Алтухов Вадим Анатолійович. Проблеми естетичного виховання дітей у сім'ї в історії вітчизняної педагогіки (друга половина XIX- початок XX століття)

brief description

Алтухов Вадим Анатолійович. Проблеми естетичного виховання дітей у сім'ї в історії вітчизняної педагогіки (друга половина XIX- початок XX століття).- Дисертація канд. пед. наук: 13.00.01, Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. - Харків, 2014.- 225 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ

На правах рукопису

АЛТУХОВ ВАДИМ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК: 37.018.1 : 37.036(477) „19”

ПРОБЛЕМИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СІМ’Ї
В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІКИ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Відченко Алла Гаврилівна,
кандидат педагогічних наук, доцент

Харків – 2014
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………….…….3
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ СТУПЕНЯ НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ..................................................................................................12
Висновки до розділу 1…………..………………………………………....30
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПЕДАГОГІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ………………………………………………………………….31
2.1. Становлення сім’ї як виховного інституту в сучасній Україні…......31
2.2. Витоки проблеми естетичного виховання дітей в умовах сім’ї в історії світової педагогічної думки ……………………………………….…..44
2.3. Етапи розвитку ідеї естетичного виховання дітей у сім’ї в історії вітчизняної педагогіки упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ століття...................................................................................................................73
Висновки до розділу 2……….…………………………………………....114
РОЗДІЛ 3. ДОСВІД ЗДІЙСНЕННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СІМ’Ї В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ…………………………………………………………………..…116
3.1. Педагогічне просвітництво батьків через педагогічну пресу….....116
3.2. Практика взаємодії дитячих закладів та громадських організацій з питань естетичного виховання дітей ..………………………………………..137
3.3. Перспективи використання теоретичних і практичних наробок у сфері естетичного виховання дітей у сім’ї у другій половині ХІХ – початку ХХ століття в сучасних умовах………………………………………………..177
Висновки до розділу 3………..……………………………………….….191
ВИСНОВКИ……………..………………………………………………...192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………195
ДОДАТКИ…………………………………………………………………220

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку української державності модернізація національної системи освіти спрямована на розкриття творчого потенціалу особистості, підвищення рівня її загальної та духовної культури. Чільне місце серед чинників виховання духовної культури особистості займає рівень її естетичного розвитку. Суттєва роль у реалізації цього завдання відводиться сім’ї, оскільки базові структури повноцінного розвитку особистості закладаються вже в ранньому дитинстві, яке є найбільш сензитивним періодом для впливу на емоційно-естетичну сферу дитини.
Разом з тим реалії сьогодення свідчать про наявність досить серйозних проблем у естетичному вихованні дітей. Спустошення природного життєвого простору, що знищує в людині будь-яке захоплення; збіднення почуттів або їх притуплення; відсутність духовних цінностей і переважання матеріальних – усе це призводить до зникнення або відмирання в людині сильних, красивих, високих почуттів, дієздатних до опору всьому поганому, вульгарному, низькому.
Розв’язання окреслених проблем неможливе без ґрунтовного вивчення, аналізу й об’єктивної оцінки педагогічної спадщини і культурно-педагогічного досвіду минулого. Це відповідає вимогам «Національної доктрини розвитку освіти в Україні в ХХІ столітті» про те, що освіта повинна базуватися на культурно-історичних цінностях українського народу і його національних традиціях. Особливо значущим у цьому контексті є період другої половини ХІХ – початку ХХ століття, оскільки саме на цей час припадає активізація інтересу й уваги науковців і прогресивно налаштованої педагогічної громадськості до ролі сім’ї в розвитку особистості дитини з урахуванням естетичної складової.
Науковий пошук свідчить про наявність на сьогодні праць, присвячених таким аспектам досліджуваної проблеми, як: теоретико-методологічні засади сімейного виховання у вітчизняній педагогіці (О. Духнович, П. Каптерев, П. Лесгафт, А. Макаренко, М. Стельмахович, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.); концептуальні основи сімейного виховання в Україні (І. Зязюн, О. Вишневський, П.Щербань та ін.); історико-педагогічний аспект виховання особистості в сім’ї (А. Відченко, А. Говорун, О. Гончар, Н. Гордій, А. Гранкіна, І. Дубінець, О. Мальцева та ін.); стан сімейного виховання в Україні, його зміст, методи, форми, особливості й перспективи розвитку сьогодні (Т. Алєксєєнко, В. Бондаревська, В. Ємельянов, А. Ковальов, В. Оржеховська, В. Постовий та ін.); формування особистості молодших школярів в українській родині (І. Бех, О. Докуніна, І. Гребеннікова, О. Лавроненко, В. Постовий, О. Савченко, В. Яблонко та ін.); конкретизація суті естетичного виховання, його завдань, змісту, принципів, методів, форм у взаємозв’язку із загальнокультурним розвитком особистості та впливу на формування її емоційно-естетичної сфери (А. Богуш, В. Бутенко, В. Верховинець, І. Зязюн, Н. Гавриш, В. Котляр, Л. Масол, В. Передерій, О. Рудницька, Т. Смирнова, Н. Фоломєєва, Г. Шевченко та ін.); тенденції розвитку естетичного виховання в історико-педагогічному аспекті, еволюції його форм і методів (О. Донченко, І. Зарудна, І. Ларіна, С. Мельничук, О. Михайличенко, Т. Танько, Т. Тюльпа, В. Фомін та ін.).
Водночас вивчення й аналіз науково-педагогічних джерел і дисертацій свідчить про те, що їх автори не ставили за мету систематизувати теоретичні ідеї й узагальнити досвід організації естетичного виховання в сім’ї в період другої половини ХІХ – початку ХХ ст., що й зумовило науковий пошук у цьому напрямі.
Актуальність дослідження підсилюється виявленими суперечностями: між об’єктивною потребою суспільства в науковому підході до формування естетично розвинутої особистості в сім’ї як первинній ланці розвитку емоційно-естетичної сфери дітей та недостатньою розробленістю механізмів його реалізації в сьогоденні; між накопиченим у вітчизняній думці цінним досвідом розробки форм взаємодії сімейного та суспільного виховання як вагомого досвіду батьків з естетичного виховання та недостатнім його творчим застосуванням у сучасних умовах.
Отже, суспільна значущість та актуальність розв’язання окресленої проблеми, її недостатня наукова розробленість, необхідність подолання зазначених суперечностей зумовили вибір теми дослідження «Проблеми естетичного виховання дітей у сім’ї в історії вітчизняної педагогіки (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки «Підготовка викладацьких кадрів для середньої та вищої школи в науково-педагогічній спадщині вітчизняних і зарубіжних педагогів, діячів освіти й культури ХІХ – початку ХХ століття» (РК№1–20019900410У) Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.
Тема затверджена вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 2 від 29.04.2005 року) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 6 від 14.06.2005 року).
Мета дослідження – систематизувати теоретичні питання та схарактеризувати досвід організації естетичного виховання дітей у сім’ї у вітчизняній педагогіці другої половини ХІХ – початку ХХ століття для використання цього досвіду в сучасній сім’ї.
Для досягнення мети дослідження були визначені такі завдання:
1. З’ясувати ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми й схарактеризувати витоки ідеї естетичного виховання дітей у сім’ї.
2. Обґрунтувати етапи розвитку ідеї естетичного виховання дітей у сім’ї у вітчизняній педагогіці в другій половині ХІХ – початку ХХ століття.
3. Виявити й узагальнити досвід організації естетичного виховання дітей у сім’ї в досліджуваний період.
4. Окреслити перспективи творчого використання педагогічно цінних ідей організації естетичного виховання дітей у сім’ї в сучасних умовах.
Об’єкт дослідження – процес виховання дітей у сім’ї у другій половині ХІХ – початку ХХ століття.
Предмет дослідження – зміст, форми, методи естетичного виховання в сім’ї у вітчизняній педагогіці в досліджуваний період.
Методи дослідження. Для отримання об’єктивної інформації відповідно до визначених завдань на різних етапах наукового пошуку використано комплекс взаємодоповнювальних традиційних для історико-педагогічних досліджень методів, а саме: загальнонаукові (аналіз, синтез, класифікація архівних документів та історико-педагогічних джерел), що дозволило узагальнити й систематизувати погляди представників вітчизняної педагогічної думки на обрану проблему; хронологічний і конструктивно-генетичний, які дали можливість дослідити процес розвитку естетичного виховання дітей у сім’ї в межах обраного історичного періоду в динаміці й послідовності та розподілити його на етапи; порівняльно-зіставні з метою порівняння подій, явищ, фактів, інтерпретації й теоретичного узагальнення опрацьованих архівних джерел і наукової літератури; прогностичні для виявлення можливостей творчого використання цікавих знахідок минулого з естетичного виховання дітей у сім’ї в сучасних умовах України.
Джерельна база дослідження. Фактологічний матеріал дисертації становлять: документи та матеріали Центрального державного історичного архіву України (ЦДІАУ) (ф. №№ 707, 1111); Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВУУ) (ф. № 166); Державного архіву Харківської області (ДАХО) (ф. №№ 3, 45, Р–103, 200, 265, 266), що вміщують звіти, протоколи, положення, справи, інструкції, листування між керівниками вищих інстанцій та виконавцями тих організацій та установ педагогічного спрямування, які займалися проблемами вітчизняного шкільництва й освіти в цілому; матеріали фондів Національної наукової бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (м. Київ), Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка, Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, наукової бібліотеки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, у яких зберігаються наукові розвідки вітчизняних учених, освітніх і громадських діячів стосовно різноаспектних питань досліджуваної проблеми; матеріали дореволюційних з’їздів (1-го Всеросійського з’їзду з питань освіти жінок, Всеросійського з’їзду художників, Першого Всеросійського з’їзду з питань сімейного виховання, з’їзду Харківського товариства грамотності з питань організації розумних розваг для населення Харківської губернії та інших), у переліку питань яких були й проблеми виховання дітей в умовах сім’ї; невідомі та маловідомі для широкого наукового загалу публікації періодичних видань дореволюційного періоду, на сторінках яких висвітлювались різні питання теоретичного характеру, творчий досвід вихователів-практиків стосовно проблем досліджуваного явища: «Вестник воспитания», «Воспитание и обучение», «Дошкольное воспитание», «На помощь матерям», «Педагогическая мысль», «Педагогический листок», «Русская школа», «Свободное воспитание», «Художественно-педагогический журнал» та інші; монографії, дисертації провідних вітчизняних науковців, предметом досліджень яких стали явища, феномени, події і персоналії історико-педагогічного процесу визначеного нами періоду (С. Білецька В. Вихрущ, Л. Вовк, В. Гриньова, О. Друганова, С. Золотухіна, С. Івасішина, Н. Побірченко, О. Попова, О. Сухомлинська, Т. Танько, А.Троцко, Т. Тюльпа, Л. Штефан, Н. Якушко та ін.).
Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХІХ – початку ХХ століття, що відзначався прискоренням соціального розвитку, виділенням педагогіки як окремої галузі вітчизняної науки, досягнення якої в означений період стали підґрунтям для поглибленого всебічного вивчення дитини, починаючи з найперших днів її життя. За нижню межу взято другу половину ХІХ століття як часу, позначеного провідними ідеями громадсько-педагогічного руху, що викликав становлення в суспільно-педагогічній думці ідей про доцільно педагогічне виховання дітей у сім’ї як першому виховному інституті для дитини, піднесення рівня її естетичного розвитку з метою виховання духовної культури особистості. Верхня межа (початок ХХ століття) пов’язана з досягненнями в галузі теорії і практики сімейного виховання з урахуванням естетичного компонента, оприлюдненими на І Всеросійському з’їзді з сімейного виховання (1912 – 1913рр.), де широко обговорювалась роль сім’ї в розвитку емоційно-естетичної й художньої сфери дітей, виховання в них «любові до всього людяного, піднесеного й прекрасного» як складника гармонійно розвиненої особистості.
Наукова новизна полягає в тому, що в роботі вперше:
– здійснено цілісний аналіз питань організації естетичного виховання дітей у сім’ї у вітчизняній педагогіці другої половини ХІХ – початку ХХ століття;
– науково обґрунтовано етапи становлення та розвитку ідеї естетичного виховання дітей у сім’ї в досліджуваний період: перший етап (50 – 80 рр. ХІХ ст.) – етап активізації уваги широкого педагогічного загалу до особливостей раннього періоду життя дитини й визначення естетичного виховання важливим складником формування особистості; 90 рр. ХІХ ст. – початок ХХ ст. – етап поглиблення теоретичних основ естетичного виховання дітей у сім’ї, обґрунтування значущості сім’ї у її взаємодії з громадським вихованням у формуванні емоційно-естетичної сфери дитини;
– узагальнено досвід організації естетичного виховання дітей у визначених хронологічних межах: схарактеризовано форми й методи естетичного виховання в сім’ї (естетизація побуту, використання естетичного потенціалу гри, іграшки, різних видів дитячої літератури, образотворчого й музичного мистецтва, наближення дитини до зовнішніх естетичних особливостей навколишньої природи як одного з чинників розвитку її почуттів тощо); виявлено основні напрями взаємодії громадських закладів з батьками в контексті їхньої підготовки до реалізації завдань естетичного виховання в сім’ї;
– актуалізовано педагогічно цінні ідеї та досвід минулого в організації естетичного виховання дітей у сім’ї в сучасних умовах розвитку української держави (організація педагогічного всеобучу батьків для сприяння компетентному керівництву естетичним розвитком дітей; педагогічне просвітництво батьків з питань естетичного виховання через педагогічну пресу; активізація взаємодії дитячих і громадських організацій з сім’єю у вирішенні проблеми розвитку естетично-емоційної сфери дітей тощо).
Подальшого розвитку й конкретизації набули уявлення педагогів минулого про пізнавально-просвітницьку й морально-перетворювальну функції естетичного виховання у формуванні особистості в умовах сім’ї (розвиток естетичних задатків і здібностей, естетичного сприйняття і почуттів, задоволення художньо-естетичних потреб тощо).
Уточнено дієві чинники естетичного виховання в сім’ї, найбільш актуальні для сучасних завдань формування естетичної свідомості та діяльності особистості (високий рівень естетичного розвитку батьків, їхня здатність до відчуття прекрасного; розуміння ними особливостей вікового естетичного розвитку дитини; врахування індивідуальних схильностей дітей у виборі засобів впливу на їхню естетико-емоційну сферу; залучення дітей до участі в естетично спрямованих звичаях, обрядах, традиціях).
До наукового обігу введено невідомі та маловідомі архівні документи (28) й публіцистичні матеріали, окремі факти та положення, що розширюють уявлення і збагачують сучасні знання про сутність, складові, методику естетичного виховання дітей у сім’ї.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що дослідження актуалізує педагогічні ідеї минулого стосовно вирішення проблеми естетичного виховання дітей у сім’ї, що дає підставу для вдосконалення цього процесу на сучасному етапі. На основі отриманих у ході наукового пошуку результатів і висновків дослідження автором було розроблено факультатив «Естетичне виховання дітей у сім’ї як засіб формування особистості дитини» (історико-педагогічний аспект), який упроваджено в практику роботи з батьками в дошкільний навчальний заклад № 24 Червонозаводської районної ради м. Харкова (довідка № 34 від 09.09.2013р.), Харківську спеціалізовану школу з поглибленим вивченням окремих предметів № 133 «Ліцей мистецтв» (довідка № 1178 від 03.10.2013р.), Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, кафедра музично-теретичної та художньої підготовки (довідка № 01-367 від 12.11.2013р.).
Теоретичні положення та висновки, рекомендації, фактичний історико-педагогічний матеріал можуть бути використані для підготовки лекцій, розробки семінарських занять та організації самостійної роботи студентів педагогічних ВНЗ з курсів «Педагогіка», «Історія педагогіки», «Соціальна педагогіка», «Порівняльна педагогіка». Матеріали дослідження доцільно використовувати при написанні підручників і навчальних посібників, при укладанні спецкурсів і спецсемінарів, розробці методичних рекомендацій для студентів педагогічних ВНЗ ІІІ – ІV рівнів акредитації, при підготовці курсових, магістерських і дипломних робіт, а також у системі післядипломної педагогічної освіти вчителів, на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників дошкільних установ з метою підвищення рівня педагогічної культури батьків.
Отримані результати дослідження можуть також слугувати підґрунтям для подальших історико-педагогічних досліджень, для вдосконалення й оновлення змісту освіти, для розробки навчальних планів і програм.
Особистий внесок автора у роботі, написаній у співавторстві, полягає у висвітленні поглядів С. Миропольського, В. Острогорського, С. Русової на засоби й способи формування в дітей раннього віку естетичного сприйняття природи.
Апробація результатів дослідження здійснювалась у ході дослідницької роботи через звіти на засіданнях кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди й публікацію матеріалів дисертації. Основні положення, висновки, рекомендації і результати дослідження доповідались на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, а саме: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень 2004» (м. Дніпропетровськ, 2004р.), VІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2004» (м. Дніпропетровськ, 2004р.), ІІІ Науково-практичній конференції молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень» (м. Харків, 2006р.)
Публікації. Зміст та основні результати дослідження відображено в 13 публікаціях автора, серед яких: 9 – одноосібних статей у провідних наукових фахових виданнях; 3 – статті і тези у збірниках матеріалів конференцій та 1 – монографія у співавторстві;
Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (282 найменування, із них 28 – архівні документи). У тексті міститься 1 додаток (на 6 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 221 сторінку (із них 198 сторінок основного тексту).

bibliography

ВИСНОВКИ

Аналіз історико-педагогічної, психолого-педагогічної, методичної літератури, монографій, матеріалів педагогічної періодичної преси, архівних даних дозволив зробити такі висновки.
1. Питання естетичного виховання дітей у сім’ї у вітчизняній педагогіці другої половини ХІХ – початку ХХ століття як окрема наукова проблема комплексно й системно в обраних хронологічних межах не досліджувалися, що зумовило науковий пошук у цьому напрямі.
Розкрито витоки формування естетичних почуттів у дітей у межах сім’ї у світовій педагогічній думці й з’ясовано, що вказана ідея вперше обґрунтована педагогами-гуманістами епохи Відродження й знайшла належне висвітлення в працях кращих представників педагогіки Нових часів. Доведено, що педагоги-гуманісти епохи Відродження й мислителі Нових часів вважали ранній вік дітей найбільш сензитивним для виховання культури емоцій і розвитку естетичних почуттів у дітей.
Для вітчизняної педагогічної думки (Г. Сковорода, С. Полоцький, О. Герцен, М. Добролюбов, М. Чернишевський та інші) характерною ознакою стало акцентування на можливостях сімейного виховання як першої сходинки формування особистості, зокрема розвитку її естетико-емоційної сфери.
2. Із урахуванням суспільно-політичних та економічних чинників, особливостей освітньо-культурного розвитку країни, підходів видатних представників вітчизняної педагогічної думки до визначення мети, завдань, змісту, методів, форм, засобів естетичного виховання дітей у сім’ї науково обґрунтовано етапи розвитку ідеї естетичного виховання дітей у сім’ї в історії вітчизняної педагогіки упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ століття.
І етап (50 – 80 рр. ХІХ ст.) – етап активізації уваги широкого педагогічного загалу до особливостей раннього періоду життя дитини й визнання естетичного виховання важливим складником формування особистості. Характерні ознаки визначеного етапу виявилися в обґрунтуванні ролі сім’ї як першого виховного інституту для дитини; визначення особливостей раннього періоду життя дитини; виокремлення педагогічно доцільних методів, форм і засобів естетичного виховання дітей у сім’ї.
ІІ етап – (90 рр. ХІХ – початок ХХ ст.) – етап поглиблення теоретичних основ естетичного виховання дітей у сім’ї, обґрунтування значущості сім’ї у її взаємодії з громадським вихованням у формуванні естетико-емоційної сфери дитини. Цей етап позначився характеристикою головних категорій естетичного виховання та їх деталізацією для сімейного виховання; розробкою методики естетичного виховання в сім’ї; визнанням необхідності взаємодії сімейного й громадського виховання у розвитку естетико-емоційної сфери дітей.
3. Виявлено, що практичний досвід естетичного виховання дітей у сім’ї в досліджуваний період реалізувався за такими напрямами:
- популяризація на сторінках педагогічної періодичної преси поглядів видатних вітчизняних педагогів з проблеми естетичного виховання дітей у сім’ї;
- педагогічне просвітництво батьків з метою створення в сім’ї мікросередовища, оптимального для естетичного виховання (організація батьками дитячої гри з урахуванням віку, статі, темпераменту дітей; керівництво батьків дитячим читанням дітей з акцентом на їхній вікові психологічні особливості, характер, захоплення, потреби; взаємодія батьків і дітей у сприйманні естетики природи; залучення дітей до оволодіння доступними для них формами мистецтва тощо);
- виокремлення форм взаємодії сімейного та суспільного виховання дітей: залучення батьків до спільної роботи з дитячими садками в освоєнні дітьми естетичних елементів фребелівської методики; підвищення естетично-виховного досвіду батьків через відвідування ними літературно-музичних вечорів, концертів, виступів хорів тощо;
- залучення батьків до розвитку естетико-емоційної сфери дітей шляхом їхнього ознайомлення з програмами навчання гуманітарних предметів та предметів естетичного циклу, організації педагогічних виставок учнівських робіт, рекомендацій батькам стосовно допомоги дітям при виконанні ними домашніх робіт, зокрема з предметів гуманітарного циклу, образотворчого мистецтва або для додаткових занять.
4. У переліку знахідок минулого, що потребують свого творчого використання в площині досліджуваної проблеми, виділено: організацію педагогічного всеобучу батьків для сприяння компетентному керівництву з боку сім'ї естетичним розвитком дітей; педагогічне просвітництво батьків, зокрема з питань естетично-емоційного розвитку дітей в умовах сім’ї через педагогічну періодичну пресу; активізація взаємодії дитячих і громадських організацій з сім’єю з метою популяризації серед батьків доступних дітям форм мистецтва та ручної праці, що одночасно сприяють естетичному розвитку і мають практичне застосування.
Перспективним видається вивчення досвіду естетичного виховання дітей у сім’ї в практичному шкільництві європейських країн упродовж ХІХ – ХХ століть; дослідження проблеми взаємодії школи і сім’ї у формуванні естетичної культури учнівської молоді.