Церковна Олена Володимирівна. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди

brief description

Церковна Олена Володимирівна. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди. : Дис... канд. наук: 12.00.03 2009

Церковна О.В.Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Одеська національна юридична академія, Одеса, 2008.
Роботу присвячено дослідженню підстав звільнення від цивільно-правової відповідальності. Розглядаються такі підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду, як казус (випадок), необхідна оборона, крайня необхідність, непереборна сила та умисел потерпілого. З’ясовується сутність та зміст таких категорій як «звільнення від цивільно-правової відповідальності» та «виключення цивільно-правової відповідальності». Аргументовано положення про необхідність застосування диференційованого підходу при відмежуванні непереборної сили від випадку. Запропоновано викласти ознаки грубої і простої необережності безпосередньо в ЦК, використовуючи наявні визначення видів необережності.
У висновках автором сформулювало напрямки застосування отриманих результатів при звільненні від цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, пропонуються рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Увисновкахна основі теоретичного обґрунтування наявних доктрин, запропонованих концептуальних напрямків вирішення поставлених завдань, аналізу чинного законодавства підсумовуються наступні висновки:
здійснено аналіз формування концепції цивільно-правової відповідальності взагалі і за заподіяння шкоди зокрема у вітчизняній правовій науці цивільного права;
здійснено аналіз поняття, характерних ознак та функцій цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду на сучасному етапі розвитку цивільного права в Україні;
обґрунтовано концептуальне бачення сутності звільнення від цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди;
досліджено поняття, специфіку та види підстав звільнення від цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди;
з’ясовано сутність та зміст таких категорій, як «звільнення від цвіль-
но-правової відповідальності» та «виключення цивільно-правової відповідальності», з метою їх розмежування;
уточнено критерії класифікації таких категорій, як «звільнення від цивільно-правової відповідальності» та «виключення цивільно-правової відповідальності», та значення окремих їх видів у загальному контексті дисертаційного дослідження;
проаналізовано існуючі підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди;
досліджено спеціальні випадки звільнення від відповідальності за заподіяння шкоди працівників ОВС.
Уперше висунуто тезу про те, що на відміну від публічно-правових галузей, у цивільному праві є специфіка визначення підстав звільнення від відповідальності. Якщо у кримінальному, адміністративному праві можна говорити про досить чітке розмежування підстав виключення юридичної відповідальності від підстав звільнення від неї, то в праві цивільному зробити це щодо відповідальності в усіх охоронних відносинах практично неможливо. Поряд з цим, уперше аргументується точка зору, відповідно до якої підстави звільнення від відповідальності і підстави виключення відповідальності в цивільному праві можливо розмежовувати лише у договірних зобов’язаннях. Але в деліктах, унаслідок того, що вони виконують важливу охоронну функцію, зумовлену вимогами дотримання законності та забезпечення надійності цивільних правовідносин, відшкодування шкоди і відповідальність практично збігаються і сам факт заподіяння шкоди вже є правопорушенням. А тому категорії «звільнення від відповідальності» і «виключення відповідальності» є фактично тотожними. Також запропоновано підстави звільнення від відповідальності в договірних зобов’язаннях назвати абсолютним звільненням, а у деліктних відносним звільненням від цивільно-правової відповідальності. Уперше обґрунтовано положення про те, що цивільне правопорушення є особливим видом правопорушення і внаслідок цього має певну специфіку, яка полягає в наявності неповного, або «усіченого», складу. Крім цього, обґрунтовано положення про те, що у відносинах відповідальності за заподіяння шкоди сам факт такого заподіяння вже є протиправним.
Додатково аргументовано тезу про те, що відшкодування шкоди є цивільно-правовою відповідальністю. Поряд з цим, звернуто увагу на необхідність застосування диференційованого підходу при відмежуванні непереборної сили від випадку, суть якого полягає в тому, що порівнюються технічні можливості даної особи з можливостями інших однорідних осіб або організацій. При такому підході непереборною силою визнається подія, наслідкам якої не можуть запобігти за даних
обставин будь-які інші такі ж учасники сучасного цивільного обороту. Крім цього, названо перелік підстав звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, до яких на думку автора, належать казус (випадок), необхідна оборона, крайня необхідність, непереборна сила та умисел потерпілого.
На підставі зазначених висновків пропонується:
до складу цивільного правопорушення включити такі елементи: шкода, протиправність, причинний зв’язок між заподіяною шкодою і протиправністю;
при визначенні форм вини потерпілого викласти ознаки грубої і простої необережності безпосередньо в ЦК, використовуючи наявні визначення видів необережності в кримінальному праві.