Чернега Роман Тарасович Концепція правового забезпечення охорони праці в контексті євроінтеграції України

brief description

Чернега Роман Тарасович, Голова Державної служби України з питань праці. Назва дисертації «Концепція правового забезпечення охорони праці в контексті євроінтеграції України». Шифр та назва спеціальності 12.00.05 трудове право; право соціального забезпечення. Шифр спеціалізованої ради Д 26.001.46. Київський національний університет імені Тараса Шевченка

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЧЕРНЕГА Роман Тарасович
УДК 349.2
ДИСЕРТАЦІЯ
КОНЦЕПЦІЯ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ
В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ
Спеціальності 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________Р.Т. Чернега
Науковий консультант:
ІНШИН Микола Іванович,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України
Київ, 2019

ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ
ПРАЦІ...................................................................................................................19
1.1 Історіографія та методологія дослідження основ охорони праці….19
1.2 Правова природа охорони праці…………………………………..…44
Висновки до Розділу 1..............................................................................71
РОЗДІЛ 2 ЗМІСТ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ
ПРАЦІ..................................................................................................................76
2.1 Наукова інтерпретація правового забезпечення охорони
праці…………..…………………………………………………………………76
2.2 Мета і завдання правового забезпечення охорони праці в умовах
євроінтеграції України………………………………………………………...106
2.3 Функції правового забезпечення охорони праці в умовах
євроінтеграції України……………………………………………….………..117
2.4 Принципи та гарантії правового забезпечення охорони праці…..127
Висновки до Розділу 2.............................................................................160
РОЗДІЛ 3 МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ОХОРОНИ ПРАЦІ...........................................................................................167
3.1 Механізм міжнародного правового забезпечення охорони праці..167
3.2 Механізм національного правового забезпечення охорони праці..194
Висновки до Розділу 3.............................................................................220
РОЗДІЛ 4 ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ
ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ................................224
4.1 Доктринальні проблеми у сфері правового забезпечення охорони
праці в Україні………………………………………………………………….224
3
4.2 Практичні проблеми у сфері правового забезпечення охорони праці
в Україні та шляхи їх вирішення………….…………………………………..243
Висновки до Розділу 4............................................................................267
РОЗДІЛ 5 НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРАВОВОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ ………………………………..…..271
5.1 Тенденції подальшого розвитку правового забезпечення охорони
праці…………………………………………………………………………….271
5.2 Європейський та світовий досвід правового забезпечення охорони
праці: напрями запозичення з урахуванням інтенсивної євроінтеграції.......298
Висновки до Розділу 5............................................................................324
ВИСНОВКИ............................................................................................328
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................336
ДОДАТКИ.................................................................................................383

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й
нове вирішення наукової проблеми, яке полягало в тому, щоб на підставі
аналізу чинного національного законодавства та здобутків у правовій
доктрині розкрити проблеми правового забезпечення охорони праці в
контексті євроінтеграції України, а також розробити пропозиції щодо їх
вирішення. За результатами дослідження сформульовано нижченаведені
основні висновки.
1. Визначено, що напрями, за якими здійснюють наукові дослідження у
сфері основ охорони праці є наступними: 1) контрольно-наглядова діяльність
в сфері охорони праці; 2) порушення вимог законодавства про охорону праці,
адміністративна та кримінальна відповідальність порушників охорони праці;
3) правове регулювання охорони праці.
2. Резюмовано, що методологію дослідження основ охорони праці
формують наступні елементи: а) методи: 1) діалектичний метод; 2) історикоаналітичний (історико-правовий) метод; 3) системний (системноструктурний, структурно-функціональний) метод; 4) порівняльно-правовий
метод; 5) формально-логічний (формально-догматичний, логікосемантичний) метод; 6) статистичний метод; б) підходи: 1) соціологічний
підхід; 2) психологічний підхід; 3) інші підходи; в) прийоми: 1) прийом
опису; 2) прийом аналізу; 3) прийом пояснення; 4) прийом тлумачення; 5)
прийом класифікації; 6) інші прийоми.
3. Охорона праці в об’єктивному значенні — це система правових норм,
що регулюють правовідносини між роботодавцем та працівником щодо
безпеки праці та діяльність вповноважених органів, які здійснюють контроль
та нагляд за діяльністю роботодавця з метою регуляції його поведінки щодо
забезпечення прав працівника на життя, здоров’я та безпечні умови праці.
4. Для охорони праці характерні наступні загальні ознаки: 1)
спеціальний предмет проявляється у регулюванні охорони права не лише в
329
контексті трудових правовідносин, що виникають, змінюються та
припиняються, а й тих, що впливають чи будь-яким іншим чином пов’язані із
даними правовідносинами; 2) системність проявляється у наявності
взаємопов’язаних правових норм націлених на забезпечення прав працівника
щодо безпечних умов праці; 3) гуманістичний характер, тобто розуміння
права працівника на життя та здоров’я як найвищої цінності.
5. Правове забезпечення охорони праці - це цілеспрямована, системна
діяльність держави та її вповноважених державних органів, щодо
встановлення правових норм, які регулюють трудові правовідносини та
пов’язані з ними відносини, а також діяльність з контролю щодо дотримання
правових норм, притягнення до юридичної відповідальності за допомогою
комплексу соціальних, фізичних та юридичних засобів, забезпечених силою
державного примусу з метою регламентації поведінки роботодавця щодо
надання гарантій забезпечення прав працівника на життя, здоров’я та
безпечні умови праці.
6. Мета правового забезпечення охорони праці – це логічно
обґрунтований та спланований результат діяльності держави з впливу на
суспільні відносини між суб’єктами охорони праці щодо врегулювання
економічних, політичних, адміністративних, екологічних факторів фізичної
та психологічної безпеки життя й здоров’я працівника, а також забезпечення
при травмуванні на виробництві за допомогою правових методів, засобів та
згідно з правовими принципами.
7. Завданнями правового забезпечення охорони праці є такі: 1)
забезпечення ефективного функціонування системи охорони праці; 2)
узгодження інтересів держави, роботодавців та працівників між собою; 3)
вдосконалення правових норм відповідно до сучасних європейських
концепцій охорони праці; 4) гарантування можливості реалізації прав та
обов’язків суб’єктів охорони праці; 5) забезпечення можливості швидкої
трансформації механізмів охорони праці відповідно до науково-технічного
330
прогресу; 6) вдосконалення нормативної бази; 7) встановлення чітких
правових механізмів дій у разі настання травматичних випадків.
8. Загальні функції правового забезпечення охорони праці: 1)
профілактична; 2) організаційно-правова; 3) об’єднуюча.
9. Принципи правового забезпечення охорони праці - це керівні
фундаментальні ідеї, які встановлені у змісті правових норм законодавства
про охорону праці, впливають на зміст прийнятих нормативно-правових
актів, передусім Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-
XII, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-
XIV та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, та які своєю
природою становлять основу функціонування права й визначаються
безпосередньо в законодавстві.
10. Гарантії правового забезпечення охорони праці:
1) гарантії створення належних, безпечних і здорових умов праці:
- гарантія інформування працівника про стан охорони праці на
підприємстві, в установі, організації під час укладання трудового договору;
- гарантія охорони праці працівника під час роботи;
- гарантія додержання вимог щодо охорони праці при проектуванні,
будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів
виробництва;
- гарантія заборони введення в експлуатацію підприємств та
впровадження нових технологій, які не відповідають вимогам охорони праці;
- гарантія розслідування та обліку нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на виробництві.
2) гарантії додаткового захисту працівників:
- гарантія пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці;
- гарантія забезпечення працівників спеціальним одягом, іншими
засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними
засобами та компенсацій за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття;
331
- гарантія видачі молока і лікувально-профілактичного харчування у
встановлених законом випадках;
- гарантія забезпечення працівників гарячих цехів газованою солоною
водою;
- гарантія перерв в роботі для обігрівання і відпочинку;
- гарантія обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій;
- гарантія переведення на легшу роботу за станом здоров'я;
- гарантія охорони праці жінок;
- гарантія охорони праці неповнолітніх;
- гарантія охорони праці осіб з інвалідністю (у тому числі, їх навчання,
перекваліфікація і працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій,
встановлення на їх прохання неповного робочого дня або неповного
робочого тижня та створення пільгових умов праці).
3) гарантії соціального захисту та допомоги у разі настання нещасного
випадку чи професійного захворювання:
- гарантія відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я
працівників або у разі їх смерті (отримання матеріального забезпечення,
страхових виплат та соціальних послуг);
- гарантія послуг медичної та професійної реабілітації (включаючи
збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію, придбання
автомобіля, протезів, допомогу у веденні домашнього господарства,
відшкодування витрат під час проходження медичної і професійної
реабілітації на проїзд до місця лікування чи навчання і назад, витрат на
житло та харчування, транспортування багажу, на проїзд особи, яка його
супроводжує тощо);
- гарантія захисту прав працівника у разі настання нещасного випадку
чи професійного захворювання, у тому числі й судового.
11. Міжнародний механізм правового забезпечення охорони праці -
цілісна та налагоджена система правових засобів і гарантій, а також
спеціальних суб’єктів, які поширюють свою дію між різними народами,
332
створених і закріплених в цілях встановлення правових норм, які регулюють
трудові правовідносини та пов’язані з ними відносини, а також за допомогою
яких здійснюється діяльність з контролю щодо дотримання встановлених
правових норм, притягнення до юридичної відповідальності за допомогою
комплексу соціальних, фізичних та юридичних засобів, забезпечених силою
державного примусу з метою регламентації поведінки роботодавця щодо
надання гарантій забезпечення прав працівника на життя, здоров’я та
безпечні умови праці.
Ознаки суб’єктів механізму правового забезпечення охорони праці: 1)
розгалуженість; 2) системність; 3) обмежена обов’язковість актів.
12. Елементи національного механізму правового забезпечення
охорони праці: 1) норми права із охорони праці; 2) правовідносини між
суб’єктами охорони праці; 3) юридичні факти, що стосуються охорони праці;
4) акти реалізації прав та обов’язків суб’єктів охорони праці.
13. Норми права в сфері охорони праці — це соціально направленні,
загальновизнані та формально вираженні правила, що встановлюються або
санкціонуються державою та її відповідними органами щодо регулювання
правовідносин між суб’єктами охорони праці щодо реалізації ними власних
прав та обов’язків, дотримання заборони, а також щодо застосування
юридичної відповідальності за їх порушення задля забезпечення прав
працівника на життя, здоров’я та безпечні умови праці та регламентації
поведінки роботодавця щодо надання гарантій реалізації цих прав.
14. Юридичні факти у сфері охорони праці — це передбачені у
загальновизнаних та соціально направлених нормах права, розміщених у
законодавчих та локальних правових актах у сфері охорони праці, а також
колективному та трудовому договорах, соціальні обставини, що виникли
внаслідок свідомих та вольових діянь суб’єктів охорони праці та спричинили
правові наслідки у вигляді виникнення, зміни чи припинення трудових
відносин щодо охорони праці й безпосередньо пов’язаних із ними.
333
15. Акти безпосередньої реалізації норм права у сфері охорони праці —
це свідомі, добровільні та правомірні діяння суб’єктів охорони праці щодо
реалізації передбачених у законодавчих та локальних правових актах у сфері
охорони праці, а також колективному та трудовому договорах норм права, з
метою забезпечення права працівника на життя, здоров’я та безпечні умови
праці та обов’язку роботодавця щодо надання гарантування цих прав.
16. Доктринальними проблемами правового забезпечення охорони праці
є такі:
5. Застарілість наукових матеріалів, на основі яких були надані
визначення поняттю «хронічне професійне захворювання»
6. Відсутність напрямів дослідження, де специфіка забезпечення
охорони праці відрізняється від загальної суб’єктним складом:
 Відсутність доктринальних досліджень охорони праці молоді
 Відсутність доктринальних досліджень охорони праці осіб із
інвалідністю
 Відсутність доктринальних досліджень охорони праці осіб, що
працюють на пенсії
17. До практичних проблем у правовому забезпеченні охорони праці
відносяться такі:
9. Застарілість правового забезпечення співпраці між органами публічної влади
та роботодавцями й працівниками:
 не вдосконалення процедури отримання надання Мінсоцполітики дозволу на
введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого та
соціально-культурного призначення
 не вдосконалення діяльності щодо видання стандартів з охорони праці
Міністерством охорони здоров’я
10.Прогалини у законодавчо визначеному процесі розслідування нещасних
випадків на виробництві:
 відсутність чіткого переліку процесуальних прав працівника у процесі
розслідування нещасних випадків на виробництві
334
 не забезпечення принципу рівності процесуальних прав працівника та
роботодавця у процесі розслідування нещасних випадків на виробництві
 відсутність спеціалізованих строків давності для розслідування нещасних
випадків
11.Не відповідність національного законодавства щодо охорони праці
європейським та міжнародним стандартам
 використання різної термінології
 відсутність імплементації міжнародних стандартів ISO 14000 та OHSAS
18001:2007
 різний обсяг обов’язків роботодавця за міжнародним та національним
законодавством щодо охорони праці
12.Відсутність розвитку правового забезпечення втілення таких повноважень
органів державної влади, які відповідно до ст. 30 Закону України «Про
охорону праці» наділені компетенцією у сфері охорони праці, як
рекомендація та заохочення.
18. Актуалізаційна тенденція правового забезпечення охорони праці
повинна реалізуватись шляхом:
 Аналізу чинного законодавства на відповідність вимогам сучасних
суспільних відносин (тобто проведення дослідження нормативної бази в
сфері охорони праці з метою виявлення норм законодавства, регулювання
яких не відповідає сучасним суспільним відносинам, вимогам до
законодавства та потребам суб’єктам правовідносин).
 Виявлення наявних неузгодженостей між нормами законодавства (тобто
опрацювання нормативно-правової бази з метою виявлення правових колізій
між нормами, наявність яких, безсумнівно, порушує системність правового
регулювання та знижує його ефективність).
 Скасування нормативно-правових актів, які не відповідають визначеним
вимогам або внесення до них необхідних змін (тобто забезпечення
результату від вищенаведених досліджень законодавства шляхом усунення
335
колізій через прийняття відповідних необхідних змін до нормативноправових актів, або їх скасування у випадку невідповідності сучасному рівню
суспільних відносин в сфері охорони праці).
19. На основі досвіду Франції у сфері організації охорони праці,
позитивним для запозичення у національне законодавство є: передбачення в
законодавстві обов’язку робітників відповідно до інструкцій, отриманих від
роботодавця (безпосереднього керівника), і правил внутрішнього трудового
розпорядку дбати як про власну безпеку і здоров’я, так і про безпеку інших
осіб. Крім того, в разі порушення зазначеного обов’язку на робітників
можуть бути покладені адміністративні стягнення у формі штрафів; чітко
сформулювати та регламентувати процедуру виявлення правопорушень і
притягнення до відповідальності, зокрема через задіяння судових інстанцій
до вказаного процесу; можливості створення на підприємствах, установах,
організаціях так званої соціальної служби з проблем праці для створення та
забезпечення сприятливого психологічного клімату в колективі шляхом
надання допомоги працівникам у рішенні соціальних та психологічних
проблем, особливо жінкам, молоді, інвалідам, літнім трудящим.
20. На основі досвіду Польщі у сфері організації охорони праці
позитивним для запозичення у національне законодавство буде: 1) створення
доступної, простої та лаконічної ієрархічної структури суб’єктів охорони
праці, що складатиметься з двох ключових рівнів: державного та
корпоративного (приватного); 2) удосконалення загальних принципів
організації діяльності суб’єктів охорони праці державного рівня.