АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ПРАВООХОРОННИХ ТА ІНШИХ ОРГАНІВ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ МІЖНАРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙУНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

АФАНАСІАДІ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 342.95

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ПРАВООХОРОННИХ ТА ІНШИХ ОРГАНІВ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ МІЖНАРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник —
доктор юридичних наук, професор
Алфьоров Сергій Миколайович

ДНІПРОПЕТРОВСЬК— 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ПРАВООХОРОННИХ І КОМПЕТЕНТНИХ ОРГАНІВ, ПОСАДОВИХ ОСІБ ОКРЕМИХ ДЕРЖАВ, МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ МІЖНАРОДНОГО ХАРАКТЕРУ 12
1.1. Становлення і загальні тенденції розвитку співробітництва при розслідуванні злочинів міжнародного характеру 12
1.2. Поняття, сутність та принципи взаємодії із закордонними правоохоронними та компетентними органами, посадовими особами іноземних держав, міжнародними організаціями 33
1.3. Напрямки взаємодії правоохоронних і компетентних органів, посадових осіб окремих держав, міжнародних організацій при розслідуванні злочинів міжнародного характеру 53
Висновки до Розділу 1 74
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ВЗАЄМОДІЇ ІЗ ЗАКОРДОННИМИ ПРАВООХОРОННИМИ І КОМПЕТЕНТНИМИ ОРГАНАМИ, МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ МІЖНАРОДНОГО ХАРАКТЕРУ 78
2.1 Організаційно-правові засади взаємодії суб`єктів при розслідуванні злочинів міжнародного характеру 78
2.2. Форми взаємодії суб`єктів при розслідуванні злочинів міжнародного характеру 100
2.3. Особливості забезпечення комунікації при здійсненні взаємодії 123
2.4. Організаційний досвід закордонних правоохоронних органів та його використання 139
2.5. Шляхи вдосконалення розвитку системи взаємодії при розслідуванні злочинів міжнародного характеру 159
Висновки до розділу 2 176
ВИСНОВКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах розбудови України як демократичної, правової держави, що визнає права і свободи людини найвищою цінністю, важливе місце посідають питання щодо створення безпечного суспільства. Трансформація характеру та масштабів злочинної діяльності зумовила розвиток системи взаємодій між правоохоронними органами різних держав в процесі розслідування злочинів. Це вимагало вживання заходів різного характеру, і мало за основу корінну зміну всієї системи розслідування, що за таких умов стає науково обґрунтованою, пов'язаною з використанням останніх досягнень науки і техніки.
Сьогодні наша держава активно намагається створити розгалужену, надійну та ефективну систему взаємодії національних правоохоронних та інших компетентних органів і посадових осіб з іноземними колегами з приводу розслідування злочинів міжнародного характеру. У зв’язку із цим особливо актуальним стає пошук та запровадження нових організаційно-управлінських підходів у сфері налагодження міжнародного співробітництва зазначених суб’єктів, при цьому мають бути враховані усі найбільш важливі стандарти, принципи і норм, що вироблені світовою спільнотою у даному напрямку. Від так вкрай важливого теоретичного та практичного значення набуває досвід іноземних правоохоронних органів у цій сфері. Адже зарубіжними країнами сьогодні накопичено значний досвід щодо спільної діяльності по розкриттю злочинів міжнародного характеру та протидії міжнародній злочинності.
Міжнародне співробітництво в сфері розслідування злочинів міжнародного характеру містить у собі як організаційно-правові аспекти взаємодії правоохоронних органів різних держав у сфері оперативно-розшукової діяльності, кримінального судочинства і виконання покарань, так і розробку міжнародних договорів, міжнародних угод і стандартів у сфері адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального права, виконання покарання, гармонізації відповідного національного законодавства.
На жаль, практика свідчить про неналежний рівень та недостатню ефективність роботи при розслідуванні злочинів міжнародного характеру. Наслідком цього є актуалізація питання підвищення кількості злочинів міжнародного характеру, що існують в більшості розвинених європейських країн.
Необхідно зауважити, що ті чи інші аспекти взаємодії у різних сферах суспільного життя, зокрема у сфері протидії злочинності, досліджували: А. Аксьонов, М. Ануфрієв, В. Тропін, В. Болотова, М. Камлик, Ю. Свєженцева, О. Бандурка, А. Глієв, Д. Гребельский, І. Гуткін, К. Єрмаков, Н. Яблоков, І. Герасимов, А. Загорний, Л. Драпкін, І. Можаєва, В. Степанов, О. Виноградова, М. Пашковський, В. Гребенюк, В. Маляренко, С. Кравчук, В. Максименко та ін.. Ці та інші правники зробили значний внесок у розробку проблематики зазначеної взаємодії. Проте ряд питань все ще залишається дослідженим фрагментарно та потребує наукового опрацювання, це у повній мірі стосується і взаємодії із закордонними правоохоронними та компетентними органами, посадовими особами іноземних держав, міжнародними організаціями. Оскільки у юридичній літературі аналіз взаємодії компетентних органів та посадових осіб з приводу надання взаємної правової допомоги, в тому числі у сфері розслідування злочинів, як правило, обмежується внутрішньодержавним рівнем. Від так наукового уточнення потребує низка питань, зокрема таких як: поняття взаємодії із закордонними правоохоронними та компетентними органами, її сутність та принципи тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до: п. 47 Додатка 13, п. 18 Додатка 14 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України № 347 від 29 липня 2010 р.; плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2011 рік.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та міжнародного законодавства, а також практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового забезпечення взаємодії із закордонними правоохоронними та компетентними органами, посадовими особами іноземних держав, міжнародними організаціями при розслідуванні злочинів міжнародного характеру, виробити пропозиції та рекомендації щодо його удосконалення.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:
− з’ясувати становлення і загальні тенденції розвитку співробітництва при розслідуванні злочинів міжнародного характеру;
− визначити поняття, сутність та принципи взаємодії із закордонними правоохоронними та компетентними органами, посадовими особами іноземних держав, міжнародними організаціями при розслідуванні злочинів міжнародного характеру;
− охарактеризувати напрямки взаємодії правоохоронних і компетентних органів, посадових осіб окремих держав, міжнародних організацій при розслідуванні злочинів міжнародного характеру;
− визначити форми взаємодії суб`єктів при розслідуванні злочинів міжнародного характеру;
− охарактеризувати адміністративно-правовий статус суб`єктів при розслідуванні злочинів міжнародного характеру;
− визначити особливості забезпечення комунікації при здійсненні взаємодії у сфері розслідуванні злочинів міжнародного характеру;
− охарактеризувати організаційний досвід закордонних правоохоронних органів та його використання;
− з’ясувати шляхи вдосконалення розвитку системи взаємодії при розслідуванні злочинів міжнародного характеру.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються з питань взаємодії при розслідуванні злочинів міжнародного характеру.
Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади взаємодії правоохоронних та інших органів при розслідуванні злочинів міжнародного характеру.
Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу дослідження становить діалектичний метод, що є загальнонауковим методом пізнання. Дослідження здійснювалися із застосуванням таких загальнонаукових методів, як спостереження, опис, аналіз і синтез, індукція та дедукція, абстрагування, аналогія, порівняння. У роботі знайшли застосування анкетно-статистичний, історико-юридичний, порівняльно-правовий методи, метод опитувань (інтерв'ю) працівників правоохоронних органів та інші методи пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод широко використано для з’ясування місця та значення норм адміністративного законодавства в регулюванні взаємодії під час розслідування злочинів міжнародного характеру (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1–2.5). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для уточнення системи суб’єктів взаємодії при розслідуванні злочинів міжнародного характеру, визначення форм, принципів, напрямів та особливостей взаємодії (підрозділи 2.1 2.4). За допомогою методу документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів охарактеризовано сучасний стан взаємодії під час розслідування злочинів міжнародного характеру (підрозділ 1.1 1.3).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі праці зарубіжних дослідників. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на міжнародних нормах, нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади взаємодії під час розслідування злочинів міжнародного характеру. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності суб’єктів розслідування злочинів міжнародного характеру, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити проблеми адміністративно-правового регулювання взаємодії правоохоронних та інших органів при розслідуванні злочинів міжнародного характеру та сформулювати авторське бачення шляхів їхнього вирішення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі
вперше:
– обґрунтовано, що правове регулювання в сфері міжнародної взаємодії щодо розслідування злочинів, як правило, не передує, а слідує, тобто є наступним за розвитком практики правоохоронних органів (в тому числі іноземного досвіду), яка у свою чергу неабияк залежить від рівня розвитку науки і техніки. Така закономірність обумовлює тісний взаємозв`язок проблем адміністративно-правового забезпечення співробітництва компетентних органів та посадових осіб різних держав під час розслідування злочинів, з проблематикою міжнародно-правового, кримінально-процесуального та криміналістичного характеру;
– доведено, що під взаємодією із закордонними правоохоронними та компетентними органами, посадовими особами іноземних держав, міжнародними організаціями слід розуміти складну систему взаємозв’язків між ними, що врегульовуються нормами міжнародного та національного законодавства, реалізується завдяки посередництву узгоджених, здійснюваних за певними напрямками та у певних, визначених законодавством формах, заходів і мають на меті повне та всебічне розкриття злочинів, виявлення та усунення їх чинників, забезпечення режиму законності та правопорядку у суспільстві;
– визначено, що принципи взаємодії під час розслідування злочинів міжнародного характеру це найбільш загальні, базисні (основоположні) позитивні закономірності, які пройшли процес наукового пізнання та обґрунтування і були впровадженні у практичне застосування через їх закріплення у відповідних нормативно-правових джерелах в якості обов’язкових, беззаперечних вимог, що пред’являються до процесу організації та безпосереднього здійснення взаємодії із закордонними правоохоронними та компетентними органами, посадовими особами іноземних держав, міжнародними організаціями;
– виокремлено чотири основні напрямки взаємодії правоохоронних і компетентних органів, посадових осіб окремих держав, міжнародних організацій при розслідуванні злочинів міжнародного характеру: а) нормотворчий чи нормовстановлюючий; б) наукове співробітництво та обмін досвідом; в) навчально-освітнє співробітництво; г) матеріально-технічна підтримка сторін;
– до основних напрямків удосконалення взаємодії під час розслідування злочинів міжнародного характеру віднесено: а) вдосконалення нормативно-правової бази, на підставі якої здійснюється міжнародна взаємодії при розслідуванні злочинів міжнародного характеру; б) покращення координаційної роботи у цій сфері, адже не можна гарантувати нормальну взаємодію, не забезпечивши її адекватним координаційним механізмом; в) полегшення процедури інформаційного обміну; г) підвищення ролі у процесі цієї співпраці технічних засобів комунікації, зокрема відеоконференцзвязку.;
удосконалено:
− ознаки міжнародних злочинів до таких віднесено: а) здійснюються державами та (або) їх посадовими особами, які використовують механізм держави в злочинних цілях; б) їх вчинення знаходиться у безпосередньому зв`язку із державою та її політикою; в) зазіхають на міжнародний мир і безпеку; г) загрожують основам міжнародного правопорядку; д) спричиняють відповідальність держави як суб`єкта міжнародного права і персональну кримінальну відповідальності виконавців, що наступає в рамках між народної, а в деяких випадках внутрішньодержавної (національної) юрисдикції.
− визначення взаємодії, під якою слід розуміти соціальні зв`язки особливого характеру, насамперед, узгодженість дій, кооперація, вплив один на одного, взаємозв`язок, взаємна підтримка, об`єднання людей заради загальної вигоди.;
− дефініцію поняття напрямки взаємодії правоохоронних і компетентних органів, посадових осіб окремих держав, міжнародних організацій при розслідуванні злочинів міжнародного характеру, під якої слід розуміти певний обсяг їх спільної, однорідної, обумовленої завданнями роботи у цій сфері.
дістали подальший розвиток:
− розуміння суб’єктів взаємодії при розслідуванні злочинів міжнародного характеру до яких запропоновано відносити не лише тих, що здійснюють безпосередні заходи під час розслідування окремих злочинів, а також й тих, які виконують, так би мовити, забезпечувальну роботу по відношенню до цієї взаємодії. У зв’язку із цим виділено наступні рівні взаємодії при розслідуванні злочинів міжнародного характеру: вищі представницькі органи; голови держав і урядів, інші вищі посадові особи; дипломатичні представники держав; центральні органи виконавчої влади; міжнародні правоохоронні організації; окремі правоохоронні і компетентні органи;
− висновок про те, що найбільш важливими принципами взаємодії під час розслідування злочинів міжнародного характеру є: а) верховенство права; б) законність; в) принцип гуманізму (людинолюбства); г) принцип наукової обґрунтованості; д) принцип доцільності взаємодії; є) принцип оперативності; ж) принцип справедливості.;
− позиція, що усі організаційно-правові засади розслідуванні злочинів міжнародного характеру слід розділити на ті, що спрямовані на вирішення загальних завдань взаємодії в процесі забезпечення попередження і розслідування злочинів міжнародного характеру і ті, що забезпечують інформаційний обмін при розслідуванні конкретних злочинів міжнародного характеру;
− висновок, що найбільш загальні та найчастіше уживані форми взаємодії суб’єктів при розслідуванні злочинів міжнародного характеру: а) обмін інформацією; б) спільна діяльність; в) створення спільних слідчо-оперативних груп.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері — основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблемних питань взаємодії правоохоронних та інших органів при розслідуванні злочинів міжнародного характеру;
– у правотворчості — в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють взаємодію правоохоронних та інших органів при розслідуванні злочинів міжнародного характеру;
– у правозастосовчій діяльності — використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб’єктів взаємодії при розслідуванні злочинів міжнародного характеру;
– у навчальному процесі — матеріали дисертації знайдуть застосування при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ».
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи оприлюднювалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки» (м. Дніпропетровськ, 2010р.) та «Актуальні проблеми діяльності органів внутрішніх справ» (м. Кіровоград, 2011р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 210 сторінок. Список використаних джерел складається із 226 найменувань і займає 24 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ
В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання — удосконалення адміністративно-правових засад взаємодії під час розслідування злочинів міжнародного характеру. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Насамперед, визначено, що головними характеризуючими ознаками міжнародних злочинів є те, що вони: а) здійснюються державами та (або) їх посадовими особами, які використовують механізм держави в злочинних цілях; б) їх вчинення знаходиться у безпосередньому зв`язку із державою та її політикою; в) зазіхають на міжнародний мир і безпеку; г) загрожують основам міжнародного правопорядку; д) спричиняють відповідальність держави як суб`єкта міжнародного права і персональну кримінальну відповідальності виконавців, що наступає в рамках між народної, а в деяких випадках внутрішньодержавної (національної) юрисдикції.
Доведено, що правовий інститут «міжнародного злочину» остаточно закріплюється у міжнародному праві і кримінальному праві після закінчення Другої світової війни, що ознаменувала початок нового періоду в розвитку системи міжнародного співробітництва при розслідуванні злочинів.
Наголошено, що правове регулювання в сфері міжнародної взаємодії щодо розслідування злочинів, як правило, не передує, а слідує, тобто є наступним за розвитком практики правоохоронних органів (в тому числі іноземного досвіду), яка у свою чергу неабияк залежить від рівня розвитку науки і техніки. Така закономірність обумовлює тісний взаємозв`язок проблем адміністративно-правового забезпечення співробітництва компетентних органів та посадових осіб різних держав під час розслідування злочинів, з проблематикою міжнародно-правового, кримінально-процесуального та криміналістичного характеру.
Акцентовано увагу, що протягом другої половина 19 століття та 20 століття система взаємодії правоохоронних та компетентних органів і посадових осіб різних держав, та міжнародних організацій з приводу надання взаємної правової допомоги у розслідуванні злочинів міжнародного характеру пройшла декілька важливих етапів, на яких були закладені організаційно-правові основи цієї взаємодії. Сьогодні Україна проводить активну роботу щодо підтримки існуючих та налагодження нових міжнародних зв’язків у цій сфері, вдосконалення напрямків, форм, методів та засобів їх реалізації.
Під поняттям взаємодії запропоновано розуміти соціальні зв`язки особливого характеру, насамперед, узгодженість дій, кооперація, вплив один на одного, взаємозв`язок, взаємна підтримка, об`єднання людей заради загальної вигоди. Взаємодія може розглядатися і як процес (зокрема, вплив один на одного), і як результат (наприклад, узгодженість дій, взаємозв`язок, кооперація).
Під взаємодією із закордонними правоохоронними та компетентними органами, посадовими особами іноземних держав, міжнародними організаціями запропоновано розуміти складну систему взаємозв’язків між ними, що врегульовуються нормами міжнародного та національного законодавства, реалізується завдяки посередництву узгоджених, здійснюваних за певними напрямками та у певних, визначених законодавством формах, заходів і мають на меті повне та всебічне розкриття злочинів, виявлення та усунення їх чинників, забезпечення режиму законності та правопорядку у суспільстві.
Головними властивостями (ознаками) взаємодії під час розслідування злочинів міжнародного характеру є: по-перше, вона (взаємодія) являє собою специфічний вид державної діяльності; по-друге, досліджувана взаємодія базується на нормах національного (Конституція, закони та підзаконні нормативно-правові акти) та міжнародного законодавства (конвенції, договори, протоколи тощо); по-третє, у взаємодії приймають участь дві або більше сторін, які належать до різних держав та міжнародних організацій; по-четверте, має бути спільна мета, навколо якої, власне, й поєднуються зусилля відповідних органів та посадових осіб; по-п’яте, обов’язкова узгодженість у діях, яка досягається завдяки її спільному погодженню за такими умовами (факторами) як: час, місце форми закріплення результатів індивідуальної і загальної роботи; по-шосте, обов’язковість настання певного результату (наслідків). Адже взаємодія це процес, який реалізується не заради самого себе, а з метою отримання певних результатів.
Принципи взаємодії під час розслідування злочинів міжнародного характеру визначено, як найбільш загальні, базисні (основоположні) позитивні закономірності, які пройшли процес наукового пізнання та обґрунтування і були впровадженні у практичне застосування через їх закріплення у відповідних нормативно-правових джерелах в якості обов’язкових, беззаперечних вимог, що пред’являються до процесу організації та безпосереднього здійснення взаємодії із закордонними правоохоронними та компетентними органами, посадовими особами іноземних держав, міжнародними організаціями.
До найбільш важливих принципів взаємодії під час розслідування злочинів міжнародного характеру віднесено: а) верховенство права; б) законність; в) принцип гуманізму (людинолюбства); г) принцип наукової обґрунтованості; д) принцип доцільності взаємодії; є) принцип оперативності; ж) принцип справедливості.
Під напрямками взаємодії правоохоронних і компетентних органів, посадових осіб окремих держав, міжнародних організацій при розслідуванні злочинів міжнародного характеру запропоновано розуміти певний обсяг їх спільної, однорідної, обумовленої завданнями роботи у цій сфері.
Виокремлено чотири основні напрямки взаємодії правоохоронних і компетентних органів, посадових осіб окремих держав, міжнародних організацій при розслідуванні злочинів міжнародного характеру: а) нормотворчий чи нормовстановлюючий; б) наукове співробітництво та обмін досвідом; в) навчально-освітнє співробітництво; г) матеріально-технічна підтримка сторін.
До суб’єктів взаємодії при розслідуванні злочинів міжнародного характеру запропоновано відносити не лише тих, що здійснюють безпосередні заходи під час розслідування окремих злочинів, а також й тих, які виконують, так би мовити, забезпечувальну роботу по відношенню до цієї взаємодії. У зв’язку із цим виділено наступні рівні взаємодії при розслідуванні злочинів міжнародного характеру: вищі представницькі органи; голови держав і урядів, інші вищі посадові особи; дипломатичні представники держав; центральні органи виконавчої влади; міжнародні правоохоронні організації; окремі правоохоронні і компетентні органи.
Усі організаційно-правові засади розслідуванні злочинів міжнародного характеру запропоновано розділити на ті, що спрямовані на вирішення загальних завдань взаємодії в процесі забезпечення попередження і розслідування злочинів міжнародного характеру і ті, що забезпечують інформаційний обмін при розслідуванні конкретних злочинів міжнародного характеру.
Форми взаємодії суб`єктів при розслідуванні злочинів міжнародного характеру визначено, як зовнішнє відображення (прояв) дій цих суб’єктів, через які вони контактують один з одним під час розслідування злочинів міжнародного характеру, та у яких конкретизуються їх завдання і функціональне призначення.
Виокремлено такі найбільш загальні та найчастіше уживані форми взаємодії суб’єктів при розслідуванні злочинів міжнародного характеру: а) обмін інформацією; б) спільна діяльність; в) створення спільних слідчо-оперативних груп.
Наголошено, що наявність цілого ряду форм взаємодії суб’єктів під час розслідування злочинів міжнародного, більшість з яких знайшла своє пряме чи опосередковане відображення у національному та (або) міжнародному законодавстві, є безумовно позитивним моментом. Однак з іншого боку, слід констатувати, що сучасна системи взаємодії, на жаль, все ще не має належного рівня її використання слідчими та іншими органами і посадовими особами. Тобто вони не застосовують на практиці всього арсеналу способів і форм міжнародного співробітництва, що зумовлено низкою факторів, зокрема складністю використання наявних форм і каналів інформаційного обміну.
Обґрунтовано, що налагодження комунікації в процесі розслідування злочинів міжнародного характеру вимагає від суб’єктів наявності досить широкого кола знань та навичок не лише суто організаційно-правового, а також й мовного, психологічного, культурологічного та етнопсихологічного характеру. Особливо це стосується тих суб’єктів співпраці, які безпосередньо проводять оперативно-розшукові заходи та здійснюють слідство по справі.
На підставі аналізу організаційного досвіду (в тому числі в частині взаємодії) іноземних правоохоронних органів під час розслідування злочинів міжнародного характеру наголошено: по-перше, заздалегідь спланована (підготовлена) та професійно організована взаємодія правоохоронних, та інших компетентних органів і посадових осіб різних держав є запорукою оперативності та результативності спільних заходів щодо отримання необхідної інформації (оперативного та доказового характеру), а також затримання підозрюваних чи обвинувачених осіб. Причому під час такого взаємодії активні дії не обов’язково вчиняються кожною з її сторін. Тобто іноді роль однієї зі сторін співробітництва може полягати у неперешкоджанні оперативно-розшуковій діяльності правоохоронних органів іншої сторони (сторін); по-друге, взаємодія має організовуватися та реалізовуватися тільки через надійні канали та перевірених суб’єктів, з тим щоб уникнути витоку важливої по справі інформації та запобігти зриву запланованих оперативно-розшукових чи (та) слідчих заходів по цій справі; по-третє, відсутність домовленості з іноземною державою про взаємодію щодо розслідування злочинів міжнародного характеру не обов’язково унеможливлює проведення на її території відповідних оперативно-розшукових та слідчих операцій, однак вони здійснюються негласно, як правило під прикриттям, і вищенаведені приклади роботи правоохоронних органів США є яскравим підтвердженням тому. Однак звертаючись до радикальних методів розслідування злочинів міжнародного характеру, слід враховувати, що при цьому може порушуватись суверенітет іноземних держав, тому такі способи розслідування мають використовуватися лише за виключних підстав, та з мінімальною шкодою для цих держав.
До основних напрямків удосконалення взаємодії під час розслідування злочинів міжнародного характеру віднесено: а) вдосконалення нормативно-правової бази, на підставі якої здійснюється міжнародна взаємодії при розслідуванні злочинів міжнародного характеру; б) покращення координаційної роботи у цій сфері, адже не можна гарантувати нормальну взаємодію, не забезпечивши її адекватним координаційним механізмом; в) полегшення процедури інформаційного обміну; г) підвищення ролі у процесі цієї співпраці технічних засобів комунікації, зокрема відеоконференцзвязку.
Запропоновано на рівні міжнародних нормативно-правових актів, спрямованих на боротьбу із організованою транснаціональною злочинністю та забезпечення взаємодії між собою компетентних суб’єктів окремих держав під час розслідування злочинів міжнародного характеру, закріпити визначення міждержавної слідчо-оперативної групи, як діючої на підставі двох або багатосторонніх угод, одну з найбільш універсальних організаційних форм розслідування найбільш складних злочинів міжнародного характеру, яка забезпечує якісну та ефективну співпрацю представників слідчих, оперативно-розшукових, експертно-криміналістичних органів та установ, а також інших фахівців із двох або більше держав.
Обґрунтовано необхідність у міжнародних нормативно-правових актах, що забезпечують взаємодію держав в особі їх компетентних органів і посадових осіб з питань протидії транснаціональній організованій злочинності та розслідування злочинів міжнародного характеру передбачити чи може одна держава (або держави) в односторонньому порядку (тобто без дозволу) вчиняти ті чи інші слідчі або оперативно-розшукові заходи на території іншої держави, якщо може, то у яких випадках та межах. Також, з нашої точки зору, доцільно приділити окрему увагу питанням відповідальності сторін за порушення положень домовленостей про зазначену взаємодію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. – 2000. – №7. – С. 6-8.
2. Аверьянов А.Н. О природе взаимодействия. – М.: Знание, 1984. – 64 с.
3. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під ред. І.П. Голосніченко, Я.Ю. Кондратьєва.— К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995.—352 с.
4. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: Навч. посіб. / За заг. ред. Моісеєва Є.М. / Сущенко В.Д., Олефір В.І., Константінов С.Ф. та ін. – К., 2008.
5. Адміністративне право України : підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. ; за ред. Ю. П. Бигяка. - К. : Юрінком Інтер, 2005. - 544 с.
6. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Рсд. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). — К,: Видавництво «Юридична думка», 2004.- 584 с.
7. Адміністративне право України: Підручник: За заг. ред. д.ю.н., проф.. Коломоєць Т.О. – Київ: «Істина», 2008 с.457
8. Аксенов А.А. Организация взаимодействия в органах внутренних дел как функция управления: Автореф. дис. ... к.ю.н.: 12.00.02 / Академия МВД СССР. – М., 1974. – 24 с.
9. Актуальні аспекти міжнародного співробітництва органів внутрішніх справ України на напрямку протидії торгівлі людьми / Гаврилюк В.І., Дубина В.І., Данилюк М.П. / К.: Цифра, 2007., с.173
10. Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. Т. I – М.: Юрид. лит. 1981. – 361 с.
11. Американцы пытались вывести «оружейного барона» без решения суда // [Електроннний ресурс] - Режим доступу: http://www.izvestia.ru/news/422668
12. Аркуша Лариса Ігорівна. Основи методики виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв'язків: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Одеська національна юридична академія. - О., 2001. - 218арк.
13. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. – М.: Политиздат, 1981. − 432 с.
14. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
15. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія. досвід, шляхи удосконалення. – Х.: “Основа”, 1996. – 398 с.
16. Бархан Р. Злочинність в Італії і боротьба з нею // Адміністративний вісник. - М., 1926. № 10
17. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия. М.: Издательство Бек, 1997. – 342 с.
18. Бернам, Уильям. Правовая система США. 3-й выпуск. М.: "Новая юстиция", 2006. - 1216 с.
19. Бибик С. П. Сюта Г. М. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання / За ред.. С. Я. Єрмоленко.-Харків «Фоліо», 2006,-с.623
20. Білоус Віктор Тарасович. Координація управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю (адміністративно-правовий аспект): дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т внутрішніх справ України. - Х., 2004.
21. Богуш Глеб.Ильич. Коррупция и международное сотрудничество в борьбе с ней: : Автореф. дис. … канд. юрид. наук. Специальность 12.00.08 -Уголовное право и криминология ; Уголовно-исполнительное право. -М.,2004.- с. 26 .
22. Брэбан Г. Французское административное право / Пер. с фр. Д.И. Васильева; Под ред. и со всуп. ст. С.В. Боботова. – М.: Прогресс, 1988. – 487 с.
23. Век криминалистики / Ю. Торвальд. - Ростов-на-Дону : Феникс, 1996. - 509 с.
24. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.-К; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005, с.1728
25. Верховенство права. Законодавчий бюлетень // К.: IREX U Media 2005, с.78
26. Взаимная правовая помощь по уголовным делам. Действующая практика и перспективы развития / Милинчук В.В. - М.: Юрлитинформ, 2001. - 352 c.
27. Взятки сладки (Украина оказалась одной из самых коррумпированных стран) // [Електроннний ресурс] - Режим доступу: http://www.kommersant.ua/doc/1643771
28. Войников В.В. Європейське поліцейське відомство (Європол): історія, завдання, структура / / Відомості Верховної Ради, 2005, № 7. - С.61-62.
29. Волеводз А.Г. Международный розыск, арест, конфискация и передача иностранным государствам денежных средств и имущества, полученных преступным путем, а также вещественных доказательств по уголовным делам // Науч. Ред Соловьев А.Б. – М.: Юрлитинформ, 2007. – с440.
30. Волеводз А.Г. Правовое регулирование новых направлений международного сотрудничества в сфере уголовного процесса. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 528 с.
31. Волеводз А.Г. Противодействие компьютерным преступлениям: правовые основы международного сотрудничества. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 496 с.
32. Волинка К. Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 240 с. — Бібліогр.: с. 229-232
33. Герасимчук Андрій Андрійович, Палеха Юрій Іванович, Шиян Оксана Миколаївна Соціологія - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - 246 с. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/10810806/sotsiologiya/suspilstvo_osobistist
34. Гладун З.С. Адміністративне право України: Навч. посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 579 с.
35. Глосарій з дисципліни криміналістика (словник криміналістичних термінів) (відповідно до вимог ЕСТS) / Уклад.: В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А.Журавель та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – 96 с. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://studrada.com.ua/content/%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%BE-%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0-%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B0
36. Гордін Л. Я.. Види слідчо-оперативних груп: порівняльна характеристика // Університетські наукові записки, 2006, № 2(18), - с.274-278
37. Горшенев В.М. Участие общественных организаций в правовом регулировании.– М.: Госюриздат, 1963.– С. 40.
38. Гребенюк В.М. Договірні відносини України у сфері взаємодопомоги у кримінальних справах (теорія і практика): Автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Гребенюк Валерій Миколайович ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 1997. – 20с.
39. Громадське об’єднання Віче України // Просвіта: Культура // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.viche.org.ua/to-print?mid=8181
40. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики / Г. Гросс. — М. : ЛексЭст, 2002. — 1088 с
41. Грохольский В.Л. Організаційно-правові засади управління спеціальними підрозділами МВС України по боротьбі з організованою злочинністю: Монографія /За заг. редакцією О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 312с.
42. Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций від 24.10.1970 // Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_569
43. Дело хакера Горшкова // [Електроннний ресурс] - Режим доступу: http://www.fsb.ru/fsb/comment/remark/single.htm%21id%3D10434396%40fsbComment.html
44. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. — К.: Знання-Прес, 2003. — 343 с — (Вища освіта XXI століття).
45. Джафарова О.В. Правові основи партнерства міліції і населення: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2003. – 206 с.
46. Долгополов А. М. Принципи правоохоронної та правозахисної діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nvnau_pravo/2011_165_2/11dam.pdf
47. Дорошенко А., Овсій І. Спрут, що охоплює планету // Політика і час. – 1998. – № 5. – С. 28 – 34
48. Драпкин Л.Я. Организационно-управленческие акспекты взимодействия участников процесса раскрытия преступлений // Вопросы взаимодействия следователя и других участников расследования преступлений: Межвуз. сб. научн. трудов. -Свердловск, 1984. С. 10-33.
49. Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 8.11.2001 р. (Протокол ратифіковано із заявами та застереженнями Законом N 3449-VI від 01.06.2011) // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_518/print1330846795711930
50. Европейская конвенция о контроле за приобретением и хранением огнестрельного оружия частными лицами // Страсбург, 28 июня 1978 года // [Електронний ресурс]-Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_320
51. Европейская конвенция о репатриации несовершеннолетних від 28.05.1970 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_805
52. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
53. Ермаков К.К. Взаимодействие и координация в органах внутренних дел. Лекция. – М.: Академия МВД СССР, 1971. – 24 с.
54. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20.04.1959 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_036
55. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах Страсбург, 20 квітня 1959 року (Конвенцію ратифіковано із заявами і застереженнями Законом N 44/98-ВР від 16.01.98) // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_036
56. Європейська конвенція про видачу правопорушників від 13.12 1957 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_033
57. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах від 15.05.1972 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_008
58. Європейське бюро по боротьбі з шахрайством // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://znaimo.com.ua/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%B1%D1%8E%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D0%BE_%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%8C%D0%B1%D1%96_%D0%B7_%D1%88%D0%B0%D1%85%D1%80%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC
59. Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20.04.1959 // Конвенцію ратифіковано із заявами і застереженнями Законом N 44/98-ВР від 16.01.98 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_036
60. Євроюст // [Електронний ресурс] - Режим доступу http://znaimo.com.ua/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D1%8E%D1%81%D1%82
61. За рівнем корупції Україна посіла останню позицію в одному рейтингу і передостанню - в іншому (відповідно, «обігнавши» Росію і «поступившись» своєму сусіду) // [Електроннний ресурс] - Режим доступу: http://www.acrc.org.ua/ua/news-and-events/news/all/za-rivnem-korupcziyi-ukrayina-posila-ostannyu-pozycziyu-v-odnomu-rejtyngu-i-peredostannyu-v-inshomu-vidpovidno-obignavshy-rosiyu-i-postupyvshys-svoemu-susidu.html
62. За что сидит Виктор Бут // [Електроннний ресурс] - Режим доступу: http://www.izvestia.ru/news/335447
63. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / 3-14 А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та інші; За ред. В.В. Копейчикова. — Стер. вид. — К.: Юрінком Інтер, 2000. - 320 с. - Бібліогр.: с. 312.
64. Зозуля Є. В. Зміст, основні напрямки та форми міжнародного співробітництва у боротьбі із злочинністю (історико-правові аспекти) // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць, №1, (44), 2011, ДЮІ ЛДУВ ім.. Е. О. Дідоренка, с. 25-31
65. Ивановский И. Взаимное содействие государств в производстве следствий по делам уголовным. Одесса, Типография "Одесского вестника", 1889 г. 163с.
66. Интерпол (в вопросах и ответах) / Овчинский В.С. - М.: Инфра-М, 2001. – c. 320
67. Информационное право: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – 512 с.
68. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови, Х.: «Фоліо», 2002 р., с.543
69. Калятин, В.О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). Учебник для вузов / В.О. Калятин. - М.: Издательство «НОРМА», 2000. -480 с.
70. Карпец И. И. Проблема преступности. / Карпец И. И. – М. : Юрид. лит., 1969. – 250 с.
71. Коврига С. Комунікативні зв’язки в структурі політичного простору // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вид. УжНУ «Говерла» Вип. № 11, 2009. – с.108-111
72. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.
73. Комаров С. А., Малько А. В. Теория государства и права. Учебно-методическое пособие. Краткий учебник для вузов. — М.: Издательская группа НОРМА— ИНФРА • М, 1999. — 448 с.
74. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. –2-е изд., перераб. і доп. –М.: Манускрипт, 1996. –312 с.
75. Конвенция о взаимном признании испытательных клейм ручного огнестрельного оружия // Брюссель, 1 июля 1969 года // [Електронний ресурс]-Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/998_069
76. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам от 07.10.2002 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/997_619/print1330249511883266
77. Конвенция Организации Объединенных Наций против транснациональной организованной преступности // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/orgcrime.shtml
78. Конвенція про взаємодопомогу в кримінальних справах між державами-членами Європейського Союзу // [Електроннний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_238
79. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом выд 08.11.1990 р. // [Електронний ресурс]-Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.171.0
80. Конвенція про кіберзлочинність ( Конвенцію ратифіковано із застереженнями і заявами Законом N 2824-IV від 07.09.2005, ВВР, 2006, N 5-6, ст.71 ) // [Електроннний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_575/print1330539766660314
81. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/997_009
82. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 21.01.2006 // Конвенцію ратифіковано із застереженнями Законом N 240/94-ВР від 10.11.94 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/997_009
83. Кондаков Н.И. Логический словарь. – М.: Наука, 1971. – 656 с.
84. Конституція України від 28 червня. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
85. Контрабанда. Доказування обставин вчинення злочину на досудовому слідстві: Монографія. - К.: «ДІЯ», 2003. — 185 с Бібл. с.172-185.
86. Корчовий М. Удосконалення діяльності слідчо-оперативної групи в процесі розкриття та розслідування злочинів проти особи з ознаками насильства // Вісник Академії управління МВС №3, 2010, - с.150-156.
87. Криминалистика и паракриминалистика /А. М. Ларин. -М. : БЕК,1996. -192 с.
88. Криминалистика США: теория и практика ее применения. Монография / Гусаков А.Н. - Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 1993. - 128 c.
89. Криминалистика: Расследование преступлений в сфере экономики. / Под ред. В.Д. Грабовского, А.Ф. Лубина. – Ниж. Новгород: Нижегор. ВШ МВД РФ, 1995. – с.400
90. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – 3-е изд., перераб. и доп.— М.: Юристъ, 2005. – 781 с.
91. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131
92. Кримінально-процесуальний кодекс України // ВВР, 1961, N 2 ст. 15 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3529-17
93. Крылов И.Ф. Были и легенды криминалистики.- Л: Издательство ЛГУ, 1987. - 216 с.
94. Крылов И.Ф. В мире криминалистики. – Л.: Издательство ЛГУ, 1980. – c.279
95. Кунєв Ю.Д. Принципи побудови та вдосконалення організаційної структури органів внутрішніх справ України: загальнотеоретичні аспекти державного управління: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – Харків, 2001. – 17 с.
96. Лунев О.Е. Методы и формы государственного управления. М., 1977. – 300 с.
97. Малиновський В. Я. // Державне управління: Навчальний посібник.- Вид. 2-ге, доп. та перероб.- К.: Атіка, 2003.- 576 с // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://radnuk.info/pidrychnuku/derj-ypr/492-malinovski/9671--25-----251----.html
98. Мальський М. 3., Мацях М. М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2007. — 461 с. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://politics.ellib.org.ua/pages-2352.html
99. Малюткин В. А. Организация взаимодействия подразделений органов внутренних дел в осуществлении профилактики преступлений : [Лекция № 13] / В. А. Малюткин ; под ред. Г. А. Аванесова. — М. : РИО МВД СССР, 1976. — 40 с.
100. Марышева Н.И. Правовая помощь по уголовным делам (международный аспект) // Материалы по иностранному законодательству и международному частому праву. – М.: ВНИИ советского государственного строительства и законодательства, 1989. Труды 44. – С.135-181
101. Мацко А.С. Міжнародне право: Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. — К.: МАУП, 2003. — 216 с.:
102. Мацумото Д. Психология и культура. — СПб: Прайм-еврознак, 2002.- 416 с.
103. Международное право. / Под. ред. Ю.М. Колосова, Э.С. Кривчиковой. – М.: Международные отношения, 2001, c.720
104. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. М.: Междунар. отношения, 1994. 608 с.
105. Международное право: Учебник / Под ред. Л.Н. Шестакова. – М. Юридическая литература, 2005. – 580 с
106. Международное право: Учебник для вузов. – 2-е изд., изм. и доп. / Отв. ред. проф. Г.В. Игнатенко и проф. О.И. Тиунов. – М.: Издательская группа НОРМА ИНФРА-М, 2002. – 592 с.
107. Международное уголовное право/ И.П. Блищенко, Р.А. Каламкарян, И.И. Карпец и др.; Отв. ред. акад. В.Н. Кудрявцев. - М.: Наука, 1995. - 172 с
108. Меморандум Про співробітництво та взаємодію в розслідуванні воєнних злочинів між Генеральною прокуратурою України і Державною службою прокуратури Англії та Уельсу від 15.11.1996 // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/826_017
109. Милашев Вадим Александрович. Проблемы тактики поиска, фиксации и изъятия следов при неправомерном доступе к компьютерной информации в сетях ЭВМ : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 : Москва, 2004, c. 204.
110. Милинчук В. В. Институт взаимной правовой помощи по уголовным делам. Действующая практика и перспективы развития. – М.: Юрлитиинформ, 2001, с.352
111. Міжнародна законність // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://pravodom.com/mzhnarodne/15/322-mizhnarodna-zakonnist
112. Міжнародне співробітництво України у галузі боротьби зі злочинністю (кримінально-процесуальний аспект): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / О.І. Виноградова; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. — Х., 2000. — 22с.
113. Мірошніченко С. С. Головні напрямки діяльності органів прокуратури України з попередження організованої злочинності : автореф. дис. на здобуття ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / Мірошніченко С. С. ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2007. – 21с.
114. Місце релігії у духовній культурі // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://readbookz.com/book/164/4839.html
115. Нагребельний В.П. Форма // Юридична енциклопедія: В 6 т. – К.: “Укр. енцикл.”, 1998. - Т.6: Т-Я. – 2004.- С. 294.
116. Нечаев В.В. Организационно-правовые основы взаимодействия органов предварительного следствия и органов дознания. – М.: Юрлитинформ, 2007, с.200
117. Новейший философский словарь / Сост. А.А. Грицанов. — Мн.: Изд. В.М. Скакун, 1998. - 896 с.
118. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х томах / Под ред. М.Н.Марченко. – М.: Изд-во Зерцало, 1998. – Т.2. "Теория права". – 640 с..
119. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. 0-28 В.В. Лазарева. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Юристъ, 2001. — 520с.
120. Общая теория права: Учебник для юридических вузов / Ю.А. Дмитриев, И.Ф. Казьмин, В.В. Лазарев и др.; Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1996. - 384 с.
121. Озерський І.В. Взаємодія органів слідства та дізнання у боротьбі з організованою злочинністю (психолого-правовий аспект). У Зб.: Економічні злочини: попередження і боротьба з ними. Президенту України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник / За редакцією – А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін. – Київ, 2001, Том 25., 820 с. – С. 538-544.
122. Организация борьбы с преступностью // Административный вестник. – М., 1925. № 2. - С. 60 – 68.
123. Организация и планирование деятельности следственных бригад. (Методическое пособие) / Автор. кол. Беджашев В.И., Викторов Л.Н., Розенталь М.Я., Фролова О.Е., Эйсманов А.А. и др. / – М.: ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1990., с.52
124. Основные направления противодействия транснациональному организованному криминальному наркобизнесу. Монография / Вафин Р., Драпкин Л., Злоченко Я., Иванов Э., и др.; Под общ. ред.: Ищенко Е.П. - М.: ЛексЭст, 2003. - 424 c..
125. Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В.С.Овчинского, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова. - М.: Инфра-М, 1996. – 400с.
126. Павлов Д. М. Адміністративне право : Загальна частина : Конспект лекцій. — К. : МАУП, 2007. — 136 с. — Бібліогр. : с. 123–128.
127. Панов В.П. Сотрудничество государств в борьбе с международными уго-ловными преступлениями: Учеб. пособие. М: Юрист, 1993. 160 с.
128. Пашковський М.І. Особливості доказування у кримінальних справах, пов'язаних з наданням міжнародної правової допомоги : Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Пашковський Микола Іванович ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2003. - 21 с
129. Передерій О. С. Європейське поліцейське відомство в інституціональному механізмі Європейського Союзу: історичні передумови створення, порядок формування, компетенція // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://radnuk.info/statti/560-mijnarodne/14744-2011-01-19-01-49-43.html
130. Поняття Культури. Сутність, структура та основні функції культури. Культура і діяльність// [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://daviscountydaycare.com/kultura--czivlzaczya/58-ponyattya-kulturi-sutnst-struktura-ta-osnovn-funkcz-kulturi-kultura--dyalnst.html
131. Правознавство: Підручник // В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та ін.; За заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. - К.: КНЕУ, 2003. - 767 с. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,104/id,1966/
132. Правотворчество в СССР / Под ред. А.В. Мицкевича. – М., Юрид. лит., 1974. – 319 c.
133. Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю Інструкція // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0225-94
134. Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю Інструкція від 10.08.1994 № 4348, 4348/138/151/11-2-2870/172/148-407/2-90-442 // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0225-94/print1330158977039673
135. Про дипломатичну службу Закон України // Відомості Верховної Ради України, 2002, N 5, ст.29
136. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Постанова №9 Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. // Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0009700-96
137. Про затвердження Інструкції про взаємодію правоохоронних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю Спільний Наказ МВС Україна та ЦУ СБУ від 10.06.2011 N 317/235 // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0822-11
138. Про затвердження Положення про дипломатичне представництво України за кордоном Розпорядження Президента України Розпорядження Президента України від 22.10.1992 № 166/92-рп // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/166/92-%D1%80%D0%BF/print1328860577284991
139. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України Указ Президента України від 06.04.2011 № 383/2011 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/383/2011
140. Про інформацію Закон України // Відомості Верховної Ради України, 1992, N 48, ст.650
141. Про Кабінет Міністрів України Закон України // Відомості Верховної Ради України, 2011, N 9, ст.58
142. Про комітети Верховної Ради України Закон України // Відомості Верховної Ради України, 1995, N 19, ст.134
143. Про Концепцію державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю Указ Президента України від 21 10 2011 року N 1000/2011 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1000/2011
144. Про міжнародні договори України Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 50, ст.540
145. Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією Указ Президента України від 06.02.2003 № 84/2003 // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/84/2003
146. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю Закон України // Відомості Верховної Ради України, 1993, N 35, ст.358
147. Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 51, ст.533
148. Про Положення про Адміністрацію Президента України Указ Президента України від 02.04.2010 № 504/2010 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/504/2010
149. Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції Закон України «//Відомості Верховної Ради України, 1998, N 23, ст.130
150. Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність Закон України // Відомості Верховної Ради України, 2006, N 5-6, ст.71
151. Про регламент Верховної Ради України Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 14-15, N 16-17, ст.133
152. Про Служби безпеки України Закон України // Відомості Верховної Ради України, 1992, N 27, ст.382
153. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 20, ст.99
154. Процессуальные аспекты международного сотрудничества органов предварительного следствия при МВД Российской Федерации. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Карасева Е.В. - М., 1999. - c.