АНАЛІТИЧНІ НОМІНАЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕРМІНОСИСТЕМІ (СТРУКТУРНО-ТИПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)

brief description

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

На правах рукопису
УДК 811.161.2:001.4

ЧУЄШКОВА ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА

АНАЛІТИЧНІ НОМІНАЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕРМІНОСИСТЕМІ (СТРУКТУРНО-ТИПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Калашник Володимир Семенович,
доктор філологічних наук, професор

Харків 2002

ЗМІСТ
Вступ............................................................................................................. 4
Розділ 1. Теоретичні основи дослідження аналітичних термінів........ 10
1.1.Термін. Термінологія. Терміносистема...................................... 10
1.2.Термін. Номен. Професіоналізм................................................. 19
1.2.1. Термін і номен................................................................. 19
1.2.2. Термін і професіоналізм.................................................. 23
1.3. Синтетичний та аналітичний термін.......................................... 32
1.3.1. Критерії термінологічності словосполучень.................. 40
1.3.2. Стійкість аналітичних термінів....................................... 48
1.4. Термінологічне словосполучення та фразеологічна одиниця...................................................................................... 54
1.5. Висновки..................................................................................... 71
Розділ 2. Граматична та семантична структура аналітичних номінацій економічної терміносистеми........................................................................... 73
2.1. Граматична структура термінологічних словосполучень....... 73
2.1.1. Структура двокомпонентних термінологічних словосполучень 73
2.1.2. Структура трикомпонентних термінологічних словосполучень. 83
2.1.3. Структура багатокомпонентних термінологічних словосполучень 86
2.1.3.1. Структура чотирикомпонентних термінологічних словосполучень.................................................................................. 87
2.1.3.2. Структура п’ятикомпонентних термінологічних словосполучень.................................................................................. 90
2.1.3.3. Структура шестикомпонентних термінологічних словосполучень.................................................................................. 91
2.1.3.4. Структура семи- та восьмикомпонентних термінологічних словосполучень........................................................ 92
2.1.4. Аналітичні номінації із супідрядним типом зв’язку 95
2.2. Семантична структура термінологічних словосполучень 97
2.2.1. Лексико-семантичний спосіб творення економічних термінологічних словосполучень............................................................... 97
2.2.2. Поняття семантичної структури................................... 106
2.2.3. Питання семантичної класифікації аналітичних номінацій........................................................................ 106
2.2.4. Структура двокомпонентних термінологічних словосполучень 109
2.2.5. Структура три- та багатокомпонентних термінологічних словосполучень........................................................................................ 117
2.3. Висновки................................................................................... 123
Розділ 3. Системні відношення в економічній термінології............ 125
3.1. Гіперо-гіпонімія........................................................................ 125
3.2. Полісемія................................................................................... 136
3.3. Синонімія.................................................................................. 140
3.3.1. Варіантність........................................................ 146
3.4. Антонімія........................................................................ 151
3.5. Висновки......................................................................... 153
Загальні висновки................................................................................... 154
Бібліографія............................................................................................. 161
Список використаних джерел............................................................... 186

ВСТУП

У мовознавстві загальновизнаним є положення щодо безпосереднього зв’язку мови з усіма сферами діяльності людини. У час радикальних змін ужитті суспільства, бурхливого розвитку науки і техніки цей зв’язок спричиняє суттєву зміну словникового складу мови. Одним із найважливіших шарів лексики сучасної літературної мови є термінологія.
Із набуттям незалежності, зміною політичного устрою та введенням ринкових відносин в Україні особливо помітних зрушень зазнала економічна терміносистема. Активне проникнення економічних термінів в українську мову зумовлене як упровадженням ринкової економіки, так і внутрішніми законами мови, що розвивається разом із суспільством. На сьогодні (кінець XX початок ХХІ ст.) економічна термінолексика є одним із найпотужніших джерел поповнення словникового складу сучасної української літературної мови.
Питання формування та функціонування термінів були об’єктом аналізу багатьох українських мовознавців. Серед них необхідно назвати Т.Кияка [86], І.Кочан [101], А.Крижанівську [105], Г.Мацюк [180], Т.Панько [172], Л.Симоненко [224] та ін. Про посилену увагу вітчизняних дослідників до термінознавчих проблем свідчать численні новітні розвідки, утому числі дисертаційні (див. роботи І.Волкової [40], Т.Лепехи [124], О.Лисенко [126], О.Медведь [140], Т.Михайлової [150], Г.Наконечної [155], А.Ніколаєвої [162], О.Покровської [189], Т.Пристайко [195], О.Радченко [202], Г.Сергєєвої [223], Н.Цимбал [264], Л.Ярової [282] та ін.). Формування галузевих терміносистем та їхня розбудова, специфіка терміна, його місце в науковому контексті й поза його межами, внутрішня форма і мотивованість термінів, їх системні відношення, теоретичні засади термінотворення, передумови вироблення національних стандартів ось далеко не повний перелік проблем, які знаходять висвітлення в роботах вітчизняних та зарубіжних науковців. Разом з тим вирізняється коло питань, які на сьогодні є недостатньо вивченими і потребують подальшого опрацювання. Ідеться насамперед про з’ясування специфіки двох різних структурних типів номінативних одиниць синтетичних та аналітичних термінів. Найчастіше дослідники звертаються до термінів-слів. Студій, присвячених аналітичним термінологічним конструкціям, значно менше. Це передусім праці О.Іващишина [75], Б.Михайлишина [144], [145], [147], В.Овчаренка [164], З.Осипенко [170], Р.Стецюка [235], Ф.Циткіної [265], О.Чумак [268], [269], [270]. Серед зарубіжних учених це питання вивчали Б.Головін [51], В.Даниленко [60], О.Кожин [95], А.Санкін [216], О.Толікіна [245]. Названі автори розглядають різні аспекти формування та функціонування складених термінів, відзначають, що аналітичні терміни є одним з основних способів термінологічної номінації. Кількість терміносполучень у галузевих терміносистемах, заспостереженнями науковців, коливається в межах 60-70% від усього загалу термінів (удосліджуваній економічній терміносистемі вони становлять близько 80%).
Незважаючи на значну роль синтаксичного способу термінотворення, умовознавстві до цього часу залишаються невирішеними чимало проблем, пов’язаних зі складеними термінами. Це, зокрема, мовний статус аналітичних номінацій, співвідношення їх ізтермінами-словами, творення полілексемних термінів, критерії диференціації вільних та термінологічних словосполучень, структурний діапазон та членування полікомпонентних терміносполук, смислові відношення та лексико-синтаксичні зв’язки між компонентами складених термінів.
Відсутність в українському мовознавстві узагальненого комплексного дослідження економічних аналітичних термінів, нагальна потреба внормування економічної терміносистеми зумовили актуальність дослідження.
Об’єктом вивчення є аналітичні номінації економічної терміносистеми. Сутність цих мовних одиниць, їхні структурні особливості, семантична диференціація та шляхи виникнення становлять предмет дисертаційного дослідження. Для аналізу дібрано близько 4000 неоднослівних економічних термінів, вилучених з економічних термінологічних словників різних типів, наукової та навчальної літератури (монографій, довідників, посібників, підручників економічного спрямування), виданої у кінці ХХ на початку ХХІ століття. Усього використано понад сорок фахових джерел. Крім того, до аналізу залучено загальномовний Словник української мови” в 11-ти томах, Фразеологічний словник української мови” у 2-х томах.
Звернення саме до зазначеного періоду пояснюється тим, що зміни вусіх сферах нашого життя, пов’язані з переорієнтацією політичного курсу, спричинили появу великої кількості нових реалій, у першу чергу економічних. Саме в останні роки в Україні особливо активізувалася термінологічна й термінографічна діяльність, з’явилося багато нових спеціальних словників, автори яких намагалися відбити всі ті зрушення, яких зазнала досліджувана термінологія. Важливим є з’ясування основних принципів фіксації терміносполучень словникарськими працями, що може бути використано у подальшій роботі термінографів.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна Аналіз системи рівнів української мови ХVІІІ ХХІ століть”.
Мета дисертаційної роботи полягає у з’ясуванні структурно-семантичних параметрів аналітичних номінацій економічної терміносистеми української мови.
Меті дослідження відповідають такі основні завдання:
1. Визначити мовну сутність і місце термінологічних словосполучень у системі номінативних засобів мови.
2. Розмежувати аналітичні терміни та інші одиниці спеціальної і неспеціальної лексики професіоналізми, номенклатурні одиниці, фразеологізми.
3. Здійснити порівняльний аналіз моно- та полікомпонентних термінологічних одиниць.
4. Описати шляхи формування та побудувати структурні моделі економічних термінологічних словосполучень.
5. Диференціювати складені економічні терміни за ступенем семантичної цілісності.
6. Схарактеризувати системні відношення в сучасній економічній термінології, визначивши основні типи зв’язків між її одиницями.
У роботі використано такі методи дослідження: аналітично-описовий, синхронного аналізу, метод компонентного аналізу, елементи порівняльно-зіставного та статистичного методів.
Наукова новизна роботи визначається тим, що:
1. Уперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз семантичної та граматичної структури складених економічних термінів.
2. Уточнено поняття однослівного та неоднослівного терміна.
3. Розширено й уточнено критерії термінологічності аналітичних одиниць.
4. Уточнено мовний статус складених термінів.
5. Визначено шляхи утворення аналітичних економічних термінів.
6. Подано класифікацію аналітичних номінацій в економічній терміносистемі за ступенем семантичної цілісності.
У теоретичному плані пропоноване дослідження сприятиме подальшому вивченню проблем аналітичної термінологічної номінації, виробленню критеріїв диференціації терміносполучень та інших одиниць як спеціальної, так і неспеціальної лексики. Результати проведеного аналізу неоднослівних термінів істотно розширять сучасні уявлення про способи їх формування, поглиблять теоретичні знання про синтаксичний спосіб термінотворення.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали та результати можуть бути використані в лексикографії, у навчальному процесі (під час розроблення й викладання курсів і спецкурсів із лексикології сучасної української літературної мови та термінознавства). Подані вдисертації узагальнення, спостереження й рекомендації будуть корисними для подальшого нормування української економічної термінології на сучасному етапі.
Апробація роботи. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-методичних семінарах кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Основні положення роботи апробовано на Всеукраїнській науковій конференції Другі Шевельовські виклади” (Харків, 1998), на Міжнародній науковій конференції Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Ф.Наконечного” (Харків, 2000), на міжвузівських науково-методичних конференціях Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки” (Харків, 1999, 2000, 2002), на 7-й Міжнародній науковій конференції СловоСвіт 2002” (Львів, 2002). Дисертаційне дослідження обговорено на засіданнях кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна.
Зміст дисертації відображено в семи публікаціях, із них чотири уфахових виданнях.
Структура роботи визначається її метою та завданнями. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії (282 позиції) та джерел (45 назв). Повний обсяг роботи становить 189 сторінок, текстова частина 160 сторінок.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Проведене дослідження засвідчило велику питому вагу аналітичних термінів у складі спеціальної економічної лексики. Переважання в сучасних терміносистемах неоднослівних термінологічних конструкцій підтверджується не лише нашим дослідженням, але й багатьма авторитетними джерелами, численними роботами вітчизняних та зарубіжних авторів. Активність синтаксичного способу термінотворення зумовлена як лінгвальними, так і екстралінгвальними чинниками: а) термінологічні словосполучення, навідміну від термінів-однословів, виявляють більшу здатність доконкретизації значень завдяки залежним словам; б) сучасний стан розвитку наук, економічної в тому числі, досяг такого рівня, що синтетичні терміни відходять на другий план; за своїми номінативними можливостями вони значно поступаються аналітичним конструкціям.
2. Нагальною потребою у сфері стандартизації економічної термінології вважаємо проведення меж між власне термінологічною та професійною лексикою. Занепокоєння викликає те, що автори сучасних економічних словників часто фіксують одиниці професійного спілкування. Унашому дослідженні пропонуємо критерії розрізнення неоднослівних термінів та професіоналізмів; уважаємо, що подавати професіоналізми втермінологічних словниках правомірно лише з указівкою на сферу їх поширення або в додатках до словникарських праць. Від термінів, які характеризуються понятійністю, пропонуємо також відрізняти прагмоніми, диференційною ознакою яких є предметність. Порівняльний аналіз структурно-семантичних особливостей неоднослівних термінів та фразеологізмів довів неправомірність ототожнення цих мовних одиниць, що дало можливість з’ясувати певною мірою мовний статус аналітичних термінологічних номінацій.
3. У нашій роботі ми виходимо з того, що термін це слово чи словосполучення, яке є елементом терміносистеми, називає спеціальне поняття та вимагає дефініції. Таким чином, констатуємо, що наномінативному рівні немає принципової різниці між однослівними та неоднослівними термінами. Усі ті вимоги, які науковці висувають дотермінів узагалі, номінативність, системність, наявність дефініції, моносемія в межах свого термінополя, стилістична нейтральність, незалежність від контексту, точність семантики, зручність утворення похідних та ін., повинні спрацьовувати й щодо термінологічних словосполучень. Але, зважаючи на те, що аналітичний термін це синтаксична конструкція, яка складається з двох чи більше слів, говоримо про наявність структурної різниці між цими двома класами термінологічних одиниць, яка спричиняє появу додаткового переліку тих норм, яким повинно відповідати термінологічне словосполучення. Серед провідних граматичних та семантичних параметрів аналітичних термінологічних номінацій називаємо такі:
· Неоднослівні терміни це переважно субстантивні словосполучення, хоча ми серед аналізованих одиниць виділяємо клас вербально-субстантивних ТС, мотивуючи це тим, що термін може бути представлений у вигляді двох номінацій: номінації ознаки (процесу) устатиці й номінації ознаки (процесу) у динаміці.
· Складові компоненти терміносполучення пов’язані між собою задопомогою одного з різновидів підрядного зв’язку узгодження, керування, прилягання, іменного прилягання або кореляції. Але серед досліджуваних ТС фіксуємо також незначну кількість терміноодиниць, між компонентами яких, крім підрядного зв’язку, наявний сурядний зв’язок. Супідрядний тип зв’язку (як із прийменниками, так і без) зафіксовано майже вусіх структурних типах терміносполучень відтрикомпонентних довосьмикомпонентних. Наявність таких ТС є, на наш погляд, вадою аналізованої терміносистеми; потреби віснуванні цих термінологічних конструкцій немає, оскільки практично кожна зних досить легко розпадається на окремі ТС без значної втрати смислу. Фіксуємо також поодинокі випадки функціонування сполук зпідрядними сполучниками; прогнозуємо, що ці одиниці в недалекому майбутньому заміняться або словами-термінами, або термінологічними словосполученнями.
· Терміносполучення повинні мати постійний порядок складників, характеризуватися відтворюваністю, стійкістю, семантичною цілісністю, нездатністю членуватися на самостійні терміни без утрати значення, яке вони виражають.
Важливим для подальшого нормування економічної терміносистеми є наведений в роботі перелік критеріїв термінологічності словосполучень, що сприятиме виділенню класу одиниць, які адекватно відображатимуть систему понять досліджуваної галузі знань.
4. Нами проаналізовано близько 4 тисяч термінологічних словоспо­лучень економічної терміносистеми. Серед них більшість становлять двокомпонентні ТС 75%. Популярність двочленних конструкцій пояснюється тим, що вони позбавлені головної вади усіх ТС громіздкої структури. Компактність, стислість, проста формальна структура ось ті ознаки, які забезпечують двокомпонентним ТС кількісну перевагу. Найпоширенішими серед двокомпонентних ТС є субстантивно-ад’єктивні сполуки 68% від загальної кількості двочленних ТС. Превалювання ваналізованій терміносистемі моделі прикметник + іменник” зумовлено загальномовною тенденцією: і в загальновживаній лексиці сполука іменника з узгодженим означенням, вираженим прикметником, характеризується сталим та постійним уживанням. Означенням переважно виступають відносні прикметники, якісних прикметників у складі ТС зафіксовано набагато менше. За своєю будовою прикметники-компоненти ТС переважно одноосновні, складні прикметники репрезентовані меншою кількістю прикладів. До малопродуктивних належать сполуки іменників із пасивними й особливо активними дієприкметниками, що характерно й длязагальнолітературної мови; залежний компонент у таких конструкціях практично втрачає свою дієслівність і передає лише якісну характеристику. На другому місці закількісним показником (27,5%) перебувають субстантивно-субстантивні ТС (модель іменник + іменник”). Субстантивно-субстантивні ТС поділяються на генітивні та прийменникові, що становить відповідно 23,5% та 3% відзагальної кількості двокомпонентних ТС. Генітивні терміносполучення зістрижневим компонентом віддієслівним іменником найчастіше фіксуються лексикографічними джерелами, що пояснюється специфікою самої економічної термінології, зумовленої передусім необхідністю деталізації термінологічної номінації різних видів економічних операцій та реалій. Кількісне обмеження прийменникових ТС можна пояснити загальною для сучасних східнослов’янських мов тенденцією дозаміни ТС із прийменниками безприйменниковими конструкціями. З усіх досліджуваних двокомпонентних ТС лише один відсоток становлять генітивні терміносполучення з епонімами у своєму складі. Незначна кількість цих ТС зумовлюється тим, що в гуманітарних галузях знань вплив особистості помітно менший, аніж у природничих і технічних. Бінарних сполук, побудованих за моделлю прикладки, нараховуємо 2%. Серед аналізованих терміноодиниць окремо виділяємо вербально-субстантивні ТС, які становлять 2,5% від загальної кількості двокомпонентних ТС. За своєю продуктивністю вони значно поступаються субстантивним ТС (пріоритетність останніх підкреслюється більшістю термінологів).
У досліджуваній терміносистемі, крім бінарних, стабільно фіксуємо трикомпонентні ТС. Найпродуктивнішими моделями тричленних ТС є такі: іменник + прикметник + іменник” (38,5% від загальної кількості трикомпонентних ТС), прикметник + прикметник + іменник” (21%), прикметник + іменник + іменник” (14,5%), іменник + іменник + іменник” (11,5%). Малопродуктивні трикомпонентні ТС містять усвоєму складі дієслова та прислівники. Ці частини мови, як ми вже відзначали, можуть виконувати термінологічну функцію, але монополія в цій сфері належить іменникові та словосполученням, побудованим на його основі. Загальною тенденцією в аналізованій терміносистемі є також обмежене вживання дієприкметників, особливо активних.
Багатокомпонентні ТС становлять 5,6% від загальної кількості досліджуваних терміносполучень. Характерною особливістю цих термінів є їх структурна різноманітність. До цього корпусу одиниць відносимо сполуки, які містять чотири (86,6% від загальної кількості багаточленних ТС), п’ять (9,8%), шість (2,6%), сім (0,4%) та вісім (0,4%) компонентів. Окремі вади багатокомпонентних ТС (громіздка структура, отже, незручність укористуванні) не применшують їхньої ролі у формуванні досліджуваної терміносистеми, відмітною ознакою якої є значна кількість складних понять, які неможливо охопити компактними (дво- та трикомпонентними) словосполученнями. Вагомою підставою існування полікомпонентних ТС уважаємо також період швидкого розвитку економіки, показником якого є постійне поповнення арсеналу економічної науки численними інноваціями.
Таким чином, усього нами зафіксовано 90 моделей, за якими будуються аналітичні терміни економічної терміносистеми. Наголошуємо на наявності безпосереднього зв’язку між продуктивністю тієї чи іншої моделі ТС та кількістю компонентів у її складі: продуктивність обернено пропорційна кількості.
5. Запропонована класифікація термінологічних словосполучень за ступенем семантичної цілісності ґрунтується на опозиції термін-нетермін”. На всіх структурних рівнях (від двокомпонентних до багатокомпонентних) зафіксоване кількісне переважання ТС, у складі яких містяться як власне терміни, так і слова неспеціальної лексики. Меншою кількістю одиниць представлені терміносполучення, усі компоненти яких є термінами; мінімальною поширеністю характеризуються ТС, жоден із компонентів яких не є терміном. Аналітичні номінації, у складі яких є неспеціальні слова, відзначаються зв’язаністю значень; формальна розкладність є ознакою ТС, усі складові яких терміни. Наявність значної кількості складених термінів ізнеспеціальними словами пояснюється, очевидно, етапом становлення та нормалізації економічної терміносистеми: далеко не всім поняттям цієї галузі знайдено відповідне власне термінологічне найменування.
Результатом аналізу економічних ТС є констатація наявності прямого зв’язку між семантикою та граматичною структурою терміносполучень. Так, терміни зі складною семантичною структурою репрезентовані багатокомпонентними ТС (від чотирьох і більше членів). Семантична структура дво- та трикомпонентних ТС є простішою. Таким чином, наголошуємо на тому, що семантична та граматична структури ТС тісно пов’язані між собою.
6. Уважаємо, що досліджувана економічна терміносистема має властивості, які підтверджують віднесення її до категорії систем. Це перш за все наявність у її сфері гіперо-гіпонімічних відношень, які репрезентують аналізовану термінологію не тільки як структуровану та функціональну, але і як ієрархізовану систему, і тому свідомо конструюються в термінології. Аналіз мікрополів аналітичних термінів із домінантами акція, баланс, дохід, капітал, податок, позика, ринок, ціна продемонстрував, наскільки розгалуженими є родо-видові відношення. Убільшості випадків гіпероніми, утворені від одного гіпоніма, належать не до однієї, а до кількох підсистем. Одним з обов’язкових атрибутів аналізованої терміногрупи є антонімія. Явище полісемії у сфері аналітичних економічних термінів має обмежений вияв (порівняно з однослівними термінами). Як свідчить аналізований матеріал, багатозначність проявляється передусім серед двокомпонентних ТС, семантична структура яких складається переважно з двох термінологічних значень. В аналізованій терміносистемі представлені також синонімічні відношення. Констатуємо наявність трьох різновидів синонімів: абсолютних, понятійних та синонімів з елементами конотації з кількісним переважанням перших. Відзначаємо, що синонімія це можливість вибору найоптимальнішої номінації, але погоджуємося з тим, що в термінологічній сфері це явище є небажаним. Варіантність, зокрема синтаксична (яка неналежить до системних відношень), має певною мірою позитивне значення, оскільки полегшує оперування полілексемними термінами.
Системність аналізованої терміногрупи виявляється і в закономірній можливості послідовного та повного її опису шляхом розташування найменувань затематичними полями. Серед загальносистемних ознак називаємо також її цілісність та відносну стійкість.
Підбиваючи загальний підсумок, наголошуємо на тому, що всі розглянуті питання є досить актуальними для сучасного термінознавства. Висловлюємо сподівання на те, що результати пропонованого дослідження сприятимуть оптимізації процесу уніфікації сучасної української економічної термінології.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Абакумова Г.О. До питання про експресивність терміна // Мовознавство. 1981. №3. С.85 87.
2. Авербух К.Я. Терминологическая вариантность: теоретический и прикладной аспекты // Вопросы языкознания. 1986. №6. С.38 49.
3. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. Х.: Вища шк. Вид-во при ХДУ, 1988. 135 с.
4. Александрова Г.А. Образність як джерело утворення технічної термінології // Мовознавство. 1973. №5. С.56 59.
5. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Х.: Вища шк. Вид-во при ХДУ, 1987. 135 с.
6. Андреев Н.Д., Замбржицкий В.Л. Именное словообразование вспортивной терминологии // Развитие современного русского языка / под ред. С.И. Оже­гова и М.В. Панова. М.: Изд-во АН СССР, 1963. С.119 135.
7. Анютіна Г. Особливості словосполучень з об’єктним значенням унауково-технічних текстах // Проблеми української науково-технічної термінології: Тези доп. 2-ї Міжнар. наук. конф. Львів, 1993. С.151 152.
8. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов- на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1964. 315 с.
9. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.
10. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1966. 608 с.
11. Бабкин А.М. Лексикографическая разработка русской фразеологии. М. Л.: Наука, 1964. 76 с.
12. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Идиоматичность и идиомы // Вопросы языкознания. 1996. №5. С.51 64.
13. Белова М.Э. Явление вторичной номинации как результат лексико-семантического образования терминов // Вестник Ленингр. ун-та. Серия 2. История, языкознание, литературоведение. 1986. Вып. 3. С.107 108.
14. Бєляєв Р.С. Поняття терміноелемента з погляду теорії номінації // Мово­знавство. 1990. №3. С.64 66.
15. Блинова О.И. Термин и его мотивированность // Терминология и культура речи. М.: Наука, 1981. С.28 37.
16. Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика. М.: Просвещение, 1987. 160 с.
17. Бонев М. О некоторых фразеологических сочетаниях в экономической ли­тературе // Русский язык за рубежом. 1968. №4. С.84 86.
18. Борисова Л.Т., Донской Я.Л. Профессионализмы и профессиональные жаргонизмы в отраслевом терминологическом словаре // Термины и их функционирование: Межвуз. сб. Горький: Изд-во ГГУ, 1987. С.34 40.
19. Боярова Л.Г., Покровська О.А. Терміни-синоніми як об’єкт лексикографії (на матеріалі ринкової термінології) // Vocabulum et Vocabularium: Сб. на­уч. трудов по лексикографии. Вып. № 3. Харьков, 1996. С.60 62.
20. Брагина А.А. Значение и оттенки значения в термине // Терминология и культура речи: Сб. ст. М.: Наука, 1981. С.37 47.
21. Брицин М.Л. Стійкі словосполучення в юридичній термінології східних слов’ян давнього періоду (ХІ ХV ст.) // Питання фразеології східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1972. С.96 97.
22. Будняк Д. Терміни-словосполучення польського походження влексичному складі української мови // Проблеми української науково-технічної термінології: Тези доп. 2-ї Міжнар. наук. конф. Львів, 1993. С.32.
23. Булик-Верхола С.З. Синонімія в українській музичній термінології // Вісник Харківського національного університету. Серія Філологія. 2000. № 491: Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Наконечного С.264 267.
24. Бурдин С.М. О терминологической лексике // Научные доклады высшей школы. Филол. науки. М., 1958. №4. С.57 64.
25. Бурдина З.Г. Неразложимые языковые структуры и речевая коммуникация: Учеб. пособие для студентов ин-тов и фак-тов иностр. яз. М.: Высш. шк., 1987. 119 с.
26. Бурячок А.А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1983. 248 с.
27. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка: Учеб. для вузов по спец. ”Журналистика”. 3-е изд., испр. М.: Высш. шк., 1991. 432 с.
28. Веклинець Л.М. Лексико-семантичний словотвір у терміносистемі української психології // Система і структура східнослов’янських мов: Міжкафедр. зб. наук. праць К.: УДПУ, 1997. С.73 77.
29. Вербицька О.А. Термінологічна лексика і метафоризація // Мовознавство. 1983. № 6. С.47-50.
30. Винник О.П. Зооморфічна метафора у фінансовій термінології // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Х.: ОВС, 2002. Вип. 8. С. 7 10.
31. Виноградов В.В. Вопросы изучения словосочетаний (на материале рус­ского языка) // Виноградов В.В. Избранные труды: Исследования по рус­ской грамматике. М.: Наука, 1975. С.231 253.
32. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц врусском языке // А.А. Шахматов. М. Л.: Изд-во АН СССР, 1947. С.339 364.
33. Виноградов В.В. Русский язык. М. Л.: Учпедгиз, 1947. 784 с.
34. Виноградова В.Н. Составные наименования в современном русском языке // Русский язык в школе. 1966. №3. С.90 96.
35. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской техниче­ской терминологии // Труды МИИФЛИ. Т.5, 1939. С.3 54.
36. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис: Підр. для студ. філол. фак. К.: Либідь, 1993. 368 с.
37. Вовк В.Н Языковая метафора в художественной речи (Природа вторичной номинации). К.: Наук. думка, 1986. 144 с.
38. Волкова И.Н. Стандартизация научно-технической терминологии. М.: Наука, 1984. 206 с.
39. Волкова І.В. До питання синонімії в сучасній українській фізичній термінології // Вісник Харківського національного університету. Серія Філологія. 2000. № 473: Праці молодих учених філологічного факультету. С.11 14.
40. Волкова І.В. Лексико-семантична характеристика сучасної української фізичної термінології (на матеріалі спеціалізованих видань 90-х рр. ХХ ст.): Автореф. дис. канд. філол. наук. Х., 2002. 20 с.
41. Володина М.Н. Информационная природа термина // Филологические науки. 1996. №1. С.90 94.
42. Володина М.Н. Психолингвистический аспект терминологической номинации // Вестник Московского университета. Серия 9. Филология. 1996. №4. С.55 62.
43. Володина М.Н. Специфика терминологической номинации // Вестник Московского университета. Серия 9. Филология. 1986. №5. С.38 47.
44. Воробйова С.А., Молодід Т.К. Українська соціально-економічна терміно­логія радянської доби // Мовознавство. 1971. №2. С.14 22.
45. Гаврин С.Г. Заметки по теории фразеологии // Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц (В аспекте теории отражения): Сб. ст. Тула, 1972. С.127 142.
46. Гаврин С.Г. Фразеология современного русского языка. Пермь, 1974. 269 с.
47. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища шк., 1985. 360 с.
48. Герд А.С. Основы научно-технической лексикографии: (Как работать над терминологическим словарем) Л.: Изд-во ун-та, 1986. 71 с.
49. Герд А.С. Терминологическое значение и типы терминологических значений // Проблематика определений терминов в словарях разных типов. Л.: Наука, 1976. С.101 107.
50. Говердовский В.И. Коннотемная структура слова. Х.: Изд-во при ХГУ, 1989. 95 с.
51. Головин Б.Н. О некоторых доказательствах терминированности словосочетаний // Лексика. Терминология. Стили.: Межвуз. сб. Горький: Изд-во ГГУ, 1973. Вып. 2. С.57 65.
52. Головин Б.Н. О некоторых проблемах изучения термина // Вестник Московского университета. Серия 10. Филология. 1972. №5. С.49 59.
53. Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах. М.: Высш. шк., 1987. 104 с.
54. Горшкова Т.М. К вопросу о природе терминологического словосочетания // Термин и слово (Предметная отнесённость и функционирование терминов): Межвуз. сб. Горький: Изд-во ГГУ, 1983. С.54 59.
55. Грамматика современного русского литературного языка / Отв. ред. Н.Ю.Шведова. М.: Наука, 1970. 767 с.
56. Гринев С.В. Введение в терминологическую лексикографию: Учебное пособие. М.: Изд-во МГУ, 1986. 102 с.
57. Даниленко В.П. Лексико-семантические и грамматические особенности слов-терминов // Исследования по русской терминологии. М.: Наука, 1971. С.7 67.
58. Даниленко В.П. Об одной модели терминов-словосочетаний // Научно-техническая терминология. 1973. №10. С.12 13.
59. Даниленко В.П. О терминологическом словообразовании // Вопросы языкознания. 1973. №4. С.76 85.
60. Даниленко В.П. Русская терминология. Опыт лингвистического описания. М.: Наука, 1977. 246 с.
61. Даниленко В.П., Скворцов Л.І. Теоретичні та практичні аспекти нормалізації наукової термінології // Мовознавство. 1980. №6. С.16 21.
62. Дацишин Х. Семантичне (метафоричне та метонімічне) термінотворення у сфері фінансово-кредитних відносин та грошового обігу // Вісник Державного університету Львівська політехніка”. 1998. №336. Тези доп. 5-ої Міжнар. наук. конф. С.327 329.
63. Дудик П.С. Сурядні словосполучення: основні питання теорії // Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць / Нац. пед. ун-тет ім. М.П.Драгоманова. К.: Правда Ярославичів, 1998. С. 3 9.
64. Дячук Т. Семантичні зсуви (розширення і звуження) як способи поповнення складу соціально-економічної термінології // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. К., 1998. С.125 128.
65. Дячук Т. Специфіка сучасної соціально-економічної термінології // Українська термінологія і сучасність: Матеріали ІІ Всеукр. наук. конф. К., 1997. С.85 87.
66. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я. Єрмоленко. К.: Либідь, 2001. 224 с.
67. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови: Підручник. Ч.1. К.: Вища шк., 1972. 402 с.
68. Журавлева Т.А. Варьирование составных терминов в текстах // Семантические аспекты синтаксиса: Сб. науч. тр. / АН СССР, Ин-т языкознания. М., 1989. С.93 98.
69. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. Донецьк: Дон НУ, 2001. 662 с.
70. Захарова М.И. Об образовании новых сложных существительных // Уч. зап. Кишиневского университета. Кишинев. 1959. Т. 36. С.135 142.
71. Захарчин Г., Крайник О. До питання про труднощі українського економічного словотворення // Проблеми української науково-технічної термінології: Тези доп. 2-ї Міжнар. наук. конф. Львів, 1993. С.87 88.
72. Звегинцев В.А. Семасиология. М.: Изд-во МГУ, 1957. 321 с.
73. Иванищев С.И. Родо-видовые отношения слов как показатель системности терминологической лексики // Лексика русского языка: Респ. сб. Рязань: Изд-во Рязан. ГПИ, 1979. С.12 16.
74. Іващенко В.Л. Лексичні конотації у просторі природничої термінології // Мовознавство. 2000. №6. С.40 49.
75. Іващишин О.М. Структурні особливості та семантична диференціація термінів-словосполучень у науково-технічних текстах // Іноземна філологія. 1996. Вип.109. С.41 44.
76. Калашник В., Покровська О. Окреслення системи понять як важливий етап термінологічної лексикографіїї // Проблеми української науково-технічної термінології: Тези доп. 4-ї Міжнар. наук. конф. Львів, 1996. С.99.
77. Калашник В., Покровська О. Складений термін у фразеологічному аспекті // Українська термінологія і сучасність: Тези доп. Всеукр. наук. конф. К., 1996. С.97.
78. Калинин А.В. Лексика русского языка. М.: Изд-во МГУ, 1978. 232 с.
79. Калмыкова Е.И. О динамике метафоры в научном стиле // Филологические науки. 1974. №2. С.83 88.
80. Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов. М.: Наука, 1977. 167 с.
81. Капанадзе Л.И. Взаимодействие терминологической и общеупотребительной лексики // Развитие лексики современного русского языка. М.: Наука, 1965. С.86 103.
82. Капандзе Л.И. О понятиях "термин" и "терминология" // Развитие лексики современного русского языка. М.: Наука, 1965. С.75 85.
83. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови: Навч. посібник. К.: Либідь, 1995. 312 с.
84. Квитко И.С. Термин в научном документе. Львов: Вища шк., 1976. 128 с.
85. Кияк Т.Р. До питання про "своє" та "чуже" в українській термінології // Мовознавство. 1994. №1. С.22 25.
86. Кияк Т.Р. Лингвистические аспекты терминоведения. К.: УМКВО, 1989. 103 с.
87. Кияк Т.Р. Мотивированность лексических единиц (количественные и качественные характеристики). Львов: Вища шк. Изд-во при ЛГУ, 1988. 164 с.
88. Кияк Т.Р. Прагматичні аспекти стандартизації української термінології // Мовознавство. 1993. №1. С.35 38.
89. Кияк Т.Р. Про три фактори українського термінотворення // Українська термінологія і сучасність: Тези доп. Всеукр. наук. конф. К., 1996. С. 28.
90. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів усучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1984. 252 с.
91. Ключковський Б.Г. Прикладка та її лексико-граматична роль // Українська мова в школі. 1955. №6. С.3 9.
92. Кобрин Р.Ю. О формальных критериях терминологичности и методологическом обосновании работ по унификации и стандартизации терминологии // Проблематика определения терминов в словарях разных типов. Л.: Наука, 1976. С. 174 181.
93. Кобрин Р.Ю., Иванова О.В. Опыт психолингвистического анализа понятийного содержания терминов и общеуп