Бородій Інна Анатоліївна. Управління лізингом на базі спільних інтересів комерційних банків та промислових підприємств

brief description

Бородій Інна Анатоліївна. Управління лізингом на базі спільних інтересів комерційних банків та промислових підприємств : дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2006

Бородій І.А. Управління лізингом на базі спільних інтересів комерційних банків та промислових підприємств. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01- Фінанси, грошовий обіг і кредит. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2006.
Дисертація присвячена питанням активізації лізингової діяльності комерційних банків на базі спільних інтересів з промисловими підприємствами. У роботі висвітлюються теоретичні та практичні засади організації процесу фінансування лізингових проектів комерційними банками, проводиться дослідження сучасного стану лізингових відносин в Україні та напрямків його розвитку за участю комерційних банків.
Найсуттєвіші ідеї та результати дисертаційного дослідження стосуються: уточнення сутності понять лізинг”, лізинговий бізнес” та лізингова індустрія”; процесу розвитку та регулювання лізингових відносин в зарубіжних країнах та в Україні; обґрунтування можливих форм участі комерційних банків у лізинговому бізнесі; організації та реалізації лізингових проектів за фінансуванням комерційними банками; доцільності застосування комерційними банками при фінансуванні лізингових проектів методики техніко-економічним обґрунтуванням, яка забезпечить збір необхідної інформації для прогнозування руху грошових коштів й визначення оцінки лізингового проекту; запропоновано комерційним банкам у своїй діяльності використовувати розроблену структуру Кодексу лізингової політики, яка апробована в АППБ Аваль”; для покращення стану кредитного портфеля банку застосовувати схему реструктуризації кредитної заборгованості шляхом переоформлення проблемної заборгованості на лізингову угоду та схему проведення лізингових операцій у холдинговій структурі через власні лізингові компанії.
Пропонуються обґрунтовані рекомендації вдосконалення діяльності у комерційній, податковій, обліковій та регуляторній сферах інфраструктури лізингу для ефективного розвитку лізингового бізнесу в Україні.

Результатами дисертаційного дослідження є теоретичні узагальнення та шляхи вирішення практичних проблем управління лізингом на базі спільних інтересів банків та промислових підприємств. Загальні висновки, одержані в результаті дослідження, такі:
1. Поняття лізинг” уособлює фінансово-кредитні відносини уречевлені через особливий об’єкт, який в цілому представлений основними виробничими фондами. Тому вивчення теоретичних основ та організації лізингового бізнесу слід проводити у взаємозв’язку з такими економічними категоріями, як кредит, фінанси, інвестиції, що дозволить на новому рівні дослідити роль фінансових установ, інвестиційних фондів та комерційних банків у фінансовому забезпеченні лізингового бізнесу.
2. Доцільність активного розвитку лізингового бізнесу в Україні викликана тим, що лізинг: дозволяє краще управляти оборотним капіталом, може забезпечити до 100% фінансування; передбачає фіксовані виплати, що базуються на фіксованому відсотку. Тобто ризик в отриманні відсотків покладається не на лізингоодержувача, а на лізингодавця, що є гнучкою формою фінансування, адже зазвичай він набагато менше регулюється. Лізинг забезпечує також страхування від інфляції, розширює джерела кредитування, є альтернативою банківського фінансування, може надавати нефінансові послуги, які не можна отримати з інших джерел кредитування; страхує від технічної відсталості; сприяє розвитку вторинних ринків тощо.
3. Дослідження показали, що, не зважаючи на прогресивність лізингу і наявність попиту з боку підприємницьких структур, темпи розвитку лізингової діяльності в Україні є низькими, а її вплив на економіку держави та суб’єктів господарювання незначний. На розвиток лізингових відносин в Україні негативно впливають наступні фактори: недосконалість законодавчої бази, яка регламентує лізингову діяльність, відсутність уніфіцированих правил у здійсненні лізингових операцій; недостатня інформованість потенційних користувачів у перевагах такої форми взаємовідносин з лізингодавцями.
4. З метою уникнення виявлених недоліків у формуванні лізингових відносин між суб’єктами вітчизняної економіки в дисертації запропоновано нові концептуальні підходи до розрахунку ефективності лізингових операцій з позицій інтересів лізингодавців і лізингоодержувачів; удосконалену методику оптимізації джерел фінансування лізингових угод на основі вибору раціонального співвідношення ризик прибутковість”; механізми управління ризиками в процесі здійснення лізингової діяльності.
5. Доведено, що функціонування лізингу повинно ґрунтуватися на чіткій специфікації прав власності при мінімальних трансакційних витратах на здійснення лізингових угод. Зазначена специфікація повинна базуватися на узгодженому законодавстві, що передбачало б застосування прискореної амортизації за об’єктами лізингу; усунення протиріч між лізинговим та податковим законодавством; здійснення преференційної митної політики при ввезенні об’єктів лізингу в країну; ліцензійний захист лізингової діяльності та якісний страховий захист лізингу.
6. Розроблений механізм стимулювання лізингової діяльності базується на мінімізації трансформаційних витрат лізингоодержувачів, що дасть змогу підприємству мінімізувати грошовий відтік при лізингу, внаслідок чого фінансовий лізинг активів може бути дешевшим, ніж купівля активів або придбання їх з допомогою кредиту.
7. Запропоновані в дисертації методичні підходи до обґрунтування лізингової політики комерційних банків передбачають можливість використання двох підходів:
формування Кодексу лізингової політики для банківських установ, діяльність яких має розгалужену сферу лізингових послуг;
виділення лізингових операцій у складі меморандуму кредитної політики для тих банківських установ, які надають лише одну лізингову послугу.
8. Обґрунтовані пропозиції в області вдосконалення механізмів управління лізинговою діяльністю спрямовані на підвищення її ефективності на базі задоволення економічних інтересів усіх учасників лізингових угод.