АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

brief description

Зміст

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3-12

РОЗДІЛ 1. Особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності органів державної податкової служби України

13-52
1.1. Поняття, зміст та суб’єкти адміністративно-юрисдикційної діяльності органів державної податкової служби України
13-32
1.2. Адміністративні правопорушення, що входять до адміністративної юрисдикції органів державної податкової служби
32-50
Висновки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50-52

РОЗДІЛ 2. Докази та доказування в адміністративно-юрисдикційній діяльності податкових органів України

53-90
2.1. Поняття, види та джерела доказів в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів державної податкової служби
53-72
2.2. Поняття, предмет, мета та зміст доказування в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів державної податкової служби України

72-89
Висновки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89-90

РОЗДІЛ 3. Удосконалення діяльності щодо збору, дослідженню, оцінки доказів та провадження у справах про адміністративні правопорушення, що підвідомчі податковим органам

91-164
3.1. Удосконалення механізму адміністративно-процесуальної діяльності органів державної податкової служби України по збиранню, дослідженню та оцінці доказів

91-113
3.2. Удосконалення механізму провадження в справах про адміністративні правопорушення, що підвідомчі органам Державної податкової служби України

113-163
Висновки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163-164

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
165-166

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
167-180

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
181-197

Вступ
Актуальність теми дослідження. Економічна реформа в Україні, розбудова соціально орієнтованої змішаної економіки не послабила, а, навпаки, загострила процеси боротьби з економічними правопорушеннями. Основна частка економічних злочинів тісно пов’язана з порушенням податкового законодавства. Несплата або неповна сплата суб’єктами господарювання податків, зборів та інших обов’язкових платежів призводить до невиконання дохідної частини бюджету, зриву державних програм, зниження затрат на соціальні потреби. Нестабільність і недосконалість податкової системи є головною причиною як зростання економічної злочинності в цілому, так і правопорушень у сфері оподаткування зокрема. Крім того причиною зростання економічної злочинності є невпорядкованість податкового і господарського законодавства.
Світовий досвід і практика господарювання показують, що для забезпечення своєчасного й повного надходження платежів, і особливо в сучасний період існування незалежної держави з перехідною економікою, нагальною постає потреба у створенні налагодженого механізму фінансово-податкового контролю. Необхідно зазначити, що спеціально створені органи державної податкової служби України заслуговують на особливу увагу у зв’язку із здійсненням ними контролю за виконанням суб’єктами підприємницької діяльності податкового законодавства та механізмом реагування на виконання ними його положень. Саме на ці органи покладені завдання зі здійснення контролю за своєчасністю та повнотою надходжень до бюджетів і державних цільових фондів податків, зборів, внесків, платежів та відрахувань, у зв’язку з чим органи ДПС України наділені юрисдикційними повноваженнями для здійснення поставлених перед ними завдань.
Значний вклад у дослідження різноманітних питань адміністративно-юрисдикційної діяльності правоохоронних органів внесли вчені В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, В.Т. Білоус, Ю.П. Бітях, В.В. Безугла, Д.А. Бекерська, І.Л. Бородін, В.С. Васильєв, Л.К. Воронова, І.П. Голосниченко, Є.В. Додін, М.М. Дорогих, С.Т. Кадькаленко, Р.А.Калюжний, С.В. Ківалов., Л.В. Коваль, В.Т. Комзюк, Ю.Ф. Кравченко, А.П. Клюшниченко, О.В. Негодченко, Н.Р. Нижник, В.І. Олефір, О.І. Остапенко, П.С. Пацурківський, В.П. Пєтков, О.П. Рябченко, А.О. Селіванов, М.М. Тищенко, В.В. Цвєтков, В.К. Шкарупа, В.М. Федотов, Я.М. Ярмиш.
Питання організації та діяльності органів державної податкової служби розглядалися в роботах Л.А. Савченко, М.П. Кучерявенка, А.В. Роздайбіди, Д. Семир’янова В.І. Полюховича, В.А. Предборського та інших науковців. Але, незважаючи на безумовну значимість робіт вказаних авторів, слід відмітити, що в них, в основному, функціонування органів податкової служби розглядалось через призму загальних проблем адміністративного та фінансового права, основна увага приділялась саме податкам і податковій системі. Відповідні розробки у цій сфері фактично відсутні.
Слід зазначити, що за останні роки в Україні захищені декілька дисертацій, в яких здійснено науково-теоретичну розробку питань державно-правової природи, системи, функцій і повноважень, відповідальності органів фіскального контролю, як елемента державного механізму. Зокрема, це наукові дослідження В.Т. Білоуса, А.Є. Гутника, О.П. Дзісяка, В.Р. Жвалюка, Т.Є. Кушнарьової, В.В. Лисенка, В.І. Полюховича, В.М. Поповича, Л.А. Савченко, І.П. Устинової та інших.
Аналіз законодавства і практики діяльності органів ДПС України дають обґрунтування необхідності проведення наукового дослідження адміністративно-юрисдикційної діяльності органів податкової служби, удосконалення механізму функціонування, розробки форм і методів їх діяльності. Недостатня наукова розробка даних проблем визначила актуальність теоретичного і науково прикладного аналізу початих докорінних перетворень у податковій сфері.
Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена такими основними факторами:
- Конституція України (ст. 67) визначила обов’язок кожного громадянина сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом, щорічно подавати до податкових інспекцій декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, врегульованому законом. Це зумовило активізацію процесу в напрямі вдосконалення, у тому числі і створення нової правової бази, діяльності податкових органів, уповноважених здійснювати адміністративно-юрисдикційну діяльність;
- на законодавчому рівні податкові органи, як органи, що виконують фіскальну функцію держави, виділені в окрему систему органів, що мають право здійснювати адміністративно-юрисдикційну діяльність. У той же час, питання удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності податкових органів поки що залишаються у спеціальних виданнях без належного аналізу їх діяльності. Це має першочергове значення для створення умов ефективної роботи податкових органів, зміцнення законності в їх діяльності;
- дослідження адміністративно-юрисдикційної діяльності, яка отримала активний розвиток у зв’язку із внесенням суттєвих змін 5 лютого 1998 року до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та прийняттям 21 грудня 2000 року Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”, зумовило актуальність теми, що відповідає положенням концепції адміністративної та податкової реформ. Дослідження адміністративно-юрисдикційної діяльності органів податкової служби належить до сфери міжгалузевої проблематики, оскільки зачіпає норми декількох галузей права, прямо пов’язаних з компетентністю податкових органів;
- актуальність дослідження адміністративно-юрисдикційної діяльності податкових органів обумовлена ще й тим, що в їх складі функціонують суб’єкти спеціальної компетенції - податкова міліція, удосконалення якої обумовлене активізацією її ролі та ефективністю боротьби з правопорушеннями в податковій сфері у сучасних умовах, необхідністю розробки нормативної бази.
Таким чином, тема дисертаційного дослідження належить до найбільш актуальної проблематики, яка зараз характеризує розвиток науки адміністративного права і процесу, а також управління у сфері державної виконавчої влади в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям, наукового дослідження знаходиться у безпосередньому зв’язку із загальною темою, яку розробляють кафедри і наукові підрозділи Національної академії державної податкової служби України. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою академії. Крім того, цей напрям досліджень відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, комплексній програмі профілактики злочинності на 2001 - 2005 рр., затвердженій Указом Президента України №1376/2000 від 25 грудня 2000 року та комплексному науковому проекту “Відповідальність за податкові правопорушення” (номер державної реєстрації №0102U000477).
Мета і завдання дослідження. Мета полягає у комплексній розробці основних положень щодо удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів ДПС України.
Відповідно до даної мети були визначені основні завдання:
- розкрити поняття, зміст та особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності органів ДПС;
- кваліфікувати адміністративні правопорушення, що входять до адміністративно-юрисдикційної діяльності органів ДПС;
- розглянути види та джерела доказів в адміністративно-юрисдикційній діяльності;
- узагальнити й проаналізувати предмет, мету та зміст доказування в адміністративно-юрисдикційній діяльності;
- визначити умови вдосконалення механізму адміністративно-юрисдикційної діяльності органів ДПС;
- дослідити механізм провадження у справах про адміністративні правопорушення, що підвідомчі органам ДПС, та шляхи його удосконалення;
- вивчити зарубіжний досвід із даної проблематики, розглянути можливості його використання у діяльності податкової служби;
- шляхом узагальнення теоретичних засад обґрунтувати на їх базі конкретні пропозиції й рекомендації щодо удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів ДПС.
Об’єктом дисертаційного дослідження є адміністративно-юрисдикційна діяльність органів ДПС України.
Предметом дослідження є адміністративна юрисдикція органів державної податкової служби як процес та засіб захисту прав громадянина.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є система методів і прийомів наукового пізнання. Основу в цій системі складає всезагальний метод пізнання, а також інші закони й категорії діалектики. На основі цього проблеми, які вирішуються у дисертації, розглядаються у єдності їх змісту й форми. Як загальнонаукові методи в дисертації використані структурно-функціональний аналіз, синтез, індукція, дедукція, метод спостереження.
На основі системно-функціонального методу в дисертації здійснена спроба диференціювати компетенцію органів ДПС, діяльність яких спрямована на здійснення адміністративної юрисдикції та розподіли їх обов’язків і функцій.
До використаних у роботі спеціальних наукових методів належать: логіко-нормативний, порівняльно-правовий, історико-юридичний, формально-догматичний метод, за допомогою якого була здійснена зовнішня юридична обробка матеріалу. Порівняльний і статистичний метод використовуються при аналізі результатів роботи органів ДПС України щодо здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності, на основі чого і проводились дослідження.
Використання вказаних та інших методів дослідження дозволило розв’язати теоретичні та практичні завдання, які визначили спрямування дисертації.
У процесі дослідження використовувалося широке коло літературних джерел з проблем адміністративного, фінансового, господарського права й процесу, кримінального процесу, теорії управління, економіки, соціології, психології.
Правову основу дослідження становлять: Конституція України, закони України, нормативні акти, галузеве законодавство України, відомчі нормативні акти, що врегульовують адміністративно-юрисдикційну діяльність органів державної податкової служби.
У процесі підготовки дисертації, поряд з роботами з адміністративного права, автор використовував праці з загальної теорії права, філософії, соціології, педагогіки, етики, психології.
Наукова новизна здобутих результатів полягає у тому, що в дисертації, застосовуючи новітні матеріали теоретичного і практичного характеру, узагальнено й представлено у завершеному вигляді адміністративно-юрисдикційну діяльність органів ДПС України. Обсяг обґрунтованих наукових джерел, вивчених й узагальнених практичних матеріалів дозволяє говорити про достовірність та наукову обґрунтованість результатів дослідження.
Питання удосконалення механізму адміністративно-процесуальної діяльності органів ДПС щодо збирання, дослідження та оцінки доказів, а також провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Автором вперше обґрунтовано ряд нових положень, концептуальних в теоретичному і практичному плані, що полягають у наступному:
- розширені поняття та змісту адміністративно-юрисдикційної діяльності органів податкової служби;
- проведенні правової характеристики адміністративних правопорушень, які підпадають під юрисдикцію органів ДПС України;
- створенні належних умов роботи органів управління щодо оперативного виконання та встановлення істини по справі;
- якісному проведенні ревізій за участю спеціалістів з метою зібрання необхідної кількості доказів за всіма обставинами справи;
- правильному оформленні процесуальних документів з метою усунення недоліків, що призводять до визнання їх недійсними;
уточнено:
- поняття, види та джерела доказів в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів податкової служби;
- предмет, мету та зміст доказування в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів ДПС України.
У дисертації дістали подальшого розвитку основні категорії побудови й діяльності податкових органів на підставі аналізу норм Конституції України та норм чинного законодавства України.
Практичне значення отриманих результатів. Теоретичне і практичне значення полягає у тому, що на основі викладених висновків і розроблених практичних рекомендацій організаційно-правового характеру поглиблено наукове обґрунтування правильності, державної податкової політики, яка проводиться в Україні, та її вплив на підвищення ефективності діяльності всіх підрозділів податкової служби держави.
Результати дисертаційного дослідження з актуальних проблем удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів ДПС можуть бути використані в практичній діяльності у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, що підвідомчі органам ДПС України. Виходячи з цього, запропоновані пропозиції й рекомендації можуть бути використані у:
а) науково-дослідницькій сфері – як основа для подальшої розробки основ теорії адміністративного права і процесу;
б) правотворчій сфері – як матеріали, які можуть бути використані при розробці концептуальних положень державної політики у сфері оподаткування, а також при підготовці і внесенні змін до чинних законодавчих і підзаконних актів;
в) правоохоронній сфері – як рекомендації щодо вдосконалення організаційних і теоретичних положень адміністративно-юрисдикційної діяльності органів ДПС;
г) навчальному процесі – як матеріали для підготовки відповідних розділів навчальних посібників з курсу “Фінансове право”, “Виявлення правопорушень у сфері оподаткування”, “Тіньова економіка та організована економічна злочинність” та інші, а також під час вивчення курсу “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність”, “Податкове право”, та у науково-дослідній роботі курсантів і студентів;
д) правовиховній сфері – як матеріал у роботі для підвищення рівня правової культури населення і професійного рівня працівників органів ДПС України.
Результати дисертаційного дослідження впроваджені у практичну діяльність оперативних та слідчих підрозділів податкової міліції ДПА України у вигляді методичних рекомендацій з питань: “Методика виявлення правопорушень при сплаті фіксованого сільськогосподарського податку суб’єктами сільськогосподарського виробництва”, “Щодо організації боротьби підрозділами податкової міліції у сфері оподаткування з незаконним обігом товарів”, “Викриття конвертаційних центрів, які займаються переведенням безготівкових коштів у готівку та відмиванням “брудних коштів”, “Викриття шкідливих цехів з виготовлення фальсифікованої алкогольної продукції”, “Виявлення та документування фактів незаконного ввезення, обігу та вивозу товарів через державний кордон України”, “Огляд типових схем ухилення від оподаткування у сфері агропромислового комплексу та методичні рекомендації щодо їх викриття”, “Протокольна форма досудової підготовки матеріалів у справах про ухилення від сплати податків”, “Щодо дій працівників податкової міліції з вилучення оригіналів фінансово-господарських та бухгалтерських документів СПД у сфері чинного законодавства”.
Особистий внесок здобувача. Теоретичні висновки й результати дисертаційного дослідження отримані на основі особистих досліджень автора. Дисертація є самостійною науковою роботою, у якій деякі питання вперше розглядаються в теорії адміністративного права і процесу, фінансового права, інші – викладені по-новому з урахуванням сучасного стану і розвитку науки, теорії і практики адміністративно-юрисдикційної діяльності органів ДПС України.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження неодноразово обговорювалися на засіданні кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії державної податкової служби України. Основні положення дисертації, висновки, узагальнення та пропозиції були оприлюднені на науково-практичних конференціях: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці” (Ірпінь, 16 – 17 травня 2002 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Статистична інформація про правопорушення і методи її аналізу” (Хмельницький, 22 – 23 травня 2002 року).
Сформульовані в роботі організаційні, тактичні і методичні рекомендації використовуються у практичній діяльності оперативними та слідчими працівниками податкової міліції.
Публікації. Основні теоретичні розробки і висновки дисертації викладено у трьох наукових статтях, які опубліковані у фахових збірниках. Ідеї та розробки, що належать Косарчуку В.П., Ляховичу В.А., у співавторстві з якими здійснена одна публікація, у дисертації не використовувалися.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатку. Загальний обсяг роботи становить 197 сторінок, основного тексту – 172 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ
За результатами проведеного дослідження необхідно відмітити, що при проведенні подальших розробок, які стосуються питань, пов’язаних із адміністративно-юрисдикційною діяльністю, є необхідним у якості предмета вивчення обрати адміністративно-юрисдикційну діяльність органів ДПС України.
В юридичній літературі в узагальненому вигляді під юрисдикційною діяльністю розуміють встановлену законодавством правомочність державного органу або посадової особи давати офіційну правову оцінку діям державних органів і посадових осіб, а також громадян з точки зору їх правомірності або неправомірності шляхом розгляду юридичних спорів і справ про правопорушення із застосуванням даних відповідно до закону встановлених ним санкцій до органів, організацій і осіб, які порушили норми права.
Дане визначення доцільно розповсюдити і на адміністративно-юрисдикційну діяльність, яку здійснюють органи державної податкової служби України.
З аналізу вищенаведеного поняття юрисдикційної діяльності, а також основних завдань, які ставляться перед податковими органами та виконуючих ними функцій, виділяють два напрями адміністративно-юрисдикційної діяльності податкових органів - здійснення правової оцінки виявлених у процесі проведення перевірок факторів правопорушень та прийняття рішень по встановленим в результаті цієї оцінки правопорушенням з метою застосування відповідальності.
Визначені в роботі риси, які притаманні адміністративно-юрисдикційній діяльності податкових органів можуть слугувати основою для проведення подальших розробок в цій сфері.
Розглянуті особливості, види та джерела доказів в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів ДПС, можуть також сприяти проведенню подальших загальнотеоретичних досліджень.
Визначені в дисертаційному дослідженні напрями механізму адміністративно-процесуальної діяльності органів державної податкової служби України по збиранню, дослідженню та оцінці доказів, а також удосконалення механізму провадження в справах про адміністративні правопорушення, що підвідомчі органам ДПС, повинні розглядатись як основа для розробки й впровадження в практичну діяльність органів ДПС нових принципів провадження, специфіки провадження по даній категорії справ, основні стадії адміністративного провадження.
З метою удосконалення механізму адміністративно-юрисдикційної діяльності органів державної податкової служби України, необхідно врахувати характерні ознаки, які притаманні юрисдикційній діяльності взагалі і адміністративній юрисдикції зокрема:
1. адміністративно-юрисдикційна діяльність органів ДПС України є частиною виконавчо-розпорядчої діяльності;
2. адміністративно-юрисдикційна діяльність органів ДПС є підзаконною яка ґрунтується на суворому дотриманні чинного законодавства;
3. даний вид діяльності не тільки базується на суворому дотриманні норм права, але і реалізується шляхом застосування таких норм, тобто є діяльністю правозастосовною;
4. здійснюється в офіційному порядку від імені держави в особі того чи іншого працівника органів ДПС України;
5. в процесі здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності органи ДПС реалізують деякі свої юрисдикційні повноваження не тільки щодо підвідомчих їм справ, а й виконують у значному обсязі інші адмістративно-процесуальні дії юрисдикційного змісту.
З метою визначення нових проявів адміністративно-юрисдикційної діяльності, а також розробки нових методик по доказуванню в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів ДПС, збиранню, перевірці й оцінці доказів необхідно здійснювати систематичний обмін науковою інформацією між вченими України і зарубіжними науковими закладами.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України "Про державну податкову службу в Україні". - Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 6.
2. Юридический энциклопедический словарь. - М., 1984.
3. Юридическая энциклопедия. - М.: Юринформцентр, 1997. - С. 504.
4. Ямпольська Ц.А. Про суб'єктивні права радянських громадян та їх гарантіях. "Питання радянського державного права". Вид-во АН СРСР, 1959 р.
5. Селіщев Н.Г. Громадянин та адміністративна юрисдикція в СРСР. –Вид-во “Наука”, - М., 1970.
6. Студенікін. С.С. Соціалістична система державного управління та питання про предмет радянського адміністративного права." Питання радянського державного права". Вид-во АН СРСР, 1949 р.
7. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. - М., 1964. - С. 89; Гражданин и административная юрисдикция в СССР. - М., 1980. - С. 29.
8. Старосьцяк Є. Правові форми адміністративної діяльності. Держюріздат. -1959, - С. 298.
9. Алєксєєв. С.С. Загальні теоретичні проблеми радянського права. Держюріздат. 1961 р., - С. 136.
0. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право. - М., 1972.
1. Козлов Ю.М. , С. 90
2. Волжанін В.П. Деякі теоретичні проблеми захисту цивільних прав в адміністративному порядку. "Збірник вчених праць Свердловського юридичного інституту", вип. 7, 1967 р., - С. 203.
3. Попович С. Адміністративне право. Загальна частина. Вид-во "Прогрес", 1968 р.
4. Маунц. Т. Державне право Германії ІЛ., 1959 р.
5. Козлов А.Ф.
6. Сов. гос-во й право. 1963 г. № 5.
7. Клюшниченко А.П. Производство по делам о мелком хулиганстве. - К., 1970. - С. 73.
8. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес. Посібник для вищих навч. закл. - Рос. мовою. - К., Літера ЛТД, 2001.
9. Калаянов Д.П. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ України. Учб. посібник. -Одеса: АТ БАХВА, 2000.
20. Шергин А.П. Административная юрисдикция. - М., 1977.
21. Додин Е.В., Клюшниченко А.П. Административная юрисдикция органов внутренних дел. - К., 1981.
22. Коренев А.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел (милиции). - М., 1988.
23. Кодекс України про адміністративні правопорушення. - Відомості Верховної Ради Української РСР. 1984. - додаток до № 51. - С. 1122.
24. Кучерявенко М.П. Податкове право: Підручник. - Харків: Консум, 1997. - с. 195.
25. Козирин А.Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы и практики. М., 1993.
26. Годме. П.М. Фінансове право. - М.: Прогрес, 1978.
27. Старіков Ю.М. Фінансове право: Підручник/ Під ред. Н.І. Хімічової. М., 1995.
28. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001.
29. Попов Ю. Вина - обязательное условие применения финансовых санкций // Бизнес (бухгалтерия, право, налоги, консультации). -24.05.1999. -№21.
30. Виявлення правопорушень в сфері оподаткування. - К.: Фенікс. -1999. - С.164
31. Алексєєв С.С. Загальна теорія права. Курс у двох томах. Т. 2. - М.. 1982 р. - С. 336.
32. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно- примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): Монографія. Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1995.
33. Дорохов В.Я. Поняття і класифікація доказів. – ІІ кн. Теорія доказів у радянському кримінальному процесі. -М., 1973. - С. 228.
34. Козаков А.С. Актуальні питання проблеми теорії доказів у науці громадського процесу. - Іркутськ, 1980. - С. 73.
35. Штефан М.Й. Цивільний процес. - К., Видавничій дім "Інюре", 200, - С. 265.
36. Основи законодавства СРСР і союзних республік. - М., 1982.,с. 306.
37. Ожегов С.І. Словник російської мови. - М., 1983,. - С. 784.
38. Бєлкін Р.С. Збирання, дослідження і оцінка доказів. Суть і методи. - М., 1966.
39. Строгович М.С. Курс радянського кримінального процесу. Т.1. - М., 1968. - С. 288.
40. Треушніков М.К. Докази і доказування в радянському кримінальному процесі. - М., 1982.
41. Дорохов В.Я. Поняття і класифікація доказів. – У кн.: Конституція СРСР і подальше укріплення законності і правопорядку. – М., 1979, - С.182
42. Елькінд П.С. Пізнання доказів, їх відносність, допустимість і класифікація. – У кн.: Проблеми доказів у радянському кримінальному процесі. – Вороніж, 1978, - С.102
43. Теорія доказів у радянському кримінальному процесі. - М., 1973. - С. 482.
44. Трусов А.І. Основи теорії судових доказів. - М., 1960, с. 58; Каз Ц.М. Докази в радянському кримінальному процесі. - Саратов, 1960.
45. Юрга А.К. До визначення поняття речового доказу. - ІІ кн.: Питання криміналістики. - М., 1961р.
46. Рахунов Р.Д. Речові й письмові докази в радянському криміналістичному процесі. - У кн.: Вчені записки ВІЮН. - 1959р.
47. Горський Г.Ф., Кокарєв Л.П., Елькінд П.С. Проблеми доказів у радянському кримінальному процесі. - Вороніж, 1978 р., - С. 206.
48. Жданов Н.М. Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративні правопорушення в юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ (міліції). - Автореферат дисертації кандидата юридичних наук. - М., 1984.
49. Ларин А.М. Робота слідчого з доказами. - М.: Юрид. Літ., 1966.
50. Вінберг А.І. Доказове значення фотознімків та спеціальних видів копій в радянському кримінальному процесі// Советская криминалистика на службе следствия. Вип. 6. - М., 1855.
51. Чеканов В. Я. Документи як джерело доказів. // Правоведение. - 1963. № 2. - С. 126.
52. Рахунов Р.Д. Свидетельские показания в советском уголовном процессе, Госюриздат, 1955, - С. 45.
53. Серегин А. Административный протокол. - «Советская юстиция», 1965, № 9.
54. Треушніков М.К. Відносність та допустимість доказів у цивільному процесі. - М., 1981.
55. Дорохов В.Я. Поняття джерела доказу. Актуальні проблеми доказування в радянському кримінальному процесі. -М., 1981.
56. Михеєнко М.М. Доказування в радянському кримінальному судочинстві. Київ. 1984. - С. 99.
57. Арсеньєв В.Д. Питання загальної теорії судових доказів у радянському кримінальному процесі. - М. 1964.
58. Теорія юридичного процесу. Під ред. Горменева. В.М. - Харків, 1985. - С. 108.
59. Додін Є.В. Доказування і докази в правозастосовній діяльності органів радянського державного управління. - Київ, 1976. - С. 88.
60. Сорокін В.Д. Радянське адміністративно-процесуальне право. -Л. 1976. С. 30.
61. Додін Є.В. Методика вивчення причин адміністративних правопорушень // Радянське державне право. - № 11.-1983.
62. Кукурав А.Н. Поняття матеріальної істини в радянському кримінальному процесі. - Соціалістична законність. 1952, №2.
63. Строгович М.С. Матеріальна істина і судові докази в радянському кримінальному процесі. - М., 1955.
64. Татарський А. Істина і доказ. - Питання філософії. - №8. - 1972. - С. 136.
65. Кузнєцов Н.В. Доказування в стадії порушення кримінальної справи. - Вороніж. 1983.
66. Трусов А.І. Основи теорії судових доказів. - М., 1960. С. 83.
67. Куринев С.В. Основи теорії доказування в радянському кримінальному правосудді. - Мінськ, 1979.
68. Галкін Б.А. Радянський кримінально-процесуальний закон. - М., 1982. - С. 254.
69. Михеєнко М.М. Зміст предмету доказувань по кримінальній справі. - Проблеми правознавства. - К., 1982. - С. 140.
70. Мухін І.І. Об’єктивна істина й деякі питання оцінки судових доказів при здійсненні правосуддя. - Л.. 1971 р.
71. Теорія доказування в радянському кримінальному процесі. - М., 1973, - С. 298.
72. Шейфер С.А. Слідчі дії. Система і процесуальна форма, - М., 1981 р. - С. 111.
73. Бахін В.А. Предмет доказування в радянському кримінальному процесі (гносеологічна і правова природа). - Саратов, 1981.
74. Елькінд П.С. Мета, предмет і методи доказування. - С. 81.
75. Лузгін І.І. Методологічні проблеми розслідування. - М., 1973 р.
76. Закони, постанови та інші акти, прийняті Верховною Радою України на п'ятій сесії (січень - липень 1992 р.), частина 2, 1992 р. - С. 341
77. Селіванов А.О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин: Наук. Видання. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2000 - С. 68.
78. Дулов А.В., Нестеренко П.Д. Тактика слідчих дій. «Вища школа», 1971.
79. Приходько. К. Рассмотрение материалов о мелком хулиганстве несовершеннолетних. «Советская юстиция», 1971. № 18.
80. Дорогов В.Я. Протоколи слідчих і судових дій, як вид доказів. - Радянська держава і право, 1979. -№3. - С. 83.
81. Фаткуллін Ф.Н. Загальні проблеми процесуального доказування. - Казань, 1976. С. 150
82. Михеєнко М.М. Доказування в радянському кримінальному процесі. - С.59
83. Лисиченко В.К. Криміналістичне дослідження документів. –К.: 1974.
84. Дорохов В.Я. Поняття документу в радянському праві. Правознавство, 1982. –№2.
85. Юсупов В.А. Теорія адміністративного права. –М., 1985. - С. 123
86. Понікаров В.Д. та інші. Судово-бухгалтерська експертиза: Навчальний посібник. - Харків: Арсіс, 2002. - С. 130.
87. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - С. 353.
88. Фефилова В.Ф. Классификация административного производства (производство по делам об административных правонарушениях в органах внутренних дел). - К., 1983.
89. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. - М., 1973; Доказывание и доказательства в правоприменительной деятельности органов советского государственного управления. - К. - Одесса: Вища шк., 1976.
90. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. - М.: Изд-во БЕК, 1996. - С. 324.
91. Бахрах Д.Н., Ренов З.Н. Производство по делам об административных правонарушениях. - М., 1989. - С. 73
92. Кивалов С.В. Таможенное право (административная ответственность за нарушение таможенных правил). -Одесса, - 1996. - С. 160.
93. Закон України "Про прокуратуру". - Від. ВР. -1991. - № 53.
94. КУпАП, - С.924.
95. Вісник Вищого арбітражного суду України. -1995.- № 3.
96. Вісник податкової служби України. -1995.- № 7.
97. Міхеєнко М.М., Молдован В.В. Шибіко В.П. Кримінально-
процесуальне право. К.- “Вентурі” 1997, С.39
98. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. - № 8. – С. 8-13.
99. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. А.Т.Комзюка. – 2-е вид., переоб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. Справ, 2000. – 112 с.
100. Адміністративне право України: Підручник / С.В.Ківалов, В.Б.Авер’янов, Є.В.Додін, І.М.Пахомов та ін.; За заг. ред. С.В.Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 896 с.
101. Алексеев С.С. Теория права. – М.:БЕК, 1994. – 224 с.
102. Алексеев С.С. Философия права. – М.:НОРМА, 1999. – 336 с.
103. Андрийко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции: Монография. – К.: Наук. думка, 1994. – 115 с.
104. Анохіна Л.С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в Україні: Дис. канд. юрид. наук. – Харків, 2001. – 171 с.
105. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підруч. для вищ. навч. закл. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
106. Голосніченко І.П. Напрямки реформування адміністративного права України // Право України. – 1998. - № 8. – С. 9-13.
107. Голосніченко І.П. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень // Там само. – 1998. - № 11. – С. 21-22.
108. Голосніченко І.П. Проблеми кодифікації норм, що встановлюють адміністративну відповідальність // Там само. – 2002. - № 10. – С. 20-24.
109. Додин Е.В. Административная ответственность в свете Конституции Украины // Юрид. вестник. – 1997. - № 3. – С. 70-74.
110. Калюжный Р.А. Научно-технический прогресс в деятельности правоохранительных органов: Монография. – К.: НАН Украины; Ин-т государства и права им. В.М.Корецкого, 1990. – 376 с.
111. Кампо В.М., Нижник Н.Р., Шльоер Б.П. Становлення нового адміністративного права України: Науково-популярний нарис / За заг. ред. В.М.Кампо. – К.: Видавничий дім “Юридична книга”, 2000. – 60 с.
112. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
113. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
114. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підруч. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
115. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М.Бандурки. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
116. Курінний Є.В. Управлінські послуги міліції // Наук. вісн. Дніпропетр. юрид. ін-ту МВС України. – 2000. - № 3. – С. 143-147.
117. Кучма Л.Д. Європейський вибір (концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку): Послання Президента України до Верховної Ради України за 2002 р. // Урядовий кур’єр. – 2002 – 4 червня. – С. 2-12.
118. Кучма Л.Д. Незалежність і виклики сьогодення // Урядовий кур’єр. – 2003. – 27 серпня. – С. 3-5.
119. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе: Монография. – К., 1995. – 206 с.
120. Нижник Н., Плахотнюк Н. Відповідальність – інструмент управління // віче. – 2001. - № 5. – С. 64-75.
121. Опришко В.Ф. Вдосконалення законодавства України – складова частина стратегії його розвитку // Вдосконалення законодавства України в сучасник умовах: Зб. наук. ст. – К.: Ін-т законодавства, 1996. – Вип.. 1. – С. 5-17.
122. Опришко В.Ф. Ответственность по новому административному законодательству. – К.: Знання, 1983. – 48 с.
123. Орзіх М.П. Міжнародно-правові стандарти і права людини в Україні // Право України. – 1992. - № 4. – С. 16-19.
124. Осика І. Правовий нігілізм та правова культура // Право України. – 2001. - № 7. – С. 98-101.
125. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку: Монографія. – Л.: Львів. Ін-т внутр. справ при Укр. акад. внутр. справ, 1995. – 312 с.
126. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 1997. – 43 с.
127. Пахомов І.М. Чи потрібна поспішність у реформуванні адміністративного права? // Право України. – 1999. - № 2. – С. 99.
128. Полюхович В. Адміністративно-правовий захист особи у відносинах з органами державної влади // Право України. – 2003. - № 5. – С. 41-46.
129. Проект Адміністративного процесуального кодексу України. – К., 2001. – 51 с.
130. Проект Адміністративно-процедурного кодексу України. – К., 2001. – 18 с.
131. Пухтинський М. Адміністративна реформа: концептуальні та прикладні аспекти здійснення // Урядовий кур’єр. – 2003. – 19 березня. – С. 13.
132. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Навч. посіб. – Х.: Консум, 2002. – 160 с.
133. Рябченко О.П. Державне управління економікою в Україні (адміністративно-правовий аспект): Автореф. ... дис. д-ра юрид. наук. – Х.: Ун-т внут. справ, 2000. – 36 с.
134. Сіренко В.Ф. Забезпечення загальнодержавних інтересів – найважливіше завдання державного управління. – К.: т-во “Знання”, 1983. – 48 с.
135. Сиренко В.Ф. Интересы – власть – управление / Ин-т государства и права. – К.: Наук. думка, 1993. – 165 с.
136. Старилов Ю.Н. Административная юстиция. Теория, история, перспективы. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 304 с.
137. Стефанюк В. Запровадження адміністративної юстиції в Україні // Право України. – 1999. - № 7. – С. 5-9.
138. Стефанюк В. Адміністративно-процесуальний кодекс України. Яким йому бути? // Право України. 199. - № 12. – С. 15-20.
139. Стефанюк В. Адміністративне право та адміністративно-правовий захист // Там само. – 2001. - № 12. – С. 3-5.
140. Стахурський М. Проблеми реформування адміністративно-юрисдикційного процесу // Право України. – 2002. - № 3. – С. 27-30.
141. Сущенко В.Д., Колпаков В.К., Столбовий В.П. Адміністративне право (теоретична частина): Навч.-практ. посіб. К.: Нац. акад. внут. справ України, 2000. – 152 с.
142. Тарасов И.Т. Лекции по полицейскому (административному) праву. – М., 1908. – Т.2. – С. 11-15.
143. Тацій В.Я. Юридична наука та її значення у формуванні правової системи України // Конституція України – основа модернізації держави та суспільства: Матер. наук. конф. (Харків, 21-22 червня 2001 р.). – Х.: Право, 2001. – С. 12-22.
144. Філософія права: Навч. посібник / О.О.Бандурка, С.А.Бублик та ін.; за заг. ред. М.В.Костицького, Б.Ф.Чміля. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
145. Шемшученко Ю.С. Наукові засади формування правової держави в Україні // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Короткі тези доповідей та наукових повідомлень республіканської науково-практичної конференції: листопад 1995 р. – Х.: НЮА України, 1995. – С. 3-5.
146. Четот Д.М. Административная юстиция (теоретические проблемы). – Л., Изд-во ЛГУ, 1973. – 134 с.
147. Чиркин В.Е. Общечеловеческие ценности и современное государство // Государство и право. – 2002. - № 2. – С. 5-13.
148. Юсупов В.А. Правоприменительная деятельность органов управления. – М.: Юрид. лит., 1979. – 136 с.
149. Янукович В. Політика уряду: дбати про добробут народу // Урядовий кур’єр. – 2003. – 17 квітня. – С. 3-4.
150. Яцуба В., Клімчук Б., Пухтинський М. Чи є в Україні місцеве самоврядування? // Урядовий кур’єр. – 2003. – 12 квітня. – С. 5.