АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПЕРСОНАЛУ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ УСТАНОВИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КОБЗАР ВІКТОРІЯ ВАСИЛІВНА

УДК 350.08+351.746+343.83

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПЕРСОНАЛУ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ УСТАНОВИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
кандидат юридичних наук, професор
Усенко Володимир Фадейович

Ірпінь – 2012
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПЕРСОНАЛУ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ УСТАНОВИ……………………………….15
1.1. Сутність та склад адміністративно-правового статусу персоналу кримінально-виконавчої установи……………………………………………..15
1. 2. Особливості адміністративно-правового статусу персоналу кримінально-виконавчої установи……………………………………………………………32
1. 3. Реалізація адміністративно-правового статусу персоналу кримінально-виконавчої установи в системі правовідносин……………………………….49
Висновки до розділу 1………………………………………………………….60
РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПЕРСОНАЛУ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ УСТАНОВИ І ЇХ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ……………………..................................................................64
2. 1. Основні права та обов’язки персоналу кримінально-виконавчої установи…………………………………………………………………………64
2. 2. Обмеження, пов’язані з державною кримінально-виконавчою службою…………………………………………………………………………78
2. 3. Морально-правові вимоги до поведінки персоналу кримінально-виконавчих установ…………………………………………………………….89
2. 4. Відповідальність персоналу кримінально-виконавчих установ………105
Висновки до розділу 2………………………………………………………....141
РОЗДІЛ 3. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПЕРСОНАЛУ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ УСТАНОВ……………………………...148
3. 1. Юридичні гарантії проходження державної кримінально-виконавчої служби персоналом кримінально-виконавчих установ……………..........148
3. 2. Соціально-праввовий захист персоналу кримінально-виконавчих установ………………………………………………………………………...162
Висновки до розділу 3……………………………………………………….187
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...192
ДОДАТКИ………………………………………………………………….....201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….226

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасні демократичні процеси, що відбуваються в нашій державі, відзначаються певними змінами, перетвореннями і завданнями, які вона ставить перед собою, і мають не лише матеріальне, а й моральне підґрунтя.
Завдання щодо гуманізації процесу виконання покарань і збільшення методів, які б підвищували їх ефективність, за рахунок адекватного функціонування державної кримінально-виконавчої служби України (ДКВСУ), основу діяльності якої сьогодні складає великомасштабний комплекс органів і установ виконання покарань, є одним з тих, що викликане змінами, які в наш час торкнулися усієї кримінально-виконавчої системи і охоплені здебільшого двояким - позитивним і негативним - потенціалом. З одного боку, сьогодні уся ДКВСУ наділена значно більшою компетенцією у вирішенні покладених на неї завдань, на що вплинув її вихід з-під підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України. З іншого – здійснювані реформи, що пов’язані як з переходом країни до нової моделі економіки, так і з реорганізацією Центрального органу зі спеціальним статусом ДКВСУ, вкотре нівелювали стан кадрової ситуації, чим породили низку певних проблем. По-перше, відкритою і досить вагомою з них залишається неукомплектованість особового складу ДКВСУ, причиною чому є високий плин кадрів як наслідок підвищення рівня вимог, що висуваються останнім часом до її персоналу, чим і формують нові професійні стереотипи проходження такого виду служби.
По-друге, поступово відбувається стабільне зниження професійної ланки співробітників ДКВСУ, яке пояснюється тією обставиною, що праця в кримінально-виконавчій системі майже повністю втратила свій престиж, а профіль професійної придатності до даного виду служби осіб має дуже низький рівень оцінки.
Основною визначальною причиною виникнення таких обставин продовжує залишатись практично повна байдужість держави до осіб, які є виконавцями найгострішої форми державного примусу, учасниками вирішення найважливішого політичного завдання – зміцнення дисципліни, законності і правопорядку за рахунок виправлення та ресоціалізації засуджених за скоєний злочин осіб. Сьогодні ж про них звикли згадувати лише в плані, який їх професійно дискредитує, не беручи до уваги основний обов’язок працювати з соціально-неадаптованим, психологічно-занедбаним і іноді навіть хворим контингентом.
Не є вичерпною й проблема регулювання порядку проходження ДКВСУ її особовим складом і коректного закріплення на законодавчому рівні його адміністративно-правового статусу. Вона має місце тому, що чинне законодавство, що регулює порядок проходження ДКВСУ й досі не лише не відповідає повною мірою міжнародним стандартам з дотримання прав людини, але й часто суперечить національному. Його норми також залишаються суперечливими одна одній, а нормативно-правові акти, які регулюють відносини у сфері проходження служби в ДКВСУ мають надмірну кількість прогалин або ж вони зовсім відсутні, що призводить не лише до ущемлення гарантованих персоналу кримінально-виконавчих установ (КВУ) з боку держави інтересів, а й до зниження коефіцієнту якості проходження ним служби.
Отже, фактично увесь персонал КВУ постає заручником різнобічного і суперечливого становища, що потребує відповідної кореляції і певних змін, адже тут переплітається ціла низка проблем, що мають під собою психологічне, соціально-економічне та юридичне підґрунтя.
Науково-теоретичне підґрунтя для проведення дослідження склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців в теорії адміністративного права та управління: В. Б. Авер’янова, В. С. Афанасьєва, А. І. Берлача, В. Т. Білоуса, І. Л. Бородіна, Ю. П. Битяка, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, О. А. Долгого, В. В. Коваленка, М. В. Коваля, Л. В. Коваля, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, Л. В. Крупнової, В. Т. Комзюка, А. А. Нечай, К. Б. Левченко, Д. М. Лук’янця, М. І. Матузова, Т. О. Проценко, О. П. Рябченко, В. К. Шкарупи, Х. П. Ярмакі та ін.
В питаннях управління: А. О. Галая, М. І. Нємченко, В. П. Пєткова, С.В. Пєткова, С. М. Пєтрова, В. М. Гаращука.
В контексті застосування кримінально-виконавчого законодавства присвячені роботи: Ю. М. Антоняна, Ю. М. Бородіна, А. П. Геля, Г. С. Семакова, І. С. Яківця, О. М. Джужи, С. Я. Фаренюка, В. О. Корчинського, О. В. Беци, М. І. Пінчука, В. В. Дрижака, О. В. Сєрова, С. О. Чабоненко, В. М. Синьова, В. І. Кривуши, М. А. Стручкова, О. Г. Пермінова.
Проблеми правового та організаційного регулювання діяльності персоналу ДКВСУ досліджували у своїх працях: І. Г. Богатирьов, В. А. Бадира, О. Г. Боднарчук, С. К. Гречанюк, А. О. Галай, А. Х. Степанюк, С. В. Зливко.
В контексті окремих аспектів відповідальності, культури та правосвідомості, соціального захисту та безпеки персоналу КВУ: С. С. Сливки, В. Д. Цельєва, М. М. Ібрагімова, В. В. Куличенко, Б. Г. Сєдіна, В. П. Бакуленко, О. М. Фіночко, В. П. Шишкіна.
Але варто наголосити, що дана тематика в наукових працях вченими висвітлюється лише фрагментарно, хоча вона має важливе наукове і практичне значення. Теоретична ж розробка проблем адміністративно-правового статусу персоналу КВУ на сучасному етапі залишається, на жаль, недостатньою. Саме тому вивчення адміністративно-правового статусу персоналу КВУ крізь призму сучасної адміністративно-правової реформи в Україні видається актуальним, необхідним і своєчасним, оскільки адекватна і чітка його регламентація, особливо з урахуванням міжнародних актів, є своєрідним показником бажання і можливості держави дотримуватись взятих на себе зобов’язань у сфері кримінально-виконавчої політики, що впливає не лише на національний, а й міжнародний її авторитет. Також даним фактором визначаються межі і форми діяльності персоналу КВУ по відношенню до спецконтингенту, забезпечуючи таким чином дотримання ним законності в своїй діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на положеннях Указу Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів», Концепції реформування кримінальної юстиції України і концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України (схвалена Указом Президента України від 25 квітня 2008 року № 401/2008), Указу Президента України від 27 жовтня 2009 року № 870/ 2009 «Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 вересня 2009 року «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності державної влади у протидії злочинним проявам та корупції», та є складовою наукових планів кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України.
Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національного університету державної податкової служби України 27 жовтня 2008 року (протокол № 3), уточнена 27 січня 2012 року (протокол № 6) та розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України, має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.
Мета дослідження обумовлена його об’єктом і предметом і полягає в тому, щоб на основі аналізу норм міжнародного і чинного законодавства України та практики їх реалізації визначити сутність, зміст, особливості та значення адміністративно-правового статусу персоналу КВУ, особливості реалізації окремих його елементів у правовідносинах, що пов’язані з порядком проходження ДКВСУ, і на цій основі виробити пропозиції щодо вдосконалення його правового регулювання та підвищення ефективності його практичної реалізації.
Досягнення поставленої мети вирішується такими основними завданнями:
- здійснити теоретичний аналіз сутності та складу адміністративно-правового статусу персоналу КВУ;
- з’ясувати особливості адміністративно-правового-статусу персоналу КВУ;
- розкрити особливості реалізації адміністративно-правового статусу персоналу КВУ в системі правовідносин;
- класифікувати основні права та обов’язки, що входять до структури адміністративно-правового статусу персоналу КВУ;
- визначити види обмежень, пов’язаних зі службою в ДКВСУ;
- окреслити морально-правові вимоги до поведінки персоналу ДКВСУ (КВУ зокрема);
- розглянути види і межі відповідальності персоналу КВУ;
- проаналізувати сучасний стан соціально-правового захисту персоналу ДКВСУ (КВУ безпосередньо) та існуючі проблеми його правової регламентації;
- внести пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання адміністративно-правового статусу персоналу КВУ.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, пов’язані з нормативним закріпленням та реалізацією адміністративно-правового статусу персоналу, що проходить службу у кримінально-виконавчих установах України.
Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус персоналу кримінально-виконавчої установи.
Методологічну і теоретичну основу дисертації склали загальнонаукові, а також спеціальні методи пізнання, застосування яких зумовлене системним підходом, що дає можливість досліджувати існуючі проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.
До них в нашому дослідженні відносяться такі, з допомогою яких: 1) досліджувались процеси становлення та розвитку адміністративно-правового статусу персоналу КВУ як специфічної правової категорії та проводився його аналіз як соціально-правового явища (методи історично-правовий та діалектичний, єдності логічного та історичного, аналізу і синтезу (п. 1.1, 1.2)); 2) було поглиблено понятійний апарат та виокремлено окремі складові адміністративно-правового статусу персоналу КВУ (логіко-семантичний метод (п. 1.1, 1.2, 1.3)); 3) проводилось дослідження співвідношення адміністративно-правового статусу персоналу КВУ з певними видами правовідносин в процесі його реалізації (методи системно-структурний, структурно-функціональний, логіко-семантичний, аналізу та синтезу (п.1.3)) та досліджувався зарубіжний досвід правового регулювання відносин у цій сфері (порівняльно –правовий метод (п. 2.1, 2.2, 2.3)); 4) здійснювався аналіз структурних елементів досліджуваної категорії осіб та виділялись окремі види їх повноважень як складових адміністративно-правового статусу(методи структурно-логічний, порівняльно-правовий, групування та класифікації (п. 2.1, 2.2, 2.3)); 5) були визначені недоліки правового регулювання реалізації адміністративно-правового статусу персоналу КВУ та внесені певні пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що регулює даний вид статусу (методи статистичний, документальний, аналізу, компаративний (п.2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2)); 6) характеризувались гарантії проходження служби персоналом КВУ і його соціально-правовий захист (системно-структурний метод (п.3.1, 3.2)).
Нормативно-правовою основою роботи є положення Конституції України, укази Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної кримінально-виконавчої служби, міжнародні нормативно-правові акти, нормативні акти інших відомств, які мають відношення до діяльності ДКВСУ.
Емпіричною основою дослідження є статистичні дані Державної кримінально-виконавчої служби України, відомчі нормативні акти, опитування та анкетування персоналу кримінально-виконавчих установ, інші матеріали правоохоронних органів, які безпосередньо або опосередковано торкалися специфіки об’єкта та предмета цієї роботи.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що дисертація являється одним з перших комплексних досліджень організаційних і правових основ службово-трудової діяльності персоналу КВУ, а також проблем законодавчого регулювання його адміністративно-правового статусу. За результатами дослідження:
вперше
- визначено юридичну природу реалізації адміністративно-правового статусу персоналу КВУ, яка полягає в тому, що реалізація адміністративно-правового статусу персоналу КВУ виступає не лише у якості проміжної обставини існування даного статусу, а й як фактор, що є гарантією реальної можливості чинити певні дії (або утримуватися від їх вчинення), пов’язані зі службово-трудовою діяльністю;
- запропоновано визначення гарантії адекватної реалізації персоналом КВУ свого адміністративно-правового статусу, що пов’язано зі складанням присяги і її підписом при вступі на ДКВСУ;
- розкрито юридичну природу обмежень, пов’язаних з проходженням служби персоналом КВУ, які виступають у якості проміжного елементу адміністративно-правового статусу службовця, який передує або ж запобігає юридичній відповідальності;
- сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо регулювання порядку проходження служби персоналом КВУ та запропоновано прийняти низку спеціальних нормативно-правових актів (назви, запропоновані нами, - умовні), які мають більш точно визначати його адміністративно-правовий статус і регулювати службово-трудовий процес;
удосконалено:
- теоретичну характеристику сутності адміністративно-правовового статусу персоналу КВУ як правової категорії, наділеної особливими специфічними ознаками, шляхом виокремлення його специфічних особливостей, які визначаються специфікою режиму, методів та інших засобів виправлення та перевиховання засуджених, специфікою компетенції, відповідальності, а також наданням відповідних спеціальних гарантій;
- процес правового регулювання адміністративно-правового статусу персоналу КВУ, шляхом внесення змін і доповнень до нормативно-правової бази, яка регулює порядок проходження ДКВСУ і адміністративно-правовий статус персоналу КВУ;
дістали подальшого розвитку:
- визначення адміністративно-правового статусу персоналу КВУ в Україні з урахуванням притаманних йому специфічних ознак;
- особливості системи елементів адміністративно-правового статусу персоналу КВУ з визначенням таких його складових як права, обов’язки та юридична відповідальність;
- місце адміністративно-правового статусу персоналу КВУ в системі правовідносин та правового становища особи;
- особливості реалізації адміністративно-правового статусу персоналу КВУ в правовідносинах, що виникають в процесі проходження особою ДКВСУ;
- аналіз конкретних повноважень, відповідальності та соціально-правового захисту персоналу КВУ.
Практичне значення одержаних результатів визначається науково-теоретичним і практичним застосуванням висновків і пропозицій, сформульованих і обґрунтованих в роботі, а саме:
- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть слугувати основою для подальшої розробки питань, що стосуються адміністративно-правового статусу персоналу КВУ, проблем забезпечення його прав і свобод під час реалізації ним свого адміністративно-правового статусу (акт впровадження від 27 січня 2011 р.);
- у сфері правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, що регулює порядок проходження ДКВСУ і чинного кримінально-виконавчого законодавства (акт впровадження № 04-19/12-795 від 13 квітня 2012 р);
- у практичній діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність персоналу КВУ відносно забезпечення прав і свобод громадян, сприятиме практичному забезпеченню реалізації розвитку Державної кримінально-виконавчої служби (акти впровадження від 15 лютого 2011 р.; від 29 березня 2011 р.);
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть представляти інтерес не лише для науки адміністративного і кримінально-виконавчого права, а й для спеціалістів, які займаються вивченням соціального феномену служби, пошуком шляхів її оптимізації з допомогою правових та інших засобів (акт впровадження від 13 грудня 2010р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто. Усі положення, результати та пропозиції, що містяться в роботі, обґрунтовані на основі власних досліджень автора і мають самостійний характер.
Апробація дисертаційного дослідження. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України. Основні положення та результати дисертації висвітлені у доповідях на 8-ми науково-практичних і науково-теоретичних конференціях: Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка – всеукраїнська науково-практична конференція: «Актуальні проблеми соціальної педагогіки: теорія і практика» (11. 11. 2007 р., м. Чернігів); ДДУПВП Чернігівський юридичний коледж – науково-практична конференція: «Гуманізація кримінальних покарань як складова процесу Євроінтеграції України» (2007 р., м. Чернігів); ДДУПВП Чернігівський юридичний коледж – науково-практична конференція: «Актуальні питання підвищення ролі громадськості в процесі виправлення та ре соціалізації осіб, які відбувають покарання в органах та установах кримінально-виконавчої служби України» (Чернігів, 2008 р.); Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка, ДДУПВП Чернігівський юридичний коледж, Київський національний університет внутрішніх справ, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ – міжвузівська науково-практична конференція: «Захист прав людини як основа гуманізації суспільства» (10. 04. 2009 р., м. Чернігів); Украинско-Российский институт (филиал) в г. Чернигове МГОУ – VІІІ межвузовская научно-практическая конференция: «Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества» (15. 04. 2009 р., м. Чернігів); Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ: кафедра кримінального права та кримінології – науково-практичний семінар: «Кримінологічні проблеми протидії злочинності в Україні» (25. 03. 2009 р., м. Дніпропетровськ); Московский государственный открытый университет, Государственное образовательное учреждение «Гомельский государственный университет им. Франциска Скорины», Украинско-Российский институт (филиал) в г. Чернигове МГОУ–международная научно-практическая конференция: «Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества» (17. 03. 2011 р., м. Чернігів); Державна пенітенціарна служба України Чернігівський юридичний коледж – міжнародна науково-практична конференція: «Історико-правові та соціально-економічні аспекти розвитку країни» (08. 06. 2011 р., м. Чернігів).
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових статей та тез наукових конференцій у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць, з них 5 статей надруковані у фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена метою та поставленими завданнями і складається зі змісту, вступу, трьох розділів, що поєднують дев’ять підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків до роботи, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 264 сторінки, з них: зміст – 2 сторінки; основний текст – 198 сторінок, 25 сторінок – додатків; 38 сторінок – списку використаних джерел, який складають 338 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення адміністративно-правового статусу персоналу КВУ та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо проблем його реалізації. Систематизація отриманих результатів, на основі аналізу нормативної бази, точок зору вчених в галузі адміністративного права та кримінально-виконавчої системи, вивчення практики діяльності КВУ, практичного й наукового досвіду інших країн, дозволила вирішити поставлені в дисертаційному дослідженні задачі, теоретично сформувати ряд підсумкових узагальнень, що конкретизуються у наступних висновках, а також пропозиціях та рекомендаціях щодо вдосконалення порядку проходження ДКВСУ персоналом КВУ:
1. Адміністративно-правовий статус персоналу КВУ є тією правовою інституцією, яка належить до різновиду спеціальних правових статусів особи, нормативно регламентуючі які законодавець таким чином наділяє особу особливою, характерною лише для цього виду статусу (специфічною) компетенцією.
2. Адміністративно-правовий статус персоналу КВУ слід визначити як засновану на комплексі правових норм, специфіці і умовах роботи регламентацію прав і обов’язків, пов’язаних з виконуваною службово-трудовою діяльністю по виправленню, перевихованню та ресоціалізації засуджених, а також видів, підстав і меж відповідальності як заходу державного примусу, що застосовується до особи, наділеної даним статусом, в разі порушення нею службово-трудової дисципліни або вчинення іншого правопорушення.
Особливості адміністративно-правового статусу персоналу КВУ визначаються специфікою режиму, методів та інших засобів виправлення та перевиховання засуджених, специфікою компетенції, відповідальності, а також наданням відповідних спеціальних гарантій.
3. Реалізація адміністративно-правового статусу персоналу КВУ виступає не лише у якості проміжної обставини існування даного статусу, а й як фактор, що є гарантією реальної можливості чинити певні дії (або утримуватися від їх вчинення), пов’язані зі службово-трудовою діяльністю.
Складання присяги і її підпис є підставою реального визнання особою набутого нею в процесі проходження даної процедури адміністративно-правового статусу як службовця ДКВСУ і виступає гарантом адекватної його реалізації.
4. До структури адміністративно-правового статусу персоналу КВУ входять дві групи елементів, які певним чином між собою взаємодіють. Перша з них містить основні структурні елементи, які формують зміст адміністративно-правового статусу персоналу КВУ, а отже її утворюють зобов’язання, які регламентують службові права та обов’язки і порядок їх здійснення, а також відповідальність за неналежне здійснення або виконання обов’язків, або зловживання правами. Друга – регламентує гарантії соціально-правового захисту персоналу КВУ, які є додатковим елементом, тому що не впливає на формування змісту його адміністративно-правового статусу. Вона містить гарантії надання правової безпеки і соціальної підтримки, різноманітні заохочувально-стимулюючі засоби. У зв’язку з цим нам вважається доцільним підтримувати з боку законодавця відповідну правову рівновагу, баланс між даними групами таким чином: об’єм розповсюджуваних на персонал КВУ гарантій має відповідати характеру сукупності структурних елементів його статусу і бути тим більшим, чим більшим і більш складним об’ємом прав і обов’язків наділений персонал КВУ, чим більше службових обмежень і відповідальності на нього покладено.
5. Адміністративно-правовий статус персоналу КВУ відрізняється від інших адміністративно-правових статусів ускладненим характером: його не можна визначити однозначно, звівши до однієї ланки «видових» статусів, що пояснюється різноманітністю категорій осіб, які формують особовий склад осіб (штат працівників) КВУ: а) осіб рядового і начальницького складу (атестований склад, або такі, що мають спеціальні звання); б) спеціалістів, які не мають спеціальних звань (державні службовці); в) вільнонаймані працівники за трудовою угодою. За напрямком їх діяльності, метою та завданнями кримінально-виконавча діяльність відноситься до виконавчої діяльності, а державна, державна виконавча та державна кримінально-виконавча служба співвідносяться між собою як загальне, часткове і спеціальне, їх варто вважати явищами одного порядку.
У зв’язку з різноманітністю виконуваних повноважень за відповідною посадою, а також із сутністю ДКВСУ в цілому, існує проблема компетенції персоналу КВУ, яка представляє собою складну і різнобічну основу ДКВС, що включає в себе не лише правові, а й особисті аспекти. При цьому слід виокремити декілька правових категорій, які визначають правовий статус одних і тих же осіб на різних рівнях юридичної регламентації: 1) як державних службовців; 2) як співробітників ДКВС; 3) співробітників, що виконують покарання у виді позбавлення волі безпосередньо; 4) як співробітників, що забезпечують ті або інші направлення діяльності КВУ. Названі категорії співвідносяться між собою як різні частини одного цілого. Саме необхідність розповсюдження одних правових вимог, обмежень і заборон або гарантій на всіх, а інших – лише на відповідну категорію співробітників, з метою забезпечення найбільш ефективного проходження ними ДКВС, пояснює їх теоретико-правове розмежування.
6. Правові обмеження, пов’язані з проходженням служби, в будь-якому аспекті виступають у якості проміжного елементу адміністративно-правового статусу службовця, який передує або ж запобігає юридичній відповідальності.
7. Спостерігається постійне скорочення кадрів ДКВС, що пов’язане, перш за все, з недостатнім рівнем соціально-правового захисту її персоналу. Шляхи вирішення даної проблеми вбачаються у кардинальному перегляді відношення до цієї ланки персоналу з боку державної влади, регламентації більшого об’єму повноважень співробітників ДКВС у відповідності зі специфікою виконуваної ними діяльності, надання того об’єму засобів соціально-правового захисту, який дозволяв би компенсувати персоналу ДКВС у повному об’ємі ті обмеження, які пов’язані з її проходженням ним.
8. Необхідне вдосконалення нормативно-правової бази проходження служби у КВУ, більш чітке визначення адміністративно-правового статусу окремих категорій персоналу КВУ і їх компетенції (осіб начальницького і рядового складу), відповідальності за невиконання або неналежне виконання покладених на них повноважень. На основі вивчення реального стану забезпечення державно-правового регулювання адміністративно-правового статусу персоналу КВУ ПРОПОНУЄМО:
- Прийняти Постанову КМУ «Про порядок проходження ДКВСУ персоналом КВУ», який мав би стати спеціальним нормативно-правовим актом, який системно висвітлював би права і обов’язки персоналу КВУ, регламентував би порядок проходження служби в установах даного виду, порядок прийняття на службу, переміщення і просування по ній, присвоєння спеціальних звань, порядок призначення на посади, проведення атестації, звільнення зі служби.
- У ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу» зробити певні перетворення, а саме передбачити окремі статті за назвами: 1) «Обмеження, пов’язані зі вступом на службу до органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби»; 2) «Обмеження, пов’язані з проходженням служби в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби». Дану пропозицію викласти наступним чином: 1) в розділі 3 базового закону назву ст.15 змінити на таку: «Обмеження, пов’язані зі вступом на службу до органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби», норми якої мають містити групу обмежень даного порядку; до даного розділу включити також ст. 15-1 за назвою: «Обмеження, пов’язані з проходженням служби в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби», норми якої також мають регулювати групу обмежень даного порядку.
- Включити до ст. 18 даного акту за назвою «Права та обов'язки посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів» обов’язок працювати з хворими на інфекційні хвороби засудженими,оскільки даний вид обов’язку прямо не передбачений законодавством, яке регулює порядок проходження ДКВСУ. А це в свою чергу впливає на соціально-правовий захист персоналу КВУ в разі виникнення несприятливих для нього обставин внаслідок його інфікування в результаті контакту з хворими на інфекційні хвороби засудженими.
- Доповнити главу 16 розділу 3 «Виконання покарання у виді позбавлення волі» Кримінально-виконавчого кодексу окремою статтею № 105-1 «Заборони, пов’язані з проходженням служби посадовими особами, що виконують покарання у виді позбавлення волі» іншими видами заборон, що передбачені практикою застосування міжнародного пенітенціарного законодавства ( заборона примусової праці засудженого як засобу політичного впливу чи як покарання; заборона тривалого одиночного ув’язнення; заборона будь-яких статевих, а також платонічних стосунків між персоналом та засудженими з точки зору професійної етики).
- Посилити відповідальність осіб, наділених адміністративно-правовим статусом персоналу КВУ (ДКВС в цілому) за правопорушення, передбачені нормою статті 188 КУпАП – приховання від огляду передачі або спроба передачі будь-яким способом особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань або лікувально-трудових профілакторіях алкогольних напоїв, лікувальних та інших засобів, що викликають одурманювання, а так само інших заборонених для передачі предметів – у вигляді штрафу від 15 до 25 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією заборонених предметів на більш тяжку міру покарання, як наприклад, одну з таких – пониження по займаній посаді і пониження на один ступінь в спеціальному званні, звільнення зі служби – залежно від виду передачі – ми вважаємо цілковито доречними видами відповідальності у цьому відношенні.
- Враховуючи особливості адміністративно-правового статусу досліджуваної категорії осіб, пов’язані зі специфікою виконуваної ними діяльності і особливостями проходження ДКВС, ми також вважаємо, що більш вагоме превентивне значення у практиці регулювання проходження ними такого роду служби відіграватиме лише застосування до них міри відповідальності у вигляді дисциплінарних стягнень; а тому застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу взагалі необхідно виключити в усіх випадках вчинення персоналом КВУ адміністративних проступків.
- В окремих статтях Дисциплінарного статуту ОВС України від 22.02.2006 року, яким сьогодні регулюється дисциплінарна відповідальність досліджуваної категорії осіб, конкретно вказати, яка саме поведінка (дії чи бездіяльність) опосередковує поняття службової дисципліни, і визначити тяжкість дисциплінарних проступків, які складають перелік порушень службової дисципліни, та вид дисциплінарного стягнення за кожен з них.
- Пропонуємо наступну вдосконалену редакцію ст. 16 ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу»:
Ч. 1. ст. 16: «Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов'язаний неухильно виконувати закони України, дбайливо ставитися до майна, що належить органу або установі, в якій особа працює, додержуватися норм професійної етики, гуманно відноситися до засуджених і осіб, узятих під варту. Жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність, дії та інші дії (бездіяльність), що суперечать чинному законодавству, є несумісними зі службою і роботою в органах, установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.
Ч. 2. ст. 16: Особи рядового і начальницького складу та інші працівники ДКВС за порушення норм, передбачених ч. 1 даної статті притягуються до адміністративної, дисциплінарної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством, що регулює відносини в цих сферах.
Ч. 3. ст. 16 пропонуємо виключити взагалі.
- Пропонуємо включити категорію персоналу КВУ у якості спеціального суб’єкта до таких статей Кримінального кодексу України: 373 – примушування давати показання; 382 – невиконання судового рішення.
Також внести доповнення у вигляді частини 3 до статті 393 ККУ – втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, в якій би було зазначено наступне положення: «сприяння втечі з місць позбавлення волі або з-під варти чи арешту співробітником ДКВСУ карається позбавленням волі від п’яти до семи років».
Пропонуємо прийняти такі нормативно-правові акти як: Постанову КМУ «Про здійснення порядку регулювання службової дисципліни персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України» або Статут службової дисципліни персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України та Закон «Про матеріальну відповідальність персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України і порядок її застосування», Постанову КМУ «Про порядок та підстави виплати особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України та членам їх сімей одноразової грошової допомоги», Постанову КМУ «Про упорядкування грошового забезпечення осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України за роботу, відзначену ризиком для життя і здоров’я».
Прийняти «Кодекс службового етикету персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України» або Постанову КМУ «Про морально-етичне регулювання порядку проходження служби особовим складом Державної кримінально-виконавчої служби України».
У Законі України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» розмістити окремий розділ за назвою «Загальні гарантії проходження служби в органах і установах Державної кримінально виконавчої служби», у якому чітко розмежувати загальні гарантії, які стосуватимуться захисту прав і забезпечення виконання обов’язків осіб, які мають статус державних службовців; атестованого складу осіб і вільнонайманих.
Окрім загальних гарантій передбачити гарантії спеціальні, які стосуватимуться кожної категорії посад персоналу ДКВС окремо і визначатимуться спеціальним адміністративно-правовим статусом. Прикладом їх можуть бути: а) забезпечення приміщенням для проживання молодих спеціалістів, які прибувають з навчальних закладів Державної пенітенціарної служби, та випускників цивільних закладів за відсутності можливості забезпечення їх житлом; б) грошова компенсація за витрати, пов’язані з проїздом у транспорті загального користування, або пільговий проїзд у такому транспорті; в) надання молодим сім’ям місць у дитячих садках з пільговою оплатою; г) пільги по оплаті комунальних послуг, користування житлом; д) також до категорії пільг ми пропонуємо включити пільги для осіб начальницького і рядового складу персоналу КВУ в здобутті ним повної вищої освіти (наприклад, 25 % за рахунок коштів держбюджету від загальної щорічної суми оплати за навчання); е) такий вид пільг як позачергове влаштування дітей співробітників ДКВСУ до дитячих садків.
Враховуючи небезпеку роботи і досить швидкий фактор професійної деформації персоналу КВУ, приділити значну увагу організації його часу відпочинку: організації післязмінного відпочинку на території кожної КВУ, відпочинку після робочого дня або тижня; організації щомісячного культурно-оздоровчого відпочинку за рахунок кримінально-виконавчої установи, де особа працює; організація туристичного відпочинку (протягом 15 діб) у межах країни з пільгою у 50 %, а також лікувально-оздоровчого відпочинку за рахунок держбюджету 1 раз на рік протягом 15 діб.
З боку начальника КВУ: створювати і забезпечувати такі умови праці, які були б толерантними по відношенню до кожного з працівників установи, а також поліпшувати їх усіма можливими способами.
Пропонуємо на території кожної КВУ збудувати міні-спортивно-оздоровчий комплекс. Також Державній пенітенціарній службі доцільно побудувати власну мережу лікувальних та оздоровчих закладів для безкоштовного медичного обслуговування персоналу ДКВСУ, осіб звільнених з ДКВСУ, реабілітаційного та відновного їх лікування, і членів їх сімей з пільгою у 50 % за рахунок держбюджету.

ДОДАТКИ
Додаток А:
Анкета А
Карта аналізу анкетування працівників установ виконання покарань в Чернігівській області

Заповнити подану анкету, умовно відзначаючи відповідь, що відповідає особистому критерію:
1. Ваш вік: а) 20-25 років; б) 26-30 років; в) 31-35 років; г) 36-40 років; д) 41-45 років; е) 46-50 років) є) більше 50 років.
2. Ваша освіта: а) вища загальна (спеціаліст певної галузі); б) вища юридична (спеціаліст права); в) середня загальна (неповна вища) (бакалавр певної галузі); неповна юридична(бакалавр права); повна середня освіта (10-11 класів).
3. Який учбовий заклад закінчив (ла): а) технічний; б) економічний; в) педагогічний); г) юридичний; спеціальний (МВС; ПВП);
4. Спеціальність за освітою: а) юрист; б) психолог; в) педагог; г) економіст; д) інша.
5. Ваша посада: а) керівник установи; б) керівник підрозділу УВП; в) вихователь; г) начальник загону; д) інспектор з нагляду та безпеки;
е) інша.
6. Стаж роботи в системі виконання покарань: а) до 5 років; б) до 10 років; в) до 15 років; г) до 20 років; д) до 25 років; е) більше 25 років.
7. Стаж роботи на займаній посаді: а) до 5 років; б) до 10 років); в) до 20 років; г) більше 20 років.
8. Чи задоволені Ви своєю роботою: а) так; б) ні.
9. Як Ви оцінюєте систему заохочення: а) позитивно; б) негативно.
10. В системі заохочення вважаєте головним: а) матеріальне; б) моральне; в) пропорційне заохочення.
11. Як Ви оцінюєте систему оплати праці: а) достатньою; б) принизливою; в) недостатньою.
12. На Вашу думку оптимальна оплата праці службовця системи виконання покарань повинна бути збільшена відносно теперішньої: а) в 2; б) в 3; г) в 4-5 разів.
13. Чи вважаєте Ви задовільним стан матеріально-технічного забезпечення службовців установ виконання покарань: а) так; б) ні.
14. На Ваш погляд стан підготовки кадрів для системи виконання покарань а) задовільний; б) незадовільний.
15. Чи доцільно мати в системі виконання покарань спеціалізований вищий учбовий заклад: а) так; б) ні.
16. На Вашу думку, чи доцільно періодично в межах УВП переміщати на рівноцінну посаду працівників в цілях запобігання професійній деградації та деформації: а) так; б) ні.
17. Місце знаходження установи: а) обласний центр; б) місто; в) селище (село).

Аналіз данних соціологічного опитування співробітників установ виконання покарань в Чернігівській області за анкетуванням А
Загальна кількість опитуваних осіб – 300 співробітників установ виконання покарань, що склало 29 % від загальної чисельності всіх співробітників кримінально-виконавчої системи Чернігівської області, з них (питання анкети №17):
Чернігівський слідчий ізолятор № 32 – 49 осіб – 30, 4 % від загальної кількості співробітників установи – 161 особа;
Новгород – Сіверський слідчий ізолятор № 31 – 50 осіб – 35 % від загальної кількості співробітників установи – 142 особи;
Чернігівська виправна колонія № 44 – 24 особи – 9 % від загальної кількості співробітників, що працюють в установі – 266 осіб;
Прилуцька виховна колонія – 33 особи – 183, 3 % від загальної кількості співробітників установи – 180 осіб;
Менська виправна колонія № 91 – 43 особи – 20 % від загальної кількості співробітників установи – 214 осіб;
Домницький виправний центр – 41 особа – 49, 4 % від загальної кількості співробітників установи – 83 особи; Кримінально-виконавча інспекція – 60 осіб.
За віковими групами (питання анкети № 1) основна маса співробітників, це особи від 20 до 30 років зі стажем роботи в кримінально-виконавчій системі до 5 років, як правило з повною середньою або середньо-спеціальною юридичною освітою, які займають різні посади в органах та установах кримінально-виконавчої системи.
За віковими групами співробітники установ розподіляються наступним чином: вікова група від 20 до 25 років – 103 особи що складає 34, 2 % від загальної кількості опитуваних; від 26 до 30 років – 105 осіб що складає 35 % від загальної кількості опитуваних; від 31 до 35 років – 74 особи що складає 24, 7 % від загальної кількості опитуваних; від 36 до 40 років – 16 осіб, що складає 5, 4 % та від 41 до 45 років – 2 особи, що склало 0, 8 % від загальної кількості опитуваних.
За освітою (питання анкети № 2) співробітники розподіляються наступним чином: з вищою неюридичною освітою – 43 особи, що складає 14, 4 %; з вищою юридичною – 8 осіб, що складає 2, 5 %; з середньою загальною освітою 11 осіб, що склало 3, 7 % ; з середньою спеціальною юридичною освітою 45 осіб, що склало 15 %, з повною середньою освітою – 111 осіб, що склало 37 % від загальної кількості опитуваних.
Більшість співробітників не відповіли на питання, який ВУЗ закінчили та яку фахову спеціальність здобули (питання анкети № 3-4), а тому ці дані нами не опрацьовувались, з метою уникнення викривлення інформації.
За займаною посадою (питання анкети № 5) співробітники розподілилися наступним чином: керівників підрозділів – 5 осіб – 1, 6 % ; вихователів – 5 осіб – 1, 6 %; начальників загону – 15 осіб – 5 % , інші посади – 276 осіб – 92 % від загальної кількості опитуваних.
За стажем роботи (питання анкети № 6-7) маємо наступну картину: до 5 років працюють – 135 осіб 45 %; до 10 років – 150 осіб – 50 % та більше 10 років – 15 осіб – 5 % від загальної кількості опитуваних.
Загалом, за даними дослідження (питання анкети % 8), незадоволеними власною роботою, а якщо бути точнішими – то її умовами, склало 50 % співробітників пенітенціарних установ, що складає 150 осіб з числа опитуваних.
В системі заохочення праці (питання анкети № 10) головним вбачають саме матеріальне стимулювання – 30 % опитуваних – 90 осіб, що брали участь в анкетуванні; моральне – 2 % - 6 осіб, та пропорційне – 68 % , які склали 204 особи.
Систему оплати праці (питання анкети № 11) вважають принизливою – 35 % співробітників, які прийняли участь в опитуванні – це 105 осіб; недостатньою – 67 % - це 201 особа; і лише незначний відсоток більш-менш задоволені оплатою своєї праці (його складає керівний склад співробітників).
Відносно збільшення оплати праці (питаня анкети № 12) спостерігається наступне: 75 % вважають, що оплату праці необхідно підвищити у 3 рази – 225 працівників; інші вважають достатнім підвищення заробітної плати удвічі – 20 % - 60 осіб, інші – в 4-5 разів.
Кількість опитуваних також складає відсоток осіб, які абсолютно незадоволені умовами – 23, 4 %, тобто 71 особа.
Що стосується стану підготовки співробітників (питання анкети № 13), то майже всі особи з числа тих, хто проходив анкетування вважають його відносно задовільним або ж таким який можна вважати прийнятним.
В даному анкетуванні відсутній відсоток (%) опитуваних, які б вказали на відмінний рівень підготовки до служби персоналу державної кримінально-виконавчої служби.
Також є неоднозначними думки щодо можливості переміщення посад на даному виді служби (питання анкети № 16) з метою вдосконалення як самого процесу проходження державної кримінально-виконавчої служби, так і досвіду осіб, які таку службу проходять, а саме: 57 % вважають таке переміщення доцільним; інші 43 % не вбачають в цьому якогось конкретного сенсу і практичного результату.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / Андрей Михайлович Васильев – М. : Юридическая литература, 1976. – 264 с.
2. Климов А. Я. Диалектика практики и познания: [монография] / Анатолий Яковлевич Климов – М.: Высшая школа, 1991. – 144 с.
3. Бажанов М. И. Проблема преемственности в уголовном праве // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: корот. тез. доп. та наук. повідомл. Респ. наук.- практ. конф., 9-11 листоп. 1995 р. / Нац. юрид. акад. України; [редкол.: М. І.Панов (відп. ред.) та ін.]. — Х.: Нац. юрид. акад. України, 1995. — С. 245-247.
4. Трифонова М. К. Современная научная революция / Трифонова М. К. – К.: Вища школа, 1987. – 159 с.
5. Орач Є. М., Тищик Б. Й. Основи римського приватного права : курс лекцій / Євген Михайлович Орач, Борис Йосипович Тищик; Львів. держ. ун-т ім. І.Франка. – К.: Юрінком Інтер, 2000 – 269с.
6. Теория государства и права: курс лекций / [Байтин М.И., Григорьев Ф.А., Зайцев И.М. и др.]; под ред.: Н.И.Матузова, А.В.Малько. — М.: Юристъ, 1997. — 671, [1] с. — Авт. указ. на обороте тит. л. — На обл. ред. указ. как авт. — Библиогр. в подстроч. примеч.
7. Матузов Н. И. Правовой статус личности: понятие, структура, виды // Теория государства и права: курс лекций / [Байтин М.И., Борисов В.В., Григорьев Ф. А. и др.]; под ред.: Н. И.Матузова, А. В.Малько. — М.: Юристъ, 2001. — 771 с. — (Institutiones). — Библиогр. в подстроч. примеч.
8. Черниченко С. В. Личность и международное право / Черниченко С. В. М.: Международные отношения, 1974 – 166 с.
9. Карташкин В. А. Права человека в международном и внутригосу-дарственном праве / В. А. Карташкин; [отв. ред. Е.А.Лукашева]. — М.: [Ин-т государства и права РАН], 1995. — 132, [3] с. — Библиогр. в подстроч. примеч.
10. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении / Халфина Р. О.: Ин-т госуд. и права АН СССР. - М.: Юридическая литература, 1974. – 350 с.
11. Адміністративне право України : підручник / С. В. Ківалов [та ін.] ; за ред. С. В. Ківалова;Одес. нац. юрид. акад.—О.: Юрид. л-ра, 2003. — 896 с.
12. Петров Ю. А. Соотношение понятий гражданства, правоспособности, правового положення граждан / Петров Ю. А. // Вестник Ленинградского университета. – 1974. - № 5. – С.119.
13. Шайкенов Н.А. Правовое обеспечение интересов личности / Нагашба́й Амангале́евич Шайкенов – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1990. – 199с.
14. Лукашевич Н. П. Введение в социологию: учеб.- метод. пособие / Н.П. Лукашевич, Н.В. Туленков; Межрегион. акад. упр. персоналом; [ред. С. С.Литвин]. — К.: МАУП, 1996. — 119, [2] с. — Библиогр. в конце гл. и в подстроч. примеч.
15. Ануфриев Е. А. Социальный статус и активность личности. Личность как объект и субъект социальных отношений / Евгений Александрович – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. –288 с.
16. Общая теория права и государства: учеб. для юрид. вузов / [В. С. Афанасьев, А. Г. Братко, А. П. Герасимов и др.]; под ред. В. В. Лазарева. - М.: Юристъ, 1994. – 367 с.
17. Цельєв О. В. Міліція як інститут громадянського суспільства: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.01 / О.В. Цельєв; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 1998. — 16 с.
18. Скакун О. Ф. Теория права и государства: [учебник] / О.Ф. Скакун, Н.К. Подберезский. — Х.: Консум, 2000. – 691 с.
19. Матузов Н. И. Правовая система и личность / Матузов Н. И. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та , 1987. – 293 с.
20. Философский энциклопедический словарь / [Н. В. Абаев и др.]; гл. ред. Л. Ф. Ильичев [и др.]. — М.: Советская энциклопедия, 1983. — 836, [3] с. — Авт. указаны в конце кн. — Библиогр. в тексте. — Имен. указ: с. 828–837.
21. Сливка С. С. Професійна культура працівника міліції : монографія / С. С. Сливка ; Львів. ін-т внутр. справ. — Львів, 1995. — 92, [2] с.: табл. — Бібліогр.: с. 89-93.
22. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / за ред.: О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
23. Кучинский В. А. Личность, свобода, право / Кучинский В. А. – М.: Юридическая литература, 1978. – 208 с.
24. Советское административное право : учебник для вузов по спец. «Правоведение» / под ред. В. М. Манохина. - М.: Юриическая литература, 1977. – 544 с.
25. Шемчученко Ю. С. Правовий статус // Юридична енциклопедія: [в 6 т.] / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Вид-во ”Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана; редкол.: Шемшученко Ю. С. (голова) [та ін.]. — К.: Українська енциклопедія, 2003. – Т. 5. – С. 44.
26. Про Державну кримінально-виконавчу службу України [Електронний ресурс]: закон № 2713-IV від 23. 06. 2005 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/2713-15
26.1 Про Державну кримінально-виконавчу службу України : закон № 2713-IV від 23. 06. 2005 р. – Офіц. вид. / Верховна Рада України // Урядовий кур’єр. – 2006. – 2 липня – С. 3.
27. Лазор О. Д., Лазор О. Я. Державна служба в Україні: навч. посіб. / Лазор О. Д., Лазор О. Я. – К.: Дакор, 2005. – 472 с.
28. Конституционный статус личности в СССР / Б. Н. Топорник, Л. Д. Воеводин, В. С. Шевцов [и др.]. – М.: Юридическая литература, 1980. – 256 с.
29. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Витрук Н. В. – М.: Наука:, 1979. – 229 с.
30. Козлов Ю. М. Советское административное право: пособие для слушателей. / Козлов Ю. М. – М.: Знание, 1984 – 208с.
31. Кульчинский В. А. Личность, свобода, право / Кульчинский В. А. – М.: Юридическая литература, 1978. – 288 с.
32. Смирнов О. В. О правовом статусе рабочих и служащих / О. В. Смирнов // Советское государство и право – 1974. - № 3. – С. 4.
33. Про громадянство України : закон № 2235 – ІІІ від 18. 01. 2001 р. / Верховна Рада України. – Офіц. док. // Відомості Верховної Ради України. – 2001 - № 13. – С. 65.
34. Общая теория прав человека / [Карташкин В.А., Колесова Н.С., Ларин А.М. и др.] ; Рук. авт. коллектива, отв. ред. Е.А.Лукашева ; Ин-т государства и права РАН. — М. : НОРМА, 1996. — 509 с. — Авт. указ. на обороте тит. л. — Библиогр. в подстроч. примеч.
35. Теорія держави і права: Підручник / [С.Л.Лисенков, А.М.Колодій, О.Д.Тихомиров, В.С.Ковальський]; за заг. ред. С.Л.Лисенкова. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 447 c.
36. Россинский Б. В. Административное право : вопросы и ответы: [учеб. пособие для студентов вузов] / Б. В. Россинский – М.: Закон и право : Юнити, 2000.– 416 с.
37. Овсянко Д. М. Административное право: учеб. пособие для юрид. фак. и ин-тов / Д. М. Овсянко ; [отв. ред. Г. А.Туманов]. – М.: Юристъ, 1996. — 303 с. — Библиогр. в подстроч. примеч.
38. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2-х т. - М.: Юридическая литература, 1982 .– Т. 2. – 359 c.
39. Братусь С. Н. «О соотношении гражданской правоспособности и субъективных гражданских прав» / С. Н. Братусь // Советское государство и право. – 1949. – № 8. – С. 34.
40. Петров Г. И. Советские административно-правовые отношения / Г. И. Петров. - Ленинград: Изд-во ЛГУ им. А. А. Жданова, 1972. – 156 с.
41. Гегель Г. Философия права // Сочинения : в 14 т. / Гегель Г. – Т. 7. – М.; Л., 1934. – 343 с.
42. Матузов Н. И. Личность, права, демократия. Теоретические проблемы субъективного права / Матузов Н. И. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1972. – 290 с.
43. Новоселов В. И. Теоретические проблемы развития административно-правового положення граждан СССР в современных условиях: дис. …д-ра юрид. наук: 12. 00. 02.– Саратов, 1979. – 376 с.
44. Административное право Российской Федерации / А. П. Алехин, Ю. М. Козлов, А. А. Кармолицкий. – М.: ТЕИС, 1994. – Ч. 1. –269с.
45. Советское административное право : учеб. для вузов по специальности «Правоведение» / Алехин А. П., Бесчеревных В. В., Кармолицкий А. А. [и др.]; под ред. Козлова Ю. М. – М.: Юридическая литература, 1985. – 542 с.
46. Веремеенко И. И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка / И. И. Веремеенко. – М., 1981. - Часть 1.: Предмет и понятие. – 1981. – 111 с.
47. Ответственность за административные правонарушения : Справочник для работников юстиции и правоохранительных органов / [сост.: В. А. Прилуцкий и др.]; под ред.: О. М. Якубы, Р. С. Павловского. – Харьков: Вища школа., 1979. – 168 с.
48. Фарбер И. Е. Свобода и права человека в Советском государстве / Фарбер И. Е. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1974. – 180 с.
49. Козлов Ю. М. Административные правоотношения / Ю. М. Козлов. – М .: Юридическая литература, 1976. – 184 с.
50. Коваль Л. В. Відповідальність за адміністративні правопорушення / Коваль Л. В. - К. Вища школа, 1975. – 159 с.
51. Кубко Є. Б. Особливості адміністративних правопорушень, що підлягають розгляду адміністративними судами // Адміністративне право України. Академічний курс: підруч./ [редкол.: В. Б. Аверянов (голова) та ін.] – К.: Юридична думка, 2005 – С. 505-513.
52. Коваль Л. В. Административно-деликтное отношение / Коваль Л. В. – К.: Вища школа,1979. – 230 с.
53. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность / Братусь С. Н. – М.: Юридическая литература, 1976. – 216 с.
54. Самощенко И. С. Ответственность по советскому законодательству / Самощенко И. С., Фарукшин М. Х. – М.: Юридическая лиература, 1971. – 240 с.
55. Витрук М. В. Основы теории правового положення личности в социалистическом обществе / Витрук М. В. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
56. Ответственность в управлении / И. Л. Бачило, П. Г. Щекочихин, С. В. Катрич [и др.] – М.: «Наука», 1985. – 303с.
57. Государственная служба в зарубежных странах: сб. обзоров законодательства / ред. Касаткина Н. М.– М.: ЮНИОНРАН, 1996. – 166 c.
58. Горшенев В. Н. Структура правового статуса гражданина в свете Конституции СССР 1977 г // Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе в свете Конституции СССР 1977. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – C. 51-58.
59. Матузов Н. И. Правовой статус личности: понятие и структура // Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе в свете Конституции СССР 1977 г. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – С. 61-66.
60. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2-х т. / С. С. Алексеев. - М.: Юридическая литература, 1982 – Т. 2 – 359 с.
61. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – 2-е изд. - М.: БЕК, 1994. – 244 с.
62. Гель А. П. Кримінально-виконавче право України: навч. посіб. / Гель А. П., Семаков Г. С., Яковець І. С.; за ред. А. Х. Степанюка. – К.: Юрінком Іетер, 2008. – 624 с. – Бібліогр.: с. 604-615 с.
63. Гернет М. Н. История царской тюрьмы . Т. 1 / Гернет М. Н. - М.: Госюриздат 1960. - 384 с.
64. Кримінально-виконавче право України : (Загальна та Особлива частини) : навч. посіб. / [Джужа О.М., Фаренюк С.Я., Корчинський В.О. та ін.]; за заг. ред. О.М.Джужи; Нац. акад. внутр. справ України. — 2-е вид., переробл. та допов. - К.: Юрінком Інтер, 2002. — 448 с. — Бібліогр. в кінці ст.
65.Уголовно-исполнительное право. Общая часть: учебник / под ред. Ю. И. Калинина. - Рязань: Академия права и управления Минюста России, 2001. – 584 с.
66. Бородін І. Про види оскарження / І. Бородін // Вісник Одес. ін.-ту внутр. справ. – 1998. - № 3. – С. 49 – 51.
67. Тихомиров Ю. А. Публичное право: Учеб. для юрид. фак. и вузов / Ю.А. Тихомиров. — М.: БЕК, 1995. — 485 с.
68. Петров Г. И. Советское административное право. Часть общая / Петров Г. И. - Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1970. -304 с.
69. Малиновський В. Я. Державна служба: теорія і практика: навч. посіб. — К.: Атіка, 2003. — 157, [2] с. — Бібліогр.: с. 150-158.
70. Советское административное право : учебник / Аленкова Г. Т., Василенков П. Т., Колибаба Г. Н. [и др.]; под ред. П. Т. Василенкова. – М.: Юридическая литература, 1990. – 576 с.
71. Анджієвський В. С., Тимченко І. А. Законодавство про адміністративні правопорушення / Анджієвський В. С., Тимченко І. А. – К.: Політвидав України, 1987. – 110 с. – Бібліогр.: с. 109.
72. Студеникин С. С. Советское административное право: учеб. для юрид. школ / Студеникин С. С.; Всесоюз. ин-т юридич. наук М-ва юстиции СССР – Изд. 2-е, испр. и доп.- М.: Госюриздат, 1950 –404 с.
73. Еропкин М. И. Советское административное право: учебник для сред. юрид. учеб. заведений / Еропкин М. И., Клюшниченко А. П. – М. : Юридическая литература, 1979. – 311 с.
74. Административное право: учеб. для юрид. ин-тов и фак. / под ред. А. Е. Лунева. - М.: Юридическая литература, 1970. – 660 с.
75. Пахомов І. М. Адміністративно-правові питання державної служби в СССР. / Пахомов І. М. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1971. – 128 с.
76. Колпаков В. К. Адміністративне право України: підручник / В.К. Колпаков; [ред. В. С.Ковальський]. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 733 с. — Бібліогр.: с. 716-730.
77. Забарний, Григорій Григорович. Адміністративне право України: навч. посіб. / Г.Г.Забарний, Р.А.Калюжний, В.К.Шкарупа. — К.: [Паливода], 2003. — 212 с. — (Бібліотечка студента). — Бібліогр.: с. 175-205.
78. Бущенко Аркадій П. Проти катувань: Укр. законодавство та практика в світлі стандартів КПК / А.П.Бущенко, М.М.Мінаєв, М.Ф.Романов. — Х.: Права людини: Харк. правозахис. група, 2007. — 254 с. — Бібліогр. у підрядк. прим.
79. Кримінально-виконавче право України : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / [А.Х.Степанюк, О.В.Лисодєд, М.В.Романов та ін.] ; за ред. А.Х.Степанюка ; Нац. юрид. акад. ім. Я.Мудрого. — Х.: Право, 2005. — 254, [1] с.
80. Семаков Г. С. Кримінально-виконавче право України : курс лекцій / Г. С. Семаков, А. П. Гель ; Міжрегіон. акад. упр. персоналом ; [відп. ред. І. В.Хронюк]. — К.: МАУП, 2000. — 192, [1] с.: табл. — Бібліогр.: с. 189-191.
81. Лобзяков В. П. Административно-правовые меры предупреждения преступности / Лобзяков В. П., Овчинский С. С. – М.: Юридическая литература, 1978. – 150 с.
82. Боднарчук О. Г. Кадрове забезпечення діяльності пенітенціарної системи в Україні: адміністративно-правовий аспект. …Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. Національний університет державної податкової служби України. Ірпінь 2009. – 300 с.
83. Овсянко Д. М. Административное право в схемах и определениях: учеб. пособие / Овсянко Д. М. – М. : Юристъ, 2001. – 65с.
84. Бахрах Д. Н. Государственная служба: основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы / Бахрах Д. Н. // Государство и право. – 1996. – № 12. – С. 10-18.
85. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ: Підручник. / О. М. Бандурка, В. О. Соболєв – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 480 с.
86. Панкин А. И. Организация деятельности должностных лиц ИТУ // Проблемы совершенс