Cтефаненко Ігор Степанович. Особливості фенотипічних ознак і генетичних маркерів у чоловіків, хворих на ІХС

brief description

Cтефаненко Ігор Степанович. Особливості фенотипічних ознак і генетичних маркерів у чоловіків, хворих на ІХС : Дис... канд. наук: 14.01.11 2002

Стефаненко І.С. Особливості фенотипічних ознак і генетичних маркерів у чоловіків, хворих на ІХС. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, Вінниця, 2002.
Дисертація присвячена вивченню фенотипічних ознак, генетичних маркерів, ехокардіоскопічних показників у чоловіків зрілого і першого похилого віку, хворих на ІХС. В роботі використані загальноклінічні, антропологічні, серологічні та ехокардіоскопічні методи дослідження.
Автором вивчені особливості соматотипу, антропометричних показників і еритроцитарних антигенів крові у міських чоловіків зрілого та похилого віку, хворих на ІХС, які не мають іншої супутньої патології. Виявлено кореляційні зв'язки антропометричних показників, соматотипу та еритроцитарних антигенів крові з показниками скоротливої функції та розмірів серця у чоловіків зрілого та похилого віку, які страждають на ІХС. Розроблено математичну модель виникнення ІХС у чоловіків зрілого та похилого віку, яка враховує особливості соматотипу, антропометричних показників, еритроцитарних антигенів крові.

1. У міських чоловіків, хворих на ІХС, встановлені закономірності розподілу антропометричних показників і індексів, соматотипу, еритроцитарних антигенів крові, скоротливої функції та розмірів серця, що дозволило розробити математичні моделі виникнення та особливостей перебігу ІХС в залежності від віку хворих.
2. Для більшості антропометричних показників і індексів встановлена вірогідна різниця між хворими на ІХС і здоровими чоловіками в похилому віці. В зрілому віці навпаки, для більшості антропометричних показників і індексів не виявлено вірогідної різниці між хворими і здоровими чоловіками.
Встановлено, що в зрілому і похилому віці ендоморфний компонент соматотипу вірогідно більший (від 12 до 20 %), або має виражену тенденцію до збільшення, а ектоморфний компонент соматотипу вірогідно менший (від 31 до 46 %) в порівнянні з відповідними контрольними групами (за виключенням хворих на ІХС зрілого віку, які не переносили інфаркт міокарду, де ендоморфний компонент вірогідно менший на 11 %, а ектоморфний - не відрізняється від контрольних значень).
3. Предикторами ризику виникнення ІХС є наступні комбінації еритроцитарних антигенів крові: О(1)Rh(+)М, А(2)Rh(+)Р(-) і О(1)Rh(+)Р(-)М для хворих на ІХС, які не переносили ІМ; В(3)Rh(+)Р(+), О(1)Rh(+)Р(+)MN і В(3)Rh(+)Р(+)MN для хворих незалежно від наявності, або відсутності інфаркта міокарду. Встановлені більші за абсолютними значеннями показники відносного ризику розвитку захворювання в групі хворих на ІХС, які не переносили інфаркт міокарду, а також в обох групах хворих по мірі зростання кількості еритроцитарних антигенів у комбінаціях.
4. У хворих на ІХС чоловіків зрілого і першого похилого віку з високим ризиком виникнення ІХС має місце більш виражене порушення скоротливої функції серця порівняно з групами хворих на ІХС відповідного віку з низьким ризиком виникнення захворювання.
5. Розроблені на основі параметрів антигенного спектру крові, антропометричних показників, антропометричних індексів і компонентів соматотипу за допомогою покрокового регресійного аналізу математичні моделі виникнення ІХС в різних вікових групах, незалежно від ускладнень, мають майже однаковий відсоток пояснення прогнозу виникнення ІХС серед усіх випадків захворювання (від 56,3 % до 58,2 %).
Використання покрокового дискримінантного аналізу дозволяє значно краще передбачати виникнення ІХС. Встановлений більший відсоток охоплення дискримінантною функцією хворих в зрілому віці в середньому до 90 %, а в похилому віці до 82 %.