БОДНАР Ксенія Анатоліївна ЗМІНА ПАРАДИГМ У СТАНОВЛЕННІ ТА РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА (ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ)

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА
На правах рукопису
БОДНАР Ксенія Анатоліївна
УДК 1(091) (433.3)
ЗМІНА ПАРАДИГМ У СТАНОВЛЕННІ ТА РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
(ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ)
09.00.05 - історія філософії
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Науковий керівник:
РОЗОВА Тамара Вікторівна, доктор філософських наук, професор
КИЇВ - 2010
ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................... 1
РОЗДІЛ 1. ДОМОДЕРНА ПАРАДИГМА: ВИТОКИ
ОСМИСЛЕННЯ КОНЦЕПТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО
СУСПІЛЬСТВА ЗА ЧАСІВ АНТИЧНОСТІ, СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ВІДРОДЖЕННЯ......................................................................................................................... 8
РОЗДІЛ 2. МОДЕРНА ПАРАДИГМА: СТАНОВЛЕННЯ ТА
РОЗВИТОК КЛАСИЧНОЇ ТЕОРІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУПІЛЬСТВА... 66
РОЗДІЛ 3. НОВІТНЯ ПАРАДИГМА: ПЛЮРАЛІЗМ ВІДПОВІДЕЙ НА НОВІ ВИКЛИКИ................................................................................................... 120
ВИСНОВКИ............................................................................................... 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184

bibliography

ВИСНОВКИ
На основі проведеного у дисертаційній роботі дослідження здійснено історико-філософське теоретичне обґрунтування й практичне вирішення актуального завдання, що виявляється у аналізі процесу становлення та розвитку теорії громадянського суспільства як зміни парадигм. Основні підсумки дослідження в узагальненому вигляді відображають сутнісний зміст та систему обґрунтувань авторської концепції, її новизни.
1. Теорія громадянського суспільства є складовою сучасного філософського дискурсу. Громадянське суспільство як ідеал належить до невід’ємних компонентів загальноцивілізаційного демократичного ідеалу та слугує нормотворчим орієнтиром для розвитку суспільства. Акумуляція історико-філософського досвіду розгортання складного, суперечливого та нерівномірного процесу здійснення свободи особистості у соціальному просторі та реалізація її засадничих прав дозволила надати системну історико- філософську рефлексію, удосконалити відповідні методологічні підходи. Багатство історико-філософської спадщини щодо проблем становлення та розвитку теорії громадянського суспільства надало можливість виявити стрижневий принцип її структурування та періодизації - це парадигмальний підхід. Парадигма походить від грецького параЗє^ца. Поняття парадигми у сучасній філософії науки - це система теоретичних, методологічних й аксіологічних установок, що беруться за зразок розв’язку наукових задач і визнаються всіма членами наукової спільноти.
2. Під парадигмальним підходом щодо теорії громадянського суспільства ми розуміємо історико-філософський та компаративістський аналіз накопичених концепцій громадянського суспільства через віднесення їх до певних парадигм, як систем теоретичних, методологічних й аксіологічних установок, сукупностей фундаментальних знань, цінностей, переконань та технічних прийомів, що слугують зразком для духовно-практичної діяльності. Особливої уваги при цьому заслуговує процес зміни таких парадигм та взаємодії між ними як діалектичного поєднання наступності та новації, взаємовпливу концептуальних елементів всередині парадигм.
3. Розгляд становлення та розвитку теорії громадянського суспільства через зміну парадигм дає можливість при дослідженні конкретних історико- філософських концепцій органічно поєднати вплив специфічних рис філософування тієї чи іншої епохи із внутрішніми закономірностями процесу пізнання даної проблематики та її соціокультурним контекстом. Парадигмальний підхід не претендує на абсолютну роль у пізнавальному процесі. Разом з тим, у поєднанні з іншими підходами та методами дослідження, він демонструє широкі конструктивні можливості у гносеологічному, соціологічному та аксіологічному аспектах. У ході історико- філософського аналізу становлення та розвитку теорії громадянського суспільства знайшла підтвердження доцільність виокремлення у ньому трьох основних парадигм, котрі змінюють одна одну у поступально-послідовному порядку: домодерної парадигми, яка є пануючою за часів Античності, Середньовіччя та Відродження і генерує сукупність необхідних теоретичних передумов; модерної парадигми, яка домінує в епоху Модерну і робить можливим продукування класичної теорії громадянського суспільства; новітньої парадигми, яка розгортається в сучасну епоху та означена плюралізмом постнекласичних теорій. Названі парадигми не існують відокремлено, вони знаходяться у тісному генетичному та змістовному зв’язку між собою. Кожна наступна парадигма не стільки заперечує системотворчі концепти попередньої, скільки включає їх в себе в "знятому" вигляді, наповнюючи їх новим сенсом та вписуючи у більш широкі епістемні межі. Отже, в історії становлення та розвитку теорії громадянського суспільства одночасно функціонують різні парадигми, які знаходяться у діалектичній єдності.