функцій, направлених на профілактику та запобігання вчинення правопорушень дітьми.
19. Важливу роль у запобіганні злочинності серед неповнолітніх, зокрема у країнах Європейського Союзу, відіграє поліція. Спеціальні підрозділи поліції у справах неповнолітніх аналізують стан правопорушень та їх динаміку і на підставі цього розробляють рекомендації для громадських установ, великих компаній та банків стосовно організації заходів запобігання правопорушенням, розробляють та беруть активну участь у заходах і програмах запобігання правопорушенням.
20. Заслуговує на особливу увагу досвід США, Англії, Швеції, Японії в боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями неповнолітніх, ця проблема дуже гостро стоїть і в Україні у зв’язку з різким ростом рівня злочинності цієї категорії громадян. У вищевказаних країнах при школах дна громадських засадах створені комітети зв’язку школи з поліцією, у яких працюють батьки, вчителі, старшокласники, що займаються попередженням правопорушень серед неповнолітніх. Тісний контакт з поліцією входить до обов’язків голови комітету, яким, в більшості випадків, обирається директор школи. А в Англії навіть створена об’єднана робоча група асоціації начальників поліції та товариства працівників освіти зв’язку між поліцією та школами.
21. Що стосується зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність в цілому та неповнолітніх зокрема, то слід зазначити те, що адміністративна відповідальність, як інститут адміністративного права, притаманний цій галузі права існує лише у країнах Східної Європи. Законодавство країн Заходу під адміністративною відповідальністю передбачає дещо інші відносини ніж, наприклад, законодавство України. У західних країнах відповідальність по адміністративному праву є відповідальністю органів державного управління перед громадянами. За законодавством країн Заходу, аналогічні діяння охоплюються поняттям кримінального правопорушення, в якому виділяються проступки, що не тягнуть за собою певних наслідків, скажімо, судимості.
22. Дослідження історико-правових аспектів становлення та розвитку юридичної відповідальність неповнолітніх в цілому та адміністративної зокрема дає змогу зробити висновок про те, що вітчизняне та зарубіжне законодавство пройшло складний, довгий та не завжди послідовний шлях у своєму розвитку, і, залежно від стану правопорушень неповнолітніх в тій чи іншій країні, перевага в ньому надавалася каральним або виховним заходам. На різних історичних етапах по-різному вирішувалось питання не тільки про вік відповідальності неповнолітніх, але і про заходи, які застосовувались до неповнолітніх правопорушників. Огляд історії становлення та розвитку законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх свідчить про поступове зародження та подальшу спадковість таких основних концептуальних положень як: визнання неповнолітніх спеціальним суб’єктом відповідальності; встановлення системи заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень та носять виховний і нематеріальний характер; заборона застосування до неповнолітніх деяких адміністративних стягнень, які накладаються на повнолітніх; поступовий перехід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх; пошук нових заходів впливу на неповнолітніх правопорушників; особлива увага до розвитку неповнолітнього.
23. Рішучі заходи, спрямовані на профілактику правопорушень серед неповнолітніх, не призведуть до кардинального поліпшення ситуації доти, доки зусилля відповідних служб та підрозділів органів внутрішніх справ не отримають широкої підтримки з боку громадськості, а це у свою чергу потребує удосконалення існуючих і впровадження нових організаційно-правових форм і методів партнерських відносин, підвищення ступеня довіри населення, зростання авторитету працівників органів внутрішніх справ. У напрямку залучення громадськості до профілактичної діяльності серед неповнолітніх корисним може бути зарубіжний досвід щодо створення консультативних комітетів, координаційних рад шкіл, втілення певних профілактичних програм, які повинні реалізуватись спільними зусиллями органів внутрішніх справ та громадськості.
24. Будь-яке запозичення досвіду зарубіжної країни у нормотворчій діяльності має обов’язково враховувати специфіку нашої країни, реальні потреби її нормотворчої та правозастосовчої діяльності. Повинен аналізуватися і враховуватися досвід багатьох держав, визначатися недоліки та переваги досвіду тих чи інших держав і на підставі їх порівняльного аналізу обиратися найбільш прийнятні для України варіанти й формулюватися пропозиції щодо вдосконалення наукового підґрунтя для формування вітчизняного законодавства.
25. Необхідна належна організація діяльності КМСД, що є необхідною умовою успішного вирішення покладених на неї завдань. Динаміка організації повинна бути орієнтована на пошук і створення найбільш оптимальних умов роботи КМСД.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аванесов Г.А. Криминология / Г.А. Аванесов. – М. : Академия МВД СССР, 1984. – 498 с.
2. Авер’янов В.Б Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції // Право України. – 2006. – № 5. – С. 11-17.
3. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К., 1997. – 48 с.
4. Авторгов А.М. Адміністративно–правовий статус державного виконавця : дис. … к .ю. н. : 12.00.07 / А.М. Авторгов. – К., 2008. – 211 с.
5. Адміністративна відповідальність в Україні : [навч. посібник] / за заг. ред. А.Т. Комзюка. 2-е вид., виправл. і доп. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. – 112 с.
6. Адміністративне деліктне законодавство: Зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні / Автор-упорядник О.А. Банчук. – К.: Книги для бізнесу, 2007. – 912 с.
7. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
8. Александров Н.Г. Применение норм советского социалистического права. - М.: Издательство МГУ, 1958. - 40 с.
9. Алексеев А.И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы: [монография] / А.И. Алексеев, С.И. Герасимов, А.Я. Сухарев. – М.: НОРМА, 2001. – 496 с.
10. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187 с.
11. Алексеев С.С. Структура советского права. - М.: Юридическая литература, 1975. – 263 с.
12. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций: В 2-х т. / М-во высш. и сред. образования РСФСР; Свердл. ЮИ. – Свердловск: Свердл. ЮИ., 1972. Т. 1: Основные вопросы общей теории социалистического права. – 396 с.
13. Андрєєва О.Б. Критерії ефективності діяльності органів внутрішніх справ // Право і Безпека. – 2002. – № 1. – С. 20–23.
14. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. – М.: Наука, 1987. – 205 с.
15. Ануфриев Е.А. Социальный статус и активность личности. Личность как объект и субъект социальных отношений. – М.: Изд-во Моск ун-та, 1984. – 288 с.
16. Ануфрієв М.І., Венедиктов В.С., Негодченко О.В., Соболєв В.О., Шкарупа В.К., Щербина В.І. Соціологічно-правові аспекти зміцнення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України: Навчально-методичний посібник. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 164 с.
17. Бабін Б.В. Державні цільові програми – організаційно-правові засади розроблення, затвердження та виконання / Б. В. Бабін, В. О. Кроленко. – Донецьк: Дон ДУЕТ, 2006. – 206 с.
18. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун–т внутр. справ, 1998. – 480 с.
19. Баразгова Е.С. Идеологическое воспитание молодежи в США. – Свердловск, 1989. – 212 с.
20. Бахрах Д. Н., Ренов Э. Н. Производство по делам об административных правонарушениях. –М.: Знание, 1989. – 96 с.
21. Бахрах Д.Н. Административное право России. учебник [для вузов] / Д.Н. Бахрах. – М. : НОРМА, 2002. – 441 с.
22. Беличева С.А., Фокин В.М. Социальная профилактика отклоняющегося поведения несовершеннолетних как комплекс охранно-защитных мер. – М.: РИЦ Консорциума «Социальное здоровье России», 1993. – 62 с.
23. Большой юридический словарь / Авт.-сост.: Додонов В.Н. и др.; Под ред. А.Я. Сухарева и др. – М.: Инфра М, 1998. –790 с.
24. Бородін І.Л. Завдання та стадії розгляду справ про адміністративне правопорушення (проступок) / І.Л. Бородін // Держава і право : збір. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 32. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – С. 188-195.
25. Бугайчук К.Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики : дис. канд. юр. наук : 12.00.07 / К.Л. Бугайчук. – Х., 2002 . – 243 с.
26. В Україні близько 100 тис. дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Українські Новини. [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://ukranews.com/uk/news/ukraine/2011/09/29/54136.
27. Варбан Є. Деякі особливості надання психологічної допомоги юнакам та дівчатам у критичних життєвих ситуаціях // Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття – нові проблеми?: Зб. наук.стат. міжн.н-п конф. – К.: Академія праці і соціальних відносин, 2000. – 16 травня. – С. 95-96.
28. Васильківська І.П. Кримінологічні аспекти сімейного виховання: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / І.П. Васильківська. – К., 2001. – 208 с.
29. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [голов. ред. В.Т. Бусел, редактори–лексикографи : В.Т. Бусел, М.Д. Василега-Дерибас, О.В. Дмитрієв, Г.В. Латник, Г.В. Степенко]. – К. : Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.
30. Веселов М.Ю. Адміністративно-правова профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні : дис. канд. юр. наук : 12.00.07 / Веселов Микола Юрійович, Донецьк, 2009. – 236 с.
31. Ветров Ю.П. Состояние и проблемы профилактики беспризорности и безнадзорности несовершеннолетних / Ю.П. Ветров // Педагогика. – 2005. – №2. – С. 101-107.
32. Витрук М.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М., 1979. – 239 с.
33. Вікіпедія (вільна енциклопедія) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org – Заголовок з екрану.
34. Вітвіцька В.В. Запобігання насильству стосовно дитини : науково-практичні рекомендації / В.В. Вітвіцька. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 80 с.
35. Вітвіцька В.В. Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.В. Вітвіцька. – К., 2002. – 20 с.
36. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (Государственное и материально-правовое исследование) / Галаган И. А. – М., 1987. – 180 с.
37. Гегель Г.В.Ф. Философия права: [перевод с немецкого], Ин-т философии. – М.: Мысль, 1996. – 524 с.
38. Головатий М. Ф. Формування державної молодіжної політики в сучасній Україні: політологічний аналіз: Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня д. політ. наук. / Головатий Микола Федорович. – К., 1999. – 15 с.
39. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. / Головатий М. Ф.– К. : Наук. думка, 1993. – 325 с.
40. Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХІ ст. / Укр. НДІ проблеми молоді. – К.: А.Л.Д., 1997. – 158 с.
41. Голосніченко І.П. Адміністративне законодавство – нові підходи до кодифікації / І.П. Голосніченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. ― 2008. ― №6. ― С.68-76.
42. Голосніченко І.П. Адміністративне право України : основні поняття : навч. посіб. / І.П. Голосніченко, Н.І. Золотарьова, Д.О. Штанько. – К., 2005. – 184 с.
43. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Навчальний посібник. – К., 1995. – 78 c.
44. Государственное право Германии: В 7–ми т.: Сокр.пер. с нем. / Г.Г. Арним, Р. Бартльшпергер, Г. Бетге и др. – М.: Ин-т государства и права РАН, 1994. – Т. 2. – 311 с.
45. Грибанова М.А. Зміст поняття адміністративно-правового статусу громадянина // Держава і право: Збірник наук.пр. – К., 2001. – Вип. 11: Юридичні і політичні науки. – С. 230-235.
46. Губанов А.В. Полиция Запада: основы деятельности по охране правопорядка / А.В. Губанов. – М.: ВНИИ МВД России, 1993. – 365 с.
47. Гусейнов А.А. Ненасилие и перспективы общества / А.А. Гусейнов // Этика ненасилия. – М. : 1997. – 214 с.
48. Давыдов Ю.Н., Роднянская И.Б. Социология контркультуры. Критический анализ. – М.: Наука, 1980. – 264 с.
49. Деліквентна поведінка неповнолітніх: Кримінологічний аналіз і проблема профілактики / І. П. Рущенко, В. О. Соболєв, О.Н. Ярмиш // Вісник Університету внутрішніх справ. – Х., 1999. – № 5. – 98 с.\
50. Денисов С.Ф. Проблеми правового регулювання запобігання злочинності в Україні / С.Ф. Денисов, А.В. Юрасов // Держава та регіони. ― 2009. ― №1. ― С.45-50.
51. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Зб. наук. пр. – К.: Вид–во УАДУ, 2000. – Ч. 1. – 220 с.
52. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юринком Інтер, 1998. – 432 c.
53. Дидье Жюлма Философский словарь: перевод с французского. – М.: Международные отношения, 2000. – 537 с.
54. Дитяча безпритульність та бездоглядність. Стан, причини та майбутні перспективи : за результатами соціологічного дослідження серед дітей – вихованців притулків, інтернатів, благодійних громадських організацій, реабілітаційних центрів м. Одеси та Одеської області / [Семікоп Т.Є., Труханов Г.Л., Костюк О.І. та ін.] – Одеса : СПД Кіров В.І, 2008. – 65 с.
55. Додіна Е.Е. Адміністративно–правовий статус громадських організацій в Україні : дис. … к .ю. н. : 12.00.07 / Е.Е. Додіна. – Одеса, 2001. – 176 с.
56. Дубинин Н.К., Карпец И.И. Кудрявцев В.Н. Генетика. Поведение, ответственность: о природе антиобщественных проступков и путях их предупреждения. – М.: Политиздат. – 1982. – 304 с.
57. Дудин А.П. Диалектика правоотношений / Под ред. В.О. Тененбаума. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1983. – 121 с.
58. Духно Н.А., Ивакин В.И. Понятие и виды юридической ответственности // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 12-17.
59. Дюркгейм Э. Самоубийство: Социологический етюд. / Пер. с фр. с сокр.: под ред. В.А. Базарова. – М.: Мысль, 1994. – 399 с.
60. Єдиний державний реєстр судових рішень України. / [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.reyestr.court.gov.ua.
61. Жигарев Е.С. Административная деликтность несовершеннолетних: понятия, виды и ее профилактика.: Монография. - М.: МВШМ МВД РФ., 1992. – 137 с.
62. Житловий кодекс України від 30.06.1983 р. // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 12.07.1983 р. – № 28. – Ст. 573.
63. Загальна теорія держави та права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1998. – 320 с.
64. Запорожцева Г.С. Професійно-психологічна підготовка дільничних інспекторів міліції / Г.С. Запорожцева.; за ред. Г.І. Васильєва – Одеса : НДРВВ ОЮІ НУВС, 2000. – 164 с.
65. Звєрєва І.Д., Козубовська І.В., Керецман В.Ю., Пічкар О.П. Соціальна робота з дітьми та молоддю (теоретико-методологічні аспекти). – Ужгород: УжНУ, 2000. – 195 с.
66. История милиции Украинской ССР в документах и материалах 1917-1937. – Т.1. – Киев, 1969. – 935 с.
67. Карл Маркс и Фридрих Энгельс. Избранные произведения. В 3-х т. Т. 2. - М.: Политиздат. – 1980. – 573 с.
68. Карнаух А. Проблеми молодіжної політики в сучасній Україні. / Анна Карнаух // Політичний менеджмент. – 2005. – № 4(13). – С. 63-69.
69. Карпенко О.І. Правові засади утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: автореф. дис...к.ю.н. : спец. 12.00.03 / О.І. Карпенко. – Харків, 2002. – 21 с.
70. Квітка Я.М. Попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх : дис. … канд. юр. наук : 12.00.07 / Я.М. Квітка. – К., 2002. – 226 с.
71. Київський приймальник розподільник для неповнолітніх у спогадах і документах.“60 років на перехресті надій і тривог” / Автор-упорядник М.І. Нагорний. – К.: А.Л.Д., 1995. – 112 с.
72. Киренко С.Г. Проблеми захисту прав неповнолітніх кримінальним законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С.Г. Киренко. – К., 2003. – 20с.
73. Клочков В.В. О функциях прокуратуры / В.В. Клочков, В.П. Рябцев // Социалистическая законность. – 1990. – № 9. – С. 30-33.
74. Клюшниченко А.П. Производство по делам о мелком хулиганстве / Клюшниченко А.П. – К.: Изд-во ред. отд. МВД УССР, 1970. – 150 с.
75. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення / Л.В. Коваль – К.: Вища школа, 1975. – 159 с.
76. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375. (зі змінами).
77. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар / Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, О.О. Погрібний та ін.; – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 781 с.
78. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Офіційний текст. – Станом на 15 жовтня 2009 року. – К.: Атіка, 2009. – 252 с.
79. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122. (із змінами та доповненнями)
80. Козлов Ю.М. Предмет советского административного права. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 160 с.
81. Козубовський В.В. Соціальний захист неповнолітніх у Великобританії (порівняльний аналіз) / В.В. Козубовський. – Ужгород: УжНУ, 2004. – 129 с.
82. Колесніченко Н. М. Становище молоді як одна з гуманітарних проблем нашого часу // Наукові праці: Науково – методичний журнал. Т. 23. Вип.10. Політичні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2002. – С. 88 – 90.
83. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер. – 1999. – 736 с.
84. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528с.
85. Конвенція про права дитини : Конвенцію ратифіковано Постановою ВР від 27.02.91 №789-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 13. – Ст. 145.
86. Конституція України : станом на 28 грудня 2011 р. / Верховна Рада України. [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.zakon.rada.gov.ua.
87. Коренев А.П. Применение норм советского административного права: Автореф. Дис. д-р юрид. наук. – М., 1971. – 37 с.
88. Коэн А. Исследование проблем социальной дезориентации и отклоняющегося поведения. – М.: Прогресс, 1995. – 654 с.
89. Крестовська Н.М. Використання дітей молодшого віку при жебракуванні : проблеми кваліфікації та юридичного реагування [Електронний ресурс] / Н.М. Крестовська, М.А. Готвянська // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2005. – №12. – Режим доступу : http://mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/12.htm – Заголовок з екрану.
90. Кривоносов А.Н. Исторический опыт борьбы с беспризорностью / А.Н. Кривоносов // Государство и право. - 2003. - № 7. - С. 95-97.
91. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради – 2001. – № 25-26. – Ст. 131. (із змінами та доповненнями)
92. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 р. № 1129-IV // Відомості Верховної Ради – 2004. – № 3-4. – Ст. 21. (із змінами та доповненнями)
93. Кримінально-процесуальний кодекс України від, 28.12.1960 р. № 1001-05 // Відомості Верховної Ради УРСР – 1961. – № 2. – Ст. 15. (із змінами та доповненнями)
94. Круглов О.М. Доказування і докази у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб: дис. … канд.юр.наук: 12.00.07 / Круглов Олег Миколайович. – Харків, 2003. – 223 с.
95. Кудрявцев В.Н. и др. Социальные отклонения. – М.: Юрид. Лит., 1989. – 365 с.
96. Кузьменко О.В. Адміністративно-процесуальне право України : Підручник / [О.В. Кузьменко, Т.О. Гуржій]; за ред. О.В. Кузьменко. – К. : Атіка, 2008. – 416 с.
97. Куракин О. Административно–правовые средства предупреждения / О. Куракин // Гос. и право. – 2002. – № 9. – С. 34–47.
98. Курочка М.Й., Каркач П.М. Прокурорський нагляд в Україні: Підручник /За ред. проф. Е.О.Дідоренка/ – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 424 с.
99. Кучинский В.А. Личность, свобода, право. – М.: Юрид. лит., 1978. – 207 с.
100. Лазарев В.В. Эффективность правоприменительных актов. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1975. – 206 с.
101. Левицька Л.В. Запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх в Україні: дис. … канд. юр. наук : 12.00.08 / Л.В. Левицька. ― Ірпінь, 2003. ― 224 с.
102. Левченко В.О. Уповноважений з прав дитини та його місце в структурі ювенальної юстиції / В.О. Левченко // Митна справа. – 2011. – № 2(74). – Ч. 2. – С. 235-239.
103. Літошенко О.С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Літошенко Олена Святославівна. – К., 2004. – 182 с.
104. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності : проблеми розвитку : монографія / Д.М. Лук’янець – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. 2001. – 220 с.
105. Лукашевич В.Г. Проблеми реформування інституту адміністративної відповідальності у світлі вимог Європейських стандартів / В.Г. Лукашевич, Ю.А. Дорохіна // Держава та регіони. – 2008. – №3. – С. 78-82.
106. Лукашевич Н.П., Туленков Н.В. Введение в социологию: Учеб.-метод. пособие. – К.: МАУП, 1996. – 124 с.
107. Макаренко А.С. Сочинение. – М.: Прогресс, 1956. – т. 5. – 399 с.
108. Максимюк А. Наркоманія як суспільне лихо // Вісник прокуратури. – 2002. – № 4. – 121 с.
109. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность, М.: Юр. лит. – 1985. – 192 с.
110. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України (теоретичні та прикладні аспекти): Монографія / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999. – 286 с.
111. Мельникова Э.Б. Ювенальная юстиция. Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии. – М.: Изд-во «Дело», 2000. – 213 с.
112. Мертон Р.К. Социальная структура и аномия / Р.К. Мертон // Социологические исследования. – 1992. – №4. – С. 91-97.
113. Миллер А.И. Противоправное поведение несовершенолетних (генезис и ранняя профилактика). – К.: Наук. думка, 1985. – 150 с.
114. Михайленко О.Р. Прокуратура України: підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.
115. Михайленко П.П. Історія міліції України у документах і матеріалах. У 3 т. Т. 2. 1926–1945 / П.П. Михайленко, Я.Ю. Кондратьєв. – К. : Генеза, 1998. – 412 с.
116. Міліція України: історичний нарис, портрети, події. Смирнов Ю.О., Михайленко П.П., Святоцький О.Д., Ануфрєв М.І. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002 р. – 820 с.
117. Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх ("Пекінські правила") від 29.11.1985 року. // [Електронний ресурс]. – К. : CD–вид–во “Інфодиск”, 2011. – 1 електрон. опт. диск (CD–ROM) : кольор. ; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium–266 ; 32 Mb RAM ; CD–ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрану.
118. Монтескье Ш. О духе законов. Избранные произведения. / Ш. Монтескье - М., 1955. – 457 с.
119. Мороз В.Ф. Делінквентність дітей до чотирнадцятирічного віку (кримінологічні проблеми): Дис. ... канд. юрид. наук: (12.00.08) / Унівс. – Х., 1999. – 197 с.
120. Морозов В.М., Сергевнин В.А. Международный опыт правоохранительной деятельности. – Владимир, 1997. – 165 с.
121. Назар Ю.С. Взаємодія суб’єктів профілактики адміністративних правопорушень: проблеми використання форм управління / Ю.С. Назар // Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його удосконалення : ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 5–6 червня 2009 р. : тези доповіді. – Івано-Франківськ : ПЮІ ЛьвДУВС, 2009. – С. 22–26.
122. Назаров Б.Л. Социалистическое право в системе социальных связей. – М.: Юридическая литература, 1976. – 312 с.
123. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В.Фесенка. – 2-ге вид., перероб. та допов. – К. : Дакор, 2008. – 1428 с.
124. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.: Госюриздат, 1960. – 150 с.
125. Нерсесянц В. С. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для юрид. вузов и факультетов / Под общей ред. В. С. Нерсесянца – М.: Изд. группа Норма–Инфра, 2001. – ХІV. – 813 с.
126. Нечаева А. М. Детская беспризорность – опасное социальное явление // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 57-65.
127. Новий тлумачний словник української мови: у 2 т. – К., 1999. – Т. 2 – 911 с.
128. Об основах системы профилактики безнадзорности и правонарушений несовершеннолетних : Федеральный закон от 24 июня 1999 г. N 120-ФЗ. [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://femida.info/52/oospb001.htm.
129. Общая теория государства и права. Академический курс в 2–х томах / Под ред. М.Н. Марченко. – Т.2. Теория права / Борисов В.В., Гранат Н.Л., Гревцов Ю.И. и др. – М.: Зерцало, 1998. – 620 с.
130. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1996. – 471 с.
131. Опольська Н.М. Механізм забезпечення прав і свобод дитини / Н.М. Опольська // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 35. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2007. – С. 94-101.
132. Організація діяльності дільничного інспектора міліції : навч.-метод. посіб. / Долженков О.Ф., Ярмакі Х.П., Аносенков А.А., Фучеджі Д.В. – 2-ге. вид. – Одеса : ОЮІ ХНУВС, 2007. – 160 с.
133. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх : Навчально-методичний посібник.– К.: ВіАн, 1996. – 352 с.
134. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: Дис…д-ра юрид. наук: (12.00.07) / Укр. акад. внутр. справ. – К., 1996. – 401 с.
135. Перепелиця М. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект) : дис. … к .пол. н. : 23.00.02 / М. Перепелиця. – К., 2001. – 203 с.
136. Пєтков С.В. Кодифікація законодавства про відповідальність – основа адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади в Україні / С.В. Пєтков // Держава та регіони, Серія:Право. – 2009. – № 1. – С. 85-90.
137. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук О.Ф. Кравченка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 700 с.
138. Положення Про Міністерство внутрішніх справ України : Указ Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138. – К. СD-вид-во “Інфодиск”, 2011. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium; 32 Mb RAM; Windows 95, 98, 2000, XP; MS Word 97-2000. – Назва з титул. екрану.
139. Притулки для неповнолітніх: статус та особливості роботи / матеріали на допомогу працівникам притулків для неповнолітніх. – Київ: НФС „Студцентр”, 1998. – 152 с.
140. Про державний банк даних про дітей, що залишилися без піклування батьків : проект закону України від 20.11.2000 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/J622600A.html.
141. Про державну службу : закон України станом на 25 вересня 2008 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
142. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування : закон України від 13.01.2005 р. № 2342-IV // Відомості Верховної Ради – 2005. – № 6. – Ст. 147. (із змінами та доповненнями)
143. Про затвердження Правил опіки та піклування: наказ Державного комітету України у справах сім’ї та мо