АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

brief description

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПЕТРАШКІН Артем Валерійович

УДК 351.74 (477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

12.00.07 - адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Проценко Тарас Олександрович
доктор юридичних наук, професор

Київ - 2011

З М І С Т
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . РОЗДІЛ 1
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

13
1.1.

1.2.

1.3.
Громадянське суспільство як об’єкт адміністративно-правового регулювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вплив адміністративного права на розвиток громадянського суспільства в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Роль адміністративно-правових відносин у формуванні громадянського суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
13

28

42
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
РОЗДІЛ 2
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ФУНКЦІЇ ТА ПРИНЦИПИ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57

62

2.1. Характеристика адміністративно-правових функцій розвитку громадянського суспільства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
62
2.2. Поняття адміністративно-правових принципів розвитку громадянського суспільства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
76
2.3. Проблеми реалізації адміністративно-правових функцій та принципів розвитку громадянського суспільства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
91
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ. . . . . . . . . . . . . 108

113
3.1. Адміністративна реформа як запорука побудови громадянського суспільства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
113
3.2. Роль громадських організацій в удосконаленні адміністративно-правового регулювання розвитку громадянського суспільства . . . . . . . .
127
3.3. Ефективність контролю у громадянському суспільстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142
Висновки до розділу 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156
161

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174

ВСТУП

Актуальність теми. Посилення впливу громадян на прийняття політичних рішень і формування демократичної правової держави в Україні зумовлює актуальність участі інститутів громадянського суспільства в управлінні державними справами, створенні системи соціального партнерства між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськістю.
Розвиток громадянського суспільства є важливим напрямком демократичної модернізації суспільства, умовою соціальної стабільності та національної безпеки, до суттєвих ознак якого належать: становлення відкритого суспільства, роздержавлення приватного життя громадян. Лише розвинуте, стабільне громадянське суспільство уможливлює утворення правової держави, є основою стабільного демократичного політичного режиму й авторитетної влади.
Поступ України до на шляху до правової держави зумовлює важливість проблем, пов’язаних з реформуванням державної влади та її впливом на розвиток громадянського суспільства. З огляду на це видається необхідним акцентувати увагу на тій винятковій ролі, яку відіграють адміністративне право та юридична наука в процесі дослідження громадянського суспільства в Україні.
Крім того, з метою євроінтеграції Україна має бути готовою взяти на себе обов’язки членства Європейського Союзу й відповідати вимогам, встановленим Європейською Радою у Копенгагені 22 червня 1993 року (Копенгагенські критерії). Відносно громадянського суспільства ці вимоги передбачають стабільність законів та інституційних структур, що гарантують демократію, верховенство закону, забезпечення прав людини.
Отже, в умовах недостатньо розвинутих структур громадянського суспільства й несформованості правової держави надзвичайної актуальності набуває саме адміністративно-правове регулювання розвитку громадянського суспільства як сполучна ланка між державними, недержавними інституціями, об’єднаними спільною метою – утвердження й забезпечення прав і свобод людини.
Окремі питання адміністративно-правових механізмів взаємодії органів влади та інститутів громадянського суспільства в Україні розглядали у своїх роботах В.Б. Авер’янов, Д.М. Бахрах, К.І. Бєляков, В.Т. Білоус, В.О. Заросило, О.В. Кузьменко, О.М. Музичук, В.І. Олефір, О.І. Остапенко, А.М. Подоляка, В.М. Попович, Т.О. Проценко, С.Г. Стеценко, О.Н. Ярмиш та інші науковці.
До розв’язання проблеми адміністративної реформи в Україні системно підходили вітчизняні вчені: О.Ф. Андрійко, І.В. Арістова, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришко, С.В. Пєтков, Л.А. Савченко, А.О. Селіванов, В.В. Цвєтков та інші.
Опубліковані праці склали вихідні науково-теоретичні основи дослідження автором обраної теми, однак ці роботи не містять комплексного наукового аналізу адміністративно-правових засад розвитку громадянського суспільства в Україні, тому дане дисертаційне дослідження не повторює, а доповнює їх.
Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю аналізу ролі адміністративно-правового регулювання у процесі розвитку громадянського суспільства в Україні, а також у ході наукового забезпечення і практичного втілення адміністративної реформи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005–2010 рр., рекомендованих відділенням кримінально-правових наук Академії правових наук України, затверджених Загальними зборами Академії правових наук України 9 квітня 2004 р., у межах Концепції адміністративної реформи в Україні (Указ Президента України від 22.07.1998 р., № 810/98), якою передбачено проведення науково-теоретичних і прикладних досліджень з проблематики адміністративного права та Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства (затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 р. № 1035-р.).
Напрям дисертаційного пошуку органічно пов’язаний із завданнями розвитку України визначеними в щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України у 2011 році («Модернізація України – наш стратегічний вибір»).
Мета і завдання дослідження. У дисертації поставлено за мету комплексно дослідити адміністративно-правові засади розвитку громадянського суспільства в Україні і розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо їх удосконалення.
Для досягнення поставленої мети передбачено розв’язання таких основних завдань:
– з’ясувати поняття громадянського суспільства як об’єкта адміністративно-правового регулювання;
– дослідити вплив адміністративного права на розвиток громадянського суспільства в Україні;
– з’ясувати роль адміністративно-правових відносин у формуванні громадянського суспільства;
– проаналізувати адміністративно-правові функції та принципи розвитку громадянського суспільства, з’ясувати проблеми їх реалізації;
– розкрити значення адміністративно-правової реформи для формування інститутів громадянського суспільства;
– дослідити роль громадських організацій в удосконаленні адміністративно-правового регулювання розвитку громадянського суспільства;
– окреслити шляхи удосконалення адміністративно-правових засад розвитку громадянського суспільства в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з адміністративно-правовим регулюванням розвитку громадянського суспільства в Україні.
Предмет дослідження – адміністративно-правові засади розвитку громадянського суспільства в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали положення діалектики як загальнонаукового методу пізнання явищ об’єктивної дійсності, інші загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: історико-правовий, формально-логічний, компаративний, статистичний та соціологічний (анкетування, групування). Їх застосування визначається системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
Так, історичний метод застосовувався в аналітичному огляді історичних аспектів формування та розвитку громадянського суспільства (підрозділ 1.1); формально-логічний – при аналізі поняття громадянського суспільства як об’єкта адміністративно-правового регулювання, з’ясування впливу адміністративного права та адміністративно-правових відносин на розвиток громадянського суспільства, характеристики адміністративно-правових функцій та принципів розвитку громадянського суспільства (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2); компаративний – у процесі вивчення проблем реалізації адміністративно-правових функцій та принципів розвитку громадянського суспільства, що дало можливість сформулювати рекомендації щодо удосконалення норм національного законодавства (підрозділ 2.3); статистичний і соціологічний – при опрацюванні даних соціологічних досліджень, судової статистики, анкетуванні та зведенні матеріалів опитування (розділ 3).
Науково-теоретичну основу дисертації становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі філософії, теорії держави і права, політології, адміністративного права і процесу; соціології, теорії управління, статистики.
Правовою базою дисертаційного дослідження є положення міжнародних правових актів, Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають адміністративно-правові засади розвитку громадянського суспільства.
Інформаційною й емпіричною основою дослідження стали результати анкетування 420 керівників громадських організацій у Київській, Миколаївській, Івано-Франківській, Харківській областях, матеріали судової статистики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань дисертація є новим за змістом комплексним дослідженням адміністративно-правових засад розвитку громадянського суспільства в Україні, в якому сформульовано важливі для правозастосовної практики положення і висновки, запропоновані особисто здобувачем. Найбільш значущими з них є такі:
вперше:
– в якості об’єкта адміністративно-правового регулювання досліджено громадянське суспільство як сукупність громадських інститутів, сформованих на добровільній основі, які діють на самоврядних засадах у межах Конституції України;
– наведено авторські аргументи стосовно висновку про те, що адміністративно-правове регулювання розвитку громадянського суспільства в Україні передбачає: забезпечення взаємодії громадянського суспільства і держави та поступове обмеження кількості владних структур і сфери їхньої діяльності; правову регламентацію механізму реалізації потенціалу громадських організацій; формування політичної свідомості та громадської думки щодо розуміння характеру і функцій громадянського суспільства;
– запропоновано розуміння адміністративно-правових засад розвитку громадянського суспільства як сукупності адміністративно-правових норм, що визначають основні цінності, принципи, завдання, форми та методи взаємодії органів державної влади й інститутів громадянського суспільства;
удосконалено:
– положення про вплив адміністративного права на розвиток громадянського суспільства через наступні складові: норми права, адміністративно-правові відносини між державними інститутами і громадянським суспільством; діяльність органів державної влади;
– тлумачення адміністративно-правових функції розвитку громадянського суспільства як головних напрямів впливу адміністративного права на суспільні відносини, через які досягається мета громадянського суспільства та проявляється його сутність;
– поняття адміністративно-правових принципів розвитку громадянського суспільства як основоположних ідей, які визначають механізм адміністративно-правового регулювання відносин у сфері взаємодії держави, суспільства, особи щодо формування громадянського суспільства;
– основні напрямки удосконалення адміністративно-правових засад розвитку громадянського суспільства шляхом проведення адміністративно-правової реформи, яка передбачає здійснення комплексу взаємопов’язаних заходів, спрямованих на зміцнення демократичної системи державного управління, модернізацію управлінських відносин, створення дієвої системи державного забезпечення та захисту конституційних прав і свобод людини, гідних умов її життя, наближення апарату управління до громадян, пристосування його до потреб громадянського суспільства;
набули подальшого розвитку:
– обґрунтування регулятивного впливу на розвиток громадянського суспільства в Україні адміністративно-правових відносин, які складаються з приводу: реалізації громадянами України конституційних прав і свобод; організаційно-правового забезпечення функціонування інститутів громадянського суспільства та їх взаємодії з державою;
– розуміння проблем правозастосовчої практики у сфері функціонування громадських організацій до яких належать: недосконалість вітчизняного законодавства, обтяжливість державного контролю за діяльністю громадських організацій, поширення правового нігілізму в суспільстві, погіршення економічного становища населення, зневіра в ефективності діяльності громадських організацій;
– характеристика прогалин чинного законодавства України про об’єднання громадян, а саме: ускладнена процедура легалізації (державної реєстрації) громадських організацій; здійснення державного контролю за статутною діяльністю громадських організацій; відсутність фінансової основи діяльності громадської організації; відсутність реального механізму залучення громадськості до проведення громадської експертизи діяльності органів влади; обмеження права юридичних осіб на заснування або членство в громадській організації;
– способи усунення проблем реалізації права на свободу об’єднання у громадські організації, серед яких: налагодження партнерських взаємовідносин між органами влади і громадськими організаціями, зміни у законодавстві, проведення просвітницької роботи з метою підвищення значення громадських організацій у розбудові громадянського суспільства, посилення відповідальності за порушення права на свободу об’єднання у громадські організації та втручання у їх діяльність;
– характеристика державного та громадського контролю як гарантій безпеки держави, її соціальної стабільності, і пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правових засад розвитку громадянського суспільства в частині забезпечення ефективності контролю;
– пропозиції щодо удосконалення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запровадження адміністративної відповідальності посадових осіб органів державної влади за порушення права громадян на свободу об’єднання, а також щодо удосконалення діяльності громадських організацій шляхом прийняття Закону України «Про громадські організації».
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, узагальнення та висновки можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій сфері – як основа для подальшої розробки концепції адміністративно-правових засад розвитку громадянського суспільства як самостійного напряму адміністративно-правової науки та для подальшого вивчення теоретичних проблем розвитку громадянського суспільства в Україні (акт впровадження від 16.05.2011 р.);
– у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані у процесі викладання курсів «Адміністративне право», «Адміністративний процес» та окремих спецкурсів;
– у правоохоронній сфері – як рекомендації для удосконалення організаційних та методичних основ діяльності органів державної влади, інститутів громадянського суспільства;
– у сфері правотворчості – пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані для уточнення низки законодавчих актів, що в подальшому сприятиме удосконаленню правового регулювання інституту адміністративно-правих засад розвитку громадянського суспільства (довідка про впровадження Інституту законодавства Верховної Ради України від 27.05.2011 р. № 22/327-1-4).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднені в доповідях та повідомленнях на: Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України» (28 жовтня 2010 р., м. Київ); V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади» (11 листопада 2010 р., м. Полтава); науково-практичному семінарі «Проблеми кодифікації України: стан, проблеми, перспективи» (6 грудня 2010 р., м. Київ); І Міжнародній науковій конференції «Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи розвитку» (24 лютого 2011 р., м. Київ); XVI Міжнародній науково-практичній конференції «Україна в євроінтеграційних процесах» (19–20 березня 2011 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження відображені у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та п’яти тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково-практичних конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження можна сформулювати висновки та теоретичні узагальнення, спрямовані на нове вирішення наукового завдання, яке полягало у визначенні адміністративно-правових засад розвитку громадянського суспільства в Україні і розробленні науково обґрунтованих рекомендацій щодо їх удосконалення. Основні з них такі:
1. Громадянське суспільство як об’єкт адміністративно-правового регулювання – це сукупність громадських інститутів, які сформовані на добровільній основі, діють на самоврядних засадах у межах Конституції та законів України, за допомогою яких особа вільно реалізує свої основні природні права і свободи, що дозволяє виділити два аспекти, поєднання яких обумовить прогнозування перспектив його розвитку: теоретичний – громадянське суспільство є ідеальною організацією суспільного життя, за допомогою якої вдосконалюються економічна, політична і духовна сфери життя суспільства; практичний – громадянське суспільство є результатом специфічного історичного розвитку в різних культурно-історичних традиціях.
2. Адміністративно-правове регулювання розвитку громадянського суспільства в Україні передбачає:
- забезпечення взаємодії громадянського суспільства і держави з метою реалізації гарантованих Конституцією України прав та законних інтересів людини і громадянина та поступове обмеження кількості владних структур та сфери їхньої діяльності;
- правову регламентацію механізму реалізації потенціалу громадських організацій з метою стимулювання діяльності органів державної влади у сфері демократизації та соціалізації держави, а також захисту прав і свобод громадян шляхом незалежної експертизи державних рішень, участі у законотворчості, моніторингу дотримання органами виконавчої влади вимог нормативно-правових актів тощо;
- формування політичної свідомості та громадської думки щодо розуміння характеру та функцій громадянського суспільства з позицій реалізації як повсякденних потреб громадян, так і довгострокових національних інтересів України.
3. Адміністративно-правова галузь є важливим засобом науково обґрунтованого прогресивного розвитку української держави та суспільства, оскільки, саме адміністративне право є одним з найбільш істотних факторів впливу на розвиток державної виконавчої влади, системи органів державного управління і на процеси їх реформування.
Отже, без піднесення авторитету та ролі науки адміністративного права, істотного підвищення якості та ефективності юридичних досліджень, урахування її рекомендацій та висновків неможливо розв’язати складні завдання розвитку громадянського суспільства та побудови правової держави в Україні.
4. Адміністративно-правові засади розвитку громадянського суспільства можна визначити як сукупність адміністративно-правових норм, які визначають основні цінності, принципи, завдання, форми та методи взаємодії органів державної влади та інститутів громадянського суспільства з метою удосконалення їхнього взаємного владно-організуючого впливу на відповідні суспільні відносини і процеси.
5. Аналізуючи вплив адміністративного права на розвиток громадянського суспільства, можна виділити наступні складові: норми права, як один із офіційних елементів у системі адміністративно-правових засад; адміністративно-правові відносини між державними інститутами і громадянським суспільством; діяльність органів державної влади як комплекс заходів держави по відношенню до громадянського суспільства, в тому числі й інституційна основа державної діяльності.
На розвиток громадянського суспільства в Україні суттєвий вплив мають адміністративно-правові відносини, які складаються з приводу: реалізації громадянами України конституційних прав та свобод; організаційно-правового забезпечення функціонування інститутів громадянського суспільства та їх взаємодії з державою.
6. Адміністративно-правові функції розвитку громадянського суспільства – головні напрями впливу адміністративного права на суспільні відносини, через які досягається мета громадянського суспільства та проявляється його сутність. Фактично, адміністративно-правові функції розвитку громадянського суспільства є проявом впливу державних органів на формування інститутів громадянського суспільства, а способи впливу функцій права реалізуються через дотримання принципів, виконання вимог права, реальну участь громадян у відносинах між державою та державними інституціями.
Зважаючи на те, що адміністративно-правові функції розвитку громадянського суспільства є складовими функцій права, доцільно виділити регулюючу та охоронну функції. Регулююча адміністративно-правова функція полягає в тому, що інститути громадянського суспільства створюють сприятливі умови для функціонування демократичної влади, а адміністративно-правові норми регламентують цей процес. Охоронна адміністративно-правова функція полягає в тому, що інститути громадянського суспільства виступають гарантом непорушності конституційних прав громадян, а норми адміністративного права встановлюють відповідальність за їх порушення.
7. Під адміністративно-правовими принципами розвитку громадянського суспільства слід розуміти основоположні ідеї, які визначають механізм адміністративно-правового регулювання відносин у сфері взаємодії держави, суспільства, особи щодо формування громадянського суспільства.
Адміністративно-правові принципи розвитку громадянського суспільства формуються у площині взаємовідносин між суспільством і органами виконавчої влади та виступають безпосереднім засобом реалізації загальних правових принципів – верховенства права демократизму, гуманізму, соціальної справедливості, законності – й повніше розкривають природу функціонування як адміністративного права України так і громадянського суспільства.
До адміністративно-правових принципів розвитку громадянського суспільства належать: принцип повноти прав і свобод громадян у адміністративно-правовій сфері; принцип служіння органів державної влади суспільству й людині; принцип обмеженості втручання органів державної влади в громадське й особисте життя людини; принцип взаємної відповідальність суспільства, держави, особи; принцип мінімізації визначення функціональних повноважень державних органів щодо реалізації влади.
Зважаючи на те, що адміністративно-правові принципи розбудови громадянського суспільства в узагальненому вигляді виражають не лише природу адміністративного права та громадянського суспільства, а й визначають спрямованість і найсуттєвіші риси регулювання діяльності органів державної виконавчої влади у напрямку формування інститутів громадянського суспільства вважаємо за доцільне законодавчо закріпити основні принципи адміністративного права.
8. Завдання реалізації адміністративно-правових функцій розвитку громадянського суспільств полягає в тому, щоб урегулювати суспільні відносини таким чином, щоб з одного боку права і свободи громадян були максимально захищеними та гарантованими, а з іншого органи державної влади мали можливість належним чином здійснювати свої функції. Об’єктивними закономірностями реалізації адміністративно-правових функцій та принципів розвитку громадянського суспільства є державно-правові закономірності, які характеризують адміністративне право як засіб здійснення управлінського впливу на становлення громадянського суспільства.
Проблеми реалізації адміністративно-правових функцій та принципів розвитку громадянського суспільства пов’язані з адміністративно-правовим гарантіями реалізації прав та свобод громадян на мирні зібрання, на свободу об’єднання, на звернення, на участь в управлінні державними справами. Також, існують проблеми дотримання адміністративно-правового принципу взаємної відповідальності суспільства, держави, особи, в частині відповідальності держави перед особою.
Показником реалізації адміністративно-правових функцій та принципів розвитку громадянського суспільства в Україні є стан гарантування та дотримання таких адміністративних прав громадян, як право на звернення, право збиратися мирно, право на свободу об’єднань, право на участь в управлінні державними справами.
Законодавча база практичної реалізації громадянами права на звернення до органів влади, в тому числі оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів влади та їх посадових осіб потребує удосконалення в частині виключення ст. 61 “Заяви, що не підлягають розгляду” проекту Адміністративно-процедурного кодексу України, оскільки конституційна норма (ст.40 ) не містить винятків, отже їх не можна встановити звичайним законом. Також, положення ст. 57 проекту кодексу, передбачають можливість застосування альтернативного прийому (не керівниками чи посадовими особами, а навіть і службовими особами), що суттєво знизить рівень розгляду звернень громадян та уваги до них, дозволить керівникам та іншим посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування уникати проведення особистого прийому громадян.
З метою удосконалення правового забезпечення реалізації права людей збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи, демонстрації доцільним є прийняття Закону України “Про порядок організації і проведення мирних заходів”, у якому передбачити право громадських організацій, легалізованих через повідомлення про заснування відповідно до статей 14 і 17 Закону України “Про об’єднання громадян”, виступати організаторами мирних зібрань.
Необхідно встановити адміністративну відповідальність посадових осіб органів державної влади за порушення права громадян на свободу об’єднання, шляхом доповнення ст. 186-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення частиною 2 такого змісту: “ Незаконне обмеження конституційного права особи на свободу об’єднання, вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації, - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.
З метою забезпечення права на участь в управлінні державними справами вбачається за доцільне прийняття Закону України “Про основні засади державної комунікативної політики”.
9. Основним напрямком удосконалення адміністративно-правових засад розвитку громадянського суспільства є проведення адміністративно-правової реформи, яка передбачає здійснення комплексу взаємопов’язаних заходів, спрямованих на зміцнення демократичної системи державного управління, модернізацію державно-управлінських відносин, створення дієвої системи державного забезпечення та захисту конституційних прав і свобод людини, гідних умов її життя, наближення апарату управління до громадян, пристосування його до потреб громадянського суспільства.
Результатом проведення адміністративної реформи має стати вирішення наступних завдань щодо: формування ефективної організації виконавчої влади як на центральному, так і на місцевому рівнях управління; формування ефективної системи місцевого самоврядування –запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надання публічних послуг; організація на нових засадах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; удосконалення системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів; запровадження раціонального адміністративно-територіального устрою.
З метою упорядкування нормотворчої діяльності органів державної влади, а також для протидії управлінському свавіллю існує потреба у прийнятті Закону України “Про нормативно-правові акти”, який визначає правові засади здійснення нормотворчої діяльності.
10. Чинне законодавство України про об`єднання громадян характеризується низкою недоліків, а саме:
- ускладнена процедура легалізації (державної реєстрації) громадських організацій (фактично подвійна);
- здійснення державного контролю за статутною діяльністю громадських організацій;
- відсутність адекватної сучасним вимогам і умовам фінансової основи діяльності громадської організації (вилучення членських внесків з видів надходжень, що звільняються від оподаткування);
- декларативний принцип залучення громадських організацій до підготовки, обговорення, а, найголовніше, врахування її думки при прийнятті державних рішень;
- відсутність реального механізму залучення громадськості до проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття і виконання такими органами рішень, неврахування у їх діяльності підготовлених громадськістю пропозицій щодо розв`язання суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі;
- обмеження права юридичних осіб на заснування або членство в громадській організації тощо.
11. З метою удосконалення адміністративно-правового регулювання розвитку громадянського суспільства в частині діяльності громадських організацій доцільно прийняти проект Закону України “Про громадські організації”, з урахуванням наших пропозицій. Зокрема, ст. ст. 1, 16 проекту Закону України “Про громадські організації” необхідно викласти в такій редакції: “ Стаття 1. Поняття громадських організацій
Громадськими організаціями визнаються добровільні об’єднання осіб для спільного задоволення законних інтересів, здійснення та захисту прав і свобод.
Громадські організації діють без мети одержання прибутку.
Громадські організації можуть діяти як зі статусом юридичної особи, так без статусу юридичної особи. Громадські організації набувають статусу юридичної особи з моменту їх державної реєстрації в порядку встановленому законом.
Громадські організації мають право утворювати спілки та інші об’єднання, в тому числі міжнародні, добровільно приєднуватися до об’єднань або припиняти участь у таких об’єднаннях без попередніх дозволів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Іноземні громадські (неурядові) організації можуть діяти на території України відповідно до цього Закону та міжнародних договорів України”.
“стаття 16. Відповідальність за порушення законодавства
Посадові особи легалізуючих органів громадських організацій та громадяни за порушення законодавства про громадські організації несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.
За порушення цього Закону громадські організації несуть відповідальність передбачену законом. За рішенням суду до громадських організацій можуть бути застосовані такі санкції: попередження; штраф; тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності; тимчасова заборона (зупинення) діяльності; примусовий розпуск (ліквідація)”.
12. Причинами існування проблем правозастосовчої практики у сфері функціонування громадських організацій є: недосконалість вітчизняного законодавства, обтяжливість державного контролю за діяльністю громадських організацій, поширення правового нігілізму в суспільстві, погіршення економічного становища населення, зневіра у ефективності діяльності громадських організацій.
До перспективних способів усунення проблем реалізації права на свободу об’єднання у громадські організації належать: налагодження партнерських взаємовідносин між органами влади і громадськими організаціями, зміни у законодавстві, проведення просвітницької роботи про значення громадських організацій в розбудові громадянського суспільства, посилення відповідальності за порушення права на свободу об’єднання у громадські організації та втручання у їх діяльність.
13. Об’єктивною складовою адміністративно-правових засад розвитку громадянського суспільства є державний та громадський контроль як гарантія безпеки держави, її соціальної стабільності.
З метою удосконалення адміністративно-правових засад розвитку громадянського суспільства в частині забезпечення ефективності контролю, доцільно:
1) у Положенні про Міністерство юстиції України передбачити функції, пов’язані із формуванням та координацією реалізації державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства та створити структурний підрозділ, відповідальний за їх здійсненням;
2) прийняти Закон України “Про громадський контроль”, у якому :
- чітко регламентувати перелік підстав для проведення перевірки; порядок повідомлення представників про дату та час проведення планової перевірки; зміст індивідуального плану перевірки; тривалість перевірки; права та обов’язки суб’єктів контролю;
- закріпити такі права суб’єктів громадського контролю як: право брати участь у проведенні прийому громадян посадовими, службовими особами об’єктів громадського контролю, знайомитися з інформацією, документами, іншими матеріалами, які стосуються прийому громадян; право інформувати громадян, у тому числі через засоби масової інформації, про результати здійснення громадського контролю;
- передбачити обов’язковий розгляд результатів громадського контролю Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та їх врахування у щорічній доповіді про стан дотримання прав людини і громадянина;
- зобов’язати територіальні громади, місцеві ради народних депутатів та їх виконкомів нормативно визначити (у статуті та регламенті) механізм здійснення громадського контролю.