Барікова Анна Анатоліївна Систематизація права електронних комунікацій: адміністративно-правове дослідження

brief description

Барікова Анна Анатоліївна, аспірант юридичного фа­культету Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Систематизація права електронних комунікацій: адміністративно-правове дослідження»
(12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). Спецрада Д 26.001.04 у Київ­ському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
БАРІКОВА АННА АНАТОЛІЇВНА
УДК 342.9 : 654 (477)
ДИСЕРТАЦІЯ
СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПРАВА ЕЛЕКТРОННИХ КОМУНІКАЦІЙ:
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
________________ А.А. Барікова
Науковий керівник МЕЛЬНИК Роман Сергійович,
доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри
адміністративного права
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................... 13
Розділ 1 ДОКТРИНАЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ
ПРАВА ЕЛЕКТРОННИХ КОМУНІКАЦІЙ ..................................................... 24
1.1 Поняття та правова природа права електронних комунікацій ...................... 24
1.2 Передумови та значення систематизації права електронних
комунікацій ............................................................................................................... 42
1.3 Систематизація права електронних комунікацій та її види ........................... 59
1.4 Світовий досвід систематизації права електронних комунікацій та
напрями його використання в Україні ................................................................... 88
Висновки до Розділу 1 ............................................................................................. 106
Розділ 2 МЕХАНІЗМ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ПРАВА ЕЛЕКТРОННИХ
КОМУНІКАЦІЙ ..................................................................................................... 111
2.1 Сутність, значення та елементи механізму систематизації права
електронних комунікацій ........................................................................................ 111
2.2 Наднаціональне право Європейського Союзу як основа систематизації
права електронних комунікацій ............................................................................. 127
2.3 Інституціональний вимір систематизації права електронних
комунікацій .............................................................................................................. 142
2.4 Процедура систематизації права електронних комунікацій в Україні ....... 162
Висновки до Розділу 2 ............................................................................................ 154
ВИСНОВКИ ............................................................................................................ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................... 190
Додаток А ................................................................................................................. 237
Додаток Б .................................................................................................................. 254

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання
науково-практичного завдання систематизації права електронних комунікацій.
У результаті проведеного дослідження розроблено ряд висновків, пропозицій
та рекомендацій, спрямованих на досягнення мети та завдань дослідження.
Основні результати дослідження конкретизуються в таких положеннях:
1. Сформульовано визначення електронних комунікацій як засобів
обробки, збереження та передачі цифрової інформації шляхом передавання
електронних сигналів та символів, що можуть мати відношення до абонента або
користувача, яких можна ідентифікувати, що отримують відомості, якими
обмінюються або передають та/або приймають між обмеженою кількістю
сторін у мережах електронних комунікацій.
Продемонстровано, що право електронних комунікацій є однорідним
утворенням публічного характеру в межах Особливого адміністративного права, у
прагматичному аспекті зорієнтованим на закріплення процедури надання
ефективних і якісних послуг електронних комунікацій та забезпечення
безперешкодного доступу до ринку електронних комунікацій у межах
уніфікованого правового поля. У телеологічному сенсі потрібно спиратися на
публічний інтерес, який пронизує інститути права електронних комунікацій щодо
досягнення мети правового регулювання. Аксіологічне забарвлення права
електронних комунікацій при цьому вказує на його нелінійний характер, що
враховує європейські сервісно орієнтовані стандарти наднаціонального
регулювання сфери електронних комунікацій.
2. З’ясовано передумови систематизації права електронних комунікацій
як складової частини Особливого адміністративного права, що базуються на
комплексі технологічних факторів, культурного шару українського народу та
детермінантів соціальної матерії. Останні справляють вплив на правову
матерію, а через неї на сферу ідеального субстрату – свідомість людини та її
правосвідомість.
184
Показано, що правова база щодо функціонування ринку електронних
комунікацій повинна бути адаптована до духу української нації з урахуванням
особливостей форм держави й культури. У фундаментальних характеристиках
передумов систематизації права електронних комунікацій втілюються розум
поколінь, результат колективної діяльності українського соціуму.
Розкрито аксіосферу права електронних комунікацій як складової
частини Особливого адміністративного права через публічний інтерес, що
відображає суб’єктивне ставлення до електронних комунікацій на основі
структурно-онтологічних засад. Вказана аксіосфера права електронних
комунікацій є внутрішньо різнобічною, але системно впорядкованою.
Ключовими її категоріями під час систематизації права електронних
комунікацій є «необхідність», «нормативність», «корисність».
Продемонстровано, що через норми права електронних комунікацій як
аутопойезисної системи та взаємодію його суб’єктів формується правопорядок
у межах ринку електронних комунікацій. Кореспондуючими обмежувальними
факторами є межа приватного життя, громадянського суспільства та цінніснонормативна основа правопорядку.
3. Задля модернізації змістовного наповнення регулятивних рамок у сфері
електронних комунікацій вторинна консолідація існуючого правового масиву зі
взаємним «проникненням» норм наднаціонального європейського права
електронних комунікацій є оптимальним видом систематизації.
Встановлено, що розвиток ринку електронних комунікацій нерозривно
пов’язаний з процесами цифровізації. Доведено, що запровадження цифровізації
дасть змогу посилити плюралістичні вектори національного та транскордонного
розвитку, але не може повною мірою вплинути на онтологічні характеристики
існування країн і соціумів.
4. Запропоновано напрями запровадження в Україні світового досвіду
систематизації права електронних комунікацій як складової частини
Особливого адміністративного права:
185
– брати до уваги тенденції технологічно розвинених країн щодо
врегулювання ключових аспектів діяльності на ринку електронних комунікацій
(досвід Фінляндської Республіки);
– врахувати тенденцію щодо консолідації норм права електронних
комунікацій за інститутами в межах окремих нормативних актів (практика
Австралії); сформувати стійку та надійну мережеву інфраструктуру (досвід
Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії);
– запровадити інструменти залучення іноземних інвестицій (практика
Китайської Народної Республіки, Республіки Польща) та ефективні механізми
публічного управління на ринку електронних комунікацій (досвід Китайської
Народної Республіки); деталізувати правове положення національного
регуляторного органу у сфері електронних комунікацій, а також процедури
вирішення суперечок у цій сфері, у тому числі публічною адміністрацією
(практика Королівства Бельгія);
– лібералізувати та дерегулювати діяльність на ринку електронних
комунікацій (практика Королівства Данії, Республіки Польща) шляхом
консолідації законодавства про доступ та експлуатацію інфраструктури
електронних комунікацій, радіочастотний ресурс та щодо послуг електронних
комунікацій (практика Королівства Данії), забезпечення електромагнітної
сумісності у сфері електронних комунікацій (досвід Федеративної Республіки
Німеччина), діяльність на ринку електронних комунікацій підприємств з
істотною ринковою перевагою, аналіз ринку електронних комунікацій,
дозвільну систему (практика Кіпру), обробку персональних даних і захист
приватного життя (досвід Румунії);
– запровадити правове регулювання порядку використання електронних
комунікацій у мережі Інтернет, узгодивши регулятивну практику в частині
правового статусу споживачів послуг електронних комунікацій, забезпечення
права на приватність і охорони конфіденційності даних користувачів мереж
електронних комунікацій (практика Турецької Республіки), розвитку Інтернетінфраструктури та гарантування прозорості при комунікаціях у мережі Інтернет
186
(досвід Федеративної Республіки Німеччина); дотримуватися ідеї про
мінімальне правове регулювання змісту даних, що передаються із
застосуванням електронних комунікацій (практика Японії);
– проводити постійний моніторинг новел регламентації діяльності на
американському ринку електронних комунікацій та визначення інститутів
національного права електронних комунікацій, які можуть бути задіяні при
взаємоз’єднанні вказаних мереж електронних комунікацій, задля створення
уніфікованого регулятивного масиву у сфері транскордонних електронних
комунікацій (практика Сполучених Штатів Америки);
– скоротити правову базу та спростити правові норми (практика
Республік Хорватія та Сербія, Італійської Республіки), у тому числі на основі
філологічного спрощення джерел права електронних комунікацій (досвід
Австралії).
5. Висвітлено дію інтегративної концепції в межах механізму систематизації
права електронних комунікацій. З’ясовано, що в онтології права електронних
комунікацій гарантується компліментарний характер ідейного виміру (метафізики),
фактологічних обставин (позитивізму) і оцінювального вектора (аксіології).
Продемонстровано спосіб врахування наднаціонального рівня метаюридичних
цифровізаційних цінностей права електронних комунікацій на основі каузальноприродних обставин морального закону.
6. Доведено, що в рамках глобального права електронних комунікацій
спочатку імплементуються норми наднаціонального права електронних
комунікацій у національні правові системи. Потім можливий зворотний шлях,
коли на базі національних норм права електронних комунікацій країн із
розвиненою індустрією електронних комунікацій створюються норми
глобального права електронних комунікацій, що входять до міжнародного
права. Доведено, що норми глобального права електронних комунікацій містять
імплементаційний «буфер» щодо створення умов для структуризації
публічного управління у сфері електронних комунікацій та належної
імплементації адміністративно-правових інструментів за цим напрямом.
187
Сформульовано позицію щодо існування норм глобального права
електронних комунікацій, які стосуються визнання юридичних фактів
(валідаційні норми), а також ті, що встановлюють норми поведінки з
урахуванням правотворчих фактів, у тому числі колізійні, інтерпретаційні,
норми логічних операцій (норми екзегези юридичних фактів).
Визначено, що в об’єктивному вимірі наднаціональне право
Європейського Союзу в частині регламентації діяльності суб’єктів ринку
електронних комунікацій постає як універсалізований плюралістичний
нормативний порядок, що в онтологічному формально-логічному плані формує
зміст норм права електронних комунікацій на підставі принципів верховенства
права та законності, правопорядку. Описана модель дає змогу на нормативному
рівні встановити формалізовані критерії ефективного використання
електронних комунікацій в умовах цифровізації державного та суспільного
життя.
7. На процес систематизації права електронних комунікацій значний
вплив мають суб’єкти публічної влади вищого рівня: парламент як орган
законотворчості та уряд як суб’єкт визначення державної політики у сфері
електронних комунікацій. Для легітимації демократичних змін у процесі
реформування публічної влади для України потрібно орієнтуватися на формат
чотирирівневої системи влади через делегування повноважень народом на
здійснення, зокрема, законопроектної діяльності (на рівні держави, області,
району, громади). Доведено, що легітимація процесу систематизації права
електронних комунікацій повинна враховувати сервісний характер функцій
ключових суб’єктів.
Доведено, що при систематизації права електронних комунікацій
програмний комплекс електронного парламенту дає змогу оптимізувати
функціонування ринку електронних комунікацій щодо надання послуг
електронних комунікацій більшої якості, ефективності та забезпечити підзвітність
публічної адміністрації з метою задоволення суспільних потреб.
188
Продемонстровано взаємодію між суб’єктами публічної адміністрації та
представниками громадянського суспільства, суб’єктами ринку під час
систематизації права електронних комунікацій через правовий моніторинг за
напрямом оцінки чинного регулятивного масиву щодо відповідності
очікуваному результату правового регулювання, міри здійснення прав і
законних інтересів суб’єктів права електронних комунікацій, усунення
дублювань, юридичних колізій та прогалин у праві, визначення шляхів
систематичного оновлення й покращення нормативно-правової бази,
прогнозування та планування законодавчої діяльності стосовно приведення
норм національного права електронних комунікацій у відповідність до світових
стандартів, європейської практики.
8. Встановлено, що під процедурою систематизації права електронних
комунікацій потрібно розуміти послідовно здійснюваний порядок консолідації
юридичних норм права електронних комунікацій, спрямований на
стандартизацію діяльності в технологічному ракурсі, конвергенцію
національного та транскордонного ринків електронних комунікацій, формування
уніфікованих правових засад функціонування суб’єктів публічної адміністрації
та приватного права як учасників відносин на ринку електронних комунікацій, а
також на узгодження інтересів щодо надання орієнтованих на споживача послуг
електронних комунікацій належного асортименту, кількості та якості.
Окрему увагу приділено національному, регіональному та відомчому
рівням процедур систематизації права електронних комунікацій крізь призму
вертикалі суб’єктів публічної влади, що як визначають державну політику та
реалізують законодавче регулювання (Верховна Рада України), так і
здійснюють публічне управління, регіональну та відомчу нормотворчість
(Кабінет Міністрів України; центральні органи виконавчої влади, що
забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері
електронних комунікацій, зокрема національний регулятивний орган; інші
органи виконавчої влади відповідно до закону; Генеральний штаб Збройних
Сил України у сфері користування радіочастотами спеціальними
189
користувачами). Доведено приналежність національного регулятивного органу
до вертикалі органів виконавчої влади з урахуванням адміністративноправового статусу працівників національного регулятивного органу як
державних службовців, його повноважень видавати адміністративні та
нормативні акти, а також здійснювати контрольні й наглядові функції, у тому
числі в частині застосування заходів примусу