АВТОРСЬКЕ ПРАВО В КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

На правах рукопису

Афанасьєва Катерина Олександрівна

УДК 070.4(477).347.781

АВТОРСЬКЕ ПРАВО В КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Тимошик Микола Степанович

Київ 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...............................................................4
ВСТУП......................................................................................................................5
Розділ 1. Становлення та сучасний стан системи авторського
права в Україні......................................................................................................13
1.1. Джерельна база та історіографія дослідження....................................15
1.2. Законодавча база з авторського права в Україні.................................20
1.3. Міжнародне співробітництво у сфері охорони авторських прав.........46
1.4. Висновки до першого розділу..................................................................56
Розділ 2. Охорона інтелектуальної власності у друкованих
і аудіовізуальних ЗМІ...............................................................................................60
2.1. Авторсько-правові відносини у періодичних виданнях........................61
2.1.1. Об’єкти авторського права та визнання авторства на них..........61
2.1.2. Врегулювання співавторства на журналістський твір...................73
2.1.3. Неправомірне використання авторських матеріалів
у друкованих ЗМІ.........................................................................................93
2.2. Проблеми авторського права на телебаченні та радіо.........................112
2.2.1. Порушення авторського права на цілісність
аудіовізуального твору................................................................................113
2.2.2. Правова охорона окремих частин аудіовізуального
твору (назва, зображальний ряд, музика, текст).....................................120
2.3. Висновки до другого розділу..................................................................135
Розділ 3. Авторське право в діяльності інтернет-медіа..................................139
3.1. Електронна публікація як об’єкт авторського права...........................141
3.2. Функціонування інтернет-видань та електронних версій
друкованих ЗМІ...............................................................................................147
3.3. Механізми контролю та захисту прав авторів у мережі Інтернет......161
3.3.1. Світові та вітчизняні тенденції охорони авторських прав........... 162
3.3.2. Актуальні проблеми судового захисту авторів...............................169
3.4. Висновки до третього розділу................................................................177
ВИСНОВКИ.............................................................................................................180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................188
ДОДАТКИ.................................................................................................................205

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВОІВ Всесвітня організація інтелектуальної власності
Директива Директива ЄС Про гармонізацію деяких аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві”
Закон Закон України Про авторське право і суміжні права” (2001 р.)
КК Кримінальний кодекс
УААСП Українське агентство з авторських та суміжних прав
Угода TRIPs Угода про торгівельні аспекти прав на інтелектуальну власність
УПС Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами
ЦК Цивільний кодекс

ВСТУП
Останніми роками перед працівниками засобів масової інформації та редакційними колективами постала нагальна потреба регулювання правових відносин між усіма учасниками створення інформації, що є основним продуктом діяльності ЗМІ. Розвиток нашої держави як демократичного суспільства підіймає рівень журналістської професійності та збільшує соціальну відповідальність журналістики як галузі людської діяльності. Водночас, культура інформаційних відносин вимагає від їх учасників діяти у межах прийнятих державою правових норм. Розвиток і ефективне функціонування сучасної нормативно-правової бази ЗМІ стає важливою умовою їхньої повноцінної діяльності, а також основою взаємовідносин між суб’єктами журналістської діяльності видавцями, редакторами, штатними журналістами, фотографами та позаштатними авторами.
Проголошений Україною курс на інтеграцію з ЄС вимагає від нашої держави забезпечення дієздатної національної системи охорони авторського права та суміжних прав у межах спільного ринку інтелектуальної власності, об’єктами якого виступає і продукція діяльності засобів масової інформації. За останні роки Україна значно активізувала процес входження до світових структур, що регулюють інтелектуальну власність, і вже є учасницею 15 з 26 універсальних міжнародних конвенцій і договорів у цій сфері. Включення України Міністерством торгівлі США до списку 301” країн з низьким рівнем захисту прав інтелектуальної власності спричинило істотні труднощі в зовнішньоекономічній діяльності держави й водночас виявилося стимулом, що спонукує до розвитку системи охорони інтелектуальної власності в Україні. Прийняттям Закону Про авторське право і суміжні права” у грудні 1993 та його оновленою редакцією від 11 липня 2001 року був розпочатий процес входження України до європейського правового поля.
Традиційно журналістика вважалася філологічною дисципліною, але сучасний працівник засобів масової інформації повинен не лише вміти знаходити інформацію, викладати її в прийнятній для споживача формі, а й мати спеціалізовану правову підготовку. Оскільки сьогодні в умовах усталення ринкових відносин у всіх сферах людської діяльності індустрія ЗМІ також зазнала суттєвих змін. Інформація перетворюється на товар, а її отримання стає гарантом стабільного прибутку. В такій ситуації проблема охорони авторського права є важливим компонентом законодавчих меж, що забезпечують правовий захист працівників ЗМІ та конкурентоспроможність індустрії масової інформації.
Надійна охорона авторського права журналістів, незалежно від того, які соціальні, політичні й культурні умови переважають у країні, допомагає забезпечити цілісність засобів масової інформації, а отже і довіру до них з боку суспільства. На думку датського експерта з авторського права Т. Якобсен, належним чином забезпечені права авторів є показником якісного рівня ЗМІ. У разі, коли журналісти не наділені правами на інформацію, навряд чи можна покладатися на її надійність” [205].
Творча праця усіх учасників інформаційних відносин журналістів, сторонніх авторів та співавторів, фотографів та операторів, ведучих теле- та радіопрограм, редакторів та дизайнерів в умовах актуалізації інтелектуального капіталу набуває дедалі більшої економічної цінності та потребує належного рівня авторської охорони, гарантом якого виступає законодавство держави. Сьогодні система захисту інтелектуальної власності в Україні практично сформована. Її регулюють 37 Законів та понад 100 підзаконних актів, дія яких поширюється принаймні на 16 самостійних об’єктів авторського права в галузі науки, літератури та мистецтва, а також на такі об’єкти суміжних прав як виконання, фонограми, відеограми та передачі (програми) організацій мовлення.
Однак ефективність системи знижує цілий комплекс проблем, що вимагають невідкладного розв’язання, серед яких: недосконалість окремих нормативних актів законодавчої бази з авторського права, нерозробленість ефективних механізмів захисту прав авторів із урахуванням специфіки журналістської діяльності та технологічних можливостей цифрових мереж, відсутність спеціалізованих судів та неузгодженість процедур судового захисту.
За часів СРСР проблема дотримання авторських прав журналістів взагалі не порушувалася. Передусім це зумовлювалося тим, що самі принципи авторського права в державі, де все вважалося спільним, були значно відмінними від сучасних. Зокрема, тогочасні законодавчі документи давали можливість у примусовому порядку передавати права на використання твору державі або надавати йому статусу суспільного надбання. Водночас усі спроби захисту авторами своїх прав розглядалися як прояв буржуазного мислення та відособлення від радянського народу. Єдиним порушенням авторського права, що заслуговувало на засудження або покарання, був плагіат.
Лише в останні декілька років авторсько-правовим відносинам між авторами та ЗМІ почали приділяти увагу. Однак і досі в Україні не розроблена цілісна концепція правової освіти журналістів. Це має негативні наслідки як для працюючих фахівців, так і для майбутніх студентів, які набувають навички роботи, але не мають чіткого уявлення про обсяги своїх прав і обов’язків як творчих особистостей.
Висвітлення питань авторського права зустрічаємо у теоретичних працях О.Підопригори, О.Святоцького, В.Дроб’язка, В.Ситцевого, І.Абдуліної, О.Бершова, С.Бондаренка. Загалом же більшість літератури з авторського права в Україні має характер збірників статей та нормативних документів, серед яких на особливу увагу заслуговує двотомник Авторське право і суміжні права. Європейський досвід” [2], що містить статті відомих дослідників та спеціалістів з проблем авторського права й дає часткове уявлення про світові тенденції розвитку авторського права та вирішення проблем, пов’язаних, зокрема, із появою нових технологічних розробок. Внаслідок відсутності ґрунтовних досліджень аналізованої проблематики в Україні, важливе місце у розробці цієї теми посідають публікації у фахових виданнях: Інтелектуальна власність”, Інтелектуальний капітал”, Право України”, Юридическая практика”. Аналіз судових прецедентів з авторського права знаходимо у Законодавчому бюлетені”, Віснику господарського судочинства” та ін.
До проблем правової незахищеності журналістів у своїх працях неодноразово зверталися А. Чічановський, В. Шкляр, Т. Приступенко. Висвітленням окремих аспектів авторсько-правових відносин між авторами та виданнями присвячені роботи М. Тимошика, С. Гуревича, С. Давтяна, А. Ріхтера. Актуальні проблеми взаємовідносин автора та редактора, окреслені у праці В. Різуна Літературне редагування”, стали поштовхом для подальшого вивчення їх у межах проведеного дослідження.
Законодавчому регулюванню діяльності нових форм засобів масової інформації, що функціонують у мережі Інтернет присвячені роботи В.Іванова, А.Керевера, А.Серго та Ж.Муане. Дослідженням державного регулювання та законодавчого забезпечення інтелектуальної власності займаються російські вчені О.Сергєєв, Е.Гаврилов, І.Близнєц та М.Федотов. Проте ґрунтовних наукових праць, які б охоплювали аналіз правової бази з конкретними прикладами застосування, порушень норм і рекомендаціями щодо її вдосконалення не вистачає.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю осмислення теоретичних положень щодо законодавства у сфері охорони авторського права у засобах масової інформації, з’ясування основних правопорушень і шляхів підвищення культури дотримання авторських прав у контексті важливості цієї проблеми для входження України до Європейського співтовариства.
Тема дисертаційного дослідження пов’язана з комплексною науковою темою Інституту журналістики № 01БФ04501 Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір”, зокрема, з її підрозділами Моніторинг та інформаційне моделювання засобів масової комунікації”, Сучасні українські видавничі стандарти”.
Метою дослідження є розкриття сутності і ролі авторського права у регулюванні відносин, що виникають у процесі функціонування ЗМІ та у професійній діяльності журналістів, а також правова охорона творчої праці журналістів. Досягнення поставленої мети пов’язується з розв’язанням таких завдань:
визначити роль авторського права в діяльності сучасних вітчизняних і зарубіжних ЗМІ та проаналізувати забезпечення авторських творів журналістів законодавчою підтримкою з авторського права в Україні;
дослідити специфічність застосування традиційних правових норм до сфери ЗМІ та ефективність дії соціальних нормативних систем;
проаналізувати та систематизувати найпоширеніші порушення авторського права у періодичних виданнях, на телебаченні та радіо;
визначити основні проблеми застосування законодавства з авторського права у глобальній мережі та способи захисту авторських прав;
виявити недоліки та внести рекомендації стосовно вдосконалення закону України з авторського права в журналістській діяльності.
Об’єктом дослідження є система авторського права в Україні, вітчизняне та зарубіжне законодавство, що регулює діяльність засобів масової інформації. Аналіз її ґрунтується на вивченні потреб і специфіки роботи сучасних засобів масової інформації та відповідності діючих юридичних норм цим потребам.
Предметом дослідження є вивчення сутності, характеру та особливостей авторсько-правових відносин між об’єктами та суб’єктами інформаційної діяльності у пресі, телебаченні, радіо, в інтернет-виданнях. Важливу роль у з’ясуванні цих відносин відіграють досудова і судова практика розгляду порушень авторських прав журналістів та працівників ЗМІ.
Джерельна база. Дослідження побудоване на основі офіційних документів, що формують правове поле стосовно врегулювання авторсько-правових відносин у сфері ЗМІ та практиці застосування їх у діяльності сучасних редакцій та взаємовідносин з авторами. До нормативної бази увійшли: Конституція України, Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс, закони та підзаконні акти, міжнародні конвенції та договори у сфері інтелектуальної власності, законодавство зарубіжних країн з регулювання авторського права та теоретичні праці з означеної проблематики.
Емпіричною базою дослідження послужили: архів Українського Агентства з авторських та суміжних прав і матеріали рішень ряду районних судів та прокуратур м. Києва; статистичні дані Державного департаменту інтелектуальної власності, документи та матеріали Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності, публікації у періодичній пресі з проблем авторського права.
Основними методами дослідження є порівняльно-правовий та описово-аналітичний. Для визначення характерних особливостей авторсько-правових відносин у діяльності ЗМІ також використовувалися порівняльно-типологічний та проблемно-тематичний методи. Методи статистичного аналізу, аналогії та експертно-прогностичний дали можливість виявити тенденції в порушеннях прав авторів і подати значний фактичний матеріал у вигляді таблиць і графіків.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в сучасному українському журналістикознавсті на основі детального розгляду авторсько-правових відносин у сфері діяльності ЗМІ:
класифіковано найтиповіші порушення авторських прав журналістів та інших суб'єктів авторських прав. Одержані результати дадуть змогу законотворцям, маючи визначений перелік правопорушень, спрямувати свою діяльність саме на законодавче закріплення норм, що унеможливлюватимуть такі порушення;
визначені шляхи, перспективи та тенденції подальшої еволюції правового регулювання діяльності цієї сфери;
внесені рекомендації щодо вдосконалення окремих положень Закону України Про авторське право і суміжні права” із урахуванням специфіки журналістської діяльності;
запропоновано ефективні методи захисту авторських матеріалів, ураховуючи нові технологічні можливості, що їх надають цифрові мережі.
Новаторська тема дослідження дала можливість проаналізувати в правовому аспекті та підкреслити важливість існування ефективної системи захисту авторського права як істотного компонента законодавчих меж, що забезпечує конкурентоспроможність галузі масової інформації.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розгляді в контексті журналістської науки проблеми, вирішення якої є необхідною умовою правомірного функціонування сучасних мас-медіа та сприятиме підвищенню правової культури журналістів. Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальних курсах Авторське право”, Основи видавничої справи та редагування”, Видавничі стандарти”, Художнє оформлення видань”, Зображальна журналістика” та Реклама і зв’язки з громадськістю”, у спецкурсах з редакційно-видавничої справи, на курсах фахового вдосконалення газетярів. Поданий у роботі фактичний матеріал випадків неправомірних дій яскраво демонструє основні положення сучасного законодавства у сфері авторського права і входить до складу практичної частини навчального курсу Авторське право”. Теоретичні узагальнення можуть послужити основою для створення лекційного курсу Авторське право” на відділеннях журналістики та видавничої справи вищих навчальних закладів.
Особистий внесок здобувача. Опубліковані наукові статті, в яких викладені основні положення наукової роботи, виконано здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Рукопис дисертації, основні положення й результати дослідження обговорено на засіданні кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні результати дослідження апробовано на шостій та сьомій міжнародних науково-практичних конференціях Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності” (м. Алушта, 713 вересня 2002 року та м. Алушта, 15 вересня 2003 року), сьомій міжнародній конференції Захист прав інтелектуальної власності: проблеми та шляхи вирішення” (м. Алушта, 1519 вересня 2003 року ), науково-практичних конференціях Журналістська весна” (м. Київ, 2003 рік, 2004 рік ), науково-технічній конференції Молоде друкарство 2003” (м. Київ, 16 травня 2003), міжнародній конференції Журналсітыка 2003” (м. Мінськ, 45 грудня 2003 року), міжнародній конференції Журналистика 2003: обретения и потери, стратегии развития” (м. Москва, 36 лютого 2004 року).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені у тринадцяти публікаціях, з них п’ять - у фахових виданнях, три - у наукових збірниках, п’ять - у збірниках матеріалів конференцій.
1. Афанасьєва К. Видавниче піратство в Інтернеті: український контекст // Наукові записки Інституту журналістики. 2002. Т. 8. C. 108 111.
2. Афанасьєва К. Закон України Про авторське право і суміжні права”: уніфікаційний аспект нової редакції // Наукові записки Інституту журналістики. 2003. Т.10. С. 45 52.
3. Афанасьєва К. Захист авторських прав у суді // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Журналістика. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2003. Т.11. C. 29 30.
4. Афанасьєва К. Інтерв’ю як об’єкт співавторства // Наукові записки Інституту журналістики. 2003. Т.11. С. 6 10.
5. Афанасьєва К. Літературна творчість як інтелектуальний капітал // Культура народов Причерноморья: научный журнал. 2004. № 49. Т. 2. С. 101102.
6. Афанасьєва К. Електронні бібліотеки та видавничий бізнес: конкуренція чи партнерство? // Друкарство. 2003. №5(44). C. 3637.
7. Афанасьєва К. Авторське право на збереження цілісності аудіовізуального твору на телебаченні // Інтелектуальна власність. 2003. № 10. С. 18 22.
8. Афанасьєва К. Плагіат у діяльності засобів масової інформації // Інтелектуальна власність. 2004. № 3. С. 16 19.
9. Афанасьєва К. Інтелектуальний капітал, як основа діяльності видавництв. Актуальні проблеми захисту авторських прав // Друкарство молоде: доповіді третьої науково-практичної конференції. К., 2003. С. 117 119.
10. Афанасьєва К. Авторське право та цілісність аудіовізуального твору // Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності: Зб. матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. К.: ДП Укрбланковидав”, 2003. С. 470 474.
11. Афанасьєва К. Судова система та захист авторських прав в Україні // Защита прав интеллектуальной собственности: проблемы и пути решения. Симферополь: Крымское РЦНТЭИ, 2003. C. 150 155.
12. Афанасьєва К. Правова охорона авторських публікацій в періодичній пресі // Журналсітыка 2003: Матэрыялы 5-й Міжнароднай навукова-практычнай канферэнцыї. Мінськ, 2003. Вып. 5. С. 13 15.
13. Афанасьева Е. Реклама как нарушение авторських прав на телевидении // Журналистика в 2003 году: обретения и потери, стратегии развития.: Сб. материалов научно-практической конференции. М.: Факультет журналистики МГУ, 2004. Ч. 1. С. 10 11.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене комплексне дисертаційне дослідження охопило різні аспекти авторсько-правових відносин між авторами, журналістами та засобами масової інформації, що мають місце у процесі створення та використання журналістських матеріалів об’єктів авторського права.
Згідно з поставленими завданнями, у ході всебічного аналізу сучасної ситуації із порушеннями авторських прав журналістів, вивчення рівня законодавчого забезпечення авторсько-правової охорони працівників мас-медіа та позаштатних авторів, визначення основних чинників, що зумовлюють сучасний стан вітчизняної системи охорони авторських прав, було зроблено наступні висновки:
1. Останні кілька років ознаменувалися для України активним входженням у євроатлантичні структури в межах обраного курсу на Європейську інтеграцію. Водночас, відповідно до підписаних угод, необхідними передумовами вступу до європейських структур, стали: створення ефективної системи авторського права та уніфікація вітчизняного законодавства у цій сфері із нормами Європейського Союзу. Як наслідок, проблеми охорони авторського права нарешті опинилися у центрі уваги законотворців, що стало причиною стрімкого розвитку цієї галузі права.
У діяльності сучасних засобів масової інформації авторське право відіграє одну з провідних ролей як основний стимул для творчої діяльності та істотний чинник конкурентоспроможності галузі. Тому забезпечення належного рівня охорони авторських прав журналістів безпосередньо пов’язане із захистом свободи слова та прав людини.
Зростаюча комерціалізація інтелектуального капіталу та актуалізація його економічної цінності спонукає журналістів переглядати свої позиції щодо авторських прав на продукти своєї праці, що є основою діяльності засобів масової інформації. Підтвердженням цього можуть слугувати численні судові позови від журналістів із приводу порушення авторських прав, кількість яких із кожним роком значно збільшується.
З огляду на дотримання прав журналістів та працівників засобів масової інформації нову редакцію Закону Про авторське право і суміжні права”, прийняту у 2001 році можна назвати досить прогресивною. Вона носить яскраво виражену ринкову спрямованість та значно розширює права авторів.
Основною перевагою нової редакції є приділення значно більшої уваги саме журналістам, як суб’єктам авторських прав. Законодавчо врегульований статус періодичних друкованих видань, що віднині прирівняні до категорії складених творів. Окремий розділ Закону присвячений регламентації діяльності організацій мовлення. Важливою підтримкою для працівників засобів масової інформації стало внесення поправок у статтю про службові твори. Закон закріплює за журналістом первинні права на авторські матеріали, тим самим надаючи більшу свободу для їх подальшого використання.
Позитивними зрушеннями можна назвати прийняття Цивільного та Кримінального кодексів, у яких належну увагу приділено саме правам авторів та надані значно ширші можливості для захисту авторських прав у судовому порядку.
Важливу роль у охороні прав авторів відіграють спеціалізовані постанови та укази президента, якими прямо передбачене проведення відповідних заходів для боротьби із порушеннями авторських прав та розробки ефективних механізмів їх захисту. А приєднання України до ряду Міжнародних угод вимагає від країни забезпечення належного рівня охорони прав авторів та створення ефективних засобів боротьби із порушеннями.
2. Розвиток інформаційних технологій поступово змінює уявлення про усталені авторсько-правові категорії та вимагає вдосконалення законодавчої бази. Оперативність, з якою сучасні ЗМІ отримують та розпов­сюджують інформацію, не дає можливості вчасно відстежувати та запобігати порушенням, контролювати процес подальшого використання авторських матеріалів та, відповідно, отримання грошової винагороди.
Неможливість застосування традиційних правових норм до діяльності сучасних ЗМІ стала причиною поступового відокремлення діючих законодавчих актів у цій сфері від основної системи права та утворення нової підгалузі права масової інформації.
Водночас важливу роль у регулюванні діяльності мас-медіа відіграють соціальні нормативні системи, суди честі, етичний кодекс журналіста та професійна репутація. До регулятивних норм, що безпосередньо пов’язані із діяльністю мас-медіа, слід віднести політичні, правові, корпоративні, а також звичаї, традиції, морально-етичні імперативи тощо.
Законодавче закріплення за сферою масової комунікації можли­вості укладання договорів в усній формі лише підтверджує пріоритетність морально-етичних норм у авторсько-правових відносинах. Тому значно ефективнішим методом боротьби із порушеннями є створення органів самоконтролю в межах кожного ЗМІ та спрямування їхньої діяльності на дотримання прав штатних журналістів і позаштатних авторів. Особливо ефективний цей метод у ситуації із етико-правовими порушеннями, такими як плагіат та неправомірне цитування.
3. Результати аналізу значної кількості досудових та судових прецедентів із приводу порушення авторських прав журналістів свідчать про активізацію порушень у сфері засобів масової інформації в останні роки. Серед порушень домінують два: дездоговірне використання авторського матеріалу та не виплата авторського гонорару.
Використання мережі Інтернет як безкоштовного джерела інформації стало причиною масового поширення явища плагіату у цій сфері. Форми плагіату мають такі різновиди: за обсягом привласненого матеріалу повний та частковий; за ступенем автентичності текстів прямий та опосередкований; смисловий, в основі якого лежить зміна форми подачі матеріалу.
До найпоширеніших порушень авторського права у діяльності періодичних друкованих видань слід віднести: використання авторських матеріалів без дозволу автора, без зазначення імені автора, без посилання на джерело інформації, неправомірне використання авторських матеріалів у оглядах преси передрук, розкриття справжнього імені автора (за наявності псевдоніму) та опублікування чужого матеріалу під своїм іменем (плагіат).
Серед авторських творів, що найчастіше стають об’єктами правопорушень у аудіовізуальній сфері необхідно назвати об’єкти авторського права кіно-, відео- та телефільми; об’єкти суміжних прав фонограми, відеограми та передачі організацій мовлення, окремі частини аудіовізуальних творів та оригінальні назви.
4. Одразу після своєї появи мережа Інтернет опинилася поза межами дії вітчизняного законодавства, що призвело до активізації порушень авторського права внаслідок поширення неправомірного використання журналістських матеріалів у Мережі. Серед найголовніших проблем, що унеможливлюють регламентацію цієї сфери, можемо виділити:
появу нових форм передачі та отримання інформації, що стали причиною вилучення видавця як традиційного посередника між автором та читачем, із процесу доведення інформації до користувача. У сучасному процесі доведення інформації до користувача, середня ланка, тобто видавець, є абсолютно не потрібною. Водночас в основу діючих законодавчих норм покладені відносини між автором та читачем (користувачем), в яких видавцеві належить провідна роль.;
заперечення основних позицій авторсько-правової доктрини: необхідності контролю за використанням творів та отримання авторської винагороди;
вилучення з економічного процесу автора інформації. Уся сума, що сплачена користувачем за завантаження об’єктів авторського права, залишається у розпорядженні провайдера.
Серед найголовніших факторів, що викликали бум порушень авторських прав у мережі можемо назвати:
неврегульованість офіційного статусу електронних ЗМІ;
поява величезної кількості авторських проектів та прихід у журналістику тисяч учасників інформаційних відносин, незнайомих із принципами та нормами журналістської етики;
низька правова культура журналістів;
неможливість здійснювати контроль за використанням матеріалу у мережі.

В умовах низької ефективності законодавчих норм у цифрових мережах, дієвими способами захисту журналістських матеріалів залишаються:
оприлюднення/публікація на традиційному (паперовому) носії (простий та надійний варіант за умови, що дата публікації передує появі контрафактного екземпляру);
засвідчення у нотаріуса дати створення матеріалу (цей спосіб захисту здійснюється шляхом нотаріального затвердження роздруківки статті з указівкою дати та автора твору);
використання можливостей архівних служб або веб-депозитарієв (метод заснований на записі твору на лазерний диск та наступним його депонуванні у сховище;
затвердження факту існування твору на певну дату (наприклад, відправити собі лист, поштовий штемпель на якому буде підтвердженням);
застосування технічних методів захисту криптографічних конвертів, водяних знаків”, що містять службову інформацію про твір, програм із обмеженою функціональністю.
Аналіз та узагальнення зарубіжного та вітчизняного досвіду у розробці ефективної схеми збирання та розподілу авторської винагороди та управління авторськими правами дозволили запропонувати власну модель цивілізованого ринку інтелектуальної власності в українському секторі мережі Інтернет. Основою її мають стати організації по колективному управлінню авторськими та суміжними правами, що займатимуться видачею ліцензій на використання творів, матимуть власну базу даних та контролюватимуть отримання авторами винагороди. Таким чином, особа чи організація, що хоче отримати право на використання певного авторського твору, може звернутися до цього центру, який, у свою чергу, буде контактувати із авторськими товариствами. Але, звичайно, реалізація такої системи неможлива без створення всесвітньої бази даних та обміну інформацією на державному рівні. Над створенням відповідних депозитаріїв сьогодні активно працює більшість країн.
5. Важливою законодавчою підтримкою для працівників ЗМІ стало прийняття нової редакції Закону України „Про авторське право і суміжні права”, яка повністю відповідає останнім міжнародним тенденціям у сфері охорони авторського права та приділяє значно більшу увагу журналістам як суб’єктам авторських прав.
Водночас Закон повністю не забезпечує належний рівень охорони авторських прав працівників медіа, оскільки не враховує специфіку діяльності ЗМІ. Серед основних недоліків нової редакції, що ускладнюють, а інколи унеможливлюють захист прав авторів та журналістів на результати їх інтелектуальної праці, можемо виділити:
неоднозначність трактування поняття службовий твір” у вітчизняному законодавстві;
неврегульованість обсягів редакторського втручання в авторський матеріал;
можливість двозначного трактування окремих понять та термінів;
неможливість здійснення контролю за використанням авторських творів за допомогою нових форм передачі та отримання інформації.
відсутність норм, що регулювали б правовідносини, які виникають у цифрових мережах.

Аналіз Закону в контексті дотримання прав журналістів дав змогу внести ряд рекомендацій щодо вдосконалення Закону України Про авторське право та суміжні права”.
· Засоби масової інформації на сьогодні становлять самостійну потужну галузь, в основі діяльності якої лежить інтелектуальний капітал. Тому доцільним було б присвятити окремий розділ Закону врегулюванню авторсько-правових відносин у цій сфері.
· Для уникнення двозначного трактування окремих положень щодо надання охорони творам продуктам діяльності ЗМІ, необхідним видається доповнити закон визначеннями понять журналістський твір”, прес-інформація” та включити до переліку об’єктів авторського права газети, журнали та інші періодичні видання.
· Надана законом можливість укладання договорів на використання (опублікування) творів у періодичних виданнях в усній формі суттєво ускладнює, а інколи, унеможливлює захист прав автора у разі судового вирішення конфлікту. Адже договір, укладений в усній формі, не може бути представлений як доказ існування відповідних домовленостей. Тому необхідним видається внесення відповідних змін до Закону з метою забезпечення розумного балансу інтересів працівника та роботодавця.
· Вдосконалення потребує трактування немайнового права автора протидіяти будь-якому посяганню на твір, що у Законі поставлене у залежність від умови нанесення шкоди честі та гідності автора та може тлумачитися неоднозначно. На нашу думку, це два різні склади правопорушень, що не завжди одночасно мають місце, наприклад, у разі переривання аудіовізуального твору рекламою. Тому вони повинні бути відокремлені.
· Виправлення потребує відсутність в Законі норм про соціальний захист авторів. Досвід зарубіжних країн у сфері соціального захисту митців вартий уваги і може бути в тій чи іншій мірі використаний в Україні. Цю функцію можуть виконувати організації, що управляють майновими правами авторів, суб’єктів суміжних прав та їх правонаступників, на колективній основі.
· Захист авторського права в сучасних умовах потребує певного посилення, тому варто поповнити статтю, що перелічує порушення авторського права, які дають підстави для судового захисту, надмірним запозиченням твору (порушенням умов цитування), привласненням чужих висловів та образів. Адже неправомірне використання чужих творів під виглядом цитування відкриває додаткові можливості для правопорушників.
· Необхідною є ліквідація суперечностей щодо приналежності виключних прав на використання журналістських творів, які мають місце у статтях 16 та 19. Зокрема, стаття 16 закріплює виключне майнове право на службовий журналістський твір за роботодавцем, в той час як стаття 19 зазначає, що виключні права на використання журналістських творів зберігаються за авторами. Доцільним було б доповнити статтю 16 уточненням, що її дія не розповсюджується на журналістські твори у періодичних виданнях.
· З метою розширення прав авторів творів створених у порядку виконання службових обов’язків варто обмежити часові межі використання службового твору, по закінченні яких усі виключні права на використання твору поверталися б до автора. Ця поправка дасть змогу запобігти використанню роботодавцями з іншою комерційною метою оригінальних малюнків, фотонегативів та письмових творів автора після його звільнення з місця роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авторське право і суміжні права / За ред. О. Святоцького і В. Дроб’язка К.: Видавничий Дім Ін Юре”, 2000. С. 29 33.
2. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід / За ред.: А. Довгерта У 2 т. К.: Видавничий Дім Ін Юре”, 2001. 460 с.
3. Авторское право Украины: Сб. нормативно-правовых актов / под ред. В.Ситцевого. К.: Ресинкорпоралес, 1996. 164 с.
4. Алленова О. ТВ Парк проти TV-Парку: історія про захист авторських прав // Дзеркало тижня. 2000. 29 квітня.
5. Ананьева Е. Авторское право и реклама // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. 2001. №1.
6. Андреев И. Психологический анализ профессиональных важных качеств творческих работников редакции. М., 1991. 179 с.
7. Архівна справа № 2-502 за 1998 рік. Архів Індустріального райсуду м. Дніпропетровськ.
8. Афанасьєва К. Авторське право на збереження цілісності аудіовізуального твору на телебаченні // Інтелектуальна власність. 2003. № 10. С. 18 22.
9. Афанасьєва К. Плагіат у діяльності засобів масової інформації // Інтелектуальна власність. 2004. № 3. С. 16 19.
10. Баранів О. Український сегмент мережі Інтернет: Зб. доповідей на брифінгу Розвиток Інтернету в Україні”. К., 2003.
11. Батов В. Существует ли формула авторства? // Число и мысль. М.: Знание, 1984. Вып. 7. С. 117 137.
12. Бачун О., Черкашин В. Захист права інтелектуальної власності в Україні // Право України. 1997. № 1. С. 61 62.
13. Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений. 1886 р. (в редакции, подписанной в Париже 24.07.1971 г., с изменениями от 2.10.1979 г.) // Права на результаты интеллектуальной деятельности: Сб. нормат. актов / Сост. В. Дозорцев. М.: ДЕ-ЮРЕ, 1994. С. 157184.
14. Бершадський О. Поняття та ознаки авторського твору // Право України. 2002. № 4. С. 81 84.
15. Бершов О. В. Строки охорони авторського права у Європейському союзі // Книжковий клуб. 1997. №7. С. 4.
16. Близнец И. Государственное регулирование интеллектуальной собственности в РФ: теоретико-правовое и сравнительное исследование. М., 2002. 319 с.
17. Богуславский М. Вопросы авторского права в международных отношениях. М.: Наука, 1973. 336 с.
18. Бойко Л. Одесcкий парадокс Армянского Радио” // Глобус Одессы. 2001. 14 мая.
19. Бондаренко С. Система захисту авторського права і суміжних прав в Україні // Національна безпека і оборона. 2002. № 10. С. 61 64.
20. Бридж С. Журналисты как обладатели авторских прав // Бюллетень по авторскому праву. 1990. № 3. С. 11 18.
21. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. В. Бусел. К.: Ірпінь ВТ Перун”. 2002. 1440 с.
22. Воинов А. Европейское право на публикацию телепрограмм // ЗиП. 1995. № 2. С. 2 5.
23. Воинов А. Конец дела Магилл” // ЗиП. 1995. № 6. С. 9.
24. Габешия Н. Право на телепрограммы: свежий взгляд // ЗиП. 1998. № 6. С. 3 6.
25. Гаврилов Э. Авторское право России на современном этапе // Сб. материалов международного семинара по авторскому праву. М., 1995. С. 31 45.
26. Гаврилов Э. Советское авторское право: Основные положения. Тенденции развития. М.: Наука, 1984. 222 с.
27. Гаврилов Э. Авторские права на интервью // Центр Право и СМИ”. Сер.: Журналистика и право”. 1999. № 7 8. С. 27 29.
28. Гаврилов Э., Круг П. Интеллектуальная собственность на телевидении и радио: Пособие. М.: Центр Право и СМИ”, 1998. 164 с.
29. Гаврилов Э. Правовая охрана программ телепередач // ЗиП. 1999. № 4. С. 10 12.
30. Гаврилов Э. Смежные права и деятельность электронных СМИ // ЗиП. 1999. № 7 8. С. 19 22.
31. Гаврилов Э. Соавторство на произведения науки, литературы и искусства // Советское государство и право. 1982. № 10. C. 76 77.
32. Гартен М. Лакмусова реакція на корупцію // Нові горизонти. 2000. 16 квітня.
33. Гегель Г. Философия права / Пер. с нем., ред. и сост. Д. Керимов, В. Нерсесянц М.: Мысль, 1990. 542 с.
34. Глухівський Л. Співавторство і авторське право на інтерв’ю // Інтелектуальна власність. 2002. № 2 3. С. 19 21.
35. ГОСТ 7.83-2001. СИБИД. Электронные издания. Основные виды и выходные сведения. http://internet-law.ru/intlaw/laws/gost.htm.
36. Гулий К. Проблеми цивільно-правового регулювання редакційно-видавничого процесу. Харків, 1991. С. 16.
37. Гумор газети читач не зрозумів // Законодавчий бюлетень. 1997. № 7. С. 4.
38. Гуревич С. Газета: вчера, сегодня, завтра: Учебное пособие для вузов. М.: Аспект Пресс, 2004. 288 с.
39. Гуревич С. Работа с письмами. М., 2000. 112 с.
40. Давтян С. Правовые основы функционирования редакции. М.: Аспект Пресс, 2002. 160 с.
41. Десятникова И. Журналистам теперь придется делиться гонорарами. Знать бы с кем? // Факты и комментарии. 2001. 31 октября. С. 13.
42. Директива ЄЕС "Про гармонізацію деяких аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві" від 22.05.2001 року № 2001/29/ЄС. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=c380y1998.
43. Договор Всемирной организации интеллектуальной собственности про авторское право. Женева: Издательство ВОИС, 1996. 35 с.
44. Договор Всемирной организации интеллектуальной собственности про исполнения и фонограммы. Женева: Издательство ВОИС, 1996. 32 с.
45. Договори у видавничій справі // Книжковий огляд. 2002. № 6 (42). С. 58 66.
46. Дроб’язко Р. Інтеграція України до Європейського Союзу в галузі авторського права та суміжних прав // Інтелектуальна власність. 2000. № 67. С. 21 24.
47. Дюма Р. Литературная и художественная собственность. Авторское право Франции / Пер. с фр. М.: Междунар. отношения, 1989. С. 27 29.
48. Жерве Д. Авторское право и смежные права в международных конвенциях с 1886 года до цифровой эры: Сб. докладов и дискуссий по материалам международных семинаров по вопросам охраны интеллектуальной собственности в сфере культуры и искусства М., 1997. С. 257 269.
49. Журналист, поделись гонораром! // Cегодня. 2001. 7 декабря.
50. Журналістика чужими руками. http://www.telekritika.kiev.ua/news/?id=9058.
51. Загадка женщины // Соsmopoliten Украина. 2002. № 11 (листопад). С. 80.
52. Закон Великобританії Про авторське право, промислові зразки і патенти”. 1988 р. www.rada.kiev.ua/LIBRARY/catalog/law/gbr_avtor.htm.
53. Закон Республіки Румунія Про авторське право і суміжні права” // Румунський офіційний вісник. 1996. 26 березня.
54. Закон Российской Федерации Об авторском праве и смежных правах” от 9.07.1993 №5351-1 (с изменениями и дополнениями, внесенными Федеральным законом от 16.06.1995 № 110-ФЗ) // Собрание законодательства Российской Федерации. 1995. № 30. Ст. 2866.
55. Закон України Основи законодавства України про культуру” від 14.02.1999 № 2117-XII // Україна: інформація і свобода слова: Зб. законодавчих актів, нормативних документів та статей фахівців / Упоряд. А. Затворний. К.: Молодь, 1997. С. 345 360.
56. Закон України Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993 № 3792-XII // Україна: інформація і свобода слова: Зб. законодавчих актів, нормативних документів та статей фахівців / Упоряд. А. Затворний. К.: Молодь, 1997. С. 168 191.
57. Закон України Про видавничу справу” від 05.06.1997 № 318/ 97 ВР // Голос України. 1997. 22 липня.
58. Закон України Про власність” від 07.02.1991 № 697-XII із змінами 1992 2002 рр. // Відомості Верхов. Ради України. 1991. № 20. С. 523 537.
59. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності” від 5.04.2001 № 2362-III // Голос України. 2003. 2 липня. С. 14 15, 16, 20.
60. Закон України Про внесення змін до Закону України Про авторське право і суміжні права” від 11.07.2001 №2627-III // Голос України. 2001. 16 серпня.
61. Закон України Про внесення змін до Закону України Про власність” від 15.05.2003 №762-IV. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.