Чепурна Наталія Миколаївна. Науково-методичні засади розвитку системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників України (1970-2004рр.)

brief description

Чепурна Наталія Миколаївна. Науково-методичні засади розвитку системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників України (1970-2004рр.) : дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Житомирский держ. ун-т ім. Івана Франка. - Житомир, 2005

Чепурна Н.М. Науково-методичні засади розвитку системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників України (1970-2004рр.). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки. Житомирський державний університет імені І.Франка, Житомир, 2005.
Дисертацію присвячено науково-методичним засадам розвитку СПКПП України у 1970-2004 рр., а саме: теоретично обгрунтованим, об’єктивно зумовленим цілям, завданням, принципам, функціям, структурі, змісту та методичному забезпеченню усіх її рівнів і форм. Цей період характеризується переходом від нестабільності в науковометодичному забезпеченні системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників до системності.
У результаті здійсненого історико-логічного аналізу становлення і розвитку СПКПП та її науково-методичного забезпечення у зазначений період з’ясовано, що вони значною мірою можуть слугувати базою для подальшого розвитку теорії і методики післядипломної педагогічної освіти в Україні, в якій навчальний процес розглядається як інтеграція загально-педагогічних, функціональних та культурологічних знань і вмінь педагогічних працівників; вибір форм і методів навчання дорослих грунтується на засадах андрагогіки, педагогічної творчості, педагогічної інноватики; систематично впроваджуються у зміст навчання досягнення педагогічної науки, передового досвіду, педагогічних інновацій. Результати цих досліджень мають фундаментальний характер і можуть бути використанні в подальшому розвитку системи післядипломної педагогічної освіти.

У дисертації на основі вивчення й аналізу історико-педагогічної та науково-методичної літератури, нормативно-правової документації закладів і установ післядипломної педагогічної освіти досліджено та зроблено висновки про тенденції і проблеми розвитку СПКПП України у 1970-2004 рр. Це дозволило охарактеризувати стан науково-методичного забезпечення змісту підвищення кваліфікації педагогічних працівників у курсовий і міжкурсовий періоди.
1. Проведене дослідження науково-методичних засад розвитку СПКПП України у 1970-2004 рр. підтверджує концептуальну ідею щодо їх актуального значення для сучасної системи післядипломної педагогічної освіти, в якій підвищення кваліфікації є важливим структурним елементом. Головні результати нашого дослідження полягають у теоретичному аналізі фундаментальних, теоретичних та методичних проблем підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які були розроблені у даний історичний період та порівнянні поглядів вітчизняних науковців на дану проблему у періоди: 70-90-х рр., 90-х-2004 рр., виходячи з того, що у першому періоді сформувався системний підхід до функціонування галузі; у другому забезпечувався її стабільний розвиток та посилювалися концептуальні засади функціонування підвищення кваліфікації на всіх рівнях управління (державний, обласний, міський/районний, шкільний). На останній період значно вплинули соціальні, економічні та культурологічні зміни, пов’язані з проголошенням незалежності України.
У 90-х рр. відбулося поглиблення науково-методичних засад СПКПП з проблем відродження її національного характеру, організації дистанційного навчання, демократизації управління, пошуків особистісно-орієнтованої, інноваційної моделі післядипломної педагогічної освіти.
У ході теоретичного та історико-логічного аналізу уточнено ряд наукових понять: система підвищення кваліфікації”; науково-методичне забезпечення системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників”.
2. У досліджуваний період на базі системного підходу проаналізовані загальні науково-методичні засади розвитку і функціонування СПКПП та її головних підсистем республіканського (державного з 1991р.), обласного, міського/районного, шкільного рівнів. Аналіз теоретичних і методичних матеріалів та практичного досвіду дає підстави виділити провідні тенденції та особливості розвитку СПКПП у контексті плідного вирішення таких проблем, як:
- визначення сутності, структури та умов ефективної діяльності СПКПП в Україні; принципу єдності загальнотеоретичних аспектів, педагогічного досвіду та посадових функцій кожної категорії педагогічних працівників при формуванні змісту курсів підвищення кваліфікації в інститутах післядипломної освіти;
- поглиблення науково-методичних засад підвищення кваліфікації у напрямах гуманітаризації, гуманізації та технологізації змісту навчання; теоретико-методичних засад та алгоритму діяльності методичних організацій і ЗНЗ у процесі впровадження в практику досягнень педагогічної науки, передового педагогічного досвіду та моделювання (вирощування) нового досвіду на базі актуальних наукових ідей;
- розроблення наукових засад методичної роботи як важливої ланки неперервного підвищення кваліфікації педагогічних працівників та структурно-функціональної моделі діяльності методиста;
- формулювання перспективних положень щодо умов підвищення ефективності методичної роботи у курсовий і міжкурсовий періоди; перспективних положень щодо підвалин розробки проблем інноваційної освітньої діяльності.
3. Важливим внеском науковців та практиків у розвиток науково-методичних засад розвитку СПКПП у досліджуваний період є розробка концепції діяльності ІУВ як науково-методичних центрів СПКПП, що мають такі основні функції: організаційно-методичні; науково-методичні; навчально-методичні.
Інтеграція цих функцій виявилась у створенні типових системно-комплексних планів неперервного підвищення кваліфікації педагогічних працівників на всеукраїнському та обласному рівнях, що забезпечило структурну єдність функціонування СПКПП. Це сприяло розробці науково-методичних засад підготовки і підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ, а саме: моделі функціональної компетентності директора школи як теоретичної основи складання навчальних планів і програм; специфіки організації педагогічного процесу та форм підвищення кваліфікації директорів шкіл і вивчення її результативності; наукових аспектів їхньої професійної підготовки.
4. Аналіз теоретичної та методичної спадщини з питань післядипломної освіти педагогічних працівників України в період останньої третини ХХ ст. на початку ХХI ст., провідних ідей, які були обґрунтовані в цей період, свідчить про існування певної наукової школи, яка здійснює значний вплив на подальші дослідження цієї проблеми в Україні.
Залишаються актуальними науково-методичні рекомендації щодо визначення функцій діяльності інститутів післядипломної освіти як ВНЗ післядипломної педагогічної освіти; науково-методичні засади процесів упровадження в практику досягнень педагогічної науки, передового досвіду та педагогічних інновацій; основи підготовки і підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ до управління в ринкових умовах.
У процесі подальших досліджень засобів модернізації післядипломної педагогічної освіти і, зокрема, підвищення кваліфікації педагогічних працівників доцільно звернути увагу не тільки на зовнішньо-процесуальні аспекти проблеми, а, насамперед, глибоко дослідити внутрішні чинники особистості, які зумовлюють її позицію в системі підвищення кваліфікації.
Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем, пов’язаних з історико-логічним дослідженням науково-методичних засад розвитку СПКПП України у період з 1970 по 2004 роки.
Перспективним у подальшому науково-педагогічному дослідженні даної теми визначено: розвиток наукових поглядів на передовий педагогічний досвід у системі загальної середньої освіти України; розвиток організаційно-педагогічних засад діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти; історико-педагогічний аспект підготовки керівників закладів освіти.