Борщ Людмила Михайлівна. Стратегія інвестиційного зростання економіки в умовах ринкової трансформації

brief description

Борщ Людмила Михайлівна. Стратегія інвестиційного зростання економіки в умовах ринкової трансформації: дисертація д-ра екон. наук: 08.01.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2003

Борщ Л.М. Стратегія інвестиційного зростання економіки в умовах ринкової трансформації. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 Економічна теорія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2003.
Дисертацію присвячено питанням розроблення теоретико-методологічних основ і перспективним напрямам інвестиційної стратегії в Україні. Визначено теоретичні засади інвестиційних процесів в Україні, розкрито сутність і функціональну роль інвестиційних процесів в економічних системах, сформульовано концептуальні аспекти інвестиційної діяльності в Україні, використано інституціональний підхід до інвестиційно-відтворювальних процесів. Проведено аналіз чинної моделі інвестиційного процесу, розкрито невідповідність масштабів і структури інвестиційних вкладень пріоритетним напрямам сучасної економіки України, розглянуто відтворювальну структуру виробничого потенціалу та її вплив на динаміку економічного розвитку України. Досліджено механізм державного стимулювання інвестиційних процесів в Україні та зроблено висновки про інвестиційну політику та її вплив на економічне зростання з урахуванням середовища функціонування економічних суб’єктів.
Проведено оцінювання ефективності інвестицій в окремі галузі промисловості та зроблено висновок про необхідність прискореного розвитку високорентабельних галузей як умови накопичення інвестиційних ресурсів економічного зростання. Результати дослідження дали змогу сформулювати пропозиції за перспективними напрямами інвестиційної стратегії в Україні, які базуються на сучасному стані фондового ринку, грошово-кредитної політики, банківської системи та її можливостей в інвестиційній діяльності.

Проведене дослідження і аналіз розвитку інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки України дали можливість отримати такі результати:
1. Інвестиційна діяльність розглядається у вітчизняній науковій літературі як відносно автономна, без необхідного системного узгодження з загальним станом економіки та суспільства в цілому. При цьому обсяги інвестиційних вкладень найчастіше розглядаються як безпосередній чинник економічного зростання. Іншими словами, не інвестиції самі по собі стимулюють економічне зростання в суспільстві, а економічна активність, яка забезпечує розширене відтворення, спонукає інвестиційний процес; лише в порядку зворотного зв’язку інвестиції, своєю чергою стимулюють подальше зростання.
2. Упродовж усього часу ринкової перебудови власне інвестиційний клімат в Україні не був цілком несприятливим у тих сферах, де швидкий обіг забезпечував можливості отримання певного (з урахуванням високої ризикованості бізнесу в Україні досить високого) рівня прибутковості, інвестиційні вкладення в певних обсягах здійснювалися. Головним напрямом стимулювання інвестиційної активності в Україні має бути не так прагнення поліпшити інвестиційний клімат в цілому (звичайно, не мається на увазі заперечення необхідності удосконалення системи оподаткування, регуляторної політики, боротьби з корупцією тощо), як стимулювання інвестицій у найважливіші з погляду загальнодержавних інтересів сфери, передусім такі, які забезпечують досягнення структурної збалансованості матеріального виробництва.
3. Держава під час виходу з депресії не має права не здійснювати заходи щодо захисту власного виробника від зовнішньої конкуренції. В іншому випадку вкладені інвестиції виявляться марними, оскільки в багатьох напрямах, особливо у сфері виробництва споживчих товарів, вітчизняне виробництво поки що не витримає конкуренції з продукцією, яку пропонує світовий ринок.
4. Послідовне дотримання висхідної концепції первинності економічного зростання у співвідношенні з інвестиційним процесом дали змогу сформулювати чітку позицію щодо методів залучення зовнішніх інвестиційних вкладень. Перевагу держава має надавати не штучному стимулюванню припливу міжнародних капіталів, а заходам пожвавлення економічної активності в цілому, які мають привести до активізації внутрішнього інвестування.
5. Дослідження наслідків створення різного роду регіональних (у вигляді встановлення спеціального режиму оподаткування та інших пільг) і галузевих стимулів надає можливість стверджувати, що подібні заходи в умовах України нераціональні й не сприятимуть загальному зростанню економічної та інвестиційної діяльності в державі. Наведені реальні результати роботи пільгових територій, галузей та окремих підприємств не дають змогу зробити висновок про більшу їх власну інвестиційну активність і привабливість та зовнішніх інвесторів.
6. Аналіз впливу грошово-кредитної політики держави на інвестиційний процес і економічне зростання доводить, що жорстка монетарна політика, хоч і сприяє припиненню інфляційних тенденцій, водночас негативно позначається на економічній і інвестиційній активності в суспільстві. З іншого боку, розумне пом’якшення грошово-кредитної політики, навіть коли матиме наслідком деяке підвищення показника інфляції та ослаблення обмінного курсу національної валюти, не стане на перешкоді як внутрішнім, так і зарубіжним інвестиційним вкладенням, навпаки стимулюватиме економічну активність у державі, а через неї в подальшому зростання інвестиційних вкладень, зокрема зарубіжних.
7. Дослідження наявної в Україні інвестиційної інфраструктури, зокрема, банківської системи і фондового ринку, викликає впевненість, що їх нинішній стан не є вирішальною перепоною для збільшення обсягів інвестиційних вкладень. Відносна слабкість українських банків і малі обсяги операцій на фондовому ринку є не причиною, а наслідком стагнації економічної діяльності в цілому і інвестиційних вкладень зокрема.
8. Основними напрямами інвестиційної стратегії з погляду максимальної ефективності тепер і в найближчому майбутньому будуть поліпшення відтворювальної структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат на технічне переозброєння та реконструкцію чинних підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері.
9. Головним в інвестиційному процесі має стати забезпечення оптимального використання наявних ресурсів при максимально можливих темпах зростання добробуту населення. Звичайно, слід прагнути до зменшення залежності країни від імпорту стратегічних ресурсів і товарів, поліпшення платіжного балансу за рахунок пріоритетного розвитку галузей і виробництв з випуску імпортозаміщувальної продукції. У ряді галузей варто орієнтуватися на створення закінчених вертикально-орієнтованих комплексів на базі більш поглибленої переробки сировини та випуску кінцевої продукції на рівні світових стандартів.
10. Для об’єднання інвестиційного потенціалу виробничих комплексів, що мають тісний взаємозв'язок із суміжними виробництвами, підвищення ступеня переробки продукції та конкурентноздатності базових галузей економіки, доцільно створювати вертикальні й горизонтальні об'єднання. Основними функціями цих об'єднань може бути інвестування у спільні проекти структурної перебудови та диверсифікованості виробництва, взаємне кредитування, здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
11. Особливий внесок держави у формування національної політики розвитку економіки пов’язаний з її роллю в розвитку системи вищої освіти та науки в цілому. Адже розвинена наука є однією з передумов прогресивного розвитку будь-якої національної економіки: з посиленням міжнародних інтеграційних процесів і виробленням погодженої економічної політики у загальному економічному просторі країн, зокрема членів ЄС, з'являється нова можливість розроблення єдиної інвестиційної політики на рівні держав - членів співтовариства.
У дисертації викладено також інші практичні рекомендації щодо удосконалення механізму інвестиційної діяльності в Україні.