АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС РЕЖИМІВ ОСОБЛИВИХ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ

brief description

ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
ЛУГАНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ ім. Е.О. Дідоренка

На правах рукопису

БІБІК Вікторія Володимирівна

УДК 351.72:35.073

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС РЕЖИМІВ ОСОБЛИВИХ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Шамрай Василь Олександрович,
заслужений діяч науки і техніки України, доктор наук з державного управління, професор

Донецьк - 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І КЛАСИФІКАЦІЯ ОСОБЛИВИХ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ 17
1.1. Поняття і зміст особливих адміністративно-територіальних утворень 17
1.2. Класифікація особливих адміністративно-територіальних утворень 29
1.3. Роль і значення особливих адміністративно-територіальних утворень у забезпеченні національних інтересів і державної безпеки 45
Висновки до розділу 1 55

РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ РЕЖИМІВ ЗАКРИТИХ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ 57
2.1. Режим забороненої та контролюючої зони закритого адміністративно-територіального утворення 57
2.2. Обмеження на в’їзд і постійне знаходження на закритому адміністративно-територіальному утворенні 72
2.3. Обмеження на польоти над територією закритого адміністративно-територіального утворення 85
2.4. Обмеження на ведення будь-якої діяльності в з закритому адміністративно-територіальному утворенні 91
Висновки до розділу 2 100

РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА І МЕХАНІЗМІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕЖИМІВ ЗАКРИТИХ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ 103
3.1. Характеристика законодавства України щодо забезпечення режимів закритих адміністративно-територіальних утворень 103
3.2. Адміністративно-правові заходи забезпечення адміністративно-територіальних утворень 120
3.3. Відповідальність за порушення правил і встановленого порядку в’їзду та перебування на закритому адміністративно-територіальному утворенні 137
Висновки до розділу 3 151

ВИСНОВКИ 155

ДОДАТКИ 160

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 161

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АЕС – Атомна електростанція
ГЕС – гідроелектростанція
ЗАТУ – закриті адміністративно-територіальні утворення
ЗВТ – зброя та військова техніка
ЗСУ – Збройні сили України
ЗТК Республіки Білорусь – Земельно-територіальний кодекс Республіки Білорусь
Кі/км2 – Опосереднена щільність забруднення ґрунту радіонуклідом.
КПП – контрольно-пропускний пункт
МВС – Міністерство внутрішніх справ
мЗв – миллизиверт – одиниця виміру доз іонізованого випромінення
МКУ – Митний кодекс України
МНС –Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
НАН Білорусії – Національна Академія наук Білорусії
ОПК – оборонно-промисловий комплекс
ОПН – об’єкт підвищеної небезпеки
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
СБУ – Служба безпеки України
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
ТЕС – теплова електростанції
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ВСТУП

Актуальність теми Актуальність теми. Інститут правових режимів широко використовується в юридичній теорії і практиці. Його існування і розвиток пов’язані з регламентацією низки важливих проблем, які належать до сфери внутрішньодержавної, а також міжнародної безпеки.
Правовий режим відрізняє особливе значення суспільних відносин, які він регулює, з метою збереження цілісності держави. Він характеризує ступінь суворості юридичного регулювання, наявність певних обмежень або пільг, допустимий рівень активності суб’єктів, межі їх правової самостійності.
Правовий режим повинен „забезпечити настання бажаного соціального ефекту, становища, розглядаючи шлях подібного наслідку та спосіб направлений до нього”. Правовий режим з’єднує в єдину конструкцію певний комплекс правових засобів, який визначається метою, що ставиться. Він забезпечує правове регулювання окремої групи суспільних відносин, сприяє ефективному використанню конкретних об’єктів.
Сучасне законодавство відрізняє розвинена система правових режимів. Однак вона ще повністю не упорядкована. Правові режими, що діють в Україні, різноманітні і багатоаспектні. Режимне правове регулювання охоплює всі нові види діяльності й відносини між людьми (режим функціонування Єдиної державної системи попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій; режим територій, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо).
Правові режими можуть бути галузевими (фінансово-правові, адміністративно-правові і т.п.), врегульованими однією галуззю права, та міжгалузевими, врегульованими декількома галузями права (режими законності, підприємництва і т.д.).
Адміністративно-правовий режим регулює діяльність органів виконавчої влади, посадових осіб цих органів, їх відносини з фізичними і юридичними особами. Тому його можна визначити як загальний режим діяльності органів виконавчої влади, котрі регламентують типові управлінські відносини.
У тих випадках, коли вимагається застосування особливих заходів діяльності виконавчої влади на певній території або стосовно певних об’єктів чи предмета, встановлюються спеціальні адміністративно-правові режими. Метою їх введення є: забезпечення національної безпеки при виникненні внутрішніх і зовнішніх загроз; управління територіями, які є спеціальними зонами державно-правової охорони (закриті адміністративно-територіальні утворення, військові території і т.п.) або на яких здійснюються спеціальні природоохоронні, санітарні, протипожежні та інші заходи; встановлення правил співпраці з підприємствами, що становлять високу суспільну небезпеку або державну таємницю та інше.
Названі режими встановлюються за умов, коли інші заходи адміністративно-правового регулювання не здатні забезпечити повний порядок і необхідне правове становище соціального об’єкту.
Законодавець за останнє десятиріччя не залишив без уваги питання правового регулювання режимів особливих територій на Україні, прийнявши низку законодавчих і підзаконних актів, а саме: закони України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 р., „Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13 жовтня 1992 р., „Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 р., „Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 р., „Про виключну (морську економічну зону України)” від 16 травня 1995 р. та інші.
У наукових дослідженнях проблематика адміністративно-правових режимів найчастіше розглядається з погляду забезпечення національної безпеки при виникненні різних загроз. У той же час в юридичній літературі вивченню та аналізу адміністративно-правових режимів особливих територій приділяється недостатньо уваги, відзначається відставання теорії з цього питання від законотворчості. Разом з тим, питання узагальнення та класифікації діючих адміністративно-правових режимів особливих територій, а також проблеми реалізації й удосконалення законодавства у цій галузі до теперішнього часу не були предметом окремого монографічного дослідження.
Ця обставина зумовила актуальність і необхідність проведення наукового дослідження з аналізу законодавства та класифікації існуючих адміністративно-правових режимів особливих територій.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених різних шкіл і напрямів: правознавців, істориків, філософів, соціологів, фахівців у галузі загальної теорії управління і теорії управління у сфері забезпечення правопорядку, а також у галузі адміністративного права. Для формулювання наукових положень і висновків дисертант спирався на фундаментальні праці класиків політико-правової думки (Г. Гегеля, І. Канта, Платона); російських учених XVIII - XX ст. (І.Є. Андрієвського, В.Б. Рушайло, Д.М. Бахраха); праці фахівців теорії управління у сфері правопорядку та адміністративного права: В. Аверянова, М. Ануфрієва, І. Арістової, Г. Атаманчука, В. Афанасьєва, О. Бандурки, Д. Бахраха, І. Бачило, К. Бєлякова, Ю. Битяка, В. Білоуса, Г. Бребана, А. Васильєва, Л. Воронової, В. Гаращук, І. Голосніченка, В. Грохольського, Б. Гурне, С. Гусарова, Є. Додіна, М. Дорогих, В. Заросила, Д. Зєркіна, В. Ігнатова, С. Ківалова, В. Коваленка, В. Колпакова, А. Комзюка, Ю. Кравченка, О. Кузьменко, С. Кузніченка, Б. Курашвілі, В. Курила, М. Кучерявенка, Б. Лазарєва, О. Негодченка, Н. Нижник, В. Олефіра, О. Остапенка, В. Пєткова, С. Пєткова, М. Піскотіна, Д. Приймаченка, Т. Проценка, Г. Райт, Л. Савченко, Г. Саймон, Ю. Старілова, С. Стеценка, М. Стрельбицького, Н. Тиндик, Ю. Тихомирова, Г. Туманова, В. Цвєткова, В.Шамрая, В. Шкарупи, Л. Юзькова, О. Ярмиша та інших.
Як нормативно-правова база, використовувалися Конституція України, нормативно-правові акти України. При підготовці висновків і пропозицій дисертант спирався на аналіз історичних джерел, що стосуються виникнення та розвитку особливих адміністративно-територіальних утворень.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планових досліджень Міністерства внутрішніх справ України („Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України на 2005-2010 роки”). Обрана тема дослідження безпосередньо пов’язана із виконанням завдань Указу Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Роботу виконано за напрямом плану науково-дослідних робіт на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка.
Тему дисертаційного дослідження затверджено рішенням вченої ради Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ 22 листопада 2007 року (протокол № 3).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі комплексного вивчення, узагальнення й класифікації діючих правових режимів особливих адміністративно-територіальних утворень; виявити існуючі проблеми в їхній правовій регламентації та реалізації; підготувати пропозиції щодо удосконалення законодавства про правові режими з особливих адміністративно-територіальних утворень.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:
- визначити поняття „особливі адміністративно-територіальні утворення” і їх види;
- дослідити зміст правових режимів особливих адміністративно-територіальних утворень та їх ознаки;
- визначити критерії розмежування правових режимів особливих адміністративно-територіальних утворень;
- проаналізувати становлення й розвиток законодавства у цій галузі;
- виявити проблеми реалізації законодавства про правові режими закритих адміністративно-територіальних утворень;
- визначити роль адміністративної відповідальності в забезпеченні виконання вимог режимів закритих адміністративно-територіальних утворень;
- підготувати пропозиції з удосконалення адміністративного законодавства в даній галузі.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу встановлення і реалізації адміністративно-правового статусу режимів особливих адміністративно-територіальних утворень.
Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус режимів особливих адміністративно-територіальних утворень.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні дослідні принципи й засади наукового дослідження – принципи об’єктивності, історизму, причинності та світоглядного плюралізму. Для виконання завдань дослідження використано як традиційні юридичні, так і сучасні конкретно-соціологічні методи, серед них порівняльний метод, аналіз документів, метод експертних оцінок тощо.
Методологія дослідної роботи ґрунтувалась на принципах єдності теорії й практики, дотримання об’єктивності щодо емпіричного вивчення предметів і явищ. Зокрема, історико-правовий використовувався при дослідженні особливостей адміністративно-територіальних утворень на різних етапах їх розвитку (підрозділ 1.1, 1.2); порівняльно-правовий – при дослідженні та аналізі адміністративно-територіальних утворень та їх значення у забезпеченні національних інтересів і національної безпеки (підрозділ 1.3); соціологічний – у процесі збору та накопичення наукової інформації про об’єкт і предмет дослідження (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4); системно-структурний – у ході аналізу сучасного стану адміністративно-територіальних утворень України (підрозділ 2.1, 2.2, 2.3, 2.4); логіко-юридичний – для розробки науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та відомчих нормативних актів (розділи 2–3).
Наукова новизна одержаних результатів визначається як постановкою проблеми, так і підходом до її дослідження з урахуванням розробленості відповідних питань.
Дисертація є комплексним монографічним дослідженням, у якому з позицій адміністративного права досліджені сутність правових режимів особливих адміністративно-територіальних утворень, їх види, проблеми реалізації законодавства в цій галузі, підготовлені пропозиції щодо його удосконалення. На основі вивчення і аналізу нормативно-правових актів та наукових праць, вивчення зарубіжного досвіду у дисертації:
уперше:
- сформульовано поняття „особливі адміністративно-територіальні утворення”. До особливих територій слід віднести певні ділянки місцевості, для яких українським законодавством встановлений спеціальний режим господарської діяльності, природокористування, охорони цих територій або діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, їх посадових осіб, громадських об’єднань з метою захисту основ конституційного ладу, здоров’я, прав і законних інтересів громадян, забезпечення оборони й безпеки держави;
- обґрунтовуються критерії розподілу сухопутної території України на особливі її види: 1) за соціальною, економічною, екологічною характеристикою території; 2) за можливістю здійснення містобудівної діяльності на даній території; 3) за придатністю території для розселення);
- сформульовано поняття „правовий режим особливих адміністративно-територіальних утворень”;
- обґрунтовані критерії класифікації особливих адміністративно-територіальних утворень та їх правових режимів;
- досліджено сутність правових режимів особливих адміністративно-територіальних утворень, їх види, проблеми реалізації законодавства в цій галузі, підготовлені пропозиції щодо їх удосконалення;
- обґрунтовано необхідність прийняття закону про закриті адміністративно-територіальні утворення, на підставі якого будуть ухвалюватися закони про конкретні особливі території;
удосконалено:
- поняття правових режимів особливих адміністративно-територіальних утворень. Правовий режим особливих адміністративно-територіальних утворень автор визначає як спеціальний порядок здійснення господарської, природоохоронної, містобудівної та іншої діяльності, а також функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій на певній території з метою захисту правоохоронних інтересів особи, суспільства й держави.
- особливості правового регулювання правових режимів особливих адміністративно-територіальних утворень. До особливостей цих режимів автор відносить використання таких прийомів регулювання, як: а) зонування території, тобто розподіл її на певні ділянки, на яких встановлюються особливі правила, сукупність яких складає зміст відповідного режиму; б) створення постійних або тимчасових органів для реалізації режимних правил; в) покладання на ці органі обов’язку щодо застосування заходів адміністративного примусу з метою виконання вимог режиму; г) установлення особливих правил життєдіяльності населення, господарської та іншої діяльності, пересування і перебування на режимній території тощо; д) установлення і закріплення правового становища носія режиму (об’єкта) - статусу різних категорій, особливо охоронюваних природних територій, закритого адміністративно-територіального утворення, санітарно-захисних зон і т.п.
- класифікації правових режимів особливих адміністративно-територіальних утворень. Здобувач робить висновок щодо неможливості здійснення класифікації правових режимів за однією підставою. Він обґрунтовує такі критерії їх розмежування, як мета введення режиму, час його дії, види й призначення території, юридична чинність нормативних правових актів, що регламентують режим, можливість розселення;
дістали подальший розвиток:
- дослідження окремих проблеми правового регулювання режиму окремих особливих територій;
- пропозиції з удосконалення законодавства про правові режими особливих (закритих) адміністративно-територіальних утворень. Вони підготовлені з метою усунення виявлених недоліків правового регулювання і проблем реалізації правових норм, що регулюють режими особливо охоронюваних природних територій, особливих економічних зон, територій, на яких установлено режим надзвичайного або воєнного стану та ін.;
- формулювання пропозицій щодо усунення протиріч, наявних у Кодексі України про адміністративні правопорушення у частині застосування адміністративних стягнень за невиконання режимних правил на території особливих адміністративно-територіальних утворень. Робиться висновок про те, що важливим засобом забезпечення дотримання режимів особливих територій є встановлення адміністративної відповідальності за порушення вимог цих режимів.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що його висновки, пропозиції та рекомендації узагальнюють і доповнюють наукові знання про сутність адміністративно-правових режимів, розвивають теорію цього інституту.
Дисертація містить теоретичні положення, сукупність яких, з урахуванням встановлених ВАК критеріїв, можна кваліфікувати як новий перспективний напрям у вивченні інституту адміністративно-правових режимів. Сформульовані і аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані:
у науково – дослідній – для подальшої розробки інституту правових режимів особливих адміністративно-територіальних утворень;
у правотворчій сфері – у результаті дослідження сформульовано конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства про адміністративно-правові режими особливих територіальних утворень і практики його застосування;
- у сфері правозастосування – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації можуть бути використані з метою вдосконалення законодавства про адміністративно-правові режими особливих територій;
у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін „Адміністративне право”, „Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, „Управління в ОВС”.
Основні висновки дисертаційного дослідження активно впроваджувалися в діяльність державних органів виконавчої влади, зокрема: теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі в Академії праці і соціальних відносин ФПС України при викладанні модулів “Адміністративне право”, “Фінансове право”, “Податкове право” (акт про впровадження від 22.02.2010 року), а також під час проведення занять з підвищення кваліфікації працівників органів державної влади Рівненського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій (довідка №01-06/143 від 30.06.2010 року).
Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що характеризують наукову новизну дослідження, а також теоретичне та прикладне значення його результатів одержані дисертантом особисто. В наукових працях здобувача за темою дисертації, наведених у списку опублікованих праць, викладено та використано лише особисті напрацювання.
Апробація результатів дослідження. Наукові положення, основні результати дослідження та їх практичне застосування обговорювались на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту ЛДУВС та науково-практичних конференціях, а саме: Актуальні проблеми держави і системи права України в умовах світової глобалізації. (м.Київ, 15 березня 2007 року); Державна політика розвитку цивільної авіації ХХІ століття: економічний патріотизм і стратегічні можливості України. (м.Київ, 7-8 лютого 2008 року); Проблеми формування і розвитку громадянського суспільства. (м. Київ, АПСВ, 23-25 лютого 2011 року); Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України. (м. Київ. НУБіП України, 19-20 травня 2011 року).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, опубліковані автором у 8 наукових працях, чотири із них - у наукових журналах, що є фаховими з юридичних наук, і чотири у збірниках матеріалів наукових і науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації зумовлена метою, завданнями та логікою дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують десять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 182 сторінки; список використаних літературних джерел – 17 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинних законодавчих та підзаконних нормативних актів, значного теоретичного осмислення низки наукових праць, нами сформульовано висновки і пропозиції, спрямовані на вдосконалення нормативної бази адміністративно-територіальних утворень з особливим адміністративно-правовим режимом діяльності. Основні з них такі:
1. Діючі у правовій системі адміністративно-правові режими особливих територій різноманітні та багатогранні. Кожен з них спрямований на встановлення оптимальних, з погляду держави, громадських відносин на конкретній території, забезпечує виконання певних соціальних процесів.
Регулювання правового статусу територій здійснюється як у зв’язку з адміністративно-територіальним поділом держави, так і з іншою соціальною метою. Для реалізації цієї мети на певних (особливих) територіях встановлюється відмінний від звичайного адміністративно-правовий режим (режим природокористування, ведення господарської діяльності, відвідування цих територій і т.п.).
Головним призначенням таких режимів є забезпечення недоторканності інтересів громадян, суспільства та держави на конкретній території. Для цього встановлюється детальна регламентація діяльності державних і недержавних органів, поведінки громадян, деякі обмежувальні заходи, контроль і нагляд за належним здійсненням правовідносин на даній території.
Адміністративно-територіальним утворенням з особливим режимом функціонування ми пропонуємо назвати утворення, що має органи місцевого самоврядування та інші спеціальні органи управління, у межах якого розміщені промислові підприємства з розробки, виготовлення, збереження, утилізації та переробки радіоактивних та інших матеріалів, військові та інші об’єкти, для яких необхідно мати особливий режим безпечного функціонування та охорони державної таємниці, у тому числі спеціальні умови проживання громадян.
Аналізуючи законодавство було встановлено, що регулювання адміністративно-правових режимів особливих територій здійснюється як на місцевому, так і державному рівнях нашої держави.
2. Адміністративно-правовий режим особливих територій можна визначити як спеціальний порядок здійснення господарської, природоохоронної, містобудівної та іншої діяльності, а також функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій на певній території з метою захисту права інтересів особи, суспільства і держави, що охороняються.
3. Обґрунтовано та запропоновано поділ території держави залежно від її призначення на види:
1) Територія (адміністративно-територіальні одиниці) загального призначення, у межах яких встановлений звичайний правовий режим.
2) Території спеціального призначення. На цих територіях встановлюються спеціальні правові режими господарської діяльності, охорони. Запропонований такий поділ особливих адміністративно-територіальних утворень: санітарно-захисні зони; економічні зони; прикордонні зони; території об’єктів історико-культурної спадщини; смуги автомобільних шляхів загального користування; смуги відведення залізниць; прибережні захисні смуги водних об’єктів; території спеціальної державно-правової охорони (закриті адміністративно-територіальні утворення); міста-курорти; території, на яких вводиться режим надзвичайного стану або воєнного стану; території, які піддані впливу надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру; радіаційно забруднені ділянки території (зони радіоактивного забруднення); зона екологічного лиха.
Класифікація адміністративно-правових режимів особливих територій буде сприяти систематизації нормативних правових джерел, що регламентують ці режими, підвищенню ефективності реагування органів виконавчої влади на екстраординарні ситуації та здійснення адекватного регулювання територій, що мають особливий правовий статус.
4. Зміст законодавчих актів з адміністративно-правових режимів повинен максимально вичерпувати все коло питань, що стосуються як правового положення суб’єктів конкретного режиму, так і можливого розвитку відносин між ними. Різного роду делегування прав у вигляді посилань до наступного видання додаткових відомчих інструкцій з тих або інших істотних правових елементів режиму повинні бути відсутніми.
Отже, потрібно, по-перше, якнайшвидше прийняти закон, що регулював би відносини на адміністративно-територіальних утвореннях з особливим режимом діяльності (наприклад, закон „Про адміністративно-територіальне утворення з особливим режимом функціонування”), внести на розгляд Верховної Ради України перелік законодавчих актів, до яких необхідно внести зміни та доповнення у зв’язку з прийняттям такого Закону; привести раніше прийняті нормативні акти у відповідність до такого закону, а також забезпечити перегляд та скасування міністерствами і відомствами їх нормативних та інших актів, що суперечать йому; та, по-друге, якщо ж згодом виникне необхідність урегулювати деякі питання режиму на більш низькому рівні, то всі додаткові підзаконні акти (інструкції й ін.), що мають правове значення, повинні бути затверджені органом, який прийняв нормативний акт.
5. Виявлені недоліки правового регулювання й проблеми реалізації національного законодавства про адміністративно-правові режими окремих територій. Зокрема, щодо виконання вимог режимів: територій, забруднених радіоактивними речовинами; особливо охоронюваних природних територій; санітарно-захисних зон; особливих економічних зон, території дії надзвичайного або воєнного стану. Було з’ясовано, що на територіях, де рівень радіаційного забруднення майже такий, як і у зоні самої Чорнобильської АЕС, продовжують жити тисячі людей. Вони змушені вживати в їжу продукти, радіоактивність яких у 5-6 разів перевищує припустимі норми.
Держава не виконує своїх зобов’язань стосовно осіб, які зазнали впливу радіоактивного опромінення, що викликало тисячі судових позовів до органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування.
Відзначаються порушення режиму санітарно-захисних зон у частині що стосується проживання громадян у цих зонах, а також кордонів цих зон.
Виявлено порушення режиму особливо охоронюваних природних територій: будівництво житлових будинків на територіях природоохоронного й рекреаційного призначення.
6. Важливим засобом забезпечення дотримання режимів різних територій є встановлення юридичної відповідальності за порушення режимних правил. Залежно від характеру й суспільної небезпеки цих порушень передбачається кримінальна й адміністративна відповідальність. Підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення містить ознаки адміністративних правопорушень режимів особливих територій. Але норми КпАП, що містять ознаки складу цих правопорушень, не згруповані в окремій главі, а знаходяться в особливій частині, залежно від об’єкта правопорушення. Ми вважаємо даний недолік потрібно усунути за необхідне усунути існуючий недолік.
7. Питання адміністративної відповідальності посадових осіб у законодавстві України розроблені недостатньо повно. Тому пропонуємо наступне визначення винності посадової особи. „Посадова особа вважається винною у здійсненні адміністративного правопорушення, якщо буде встановлено, що у посадової особи або її представників була можливість для дотримання правил і норм, за порушення яких Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, але зазначеними особами не були вжиті всі залежні від них заходи для їхнього дотримання”.
Розглянувши особливості адміністративно-правових режимів на закритих територіях, а саме обмеження на польоти над територією, обмеження на ведення будь-якої діяльності, а також порядок в’їзду та постійне знаходження на особливих територіях, встановлено. що існує велика кількість нормативно-правових актів, які регулюють цю діяльність. Це ускладнює процес контролю, отже, ми вважаємо вкрай необхідним створення закону „Про закриті адміністративно-територіальні утворення”.
Обсяг роботи дозволив зупинитися лише на деяких проблемах реалізації законодавства в розглянутій галузі. Їх вирішення буде сприяти покращенню якості законодавчого регулювання адміністративно-правових режимів особливих територій в Україні.
На даний час інститут адміністративно-правових режимів особливих територій являє собою малодосліджену галузь науки адміністративного права. Викладена у представленій роботі концепція цього інституту спрямована на розвиток теорії адміністративно-правових режимів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні / В.Б. Авер’янов – К. : Ін Юре, 1997. – 48 с.
2. Административное право Украины: учебник / под общ. ред. С.В. Кивалова. – Х. : Одиссей, 2004. – 880 с.
3. Административное право: ученик / под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. – М. : Юристъ, 2000. – 726 с.
4. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред.. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. Ун-ту внутр.. справ, 2004. – 480 с.
5. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін. /за ред. Ю. П. Битяка. – Харків : Право, 2001. – 528 с.
6. Адміністративне право України. Академічний курс: Підр.: у двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б.Авер’янов – К. : Юридична думка, 2004. – 584 с.
7. Адміністративне право України. Академічний курс: Підр.: у двох томах: Том 2. Особлива частина / Ред. колегія: В.Б.Авер’янов – К. : Юридична думка, 2004. – 584 с.
8. Адміністративне право України: підручник для юрид. вузів і фак. / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.]. /за ред. Ю. П. Битяка. – Харків : Право, 2000. – 520 с.
9. Актуальні проблеми створення системи оцінки зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці України: Вип. 20 / За заг. ред. В.П. Горбуліна – К. : 2005. – 344 с.
10. Алексеев С. С. Общая теория права. курс 2-х т. / С. С. Алексеев. – М. : Юридическая литература, 1981. –Т. 1. – 1981. – 529 с.
11. Алексеев С. С. Общая теория права. курс 2-х т. / С. С. Алексеев. — М. : Юридическая литература, 1982. —Т. 2. — 1982. — 359 с.
12. Бабурін С.Н. Територія держави: правові й геополітичні проблеми / С.Н. Бабурін – М., 1997. – 524 c.
13. Баймуратов М.О. Міжнародне право / М.О. Баймуратов – Х. : Одіссей, 2002. – 672 с.
14. Бакуменко В.Д. Сучасні підходи до вирішення проблем Чорнобильської Зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення / Бакуменко В.Д., Проскура М.І., Холоша В.І. – К : Вид.-во УАДУ, 2000. – 152 с.
15. Батурин С.Н. Территориальние режими и территориальние спори: государственно-правовие проблеми / С.Н. Батурин. – М., 2001. – 543 с.
16. Батурин С.Н. Территория государства. Правовие и геополитические проблеми / С.Н. Батурин. – М., 1997. – 423 с.
17. Бахрах Д. Н. Индивидуальные субъекты административного права / Д. Н. Бахрах // Государство и право. – 1994. – № 3. – С. 16-24.
18. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов / Д.Н. Бахрах. – М. : Норма-ИНФРА, 2002. – 445 с.
19. Бирюков П.Н. Международное право: Учебное пособие / П.Н. Бирюков – М. : Юристъ, 2000. – 416 с.
20. Битяк Ю.П. Проект Закону „Про службу в органах виконавчої влади та їх апараті” / Битяк Ю.П., Петришин О.В. // Вісник Академії правових наук України. – X., 1998.– № 1. – С. 150-169.
21. Бибик В.В. Административно-правовой режим закрытого административно территориального образования Российской Федерации / Бибик В.В. // Митна справа. – 2011. - №4, частина 2. – С. 352-357.
22. Василенков П. Т. Органы советского государства и их система на современном этапе / П. Т. Василенков. – М.: Юрид. лит., 1967. –230 с.
23. Васильєв А. С. Адміністративне право України: підручник / А. С. Васильєв. – Харків : Одисей, 2001. – 288 с.
24. Венедиктов В.С. Юридична відповідальність працівників ОВС: монографія / В. С. Венедиктов. – Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – 269 с. – (Знання).
25. Виконавча влада і адміністративне право / [В. Б. Авер’янов, О. Ф.Андрійко, Ю. П. Битяк, Н. В. Кізіма, В. Л. Коваленко]; под ред. В. Б. вер’янова. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре", 2002. – 668 с. – (Серія наукових видань „Адміністративно-правова реформа в Україні”).
26. Водний кодекс України: Закон України від 6 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 24. – Ст.189.
27. Герасименко Є.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право”. – К., 2000. – 21 с.
28. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст.144.
29. Гроций Г. О праве войны и мира/ Гроций Г. – М., 1994. – 223 с.
30. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., 1999. – 272 с.
31. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., 1998. – 432 с.
32. Жариков Ю.Г. Градостроительство и земля / Жариков Ю.Г. // Советское государство и право. 1984. – №4. – С. 47-53.
33. Забарний Г. Г. Адміністративне право України: навч. посіб. / Г.Г.Забарний, Р. А. Калюжний, В. К. Шкарупа – К. : ПАЛИВОДА, 2003. – 212 с.
34. Земельний Кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст.27.
35. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д Шаргородский – М. : Юрид. лит. Союзиздат, 1961. – 381 с.
36. Історія держави і права України: підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: у 2 ч. / [А. Й. Рогожин, М. М. Страхов, В. Д. Гончаренко та ін.] ; за ред. Рогожина А.Й. – К. : Ін Юре. – 1996. – Ч.1. – 1996. – 368 с.
37. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права: Підручник / Кельман М.С., Мурашин О.Г. Хома Н.М. – Львів : Новий Світ-2000, 2007. – 584 с.
38. Киселева О. М. Поощрение как метод правового регулирования: автореферат дис. канд. юрид. наук. / О. М. Киселева – Саратов, 2000. – 38 с.
39. Ківалов С. В. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла. – 2-е вид.перер. і доп. – Одеса: Юридична література, 2002. – 312 с.
40. Клименко Б.М. Государственная территория. Вопросы теории и практики межнародного права / Клименко Б.М. – М., 1974. – 278 с.
41. Кобринський В. Принципи контролю у сфері національної безпеки України / В. Кобринський // Підприемство, господарство і право, 2007. –№ 6. – С. 79-83.
42. Ковалев А.А. Африка и Мировой океан. Международно-правовой аспект / Ковалев А.А. – М., 1997. – 168 с.
43. Коваль Л. В. Административно-деликтное отношение/ Л. В. Коваль. – К.: Вища школа, 1979. — 230 с.
44. Кодекс адміністративного судочинства України: за станом на 24 січня 2008 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське видавництво, 2008. – 104 с. – (Бібліотека офіційних видань).
45. Кодекс Украины об административных правонарушениях: науч.-практ. коммент.; под общей ред. А.С. Васильева. – Харьков.: ООО “Одиссей”, 2002. – 1040 с. – (Серия „Законы Украины”).
46. Кодекс України про адміністративні правопорушення: станом на 16 квітня 2007 р. / Верховна Рада України. – К.: Парламентське вид-во, 2007. – 232 с. –(Бібліотека офіційних видань).
47. Колишні військові території – випробування цивільним життям: Потрібність „непотрібних” територій // Інформаційно-аналітичне видання УНЦПД № 8, вересень-листопад 2003. – 39 с.
48. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник / В.К. Колпаков., О. В. Кузьменко. К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
49. Коновалов В.А., Севрюков Д.В., Хасянов Р.С. Многорубежная защита. Особенности охраны периметра в обеспечении комплексной безопасности особо важных объектов / В.А. Коновалов, Д.В. Севрюков, Р.С. Хасянов // Системы безопасности. 2007. – №3. – С. 18-21.
50. Коновалов В.А., Севрюков Д.В., Хасянов Р.С. Рубежи защиты важных объектов. Инженерно-техническая укрепленность в системах комплексной безопасности / В.А. Коновалов, Д.В. Севрюков, Р.С. Хасянов // Системы безопасности. 2007. – №1. – С. 20-24
51. Конституция Российской Федерации. Официальное издание. – М. : Юридическая литература. – 1997, – 64 с.
52. Конституційне право / [В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький, О. В. Городецький, М. І. Корнієнко, Є. Я. Кравець]; під ред. В. Ф. Погорілка. – [2-е вид., доопрац.]. – К.: Наукова думка, 2000. – 732 с.
53. Конституція України / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 59 с. – (Серія „Закони України”).
54. Краснова И.О. Земельное право: элементарный курс / Краснова И.О.– Киев. : Юристъ, 2003. – 172 с.
55. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України України. – 2004. – №.– Ст. 21.
56. Кузніченко С. Надзвичайні спеціальні адміністративно-правові режими у законодавстві України / С. Кузніченко // Право України. – 2000. – № 12. – С. 20-24.
57. Лісовий кодекс: Закон України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.
58. Макаренко В. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю / В. Макаренко // Право України. – 2001. – № 2 – С. 114-119.
59. Марчук Є. Дилема України: Безнадійне відставання або рух на випередження / Є. Марчук // День. – 2000. – №156. – Режим доступу до журн. : http://dgerelo.org.ua/statti/sociopolis_model.htm.
60. Международное право. Учебник для вузов / [Г. В. Игнатенко, О. И.Тиунов]. – М. : НОРМА–ИНФРА, 1999. – 584 с.
61. Митна справа: Митний кодекс України. Нормативно правові акти. – Київ : Юрінком – Інтер, 2002. – с.150.
62. Митний кодекс України: Закон України від 11 липня 2002 року // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
63. Муніципальне право України: підручник / [В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький, М. О. Баймуратов, М. І. Корнієнко, Б. А. Пережняк]. під ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
64. Настюк В.Я Адміністративно-правові режими у сфері національної безпеки та протидії тероризму. Монографія / Настюк В.Я.– К. : КНЦ, 2008. – 245 с.
65. Науково-практичний коментар земельного Кодексу України / [В.М. Семчик]. – К. :2001.
66. Новик В.П. Поняття адміністративно-територіального устрою в Україні. Теоретичні та прикладні питання державотворення / В.П. Новик //on-line збірник наукових праць ОРІДУ НАДУ при Президентові України, випуск 2.
67. О закрытом административно-территориальном образовании: Закон Российской Федерации от 14 июля 1992 г. Режим доступа: http://wbase.duma.gov.ru
68. Овдин В. Под „крышей” секретных исследований / Овдин В. // Зеркало недели / власть. – № 34 (409).– 7- 13 сентября 2002. – Режим доступу до журн. : http://www.zn.kiev.ua.
69. Овсянко Д. М. Административное право : учебное пособие для юрид.фак. и ин-тов / Д. М. Овсянко — М. : Юристъ, 1995. — 303 с.
70. Ожегов С.И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. — 18-е изд. — М. : Рус.яз., 1987. — 797 с.
71. Органи державної влади в Україні: структура, функції та перспективи розвитку: навч.посібник / [Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, Н. Г. Плахотнюк, Я. М. Бурч, Л. Т. Кривенко]; за заг.ред. Н. Г. Плахотнюк. – К.: ЗАТ „НІЧЛАВА”, 2003. – 284 с.
72. Осипов Ю. К. Подведомственность юридических дел / Ю. К. Осипов. –Свердловск: СЮИ, 1973. — 124 с.
73. Основи правознавства: навч. посіб. / [С. В. Ківалов, М. О. Баймуратов, Л. Р. Біла, Ю. Є. Полянський, Є. В. Додін]; під ред. С. В. Ківалова, М. П. Орзіха. – 2.вид., випр. і доп. – К. : Знання, 2001. – 364 с. – (Серія „Вища освіта ХХІ століття”).
74. Основны института административно-деликтного права / [Шергин А.П]. –М., 1999. – 265 с.
75. Перепилиця Г. Проблеми іноземної військової присутності / Г. Перепилиця // Флот України Морська держава. 2006.– С. 3.
76. Петришин А.В. Государственная служба / Историко-теоретические предпосылки / Сравнительно-правовой и логико-понятийный аналіз / А.В. Петришин – Харьков : Факт. – 1998. – 168 с.
77. Петришин О. В. Статус службової особи: природа, структура, спеціалізація : навч. посіб. за спец. „Правознавство” / О. В. Петришин. ¬ К.: НМКВО, 1990. – 76 с.
78. Пиголкин А. С. Нормы советского социалистического права и их структура / А. С. Пиголкин, С. Н. Братуся – М. : Госюриздат, 1960. – 164 с.
79. Повітряний кодекс України: Закон України від 04 травня1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 25. – Ст.274.
80. Положення про військові представництва на підприємствах, в установах і організаціях: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 57. – Ст. 1927.
81. Порядок створення зон митного контролю та їх функціонування. Митне законодавство України. – Київ, 2007. – 201 с.
82. Про автомобільні дороги: Закон України від 8 вересня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 51. – Ст. 556.
83. Про адміністративно-територіальне утворення з особливим режимом функціонування: проект Закону від 22 липня 1998. – Режим доступу: gska2.rada.gov.ua.
84. Про біженців: Закон України від 21 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст.. 250.
85. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 29. – Ст. 397.
86. Про державне оборонне замовлення: Закон України від 3 березня 1999 року // Відомості Верховної Ради. – 1999. – №17. – Ст.111.
87. Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання: Закон України від 20 лютого 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 23. – Ст.148.
88. Про державний кордон: Закон України від 4 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2 – Ст. 5.
89. Про Державну прикордонну службу України: Закон України 03 квітня 2003 року // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 27. – Ст.208.
90. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст.93.
91. Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру : Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. – Ст. 41.
92. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 50. – Ст. 676.
93. Про залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. – №40. – Ст. 183.
94. Про затвердження державної цільової соціальної програми протимінної діяльності Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на 2009-2012 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2009 року № 131 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 14. – Ст. 427.
95. Про затвердження загальних вимог до облаштування пунктів пропуску через державний кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 1580.
96. Про затвердження Інструкції з планування та використання тимчасово зарезервованого повітряного простору та умовних маршрутів обслуговування повітряного руху: Інструкція Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 22 травня 2006 // Офіційний Вісник України. – 2006. № 23. – Ст. 1733.
97. Про затвердження Інструкції про порядок розміщення на територіях пунктів пропуску через державний кордон України підприємств, що здійснюють господарську або іншу діяльність, пов’язану із забезпеченням діяльності пунктів пропуску, і підприємств (установ) сфери обслуговування: Наказ Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24 січня 2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 9. – Ст. 572.
98. Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України: Постанова Кабінету Міністрів від 06 травня 1996 р. – Українська митниця – 2: Довідник. – Київ : Лібра, 1997. – с. 531.
99. Про Затвердження Положення про використання повітряного простору України: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – № 14. – Ст. 727.
100. Про затвердження Положення про воєнізовану охорону об’єктів Збройних Сил України та Інструкції з організації та несення служби воєнізованою охороною на об’єктах Збройних Сил України: Наказ Міністерства оборони України від 20квітня 2001року // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 19. – Ст. 821.
101. Про затвердження Положення про зону особливого режиму в районі державного кордону України з Республікою Молдова: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 1992 року // www. rada.gov.ua.
102. Про затвердження Положення про зону прикордонного контролю : Наказ Голови Державного комітету у справах охорони Державного кордону України від 6 лютого 1998 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 9. – Ст. 357.
103. Про затвердження Положення про порядок видачі тимчасового дозволу на здійснення міжнародних польотів з (до) аеропортів (аеродромів), в яких відсутні пункти пропуску через державний кордон України: Наказ Мінтранс, Міноборони, Держкомкордон від 20 грудня 1996 року // www. rada.gov.ua.
104. Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486 // Зібрання постанов Уряду. – 1996. – № 10. – Ст. 318
105. Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму охорони на території забороненої зони та контрольованої зони гідроелектротехнічних споруд: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року // Офіційний Вісник України. – 2004. – №. 13. – Ст. 900.
106. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 8 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000.– № 40.– Ст. 337
107. Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власност: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – № 12. – С. 162.
108. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13липня 2000 року // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 42. – Ст. 348
109. Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій: Указ Президента України від 26 березня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 13. – Ст. 100.
110. Про курорти: Закон України від 5 жовтня 2000 року // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 50. – Ст.435
111. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
112. Про міграцію: Закон України від 7 червня 2001 року // ВВР. – 2001. – № 41. – Ст. 197.
113. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 24. – Ст.170.
114. Про оборону України: Закон України від 6 грудня 1991 року // Відомості Веровної Ради Україи. – 1992. – № 9. – Ст. 106
115. Про оголошення окремих територій Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей зонами надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 31 липня 2008 року // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 35. – Ст. 275.
116. Про організацію діяльності відомчої воєнізованої охорони Міністерства палива та енергетики України: наказ Міністерства палива та енергетики від 08 жовтня 2007 року // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 88. – Ст. 3224.
117. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 8 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 39. – Ст. 333.
118. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991.– № 41. – Ст. 546.
119. Про питну воду та питне водопостачання: Закон України від 10 січня 2002 року № 2918-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16. – Ст. 112.
120. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 18. – Ст. 101.
121. Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України: Закон України від 22 лютого 2000 року // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 17. – Ст. 122.
122. Про Порядок складання паспортів річок і Порядок установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними: Постанова Кабінету Міністрів від 14 квітня 1997 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 16.
123. Про Правила дорожнього руху: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 41. – Ст. 1852.
124. Про правовий режим воєнного стану: Закон України 6 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради. – 2000.– № 28 – Ст. 224.
125. Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 51.
126. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 року // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 23. – Ст. 176.
127. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 27 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради України – 1991. – № 16. – Ст. 198.
128. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994.– № 23. – Ст. 161.
129. Про прикордонний режим: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 30.
130. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502.
131. Про ратифікацію Угоди між державами – учасницями Північноатлантичного Договору та іншими державами, які беруть участь у програмі „Партнерство заради миру”, щодо статусу їхніх збройних сил та Додаткового протоколу до цієї Угоди: Закон України від 2 березня 2000 року // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 18 – Ст. 134.
132. Про ратифікацію Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту і Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України: Закон України від 24 березня 1999 року // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 18. – Ст. 157.
133. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11 грудня 2003 року // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
134. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 28 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 16. – Ст. 200.
135. Про Стратегію національної безпеки України: Указ Президента України від 12 лютого 2007 року № 105/2007 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 11. – Ст. 389.
136. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 року // Відомості Верховної Ради – 1994. – № 51. – Ст.446.
137. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів „район” та „район у місті”, які застосовуються в пункті 29 частини першої статті 85, частині п’ятій статті 140 Конституції України, і поняття „організація управління районами в містах”, яке вживається в частині п’ятій статті 140 Конституції України та в частині першій статті 11 Закону України „Про столицю України - місто-герой Київ”, а також щодо офіційного тлумачення положень пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України, пункту 41 частини першої статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно-територіальний устрій): Рішення Конституційного Суду України від 3 липня 2001 року № 11-рп/2001 vd20010713 vn11-рп/2001 Справа N 1-39/2001 // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 29. – Ст. 1327.
138. Розанов И.С. Административно-правовые режимы по законодательству Российской Федерации, их значение и структура / Розанов И.С. // Государство и право. – 1996. – № 9. – С. 84-91.
139. Рушайло В.Б. Административно-правовые режимы: Монография / Рушайло В.Б. – М. : Щит-М, 2000. – 264 с.
140. Сіліна А. Щодо визначення поняття „надзвичайна ситуація” / А. Сіліна // Підприємство, господарство і право. – 2007. – №5. – С. 72-74.
141. Сливка С. С. Професійна етика працівника міліції: монографія / С. С. Сливка. – Львів, 1995. – 126 с.
142. Словарь таможенных терминов / [Габричидзе Б.Н., Зобов В.Е.]. – М., 1993. – 200 с.
143. Старилов Ю. Н. Курс общего административного права : в 3 т./ Ю. Н. Старилов. — М. : Изд-во „Норма”. – 2002. – Т.1: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты. – 2002. – 728 с.
144. Теория государства и права / [под ред В.М. Корельского, В.Д. Перевалова]. – М., – 2000. – 616 с.
145. Теория государства и права: [Учебник для вузов по спец. „Правоведение"]/ [А. И. Денисов, В. Д. Зорькин, А. А. Кененов и др.]; под ред. А. И. Денисова. – М.: Юрид. лит., 1980. – 430 с.
146. Теорія держави і права : навч. посіб. / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков, В. П. Пастухов, В. О. Сумін]. – К. : Юрінформ, 1995. – 189 с.
147. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса / Ю.А. Тихомиров. – М. : Эксмо, 1998. – 798 с.
148. Транин А.А. Перспективи развития законодательства об особо охраняемих природних територіях / А.А. Транин // Советское государство и право. – 1990. – № 5. – С. 60-67.
149. Україна в 2007 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку: Експертна доповідь / За заг. ред.. Ю.Г.Рубана. – К. : НІСД, 2007. – 256 с.
150. Цвєткова Е.В. Правовая охрана окружающей среды в сельском хозяйстве / Е.В. Цвєткова. – М. : – 1989. – 247 с.
151. Шамрай В.О. Система забезпечення національної безпеки військовими формуваннями України / В.О. Шамрай // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2001. –№ 2 частина 1. – С. 117-122.
152. Щербак А. И. Правовая ответственность должностных лиц аппарата государственного управления / А. И. Щербак. — К.: Наук. думка, 1980. – 133 с.
153. Щербак А. И. Социальный механизм юридической ответственности должностных лиц / А. И. Щербак. – К.: Наук. думка, 1986. – 152 с.
154. Ярочкин В.И. Секьюритология – наука о безопасности жизнедеятельности / В.И. Ярочкин – М. : Ось-89, - 2000. – 400 с.