Бігуняк Тетяна Володимирівна. Морфофункціональний стан ліофілізованих ксенодермотрансплантантів та особливості регенераторних процесів опікових ран при їх застосуванні

brief description

Бігуняк Тетяна Володимирівна. Морфофункціональний стан ліофілізованих ксенодермотрансплантантів та особливості регенераторних процесів опікових ран при їх застосуванні : Дис... канд. мед. наук: 14.03.09 / Тернопільська держ. медична академія ім. І.Я.Горбачевського. — Т., 2002. — 158арк. : іл. — Бібліогр.: арк. 130-158.

Бігуняк Т.В.Морфофункціональний стан ліофілізованих ксенодермотрансплантатів та регенераторні процеси опікових ран при їх застосуванні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.09 гістологія, цитологія, ембріологія. Національний медичний університет ім О.О. Богомольця, Київ, 2002.
Дисертація присвячена вивченню морфофункціонального стану ліофілізованих ксенодермотрансплантатів свині на етапах виготовлення та регенераторних процесів опікових ран при їх використанні. Гістологічні та морфометричні дослідження показали, що шкіра свині в нормі за будовою подібна до шкіри людини. В базальному шарі епідермісу шкіри свині встановлено три типи епідермоцитів, які відрізняються розмірами та ядерно-цитоплазматичним індексом.
Ксенодермотрансплантати залишаються біологічно активними в гліцерин-жовтковому розчині, в рідкому азоті, а також після ліофілізації протягом одного року. Ліофілізовані ксенодермотрансплантати мають антитоксичні властивості.
Використання ліофілізованих ксенодермотрансплантатів при лікуванні поверхневих та глибоких опіків сприяє формуванню грануляційної тканини, прискорює епітелізацію ран, скорочує термін лікування на 5-6 діб.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної та маловивченої наукової задачі встановлення морфофунк-ціонального стану ліофілізованих ксенодермотрансплантатів на етапах їх виготовлення та перебігу регенераторних процесів в опікових ранах різного ступеня важкості при використанні ксеношкіри.

Ксенодермотрансплантати зберігають високий ступінь структурної організації епідермісу та дерми після еквілібрації в гліцерин-жовтковій суміші. Ультраструктура епітеліоцитів епідермісу та сосочкового шару дерми мало змінена. Значення ядерно-цитоплазматичних співвідношень базальних епідермоцитів недостовірно відрізняються від даних показників у нормі.
Кріоконсервування шкіри свині після еквілібрації гліцерин-жовтковою сумішшю суттєво не впливає на морфологічний стан епідермісу та дерми на 7, 14, 30 доби. Ядерно-цитоплазматичні співвідношення епідермоцитів, ультраструктура їх ядер і цитоплазми, гемокапілярів та фібробластів дерми вказують на високий ступінь збереженості кріоконсервованої шкіри.

3. Ліофілізовані ксенотрансплантати, виготовлені за розробленою методикою, мають зменшені лінійні розміри клітин і ядер, змінену структуру епідермоцитів, фібробластів, гемокапілярів та міжклітинної речовини дерми, відмічається деструкція субмікроскопічних компонентів клітин. Проте дослідження морфологічного стану ліофілізованої шкіри свині на 30, 90 доби та через 1 рік свідчать про збереженість її загальних структурних ознак (пошарове розташування епідермоцитів, чіткі контури ядер і плазмолем). Ксенодермотрансплантати мають антитоксичні властивості, що дає підставу використовувати їх як біологічно активний матеріал.
4. При загальноприйнятому методі лікування опікових ран ІІ-ІІІА ступенів регенераторні процеси, утворення епітеліального регенерату та формування структур дерми відбуваються повільніше порівняно з лікуванням опіків ліофілізованими ксенодермотрансплантатами.
5. При загальноприйнятому методі лікування опіків IIIБ-IV ступенів відбувається повільне утворення грануляційної тканини, диференціація фібробластів і розвиток гемокапілярів, слабо виражена епітелізація рани. Застосування ксенодермотрансплантатів для тимчасового закриття глибоких опікових ран сприяє формуванню повноцінної грануляційної тканини, зумовлює готовність ран до аутодермопластики, прискорює крайову та острівкову епітелізацію.
6. Накладання ліофілізованих ксенотрансплантатів на гранулюючі рани активізує регенерацію гемокапілярів, підвищує локальний кровобіг у пошкодженій шкірі, що покращує трофіку уражених тканин і сприяє швидшій епітелізації ранової поверхні.
7. Для встановлення критеріїв готовності опікових ран до аутодермопластики необхідно проводити аналіз стану гемоциркуляції в рані шляхом визначення швидкості локального кровобігу. З метою попередження гнійних ускладнень ксенотрансплантати потрібно видаляти з ран до появи видимих ознак відторгнення при встановленні різкого збільшення (в 2 2,5 рази) показників швидкості локального кровобігу.
8. Встановлені гістологічні та фізіологічні дані про позитивний вплив ліофілізованих ксенотрансплантатів на перебіг репаративної регенерації поверхневих і глибоких опікових ран дозволяють рекомендувати їх для застосування у комплексному лікуванні опечених.