Бодрецька Лариса Анатоліївна. Предиктори суправентрикулярних порушень ритму у хворих на ішемічну хворобу серця в похилому віці

brief description

Бодрецька Лариса Анатоліївна. Предиктори суправентрикулярних порушень ритму у хворих на ішемічну хворобу серця в похилому віці : дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / АМН України; Інститут геронтології. — К., 2006. — 153арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 134-153.

Бодрецька Л.А. Предиктори суправентрикулярних порушень ритму у хворих на ішемічну хворобу серця в похилому віці. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, Інститут гастроентерології АМН України, Дніпропетровськ, 2006.
Дисертація присвячена вивченню морфо-функціональних змін міокарду лівого передсердя та лівого шлуночку, що є предикторами розвитку суправентрикулярних порушень ритму у хворих на ішемічну хворобу серця в похилому віці.
Проведено обстеження 160 хворих на ІХС із них 40 мали пароксизмальну форму фібриляції передсердь и 40 часту суправентрикулярну екстрасистолію. Контрольну групу склали 40 практично здорових людей похилого віку.
Встановлено що у хворих на ІХС в похилому віці виникають зміни в міокарді передсердь що є субстратом розвитку та підтримання суправентрикулярних аритмій. Такими змінами є: збільшення розмірів лівого передсердя і виснаження його функціональних можливостей (зниження скоротливої здатності, сповільнене, фрагментоване проведення імпульсу по міокарду передсердь); порушення діастолічної функції лівого шлуночку, що призводить до збільшення гемодинамічного перевантаження лівого передсердя, що в свою чергу викликає його зміни; збільшення симпатичних впливів на міокард передсердь, наявність ішемічних змін в передсердях. Результати довготривалого спостереження за хворими показали, що постійна форма фібриляції передсердь розвивається при значному гемодинамічному перевантаженні лівого передсердя, ішемічних змінах міокарду та збільшення симпатичної активності і саме ці фактори можуть бути розцінені як передуючі розвитку постійної форми фібриляції передсердь. Про високу вірогідність розвитку цього стану може також свідчити наявність частої суправентрикулярної екстрасистолії та пізніх потенціалів передсердь маркерів аритмогенного субстрату в міокарді передсердь.

В роботі представлено теоретичне обґрунтування і нове практичне рішення наукової проблеми, що полягає в характеристиці вікових та обумовлених ішемічною хворобою серця морфо-фукціональних змін міокарда лівого передсердя у практично здорових та хворих на ішемічну хворобу серця, що мають значення в виникненні суправентрикулярних порушень ритму.

У здорових людей, при старінні, в міокарді лівих відділів серця виникають морфо-функціональні зміни: збільшуються розміри лівого передсердя зі зниженням його функціональних можливостей, порушується діастолічна функція лівого шлуночку, змінюється вегетативна регуляція серцевого ритму у бік зниження з відносною гіперсимпатикотонією що привертає до створення передумов гетерогенності міокарду.
Наявність у хворих на ІХС з суправентрикулярними порушеннями ритму більш вираженого порушення розслаблення міокарду лівого шлуночку може свідчити, що діастолічна дисфункція відіграє значну роль в ремоделюванні лівого передсердя у хворих на ІХС в похилому віці.
У хворих на ІХС з пароксизмами фібриляції передсердь спостерігається подальше морфо-функціональне ремоделювання лівого передсердя що проявляється в збільшенні його розмірів, зниженні скоротливої здатності, гемодинамічному перевантаженні за рахунок погіршення розслаблення лівого шлуночку і ці зміни можна розцінити як субстрат для виникнення і підтримання суправентрикулярних порушень ритму.
У хворих на ІХС ускладнену частою суправентрикулярною екстрасистолією виявлено достовірно більшу тривалість добової ішемії міокарду ніж у хворих на ІХС ускладнену пароксизмами фібриляції передсердь та без порушень ритму (249,62±30,8 хв. проти 66,38±3,6 та 27,06±0,31 відповідно), що говорить про більш важкий перебіг ІХС у цієї групи хворих, органічний характер аритмії, можливість розцінки суправентрикулярної екстрасистолії як маркеру ішемії передсердь.
Пізні потенціали передсердь виявлені у 45,4% хворих на ІХС ускладнену пароксизмальною формою фібриляції передсердь і у 69% суправентрикулярною екстрасистолією, що достовірно більше ніж у хворих на ІХС без порушень ритму та практично здорових людей похилого віку (31% та 16% відповідно). Це свідчить про більшу вираженість морфо-функціональних змін в міокарді лівого передсердя у хворих на ІХС з порушеннями ритму і є проявом неоднорідності проведення імпульсу по міокарду передсердь.
У хворих на ІХС з суправентрикулярними аритміями має місце зниження варіабельності серцевого ритму з відносним переважанням симпатичної активності, що в поєднанні з ішемією міокарду є додатковим фактором порушень серцевого риму.
Виявлення значної поширеності пізніх потенціалів передсердь, збільшення розмірів лівого передсердя, збільшення тривалості зубця Р та підвищення тиску в легеневій артерії у хворих на ІХС в похилому віці з суправентрикулярними порушеннями ритму (пароксизмами фібриляції передсердь та частою суправентрикулярною екстрасистолією) дозволяє виділити ці ознаки в групу предикторів.