Бондаренко Богдан Дмитрович Закономірності як предмет загальної теорії права

brief description

Бондаренко Богдан Дмитрович, аспірант кафедри тео­рії права та держави Київського національного універси­тету імені Тараса Шевченка: «Закономірності як предмет загальної теорії права» (12.00.01 - теорія та історія дер­жави і права; історія політичних і правових учень). Спец­рада Д 26.001.04 у Київському національному універси­теті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
БОНДАРЕНКО БОГДАН ДМИТРОВИЧ
УДК 340.11
ДИСЕРТАЦІЯ
ЗАКОНОМІРНОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОЇ
ТЕОРІЇ ПРАВА
12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень
Подається на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
_______________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник –
Бобровник Світлана Василівна
доктор юридичних наук,
професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................................... 12
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОПРАВОВИХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ...................................................................... 21
1.1 Предмет загальної теорії права: класичний та сучасний підходи...................... 21
1.2 Закономірності як філософсько-правова категорія: еволюція становлення
уявлень............................................................................................................................ 41
1.3 Методологічна основа дослідження державно-правових закономірностей ..... 61
РОЗДІЛ 2 ДОКТРИНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ АНАЛІЗУ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ....................................... 81
2.1 Закономірності права та держави в аспекті типології сучасного
праворозуміння.............................................................................................................. 81
2.2 Державно-правові закономірності як юридична категорія: поняття та ознаки
....................................................................................................................................... 101
2.3 Державно-правові закономірності та суміжні наукові категорії ..................... 121
РОЗДІЛ 3 ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ........................................... 143
3.1 Типи загальнотеоретичних закономірностей..................................................... 143
3.2 Функції загальнотеоретичних закономірностей та їх значення для пізнання
права та держави ......................................................................................................... 166
3.3 Механізм дії державно-правових закономірностей........................................... 185
ВИСНОВКИ ............................................................................................................... 206
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................................................. 211
ДОДАТКИ................................................................................................................... 232

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове
вирішення наукового завдання, яке полягає у комплексному аналізі державноправових закономірностей як предмету загальної теорії права, з’ясуванні їх
властивостей, функціонального призначення та механізму дії. Відповідно до
поставленої мети та завдань сформульовано основні результати та пропозиції, які
мають теоретико-прикладне значення:
1. Етапами формування уявлень про предмет загальнотеоретичної
юридичної науки є: І період (30–50-ті роки ХХ ст.) – має формальний характер,
відзначається формуванням уявлень про предмет загальнотеоретичної науки за
відсутності ідеологічного плюралізму, наявності надмірної політизованості науки,
віднесенням до предметного поля теорії держави і права категорії
закономірностей без комплексного їх аналізу; ІІ період (50–90-ті рр. ХХ ст.), який
характеризується розширенням предметного поля теорії держави та права,
обґрунтуванням належності державно-правових закономірностей до предмету
загальнотеоретичної науки та формуванням класичного підходу до визначення
предмету; ІІІ період (починаючи з ХХІ ст.) – плюралізм наукових уявлень про
предмет теорії права і держави, віднесення вченими закономірностей права та
держави до предметного поля загальнотеоретичної науки.
2. Предмет загальної теорії права – це самостійна частина об’єкту
юриспруденції, що забезпечує виокремлення, з’ясування та аналіз загальних
закономірностей державно-правових явищ, їх взаємодію з урахуванням
верховенства інтересів суспільства, охорони та гарантування природних прав
людини і верховенства права. Таке розуміння предмету чітко визначає предметне
поле загальнотеоретичної науки, розкриває співвідношення об’єкту та предмету
загальнотеоретичної науки, відображає процес наукового дослідження та
обґрунтування закономірностей державно-правових явищ, має практикоприкладний характер та може бути застосованим в рамках відповідних
навчальних дисциплін, акцентує увагу на розширенні предметного поля теорії
права у сфері охорони та захисту природних прав людини та верховенства права.
207
3. Логічна можливість використання загальнофілософського розуміння
закономірності у контексті дослідження державно-правових явищ відсутня.
Розуміння державно-правової закономірності як загальнофілософської
закономірності є неточним та змістовно хибним. Причинами цього є ототожнення
категорій «закон» та «закономірність» у філософії та колізія між співвідношенням
юридичних та філософських понять «закон» та «закономірність», адже закон у
філософії змістовно відрізняється від правового, позитивного закону як акту
законодавчої діяльності. Крім того, предметно-об’єктна сфера юриспруденції
набагато вужча, ніж у філософської науки, що зумовлює необхідність
обґрунтування юридичної дефініції державно-правових закономірностей.
4. Методологічною основою дослідження державно-правових
закономірностей є система філософських підходів, філософсько-світоглядних,
загальнонаукових та спеціальнонаукових методів та принципів наукового
пізнання державно-правових явищ, застосування якої забезпечує об’єктивний
аналіз державно-правових закономірностей та отримання наукових знань у сфері
дослідження закономірностей права та держави.
5. Самостійний характер закономірностей права та держави визначає
необхідність виокремлення їх ознак. Державно-правові закономірності є
об’єктивними, оскільки залежать від рівня розвитку суспільства, держави і права
та не залежать від бажання окремих суб’єктів, правителів чи науковців; можуть
бути пізнаними на науковому, а саме теоретико-правовому чи філософському
рівні, а отже можуть бути усвідомленими; є необхідними для пізнання сутності,
природи та соціального призначення держави і права, а також визначення місця
загальнотеоретичної науки в системі юридичних наук; є загальними, оскільки
характеризують державу і право як логічно завершені категорії безвідносно до їх
національного прояву, історичного етапу чи географічного положення; є
причинно-наслідковими, оскільки відображають залежність та взаємопов’язаність
як процесів виникнення, функціонування та вдосконалення держави і права, так і
державно-правових явищ; є динамічними, оскільки, по-перше, відображають
динаміку процесу виникнення, становлення та вдосконалення державно-правових
208
явищ і, по-друге, змінюються під впливом розвитку суспільства та його
вдосконалення; визначають взаємодію державно-правових явищ з суспільством та
різноманітними сферами його життєдіяльності. Політико-правова спрямованість
державно-правових закономірностей відображає особливе призначення права і
держави в процесі здійснення політичної державної влади та порядку в
суспільстві, а їх тривалий характер обумовлює необхідність вивчення лише тих
закономірностей, які сформувалися впродовж тривалого періоду часу та
узагальнюють практику формування і функціонування державно-правових явищ.
6. Державно-правові закономірності – це об’єктивно обумовлені, необхідні
для пізнання сутності державно-правових явищ загальні, тривалі, причиннонаслідкові зв’язки, що забезпечують пізнання держави і права як політикоправових явищ, які є динамічними і визначають взаємодію державно-правових
явищ із суспільством та основними сферами його життєдіяльності.
7. Дослідження державно-правових закономірностей з позиції природноправового типу праворозуміння характеризується значущістю ідеального виміру
права та обумовлюється різницею між категоріями права та закону. У контексті
класичного юридико-позитивістського типу праворозуміння ототожнюються
категорії «право» та «закон», що відповідним чином впливає на закономірності
державно-правової сфери. У аспекті соціологічного типу праворозуміння категорія
«право» набуває специфічного змісту, внаслідок чого відбувається
протиставлення права та закону у аспекті державно-правових закономірностей.
Дослідження державно-правових закономірностей з позиції інтегративного типу
праворозуміння дозволяє отримати найбільш ґрунтовні та повні наукові знання.
8. Суміжні із державно-правовими закономірностями категорії
відносяться здебільшого до категоріальних апаратів філософії, філософії права,
соціології права та сучасної теорії права. Основними категоріями та поняттями,
які є суміжними із закономірностями права та держави, є закон, необхідність,
випадковість, тенденція, можливість, факт, норма права, принцип права, сутність
права. Також закономірності специфічно взаємодіють із категоріями правового
хаосу та правопорядку, іншими науковими категоріями. Всі зазначені категорії є
209
суміжними із державно-правовими закономірностями як у юридичному, так і у
загальнофілософському їх розумінні. Особливого значення для теорії права
набуває співвідношення державно-правових закономірностей із необхідністю та
випадковістю, які є парними науковими категоріями.
9. Для здійснення наукових досліджень з теорії права та держави
пропонується власне бачення типології державно-правових закономірностей, яке
дозволяє характеризувати конкретні закономірності за їх належністю до дев’яти
типів, що відображають суттєві ознаки науково обґрунтованих закономірностей
права та держави. В якості критеріїв типології закономірностей визначено
об’єктний склад закономірностей, їх зміст, логічна природа, рівень наукового
узагальнення, сфера дії закономірностей у державно-правовому просторі, дія
закономірностей у соціальному просторі, історичні межі дії, територія та час дії
закономірностей.
10. Функції державно-правових закономірностей – це зовнішній вияв
властивостей державно-правових закономірностей у сфері держави і права, який є
необхідним для пізнання сутності державно-правових явищ та визначення
взаємодії державно-правових явищ із суспільством і основними сферами його
життєдіяльності. Основними функціями закономірностей права та держави є
інформаційна, інтерпретаційна, евристична, констатуюча, прогностична,
практично-прикладна, гносеологічна, оціночна, інтегративна, ідеологічновиховна, системоутворююча та прогресивна функції. Запропонована типологія
функцій закономірностей передбачає виокремлення типів функцій державноправових закономірностей на підставі критеріїв змісту, часу дії, соціального
простору дії, історичних меж дії, дії у державно-правовому просторі та рівня
наукового обґрунтування.
11. Механізм дії державно-правових закономірностей – це сукупність
способів та юридичних засобів реалізації державно-правових закономірностей в
суспільстві та державно-правовому середовищі. Основними елементами
механізму дії державно-правових закономірностей є імперативні, диспозитивні,
загальні, спеціальні способи та юридичні засоби реалізації цих закономірностей.
210
12. Фактори впливу на механізм дії державно-правових закономірностей
мають важливе значення, адже реалізація закономірностей детермінується
різноманітними чинниками державно-правової, історичної та загальносуспільної
природи. Ці фактори є виявами механізму дії державно-правових закономірностей
та одночасно факторами, що впливають на нього. Серед факторів, що
детермінують механізм дії закономірностей права та держави визначено та
проаналізовано закономірний характер явищ та процесів у сфері права та
держави, зокрема, системності права; безпосередній вплив державно-правових
закономірностей на суспільний, а саме правовий та науковий прогрес;
взаємозв’язок закономірностей з людською природою права та принципом
верховенства прав людини.